Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1991 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1991
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210113 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України / В.М. Ричка // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 86–88. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859664990111268864 |
|---|---|
| author | Ричка, В.М. |
| author_facet | Ричка, В.М. |
| citation_txt | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України / В.М. Ричка // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 86–88. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
По сторінках дожовтневої періодики
В. М. Ричка (Київ)
Про еволюцію назви «Русь»
в етнополітичній історії України
Перш ніж приступити до розгляду зазначеної у заголовку проблеми
необхідно (бодай коротко) розповісти про журнал; в якому була опуб
лікована пропонована увазі читачів стаття М. С. Грушевського.
Науковий часопис з проблем українознавства «Україна» був дру
кованим органом Українського наукового товариства в Києві, що діяло
під керівництвом М. С. Грушевського. Перша книга цього журналу
з’явилася на початку 1914 р. У вміщеній в ній редакційній статті зазна
чалося, що «потреба наукового журналу, присвяченого українознавству,
який би вводив читача в сучасний стан українських студій і держав
би його в курсі їх поступів і успіхів, відчувалася здавна. Перші проекти
його в Києві звісні ще з 1830 і 1840-х рр.: не здійснившися тоді, вони
заступалися до певної міри такими виданнями, як «Киевлянин» і «Укра-
инец» Максимовича, «Молодик» Бецького, пізніше — «Основа» або
«Записки Ю го-Западного отдела Географического общества», «Чтения
историчєского общества Нестора» і т. п. » 1 Велику роль у розвитку
українознавчих студій відіграв популярний журнал «Киевская старина»,
що виходив з 1882 р. Саме на основі цього часопису у 1907 р. було
створено двомовне (виходило мішаною українською і російською мо
вою) щомісячне видання, що дістало назву «Україна». Проте цей часо
пис проіснував тільки рік.
Натомість з 1908 р. стали виходити «Записки» Українського нау
кового товариства. Щ оправда, це видання не можна назвати періодич
ним, швидше — збірниками наукових праць. Крім того, ще з 1893 р. на
періодичне видання було перетворено «Записки» Наукового товариства
ім. Шевченка, що виходили у Львові з 1892 р. Однак цього було недо
статньо для задоволення потреб широкої громадськості у друкованому
слові з проблем українознавства.
Започатковуючи новий журнал, керівництво Українського науко
вого товариства в Києві розраховувало на те, що він стане «підручною
книгою всякого, хто глибоко цікавиться якоюсь галуззю українознав
ства — учителя середньої школи, студента — історика чи філолога,
і просто інтелігента, не чужого науковим інтересам» 2. Як бачимо, ча
сопис «Україна» був розрахований на широке коло читачів.
У новому виданні передбачалося висвітлення «поступу наукових
студій в поодиноких галузях українознавства — праісторії, археології,
історії суспільній і культурній, письменстві, праві, мові, етнографії, до
слідах економіки і соціального побуту, критичному розборові наукової
літератури і бібліографічним показчикам — української літератури
і исгаіпіса на інших м овах»3.
Для реалізації декларованих програмних принципів діяльності
журналу його редакційний колектив заручився підтримкою найавтори
тетніших учених. З новоствореним часописом погодилися співробітни
чати, зокрема, Б. Барвінський, М. Біляшівський, І. Бодуен де Куртене,
О. Єфименко, С. Єфремов, О. Левицький, О. Лотоцький, М. Петров,
В. Перетц, В. Пічета, С. Смаль-Стоцький, М. Сумцов, І. Франко,
О. Ш ахматов, Д. Яворницький. У редакції журналу «Україна», що роз
містилася у будинку № 36 на вулиці Ярославів вал, розпочалася підго
товка до друку перших матеріалів.
Проте творча діяльність редакційного колективу одразу була по
1 Україна.— 1914.— Кн. 1.— С. 5.
2 Там же.
3 Там же.— С. 6.
86 /ЯЯМ 01 ЗО—5247. Укр. іст. ж у р н 1991, М 2
По сторінках дожовтневої періодики
тьмарена передчасною смертю головного редактора часопису К. Михаль-
‘чука, що сталася у квітні 1914 р. О. Шрамченко, який замінив його на
цій посаді, добивався втілення у життя задумів свого попередника.
О днак тоді створилися умови, за яких дальше видання часопису в Киє
ві стало неможливим. У 1915—1916 рр. матеріали, підготовлені для
«України», опубліковані в Москві у двох збірниках під назвою «Україн
ський науковий збірник». 1917 р. видання часопису у Києві було понов
лено, але не надовго. Того ж року його було припинено. Однак завдяки
«лопотанням М. С. Грушевського, для якого «Україна» завжди була
улюбленим дитям, 1924 р. часопис відновив свою діяльність. Відтоді
він став науковим українознавчим журналом — друкованим органом
історичної секції ВУАН. Період з 1924 по 1932 р. в історії журналу
«Україна» був найбільш плідним.
Незважаючи на короткочасне існування журналу «Україна» в до
жовтневий період, на його сторінках було надруковано чимало цікавих
матеріалів. Деякі з них не втратили наукового і пізнавального значен
ня й сьогодні. Серед таких публікацій слід назвати, наприклад, дослід*
ження та наукові розвідки О. Ш ахматова («До питання про початок
української мови») (1914.— Кн. 1.— С. 7— 19), В. Степового («До історії
Задунайської Січі») (1914.— Кн. 3.— С .9 —21), Є. Онацького («Поход
ження ГІолетик») (1917.— Кн. 1—2.— С.84—99), П. Куліша («Дві мо
ви, книжна і народня») (1914.— Кн. 3.— С. 22—34) та інші матеріали.
Активну участь у роботі часопису брав М. С. Грушевський, готу
ючи для нього статті, рецензії, бібліографічні огляди тощо. З цих публі
кацій слід виділити вміщену в першій книзі часопису за 1914 р. стат
тю «Український рух на схід (розселення за московською границею до
1648 р.)», а також «Історія Хмельниччини, описана Силуяном Мужи-
лівським в лютім 1649 р. » (1914.— Кн. 2.— С .29—39), «Новий хозар
ський текст про війни Олега» (1914.— К н.4.— С. 5— 10).
Пропонована увазі читачів «Українського історичного журналу»
стаття М. С. Грушевського «Велика, М ала і Б іла Русь» була завершена
вченим у листопаді 1917 р., хоча робота над нею велася ще з літа
1915 р. Як згадував сам М. С. Грушевський, ця тема мала висвітлюва
тися в дев’ятому томі «Історії України—Руси». Та коли робота над нею
перервалася, «я, сидючи в Казани і не маючи змоги займатись роботою
над самою «Історією», задумав обробити сю тему в осібній статті
і взявсь до неї літом 1915 р. Стаття зісталась початою і недокінченою,
коли мене переведено до Москви, де я міг зайнятись більш важною для
мене роботою — докінченням V III тому («Історії України — Руси».—
В. Р . / .Дописую її тепер і випускаю, не маючи змоги зайнятись близше
деякими порушеними тут питаннями. Може висловлені в сій статейці
гадки спонукають кого-небудь зайнятись близше згаданими тут спра
вами. Напр. цікаво було б прослідити уживаннє і значіннє термінів Ве
ликої, М алої і Білої Руси в українських і московських кругах до 1654—
1655 рр. і зібрати більш матеріалу про обставини, в яких наступило
їх проголошеннє. Я не можу сим зайнятись, але виясненнє їх має свою
вагу для зрозуміння і сучасних відносин, і пізнійшої національної
ідеольогії» 4. Під цими словами поставлена дата — 11 листопада 1917 р.
Порушене М. С. Грушевським питання про походження і зміст зга
даних термінів надзвичайно цікаве й до кінця досі нез’ясоване. Спро
би його розв’язання у радянській історіографії, щоправда, робилися5,
однак ця проблема ще потребує дальших досліджень.
4 Г р у ш е в с ь к и й М. Велика, Мала і Біла Русь // Україна.— 1917.— Кн. 1—
2 .— С. 18— 19.
5 С о л о в ь е в С. Великая, Малая и Белая Русь // Вопр. истории.— 1947.—
№ 7.— С. 24— 38; У л а щ и к Н. Н. Белая и Черная Русь в «Кронике» Матвея Стрый-
ковского // Исследования по истории и историографии феодализма.— М., 1982.—
С. 238—242.
JSSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 2 87
По сторінках дожовтневої періодики
Наявні історичні матеріали переконливо свідчать, що ця терміно
логія — штучного або кабінетного походження. Терміни «Велика Русь»
і «Мала Русь» з ’явилися вперше в актах константинопольського пат
ріархату у XIV ст. Вони позбавлені етнографічного або національного
змісту і не відображають значимості чи бодай розмірів двох держав-
но-політичних утворень, що формувалися на північно-східних і півден-
но-західних землях відносно єдиної раніше Київської держави. Причи
ни появи цих термінів слід вбачати не в наслідках переміщення насе
лення з басейну Волхова у Середнє Подніпров’я в XII—XIII ст., на
що вказував ще В. О. Ключевський 6, а, очевидно, шукати у політичній
ситуації, що склалася після монголо-татарського нашестя на Русь.
Необхідно зауважити, що стосовно України доби феодалізму
в середньовічних писемних пам’ятках вживалися переважно традиційні
назви — «Русь», «Руська земля» або «Руське князівство». Після при
єднання частини українських земель до Росії у 1654 р. в офіційному
діловодстві щодо них використовується назва «Мала Русь» чи «Мало
росія». Територіально цей термін охоплював спочатку лише Гетьманщи
ну. Пізніше, після входження до складу Росії Правобережної України,
ця назва поширюється на більшу частину українських земель 7. Отже,
поняття «Україна» і «Малоросія» у суспільній практиці XVII—XVIII ст.
стали сполучатися, накладаючись один на одного. До цього слід додати,
що на землях Речі Посполитої в другій половині XVII ст. поняття «Ру
сь» поступово набувало релігійного значення. «Народом руським» тут„
за спостереженнями В. Липинського, називали представників різних
верств населення країни — як українців, так і білорусів8.
Давнім є і слово «Україна». Вперше цей термін зустрічається на
сторінках Київського літопису під 1187 р. Однак є підстави відносити,
його виникнення до більш раннього часу. В період існування Київської
держави або, за кабінетною термінологією, Київської Русі це слово, на
наш погляд, відображало її народну назву, принаймні щодо її середньо-
дніпровського осередку. Характерно, що наприкінці XVI—XVII ст-
Україною називалися також переважно землі Київщини, Чернігівщини
та частини Поділля. Після 1654 р. ця назва поступається, як уже за з
началося, офіційному терміну «Мала Русь».
Водночас у народній свідомості продовжувала зберігатися назва
«Україна». Великого поширення вона набула у фольклорі, народних пе
реказах тощо. З піднесенням ліберально-демократичного руху ця назва
набула популярності і в інтелектуальному середовищі. Відтоді вона
поступово витісняла казенно-бюрократичний термін «Малоросія», а з
українського лексикону зникає слово «Русь».
Як бачимо, питання про походження та еволюцію термінології,
винесеної у назву статті М. С. Грушевського, має важливе значення для
подальших студій з історії України, зокрема формування ф еодальної
державності та становлення національної самосвідомості.
Наукова розвідка М. С. Грушевського «Велика, М ала і Б іла Русь»
друкується мовою оригіналу з незначними втручаннями відповідно до
вимог сучасного правопису. Науковий апарат дослідження, його тер
мінологію залишаємо без змін. Відповідні коментарі упорядника позна
чаються «зірочкою».
6 К л ю ч е в с к и й В. О. Соч.— М., 1959.— Т. 6.— C. 135— 136.
7 Б op щ а к І л ь к о . Русь, Мала Росія, Україна // Revue des etudes slaves —
Paris, 1948.— T. 24.— Fasc. 1—4.— P. 173.
8 Л и п и н с ь к и й В. Україна на переломі 1657— 1659 : Замітки до історії укра
їнського державного будівництва в XVII ст.— Київ; Відень, 1920.— С. 255.
88 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 2*
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210113 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:24:25Z |
| publishDate | 1991 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ричка, В.М. 2025-12-02T12:38:21Z 1991 Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України / В.М. Ричка // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 86–88. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210113 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал По сторінках дожовтневої періодики Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України Article published earlier |
| spellingShingle | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України Ричка, В.М. По сторінках дожовтневої періодики |
| title | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України |
| title_full | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України |
| title_fullStr | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України |
| title_full_unstemmed | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України |
| title_short | Про еволюцію назви "Русь” в етнополітичній історії України |
| title_sort | про еволюцію назви "русь” в етнополітичній історії україни |
| topic | По сторінках дожовтневої періодики |
| topic_facet | По сторінках дожовтневої періодики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210113 |
| work_keys_str_mv | AT ričkavm proevolûcíûnazvirusʹvetnopolítičníiístorííukraíni |