Крос-контурні зв'язки в людській психіці
Автор статті, опублікованої в часописі «Вестник Российской академии наук» (2007. — Т. 77. — № 12. — с. 1077–1088), розглядає багаторівневу модель свідомості, аналізує природу виявлених крос-контурних кореляцій, розкриваючи механізм просування суб’єкта вгору контурами свідомості, і розмірковує над р...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2092 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Крос-контурні зв'язки в людській психіці / Є. Балацький // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 51-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2092 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Балацький, Є. 2008-09-08T14:41:14Z 2008-09-08T14:41:14Z 2008 Крос-контурні зв'язки в людській психіці / Є. Балацький // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 51-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2092 Автор статті, опублікованої в часописі «Вестник Российской академии наук» (2007. — Т. 77. — № 12. — с. 1077–1088), розглядає багаторівневу модель свідомості, аналізує природу виявлених крос-контурних кореляцій, розкриваючи механізм просування суб’єкта вгору контурами свідомості, і розмірковує над роллю комплексів та імпринтів у формуванні психосоматичного здоров’я. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Погляд Крос-контурні зв'язки в людській психіці Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| spellingShingle |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці Балацький, Є. Погляд |
| title_short |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| title_full |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| title_fullStr |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| title_full_unstemmed |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| title_sort |
крос-контурні зв'язки в людській психіці |
| author |
Балацький, Є. |
| author_facet |
Балацький, Є. |
| topic |
Погляд |
| topic_facet |
Погляд |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| description |
Автор статті, опублікованої в часописі «Вестник Российской академии наук» (2007. — Т. 77. — № 12. — с. 1077–1088), розглядає багаторівневу модель свідомості, аналізує природу виявлених крос-контурних кореляцій, розкриваючи
механізм просування суб’єкта вгору контурами свідомості, і розмірковує над роллю комплексів та імпринтів у формуванні психосоматичного здоров’я.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2092 |
| citation_txt |
Крос-контурні зв'язки в людській психіці / Є. Балацький // Вісн. НАН України. — 2008. — N 2. — С. 51-59. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.. |
| work_keys_str_mv |
AT balacʹkiiê kroskonturnízvâzkivlûdsʹkíipsihící |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:03Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:03Z |
| _version_ |
1850527518356930560 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 51
Автор статті, опублікованої в часописі «Вестник Российской академии наук»
(2007. — Т. 77. — № 12. — с. 1077–1088), розглядає багаторівневу модель сві-
домості, аналізує природу виявлених крос-контурних кореляцій, розкриваючи
механізм просування суб’єкта вгору контурами свідомості, і розмірковує над
роллю комплексів та імпринтів у формуванні психосоматичного здоров’я.
Є. БАЛАЦЬКИЙ
КРОС-КОНТУРНІ ЗВ’ЯЗКИ В ЛЮДСЬКІЙ ПСИХІЦІ
БАЛАЦЬКИЙ Євген Всеволодович. Доктор економічних наук. Завідувач відділу Російського
інституту економіки, політики і права в науково-технічній сфері. Професор Державного
університету управління (Москва). 2007.
З а теорією перинатальних матриць
С. Грофа [1], крім традиційного біо-
графічного етапу у формуванні психіки
людини, існує перинатальний (добіогра-
фічний) етап, який складається з чотирьох
базових перинатальних матриць (БПМ),
що акумулюють у собі досвід і переживан-
ня людини на відповідних стадіях біоло-
гічного розвитку людського плоду [2].
Перша матриця, що формується на стадії
ембріонального визрівання плоду, відпові-
дає симбіотичній єдності його і материн-
ського організму; друга — стадії родових
переймів, коли плід стискається стінками
матки; третя — руху плоду родовими шля-
хами; четверта пов’язана з безпосереднім
народженням людини і формується в мо-
мент переходу плоду з водного середови-
ща в повітряне. Кожному перинатальному
рівню властивий свій набір емоцій і відчут-
тів, які поповнюють підсвідомість людини.
Згодом, вважає С. Гроф, ці матриці накла-
даються на особливості біографічного ета-
пу життя людини, призводячи до багатьох
психічних захворювань і психопатологіч-
них відхилень [1—2].
Біографічний етап — поступовий розви-
ток свідомості людини, яка є багатоконтур-
ною (багаторівневою). Оволодіння люди-
ною черговим контуром знаменує еволю-
ційний етап у її розвитку. Послідовну те-
орію контурів свідомості запропонували
відомі у фаховому середовищі американ-
ські вчені Т. Лірі та Р. Уїлсон [3—5]. Вони
виділяють гомінідний (людський) і постго-
мінідний (надлюдський) шари психіки, ко-
жен із яких складається з чотирьох конту-
рів і відповідає свідомості й надсвідомості.
Гомінідний шар складається з таких кон-
турів: біовиживального, спрямованого на
пошук людиною зони безпеки і комфорту
(результат — залежна або незалежна осо-
бистість); емоційно-територіального, спря -
мованого на визначення групової ролі ін-
дивідуума (домінувальної або підлеглої);
семантичного, на основі якого формують-
ся такі властивості індивідуума, як тяму-
щість або нетямущість; соціостатевого, що
закріплює в людині різні соціальні табу
(результат — етичний або аморальний тип).
Постгомінідний шар психіки складається
з таких контурів: холістичного (нейросо-
матичного), спрямованого на формування
ек ста тичних станів і радості життя (ре-
зультат — людина з міцним здоров’ям); ко-
лективного (нейрогенетичного), на якому
людина отримує доступ до генетичної ін-
формації та опановує колективні архетипи
(результат — досягнення мудрості); мета-
програмування, на якому руйнуються апрі-
52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2
орні тунелі реальності, догми і стереоти-
пи мислення (результат — геніальність);
нелокального (квантового), коли свідо-
мість людини не обмежується внутрішнім
простором черепної коробки (результат —
розвиток телепатії, ясновидіння та інших
інтуїтивних властивостей свідомості)
[4–5].
Таким чином, чотири перинатальні ма-
триці С. Грофа, чотири гомінідні контури і
чотири постгомінідні контури свідомості
Р. Уїлсона за кількістю психічних рівнів
однаково структурують підсвідомість, сві-
домість і надсвідомість людини. Чи випад-
ковий такий збіг?
КРОС-КОНТУРНА АРХІТЕКТОНІКА
ЛЮДСЬКОЇ ПСИХІКИ
Зв’язок між рівнями підсвідомості, сві-
домості і надсвідомості суворо ієрар-
хічний: кожному номеру психічного рівня
підсвідомості відповідає аналогічний но-
мер психічного рівня свідомості і надсвідо-
мості 1 (рис. 1). Розглянемо докладніше, як
сполучаються різні рівні психіки.
Перша БПМ припускає бездумне чуттєве
розчинення ембріона в бутті материнської
утроби, що становить для нього весь навко-
лишній світ. Тут можуть виникати пробле-
ми, пов’язані з хімічним отруєнням плоду,
наприклад, коли його мати палить, спожи-
ває спиртні напої або порушує дієту. Уна-
слідок цього з’являються хворобливі від-
чуття, що наповнюють підсвідомість ембрі-
она, який формується. Перший гомінідний
контур також пов’язаний із чуттєвою інте-
грацією немовляти в новий для нього на-
вколишній світ, зі становленням відчуття
безпеки і комфорту. На цьому етапі теж мо-
жуть виникати проблеми, коли, наприклад,
дитина чимось налякана, а мати її не заспо-
коїла. Наслідком таких дитячих стресів у
майбутньому дорослому житті буде якщо
й не страх, то принаймні постійне відчут-
тя настороженості. П’ятий (холістичний)
контур передбачає чуттєве освоєння навко-
лишнього соціального простору і спрямо-
ваний на отримання заводолення від жит-
тя. Проблеми на цьому етапі пов’язані зде-
більшого з прагненням індивіда до надмір-
ної насолоди, що може негативно впливати
на його здоров’я.
Таким чином, для всіх перших рівнів ха-
рактерне чуттєве пізнання світу. Змінюєть-
ся лише якісний складник процесу.
На другому етапі БПМ у людини фор-
муються навички опірності зовнішньому
світові. Якщо тиск стінок матки на ембрі-
он дуже сильний, він зазнає перинатально-
го стресу і його опірність зовнішньому се-
редовищу знижується. Отже, надмірні ви-
пробування «ламають» вроджені імунні
рефлекси людини. Гомінідний (емоційно-
територіальний) контур формується під
тиском зовнішнього світу й зумовлює по-
1 Ідеї про крос-контурні кореляції помічені вже в
Р. Уїлсона. Наприклад, він стверджує, що п’ятий
контур стосується кори правої півкулі головного
мозку і нейрологічно пов’язаний з лімбічною сис-
темою (перший контур) [4, 191]. Р. Уїлсон конста-
тує, що геній – це той, кому вдалося дійти до сьо-
мого контура і повернутися назад, до третього [4,
100]. Проте далі він цю думку не розвинув.
Рис. 1. Модель крос-контурних зв’язків людської
психіки
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 53
яву в людини его. Це своєрідна мембра-
на між зовнішнім і внутрішнім світом лю-
дини. І що сильніший зовнішній тиск, то
міцнішою повинна бути мембрана, а опір-
ність організму зовнішньому середови-
щу більшою. Нейрогенетичний контур та-
кож пов’язаний із реакцією на зовнішній
світ, проте на цьому рівні опірність набуває
форми мудрості. Головна небезпека цьо-
го етапу в тому, що, коли людина не дося-
гла мудрості, існує ризик ураження її волі
й утрати функціональності.
Отже, для других рівнів характерне фор-
мування механізмів опірності зовнішньо-
му світові. Спрямованість механізмів не
зазнає змін, трансформується тільки їхній
якісний складник.
На третій БПМ, коли плід починає своє
первинне і примітивне, але вже не чуттє-
ве, а емпіричне пізнання світу, існує небез-
пека фізичних травм, які згодом можуть
знизити функціональність людини. Гомі-
нідний (семантичний) контур свідомості
спрямований на логіко-емпіричне пізнан-
ня світу і збереження отриманих знань у
вигляді мовних конструкцій. У центрі піз-
нання перебувають динамічні процеси, що
відображається у встановленні причинно-
наслідкових зв’язків і їх використанні в
практичній діяльності. Невдачі на цьому
шляху ведуть до втрати функціональності,
що виявляється в повільності розуму і пси-
хічних реакцій. Контур метапрограмування
також спрямований на розкриття глибин-
них законів буття. Неправильне оволодін-
ня цим контуром загрожує порушеннями
психіки й важкими нервово-психічними
захворюваннями.
Отже, для третіх рівнів характерне фор-
мування механізмів пізнання зовнішнього
світу. Спрямованість механізмів тут також
не зазнає змін, трансформується лише їх-
ній якісний складник.
Четверта матриця передбачає оволодін-
ня немовлям новим для нього простором.
Це якісний стрибок самого пізнання. Не-
вдачі на цьому етапі можуть призвести до
втрати здоров’я дитини: входження в но-
вий світ супроводжується значними пе-
репадами внутрішньочерепного тиску, об-
різанням пуповини й іншими стресовими
порушеннями звичного існування. Гомі-
нідний (соціостатевий) контур також пе-
редбачає входження людини в новий для
неї світ — соціальний простір. Невдачі на
цьому контурі проявляються в неефектив-
них соціальних взаємодіях. Нарешті, нело-
кальний контур — це ще один якісний про-
рив у пізнавальній сфері, яка розширюєть-
ся до розмірів Всесвіту.
Таким чином, для четвертих рівнів ха-
рактерне формування (розширення) сфери
пізнання зовнішнього світу. В основі зазна-
чених рівнів психіки лежить процес пізнан-
ня, розширюються лише його горизонти.
Чому стадії (контури) розвитку підсвідо-
мості, свідомості і надсвідомості не пору-
шуються, а відтворюються в точній послі-
довності?
ПРИРОДА КРОС-КОНТУРНИХ КОРЕЛЯЦІЙ:
«КРАПЛИННА МОДЕЛЬ»
В основі спіралеподібної повторюваності
фаз формування людської психіки ле-
жать еволюційні механізми. Відповідно до
теорії перинатальних матриць, людина при-
ходить у світ без свідомості, але з уже ґрун-
товно заповненою підсвідомістю, де збері-
гаються різноманітні відчуття, викликані
тими або іншими подіями. Ці підсвідомі
образи виступають як апріорні (підсвідомі)
психічні шаблони, на які згодом нашарову-
ються нові дії зовнішнього світу і реакції
організму. Саме на цьому підґрунті форму-
ється власне свідомість, яка проходить ті ж
еволюційні фази, що й підсвідомість.
Надалі із свідомості, що пройшла певну
еволюцію, починає формуватися надсвідо-
мість, яка повторює потім основні еволю-
ційні етапи її розвитку. З часом взаємодія
54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2
між свідомістю і надсвідомістю стає дедалі
активнішою.
Той факт, що свідомість ніби вичленову-
ється з підсвідомості, щоб згодом із неї ви-
ділилася надсвідомість, пояснює, на наш
погляд, органічну єдність рівнів трьох пси-
хічних станів людини. Схематично розгля-
нутий зв’язок підсвідомості, свідомості і
надсвідомості представлено на рис. 2 у ви-
гляді «краплинної моделі».
На рівні підсвідомості формуються чис-
ленні так звані автоматизми. Називатиме-
мо їх комплексами, маючи на увазі найза-
гальніші психічні синдроми, що програму-
ють реакцію людини на ті або інші зовнішні
чинники 2. Ці комплекси завжди обмежу-
ють поведінку людини, знижуючи її раціо-
нальність і функціональність. Досить час-
то комплекси викликають у людини хво-
робливі реакції, які можуть переростати в
психопатологічні синдроми. Щоб уникну-
ти цього, людина «вичищає» свою підсві-
домість. Процес «перероблення» підсвідо-
мих комплексів на логічному рівні свідо-
мості людина здійснює або сама, або ж за
допомогою психотерапевта. Результат од-
наковий — звільнення від комплексів і зни-
ження апріорної зумовленості поведінки
індивідуума. Свідомість бере участь у «чи-
щенні» підсвідомості шляхом руйнування
комплексів, завдяки чому досягає великого
ступеня свободи.
На рівні свідомості формуються власні
комплекси. Фахівці називають їх імприн-
тами, позначаючи ними жорсткі поведін-
кові установки, які здебільшого не підляга-
ють коректуванню [4, 7]. Імпринти теж об-
межують функціональність людини і зава-
жають їй повністю проявити свої потенційні
здібності. Інакше кажучи, роль імпринтів
відповідає ролі комплексів, але на іншому
рівні. Зазвичай уже на нейрогенетичному
контурі свідомості відбувається майже по-
вне руйнування імпринтів, і поведінку лю-
дини зумовлюють не внутрішні програми-
імпринти, а зовнішні обставини. Ліквідація
імпринтів на гомінідних контурах є своєрід-
ним «чищенням» свідомості. Тут також іс-
нує видимий простий зв’язок: розвиток над-
свідомості з відповідними йому постгомі-
нідними контурами приводить до «очищен-
ня» свідомості на всіх гомінідних контурах.
Участь більш високого психічного шару
в руйнуванні комплексів нижчого викли-
кає відтворення структури нижчого шару на
всіх вищих від попередніх шарах. Таку за-
кономірність можна сформулювати інакше:
«розвантажуючи» контури нижчого психіч-
ного шару, вищий від нього психічний шар
«копіює» їх на своєму власному рівні.
РИЗИКИ І НЕБЕЗПЕКИ ФОРМУВАННЯ
ПСИХІЧНИХ КОНТУРІВ
Кожен із описаних 12 контурів люд-
ської психіки приховує певну небезпе-
ку, адже їх освоєння може бути як вдалим,
так і невдалим, коли виникають різні пору-
2 Наше розуміння комплексів як елементарних не-
усвідомлених поведінкових інтенцій відрізняєть-
ся від загальноприйнятого [6, 1126].
Рис. 2. «Краплинна модель» людської психіки
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 55
шення здоров’я, починаючи від найпрості-
ших фізичних травм і закінчуючи важкими
психічними захворюваннями.
Так, перша БПМ може супроводжувати-
ся хімічним отруєнням плоду, що згодом
здатне спровокувати нозофобію (патологіч-
ний страх захворювання), іпохондрію (уяв-
на впевненість, що людина важкохвора),
канцерофобію (страх розвитку злоякісно-
го захворювання) і бацилофобію (страх мі-
кроорганізмів та інфекційного зараження).
Друга БПМ, яка супроводжується гіпо-
ксією плоду, спричинює такі відносно рід-
кісні захворювання, як фобія материнства,
зоофобія (страх тварин), загальмована де-
пресія, а також схильність до суїциду, алко-
голізму і наркоманії.
Підсвідомі спогади про третю стадію мо-
жуть спровокувати клаустрофобію (страх
закритого простору), фобії, пов’язані з по-
їздками в метро (страх замкненого темно-
го тунелю), подорожами на літаках і ко-
раблях.
Четверта БПМ, як уже було зазначе-
но, супроводжується стресом у результаті
різкої зміни життєвого середовища плоду.
Спогади про цю подію можуть стимулюва-
ти агарофобію (страх відкритого простору)
і акрофобію (страх висоти).
Перший (біовиживальний) контур спря-
мований на пристосування суб’єкта до но-
вого простору. За умови невдалого прохо-
дження цього контуру в свідомості люди-
ни закріплюється відчуття стурбованості й
формуються різні страхи, які можуть проя-
витися в ожирінні, схильності до куріння і
споживання спиртного.
Другий (емоційно-територіальний) кон-
тур спрямований на формування індивіду-
ального его. Невдале проходження цього
контура призводить до хронічної депресії і
безволля. Можливий також розвиток манії
величі.
Третій (семантичний) контур пов’язаний
із формуванням «тунелів реальності», які
обмежують сприйняття дійсності. Слабке
оволодіння цим контуром проявляється в
невиразному й нечіткому мовленні та при-
мітивному мисленні.
Четвертий (соціостатевий) контур спря-
мований на пристосування суб’єкта до ши-
рокого соціального простору. Невдачі на
цьому контурі часто призводять до аутиз-
му.
П’ятий (холістичний) контур спрямова-
ний на досягнення задоволення від життя.
На цьому етапі легко перебрати міру і вда-
тися до якихось небезпечних крайнощів:
надмірна пристрасть до їжі, сексу, розпуста,
наркотична залежність тощо.
Шостий (колективний) контур передба-
чає досягнення мудрості. Проте тут існує
небезпека розчарування, втрати сенсу жит-
тя, руйнування системи мотивації. Унаслі-
док невдалого проходження нейрогенетич-
ного контуру може розвинутися хронічна
апатія.
Сьомий контур (метапрограмування)
формує плюралістичний погляд на світ, що
за певних умов може призвести до шизо-
френії. Мабуть, саме ця обставина і пояс-
нює те, що багато геніальних людей потер-
пали від різних психічних захворювань [8].
Восьмий (нелокальний) контур передба-
чає вихід свідомості з тіла. Невдалі дослі-
ди на цьому рівні розвитку загрожують не-
поверненням свідомості в черепну коробку
з подальшим летальним наслідком. Саме
тому всі йогічні й містичні вчення наполя-
гають на обов’язковій присутності в таких
випадках наставника, який міг би підстра-
хувати учня.
Як бачимо, кожний наступний, вищий
за інші, контур приховує більшу небезпеку,
ніж усі попередні. Особливо яскраво це ви-
являється на постгомінідних контурах, коли
відбувається розвиток надсвідомості. Так,
на рівні перинатальних матриць усі небез-
пеки формуються в латентній формі, а ви-
являються вони вже переважно на гомінід-
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2
них контурах, де ті чи інші проблеми мають
більш матеріальний характер і підлягають
коригуванню. На постгомінідних контурах
починають розвиватися здебільшого неви-
ліковні психічні захворювання, а іноді екс-
перименти з найвищими властивостями сві-
домості можуть завершитися смертю.
Зрозуміло, типологія захворювань, згід-
но з ієрархічною структурою психіки лю-
дини, не є абсолютною. Проте сама інтен-
ція до формування цілком конкретних по-
рушень психосоматики, що відповідають
певному рівню психіки, на наш погляд, не
підлягає сумніву.
ПРИРОДА ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ
Багато психологів і медиків приходять
до думки, що переважна більшість пси-
хічних і соматичних захворювань викли-
кана ментальними розладами. Про це свід-
чить, зокрема, той факт, що спроби вияв-
лення так званого біологічного маркера
шизофренії у вигляді, наприклад, якогось
бракованого гена так і не увінчалися успі-
хом [9, 47]. В основі ментальної приро-
ди захворювань лежить уявлення про те,
що мозок людини — складна інформаційна
система, яка поступово метаболізується ор-
ганізмом людини. Поганій інформаційній
системі відповідає погана органіка, і навпа-
ки. Такого підходу дотримується, зокрема,
італійський психолог А. Менегетті [10, 21].
Відштовхуючись від інформаційної моде-
лі мозку, можна уявити логічну схему про-
цесу утворення комплексів та імпринтів.
Комплекс, сформований у підсвідомос-
ті людини, має потрійну структуру і скла-
дається з інформації про конкретну подію,
емоції, пов’язані з цією подією, та енергії
зв’язку, який утримує інформацію і емоції
(рис. 3). Під час сигналу, який несе інфор-
мацію, схожу на ту, що вкладена в серцеви-
ні комплексу, спрацьовує зв’язок і генеру-
ється певна реакція з відповідним їй спек-
тром емоцій (здебільшого негативних). Лю-
дина не може не реагувати на деякі сигнали
через автоматичний характер тих емоцій,
які «прикріплені» до початкової інформації.
Щоб позбутися такої емоційної і поведінко-
вої залежності, застосовують методи психо-
аналізу, що допомагають «витягнути» комп-
лекс із підсвідомості у сферу свідомості,
опрацювати інформацію і тим самим зруй-
нувати (або загальмувати) пов’язані з нею
емоції. Як тільки це відбувається, зв’язок
між інформацією і емоціями розривається,
енергія, яка утримує їх, вивільняється, і лю-
дина відчуває себе сильнішою, ніж була до
того, а початкова інформація в нейтраль-
ному вигляді, позбавленому емоційного за-
барвлення, стає робочим матеріалом свідо-
мості суб’єкта. Остаточний результат — сво-
бода від апріорних емоцій і реакцій.
Формування імпринтів підкоряється тій
самій схемі, що й комплекси, проте тут ще
яскравіше виявляється феномен енергетич-
ної зв’язувальної ланки, яка є нейронним
ланцюжком. Руйнування імпринтів теж
ґрунтується на триланцюговій схемі з тією
лише відмінністю, що процес їх руйнуван-
ня відбувається з участю надсвідомості.
Яким чином комплекси та імпринти мо-
жуть провокувати різні захворювання,
включаючи соматичні порушення в роботі
організму?
Рис 3. Статична модель комплексів та імпринтів
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 57
Загальну схему генези захворювання
можна розглянути за допомогою динаміч-
ної моделі комплексу та імпринту (рис. 4).
На вхід імпринту поступає певний сигнал,
який через сталий зв’язок передається на
вихід імпринту і вимагає відповідної реак-
ції. Якщо ж через якісь причини запрогра-
мована реакція неможлива, то енергія, що
рухається нейронним ланцюгом від вхо-
ду до виходу імпринту, не може вивільни-
тися і залишається в каналі зв’язку. У разі
багатократного повторення цієї процеду-
ри в каналі зв’язку нагромаджується ве-
лика кількість надлишкової енергії, що за-
грожує збоєм усієї інформаційної системи
мозку з відповідними органічними пору-
шеннями. «Переповнені енергією нейрон-
ні ланцюги» можуть спричинити «зами-
кання» інших нейронних ланцюгів, від-
повідальних за регуляцію хімічного і гор-
монального фону організму. Залежно від
того, які саме ланцюги виявляються ура-
женими, формуються ті або інші захворю-
вання. Саме наявність комплексів та імп-
ринтів із характерними для них жорстки-
ми причинно-наслідковими зв’язками і
зумовлює розвиток хворобливих синдро-
мів.
На думку А. Менегетті, застоєм енергії
в нейронних каналах зумовлені навіть такі
явища, як каменеутворення і неоплазія [10,
151]. Крім того, ракові утворення мають ве-
личезну життєздатність якраз завдяки тій
енергії, яка накопичена в імпринтних мере-
жах [10, 161] 3.
Одужання може настати або в результаті
підвищення адаптації людини і руйнуван-
ня імпринтів, які його (підвищення) стри-
мують, або в результаті зміни зовнішнього
середовища, що спровокувало запуск імп-
ринтів [10, 164].
Тут доречно нагадати про відмінність між
кондиціонуванням та імпринтингом. При
кондиціонуванні зникнення стимулу зу-
мовлює зникнення через деякий час зада-
ної реакції. На цьому ґрунтується механізм
руйнування умовних рефлексів. За умов
імпринтингу зникнення стимулу не спри-
чинює зникнення заданої реакції. Імпринт
може зберігатися дуже довго. Таким чи-
ном, саме комплекси й імпринти продуку-
ють ту поведінкову інерцію, яка породжує
«застій» енергії в нейронних мережах. Таке
накопичення «енергетичних згустків» у ме-
режах мозку не передбачає автоматичного
виникнення захворювань насамперед само-
го мозку. Оскільки різні відділи мозку від-
повідають за регуляцію відповідних функ-
цій організму, то й хворобливе враження
може поширюватися як на сам мозок, так і
на периферійні органи.
Зазначимо, що один імпринт у рідкіс-
них випадках може призвести до фатально-
го порушення здоров’я; здебільшого їх має
бути досить багато. При цьому дію допо-
міжних імпринтів підтримують деякі важ-
ливі функціональні властивості мозку, зо-
крема нейропластичність і безупинність
роботи.
Нейропластичність забезпечує здатність
мозку фізіологічно видозмінюватися в ре-
зультаті певного роду діяльності людини.
Скажімо, відомо, що в професійних му-
зикантів збільшуються відповідні ділян-
ки мозку: багатогодинна гра на скрипці змі-
нює кількість клітин, що беруть участь у ви-
конанні музичних творів, і збільшує їхню
провідність [11, 506]. Або, наприклад, у
ході дослідження лондонських таксистів
Рис. 4. Динамічна модель комплексів та імпринтів
3 А. Менегетті вважає, що ракові захворювання
вражають безапеляційно непоступливих, упертих
і неадаптивних людей [10, 165].
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2
з’ясувалося, що ділянки мозку, які відпові-
дають за здатність вибору маршруту, збіль-
шуються після перших шести місяців по-
їздок міськими вулицями [11, 507]. Таким
чином, певна поведінка адаптовує під себе
мозок і його здібності. При цьому може від-
буватися як прогрес, так і регрес мозку. Не-
гативні допоміжні імпринти, що призводять
до падіння інтенсивності інформаційної вза-
ємодії людини з навколишнім середовищем,
стимулюють регрес мозку із супутніми не-
зворотними фізіологічними змінами.
Безупинність роботи полягає в здатності
мозку в умовах сенсорної депривації (тобто
відсутність будь-яких сигналів із зовніш-
нього світу) генерувати свої власні образи.
Експерименти показали, що в людини, яку
зачинили в темній кімнаті, куди не надхо-
дять ні звукові, ні світлові сигнали, через
деякий час починаються галюцинації і т. д.
[12, 53]. Мозку потрібна постійна інформа-
ційна стимуляція. Якщо вона припиняєть-
ся, то мозок заміщає її власним способом.
Якщо ж допоміжні імпринти людини силь-
но обмежують її соціальні контакти й ін-
формаційну взаємодію, то її мозок може за-
міщувати брак інформації шляхом генера-
ції галюцинаторних образів.
ІНТЕРІОРИЗАЦИЯ ПСИХІЧНИХ КОНТУРІВ
Як відбувається перехід із нижчого кон-
туру на інший, вищий? Відповідь на
це питання дає загальний механізм еволю-
ції особистості [13].
Перехід на вищий контур можливий
тільки тоді, коли відбулася інтеріориза-
ція нижчих контурів, тобто їх розпізнання
з усіма властивими їм зв’язками і відноси-
нами. Відповідний контур у вигляді харак-
терної для нього системи відносин і взає-
модій входить у внутрішній світ суб’єкта у
вигляді ідеальної моделі, у якій стирають-
ся всі неістотні зв’язки і параметри. Про-
те це ідеальна ситуація. Насправді ж пере-
хід на вищий контур можливий і тоді, коли
інтері оризація попередніх контурів відбу-
лася або не повністю, або невдало, що зде-
більшого супроводжується розвитком різ-
них захворювань. З певним ступенем умов-
ності можна навіть сказати, що хвороби —
це не що інше, як невдала інтеріоризація
попередніх психічних контурів.
Це можна проілюструвати на прикла-
ді четвертого (соціостатевого) гомінідно-
го контуру. Якщо людина не набула на пер-
шому контурі впевненості і спокою, на дру-
гому — міцного стимулювального его, а на
третьому — здатності чітко мислити і нави-
чок спілкування, то на четвертому конту-
рі їй буде дуже складно знайти своє місце.
Функціональність такої людини буде зни-
женою. Розв’язання нових проблем блоку-
ватиме несумлінна «підготовка» на низь-
ких контурах, що, зрештою, призведе до
формування негативних допоміжних імп-
ринтів, які за несприятливих обставин мо-
жуть спровокувати різні захворювання.
Сказане дає можливість зробити ще один
важливий висновок: імпринти виникають
у результаті невдалої інтеріоризації попе-
редніх психічних контурів. Ураховуючи ж
наявність крос-контурних зв’язків, можна
стверджувати, що головною причиною не-
ефективного оволодіння психічним конту-
ром є невдала інтеріоризація відповідного
крос-контура. Це означає, що передчасна
еволюція гірша, ніж її відсутність.
Розглянуті аналогії між контурами люд-
ської психіки багато в чому мають попе-
редній характер. Проте вже зараз існують
фізіологічні підтвердження описаного ал-
горитму розумової діяльності. Зокрема,
вважається загальновизнаною наявність
такого керувального механізму мозку, як
детектор помилок [14]. Його властивості
дуже нагадують роботу за схемою імприн-
тування і реімпринтування свідомості.
З теорією контурів перетинається тео-
рія життєвих ресурсів, згідно з якою кож-
на людина володіє чотирма базовими ре-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 2 59
сурсами: грошима, енергією, знаннями і
часом [15]. Виявляється, ці ресурси дуже
точно відповідають чотирьом гомінідним
контурам свідомості, а саме: на першому
(біовиживальному) контурі головним об-
межувальним ресурсом є гроші, на друго-
му (емоційно-територіальному) — енер-
гія, на третьому (семантичному) — зна-
ння, на четвертому (соціостатевому) — час.
Справді, боротьба людини за грошовий ре-
сурс пов’язана з найпростішим виживан-
ням (перший контур), тоді як відстоюван-
ня своєї позиції в соціальних групах і під-
тримка свого его (другий контур) вимага-
ють передовсім життєвої енергії. Активна
діяльність на семантичному контурі в га-
лузі конкретних професій і видів діяльнос-
ті спирається на знання, а побудова й під-
тримка складних соціальних зв’язків (чет-
вертий контур) вимагають насамперед часу.
Таким чином, залежно від ступеня дефі-
цитності кожного життєвого ресурсу, мож-
на побічно визначити, на якому психічно-
му контурі перебуває індивідуум. Цілком
можливо, що в найближчому майбутньо-
му з’являться нові критерії розмежування
психічних контурів, що допоможе перевес-
ти теоретичні міркування в стадію тестів і
прикладного аналізу.
1. Гроф С. Надличностное видение: Целительные
возможности необычных состояний сознания. —
М.: ООО «Издательство ACT», 2002.
2. Столяренко Л Д. Основы психологии. Учебное
пособие. — Изд. 12-е. — Ростов-на-Дону: Феникс,
2005.
3. Лири Т. Семь языков бога. — СПб.: Экслибрис,
2001.
4. Уилсон Р.А. Психология эволюции. — М.: ООО
Издательский дом «София», 2005.
5. Уилсон Р.А. Квантовая психология. — М.: ООО
Издательский дом «София», 2005.
6. Человек: анатомия, физиология, психология. Эн-
циклопедический иллюстрированный словарь /
Под ред. А.С. Батуева, Е.П. Ильина, Л.В. Соколо-
вой. — СПб.: Питер, 2001.
7. Балацкий Е.В. Вспомогательные импринты и пове-
дение человека // Вестник РАН. — 2007. № — 10.
8. Котов П. Чем болеют гении // Всё ясно. — 2006. —
№5(63).
9. Фриш К. Шизофрения: краткое введение. — М.:
Аст-рель; ACT, 2005.
10. Менегетти А. Монитор отклонения в человечес-
кой психике. — М.: ННБФ «Онтопсихология»,
2006.
11. Гоулман Д. Деструктивные эмоции. — Мн.: ООО
«Попурри», 2005.
12. Лири Т., Стюарт М. и др. Технологии измене-
ния сознания в деструктивных культах. — СПб.:
Экслибрис, 2002.
13. Третий инстинкт: http://instinct3.narod.ru.
14. Бехтерева Н.П. Магия мозга и лабиринты жиз-
ни. — М.: ACT; СПб.: Сова, 2007. — С. 360.
15. Балацкий Е.В. Теория жизненных ресурсов: моде-
ли и эмпирические оценки // Мониторинг обще-
ственного мнения. — 2007. — № 2.
|