Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід
Стаття присвячена розробці та аналізу поняття «групова жертовність». Його можна детермінувати як групу загиблих, постраждалих, рідше репресованих осіб, які вчинили акт героїчного чину, що суттєво вплинув на хід певного більш масштабного явища або мав неабияке символічне значення, сприяючи ідейному н...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Матеріали до української етнології |
|---|---|
| Дата: | 2023 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2023
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209113 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід / О. Дєдуш // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 36–42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860162215849492480 |
|---|---|
| author | Дєдуш, О. |
| author_facet | Дєдуш, О. |
| citation_txt | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід / О. Дєдуш // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 36–42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Матеріали до української етнології |
| description | Стаття присвячена розробці та аналізу поняття «групова жертовність». Його можна детермінувати як групу загиблих, постраждалих, рідше репресованих осіб, які вчинили акт героїчного чину, що суттєво вплинув на хід певного більш масштабного явища або мав неабияке символічне значення, сприяючи ідейному наповненню продовження боротьби в тій чи іншій формі. У цьому розумінні полеглі чи постраждалі є не об’єктами злочинних посягань ворогів, а суб’єктами дієвого, мотиваційного наповнення національної ідентичності. Тому приділено значну увагу теоретично-понятійному апарату проблематики. Серед ознак групової жертовності ми виокремлюємо: усталену назву, факт героїзму, наявність особливо непримиримого ворога, початкове публіцистичне або усно-історичне висвітлення чину групової жертви, фіксація в національній історіографії, конкретний перелік групової жертви, локалізованість у місці та часі, визначену мету, заради досягнення якої вчинено подвиг. Функціями групової жертовності є, зокрема, такі: трансляція національної ідентичності, формування національного історичного наративу, глорифікація громадянсько-релігійного культу та апробація культурно-ідентифікаційного базису нації. Українські групові жертви в боротьбі за незалежність мали місце ще на початку нашої модерної державності – у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 років. Пам’ять про них була збережена завдяки активній роботі екзильних учених-гуманітаріїв. Нову сторінку в груповій жертовності українців було відкрито в лютому 2014 року, коли почався новий етап боротьби з російським імперіалізмом. Так, у список борців за незалежність України своїм героїчним чином вписали себе Небесна Сотня, «кіборги», захисники міст-героїв України та інші. Стресово-мотиваційний потенціал групової жертовності має величезний вплив на сучасні українські націоідентифікаційні практики.
The article is dedicated to the development and analysis of the group sacrifice concept. It can be defined as a group of deceased, suffering, less commonly, repressed individuals performing a heroic deed that significantly influenced the course of a certain larger-scale phenomenon or had significant symbolic meaning, contributing to the ideological filling of the continuation of the struggle in one form or another. In this understanding, the fallen or suffering individuals are not objects of criminal violation by enemies but rather subjects of active, motivational embodiment of national identity. Therefore, significant attention is devoted to the theoretical and conceptual apparatus of the issue. An established name, the fact of heroism, an especially implacable enemy, initial journalistic or oral-historical coverage of the act of group sacrifice, fixation in national historiography, a specific list of group sacrifice, localization in a place and time, and a defined purpose for which the feat was accomplished are distinguished among the characteristics of group sacrifice. The functions of group sacrifice include the transmission of national identity, the formation of a national historical narrative, the glorification of civic-religious culture, and the approval of the cultural-identification basis of the nation. Ukrainian group sacrifices in the struggle for independence have taken place as early as the beginning of our modern statehood during the period of national liberation struggles of 1917–1921. The memory of them has been preserved thanks to the active work of exiled scholars in the Humanities. A new chapter in the group sacrifice of Ukrainians was opened in February 2014, when a new stage of the fight against Russian imperialism started. Thus, the Heavenly Hundred, the Cyborgs, defenders of the hero cities of Ukraine, and others have inscribed themselves in the list of fighters for Ukrainian independence through their heroic deeds. The stress-motivational potential of the group sacrifice has a huge impact on contemporary Ukrainian nation-identity practices.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:55:23Z |
| format | Article |
| fulltext |
36
УДК 355.1-058.65(470:477):159.923.32(1-72)(=161.2)
DOI https://doi.org/10.15407/mue2023.22.036
ГРУПОВА ЖЕРТОВНІСТЬ
ЯК МАРКЕР НАЦІОНАЛЬНОЇ І ДЕНТИ ЧНОСТІ:
УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІ Д
Анотація / Abstract
Стаття присвячена розробці та аналізу поняття «групова жертовність». Його можна детер-
мінувати як групу загиблих, постраждалих, рідше репресованих осіб, які вчинили акт героїч-
ного чину, що суттєво вплинув на хід певного більш масштабного явища або мав неабияке
символічне значення, сприяючи ідейному наповненню продовження боротьби в тій чи іншій
формі. У цьому розумінні полеглі чи постраждалі є не об’єктами злочинних посягань ворогів,
а суб’єктами дієвого, мотиваційного наповнення національної ідентичності. Тому приділено знач-
ну увагу теоретично-понятійному апарату проблематики. Серед ознак групової жертовності ми
виокремлюємо: усталену назву, факт героїзму, наявність особливо непримиримого ворога, по-
чаткове публіцистичне або усно-історичне висвітлення чину групової жертви, фіксація в на-
ціональній історіографії, конкретний перелік групової жертви, локалізованість у місці та часі,
визначену мету, заради досягнення якої вчинено подвиг. Функціями групової жертовності є, зо-
крема, такі: трансляція національної ідентичності, формування національного історичного нара-
тиву, глорифікація громадянсько-релігійного культу та апробація культурно-ідентифікаційного
базису нації. Українські групові жертви в боротьбі за незалежність мали місце ще на початку
нашої модерної державності – у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 років. Пам’ять
про них була збережена завдяки активній роботі екзильних учених-гуманітаріїв. Нову сторінку
в груповій жертовності українців було відкрито в лютому 2014 року, коли почався новий етап
боротьби з російським імперіалізмом. Так, у список борців за незалежність України своїм ге-
роїчним чином вписали себе Небесна Сотня, «кіборги», захисники міст-героїв України та інші.
Стресово-мотиваційний потенціал групової жертовності має величезний вплив на сучасні укра-
їнські націоідентифікаційні практики.
Ключові слова: групова жертва, українська національна ідентичність, громадянська релі-
гія, російсько-українські війни.
Бібліографічний опис:
Дєдуш, О. (2023) Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український
досвід. Матеріали до української етнології, 22 (25), 36–42.
Diedush, O. (2023) Group Sacrifice as a Marker of National Identity: Ukrainian Experience.
Materials to Ukrainian Ethnology, 22 (25), 36–42.
ДЄДУШ ОЛЕКСІЙ
кандидат історичних наук, молодший науковий співробітник відділу «Архівні наукові
фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1040-2241
DIEDUSH OLEKSII
a Ph.D. in History, a junior research fellow at the Archival Scientific Funds of Manuscripts and
AudioRecordings Department of M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folkloristics and Ethnology of
the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine).
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1040-2241
© Видавництво ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2023. Опубліковано на умовах відкритого доступу за
ліцензією CC BY-NC-ND (https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/)
37
The article is dedicated to the development and analysis of the group sacrifice concept. It can be
defined as a group of deceased, suffered, less commonly, repressed individuals performing an act of
heroic deed that influenced significantly the course of a certain more large-scale phenomenon or had
significant symbolic meaning, contributing to the ideological filling of the continuation of the struggle
in one form or another. In this understanding, the fallen or sufferred individuals are not objects of
criminal violation by enemies but rather subjects of active, motivational embodiment of national
identity. Therefore, significant attention is devoted to the theoretical and conceptual apparatus of the
issue. An established name, the fact of heroism, an especially implacable enemy, initial journalistic
or oral-historical coverage of the act of group sacrifice, fixation in national historiography, a specific
list of group sacrifice, localization in a place and time, and a defined purpose for which the feat was
accomplished are distinguished among the characteristics of group sacrifice. The functions of group
sacrifice include the transmission of national identity, the formation of a national historical narrative,
the glorification of civic-religious culture, and the approval of the cultural-identification basis of the
nation. Ukrainian group sacrifices in the struggle for independence have taken place as early as the
beginning of our modern statehood during the period of national liberation struggles of 1917–1921.
The memory of them has been preserved thanks to the active work of exiled scholars in Humanities.
A new chapter in the group sacrifice of Ukrainians is opened in February 2014, when a new stage
of the fight against Russian imperialism have started. Thus, the Heavenly Hundred, the Cyborgs,
defenders of the hero cities of Ukraine, and others have inscribed themselves in the list of fighters for
Ukrainian independence through their heroic deeds. The stress-motivational potential of the group
sacrifice has a huge impact on contemporary Ukrainian nation-identity practices.
Keywords: group sacrifice, Ukrainian national identity, civil religion, Russian-Ukrainian wars.
Становлення націй і держав завжди супро-
воджувалося боротьбою, яка часто мала не
тільки політичний, а й конвенційно-агресив-
ний характер. Під час таких зіткнень сторони
боротьби несли втрати, однак в окремих ви-
падках групи жертв знаходили особливе відо-
браження в національній історіографії, грома-
дянсько-релігійному культі та повсякденних
націоідентифікаційних практиках. Спробуємо
розглянути проблему ширше і розвинути її
тео ретично-понятійний апарат.
Проблему жертовності (англ. – sacrifice) до-
сліджували західні культурні антропологи.
Наприклад, Еміль Дюркгайм описував альтру-
їстичне самогубство як найвищу форму інтегра-
ції індивіда в певну групу заради самозбережен-
ня останньої. З позицій впливу цього явища на
ідентичність у подальшому культурні антропо-
логи та етнологи розвивали ідею надінтеграції
(англ. – overintegration). Серед представників
цих студій можна виділити Тейджфела і Тьор-
нера, Свенна («злиття ідентичності»), МакНа-
мара, Генріха, Берхард (локальний альтруїзм)
та інших [11; 12; 14; 15]. Однак вони мало торка-
лися причин виникнення такого явища та сто-
сувалися здебільшого традиційних суспільств
і релігійного фанатизму. Ближче до нашого ро-
зуміння проблеми свою позицію в книзі «Наука
пожертви» висловила англійська дослідниця
релігії та літератури Сьюзан Мізракі, яка, хоч і
крізь призму художніх творів, але вказує на те,
що самопожертви часто є посередниками куль-
турних змін у соціумі [13]. Після 2001 року під
впливом зростання терористичних загроз у сві-
ті північноамериканські й західні дослідники по-
чали фокусувати свою увагу на самопожертві як
символічному вияву в середовищі радикально-
екстремістських груп. Більш комплексно до
питання самопожертви для групи підійшов
британський соціальний антрополог Харві
Вайтхаус, однак він не торк нувся пробематики
самопожертви менших груп для більших [17].
Об'єктом нашого дослідження обрано саме
групову жертовність, яка опирається на спільну
мету окремих індивідів. За нашим розумінням
групова жертва – це група загиблих, постражда-
лих, рідше репресованих осіб, які вчинили акт ге-
роїчного чину, що суттєво вплинув на хід певного
більш масштабного явища або мав неабияке сим-
волічне значення, сприяючи ідейному наповнен-
ню продовження боротьби в тій чи іншій формі.
Українською мовою слово «жертва» має два
значення – 1) об’єкт злочину чи злочинного по-
сягання (лат. – victima) та 2) добровільний вне-
сок заради чогось, пожертва (лат. – sacrificium) [6,
c. 194, 252]. Оскільки наш теоретично-понятій-
ний апарат стосується саме другого значення,
то групова жертовність не може розглядатись
як категорія юридичної науки віктимології, яка
вивчає саме об’єкти злочинних посягань та ме-
ханізми, які призводять до схильності окремих
осіб стати учасником чи жертвою злочину [9].
Якщо у віктимологічному плані групова жер-
товність викликає лише песимістичні мотиви,
то в нашому розумінні, попри трагічність само-
го феномену, він виступає стресово-мотивацій-
ним елементом формування нації як стійкої со-
ціальної системи.
38
Ознаками групової жертовності є:
1) Усталена назва жертовної групи. Може
мати локально-топонімічну, гіпербольну, ре-
лігійно-міфологічну, одинично-організаційну,
професійну, етнічну етимологію. Локально-
топонімічна, як правило, апелює до захисту чи
оборони якогось географічного об’єкта, рідше
до місця походження. Гіпербольна назва може
бути дана ворогами, які визнають перевагу
противника. Релігійно-міфологічна рефлексує
на практично надзвичайні здібності жертовної
групи або їхнє потрапляння в «кращі світи»,
згідно з тими чи іншими релігійними уявлен-
нями. Одинично-організаційна має на меті
утвердити функціонально-кількісний характер
жертовної групи. Професійний часто є близь-
ким до одинично-організаційної етимології або
відображає професійні (найчастіше політично-
професійні) якості жертовної групи.
2) Героїзм, який полягає в усвідомленому
вчиненні небезпечних для самих себе дій у
вкрай несприятливих обставинах, які дозво-
лили повністю або частково досягти постав-
леної мети. Частковість досягнення мети може
означати саме значний символьний потенціал
події.
3) Наявність ворога, який є ідейно неприми-
римим до сторони, що понесла жертви і своїми
діями прагне нанести масштабну шкоду против-
нику, аж до самого наміру пов ного його вини-
щення.
4) Потреба початкового публіцистичного чи
усно-історичного висвітлення факту групової
жертовності, яка сприятиме поширенню його
серед мас чи в середовищі найбільш активних
прошарків нації або політичної групи. У сучас-
них умовах це можуть бути висвітлення в соці-
альних мережах, які реагують швидше, ніж пуб-
ліцистика, та завдяки фото- й відеоматеріалам
можуть більш точно фіксувати деталі чину жер-
товної групи.
5) Історіографічне закріплення факту гру-
пової жертовності. Для сторони, яка виграла
боротьбу, це робиться на державному рівні,
а відтак рефлексується на громадянсько-релі-
гійному культі, освітніх матеріалах, публічному
просторі, топоніміці тощо. Для програної сто-
рони можливість збереження факту групової
жертовності потребує наявності діаспорних
(екзильних) інтелекту альних центрів, які в умо-
вах відсутності на своїй землі могли б підтри-
мувати в історичній і публіцистичній сферах
пам’ять про подію, яку потім перенесли б на ма-
теринську територію.
6) Чіткість переліку полеглих чи постражда-
лих або наявність лідера групи.
7) Конкретна локалізованість на місці та в
часі.
8) Детермінована мета полеглої або по-
страждалої групи, у ході досягнення якої було
здійснено героїчний чин. Цей показник забез-
печує єдність колективної жертви.
Серед функцій групової жертовності можна
виділити такі:
1) Трансляції національної ідентичності.
Полеглі чи постраждалі герої стають прикла-
дом для наслідування чи вшанування пересіч-
ними громадянами.
2) Формування національної історіографії.
Приклади жертовної групи сприяють наповнен-
ню національного історичного наративу фак-
тажем. Особливо актуальною є ця функція для
поневолених націй, частина інтелігенції яких
проживає в екзилі.
3) Глорифікації громадянсько-релігійного
культу. Державні органи для формування по-
зитивного ставлення до держави й суспільно-
го устрою серед громадян включають у культ
вшанування борців за незалежність здебільшо-
го приклади групової жертовності.
4) Апробація культурно-ідентифікаційно-
го базису нації. Полягає в тому, чи здатна на-
ція, маючи стійкі культурні й ідентифікаційні
маркери, захищати їх не лише ідеологічно-
політичними, але й силовими заходами.
Світова історія знала низку прикладів гру-
пової жертовності. Найбільш відомим є подвиг
300 спартанців, які стали символом самопо-
жертви задля великої перемоги над ворогом,
який значно переважав еллінів кількісно і на-
віть технологічно.
Показовим є той факт, що перші рядки
приспіву українського національного гімну
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу»
є також посиланням до рішучості українців
принести себе в жертву заради незалеж ності
своєї землі. Ключовим тут є слово «ми»,
яке вже апелює до готовності народу діяти як
єдина група. В Україні відомі зафіксовані випад-
ки, які припали на початок української сучасної
державності та запеклої боротьби за неї.
Першим актом групової жертовності, на-
лежно зафіксованим у тодішній українській
публіцистиці, став подвиг Героїв Крут. Попри
поразку та розстріл уцілілих крутян, у страте-
гічному плані ця подія дала змогу виграти час
українській стороні для евакуаційних заходів
і вберегти державну структуру від вирішаль-
ного удару більшовицьких банд угруповань [8].
Ідеологи українського руху відразу порівняли
подвиг захисників станції Крути з героїчним
чином вищезгаданих спартанців, зважаючи на
39
близькі за числами втрати, схожість мети бо-
йового завдання та очевидну приреченість [5].
Про стратегічність операції крутян у 1918 році
свідчить ще той факт, що на початку повномасш-
табного вторгнення у 2022 році тут також стався
бій між українськими силами оборони та росій-
ським агресором, який закінчився завданням
значних втрат останнім і значно уповільнив, як
і понад 100 років тому, наступ на столицю з пів-
нічного сходу [1].
Схожою за обставинами була локальна по-
дія в рамках Другого зимового походу – по-
двиг героїв Базару. 21 листопада 1921 року біля
с. Базар на Житомирщині було розстріляно
359 бійців армії УНР, які не забажали приєд-
натися до червоно-російських терористів. На
відміну від чину крутян, герої Базару були в
значно меншій мірі відображені в публіцисти-
ці, оскільки в той період Українська Народна
Республіка переживала колапс, а інтелектуаль-
но-інформаційні центри ще не були сформо-
вані в екзильних умовах. Попри це, у діаспорі
пам’ять про цю подію підтримувалася [4; 7]. Це
дозволило вже в незалежній Україні достойно
відзначити героїчну смерть учасників Друго-
го зимового походу під Базаром, де також було
встановлено меморіал.
Слід зазначити, що протилежна сторона –
більшовицька партія – активно взяла до уваги
приклади групової жертовності. Але тут була
принципова різниця – найменший такий акт
супроводжувався пропагандистсько-ідеоло-
гічними домислами та гіперболізацією. Так
виникли міфологізовані конструкти про 26 ба-
кинських комісарів (частина вбитих була зви-
чайними людьми, але аж ніяк не комісарами),
16 амурських комісарів, 14 туркестанських ко-
місарів, 9 ашхабадських комісарів (деякі також
були рядовими більшовиками). У Другу світо-
ву війну цей список поповнився оборонцями
Брестської фортеці та найбільшою містифіка-
цією радянської пропаганди – про 28 панфі-
ловців, яка у спадок перейшла російській дер-
жавній ідеології.
Новий етап актів групової жертовності вже
в умовах незалежності почався у 2014 році.
Оскільки цей етап є найбільш сучасним та ак-
туальним, то спробуємо детальніше розглянути
всі відомі події, у яких мали місце приклади гру-
пової жертовності українців, а також з’ясувати,
як це вплинуло на націоідентифікаційні практи-
ки в Україні.
Небесна Сотня – групова жертва, яка ви-
никла в результаті спроби розгону учасників
масових протестів у Києві наприкінці люто-
го 2014 року. Назва виникла як посилання до
структури самооборони учасників протесту, які
поділялись на сотні. У свою чергу такий поділ,
вочевидь, є алюзією до козацьких традицій оди-
нично-організаційної структури «полк–сот-
ня», яка вже відроджувалася в часи Української
Народної Республіки та Української держави.
Слово «небесний» є релігійно-міфологічною
складовою назви як виразник віри в те, що вбиті
євромайданівці будуть на «небесах», подібно
до янголів. Практично всі полеглі з Небесної
Сот ні загинули або були важко поранені в пе-
ріод з 18 по 22 лютого 2014 року в межах Киє-
ва, що чітко відповідає вищенаведеним ознакам
групової жертви. Згодом до переліку загиблих
додали жителів інших регіонів, зокрема, жертв
проросійського колабораціоністського заколоту
в Донецьку. Героїчний чин Небесної Сотні по-
лягав у протистоянні добре озброєним праців-
никам силових структур, тоді як само оборонці
Майдану часто мали номінальні засоби захисту
та просто підручну холодну зброю.
Розгін протестів у Києві став переломною
точкою, яка трансформувала акцію непокори
в справжню революцію, що привела до реаль-
них суспільно-політичних змін. Факт розстрілу
протестувальників відразу швидко поширився
не лише в класичній публіцистиці, а й у ново-
му на той час медіапросторі – соціальних ме-
режах. Таке стрімке поширення інформації не
могло не спричинити певні викривлення – до-
давання до цієї групової жертви загиблих за зо-
всім інших обставин осіб тощо. Попри тривале
розслідування, виконавцем злочину фактично
визнано колективний режим колишнього пре-
зидента Януковича, а не конкретні силовики та
допоміжні загони влади – так звані «тітушки».
Зважаючи на факти причетності до спроби роз-
гону рф, Небесна Сотня також стала першою
груповою жертвою в новітніх протистояннях
українців російському імперіалізму. Подвиг ге-
роїв Небесної Сотні був належно відзначений
у просторово-топонімічному плані практич-
но по всій території України. 20 лютого стало
Днем пам’яті, усім «канонічним» жертвам було
присвоєно звання Герой України, а фалерис-
тична сфера України поповнилась Орденом Не-
бесної Сотні.
«Кіборги» – загальна назва оборонців До-
нецького аеропорту, які протягом 242 днів
стримували величезні сили російських за-
гарбників та допоміжних бандугруповань се-
паратистів. Загальна кількість загиблих скла-
дає 100 чоловік, значна частина яких загинула
після підступного підриву термінала. У цьому
випадку найменування українській груповій
жертві дала сторона противника, яка безуспіш-
40
но штурмувала українські позиції. Спочатку
ця назва була поширена у ворожому інфопрос-
торі, але українці з традиційною долею само-
іронії взяли це назвисько для власного вико-
ристання. Саме слово «кіборг» є посиланням
до гіперболізації здібностей оборонців ДАП,
які воювали у вкрай несприятливих умовах,
будучи в напівоточенні, із суттєвим дефіцитом
необхідних для оборони ресурсів. Приклад
«кіборгів» можна назвати першим відомим ви-
падком «технологічного» найменування гру-
пової жертви. Є певні дискусії щодо територій,
які можна вважати територією боїв за Доне-
цьке летовище, що відповідно впливає на кіль-
кість загиблих [10]. Зі стратегічної точки зору
поставлені задачі «кіборгами» були виконані,
оскільки було створено нові оборонні рубежі,
які в багатьох місцях збройні сили рф не змог-
ли подолати навіть після початку повномасш-
табного вторгнення станом на кінець червня
2023 року. Под виг «кіборгів» належно вшано-
ваний на державному та мистецькому рівнях.
Зокрема, було випущено пам’ятну монету, зня-
то декілька документальних і художній фільм,
а також створено зразки пісенної творчості.
Повномасштабне вторгнення російської ав-
тократії, яке тісно переплелося з терористич-
ними методами ведення бойових дій, принесло
нові героїчні жертви українців. На жаль, не
завжди оборонці тої чи іншої місцевості були
належно зафіксовані в українському інформа-
ційному полі, зважаючи на вкрай інтенсивний
характер воєнних дій у перший місяць війни.
Особливо така ситуація спостерігалася на оку-
пованих територіях, які швидко опинилися в
інформаційному вакуумі через дії окупантів.
Утім, навіть описані випадки потребують етно-
логічно-націософічного аналізу, який ми спро-
буємо провести нижче.
Оборонці «Азовсталі» – група військових
та цивільних, які забезпечували оборону остан-
нього бастіону українських сил – заводу «Азов-
сталь» – у блокованому російським агресором
місті Маріуполь протягом кінця березня – кін-
ця травня 2022 року. Точна кількість загиблих
з української сторони невідома, а кількість обо-
ронців, які здалися за наказом вищого керівни-
цтва ЗСУ, склала 2439 осіб. Однак до полеглих
оборонців металургійного заводу відносимо
вбитих росіянами під час теракту в Оленів-
ці, куди було завдано артилерійський удар по
місце перебуванню полонених азовців, де, за
окремими даними, загинуло понад 50 бійців і
більше 130 було поранено. Варто зазначити, що
за подвигом оборонців «Азовсталі» слідкували
не лише українські, але й низка масмедіа євро-
пейських, північноамериканських та інших кра-
їн фактично в режимі реального часу [16]. Сам
героїчний чин маріупольських підрозділів обо-
рони, медиків та цивільних сприяв зростанню
підтримки України у світі, яка показала приклад
гідного опору в умовах повної блокади. Подвиг
героїв «Азовсталі» та Маріуполя був увічнений
у низці мікротопонімічних об’єктів ще до при-
пинення операції оборони за наказом.
Оборонці Бузкового парку – збірна назва за-
гиблих бійців херсонської Територіальної обо-
рони, які 1 березня 2022 року вступили в бій з
російськими загарбниками, що атакували місто
на важкій бронетехніці. Сам парк мав страте-
гічне значення для встановлення контролю над
усім містом, оскільки біля нього проходять три
головні херсонські шляхи. Через відсутність на-
лежного озброєння та захисного спорядження
за пів години бойового зіткнення було вбито
24 українських вояки [2]. Це був акт безпреце-
дентного героїзму, який хоч і не мав тактично-
стратегічного значення, але став символом опо-
ру російським загарбникам в єдиному окупо-
ваному обласному центрі. Факт того, що сти-
хійний меморіал на місці героїчного чину був
зроблений херсонцями навіть в умовах окупа-
ції, свідчить про надзвичайну його важливість
для поневолених українців, які перебували в
інформаційній блокаді, влаштованій ворогом.
Після звільнення міста на локальному рівні под-
виг тероборонівців, які загинули в Бузковому
парку, був увічнений меморіалом.
Близькою за сенсом, але не підхожою за
всіма ознаками групової жертви, є традиція
присвоєння почесних відзнак містам, зокрема,
у нашому випадку – «місто-герой України».
Станом на червень 2023 року таких міст є 10:
Буча, Волноваха, Гостомель, Ірпінь, Маріуполь,
Миколаїв, Охтирка, Харків, Херсон, Чернігів.
Насамперед тут мається на увазі також геро-
їзм та понесені жертви жителями й оборонця-
ми цих міст. Саме почесне найменування має
радянське коріння, чого не приховував навіть
ініціатор введення цього звання – Президент
України [3]. Утім, нові реалії війни з російською
армією, яка декларує спадкоємність з РСЧА,
принципово змінюють сенс цього почесного
найменування. У деяких містах із пере ліку ста-
лись окремі локальні події групового жертов-
ного чину. Проте це почесне найменування не
завжди враховує всі такі локальні точки героїч-
ного спротиву та понесені втрати. Зокрема,
у перелік не ввійшла «фортеця Бахмут», міста
Ізюм та Лиман тощо.
Отже, групова жертовність – трагічний, але
важливий елемент націоідентифікаційних прак-
41
тик, який у своєму практичному втіленні має
особливе значення. Його стресово-мотивацій-
на складова має неабияке значення для допов-
нення культурно-ідентифікаційних маркерів
прикладами дії. Запропонований нами теоре-
тично-понятійний апарат описаного явища має
на меті доповнити спектр досліджень, присвя-
чених національній ідентичності. Українська іс-
торія має низку таких прикладів – як на початку
становлення своєї модерної державності, так і
на сучасному етапі боротьби з російським оку-
пантом за існування українців як нації.
Джерела та література
1. Бій під Крутами 100 років потому. 28 лютого 2022 року там розгромили росіян. URL : https://texty.org.ua/
articles/109069/bij-pid-krutamy-sto-rokiv-potomu-28-ljutoho-2022-roku-tam-znovu-rjatuvaly-kyyiv/.
2. Дашківська І. Бій у Бузковому парку Херсона очима учасника Сергія Гаражка (Отамана): Кулемет бив
так, що я бачив лише, як гілки відлітають. Фоторепортаж. Censor.net. URL : https://censor.net/ua/p3389028.
3. Звернення Президента України від 6 березня 2022 р. URL : https://www.facebook.com/
watch/?v=343634401019245.
4. Карбович З. Дві Революції. Сурма. Січень 1951. № 27. С. 6.
5. Крім виконання обов’язку, треба ще посвяти. Холмська земля. 1944. 14 травня. № 20. С. 3.
6. Скорина Л. Латинсько-український, українсько-латинський словник. Київ : Обереги, 2004. 448 с.
7. Трагедія Базару. Діло. 1937. 21 листопада. № 257. С. 7.
8. Трагедія на Крутах. Нова Рада. 1918. 16 березня. № 35. С. 4.
9. Шамрук Н. Сутність поняття «віктимологія» в сучасній науці. Актуальні питання теорії та практики в
галузі права, освіти, соціальних та поведінкових наук – 2021 : матеріали міжнародної науково-практичної конфе-
ренції (м. Чернігів, 22–23 квітня 2021 р.). Чернігів : Академія ДПтС, 2021. С. 214–217.
10. Сушинський О., Подільська С. Якою в історію України увійде битва за Донецький аеропорт: цифри та
факти. Армія Inform. URL : https://armyinform.com.ua/2020/01/20/yakoyu-v-istoriyu-ukrayiny-uvijde-bytva-za-
doneczkyj-aeroport-czyfry-ta-fakty/.
11. Bernhard H.; Fischbacher U.; Fehr E. Parochial altruism in humans. Nature. 2006. Vol. 442. No. 7105. Pp. 912–
915. DOI : https://doi.org/10.1038/nature04981.
12. McNamara R. A.; Henrich J. Kin and Kinship Psychology both influence cooperative coordination in
Yasawa, Fiji. Evolution and Human Behavior, March 2017, vol. 38, iss. 2, pp. 197–207. DOI : https://doi.org/10.1016/
evolhumbehav.2016.09.004.
13. Mizruchi S. L. The Science of Sacrifice: American Literature and Modern Social Theory. Princeton University
Press, 1998. 496 pp. DOI : https://doi.org/10.1515/9781400822478.
14. Swann W., Gómez A., Seyle C., Morales F., Huici C. Identity fusion: The interplay of personal and social identities
in extreme group behavior. Journal of Personality and Social Psychology. 2009. Vol. 96. Pp. 995–1011. DOI : https://doi.
org/10.1037/a0013668.
15. Tajfel H., Turner J. C. An integrative theory of intergroup conflict. The social psychology of intergroup relations /
Austin W. G., Worchel S., eds. Monterey, CA : Brooks-Cole, 1979. Pp. 33–47.
16. Ukraine war: Relatives of last Mariupol fighters share pride. BBC. URL : https://www.bbc.com/news/av/
world-61157589.
17. Whitehouse H. Dying for the group: Towards a general theory of extreme self-sacrifice. Behavioral and Brain
Sciences. 2018. Pp. 1–64. DOI : https://doi.org/10.1017/S0140525X18000249.
References
1. Battle of Kruty 100 Years Later. On February 28, 2022, the Russians have been Defeated There. Available
from: https://texty.org.ua/articles/109069/bij-pid-krutamy-sto-rokiv-potomu-28-ljutoho-2022-roku-tam-
znovu-rjatuvaly-kyyiv/ [in Ukrainian].
2. DASHKIVSKA, Iryna. Battle in Lilac Park of Kherson, Through the Eyes of Participant Serhii Harazhko
(Otaman): The Machine Gun was Firing So Much that I Could Only See Branches Flying off. Photo Report.
Censor.net. Available from: https://censor.net/ua/p3389028 [in Ukrainian].
3. Address by the President of Ukraine on March 6, 2022. Available from: https://www.facebook.com/
watch/?v=343634401019245 [in Ukrainian].
4. KARBOVYCH, Zynovii. Two Revolutions. Surma. January, 1951, no. 27, pp. 6 [in Ukrainian].
5. ANON. Besides Fulfilling the Duty, You also Need Dedication. The Chełm Land, 1944, May 14, no. 20,
pp. 3 [in Ukrainian].
42
Надійшло / Received 29.06.2023
Рекомендовано до друку / Recommended for publishing 14.12.2023
6. SKORYNA, Liudmyla. Latin-Ukrainian, Ukrainian-Latin Dictionary. Kyiv: Oberehy, 2004, 448 pp. [in
Ukrainian].
7. ANON. Tragedy of Bazaar. Deal, 1937, November 21, no. 257, pp. 7 [in Ukrainian].
8. ANON. Tragedy at Kruty. New Council, 1918, March 16, no. 35, pp. 4 [in Ukrainian].
9. SHAMRUK, Nataliia. Essence of the Concept of ‘Victimology’ in Modern Science. Current Issues in the
Theory and Practice of Law, Education, Social and Behavioral Sciences – 2021: Proceedings of the International
Scientific and Practical Conference (Chernihiv, 2021, April 22–23). Chernihiv: Academy of DPS, 2021, pp. 214–
217 [in Ukrainian].
10. SUSHYNSKYI, Oleh, Solomiia PODILSKA. How the Battle for Donetsk Airport will Enter Ukrainian
History: Numbers and Facts. Army Inform. Available from: https://armyinform.com.ua/2020/01/20/yakoyu-
v-istoriyu-ukrayiny-uvijde-bytva-za-doneczkyj-aeroport-czyfry-ta-fakty/ [in Ukrainian].
11. BERNHARD, Helen, Urs FISCHBACHER and Ernst FEHR. Parochial Altruism in Humans. Nature,
2006, vol. 442, no. 7105, pp. 912–915 [in English]. DOI : https://doi.org/10.1038/nature04981.
12. McNAMARA, Rita Anne, Joseph HENRICH. Kin and Kinship Psychology both Influence
Cooperative Coordination in Yasawa, Fiji. Evolution and Human Behavior, March 2017, vol. 38, iss. 2, pp. 197–
207 [in English]. DOI : https://doi.org/10.1016/evolhumbehav.2016.09.004.
13. MIZRUCHI, Susan Laura. The Science of Sacrifice: American Literature and Modern Social Theory.
Princeton University Press, 1998, 496 pp. [in English]. DOI : https://doi.org/10.1515/9781400822478.
14. SWANN, William, Angel GÓMEZ, Conor SEYLE, et al. Identity Fusion: The Interplay of Personal
and Social Identities in Extreme Group Behavior. Journal of Personality and Social Psychology, 2009, vol. 96,
pp. 995–1011 [in English]. DOI : https://doi.org/10.1037/a0013668.
15. TAJFEL, Henri, John Charles TURNER. An Integrative Theory of Intergroup Conflict. In: William G.
AUSTIN, Stephen WORCHEL, eds. The Social Psychology of Intergroup Relations. Monterey, CA: Brooks-
Cole, 1979, pp. 33–47 [in English].
16. ANON. Ukraine War: Relatives of Last Mariupol Fighters Share Pride. BBC. Available from: https://
www.bbc.com/news/av/world-61157589 [in English].
17. WHITEHOUSE, Harvey. Dying for the Group: Towards a General Theory of Extreme Self-
Sacrifice. Behavioral and Brain Sciences, 2018, pp. 1–64 [in English]. DOI : https://doi.org/10.1017/
S0140525X18000249.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2313-8505 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:55:23Z |
| publishDate | 2023 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дєдуш, О. 2025-11-13T09:47:19Z 2023 Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід / О. Дєдуш // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2023. — Вип. 22(25). — С. 36–42. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209113 355.1-058.65(470:477):159.923.32(1-72)(=161.2) https://doi.org/10.15407/mue2023.22.036 Стаття присвячена розробці та аналізу поняття «групова жертовність». Його можна детермінувати як групу загиблих, постраждалих, рідше репресованих осіб, які вчинили акт героїчного чину, що суттєво вплинув на хід певного більш масштабного явища або мав неабияке символічне значення, сприяючи ідейному наповненню продовження боротьби в тій чи іншій формі. У цьому розумінні полеглі чи постраждалі є не об’єктами злочинних посягань ворогів, а суб’єктами дієвого, мотиваційного наповнення національної ідентичності. Тому приділено значну увагу теоретично-понятійному апарату проблематики. Серед ознак групової жертовності ми виокремлюємо: усталену назву, факт героїзму, наявність особливо непримиримого ворога, початкове публіцистичне або усно-історичне висвітлення чину групової жертви, фіксація в національній історіографії, конкретний перелік групової жертви, локалізованість у місці та часі, визначену мету, заради досягнення якої вчинено подвиг. Функціями групової жертовності є, зокрема, такі: трансляція національної ідентичності, формування національного історичного наративу, глорифікація громадянсько-релігійного культу та апробація культурно-ідентифікаційного базису нації. Українські групові жертви в боротьбі за незалежність мали місце ще на початку нашої модерної державності – у часи національно-визвольних змагань 1917–1921 років. Пам’ять про них була збережена завдяки активній роботі екзильних учених-гуманітаріїв. Нову сторінку в груповій жертовності українців було відкрито в лютому 2014 року, коли почався новий етап боротьби з російським імперіалізмом. Так, у список борців за незалежність України своїм героїчним чином вписали себе Небесна Сотня, «кіборги», захисники міст-героїв України та інші. Стресово-мотиваційний потенціал групової жертовності має величезний вплив на сучасні українські націоідентифікаційні практики. The article is dedicated to the development and analysis of the group sacrifice concept. It can be defined as a group of deceased, suffering, less commonly, repressed individuals performing a heroic deed that significantly influenced the course of a certain larger-scale phenomenon or had significant symbolic meaning, contributing to the ideological filling of the continuation of the struggle in one form or another. In this understanding, the fallen or suffering individuals are not objects of criminal violation by enemies but rather subjects of active, motivational embodiment of national identity. Therefore, significant attention is devoted to the theoretical and conceptual apparatus of the issue. An established name, the fact of heroism, an especially implacable enemy, initial journalistic or oral-historical coverage of the act of group sacrifice, fixation in national historiography, a specific list of group sacrifice, localization in a place and time, and a defined purpose for which the feat was accomplished are distinguished among the characteristics of group sacrifice. The functions of group sacrifice include the transmission of national identity, the formation of a national historical narrative, the glorification of civic-religious culture, and the approval of the cultural-identification basis of the nation. Ukrainian group sacrifices in the struggle for independence have taken place as early as the beginning of our modern statehood during the period of national liberation struggles of 1917–1921. The memory of them has been preserved thanks to the active work of exiled scholars in the Humanities. A new chapter in the group sacrifice of Ukrainians was opened in February 2014, when a new stage of the fight against Russian imperialism started. Thus, the Heavenly Hundred, the Cyborgs, defenders of the hero cities of Ukraine, and others have inscribed themselves in the list of fighters for Ukrainian independence through their heroic deeds. The stress-motivational potential of the group sacrifice has a huge impact on contemporary Ukrainian nation-identity practices. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Матеріали до української етнології Трансформація етнічних ідентифікацій: історична ретроспектива та воєнне сьогодення Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід Group Sacrifice as a Marker of National Identity: Ukrainian Experience Article published earlier |
| spellingShingle | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід Дєдуш, О. Трансформація етнічних ідентифікацій: історична ретроспектива та воєнне сьогодення |
| title | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| title_alt | Group Sacrifice as a Marker of National Identity: Ukrainian Experience |
| title_full | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| title_fullStr | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| title_full_unstemmed | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| title_short | Групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| title_sort | групова жертовність як маркер національної ідентичності: український досвід |
| topic | Трансформація етнічних ідентифікацій: історична ретроспектива та воєнне сьогодення |
| topic_facet | Трансформація етнічних ідентифікацій: історична ретроспектива та воєнне сьогодення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209113 |
| work_keys_str_mv | AT dêdušo grupovažertovnístʹâkmarkernacíonalʹnoíídentičnostíukraínsʹkiidosvíd AT dêdušo groupsacrificeasamarkerofnationalidentityukrainianexperience |