Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії
У статті розглянуто й концептуалізовано феномен релігійної ідентичності, доведено неможливість його застосування як синонімічного з релігійністю та релігійною свідомістю.
 Автор відстоює думку, що задекларований ним конструктивістський підхід до феномена
 релігійної ідентичності відп...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Схід |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20940 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії / І. Папаяні // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 102-106. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860078116456628224 |
|---|---|
| author | Папаяні, І. |
| author_facet | Папаяні, І. |
| citation_txt | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії / І. Папаяні // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 102-106. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглянуто й концептуалізовано феномен релігійної ідентичності, доведено неможливість його застосування як синонімічного з релігійністю та релігійною свідомістю.
Автор відстоює думку, що задекларований ним конструктивістський підхід до феномена
релігійної ідентичності відповідає наявним реаліям та особливостям розвитку релігії в
сучасних умовах.
In this article an author examines and tries the konceptualiziring phenomenon of religious identity. He leads to, that
impossible is application of the phenomenon of religious identity as a synonymous concept as it applies to a
religiousness and religious consciousness. Also an author marks, that declared them the constructivism going near
the phenomenon of religious identity answers realities and terms of contemporaneity and features of development
of religion in these terms.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:14:40Z |
| format | Article |
| fulltext |
102
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
4. Грабович Г. Семантика котляревщини // Г. Грабович.
До історії української літератури. - К. : Критика, 1997. -
С. 291-305.
5. Дзюба І. Марко Павлишин: крізь "постмодерністські
окуляри" і без них // М. Павлишин. Канон та іконостас. Літе-
ратурно-критичні статті. - [Вст. ст. І. Дзюби].- К. : Час, 1997. -
С. 5-26.
6. Лотман Ю. Тезисы к проблеме "Искусство в ряду мо-
делирующих систем" // Труды по знаковым системам. (Уче-
ные записки Тартуского ун-та. Вып. 198). - Тарту : Изд. Тар-
туского ун-та, 1967. - Вып. 3. - С. 130-145.
7. Українська література в загальнослов'янському і світо-
вому літературному контексті: У 5-ти т. - К. : Українознав-
ство, 1988. - Т. 3. - 384 с.
8. Гердер И. Идеи к философии истории человечества ;
[пер. с нем.] / И. Гердер. - М. : Наука, 1977. - 703 с.
9. Субтельний О. Україна: історія / О. Субтельний ; [пер. з
англ. Ю. І. Шевчука ; вст. ст. С. В. Кульчицького. - 3-тє вид.,
перероб. і доп.]. - К. : Либідь, 1993. - 720 с.
10. Фуко М. История безумия в классическую эпоху /
М. Фуко. - СПб. : Алетейя, 1997.
11. Павлишин М. Риторика і політика в "Енеїді" Котляревсь-
кого // Павлишин М. Канон та іконостас. Літературно-критичні
статті. - [Вст. ст. І. Дзюби]. - К. : Час, 1997. - С. 295-297.
12. Поліщук Я. О. Література як геокультурний проект :
[монографія] / Я. О. Поліщук. - К. : Академвидав, 2008. - 304 с.
13. Чижевський Д. І. Історія української літератури /
Д. І. Чижевський. - К. : ВЦ "Академія", 2008. - 586 с. - (Альма-
матер).
14. Лихачев Д. С. Смех в Древней Руси / Д. С. Лихачев,
А. А. Панченко, Н. В. Понырко. - Л. : Наука, 1983.
O. Maltseva
POEM OF I. KOTLYAREVSKIY "ENEIDA" AS REPRESENTATION
OF UKRAINIAN NATIONAL IDENTITY
The poem of I. Kotlyarevskiy "Eneida" as a sociocultural phenomenon that is marked by representations of Ukrainian
national identity in the artikle has been considered. We show that it is the comic genre as a laughter form of literature
allowed in the game manner to refer to the serious subjects to those previously assumed purely formal tone.
Identified the social functions of laughter in the definition of the basic features of the Ukrainian mentality.
Key words: Ukrainian national identity, the Ukrainian mentality, sense of humor as a feature of the Ukrainian national character,
comedy as a laughter genre of literature, social parody, social functions of laughter.
© О. Мальцева
Надійшла до редакції 02.07.2009
УДК 291.1
ÐÅ˲òÉÍÀ ²ÄÅÍÒÈ×ͲÑÒÜ ßÊ ÏÐÅÄÌÅÒ
ÐÅ˲òªÇÍÀÂ×ί ÐÅÔËÅÊѲ¯
ІВАН ПАПАЯНІ,
аспірант кафедри філософії
Державного університету інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк
У статті розглянуто й концептуалізовано феномен релігійної ідентичності, доведено не-
можливість його застосування як синонімічного з релігійністю та релігійною свідомістю.
Автор відстоює думку, що задекларований ним конструктивістський підхід до феномена
релігійної ідентичності відповідає наявним реаліям та особливостям розвитку релігії в
сучасних умовах.
Ключові слова: релігійна ідентичність, релігійна свідомість, релігійність, конструктивізм, кон-
цепт.
Постановка проблеми. Проблема ідентичності
загалом та релігійної ідентичності зокрема виступає
важливим предметом рефлексії в сучасному гума-
нітарному знанні. М. Кастельс зазначає: "Іден-
тичність стає головним, а іноді і єдиним джерелом
смислів. Люди все частіше організовують свої смис-
ли не навколо того, що вони роблять, а на основі
того, ким вони є, або на основі своїх уявлень про
те, ким вони є" [6, c. 27]. Як не дивно це констатува-
ти, однак сьогодні одним із вагомих базових еле-
ментів у процесі формування смислів людського
існування виступає релігія. У сучасному глобаль-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 103
ному світі інформаційних технологій цей традицій-
ний інститут не втрачає своїх позицій, а навпаки, усе
активніше стає чинником як особистісної, так і ко-
лективної ідентифікації. На рівні теоретичного релі-
гієзнавства окреслена проблема актуалізує питання
введення концепту релігійної ідентичності в проблем-
не поле науки та визначення його місця в ньому.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У
гуманітарному знанні релігійна ідентичність є роз-
робленим і затребуваним на сучасному етапі понят-
тям. На ньому акцентують свою увагу зарубіжні дос-
лідники Е. Сміт [12] та С. Гантінгтон [13], вітчизняні
релігієзнавці А. Колодний, В. Єленський, Л. Фили-
пович, О. Саган, С. Здіорук, М. Бабій [11]. Однак як
закордонні, так і вітчизняні дослідники розглядають
релігійну ідентичність у контексті інших різновидів
ідентичності (зокрема соціальної, етнічної, національ-
ної, політичної), відходячи від її чіткої теоретичної
концептуалізації. Слід також зазначити, що більшість
науковців застосовують поняття релігійної ідентич-
ності, не відносячи останнє до тієї чи іншої філосо-
феми, зводячи його до таких понять у релігієзнавстві,
як релігійна свідомість або релігійність. Звідси ре-
лігійна ідентичність використовується як такий собі
самозрозумілий феномен, що не потребує уточнен-
ня й прояснення основних концептуальних аспектів.
Донецький науковець В. Попов, виконуючи узагаль-
нений аналіз робіт закордонних та вітчизняних ав-
торів, присвячених релігійній ідентичності, зазначає,
що більшості з них бракує чіткого визначення клю-
чових понять [10, с. 161].
Отже, метою роботи є наукове осмислення фе-
номена релігійної ідентичності як предмета сучасної
релігієзнавчої рефлексії. Для розкриття мети роботи
автор пропонує розглянути такі завдання. По-перше,
розкрити сутність і розуміння концепту релігійної іден-
тичності. По-друге, розглянути співвідношення остан-
нього з іншими близькими поняттями в релігієзнавстві,
зокрема релігійністю та релігійною свідомістю.
Виклад основного матеріалу. Проблема вве-
дення в науковий обіг концепту релігійної ідентичності
була продиктована, з одного боку, ускладненням
специфічних процесів у релігійному середовищі, а з
іншого - процесами, які відбувалися всередині гума-
нітарних наук. Постмодерністський вплив на "науки
про дух" позначився тим, що дослідники почали пов-
ністю відходити від глобальних теоретичних побудов,
оскільки останні перестали відповідати запитам сус-
пільства. Найістотнішою межею сучасного стану знан-
ня Ж. Ліотар називає недовіру до "метарозповідей".
Такий стан справ у гуманітарному знанні викликає
спроби нового прочитання й інтерпретації з позицій
фрагментації всіх наявних феноменів. Не є винятком
і феномен релігійної ідентичності.
Зупинимось на декількох спробах теоретичного
обґрунтування такого явища, як релігійна іден-
тичність. Англійський дослідник Е. Сміт, розгляда-
ючи певну сукупність соціальних ідентичностей,
зокрема: родову, статеву (гендерну ідентичність),
просторову, соціально-класову, етнічну, виокремлює
із цього ряду як найбільш стійку ідентичність релі-
гійну. Він зауважує, що релігійна ідентичність ґрун-
тується на власних категоріях і критеріях, цілком
відмінних від критеріїв соціального класу, і спираєть-
ся на об'єднання культури та її елементів, цінності,
міфи, традиції, які часто кодифіковані в обрядах та
ритуалах. Сутність релігійної ідентичності, на думку
англійського дослідника, полягає в "об'єднанні в
громаді вірних усіх тих, хто визнає символічний код,
певну систему вартостей і традицій, віри й ритуалу,
сукупно з посиланням на позаемпіричну реальність,
хоч яку знеособлену і з ознаками спеціалізованої
організації, хоч якої слабенької" [12, с. 15-16]. У на-
веденому вище матеріалі можна виокремити певні
елементи релігійної ідентичності. По-перше, це дот-
римання системи вартостей і традицій, які тим са-
мим прив'язують індивіда й групу до певного кон-
тексту існування в суспільному середовищі. По-
друге, визнання конкретного символічного коду, який
задає просторові, часові, когнітивно-емоційні та інші
взірці для розгортання особистісної та колективної
ідентичності. По-третє, формування почуття причет-
ності до позаемпіричної реальності, що задає екзи-
стенційний контекст існування особистості й групи.
По-четверте, приналежність до спеціалізованої со-
ціальної організації, що закладає основи конфесійної
причетності. Таким чином, можна погодитись із дум-
кою В. Попова, який зазначає, що, розуміючи релі-
гійну ідентичність як суб'єктивне визнання певної си-
стеми символів, Е. Сміт спирається на здобутки сем-
іотичної школи в західній філософській традиції, а зок-
рема на ідеї Ч. Пірса, Т. Парсонса, К. Гірца [10].
Інший, але певною мірою близький до поперед-
ньої теорії підхід до розуміння релігійної ідентичності
демонструє російський релігієзнавець А. Забіяко.
Він стверджує, що релігійна ідентичність є катего-
рією релігійної свідомості, змістом якої виступає
розуміння співвідношення з ідеями й цінностями,
які в тій чи іншій культурі або суспільстві, розгляда-
ються як релігійні, а також належність до конкретної
форми релігії і релігійної групи [5, с. 402-405]. У пер-
шому випадку, коли "релігійна ідентичність є кате-
горією релігійної свідомості, змістом якої виступає
розуміння співвідношення з ідеями й цінностями...",
вона актуалізує загальну релігійну самоатестацію
особи, тобто особистісне ставлення до священно-
го, яке може бути виражене в особистісній установці
індивіда щодо надприродних властивостей окремих
символів. Така установка може бути актуалізована
висловом: "Я - віруючий".
У другому випадку, коли "релігійна ідентичність
є формою належності до певної релігії або конкрет-
ної релігійної групи", формується належність окре-
мого індивіда до релігійної організації. Таким чином,
релігійна ідентичність формує конкретну форму ре-
лігійності та актуалізується як конфесійна іден-
тичність. Знову ж таки, вищезазначене може бути
сформульоване у вислові "Я - християнин католик",
"Я - буддист", "Я - мусульманин" тощо [9, с. 85-92].
Розглянувши два підходи, що окреслюють релігій-
ну ідентичність, до яких тяжіють більшість сучасних
дослідників релігії, можна зауважити, що як у першо-
му, так і в другому випадку дослідники намагаються
зробити наголос на сутнісній дуальності досліджува-
ного феномена. Зокрема, вони говорять, з одного боку,
про суб'єктивну (психічну), а з іншого, соціальну при-
роду релігійної ідентичності. Такий підхід знайшов своє
відображення в проблемі концептуалізації феномена в
багатьох теоретичних та практичних дослідженнях.
Отже, більшість дослідників розглядають релігій-
ну ідентичність як подвійний феномен, причому з од-
ного боку він постає як сутність, що є похідною від
психологічно-екзістенційних чинників людини, а з іншо-
го, як сутність, що походить і перетворюється залеж-
но від соціокультурних, політичних, економічних об-
ставин. У спрощеному вигляді цю проблему можна
звести до альтернативи психологічного або соціаль-
ного походження феномена релігійної ідентичності.
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
104
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
У свою чергу автор при розгляді релігійної ідентич-
ності, намагаючись подолати розбіжність і крайнощі
вищеозначених підходів, та для того, щоб надати ди-
намізму феноменові, відійшовши від статичності ес-
сенціального та примордіального розгляду останньо-
го, пропонує розглядати окреслене явище з позиції
соціально-феноменологічного конструктивізму.
Основою такого підходу є розуміння того, що
індивід, або (іншими словами) соціальний актор, за
своїм значенням є автономним. Він має здатність
до постійної творчої інтерпретації світу, адже останній
постає як щось не закрите й детерміноване, а на-
впаки є відкритим та завжди готовим для нових
інтерпретацій і перебудов. Таким чином, концепту-
альні онтологічні засади соціально-феноменологі-
чного конструктивізму базуються на розумінні того,
що вся реальність, у тому числі й релігійна, по-
стає як результат конструктивної діяльності особи
та її творчої інтерпретації навколишнього середо-
вища. При цьому, як зазначає білоруський дослід-
ник Г. Міненков, посилаючись на сучасних філо-
софів К. Касторіадиса та А. Аппадураї, особливо
важливою є та тенденція культури, яку називають
радикальним уявленим позначенням або роботою
уяви, що порушує всякий інституційний порядок.
Дослідник наголошує на тому, що всередині кожної
культурної моделі можна спостерігати присутність
творчого потенціалу, який не є зведеним до існуючо-
го соціального впорядкування. Спираючись на уяву,
кожне суспільство має у своєму арсеналі образ, аль-
тернативний існуючому, що й відбивається в авто-
номії та конструктивістській скерованості діяльності
[8]. Зауважуючи, можна сказати, що соціальний кон-
структивізм, відходячи від ідеологічно-спекулятивних
практик та теоретичного схематизму, робить для себе
знаковими реальну феноменологію соціальних про-
цесів й інструментальні рішення.
Таким чином, це дає нам можливість звернутися
до дещо іншої сторони релігійної ідентичності, а саме
до можливості конструювання останньої й згідно із
цим формування певної системи цінностей на ос-
нові розуміння власного місця в суспільстві.
Основним теоретичним базисом конструктивістсь-
кої теорії є феноменологія Е. Гуссерля. Найважли-
вішою сутнісною рисою, що характеризує
свідомість, він вважає принцип "інтенційності". Ос-
танній відображає фундаментальний факт спрямо-
ваності свідомості на певний феномен, або, інши-
ми словами, "значущий для свідомості об'єкт". За
Е. Гуссерлем: "певний інтенційний досвід - і це є
найважливішою рисою інтенційності - має свій інтен-
ційний об'єкт, тобто своє суб'єктивне значення, мати
значення, мислити про щось - кардинальна влас-
тивість будь-якої свідомості [3, с. 261]. Інтенційність,
таким чином, постає як основний фактор, що конст-
руює свідомість і надає зміст останній.
Наслідуючи ідеї Е. Гуссерля, концепція соціаль-
ного конструктивізму доволі широко розгортається
в сучасному науковому знанні. Зокрема в роботах
А. Шюца, Н. Лумана, Б. Андерсона, П. Бергера та
Т. Лукмана. Усі ці дослідники досить по-різному
відповідали на основне питання щодо конструюван-
ня ідентичності.
Зокрема, виходячи з теорії ідентичності А. Шюца,
релігійну ідентичність особи можна розуміти як кон-
структ, що формується завдяки комунікації індивідів.
Можна сказати, що при типізації об'єктів та оцінці со-
ціальних дій кожним із індивідів використовується той
набір релігійних символів, який є характерним для
його культури "домашньої групи" [14, с. 129 - 137].
Однак цей інтерсуб'єктивний світ релігійних символів
може відрізнятися й узагалі бути зовсім відмінним
від інтерсуб'єктивного світу іншої "домашньої гру-
пи". Отже, можна говорити про те, що символ, який
в одній культурній традиції виступає об'єктом релі-
гійної ідентифікації й елементом конструювання ре-
лігійної ідентичності, в іншій може розглядатися як
зовсім секулярний і такий, що не має жодного сто-
сунку до релігії. Віруючий з одного релігійного на-
прямку "домашньої групи" бачить священні об'єкти
зовсім по-іншому, ніж його візаві з іншого релігійно-
го напрямку. Завдяки такій інтерсуб'єктивності, знан-
ня й життя індивідів однієї групи стають відмінними
від усіх інших. Саме таким чином виникає колек-
тивна релігійна "Ми - ідентичність", яка стає для віру-
ючого основою відчуття себе - "як удома". Антипо-
дом цьому стає релігійна група "Вони" - зовсім інша,
у якій доволі складно зрозуміти її членів. Представ-
ники іншої релігійної групи використовують власні
знання, керуються власними віруваннями, завдяки
яким значно відокремлюються від інших релігійних
груп, що є для них зовнішніми.
Із конструктивістської точки зору, релігійна іден-
тичність осягається як історична повсякденна кон-
струкція індивідів і груп, іншими словами індивіду-
альних і колективних акторів. Важливим елементом
для конструктивізму виступає історичність цього
феномена. Вона актуалізується в трьох аспектах.
По-перше, релігійна ідентичність конструюється на
підставі попередніх конструкцій, у цьому випадку
можна послатися на філософію К. Маркса, який
стверджував, що люди роблять свою історію, але
вони роблять її не так, як їм хочеться, у тих обстави-
нах, які обирали вони не самі, а які є й задані наоч-
но й перейшли від минулого [7, с. 119]. По-друге,
минулі релігійні ідентичності відтворюються, при-
власнюються, зміщуються та змінюються, а інші,
так звані "нові релігійні ідентичності", винаходяться
в процесі соціалізації й соціальних взаємодій, що
мають місце в житті акторів. По-третє, минуле у виг-
ляді нарративу відкриває можливості для розкриття
релігійної ідентичності в майбутньому. Дія, яка є істо-
ричною, об'єктивується в зовнішній сфері, що акту-
алізує існуюче "тут і зараз", тим самим відкриваю-
чи останньому майбутнє. В історичному процесі,
виходячи з позицій конструктивістської філософеми,
релігійна ідентичність постає одночасно як об'єкти-
вована й інтеріоризована сутність. З одного боку,
індивіди й колективи співвідносять себе з об'єкти-
вованими світами, використовуючи у своїй діяль-
ності священні символи й слова (у широкому сенсі
під словами можна розуміти священні вислови,
молитви тощо), предмети культу, інститути, кон-
фесійні й релігійні цінності, релігії загалом, що були
залишені попередніми поколіннями, змінюючи та
перетворюючи останні й створюючи на їх основі нові.
Ці об'єктивовані, зовнішні по відношенню до людей
ресурси певним чином впливають на їхні дії, висту-
паючи в той же час і основою для цих дій.
З іншого боку, релігійна ідентичність уписується
в суб'єктивні, інтеріоризовані світи, що походять в
основному від таких форм, як відчуття, сприйняття,
уявлення й пізнання. Методи соціалізації та освіти,
присутні в кожному культурному просторі, дають
можливість для інтеріоризації зовнішніх світів. У
свою чергу індивідуальні та колективні практики ак-
торів призводять до об'єктивізації світів внутрішніх.
Розвиваючи ідеї Е. Гуссерля в кордонах фено-
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА 105
менологічної соціології, П. Бергер та Т. Лукман роз-
глядають соціальні структури як продукти людської
діяльності. Суб'єктивні значення індивідів, які вони
формують відносно світу, інституціалізуються й тим
самим стають об'єктивними соціальними структура-
ми, які є джерелами систем та значень. На думку
дослідників, індивіди конструюють соціальну ре-
альність у контексті певної культури, продукують мо-
делі соціальних взаємодій, спираючись на власні
якості та якості інших соціальних суб'єктів. У свою
чергу, ідентичність постає як особливий компонент
процесу соціалізації, який установлює успішність
соціалізації як такої. Під останньою дослідники розу-
міють встановлення високого рівня симетрії між об'єк-
тивною й суб'єктивною реальностями індивіда. На-
впаки, неуспішна соціалізація постає як система роз-
балансування між суб'єктивністю та об'єктивністю.
У цьому сенсі релігійна ідентичність як різновид
соціальної ідентичності є пов'язаною із соціальними
умовами, у яких живе людина. Наприклад, на думку
П. Бергера і Т. Лукмана, у суспільствах із простим
розділенням праці й мінімальним розподілом знання
питання ідентичності є суто соціально обумовленим
у свідомості більшості індивідів і постійно підтверд-
жується всією соціально визначною інтеракцією.
У більш складних суспільствах, які є складніши-
ми соціальними структурами, росте усвідомлення
релятивності всіх світів, включаючи й особистісний,
що в цій системі усвідомлюється як один із бага-
тьох. Дослідники стверджують, що плюралізм стає
реальністю на рівні з ідентичностями [1, с. 87].
Виходячи з філософської парадигми феномено-
логічного конструктивізму, релігійну ідентичність ав-
тор розглядає як соціально-психологічний конструкт.
Інтенційний принцип свідомості (що здійснюється
особою як інтеріоризація соціального та об'єктива-
ція індивідуального), скерованої на предмет або
явище, що має в певній культурі священну приро-
ду, конструює особистісний і соціальний виміри ре-
лігійної ідентичності індивіда. Конструктивістський
підхід, який використовується при розгляді питан-
ня релігійної ідентичності, через поєднання досі не-
примиренних антитез суб'єктивного й об'єктивного
знімає питання однобічного розгляду всього релі-
гійного комплексу або крізь призму індивідуально-
го, або соціального. Соціально-феноменологічний
конструктивізм дає змогу подолати опозицію між
індивідом і суспільством, хоча повністю відійти від
есенціальної трактовки релігійної ідентичності не-
можливо, адже іноді, навіть явний конструктивний
підхід має есенціальні припущення. Однак стає
зрозумілим, що деконструкція есенціального в
підході до релігійної ідентичності й актуалізація
конструктивного потрібна не для того, щоб її пов-
ністю відокремити від традиції з подальшим повним
методологічним запереченням важливої ролі остан-
ньої, а навпаки, для виявлення всієї повноти, склад-
ності та неоднозначності всіх процесів, які пов'я-
зані з формуванням, розвитком та функціонуван-
ням феномена релігійної ідентичності.
Як окремий випадок соціальної ідентичності ре-
лігійну ідентичність можна вважати однією з форм
відображення під певним кутом соціальної реаль-
ності, що походить від процесу створення й кон-
струювання образу соціального світу. Під конст-
руюванням автор розуміє приведення в систему
інформації про світ, організація цієї інформації у
зв'язні структури з метою осягнення її змісту. Ре-
зультатом цього процесу виступає зведений онто-
логічний образ світу, який постає перед індивідом
у вигляді певної соціальної реальності, у нашому
випадку релігійної.
Далі постає питання окреслення місця, ролі, спе-
цифіки й особливостей існування концепту релігій-
ної ідентичності в просторі теоретичного релігієзнав-
ства. Для його розгляду необхідно актуалізувати і
маркувати кордони обраного поняття по відношен-
ню до релігійної свідомості та релігійності. Останні
потрапляють у простір нашого дослідження завдя-
ки тому, що під час застосування цих термінів дос-
лідники необачливо використовують їх як синонімічні
поняття стосовно релігійної ідентичності. Вищеозна-
чений підхід є зовсім не припустимим, адже несе в
собі підміну й неточне використання понять.
Зупинимося на проблемі співвідношення релі-
гійної свідомості та релігійної ідентичності. На нашу
думку, з точки зору теоретичного релігієзнавства,
зведення поняття релігійної свідомості (під останньою
автор розуміє один із головних компонентів релігії,
феномен, укорінений у свідомості людини, характер-
ними ознаками якого виступає релігійна віра, чуттє-
ва наочність, сильна емоційна наповненість) до ре-
лігійної ідентичності є не зовсім коректним. По-пер-
ше, тому що, виходячи з логіки співвідношення об-
сягів понять, обсяг поняття релігійна ідентичність є
вужчим за релігійну свідомість, адже, на нашу дум-
ку, ідентичність виступає когнітивно-емоційним ядром
і певним складовим елементом релігійної свідомості.
По-друге, релігійна ідентичність може розглядатися і
як поняття, ширше за релігійну свідомість, тому що
включає в себе не тільки сукупність суто свідомих,
але й певний набір підсвідомих актів. У такому сенсі
релігійна ідентичність постає як концентрована фор-
ма й головна характеристика релігійної свідомості, а
також як обернена форма останньої у вигляді релігій-
ного підсвідомого. В основі конструювання релігій-
ної ідентичності лежить все ж таки певна ідентифіка-
ційна матриця (ідентифікація), яка надає можливість
особі позначати власне "Я" завдяки ідентифікації з
певною релігійною системою, конфесією, культом,
сектою. Таким чином вона окреслює свою прина-
лежність до чогось більшого, відмінного від самої
особи. У цьому сенсі релігійну ідентичність можна
розглядати як той універсум, сукупність смислів, уяв-
лень, цінностей і символів, що дозволяє особі
здійснити релігійну ідентифікацію. Іншими словами,
релігійна ідентичність може розглядатися як на-
лежність особистості у зв'язку з її ідентифікацією до
певного релігійного вчення, конфесії або культу, ок-
ремої громади. Якщо спробувати реконструювати ло-
гічну форму висловлювань про релігійну ідентичність,
то всі вони матимуть логічні формули, S є P, або S і
P, які в мові повсякдення можуть бути актуалізовані,
наприклад, такими висловами, як: Я - віруючий у бога,
Іванов - буддист, християни - послідовники Ісуса
тощо. Ця форма ілюструє нам, що всі висловлюван-
ня стосовно релігійної ідентичності є, так би мовити,
діалогічними. Таким чином, можна зауважити, що не-
тотожність понять релігійної ідентичності й релігійної
свідомості коріниться саме в тому, що перша має
діалогічний характер і виступає як певний набір відно-
син між віруючим і релігією. Такий стан речей потре-
бує від віруючого не тільки належності до певної ре-
лігійної течії, але й обумовлює актуалізацію критич-
ної рефлексії щодо цієї належності. Звідси наведене
відношення може змінюватися в часі, перетинатися
з іншими різновидами соціальних ідентичностей, зок-
рема політичними, національними, професійними.
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
106
№ 5 (96) липень-серпень 2009 р.
ЕКОНОМІКА
У свою чергу проблема з розмежуванням релі-
гійності й релігійної ідентичності, на нашу думку, є більш
складною. Основною проблемою тут є те, що як у філо-
софії, так і в релігієзнавстві не існує однозначного розу-
міння концепту релігійності. Однак основні елементи
останнього дослідниками окреслені. В основному до
них відносять релігійний світогляд і досвід, релігійну
самосвідомість і мову, релігійні практики, символи,
відносини. Радянська, а в подальшому й українська
школа релігієзнавства виокремлюють у структурі релі-
гійності релігійну поведінку, релігійну свідомість та
релігійні відносини. Виходячи із цього, сам феномен
розуміється як певний стан індивідів і суспільств, ха-
рактерною рисою якого є віра в надприродне, яке вис-
тупає об'єктом поклоніння, та прихильність до певного
релігійного вчення [4, с. 410-411]. У такому разі
релігійність є те, що дозволяє окремому віруючому та
релігійній групі підтримувати свою цілісність та
відмінність від інших, не залежати від особливостей
інших ідентифікаційних практик на рівні особи та іден-
тифікації окремої особи на груповому рівні. Релігійна
ідентифікація по відношенню до релігійності може роз-
глядатися, таким чином, як процес привласнення релі-
гійності й конструювання на основі останньої особою
певного смислового конструкта - релігійної ідентичності.
Таким чином, процес входження особи в структури рел-
ігійного простору і приписування собі в ньому певного
місця, засновуючись на релігійності, можна окреслити
як процес конструювання релігійної ідентичності. Отже,
релігійну ідентичність і релігійність можна розгалужити
між собою, виокремивши їх кордони й спрямованість.
Можна сказати, що існує внутрішній вимір релігійності.
Іншими словами, релігійність для "внутрішнього вжитку",
яка застосовується для внутрішнього структурування
релігійної групи, конфесії або культу. Також можна виок-
ремити зовнішній вимір, або релігійну ідентичність. Ос-
танній, на нашу думку, виступає маркером релігійності,
який релігійна група висуває назовні, репрезентуючи себе
в повсякденних соціальних практиках. Ці два наведені
рівні актуалізуються зовнішніми та внутрішніми кордо-
нами, де перші виступають результатом соціальної реп-
резентації і взаємодії релігійної групи, організації, або
релігії загалом з іншими соціальними об'єднаннями, зок-
рема політичними, суспільними тощо. Другі (внутрішні
кордони) виокремлюють і встановлюють певну
ієрархічність усередині самого релігійного вчення, їх мож-
на окреслити як володіння кожним представником тієї
чи іншої релігійної системи певним священним знанням,
яке, у свою чергу, конструює відносини між адептами
всередині релігійної системи, які будуть зовсім не зрозу-
мілими для представників іншої релігійної системи.
Висновки
Підбиваючи підсумок роботи, можна сказати, що,
по-перше, поставлена проблема суб'єктивної або со-
ціальної природи релігійної ідентичності, актуалізова-
на в примордіальному й есенціальному підході, по-
вністю знімається в теорії соціально-феноменологіч-
ного конструктивізму. По-друге, з позиції конструктивіз-
му, релігійна ідентичність є одним із соціальних конст-
руктів, що виникає в процесі суб'єктивного відображен-
ня й активного конструювання індивідом релігійної ре-
альності на основі соціальної категоризації. Звідси куль-
турна єдність релігії як такої (релігійного напрямку, кон-
фесійної групи, культу) є не її первинною характеристи-
кою, а результатом і смислом існування. По-третє, на
сучасному етапі концепт релігійної ідентичності в його
конструктивістському розумінні завдяки своїм концеп-
туальним особливостям є більш придатним для харак-
теристики релігійних процесів як на рівні суспільства,
так і на рівні свідомості окремого віруючого.
Надалі автор планує зосередитися на питаннях ви-
явлення специфічних елементів конструювання реліг-
ійної ідентичності. Таким чином, акцент зміщуватиметь-
ся із суто теоретичного ракурсу розгляду цього фено-
мена до більш функціонального.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бергер П. Социальное конструирование реальности.
Трактат по социологии знания [Текст] / П. Бергер, Т. Лукман -
М. : "Медиум", 1995. - 323 с.
2. Введение в общее религиоведение [Текст] ; [под. ред.
проф. И. Н. Яблокова]. - М. : Книжный дом, 2001. - 576 с.
3. Гуссерль Э. Картезианские размышления [Текст] / Э. Гус-
серль. - Санкт-Петербург : "Наука", "Ювенкта", 1998. - 315 с.
4. Элбакян Е.С. Религиозность [Текст] / Е. С. Элбакян //
Религиоведение. Словарь. - М., 2006. - С. 410 - 411
5. Забияко А. Религиозная идентичность [Текст] / А. За-
бияко // Религиоведение. Словарь. - М., 2006. - С. 403 - 405.
6. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, об-
щество и культура / М. Кастельс - М. : ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
7. Маркс К. Восемнадцатое брюмера Луи Бонапарта [Текст]
// Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - 2-е изд. - Т. 8. - С. 119.
8. Миненков Г. Концепт идентичности: перспективы оп-
ределения (часть I) [Електронний ресурс] / Г. Миненков // Га-
зета интеллектуального сообщества Беларуси. - Режим до-
ступу: < http://belintellectuals.eu/discussions/?id=68.>
9. Папаяні І.В. Проблема концептуалізації релігійної іден-
тичності [Текст] / І. В. Папаяні // Наука. Релігія. Суспільство. -
Донецьк : Наука і освіта, 2009. - № 1. - С. 85 - 92.
10. Попов В. Ю. Концепт релігійної ідентичності [Текст] /
В. Ю. Попов // Вісник Донецького національного університе-
ту. - Серія Б. - Гуманітарні науки. - 2004. - № 2. - С. 161-166.
11. Релігія і нація в суспільному житті України й світу
[Текст] ; [под ред. проф. А. Колодного, проф. Л. Филипович,
проф. Яроцького]. - К. : Наук. думка, 2006. - 286 с.
12. Сміт Е. Національна ідентичність [Текст] / Е. Сміт - К. :
"Основи", 1994. - 536 с.
13. Хантингтон С. Кто мы?: Вызовы американской наци-
ональной идентичности. [Текст] / С. Хантингтон - М. : "АСТ",
2004. - 635 с.
14. Шюц А. Структура повседневного мышления [Текст] /
А. Шюц // Социологические исследования. - 1988. - № 2. -
С. 129-137.
I. Papayani
RELIGIOUS IDENTITY AS ARTICLE OF SCIENCE ABOUT RELIGION REFLECTION
In this article an author examines and tries the konceptualiziring phenomenon of religious identity. He leads to, that
impossible is application of the phenomenon of religious identity as a synonymous concept as it applies to a
religiousness and religious consciousness. Also an author marks, that declared them the constructivism going near
the phenomenon of religious identity answers realities and terms of contemporaneity and features of development
of religion in these terms.
Key words: religious identity, religious consciousness, religiousness, constructivism, concept.
© І. Папаяні
Надійшла до редакції 02.07.2009
ФІЛОСОФIЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20940 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-9343 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:14:40Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Папаяні, І. 2011-06-12T21:30:35Z 2011-06-12T21:30:35Z 2009 Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії / І. Папаяні // Схід. — 2009. — № 5 (96). — С. 102-106. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-9343 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20940 291.1 У статті розглянуто й концептуалізовано феномен релігійної ідентичності, доведено неможливість його застосування як синонімічного з релігійністю та релігійною свідомістю.
 Автор відстоює думку, що задекларований ним конструктивістський підхід до феномена
 релігійної ідентичності відповідає наявним реаліям та особливостям розвитку релігії в
 сучасних умовах. In this article an author examines and tries the konceptualiziring phenomenon of religious identity. He leads to, that
 impossible is application of the phenomenon of religious identity as a synonymous concept as it applies to a
 religiousness and religious consciousness. Also an author marks, that declared them the constructivism going near
 the phenomenon of religious identity answers realities and terms of contemporaneity and features of development
 of religion in these terms. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії Religious identity as article of science about religion reflection Article published earlier |
| spellingShingle | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії Папаяні, І. Філософія |
| title | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| title_alt | Religious identity as article of science about religion reflection |
| title_full | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| title_fullStr | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| title_full_unstemmed | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| title_short | Релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| title_sort | релігійна ідентичність як предмет релігієзнавчої рефлексії |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20940 |
| work_keys_str_mv | AT papaâníí relígíinaídentičnístʹâkpredmetrelígíêznavčoírefleksíí AT papaâníí religiousidentityasarticleofscienceaboutreligionreflection |