Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу
В статті обґрунтовуються ключові положення концепції територіально сфокусованого розвитку суб'єктів туристичного бізнесу, в основу якої положено категорію "дестианція". В работе рассматриваются вопросы обоснования ключевых положений концепции территориально сфокусированного развития с...
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2006 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20996 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу / Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 56-64. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859612226056355840 |
|---|---|
| author | Ткаченко, Т.І. |
| author_facet | Ткаченко, Т.І. |
| citation_txt | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу / Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 56-64. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | В статті обґрунтовуються ключові положення концепції територіально сфокусованого розвитку суб'єктів туристичного бізнесу, в основу якої положено категорію "дестианція".
В работе рассматриваются вопросы обоснования ключевых положений концепции территориально сфокусированного развития субъектов туристического бизнеса, в основу которой положено категорию "дестинация".
|
| first_indexed | 2025-11-28T14:45:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
Резникова О.С., Полюхович Е.А.
МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ БРЭНДА
56
3. Шабашова Л.А. Количественные модели оценки емкости товарных рынков // Экономика и управление. –2001. –
№1. – С. 6.
4. Длигач А., Писаренко Н. Управление системой брендов. или портфельные войны //Маркетинг и реклама. – 2006.
– №2 (114) – с. 26-34.
5. Пустовин В. Бренд – консалниг: главные особенности и тенденции развития // Маркетинг и реклама. – 2006. –
№1 (113)- с.31-35.
6. Громова О., Морозова И. Использование архетипов в брендинге // Маркетинг и реклама. – 2006.– №3 (115) - с.
40-45.
Ткаченко Т.І.
ТЕРИТОРІАЛЬНО СФОКУСОВАНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОГО
БІЗНЕСУ
Постановка проблеми. Складний, суперечливий і нестійкий процес переходу до ринкових відносин
здійснюється в Україні в умовах політичної нестабільності та мінливості законодавчої бази, що регламентує
економічну діяльність підприємств. Це вимагає перегляду основ господарювання та управління ними.
В умовах ринкових перетворень після масштабного процесу роздержавлення, приватизації та комерціа-
лізації підприємств на споживчому ринку постсоціалістичних країн утворився значний туристичний сектор
самостійних господарюючих суб’єктів. За умов наявності багатих туристично-рекреаційних ресурсів, від-
криття державних кордонів, активізації підприємницької діяльності у туристському сегменті споживчого
ринку, інтенсифікації розвитку міжнародного туризму, даний сектор економіки починає відігравати поміт-
ний позитивний вплив на формування макроекономічних показників.
Разом з тим вітчизняні фахівці визнають критично низький рівень освоєння, виробничої експлуатації та
віддачі туристично-рекреаційного ресурсного потенціалу у порівнянні з розвинутими у туристичному на-
прямі країнами (Франція, Іспанія, Греція тощо).
Еволюція наукових поглядів і практичний досвід фахівців у країнах із розвиненою індустрією туризму
та пріоритетами ринку покупця обумовили виокремлення специфічних у сфері туризму «точкових» терито-
ріальних зон концентрації туристських потоків. Відповідно, це сприяло фокусуванню в них суб’єктів тури-
стичного бізнесу та вироблення якісно нових підходів управління ними, що набуває особливої актуальності
у контексті сталого розвитку. У науці ці процесу ознаменувалися появою нових понять «дестинація» (з
англ. – місце призначення, мета подорожі або походу [1]), а також «стратегічний менеджмент туристських
напрямів» [7]. Їх поступово впроваджують у вітчизняну професійну лексику, що вимагає теоретико-
методологічного обґрунтування.
Аналіз останніх досліджень і публікацій [2,3,4,5,6,7,8,10] показує, що різні дослідники феномена «де-
стинація» тлумачать це поняття по різному, розглядаючи його як явище з різних точок зору. Датський нау-
ковець Н. Лейпер характеризує поняття дестинації з геопросторової точки зору, однак підкреслює, що про-
цесом розвитку дестинації необхідно управляти, тобто розглядає її як об’єкт управління [2]. Американській
маркетолог Ф. Пірс трактує дестинацію як місце, де мандрівники можуть отримати різноманітні враження,
досвід і емоції [4]. Англійський вчений Дж. Суорбрук, досліджуючи особливий характер дестинації, ствер-
джує, що вона є центральною ланкою туристичного продукту. Російський науковець К. Макаричева харак-
теризує дестинацію як єдину конкурентоспроможну стратегічну комерційну одиницю управління.
Отже, дестинація характеризується водночас трьома основними позиціями: з геопросторової точки зору
– це таксономічна одиниця, з економічної та маркетингової – комерційна одиниця, з управлінської – об’єкт
управління.
Крім того невирішеними аспектами проблеми залишаються такі питання, як природа дестинації та іден-
тифікація її ознак як явища, класифікація, закономірності функціонування та умови сталого розвитку де-
стинацій. Таким чином, основною метою роботи є аналіз і обґрунтування ключових теоретико-
методологичних основ розвитку територіально сфокусованих суб'єктів туристичного бізнесу з урахуванням
синергетичних ефектів в умовах ринкових відносин.
Викладення основного матеріалу. Дестинації займають центральне місце в ієрархічній структурі взає-
мозалежних елементів системи туризму: від потреб, побажань і мотивації туристів до факторів, що визна-
чають прийняття рішень про подорож.
Будь-яка дестинація є системою засобів і служб, діяльність яких спрямована на задоволення потреб ту-
ристів. Здебільшого, вважають вчені з Датської академії туризму О. Йоргенсен, К. Купер, Д. Флетчер та їхні
однодумці [2, с. 109], ця система являє собою сукупність компонентів, що можуть бути охарактеризовані як
«чотири А» .
ü атракції (attractions) – об’єкти дозвілля та розваг, пам’ятки;
ü доступність (access) – місцевий транспорт і транспортні комунікації;
ü зручності (amenities) – інфраструктура туризму (засоби розміщення, заклади ресторанного господарст-
ва, торгівлі тощо);
ü посередники та допоміжні служби (ancillary services) – маркетингові організації дестинацій, менедж-
мент організацій, бюро подорожей та екскурсій.
Погоджуючись загалом із системою характерних складових дестинації, зробимо певні пояснення влас-
ного бачення стосовно цього питання.
Поняття «атракція» дестинації трактується нами як комплекс заходів та засобів задоволення потреб ту-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
57
ристів у розвагах та змістовному проведенню дозвілля (вільного від роботи часу) з використанням тури-
стичних ресурсів об’єктів природного або штучного походження на визначеній території.
Три інші компоненти дестинації фактично являють собою елементи її інфраструктури: загальної
(access), спеціальної (галузевої) (amenities) та спеціальної підприємницької (ancillary service). Виокремлен-
ня їх є принципово важливим для розуміння сутності дестинації. Так, обов’язковими є: транспортна дос-
тупність туристичного об’єкта; наявність об’єктів, що забезпечують усі необхідні умови перебування в дес-
тинації шляхом надання відповідних послуг; функціонування посередницьких підприємств, які забезпечу-
ють процеси виробництва та реалізації туристичного продукту.
Незважаючи на різноманітність, неповторність і власний імідж, будь-яку дестинацію можна іден-
тифікувати за такими ознаками (рис. 1):
Як видно із наведеної схеми (див. рис. 1), дестинації являють собою культурні цінності, які неподільні,
оскільки туристичний продукт виробляють там, де і споживають; їх використовують не тільки туристи, але
і місцеве населення; різні елементи дестинацій взаємодоповнюють один одного.
Побудова математичної моделі туристської дестинації пов'язана з рядом об'єктивних труднощів. З по-
гляду наявності початкової інформації, опис функціонування такої складної социо-эколого-економічної
системи утруднений недостатністю початкових статистичних даних, відсутністю відповідних баз даних для
цієї предметної області, великим ступенем невизначеності початкових даних, їх суперечністю, якісною і
кількісною неоднорідністю.
Математична модель, відображаючи структуру системи, її взаємодію із зовнішнім середовищем, бага-
токрітеріальность, ресурсні обмеження, динаміку і процес управління є багатокритерійною динамічною
системою оптимального управління, що містить диференціальні і інтегральні зв'язки на складній області
обмежень в умовах невизначеності. Ідентифікація параметрів такої моделі є самостійною задачою, розвя-
зання якоі вимагає істотних ресурсів (даних, інформації, знань і т.п.). Знання про існування і можливість
побудови такої моделі, наявність характерних стійких станів, відповідної диференціальної динамічної сис-
теми і дозволяє будувати простіші моделі або ієрархії таких моделей з необхідним ступенем на якому уточ-
нюють глобальну модель.
При цьому прийнята модель повинна зберігати і відображати якісно і кількісно характер розв’язків за-
лежно від деталізації і поставлених цілей. Деталізація, перш за все, пов'язана з вдалим вибором головних,
характерних змінних (параметрів). Сума внесків від таких змінних, як правило, менше за розміром їх
сумісного внеску. Тобто, змінні можуть входити в модель у вигляді добутку, мультиплікативно, безпосе-
редньо або у вигляді добутку функцій від них залежних.
Припустимо, що через D позначено вектор, який складається з m-компонент (зокрема може і однієї),
які відображают кількісні або якісні значення показників (інтегральних показників), що характеризують
функціонування дестинації. Тоді:
)(XfD = , (1)
),...,,(),,...,,( 2121 mm ffffhhhD == , ),...,,( 21 nXXXX = ,
Тут вектор Х – вектор основних змінних, вектор-функції f і відображає основні функціональні залеж-
ності та структуру системи, при цьому деякі компоненти f можуть задавати тотожнє відображення. У свою
чергу, компоненти вектора Х можуть відображати функціональну залежність від підсистем, їх структури і
змінних нижчого рівня ієрархії.
mjxxxX
jlj ,...,2,1),,...,,( 21 == ϕ ,
mjllxxxx jl ,...,2,1,1),,...,,( 21 =≤≤= .
Залежно від конкретизації задачі можуть бути різні обмеження ресурсного характеру (кількісного і
якісного) на вектор х або на вектор Х, а також на компоненти вектора D (максимального навантаження):
maxmin HDH ≤≤ , miHhH iii ,...,2,1,maxmin =≤≤ .
Відмітимо, що за допомогою нормалізації завжди можна привести значення ih до стандартного діа-
пазону 10:]1,0[ ≤≤ ih і вважати оптимальними максимальні значення (мінімальні, негативні чинники пе-
ретворяться в позитивні, максимальні).
Таким чином, може бути сформульована екстремальна задача:
Історико-культурна цінність Неподільність
Взаємодоповнення складо-
вих елементів
Ознаки
Використання туристами
та місцевим населенням
Рис. 1. Ідентифікаційні ознаки дестинації
Ткаченко Т.І.
ТЕРИТОРІАЛЬНО СФОКУСОВАНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
58
XGXXf ∈→ max,)( (2)
де XG – область обмежень на вектор Х, або у вигляді:
xGxxxf ∈→= max,)())(( ψϕ (3)
де xG – область обмежень на вектор х.
Одержані задачі (2) і (3) – є багатокритеріальні, можуть містити невизначеності як в заданих облас-
тях XG , xG , так і в цільовому векторі )(tf . Після усунення невизначеності за допомогою додаткової ін-
формації, як і раніше, залишається багатокрітеріальность, а отже особі, що приймає рішення (ОПР), може
бути пред'явлено множина ефективних рішень, наприклад, парето-оптимальних. Вибір конкретного рішен-
ня вже залежатиме від переваг ОПР, наявність у нього узагальнювального критерію або експертних оцінок.
Можемо говорити про метод, заснований на мультипідході, використаному для вирішення такого типу
комплексу задач.
Відмітимо, що набір значень вектора D залежно від Х і часу t визначає профіль дестинації. Зміна його
в ту або іншу сторону може оцінюватися експертним шляхом або порівнюватися з еталонними, або з най-
кращими профілями. До таких задач придатна методика мультимножин, тобто множин, що складаються з
кількісних і якісних елементів, які можуть приймати в свою чергу різні значення. Неявно в даній постановці
присутня задача ранжирування векторів дестинацій на множинах (обмеженнях).
У найбільш важливих випадках, придатних для практичної реалізації, вибір змінних
njX j ,...,2,1, = може бути наступним: ),...,,(
12111 lxxxX ϕ= – туристичні ресурси, тобто показник,
що відображає залежність від всіх ресурсів, що враховуються 1,...,2,1, lkxk = ; 2X – показник, що харак-
теризує інфраструктуру; 3X – показник (змінна), що характеризує інституційне середовище і систему меха-
нізмів управління в туризмі; 4X – показник, що відображає брендінг (це може бути деякий інтегральний
показник); 5X – показник, що характеризує потенціал стійкого розвитку, відповідний довгостроковим ці-
лям і т.д.
Вектор-функція f може містити мультиплікативні складові вигляду:
mii ≤≤⋅⋅⋅ 1,...21 ϕϕϕ
що відображають мультиплікативний, синергетичний, сумісний внесок компонент miX i ,...,2,1, = .
Умови сталого розвитку дестинацій накладають на зазначені функції (2), (3) досягнення оптимальних
значень як у довгостроковому періоді ( ∞→t ) стану постійного балансування компонентів дестинації так и
в кожний конкретний момент або період часу.
Широкий спектр існуючих дестинацій доцільно класифікувати за найбільш суттєвими ознаками з
метою подальшого використання в різних аспектах управлінської діяльності та регулювання їх розвит-
ком на різних ієрархічних рівнях (табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація видів дестинацій за різними ознаками
Ознака Види (типи) дестинацій
1. За масштабами
• туристський регіон
• країна
• адміністративно-територіальна одиниця країни
• туристичний об’єкт
2. За стадією життєвого циклу
• що народжується
• що розвивається
• зростаюча
• рецесійна
• стагнаційна
• відроджувальна (комунікативна)
• вмираюча (леталєнтна)
3. За видами туризму
• екологічна
• сільська
• зелена
• пізнавальна
• освітня
• культурологічна
• воєнна
4. За цілями подорожі
• комплексна
• дозвіллєва
• спортивна-оздоровча
• лікувальна
• рекреаційно-оздоровча
• ділова (службова, бізнес, навчання)
• спеціалізована (релігійна, пізнавально-просвітницька та ін.)
5. За ресурсною базою
• природна
• штучна
• змішана
6. За станом розвитку • реальна
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
59
• перспективна:
- планова
- прогнозована
7. За ступенем навантаження
• слабко навантажена
• оптимально навантажена
• максимально навантажена
• перенавантажена
8. За рівнем агрегації • мала
• велика
9. За ступенем агломерації • проста
• складна
10. За категорією споживачів
• молодіжна
• сімейна
• універсальна
Класифікація детинацій має умовний характер. Складові її угруповань тісно взаємопов’язані між со-
бою. Спроба класифікації здійснена з метою розкриття сутності терміну та аргументації визначення явища
«дестинація» як категорії. Необхідно також зазначити, що види дестинацій за ознакою масштабності мо-
жуть бути описані одночасно з використанням усіх інших класифікаційних ознак.
Поняття «дестинація» охоплює різні географічні та просторові рівні – від території окремого туристич-
ного об’єкта (готелю, ресторану, пляжу) до окремих країн, частин світу, материків. Складна дестинація мо-
же складатися з комплексу різних туристичних продуктів або бути складовою комплексного туристичного
продукту (наприклад, відомий український тур «Намисто Славутича»).
Яскравими прикладами дестинацій-об’єктів можуть бути центр розваг «Євро-Диснейленд», високока-
тегорійні готелі «Savoy» або «Ritz». Дестинації-місцевості – курорт Ніцца, Франція чи навіть Західна Євро-
па. В Україні дестинації тільки починають формуватися. Основними із них є національний заповідник
«Печерська Лавра» (м. Київ) як туристичний об’єкт-дестинація, лікувальна дестинація «Курортополіс «Тру-
скавець», змішана універсальна дестинація «Велика Ялта», ділова та історико-культурна – «Київ туристич-
ний», спеціалізована дитяча – дитячий оздоровчий центр «Артек», дестинація, що народжується – «Тру-
ханів» (м. Київ), дестинація, що розвивається – «Кам’янець-Подільський», екологічна дестинація «Асканія
Нова» та ін.
Розвиток туристичної сфери в цілому залежить від етапів розвитку дестинацій та попиту в конкретний
період часу, який є функцією спроможності дестинацій задовольняти потреби туристів. Зрозуміло, що він
може варіювати залежно від ступеня зрілості дестинації на певному етапі її еволюції. У процесі такої ево-
люції, як і будь-який інший природний чи штучний об’єкт, дестинація проходить певні життєві цикли
(ЖЦД).
Складні дестинації можуть мати багаторівневу ієрархічну структуру. У зв’язку з цим деякі автори виді-
ляють кілька рівнів та аспектів життєвого циклу дестинацій. Так, наприклад, Р. Батлер вказує на три стадії
ЖЦД: відкриття, місцеве визнання та інституалізація [8] (рис. 2).
Кожній стадії ЖЦД притаманні окремі етапи еволюції – відкриття, розвиток, становлення, стагнація,
відродження або спад. Інші дослідники вважають, що життєвий цикл туристичного продукту складається з
періоду розвитку та ринкового періоду [9].
Концепція життєвого циклу туристичного продукту (ЖЦТП) дозволяє краще зрозуміти й оцінити ди-
наміку його впровадження та позиціонування, конкурентноздатність, місце на ринку та виробити
Ч ас
Ро зв ід к а
Розвиток
Розгортання
Місцеве
визнання
Відкриття Інституціалізація
Становлення
Стагнація
Стагнація,
відродження чи спад
Відродження
Спад
К
іл
ьк
іс
ть
т
ур
ис
ті
в
Рис. 2. Гіпотетичний графік життєвого циклу дестинації за Р. Батлером
ЧАС
Ткаченко Т.І.
ТЕРИТОРІАЛЬНО СФОКУСОВАНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
60
відповідну маркетингову політику. Такий, на перший погляд, узагальнений підхід містить цікаву ідею
існування у ЖЦТП періоду перед нульовою точкою перетину осей координат, що передує його розвитку.
Цьому періоду притаманні не тільки етапи пошуку, формулювання та відбору ідеї, розробки нового про-
дукту, вироблення стратегії маркетингу й аналізу маркетингових можливостей, але й юридичного,
фінансового та організаційного обґрунтування розробки та апробації нового туристичного продукту на
ринку. Це етап комерційного бізнес-обґрунтування, випробування та впровадження нового продукту у
формі рекламного туру (рис. 3).
На нашу думку, у найбільш загальному вигляді життєвий цикл дестинацій може бути зображений
графічно. Форма графіка варіюватиме залежно від багатьох факторів. Як правило, оцінювання стану та ха-
рактеру розвитку дестинації у часі пов’язують з такими натуральними показниками, як обсяг продажів та
кількість прибуттів туристів.
З метою графічної інтерпретації взаємозв’язку та впливу факторів на розвиток дестинації, на наш по-
гляд, необхідно використовувати також вартісні показники обсягу продажів – доходів, прибутку та витрат
туристичних підприємств певної дестинації.
Необхідно зазначити, що при дослідженні ЖЦТП за допомогою вищезазначених показників на рівні
підприємства-дестинації інформаційна база процесу може бути забезпечена достатньо повно. У більшості
випадків дестинації являють собою місцевості або ж території різних масштабів (це можуть бути окремі се-
лища, райони, регіони міста, країни та ін.). Збір та обробка інформації, аналітична та прогнозована оцінка
стану та розвитку дестинації за кількісними та якісними параметрами значно ускладнюється у зв’язку з
відсутністю необхідних методик і відповідних організаційних структур. Ця проблема взаємопов’язана з
проблемою визначення мультиплікаційного ефекту від розвитку туризму на макрорівні.
Дещо інший підхід до еволюції дестинацій демонструє Р. Батлер у своїх більш пізніх працях [8, с. 258].
Зберігаючи той самий двовимірний підхід, він підходить до розкриття процесу еволюції з погляду визна-
чення критичної зони в ЖЦД (рис. 4).
Цінним у такому підході, на наш погляд, є те, що ЖЦД розглянуто у двох взаємопов’язаних аспектах: з
одного боку, еволюція дестинації з погляду змін обсягу туристського потоку в часі, з іншого – еволюція де-
стинації з точки зору взаємозв’язку і відповідності цих змін адекватно рівню розвитку соціально-
економічних відносин у ній. В умовах конкурентного ринкового середовища такий підхід становить інтерес
як з теоретичної, так із практичної точок зору.
Розкриттю процесів, що відбуваються у критичній зоні, автор приділяє особливу увагу. Проте, при та-
кому графічному зображенні ЖЦД виникають практичні складнощі визначення критичних точок переходу
від однієї стадії до іншої.
У критичній зоні ЖЦД у період стагнації, за нашими дослідженнями, виникають найважливіші зміни,
пов’язані з можливістю різних шляхів розвитку дестинації. Граничними межами можливих напрямів розви-
тку можуть бути регенеративне зростання (верхня межа) або руйнування (нижня межа). Це може відбувати-
ся у певній умовній точці А. Науковець можливо мав на меті зосередити увагу не на точці, а на області мо-
жливих змін кривої ЖЦД, яка могла б бути зображена більш точно у вигляді еліпса витягнутого по горизо-
нталі, в межах якого можуть відбуватися кардинальні зміни ЖЦД. З іншого боку, якщо підходити до цього
явища з системних позицій та враховувати ентропійність дестинації, її синергетичну сутність, то доцільно
згадати про феномен еквіфінальності та біфуркації.
Характеристики системи, використані стосовно розвитку дестинації (а дестинація є системним
об’єктом), у будь-якій точці кривої відповідають принципам еквіфінальності, згідно з якими система може
досягти визначеної мети різними шляхами. У точках біфуркації (розгалуження) розвиток дестинації як сис-
теми характеризується нестійкістю.
Рис. 3. Життєвий цикл туристичної дестинації
Зростання
Зрі-
Насичення
Спад
Пошук та відбір
ідеї турпродукту
Впровадження
ЧАС
РІ
В
ЕН
Ь
В
П
РО
В
А
Д
Ж
ЕН
Н
Я
Період розробки Ринковий період
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
61
Неоднозначність трактування кривої ЖЦД вимагає подальших її конкретизації та удосконалення. Роз-
виваючи цю ідею, англійський вчений Дж. Суорбрук [10] пропонує змінений вид кривої ЖЦД (рис. 5.), ха-
рактеристика якої в значною мірою нами удосконалена. Траєкторія такої кривої вказує на прогресивний (у
формі хвилі) розвиток дестинації під впливом сил управлінського втручання та факторів об’єктивного (не-
контрольованого) характеру.
Необхідно зазначити, що така форма подання (див. рис. 5) виглядає досить конструктивною та пере-
конливою. При цьому плоске, двомірне зображення ЖЦД дає уявлення про внутрішні сили розвитку дести-
націй. На наш погляд, саме внутрішній потенціал та його коректне використання суттєво впливає на харак-
тер розвитку кривої ЖЦД.
Найбільший інтерес, крім критичної зони кривої ЖЦД, викликає S-подібна крива (див. рис. 5) в кожно-
му періоді часу (t), обмежена умовними точками А та В. Уважно розглядаючи кожну ділянку S-подібної
кривої ЖЦД, доцільно, на наш погляд, саме на них визначати точки, які можуть характеризувати:
ü фактичний стан розвитку дестинації на кожний конкретний момент часу, що і визначає реальну форму
кривої ЖЦД;
ü конкретний момент часу, необхідний для оперативного втручання та активізації зусиль щодо більш по-
вного та ефективного використання наявних внутрішніх ресурсів дестинації з метою її підтримки чи
подальшого зростання;
ü своєчасність прийняття управлінських рішень в конкретний термін стосовно стабілізації дестинації або
її розвитку з урахуванням інерційності та респонсівності;
Залучає богато
іноземних ту-
ристів завдяки
сприятливому
курсу обміну
валют
Потерпає че-
рез причини
економічного
спаду на ос-
новних рин-
ках
Виграє від
розвитку ку-
рортів, які
просувають
основні інозе-
мні туропера-
тори
Виграє від
фактора се-
зонності
Потерпає від
виходу з неї
хоча б двох
іноземних ту-
роператорів
Рис. 5. Об’єктивні (неконтрольовані) фактори життєвого циклу
гіпотетичної дестинації
А
В
S-подібна крива
ЧАС, Т
Відродження
Уповільнене зростання
Критичний
діапазон єм-
ності елеме-
нтів Консолідація
Стабілізація
Спад
Різкий спад
Стагнація
Розвиток
Ступінь залучення
Дослідження
К
іл
ьк
іс
ть
т
ур
ис
ті
в
ЧАС
Рис. 4. Еволюція циклу туристської дестинаціії
А
Ткаченко Т.І.
ТЕРИТОРІАЛЬНО СФОКУСОВАНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
62
ü період часу (певний інтервал значень), що визначає можливість своєчасних превентивних рішень щодо
сталого розвитку дестинації у довгостроковому періоді з можливістю залучення зовнішніх, у тому числі
інвестиційних ресурсів.
Зрозуміло, що вищезазначені умови можуть бути легко визначені на післяреалізаційному рівні. Разом із
тим, визначити критичну точку та її координати в процесі реального розвитку досить складно, хоча певні
орієнтири безумовно можуть бути. Наприклад, чим більша кількість прибуттів туристів за одиницю часу,
тим крутішою буде крива. Зменшення кількості прибуттів туристів вказує на процеси рецесії. Стабілізація
кількості прибуттів туристів за інтервалами часового періоду може свідчити про стагнацію в розвитку сис-
теми або про її граничне навантаження. На жаль, така характеристика розвитку дестинації має негативні
наслідки, які пов’язані з очевидним постреагуванням. Враховуючи певну інерційність розвитку будь-якої
системи, це може призвести до неефективного впливу на керовану систему, коли виникають умови досить
вірогідного варіанта перебільшення затрат, пов’язаних із досягненням бажаних координат розвитку дести-
нації та перевищенням отриманого результату.
Це обумовлює потребу в своєчасному прогнозуванні розвитку дестинації на заздалегідь визначених
точках передбачуваної S-подібної кривої. Проте одного прогнозування недостатньо. У цьому випадку мож-
на дійти висновку про необхідність залучення будь-яких інших параметрів, які б характеризували ЖЦД у
динаміці. Такими характеристиками є ресурсний потенціал дестинації та її конкурентоспроможність, які
могли б бути третьою складовою оцінки її розвитку. Ці судження можна відобразити у вигляді тривимірної
системи координат. Крім того в міру розвитку дестинацій та зміни кількісних параметрів навантаження не-
обхідно постійно здійснювати глибокий аналіз якісних соціальних, психологічних і духовних перетворень
серед населення конкретної місцевості з метою дотримання критеріїв сталого розвитку.
Етапи життєвого циклу та еволюції дестинацій узагальнено нами на рис. 5.
Формування нового туристичного, як і будь-якого іншого інноваційного продукту пов’язане з етапом
його проектної розробки. Це насамперед стосується дестинацій штучного походження та масштабних дес-
тинацій, які потребують значних вкладень капіталу.
Незважаючи на те, що переднароджувальний етап (зародження ідеї чи бізнес-ідеї) знаходиться у
від’ємній частині від нульової точки координат – базової точки відрахунку народження дестинації, від цьо-
го етапу значною мірою залежить її подальша привабливість, ефективність формування, функціонування та
тривалість життя.
Етап розробки й обґрунтування інноваційної дестинації аж до масового розвитку туризму в ній має свої
закономірності та може бути описаний за допомогою інноваційної моделі відомого канадського підприємця
Д. Дойла [11], але адаптований до конкретного завдання створення (народження) або відродження дести-
нації. Зрозуміло, що зв’язок і труднощі кожної стадії етапу будуть різними для окремих видів дестинацій з
урахуванням специфіки комплексу послуг сфери туризму. Проте кожна із зазначених фаз буде наявною у
кожному циклі.
Саме на рівні дестинації виникають основні протиріччя між споживачами туристичних ресурсів і
місцевим населенням, між рекреацією й іншими видами господарської діяльності, що традиційно розвива-
лися у певній місцевості раніше (фактор «монокультури туризму"). Вирішенням проблем просування дес-
тинацій на туристичному ринку та забезпечення їх функціонування зайняті за кордоном безліч установ і ор-
ганізацій на регіональному і державному рівні, найчастіше не взаємозалежних в ієрархії вертикальних і го-
ризонтальних моделей управління.
Існування дестинацій зумовило гостру потребу в менеджменті як факторі розвитку, який вимагає
цілеспрямованого розв’язання проблем, при чому, як правило, на міжрегіональному та міжвідомчому
рівнях. У зв’язку з цим, на думку О. Макаречевої [7], з якою ми повністю погоджуємося, виникає не-
обхідність побудови нової системи управління туристською дестинацією – інтегроване регулювання, коор-
динацію усіх взаємодоповнюючих і одночасних дій адміністративних, фінансових і господарюючих
суб’єктів з метою досягнення сталого розвитку
В основу концепції сталого розвитку туризму покладено принцип визначення і дотримання меж різних
ЧАС
Ет
ап
и
ро
зв
ит
ку
Народження
Розвиток
Зростання
Рецесія
Стагнація
Відродження (кому-
нікативність)
Згасання
Леталєнтність
Рис. 5. Етапи життєвого циклу дестинацій
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
63
типів допустимого навантаження (фізичне, економічне, психологічне (перцептуальне), біологічне або еко-
логічне, соціальне або соціокультурне) на дестинацію (курорт, регіон, туристичний об’єкт), що припускає і
наявність відповідальності за можливе її використання з туристськими цілями без помітної шкоди (істотно-
го негативного впливу).
Головна проблема дотримання допустимих навантажень на дестинацію полягає в тому, що оцінка пере-
вищення таких навантажень з боку менеджерів і самих туристів може бути здійснена лише за умов знижен-
ня якості вражень від подорожі. Як правило, в часі ця оцінка ускладнена та може бути визначена лише після
заподіяння значної непоправної шкоди тій чи іншій дестинації, що неприпустимо. На сучасному етапі це
пов’язано з загальною культурою людей, діловою культурою менеджерів туризму та службовців місцевого
(регіонального) самоврядування, рівнем освіти з екології і природокористування, ступенем розробки нор-
мативної документації з охорони навколишнього середовища, законодавчо-правової бази сталого розвитку
економіки регіону і, зокрема, туризму.
Згідно з прогнозами ВТО можна стверджувати, що сектор туризму розвиватиметься й у майбутньому.
Основними факторами зростання будуть: збільшення чисельності населення, підвищення рівня життя лю-
дей, удосконалення і розширення транспортної системи, збільшення вільного часу людей. У зв’язку з цим
кількість міжнародних туристських поїздок за період 2000–2020 рр. збільшиться практично в три рази, при
чому в 2020 р. близько 1,6 млрд. туристів відвідають зарубіжні країни [12].
Ці процеси зумовлять подальше збільшення навантаження на природні, культурні та соціально-
економічні системи в тих місцях, що користуються у туристів найбільшою популярністю. Це також визна-
чить необхідність удосконалення методів і методик планування і керування, створення спеціальної інфра-
структури для захисту популярних серед туристів природних заповідників і екосистем, що є найбільш
уразливими.
В Україні вищезазначені проблеми є особливо гострими, оскільки екосистема країни є об’єктом великої
зацікавленості як внутрішніх, так і іноземних туристів. Іноді вони охоплюють територію суміжних
адміністративних розподілів (областей, країн). Перспективними дестинаціями екологічного, природного,
сільського, зеленого й інших видів туризму є, наприклад, такі великі у Центральній Європі біосферні за-
повідники, як «Західні Карпати» (Польща, Словаччина, Україна), «Західне Полісся» і «Розточчя» (Польща й
Україна).
Туризм в Україні може стати одним із альтернативних і вагомих джерел надходження іноземної валю-
ти. У зв’язку з цим напрямами подальших досліджень повинні стати: розробка методики розвитку туризму
в дестинаціях у контексті сталості – визначення критеріїв меж навантаження, показників ідентифікації
етапів їх життєвого циклу; розробка й удосконалення діючих схем, моделей і механізмів управління дести-
націями на всіх рівнях; здійснення моніторингу та прогнозування напрямів і обсягів туристських потоків у
конкретні дестинації і, насамперед, на територіях пріоритетного розвитку туризму.
Методичний апарат економіки й управління туризмом на регіональному рівні повинен бути спрямова-
ний на оцінювання території для ефективного розвитку туризму та забезпечення його суспільної функції.
До комплексу питань щодо оцінювання входять: а) розробка методик визначення потреби в послугах і
об’єктах туризму, і, відповідно, ролі туризму для дестинації, б) визначення потенційного та реального по-
питу на туристичні послуги, які б відображали регіональну специфіку; в) розробка методик оцінки турист-
ської привабливості територій та відповідних методик оцінки можливостей використання територій в ту-
ризмі, які б враховували регіональні відмінності як ресурсного, так і інфраструктурного забезпечення, не
тільки кількісні та якісні характеристики об’єктів, але й інвестиційну привабливість територій. Стосовно
цих завдань необхідно погодитися з професором О. Любіцевою [13], а також узгодити та диференціювати
предмет досліджень між географією, економікою, управлінням та іншими науковими напрямами, що вив-
чають туризм.
Отже, потрібна методика оцінки дестинації з огляду ефективності її розвитку, геопросторове уточнення
ареалу дестинацій, визначення центрів дестинацій та узгодження дій галузевих управлінських структур в
них зі структурами з адміністративно-територіальних утворень, своєрідна кадастрова оцінка територій, яка
б забезпечувала виконання нею туристичних функцій і формування на цій основі ринків різного рівня.
Значного розвитку набуває дослідження екологічних аспектів функціонування туризму, зорієнтоване на
визначення закономірностей територіальної диференціації антропогенного тиску на природне середовище,
моніторингу та прогнозу стану природних комплексів у центрах масового туризму, конструктивних моде-
лей раціонального туристського природокористування, відтворення природних властивостей території ту-
ристського використання, розвитку екологічного туризму та інше.
Таким чином на основі викладеного матеріалу можна зробить наступні висновки.
У межах концепції сталого розвитку сформовано і введено в науковий обіг складну категорію – «дести-
нація», яка є основою концепції територіально-сфокусованого розвитку суб'єктів туристичного бізнесу.
Дестинація розглядається як об’єкт туристичної пропозиції та специфічний об’єкта управління в туризмі в
єдності п’яти детермінантів. Модель дестинації є інтегрованою функцією таких змінних, як туристичні ре-
сурси, туристична інфраструктура, інституційне середовище та система механізмів управління в туризмі,
брендінг, трансформаційний потенціал сталого розвитку. Доведено, що сформульоване поняття «дести-
нація» являє собою багатоаспектну системну науково-практичну категорію, яка включає одночасно: визна-
чені риси менеджменту – об’єкт і суб’єкт управління; маркетингу – попит і пропозицію; економіки –
суб’єкт господарської діяльності; географічні ознаки – геопросторові характеристики.
Розроблена класифікація дестинацій та подальшій розвиток ключових теоретико-методологичних основ
функціонування та розвитку територіально сфокусованих суб'єктів туристичного бізнесу з урахуванням си-
нергічних явищ є підґрунтям розробки Концепції сталого розвитку туризму в Україні, однією з складових
Ткаченко Т.І.
ТЕРИТОРІАЛЬНО СФОКУСОВАНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ
64
якої є ринкові механізми управління суб’єктами туристичного бізнесу.
Джерела та література
1. Гальперин И.Р. Новый англо-русский словарь. – Т.1.–3-е стереотип. изд. – М.: Русский язык, 1979. –
368 с.
2. Купер К., Флетчер Д., Гильберт Д., Ванхилл С., Богданов Е. Экономика туризма: теория и практика. –
Т.1: Учеб. пособие. – СПб.: Омега, 1998. – 200 с.
3. Николаев С.С. Стратегия формирования единого туристского пространства: Автореферат на соискание
ученой степени канд.экон.наук. – СПб. – Гос. ун–т экономики и финансов, 2003.
4. Румянцева Т.В. Перспективы развития дестинаций культурного туризма: Предпринт. – СП б.: Изд-во
СПбГУЭФ, 2003. – 16 с.
5. Ермашова Н. Практические теории американского турбизнеса. http//biznesmir.ru
6. Суорбрук Дж. Маркетинг туристских дестинаций // www.yakutiatravel.com
7. Макарычева Е. СМТН: экологические проблемы и их решение. www.tourism-internet.ru: 16.10.03г.
8. Butler,R.W. (1980) The concept of a tourist area cycle of evolution: implication for the management of
resources. Canadian Geographer 24, 5–12.
9. Дурович А., Анастасова Л. Маркетинговые исследования в туризме: Учеб.-практ. пособие. – М.: Новое
знание, 2002. –348 с.
10. Swarbrooke G. Sustainable tourism management. Principal lecturer in tourism. School of Food and leisure
management. Sheffield Hallam University. UK (1998) 371 p..
11. Дойл Д. Как создать предприятие: Пер. с англ. – Таллин: Наука, 1991. – 307 с.
12. Туризм и устойчивое развитие. Доклад Генерального секретаря ООН // Комиссия по устойчивому раз-
витию. Сессия (7;1999). – Нью-Йорк: ООН, 19–30 апр. 1999 г. – E/CN. 17/1999/5 – 26 c.
13. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – 2-е вид., перероб. та допов. – К.:
Альтерпрес, 2003. – 436 с.
Яркина Н.Н.
СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ОРГАНИЗАЦИОННОЙ СТРУКТУРЫ СИСТЕМЫ
УПРАВЛЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯМИ ОКЕАНИЧЕСКОГО РЫБОЛОВСТВА
В условиях кардинального реформирования хозяйственного механизма, его ориентации на рыночные
модели развития при высоком уровне нестабильности и непредсказуемости предпринимательской среды,
проблема совершенствования управления предприятиями и, в частности, формирования структур системы
управления, позволяющих быстро и адекватно реагировать на изменения внешней и внутренней среды
предприятия, принимать и реализовывать своевременные и обоснованные управленческие решения, приоб-
ретает особую актуальность. Проведенные в рамках изучения проблемы управления предпринимательским
риском предприятий океанического рыболовства исследования, показатели, что неэффективный менедж-
мент (по оценкам ведущих специалистов рыбодобывающей отрасли) является самой весомой причиной
низкой эффективности хозяйственной деятельности предприятий океанического рыболовства и его катаст-
рофического положения. Данное обстоятельство позволяет понять, что без принятия срочных и радикаль-
ных мер по совершенствованию управления предприятиями океанического рыболовства на всех его уров-
нях и по всем направлениям, океаническое рыболовство как отрасль национальной экономики может быть
безвозвратно потеряно для Украины.
Системные исследования направлений и методов совершенствования управления предприятиями океа-
нического рыболовства Украины в условиях рыночной экономики не проводились. Однако ведущие ученые
и специалисты рыбодобывающей отрасли на протяжении последнего десятилетия регулярно сигнализиро-
вали о проблемах рыбного хозяйства Украины; анализировали технико-экономическое и финансовое со-
стояние предприятий отрасли, перспективы ее развития; разрабатывали меры по стабилизации и развитию
океанического рыболовства [1-5], участвуя, таким образом, в формировании и совершенствовании отдель-
ных элементов системы управления предприятиями океанического рыболовства. Вопросы совершенствова-
ния организационной структуры системы управления предприятиями океанического рыболовства не рас-
сматривались вовсе.
Целью исследования явилась разработка модели реорганизации структуры системы управления пред-
приятиями океанического рыболовства, обусловленная неспособностью существующей структуры свое-
временно, гибко и адекватно реагировать на изменения предпринимательской среды и рыночные условия
хозяйствования, посредством формирования особых функциональных подразделений, деятельность кото-
рых направлена на реализацию диагностической, контрольно-аналитической и профилактической функций
управления, обеспечивающих экономическую безопасность и повышение эффективности бизнеса.
Специфика рыбодобывающих предприятий предопределила двухуровневую систему управления пред-
приятиями океанического рыболовства, обусловленную характером промысловой деятельности (разрывом
элементов управления в пространстве и во времени).
К недостаткам существующей системы управления предприятиями океанического рыболовства следует
отнести:
- параллелизм выполнения отдельных вспомогательных операций (в частности, обработку ежедневных
радиограмм с судна последовательно осуществляют отдел добычи, производственный и планово-
экономический отделы и др. службы предприятия) и недостаточную согласованность оперативных дейст-
http://www.yakutiatravel.com
http://www.tourism-internet.ru
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-20996 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T14:45:13Z |
| publishDate | 2006 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткаченко, Т.І. 2011-06-14T05:03:00Z 2011-06-14T05:03:00Z 2006 Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу / Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 56-64. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20996 В статті обґрунтовуються ключові положення концепції територіально сфокусованого розвитку суб'єктів туристичного бізнесу, в основу якої положено категорію "дестианція". В работе рассматриваются вопросы обоснования ключевых положений концепции территориально сфокусированного развития субъектов туристического бизнеса, в основу которой положено категорию "дестинация". uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу Article published earlier |
| spellingShingle | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу Ткаченко, Т.І. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| title_full | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| title_fullStr | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| title_full_unstemmed | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| title_short | Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| title_sort | територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/20996 |
| work_keys_str_mv | AT tkačenkotí teritoríalʹnosfokusovaniirozvitoksubêktívturističnogobíznesu |