Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.)
Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі Університету Св. Володимира в суспільно-політичних перетвореннях у Російській імперії періоду реформ 1860–1870-х рр. у контексті осмислення значення інтелектуальної складової процесів вироблення моделі й механізмів державно-правової модернізації. Праця ґрун...
Saved in:
| Published in: | Історико-географічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209385 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) / О. Іваненко // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 66-78. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859521273687703552 |
|---|---|
| author | Іваненко, О. |
| author_facet | Іваненко, О. |
| citation_txt | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) / О. Іваненко // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 66-78. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історико-географічні дослідження в Україні |
| description | Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі Університету Св. Володимира в суспільно-політичних перетвореннях у Російській імперії періоду реформ 1860–1870-х рр. у контексті осмислення значення інтелектуальної складової процесів вироблення моделі й механізмів державно-правової модернізації. Праця ґрунтується на принципі історизму, застосуванні проблемно-хронологічного, історико-генетичного, історико-системного, історико-типологічного, порівняльно-історичного методів. Основні результати дослідження сконцентровані на розкритті визначальної ролі науково-освітнього середовища, зокрема університетів як провідників новітніх суспільно-політичних ідей і концепцій, знань та інноваційних технологій, що були рушіями імплементації європейського досвіду в модернізаційних процесах Російської імперії. Дослідження ролі університетів як чинника модернізації і міжкультурної комунікації сприяє глибшому осмисленню й порівняльному вивченню внутрішньо-політичної ситуації у Російській імперії та загальноєвропейських тенденцій інтелектуального й державно-правового розвитку ХІХ ст. Наголошується, що джерелом ліберальних ідей, конституційних концепцій, уявлень про громадянські свободи стали університети (і зокрема Університет Св. Володимира), що привносили на терени Російської імперії цінності та принципи загальноєвропейської університетської культури, підважуючи в такий спосіб ідеологічні засади самодержавства. У висновках зазначається, що попри проведення селянської, а також судової і військової реформ, запровадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не відбулaся кардинальна модернізація суспільно-політичного життя, непорушними залишилися авторитарні засади державного управління. Водночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується роль університетів як чинників модернізації. Попри те, що імператорські університети, і зокрема Університет Св. Володимира, засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифікаторської) політики, саме вони стали джерелом і каталізатором модернізаційних процесів, забезпечуючи піднесення освітнього й культурного рівня суспільства шляхом підготовки кадрів для найважливіших сфер соціального життя.
The purpose of the study is to clarify the role of St. Volodymyr’s University in the socio-political transformations in the Russian Empire during the reform period of the 1860s and 1870s in the context of understanding the importance of the intellectual component of the processes of developing a model and mechanisms of state and legal modernisation. The paper is based on the principle of historicism, the use of problematic-chronological, historical-genetic, historical-systemic, historical-typological, comparativehistorical methods. The main findings of the study focus on the determining role of the scientific and educational environment, in particular universities as the conductors of the latest socio-political ideas and concepts, knowledge and innovative technologies that drove the implementation of European experience in the modernisation processes of the Russian Empire. The study of the role of universities as a factor of modernisation and intercultural communication contributes to a deeper understanding and comparative study of the internal political situation in the Russian Empire and the pan-European trends in the intellectual and state-legal development of the nineteenth century. The author emphasises that the source of liberal ideas, constitutional concepts, and ideas about civil liberties was universities (and in particular St. Volodymyr’s University), which brought to the Russian Empire the values and principles of pan- European university culture, thus undermining the ideological foundations of the autocracy. The conclusions note that despite the implementation of peasant, judicial and military reforms, and the introduction of elected local self-government, the Russian Empire did not undergo a radical modernisation of socio-political life, and the authoritarian principles of state administration remained unchanged. At the same time, during the nineteenth century, the role of universities as factors of modernisation was established in the Russian Empire. Despite the fact that imperial universities, and St. Volodymyr’s University in particular, were founded to implement autocratic (in particular, Russification) policies, they became a source and catalyst for modernisation processes, ensuring the rise of the educational and cultural level of society by training personnel for the most important spheres of social life.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:57:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
66 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
Оксана
Iваненко
кандидат історичних
наук, старший
науковий співробітник,
відділу історії
міжнародних відносин
і зовнішньої політики
України Інституту
історії України
НАН України
(Київ, Україна)
oxana_ivanenko@
ukr.net
https://orcid.org/0000-
0002-6154-0444
https://doi.org/10.15407/hgru2024.18.066
УДК 94(4)378.4(477-25):33.021.8“186/187”
УНІВЕРСИТЕТ СВ. ВОЛОДИМИРА
В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ
РЕФОРМ У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
(1860–1870�ті рр.)
Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі Університету
Св. Володимира в суспільно-політичних перетвореннях у Російській
імперії періоду реформ 1860–1870-х рр. у контексті осмислення
значення інтелектуальної складової процесів вироблення моделі й
механізмів державно-правової модернізації. Праця ґрунтується на
принципі історизму, застосуванні проблемно-хронологічного,
історико-генетичного, історико-системного, історико-типологіч-
ного, порівняльно-історичного методів. Основні результати
дослідження сконцентровані на розкритті визначальної ролі науково-
освітнього середовища, зокрема університетів як провідників
новітніх суспільно-політичних ідей і концепцій, знань та інноваційних
технологій, що були рушіями імплементації європейського досвіду
в модернізаційних процесах Російської імперії. Дослідження ролі
університетів як чинника модернізації і міжкультурної комунікації
сприяє глибшому осмисленню й порівняльному вивченню внутрішньо-
політичної ситуації у Російській імперії та загальноєвропейських
тенденцій інтелектуального й державно-правового розвитку ХІХ ст.
Наголошується, що джерелом ліберальних ідей, конституційних
концепцій, уявлень про громадянські свободи стали університети
(і зокрема Університет Св. Володимира), що привносили на терени
Російської імперії цінності та принципи загальноєвропейської
університетської культури, підважуючи в такий спосіб ідеологічні
засади самодержавства. У висновках зазначається, що попри
проведення селянської, а також судової і військової реформ, запро-
вадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не
відбулaся кардинальна модернізація суспільно-політичного життя,
непорушними залишилися авторитарні засади державного управ-
ління. Водночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується
роль університетів як чинників модернізації. Попри те, що імпера-
торські університети, і зокрема Університет Св. Володимира,
засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифіка-
торської) політики, саме вони стали джерелом і каталізатором
модернізаційних процесів, забезпечуючи піднесення освітнього
й культурного рівня суспільства шляхом підготовки кадрів для
найважливіших сфер соціального життя.
Ключові слова: університети, модернізаційні процеси, реформи,
Російська імперія, Європа, вестернізація.
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 67
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
контексті забезпечення інтелектуальної складової процесів вироблення
моделі й механізмів модернізації державно-правових засад Російської
імперії під впливом європейського досвіду визначальна роль належала науково-
освітньому середовищу, зокрема університетам, що виступали провідниками но-
вітніх суспільно-політичних ідей і концепцій, знань та інноваційних технологій.
Дослідження ролі університетів як чинника модернізаційних процесів і міжкуль-
турної комунікації сприяє глибшому осмисленню й порівняльному вивченню внут-
рішньополітичної ситуації у Російській імперії та загальноєвропейських тенден-
цій інтелектуального й державно-правового розвитку ХІХ ст. У сучасній україн-
ській історіографії актуалізується тематика міжнародних наукових зв’язків
ХІХ ст. та місця й ролі в них університетів України1. Мета цієї статті полягає в
з’ясуванні ролі Університету Св. Володимира в суспільно-політичних перетво-
реннях у Російській імперії періоду реформ 1860-1870-х рр. на основі дослі-
дження мемуарної літератури, періодики ХІХ ст., а також вперше запроваджених
до наукового обігу документів Центрального державного історичного архіву
України м. Києва.
Упродовж ХІХ – початку ХХ ст. на тлі бурхливого економічного розвитку,
промислової революції і технологічного прогресу загальноєвропейського зна-
чення набули універсальні процеси суспільно-політичної модернізації, рушіями
якої були революційні події, з одного боку, та комплексні реформи, з іншого.
Політична модернізація сягнула й Центрально-Східної Європи, зокрема, уна-
слідок «Весни народів» 1848–1849 рр., поразки Австрії у австро-італо-французь-
кій війні 1859 р. й австро-прусській війні 1866 р., а також небезпеки базованої на
ідеях панславізму російської ідеологічної експансії, перед австрійською владою
постали серйозні виклики в контексті стабілізації внутрішньополітичної ситуації
і міжнаціональних відносин у середині держави, а отже і збереження її ролі в
підтриманні рівноваги центрально-європейського геополітичного простору в
————————
1 Див., наприклад: Стельмах, С.П. Міжнародні зв’язки істориків України у другій половині
ХІХ ст. // Вісник Київського національного університету, серія «Історія». 1998. Вип. 38. С. 3-9;
Стельмах, С.П. Історична думка в Україні ХІХ – початку ХХ століття. Київ, 1997; Стельмах, С.П.
Вчені Київського університету в німецьких університетах (ХІХ – початок ХХ ст.) // Етнічна історія
народів Європи. 2004. Вип.16. С. 148-152; Стельмах, С.П. Історична наука в Україні епохи
класичного історизму. XIX – початок XX століття. Київ, 2005; Баженова, Г.Ю. Міжнародні зв’язки
істориків Росії (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.): автореф. дис. ... канд. іст. наук. Київ, 2008; Єгорова, О.В.
Наукові закордонні відрядження правознавців університетів України (остання третина ХІХ –
початок ХХ ст.) // Гуманітарний журнал. 2013. № 3. С. 20-29; Лиман, С.І. «Звіт про подорож
Західною Європою в 1858–1859 рр.» професора Харківського університету Д.І. Каченовського як
джерело з історії вітчизняного туризму // Науковий вісник Ужгородського університету, серія
«Історія». 2016. Вип. 1 (34). С. 126-130; Лиман, С.И. Из истории международного туризма: Англия
начала 1860-х гг. глазами адъюнкта Киевского Университета Св. Владимира А.В. Романовича-
Славатинского (1832–1910) // Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». 2016.
Вип. 2 (35). С. 107-112; Лиман, С.И. Из истории международного туризма: Франция начала
1860-х гг. глазами А.В. Романовича-Славатинского // Стан і перспективи сучасного туризму:
Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції з міжнародною участю
(м. Суми, 29 листопада 2017 р.). Суми, 2017. С. 237-244 та ін.
У
68 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
системі міжнародних відносин у Європі, шляхом реалізації політичних реформ і
збалансованої національно-державної політики під егідою династії Габсбургів,
що асоціювалася зі спадщиною Священної Римської імперії. 1867 р. як результат
компромісу з угорським національним рухом, відповідно до укладеної в лютому
1867 р. угоди постала Австро-Угорська дуалістична конституційна монархія.
Згідно із законом від 21 грудня «Про загальні права громадян королівств і
земель, представлених у Рейсраті» запроваджувалися демократичні свободи, рів-
ність усіх перед законом, недоторканність приватної власності тощо. Під загаль-
ноімперською юрисдикцією залишалися зовнішньополітичні, військові, фінан-
сові питання. Проголошувалася свобода віросповідання, рівність прав усіх націй
держави, передусім щодо збереження й розвитку власної національної ідентич-
ності та мови.
На теренах Російської імперії у епоху «Великих реформ» на порядку ден-
ному постало питання ролі громадської думки в контексті трансформації сис-
теми соціальних комунікацій і державної політики, поширювалися нецензуро-
вані твори, зокрема публікації заснованої О.І. Герценом 1853 р. в Лондоні
Вільної російської типографії. Усвідомлення вад зовнішньополітичного курсу
Російської імперії, які виразно проявилися в період Східної війни 1853–1856 рр.,
спонукало царський уряд вживати заходів задля подолання ізоляції на між-
народній арені та забезпечення впливу на громадську думку зарубіжних країн.
Утім і раніше царський уряд звертався до таких благ західноєвропейського
модерну, як ліберальні свободи, у пропагандистських інтересах самодержавного
режиму, наприклад, 1844 р. в Парижі та Брюсселі опубліковано полемічний
відгук російського літератора М. Греча як відповідь на резонанс у Європі по-
дорожніх нотаток маркіза де Кюстіна «Росія в 1839 р.» (Париж, 1843)2. Під
виглядом незалежної, фінансованої приватними особами преси, а насправді з
метою адресованого західноєвропейській громадськості пропагандистського су-
проводу офіційної зовнішньої політики Росії, 1855 р. у Брюсселі під негласним
патронатом царського уряду засновано газету “Le Nord” (з 1863 р. видавалася в
Парижі, а з 1864 до 1892 рр. – знову у Брюсселі). Згідно із секретним донесенням
російського посланника в Константинополі директору Азійського департаменту
(від 16 січня 1866 р.) за кордоном була надрукована «…якась обурлива брошура
малоросійським наріччям, яка надійшла у великому числі екземплярів в Ук-
райну, як запевняють, через деяких професорів Київського університету»3.
Процес вироблення програм трансформації державної системи Російської
імперії і суспільно-політичних реформ відповідно до новітніх вимог часу й мо-
дернізаційних процесів у Європі розгорнувся від другої половини 1850-х рр.
Реформи, спрямовані на державно-політичну, економічну, соціокультурну мо-
————————
2 Див., напр.: Custine, Astolphe de. Rosja w roku 1839. Warszawa: Państwowy instytut wydawniczy,
1995. 1 / tł., przypisami i posłowiem opatrz. P. Hertz. 570 s.; 2 / tł. 525 s.
3 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). Ф. 489.
Оп. 1. Спр. 174. Арк. 56.
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 69
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
дернізацію, були покликані зміцнити засади російської імперської державності
за рахунок використання західних технологій, і інструменти вестернізації вико-
ристовувалися з метою подолання військово-технологічного відставання й поси-
лення позицій у конкурентному протистоянні із Заходом, водночас не зачіпаючи
основ авторитарного політичного режиму, а також зорієнтованих на патерна-
лізм ціннісних засад суспільно-політичного життя за умов відсутності громадян-
ського суспільства, свободи особи. У контексті спроб прищепити елементи захід-
ноєвропейської політичної культури на російському ґрунті не відбулося вироб-
лення механізмів громадського впливу й контролю за суспільно-політичними й
економічними процесами в державі, комплексної трансформації базованої на
централізмі і громіздкому бюрократичному апараті системи державного управ-
ління, запровадження парламентаризму на загальнодержавному рівні як альтер-
нативи самодержавству. Скасування попередньої цензури для певного сегменту
друкованих видань супроводжувалося посиленням цензурного тиску на періо-
дичну пресу.
Імпульсу суспільним дискусіям щодо шляхів реформ у Російській імперії
надала публікація 1869 року праці ідеолога панславізму М.Я. Данилевського
«Росія і Європа. Погляд на культурні й політичні відносини слов’янського світу
до романо-германського», в якій обстоювалася теза про те, що на зміну євро-
пейському (романо-германському) культурно-цивілізаційному типу має прийти
східнослов’янський. Данилевський наголошував на особливому шляху Росії і
неприйнятності для неї західноєвропейських моделей розвитку, «нікчемної істо-
ричної ролі наслідувачів Європи», протиставляючи їй ідею Загальнослов’ян-
ського союзу під гегемонією Росії, передумовою для реалізації якої мала стати
«боротьба проти Європи»4.
Поразка Російської імперії у Східній (Кримській) війні 1853–1856 рр. наочно
продемонструвала кризові явища в політичній та економічній системах і по-
требу у створенні умов для подолання відставання від європейських країн за
рівнем промислового розвитку, що передбачали насамперед скасування крі-
пацтва. Утім, російське дворянство виявилося неготовим за формальної лікві-
дації кріпосного права відмовитися від фактичного збереження його пережит-
ків, невирішеним було земельне питання, неподоланою залишалася економічна
залежність селянства.
У зв’язку з реалізацією реформ у економічній сфері на порядку денному
постали питання запровадження загальностанових виборних органів місцевого
самоврядування у вигляді земств, що включалися до феодальної за своєю сут-
ністю структури державного управління Росії і мали обмежені повноваження, а
їхня діяльність була ефективною насамперед у галузі розбудови системи почат-
кової освіти й охорони здоров’я в сільській місцевості. На базі земств упродовж
————————
4 Данилевский, Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения
Славянского мира к Романо-Германскому. Спб.: «Общественная Польща», 1871. С. 469, 470, 429,
435.
70 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
другої половини ХІХ – початку ХХ ст. відбулося оформлення ліберального сус-
пільно-політичного руху.
Судові реформи, започатковані 1864 р., мала сприяти привнесенню до Ро-
сійської імперії елементів базованої на римському праві західноєвропейської
політичної культури (включно з поняттями незалежності судів, розділення вико-
навчої і судової влади, змагальності сторін у судочинстві, інституту адвокатури й
суду присяжних, публічності судових засідань), а також політико-правових тео-
рій Заходу, становленню правових норм, що регулювали суспільні відносини,
розвитку правознавства як наукової галузі. На території Правобережної України
(Київської, Подільської, Волинської губерній) уряд гальмував запровадження
важливих засад судової реформи, наприклад принципу виборності мирових суд-
дів, унаслідок якого на ці посади могли би бути обрані місцеві землевласники
польського походження. Натомість починаючи з 1872 р. мирових суддів у цьому
регіоні призначало міністерство юстиції.
На тлі модернізаційних процесів 1860–1870-х рр. у Російській імперії одне
з центральних місць належало військовим реформам, націленим на зміцнення
армії, піднесення її авторитету на міжнародній арені, втраченого внаслідок Схід-
ної (Кримської) війни 1853–1856 рр. Відбувалася мілітаризація системи держав-
ного управління й ідеологічних засад суспільно-політичного життя.
Джерелом ліберальних ідей, конституційних концепцій, уявлень про грома-
дянські свободи стали університети, що привносили на терени Російської імперії
цінності і принципи загальноєвропейської університетської культури, підважу-
ючи в такий спосіб ідеологічні засади самодержавства. Університетське середо-
вище стало полем зіткнення принципів самодержавного правління та ідей
академічних свобод і автономії на тлі зростання чисельності й участі в суспільно-
політичних процесах студентства. Відповідно до загального університетського
статуту 1863 р. створювалося підґрунтя для реформування науково-освітньої,
фінансової, юридичної сфери діяльності університетів і посилення правової бази
внутрішнього самоврядування. Утім, у попечителів навчальних округів залиша-
лося достатньо повноважень, аби поряд із міністром освіти обмежувати права
професорсько-викладацької корпорації, автономію університетів і тримати весь
спектр їхньої діяльності під своїм адміністративним контролем. У процесі обго-
ворення проєкту статуту взяли участь зарубіжні, насамперед німецькі, учені,
адже становлення університетів у Російській імперії відбувалося в тісній спів-
праці із західноєвропейськими науковими установами. При розробці статуту
були використані напрацювання, здійснені К.Д. Кавеліним під час відрядження
до європейських країн із метою вивчення їхнього досвіду організації діяльності
університетів. Утім, замість базового принципу німецької університетської сис-
теми – академічної свободи (akademische Freiheit), тобто свободи викладання
(Lehrfreiheit) і свободи навчання (Lernfreiheit) – при підготовці статуту 1863 р. за
основу взяли французьку модель, що передбачала обов’язкове дотримання нав-
чальних планів. Ідеї академічної свободи і громадського контролю за універси-
тетським життям так і не були закріплені в рамках реформ.
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 71
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
У період «Весни народів» 1848–1849 рр., коли царський уряд прагнув не
допустити у Російській імперії поширення впливів загальноєвропейського рево-
люційного процесу, університети опинилися під загрозою закриття, обмежу-
валася кількість студентів і посилювався нагляд за ними й цензурний прес.
Університетські ради були позбавлені права обрання ректора, заборонено не
лише відрядження, але й відпустки за кордоном. Під жорстким контролем пере-
бувало викладання суспільствознавчих наук, державне право європейських дер-
жав (з 1849 р.) і філософія (з 1850 р.) вилучалися з навчального процесу, а проте,
викладання логіки і психології здійснювалося професорами богослов’я. Харків-
ський і Київський університети були підпорядковані генерал-губернаторам.
Натомість упродовж другої половини 1850-х – на початку 1860-х рр. на хвилі
реформ відбувалося розширення прав університетів, наприклад, 1856 р. в пов-
ному обсязі повернули практику відрядження молодих учених за кордон задля
приготування до професорського звання; 1859 р. дозволили виписувати з-за
кордону літературу без цензурного контролю; 1860 р. відновили кафедру філо-
софії тощо. Акцентуючи увагу на обговореннях, що передували ухваленню уні-
верситетського статуту 1863 р., В.С. Іконников цитує одну з характерних для
тогочасної суспільної свідомості думку: «Що зробило Європу першою країною у
світі? Що надало їй колосальної могутності? – Наука. Де джерело й опора науки? –
В університетах переважно»5. Напередодні запровадження університетського
статуту 1863 року особливо гострою залишалася кадрова проблема, наприклад, в
Університеті Св. Володимира бракувало 1/3 професорського складу. Серед при-
чин цього явища вказувалося на жорстку регламентацію діяльності викладачів, а
також відсутність належної наукової координації і в середині Російської імперії,
і з європейськими вченими. На сторінках «Вестника Европы» П.Г. Виноградов
нерозв’язаність «університетського питання» порівнював із національною ка-
тастрофою, наголошуючи: «А проте, від функціонування університету, як цент-
рального просвітницького органу, залежить життєздатність решти частин ви-
ховної системи країни: всі загальноосвітні і спеціальні школи, усе вище, середнє
й початкове викладання, всі професії, оскільки вони базуються на знанні й
умінні, більшою чи меншою мірою отримують свій напрям і життєві імпульси
від університету. Тривожна постановка університетського питання для суспіль-
ства – те само, що діагноз вади серця для хворого». Зрештою університети,
засновані урядом, почали в нього самого викликати «недовіру до вільного духу
університетського дослідження й викладання, осторогу, що закваска, яка вно-
сить бродіння думки в уми народу, підірве засади порядку і влади. Із цього
погляду – зближення із Заходом видавалося не лише прогресом, але небез-
пекою»6. Характерною рисою розвитку університетів Російської імперії була
————————
5 Иконников, В.С. Русские университеты в связи с ходом общественного образования //
Вестник Европы. 1876. № 11. С. 117.
6 Виноградов, П.Г. Учебное дело в наших университетах // Вестник Европы. 1901. № 9. С. 537-
538.
72 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
часта зміна статутів, що регламентували їхню діяльність, зумовлена впливом
політичних чинників.
Відповідно до статуту 1863 р. у складі університетів діяли історико-філоло-
гічний, фізико-математичний, юридичний і медичний факультети. Загальне
керівництво університетом здійснював ректор, обраний Радою на чотири роки
з числа ординарних професорів. Розширювався професорсько-викладацький
склад, кількість кафедр, створювалися умови для конкуренції між професорами і
приват-доцентами, зростання окладів і фінансування діяльності навчально-до-
поміжних підрозділів (бібліотек, лабораторій, кабінетів тощо) і навчальних
посібників.
Від другої половини 1850-х рр. чітко визначилася тенденція до оновлення
професорсько-викладацької колегії університетів, що забезпечувалося насампе-
ред шляхом запровадження традиції закордонних наукових відряджень учених,
які готувалися до здобуття професорського звання7. Ці наукові подорожі, що за-
звичай тривали близько двох років і охоплювали декілька європейських країн –
передусім Німеччину і Францію – здійснювали вагомий вплив не лише на про-
фесійне становлення, але й на формування світогляду, суспільно-політичних
поглядів, системи культурних цінностей молодих учених. Перед підданими само-
державної імперії відкривалися широкі перспективи вивчення державного пра-
ва, засад конституційного ладу, правових механізмів забезпечення громадян-
ських свобод, специфіки місцевого самоврядування європейських держав, від-
відування засідань парламентів і судів, народних мітингів. Багатий матеріал для
порівняльного аналізу надавали подорожі Австро-Угорщиною, упродовж яких
учені з Наддніпрянської України мали можливість ознайомитися із правовим
становищем українців Галичини, Буковини, Закарпаття, особливостями внут-
рішньої політики Габсбурзької монархії, встановити контакти із провідними
слов’янськими вченими й суспільно-політичними діячами. Закордонні наукові
подорожі давали нагоду вченим безпосередньо спостерігати й осмислювати клю-
чові події європейської історії ХІХ ст., пов’язані з масштабними державним
реформами, розвитком конституційного процесу, динамічним науково-техніч-
ним та індустріальним прогресом, розбудовою транспортно-комунікаційної ме-
режі, модернізацією й урбанізацією, зростанням рівня освіти, ідеологічних течій
і політичних партій, розширенням виборчих прав, піднесенням національних
рухів, що позначалися на розвитку літератури й мистецтва.
Закордонним науковим відрядженням університетських учених належала
важлива роль у процесі формування суспільної свідомості, розширення світо-
глядних обріїв, подолання стереотипів, налагодження міжкультурного діалогу.
Поринаючи в соціокультурне середовище європейських країн, вони неминуче
порівнювали їхній спосіб життя, рівень науково-технічного розвитку, суспіль-
ний і державний лад, систему цінностей із реаліями Російської імперії, поглиб-
————————
7 Див.: Іваненко, О. Університети України в міжнародних наукових зв’язках Російської імперії
(друга половина ХІХ – початок ХХ ст.). Київ, 2013. 375 с.
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 73
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
лювали розуміння її внутрішніх проблем, і водночас відбувалася їхня акульту-
рація на теренах Європи. Наукові відрядження слід розглядати як соціальне
явище, складову ширшої мережі міжкультурної комунікації, обміну суспільно
значущими інноваційними знаннями й технологіями, що надають поштовх гло-
бальним еволюційним процесам. На теренах Європи традиції подорожей із
науково-освітньою метою сягають часів Середньовіччя, коли університети зби-
рали у своїх стінах студентів із різних європейських країн, виконуючи в такий
спосіб унікальну функцію культурно-цивілізаційної інтеграції. Науково-техніч-
ний прогрес, модернізація суспільно-політичного життя, розвиток транспортної
інфраструктури, зокрема залізниць, засобів зв’язку і сфери обслуговування зумо-
вили піднесення мобільності населення Європи упродовж ХІХ ст.
Професор Університету Св. Володимира М.К. Ренненкампф указував у своїх
спогадах на суспільне «пробудження» внаслідок впливу подій Східної (Крим-
ської) війни 1853–1856 рр., насамперед йшлося про активізацію наукового й
літературного життя, утвердження переконань щодо необхідності реформ –
«скоро заговорили про звільнення селян, відкрилося вічнопам’ятне благосло-
венне скасування кріпосного права, яке заряджало всі верстви суспільства й
лежало мертвою петлею на самому уряді…». «Севастопольські біди й безлад, –
зауважував професор, – виявили наше внутрішнє безсилля і стільки темних сто-
рін суспільства, що засмутили всіх і підірвали віру в перевагу й непохитність
наших порядків»8. Суспільне «пробудження» 1855–1856 рр. охопило й киян,
передусім студентів Університету Св. Володимира, «у яких воно розкрилося
з особливою силою й запалом»9. Водночас студентський рух у Києві початку
1860-х рр. характеризувався місцевою специфікою, зумовленою виразним впли-
вом «польського елемента». Про кількісну перевагу студентів польського похо-
дження в Київському університеті писав О.В. Романович-Славатинський у спо-
гадах про своє студентське життя 1850–1855 рр.: «Словом, ця частина студентства
була особливо ефектна й сяяла в київських салонах. Університет св. Володимира –
ця твердиня російської народності на думку його творця імператора Миколи –
перебував немов у Кракові, а не в Києві».10
У контексті польського національно-визвольного руху 1860-х рр. студенти-
поляки Київського університету виступали рушієм широкого спектру протест-
них антиурядових акцій. Так, під час оголошення на Хрещатицькій площі в
Києві царського маніфесту від 19 лютого 1861 р. щодо селянської реформи
декілька осіб включно зі студентами попри зауваження квартального відмо-
вилися знімати шапки. Серед них був студент Конрад Пашкевич, до якого ще
раніше була прикута увага адміністративно-каральних органів через участь у
————————
8 Ренненкампф, Н.К. Киевская университетская старина (События в университете Св. Вла-
димира в 1860–1862 гг.) // Русская старина. 1899. № 7. С. 33.
9 Там само. С. 35.
10 Романович-Славатинский, А. Моя жизнь и академическая деятельность. 1832–1884 гг. //
Вестник Европы. 1903. № 2. С. 623.
74 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
панахидах за загиблими поляками (під час розстрілу російськими військовими
демонстрації у Варшаві 27 лютого 1861 р.)11.
1861 р. на теренах Київського військового, Подільського й Волинського
генерал-губернаторства поширювалася відозва до поляків, русинів і литовців із
запрошенням надсилати депутатів від наукових і літературних товариств,
університетів і різних станів до міста Городло Царства Польського для участі у
святкуванні річниці Городельської унії 1413 р., укладеної 2 жовтня в місті Го-
родлі над Західним Бугом між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом і
великим князем литовським Вітовтом. Ця польсько-литовська угода проголо-
шувала об’єднання Польщі й Великого князівства Литовського в єдину державу.
Відповідно, управління київського військового, подільського й волинського
генерал-губернатора рекомендувало керівництву Київського навчального округу
з метою запобігання участі студентів Університету Св. Володимира в демон-
страції у Городло не надавати їм відпустки до Царства Польського й губерній
Південно-Західного краю12. Однак, у жовтні 1861 р. до генерал-губернатора
І.І. Васильчикова надійшла інформація щодо відправлення до Городло двох
студентів як депутатів від університету13. У відповідь на запит І.І. Васильчикова
керівництво Київського навчального округу надіслало наступне відношення з
грифом «секретно» (від 4 листопада 1861 р.):
«Унаслідок відношення від 7 цього жовтня за № 4523, маю честь повідомити
Вашу світлість, що із студентів Університету Св[ятого] Володимира, як доповів
мені виконувач обов’язків інспектора студентів, до м[істечка] Городло ніхто не
звільнявся, але, як вважає, могли там перебувати хтось із звільнених у відпустку
до Царства Польського, за особливим розпорядженням від 4 липня цього року,
які не повернулися до теперішнього часу, а саме: Северин Броневський і Фома
Тромбчевський, або звільнені 29 вересня для вступу до Московського універ-
ситету Осип Васевич і Степан Коцюбський»14.
Відповідно до клопотання генерал-губернатора І.І. Васильчикова Олександр
ІІ особисто надав дозвіл звільняти з Університету Св. Володимира й відсилати за
місцем проживання під суворий нагляд поліції усіх студентів-поляків, які брали
участь у демонстраціях і «щодо поведінки яких у поліції й університетського
начальства є погані відомості»15. Наприклад, тричі помічений в антиурядових
демонстраціях студент В. Ярошинський мусив виїхати з Києва до рідних у Ніжин
і надати розписку щодо зобов’язання не повертатися без особливого розпо-
рядження16.
Загалом, попри проведення селянської, а також судової і військової реформ,
запровадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не
————————
11 ЦДІАК України. Ф. 442. Оп. 811. Спр. 59. Арк. 1-1зв.
12 Там само. Ф. 707. Оп. 261. Спр. 7. Арк. 30-30зв.
13 Там само. Арк. 50.
14 Там само. Арк. 52-52зв.
15 Там само. Оп. 27. Спр. 457. Арк. 142-142зв.
16 Там само. Арк. 107-107зв.
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 75
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
відбулася кардинальна модернізація суспільно-політичного життя, непорушни-
ми залишилися авторитарні засади державного управління. Присмерком непо-
слідовних за своїм характером «Великих реформ» стало відхилення проєкту т.зв.
«Конституції» М. Лорис-Мелікова, слідом за яким відбулося розгортання контр-
реформ Олександра ІІІ. Спроби здійснення ліберальних реформ залишилися
половинчастими й незавершеними, а ідея встановлення конституційної монархії
виявилася нежиттєздатною в реаліях самодержавно-поліцейської держави. Вод-
ночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується роль університетів
(і зокрема Університету Св. Володимира) як чинників модернізації і широкого
спектру соціокультурних процесів, пов’язаних із виробленням та реалізацією
наукових ідей, науково-теоретичним забезпеченням економічного розвитку,
формуванням кадрового потенціалу і плеканням суспільної свідомості, орієнто-
ваної на політичну емансипацію. Розвиток університетської корпоративної
культури, базованої на принципах автономії, різко дисонував із засадами росій-
ського імперського самодержавства. Попри те, що імператорські університети
засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифікаторської) по-
літики, саме вони стали джерелом і каталізатором модернізаційних процесів,
забезпечуючи піднесення освітнього й культурного рівня суспільства шляхом
підготовки кадрів для найважливіших сфер соціального життя – науки, педа-
гогіки, державного управління, різних галузей економіки, юридичної діяльності,
медицини, літератури, журналістики, тощо. Університети були потужними ін-
струментами вестернізаційних процесів, центрами розвитку міжнародної нау-
ково-освітньої співпраці, провідниками наукових знань, технологічних новацій і
зрештою правових принципів і соціокультурних цінностей європейської цивілі-
зації. Представники професорсько-викладацької корпорації і випускники уні-
верситетів активно здійснювали просвітницьку діяльність, популяризували нау-
кові знання серед широкої громадськості, виступали з публічними промовами й
відкритими лекціями, брали участь у розвитку книгодрукування, періодичної
преси та громадських наукових організацій, здійснюючи в такий спосіб вплив на
суспільну свідомість, розробляючи науково-теоретичну базу модернізаційних
реформ. Університетське середовище надавало поживний ґрунт для піднесення
опозиційних до самодержавства настроїв, національно-культурних рухів, пле-
кання суспільно-політичної думки, співзвучної тогочасним європейським ідео-
логічним течіям.
REFERENCES • СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ
Bazhenova, H.Yu. (2008). Mizhnarodni zv’iazky istorykiv Rosii (dr. pol. XIX – poch. XX st.). Extended
abstract of PhD thesis. Kyiv. [in Ukrainian].
[Баженова, Г.Ю. Міжнародні зв’язки істориків Росії (др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.): автореф. дис. ...
канд. іст. наук. Київ, 2008].
Custine, A. de. (1995). Rosja w roku 1839. (Vols. 1-2). Warszawa: Państwowy instytut wydawniczy. [in
Polish].
76 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
Danilevskij, N.Ja. (1871). Rossija i Evropa. Vzgljad na kul’turnye i politicheskie otnoshenija Slavjanskogo
mira k Romano-Germanskomu. Sankt-Peterburg. [in Russian].
[Данилевский, Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения Славян-
ского мира к Романо-Германскому. Спб.: «Общественная Польща», 1871. С. 469, 470, 429, 435].
Ikonnikov, V.S. (1876). Russkie universitety v svjazi s hodom obshhestvennogo obrazovanija. Vestnik
Evropy, 11, 73-132 [in Russian].
[Иконников, В.С. Русские университеты в связи с ходом общественного образования. Вестник
Европы. 1876. № 11. С. 117].
Ivanenko, O. (2013). Universytety Ukrainy v mizhnarodnykh naukovykh zv’iazkakh Rosijs’koi imperii
(druha polovyna XIX – pochatok XX st.). Kyiv [in Ukrainian].
[Іваненко, О. Університети України в міжнародних наукових зв’язках Російської імперії (друга
половина ХІХ – початок ХХ ст.). Київ, 2013. 375 с.].
Liman, S.I. (2016). Iz istorii mezhdunarodnogo turizma: Anglija nachala 1860-h gg. glazami adjunkta
Kievskogo Universiteta Sv. Vladimira A.V. Romanovicha-Slavatinskogo (1832–1910). Naukovyj
visnyk Uzhhorods’koho universytetu. Istoriia, 2 (35), 107-112. [in Russian].
[Лиман, С.И. Из истории международного туризма: Англия начала 1860-х гг. глазами адъюнкта
Киевского Университета Св. Владимира А.В. Романовича-Славатинского (1832–1910). Науко-
вий вісник Ужгородського університету, серія «Історія». 2016. Вип. 2 (35). С. 107-112].
Liman, S.I. (2017). Iz istorii mezhdunarodnogo turizma: Francija nachala 1860-h gg. glazami
A.V. Romanovicha-Slavatinskogo. Stan i perspektyvy suchasnoho turyzmu: Materialy III Vseuk-
rains’koi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu (m. Sumy, 29 lystopada
2017 r.). Sumy. [in Russian].
[Лиман, С.И. Из истории международного туризма: Франция начала 1860-х гг. глазами
А.В. Романовича-Славатинского. Стан і перспективи сучасного туризму: Матеріали III Всеук-
раїнської науково-практичної інтернет-конференції з міжнародною участю (м. Суми, 29 лис-
топада 2017 р.). Суми, 2017. С. 237-244].
Lyman, S.I. (2016). Zvit pro podorozh Zakhidnoiu Yevropoiu v 1858–185 rr. profesora Kharkivs’koho
universytetu D.I. Kachenovs’koho iak dzherelo z istorii vitchyznianoho turyzmu. Naukovyj visnyk
Uzhhorods’koho universytetu. Istoriia, 1(34), 126-130. [in Ukrainian].
[Лиман, С.І. «Звіт про подорож Західною Європою в 1858–1859 рр.» професора Харківського
університету Д.І. Каченовського як джерело з історії вітчизняного туризму. Науковий вісник
Ужгородського університету, серія «Історія». 2016. Вип. 1 (34). С. 126-130].
Rennenkampf, N.K. (1899). Kievskaja universitetskaja starina (Sobytija v universitete Sv. Vladimira v
1860–1862 gg.). Russkaja starina, 7, 31-49 [in Russian].
[Ренненкампф, Н.К. Киевская университетская старина (События в университете Св. Владимира в
1860–1862 гг.). Русская старина. 1899. № 7. С. 31-49].
Romanovich-Slavatinskij, A.V. (1903). Moja zhizn’ i akademicheskaja dejatel’nost’. 1832–1884 gg. Vestnik
Evropy. 1903, 3, 168-214. [in Russian].
[Романович-Славатинский, А. Моя жизнь и академическая деятельность. 1832–1884 гг. Вестник
Европы. 1903. № 3. С. 168-214].
Stel’makh, S.P. (1997). Istorychna dumka v Ukraini XIX – pochatku XX stolittia. Kyiv. [in Ukrainian].
[Стельмах, С.П. Історична думка в Україні ХІХ – початку ХХ століття. Київ, 1997].
Stel’makh, S.P. (2005). Istorychna nauka v Ukraini epokhy klasychnoho istoryzmu. XIX – pochatok
XX stolittia. Kyiv. [in Ukrainian].
[Стельмах, С.П. Історична наука в Україні епохи класичного історизму. XIX – початок XX сто-
ліття. Київ, 2005].
Stel’makh, S.P. (1998). Mizhnarodni zv’iazky istorykiv Ukrainy u druhij polovyni XIX st. Visnyk
Kyivs’koho natsional’noho universytetu. Istoriia, 38, 3-9. [in Ukrainian].
Оксана Іваненко • Університет Св. Володимира в контесті модернізаційних реформ… 77
ISSN 2616-5295. Історико-географічні дослідження в Україні. Вип. 18
[Стельмах, С.П. Міжнародні зв’язки істориків України у другій половині ХІХ ст. Вісник Київського
національного університету, серія «Історія». 1998. Вип. 38. С. 3-9].
Stel’makh, S.P. (2004). Vcheni Kyivs’koho universytetu v nimets’kykh universytetakh (XIX – pochatok
XX st.). Etnichna istoriia narodiv Yevropy, 16, 148-152. [in Ukrainian].
[Стельмах С.П. Вчені Київського університету в німецьких університетах (ХІХ – початок ХХ ст.).
Етнічна історія народів Європи. 2004. Вип. 16. С. 148-152].
Vinogradov, P.G. (1901). Uchebnoe delo v nashih universitetah. Vestnik Evropy, 9, 537-573. [in Russian].
[Виноградов, П.Г. Учебное дело в наших университетах. Вестник Европы. 1901. № 9. С. 537-538].
Yehorova, O.V. (2013). Naukovi zakordonni vidriadzhennia pravoznavtsiv universytetiv Ukrainy
(ostannia tretyna XIX – pochatok XX st.). Humanitarnyj zhurnal, 3, 20-29. [in Ukrainian].
[Єгорова, О.В. Наукові закордонні відрядження правознавців університетів України (остання
третина ХІХ – початок ХХ ст.). Гуманітарний журнал. 2013. № 3. С. 20-29].
Oksana Ivanenko
PhD in History, Senior Researcher of the Department of the History
of International Relations and Foreign Policy of Ukraine, Institute of History of Ukraine
NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine),
oxana_ivanenko@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-6154-0444
ST VOLODYMYR’S UNIVERSITY IN THE CONTEXT OF MODERNISATION
REFORMS IN THE RUSSIAN EMPIRE (1860–1870s)
The purpose of the study is to clarify the role of St. Volodymyr’s University
in the socio-political transformations in the Russian Empire during the
reform period of the 1860s and 1870s in the context of understanding the
importance of the intellectual component of the processes of developing a
model and mechanisms of state and legal modernisation. The paper is
based on the principle of historicism, the use of problematic-chronological,
historical-genetic, historical-systemic, historical-typological, comparative-
historical methods. The main findings of the study focus on the
determining role of the scientific and educational environment, in
particular universities as the conductors of the latest socio-political ideas
and concepts, knowledge and innovative technologies that drove the
implementation of European experience in the modernisation processes of
the Russian Empire. The study of the role of universities as a factor of
modernisation and intercultural communication contributes to a deeper
understanding and comparative study of the internal political situation in
the Russian Empire and the pan-European trends in the intellectual and
state-legal development of the nineteenth century. The author emphasises
that the source of liberal ideas, constitutional concepts, and ideas about
civil liberties was universities (and in particular St. Volodymyr’s University),
which brought to the Russian Empire the values and principles of pan-
European university culture, thus undermining the ideological foundations
of the autocracy. The conclusions note that despite the implementation of
peasant, judicial and military reforms, and the introduction of elected local
self-government, the Russian Empire did not undergo a radical
modernisation of socio-political life, and the authoritarian principles
78 Історико-географічні дослідження в Україні ІСТОРИЧНА ГЕОГРАФІЯ
ISSN 2616-5295. Historical and Geographical Studies in Ukraine. Issue 18
of state administration remained unchanged. At the same time, during the
nineteenth century, the role of universities as factors of modernisation was
established in the Russian Empire. Despite the fact that imperial
universities, and St. Volodymyr’s University in particular, were founded to
implement autocratic (in particular, Russification) policies, they became a
source and catalyst for modernisation processes, ensuring the rise of the
educational and cultural level of society by training personnel for the most
important spheres of social life.
Key words: universities, modernisation processes, reforms, Russian Empire,
Europe, Westernisation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209385 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2616-5295 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:57:32Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваненко, О. 2025-11-20T14:20:36Z 2024 Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) / О. Іваненко // Історико-географічні дослідження в Україні. — 2024. — Число 18. — С. 66-78. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2616-5295 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209385 94(4)378.4(477-25):33.021.8“186/187” https://doi.org/10.15407/hgru2024.18.066 Мета дослідження полягає в з’ясуванні ролі Університету Св. Володимира в суспільно-політичних перетвореннях у Російській імперії періоду реформ 1860–1870-х рр. у контексті осмислення значення інтелектуальної складової процесів вироблення моделі й механізмів державно-правової модернізації. Праця ґрунтується на принципі історизму, застосуванні проблемно-хронологічного, історико-генетичного, історико-системного, історико-типологічного, порівняльно-історичного методів. Основні результати дослідження сконцентровані на розкритті визначальної ролі науково-освітнього середовища, зокрема університетів як провідників новітніх суспільно-політичних ідей і концепцій, знань та інноваційних технологій, що були рушіями імплементації європейського досвіду в модернізаційних процесах Російської імперії. Дослідження ролі університетів як чинника модернізації і міжкультурної комунікації сприяє глибшому осмисленню й порівняльному вивченню внутрішньо-політичної ситуації у Російській імперії та загальноєвропейських тенденцій інтелектуального й державно-правового розвитку ХІХ ст. Наголошується, що джерелом ліберальних ідей, конституційних концепцій, уявлень про громадянські свободи стали університети (і зокрема Університет Св. Володимира), що привносили на терени Російської імперії цінності та принципи загальноєвропейської університетської культури, підважуючи в такий спосіб ідеологічні засади самодержавства. У висновках зазначається, що попри проведення селянської, а також судової і військової реформ, запровадження виборного місцевого самоврядування, у Російській імперії не відбулaся кардинальна модернізація суспільно-політичного життя, непорушними залишилися авторитарні засади державного управління. Водночас упродовж ХІХ ст. у Російській імперії утверджується роль університетів як чинників модернізації. Попри те, що імператорські університети, і зокрема Університет Св. Володимира, засновувалися з метою реалізації самодержавної (зокрема русифікаторської) політики, саме вони стали джерелом і каталізатором модернізаційних процесів, забезпечуючи піднесення освітнього й культурного рівня суспільства шляхом підготовки кадрів для найважливіших сфер соціального життя. The purpose of the study is to clarify the role of St. Volodymyr’s University in the socio-political transformations in the Russian Empire during the reform period of the 1860s and 1870s in the context of understanding the importance of the intellectual component of the processes of developing a model and mechanisms of state and legal modernisation. The paper is based on the principle of historicism, the use of problematic-chronological, historical-genetic, historical-systemic, historical-typological, comparativehistorical methods. The main findings of the study focus on the determining role of the scientific and educational environment, in particular universities as the conductors of the latest socio-political ideas and concepts, knowledge and innovative technologies that drove the implementation of European experience in the modernisation processes of the Russian Empire. The study of the role of universities as a factor of modernisation and intercultural communication contributes to a deeper understanding and comparative study of the internal political situation in the Russian Empire and the pan-European trends in the intellectual and state-legal development of the nineteenth century. The author emphasises that the source of liberal ideas, constitutional concepts, and ideas about civil liberties was universities (and in particular St. Volodymyr’s University), which brought to the Russian Empire the values and principles of pan- European university culture, thus undermining the ideological foundations of the autocracy. The conclusions note that despite the implementation of peasant, judicial and military reforms, and the introduction of elected local self-government, the Russian Empire did not undergo a radical modernisation of socio-political life, and the authoritarian principles of state administration remained unchanged. At the same time, during the nineteenth century, the role of universities as factors of modernisation was established in the Russian Empire. Despite the fact that imperial universities, and St. Volodymyr’s University in particular, were founded to implement autocratic (in particular, Russification) policies, they became a source and catalyst for modernisation processes, ensuring the rise of the educational and cultural level of society by training personnel for the most important spheres of social life. uk Інститут історії України НАН України Історико-географічні дослідження в Україні Історична географія Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) St. Volodymyr’s university in the context of modernisation reforms in the Russian empire (1860–1870s) Article published earlier |
| spellingShingle | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) Іваненко, О. Історична географія |
| title | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| title_alt | St. Volodymyr’s university in the context of modernisation reforms in the Russian empire (1860–1870s) |
| title_full | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| title_fullStr | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| title_full_unstemmed | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| title_short | Університет Св. Володимира в контексті модернізаційних реформ у Російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| title_sort | університет св. володимира в контексті модернізаційних реформ у російській імперії (1860–1870-ті рр.) |
| topic | Історична географія |
| topic_facet | Історична географія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209385 |
| work_keys_str_mv | AT ívanenkoo uníversitetsvvolodimiravkontekstímodernízacíinihreformurosíisʹkíiímperíí18601870tírr AT ívanenkoo stvolodymyrsuniversityinthecontextofmodernisationreformsintherussianempire18601870s |