Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Datum: | 1970 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1970
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209794 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. / В.Г. Сарбей // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 140-154. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860078144443121664 |
|---|---|
| author | Сарбей, В.Г. |
| author_facet | Сарбей, В.Г. |
| citation_txt | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. / В.Г. Сарбей // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 140-154. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| first_indexed | 2025-12-07T17:15:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
В. Г. С а р б е й
Щ Щ РОЗРОБКА В УКРАЇНСЬКІЙ
1 1 РАДЯНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
і 1 ЛЕНІНСЬКОЇ КОНЦЕПЦІЇ
І І РЕВОЛЮЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ
і і КІНЦЯ 50-х — ПОЧАТКУ 60-х РОКІВ XIX ст.
Українські радянські історики вже мають досить значний за
обсягом і різноманітністю проблематики творчий доробок у га-
лузі вивчення першої в історії нашої Батьківщини революційної
ситуації. Всебічний аналіз цього доробку вимагає спеціального
історіографічного дослідження. У цій же статті робиться спроба
проаналізувати праці українських істориків тільки з погляду ви-
користання положень ленінської концепції революційної ситуації
кінця 50-х-—початку 60-х років XIX ст. Під цим кутом зору і
висвітлюються деякі досягнення, а також прогалини в українсь-
кій радянській історіографії.
Як відомо, в радянській історіографії точно не визначені хро-
нологічні рамки революційної ситуації, в умовах якої відбува-
лося падіння кріпосного права в Росії. В. І. Ленін з цього приводу
в статті «Крах II Інтернаціоналу» (1915 р.) згадує 1859—1861 pp.
як період революційної ситуації. Однак в іншій ленінській праці
«Гонителі земства і Аннібали лібералізму» (1901 р.) для визна-
чення конкретно-історичної характеристики революційної ситуації
названі такі найважливіші події і явища, які розширюють хро-
нологічно її межі в обидві сторони: «польське заворушення» (дру-
га половина 50-х років), поява прокламацій, зокрема знаменитої
«Молодої Росії» (1862 p.), найбільш поширені саме того року
колективні відмови дворян — мирових посередників запроваджу-
вати в життя «Положення 19 лютого»
Зважаючи на ленінські положення і проаналізувавши кон-
кретно-історичний матеріал, академік М. В. Нєчкіна запропону-
вала цілий ряд явищ і подій 50—60-х pp. XIX ст. вважати такими,
що прямо стосуються революційної ситуації від її становлення
до завершення 2. Була висловлена також думка, що початком пер-
шої революційної ситуації слід вважати час завершення Кримсь-
кої війни, а кінцем — остаточну поразку польських повстанців
і припинення діяльності організації «Земля і Воля», тобто події
1 Див. В. І. Л е н і н. Твори, т. 5, стор. 26—27.
2 М. В. Н е ч к и и а . Революционная ситуация в России в исходе 1850-х—-
начале 1860-х годов (Исследовательская проблема и основные задачи изуче-
ния).— Революционная ситуация в России в 1859—1961 гг. М., 1960, стор. 14.
140
1864 p. З авторами цієї думки Є. Л. Рудницькою та А. П. Смир-
новим можна погодитись. Праві вони також і в тому, що, незва-
жаючи на специфічні умови розвитку національних районів Росії,
в тому числі України, класові битви відбувалися на основі єди-
них для всієї країни закономірностей, а звідси й періодизація має
бути одна — спільна.
З істориків У Р С Р у теоретичному осмисленні періодизації
першої в XIX ст. революційної ситуації в нашій країні деяку
участь взяв А. 3. Барабой. В одній з авторських приміток його
статті, опублікованої в першому випуску тематичного збірника
«Революционная ситуация в России в 1859—1861 гг.», з посилан-
ням на «Тези про завдання Комінтерну і Р К П (б) в зв 'язку з по-
ширеним пленумом ІККІ», схвалені XIV партконференцією, було
висунуте положення про те, що потрібно розрізняти безпосередньо
революційну ситуацію і загальну революційну ситуацію, і якщо
першу можна віднести до 1859—1861 pp., то початком другої
слід вважати 1848 р . 2 . Таким чином, А. 3 . Барабой певною мірою
випередив наукову дискусію, що розгорнулася в наступні роки
(щоправда, переважно в інших хронологічних рамках) , щодо ди-
ференціювання сутності поняття «революційна ситуація» 3, проте
запропоноване дослідником датування революційної ситуації
(з 1848 р.) не зустріло публічної підтримки з боку інших радянсь-
ких істориків, хоч ще раніше, в 1950 p., А. 3. Барабой спробував
обгрунтувати свою позицію навіть спеціальним розглядом кон-
кретно-історичного матеріалу в окремій розвідці 4 .
В цілому українські радянські історики поки що не висловили
своїх думок щодо хронологічних меж революційної ситуації, яка
безпосередньо пов'язана з однією з найважливіших подій вітчиз-
няної історії — падінням кріпосного права, але вони досить плід-
но вивчають історію того часу, постійно звертаючись у своїй
дослідницькій роботі до невичерпного теоретичного багатства —
творчої спадщини В. І. Леніна.
В. І. Ленін, як відомо, визначав три головні ознаки будь-якої
революційної ситуації: «1) Неможливість для пануючих класів
зберегти в незміненому вигляді своє панування; та чи інша криза
«верхів», криза політики пануючого класу, яка створює розколи-
ну, що в неї проривається невдоволення й обурення пригнобле-
' Е. Л. Р у д н и ц к а я , А. Ф. С м и р н о в . І\ изучению революционной
ситуации в России конца 50-х — начала 60-х годов XIX в.— Советская исто-
рическая наука от XX к XXII съезду КПСС. История СССР. Сборник статей.
М„ 1962, стор. 253.
2 А. 3. Б а р а б о й . Обезземеливание помещиками крестьян Киевской и
Подольской губерний накануне и в период революционной ситуации 1859—•
1961 гг.— Революционная ситуация в І859—1861 гг. М., 1960, стор. 29—30.
3 Некоторые итоги выступлений по проблеме революционной ситуации.—
«Вопросы истории КПСС», 1968, № 7, стор. 109—121.
4 А. 3. Б а р а б о й . Правобережная Украина в 1848 г.— Исторические
записки, т. 34. М., 1950, стор. 86—121.
141
них класів. Д л я настання революції звичайно буває недосить, щоб
«низи не хотіли», а потрібно ще, щоб «верхи не могли» жити по-
старому. 2) Загострення, вище від звичайного, злиднів і бідувань
пригноблених класів. 3) Значне підвищення, в силу зазначених
причин, активності мас, які в «мирну» епоху дають себе грабу-
вати спокійно, а в бурхливі часи приводяться, як усією обстанов-
кою кризи, так і самими «верхами», до самостійного історичного
виступу»
На жаль, як і в усій радянській історичній науці, в українсь-
кій історіографії нерівномірно розроблені для періоду 1859—
1861 pp. вказані В. І. Леніним ознаки революційної ситуації.
В українській радянській історіографії немає жодного досліджен-
ня з проблеми революційної ситуації 1859—1861 pp., в якому б
спеціально аналізувалось якесь з питань кризи «верхів», кризи
політики пануючого класу. Дослідники епохи реформи 1861 р.
обминають, зокрема, важливе методологічне зауваження з ленін-
ської праці «Гонителі земства і Аннібали лібералізму» щодо
конфлікту дворянства з самодержавством у ту епоху. «Падіння
кріпосного права,— писав В. І. Ленін,— було таким великим істо-
ричним переломом, який не міг не надірвати і поліцейської заві-
си, що прикриває суперечності між класами. Найзгуртованіцшй,
найдосвідченіший і найбільш звиклий до політичної влади клас —
дворянство — виявив з повною виразністю прагнення обмежити
самодержавну владу за допомогою представницьких установ» 2.
Про цей конфлікт, який був певним відображенням тодішньої
кризи «верхів», в українській радянській історіографії немає
жодної розвідки.
В узагальнюючих же працях проявляються в різній формі
тенденції до спрощення реального історичного процесу. Це наоч-
но видно на прикладі ставлення українських істориків до дія-
льності мирових посередників першого призову, яких згадує
В. І. Ленін у праці «Гонителі земства і Аннібали лібералізму»,
характеризуючи найважливіші події і явища періоду революцій-
ної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років. Автори найновішого
узагальнюючого двотомного курсу з історії України визнали за
можливе, прямо посилаючись на В. І. Леніна, застосувати вибір-
ковий метод до конкретних компонентів вище згаданої ленінської
характеристики і деякі з них або модернізували за змістом (ле-
нінський вираз «вимога політичних реформ всією пресою і всім
дворянством» набрав такого вигляду: «вимога широкими гро-
мадськими колами Росії політичних реформ») або просто опусти-
ли, як трапилося з ленінською згадкою про колективні відмови
дворян—мирових посередників застосовувати «Положення 19 лю-
того» 3.
1 В. І. Л е н і н. Твори, т. 21, стор. 181.
2 В. І. Л е н і н. Твори, т. 5, стор. 24.
3 Історія Української РСР у двох томах, т. І. К., 1967, стор. 433.
142
Автор монографії, яка висвітлює створення волосного апара-
ту в українському селі, А. В. Бондаревський, наводячи цитату з
ленінської праці «Робітнича партія і селянство» про те, що ми-
рові посередники першого призову були розпущені і замінені
людьми, не здатними відмовити кріпосникам в обшахраюваині
селян і при самому розмежуванні землі не зробив найменшої
спроби розкрити це положення конкретно-історичним матеріа-
лом 2.
Першу в українській радянській історіографії спробу конкрет-
ного аналізу діяльності мирових посередників зробив М. Н. Ле-
щенко. Проте деякі авторські узагальнення і спосіб використан-
ня ним окремих ленінських положень викликають заперечення.
По-перше, автор не визначив чітко свого ставлення до оцінки
діяльності згадуваних В. І. Леніним мирових посередників пер-
шого призову. Тому одна авторська фраза твердить, що серед
них було немало гуманних людей, а наступна, навпаки, застері-
гає, що такі люди обчислювались одиницями 3. По-друге, певних
етапів у діяльності мирових посередників, які добре бачив
В. І. Ленін, окремо відзначивши посередників першого призову,
М. Н. Лещенко не розрізняє і в своїй праці цитує з ленінської
характеристики тільки другу її половину, в якій засуджуються
мирові посередники, що обшахраювали селян. А це веде до пев-
ного спрощення дуже складного в дійсності процесу класової
боротьби навколо реформи.
В той же час вихідна позиція М. Н. Лещенка, спрямована
проти однобічного ідеалізованого зображення діяльності мирових
посередників буржуазно-ліберальною історіографією, цілком пра-
вомірна. Вона узгоджується з іншою ленінською характеристи-
кою, яку, правда, не згадують українські історики в своїх працях.
Маємо на увазі висловлювання В. І. Леніна в «Проекті промови
з аграрного питання в другій Державній думі» (1907 р.) про те,
що мирові посередники названі були мировими, мабуть, тому, що
мирволили поміщикам 4.
Тільки врахування повного змісту всіх ленінських вислов-
лювань про мирових посередників може дати об'єктивно правиль-
ну і всебічну картину їх діяльності. В цьому зв 'язку слід пам'ята-
ти також важливі застереження В. І. Леніна: не забувати вели-
чезної незалежності й самостійності царської влади і «бюрокра-
тії», не зводити монархію безпосередньо до «чистого» панування
верхніх класів 5. Важливість цих застережень у системі положень
1 Див. В. І. Л е н і н . Твори, т. 4, стор. 383.
2 А. В. Б о н д а р е в с ь к и й . Волосне управління та становище селян на
Україні після реформи 1861 року. К., 1961, стор. 41.
3 Н. Н. Л е щ е н к о . Крестьянское движение на Украине в связи с прове-
дением реформы 1861 г. (60-е годы XIX ст.). К., 1959, стор. 220—221.
4 Див. В. I. Л е н і н. Твори, т. 12, стор. 229.
5 Див. В. I. Л є н і н. Твори, т. 17, стор. 307, 331.
143
ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку
60-х років XIX ст. збільшується ще й тим, що вони висловлені у
двох статтях В. І. Леніна 1911 р. (тоді Володимир Ілліч інтен-
сивно досліджував період реформи 1861 p., а одна з цих ленінсь-
ких статей написана з приводу опублікування в 1910 р. спеціаль-
ної історичної праці «Держава , бюрократія і абсолютизм»,
автором якої був більшовицький історик М. С. Ольмінський).
На жаль, вказані ленінські застереження нині рідко згадують
радянські історики, а тому й припускаються в своїх досліджен-
нях неточних тлумачень подій, явищ і процесів вітчизняної полі-
тичної історії, зокрема періоду першої в XIX ст. революційної
ситуації.
У своєму аналізі історії революційної ситуації кінця 50-х —
початку 60-х років XIX ст. українські радянські історики не об-
ходять також неймовірного зубожіння і загострення бідувань
експлуатованих мас, що В. І. Ленін вважав однією з основних
загальних ознак революційної ситуації. Яскравою ілюстрацією
цієї ознаки може служити матеріал уже згадуваної нами статті
А. 3. Барабоя про обезземелення українських селян напередодні
і в період революційної ситуації 1859—1861 pp. (до речі, автор
сам посилається на відповідне ленінське положення).
Найінтенсивніше розробляється революційна ситуація 1859—
1861 pp. у плані третьої визначеної В. І. Леніним ознаки: підви-
щення революційної активності мас. Увагу дослідників найбіль-
ше приваблюють селянські рухи, значно менше вивчаються пи-
тання класової боротьби робітників, виступів міських низів,
рухів в армії (це загальна тенденція в розвитку всієї радянської
історіографії революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х ро-
ків XIX ст.) !.
Як відомо, в ленінській концепції революційної ситуації кінця
50-х — початку 60-х років XIX ст. рух селян займає чільне місце.
На думку В. І. Леніна, саме «селянські «бунти», зростаючи з
кожним десятиріччям перед звільненням, примусили першого
поміщика, Олександра II, визнати, що краще звільнити згори,
ніж чекати, поки скинуть знизу» 2. Це визнання царя, висловлене
в 1856 p., особливо виразне на тлі найважливіших подій, що йо-
му передували, зазначає академік М. В. Нєчкіна і виділяє серед
них насамперед «Київську козаччину» 1855 р.: «В царській пам'я-
ті, очевидно, ще були свіжі як і повсюдні виступи українських се-
лян, які бажали вступити в «козаки» і вимагали волі, так і кри-
ваві розстріли учасників «козаччини» 3.
1 Н. И. М у х и н а . Изучение советскими историками революционной си-
туации 1856—1861 гг. (Опыт библиографической статистики).—Революцион-
ная ситуация 1859—1861 гг. М., 1960, стор. 526.
2 В. 1. Л е н і и. Твори, т. 17, стор. 90.
3 М В. Н е ч к и н а . Реформа 1861 года как побочный продукт революци-
онной борьбы. (К методологии изучения реформы).— Революционная ситуа-
ция в России в 1959—1861 гг. М„ 1962, стор. 16.
144
«Київській козаччині» 1855 р, українські радянські історики
присвятили ряд праць 1. Власне кажучи, в аспекті селянських
рухів переддня скасування кріпосного права в українській ра-
дянській історіографії розроблений період Кримської війни. Та-
кий аспект грунтується на ленінській концепції, в якій підкрес-
лено тісний зв'язок наслідків Кримської війни, що підірвала
економіку країни, з могутньою хвилею селянських рухів, як важ-
ливих чинників падіння кріпосного права. «Під тиском воєнної
поразки, страшенних фінансових утруднень і грізних заколотів
селян, уряд просто-таки змушений був звільнити їх» 2, — писав
В. І. Ленін у статті «Робітнича партія і селянство».
Ленінську оцінку реформи 1861 р. як вимушеної поступки
селянам з боку царського уряду на прикладі селянських завору-
шень 50-х років XIX ст. на Україні переконливо розкриває
одне з синтетичних досліджень члена-кореспондента АН У Р С Р
І. О. Гуржія. Окремий розділ тут присвячений висвітленню анти-
кріпосницької боротьби селян у 50-х роках XIX ст.3 .
Спеціально аналізує цю ж проблему М. Н. Лещенко, моногра-
фія якого починається з посилання на слова В. І. Леніна з праці
«До сільської бідноти»: «Селяни не боялись звірячих пересліду-
вань уряду, не боялись екзекуцій і куль, селяни не вірили попам,
які з шкури пнулися, доводячи, що кріпосне право схвалене свя-
тим письмом і узаконене богом (прямо так і говорив тоді митро-
полит Філарет!) , селяни повставали то тут, то там і уряд нареш-
ті поступився, боячись загального повстання всіх селян» 4 . На
основі вивчення першоджерел з документальних фондів різних
архівів автор прийшов до висновку, що в 60-ті роки заворушен-
ням було охоплено понад 2 млн. українських селян, що значно
перевищує число учасників антикріпосницьких виступів на Ук-
раїні в передреформені десятиліття 5.
Разом з тим відомо, що в ленінській статті «П'ятдесятиріччя
падіння кріпосного права», де спеціально розбирається питання
про характер, місце і роль класової боротьби селянства в період
революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років, підкрес-
лено і те, що селянські повстання того часу «лишились одиноки-
ми, роздробленими, стихійними «бунтами» і їх легко придушува-
ли» 6. У загальних висновках монографії М. Н. Лещенка також
1 В. Ш а м р а й. Київська козаччина 1855 p., Київ, 1928, 125 е.; І. О. Т у р -
не і й. Селянський рух на Україні в 1856 p. К., 1956, 23 стор.; А. Б а р а б о й.
Селянський рух 1855 р. в Київській губернії,—• «Вісник АН УРСР», № 4, 1957,
стор. 26—35; й о г о ж. О характере крестьянского движения в Киевской гу-
бернии.— Исторические записки, № 62, 1958, стор. 245—252.
2 В. I. Л е н і н. Твори, т. 4, стор. 383.
3 І. О. Г у р ж і й . Боротьба селян і робітників проти феодально-кріпо-
сницького гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.). К., 1958, стор. 132—151.
4 В. І. Л е н і н. Твори, т. 6, стор. 373.
5 Н. Н. Л е щ е н к о . Назв, праця, стор. 517.
6 В. І. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 62.
10—264 145
вказано на слабкість селянського руху 60-х років, його стихій-
ність, неорганізованість тощо згадується й вище наведене нами
ленінське положення 2, але авторові не зовсім удалося уникнути
при аналізі фактичного матеріалу поширеної певною мірою в
радянській історіографії тенденції до перебільшення розмаху
селянського руху періоду підготовки і проведення реформи 3.
Академік М. М. Дружинін висловив дуже слушну думку про
те, що дослідники повинні відмовитись від усякої надії одержа-
ти кількісну характеристику селянського руху, цілком адекватну
реальній дійсності, бо багато виступів селян до і після реформи
придушувались місцевими агентами поміщицької та урядової
влади, не знайшовши собі відображення в офіційних документах,
а до того ж, багато документів центральних і місцевих архівів з
різних причин було знищено до і після 1917 р.4 . Цікаво, що ця
думка була висловлена під час публічного захисту монографії
М. Н. Лещенка як докторської дисертації, і в цілому академік
М. М. Дружинін дав високу оцінку цій оригінальній праці. З
цього ж приводу в синтетичній історіографічній праці, присвяче-
ній розвитку історичної науки в С Р С Р після XX з' їзду КПРС,
відзначається, що М. Н. Лещенко застосував більш вдалу, порів-
няно з іншими дослідниками, форму підрахунку селянських ру-
хів, однак і вона, зважаючи на надзвичайну розмаїтість інтен-
сивності та форм селянських виступів, не може вважатись без-
доганною 5.
Вже в колективній праці «Історія селянства Українсь-
кої РСР» М. Н. Лещенко як автор відповідного розділу, хоч і
наводить ті ж самі, що й в його монографії, цифрові дані про се-
лянські заворушення весною 1861 p., але подає їх разом з даними
(що кількісно зменшуються) за інші періоди аж до кінця 1863 p.,
і зазначає, що тоді заворушення охоплювали незначну частину
населення загалом, та й далеко не всі жителі сіл, де відбувалися
якісь виступи, брали в них участь 5. А звідси й узагальнюючий
висновок автора, що число учасників руху, сила їх натиску на
тогочасний суспільно-політичний лад були недостатніми — висно-
вок, який органічно пов'язаний з процитованим тут же ленінсь-
1 Н. Н. Л е щ е н к о. Назв, праця, стор. 518.
2 Т а м ж е , стор. 115.
3 П. А. З а й о н ч к о в с к и й. Советская историография реформы 1861 го-
да.—.«Вопросы истории», 1961, № 2, стор. 96.
4 Я. И. Л и н к о в. Рец. на книгу: Н. Н. Л е щ е н к о . Крестьянское дви-
жение на Украине в связи с проведением реформы 1861 г. К., 1959.— «Исто-
рия СССР», 1962, № 5, стор. 181.
5 П. Г. Р ы н д з ю н с к и й. Изучение социально-экономической истории
России XIX в. в советской историографии.— Советская историческая наука
от XX к XXII съезду КПСС. История СССР. Сборник статей. М., 1962,
стор. 202.
6 Історія селянства Української РСР, т. I. К., 1967, стор. 382.
146
ким положенням про одинокість, роздробленість і стихійність
селянських повстань періоду реформи 1861 р.
Так само в «Історії селянства Української Р С Р » уже не знай-
деш надто звуженого тлумачення ленінського положення про те,
що «падіння кріпосного права сколихнуло весь народ, розбудило
його від вікового сну, навчило його самого шукати виходу, само-
го вести боротьбу за повну свободу» А саме таке тлумачення
знаходимо в монографії М. Н. Лещенка та його вступній статті до
виданого в 1961 р. Документального збірника «Отмена крепо-
стного права на Украине». Тут ленінське висловлювання прив'я-
зувалось до заворушень селян весною 1861 р . 2 , в той час як на-
справді воно (і це видно з подальшого тексту праці В. І. Леніна
«П'ятдесятиріччя падіння кріпосного права») стосувалось
різних сторін суспільно-політичного життя селян і робітників за
багато років пореформеного періоду.
А в тім надзвичайно схоже звужене трактування вищезгада-
ного положення з праці В. І. Леніна «П'ятдесятиріччя падіння
кріпосного права» властиве й іншим українським дослідникам,,
зокрема В. П. Теплицькому, Д . П. Пойді 3 . Щоправда, в їх моно-
графіях також згадується з тієї ж самої ленінської праці ще
одне положення, в якому В. І. Ленін застерігав від переоцін-
ки ролі і розмаху селянського руху напередодні і в період рефор-
ми 1861 p., зазначаючи, що в 1861 р. народ, який сотні років був
у рабстві в поміщиків, неспроможний був піднятися на широку,
відкриту, свідому боротьбу за свободу4 . В. П. Теплицький це
положення вдало пов'язав 5 навіть з іншим ленінським положен-
ням, яке Володимир Ілліч висловив у праці «З приводу ювілею»:
«Реформа 1861-го року лишилася тільки реформою через крайню
слабість, несвідомість, розпорошеність тих суспільних елементів,
інтереси яких вимагали перетворення» 6. Ще одне такого ж роду
висловлювання з ленінської праці «Селянська реформа і проле-
тарсько-селянська революція», що стосувалося 1861 р. («...рево-
люційний рух у Росії був тоді слабий до мізерності, а революцій-
ного класу серед пригноблених мас зовсім ще не було» 7) слушно
процитував у своїй доповіді на першій сесії міжреспублікансь-
1 В. І. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 62.
2 Н. Н. Л е щ е н к о . Назв, праця, стор. 213; й о г о ж. Введение.— Отме-
на крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. К.,
1961, стор. 28.
3 В. П. Т е п л и ц ь к и й . Реформа 1861 р. і аграрні відносини на Україні
(60—90-ті роки XIX ст.). К., 1959, стор. 131—132; Д. П. П о й д а. Крестьянское
движение на Правобережной Украине в пореформенный период (1866—
1900 гг.). Днепропетровск, 1960, стор. 101—102.
Ą Див. В. І. Л е н і н . Твори, т. 17, стор. 61—62.
6 В. П. Т е п л и ц ь к и й . Назв. праця, стор. 141.
6 В. I. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 85.
7 Т а м ж е , стор. 89.
10* 147
кого симпозіуму з аграрної історії Східної Європи М. Н. Лещен-
ко Одначе в тім-то й була новизна ленінської концепції порів-
няно з концепціями буржуазних істориків, що вона трактувала
появу реформи 1861 р. не як результат благодійних прагнень цар-
ського уряду і навіть не як результат угоди в правлячих сферах
захисників царського самодержавства, а як результат піднесен-
ня революційного руху. Адже в основоположній праці з досить
красномовним заголовком «Селянська реформа і пролетарсько-
селянська революція» прямо вказується, що реформи є побічним
продуктом революційної боротьби2 . Те ж саме говорить В. І. Ле-
нін у «Чорновому проекті тез звернення до Інтернаціональної
соціалістичної комісії і до всіх соціалістичних партій» 3. На жаль,
поки що вказані ленінські положення ще не стали українським
дослідникам основою для створення конкретно-історичних дослі-
джень. Та й в радянській історіографії в цілому, як вказувала
М. В. Нєчкіна, тема «Реформа 1861 р. як побічний продукт
революційної боротьби» належить до числа нерозроблених 4.
Увага дослідників все ще концентрується навколо селянських
рухів. Значення їх як важливого чинника революційної боротьби
на початку 60-х років XIX ст. з особливою силою підкреслено в
монографії Д . П. ГІойди. Автор зазначає, що саму зміну фео-
дального способу виробництва капіталістичним внаслідок падін-
ня кріпосного права в нашій країні слід розглядати не тільки з
точки зору розвитку продуктивних сил, але й з точки зору актив-
ної боротьби виробників матеріальних благ •— селян — з панів-
ним класом — поміщиками, і в цьому насамперед полягає істо-
ричне значення селянського руху напередодні і в період проведен-
ня реформи 1861 p., і саме під впливом цього руху посилилась
боротьба революційних демократів на початку 60-х років 5.
Як відомо, В. І. Ленін з високою повагою ставився до діяль-
ності революціонерів-демократів на чолі з М. Г. Чернишевським,
М. О. Добролюбовим, вважав їх виразниками і захисниками ін-
тересів народу, передусім — селянських мас. Однак Володимир
Ілліч не ототожнював невиразні, стихійні ідеали селянства з
прогресивними суспільно-політичними поглядами революціоне-
рів-демократів, які йшли попереду затурканих і пригноблених
мас, були для свого часу в Росії носіями найпередовішого світо-
гляду. Разом з тим, піклуючись про історичний підхід до оцінки
1 Н. Н. Л е щ е н к о . Изменения в аграрных отношениях на Украине в
результате проведения реформы 1861 г.—'Ежегодник по аграрной истории
Восточной Европы, 1958 г. Таллин, 1959, стор. 199.
2 Див. В. I. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 95.
3 Див. В. I. Л е н і н. Твори, т. 23, стор. 194—195.
4 Академик М. В. Н е ч к и н а . Революционная ситуация в России в
исходе 1850-х — начале 1860-х годов. (Исследовательская проблематика и ос-
новные задачи изучения).— Революционная ситуация в России 1859—1861 гг.
М., 1960, стор. 7.
5 Д. П. П о й д а. Назв. праця, стор. 169.
148
революціонерів-демократів ЬО-х років XIX ст., В. І. Ленін за-
стерігав істориків від надмірних вимог до них. Говорячи про на-
тиск революціонерів на уряд в 60-х роках, Володимир Ілліч у
праці «Гонителі земства і Аннібали лібералізму» зауважував:
«...на наш сучасний погляд здається дивним говорити про рево-
люційну «партію» та її натиск на початку 60-х років. Сорока-
літній історичний досвід дуже підвищив нашу вимогливість від-
носно того, що можна назвати революційним рухом і революцій-
ним натиском» На це ленінське зауваження посилається й ним
керується член-кореспондент АН У Р С Р Є. С. Шабліовський у
своєму монографічному дослідженні «Шевченко і російська ре-
волюційна демократія», яке в 1953 р. було видане в Києві, в
1962 р. в повнішому варіанті опубліковане російською мовою в
Москві, а ще через два роки в числі ряду шевченкознавчих праць
було вшановане Ленінською премією. В цій же монографії зга-
дане 2 ще одне ленінське висловлювання, яке дає ключ до оцінки
художньої і науково-публіцистичної творчості революційних де-
мократів 40—60-х років: «...слово теж є діло; це положення без-
спірне для застосування до історії взагалі або до тих епох істо-
рії, коли відкритого політичного виступу мас нема...» 3.
Епіграфом до своєї книги Є. С. Шабліовський обрав вислов-
лювання з ленінської праці «Селянська реформа і пролетарсько-
селянська революція», в якому підкреслено заслуги революціоне-
рів 1861 р. як великих діячів тієї епохи4 . Серед них В. І. Ленін
на перше місце ставив М. Г. Чернишевського —• визнаного вождя
всеросійської революційної демократії 60-х років. У радянській
історіографії вже зверталася увага на те, що серед численних
висловлювань В. І. Леніна про М. Г. Чернишевського не можна
знайти жодного, де б констатувалися якісь хитання в політич-
ній позиції вождя всеросійської революційної демократії 60-х ро-
ків, що Володимир Ілліч завжди підкреслював послідовний, бойо-
вий характер революційного демократизму М. Г. Чернишевсь-
кого 5.
Діяльність великих революційних демократів 50-х—60-х ро-
ків XIX ст. з точки зору оцінки її В. І. Леніним проаналізована
в спеціальній розвідці Є. С. Шабліовського. Як загальнотеоретич-
ні ленінські положення про російську революційну демократію,
так і конкретно-історичні висловлювання Володимира Ілліча про
революціонерів-демократів періоду першої революційної ситуації
в Росії, особливо ленінські характеристики щодо діяльності
1 В. 1. JI е н і н. Твори, т. 5, стор. 26.
2 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й . Шевченко і російська революційна демокра-
тія. К., 1958, стор. 291.
3 В. І. Л е н і н. Твори, т. 9, стор. 50.
4 Див. В. І. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 95.
5 В. Я. З е в и н . В. И. Ленин о революционной ситуации в России в
конце 1850-х —і начале 1860-х годов (по новым материалам).— Революцион-
ная ситуация в России в 1859—1861 гг., стор. 22.
149
М. Г. Чернишевського, Є. С. Шабліовський адресує також
Т. Г. Шевченку. Отже, спираючись на ленінську теоретичну
спадщину, Є. С. Шабліовський відзначає в світогляді Т. Г. Шев-
ченка «мужицький демократизм», утопічний соціалізм, селянську
революційність, прагнення підняти селянство на революцію з
застосуванням насильства проти гнобителів Фактичний мате-
ріал з життя і діяльності Т. Г. Шевченка цілком підтверджує
правомірність такого творчого використання праць В. І. Леніна.
Заперечення викликає лише спосіб залучення до розвідки
Є. С. Шабліовського одного з місць ленінської промови 1919 p.,
присвяченої пам'яті Я- М. Свердлова. Так, автор пише, що Шев-
ченко, Чернишевський та їх однодумці висували революційне
насильство як «необхідний і законний прийом революції» 2. Але
ці кілька «залапкованих» слів В. І. Леніна можна вважати штуч-
но введеними до цілком правильного самого по собі висновку
Є. С. Шабліовського. Адже в ленінському контексті вони вжиті
для конкретно-історичної характеристики лише одного з етапів
розвитку Великої Жовтневої соціалістичної революції, і до того
ж в даному разі Володимир Ілліч наголошував на іншому, зов-
сім протилежному, в чому можна переконатися, прочитавши всю
ленінську фразу повністю. Ось вона: «Немає сумніву, що без цієї
риси,— без революційного насильства,— пролетаріат не зміг би
перемогти, але також не може бути сумніву і в тому, що револю-
ційне насильство являло собою необхідний і законний прийом
революції лише в певні моменти її розвитку, лише при наявності
певних і особливих умов, тоді як далеко глибшою, постійною
властивістю цієї революції і умовою її перемог була і лишається
організація пролетарських мас, організація трудящих» 3.
Керуючись ленінськими методологічними настановами і син-
тезуючи конкретно-історичний матеріал, Є. С. Шабліовський
прийшов до висновку, що М. Г. Чернишевський і Т. Г. Шевченко
виступали як всеросійські демократи, революційна діяльність
яких була спрямована на визволення всіх пригноблених народів
Російської імперії; що Чернишевський і Шевченко були не тільки
революційними демократами, а й основоположниками революцій-
ного народництва 4. Правда, останній висновок, на відміну від
інших, недостатньо аргументований. Автор посилається на таке
положення з ленінської статті «З приводу ювілею»: «Ця двояка,
ліберальна і демократична, тенденція в народництві цілком ясно
намітилася вже в епоху реформи 1861-го року»5 , і тут же гово-
1 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й . Революційно-демократична спадщина Черни-
шевського і Шевченка в світлі марксизму-ленінізму.— «Український історич-
ний журнал», 1961, № 3, стор. 40, 41, 42, 45.
2 Т а м ж е , стор. 41.
3 В. І. Л е н і н. Твори, т. 29, стор. 68.
4 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й . Назв, праця.— «Український історичний жур-
нал», 1961, № 3, стор. 44, 46.
5 В. І. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 84.
150
рить про революційну тенденцію в народництві і як ідеолога її
називає М. Г. Чернишевського. Між тим ясно, що демократична
і революційна тенденції це далеко не тотожні поняття і невипад-
ково дискусії серед радянських істориків про спільне й відмінне
в світогляді і діяльності революціонерів-демократів та револю-
ційних народників продовжуються.
Дещо надуманими видаються в праці Є. С. Шабліовського
побоювання того, що в наш час можливе зарахування Т. Г. Шев-
ченка і М. Г. Чернишевського до буржуазного табору на підставі
того, що 50—60-ті роки відносяться до епохи буржуазно-демо-
кратичного визвольного руху При цьому, захищаючись від
такої небезпеки, Є. С. Шабліовський посилається на одне з по-
ложень праці В. І. Леніна «Перемога кадетів і завдання робіт-
ничої партії», яке таврує кадетських ідеологів за підміну ними
поняття — революційна буржуазна демократія — поняттям бур-
жуазної демократії в загал і 2 . Але ж в даному разі В. І. Ленін вів
політичну полеміку з приводу суспільних сил, які брали участь
у революції 1905 р., а в праці, де йшлося саме про революційних
демократів 60-х років XIX ст., і саме перед цитованою Є. С. Шаб-
ліовським в іншому зв 'язку фразою про двояку тенденцію в на-
родництві спеціально зазначалося, що «насправді термін бур-
жуазна демократія є єдино точна, з точки зору марксизму, нау-
кова характеристика 3.
Д о речі, вказане ленінське положення фігурує в першому
виданні монографії Є. С. Шабліовського про Т. Г. Шевченка і ро-
сійських революціонерів-демократів, яка вийшла в світ 1935 р.
Щоправда, там, відповідно до тодішнього загального рівня розу-
міння радянськими істориками соціальної суті революційних де-
мократів 50-х—60-х років XIX ст. наголошувалося на обмеже-
ності їх світогляду, всіляко підкреслювалось, що суспільна
боротьба, глашатаями якої виступали М. Г. Чернишевський і
Т. Г. Шевченко, не виходила за межі буржуазної революції, і в
певній мірі термін «революційна демократія» ототожнювався з
терміном «буржуазна демократія» 4. Однак, як відомо, дальший
розвиток радянської історіографії вніс істотні корективи в розу-
міння цього питання, і в наш час для деякого розмежування
термінів «революційний демократ» і «буржуазний демократ»
введене поняття «селянський демократ». Але все ж, як нам здає-
ться, повної чіткості в трактуванні цього питання ще не досяг-
нуто і тут знову ключем до його розв'язання є всебічне викорис-
тання ленінської теоретичної спадщини.
1 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й . Назв, праця.— «Український історичний жур-
нал», 1961, № 3, стор. 42.
2 Див. В. 1. Л е н і н. Твори, т. 10, стор. 225.
3 В. І. Л е н і н. Твори, т. 17, стор. 84.
4 Є. С. Ш а б л і о в с ь к и й . Шевченко і російська революційна демокра-
тія. К., 1935, стор. 103—109.
151
Д о другого видання своєї монографії, яка вийшла через двад-
цять три роки після першої, Є. С. Шабліовський залучив і такі
ленінські твори, які стали доступними для дослідників лише після
XX з'їзду К П Р С (1956 p.) . Зокрема, з ленінських зауважень на
книгу Г. В. Плеханова «Н. Г. Чернышевский», опублікованих у
38 томі четвертого видання творів В. І. Леніна, Є. С. Шабліов-
ський слушно використав для характеристики творчості
Т. Г. Шевченка положення про те, що в революційні епохи «ді-
яльність «кращих людей» більш-менш втрачає свій переважно
п р о п а г а н д и с т с ь к и й характер і стає а г і т а ц і й н о ю » 1 .
На жаль, ленінські зауваження ще не стали об'єктом широкої
уваги українських дослідників, які вивчають проблеми першої
революційної ситуації, зокрема діяльність великих революціоне-
рів, і серед них Т. Г. Шевченка. Підтвердженням такого виснов-
ку може бути те, що ленінських зауважень не використали навіть
автори спеціальних розвідок, присвячених ставленню В. І. Лені-
на до творчості революціонерів-демократів 60-х років XIX ст. і,
зокрема, до творчості українського Кобзаря — Ф . П. Шевченко й
В. Г. Сарбей 2. А, як відомо, в ленінських зауваженнях на книгу
Г. В. Плеханова про М. Г. Чернишевського значне місце зай-
мають помітки щодо славнозвісної статті М. Г. Чернишевського
«Національна нетактовність», в якій висловлені революційно-де-
мократичні погляди на українське національне питання з прямим
посиланням на високий авторитет Т. Г. Шевченка. Наприклад,
одне з підкреслень В. І. Леніна стосується такого важливого по-
ложення, яке відзначає, що М. Г. Чернишевський завжди спів-
чував українцям 3.
Взагалі ж ленінськими висловлюваннями щодо революційно-
демократичної спадщини керуються всі українські дослідники,
які висвітлюють період революційної ситуації кінця 50-х — по-
чатку 60-х років XIX ст. В передмові монографічного досліджен-
ня Ф. О. Ястребова, спеціально присвяченого цьому періоду, пря-
мо зазначається, що автор керувався ленінським положенням про
значення революційних демократів як вождів суспільних сил,
які здійснюють перетворення, а в кінцевому розділі монографії
наводиться відома цитата з статті В. І. Леніна «З минулого ро-
бітничої преси в Росії», в якій відзначено появу в той же період
«різночинця, як головного, масового діяча і визвольного руху вза-
галі і демократичної, безцензурної преси зокрема» 4. На жаль,
1 В. І. Л е н і н. Твори, т. 38, стор. 530.
2 Ф. П. Ш е в ч е н к о . В. І. Ленін і Т. Г. Шевченко.— «Український істо-
ричний журнал», 1964, № 2, стор. 3—18; В. Г. С а р б е й. В. І. Ленін і рево-
люційно-демократична спадщина Т. Г. Шевченка.— «Комуніст України», 1964,
№ 2, стор. 48—56.
3 Див. В. І. Л є н і н. Твори, т. 38, стор. 489.
4 Див. В. І. Л е н і н . Твори, т. 17, стор. 91; т. 20, стор. 220; Ф. О. Я с т р е -
б о в . Революционные демократа на Украине. Вторая половина 50-х —• начало
60-х годов XIX ст. К., I960, стор. 12, 298.
152
будь-яких спроб конкретизації цієї цитати фактичним матеріа-
лом Ф. О. Ястребов не зробив.
Та й взагалі велика синтетична проблема різночинства в ас-
пекті вказаного ленінського положення не дістала ще глибокої
наукової розробки ні в спеціальних монографіях, ні в узагальню-
ючих працях з історії українського народу. Важливість же її
вивчення обгрунтована в ленінській теоретичній спадщині, зокре-
ма положеннями, в яких звертається увага на певну спадкоєм-
ність традицій революційних демократів 50—60-х років і про-
летарських революціонерів. Як відомо, в книзі «Що робити?»
В. І. Ленін прямо назвав Герцена, Бєлінського, Чернишевського
попередниками російської соціал-демократії а пізніше навіть
заповідав майбутнім історикам вивчати спадщину революціоне-
рів-демократів так, щоб прослідковувався зв'язок між її цінним
демократичним ядром і «тим, що прибрало назву «більшовизму»
в першому десятиріччі XX століття» 2.
Як і люди 50—60-х років XIX ст., так і весь комплекс подій
і явищ, які становлять загальне поняття революційної ситуації
того часу, очевидно, виходячи з ленінських настанов, вимагає ви-
вчення і попереднього і наступного ходу історичного процесу.
Революційна ситуація кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст.
не є абстракцією, створеною для зручнішого відбору і розгляду
історичних фактів у рамках певної схеми. Заслуга В. І. Леніна
полягала в тому, що він, вивчаючи історичне минуле нашої Бать-
ківщини, показав революційну ситуацію кінця 50 х — початку
60-х років XIX ст. як реальний процес, сповнений живого і бага-
того змісту. Тому, повертаючись до цієї проблеми знову й знову,
Володимир Ілліч кожного разу підходив до її вирішення з яко-
гось нового боку і на основі все дальшого заглиблення в кон-
кретно-історичний джерельний матеріал, зазначав нові найваж-
ливіші факти. Розкидані по численних і різноманітних за харак-
тером (історичні праці, публіцистика, політичні доповіді, про-
мови тощо) творах В. І. Леніна висловлювання з різних питань
проблеми першої в історії нашої країни революційної ситуації
становлять методологічну основу для дослідників.
Радянські історики вже розпочали вивчення цієї проблеми.
Певний вклад зробили й українські історики. Ще більше нале-
жить зробити, щоб ленінська концепція першої революційної си-
туації одержала повну і всебічну конкретно-історичну розробку.
А це дасть можливість поглибити розуміння теоретичних питань
ленінського вчення про революційну ситуацію в цілому. На акту-
альності цього науково-дослідницького напряму наголошувала
недавно редакційна стаття журналу «Вопросы истории КПСС»,
присвячена підсумкам обговорення проблеми революційної си-
1 Див. В. І. Л е н і н. Твори, т. 5, стор. 332.
2 В. І. Л е н і н. Твори, т. 18, стор. 317.
153
туації. Перед істориками ставилося завдання «в усій повноті і
конкретності розкрити ленінські узагальнення ознак революцій-
ної ситуації, їх зміст, взаємодію і значення, всебічно з 'ясувати
поняття експлуататорські «верхи», криза «верхів», положення
«низи не хочуть жити по-старому», продовжувати вивчати умови
зародження і розвитку об'єктивних змін, які складають суть ре-
волюційної ситуації, а також багатообразність її елементів, пе-
реростання її в революцію» Взяти найактивнішу участь у вико-
нанні цих завдань, пов'язаних з конкретно-дослідницькою робо-
тою на основі ленінських теоретичних положень — почесний
обов'язок істориків Радянської України.
В. Г. С а р б е й
РАЗРАБОТКА В УКРАИНСКОЙ СОВЕТСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ
ЛЕНИНСКОЙ КОНЦЕПЦИИ РЕВОЛЮЦИОННОЙ СИТУАЦИИ
КОНЦА 50-х — НАЧАЛА 60-х ГОДОВ XIX в.
Р е з ю м е
В статье сделана попытка проанализировать работы украинских совет-
ских историков с точки зрения использования положений ленинской концепции
революционной ситуации конца 50-х — начала 60-х годов XIX в. К иссле-
дованию привлечены монографии А. В. Бондаревского, И. А. Гуржия,
Н. Н. Лещенко, Д. П. Пойды, В. П. Теплицкого, Е. С. Шаблиовского,
Ф. О. Ястребова и др., новейшие синтетические труды по истории УССР и
истории украинского крестьянства.
Анализ показывает, что три указанные В. И. Лениным признака, харак-
теризующие наличие революционной ситуации в стране, в конкретно-истори-
ческом плане разработаны неравномерно. В украинской советской историо-
графии отсутствуют специальные работы, показывающие картину «кризиса
верхов». Имеются статьи, освещающие неимоверное обнищание и обострение
бедствий эксплуатируемых масс. Но в монографическом плане наиболее ин-
тенсивно изучается третий, отмеченный В. И. Лениным признак революционной
ситуации — повышение революционной активности масс.
Отмечая значительные успехи в освоении ленинского теоретического на-
следия историками УССР, работающими над изучением исторических событий,
связанных с революционной ситуацией конца 50-х — начала 60-х годов
XIX в., автор обращает внимание на примеры одностороннего использования
ленинских положений, подчеркивает необходимость в решении конкретно-
исторических проблем опираться на всю сумму оценок Владимира Ильича
по тому или иному вопросу, наглядно показывает, какое неисчерпаемое мето-
дологическое богатство представляют собой произведения В. И. Ленина.
1 Некоторые итоги выступлений по проблеме революционной ситуации,—
«Вопросы истории КПСС», 1968, № 7, стор. 119.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209794 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:15:00Z |
| publishDate | 1970 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сарбей, В.Г. 2025-11-26T13:26:34Z 1970 Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. / В.Г. Сарбей // Історіографічні дослідження в Українській РСР: Зб. наук. пр. — 1970. — Вип. 3. — С. 140-154. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209794 В статье сделана попытка проанализировать работы украинских советских историков с точки зрения использования положений ленинской концепции революционной ситуации конца 50-х — начала 60-х годов XIX в. К исследованию привлечены монографии А. В. Бондаревского, И. А. Гуржия, Н. Н. Лещенко, Д. П. Пойды, В. П. Теплицкого, Е. С. Шаблиовского, Ф. О. Ястребова и др., новейшие синтетические труды по истории УССР и истории украинского крестьянства. Анализ показывает, что три указанные В. И. Лениным признака, характеризующие наличие революционной ситуации в стране, в конкретно-историческом плане разработаны неравномерно. В украинской советской историографии отсутствуют специальные работы, показывающие картину «кризиса верхов». Имеются статьи, освещающие неимоверное обнищание и обострение бедствий эксплуатируемых масс. Но в монографическом плане наиболее интенсивно изучается третий, отмеченный В. И. Лениным признак революционной ситуации — повышение революционной активности масс. Отмечая значительные успехи в освоении ленинского теоретического наследия историками УССР, работающими над изучением исторических событий, связанных с революционной ситуацией конца 50-х — начала 60-х годов XIX в., автор обращает внимание на примеры одностороннего использования ленинских положений, подчеркивает необходимость в решении конкретно-исторических проблем опираться на всю сумму оценок Владимира Ильича по тому или иному вопросу, наглядно показывает, какое неисчерпаемое методологическое богатство представляют собой произведения В. И. Ленина. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. Разработка в украинской советской историографии ленинской концепции революционной ситуации конца 50-х — начала 60-х годов XIX в. Article published earlier |
| spellingShingle | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. Сарбей, В.Г. |
| title | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. |
| title_alt | Разработка в украинской советской историографии ленинской концепции революционной ситуации конца 50-х — начала 60-х годов XIX в. |
| title_full | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. |
| title_fullStr | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. |
| title_full_unstemmed | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. |
| title_short | Розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років XIX ст. |
| title_sort | розробка в українській радянській історіографії ленінської концепції революційної ситуації кінця 50-х — початку 60-х років xix ст. |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209794 |
| work_keys_str_mv | AT sarbeivg rozrobkavukraínsʹkíiradânsʹkíiístoríografíílenínsʹkoíkoncepcíírevolûcíinoísituacííkíncâ50hpočatku60hrokívxixst AT sarbeivg razrabotkavukrainskoisovetskoiistoriografiileninskoikoncepciirevolûcionnoisituaciikonca50hnačala60hgodovxixv |