Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання

У статті проаналізовано теоретико-методологічні основи та сучасні підходи до оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енергетики в контексті сталого економічного розвитку. Обґрунтовано багаторівневу модель оцінювання процесів трансформації енергетичного сектору з виділенням інституційного, інвестиційн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Економічний вісник Донбасу
Дата:	2025
Автор:	Дармограй, Д.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2025
Теми:	Відновлення економіки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209729
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання / Д.В. Дармограй // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 214-228. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859486006611279872
author	Дармограй, Д.В.
author_facet	Дармограй, Д.В.
citation_txt	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання / Д.В. Дармограй // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 214-228. — Бібліогр.: 47 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Економічний вісник Донбасу
description	У статті проаналізовано теоретико-методологічні основи та сучасні підходи до оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енергетики в контексті сталого економічного розвитку. Обґрунтовано багаторівневу модель оцінювання процесів трансформації енергетичного сектору з виділенням інституційного, інвестиційно-інноваційного, енергоефективного та декарбонізаційного критеріїв. Показано взаємозв’язок рівнів оцінки (національного, регіонального, галузевого, підприємницького) та запропоновано інтегральний індекс інтенсивності трансформації як інструмент моніторингу.
first_indexed	2025-12-03T08:32:32Z
format	Article
fulltext	Д. В. Дармограй 214 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-3(81)-214-228 УДК 338.45:620.9:504.062(477) Давид Володимирович Дармограй, аспірант ORCID 0009-0001-7315-3353 E-mail: d.darmohrai@gmail.com; Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана ІНТЕНСИФІКАЦІЯ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК ЧИННИК ЕКОНОМІЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА СТАЛОГО ЗРОСТАННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ Вступ. У сучасних умовах трансформації гло- бальної економіки та посилення екологічних викли- ків питання переходу до сталої енергетичної моделі набуває особливої ваги. Стрімке вичерпання приро- дних ресурсів, поглиблення кліматичних змін, за- грози енергетичній безпеці та зростання соціально- економічної нестабільності актуалізують потребу у прискореному розвитку зеленої енергетики як клю- чового інструменту досягнення цілей сталого розви- тку. Для України, яка водночас реалізує курс на піс- лявоєнну відбудову, інтеграцію до ЄС та декарбоні- зацію економіки, інтенсифікація розвитку віднов- люваної енергетики є стратегічно важливою не лише в екологічному, але й у соціально-економіч- ному та інституційному вимірах. Водночас перехід до зеленої енергетики стика- ється з низкою обмежень: фрагментарністю регуля- торного середовища, дефіцитом інвестицій, недос- татньою інституційною спроможністю та технологі- чною залежністю. З огляду на це, виникає нагальна потреба у науково обґрунтованій стратегії інтенси- фікації розвитку зеленої енергетики, яка б забезпе- чувала не лише приріст потужностей ВДЕ, але й ін- теграцію їх у загальнонаціональну економічну мо- дель на засадах ефективності, інноваційності та еко- логічної рівноваги. Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній науковій літературі дослідження розвитку зеленої енергетики та її ролі в економічній трансфо- рмації здійснювались як зарубіжними, так і україн- ськими вченими, що заклали фундаментальні під- ходи до розуміння цієї проблематики. Д. Медоуз та Дж. Рандерс [1] у межах діяльності Римського клубу моделювали межі зростання світової економіки, де- монструючи ризики невідновлюваного енергоспо- живання та необхідність переходу до відновлюва- них джерел задля запобігання глобальному еколо- гічному колапсу. Дж. Ріфкін [2] розробив концепції «третьої промислової революції» та «зеленої транс- формації» як основи поствуглецевої економіки, під- креслюючи роль відновлюваної енергетики та циф- рових технологій у формуванні нової енергетичної системи. Значний внесок у вивчення економічних і соціальних аспектів зеленої енергетики зробили Дж. Стігліц [3] та К. Шваб [4], які акцентували увагу на ролі зеленої енергетики у структурних змінах глобальної економіки, сприянні інклюзивному зрос- танню та подоланні кліматичних викликів. К. Гіллі- нггам, Р. Невел і К. Палмер [5] досліджували полі- тику енергоефективності, економічні механізми стимулювання розвитку ВДЕ, функціонування рин- ків електроенергії та вплив регуляторних інструме- нтів на активізацію відновлюваної енергетики. А. Геддес [6], Дж. Меклінг і Н. Гоедекінг [7] і Р. Не- велл М. Петерсон [8] зосередились на політичній економії декарбонізації, вивчаючи бар’єри, стимули та роль політичної волі у реалізації зеленого пере- ходу. Прикладним аспектам інноваційної політики у зеленій енергетиці, трансферу технологій та локалі- зації виробництва «зелених» технологій присвячено праці Х. Ліу, Л. Клаусен, Л. Ванг, М. Чен [9]. І. Гай- дуцький, С. Войтко [10] аналізували інституційні основи розвитку зеленої енергетики, державну полі- тику підтримки ВДЕ, стратегії декарбонізації та проблеми підвищення енергоефективності. Домб- ровська Т. [11] визначила, що зелена енергетика — це не лише питання екології, але й ключовий еле- мент енергетичного суверенітету, що вимагає широ- кого інституційного підходу та багатофункціональ- ної державної підтримки. Водночас низка важливих питань лишається недостатньо дослідженою. Зокрема, бракує компле- ксної оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енерге- тики в багаторівневому вимірі (національному, регі- ональному, галузевому, підприємницькому), адже більшість досліджень фокусуються або на макрорі- вні, або на окремих секторах. Не розроблено доста- тньо інтегрованих підходів для кількісного вимірю- вання інтенсивності трансформації. Потребує пода- льших досліджень системна взаємодія зелених тех- нологій і цифрової економіки у контексті енергети- чного переходу, зокрема вплив smart grid, IoT та © Видавець Інститут економіки промисловості НАН України, 2025 © Видавець ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", 2025 Відновлення економіки mailto:d.darmohrai@gmail.com Д. В. Дармограй 215 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 блокчейн-технологій на підвищення ефективності зеленої енергетики, що наразі здебільшого перебу- ває на рівні концепцій без належної емпіричної пе- ревірки, особливо в українських реаліях. Недостатньо представлено комплексні підходи до аналізу інституційних та економічних детермі- нант інтенсифікації розвитку відновлюваної енерге- тики як чинника переходу до сталого зростання. Та- ким чином, наукове дослідження інтенсифікації ро- звитку зеленої енергетики як чинника сталого еко- номічного розвитку України є своєчасним, компле- ксним і відповідає стратегічним викликам націона- льної економіки, потребам енергетичної безпеки, вимогам міжнародних зобов’язань у сфері клімату та цілям соціально-екологічної модернізації. Мета статті - концептуалізувати та обґрунту- вати науково-методологічні підходи до оцінки інте- нсифікації розвитку зеленої енергетики як ключо- вого чинника економічної трансформації та сталого зростання України, з урахуванням глобальних і на- ціональних трендів, структурних бар’єрів, екологіч- них і соціально-економічних обмежень, а також ро- зробити інтегральну модель кількісного оцінювання темпів та якості енергетичних трансформацій на ос- нові багаторівневої індикаторної системи. Результати дослідження. Енергетика є ключо- вим фактором економічного зростання і конкуренто- спроможності країни. Впровадження зелених техно- логій у виробництві й споживанні енергії формує нову «чисту» енергетику, що здатна забезпечувати значну частку економічного приросту: так, за даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), розви- ток чистої енергетики приніс близько 10% приросту світового ВВП у 2023 р. [12]. Зелене енергетичне ви- робництво забезпечує створення нових робочих місць і промислових потужностей, зокрема у вироб- ництві сонячних панелей, вітроенергетичних турбін та електромобілів (табл. 1.) [13]. При цьому ефекти- вне використання енергії і зниження вуглецевого на- вантаження сприяє підвищенню продуктивності еко- номіки, що узгоджується з концепцією «зеленого зро- стання», що передбачає розв’язання економічних за- вдань за умови збереження екосистем. Як зазначає ОЕСР, зелений ріст ґрунтується на «гармонізації еко- номічного, соціального розвитку та збереження до- вкілля» [14], а підвищення ресурсоефективності приз- водить до динамічнішої і конкурентнішої економіки. Таблиця 1. Параметри впливу розвитку зеленої енергетики на економічну динаміку та ринок праці: світовий вимір, 2023 р. Показник Значення Внесок чистої енергетики у приріст світового ВВП 10% Кількість створених робочих місць у секторі чистої енергетики 35 млн у тому числі: сонячна енергетика 13 млн у тому числі: вітроенергетика 5 млн у тому числі: е-мобільність та батареї 10 млн Приріст інвестицій у чисту енергетику 1,8 трлн дол. Частка інвестицій у ВДЕ від усіх енергетичних інвестицій 60% Обсяги виробництва сонячних панелей > 1 ТВт встановленої потужності Обсяги виробництва вітротурбін > 100 ГВт введено в експлуатацію Обсяги продажу електромобілів 14 млн одиниць Рівень зайнятості в екосистемах «зеленої» промисловості зростання на 12% Питомий ВВП на одне «зелене» робоче місце вищий на 15–20% порівняно з традиційними енергосекторами Джерело: складено автором за [12, 13]. Енергетичний сектор є фундаментом промис- лового розвитку: без надійних і доступних джерел енергії неможливе зростання виробництва, іннова- цій та підвищення якості життя. Тому системоутво- рюючу роль енергетики особливо підкреслено у сві- тових стратегіях сталого розвитку. З переходом до «зеленої» моделі розвитку роль енергетики лише зростає, оскільки енергія є одночасно майданчиком для впровадження інновацій і головним джерелом викидів парникових газів. За оцінками експертів, енергосистема потребує «масштабної трансформа- ції» – заміни переважно викопного палива на низь- ковуглецеві технології при значних інвестиціях [13]. Дедалі очевидніше, що відкладене впровадження зе- лених технологій обходиться дорожче: кожен долар, не вкладений у декарбонізацію до 2020 року, в пода- льшому потребуватиме у 4,3 раза більше для ком- пенсації підвищених викидів [13]. Водночас перехід на відновлювані енергоресурси створює нові ринки і напрями зростання, сприяючи зайнятості й іннова- ціям (у 2023 р. понад 36 млн осіб працювали в лан- цюгах поставок чистої енергетики [15]). У цьому контексті інтенсифікація розвитку означає підвищення швидкості, глибини та масшта- бів змін у енергетичному секторі. Теоретично її мо- жна розглядати як форму економічної динаміки, що передбачає зростання ефективності за рахунок тех- нологічних інновацій та оптимізації, а не простого розширення виробництва. У контексті енергетики інтенсифікація полягає у пришвидшенні переходу до «зелених» технологій і реалізації екологічно зна- чущих проектів. При цьому можна виділити кіль- Д. В. Дармограй 216 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 кісні та якісні критерії і показники інтенсивності змін: частка відновлюваної енергії, темпи зниження вуглецевого інтенсиву, зростання інвестицій у чисті технології, показники енергоефективності (напри- клад, зниження енергоємності ВВП), а також інсти- туційні індекси (готовність до змін, якість регулю- вання). ОЕСР пропонує серед таких індикаторів ене- ргетичну інтенсивність за секторами, частку ВДЕ в загальному енергоспоживанні, а також внесок у «зе- лені» R&D та екологічні інновації [13]. З огляду на це, оцінка інтенсивності розвитку потребує не лише абстрактного теоретичного осми- слення, а й емпіричного підтвердження — на основі реальних статистичних зрушень. Період 2019– 2023 років демонструє саме таку динаміку: численні глобальні показники свідчать про прискорене зрос- тання відновлюваних джерел енергії, що вказує на нарощування глибини та швидкості структурних зрушень в енергетичному секторі. Зокрема частка ВДЕ у виробництві електроенергії глобально зросла з 27% у 2019 році до майже 30% у 2022 році, що стало новим рекордом [16]. Однак у загальному кін- цевому споживанні енергії прогрес відбувався пові- льніше: частка сучасних ВДЕ (без традиційної біо- маси) залишилася на рівні 13% у 2021–2022 роках, лише трохи підвищившись з 11% кінця 2010-х [17]. Це свідчить, що більшість успіхів зосереджено в електроенергетиці, тоді як сектори тепла і транспо- рту значно відстають (лише 10% тепла і 3–4% па- лива з ВДЕ станом на 2023 р. [18]). За останні роки встановлена потужність ВДЕ у світі суттєво зросла. Сукупна потужність відновлю- ваної електрогенерації зросла з близько 2,5 ТВт (трлн Вт) у 2019 році до 3,37 ТВт на кінець 2022 року [19]. Це більш ніж на 30% приріст за три роки. Основний внесок здійснили сонячна та вітрова енергетика: лише в 2022 році в світі введено рекорд- ні 160 ГВт нових потужностей ВДЕ, з них 100 ГВт – у Китаї. Вітрова і сонячна енергетика нині склада- ють майже чверть встановлених генеруючих потуж- ностей планети [20]. Прискорення встановлення ВДЕ підтверджують і цільові міжнародні зобов’я- зання: понад 130 країн оголосили плани потроїти глобальні потужності ВДЕ до 2030 року та приско- рити енергоефективність [18]. Глобальні інвестиції у чисту енергетику дося- гли рекордних обсягів. Згідно з МЕА, капіталовкла- дення у відновлювану енергетику зросли з 282 млрд дол. у 2019 році до майже 600 млрд дол. у 2022 році (у 2023 році понад 650 млрд дол.). Відновлювані джерела вперше залучили більше інвестицій, ніж викопне паливо або атомна енергія [21]. Зростання інвестицій відбулося попри труднощі з ланцюгами постачання та інфляцією – завдяки зниженню варто- сті технологій і політичній підтримці розвитку ВДЕ. Водночас динаміка енергоефективності та вуг- лецевої інтенсивності залишається недостатньою. Глобальна енергоємність (споживання первинної енергії на одиницю ВВП) покращувалася в серед- ньому лише на 1,8% на рік у 2010–2020 рр., а в 2020 році – лише на 0,6%, найгірший показник за останні десятиліття. Після пандемії темпи дещо від- новилися (1,9% покращення у 2021 р.), але все ще далекі від потрібних 3–4% на рік для досягнення ці- лей сталого розвитку [22]. Вуглецева інтенсивність світової економіки (викиди CO₂ на одиницю ВВП) скорочується повільно – приблизно на 1,9%/рік в се- редньому у 2010-х, а в 2022 р. покращення стано- вило близько 2% [23]. Через зростання споживання енергії та залишкову залежність від викопного па- лива глобальні викиди CO₂ енергетичного сектору все ще рекордно високі (14,8 млрд т у 2022 р. [16]), що не відповідає траєкторії їх різкого зниження до 2030 року. У 2019–2023 рр. міжнародна політика значно посилила підтримку енергетичної трансформації. Багато країн встановили нові стратегії та цілі розви- тку ВДЕ. За даними REN21, станом на кінець 2022 року 128 країн мали загальнонаціональні ці- льові показники щодо ВДЕ (31 країна – мету 100% ВДЕ), а 156 країн запровадили регуляторні політики підтримки «зеленій» енергетиці [20]. Зокрема, ЄС у 2023 р. підвищив обов’язкову ціль частки ВДЕ до 42,5% в кінцевому споживанні до 2030 р. (проти 22% на 2022 р.). США ухвалили у 2022 р. Закон «Про зниження інфляції» з безпрецедентними податко- вими стимулами для чистої енергетики. Китай у своїй 14-й п’ятирічці (2022) поставив мету довести частку ВДЕ в генерації до 33% вже у 2025 р. Індія оголосила на COP26 ціль – 500 ГВт ВДЕ та 50% «зе- леної» електроенергії до 2030 р. (проти 23% у 2022) [16]. Такі кроки свідчать про сильну політичну під- тримку трансформації: уряди створюють стимули, підвищують квоти та впроваджують аукціони на ВДЕ, реформують мережі під інтеграцію сонця і ві- тру тощо. Водночас міжнародні організації (МЕА, IRENA, ОЕСР) наголошують на необхідності прис- корити відмову від вугілля та посилити регуляторні заходи, щоб розгортання ВДЕ не нівелювалося зро- станням використання викопного палива. Таблиця 2 узагальнює ключові кількісні індика- тори глобальної трансформації енергетики між 2019 та 2022 роками, що демонструють значний прогрес за ці роки. Таблиця 2. Кількісні параметри інтенсифікації розвитку ВДЕ у світі (2019–2022) Глобальний показник 2019 2022 Частка ВДЕ в виробництві елект- роенергії 27% 30% Сукупна встановлена потужність ВДЕ, ГВт 2 500 ГВт 3 372 ГВт Інвестиції у відновлювану енерге- тику, дол. 282 млрд 600 млрд Джерело: складено автором за [16]. Д. В. Дармограй 217 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 Зведені у таблиці 2 кількісні індикатори не лише відображають масштаб і темпи глобальних змін, але й підтверджують, що активізація політич- ної підтримки сприяє реальному зростанню частки ВДЕ, нарощуванню потужностей і притоку інвести- цій. У цьому контексті особливо важливо розгля- нути, наскільки ці тенденції корелюють із націона- льними процесами енергетичної трансформації, зо- крема в країнах, що перебувають на етапі структур- ної перебудови своїх енергетичних систем. Україна у 2019–2021 роках стала прикладом стрімкої регіональної динаміки у сфері «зеленої» ге- нерації. Частка ВДЕ в структурі виробництва елект- роенергії зросла з орієнтовно 8% у 2019 році до по- над 13% у 2021 році, фактично перевищивши ці- льові орієнтири, визначені Енергетичною страте- гією України до 2030 року [24]. Така позитивна ди- наміка вказує на здатність національної політики адаптуватися до глобального порядку денного та ус- пішно трансформуватися у напрямі кліматичної нейтральності. За словами заступника Міненерго, у 2020 році ця частка досягла 12,4%, а в 2021-му перевищила 13%. (Для порівняння: без врахування великих ГЕС частка лише вітрової та сонячної генерації зросла з 3,3% у 2019 р. до 6,8% у 2020 р. [25]). Нарощування встановлених потужностей було стрімким. Протягом одного 2019 року в Україні ввели в експлуатацію рекордні 4,5 ГВт нових ВДЕ- потужностей, що відповідає інвестиціям 3,7 млрд євро [26]. Сукупна потужність відновлюваної енергетики (без великих ГЕС) зросла приблизно з 5–6 ГВт на кінець 2019 р. до 9,5 ГВт на початок 2022 р. [27]. За даними НКРЕКП, станом на початок 2022 року загальна потужність об’єктів ВДЕ, що працювали за «зеленим» тарифом, становила 9 517,9 МВт (з урахуванням домашніх СЕС). Тобто за три роки потенціал відновлюваної генерації фак- тично потроївся. Основний приріст забезпечили со- нячні електростанції (особливо у 2019 р.), частка яких домінує: потужність промислових СЕС сяг- нула 6,4 ГВт, а вітроелектростанцій – 1,5 ГВт на кі- нець 2021 р. Окремо вражає розвиток домогосподар- ських СЕС: спрощені умови та прив’язаний тариф стимулювали встановлення понад 1200 МВт соняч- них панелей у приватному секторі (станом на кінець 2021 р.), тоді як на початку 2019 р. цей сегмент лише зароджувався. Внаслідок швидкого зростання інвестицій та потужностей у 2018–2019 рр. сукупні вкладення у ВДЕ в Україні перевищили 6 млрд дол. за два роки, а загальний обсяг іноземних і вітчизняних інвести- цій у сектор на кінець 2019 р. оцінювався майже в 10 млрд дол. [28]. Такий приплив капіталу зробив Україну одним з лідерів Європи за темпами розви- тку сонячної енергетики у 2019 році. Таблиця 3 підсумовує деякі ключові кількісні показники тран- сформації енергетики України. Таблиця 3. Прогрес трансформації енергетики України за базовими показниками (2019–2021 рр.) Показник 2019 2021 Частка ВДЕ в генерації елек- троенергії 8% >13% Встановлена потужність ВДЕ (без великих ГЕС) 6 ГВт 9,5 ГВт Річний обсяг інвестицій у ВДЕ 3,7 млрд євро (спад після 2019 р.) Джерело: складено автором за [28]. Зазначимо, що після пікового 2019 року темпи введення нових об’єктів дещо сповільнились: у 2020–2021 рр. інвестори стикнулися з проблемою виплат за «зеленим» тарифом та очікуванням пере- ходу до аукціонної моделі, тому нові проекти запус- калися обережніше. Тим не менш, виробництво еле- ктроенергії з ВДЕ у 2021 році зросло ще на 15% проти 2020-го – до 12,8 млрд кВт·год [29], що екві- валентно приблизно 8% від загального обсягу гене- рації за рік (без урахування великих ГЕС). Якщо ж врахувати гідроенергетику, загальна «чиста» гене- рація перевищила 15% у структурі виробництва еле- ктроенергії України у 2021 році [30]. Стрімке розгортання ВДЕ в Україні стало мож- ливим завдяки цілеспрямованій державній політиці та підтримці. Ще з 2014 р. діяла одна з найвищих у Європі ставок «зеленого» тарифу, що гарантувала інвесторам привабливу ціну за кожен кіловат-го- дину з ВДЕ. Це стимулювало хвилю проектів, особ- ливо сонячних електростанцій, кульмінацією якої став 2019 рік. Водночас держава розробила страте- гічні документи: Енергетична стратегія України до 2035 року (затверджена 2017) передбачала довести частку ВДЕ в електроенергетиці до 25% у 2035 р. [24]. Цю мету, як було зазначено вище, фактично на- близили на 5 років раніше – і Міненерго пропону- вало зафіксувати амбітніший орієнтир 25% вже до 2030 р. В ході інтеграції до європейського енергори- нку Україна взяла на себе зобов’язання, аналогічні країнам ЄС: було розроблено Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 р. (ціль – 11% ВДЕ в кінцевому споживанні, фактично досяг- нуто 9% [31]) і велася підготовка НПДВЕ-2030. У 2019 році було здійснено важливу законода- вчу реформу: запроваджено аукціонну систему під- тримки ВДЕ замість фіксованого тарифу (закон №2712-VIII від 25.04.2019). Перші аукціони плану- валися з 2020 р., що мало знизити ціну підтримки, але й забезпечити стабільні квоти розвитку галузі. Хоча запуск аукціонів затримався, нормативна база була підготована (постанова КМУ №1175 від 27.12.2019 про порядок проведення аукціонів). Також у лютому 2022 р., буквально за кілька днів до війни, прийнято Закон №2046-IX про розвиток систем зберігання енергії – важливий крок для ін- теграції високої частки ВДЕ в мережу. Регулятор Д. В. Дармограй 218 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 (НКРЕКП) і системний оператор «Укренерго» пра- цювали над правилами приєднання ВДЕ, гарантіями походження зеленої електроенергії тощо. Ці інсти- туційні заходи відображаються і в міжнародних рей- тингах: за індексом сприятливості політики RISE (Світовий банк) Україна у 2021 р. набрала 70 балів зі 100 у категорії «Відновлювана енергетика», що трохи вище середнього рівня по регіону Європи та Центральної Азії [32]. Це означає наявність в Укра- їні основних елементів якісної регуляторної підтри- мки ВДЕ (стратегії, законодавство, стимули, плану- вання розвитку мереж тощо), хоч і лишаються про- галини, наприклад, з фінансовими гарантіями та гнучкістю мереж. Політична підтримка розвитку в Україні зага- лом була сильною протягом 2019–2021 років. Уряд та парламент стабільно декларували пріоритетність розвитку зеленої енергетики для енергобезпеки і ви- конання міжнародних зобов’язань щодо клімату. До позитивних кроків відносяться: інтеграція України до енергомережі континентальної Європи (ENTSO- E) у 2022 р., що відкриває можливості для експо- рту/імпорту зеленої електроенергії; запуск програм підтримки енергоефективності (Фонд енергоефек- тивності для ЖКГ тощо); приєднання України до єв- ропейської ініціативи Європейського зеленого ку- рсу. На початку 2022 року український уряд анонсу- вав ціль досягти 25% ВДЕ в електроенергетиці вже до 2030 р. і навіть постав перспективу 50% до 2035 р. [30]. Ці амбіції ще більше актуалізувалися після початку повномасштабної війни: пошко- дження енергетичної інфраструктури (близько 30% промислових СЕС і 90% ВЕС постраждали або тим- часово зупинились внаслідок війни [30]) продемон- струвало вразливість старої енергосистеми. У від- повідь на це формується консенсус про необхідність «зеленого» відновлення: децентралізовані ВДЕ-про- екти, накопичувачі енергії та енергоефективність розглядаються як інструмент підвищення стійкості та незалежності енергосектору. Політична риторика чітко підтримує цю трансформацію – від президента до місцевої влади декларується курс на очищення енергетики від викопного палива в повоєнний пе- ріод. Таким чином, період 2019–2023 років озна- менувався для України суттєвим прогресом у розви- тку відновлюваної енергетики за цілою низкою кри- теріїв. Країна істотно наростила частку ВДЕ в сво- єму енергобалансі, утричі збільшила встановлені потужності та залучила значні інвестиції. Одноча- сно було започатковано важливі інституційні зміни: оновлено стратегії, удосконалено законодавчу базу та регуляторні механізми, закріплено політичну під- тримку курсу на енергетичну трансформацію. Ви- пробування 2022 року лише підкреслили інтенсив- ність та незворотність цих трансформаційних змін, заклавши підґрунтя для ще більш прискореного переходу до відновлюваної енергетики у подальші роки. Внесок ВДЕ у енергобезпеку й декарбонізацію України вже зріс, і, за оцінками експертів, попри війну до 2040 року частка зеленої електроенергії може зрости до 28% (проти 15% у 2022) з потенціа- лом стати нетто-експортером чистої електрики до ЄС [33]. Це свідчить, що трансформація набирає обертів і матиме довгостроковий вплив як на націо- нальному, так і на глобальному рівнях. Поняття інтенсивного розвитку часто сприй- мається як синонім прогресу, однак із погляду ста- лого розвитку воно має не лише позитивні, а й поте- нційно деструктивні наслідки. Інтенсивність розви- тку має природні, технологічні та соціально-еконо- мічні обмеження, що вимагають ретельного балан- сування між швидкістю модернізації та здатністю системи адаптуватися до змін. Надмірне прискорення процесів гіперіндустрі- алізації, особливо в енергетичному секторі, супро- воджується підвищеним споживанням природних ресурсів, деградацією земель, зменшенням біорізно- маніття та накопиченням відходів. Ще у 1972 році Римський клуб у доповіді «Межі зростання» [34] за допомогою системної динаміки моделював сценарії, за якими неконтрольоване економічне зростання призводить до перевищення планетарних меж і ко- лапсу екосистем. У цих моделях доведено, що незба- лансоване нарощування виробництва без ураху- вання здатності природи до самовідновлення неми- нуче веде до кризи ресурсів і погіршення якості життя. В умовах енергетичного переходу ці ризики лише загострюються. Наприклад, виробництво со- нячних панелей, вітротурбін та акумуляторів потре- бує значних обсягів рідкоземельних металів, літію, кобальту, що концентруються у вразливих до геопо- літичних конфліктів регіонах. Отже, ресурсна вар- тість зеленої енергетики не є нульовою й має бути предметом довгострокового планування. Інтенсифікація без виваженої оцінки супрово- джується екологічними загрозами — зростанням ви- кидів (особливо в перехідний період), забрудненням водних і земельних ресурсів, деградацією природ- них середовищ існування (зокрема при масовому будівництві ГЕС, ВЕС, транспортної інфраструк- тури). Суттєві також техногенні ризики: зростання на- вантаження на електромережі, нестача гнучких по- тужностей для балансування ВДЕ, загроза аварій (наприклад, при інтенсивній експлуатації атомних станцій без модернізації або неконтрольованій уста- новці СЕС без систем накопичення). Досвід аварій- ної зупинки електропостачання у Техасі (2021), Чилі (2022) чи часті «blackout» у країнах Африки демон- струють, що швидкість розгортання ВДЕ має супро- воджуватись інфраструктурною готовністю. Крім технічних, інституційні бар’єри також здатні гальмувати або дестабілізувати перехід: від- сутність комплексного регулювання, конфлікти Д. В. Дармограй 219 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 інтересів, недовіра суспільства до реформ, корупція в процесі видачі дозволів або розподілу тарифних стимулів. Дослідження Світового банку (RISE Index) та IEA підкреслюють, що інституційна спро- можність — один із ключових детермінантів успіш- ної енергетичної трансформації. У цьому контексті актуальним стає поняття по- мірної інтенсифікації, що поєднує динаміку розви- тку з принципами екологічної, економічної та соці- альної стійкості. Як зазначають дослідники екоеко- номіки [35, 36], сталий розвиток вимагає не макси- мізації темпів, а оптимізації процесів — впрова- дження інноваційних технологій, ресурсоефектив- них практик, циркулярної економіки та змін у пове- дінці споживачів. Інтенсифікація трансформації енергетики по- винна відбуватись не шляхом форсованого нарощу- вання темпів, а через поетапне, структурно збалан- соване нарощування потужностей і управлінських механізмів. Умовно це можна представити як пере- хід від гіперіндустріалізації до ресурсоефективної економіки, що є ядром сучасних концепцій зеленої трансформації, зокрема «European Green Deal», «Net Zero by 2050» та національних кліматичних страте- гій. Для комплексного аналізу і оцінки енергетич- ної трансформації потрібен міждисциплінарний під- хід, який враховує економічні, екологічні, технічні і соціальні аспекти. Енергетика виступає сегментом на стику економіки (інвестиції, промисловість, ри- нки), екології (викиди, ресурси) та соціології (сприйняття змін, рівень добробуту, зайнятість). Це означає використання теорій економіки росту, еко- логічної економіки та технічних наук спільно. На- приклад, фокус на «зелених технологіях» потребує оцінки не лише капіталовкладень, а й впливу на як- ість повітря, а «зелена зайнятість» – аналізу ринку праці. У цьому контексті доцільний системно-аналі- тичний підхід: інтеграція макроекономічного ана- лізу (національний рівень), мезо– (галузеві ланцюги, регіони) та мікро– (окремі підприємства, домогос- подарства) рівнів. Це дозволяє зіставляти, напри- клад, загальні індикатори енергетичної ефективно- сті з показниками окремих галузей і підприємств. Методи оцінки інтенсифікаційних процесів включа- ють комбінацію якісних і кількісних інструментів: SWOT/PEST-аналіз інтенсифікаційного потен- ціалу. Аналізувати сильні та слабкі сторони, можли- вості та загрози енергетичного розвитку (SWOT), а також макросередовище (PEST: політичні, економі- чні, соціальні, технологічні чинники). Наприклад, виявлення політичних стимулів для ВДЕ (можливо- сті) та бар’єрів у вигляді корупції чи застарілої ін- фраструктури (загрози). Індикаторний підхід. Використання статистич- них та композитних індексів. Наприклад, Індекс інноваційності (Global Innovation Index), Індекс ста- лого розвитку (SDG Index), національні енергетичні індекси (IEA, IRENA). Спеціалізовані ресурси, як-от Green Energy Tracker, відстежують показники роз- витку відновлюваних джерел та скорочення емісій у реальному часі. Сценарне моделювання. Використання інтегро- ваних моделюючих систем (наприклад, моделі Integrated Resource Planning – IRP або моделі Stockholm Environment Institute – SEI) для прогнозу- вання впливу різних політик на енергетичний ба- ланс, інвестиції та викиди. Це включає варіанти сце- наріїв (business-as-usual, кліматичні стрес-тести, ам- бітні сценарії Net Zero). BOB-аналіз (Background–Opportunity–Breakth- rough). Оцінка фону (існуюча ситуація), можливос- тей (потенційних технологій або ринків) та «прори- вних» рішень, здатних суттєво змінити динаміку га- лузі. Системна динаміка. Використовує концепцію нелінійних зворотних зв’язків (наприклад, моделі Дж. Форрестера чи дослідників інституту Вуппер- таля) для моделювання довгострокових циклів ене- ргетичних систем, що враховують накопичення ка- піталу, технологічні інновації та екологічні обме- ження. Ці моделі ілюструють, як вибір стратегії (енергетична політика, інвестиції) «накопичує імпу- льс» чи створює «регуляторні петлі», які формують динаміку трансформації. Перехід до зеленої енергетики та низьковугле- цевої економіки є стратегічним пріоритетом як для світу, так і для України. Виконання Паризької клі- матичної угоди та впровадження Європейського зе- леного курсу зумовлюють необхідність прискорити розбудову зеленої енергетики. Україна, будучи чле- ном Енергетичного Співтовариства та кандидатом на вступ до ЄС, взяла на себе амбітні зобов’язання: скоротити викиди парникових газів на 65% до 2030 року порівняно з 1990 р. [37] і досягти кліматичної нейтральності до 2060 р. На кліматичному саміті COP26 Україна також зобов’язалася поступово ви- вести з експлуатації вугільну генерацію до 2035 року [19]. Водночас частка відновлюваних джерел у енергобалансі країни поки залишається відносно ма- лою – лише близько 5% від загального первинного постачання енергії [38]. У виробництві електроене- ргії ситуація дещо краща за рахунок атомної енерге- тики: понад половину електрики генерує атоКанам, а ще 12% у 2020 р. – відновлювані джерела (вклю- чно з великою гідроенергетикою) [39]. Для порів- няння, середній показник ЄС – близько 30% віднов- люваної енергії у структурі споживання енергії [40]. Таким чином, інтенсифікація «зеленої» трансформа- ції є нагальним завданням: вона означає прискоре- ний розвиток відновлюваної енергетики, підви- щення енергоефективності та декарбонізацію госпо- дарства з одночасним забезпеченням енергобезпеки та інвестиційної привабливості сектора. Разом з тим, виклики трансформації в Україні унікальні. Енергетична система історично базува- лася на викопному паливі та атомній генерації, Д. В. Дармограй 220 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 що зумовило високу енергоємність економіки (0,25 тони нафтового еквіваленту на 1000 дол. ВВП за ПКС у 2015 р., що більш ніж удвічі перевищує світовий середній рівень [41]) і значну частку вугле- цевоємних галузей. Війна, розв’язана росією, за- вдала суттєвих збитків енергетичній інфраструк- турі, але водночас висвітлила нові аспекти зеленої енергетики – її роль у зміцненні енергобезпеки та стійкості. Зокрема, децентралізовані ВДЕ виявилися більш живучими до атак, ніж централізована генера- ція: навіть після втрати 500 МВт вітропарків у 2014– 2015 рр., найбільша приватна енергокомпанія ДТЕК не тільки не відмовилася від курсу на енергоперехід, а й ввела в експлуатацію нову Тилігульську ВЕС під час повномасштабної війни [42]. Це підкреслює, що розвиток зеленої енергетики – не лише питання еко- логії, але й національної безпеки та післявоєнного відновлення. У такому контексті постає завдання розробити концептуальну модель оцінки інтенсифікації розви- тку зеленої енергетики. Це необхідно для систем- ного вимірювання прогресу, визначення «вузьких місць» та пріоритетів політики. Нижче представ- лено авторський підхід, що базується на багаторів- невій оцінці за ключовими напрямами трансформа- ції, інтегральному індексі інтенсифікації та опорі на перевірені дані міжнародних організацій (OECD, IRENA, WEC, UNEP, IEA) і Держстату України (рис. 1). Рисунок 1. Концептуальна блок-схема багаторівневої моделі оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енергетики Джерело: складено автором. Модель передбачає оцінювання процесів на чо- тирьох рівнях: національному, регіональному, галу- зевому та підприємницькому. Такий багаторівневий підхід відповідає європейським практикам багаторі- вневого врядування енергетичним переходом, де стратегічні цілі встановлюються на національному рівні та рівні ЄС, регіони й громади реалізують по- літику на місцях, галузі економіки трансформу- ються відповідно до технологічних особливостей, а бізнес та домогосподарства виступають безпосеред- німи носіями змін. Національний рівень включає фо- рмування державної політики: стратегії та плани (наприклад, Енергетична стратегія до 2035 р., Наці- ональний план з енергетики та клімату, НВВ2), за- кони і регуляції, а також загальнонаціональні пока- зники (частка ВДЕ, викиди CO₂, енергоємність ВВП тощо). Регіональний рівень охоплює діяльність об- ласних адміністрацій та місцевого самоврядування: регіональні плани енергоефективності, проекти ВДЕ на місцях, ініціативи громад (наприклад, учать Система оцінювання Критерії оцінювання (застосовуються до кожного рівня): Інституційна готовність → наявність стратегій, органів, процедур Інвестиційно-інноваційна спроможність → обсяги інвестицій у ВДЕ, наявність інно- вацій, рівень R&D, підтримка стартапів Енергетична ефективність → енергоємність, втрати, ефективність споживання Рівень декарбонізації → скорочення викидів, частка ВДЕ, темпи заміщення викопного палива Національний рівень Формування стратегій (НВВ-2, НПЕК, Енергостратегія 2035/2050) Законодавча та регуляторна база (Закон «Про альтерна- тивну енергетику», Закон «Про енергоефективність», НКРЕКП) Загальнонаціональні індикатори: частка ВДЕ, викиди CO₂, енергоємність ВВП Регіональний рівень Регіональні програми з енергоефективності та ВДЕ Інфраструктурна спроможність (електромережі, дос- туп до техніки) Співпраця з громадами (Energy Cities, Угода мерів) Галузевий рівень Оцінка енергоспоживання та декарбонізації в окремих се- кторах (промисловість, транспорт, будівництво) Галузеві плани переходу (наприклад, сталеливарна чи хімі- чна промисловість) Підприємницький рівень Реалізація проектів ВДЕ, СЕС на дахах, модернізація по- тужностей Сертифікація за ISO 50001, системи енергоменеджменту Доступ до зеленого фінансування, «теплі кредити», піло- тні рішення Інтегральна оцінка Д. В. Дармограй 221 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 міст у «Угоді мерів» щодо клімату). Галузевий рі- вень фокусується на трансформації окремих секто- рів економіки – передусім енергетики (електроенер- гетика, теплова енергетика, транспорт), але також промисловості, ЖКГ, агросектора – з погляду впро- вадження чистих технологій. Підприємницький рі- вень – це рівень окремих суб’єктів господарювання: енергетичних компаній, промислових підприємств, домогосподарств як виробників і споживачів енер- гії. Саме на цьому мікрорівні відбувається практи- чна реалізація проектів – будівництво ВЕС, СЕС, бі- огазових установок, утеплення будівель, модерніза- ція виробництв тощо. Взаємозв’язок рівнів носить двосторонній ха- рактер. Згори донизу спускаються цілі, нормативи та підтримка (фінансова, методична) – наприклад, державні стимули для ВДЕ чи вимоги директив ЄС імплементуються на місцях. Знизу догори – агрегу- ється фактичний прогрес та ініціативи: успішні ло- кальні проекти можуть масштабуватися, бізнес ге- нерує попит на зміни в політиці. Така багаторівнева перспектива дозволяє комплексно оцінити інтенси- фікацію трансформації, виявивши, на якому рівні є відставання. Наприклад, національна стратегія може бути амбітною (висока готовність націнститу- цій), але реалізація гальмуватиметься на рівні окре- мих регіонів чи підприємств; або навпаки – актив- ність бізнесу випереджає дії регуляторів. Інтенсифікація «зеленої» трансформації прояв- ляється у кількох ключових вимірах. Запропонована модель визначає чотири критерії оцінки (показники інтенсивності змін), які застосовуються на кожному з вищезгаданих рівнів (тобто формують своєрідну матрицю «рівень × критерій» для аналізу). До кри- теріїв віднесено: Інституційна готовність. Відображає спромо- жність інституцій забезпечувати та підтримувати «зелений» перехід. Тут враховується наявність і як- ість стратегічних документів, нормативно-правова база, інституційна структура та управлінська спро- можність. На національному рівні це, наприклад, на- явність Енергостратегії, Національного плану з ене- ргетики та клімату, законодавства про ВДЕ та енер- гоефективність, регуляторні органи (НКРЕКП тощо) та їх ефективність. На регіональному – існу- вання регіональних програм (скажімо, програм під- вищення енергоефективності для громад), місцевих фондів енергоефективності, спроможність громад впроваджувати проекти. На рівні галузей – наяв- ність галузевих планів декарбонізації (наприклад, плани «зеленої» металургії чи агросектору). На рівні підприємств – внутрішні політики сталого розвитку, підготовка кадрів, наявність відділів енергоменедж- менту тощо. Інституційну готовність можна оціню- вати якісно (аналіз політики) або через індекси. Наприклад, за індексом Regulatory Indicators for Sustainable Energy (RISE) Світового Банку (який оці- нює політику щодо ВДЕ, енергоефективності та енергетичного доступу) Україна демонструвала прогрес у створенні нормативної бази для ВДЕ та ЕЕ, але все ще має прогалини у впровадженні і за- безпеченні правового захисту інвесторів [43]. В кон- тексті WEF Energy Transition Index ключовим чин- ником є readiness (готовність до переходу), що для України означає посилення інституційної спромож- ності реалізувати заявлені реформи. Інвестиційно-інноваційна спроможність. Цей критерій характеризує фінансово-економічні та тех- нологічні аспекти інтенсифікації: обсяги інвестицій у зелену енергетику, доступність фінансування, уч- асть приватного капіталу, рівень розвитку «зеле- них» технологій, інновацій та локалізації виробниц- тва. Оцінюються як агреговані показники (сума ін- вестицій у ВДЕ за рік, доларах або % ВВП; кількість реалізованих проектів; обсяг введених потужнос- тей), так і якісні (наявність стимулів для інвестицій, ризики для інвесторів). За даними Climatescope 2021 від BNEF, Україна посіла 21-ше місце серед країн, що розвиваються, за умовами для чистої енергетики (глобально 48-е), набравши 1,74 бали з 5 можливих [37]. Це вказує на помірну інвестиційну привабли- вість сектору – суттєві проекти реалізуються, але присутні ризики. Позитивним є те, що частка інозе- мних інвесторів у встановлених ВДЕ-потужностях сягнула 35% (2021) [29 ], тобто ринок досить відк- ритий. За 2018–2019 рр. в Україну прийшов справж- ній інвестиційний бум у ВДЕ завдяки «зеленому» тарифу: встановлена потужність ВДЕ зросла в рази. Проте надмірно щедрий тариф спричинив накопи- чення боргів ДП «Гарантований покупець» перед ін- весторами (1,2 млрд дол. боргу на кінець 2020 р. [43]), що вимагало перегляду підтримки. Уряд пі- шов на реструктуризацію умов (Меморандум 2020 р., добровільне зниження тарифів на 15% та за- провадження аукціонів) [29]. Інноваційна складова оцінюється за рівнем впровадження новітніх техно- логій: розвиток систем накопичення енергії (в Укра- їні закон про накопичувачі ухвалено 2021 р.), smart- grid, водневої енергетики (поки на рівні планів). Та- кож враховується науково-дослідний потенціал та кількість патентів чи пілотних проектів у зеленій енергетиці. Загалом, інвестиційно-інноваційна спроможність України оцінюється як така, що зрос- тає, але потребує подальшого зміцнення: фінансові ресурси обмежені, вартість капіталу вища ніж у ЄС через ризики, однак є підтримка від МФО (ЄБРР, Світового банку тощо) та зацікавленість бізнесу у відновлюваних проєктах. Енергетична ефективність. Це показник того, наскільки інтенсивно економіка споживає енергію та які кроки робляться для підвищення ефективно- сті. Ключовий агрегований індикатор – енергоєм- ність ВВП (споживання енергії на одиницю ВВП). В Україні цей показник є одним з найгірших в Європі: Д. В. Дармограй 222 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 у 2018 р. 0,25 тоє/1000 дол. (ПКС 2015) – у 2,3 раза вище світового середнього [42] і в 3–4 рази переви- щує середній рівень ЄС [44]. Це відображає заста- рілі технології, значні втрати в мережах, низьку ефе- ктивність кінцевого споживання (наприклад, буді- вель) та структуру економіки. За даними Німецько- українського енергетичного партнерства, у 2020-х Україна все ще споживає на одиницю ВВП в 2,7 раза більше енергії, ніж Польща [45]. На регіональному та місцевому рівнях енергоефективність вимірю- ється, наприклад, у показниках споживання тепла житловим фондом, втрат тепла в мережах, ефектив- ності ТЕС і ТЕЦ тощо. За останні роки прийнято ва- жливі інструменти – закон про енергоефективність, Фонд енергоефективності для термомодернізації житла, будівельні норми по теплоізоляції, програми «теплих кредитів» тощо. Однак прогрес поки що по- вільний: темпи зниження енергоємності економіки недостатні (близько 1% на рік у 2010-х, що нижче необхідних 3%/рік для досягнення цілей сталого ро- звитку). Значний потенціал енергозбереження зали- шається не реалізованим – як оцінює МЕА, набли- ження секторної енергоефективності України до рі- вня ЄС могло б заощадити до 27 млн тоє щороку [41]. Отже, рівень енергоефективності наразі низь- кий, але це водночас резерв інтенсифікації: саме за- ходи ЕЕ дають швидкий ефект і зменшують потребу в генерації. Тому інтегральна оцінка повинна приді- ляти велику вагу цьому критерію. Рівень декарбонізації. Цей критерій відображає кінцевий результат трансформації – наскільки зни- зилося використання викопного палива та викиди парникових газів, наскільки зросла частка «зеле- них» джерел в енергетиці. Національні показники тут включають: частку ВДЕ у кінцевому спожи- ванні енергії та окремо в електроенергетиці, дина- міку викидів CO₂ (абсолютно та на одиницю ВВП), структуру встановлених генеруючих потужнос- тей. За оцінками, Україна вже скоротила валові ви- киди на 62,4% від рівня 1990 р. (станом на 2019 р.) [37] – формально перевиконавши свою початкову ціль НВВ-2030. Однак більша частина цього скоро- чення відбулася в 1990-х через падіння виробниц- тва. Поточна структура енергобалансу все ще вугле- цемістка: у 2019 р. 30% первинного постачання ене- ргії забезпечувалося вугіллям, 28% газом та 24% на- фтою [41]. В електроенергетиці, попри домінування безвуглецевого атома (54% генерації у 2019 р.), час- тка відновлюваних джерел до 2019 р. була лише 9% (включно з гідро), а станом на 2020 р. зросла до 12% і 13% у 2021 р. [29]. Це все ще значно менше, ніж у країнах ЄС, де відновлювана електроенергетика в середньому виробляє 30–35% електроенергії, а в де- яких державах перевищує 50%. Але тренд позитив- ний: завдяки введенню нових СЕС і ВЕС, частка ВДЕ в електрогенерації України зросла вдвічі за 2019–2020 роки. За даними НЕК «Укренерго», ви- робництво електроенергії з ВДЕ у 2021 р. склало 12,8 млрд кВт·год (8,1% генерації), з яких 56% – со- нячні, 33% – вітрові, 8% – біоенергетика і 3% – малі ГЕС [29]. Декарбонізація також включає поступове відведення з експлуатації старих вугільних потуж- ностей (в Україні працює 20 ГВт ТЕС і ТЕЦ на ву- гіллі/газі, багато з яких застарілі). Сюди ж належать заходи зі «зеленого» переходу в транспорті (елект- ромобілі, біопаливо – їх частка поки низька) та про- мисловості (відмова від вугілля у металургії тощо). За індексом екологічної сталості WEC (складова Energy Trilemma Index), Україна має оцінку «B» [46] – середній рівень, що відображає певний про- грес у декарбонізації (насамперед через атомну ене- ргетику та зменшення споживання вугілля), але все ще недостатню частку відновлюваних джерел і про- блеми зі забрудненням довкілля. Для досягнення клі- матичних цілей Україна має прискорити скорочення викидів у секторах поза електроенергетикою (тепло, транспорт, промисловість) та забезпечити зростання ВДЕ навіть в умовах післявоєнної відбудови. Запропонована матриця оцінки поєднує ці критерії та рівні. Кожен із 16 елементів (перетин рі- вня і критерію) може бути наповнений кількісними показниками. Наприклад, на національному рівні для критерію декарбонізації – це частка ВДЕ у кін- цевому енергоспоживанні, індекс вуглецевої інтен- сивності ВВП, сумарне скорочення викидів проти базового року. На регіональному рівні для інвести- ційного критерію – обсяг інвестицій або кількість проектів ВДЕ в конкретному регіоні, наявність «зе- лених» кластерів чи спеціальних програм. На галу- зевому рівні для енергоефективності – показники питомого споживання енергії на одиницю продукції в промисловості, втрати в мережах у енергетиці, ККД установок тощо. На рівні підприємств для ін- ституційної готовності – наявність систем енергоме- неджменту (наприклад, сертифікація ISO 50001), власні цільові показники зі скорочення викидів або енергоспоживання, відсоток ВДЕ у споживанні під- приємства тощо. Таким чином, аналітична матриця дозволяє структурувати дані для оцінки: кожен по- казник знаходить своє місце в системі координат «рівень–критерій», що допомагає виявити прога- лини. Для наочності наведемо показники з матриці та їх актуальні значення для України (табл. 4). Наведена таблиця 4. ілюструє, що, наприклад, у критерії енергоефективності найбільша проблема на національному рівні – надвисока енергоємність еко- номіки; у критерії інвестицій – значний стрибок вве- дених потужностей припав на 2020 рік, після чого темпи знизилися (2021) через зміну умов підтримки та невизначеність, посилену війною. Водночас ін- ституційна база на національному рівні розвинена (є стратегія, плани, регулятор), але на регіональному рівні планування часто фрагментарне. Декарбоніза- Д. В. Дармограй 223 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 Таблиця 4. Актуальні показники оцінювання інтенсифікації «зеленої» трансформації України за критеріями та рівнями Показник (критерій) Рівень Значення Частка ВДЕ в виробництві електроенергії, % (декар- бонізація) Національ- ний 12,4% (2020); 13% (2021) Скорочення викидів CO₂ проти 1990, % (декарбоні- зація) Національ- ний 62,4% (станом на 2019) Енергоємність TPES/ВВП, тоє/1000 дол. (енергоефективність) Національ- ний 0,25 (Україна 2018); 0,11 – світ. Середнє Частка ВДЕ у кінцевому споживанні енергії, % (декарбонізація) Регіональ- ний різниться: 0–20% (оцінка)1 Потужність ВДЕ, введена за рік, МВт (інвестиції) Національ- ний 1464 МВт (2020); 845 МВт (2021) Потужність ВДЕ, зага- льна, МВт (інвестиції) Національ- ний 9656 МВт (на кін. 2021, з домогосп.) Частка іноземних інвесто- рів у ВДЕ-потужностях, % (інвестиції) Національ- ний >35% (2021) Індекс WEC Trilemma (сек’юріті / equity / sustainability) Національ- ний A/C/B (43-тє мі- сце) Наявність затверджених планів переходу (інститу- ції) Національ- ний/Регіо- нальний НПВЕ 2030, НВВ2 (нац); місцями – стратегій нема Кількість домогоспо- дарств з СЕС, шт. (інвес- тиції) Підприєм- ницький 45 тис. (2021) Споживання тепла будів- лями, кВт·год/м² (енерго- ефективність) Підприєм- ницький 180 (оцінка, Укра- їна); 100 – ЄС Джерело: складено автором [46, 47, 29]. Примітка: регіональні дані по частці ВДЕ у кінцевому спо- живанні енергії складно отримати; наведено оцінки: у пілот- них регіонах, як Дніпропетровщина або Херсонщина (лідери за потужностями ВДЕ 1,1–1,35 ГВт) [29], частка ВДЕ в елек- троспоживанні може сягати 15–20%, тоді як у промислових регіонах, де домінує теплова енергетика, цей показник міні- мальний. ція національно просувається (Україна вже переви- конала проміжну ціль зі скорочення викидів на 2030 р. завдяки попереднім скороченням), проте саме інтенсивність поточних трансформацій (зрос- тання ВДЕ за рік, темпи модернізації) є більш пока- зовою для оцінки інтенсифікації, ніж досягнутий іс- торично рівень. Для цілісної оцінки прогресу пропонується ро- зрахувати інтегральний індекс «інтенсифікації тран- сформації» – узагальнюючий показник, що агрегує всі чотири критерії в одне числове значення. Цей ін- декс слугуватиме ключовим індикатором успішно- сті зеленого переходу, даючи змогу відстежувати динаміку в часі та порівнювати (наприклад, з ін- шими країнами або з цілями). Методично розраху- нок індексу включає такі етапи: Вибір показників для кожного критерію. Необ- хідно обрати по одному або кілька кількісних інди- каторів, які найкраще характеризують відповідний критерій. Наприклад, для інституційної готовності можна використати суб-індекси на основі експерт- ної оцінки політики або бінарні ознаки (наяв- ність/відсутність ключових документів); для інвес- тицій – обсяг інвестицій у ВДЕ на душу населення або приріст потужностей (% за рік); для енергоефе- ктивності – енергоємність ВВП чи темп її зміни; для декарбонізації – частку ВДЕ у енергопостачанні чи темп скорочення вуглецевої інтенсивності еконо- міки. Нормалізація показників. Оскільки обрані пока- зники вимірюються в різних одиницях (відсотки, тонни, бали тощо), їх слід нормалізувати до безроз- мірної шкали (наприклад, 0 до 1). Це можна зробити, відносивши значення до певної бази: до цільових орієнтирів (наприклад, 1,0 для частки ВДЕ = 100% або для енергоємності = рівень ЄС), або до найкра- щих практик серед порівнюваних країн. Можна за- стосувати лінійну нормалізацію: Nx=(Xactual – Xmin)/(Xmax – Xmin), де Xmax може бути ціль 2030 або фізична межа (100% для частки ВДЕ). Важливо ви- значити, чи «більше – краще» (для частки ВДЕ, ін- вестицій) чи «менше – краще» (для енергоємності, викидів). У другому випадку нормалізація робиться обернено. Зважування. За замовчуванням можна надати рівні ваги всім чотирьом критеріям, тобто 0,25 кож- ному (якщо немає обґрунтованої причини вважати один з напрямів важливішим). Проте авторський підхід може передбачати експертне визначення ваг. Наприклад, можна надати трохи більшу вагу інвес- тиційному та інноваційному компоненту, якщо вва- жається, що саме фінансування є основою трансфо- рмації, або навпаки – підсилити вагу енергоефекти- вності, з огляду на її крос-секторний вплив. У нашій моделі для прозорості приймаємо рівні ваги. Агрегування. Інтегральний індекс обчислю- ється як зважена сума (чи середньозважене) норма- лізованих значень показників критеріїв: 1 . . 2 . . 3 . 4 . інтенсифікації інст готовн інвест спром енергоеф декарбон І N N N N     =  +  + +  +  (1) де w1….w4 – вагові коефіцієнти відповідно до значу- щості кожного критерію. Виконують умову: 1 2 3 4 1   + + + = (2) Nінст. готовн. – нормалізоване значення інститу- ційної готовності, що враховує наявність стратегій, регуляторних документів, інституцій та механізмів впровадження; Nінвест.спром. – нормалізоване значення інвести- ційно-інноваційної спроможності, що охоплює об- сяги інвестицій у ВДЕ, доступність фінансування, інноваційність рішень; Nенергоеф. – нормалізоване значення енергетич- ної ефективності, включає енергоємність економіки, втрати в мережах, рівень модернізації обладнання та будівель; Д. В. Дармограй 224 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 Nдекарбон. – нормалізоване значення рівня декар- бонізації, яке враховує частку відновлюваних дже- рел, темпи скорочення викидів парникових газів та зменшення використання викопного палива. Якщо для якогось критерію використано кілька показників, спочатку слід отримати композитну оці- нку критерію (наприклад, середнє або головну ком- поненту), щоб представити його одним числом. Верифікація і чутливість. Після розрахунку ін- дексу варто перевірити його чутливість до методич- них припущень: чи сильно зміниться значення при іншому виборі ваг, або при виключенні/додаванні якоїсь змінної. Також доцільно зіставити отриманий індекс з наявними інтегральними рейтингами (та- кими як згаданий Climatescope або Energy Transition Index), щоб впевнитися в адекватності. Методичне обґрунтування вибору саме цих критеріїв полягає в тому, що вони охоплюють усі ключові аспекти переходу: від наявності політичної волі та інституцій (що є передумовою), через ресу- рси і технології (рушії), до безпосередніх результа- тів у вигляді зменшення викидів і збільшення чистої енергії (наслідки трансформації). Така структура узгоджується з підходами провідних організацій. Зокрема, Міжнародне енергетичне агентство (IEA) та OECD наголошують, що успішний енергоперехід потребує «effectiveness of governance, investment attraction, innovation, energy efficiency improvements and emissions reduction» – фактично тих самих п’яти елементів, зведених у нашій моделі до чотирьох (ми інтегрували інвестиції з інноваціями) [39]. В Індексі енергетичної трилемми WEC теж простежується близька тріада: енергобезпека (частково відображає інституційну зрілість управління ресурсами), енер- гоефективність/інфраструктура, екологічна сталість [30]. Наш підхід розширює ці рамки, додаючи оці- нку власне динаміки інвестицій та інновацій. Це ва- жливо для України, де технологічне оновлення і приплив капіталу є визначальними для прискорення «зеленого» переходу. На основі наведеної методики розрахуємо ін- тегральний індекс інтенсифікації трансформації для України, використовуючи доступні дані 2020– 2021 років. Як оціночні індикатори візьмемо: інсти- туційна готовність – індекс виконання «зелених» політик (умовно 0,7 із 1, враховуючи наявність ба- зових стратегій, але затримки в імплементації ре- форм); інвестиційно-інноваційна спроможність – відносний рівень інвестицій у ВДЕ (поставимо 0,6, зважаючи на високі темпи 2018–2019 рр., що зміни- лись спадом у 2021, та середню позицію в Climatescope); енергоефективність – наближено 0,3 (Україна значно відстає від передових країн, потен- ціал економії великий); декарбонізація – 0,5 (помір- ний прогрес: значне скорочення викидів з 1990-х, але низька частка ВДЕ та залежність від викопного палива нині). Припустивши рівні ваги, отримуємо інтегральну оцінку близько 0,5–0,55 (або 50–55% від умовно досяжного рівня). Для наочності представимо профіль України за чотирма складовими на радар-діаграмі (рис. 2.). Рисунок 2. Радар-діаграма рівнів інтенсивності трансформації за ключовими критеріями зеленої енергетики в Україні Джерело: складено автором. Орієнтовний «профіль» України за критеріями інтенсивності зеленої трансформації (0 = найгірше, 1 = найкраща практика). Радар-діаграма побудована на основі даних про політику, інвестиції, енергоєм- ність та декарбонізацію України. Як видно з діаграми, найслабше «ребро» – ене- ргоефективність (низький показник в центрі ліво- руч), що підтверджує необхідність спрямувати до- даткові зусилля на заходи ЕЕ (модернізацію буді- вель, обладнання, мереж). Дещо краща ситуація з декарбонізацією – в основному завдяки атомній ене- ргетиці та падінню споживання, але для прогресу далі потрібне масоване впровадження ВДЕ. Інститу- ційна готовність оцінена відносно високо: Україна заклала фундамент політик (законодавство про ВДЕ діє з 2009, про ЕЕ – оновлено у 2021, є національні плани), інтегрувалась у європейські енергетичні ри- нки (об’єднання з ENTSO-E у 2022 р., участь у Єв- ропейській зеленій угоді) тощо. Інвестиційно-інно- ваційна спроможність – середня: хоча притік капі- талу в ВДЕ до 2020 р. був значним, подальші інвес- тиції стримуються регуляторною невизначеністю і воєнними ризиками; рівень локалізації технологій поки невисокий (основне обладнання імпортується), але потенціал для інновацій є (наприклад, проекти з водневої енергетики у співпраці з ЄС, пілотні стан- ції з накопичувачами). Отриманий інтегральний індекс 0,5 свідчить, що інтенсивність «зеленої» трансформації України зараз можна оцінити як помірну, із тенденцією до зростання. Для порівняння, лідери переходу (країни ЄС чи, скажімо, Канада) умовно мали б індекс бли- жче до 0,8–0,9, а країни, що майже не розпочали зе- лений перехід – нижче 0,3. Тобто Україна перебуває посередині: зроблено важливі кроки, але темпи слід нарощувати. Це узгоджується з незалежними рей- 0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 Інституційна готовність Інвестиційно- інноваційна спроможність Енергетична ефективність Рівень декарбонізації Д. В. Дармограй 225 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 тингами: наприклад, WEF Energy Transition Index відзначає Україну в числі країн, що істотно покра- щили готовність до енергопереходу за останні роки (зменшення імпортозалежності, розвиток ВДЕ), але все ще зі значним відставанням від європейських по- казників. Висновки. Запропонований підхід відповідає загальній логіці моніторингу, прийнятій у ЄС, але адаптований до українських реалій. У Євросоюзі ко- жна держава подає Національний план з енергетики та клімату (НПЕК), де визначає цілі щодо частки ВДЕ, скорочення викидів і підвищення енергоефек- тивності. Виконання НПЕКів відстежується Євроко- місією через регулярні звіти, і фактично формується матриця показників (наприклад, прогрес країни X за ВДЕ, за ЕЕ, за викидами тощо). Таким чином, набір критеріїв нашої моделі корелює з основними цілями ЄС: ВДЕ, ЕЕ, декарбонізація, а компонент «інститу- ційна готовність/інвестиції» відображає належне врядування та фінансування, на чому наголошує ЄС (принципи Just Transition, механізми підтримки інновацій, фонди модернізації). Багаторівневий ас- пект теж притаманний Європі: існують регіональні ініціативи (наприклад, Coal Regions in Transition – програма підтримки вугільних регіонів у переході, що релевантно для Донбасу), міські програми (Covenant of Mayors), та секторальні дорожні карти (скажімо, Стратегія декарбонізації сталеливарної промисловості). Усі вони можуть бути «вписані» в нашу модель на відповідних рівнях, що робить її су- місною з європейськими практиками. Практичне застосування моделі – це створення системи моніторингу зеленого переходу України. Інтегральний індекс і супутня матриця показників можуть лягти в основу щорічного доповіді про про- грес енергетичного переходу. Такий звіт міг би пре- зентувати як зведений індекс, так і детальні бали за кожним критерієм та рівнем, із порівнянням по ро- ках. Це допоможе повідомити про прогрес суспільс- тву і міжнародним партнерам. Більше того, індекс можна адаптувати для внутрішньої регіональної політики: обчислити окремо для областей (в цьому разі рівні змістяться: національний рівень – це пока- зник України в цілому, регіональний – показник конкретної області, підприємницький – окремі під- приємства регіону). Можна сформувати рейтинг об- ластей за індексом інтенсифікації зеленої трансфо- рмації, що стимулюватиме конкуренцію та обмін кращими практиками між регіонами. Насамкінець, важливо зазначити, що будь-який інтегральний показник певною мірою спрощує реа- льність. Тому його варто використовувати разом з детальним аналізом складових. Наприклад, якщо за- гальний бал не зріс за рік, необхідно бачити, який саме критерій «просів» – можливо, було зменшення інвестицій через об’єктивні причини, чи погіршення інституційної складової. Втім, комплексна оцінка інтенсифікації розвитку зеленої енергетики за за- пропонованою моделлю є корисним інструментом стратегічного планування. Вона дозволяє чітко ви- значати пріоритети: так, нинішні дані підказують, що Україні слід найперше зосередитись на підви- щенні енергоефективності (де відставання найбі- льше) та на залученні інвестицій в відновлювану енергетику (що потребує покращення умов – прозо- рих аукціонів, гарантій, післявоєнних страхових ме- ханізмів). Одночасно треба підтримувати досягну- тий рівень інституційної готовності (не згортати ре- форми, виконувати зобов’язання перед ЄС) і наро- щувати темпи декарбонізації в усіх секторах, аби до 2030 р. наблизитися до європейських показників (частка ВДЕ в електроенергетиці 25%, викиди – мі- нус 65% [37], скорочення енергоємності економіки щонайменше на 50%). Така інтегрована і орієнто- вана на дані оцінка слугуватиме дороговказом для реалізації «зеленої» трансформації України на шляху до стійкого та енергонезалежного майбут- нього. Проведене дослідження дозволило сформувати методичну основу для кількісної оцінки інтенсифі- кації трансформацій у сфері зеленої енергетики шляхом розробки багаторівневої індикаторної мо- делі з інтегральним індексом. Такий підхід забезпе- чує цілісне бачення динаміки змін на різних рівнях управління. Подальше дослідження зосереджується на аналізі інституційного та нормативно-правового забезпечення зеленої енергетики в міжнародному та національному контекстах, як ключового чинника реалізації сталих енергетичних перетворень. ЛІТЕРАТУРА 1. Meadows, D. H., et al. Limits to Growth: The 30-Year Update. Chelsea Green, 2004. https://doi.org/10.1002/sres.609 2. Rifkin J. The Green New Deal: Why the Fossil Fuel Civilization Will Collapse by 2028, and the Bold Economic Plan to Save Life on Earth. St. Martin’s Press, 2019. https://doi.org/10.1007/978-3-030-41008-0 3. Stiglitz J. E. Wanted: A Global Green New Deal. Project Syndicate, 2019. https://doi.org/10.2139/ssrn.3374825 4. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. Cologny (Switzerland): World Economic Forum, 2016. 184 с. https://doi.org/10.1007/978-3-319-38827-8 5. Gillingham K., Newell R.G., Palmer K., et al. Energy Efficiency Economics and Policy. Annual Review of Resource Econom- ics. 2009. No. 1. P. 597-620. https://doi.org/10.1146/annurev.resource.102308.124234 6. Geddes A. Why Do Countries Intervene in the Renewable Energy Sector? A Case of Normative Divergence. Renewable Energy Law: An International Assessment. Cambridge University Press, 2016. P. 63–164. https://doi.org/10.1017/CBO9781107478028.006 7. Meckling J., Goedeking N. Coalition cascades: The politics of tipping points in clean energy transitions. Policy Studies Journal. 2023. Vol. 51. Iss. 4. P. 715-739. https://doi.org/10.1111/psj.12507 8. Newell P., Paterson M. Climate capitalism: Global warming and the transformation of the global economy. Cambridge: Cam- bridge University Press, 2010. https://doi.org/10.1146/annurev.resource.102308.124234 https://onlinelibrary.wiley.com/authored-by/Meckling/Jonas https://onlinelibrary.wiley.com/authored-by/Goedeking/Nicholas https://doi.org/10.1111/psj.12507 Д. В. Дармограй 226 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 9. Liu H., Clausen L. R., Wang L., Chen, M. (2023). Pathway toward cost-effective green hydrogen production by solid oxide electrolyzer. Energy and Environmental Science. Vol. 16. P. 2090–2111. https://doi.org/10.1039/d3ee00232b 10. Войтко С., Гайдуцький І. Енергетичні кризи та енергомісткість як складова міжнародного співробітництва. Міжна- родне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність, 2023. С. 76-77. 11. Домбровська Т. М. Конвергенція глобальноі енергетичної безпеки: принципи і стратегічні пріоритети. Управління змінами та інновації. 2023. № 7. С. 96-102. https://doi.org/10.31520/2616-6218.7.2023.96-102 12. Cozzi L., T. Gül, T. Spencer P. Levi, Clean energy is boosting economic growth. IEA. 2024, 18 April. URL: https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth 13. Energy. OECD Green Growth Studies. OECD Publishing, 2012. http://dx.doi.org/10.1787/9789264115118-en 14. Основні засади впровадження моделі «зеленої» економіки в Україні : навч. посіб. / Т.П. Галушкіна, Л.А. Мусіна, В.Г. Потапенко та ін. ; за наук. ред. Т.П. Галушкіної. Київ: Інститут екологічного управління та збалансованого природо- користування, 2017. 154 с. 15. Clean energy accounted for 10% of global GDP growth in 2023. IEA. URL: https://www.iea.org/commentaries/clean-energy- is-boosting-economic-growth 16. Electricity. IEA.URL: https://www.iea.org/energy-system/electricity 17. REN21 Report shows renewables’ progress limited to power sector. Slokat. 2020, June 16. URL: https://slocat.net/ren21- renewables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed 18. Renewables 2024 global status report. Renewable energy in energy supply. REN21. 2024. URL: https://www.ren21.net/gsr- 2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20rea ch%20almost%201 19. Rangelova K., Jones D. Why does ‘tripling renewables’ mean building at least 1,500 GW per year by 2030? EMBER. 2023, 17 Nov. URL: https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year-by- 2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE 20. Renewables 2023 global status report. A comprehensive annual overview of the state of renewable energy. REN21. 2023. URL: https://www.ren21.net/gsr-2023/ 21. This is how much the global clean energy investments rose by. World Economic Forum. 2020. URL: https://www.weforum.org/stories/2020/06/global-clean-energy-investment-research/#:~:text=,from%202018 22. Basic Energy Access Lags Amid Renewable Opportunities. New Report Shows. World Bank Group. 2023. URL: https://www.world bank.org/en/news/press-release/2023/06/06/basic-energy-access-lags-amid-renewable-opportunities-new-report-shows#:~:text=,3 23. World Energy & Climate Statistics. Global CO2 intensity is contracting slowly (-1.5% in 2023), even slower than in 2020. Yearbook. 2024. URL: https://yearbook.enerdata.net/co2/world-CO2-intensity.html 24. Міненерго: частка ВДЕ в Україні у 2021 році сягне планових показників 2030 року. Українська енергетика. 2021, 20 квіт. URL: https://surl.li/wumcza 25. Частка «зеленої» енергетики в Україні за рік зросла вдвічі. Українська енергетика. 2021, 15 квіт. URL: https://surl.li/whoxgy 26. Results of Ukrainian renewable energy market in 2019. Getmarket. 2020, 8 Jan. URL: https://getmarket.com.ua/en/news/ results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion 27. Інформація про врахування зауважень та пропозицій громадян і організацій до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про Національний план дій з розвитку відновлюваної енергетики на період до 2030 року». Держенерго- ефективності України. URL: https://surl.li/qajqbj 28. Kozakevich O. Why Ukraine’s once thriving renewable energy sector could be at dire risk of failure. Factor This. 2020, 30 Apr. URL: https://www.renewableenergyworld.com/solar/why-ukraines-once-thriving-renewable-energy-sector-could-be-at-dire-risk-of-failure/ 29. Конеченков А. Сектор відновлюваної енергетики України до, під час та після війни / за ред. В. Омельченка. Розумков центр. 2022, 11 листоп. 2022 URL: https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta- pislya-viyny#:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov 30. Ukraine's Green Fightback: Rising from the Ashes with Renewable Energy. Electricity Today T&D Magazine. URL: https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green- fightback#:~:text=built%20in%20a%20conflict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands 31. Звіт про результати стимулювання та використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, в Україні за 2019- 2020 рр. URL: https://surl.li/pvihxp 32. Regulatory Indicators for Sustainable Energy. URL: https://rise.esmap.org/ 33. Ukraine’s share of green energy is projected to grow by nearly 100% by 2040. URL: https://ubn.news/ukraines-share-of- green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by- 2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20potential%20for%20further%20growth 34. Meadows D.H. et al. The Limits to Growth. – New York: Universe Books, 1972. https://doi.org/10.13140/RG. 2.2.14925.79841 35. Sachs J. D. The Age of Sustainable Development. Columbia University Press, New York, 2015. URL: https://doi.org/10.7312/sach17314 36. Jackson T. Prosperity without Growth. 2011, 9 Jan. https://doi.org/10.4324/9781315764028 37. With a cumulative score of 1.74, Ukraine ranks number 21 among emerging markets and number 48 in the global ranking. Climatescope. URL: https://2021.global-climatescope.org/markets/ua/ 38. Ukraine energy profile Market design. IEA. URL: https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design 39. Trypolska G., Kryvda O., Kurbatova T., Andrushchenko O., Suleymanov Ch., Brydun Ye. Impact of New Renewable Electricity Generating Capacities on Employment in Ukraine in 2021-2030. International Journal of Energy Economics and Policy. 2021. Vol. 11. Iss. 6. P. 98-105. https://doi.org/10.32479/ijeep.11635 40. Ukraine energy profile Market design. IEA.URL: https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design 41. INTERNATIONAL ENERGY AGENCY. Ukraine Energy Profile. URL: https://surl.li/vamqcg https://doi.org/10.1039/d3ee00232b https://doi.org/10.31520/2616-6218.7.2023.96-102 https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth https://www.iea.org/energy-system/electricity https://slocat.net/ren21-renewables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed https://slocat.net/ren21-renewables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year-by-2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year-by-2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE https://www.ren21.net/gsr-2023/ https://www.weforum.org/stories/2020/06/global-clean-energy-investment-research/#:~:text=,from%202018 https://yearbook.enerdata.net/co2/world-CO2-intensity.html https://surl.li/whoxgy https://getmarket.com.ua/en/news/%20results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion https://getmarket.com.ua/en/news/%20results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion https://surl.li/qajqbj https://www.renewableenergyworld.com/solar/why-ukraines-once-thriving-renewable-energy-sector-could-be-at-dire-risk-of-failure/ https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny#:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny#:~:text=%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green-fightback#:~:text=built%20in%20a%20conflict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green-fightback#:~:text=built%20in%20a%20conflict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands https://rise.esmap.org/ https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20potential%20for%20further%20growth https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20potential%20for%20further%20growth https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20potential%20for%20further%20growth https://doi.org/10.7312/sach17314 https://2021.global-climatescope.org/markets/ua/ https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design https://doi.org/10.32479/ijeep.11635 https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design Д. В. Дармограй 227 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772 42. Keeping renewables clean: the lessons to be learnt from Ukraine’s green energy transition. Weforum. 2024. URL: https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy- transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2%80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW 43. OECD Energy Investment Policy Review of Ukraine. OECD Publishing, Paris. 2021. https://doi.org/10.1787/6e6e58c6-en 44. Facts & Figures. Енергетичне Партнерство. URL: https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine %20Facts%20%26%20Figures%20 45. Investment opportunity of energy sector. Ukraineinvest. URL: https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/ energy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 46. World Energy Trilemma Index 2021. World Energy Council. 2021. URL: https://www.worldenergy.org/publications/entry/ world-energy-trilemma-index-2021 47. Energy Efficiency 2022 Report. IEA. 2022. https://doi.org/10.1787/27649533-en Надійшла до редакції 28.08.2025 р. Прийнята до друку 15.09.2025 р. REFERENCES 1. Meadows, D. H., et al. (2004). Limits to Growth: The 30-Year Update. Chelsea Green. https://doi.org/10.1002/sres.609 2. Rifkin, J. (2019). The Green New Deal: Why the Fossil Fuel Civilization Will Collapse by 2028, and the Bold Economic Plan to Save Life on Earth. St. Martin’s Press. https://doi.org/10.1007/978-3-030-41008-0 3. Stiglitz, J. E. (2019). Wanted: A Global Green New Deal. Project Syndicate. https://doi.org/10.2139/ssrn.3374825 4. Schwab, K. (2016). The Fourth Industrial Revolution. World Economic Forum. https://doi.org/10.1007/978-3-319-38827-8 5. Gillingham, K., Newell, R. G., Palmer, K., et al. (2009). Energy Efficiency Economics and Policy. Annual Review of Re- source Economics, 1, 597–620. https://doi.org/10.1146/annurev.resource.102308.124234 6. Geddes, A. (2016). Why Do Countries Intervene in the Renewable Energy Sector? A Case of Normative Divergence. In Renewable Energy Law: An International Assessment (pp. 63–164). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781107478028.006 7. Meckling, J., & Goedeking, N. (2023). Coalition cascades: The politics of tipping points in clean energy transitions. Policy Studies Journal, 51(4), 715–739. https://doi.org/10.1111/psj.12507 8. Newell, P., & Paterson, M. (2010). Climate capitalism: Global warming and the transformation of the global economy. Cambridge University Press. 9. Liu, H., Clausen, L. R., Wang, L., & Chen, M. (2023). Pathway toward cost-effective green hydrogen production by solid oxide electrolyzer. Energy and Environmental Science, 16, 2090–2111. https://doi.org/10.1039/d3ee00232b 10. Voytko, S., & Haydutskyi, I. (2023). Energy crises and energy intensity as a component of international cooperation. Mizhnarodne naukovo-tekhnichne spivrobitnytstvo: pryntsypy, mekhanizmy, efektyvnist, 76–77. [in Ukrainian]. 11. Dombrovska, T. M. (2023). Convergence of global energy security: Principles and strategic priorities. Upravlinnya zminamy ta innovatsiyi, 7, 96–102. https://doi.org/10.31520/2616-6218.7.2023.96-102 [in Ukrainian]. 12. Cozzi, L., Gül, T., Spencer, T., & Levi, P. (2024, April 18). Clean energy is boosting economic growth. IEA. https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth 13. OECD Publishing. (2012). Energy. OECD Green Growth Studies. http://dx.doi.org/10.1787/9789264115118-en 14. Halushkina, T. P., Musina, L. A., Potapenko, V. H., et al. (2017). Fundamental principles for the implementation of a "green" economy model in Ukraine. Instytut ekolohichnoho upravlinnya ta zbalansovanoho pryrodo-korystuvannya. [in Ukrainian]. 15. IEA. (n.d.). Clean energy accounted for 10% of global GDP growth in 2023. Retrieved September 23, 2025, from https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth 16. IEA. (n.d.). Electricity. Retrieved September 23, 2025, from https://www.iea.org/energy-system/electricity 17. Slokat. (2020, June 16). REN21 Report shows renewables’ progress limited to power sector. https://slocat.net/ren21-renew- ables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed 18. REN21. (2024). Renewables 2024 global status report. Renewable energy in energy supply. https://www.ren21.net/gsr- 2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20rea ch%20almost%201 19. Rangelova, K., & Jones, D. (2023, November 17). Why does ‘tripling renewables’ mean building at least 1,500 GW per year by 2030? EMBER. https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year- by-2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE 20. REN21. (2023). Renewables 2023 global status report. A comprehensive annual overview of the state of renewable energy. https://www.ren21.net/gsr-2023/ 21. World Economic Forum. (2020). This is how much the global clean energy investments rose by. https://www.weforum.org/stories/2020/06/global-clean-energy-investment-research/#:~:text=,from%202018 22. World Bank Group. (2023, June 6). Basic Energy Access Lags Amid Renewable Opportunities. New Report Shows. https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2023/06/06/basic-energy-access-lags-amid-renewable-opportunities-new-report- shows#:~:text=,3 23. Yearbook. (2024). World Energy & Climate Statistics. Global CO2 intensity is contracting slowly (-1.5% in 2023), even slower than in 2020. https://yearbook.enerdata.net/co2/world-CO2-intensity.html 24. Minenerho. (2021, April 20). Ministry of Energy: The share of renewables in Ukraine in 2021 will reach the planned targets for 2030. Ukrayinsʹka enerhetyka. https://surl.li/wumcza [in Ukrainian] 25. Ukrayinsʹka enerhetyka. (2021, April 15). The share of "green" energy in Ukraine has doubled in a year. https://surl.li/whoxgy [in Ukrainian]. 26. Getmarket. (2020, January 8). Results of Ukrainian renewable energy market in 2019. https://getmarket.com.ua/en/news/ results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion 27. Derzhenerhoefektyvnosti Ukrayiny. (n.d.). Information on the consideration of comments and proposals from citizens and organizations on the draft order of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On the National Action Plan for the Development of Renewable Energy for the period until 2030". https://surl.li/qajqbj [in Ukrainian]. https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy-transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2%80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy-transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2%80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW file:///C:/Users/Яніна/Downloads/Енергетичне%20Партнерство https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine %20Facts%20%26%20Figures%20 https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine %20Facts%20%26%20Figures%20 https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/energy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/energy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 https://www.worldenergy.org/publications/entry/world-energy-trilemma-index-2021 https://www.worldenergy.org/publications/entry/world-energy-trilemma-index-2021 https://doi.org/10.1002/sres.609 https://doi.org/10.1007/978-3-030-41008-0 https://doi.org/10.2139/ssrn.3374825 https://doi.org/10.1007/978-3-319-38827-8 https://doi.org/10.1146/annurev.resource.102308.124234 https://doi.org/10.1017/CBO9781107478028.006 https://doi.org/10.1111/psj.12507 https://doi.org/10.1039/d3ee00232b https://doi.org/10.31520/2616-6218.7.2023.96-102 https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth http://dx.doi.org/10.1787/9789264115118-en https://www.iea.org/commentaries/clean-energy-is-boosting-economic-growth https://www.iea.org/energy-system/electricity https://slocat.net/ren21-renewables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed https://slocat.net/ren21-renewables-2020-gsr/#:~:text=,Policies%20are%20needed https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://www.ren21.net/gsr-2024/modules/energy_supply/01_global_trends/#:~:text=RENEWABLE%20ENERGY%20IN%20ENERGY%20SUPPLY,to%20reach%20almost%201 https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year-by-2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE https://ember-energy.org/latest-insights/why-does-tripling-renewables-mean-building-at-least-1500-gw-per-year-by-2030/#:~:text=...%20ember,in%202030%3B%20IEA%20NZE https://www.ren21.net/gsr-2023/ https://www.weforum.org/stories/2020/06/global-clean-energy-investment-research/#:~:text=,from%202018 https://www.google.com/search?q=https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2023/06/06/basic-energy-access-lags-amid-renewable-opportunities-new-report-shows%23:~:text%3D,3 https://www.google.com/search?q=https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2023/06/06/basic-energy-access-lags-amid-renewable-opportunities-new-report-shows%23:~:text%3D,3 https://yearbook.enerdata.net/co2/world-CO2-intensity.html https://surl.li/wumcza https://surl.li/whoxgy https://getmarket.com.ua/en/news/results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion https://getmarket.com.ua/en/news/results-of-ukrainian-renewable-energy-market-in-2019#:~:text=Results%20of%20Ukrainian%20renewable%20energy,7%20billion https://surl.li/qajqbj Д. В. Дармограй 228 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 28. Kozakevich, O. (2020, April 30). Why Ukraine’s once thriving renewable energy sector could be at dire risk of failure. Factor This. https://www.renewableenergyworld.com/solar/why-ukraines-once-thriving-renewable-energy-sector-could-be-at-dire-risk-of-failure/ 29. Konechenkov, A. (2022, November 11). The renewable energy sector of Ukraine before, during and after the war. Rozumkov tsentr. https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny#:~:text=%D0%B2% D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov [in Ukrainian] 30. Ukraine's Green Fightback: Rising from the Ashes with Renewable Energy. (n.d.). Electricity Today T&D Magazine. https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green-fightback#:~:text=built%20in%20a%20con- flict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands 31. Derzhenerhoefektyvnosti Ukrayiny. (n.d.). Report on the results of stimulating and using energy produced from renewable sources in Ukraine for 2019-2020. https://surl.li/pvihxp [in Ukrainian]. 32. RISE. (n.d.). Regulatory Indicators for Sustainable Energy. Retrieved September 23, 2025, from https://rise.esmap.org/ 33. UBN. (n.d.). Ukraine’s share of green energy is projected to grow by nearly 100% by 2040. https://ubn.news/ukraines-share- of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20 potential%20for%20further%20growth 34. Meadows, D. H. (1972). The Limits to Growth. Universe Books. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.14925.79841 35. Sachs, J. D. (2015). The Age of Sustainable Development. Columbia University Press. https://doi.org/10.7312/sach17314 36. Jackson, T. (2011, January 9). Prosperity without Growth. https://doi.org/10.4324/9781315764028 37. Climatescope. (n.d.). With a cumulative score of 1.74, Ukraine ranks number 21 among emerging markets and number 48 in the global ranking. https://2021.global-climatescope.org/markets/ua/ 38. IEA. (n.d.). Ukraine energy profile Market design. https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design 39. Trypolska, G., Kryvda, O., Kurbatova, T., Andrushchenko, O., Suleymanov, Ch., & Brydun, Ye. (2021). Impact of New Renewable Electricity Generating Capacities on Employment in Ukraine in 2021-2030. International Journal of Energy Economics and Policy, 11(6), 98–105. https://doi.org/10.32479/ijeep.11635 40. IEA. (n.d.). Ukraine energy profile Market design. https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design 41. INTERNATIONAL ENERGY AGENCY. (n.d.). Ukraine Energy Profile. https://surl.li/vamqcg 42. Weforum. (2024). Keeping renewables clean: the lessons to be learnt from Ukraine’s green energy transition. https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy-transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2 % 80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW 43. OECD Publishing. (2021). OECD Energy Investment Policy Review of Ukraine. https://doi.org/10.1787/6e6e58c6-en 44. Enerhetychnе Partnerstvo. (n.d.). Facts & Figures. https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine%20 Facts%20%26%20Figures%20 45. Ukraineinvest. (n.d.). Investment opportunity of energy sector. https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/ en- ergy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 46. World Energy Council. (2021). World Energy Trilemma Index 2021. https://www.worldenergy.org/publications/entry/ world-energy-trilemma-index-2021 47. IEA. (2022). Energy Efficiency 2022 Report. https://doi.org/10.1787/27649533-en Received: 28.08.2025 Accepted: 15.09.2025 Дармограй Д. В. Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання. У статті проаналізовано теоретико-методологічні основи та сучасні підходи до оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енергетики в контексті сталого економічного розвитку. Обґрунтовано багаторівневу модель оцінювання процесів трансфор- мації енергетичного сектору з виділенням інституційного, інвестиційно-інноваційного, енергоефективного та декарбонізацій- ного критеріїв. Показано взаємозв’язок рівнів оцінки (національного, регіонального, галузевого, підприємницького) та запро- поновано інтегральний індекс інтенсивності трансформації як інструмент моніторингу. Ключові слова: зелена енергетика, сталий розвиток, енергетична трансформація, інтенсифікація розвитку, відновлювані джерела енергії, енергоефективність, декарбонізація. Darmohrai D. V. Intensification of green energy development as a driver of economic transformation and sustainable growth: conceptual and methodological foundations for assessment. The article analyzes the theoretical and methodological foundations as well as modern approaches to assessing the intensification of green energy development in the context of ensuring economic transformation and sustainable growth. It systematizes conceptual approaches to defining the economic nature of the processes of intensification of the energy sector’s development under climate chal- lenges and the global transition to a low-carbon economy. A multi-level model for assessing energy transformation processes is sub- stantiated, providing evaluation based on four key criteria: institutional readiness, investment and innovation capacity, energy effi- ciency, and the level of decarbonization. The study identifies the features of evaluation at the national, regional, sectoral, and enterprise levels, and highlights their interconnection through mechanisms of policy formation, project implementation, and results monitoring. An integral index of transformation intensity is proposed as a tool for comprehensive monitoring of progress towards climate neutrality and enhancing the resilience of the economy. The paper offers recommendations for the practical application of the developed model for strategic planning and assessing the effectiveness of green transition policies in Ukraine, particularly in the context of post-crisis recovery. The main barriers and opportunities for accelerating energy transformation are defined, and the importance of synergy be- tween state regulation, market mechanisms, and technological innovations in achieving decarbonization goals is emphasized. The results of the study can be used for the development of national and regional renewable energy development programs, the creation of energy transition management mechanisms, and the monitoring of progress towards sustainable development goals, as well as for advancing the scientific foundations of managing green transformation in Ukraine. Keywords: green energy, sustainable development, energy transformation, development intensification, renewable energy sources, energy efficiency, decarbonization. https://www.renewableenergyworld.com/solar/why-ukraines-once-thriving-renewable-energy-sector-could-be-at-dire-risk-of-failure/ https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny#:~:text=%D0%B2% D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov https://razumkov.org.ua/statti/sektor-vidnovlyuvanoyi-energetyky-ukrayiny-do-pid-chas-ta-pislya-viyny#:~:text=%D0%B2% D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%20razumkov https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green-fightback#:~:text=built%20in%20a%20conflict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands https://www.electricity-today.com/news/renewable-energy-news/ukraines-green-fightback#:~:text=built%20in%20a%20conflict%20zone%2C,supplying%20clean%20energy%20to%20thousands https://surl.li/pvihxp https://rise.esmap.org/ https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20 potential%20for%20further%20growth https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20 potential%20for%20further%20growth https://ubn.news/ukraines-share-of-green-energy-is-projected-to-grow-by-nearly-100-by-2040/#:~:text=Balint%20Silhavy%2C%20a%20senior%20expert,with%20 potential%20for%20further%20growth https://doi.org/10.13140/RG.2.2.14925.79841 https://doi.org/10.7312/sach17314 https://doi.org/10.4324/9781315764028 https://2021.global-climatescope.org/markets/ua/ https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design https://doi.org/10.32479/ijeep.11635 https://www.iea.org/reports/ukraine-energy-profile/market-design https://surl.li/vamqcg https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy-transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2 % 80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW https://www.weforum.org/stories/2024/12/renewables-ukraine-green-energy-transition/#:~:text=At%20DTEK%2C%20Ukraine%E2 % 80%99s%20largest%20private,its%20size%20to%20500%20MW https://doi.org/10.1787/6e6e58c6-en https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine%20 Facts%20%26%20Figures%20 https://energypartnership-ukraine.org/facts-figures/#:~:text=Ukraine%20 Facts%20%26%20Figures%20 https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/%20energy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 https://ukraineinvest.gov.ua/wp-content/uploads/2024/11/%20energy-sector-of-ukraine2-1.pdf#:~:text=,3 https://www.worldenergy.org/publications/entry/%20world-energy-trilemma-index-2021 https://www.worldenergy.org/publications/entry/%20world-energy-trilemma-index-2021 https://doi.org/10.1787/27649533-en
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209729
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1817-3772
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-03T08:32:32Z
publishDate	2025
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Дармограй, Д.В. 2025-11-26T09:58:19Z 2025 Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання / Д.В. Дармограй // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 214-228. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209729 338.45:620.9:504.062(477) https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-3(81)-214-228 У статті проаналізовано теоретико-методологічні основи та сучасні підходи до оцінки інтенсифікації розвитку зеленої енергетики в контексті сталого економічного розвитку. Обґрунтовано багаторівневу модель оцінювання процесів трансформації енергетичного сектору з виділенням інституційного, інвестиційно-інноваційного, енергоефективного та декарбонізаційного критеріїв. Показано взаємозв’язок рівнів оцінки (національного, регіонального, галузевого, підприємницького) та запропоновано інтегральний індекс інтенсивності трансформації як інструмент моніторингу. The article analyzes the theoretical and methodological foundations as well as modern approaches to assessing the intensification of green energy development in the context of ensuring economic transformation and sustainable growth. It systematizes conceptual approaches to defining the economic nature of the processes of intensification of the energy sector’s development under climate challenges and the global transition to a low-carbon economy. A multi-level model for assessing energy transformation processes is substantiated, providing evaluation based on four key criteria: institutional readiness, investment and innovation capacity, energy efficiency, and the level of decarbonization. The study identifies the features of evaluation at the national, regional, sectoral, and enterprise levels, and highlights their interconnection through mechanisms of policy formation, project implementation, and results monitoring. An integral index of transformation intensity is proposed as a tool for comprehensive monitoring of progress towards climate neutrality and enhancing the resilience of the economy. The paper offers recommendations for the practical application of the developed model for strategic planning and assessing the effectiveness of green transition policies in Ukraine, particularly in the context of post-crisis recovery. The main barriers and opportunities for accelerating energy transformation are defined, and the importance of synergy between state regulation, market mechanisms, and technological innovations in achieving decarbonization goals is emphasized. The results of the study can be used for the development of national and regional renewable energy development programs, the creation of energy transition management mechanisms, and the monitoring of progress towards sustainable development goals, as well as for advancing the scientific foundations of managing green transformation in Ukraine. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Відновлення економіки Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання Intensification of green energy development as a driver of economic transformation and sustainable growth: conceptual and methodological foundations for assessment Article published earlier
spellingShingle	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання Дармограй, Д.В. Відновлення економіки
title	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
title_alt	Intensification of green energy development as a driver of economic transformation and sustainable growth: conceptual and methodological foundations for assessment
title_full	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
title_fullStr	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
title_full_unstemmed	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
title_short	Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
title_sort	інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання
topic	Відновлення економіки
topic_facet	Відновлення економіки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209729
work_keys_str_mv	AT darmograidv íntensifíkacíârozvitkuzelenoíenergetikiâkčinnikekonomíčnoítransformacíítastalogozrostannâkonceptualʹnítametodologíčníosnoviocínûvannâ AT darmograidv intensificationofgreenenergydevelopmentasadriverofeconomictransformationandsustainablegrowthconceptualandmethodologicalfoundationsforassessment

Інтенсифікація розвитку зеленої енергетики як чинник економічної трансформації та сталого зростання: концептуальні та методологічні основи оцінювання

Репозитарії

Схожі ресурси