І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму
В своих работах И. Франко большое внимание уделял вопросу освещения роста антифеодальной борьбы крестьян конца XVIII — начала XIX в. Он правильно раскрыл ее причины, одной из которых являлось усиление эксплуатации крестьян феодалами, осветил формы, которых набирала она, и указал на ее роль в ликвида...
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 1969 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1969
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209501 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму / C.М. Шевченко // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1969. — Вип. 2. — С. 123-137. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860145893379932160 |
|---|---|
| author | Шевченко, C.М. |
| author_facet | Шевченко, C.М. |
| citation_txt | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму / C.М. Шевченко // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1969. — Вип. 2. — С. 123-137. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | В своих работах И. Франко большое внимание уделял вопросу освещения роста антифеодальной борьбы крестьян конца XVIII — начала XIX в. Он правильно раскрыл ее причины, одной из которых являлось усиление эксплуатации крестьян феодалами, осветил формы, которых набирала она, и указал на ее роль в ликвидации крепостного права.
В период разложения феодализма одной из форм борьбы крестьян были жалобы. И. Франко показал, что эта форма борьбы не могла привести к улучшению их положения, но она пробуждала их сознание, объединяла на борьбу против эксплуататоров.
В работах писателя нашли свои освещения такие формы борьбы крестьян, как бунты, опришкинство, набравшие широкого размаха в Галиции накануне реформы 1848 г. Он был одним из первых историков, который раскрыл социальные причины опришкинства как формы крестьянского движения.
Опришкинство, по его убеждению, являлось составной частью антифеодальной борьбы крестьян, сыграло положительную роль в истории общественного развития.
На основании анализа исторических фактов в своих работах И. Франко приходит к выводам, что глубокий кризис общественно-политических порядков привел к ликвидации феодализма, который не обеспечивал возможности создания нормальных условий жизни и труда народа, стоял преградой на пути социального и национального освобождения.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:50:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
С . М . Ш е в ч е н к о
Ю I. Я. Ф Р А Н К О П Р О КЛАСОВУ
i i Б О Р О Т Ь Б У С Е Л Я Н Г А Л И Ч И Н И
S I В П Е Р І О Д Р О З К Л А Д У Ф Е О Д А Л І З М У
У своїх працях 1. Франко значне місце відводить висвітленню
історії Галичини кінця XVIII — першої половини XIX ст. Цей
період привертає його увагу значним ростом антифеодальної
боротьби селян, яка викликалась посиленням їх експлуатації
внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи господарства.
Він писав, що посилення експлуатації селян піднімало грізні
хвилі незадоволення, які загрожували знести «хлопську неволю».
І хоч селяни були ще неспроможні сформулювати свої цілі, бо
виросли «в довговіковій темноті і притиску, не мали ясного по-
німання своїх інтересів, не знали куди хилитися і до чого пря-
мувати», але їх боротьба мала величезне значення, бо в резуль-
таті привела «до революції і до повалення феодалізму»
Жахливі картини кріпацького лихоліття постають з опові-
дань І. Франка «Панщизняний хліб», «Як пан собі біди шукав»,
«Гриць і панич», поеми «Панські жарти» та ін.
Д л я поміщиків знущання з селян було забавою, «жартами»,
як називає їх кріпосник Мигуцький, змальований І. Франком у
поемі «Панські жарти».
В сатиричному оповіданні «Як пан собі біди шукав» (1887)
І. Франко змальовує звичайну картину наруги, вчиненої пан-
ськими посіпаками над людською гідністю:
«...На тоці лежав розтягнений мужик і йойкав, і стогнав, і
кричав. На його руках, плечах і ногах сиділи три сильні драби,
а два інші прали канчуками в се місце, відки ноги ростуть.
— Що ви робите? — питає цікаво пан.
Завідатель станув перед паном, уклонився і сказав:
— То, прошу пана, Гриць Шуліка відбирає свою тижневу
порцію.
— За що?
— Три рази спізнився на панщину» 2.
Поміщики по-старому самовільно ділили землю своїх підда-
них, приєднували їх грунти до своїх, заставляли селян відбу-
1 І. Я. Ф р а н к о . Мислі о еволюції в історії людськості.— Твори-, т. !9. К.,
J956, стор. 98—99.
2 І. Я. Ф р а н к о. Як пан собі біди шукав.— Твори, т. 2. К., 1950, стор. 100.
123
ти більшу панщину, ніж ту, яка була записана в інвентарях;
ібирали селян різними поборами, заставляли їх відробляти на
інському полі за ту допомогу, яку пан давав селянинові, коли
му загрожувала голодна смерть тощо. Все це було причиною
меження можливості виробництва достатньої кількості про-
ктів харчування в селянському господарстві, що нерідко при-
дило до масового вимирання селян, особливо в неврожайні
ки, коли в Галичині вибухав голод. Люди жили в той час
опивою, гірчицею та корою, цілими громадами тікали на По-
чля, на Бессарабію, а траплялися випадки, коли їли трупи по-
;рлих людей
Деспотичний гніт і насильство поміщиків не могли заглу-
іти в селян суспільну свідомість. Поміщики намагались пере-
орити селян у покірних рабів, але останні не були «образом
рпіння і глибокого спокою» 2.
І. Франко вказував, що панський гніт викликав не німу по-
тливість, «але більше або менше свідому реакцію» 3. (Для по-
зняння згадаймо ленінське: «...селяни все ж боролися, як умі-
і як могли» 4.)
І. Франко вважав, що історія антикріпосницької боротьби
лян була багата на факти, але не мала свого літописця.
1894 р. він писав, що «історія галицько-руських аграрних і гро-
дських відносин за останні 100 літ ще не написана і матеріал
я неї не підібраний» 5.
1. Франко сам став одним із перших таких літописців. Він не
іьки ретельно збирав документи, які висвітлювали життя і бо-
тьбу трудящих мас періоду феодалізму, але й звер-
вся до читачів журналу «Житє і слово», щоб вони проявляли
ціативу у відшукуванні історичного матеріалу, який може ле-
іти по церквах, по горищах парафіяльних або скринях у по-
иноких мужиків 6.
Правда, йому вдалось зібрати небагато необхідних фактів,
уряд тримав під замками адміністративні і судові архіви, в
их найбільш зберігалося документальних свідчень про бороть-
селян. І Франкові доводилось користуватись рукописними
теріалами приватних власників, а їх було недостатньо для
вного висвітлення і аналізу подій.
Тільки за часів Радянської влади відкрилась дійсна можли-
ть для написання такої історії. Питанням аграрних, громад-
1 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині.— Твори, т 19,
р. 590.
2 1. Я. Ф р а н к о. Як пан собі біди шукав, стор. 107.
3 І. Я. Ф р а н к о . З новим роком,—«Житє і слово», т. 6, кн. 1, 1897,
р. 3.
4 В. 1. Л с н і н. Твори, т. 6, стор. 373.
5 І. Я- Ф р а н к о . Д о історії галицько-руського селянства.— «Житє і сло-
, т. 1, кн. 1, 1894, стор. 66.
6 Т а м ж е .
ських відносин і боротьби селян в Галичині проти феодального
гніту кінця XVIII — першої половини XIX ст. радянські історики
присвятили багато своїх праць. Серед них монографічні дослі-
дження М. Герасименка Ф. Стеблія 2, І. Міллєра 3, О. Косачев-
ської \ Г. Гербільського 5 та ін. Усі ці праці є продовженням
великої справи, яку розпочав І. Франко по написанню історії
тієї частини українського народу, що перебувала під владою
Австрії.
В працях радянських істориків знайшли підтвердження тен-
денції і явища історичного процесу періоду розкладу феодалізму,
на які вказує І. Франко. Основними з них є посилення експлуата-
ції трудящих мас у період переростання натурального господар-
ства в товарно-грошове, при цьому кріпосницька організація
праці тримається на дисципліні палки, наростання революційної
боротьби трудящих мас, яка приймає різні форми і приводить
до революції.
Однією з найбільш поширених форм боротьби селян проти
поміщицького гніту періоду розпаду феодалізму були їх скарги
на своїх поміщиків. Селяни Галичини, сподіваючись знайти за-
хист від поміщицької сваволі, посилали скарги в окружні, гу-
бернські канцелярії і навіть у надвірну канцелярію цісаря. їм
ще властивий був і наївний монархізм. Вони сподівались, що
на захист людського права виступлять цісар, адміністративні
власті і справедливість візьме верх над тиранством. Селяни не
розуміли, що скарга, як і будь-яка петиція, могла бути задово-
лена тільки в тому випадку, «коли вона є загрозою, за якою
стоїть компактна і організована маса» 6.
І. Франко розумів, що така форма боротьби селян, як скарги,
не могла привести до поліпшення їх долі. В одній з своїх рецен-
зій він подає виписку зі звіту губернатора Франца Ста-
діона, який, характеризуючи становище селян у Галичині, пи-
сав, що скарги «розглядаються пізно і недбало, розслідування
в цих справах тягнуться до безкінечності, а роками повторювані
просьби і наполягання відхиляються. Тому не диво, що піддані
спадають на думку взаємодопомоги і, вважаючи, що власті за-
хищають інтереси дворів, вдаються до опору» 7.
1 М. П. Г е р а с и м е н к о . Аграрні відносини в Галичині. К., 1959.
2 Ф. І. С т е б л і й . Боротьба селян Східної Галичини проти феодального
гніту, К., 1961.
3 И. С. М и л л е р . Накануне отмены барщины в Галиции.— Ученые за-
писки Института славяноведения АН СССР, т. 1. М., 1949.
4 Е. М. К о с а ч е в с к а я . Восточная Галиция накануне и в период бар-
щины в Галиции. Львів, 1965.
5 Г. Ю. Г е р б і л ь с ь к и й . Розвиток прогресивних ідей в Галичині в пер-
шій половині 19 ст. К., 1964.
6 К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори, т. 25. К., 1934, стор. 14.
7 І. Я. Ф р а н к о . Рецензія на кн. Dr. Bronisław Zosinski. Winowajcy, Ca-
licja w roku 1846,— ЗНТШ, т. 52, кн. 2, стор. 32.
125
У своїх працях І. Франко зазначав, що в розгляді скарг се-
лян урядові власті завжди ставали на захист поміщиків, робили
так, «як того вимагала панська користь» Лише в тому разі,
коли обурливі факти сваволі і насильства з боку панів вели
до загострення наростаючої боротьби селян проти своїх поне-
волювачів, це викликало реакцію губернатора або віденських
властей.
В праці «Грималівський ключ в р. 1800» на основі історичних
документів, знайдених ним у Віконському архіві, І. Франко роз-
повів про вперту боротьбу міщан містечка Товсте з домінією,
яка за всяку ціну намагалась заставити їх нести підданські
повинності, не передбачені інвентарем. Формою боротьби мі-
щани обрали скарги, судові процеси і вели їх десятки років.
Описуючи процес спорів товстецьких міщан із домінією,
І. Франко з властивою йому художньою майстерністю розкрив
продажність чиновників, які захищали інтереси кріпосників як
класу. Разом з тим він показав, з яким недовір'ям міщани ста-
вились до чиновників, знаючи їх продажність. Вони вимагали
заміни комісії, яка розглядала скаргу селян на місці, а коли ви-
яснилось, що і друга комісія тягне руку за паном, міщани на-
писали нову скаргу.
І. Франко розумів, що при всій продажності чиновників вони
не могли завжди і всюди ставати на захист сваволі поміщиків.
Чиновники змушені були виконувати також покладену на них
експлуататорською державою функцію регулювання відносин
між паном і підданим, щоб не допускати селян до більш рішу-
чої форми боротьби. А тому вони виступали як «миротворці».
Однак ця їхня місія супроводжувалась погрозами не так на ад-
ресу поміщиків, щоб не здирали десятої шкури з своїх підданих,
як на адресу селян, щоб сиділи тихо, коли не хочуть бути по-
карані за порушення громадського спокою 2.
Поміщики, відчуваючи підтримку урядових властей, як вка-
зував І. Франко, часто суворо карали селян за подачу скарг,
маючи в своїх руках безпосередню зверхність над мужиком,
мстилися йому за скарги до властей 3.
Селян, що скаржились, поміщики змушували виконувати
найвищу форму панщини, яка підривала здоров'я скаржників і
руйнувала їх майно. У згаданій вище праці «Грималівський
ключ в р. 1800» І. Франко наводить приклад про пленіпотента
містечка Товсте Матвія Ляховецького, який подав просьбу до
губернії, «що боїться вертати додому, бо домінія за подану впе-
ред жалобу буде його бити, коли губернія візьме його в свою
опіку» 4. Незважаючи на те, що домінія завірила в тому, що не
1 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та ї ї скасування в Галичині, стор. 559.
2 І. Я. Ф р а н к о . Грималівський ключ в р. 1300.— Твори, т. 19.
3 І. Я. Ф р а н к о . Галицька індемнізація.— Твори, т. 19, стор. 378—461.
4 1. Я. Ф р а н к о. Грималівський ключ в р. 1800, стор. 376.
126
буде переслідувати Ляховецького, він був сильно побитий. Цей
акт товстецькі міщани оскаржили перед окружним комісаром
Комісія, що розглядала цю скаргу, намагалась довести, що по-
били Ляховецького не «офіціалісти» (придворні.— С. Ш.), але
зрештою змушена була наказати домінії, винагородити Ляхо-
вецького «за побиття і за кошти лічіння»
І. Франко розумів безперспективність такої форми боротьби,
як скарги, але прихильно ставився до селян, які подавали скар-
ги на своїх поміщиків, заводили з ними судові процеси. Він вва-
жав, що все це пробуджує свідомість селян, згуртовує їх на бо-
ротьбу проти експлуататорів.
Селяни на посилення експлуатації поміщиками відповідають
потоком скарг, невиходом на панщину, втечами, підпаленням по-
міщицьких маєтків, бунтами. В праці «Аграрні відносини в Га-
личині» М. Герасименко пише, що губернатор Галичини Урмені
в 1804 р. висловлював занепокоєння з приводу того, що «селяни
охоплені якоюсь скаргоманією» 2. Ф. Стеблій в праці «Боротьба
селян Східної Галичини проти феодального гніту» приводить
такі дані: кримінальними судами Галичини і Буковини було роз-
глянуто в 1809 р. 22 справи селян, обвинувачених у підпалах, в
1810 p.—51, в 1811 p.—58, в 1813 p.—49, в 1815 p .—41 спра-
ву 3 . В цій же праці вказується, що селяни чинили опір феодаль-
ній експлуатації і відмовлялись нести феодальні повинності.
В 1803 р. та на початку 1804 р. значних розмірів набрали селян-
ські заворушення в Східній Галичині.
Д л я характеристики становища і боротьби селянства цього
періоду І. Франко в своїй праці «Нариси з історії української лі-
тератури» приводить статут товариства священиків, яке мав на-
мір заснувати канонік Перемишлицького єпіскопату І. Могиль-
ницький з метою видання популярних і релігійних книжок. Цей
статут, за визнанням І. Франка, є важливим документом для іс-
торії нашого народу. Хоч він і написаний в попівсько-мораліза-
торському тоні, але окремі його місця, де йдеться про те, щоб
заставити селян любити своїх панів, як класичних «батьків ро-
дини», —-іронічні. Автор влучно окреслив багато важливих су-
спільних явищ своєї доби, влучно охарактеризував становище і
настрої сільського люду 4.
В статуті автор зазначає, що селянин вважає цісарські роз-
порядження, які наказують виконувати громадські обов'язки,
державні податки, військову повинність «за саме зло, що має
на увазі виключно його поневолення, і не тільки занедбує обо-
в'язки щодо суспільства і його уряду, але навіть досить часто
1 І. Я. Ф р а н к о. Грималівський ключ в р. 1800, стор. 378.
2 М. П. Г е р а с и м е н к о . Вказ. праця, стор. 258.
3 Ф. І. С т е б л і й. Вказ. праця, стор. 75.
4 І. Я. Ф р а и к о . Нариси з історії української літератури в Галичині.—
Твори, т. 16. К., 1955, стор. 149.
127
проти цих обов'язків виступає; поміщиків, державців і посесорів
земельних благ і навіть їхніх управителів і службовців вважає
й називає якимись своїми тиранами й гнобителями, і або зовсім
відмовляється виконувати підданчі обов'язки, або виконує їх
менш щиро і менш дбайливо. Панські маєтки та їх прибутки
вважає наслідком поту свого чола, тому краде їх при кожній
відповідній нагоді, а навіть доходить до такого ступеня зухваль-
ства і злочину, що не завагається під економії поміщиків і їх-
ніх службовців підкладати огонь і перетворювати їх на по-
піл»
Життєва практика селян вела їх по правильному шляху оцін-
ки свого становища і вказувала на єдиний засіб поліпшення їх
долі — боротьбою. І. Франко в своїх працях показує, що на шля-
ху боротьби ніщо не могло спинити селян: ні режим терору,
який встановлювався в домініях, ні страхи «страшного суду»,
якими залякували непокірних попи.
Особливо великих розмахів набирає боротьба селян, коли
після Віденського конгресу настала доба загальної реакці ї 2 .
Урядові органи, відчуваючи страх перед наростаючою бо-
ротьбою селян, з одного боку, запроваджували жорстокі заходи
до порушників суспільного порядку, з другого ж — намагались
спинити надто активних панів штрафами.
Поміщикові вигідніше було заплатити штраф, ніж простити
підданому його непослух. І поміщики платили штрафи, а селян
нещадно били.
Наводячи в праці «Панщина та її скасування в Галичині»
дані про те, що за яких-небудь 40 років галицькі пани запла-
тили за биття і кривдження підданих більше як мільйон рин-
ських штрафів, І. Франко іронічно зауважує: «Народолюбці
були, нема що казати» 3 . Шляхта запаморочена ненаситною
жадобою наживи, ні перед чим не спинялась для забезпечення
своїх вигод.
В своїй праці «Аграрні відносини в Галичині» М. П. Гераси-
менко на основі дослідження історичних матеріалів робить вис-
новок, що боротьба земельних власників за збільшення панщи-
ни, особливо після наполеонівських війн, становить найголовні-
ший зміст їх господарської активності4 .
На факти збільшення панщини в цей період, нового пограбу-
вання поміщиками селянських земельних наділів в своїх працях
вказує і І. Франко. В праці «Панщина та її скасування в Гали-
чині» він пише, що в 1819 р. під егідою губернатора Галичини
барона Ганера проводиться нове так зване господарське обслі-
1 1. Я. Ф р а н к о . Нариси з історії української літератури в Галичині,
стор. 148.
2 Т а м ж е, стор. 152.
3 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 591.
4 М. П. Г е р а с и м е н к о . Вказ. праця, стор. 224.
128
дування Галичини, складаються нові панщизняні інвентарі.
В результаті чого «так звані рустикальні грунти, що їх посідали
селяни, вийшли значно зменшені, громадські ліси, про які ви-
разно згадують і Йосифільські петенти (декрети) — зникли, на-
томість загальна кількість тягарів значно зросла»
У відповідь на нові пограбування селян ще з більшою силою
піднімається хвиля селянських заворушень, які жорстоко при-
душуються урядовими властями.
Про одну з таких розправ, учинену над селянами с. Якубова
Воля за їх участь в бунті, І. Франко розповідає на підставі до-
кументів королівського трибуналу в статті «До історії галиць-
ко-руського селянства» (1894).
Документи розповідають тільки про розправу над селянами
і не вказують на причини виникнення і хід бунту. Все де ли-
шилось невідомим для історії.
Семеро селян з цього села були засуджені самбірським кри-
мінальним судом «за бунт і насильство» до різних строків тю-
ремного ув'язнення. Після розгляду скарги засуджених селян
трибунал виніс заключний вирок: засудження Василя П'янтака
за участь в бунті на рік тяжкої в'язниці замінялось трьома міся-
цями в'язниці і 25 ударами палкою після відбуття ув'язнення.
Селянам Бантранку Кузьмі, Михайлу Дмитреку і Семену Кова-
лю три місяці ув'язнення замінялись 25 ударами палкою.
Ці факти є яскравою ілюстрацією до слів Ф. Енгельса щодо
функцій австрійського державного апарту і його правосуддя.
«Уряд,— писав Ф. Енгельс,— всюди суворо охороняв владу
поміщика над дрібними феодально-земельними селянами, фаб-
риканта — над фабричними робітниками, ремісничого майст-
ра — над підмайстрами й учнями, батька — над сином, і всякий
прояв непослуху карався так сильно, як порушення закону, за
допомогою універсального знаряддя австрійського правосуддя —
палки» 2.
І. Франко в своїх працях, наводячи окремі факти виступу се-
лян проти сваволі поміщиків, їх наступу на економічні права,
вказував, що «відомостей про бунти можна б назбирати ще
дуже багато» 3.
І дійсно, радянськими істориками зібраний багатий фактич-
ний матеріал, який свідчить про масовість боротьби селян цього
періоду.
З 1819 по 1822 р. вели вперту боротьбу селяни Комарівського
ключа Самбірської округи, відмовлялись виконувати панщину
селяни Ягільнецького ключа Чортківської округи; з 1822 по
1 І. Я. Ф р а н к о . Нариси з історії української літератури в Галичині,
стор. 152.
2 К. М а р к с і Ф. Е н г е л ь с . Твори, т. 8. К., 1961, стор. 31.
3 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та ї ї скасування в Галичині, стор. 594.
9—215 129
«
1829 p. кримінальними судами Галичини розглянуто 63 справи
по обвинуваченню селян за їх участь в бунтах
Селяни, вкрай розорені поміщицькими пограбуваннями, не
бачили виходу з тяжкого становища; Частина з них покидала
насиджені місця і переселялась в Бессарабію, Росію, інші ста-
вали на шлях збройної боротьби проти гнобителів — йшли в оп-
ришки.
Ф. П. Шевченко в своїй праці «Іван Франко про польсько-ук-
раїнські відносини та історію Польщі» зазначає, що І. Франко
був одним із перших істориків, який розкрив соціальні причи-
ни опришківства як форми селянського руху 2 . Ось що писав
І. Франко з цього приводу: «Розбійництво було з давен-давна
нерозлучним товаришем хлопської неволі. Поневолений, битий,
кривджений, підданий, не можучи знайти ніде полегшення,
справедливості, тікав у ліси, в гори, приставав до купи таких
самих одчайдухів, і хоч чув над собою в кожній хвилині загро-
зу смерті, все-таки рад був хоч під тою загрозою прожити сво-
бодно, а надно ще метиться на своїх кривдниках» 3.
Опришки — це мужні, волелюбні люди, які не хотіли кори-
тись долі, приготованої їм панами, існуючим суспільним поряд-
ком. За переконанням Франка, вони всім своїм життям закла-
дали протест проти існуючого ладу 4. Все опришківство по своїй
суті є виявом народних прагнень до волі, до змін існуючих по-
рядків, до поліпшення життя. Саме так оцінював його І. Фран-
ко, коли писав, що особам більш живої вдачі, що прагнули до
руху і зміни, залишалася лише одна дорога — опришківство,
розбійництво, жебрацтво, хоч нелегальне, але вільне життя.
Була це теж одинока на ті часи форма народного протесту про-
ти пануючих суспільних порядків.
На противагу твердженням буржуазних істориків, які нама-
галися довести, що нібито причиною росту опришківського ру-
ху в 20-х роках були наполеонівські війни, які привели до зубо-
ження краю, І. Франко писав: «Мусило щось попхати народ до
розпуки, я не помилюсь, коли скажу, що вчинилося не так за-
гальне зубоження краю наслідком війни, як власне нові поста-
нови про ґрунтовий податок, нові інвентарії відбирання піддан-
ських грунтів, лісів і пасовиськ панами» 5. В працях буржуазних
істориків проводився тенденційний погляд на опришківство як
на звичайне розбійництво. Буржуазні історики твердили, що
опришок в рівній мірі був небезпечний як для поміщиків, так
1 Ф. І. С т е б л і й. Вказ. праця, стор. 97, 100, 107.
2 Ф. П. Ш е в ч е н к о. І. Франко про польсько-українські відносини та іс-
торію Польщі.— Наукові записки Інституту історії АН УРСР, т. 8, 1956,.
стор. 71—72.
3 І. Я Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 594.
4 1. Я- Ф р а н к о . Критичні письма о галицькій інтелігенції.— Твори, т. 16,
стор. 39.
5 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 594.
130
і для селянина. І. Франко довів, що опришки мстили експлуата-
торам за селянські кривди, за що селяни «готові були помогати
їм, давати їм поживу і притулок, остерігати перед засідкою, по-
радити та дати вказівки нападу на панський двір»
Вказуючи на соціальний характер опришківського руху,
І. Франко не заперечував у ньому окремі елементи розбійни-
цтва. Але він підкреслював, що не вони визначали основний
зміст діяльності опришків. У своїй праці «Панщина та її скасу-
вання в Галичині» він вказував на заходи,які вживалися австрій-
ським урядом для придушення опришківського руху. Ці заходи
свідчили про його великий розмах. Австрійський уряд змушений
був прийняти ряд законів, кинути військо, визначити винагороди
за спіймання опришків. Д л я боротьби з опришками залучали
охоронну службу, створювали загони гірських стрільців, які в
народі називались пушкарями, встановлювали так звані громад-
ські сторожі. Законом від 1820 р. визначалась нагорода —
25 ринських за кожного спійманого опришка, в 1822 р. за спій-
мання «розбійницької шайки» нагороду підвищили до 50 золо-
тих дукатів. Та незважаючи на ці заходи, «напади не тільки не
переставали, але робились чим раз докучливішими»2 . З спійма-
ними опришками жорстоко розправлялись: їх катували, вбивали
або вішали цілими групами, скидали з високих скель. Під час
катування, страти опришки поводили себе мужньо, з почуттям
своєї гідності звертались до селян з прощальними промовами,
глузували з панів 3. І Франко наводить такий факт, взятий ним
з книги К. Вл. Запа «Дороги і поїздки по галицькій землі».
Автор цієї книги, проїжджаючи дорогами Галичини, побачив
шибениці, на яких вішали опришків ще в 20-х роках. Поблизу
с. Надвірне разом вішали сімох опришків: поки одного вішали,
інші спокійно сиділи на землі, курили люльки, чекаючи своєї
черги. І. Франко з цього факту робить висновок, що ці люди,
видно, не з добра йшли на розбій і покидали це життя так спо-
кійно і байдуже.
Жорстокий терор привів до послаблення руху опришків пе-
ред 30-ми роками, але зупинити його зовсім не міг. І. Франко
вказує, що в горах, особливо на Гуцульщині, аж до самого зне-
сення панщини існувала ще осібна сторожа від розбійників, так
звані пушкарі, установлені ще за польських часів 4.
Рух опришків, за переконанням І. Франка, відіграв позитив-
ну роль в історії суспільного розвитку. Будучи складовою ча-
стиною антифеодальної боротьби селян, він спричинився до ска-
сування існуючого ладу. Не випадково І. Франко відносив до
1 І. Я. Ф р а и ко . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 594.
2 Т а м ж е .
3 В. Г н а т ю к. Народні оповідання про опришків. Етнографічний збірник,
т. 26. Львів. 1910, стор. 231—233.
4 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 633.
131
«національної історії» минулого опришків «з Довбушами і
Баюраками» Опришківський рух він вважав складовою части-
ною минувшості українського народу, і тієї минувшості, на якій
є чому повчитися, а тому в статті «Наш театр» (1892) він радив
письменникам в своїх творах, зокрема драматичних, висвітлю-
вати цю сторону історії свого народу.
Опришківський рух широко висвітлюється в наші часи. Цьо-
му питанню радянські історики присвятили значну кількість
праць. Серед них В. Грабовецький 2 , О. Білоус 3 , Е. Косачев-
ська 4, Є. Дракохруст 5 та ін.
Черговим пограбуванням селян після так званого інвентар-
ного опису в 1819 р. було загарбання урядом і поміщиками в
1821 р. галицьких громадських шпихлірів.
Існування страхового фонду, яким були громадські шпихліри,
введені в 1884 р. декретом Иосифа II, І. Франко розглядав як
одну з прихованих додаткових форм феодальної експлуатаці ї 6 .
Тепер же, в період широкого наступу на економічні права тру-
дящих, урядові кола разом з поміщиками відкрито пішли на без-
соромне пограбування селян. Страховий фонд, який перехову-
вався у цих амбарах, уряд вилучив для потреб війська, а вар-
тість цього хліба виплатив поміщикам. І. Франко не раз підні-
мав голос, щоб були повернуті селянам їх гроші за забраний
хліб, сума яких в 1890 р. разом з процентами становила 10 млн.
ринських.
Силою «панського нагніту буків, диб та колодок», військовою
силою і масовими репресіями, урядові вдалося зламати опір
селян і провести «урбаріум». Проте одним тиранством не можна
було втихомирити селян. Вони продовжували вести боротьбу, і
з кожним роком вона була більш організованою, селяни прояв-
ляли в ній більше стійкості і мужності.
За переконаним І. Франка, зростання боротьби селян було
яскравим виявом глибокого розкладу і кризи феодально-кріпос-
ної системи, однієї з головних рушійних сил ліквідації її.
В ЗО—40-х роках далі розвивається процес становлення товар-
но-грошових відносин7 . Поміщицьке господарство, як вказував
1 І. Я. Ф р а н к о. Наш театр.— Твори, т. 16, стор. 184.
2 В. В. Г р а б о в е ц ь к и й . З історії опришківського руху середини
XVIII століття.— 3 історії західноукраїнських земель, т. 5. К., 1960.
стор. 25—36.
3 О. Б і л о у с . Олекса Довбуш. К., 1940.
4 Е . М. К о с а ч е в с к а я . Народные мстители — галицкие опрышки.—
Вестник Ленинградского университета, 1948, № 3, стор. 46—64.
5 Е. П. Д р а к о X р у с т. Опрышки (Из истории крестьянских движений в
Западной Украине XVII—XVIII веков).— Труды Государственного историче-
ского музея, вып. 27. М., 1955, стор. 31—68.
6 I. Ф р а н к о . Громадські шпихліри і шпихліровий фонд у Галичині
1784—1840 pp.—Твори, т. 19, стор. 386.
7 Е. М. К о с а ч е в с к а я . Восточная Галиция накануне и в период рево-
люции 1848 г. Л., 1955, стор. 30.
132
I. Франко, відчуває «чим раз більшу потребу готового гроша»
в зв 'язку з чим поміщики посилювали експлуатацію селян, за-
проваджували різного роду повинності. В книзі М. Герасименка
наводяться факти, що свідчать про збільшення поміщиками пан-
щини з 133 до 162 днів на рік. З метою підвищення ефектив-
ності панщини замінювали щоденну панщину відрядною. Помі-
щики вводили нові, раніш не існуючі повинності: рубка дров
у лісі для пана, ремісничий податок, «пенькові», «порогові»,
«покладанні» та ін.
В оповіданні «Панщизняний хліб», «що цілком своїм змістом
належить до панщизняних відносин, перед роком 1848»2,
І. Франко устами селянина Андрія Крицького передає образну
картину жорстокої експлуатації селян поміщиками.
«Одного разу, — розповідає Андрій Крицький,— було якось
коло полудня. Саме пшеничні жнива були. Вигнали людей на
панський лан, і власне вже один вижали. Треба було йти на
другий лан, аж ген на другім кінці поля, за гостинцем. Ви, па-
не, думаєте, що така проста річ була перейти з одного лану на
другий...
Пани все лоточили своїх наставників: «Не вмієте порядку
держати, часу багато тратите, поки з одного лану на другий
перелізите». А наставникам то що, вони на конях, нагайки в ру-
ках... То скоро одного лану діжнуть, зараз кричить:
— А ну, щодуху на другий лан! Далі !
І пускають коні тропом, а всіх женців, старих і малих, серед
сквару і спраги, серед куряви чи дощу, женуть перед собою.
Втомлені важкою працею, не вспівали віддихнути, люди біжать,
що можуть вискочити» 3.
Ці роки історії галицького селянства, як зауважував І. Фран-
ко, «живі досі в пам'яті нашого підданського народу під назвою
«тісних років» 4, про що свідчать часті недороди, голод, масові
покарання кріпаків і багаточисленні скарги від них 5.
Сваволі шляхти у ставленні до селян не було меж. По її во-
лі панські прислужники щедро сипали на спини старих і малих
канчуки, буки, які пани присуджували звичайно в круглих чис-
лах—25, 50 і т. д. За спізнення на панщину ввечері винний при-
пинався за руки і ноги на браму, а кожний робітник, чи брат,
чи батько, проходячи, мусив прип'ятому плюнути в лице 6.
Особливо тяжким стає становище селян Галичини в 1846—
1847 pp. Внаслідок засухи почався голод, розповсюджувались
1 І. Я. Ф р а н к о. Грималівський ключ в р. 1800, стор. 339.
2 І. Я. Ф р а н к о . Переднє слово до збірки «Панщизняний хліб» і ін.
опов.— Твори, т. 3. К., 1950, стор. 468.
3 І. Я. Ф р а н к о . Панщизняний хліб.— Твори, т. З, стор. 203—204.
4 І. Я. Ф р а н к о . Знадоба до вивчення мови і етнографії українського
народу. - -«Світ» (Львів), 1882, № 18-19, стор. 327.
5 І. Я. Ф р а н к о . Лук'ян Кобилиця.—- ЗНТШ, т. 59, 1902, стор. 10.
6 І. Я. Ф р а н к о . Критичні письма о галицькій інтелігенції, стор. 34.
133
інфекційні захворювання (спочатку тиф, а після холера) . Від
голоду і хвороб в окремих селах вимерло до 80% всіх жителів
І. Франко в праці «Причинки до історії 1848 року» (1909) при-
водить лист Желеського, офіцера австрійської армії, своєму
знайомому Івану Федоровичу, посесору Гримайлова, який писав
про становище у цей час в гірській місцевості Галичини: «У го-
рах така нужда, що навіть не можна було дістати хліба. Ми зди-
бали там скрізь крайню бідність, напівопущені і вимерлі села,
та й тепер іше тиф пориває тут і де інде багато, багато жертв» 2.
Таке становище селян породжувало загострення класових
протиріч, викликало у підданих, як писав І. Франко, завзяту
ненависть до своїх гнобителів, яка була джерелом нестихаючих
селянських заворушень. І. Франко в своїй праці «Панщина та її
скасування в Галичині», посилаючись на М. Кубракевича, який
описав бунт 1832 р. в с. Нагуєвичах, наводить його слова: «Із
100 таких припадків я описав лише один, бо він відбувся перед
моїми очима» 3 . Радянські історики І. Нефедов 4 , І. Стеблій,
М. Герасименко, О. Косачевська зібрали багатий матеріал про
заворушення селян Галичини цього періоду. Посилаючись на
велику кількість неопублікованих джерел, М. Герасименко і
І. Стеблій вказують на уперту боротьбу селян літом 1838 р. в
Чортківському і Заліщинському округах 5.
Д л я придушення цих і других заворушень австрійський уряд
посилав військові загони у села, де вони не лише харчувались
за рахунок селян, а й грабували їх. І. Франко на підставі селян-
ських переказів пише, що «вояки різали воли: шкуру лишали,
а м'ясо варили і їли». Не задовольняючись цим, вони забирали
з хат усякі віктуали (продукти. — С. Ш.) 6.
Селянські заворушення жорстоко придушувались, але після
цього мир і згода між поміщиком і його підданими не наступали.
Причини, що породжували ці заворушення, залишались не усу-
неними. Це спричинялося до вибуху нових, вже більш організо-
ваних і більш тривалих виступів селян, якою і була так звана
мазурська різня 1846 р. в Західній Галичині і селянські завору-
шення в Східній Галичині.
В умовах безперервного наростання революційного руху на-
родних мас, «коли в повітрі пахло хлопськими розрухами», поль-
ські пани виношували надію позбавитись в Галичині влади ав-
стрійських верхів, щоб бути тут повними владарями 7 .
1 Е. М. К о с а ч е в с к а я. Вказ. праця, стор. 36.
2 І. Я. Ф р а н к о . Причинки до історії 1848 року.— ЗНТШ, т. 88, кн. 2,
1909, стор. 96.
3 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 694.
4 И. М. Н е ф е д о в . Крестьянское движение в Западной Галиции в 1932—
19.33 гг.—Краткие сообщения Института славяноведения. М., 1955, стор. 42—71.
5 М. П. Г е р а с и м е н к о . Вказ. праця, стор. 265.
6 І. Ф. С т е б л і й . Заворушення на Чортківщині в 1858 році.— Доповіді
та повідомлення, вип. 8, ч. 1. Львів, 1958.
7 1. Я. Ф р а н к о . Лук'ян Кобилиця, стор. 9.
134
I. Франко вказував, що ще в 30-х роках представники бур-
жуазно-шляхетських підпільних організацій, які складались
головним чином з передової студентської молоді і дрібних шля-
хетських підпільних організацій, робили спробу вести револю-
ційну агітацію серед селян з метою залучити їх до національно-
визвольного повстання. На застереження великих шляхетських
магнатів, що селяни, наслухавшись революційних думок, висту-
плять проти шляхти, вони відповідали, що шляхта найліпше зро-
бить, коли добровільно зречеться своїх привілеїв, порівняється
і побратається з людом, здобуде його довір'я. Окремі з них, такі,
як Каспер Пеглинський, Михайло Попель, Иосиф Бергульський
та інші, вели агітацію серед селян Східної Галичини. Вони вка-
зує І. Франко, тягли селянина до бунту, кіс, ножів і до підпалів,
малювали яскравими фарбами його недолю, котру, зрештою, се-
лянин ліпше знав, ніж вони. Вся їхня пропаганда спрямовува-
лась не проти шляхти, а проти німців, які нібито одні були при-
чиною всіх поневірянь селян, тоді як вони знали, що «не німці,
не податки і не рекрутчина були їх більшим лихом, а шляхта,
панщина і вся їх несправедливість»
Але селянин «не думав рушити пальцем за відбудування
Польщі, не вірив обіцянкам химерних «паничів», що самі поляки
дарують йому панщину, скоро тільки він вижене з краю нім-
ців...», а, бачачи, що між австрійськими властями і польськими
поміщиками назріває схватка, був готовий використати станови-
ще в своїх інтересах» 2. Потрібний був лише поштовх, щоб по-
чалося антифеодальне селянське повстання 3. І. Франко говорив,
що в умовах наростання антифеодальної боротьби селян шляхта
почала «освоюватись з думкою, що панщині вже недовго три-
вати». На своїх сеймах вона почала обговорювати внески, «ме-
моріали» про зміни існуючих порядків.
І. Франко, заперечуючи польським буржуазним історикам,
які намагались довести, що шляхта в 1842—1845 pp. виявила
найщирішу охоту знести панщину, але уряд не дозволив 4, пе-
реконливо доводить, що шляхта почала обговорення на своїх
сеймах цього питання не з благонаміреною метою по відношен-
ню до селян. Вона, по-перше, боялась збройного повстання се-
лян, по-друге, намагалась вирвати з рук австрійського уряду
ініціативу щодо вирішення цього питання, щоб цим самим за-
воювати авторитет серед селян, перетягнути їх на свій бік, а
після, опираючись на їх плечі, досягти своєї давнішньої мети —
бути одним хазяїном цих же селян.
І. Франко наводить слова шляхтича Тадея Василевського з
його виступів на одному з сеймів, де обговорювався його проект
1 І. Я- Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 598—599.
2 Т а м ж е, стор. 601.
3 Революція 1848—1849 pp., т. 1. М„ стор. 86.
4 І. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 603.
135
знесення панщини. Т. Василевський, переконуючи шляхту в
шкідливості і небезпечності панщини, говорив:
«Знести в нашому краю панщину добровільним способом,
значить, повернути краєві спокій, зробити неможливими холоп-
ські бунти... Повинні це зробити самі дідичі, бо їм потрібно ціл-
ком і скоро погодитись з народом, повинні се зробити швидко,
бо ану ж уряд сам схоче скасувати панщину, з їх шкодою! Ді-
дичі не повинні боятись деяких жертв, аби тільки забезпечити
собі будущину»
Обговорюючи внески на своїх сеймах, шляхта, охоплена стра-
хом перед наростаючою революцією в масах, все-таки ніяк не
могла звикнути до думки, що можна жити без панщини. Вона
докладала всіх зусиль до того, щоб загальмувати процес ска-
сування панщини, розтягнути його як можна на більший строк,
при цьому безсоромно грабувати селян.
Та не її уже сила була, зазначає І. Франко, спинити віз у
розгоні. Удари революційних заворушень ставали все більш
грізнішими і частими.
«Шляхта,— писав І. Франко,— не знала, що резолюцію на
шумну ухвалу їх внеска про скасування панщини дасть не ці-
сар, а «холопські», мазурські сокири та ціпи» 2.
Таким чином, на основі аналізу історичних фактів у своїх
працях І. Франко приходить до незаперечного висновку, що
глибока криза суспільно-політичних порядків вела до скасуван-
ня феодалізму, який не забезпечував можливості створення
нормальних умов життя і праці народу, стояв перепоною на
шляху соціального і національного визволення. І. Франко пере-
конливо довів, що не за своїм власним бажанням як уряд, так
і поміщики дійшли висновку про необхідність скасування існую-
чих суспільних порядків, а змусили їх до цього грізні хвилі кла-
сової боротьби селян.
С. М. Ш е в ч е н к о
И. Я. ФРАНКО О КЛАССОВОЙ БОРЬБЕ КРЕСТЬЯН ГАЛИЦИИ
В П Е Р И О Д РАСПАДА Ф Е О Д А Л И З М А
Р е з ю м е
В своих работах И. Франко большое внимание уделял вопросу освещения ро-
ста антифеодальной борьбы крестьян конца XVIII — начала XIX в. Он пра-
вильно раскрыл ее причины, одной из которых являлось усиление эксплуатации
крестьян феодалами, осветил формы, которых набирала она, и указал на ее
роль в ликвидации крепостного права.
1 I. Я. Ф р а н к о . Панщина та її скасування в Галичині, стор. 604.
2 Т а м ж е , стор. 608.
136
В период разложения феодализма одной из форм борьбы крестьян были
жалобы. И. Франко показал, что эта форма борьбы не могла привести к улуч-
шению их положения, но она пробуждала их сознание, объединяла на борьбу
против эксплуататоров.
В работах писателя нашли свои освещения такие формы борьбы крестьян,
как бунты, опришкинство, набравшие широкого размаха в Галиции накануне
реформы 1848 г. Он был одним из первых историков, который раскрыл соци-
альные причины опришкинства как формы крестьянского движения.
Опришкинство, по его убеждению, являлось составной частью антифео-
дальной борьбы крестьян, сыграло положительную роль в истории обществен-
ного развития.
На основании анализа исторических фактов в своих работах И. Франко
приходит к выводам, что глубокий кризис общественно-политических порядков
привел к ликвидации феодализма, который не обеспечивал возможности со-
здания нормальных условий жизни и труда народа, стоял преградой на пути
социального и национального освобождения.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209501 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:50:15Z |
| publishDate | 1969 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шевченко, C.М. 2025-11-23T12:59:51Z 1969 І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму / C.М. Шевченко // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1969. — Вип. 2. — С. 123-137. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209501 В своих работах И. Франко большое внимание уделял вопросу освещения роста антифеодальной борьбы крестьян конца XVIII — начала XIX в. Он правильно раскрыл ее причины, одной из которых являлось усиление эксплуатации крестьян феодалами, осветил формы, которых набирала она, и указал на ее роль в ликвидации крепостного права. В период разложения феодализма одной из форм борьбы крестьян были жалобы. И. Франко показал, что эта форма борьбы не могла привести к улучшению их положения, но она пробуждала их сознание, объединяла на борьбу против эксплуататоров. В работах писателя нашли свои освещения такие формы борьбы крестьян, как бунты, опришкинство, набравшие широкого размаха в Галиции накануне реформы 1848 г. Он был одним из первых историков, который раскрыл социальные причины опришкинства как формы крестьянского движения. Опришкинство, по его убеждению, являлось составной частью антифеодальной борьбы крестьян, сыграло положительную роль в истории общественного развития. На основании анализа исторических фактов в своих работах И. Франко приходит к выводам, что глубокий кризис общественно-политических порядков привел к ликвидации феодализма, который не обеспечивал возможности создания нормальных условий жизни и труда народа, стоял преградой на пути социального и национального освобождения. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму И. Я. Франко о классовой борьбе крестьян Галиции в период распада феодализма Article published earlier |
| spellingShingle | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму Шевченко, C.М. Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії |
| title | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму |
| title_alt | И. Я. Франко о классовой борьбе крестьян Галиции в период распада феодализма |
| title_full | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму |
| title_fullStr | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму |
| title_full_unstemmed | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму |
| title_short | І. Я. Франко про класову боротьбу селян Галичини в період розкладу феодалізму |
| title_sort | і. я. франко про класову боротьбу селян галичини в період розкладу феодалізму |
| topic | Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії |
| topic_facet | Інститут історії України НАН України та проблеми інституціональної історіографії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209501 |
| work_keys_str_mv | AT ševčenkocm íâfrankoproklasovuborotʹbuselângaličinivperíodrozkladufeodalízmu AT ševčenkocm iâfrankooklassovoiborʹbekrestʹângaliciivperiodraspadafeodalizma |