Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії
В борьбе с народничеством В. И. Ленин впервые разработал действительно научную историю развития русского капитализма, уделив особое внимание вопросу генезиса капиталистической мануфактуры в России. Эта проблема является одной из центральных в его работе «Развитие капитализма в России», в которой на...
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 1970 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1970
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209792 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії / О.М. Пономарьов // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 169-183. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859562813117169664 |
|---|---|
| author | Пономарьов, О.М. |
| author_facet | Пономарьов, О.М. |
| citation_txt | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії / О.М. Пономарьов // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 169-183. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| description | В борьбе с народничеством В. И. Ленин впервые разработал действительно научную историю развития русского капитализма, уделив особое внимание вопросу генезиса капиталистической мануфактуры в России. Эта проблема является одной из центральных в его работе «Развитие капитализма в России», в которой на огромном фактическом материале показаны этапы и своеобразие развития капиталистической мануфактуры.
Ленин видел разные формы капитализма, отличающиеся степенью «чистоты» или оконченное™, то есть отсталые и развитые.
По вопросу развития русской мануфактуры буржуазная историография оставила советской исторической науке надуманную концепцию «крепостной мануфактуры», согласно которой тяжелая промышленность в России не имела экономических условий для развития и поэтому «искусственно» насаждалась сверху усилиями правительства. Действительно научная, марксистско-ленинская разработка вопроса мануфактур в России началась только советской исторической наукой. В статье исследуются важнейшие работы и концепции советских историков, посвященные изучению разбития мануфактуры в России,— Н. Н. Покровского, М. В. Злотникова, С. Г. Струмилина, П. И. Лященко, А. М. Панкратовой, И. А. Гуржия, А. А. Нестеренко, Т. И. Деревянкина и др.
|
| first_indexed | 2025-12-06T13:00:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. М. П о н о м а р ь о в
Ц Ц Л Е Н І Н С Ь К И Й А Н А Л І З Е К О Н О М І Ч Н О Ї П Р И Р О Д И
і Ц Р О С І Й С Ь К О Ї МАНУФАКТУРИ
Щ Ц І В И В Ч Е Н Н Я Ц І Є Ї П Р О Б Л Е М И
§ § В Р А Д Я Н С Ь К І Й ІСТОРІОГРАФІЇ
Розробляючи марксистську концепцію російського історичного
процесу, В. І. Ленін величезну увагу приділяв питанню генезису
капіталізму. У боротьбі з народниками, які відкидали економічні
коріння капіталізму, говорили про «штучність» російської ману-
фактури, В. І. Ленін вперше в історичній науці дослідив на основі
марксистської методології процес розвитку капіталізму в Росії.
При цьому він викрив повну неспроможність народницьких твер-
джень, довівши, що розв'язання народниками питання про при-
роду і перспективи капіталізму в Росії нікуди не годиться На-
родники виходили з помилкового протиставлення історичного
розвитку країн Заходу, твердячи, що у протилежність західноєв-
ропейському капіталізму, який історично склався як прогресивне
явище, російський капіталізм штучно насаджувався зверху уря-
дом.
У боротьбі з народництвом В. І. Ленін вперше розробив дій-
сно наукову історію розвитку російського капіталізму. Особливо
велику увагу він приділяв питанню генезису капіталістичної ма-
нуфактури в Росії. Ц я проблема стала однією з центральних у
його праці «Розвиток капіталізму в Росії», в якій досліджені всі
етапи розвитку капіталістичної мануфактури. Вивчаючи на вели-
чезному фактичному матеріалі перші стадії капіталізму в про-
мисловості, Ленін розкрив історичні корені капіталістичних ма-
нуфактур та їх безпосередній зв 'язок з дрібним виробництвом.
Одночасно В. І. Ленін дав глибокий і всебічний аналіз економіч-
ної природи російської мануфактури.
Слідом за К. Марксом, який розглядав мануфактуру як «ха-
рактерну форму капіталістичного виробництва», В. І. Ленін вва-
жав, що мануфактура — особливий ступінь розвитку капіталізму
в промисловості: «ця форма промисловості означає вже, як відо-
мо, глибоке панування капіталізму...» 2. Володимир Ілліч вказу-
вав на те, що мануфактура в розвитку капіталістичних форм
«має важливе значення, будучи проміжною ланкою між ремес-
лом і дрібним товарним виробництвом з примітивними формами
капіталу і між великою машинною індустрією (фабрикою)» 3 .
1 Див. В. І. Л е н і н. Твори, т. 2, стор. 464.
2 Т а м ж е , стор. 387.
3 В. І. Л е и і н. Твори, т. З, стор. 330.
169
У праці «Розвиток капіталізму в Росії» на величезному фактич-
ному матеріалі показано широке розповсюдження у пореформе- \
ній Росії капіталістичних мануфактур.
Разом з тим В. І. Ленін звернув увагу на своєрідність розвит-
ку мануфактур в Росії, що проявилася в застосуванні кріпацької
праці, особливо у суконному і металургійному виробництвах. Су-
конне виробництво він назвав «прикладом того самобутнього
явища в російській історії, яке полягає в застосуванні кріпацької
праці до промисловості» '.
Характеризуючи уральську металургію, В. І. Ленін указував,
що вона являє собою «оригінальний лад промисловості» 2. Суть
цього економічного ладу полягала в тому, що «В основі «органі-
зації праці» на Уралі здавна лежало кріпосне право...» 3 Останнє
обумовило застій промисловості Уралу. Пояснюючи це положен-
ня, В. І. Ленін відмічав, що уральські горнопромисловці були в
один і той же час «і поміщиками і заводчиками, будували своє
панування не на капіталі і конкуренції, а на монополії і на своєму
власницькому праві»4 .
Прибічники теорії «кріпосницької мануфактури» для доказу
своєї точки зору звичайно посилаються на характеристику
В. І. Леніним суконного виробництва. Визначаючи економічну
природу цієї галузі, В. І. Ленін писав, що «до 1860-х років включ-
но суконне виробництво мало особливу, оригінальну організацію:
воно було зосереджене в порівняно великих закладах, які однак
зовсім не належали до капіталістичної фабричної індустрії, а
грунтувалися на праці кріпосних або тимчасово-зобов'язаних се-
лян» 5. На підставі цього висловлювання В. І. Леніна деякі до-
слідники роблять категоричний висновок про те, що мануфактури
з кріпацькою працею, оскільки вони не відносилися до капіта-
лістичної промисловості, були феодальними і, таким чином, ні про
який капіталізм в них не може бути й мови. Але ж при цьому
зовсім не враховується та обставина, що В. І. Ленін, говорячи
про мануфактури з кріпацькою працею, ніколи не застосовував
для визначення їхнього економічного ладу терміну «кріпосниць-
ка» або «феодальна». Так, вказуючи на дві протилежні течії в
текстильній промисловості в пореформеній Росії, він відмічає, що
обидві вони «виражають розвиток капіталізму, а саме: з одного
боку, занепад поміщицьких закладів вотчинно-посесійного харак-
теру, з другого боку, розвиток чисто капіталістичних фабрик з
купецьких закладів» 6. Протиставляючи ці течії, В. І. Ленін, як
' В . І. Л е н і н . Твори, т. З, стор. 404.
2 Т а м ж е , стор. 416.
3 Т а м ж е , стор. 416—417.
4 Т а м ж е , стор. 417.
5 Т а м ж е , стор. 403.
6 Т а м ж е , стор. 403—404.
ł
170
бачимо, підкреслював, що поміщицькі вотчинно-посесійні закла-
ди не були чисто капіталістичними на відміну від фабрик, що
виросли з купецьких закладів. Але ж він ні в якому разі не вва-
жає їх кріпосницькими, інакше не застосовував би до фабрик
визначення «чисто капіталістичні», а назвав би їх просто капіта-
лістичними у протилежність поміщицьким вотчинно-посесійним
закладам, підкресливши б тим самим їхню кріпосницьку природу.
Отже, В. І. Ленін бачив різні форми капіталізму, які відрізня-
лися ступенем «чистоти» або закінченості, тобто відсталі і розви-
нуті. Ця думка чітко висловлена у статті «Землевпорядження і
сільська біднота». В ній В. І. Ленін вказує: «Капіталізм буває
різний: поміщицький, напівфеодальний, з безліччю залишків уся-
ких привілеїв, найбільш реакційний і найбільш болісний для ма-
си,— а також капіталізм вільних фермерів, найбільш демокра-
тичний, менш болісний для маси, з найменшими залишками при-
вілеїв» Суть цього напівфеодального капіталізму визначена
В. І. Леніним у статті «Дрібнобуржуазний і пролетарський соціа-
лізм», в якій охарактеризована економіка поміщицького госпо-
дарства. Вона полягає в тому, що «поміщицьке господарство в
Росії поєднує в собі капіталістичні і кріпосницькі риси» 2.
Ц я характеристика В. І. Леніним поміщицького капіталізму
в сільському господарстві має принципове значення для розумін-
ня економічної природи мануфактур з кріпацькою працею. Вона
цілком придатна для характеристики промисловості, бо природа
капіталізму кінець кінцем всюди однакова. Мануфактури з крі-
пацькою працею означали своєрідний «пруський шлях» розвитку
капіталізму в промисловості. Як і в пореформеному сільському
господарстві, капіталізм вотчинно-посесійних мануфактур зустрі-
чав найсильніші перешкоди для свого розвитку в кріпосницьких
відносинах і, ускладнюючись ними, приймав затяжний характер
і був болючим для народних мас. Мануфактури з кріпацькою пра-
цею являли собою найбільш відсталі форми капіталізму. Саме
тому занепад вотчинно-посесійних закладів у пореформений пе-
ріод і розвиток чисто капіталістичних фабрик В. І. Ленін розгля-
дав як виявлення розвитку капіталізму.
Таким чином, капіталізм мануфактур з найманою працею
В. І. Ленін вважав найбільш чистим і закінченим, а капіталізм
вотчинно-посесійних закладів — відсталим, напівфеодальним, що
поєднував у собі капіталістичні й кріпосницькі риси. Ленінський
аналіз економічного ладу російських мануфактур має першорядне
значення при вивченні історії мануфактур і генезису капіталіз-
му в Росії. Він протистояв як дрібнобуржуазному народницькому,
так і буржуазному розумінню цієї проблеми.
1 В. І. Л е н і н. Твори, т. 19, стор. 332.
2 В. І. Л е н і н. Твори, т. 9, стор. 399.
171
У вивченні проблеми російської мануфактури буржуазна істо-
ріографія залишила у спадщину радянській історичній науці на-
думану концепцію «кріпосницької мануфактури», на підставі якої
робився висновок, що велика промисловість у Росії не мала еко-
номічних умов для розвитку і тому «штучно» насаджувалася
зверху зусиллями уряду.
Вперше ця теза була висунута ще А. К- Корсаком, який твер-
див, що мануфактури в Росії були «штучно насаджені» Пет-
ром І В. О. Ключевський, розглядаючи економічну політику
Петра І, визначав її як «казенно-парникове виховання промис-
ловості» 2. Слідом за ним П. М. Милюков заявляв про відсутність
в Росії економічних умов для розвитку мануфактурної промисло-
вості і про те, що вона «могла триматися тільки штучними засо-
бами і завдяки посиленій опіці» 3.
Лінію «кріпосницької мануфактури» продовжив М. Н. Туган-
Барановський. На його думку, соціально-економічне становище
Росії було таким, що капіталістичне виробництво було неможли-
вим. Туган-Барановський першим з буржуазних економістів за-
стосував до мануфактури першої чверті XVIII ст. термін «кріпос-
ницька» 4. Цим терміном буржуазна історіографія визначила не
тільки некапіталістичний характер російської мануфактури, але
й її «штучність» як наслідок відсутності соціально-економічних
умов для її розвитку.
М. М. Покровський переконливо довів, що вже у XVII ст. в
Росії були необхідні умови для розвитку великого виробництва:
капітали, внутрішній ринок, вільні робочі руки. Але разом з тим
він говорив про примусовий розвиток мануфактур при Петрі І,
характеризував їх як кріпосницькі і заявляв, що «від Петра І веде
свій початок кріпосницька фабрика». Він твердив, що Петро І
силоміць заганяв купецький капітал у промисловість, де той не
міг прищепитися. «Капітал, загнаний дрюком у промисловість,—
писав Покровський,—знову просився в торгівлю» 5. Але ж визнан-
ня «штучності» мануфактур означало і визнання «штучності» ро-
сійського капіталізму.
Ця характеристика російської мануфактури, некритично прий-
нята М. М. Покровським від буржуазної історіографії, через його
праці увійшла в радянську історико-економічну літературу. Цьо-
му сприяло, з одного боку, недостатнє знання праць В. І. Леніна,
і з другого, те, що проблема мануфактури в Росії в той час не
1 А. К. К о р с а к . О формах промышленности вообще и о значении до-
машнего производства. М., 1861, стор. 27.
2 В. О. К л ю ч е в с к и й . Курс русской истории, т. 4, 1958, стор. 118.
3 П. Н. М и л ю к о в . Очерки по истории русской культуры, ч. I. СПб.,
1900, стор. 84.
4 М. Т у г а н-Б а р а н о в с к и й. Русская фабрика. М.— Л., 1934,
стор. 20, 23.
5 М . Н. П о к р о в с к и й . Избранные произведения, кн. I. М., 1966,
стор. 560, 564, 566.
172
стала ще предметом спеціального дослідження. Велика заслуга
у вивченні цієї проблеми належить М. В. Злотникову і особливо
С. Г. Струміліну.
У 1929 р. в Комісії по історії пролетаріату при Товаристві іс-
ториків-марксистів М. В. Злотников виступив з доповіддю «Фор-
мування вільнонайманої праці в кріпосницькій Росії» Він по-
казав, що велика промисловість і формування найманої робочої
сили в Росії беруть свій початок ще в XVII в. Одночасно він не
погоджувався з визначенням російської мануфактури як кріпос-
ницької.
Доповідь Злотникова викликала дискусію про характер со-
ціально-економічної природи російської мануфактури XVIII ст.
Під час цієї дискусії піддався сумніву сам термін «кріпосниць-
ка мануфактура» 2. Почата Злотниковим дискусія продовжува-
лася на сторінках збірників документів «Кріпосницька мануфак-
тура в Росії».
У 1932 р. в одному із збірників цієї серії була вміщена стат-
тя С. Г. Струміліна «Царська мануфактура XVII ст.», в якій він,
спираючись на документи збірника, показав існування капіталіс-
тичної мануфактури в Росії XVII ст. При цьому він визнавав, що
феодалізм не міг не накласти свій відбиток на мануфактуру, що
виникла в його надрах 3.
Близьку до Струміліна точку зору висловив С. І. Солнцев у
вступній статті «До питання про соціальний склад робітників на
мануфактурах першої половини XVIII ст.» 4. В ній автор прийшов
до висновку, що в середині XVIII ст. на мануфактурах вже скла-
лися «справжні кадри робітників, що виросли на основі вільно-
найманої праці». Він відкинув також безпідставне твердження
Туган-Барановського про те, що кріпацька праця була вигідніша
за вільнонайману, і довів, що праця вільнонайманих робітників
була більш продуктивною, ніж праця кріпаків 5 . Таким чином,
були внесені важливі корективи у розуміння соціального складу
робочої сили на мануфактурах XVIII ст.
На захист концепції «кріпосницької мануфактури» виступив
М. П. Вяткін. У статті «До питання історії кріпосницької ману-
фактури» 6 він намагався теоретично обгрунтувати різниці між
1 История пролетариата СССР, т. I. 1930, стор. 143—460.
2 Див. рецензію М. В. Нєчкіної на збірник документів «Крепостная ману-
фактура в России», ч. І. Тульские и Каширские железные заводы.— История
пролетариата в России, зб. 6-й, 1931.
3 36. «Крепостная мануфактура в России», ч. III. Дворцовая полотняная
мануфактура XVII в. Л., 1932, стор. XVII.
4 36. «Крепостная мануфактура в России», ч. IV. Социальный состав ра-
бочих первой половины XVIII века. Л., 1934.
5 Т а м ж е , стор. XI, XXVI.
6 36. «Крепостная мануфактура в России», ч. V. Московский суконный
двор. Л., 1934.
173
російською мануфактурою феодального періоду і капіталістич-
ною мануфактурою Західної Європи, ствердити феодальний ха-
рактер російської мануфактури. Визнаючи положення буржуаз-
ної історіографії про те, що петровські мануфактури «насаджува-
лися урядом», М. П. Вяткін, по суті, визнавав їх «штучність». Він
взяв під сумнів навіть існування поділу праці в російських ману-
фактурах XVIII ст. У кріпосницькій мануфактурі, на думку Вят-
кіна, він був можливий лише у зовсім нерозвиненій формі. Вслід
за поділом праці автор скасував і найману працю на мануфакту-
рах. Без всяких застережень він застосував до російських ману-
фактур XVIII ст. загальнотеоретичні положення, основані на
аналізі класичного капіталізму, не враховуючи того, що ману-
фактурний період, за визначенням В. І. Леніна, був «епохою
зародкового розвитку капіталізму» \ для якого категорії розви-
неного капіталізму не властиві. Цю помилку повторюють деякі
автори і сьогодні, забуваючи, що ігнорування цієї обставини
призводить лише до порушення принципу історизму і глибоко
помилкових висновків.
У першій половині 30-х років визначилися основні точки зору
на економічну природу російської мануфактури як на капіталіс-
тичну, кріпосницьку і змішану. При цьому концепція «кріпосни-
цької мануфактури» виявилася дуже живучою. Прямо чи посе-
редньо її дотримувалися, крім М. П. Вяткіна, С. Г. Томсінський,
А. П. Погребінський, П. Г. Любомиров, Д . Бабурін і ін.
Між тим концепція кріпосницької мануфактури репрезенту-
вала вже вчорашній день радянської історіографії. В науковий
обіг вводилися нові, раніше невідомі архівні матеріали, які запе-
речували таке розуміння соціально-економічної природи російсь-
кої мануфактури. До кінця 40-х років вже назріла необхідність
докорінного перегляду цієї концепції.
У 1947—1949 pp. на сторінках журналу «Вопросы истории»
розгорнулася дискусія про економічну природу російської ману-
фактури. Приводом до неї була стаття М. Л. Рубінштейна «Крі-
посне господарство і зародження капіталістичних відносин у
XVIII ст.», яка містила характеристику мануфактур XVIII ст.
Мануфактури XVII — початку XVIII ст. Рубінштейн розглядав як
чисто кріпосницькі, «ще позакапіталістичного розвитку». Лише з
40—50-х років XVIII ст., на його думку, в Росії з 'являються ка-
піталістичні мануфактури, що виросли з кустарно-промислових
підприємств 2. Новим у статті М. Л. Рубінштейна був частковий
відхід від концепції кріпосницької мануфактури і визнання для
другої половини XVIII ст. капіталістичних мануфактур. Разом
1 В. І. Л е н і її. Твори, т. З, стор. 417.
2 Н. Л. Р у б и н ш т е й н . Крепостное хозяйство и зарождение капита-
листических отношений в XVIII в.— Ученые записки Московского государст-
венного университета им. М. В. Ломоносова, вып. 87. История СССР. М.,
1946.
174
з тим в ній було багато помилкових тверджень, які викликали
серйозні заперечення деяких істориків.
Першою з критикою основних положень статті М. Л. Рубін-
штейна виступила Є. І. Заозерська Вона виступила проти са-
мого поняття «кріпосницька мануфактура», яка ні у К- Маркса,
ні у В. І. Леніна не зустрічається, але вважала можливим лише
«мовно» зберегти цей термін для закладів з кріпацькою працею.
Відкинувши помилкові висновки М. Л. Рубінштейна, Є. І. Зао-
зерська зробила спробу дати своє рішення питання щодо соціаль-
но-економічної природи російської мануфактури. Суть його зво-
дилася до такого. Як капіталістичне явище, мануфактура виникла
на Заході, і «в цій формі з нею познайомилися в Росії, в цій фор-
мі її намагалися заводити в XVII ст. і заводили у XVIII ст.» 2. Але
кріпосницький лад, що гальмував розвиток великої промисло-
вості, привів до появи мануфактур з кріпацькою працею, яка не
була властива мануфактурам як капіталістичному явищу. Ку-
пецькі ж мануфактури протягом всього XVIII ст. створювалися і
розвивалися у більшості випадків на основі найманої праці, і
тому немає підстав вважати їх кріпосницькими. Російську ману-
фактуру Є. І. Заозерська вважає більш складною, ніж західно-
європейська, бачачи в ній поєднання кріпосницьких і капіталіс-
тичних елементів. В одних випадках переважали кріпосницькі
елементи, в інших — капіталістичні. Кріпосницькими вона вва-
ж а є лише ті мануфактури «що знаходилися і були наче замкнені
в глибині вотчини» 3.
З різкими запереченнями проти концепції М. Л. Рубінштейна
виступив і К А. Пажитнов. Він вважає неможливим ототожнен-
ня кріпосницької мануфактури з вотчинним господарством, тому
що кріпаки-майстрові отримували грошову або змішану заробіт-
ну плату. Кріпосницькі мануфактури він характеризує як важли-
вий етап «у переході від феодального способу експлуатації до
капіталістичного» 4. В той же час купецькі мануфактури визна-
ються ним далеко не бездоганними з точки зору політичної еко-
номії. Як і Є. І. Заозерська, К- А. Пажитнов вважає, що у всіх
мануфактурах в тій чи іншій мірі були елементи капіталістичного
розвитку5 . Але велика промисловість XVIII ст., на його думку,
залишалася в основному кріпосницькою.
І. С. Бак, що взяв участь у дискусії, зайняв позицію, дуже
близьку до позиції М. П. Вяткіна. Він наполягав на тому, що
навіть купецьку мануфактуру першої чверті XVIII ст. не можна
' E . З а о з е р с к а я . К вопросу о развитии крупной промышленности в
России в XVIII в.—'«Вопросы истории», 1947, № 12.
2 Т а м ж е , стор. 73.
" 'l а м ж е .
4 К. П а ж и т н о в . К вопросу о «переломе в мануфактурной промышлен-
ности XVIII в.— «Вопросы истории», 1948, № 3, стор. 60.
5 Т а м ж е , стор. 61.
175
розглядати як чисто капіталістичну, бо вільнонаймана праця
переплітається в ній з примусовою працею, яка мала тенденцію
до переваги над першою або до виключного панування
Принципово іншу позицію у визначенні економічної суті ро-
сійської мануфактури зайняв С. Г. Струмілін. У статті «Еконо-
мічна природа перших російських мануфактур» він висловив
свій погляд на російську мануфактуру як на капіталістичне
явище. Він рішуче протестував проти безпідставних, на його
думку, тверджень про «штучність» великої промисловості в
Росії і проти визнання російської мануфактури кріпосницькою.
Одночасно він виступив проти перебільшення поняття про від-
сталість Росії в період, що передував перетворенням Петра І.
У статті наведені факти, які свідчать про те, що вже в XVI—
XVII ст. в Росії склалися умови для виникнення великої промис-
ловості — і «виросла відповідна надбудова у вигляді мануфак-
тури» 2. Це положення принципово важливе, тому що через
перебільшення економічної відсталості Росії виникали науково
безпідставні твердження про «штучність» російських мануфак-
тур, про відсутність у Росії економічних умов для появи капіта-
лістичної промисловості, саме на грунті цього перебільшення
виникла й утримується концепція кріпосницької мануфактури.
С. Г. Струмілін заперечує проти самої постановки питання про
кріпосницьку мануфактуру і бачить у цьому словосполученні
внутрішні протиріччя. Він наполягає на тому, що термін «ману-
фактура» означає певний ступінь розвитку капіталізму і що
визнання мануфактури кріпосницькою позбавляє її цієї якості.
При цьому він посилається на положення К. Маркса про те, що
мануфактурний поділ праці може розвиватися лише в капіталіс-
тичній формі.
На думку С. Г. Струміліна, капіталістичне підприємство
відрізняється від усіх інших наявністю капіталу. При наявності
цієї ознаки відкидати капіталістичну природу мануфактури не
можна. Позакапіталістичними С. Г. Струмілін вважає ті вотчин-
ні підприємства, які були створені поміщиками «лише для влас-
ного споживання в межах своєї вотчини»3 . Він наполягає на
тому, що російська мануфактура, незважаючи на те, що вона
виникла і розвивалася у кріпосницькій оболонці, мала капіта-
лістичну природу. Появу зачатків капіталістичних відносин в
Росії він бачить вже у XVI ст.4
' ™! 1 П
' И. Б а к. К вопросу о генезисе капиталистического уклада в крепостном
хозяйстве России.—• «Вопросы истории», 1948, стор. 72.
2 С. Г. С т р у м и л и н. Экономическая природа первых русских мануфак-
тур.— «Вопросы истории», 1948, № 6, стор. 61.
3 i' а м ж е .
4 Т а м ж е , стор. 64.
176
Дискусія 1947—1949 pp. не привела до остаточного вирішен-
ня проблеми економічної природи російської мануфактури. Але
протягом дискусії було піддано серйозному сумніву і фактично
відкинуто погляд на мануфактуру XVIII ст. як на чисто кріпос-
ницьке явище. В той же час дискусія показала, що без конкрет-
них досліджень обговорення цієї складної проблеми не може
виходити за межі абстрактних суперечок.
У наступні роки видано ряд великих праць, присвячених ок-
ремим галузям мануфактурної промисловості. Вже в 1949 р.
опублікована капітальна праця Б. Б. Кафенгауза «Історія госпо-
дарства Демидових у XVIII—XIX ст.» Перші ростки капіталіз-
му в промисловості Росії Б. Б. Кафенгауз бачить у XVII ст.,
зазначаючи при цьому, що вони були «міцно оплутані з усіх бо-
ків феодально-кріпосницькими відносинами». Переплетення крі-
посницьких і капіталістичних елементів він відмічає і в демидов-
ських металургійних заводах XVIII ст . 2
У 1952 р. було опубліковано третє видання праці П. І. Лящен-
ка з історії народного господарства С Р С Р 3 , в якій порушено
питання про соціально-економічну природу російської мануфакту-
ри. Мануфактури першої чверті XVIII ст. чисто кріпосницькими
П. І. Лященко не вважає. Кріпосницькою він визнає лише вот-
чинну промисловість. Виступив він і проти твердження про те,
що мануфактурна промисловість в Росії виникла лишена початку
XVIII ст., будучи штучно насаджена зверху Петром І. Він визнає,
що мануфактури першої чверті XVIII ст. «у переважній масі»
'відповідали ознакам капіталістичних виробничих відносин і за-
клали капіталістичний уклад у промисловості4 .
Д л я першої чверті XVIII ст. П. І. Лященко встановлює кіль-
ка типів мануфактур: казенні, купецькі, посесійні і вотчинні. До
капіталістичних він відносить лише купецькі5 . Ця класифікація
була прийнята багатьма істориками.
У 1952 р. була закінчена капітальна праця Г. М. Панкратової
«Формування промислового пролетаріату в Росії» (опублікована
посмертно, через 11 років) 6, в якій автор висловила своє розу-
міння соціально-економічної природи російської мануфактури.
Вона заперечувала проти занадто прямолінійної аналогії росій-
ських мануфактур з капіталістичними мануфактурами Заходу.
Ключ до вирішення проблеми вона бачила у диференційованому
аналізі і детальному дослідженні різних типів великих підпри-
1 Б. Б. К а ф е н г а у з . История хозяйства Демидовых в XVIII—XX вв.—
Исследования по истории уральской металлургии, т. I. М.— Л., 1949.
2 Т а м ж е, стор. 38, 181.
3 П. И. Л я ш е н к о. История народного хозяйства СССР, ч. I. Докапита-
листическая формация. Изд. 3-е. 1952.
А П. И. Л я щ е н к о. Назв .праця, стор. 396, 439.
5 Т а м ж е , стор. 390, 393, 445.
6 А. М. П а н к р а т о в а . Формирование промышленного пролетариата в
России (XVII—XVIII вв.). М., 1963.
10—264 177
ємств. На її думку, закінчених і чистих мануфактур у Росії бути
не могло, тому що в їхній структурі поряд з новими рисами збе-
реглися риси докапіталістичних відносин. Виходячи з цього, вона
вважає можливим говорити лише про мануфактури перехідного
характеру соціальних відносин з перевагою кріпосницьких еле-
ментів. Існування капіталістичних мануфактур у XVIII ст.
Г. М. Панкратова визнає як виняток. Капіталістичні мануфак-
тури, на її думку, зароджуються лише на рубежі XVIII—XIX ст.
На цей час вона відносить і початок капіталістичного укладу в
Росії
Такої ж точки зору на російську мануфактуру дотримується
М. І. Павленко в своїх працях про металургійну промисловість
Росії XVIII ст . 2 Російські мануфактури XVIII ст. він розглядає
як складне явище, що поєднувало в собі елементи феодальних
і капіталістичних відносин з перевагою перших. Казенні металур-
гійні заводи з кріпацькою працею класифікуються ним як чисто
кріпосницькі. Виняток робиться лише для приватних металургій-
них заводів, в яких поряд з кріпацькою працею використовувала-
ся й вільнонаймана. Економічну природу їх він вважає більш
складною порівняно з казенними заводами, бачачи в них поєд-
нання в різних варіантах елементів феодальних і капіталістич-
них відносин.
У 1953 р. з великою монографією про легку промисловість у
Москві в першій чверті XVIII ст. виступила Є. І. Заозерська 3. Во-
на розвиває свою точку зору про своєрідність і складність соціа-
льно-економічної природи російської мануфактури XVIII ст., що
поєднує в собі кріпосницькі і капіталістичні елементи. При цьо-
му автор уточнює, що питома вага тих і інших залежить насам-
перед від соціального стану власника мануфактури 4.
Великою подією у вивченні соціально-економічної природи
російської мануфактури був вихід у світ в 1954 р. праці С. Г. Стру-
міліна «Історія чорної металургії в СРСР» 5. Новим моментом в
ній, порівняно з попередніми працями автора, був детальний
аналіз форм експлуатації праці в мануфактурах.
Критикуючи авторів, які твердили, що за феодалізму через
відсутність вільнонайманих робітників не могло бути передумов
для виникнення капіталістичної мануфактури, С. Г. Струмілін
нагадував про виникнення капіталізму ще в надрах феодалізму
і про тривалість його генезису. При цьому він звертав увагу
1 А. М. П а н к р а т о в а . Назв, праця, стор. 466.
2 Н. И. П а в л е н к о . Развитие металлургической промышленности Рос-
сии в первой половине XVIII в. М., 1Э53; История металлургии в России
XVIII в. Заводы и заводовладельцы. М., 1962.
3 Е. И. З а о з е р е к а я . Развитие легкой промышленности в Москве в
первой четверти XVIII в. М., 1953.
4 Е. И. З а о з е р с к а я. Назв. праця, стор. 11.
6 С. Г. С т р у м и л и н. История черной металлургии в СССР, т. I. Фео-
дальный период (1500—•I860 гг.). М„ 1954.
178
дослідників російської мануфактури на ту обставину, що позбав-
лений засобів виробництва вільний робітник, будучи логічною
передумовою зрілого капіталізму, історично є швидше результа-
том, ніж передумовою початкових ступенів капіталістичного роз-
витку. Мануфактури з кріпацькою працею С. Г. Струмілін визна-
чає як відсталі форми капіталізму, для протиставлення яких ка-
піталізм не має підстав. Основним економічним стимулом для
кріпосних робітників мануфактури була заробітна плата, а по-
заекономічний примус відігравав лише допоміжну роль Звід-
си залучення до мануфактури великої кількості кріпаків або
приписних селян означало не феодалізацію мануфактур, а, нав-
паки,— «розширення сфери дій капіталу і капіталістичної екс-
плуатації напіввільної праці». В цьому випадку, на думку
С. Г. Струміліна, свою природу змінювали не мануфактури, а
кріпаки, які ставали «підвладними капіталу мануфактурними
робітниками» 2.
Аналізуючи виробничі відносини на мануфактурах з примусо-
вою працею, С. Г. Струмілін прийшов до висновку, що робітники,
будучи юридично кріпаками, економічно вже виходили за рамки
феодалізму. Відриваючись від засобів виробництва, вони тим
самим звільнялися і від феодальних повинностей, і, існуючи лише
за рахунок заробітної плати, підлягали законам капіталістичної
експлуатації праці 3 .
Остаточний висновок, до якого прийшов С. Г. Струмілін, зво-
диться до того, що всі різновидності російської мануфактури з
кріпацькою, посесійною, вільнонайманою працею економічно бу-
ли капіталістичними. Не відкидаючи різниці між мануфактурами
з вільнонайманою працею і феодалізованими мануфактурами,
останні він вважає лише модифікацією капіталістичної мануфак-
тури. Вони мають, хоч і в різній мірі, ту ж економічну природу,
що й мануфактури з вільнонайманою працею 4.
Своєрідність російської мануфактури, що розвивалася в умо-
вах кріпосного права, полягала, на думку С. Г. Струміліна, не в
суті мануфактури, а у формі, в якій схрещувалися два протилеж-
них уклади. Цю форму мануфактури С. Г. Струмілін називав
«гібридною», «феодалізованою» або «напівфеодальною», яка ско-
вувала діюче в ній внутрішнє капіталістичне начало 5. Вотчинні
майстерні, що створювалися «для власних потреб», С. Г. Струмі-
лін не вважав мануфактурами.
Однак, незважаючи на глибоке теоретичне обгрунтування, по-
гляди С. Г. Струміліна не знайшли широкого визнання. С. Г. Стру-
1 С. Г. С т р у м и л и н . История черной металлургии в СССР..., стор.
260—264.
2 Т а м ж е , стор. 264.
3 Т а м ж е , стор. 267.
4 Та м ж е , стор. 355.
5 Т а м ж е , стор. 268.
10—264 179
міліна дорікали за надмірну прямолінійність і однобічність в
трактовді проблеми, крайності і т. д. Проте праці С. Г. Струмілі-
на були значною подією у вивченні економічного ладу російської
мануфактури і мали певний вплив на дальший розвиток істо-
ріографії питання.
Спробу подолати альтернативу у постановці питання про со-
ціально-економічну природу російської мануфактури XVIII ст.
зробив Ф. Я. Полянський, який опублікував у 1956 р. монографію
про економічний лад мануфактури в Росії XVIII ст. 1 Суть за-
пропонованого ним рішення зводиться до диференційованого ви-
вчення всіх різновидностей мануфактури.
Така постановка питання, безумовно, правомірна, але не ори-
гінальна. В тій або іншій мірі про необхідність такого підходу
писали і раніше. В монографії Ф. Я- Полянського лише підсумо-
вується те, що вже було висловлено окремими авторами.
Ф. Я- Полянський не ставить під сумнів існування в XVIII ст.
капіталістичних мануфактур в Росії, проте визнає такими лише
мануфактури з найманою працею. Взаємодія ж капіталізму з
кріпосництвом породжувала, на його думку, такі форми вироб-
ництва в промисловості, які були властиві феодалізму. Перенесен-
ня мануфактурного виробництва на базу феодального помістя
породило вотчинну мануфактуру. Економічну природу феодалі-
зованих мануфактур Ф. Я- Полянський характеризує як дуже
складну. Посесійні мануфактури, в яких переплітаються капіта-
лістичні і феодальні елементи, немає підстав відносити до розря-
ду капіталістичних підприємств. Це, на його думку, перехідний
тип від феодальної мануфактури до капіталістичної.
Казенні мануфактури з примусовою працею Ф. Я- Полянський
кваліфікує «лише як суспільну власність феодального дворян-
ства» і вважає, що вони далеко стоять від мануфактур капіталіс-
тичного типу. Спрощено трактуються ним і вотчинні мануфакту-
ри, які він об'явив «дійсно кріпосницькими». Таким чином, праця
Ф. Я- Полянського нічого істотно нового у розуміння економічної
природи російської мануфактури XVIII ст. не вносить.
І. О. Гуржій у монографіях «Розклад феодально-кріпосниць-
кої системи в сільському господарстві України першої половини
XIX ст.» та «Зародження робітничого класу України» 2 поділяє
мануфактури на поміщицькі, купецькі, міщанські, селянські та
казенні. При цьому купецькі, міщанські й селянські мануфактури
визначаються ним як капіталістичні, а поміщицькі, вотчинно-
посесійні та казенні — переважно феодально-кріпосницькими.
І. О. Гуржій визнає можливість розвитку капіталізму у вотчин-
1 Ф. Я. П о л я н с к и й . Экономический строй мануфактуры в России
XVIII в. М„ 1956.
2 І. О. Г у р ж і й . Розклад феодально-кріпооницької системи в сільсько-
му господарстві України першої половини XIX ст. К., 1954. Зародження робіт-
ничого класу України (кінець XVIII — перша половина XIX ст.), К-, 1958.
180
них мануфактурах, але лише тоді, якщо в них повністю або в
значній мірі застосовувалась вільнонаймана праця. Такі ману-
фактури наближалися до підприємств капіталістичного типу.
І. О. Гуржій допускає також зміну економічної природи помі-
щицьких мануфактур у випадку їх переходу в оренду до купців,
якщо останні не орендували разом з ними кріпосних селян. Став-
ши орендними, ці підприємства втрачали кріпосницький харак-
тер. Казенні підприємства І. О. Гуржій не вважає цілком тотож-
німи з поміщицькими, бачачи в них ряд специфічних рис 1.
О. О. Нестеренко у своїй праці «Розвиток промисловості на
Україні» 2 відрізняє три типи мануфактур: феодальні, капіталіс-
тичні і змішані. Вбачаючи в останніх ознаки і феодалізму і капі-
талізму, він не вважає можливим віднести їх ні до феодальних,
ні до капіталістичних підприємств. Вони, на його думку, є пере-
хідними від феодальних мануфактур до капіталістичних. О. О. Не-
стеренко заперечує тим авторам, які відносять подібні підприєм-
ства до капіталістичних на підставі того, що тенденція розвитку
їх ще не означає завершення розвитку, оскільки був можливим
перехід мануфактур подібного типу як до капіталістичних, так
і до феодальних підприємств.
Відкидаючи капіталістичні тенденції в мануфактурах з крі-
посною працею, Т. І. Дерев'янкін кваліфікує їх виключно як
кріпосницькі. Класичну форму кріпосницької мануфактури він
бачить у вотчинних підприємствах, які визначаються ним лише
як просте «промислове відгалуження», філіал феодального по-
містя. Від вотчинних мануфактур нічим, на його думку, не відріз-
няються посесійні мануфактури 3. Застереження робиться лише
для тих вотчинних мануфактур, які здавалися в оренду купцям.
Але і в них він бачить лише об'єднання капіталістичних і фео-
дальних елементів 4.
Д о капіталістичних підприємств Дерев'янкін відносить ви-
ключно купецькі мануфактури з найманою працею. Але навіть
купецькі мануфактури у нього спочатку являли собою підприєм-
ства перехідного типу і «лише згодом перетворювалися в чисто
капіталістичні» 5.
При такому підході до економічної природи дореформеної
мануфактури говорити про генезис капіталізму по суті не дово-
диться.
Важливим дослідженням про промисловість XVII ст. є моно-
графія М. В. Устюгова «Солеварна промисловість Солі Камської
. :Т В ' І
1 І. О. Г у р ж і й . Зародження робітничого класу України, стор. 13—14.
2 О. О. Н е с т е р е н к о . Розвиток промисловості на Україні, ч. І. Ремесло
і мануфактура. К., 1959.
3 Т. І. Д е р е в ' я н к і н . Мануфактура на Україні в кінці XVIII — першій
половині XIX ст. Текстильне виробництво. К., 1960, стор. 73, 80.
4 Т а м ж е , стор. 57.
5 Т а м ж е , стор. 56.
181
у XVIII ст.»1 , в якій поставлено питання про генезис капіталіс-
тичних відносин у промисловості XVII ст. М. В. Устюгов прийшов
до висновку, що в Росії XVII ст. були умови, необхідні для виник-
нення мануфактур,— нагромадження капіталу і наявність віль-
ної робочої сили. Він зазначає, що мануфактури в Росії стали
з 'являтися ще до XVII ст. У XVII ст. вони відомі вже в ряді галу-
зей. Д л я вивчення генезису капіталізму в XVIII ст. важливими є
соляні промисли, в яких найбільш чітко проявилися риси, «харак-
терні для капіталістичного шляху розвитку промисловості»2 .
М. В. Устюгов установив, що соляний промисел XVII ст. являв
собою мануфактуру централізованого типу і що в солеварній про-
мисловості, особливо Солі Камської, були всі умови, що дозволя-
ють говорити про її капіталістичний характер 3. Разом з тим на
цій промисловості відбилися деякі риси феодальних відносин.
Висновки М. В. Устюгова про генезис капіталістичних відно-
син в солеварній промисловості Росії XVII ст. мають принципове
значення. У його дослідженні показано також, що в XVII ст.
мануфактури були більш розповсюдженим явищем, ніж це вва-
жалося раніше. На жаль, ці висновки все ще не знайшли належ-
ної оцінки в історичній науці. Між тим вони свідчать про процес
генезису капіталізму в Росії, що далеко зайшов вже в XVII ст.
Про генезис капіталістичних відносин у металургійній про-
мисловості XVIII ст. говорять у своїх працях В. Я. Кривоногов
A. П. Глаголева 5 й інші дослідники.
Таким чином, радянською історичною наукою багато зроблено
для вивчення соціального характеру великої промисловості
XVII—XVIII ст. і генезису капіталізму в Росії. Доведено непра-
вомірність терміну «кріпосницька мануфактура», показано склад-
ний характер російської мануфактури. З а р а з майже ні у кого
не викликає сумніву існування капіталістичних мануфактур не
лише у XVIII, але й в XVII ст.
Останнім часом все більш наполегливо, вслід за С. Г. Струмі-
ліним, ставиться питання про генезис капіталізму в XVI ст.
B. О. Голобуцький прийшов до висновку, що на Україні «купці-
підприємці, що організовували в XVI — першій половині XVII ст.
на капіталістичних засадах роз'єднаних ремісників, виступали як
мануфактуристи»6 . На зародженні капіталістичних відносин у
XVI ст. в Росії наполягає і Д . П. Маковський, вважаючи, що в
1 Н. В. У с т ю г о в . Солеваренная промышленность Соли Камской в
XVII в. К вопросу о генезисе капиталистических отношений в русской про-
мышленности. М., 1957.
2 Н. В. У с т ю г о їв. Ііазів. праця, стор. 4.
3 Т а м ж е , стар. 8,
4 В. Я. К р и в о н о г о в . Наемный труд в горнозаводской промышленности
Урала в XVIII в. Свердловск, 1959.
5 А. П. Г л а г о л е в а . Олонецкие заводы в XVIII в. М., 1959.
в В. А. Г о л о б у ц к и й. О начале «нисходящей» стадии феодальной фор-
мации.— «Вопросы истории», 1959, № 9, стор. 133.
182
цьому столітті були мануфактури капіталістичного типу '. Д л я
остаточного вирішення всіх цих проблем необхідні нові конкретні
дослідження, присвячені як окремим галузям промисловості і
окремим видам мануфактур, так і окремим періодам їх розвитку.
А. М. П о н о м а р е в
Л Е Н И Н С К И Й АНАЛИЗ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ П Р И Р О Д Ы
РУССКОЙ МАНУФАКТУРЫ
И ИЗУЧЕНИЕ ЭТОЙ П Р О Б Л Е М Ы
В СОВЕТСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ
Р е з ю м е
В борьбе с народничеством В. И. Ленин впервые разработал действи-
тельно научную историю развития русского капитализма, уделив особое вни-
мание вопросу генезиса капиталистической мануфактуры в России. Эта проб-
лема является одной из центральных в его работе «Развитие капитализма в
России», в которой на огромном фактическом материале показаны этапы и
своеобразие развития капиталистической мануфактуры.
Ленин видел разные формы капитализма, отличающиеся степенью «чисто-
ты» или оконченное™, то есть отсталые и развитые.
По вопросу развития русской мануфактуры буржуазная историография
оставила советской исторической науке надуманную концепцию «крепостной
мануфактуры», согласно которой тяжелая промышленность в России не имела
экономических условий для развития и поэтому «искусственно» насаждалась
сверху усилиями правительства. Действительно научная, марксистско-ленин-
ская разработка вопроса мануфактур в России началась только советской
исторической наукой. В статье исследуются важнейшие работы и концепции
советских историков, посвященные изучению разбития мануфактуры в Рос-
сии,— Н. Н. Покровского, М. В. Злотникова, С. Г. Струмилина, П. И. Лящен-
ко, А. М. Панкратовой, И. А. Гуржия, А. А. Нестеренко, Т. И. Деревянкина
и др.
1 Д . П. М а к о в с к и й . Развитие товарно-денежных отношений в сель-
ском хозяйстве Русского государства в XVI в. Смоленск, 1963, стор. 79—156.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209792 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-06T13:00:33Z |
| publishDate | 1970 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пономарьов, О.М. 2025-11-26T13:26:26Z 1970 Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії / О.М. Пономарьов // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 169-183. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209792 В борьбе с народничеством В. И. Ленин впервые разработал действительно научную историю развития русского капитализма, уделив особое внимание вопросу генезиса капиталистической мануфактуры в России. Эта проблема является одной из центральных в его работе «Развитие капитализма в России», в которой на огромном фактическом материале показаны этапы и своеобразие развития капиталистической мануфактуры. Ленин видел разные формы капитализма, отличающиеся степенью «чистоты» или оконченное™, то есть отсталые и развитые. По вопросу развития русской мануфактуры буржуазная историография оставила советской исторической науке надуманную концепцию «крепостной мануфактуры», согласно которой тяжелая промышленность в России не имела экономических условий для развития и поэтому «искусственно» насаждалась сверху усилиями правительства. Действительно научная, марксистско-ленинская разработка вопроса мануфактур в России началась только советской исторической наукой. В статье исследуются важнейшие работы и концепции советских историков, посвященные изучению разбития мануфактуры в России,— Н. Н. Покровского, М. В. Злотникова, С. Г. Струмилина, П. И. Лященко, А. М. Панкратовой, И. А. Гуржия, А. А. Нестеренко, Т. И. Деревянкина и др. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії Ленинский анализ экономической природы русской мануфактуры и изучение этой проблемы в советской историографии Article published earlier |
| spellingShingle | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії Пономарьов, О.М. |
| title | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| title_alt | Ленинский анализ экономической природы русской мануфактуры и изучение этой проблемы в советской историографии |
| title_full | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| title_fullStr | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| title_full_unstemmed | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| title_short | Ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| title_sort | ленінський аналіз економічної природи російської мануфактури і вивчення цієї проблеми в радянській історіографії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209792 |
| work_keys_str_mv | AT ponomarʹovom lenínsʹkiianalízekonomíčnoíprirodirosíisʹkoímanufakturiívivčennâcíêíproblemivradânsʹkíiístoríografíí AT ponomarʹovom leninskiianalizékonomičeskoiprirodyrusskoimanufakturyiizučenieétoiproblemyvsovetskoiistoriografii |