Оптимизационный подход к прогнозированию космической погоды

На основі припущення про слаботурбулентний стан магнітосферної плазми запропоновано модель нелінійного «чорного ящика» для прогнозування її стану. Модель базується на простому припущенні про те, що слаботурбулентний стан середовища обумовлений впливом на магнітосферну плазму швидкості сонячного вітр...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2008
Автори: Семенив, О.В., Сидоренко, В.И., Черемных, О.К., Шатохина, Ю.В., Яценко, В.А.
Формат: Стаття
Мова:Russian
Опубліковано: Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України 2008
Назва видання:Проблемы управления и информатики
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209233
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Оптимизационный подход к прогнозированию космической погоды / О.В. Семенив, В.И. Сидоренко, О.К. Черемных, Ю.В. Шатохина, В.А. Яценко // Проблемы управления и информатики. — 2008. — № 4. — С. 115-130. — Бібліогр.: 20 назв. — рос.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:На основі припущення про слаботурбулентний стан магнітосферної плазми запропоновано модель нелінійного «чорного ящика» для прогнозування її стану. Модель базується на простому припущенні про те, що слаботурбулентний стан середовища обумовлений впливом на магнітосферну плазму швидкості сонячного вітру та південної компоненти магнітного поля. Такий стан може бути описаний локальними показниками Ляпунова, які характеризують чутливість динаміки плазми до збурень магнітосферного поля та широко застосовуються для аналізу даних спостереження. Запропоновано нелінійну дискретну динамічну модель стану магнітосферної плазми, побудовану за допомогою процедури розкладу нелінійних збурень в ряд за кореляційними функціями. Ця модель дозволяє прогнозувати поведінку Dst-індексу (або стану космічної погоди) на часовому інтервалі близько 100 годин за умов відсутності аномальних збурень у сонячному вітрі.