Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України
Стаття присвячена уточненню сутності людських ресурсів підприємств, визначенню взаємозв’язку між поняттями «людські ресурси» і «людський капітал». Встановлено, що людські ресурси підприємства – це сукупність працівників підприємства та потенційно залучених осіб, що характеризуються кількісними (стру...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209735 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України / О.А. Чорна // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 168-174. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860091087372156928 |
|---|---|
| author | Чорна, О.А. |
| author_facet | Чорна, О.А. |
| citation_txt | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України / О.А. Чорна // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 168-174. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | Стаття присвячена уточненню сутності людських ресурсів підприємств, визначенню взаємозв’язку між поняттями «людські ресурси» і «людський капітал». Встановлено, що людські ресурси підприємства – це сукупність працівників підприємства та потенційно залучених осіб, що характеризуються кількісними (структура, чисельність) та якісними (професійні знання, навички, досвід, інтелектуальні напрацювання, здоров’я, здібності, соціальні зв’язки, мотивація) характеристиками, які у разі потреби можуть бути використані для досягнення виробничих, управлінських, інноваційних та інших цілей підприємства. Виділено цілі управління людськими ресурсами підприємств.
The article is devoted to clarifying the essence of human resources of enterprises. Despite a significant number of deep and meaningful studies on human resources management, the problem of lack of human resources in Ukraine requires intensification of scientific research in this direction, in particular in the prospects of post-war reconstruction of the economy of Ukraine.
The relationship between the concepts of «human resources» and «human capital» is determined.
Based on the research conducted, it was established that human resources are one of the main forms of resources, encompassing a set of individuals, their quantitative characteristics (number, demographic structure) and qualitative characteristics (knowledge, abilities, skills, health, motivation, i.e. human capital), which, if necessary, can be involved in economic, social or other productive activities. The features of this definition are the understanding that: human resources are a certain potential for participation (the ability to use the human capital of people); human capital is an internal characteristic of a person for participation; real participation is labor activity, economic, social employment, etc.
It is substantiated that at the micro level, human resources characterize people working in enterprises, non-commercial organizations or are self-employed. Let us formulate a definition. Human resources of an enterprise are a set of employees of an enterprise and potentially involved persons, characterized by quantitative (structure, number) and qualitative (professional knowledge, skills, experience, intellectual achievements, health, abilities, social ties, motivation) characteristics, which, if necessary, can be used to achieve production, management, innovation and other goals of the enterprise.
The goals of human resources management of enterprises are highlighted.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:23:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. А. Чорна
168
ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025
https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-3(81)-168-174
УДК 331.101.3:658:338.246.88 (477)
Олександра Анатоліївна Чорна
канд. екон. наук,
ORCID 0000-0001-7262-1138,
E-mail: chernaya.alex@gmail.com
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
ВИЗНАЧЕННЯ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВ
У ПЕРСПЕКТИВАХ ПОВОЄННОГО ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Постановка проблеми.
На сьогоднішній день перед Україною постає
багато питань, пов’язаних із забезпеченістю ресур-
сами, зокрема людськими. Фахівці у сфері зайня-
тості прогнозують великі потреби у людських ре-
сурсах для економіки і багатьох галузей промисло-
вості, що пов’язано із факторами триваючої більше
десятиліття війни (із 2014 р., із 2022 р - повномас-
штабної): постійною міграцію населення в середині
країни і за кордон; травмами і каліцтвами, отрима-
ними на війні; зменшенням працездатного насе-
лення і людського потенціалу через окупацію тери-
торій; втрату військових та цивільного населення
через війну. Разом із цим формування людських ре-
сурсів відбувається наразі в умовах цифровізації
економіки, яка характеризується новими умовами і
моделями співпраці і комунікації, стрімкого ро-
звитку штучного інтелекту. Все це спричиняє необ-
хідність сучасних підходів до управління людсь-
кими ресурсами в Україні.
У науковій літературі часто зустрічається
думка, що поширення поняття «людські ресурси» у
науковому обігу пов’язано із становленням теорії
людського капіталу наприкінці 50-х початку 60-х
рр. ХХ ст. та переосмисленням місця й ролі людини
в процесі виробництва та економічного розвитку.
Однак напрям управління людськими ресурсами
формувався у світі не тільки у тісному поєднанні із
теорією людського капіталу, але й іншими напрям-
ками і теоріями економічної думки. Так, М. Арм-
стронг виділяє такі теорії, на які спирається управ-
ління людськими ресурсами [1, с. 7-8]: теорія моти-
вації (Motivation theory); ресурсно-орієнтована тео-
рія (Resource-based theory); теорія організаційної по-
ведінки (Organizational behaviour theory); теорія си-
туаційних обставин (Contingency theory); інститу-
ціональна теорія (Institutional theory); теорія людсь-
кого капіталу (Human capital theory); теорія ресурс-
ної залежності (Resource dependence theory); теорія
AMO (Здібності + Мотивація + Можливості участі)
(Ability + Motivation + Opportunity to Participate
theory); теорія соціального обміну (Social exchange
theory); теорія трансакційних витрат (Transaction
costs theory); агентська теорія (Agency theory).
Теорія людського капіталу дійсно мала один із
суттєвих впливів на управління людськими ресур-
сами і поняття «людські ресурси» і «людський
капітал» є пов’язаними один з одним. У зв’язку із
тісним зв’язком «людських ресурсів» і «людського
капіталу» не рідкість ототожнення понять. Тому
формування людських ресурсів підприємств в умо-
вах воєнного стану та повоєнного відтворення
України, з урахуванням сучасних тенденцій циф-
ровізації, потребує уточнення поняття та визна-
чення подальших напрямів дослідження.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. По-
няття «людські ресурси», зокрема його зв’язок із по-
няттям «людський капітал» досліджується вітчизня-
ними і зарубіжними ученими, у роботах яких можна
віднайти цікаві напрацювання:
О.А. Грішнова вважає, що «у сучасному світі
людський, інтелектуальний і соціальний капітал
стають основою багатства, визначають конкуренто-
спроможність економічних систем та виступають
ключовим ресурсом їх розвитку» [2, с. 34]. «Подібно
до інших форм капіталу, формування людського
(ЛК), інтелектуального (ІК) та соціального капіталу
(СК) вимагає певних інвестицій у формі витрат часу,
грошей, фізичних, розумових та емоційних зусиль і
генерує майбутнє повернення у формі вищих до-
ходів, більшої конкурентоздатності, кращого до-
ступу до інформації, знань, послуг, матеріальних
благ, кращої співпраці та погодження спільних дій,
зменшення трансакційних витрат, емоційної
підтримки і багато іншого. Проте на відміну від тра-
диційних форм економічного капіталу, ЛК, ІК та СК
капітал не вичерпуються в процесі їх використання,
а, навпаки, втрачаються за невикористання» [2,
с. 36], – із чим можна погодитись.
А.М. Колот, О.О. Герасименко, А.С. Шевченко
справедливо називають людський капітал ресурсом,
суспільною цінністю та продуктивною силою. Визна-
чення людського капіталу, на їх думку, «базується на
постулаті: людський потенціал – це синтезовані мож-
ливості людини, які визначають різнорівневий люд-
ський ресурс (від особистісного – до глобального) і
трансформуються у людський капітал за умови фор-
мування зисків від результатів праці» [3].
© Видавець Інститут економіки промисловості НАН України, 2025
© Видавець ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", 2025
https://orcid.org/0000-0001-7262-1138
О. А. Чорна
169
Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772
В.І. Лаптєв та О.Ю. Іванова вважають, що люд-
ські ресурси є складною категорією, яка і відобра-
жає саму людину (групу, колектив, націю) з певним
набором особистісних та професійних, вроджених
та набутих якостей, підприємницькою здібністю, які
вона має, набуває та може розвивати як в рамках
соціально-трудових відносин, так і процесів жит-
тєдіяльності суспільства в цілому [4, с. 238]. Тобто,
науковці пишуть про те, що людські ресурси це і
самі люди, і їх якісні характеристики.
Дж. Сторі вивчав проблеми управління людсь-
кими ресурсами (HRM) та визначення цієї категорії.
Він пише, що поняття «управління людськими ре-
сурсами стало домінуючим терміном для опису тео-
рії та практики, пов’язаних із управлінням людьми в
процесі праці. Цей термін виник у США та поши-
рився у світі у 80-х р. ХХ ст. У попередні часи вико-
ристовувалися інші терміни: управління персона-
лом, адміністрування персоналу, управління людь-
ми, відносини з працівниками та управління зай-
нятістю» [5]. Ним слушно відзначено, що наразі
термін «управління людськими ресурсами» викори-
стовується у двох різних значеннях, що спричиняє
значну плутанину в академічній літературі. В од-
ному значенні його використовують для охоплення
всіх форм управління зайнятістю. У другому - є під-
ходом до управління зайнятістю, досягнення конку-
рентної переваги підприємства, шляхом стратегіч-
ного розвитку працівників з використанням низки
культурних, організаційних та кадрових методів
управління.
У зарубіжній науковій літературі поняття
«людські ресурси» використовується як узагальнене
поняття, що охоплює проблематику управлінням
персоналом підприємств та питання економіки
праці [1; 6-8]. Так, поняття «Human Resources» (HR)
(укр. людські ресурси), застосовується до сфери
управлінням персоналом в організації та використо-
вується як синонім поняття «управління персона-
лом» (personnel management). Це включає в себе
підбір, адаптацію, розвиток, мотивацію та утри-
мання працівників, а також створення сприятливої
корпоративної культури. Також характеризує су-
купність працівників, які працюють в компанії. В
останні роки абревіатура «HR» широко використо-
вується у вітчизняній практиці, коли мова йде про
управління людьми в організації, а HR-менедже-
рами називають спеціалістів в області управління
персоналом.
Вважається, що поняття «Human resource mana-
gement» (HRM), тобто «управління людськими ре-
сурсами» є найбільш поширеним у світі [1]. Так,
«HRM охоплює всі аспекти працевлаштування та
управління людьми в організаціях. Воно охоплює
діяльність стратегічного HRM, управління людсь-
ким капіталом, управління знаннями, корпоративну
соціальну відповідальність, розвиток організації,
забезпечення ресурсами (планування робочої сили,
підбір та відбір персоналу, а також управління та-
лантами), навчання та розвиток, управління ефек-
тивністю та винагородами, відносини з працівни-
ками, добробут працівників та надання послуг
працівникам» [1, с. 4].
Серед сучасних зарубіжних досліджень, при-
свячених людським ресурсам, це різні питання
управління:
К. Кулік і Е.Л. Перрі [8, с. 2] розглядають уп-
равління людськими ресурсами з позиції децен-
тралізації управління та надають конкретні прак-
тичні рекомендації саме лінійним менеджерам щодо
управління персоналом, зокрема на основі Evidence-
Based HR, тобто підходу заснованому на фактичних
даних та аналітиці у прийнятті рішень.
Д.Л. Стоун і Д.Л. Дедрік [9] досліджували фак-
тори змін сфери управління людськими ресурсами,
зокрема такі як економіка знань, глобалізація, націо-
нальний аспект, культурні цінності, індивідуалізм
людей, старіння робочої сили, нестача кваліфікова-
них працівників, етнічне різноманіття робочої сили,
розвиток інформаційних технологій.
Т. Бондарук та К. Брюстер [10, с. 2584] дослід-
жують поняття «управління людськими ресурсами»,
яке визначають, як «відкриту систему, що скла-
дається з людей, технологій, організацій та управ-
лінських процесів, що спрямовані на регулювання
залучення співробітників та їх плинності, нарощу-
вання нових практик управління персоналом, яка
перебуває в стані рівноваги з внутрішнім та зовніш-
нім середовищем». Вони також наголошують на
змінах в управлінні людськими ресурсами, зокрема
спричиненими цифровими технологіями, та застері-
гають про довгострокові наслідки їх впровадження
у практику управління людськими ресурсами, зо-
крема нових способів взаємодії. Одним із важливих
наслідків e-HRM називають ризик дистанціювання:
потенційна ймовірність дедалі більшої відсутності
прямого контакту між фахівцями з управління пер-
соналом, лінійними менеджерами та працівниками,
що потребує, на їх думку, подальших досліджень.
Незважаючи на значну кількість глибоких і
змістовних досліджень із управління людськими ре-
сурсами проблема нестачі людських ресурсів в
Україні вимагає активізації наукових пошуків у
цьому напрямі, зокрема у перспективах повоєнного
відтворення економіки України, що потребує уточ-
нення сутності категорії «людські ресурси підпри-
ємств».
Метою статті є уточнення сутності людських
ресурсів підприємств.
Виклад основного матеріалу:
Часто виникає плутанина у близьких за тлума-
ченням термінах: ресурси і капітал, що зумовлює
потребу у їх порівнянні, табл. 1.
О. А. Чорна
170
ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025
Таблиця 1. Визначення понять «ресурси» і «капітал».
«Ресурси» «Капітал» Джерело
«запаси чого-небудь, які можна використати в разі
потреби; грошові цінності, джерело фінансових
доходів; засіб, можливість, яким можна скориста-
тися в разі необхідності»
«вартість, що дає її власникові-капіталістові додаткову
вартість унаслідок експлуатації робочої сили найманих
робітників»
Словник
української
мови
[13]
«природні, сировинні, матеріальні, трудові, фінан-
сові цінності. Які можуть бути використані в разі
потреби на створення продукції, надання послуг,
одержання додаткової вартості». При цьому «ре-
сурси трудові – фізичні та розумові зусилля, що
необхідні для виробництва товарів та послуг»
«1. Економічна категорія, що виражає суспільно-вироб-
ничі відносини. 2. Вартість, яка внаслідок обороту та
ефективного використання приносить додаткову
вартість, прибуток. 3. Все, що має здатність приносити
дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва
товарів та послуг і вкладені у бізнесову справу, діло».
4. Діюче джерело доходу у вигляді засобів виробництва.
Тлумачний
словник еко-
номіста [14,
с. 155, 226]
«засоби, запаси, можливості і джерела, необхідні
для виробництва, задоволення матеріальних і ду-
ховних потреб суспільства при сучасних техно-
логіях та соціально-економічних відносинах»
«сукупність матеріальних і грошових коштів, а також
інтелектуальних здобутків, використовуваних у процесі
виробництва та інших сферах діяльності з метою отри-
мання прибутку; активи фірми (підприємства) за міну-
сом її зобов’язань (заборгованості)».
Словник еко-
номіста та
підприємця
[15, с. 141,
248]
«це своєрідний запас, який може використовувати
особа або організація для функціонування та ви-
конання планів і проектів. Ресурси можуть бути у
формі грошей, матеріалів, персоналу, енергії, до-
свіду, часу та управління»
- Business
Standard 50
[16]
economic resources «економічні ресурси – це різні
фактори виробництва, які використовуються для
виробництва всіх товарів і послуг в економіці.
Існує чотири загальні типи економічних ресурсів:
земля або природні ресурси, праця, капітал,
підприємницька здатність»
- Qutlier
[17]
«входи, такі як фактори виробництва, які можуть
бути ефективно використані для виробництва то-
вару чи послуги. Природні ресурси — це ресурси,
які у формі сировини; людські ресурси - це робоча
сила, що розглядається як фактор виробництва
(скорочення HR. Також називається персоналом)»
«майно, активи та готові вироби, що використовуються в
бізнесі. Це один із чотирьох факторів виробництва»
Dictionary of
Economics.
London: A &
C Black
[18, с. 24, 93.
173]
«природні, капітальні та людські ресурси, які ви-
користовуються для виробництва товарів і послуг.
Також відомий як продуктивні ресурси»
«капітал (фінансовий). Кошти, інвестовані в банк,
доступні для покриття збитків за кредитами чи інших
проблем і, таким чином, захищають вкладників. Капітал
включає весь власний капітал і деякі види позикових
коштів.
Капітальні ресурси - товари, які були вироблені та
використовуються для виробництва інших товарів і
послуг. Вони використовуються знову і знову в процесі
виробництва. Також називаються капітальними благами
та фізичним капіталом.
Капітальні ресурси (елементарні) - товари, які
виготовляються людьми та використовуються для
виробництва інших товарів і послуг. Прикладами засобів
виробництва є інструменти, машини та будівлі».
Glossary of
Economics
and Personal
Finance
Terms
[19]
«природні ресурси (natural resources). Земля,
включаючи ґрунт, повітря, воду, корисні копа-
лини, тваринний і рослинний світ. Включаються
ресурси навколишнього середовища, які підтри-
мують життя та здоров'я, забезпечують зручності
та енергетичні ресурси; людські ресурси та фізич-
ний капітал виключаються.
невідновлювані ресурси (non-renewable resources).
Викопне паливо або метали, які є вичерпними ро-
довищами земної поверхні»
«1. Товари тривалого користування, здатні виробляти
потік товарів або послуг протягом певного періоду часу.
2. Фактор виробництва, що відрізняється від землі
підприємця та робочої сили, яка використовується в
даний момент. 3. Сума грошей, яка інвестується в
комерційне підприємство. 4. Накопичені витрати, що
призводять до вищих наступних доходів, як у
людському капіталі. 5. Багатство. 6. Накопичена робоча
сила; мінова вартість, яка стає багатством; за Марксом»
Routledge
Dictionary of
Economics
[20, с. 52,
282, 289]
Джерело: складено автором.
Із визначень «ресурси» і «капітал» видно, що
вони є схожими за своєю суттю та пов’язані. Так,
капітал можна визначити як наявну вартість (ак-
тиви, кошти, майно, багатство), що може приносити
додаткову вартість, виступаючи фактором вироб-
ництва у якості ресурсу. Ресурси – це наявні запаси
цінностей, які можуть бути використані у разі по-
треби для виробництва товарів чи послуг або отри-
мання інших цінностей. Тобто ресурси – це певний
наявний потенціал, те, що може бути використано
для різних цілей, але не обов’язково реалізовано.
Капітал є якісною характеристикою ресурсу, тобто
активізований ресурс. У цьому сенсі ресурси є шир-
шою за капітал категорією. Капітал – це ресурс,
О. А. Чорна
171
Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772
який перетворено (через інвестування, викори-
стання, структуризацію) на засіб створення вартості,
прибутку.
Вважається, що поняття «людські ресурси»
(ЛР) замінило та витіснило поняття «трудові ре-
сурси» і «персонал» [4, с. 237], тому категорія є
складною з точки зору різного сприйняття на макро-
та мікрорівніі. Разом із цим, як було відзначено
раніше, поняття «людські ресурси» є найбільш роз-
повсюдженим у світі для характеристики працюю-
чої людини та застосовується у сфері управління
персоналом підприємств та організацій. Іншими
словами, поняття «людські ресурси» застосовують
найбільше у зарубіжній науковій літературі по від-
ношенню до управління людьми у процесі праці.
Тому логічно використовувати поняття у цьому
сенсі також, якщо мова йде про рівень підприємства.
Втім поняття «людські ресурси» використовують на
різних рівнях.
В «Енциклопедії сучасної України» ЛР визна-
чають, як «сукупність людей (працівників) із їх
фізичними і розумовими здібностями та відповід-
ними трудовими компетенціями» [11]. Іншими сло-
вами ЛР – це сукупність людей (працівників) і їх
людського капіталу (ЛК). Людський капітал на рівні
індивіда розуміємо, як «сукупність якісних характе-
ристик людини: здібностей, трудових навичок,
знань, мотивацій, освітнього і культурного ро-
звитку, здоров’я, що формуються у процесі її жит-
тєдіяльності шляхом інвестування та використову-
ються нею у трудовій і суспільній діяльності» [12,
с. 24].
З цього слідує, що людські ресурси (ЛР) – це
одна з основних форм ресурсів, що охоплює сукуп-
ність індивідів, їх кількісні характеристики (чисель-
ність, демографічна структура) та якісні характери-
стики (знання, здібності, навички, здоров’я, моти-
вація, тобто людський капітал), які у разі потреби
можуть бути залучені до економічної, соціальної чи
іншої продуктивної діяльності. Особливостями
цього визначення є розуміння, що:
- людські ресурси – це певний потенціал участі
(можливість використання людського капіталу лю-
дей);
- людський капітал – виступає внутрішньою
характеристикою людини для участі;
- реальна участь – це трудова активність, еко-
номічна, соціальна зайнятість тощо (див. рисунок).
Рисунок. Концептуальна схема реалізації людських ресурсів.
Джерело: складено автором.
Отже, людські ресурси на макрорівні – це не
лише наявна кількість працездатного населення, а й
потенціал його залучення для створення товарів, по-
слуг, інших суспільно-значущих цінностей.
Слід відзначити, що складові людського капі-
талу часто розглядаються окремо, як окремі види
капіталу людини. Так, О.А. Грішнова докладно вив-
чала у синергетичному поєднанні людський, інте-
лектуальний і соціальний капітал людини, даючи їм
такі визначення [2, с. 35, 36]: «людський капітал
(ЛК) – це сформований і розвинений у результаті ін-
вестицій і накопичений людиною певний запас здо-
ров’я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який
цілеспрямовано використовується в тій чи іншій
сфері економічної діяльності, сприяє зростанню
продуктивності праці і завдяки цьому впливає на
зростання доходів свого власника, прибутку підпри-
ємства та національного доходу. …Інтелектуальний
капітал (ІК) - інтелектуальні здатності людей у су-
купності зі створеними ними матеріальними й нема-
теріальними засобами, які використовуються в про-
цесі інтелектуальної діяльності людиною індивіду-
ально або в рамках певного колективу і підвищують
ефективність праці й доходи. Соціальний капітал
(СК) – є особливою формою капіталу, що існує в та-
ких елементах громадської організації, як соціальні
мережі, соціальні норми й довіра, що створюють
умови для координації й кооперації заради взаємної
вигоди. Соціальний капітал дає можливості найе-
фективніше використовувати інші види капіталу, а
іноді й компенсувати їх відсутність. Використання
соціального капіталу дозволяє швидше одержувати
інформацію, залучати висококваліфікованих про-
фесіоналів, знаходити фінансову, політичну і сус-
пільну підтримку для певних проектів». На думку
О.А. Грішнової «кожен з цих видів капіталу - люд-
ський, інтелектуальний і соціальний – стає не лише
найпотужнішим самостійним економічним активом,
але й необхідною умовою ефективного викори-
стання усіх інших економічних активів [2, с. 38].
«Щоб відродити Україну, здійснити бажані
соціально-економічні перетворення, потрібно збе-
регти і розвинути ЛК, ІК та СК нації», – пише
О.А. Грішнова. Тобто розглядає їх як окремі види
капіталу людини. Втім, інтелектуальний, соціаль-
ний капітали, як і капітал здоров’я, освітній, ор-
ганізаційно-підприємницький, культурно-мораль-
ний, мотиваційний капітал – це все складові людсь-
Люди
(людський потенціал)
Людські ресурси
(потенціал участі)
Людський капітал
Залучення Участь
Результат (економічний, соціальний,
політичні, інноваційний тощо)
О. А. Чорна
172
ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025
кого капіталу людини (підвиди людського капі-
талу), які можуть бути використані як ресурс самою
людиною, підприємством або іншою організацією
для отримання певних вигід.
Отже, поняття «людські ресурси» можна за-
стосувати на макрорівні для характеристики усіх
людей: і працездатного населення, що може бути за-
лученим до економічної або іншої діяльності; і еко-
номічно активного, працюючого населення; і до
дітей, яких слід розвивати, виявляти таланти, та мо-
тивувати до реалізації їх у країні; до літніх людей,
яких також можна залучати до різної діяльності з ре-
алізації власного досвіду і знань. На мікрорівні люд-
ські ресурси характеризують людей, що працюють
на підприємствах, або у не комерційних ор-
ганізаціях, або є самозайнятими.
Отже, сформулюємо визначення. Людські ре-
сурси підприємства – це сукупність працівників
підприємства та потенційно залучених осіб, що ха-
рактеризуються кількісними (структура, чисель-
ність) та якісними (професійні знання, навички, до-
свід, інтелектуальні напрацювання, здоров’я, здіб-
ності, соціальні зв’язки, мотивація) характеристи-
ками, які у разі потреби можуть бути використані
для досягнення виробничих, управлінських, інно-
ваційних та інших цілей підприємства.
Відповідно на усіх рівнях людські ресурси по-
требують управління.
М. Армстронг визначає управління людськими
ресурсами (HRM) як «стратегічний, інтегрований та
узгоджений підхід до зайнятості, розвитку та
добробуту людей, які працюють в організаціях, по-
годжуючись також із визначеннями HRM, як видів
діяльності, пов’язаних з управлінням трудовими
відносинами; використання зусиль, знань, можливо-
стей та лояльності людей в процесі праці на
підприємстві для виконання робочих завдань з ме-
тою продовження діяльність підприємства у май-
бутньому [1, с. 5]. Г. Дасслер [7, с. 3] визначає
управління людськими ресурсами (HRM) – як про-
цес залучення, навчання, оцінки та компенсації
працівників, а також врахування їхніх трудових
відносин, охорони здоров'я та безпеки, а також пи-
тань справедливості. Цілі управління ЛР, що сфор-
мульовано вищенаведеними спеціалістами у галузі
управління людськими ресурсами, надано у табл. 2.
Таблиця 2. Цілі управління людськими ресурсами підприємств.
М. Армстронг Г. Дасслер
● підтримка організації у досягненні її цілей шля-
хом розробки та впровадження стратегії управ-
ління людськими ресурсами (HR), інтегрова-
ною з бізнес-стратегією (стратегічне HRM);
● сприяння розвитку високопродуктивної куль-
тури на підприємстві;
● забезпечення наявності в організації таланови-
тих, кваліфікованих та залучених співробіт-
ників;
● створення позитивних трудових відносин між
керівництвом та співробітниками, а також
клімату взаємної довіри;
● заохочення застосування етичного підходу до
управління персоналом.
● проведення аналізу роботи (визначення характеру роботи кожного
працівника);
● планування потреб у робочій силі та підбір кандидатів на роботу;
● відбір кандидатів на роботу;
● орієнтація та навчання нових працівників;
● управління заробітною платою (компенсація працівників);
● надання стимулів та пільг;
● оцінка ефективності роботи;
● комунікація (співбесіди, консультування, дисциплінарні стягнення);
● навчання працівників та розвиток менеджерів;
● побудова відносин з працівниками та залученості;
● рівні можливостей та позитивного впливу;
● охорона здоров'я та безпека працівників;
● розгляд скарг та трудові відносини.
Джерело: складено за [1, с. 5-6; 7, с. 3].
Як видно із таблиці, М. Армстронг формулює
цілі більш стратегічного характеру, а Г. Дасслер –
оперативного та тактичного.
Отже, управління ЛР включає цілий ряд дій для
створення продуктивних взаємин між працівниками
і між працівниками і організацією.
В сфері управління людськими ресурсами
постійно з’являються багато напрямів, концепцій,
накшталт «управління людським капіталом, лояль-
ністю і залученістю персонала, управління талан-
тами, управління персоналом на основі розвитку
компетенцій, електронне та цифрове управління
персоналом. Тобто кожен час має свої особливості
та тонкощі. Наприклад, на сьогоднішній день важ-
ливим напрямом є цифровізація управління ЛР, ро-
звиток цифрових компетенцій, а у період воєнного
стану – адаптація людей та розвиток навичок, що по-
трібні в умовах воєнного часу на випадки загроз або
виникнення кризових ситуацій, активне викори-
стання дистанційних форм праці.
Управління людськими ресурсами та розвиток
кожного його компоненту має важливе значення в
умовах повоєнного відтворення. Якісний компонент
ЛР – ЛК – робить його цінним для отримання додат-
кового доходу та визначає конкурентні переваги
суспільства та підприємств. Разом із цим об’єкт
управління живі люди, особистості, із притаман-
ними ним інтелектуальними і фізичними якостями,
психологічними і ментальними особливостями, по-
требами. Цінність ЛР як фактору розвитку під-
приємств зростає. У цьому сенсі не слід недо-
оцінювати важливий компонент ЛР – «потенціал
участі» (можливість використання), який в умовах
воєнного стану і повоєнного відтворення виходить
на передній план. У книзі «Armstrong’s Handbook of
Human Resource Management Practice» звертається
увага на тому, що «практика позначення людей ре-
сурсами, ніби вони є будь-яким іншим фактором ви-
робництва, часто критикується, а термін «людські
ресурси» зводить людей до тієї ж категорії цінності,
О. А. Чорна
173
Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025 ISSN 1817-3772
що й матеріали, гроші та технології», тобто гово-
риться про те, що ресурси є цінними лише тоді, коли
можна експлуатувати або перетворювати на еко-
номічну цінність [1, с. 4]. Втім цінність ресурсів
дійсно у тому, що їх можна використати за потреби
(їх кількісні і якісні характеристики), що дозволяє
продовжувати підприємству працювати у майбутнь-
ому. Тому питання умов, які створюють держава і
підприємства для людей, формуючи їх задово-
леність своїм життям і працею в Україні, надаючи
можливість реалізувати людський капітал, стають
вельми актуальними на шляху розвитку та наявності
ЛР в країні.
Висновки. Таким чином, головною цінністю
розвиненого суспільства є людина: здорова, освічена,
матеріально забезпечена, задоволена життям. Люд-
ські ресурси – це найважливіший ресурс держави та
підприємств, який має складну структуру. ЛР вклю-
чають кількісні і якісні характеристики людини та по-
тенційний і мотиваційний аспект, а саме «потенціал
участі», можливість використовувати робочу силу
людини, як здатність працювати, і різні види людсь-
кого капіталу за потреби. Так, людські ресурси
підприємства – це сукупність працівників підприєм-
ства та потенційно залучених осіб, що характеризу-
ються кількісними (структура, чисельність) та
якісними (професійні знання, навички, досвід, інте-
лектуальні напрацювання, здоров’я, здібності,
соціальні зв’язки, мотивація) характеристиками, які у
разі потреби можуть бути використані для досяг-
нення виробничих, управлінських, інноваційних та
інших цілей підприємства.
Повоєнне відтворення України, її соціально-
економічний розвиток потребує наявності ЛР, що
вимагає створення в країні сприятливих умов на різ-
них рівнях. Потрібна дієва державна мотиваційна
політика із розвитку людських ресурсів, підкріплена
політикою у галузі освіти, сфери здоров’я, соціаль-
ного розвитку. На рівні підприємств доречним є пе-
регляд філософії управління людськими ресурсами
в умовах воєнного часу і перспектив післявоєнного
відтворення. Тому у подальших дослідженнях слід
сконцентрувати увагу на проблемах і викликах ро-
звитку людських ресурсів в Україні та напрямах
трансформації філософії управління людськими ре-
сурсами підприємства.
ЛІТЕРАТУРА
1. Armstrong M., Taylor S. Armstrong’s Handbook of Human Resource Management Practice. 2014. URL:
https://surli.cc/awybku
2. Грішнова О.А. Людський, інтелектуальний і соціальний капітал України: сутність, взаємозв’язок, оцінка, напрями
розвитку. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. 2014. № 1. С. 34-42. URL: https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/
bitstreams/db5e5bee-8e4b-40e4-9fc6-77ed01b35f21/content
3. Колот А.М., Герасименко О.О., Шевченко А.С. Нові виклики для теорії та практики людського капіталу в умовах
становлення «Індустрії 4.0»: компетентнісний аспект. Економіка та суспільство. 2023. № 53. https://doi.org/10.32782/2524-
0072/2023-53-8.
4. Лаптєв В.І., Іванова О.Ю. Людські ресурси – фактор виробництва або інвестиції у майбутнє. Сучасні проблеми управ-
ління підприємствами: теорія та практика – матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 30-31 бе-
резня 2017 р.). Харків: ФОП Панов А.М, 2017. С. 236-238.
5. Storey J. Human Resource Management – Defining the Field. Encyclopedia of Human Resource Management. Edward Elgar,
2016. URL: https://oro.open.ac.uk/44763/7/Storey.pdf
6. Boxall P., Purcell J., Wright P. The Oxford Handbook of Human Resource Management. 2008. URL:
https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199547029.001.0001
7. Dassler G. Human Resource Management. Fifteenth Edition. Florida International University. 2017. URL: https://www.ad-
visory21.com.mt/wp-content/uploads/2022/11/Human-Resource-Management-by-Gary-Dessler-15th-ed.pdf
8. Kulik C., Perry E.L. Human Resources for the Non-HR Manager (2nd edition). Publisher: Routledge. 2023. 364 p.
https://doi.org/10.4324/9781315767536
9. Stone D.L., Deadrick, D.L. Challenges and opportunities affecting the future of human resource management. Human Re-
source Management Review. 2015. № 25 (2). Р. 139-145. https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2015.01.003
10. Bondarouk T., Brewster C. Conceptualising the future of HRM and technology research. International Journal of Human
Resource Management. 2016. Iss. 21. P. 2579–2671. https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1232296
11. Людські ресурси. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-59920
12. Брюховецька Н.Ю., Чорна О.А. Управління розвитком людського капіталу підприємств: інституціональний аспект:
монографія. Київ: , Ін-т економіки пром-сті НАН України, 2015. 268 с.
13. Словник української мови. URL: https://slovnyk.ua/
14. Гончаров С.М., Кушнір Н.Б. Тлумачний словник економіста / за ред. проф. С.М. Гончарова. Київ: Центр учбової
літератури, 2009. 264 с.
15. Туренко А.М., Дмитрієв І.А., Іванілов О.С., Шевченко І.Ю. Словник економіста та підприємця. Харків: ХНАДУ,
2018. 340 с.
16. Resources. Business Standard. URL: https://www.business-standard.com/about/what-is-resource
17. Wolff M. Economic Resources: Examples and Different Types. Qutlier. 2022. March, 31. URL: https://articles.out-
lier.org/economic-resources-examples
18. Collin P.H. Dictionary of Economics. London: A & C Black. 2006. URL: https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-con-
tent/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf.
19. Glossary of Economics and Personal Finance Terms. URL: https://www.stlouisfed.org/education/glossary#sr_glos-
sary%20index=R
20. Rutherford D. Routledge Dictionary of Economics. Taylor & Francis e-Library, 2005. URL: https://library.wbi.ac.id/reposi-
tory/79.pdf
Надійшла до редакції 18.08.2025 р.
Прийнята до друку 09.09.2025 р.
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9674058
https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-53-8
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-53-8
https://oro.open.ac.uk/44763/7/Storey.pdf
https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199547029.001.0001
https://doi.org/10.4324/9781315767536
https://psycnet.apa.org/doi/10.1016/j.hrmr.2015.01.003
https://esu.com.ua/article-59920
https://slovnyk.ua/
https://www.business-standard.com/about/what-is-resource
https://articles.outlier.org/economic-resources-examples
https://articles.outlier.org/economic-resources-examples
https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-content/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf
https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-content/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf
О. А. Чорна
174
ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 3 (81), 2025
REFERENCES
1. Armstrong, M., & Taylor, S. (2014). Armstrong’s Handbook of Human Resource Management Practice.
https://surli.cc/awybku
2. Hrishnova, O. A. (2014). Human, intellectual and social capital of Ukraine: essence, interrelation, evaluation, and directions
of development. Sotsialno-trudovi vidnosyny: teoriia ta praktyka, 1, 34–42. https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/db5e5bee-
8e4b-40e4-9fc6-77ed01b35f21/content [in Ukrainian].
3. Kolot, A. M., Herasymenko, O. O., & Shevchenko, A. S. (2023). New challenges for the theory and practice of human capital in the
conditions of Industry 4.0: a competency aspect. Ekonomika ta suspilstvo, 53. https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-53-8 [in Ukrainian].
4. Laptiev, V. I., & Ivanova, O. Yu. (2017). Human resources – a factor of production or investment in the future. In Modern
problems of enterprise management: theory and practice (pp. 236–238). FOP Panov A.M. [in Ukrainian].
5. Storey, J. (2016). Human Resource Management – Defining the Field. In Encyclopedia of Human Resource Management.
Edward Elgar. https://oro.open.ac.uk/44763/7/Storey.pdf
6. Boxall, P., Purcell, J., & Wright, P. (2008). The Oxford Handbook of Human Resource Management.
https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199547029.001.0001
7. Dessler, G. (2017). Human Resource Management (15th ed.). Florida International University. https://www.advi-
sory21.com.mt/wp-content/uploads/2022/11/Human-Resource-Management-by-Gary-Dessler-15th-ed.pdf
8. Kulik, C., & Perry, E. L. (2023). Human Resources for the Non-HR Manager (2nd ed.). Routledge.
https://doi.org/10.4324/9781315767536
9. Stone, D. L., & Deadrick, D. L. (2015). Challenges and opportunities affecting the future of human resource management.
Human Resource Management Review, 25(2), 139–145. https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2015.01.003
10. Bondarouk, T., & Brewster, C. (2016). Conceptualising the future of HRM and technology research. International Journal
of Human Resource Management, 21, 2579–2671. https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1232296
11. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. (n.d.). Human resources. https://esu.com.ua/article-59920 [in Ukrainian].
12. Briukhovetska, N. Yu., & Chorna, O. A. (2015). Management of the development of human capital of enterprises: institu-
tional aspect: a monograph. lnstitute of lndustrial Economics of National academy of sciences of Ukraine. [in Ukrainian].
13. Slovnyk ukrainskoi movy. (n.d.). https://slovnyk.ua/ [in Ukrainian].
14. Honcharov, S. M., & Kushnir, N. B. (2009). Explanatory dictionary of an economist. Tsentr uchbovoi literatury. [in Ukrainian].
15. Turenko, A. M., Dmytriiev, I. A., Ivanilov, O. S., & Shevchenko, I. Yu. (2018). Dictionary of an economist and entrepreneur.
KhNADU. [in Ukrainian].
16. Resources. (n.d.). Business Standard. https://www.business-standard.com/about/what-is-resource
17. Wolff, M. (2022, March 31). Economic Resources: Examples and Different Types. Qutlier. https://articles.outlier.org/eco-
nomic-resources-examples
18. Collin, P. H. (2006). Dictionary of Economics. London: A & C Black. https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-con-
tent/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf
19. Glossary of Economics and Personal Finance Terms. (n.d.). https://www.stlouisfed.org/education/glossary#sr_glos-
sary%20index=R
20. Rutherford, D. (2005). Routledge Dictionary of Economics. Taylor & Francis e-Library. https://library.wbi.ac.id/reposi-
tory/79.pdf
Received: 18.08.2025
Accepted: 09.09.2025
Чорна О. А. Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки
України.
Стаття присвячена уточненню сутності людських ресурсів підприємств, визначенню взаємозв’язку між поняттями
«людські ресурси» і «людський капітал». Встановлено, що людські ресурси підприємства – це сукупність працівників
підприємства та потенційно залучених осіб, що характеризуються кількісними (структура, чисельність) та якісними
(професійні знання, навички, досвід, інтелектуальні напрацювання, здоров’я, здібності, соціальні зв’язки, мотивація) харак-
теристиками, які у разі потреби можуть бути використані для досягнення виробничих, управлінських, інноваційних та інших
цілей підприємства. Виділено цілі управління людськими ресурсами підприємств.
Ключові слова: людські ресурси, людський капітал, ресурси, капітал, підприємства, повоєнне відтворення, цілі управ-
ління людськими ресурсами підприємств.
Chorna O. A. Determination of human resources of enterprises in the prospects of post-war reconstruction of the econ-
omy of Ukraine.
The article is devoted to clarifying the essence of human resources of enterprises. Despite a significant number of deep and
meaningful studies on human resources management, the problem of lack of human resources in Ukraine requires intensification of
scientific research in this direction, in particular in the prospects of post-war reconstruction of the economy of Ukraine.
The relationship between the concepts of «human resources» and «human capital» is determined.
Based on the research conducted, it was established that human resources are one of the main forms of resources, encompassing
a set of individuals, their quantitative characteristics (number, demographic structure) and qualitative characteristics (knowledge, abil-
ities, skills, health, motivation, i.e. human capital), which, if necessary, can be involved in economic, social or other productive activ-
ities. The features of this definition are the understanding that: human resources are a certain potential for participation (the ability to
use the human capital of people); human capital is an internal characteristic of a person for participation; real participation is labor
activity, economic, social employment, etc.
It is substantiated that at the micro level, human resources characterize people working in enterprises, non-commercial organi-
zations or are self-employed. Let us formulate a definition. Human resources of an enterprise are a set of employees of an enterprise
and potentially involved persons, characterized by quantitative (structure, number) and qualitative (professional knowledge, skills,
experience, intellectual achievements, health, abilities, social ties, motivation) characteristics, which, if necessary, can be used to
achieve production, management, innovation and other goals of the enterprise.
The goals of human resources management of enterprises are highlighted.
Keywords: human resources, human capital, resources, capital, enterprises, post-war reproduction, objectives of human resources
management of enterprises.
https://surli.cc/awybku
https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/db5e5bee-8e4b-40e4-9fc6-77ed01b35f21/content
https://ir.kneu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/db5e5bee-8e4b-40e4-9fc6-77ed01b35f21/content
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-53-8
https://oro.open.ac.uk/44763/7/Storey.pdf
https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199547029.001.0001
https://www.advisory21.com.mt/wp-content/uploads/2022/11/Human-Resource-Management-by-Gary-Dessler-15th-ed.pdf
https://www.advisory21.com.mt/wp-content/uploads/2022/11/Human-Resource-Management-by-Gary-Dessler-15th-ed.pdf
https://doi.org/10.4324/9781315767536
https://doi.org/10.1016/j.hrmr.2015.01.003
https://doi.org/10.1080/09585192.2016.1232296
https://esu.com.ua/article-59920
https://slovnyk.ua/
https://www.business-standard.com/about/what-is-resource
https://articles.outlier.org/economic-resources-examples
https://articles.outlier.org/economic-resources-examples
https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-content/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf
https://universitysocialteaching.uniurb.it/wp-content/uploads/2021/01/Dictionary-of-economics.pdf
https://www.stlouisfed.org/education/glossary#sr_glossary%20index=R
https://www.stlouisfed.org/education/glossary#sr_glossary%20index=R
https://library.wbi.ac.id/repository/79.pdf
https://library.wbi.ac.id/repository/79.pdf
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209735 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:23:01Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чорна, О.А. 2025-11-26T09:59:38Z 2025 Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України / О.А. Чорна // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 3 (81). — С. 168-174. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209735 331.101.3:658:338.246.88 (477) https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-3(81)-168-174 Стаття присвячена уточненню сутності людських ресурсів підприємств, визначенню взаємозв’язку між поняттями «людські ресурси» і «людський капітал». Встановлено, що людські ресурси підприємства – це сукупність працівників підприємства та потенційно залучених осіб, що характеризуються кількісними (структура, чисельність) та якісними (професійні знання, навички, досвід, інтелектуальні напрацювання, здоров’я, здібності, соціальні зв’язки, мотивація) характеристиками, які у разі потреби можуть бути використані для досягнення виробничих, управлінських, інноваційних та інших цілей підприємства. Виділено цілі управління людськими ресурсами підприємств. The article is devoted to clarifying the essence of human resources of enterprises. Despite a significant number of deep and meaningful studies on human resources management, the problem of lack of human resources in Ukraine requires intensification of scientific research in this direction, in particular in the prospects of post-war reconstruction of the economy of Ukraine. The relationship between the concepts of «human resources» and «human capital» is determined. Based on the research conducted, it was established that human resources are one of the main forms of resources, encompassing a set of individuals, their quantitative characteristics (number, demographic structure) and qualitative characteristics (knowledge, abilities, skills, health, motivation, i.e. human capital), which, if necessary, can be involved in economic, social or other productive activities. The features of this definition are the understanding that: human resources are a certain potential for participation (the ability to use the human capital of people); human capital is an internal characteristic of a person for participation; real participation is labor activity, economic, social employment, etc. It is substantiated that at the micro level, human resources characterize people working in enterprises, non-commercial organizations or are self-employed. Let us formulate a definition. Human resources of an enterprise are a set of employees of an enterprise and potentially involved persons, characterized by quantitative (structure, number) and qualitative (professional knowledge, skills, experience, intellectual achievements, health, abilities, social ties, motivation) characteristics, which, if necessary, can be used to achieve production, management, innovation and other goals of the enterprise. The goals of human resources management of enterprises are highlighted. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Менеджмент персоналу Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України Determination of human resources of enterprises in the prospects of post-war reconstruction of the economy of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України Чорна, О.А. Менеджмент персоналу |
| title | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України |
| title_alt | Determination of human resources of enterprises in the prospects of post-war reconstruction of the economy of Ukraine |
| title_full | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України |
| title_fullStr | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України |
| title_full_unstemmed | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України |
| title_short | Визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки України |
| title_sort | визначення людських ресурсів підприємств у перспективах повоєнного відтворення економіки україни |
| topic | Менеджмент персоналу |
| topic_facet | Менеджмент персоналу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209735 |
| work_keys_str_mv | AT čornaoa viznačennâlûdsʹkihresursívpídpriêmstvuperspektivahpovoênnogovídtvorennâekonomíkiukraíni AT čornaoa determinationofhumanresourcesofenterprisesintheprospectsofpostwarreconstructionoftheeconomyofukraine |