Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр.
Це стаття з виданої автором у Сполучених Штатах Америки книги "Втрати населення СРСР". Не всі питання, порушені в ній, висвітлені з однаковою повнотою. Найбільша увага приділяється втратам у роки колективізації. Это статья из изданной автором в Соединенных Штатах Америки книги "Потери...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1991 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1991
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209934 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. / С. Максудов // Український історичний журнал. — 1991. — № 1. — С. 121–127. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859569032777170944 |
|---|---|
| author | Максудов, С. |
| author_facet | Максудов, С. |
| citation_txt | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. / С. Максудов // Український історичний журнал. — 1991. — № 1. — С. 121–127. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Це стаття з виданої автором у Сполучених Штатах Америки книги "Втрати населення СРСР". Не всі питання, порушені в ній, висвітлені з однаковою повнотою. Найбільша увага приділяється втратам у роки колективізації.
Это статья из изданной автором в Соединенных Штатах Америки книги "Потери населения СССР". Не все вопросы, затронутые в ней, освещены с одинаковой полнотой. Самое большое внимание уделяется потерям в годы коллективизации.
|
| first_indexed | 2025-12-06T16:46:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
ПИТАННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІЇ
В ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
С. Максудоа (США)
Демографічні втрати населення України
в 1930— 1938 рр.
Це стаття з виданої автором у Сполучених Штатах Америки книги «Втрати населен
ня СРСР». Не всі питання, порушені в ній, висвітлені з однаковою повнотою. Най
більша увага приділяється втратам у роки колективізації.
Роки колективізації за умовами життя й ступенем адміністративного
тиску на населення не були чимось однорідним. На першому її етапі
(1928—1929 рр.) сильних економічних і політичних переслідувань за
знала порівняно невелика група населення (3—4% дворів). На цю
найбільш заможну частину селянства було покладено збільшену частку
поставок зерна за низькими цінами, і в разі невиконання цього зобов’я
зання їх судили за статтями 127 та 135 Карного Кодексу УСРР і при
суджували до штрафу п’ятиразового розміру, повної конфіскації май
на або тюремного ув’язнення на 1—3 роки. Усього на Україні в 1929
році індивідуальному оподаткуванню (не за нормами) було піддано
155 тис. господарств (3,02% усіх сільських дворів) *. Ця цифра приб
лизно удвічі більша, ніж оцінка куркульських господарств за гніздо
вим переписом 1929 р. (1,4% сільських сімей) 2.
Загальна кількість репресованих за вироками судів невідома, од
нак, і неповні дані досить значні. Так, на XI з’їзді КП(б)У вказува
лося, що в 1929 р. у 22 округах (із 41-го) було розпродане майно 33
сільських господарств (14,7% сімей, що були визначені як куркуль
ські) 3.
Розходження у загальних оцінках чисельності куркулів, на які ми
наштовхуємося, розглядаючи ці цифри (155 тис., 72 тис., 242 тис.—
тільки по 22 округах), пов’язані з тим, що різні радянські установи
вкладали в поняття «куркуль» різний економічний і політичний зміст.
Під час гніздового перепису використовувалися дві ознаки: вартість
засобів виробництва і наймання робочої сили. Куркульськими вважа
лися господарства, що мали засоби виробництва вартістю понад
800 крб., за умови здавання їх в оренду чи наймання робочої сили на
50—75 днів на рік, або господарства із засобами виробництва на суму
408—800 крб. при найманні робочої сили протягом 151 дня щороку4.
Підрахунки показують, що за такого підходу частка чужої праці в за
гальній вартості додаткового продукту, створюваного в господарстві*
становила 4—6%. Під час оподаткування до куркульських відносили
господарства, в яких систематично використовувалася чужа праця, або
які мали механічні, вітрові чи водяні двигуни. В деяких інструкціях до
датково робилися застереження, що одержуваний прибуток має бути
вищим за 300 крб. на людину і 1500 крб.— на сім’ю (дещо менше річ
ного прибутку робочої сім’ї в ті роки). Нарешті, місцева адміністрація
відносила до розряду куркулів усіх неугодних і непокірних осіб.
Проте репресії проти куркулів не відігравали в той період визна
1 Історія селянства УРСР.— К-, 1967.— Т. 2.— С. 124.
2 И в н и ц к и й Н. А. Классовая борьба в деревне и ликвидация кулачества как
класса.— М., 1972.— С. 71—72.
3 Д а н и л о в В. П. Советская доколхозная деревня.— М., 1979.— Т. 2.— С. 343.
4 Там же.— С. 314.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 1 121
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
чальної ролі у збільшенні втрат населення. Важливішим було знижен
ня рівня його життя. Запровадження карткової системи і спеціального
постачання на заводах завдало тяжкого удару широким верствам го
родян, не прикріплених до виробництва і установ. Ринкові ціни на хліб
зросли протягом двох років більш як утричі, що не могло не позна
читися на становищі рядового жителя міста 5.
1930—1931 рр. були періодом наступу на куркуля, який прийнято
називати «знищенням як класу». Як відомо, комісія Політбюро, пла
нуючи геноцид, намітила: заарештувати (з метою розстрілів і запро-
торення до в’язниць) 60 тис. чол. (їхні сім’ї виселялися), заслати до
північних районів 150 тис. сімей і експропріювати майно та переселити
всередині тієї чи іншої області 3—4% усіх селян (загалом майже
750—1250 тис. селянських господарств) 6. На частку України за такої
розверстки припадало від загальної чисельності населення: близько
40 тис. сімей — на знищення й висилку, 150—250 тис.— на розкурку-
лення. Радянські дослідники відзначають, що планові цифри були
майже повсюдно перевиконані. На Україні тільки в 1930 р. було лік
відовано майже 3% селянських дворів (160 тис.) і «вислано за межі
республіки менш як половину» всіх розкуркулених 7. Це означає, що
близько 400 тис. жителів України опинилися в тяжких умовах північ
них районів (Комі, Карелія, Мурманськ, Північний Урал). За даними
інших авторів, кількість розкуркулених сімей становила 200 тис.8 Ство
рюється враження, що ця цифра також стосується тільки 1930 р. Н а
ведена авторами сума конфіскацій у 1930 р. (90—95 тис. крб.) свід
чить про більшу кількість розкуркулених. За даними Наркомфіну, се
редня вартість майна експропрійованої сім’ї становила 550—600 крб.9
Зрослі втрати серед засланих можна оцінити за даними М. О. Ів-
ницького (з 300—380 тис. сімей, засланих до 1940 р., залишалося
220 тис. сімей — 930 тис. чол.) 10. До цієї цифри слід додати оцінку
природного приросту населення за 8 років, відняти приблизно 6% реа
білітованих 11 та деяку кількість утікачів. У будь-якому разі зрослі
втрати серед розкуркулених будуть не менші за кілька сотень тисяч,
у тому числі, ймовірно, понад 100 тис. припадає на частку населення
України.
Поряд з розкуркуленням втрати в 1930—1931 рр. збільшувалися
й за рахунок погіршення умов життя населення. Достатньо вказати
на те, що ринкові ціни в країні зросли до кінця першої п’ятирічки по
рівняно з 1928 р. у ЗО разів 12.
Третій період колективізації, який почався в 1932 р., був найтяж
чим. З цього часу держава перебудовує організацію колгоспів таким
чином, щоб незалежно ні від чого одержувати певну кількість продук
тів сільського господарства. Зустрічні поставки промислових товарів
у село стають необов’язковими, ціна на заготовлювані продукти збе
рігається постійною (у десятки разів менша, ніж їх ринкова вартість),
але головне — у разі поганого врожаю село виявилося змушеним від
давати державі майже всю продукцію, не лишаючи собі навіть міні
5 К у л ь ч и ц к и й С. В. Внутренние ресурсы социалистической индустриализа
ции СССР (1926— 1937).— Киев, 1979.— С. 120.
6 С и д о р о в В. А. Ликвидация в СССР кулачества как класса: Вопр. исто
рии.— М., 1967.— С. 28.
7 Т р и ф о н о в М. Очерки истории классовой борьбы в СССР в годы нэпа.—
М., 1960.— С. 249 (дається посилання на ЦДАЖР УРСР, ф. 27, оп. 2, спр. 543, 683,
950, 951, 992).
8 Очерки истории коллективизации сельского хозяйства в союзных республи
ках.— М., 1963.— С. 183 (посилання на журнал «Партраібота в колхозах», 1934, III,
с. 109).
9 И в н и ц к и й Н. А. Указ. соч.— С. 330, 298—299.
10 Вопросы аграрной истории Вологды, 1968.— С. 183; И в н и ц к и й Н. А. Указ.
соч.— С. 346, 298—299.
11 Там же.— С. 238—239.
12 К у л ь ч и ц к и й С. В. Указ. соч.— С. 127.
122 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 1
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
мальної кількості для харчування. Ці жахливі порядки обертаються
трагедією масового голоду. В 1932 р. було заборонено продаж зерна
в областях, які не виконали плану заготівель. Це поставило під за
грозу існування широких верств сільського населення, які завжди ку
пували частину зерна на ринку. Голод 1933 р. завдав Україні і всій
країні жахливих збитків. Та й у наступні 1934—1936 рр. становище
було не набагато кращим. За сучасними даними ЦСУ, урожай зерна
в СРСР у середньому за чотири роки (1933—1936) становив 66,8 млн. т.
З них на заготівлю пішло 26,4 млн. т, на насіння — 13,3 млн. т. Фураж
не зерно за тодішнього поголів’я мало становити не менш як 9 млн. т,
мінімальні втрати — 2 млн. т, і, таким чином, на кожного із 120 млн.
сільських жителів країни залишається в середньому протягом 4-х ро
ків по 440 г зерна на день 13.
Слід підкреслити, що це аж ніяк не було середньою нормою спо
живання. Розподіл за територіями, соціальними верствами, нарешті,
за роками (дуже тяжкі 1933 р. і 1936 р. і трохи благополучніші 1934 р.
і 1935 р.) показує, що значна частина сільського населення іноді вза
галі не мала хліба. Становище на Україні було в той час тяжчим, ніж
загалом по СРСР, оскільки на неї припадала збільшена частка
-заготівель.
Втрати населення в ці роки включають не тільки безпосередню
загибель від голоду. Різке погіршення харчування збільшило смерт
ність від усіх хвороб.
Особливо великими були втрати дітей. Про це свідчать матеріали
переписів населення. На схемі вікової піраміди 1939 р. можна поба
чити величезний вріз, який не поступається за величиною скороченню
народжуваності під час першої світової і громадянської воєн. Різниця
між цими двома періодами полягає в тому, що у роки війни вирішаль
ну роль відігравав розрив шлюбних зв’язків, мобілізація понад 15 млн.
чоловіків. У 1932—1933 рр. нічого подібного не було. Згодом, у 1934—
1936 рр. спостерігалося підвищене обмеження народжуваності як че
рез психологічну реакцію населення на погіршення умов життя,
так і через фізіологічні причини (зменшення вірогідності зачаття в
1933 р. через різке зниження рівня життя). Лише наприкінці періоду
1937— 1938 рр. народжуваність приблизно досягла рівня 1928—1931 рр.
Крім загибелі від голоду й поганих умов життя, втрати населення
на третьому етапі колективізації зростали за рахунок потоку репресій,
що посилювалися. За законом від 7 серпня 1932 р. про охорону соціа
лістичної власності дозволялося піддавати покаранню аж до розстрілу
за недогляди, неохайність у роботі, дрібні крадіжки. Поломка в моторі
трактора, здохла конячина, підібрана морквочка — все це могло скін
читися суворим покаранням. Судова статистика тих років невідома,
але непрямі свідчення, які наводяться час від часу радянськими ав
торами, досить переконливі. Наприклад, розповідаючи, як успішно мі
ліція охороняла священну й недоторканну власність радянської дер
жави, М. Трифонов повідомляє, що кількість засуджених за статтею
закону від 7 серпня зменшилася в другій половині 1934 р. порівняно
з першою половиною 1933 р. у 5 разів (по Україні і РРФ СР), а в дру
гій половині 1935 р.— майже в 20 разів 14.
Високий урожай 1937 р. завершує період масових втрат населення
від колективізації. Та в цей час у країні вже розгортається нова кам
панія знищення населення — Великий терор. Можна назвати лише за
гальні обмеження можливого числа жертв у 1936—1938 рр. Відомо,
що частка заарештованих чоловіків була набагато вищою, ніж заареш
тованих жінок. Також відзначають, звичайно, що арешти охоплювали
13 Втрати і фуражне споживання зерна наводимо за: J a s n e j N. Sozialized
Agriculture of the USSR.— Stanford, 1949.— P. 752—760, 786—797.
14 Т р и ф о н о в М. Указ. соч.— С. 263.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, М 1 m
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
верству радянської інтелігенції, порівняно рідко вторгаючись у проле-
тарські маси. За оцінками результатів переписів населення 1926 р.
і 1939 р., Великий терор забрав на Україні, ймовірно, близько 200—
300 тис. життів.
Вернімося до розгляду загальної величини втрат для 1927—
1938 рр. Головним джерелом відомостей для такої оцінки служать ра
дянські офіційні публікації.
Метод, використовуваний для оцінки втрат, полягає в розрахунку
нормальної зміни чисельності кожного покоління чоловіків і жінок про
тягом розглядуваного періоду.
Величезне значення для оцінки втрат мають праці Ю. Корчак$і-
Чепурковського. Йому вдалося опублікувати результати перепису на
селення Г939 р. за статево-віковими групами для України — матеріал,
надзвичайно необхідний для аналізу втрат.
Розглянемо баланс втрат населення України в 1927—1938 рр.
(табл. 1). Ми бачимо, що на початку 1927 р. населення становило
29 млн. чол. За таблицями смертності в ті роки (1926—1927 рр.) про-
Т а б л и ц я 1
Рух населення України в 1927—1938 рр. і розміри втрат (у тис. чол.)
Рух населення ч. ж. обидві
статі
Чисельність 17.12. 1926 14184 15005 29189*
Народжено в 1927— 1938 рр. 6159 5869 12028
Зменшення 5939 4931 10870
Вмерли «природною смертю» 3329 3169 6498
Втрати 2610 1762 4372
У т. ч. втрати народжених до 1927 р. 1837 1077 2914
Після 1927 р. 773 685 1458
Сальдо міграції 350 250 600
Чисельність 1.1. 1939 14754 16193 30947
Похибка таблиць смертності 1926—1927 рр. +400; —400
Помилки в оцінці народжуваності +500; —200
Похибка обліку населення переписами + 200; —400
Помилки вікової групи + 100; — 100
Помилка в оцінці міграції +200; —600
Похибка обчислень + 100; — 100
Можливе перебільшення розміру втрат 2083
Можливе применшення розміру втрат 1500
* 3 поправкою Ю. Корчака-Чепурковського на недооблік поколінь 0—2 роки на 11,9%*
Т а б л и ц я 2
Співвідношення народжень і абортів на Україні в 1934 р.
Народження і аборти Місто Село Усього
Чисельність жителів (тис.) 7160 21840 29000
Чисельність жінок 15—50 років (тис.) 2000 6400 8400
Народжень (тис.) 100 608 708
Абортів із зсувом на 7 місяців назад (тис.) 300 480 780
Народжень і зсунутих абортів (тис.) 400 1088 1488
Народжень на 1000 жителів 14 27,8 24,4
Абортів на 1000 жителів 42 22,0 26,9
Народжень і абортів на 1000 жителів 56 49,8 51,3
Народжень на 1000 жінок 15—50 років 50 95 84
Абортів на 1000 жінок 15—50 років 150 75 94
Народжень і абортів на 1000* жінок 15—50 років 200 170 177
* У 1926 р. було на 1000 жінок 15—50 років 162,1 народження і 18,9 абортів; у 1929 р.̂
відповідно, 132,6 і 42.7.
124 /$ $ # 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, М ї
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
Т а б л и ц я 3
Зміна чисельності деяких національностей на Україні (у тис. чол.)
Національність Чисельність
17.12. 1926
% від чисель
ності в країні
у 1926 р.
Зростання
по країні
в % за
1926—1939 рр.
Передбачуваний
приріст на
Україні в %
Чисельність в
1939 р. при
природному
прирості
Українці 23219 74,4 9,9 _ 23300*
Росіяни 2677 3,4 28 15 3079
€вреї 1577 60,6 16,4 -- 1533*
Поляки 476 60,9 — 19,5 — 10 430
Німці 395 31,9 15,2 15,2 455
Молдавани 260 93,2 —6,8 —6,8 242*
Греки 108 50 34 34 152
Болгари 93 83,8 2,5 2,5 95
Білоруси 76 1 . п .з 11,3 85
Інші 137 20 163
Усього 29018 29534
•Фактична чисельність у 1939 р.— 30 947 тис. чол. (30 960 тис. чол.). Баланс міграції —
1413 тис. (без українців, євреїв, молдаван»* — фактична чисельність. Чисельність ро
сіян, білорусів, народів Поволжя та інших малих народів, які жили переважно в
РРФСР, зросла по країні між 1926 р. і 1939 р. на 19,3%. Отже, населення РРФСР і
БРСР мало збільшитися з 98 441 тис. до 117 453 тис., тобто на 2,6 млн. вище фактич
ної. Ця різниця пояснюється міграцією.
Т а б л и ц я 4
Зміна чисельності і смертності населення України за фактичним обліком
1 за розрахунком (тис. чол.)
Чисельність на кінець року Приріст за рік
наявне населення обидві статі
Рік облік розрахунок
і облік розра
ч. ж. обидві ч. ж. обидві хунок
статі
!
статі
1
1927 14 438 15 260 29 699 14 490 15310 29 800 644 610
1928 14 773 15 564 ЗО 337 14 775 15 594 ЗО 369 662 569
1929 15 068 15 837 ЗО 905 15 032 15 849 ЗО 881 542 512
1930 31 403 15 263 16 078 31341 498 460
1932 31 901* 15 642 16 452 32 094 498 753
смертність за рік
1927 276 247 523 300 272 572
1928 261 235 496 297 271 568
1929 284 255 539 296 271 567
1930 498 293 270 563
* Постійне населення. Як правило, воно нижче за наявне.
тягом 12 років, тобто до 1939 р., мало померти 6,5 мли. Таку смерт
ність можна вважати «нормальною», «природною смертністю». Вона
відповідає тогочасному рівню життя, медичному обслуговуванню тощо.
Однак фактично в результатах перепису 1939 р. втрати населення
виявилися набагато більшими. Фактичне зменшення між переписами
становило 11,2 млн., у тому числі 2,9 млн. становлять зрослі втрати
дорослого населення. Третина жінок, що померли в той період, не по
винні були загинути за нормального рівня смертності. Те ж саме мож
на сказати про майже половину померлих чоловіків.
Протягом 12 років народилося близько 12 млн. дітей. Однак у пе
репису 1939 р. враховано тільки 8 млн. дітей, молодших 12 років. От
же, майже 4 млн. померли протягом цього часу. Таблиці смертності
за 1926—1927 рр. і 1938—1939 рр. дають можливість оцінити, скільки
/ЯЗЛГ 6130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 1 125
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
людей мало померти за звичайних умов. Вони показують, що майже
третина дітей померла передчасно.
Величезна дитяча смертність є безпосереднім наслідком голоду.
Діти молодшого віку при цьому найбільш вразливі. Це показав свого*
часу й голод 1921 р. Як писав у ті роки В. Арнаутов у книзі «Голод
і діти на Україні», «є губернії і повіти, в яких майже не лишається ді
тей, молодших 6—7 років». І якщо в 1921 р. цього не сталося (при
наймні щодо губерній), то лише завдяки продовольчій допомозі і увазі
всього світу. В 1933 р. голодуюче населення було кинуте напризволяще.
Втрати населення включають (в табл. 1) і баланс міграцій. Оці
нити міграційні потоки тих років нелегко. Відомо, що міста України
(особливо міста Донбасу) приваблювали багато населення з інших
республік. Водночас розкуркулення і міграція на схід, за Урал, заби
рали велику кількість сільського населення. За моїми підрахунками,
в’їзд на Україну перевершував виїзд на 600 тис. чол.
Часто відзначають, що в села України після голоду було завезена
багато поселенців з російських областей. З цим твердженням важка
погодитися. Перепис 1959 р. показав, що частка російського населення
в селах України змінилася мало. Якщо в 1926 р. у сільській місцевості
України проживало 20 млн. українців і 1,3 млн. росіян, то в 1959 р.
у тих же межах було 14 млн. українців і 1 млн. росіян 15. Ці цифри
свідчать про те, що якщо й було переселення росіян у сільську місце
вість на Україні, то воно становило не мільйони, а десятки тисяч, у
крайньому разі — сотні тисяч.
Спинимося коротко на втратах в інших районах СРСР. Загальні
втрати Радянського Союзу протягом 1926—1939 рр., підраховані тим же
методом, становлять близько 9,8 млн. чол. Таким чином, на Україну
припадає трохи більше половини втрат. Крім того, дуже постраждали
Північний Кавказ і Казахстан. На цих територіях також виявилися
величезними втрати дітей — перша ознака втрат від голоду, а також
загальне зменшення кількості населення. Відомо, що скорочення чи-
сельності казахів протягом 1926—1939 рр. становило 870 тис. чол. Ду
же постраждали й інші кочові народи, які не одразу зуміли пристосу
ватися до безглуздих в їхніх умовах вимог усуспільнення худоби.
Практично не було територій, які б не постраждали. Річ у тім, ща
хоч голод охоплював тільки частину країни, а жахливий смертельний
голод торкнувся тільки сільського населення України, Північного Кав
казу, Казахстану, деяких районів Поволжя й Сибіру, але погіршення
харчування та умов життя зачепило всю країну.
На завершення я хочу повернутися до загальних цифр. Убуток
4,5 млн. чол. із загальної кількості ЗО млн. становить 15%. Це озна
чає, що майже в кожній сім’ї (у середньому сільська сім’я складалася
з 5 чол.) були загиблі. І якщо в якійсь сім’ї обійшлося без жертв, та
у сусідів, як правило, загинуло кілька чоловік. Ослаблене й почасти
знищене сільське населення підкорилося й без заперечення виконувало
розпорядження влади. З цього моменту поставки зерна державі збіль
шуються в 2—3 рази порівняно з 1926—1928 рр., що передували колек
тивізації, при тому, що врожаї лишалися такими ж або навіть
меншими.
Та переможцям у тій жахливій війні було не так уже й весело.
Це була «Піррова перемога». Продукція зернового господарства, яка
протягом 1923—1928 рр. (за 5 років) майже подвоїлася, упродовж 25
років після колективізації трималася навколо одного й того ж низь
кого рівня при тому, що населення в країні різко зростало. Тваринниц
тво, яке втратило понад 100 млн. голів худоби (коней, корів, биків,
овець, свиней), так ніколи й не оговталося від цього удару. Не дово
диться сумніватися, що нинішня криза сільського господарства в СРСР
15 Итоги Всесоюзной переписи... 1959 г., УССР.— С. 136—191.
126 /ЯЯЛТ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № Г
Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях
сягає корінням у ті далекі роки, в ту «перемогу», яка виявилася по
разкою.
Земля й сільські жителі, як змогли, помстилися переможцям. Зем
ля перестала давати врожай, а селянин перестав з любов’ю ставитися
до землеробської праці. Це була жахлива й справедлива помста.
Одержано 12.08.90.
Это статья из изданной -авторам в Соединенных Штатах Америки книги «Потери на
селения СССР». Не все вопросы, затронутые в ней, освещены с одинаковой полнотой.
Самое большое внимание уделяется потерям в годы коллективизации.
Т. Приймак (Канада)
Конституційний проект М. Грушевського
з 1905 року *
Основну увагу приділено політичним поглядам М. С. Грушевського на держав
ний устрій Російської імперії, висвітлено ряд важливих проблем, пов’язаних з його
конституційним проектом 1905 р.
М. Грушевський відігравав важливу роль у політичному житті. Він
був дорадником і критиком політиків і суспільно-громадських діячів
різних напрямів. Наприкінці минулого століття він був співорганіза-
тором галицької «Української Національно-демократичної партії». У
1905 р. він брав участь в організації українського парламентарного
клубу в російській Державній думі. Протягом наступних років він став
широко відомим поборником федеральної децентралізації Російської
імперії. Під час великої революції 1917—1918 рр. його негайно обра
но головою революційного українського парламенту — Центральної
Ради — і він пробував безпосередньо ввести в життя свої думки про на-
ціональність, демократію і федералізм К
ґ ' ТіолітичнГ переконання Грушевського розвивалися в традиції ук
раїнського національного руху XIX ст. Ці традиції поєднували націо
нальне пробудження з народолюбством, федералізм з демократією і
ставили їх у зв’язок із загальною вірою в благотворні впливи розвит
к у і ̂ освіти2. Поширення освіти пов’язували з читанням і писанням
рідною мовою і поєднували з розвитком народної літератури. Це ствер
див сам Грушевський у 1898 р., коли він хвалив політичну та літера
* Стаття передруковується з часопису «Український історик» (журнал історії і
українознавства) / Під заг. ред. Любомира Винара.— 1985.— Числа 1—4 (85—88).—
Т. 22.— С. 34—45.
1 Роль Грушевського в українській революції стала після 1920-х років спірною,,
коли загострилися ідеї націоналізму, а такі ідеологи, як Дмитро Донцов, обвинува
тили історика в наївному народолюбстві, яке не сприяло створенню суверенної
української національної держави. Питанню ролі Грушевського в політиці присвя
чена моя стаття Mykhailo Hrushevsky: Populist or Statist? // Journal of Ukrainian
Studies.— Toronto, 1981.— № 10.— Pp. 65—78.
2 Дотепер немає докладної загальної історії українського національного руху
в XIX ст. Короткі огляди подали В. Дорошенко (Українство в Росії. Новійші часи.—
Відень, 1916.— 115 с.), а щодо Галичини найновіший огляд І. Л. Рудницького
The Ukrainians in Galicia Under Austrian Rule // Nationbuilding and the Politics of
Nationalism : Essays on Austrian Galicia.— Cambridge, M ass.: Harvard Ukrainian Re
search Institute, 1982.— Pp. 23—67. Див також: О р ш а н Я. Розвиток української
політичної думки за сто літ (Начерк курсу). Альманах: Ідея в наступі.— Лондон,
Українське інформаційне Бюро, 1938.— С. 63— 109.
ISSN 0130—5247/ Укр. іст. журн., 1991, № 1 127
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-209934 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:23:49Z |
| publishDate | 1991 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Максудов, С. 2025-12-01T07:36:06Z 1991 Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. / С. Максудов // Український історичний журнал. — 1991. — № 1. — С. 121–127. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209934 Це стаття з виданої автором у Сполучених Штатах Америки книги "Втрати населення СРСР". Не всі питання, порушені в ній, висвітлені з однаковою повнотою. Найбільша увага приділяється втратам у роки колективізації. Это статья из изданной автором в Соединенных Штатах Америки книги "Потери населения СССР". Не все вопросы, затронутые в ней, освещены с одинаковой полнотой. Самое большое внимание уделяется потерям в годы коллективизации. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. Демографические потери населения Украины в 1930—1938 гг. Article published earlier |
| spellingShingle | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. Максудов, С. Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях |
| title | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. |
| title_alt | Демографические потери населения Украины в 1930—1938 гг. |
| title_full | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. |
| title_fullStr | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. |
| title_full_unstemmed | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. |
| title_short | Демографічні втрати населення України в 1930 — 1938 рр. |
| title_sort | демографічні втрати населення україни в 1930 — 1938 рр. |
| topic | Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях |
| topic_facet | Питання вітчизняної історії в зарубіжних дослідженнях |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/209934 |
| work_keys_str_mv | AT maksudovs demografíčnívtratinaselennâukraíniv19301938rr AT maksudovs demografičeskiepoterinaseleniâukrainyv19301938gg |