Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	2006
Автор:	Патрушева, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Теми:	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21008
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області / Л.І. Патрушева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 7-10. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-21008
record_format	dspace
spelling	Патрушева, Л.І. 2011-06-14T06:06:42Z 2011-06-14T06:06:42Z 2006 Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області / Л.І. Патрушева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 7-10. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21008 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області
spellingShingle	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області Патрушева, Л.І. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
title_short	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області
title_full	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області
title_fullStr	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області
title_full_unstemmed	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області
title_sort	аналіз ландшафтного різноманіття миколаївської області
author	Патрушева, Л.І.
author_facet	Патрушева, Л.І.
topic	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
publishDate	2006
language	Ukrainian
container_title	Культура народов Причерноморья
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format	Article
issn	1562-0808
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/21008
citation_txt	Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області / Л.І. Патрушева // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 81. — С. 7-10. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT patruševalí analízlandšaftnogoríznomaníttâmikolaívsʹkoíoblastí
first_indexed	2025-11-25T15:00:46Z
last_indexed	2025-11-25T15:00:46Z
_version_	1850515728175726592
fulltext	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 7 Патрушева Л.І. АНАЛІЗ ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практични- ми завданнями. Одним з пріоритетних практичних питань географічної науки, в умовах тотальної антро- погенної перетвореності оточуючого світу, є створення оптимальної мережі заповідних об’єктів, як резер- ватів сучасного природного різноманіття – умови існування життєвого простору людства. Воно являє для суспільства екологічну, економічну, еволюційну, наукову, естетичну, демографічну та національну цінність [14]. Існуюче різноманіття, основними формами якого виступають біологічне, абіотичне та ландшафтне, як таке що їх синтезує, виступає гарантом стійкості, стабільності та надійності оточуючого середовища [2]. Що стосується людини, то це первинні матеріальні і духовні цінності, без яких неможливим стає її існуван- ня. Духовні цінності лиш спостерігаються та невичерпуються, а матеріальні, в першу чергу ресурсний по- тенціал – вичерпуються. Тому використання останніх варто нормувати. Це забезпечить збереження різно- маніття, яке виступає необхідною умовою еволюції та функціонування географічної оболонки, а також для задоволення потреб все зростаючого населення. Особливо гостро проблема збереження сучасного природного різноманіття стоїть в регіонах з високим ступенем антропогенної перетворенності території, де порушено співвідношення між промисловими об’єктами, ріллею, природними кормовими угіддями, водно-болотними комплексами та іншими геосисте- мами. В наслідок виникнення дисбалансу між площами господарських та умовно-природних земель, а від- повідно й скорочення різноманіття, зменшується ерозійна стійкість агроландшафтів, знижується швидкість відновлення грунтової родючості, відбувається засолення грунту, замулення водоймів та інші негативні явища. Таким чином людина втрачає придатний для її життя простір. Розуміючи це людство намагається зберегти середовище свого існування шляхом збереження природ- ного різноманіття. Аналіз попередніх досліджень. Глобальний масштаб проблеми не дозволяє вирішити комплекс питань, пов’язаних з проблемою збереження ландшафтного різноманіття (ЛР), за короткий строк, у зв’язку з чим відбувалось їх поетапне розглядання. Розробляти її почали з обгрунтування поняття біологічного та ланд- шафтного різноманіття як об’єкта охорони, направлень його вивчення та методів оцінки. Прикладами по- шуків цього напрямку в географії вцілому є роботи: О.М.Маринича [10], В.М. Пащенка [11,12,13], П.Г. Шищенка [4], М.Д. Гродзинського [4,5,6], А.О. Домаранського [7], В.Т. Гриневецького [3], С.І.Кукурудзи [9], та ін. Зокрема, В.М. Пащенко виділяє первинне (інваріантне, природне) та вторинне (варіантне, антропоген- не) різноманіття ландшафтно-організованої природи. Крім того він вважає, що воно може бути частинним (компонентним) та цілісним (комплексним). За його ствердженням існує великий природний та антропо- генний потенціал формування різноманітності [13]. Гродзинський М.Д. звертає увагу на те, що єдиного ландшафтного різноманіття не існує – існують різні різноманіття його різних територіальних та часових структур. Він виділяє чотири розуміння цього поняття: традиційно–ландшафтознавче, антропічне, біоцентричне та гуманістичне [5]. На думку автора, ці розуміння не заперечують одне одного, а знаходяться у відносинах взаємодоповнюваності. На основі кожного з них можна ввести відповідні індикатори ландшафтного різноманіття і їх сукупність дозволить дати його повну характеристику. Він пропонує визначати ЛР, як ступінь різноманітності, складності, контрастності, використовуючи кі- лькісні показники. Виходячи з аналізу різноманіття ландшафтів території України М.Д.Гродзинський приходить до висно- вку, що найбільш різноманітними є контактні смуги [5]. Особливу увагу вчений приділяє гуманістичному розумінню ЛР. В контексті цього він акцентує увагу на цінностях, які природне, культурне та етнічне середовище ландшафту становлять для людини. Ці цінно- сті мають зберігатися, відновлюватися та збагачуватися. Чим вони різноманітніші у ландшафті, тим змісто- внішим, багатшим і кориснішим для інших є життя людини. Отже, збереження та відновлення ландшафтно- го різноманіття у такому ціннісному розумінні виконує поряд з чисто природоохоронною, ще й важливу соціальну–психологічну функцію. Комфортне самопочуття людини і соціальних груп, їх самореалізація можливі у тому ландшафті, який надає їм різноманітні цінності і доступ до цих цінностей [6]. А.О. Домаранський пропонує ЛР представити у вигляді двох блоків – структурно-часового та функціо- нально-часового спрямування [7]. Він виділяє групи параметрів призначені для характеристики ландшафт- ного різноманіття земної поверхні та його особливостей, через підбір різновекторних показників (різнома- ніття, презентативність, навантаженість тощо) та багаторівневий (загальний, таксономічний, топологічний, індивідуальний) підхід до їх обчислення. Доцільним він вважає є розгляд кожного з параметрів у часовому аспекті. Неоднозначні підходи до тлумачення терміну "ландшафтне різноманіття" аж ніяк не заперечують один одного. Різноманітність ландшафтних різноманіть породжена багатоаспектністю самого поняття "ланд- шафт", його проявом у багатьох якостях і можливістю його різних інтерпретацій. Слід погодитися з правом на існування різних розумінь ландшафтного різноманіття, як і необхідністю розвитку усіх цих підходів. Ре- зультати таких розробок, запроваджені в практику природокористування, подають надію на те, що ланд- шафт не тільки збереже свою унікальність та різноманітність, але й стане різноманітнішим. Використання вищезгаданих трактувань має значення при вирішенні завдань пов’язаних зі збережен- ням ЛР. Ареали з найбільшим різноманіттям , як вважає М.Д.Гродзинський є найбільш репрезентативними Патрушева Л.І. АНАЛІЗ ЛАДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 8 для ландшафтної структури деякого регіону в цілому і саме тут доцільно розміщувати “ключові”, “еталон- ні” ділянки ландшафтно-екологічних досліджень, пости моніторингу, у першу чергу намагатися підтриму- вати і відновлювати ландшафтне різноманіття. Зокрема і через організацію тут об’єктів природно– заповідного фонду (ПЗФ) [5]. Невирішені проблеми Збереження та відновлення біологічного та ландшафтного різноманіття є склад- ною проблемою в Миколаївській області. Сприятливий теплий клімат, родючі чорноземні та темно– каштанові ґрунти, рівнинний рельєф стали головною причиною активного сільськогосподарського викори- стання земельних ресурсів області. Здебільшого були трансформовані найбільш вразливі компоненти: ґрун- ти в наслідок суцільного розорання земель, їх планування, меліорацій; природні рослинні угруповання шляхом вирощування монокультури та витоптування худобою; тваринний світ з причин порушення місць існування та нерегламентованого мисливства. До нас дійшли мінімально перетворені, умовно природні сте- пові ландшафтні комплекси лиш в місцях які з тих або інших причин залишились майже нетронутими. Як правило, це незручні для обробки схили балок та річкових долин, днища ерозійних форм рельєфу, виходи гірських порід та ін. Тільки в таких місцях сьогодні ще можливо знайти типові для степової зони фітоцено- зи з характерним для них різноманіттям видів. Розподіл земель Миколаївської області за цільовим призначенням демонструє одне з найвищих у світі фонових антропогенних навантажень. Актуальним і не вирішеним сьогодні залишається питання збере- ження різноманітності природних ландшафтних комплексів. Формулювання цілей статті. Метою дослідження є аналіз територіальних особливостей ландшафт- ного різноманіття в межах Миколаївської області та визначення ділянок перспективних для включення у ПЗФ. Виклад основного матеріалу дослідження. Для оцінки ЛР обрано показник топологічної ентропії [7]. Його визначено для всієї території Миколаївської області. Визначення показника проводилось з викорис- танням методу систематизованої вибірки. Ключові точки на карті розташовували через 4 см. Кількість проаналізованих ділянок досягла 1741, що є підставою вважати вибірку достатньо репрезентативною. Показник топологічної ентропії коливається в межах від 0 до 1,5. За результатами аналізу можна виділити деякі особливості в перерозподілі показника ЛР по території регіону (рис. 1). По-перше різноманіття з показником понад 1,4 спостерігається на межі різних природних зон та тектонічних структур. Що підтверджує висновки зроблені М.Д.Гродзинським [5]. По-друге виявлено також залежність показника від висоти та складності рельєфу. Пояснення цьому докладно розроблені М.Ф.Мільковим. Розчленовані підвищені рівнини він розглядає як центри більш энергійного, ніж на низо- вині прояву формоутворюючих процесів. Межі ландшафтних: зон країв областей районів 1 1, 4 0,2 0.2 0.4менше 0,8 1 0,2 0.6 0.8 1.4 більше Показник топологічної ентропії 1.0 1.2 В.Ко раб ель на С асик П. Б уг М ер т во во д Ар бу зи нк а Чичиклія Березанка Γ Ін гу л Гр ом ок ле я Ін гу ле ць Віс ун ь − − − − Первомайськ Южноукраїнськ Вознесенськ Очаків Нова Одеса − − − − МИКОЛАЇВ . Снігурівка Баштанка Новий Буг Рис. 1. Ландшафтне різноманіття Миколаївської області В межах досліджуваного регіону виділено 14 ареалів з максимальним значенням показника ЛР. Два з них, найбільші за площею, розташовані повздовж р. П. Буг. В цих ареалах визначено прояв обох причин і контактного положення і складності рельєфу. Ареал розташований між м. Первомайськ та с. Олександрівка охоплює контактну смугу між двома при- родними зонами лісостеповою та степовою, 3 ландшафтними областями (Південно-Придніпровською висо- чиною, Південно-Придніпровською схилові-височинною, Південно-Подільською схилові-височинною), 4 ландшафтними районами (Вознесенсько-Єланецьким, Голованівсько-Новоархангельським, Арбузинсько - Новоукраїнським, Чичиклійсько-Бузьким). В межах ареалу представлені ЛК характерні для згаданих оди- Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 9 ниць фізико-географічного районування. Кількість видів урочищ на одну досліджувану ділянку може дося- гати 15–20. Другий великий ареал найбільшого ЛР від м. Вознесенськ до м. Нова Одеса та вздовж р. Чичиклія під- німається на 24 км. Його різноманіття зумовлено наявністю ЛК, що представляють 2 фізико–географічні краї (Дністровсько-Дніпровський північно-степовий Причорноморський середньо степовий ), 4 ландшафтні області (Південно-Придніпровську схилові-височинну, Південно-Подільську схилові-височинну, Дністров- сько-Бузьку низовинну, Бузько-Дніпровську низовинну), 6 ландшафтних районів (Вознесенсько- Єланецький, Чичиклійсько-Бузький, Ширяївсько-Кудрявцевський, Березансько - Криничанський, Новооде- сько - Воронцівський, Северинівсько-Широколанівський). Менші ареали майже всі однакові за площею, розташовані вони на кордонах ландшафтних регіонів та в долинах великих річок. Ще два ареали виділено на П.Бузі між Дністровсько-Бузькою та Бузько- Дніпровською низовинними ландшафтними областями. Два ареали охоплюють долину р. Інгул. Верхньоін- гульський ареал центром якого є місце сходження 4 ландшафтних районів Вознесенсько-Єланецького, Новобузько-Казанківського Південно-Придніпровської схилові-височинної області Дністровсько- Дніпровського північно-степового краю та Новоодесько-Воронцівського, Баштансько-Явкінського Бузько– Дніпровської низовинної області Причорноморського середньостепового краю. В межах Нижньоінгульсь- кого ареалу представлені ЛК 3 ландшафтних районів Новоодесько-Воронцівського, Баштансько- Явкінського та Лівобережно-Інгульського. По одному ареалу виділено на р. Громоклея між Вознесенсько-Єланецьким та Новоодесько- Воронцівським ландшафтними районами; на р.Чичиклія між Чичиклійсько-Бузьким та Ширяївсько- Кудрявцевським ландшафтними районами Південно-Подільської схилові-височинної області; на р. Вісунь між Ново бузько-Казанківським районом Південно-Придніпровської схилові-височинної області Дністров- сько-Дніпровського північно-степового краю та Баштансько-Явкінським і Нижньовисунсько-Інгулецьким районами Бузько-Дніпровської низовинної області Причорноморського середньо степового краю. В межах Миколаївської області спостерігається загальна тенденція до зменшення показника топологіч- ної ентропії в південно–східному напрямку. Мінімальне ЛР відзначено на межиріччях Березанка – П. Буг та Інгул –Інгулець там де значні площі займають мало розчленовані вододільні простори з однорідним ґрунто- вим покривом. Саме на цих ділянках виділено дослідні площі на яких був представлений лиш один вид урочища. Майже на 50% від загальної площі досліджуваного регіону ЛР коливається від 1,1 до 1,3. Аналіз ЛР території Миколаївської області та його співставлення з розміщенням об’єктів ПЗФ дав мо- жливість підтвердити доцільність існування об’єктів ПЗФ на ділянках з найбільшим різноманіттям та ви- явити ділянки не представлені в ПЗФ області. Регіональний ландшафтний парк (РЛП) “Гранітно–степове Побужжя” територіально відповідає ареалу розташованому повздовж р. П.Буг між м. Первомайськ та с. Олександрівка. В межах Бузько- Чичиклійського ареалу є ландшафтний заказник Михайлівський степ”, лісові заказники “Дорошівка” та “Варюшине”. Заповідне урочище Андріївське. Перспективною для заповідання є долина р. Чичиклія особ- ливо в нижній течії. В межах Верхньочичиклійського ареалу заповідні об’єкти відсутні. До ареалів розміщених по П.Бугу нижче Нової Одеси автор відносить ландшафтні заказники “Новопет- рівські плавні” та “Петрово-Солониський”. Є необхідність та встановлено можливість для створення тут ще декількох об’єктів ПЗФ. Верхньоінгульський ареал північною межею досягає РЛП “Приінгульський”, але більша частина його ЛК не занесена до ПЗФ. ЛК аналогічні тим що утворюють Громоклійський ареал представлені в націона- льному заповіднику “Єланецький степ”. В північній частині РЛП “Тилігульський” теж визначено максима- льно можливий для області показник ЛР. Всі інші ареали найбільшого ЛР не охоплені об’єктами ПЗФ, тому для них можуть бути розроблені рекомендації щодо майбутнього заповідання. Після співставлення карт ЛР регіону та об’єктів ПЗФ автором виявлені цікаві та перспективні для запо- відання ділянки з високою концентрацією ЛК. Для встановлення доцільності їх детального обстеження бу- ло використано карту сучасної біоцентрично-сітьової ландшафтно-територіальної структури та карту при- родно-господарських територіальних систем адміністративної області. Комплексний аналіз картографічних матеріалів дозволив виділити саме ті території на яких збереглись майже не змінені природні ЛК, що мо- жуть бути включені до ПЗФ. Висновки. ЛР багаторівнева полісистемна характеристика території, яка постійно змінюється в часі. Визначити однозначно яке різноманіття буде сприятливим для функціонування оточуючого середовища та які з діля- нок з тим або іншим різноманіттям включити у природно-заповідну мережу складно. Для цього необхідним є комплексний науково обґрунтований аналіз різноманітності, репрезентативності й унікальності кожного окремого об’єкта, що входить до складу природно-заповідного фонду та земель котрі рекомендують та ре- зервують для нього. Особливості ЛР дозволять визначити статус об’єкту та режим його функціонування. Джерела та література 1. Бучко Ж.І. Теоретичні аспекти проблеми естетичного потенціалу // Проблеми раціонального викорис- тання, охорони і відтворення природно–ресурсного потенціалу України: Тези доп. наук. – мет. конф. Чернівці: Рута, 2000. – С.28–30. 2. Василенко Л.І. Теоретичні аспекти проблеми ландшафтного різноманіття // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 47–50. Патрушева Л.І. АНАЛІЗ ЛАДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 10 3. Гриневецький В.Т. До обгрунтування основних понять і методології досліджень ландшафтного різно- маніття в Україні // Український географічний журналю. – 2000. – №2. – С.8–13. 4. Гродзинський М.Д., Шищенко П.Г. Збереження та відтворення ландшафтного різноманіття в контексті сталого розвитку. Заповідна справа в Україні. 1998.– Т.4.– Вип. 1.– С. 3 – 7. 5. Гродзинський М.Д. Різноманіття ландшафтних різноманіть // Ландшафт як інтегруюча концепція ХХІ сторіччя: Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. 50–56. 6. Гродзинський М.Д. Суб’єктивні аспекти проблеми ландшафтного різноманіття // Проблеми ландшафт- ного різноманіття України: Збірник наукових праць К., 2000. – С. 34–37. 7. Домаранський А.О. Антропізація ландшафтів та її відображення в параметрах оцінки ландшафтного рі- зноманіття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного універси тету імені Михайла Ко- цюбинського. Серія: Географія –Вінниця, 2003. – Вип. 6. –C. 44 – 51. 8. Дмитрук О.Ю. Особливості візуально–інформаційного аналізу в ландшафтознавстві // Людина в ланд- шафті ХХІ століття і гуманізація географії. Проблеми постнекласичних методологій. – Київ, 1998. – С. 91–93. 9. Кукурудза С. Сутність та матричні параметри ландшафтних систем. Збірник наукових праць. – Київ – Вінниця. – В.: Гіпаніс, 2000. – С. 53 – 57. 10. Маринич О.М. Наукові засади дослідження ландшафтного різноманіття України // Проблеми ландшаф- тного різноманіття України: Збірник наукових праць К., 2000. – С. 11–16. 11. Пащенко В.М. Ландшафтна різноманітність та її історичні трансформації // Проблеми ландшафтного різноманіття України. Збірник наукових праць. Київ, 2000. – С 28 – 33. 12. Пащенко В.М. Різноманітність та історичні трансформації ландшафтів // Збірник наукових праць. – Ки- їв – Вінниця. – В.: Гіпаніс, 2000. – С. 57 – 62. 13. Пащенко В.М. Дослідження ландшафтного різноманіття як інваріантності та варіантності ландшафтів // Український географічний журнал. – 2000. – №2. – С.8–13. 14. Шеляг–Сосонко Ю.Р., Емельянов I.Г. Концептуальнi засади наукового розумiння бiорозмаїття // Кон- венцiя про бiологiчне розмаїття: громадська обiзнаннiсть i участь. К., 1997. – С. 11 – 23. Холопцев А. В. ОСОБЕННОСТИ СТАТИСТИЧЕСКОЙ СВЯЗИ ИЗМЕНЕНИЙ ЗНАЧЕНИЙ ИНДЕКСА СЕВЕРО–АТЛАНТИЧЕСКОГО КОЛЕБАНИЯ, А ТАКЖЕ СРЕДНЕМЕСЯЧНЫХ ТЕМПЕРАТУР ВОЗДУХА И МЕСЯЧНЫХ СУММ АТМОСФЕРНЫХ ОСАДКОВ В ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЧАСТИ ЛЕСОСТЕПНОЙ ЗОНЫ УКРАИНЫ, ПРОЯВЛЯЮЩИЕСЯ В ИНТЕРВАЛЕ КЛИМАТИЧЕСКОЙ ИЗМЕНЧИВОСТИ Введение Динамика физико-географических условий во многих регионах Украины существенно зависит от изме- нений их климата. Поэтому актуальной проблемой физической географии является дальнейшее развитие представлений о факторах, вызывающих эти изменения. Согласно современным представлениям о природных факторах динамики климата Украины [1], одним из наиболее существенных является динамика атмосферной циркуляции в северном полушарии. Именно смена ее форм Е, С, W [2] вызывает перестройку синоптических процессов, определяющую тенденции из- менения среднемесячных температур воздуха, месячных сумм атмосферных осадков, и других характери- стик климата во всех ее регионах. Одним из важнейших факторов, вызывающих эти изменения, является обмен теплом и влагой с под- стилающей поверхностью. Он вызывает в барическом поле планеты вынужденные долгопериодные колеба- ния, существенно влияющие на динамику характеристик климата в разных ее регионах. Одним из таких ко- лебаний, оказывающих наиболее существенное влияние на атмосферные процессы над Юго-Восточной Ев- ропой, в том числе и над Украиной, является Северо-Атлантическое колебание (САК). САК – это долгопериодные квазисинхронные изменения атмосферного давления в Азорском максиму- ме и Исландском минимуме, которые впервые были описаны Уолкером и Блиссом в 1932 г.[3]. Градиент атмосферного давления между Азорским максимумом и Исландским минимумом определяет интенсивность западного переноса теплого влажного воздуха Атлантики в умеренных широтах северного полушария. В положительной фазе САК, когда значения модуля этого градиента превышают средний уро- вень, над центральной и северной Европой преобладает зональный тип атмосферной циркуляции, что вы- зывает приход теплого влажного воздуха и смягчает климат. В отрицательной фазе САК доминирует противоположная тенденция. Характеристики САК и особенности его влияния на климат различных регионов Европы непрерывно изменяются. Закономерности этих изменений во многих регионах изучены недостаточно. Одним из таких регионов является центральная часть Лесостепной ландшафтной зоны Украины, расположенная между ме- ридианами 30E и 35Е. В состав этого региона входят наиболее густо населенные и экономически развитые регионы Украины, включая и ее столицу Киев. Это обуславливают актуальность дальнейшего изучения свойственных ему закономерностей динамики среднемесячных температур воздуха и месячных сумм атмо- сферных осадков. На развитие ландшафтов существенно влияют компоненты спектров этих характеристик с периодами

Аналіз ландшафтного різноманіття Миколаївської області

Репозитарії

Схожі ресурси