Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.)
Діяльність Т.Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847) — важливий етап в його житті. Поет активно включився у наукові пошуки на ниві археології, фольклористики, етнографії, археографії, зробив певний вклад у їх розвиток, заклав міцні підвалини українського народознавства. Археографі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1991 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1991
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210132 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) / Г.Я. Сергієнко // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 43–54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860092119009460224 |
|---|---|
| author | Сергієнко, Г.Я. |
| author_facet | Сергієнко, Г.Я. |
| citation_txt | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) / Г.Я. Сергієнко // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 43–54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Діяльність Т.Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847) — важливий етап в його житті. Поет активно включився у наукові пошуки на ниві археології, фольклористики, етнографії, археографії, зробив певний вклад у їх розвиток, заклав міцні підвалини українського народознавства. Археографічні подорожі Т.Г. Шевченка по Правобережній і Лівобережній Україні збагатили його революційно-демократичні погляди, чому сприяло спілкування з простим народом.
Деятельность Т.Г. Шевченко в Киевской археографической комиссии (1845—1847) — важный этап в его жизни. Поэт активно включился в научные поиски на ниве археологии, фольклористики, этнографии, археографии, сделал определенный вклад в их развитие, заложил прочные устои украинского народоведения. Археографические путешествия Т.Г. Шевченко по Правобережной и Левобережной Украине обогатили его революционно-демократические взгляды, чему способствовало общение с простым народом.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:29Z |
| format | Article |
| fulltext |
Т. Г. Шевченко у Київській археографічній комісії
Г. Я. Сергієнко (Київ)
Діяльність Т. Ґ. Шевченка
у Київській археографічній комісії (1845— 1847: рр.)
Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845— 1847)— важ
ливий етап в його житті. Поет активно включився у наукові пошуки на ниві археоло
гії, фольклористики, етнографії, археографії, зробив певний вклад у їх розвиток, зак
лав міцні підвалини українського народознавства. Археографічні подорожі Т. Г. Шев
ченка по Правобережній і Лівобережній Україні збагатили його революційно-демок
ратичні погляди, чому сприяло спілкування з простим народом.
Світогляд і творчість великого сина українського народу Т. Г. Шев
ченка — геніального поета, талановитого художника, революційного
демократа і громадського діяча, самовідданого борця за волю і щас
тя пригноблених мас усіх націй — формувалися і розвивалися на ос
нові передової культури й суспільної думки, відображали наростаючу
лвилю селянського протесту проти кріпацької неволі, прагнення про
стих людей до кращого життя. Великий Кобзар належав до револю
ційних просвітителів, які словом і ділом стояли за народну справу,
наближали соціальну революцію в Росії.
Геній і талант Т. Г. Шевченка були всеосяжними: поряд з поезією
і . художньою творчістю він займався вивченням історичного минулого
українського народу, був глибоким цінителем пам’яток історії і куль
тури. Творча спадщина Кобзаря свідчить про те, що він мав грунтов
ні знання з історії, мистецтва, літератури, етнографії, фольклористики,
політичної економії, філософії, археографії, археології та інших сус
пільних наук. Його думки й сьогодні не втратили свого значення.
Нині шевченкознавство перетворилося на одну з найважливіших
галузей не лише літературознавства, а й інших суспільних наук. Не
зважаючи на те, що творчому шляху Т. Г. Шевченка присвячено ба
гато книг, брошур, статей, деякі його сторінки залишилися недостат
ньо дослідженими. Однією з них є, зокрема, його нетривала служ
ба в Київській археографічній комісії (її офіційна назва — Комісія
для розбору давніх актів при канцелярії київського військового, поділь
ського і волинського генерал-губернатора).
Діяльність Т. Г. Шевченка в Київській археографічній комісії вже
частково висвітлювалась у працях учених 1-2. Однак спеціального до
слідження з теми досі не створено. Можливо, це пояснюється склад
ністю й специфічністю джерел: археологічних нотаток, записів про
пам’ятки народної творчості, згадок у щоденнику і російських повіс
тях, поетичних творах Т. Г. Шевченка, спогадах сучасників про нього
тощо.
Автор даної статті ставив своїм завданням привернути увагу до
слідників до теми, спонукати до її дальшої поглибленої розробки на
основі всієї сукупності джерел і літератури. Крім того, ми намагали
ся показати результати діяльності Т. Г. Шевченка в Київській архео
графічній комісії, мету його подорожей по Україні, участь в археоло-
1 -2 Л е в и ц к и й О. И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних
актов. 1843— 1893 : Историческая записка о ее деятельности.— К., 1893.— 140 с.; Л е
в и ц к и й О. И. Археологические экскурсии Т. Г. Шевченко в 1845— 1846 гг. Ц
Киевская старина.— 1894.— № 2.— С. 231— 244; Ш у г у р о в Н. О рисунках Т. Г. Шев
ченко, исполненных по поручению Киевской археографической комиссии в Волынской
губернии // Там же.— С. 318—323; П о п о в П. М. До питання про Шевченка як
художника-літографа // 36. праць одинадцятої наукової Шевченківської конферен
ції.— К., 1963.— С. 140— 157; С в а р и ч е в с ь к и й А. В. Археографічна подорож
Т. Г. Шевченка на П оділля/ / Народна творчість та етнографія.— 1973.— № 2.— С. 80—
— 82; А н і с о в В. С е р е д а Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка.— К.. 1976.—
С. 65—87; Т. Г. Шевченко : Біографія.— К., 1984.— С. 127— 184; С е р г і є н к о Г. Я.
Шевченко і Київ.— К-, 1987.— С. 34—58.
0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № З 43
Г. Я. Сергієнко
гічних дослідженнях, замальовки архітектурних пам’яток, спостере
ження й оцінки історичного минулого українського народу з точки
зору революційного демократа.
Що являла собою Київська археографічна комісія і яке ї ї нау
кове значення в історії української культури?
Серед професорів Київського університету, заснованого в 1834 р. ̂
виникла думка про створення наукового історичного товариства на
зразок Московського товариства історії і старожитностей російських
та Одеського товариства історії й старожитностей, члени якого б об’єд
нували зусилля для досліджень у галузі історії, археології та етногра
фії України.
Колишній ректор Київського університету професор М. О. Мак
симович у 1840 р. склав проект статуту та записку з обгрунтуванням
потреби створення такого товариства. Ці документи були подані на
розгляд генерал-губернаторові Д . Г. Б ібікову3. Майже три роки остан
ній зволікав з вирішенням справи. Він, напевне, розумів важливість ви
вчення історії та археології України, але вважав, що це треба доручи
ти не науковому товариству, а урядовій установі, підпорядкованій цар
ській адміністрації.
Лише ЗО квітня 1843 р. Д . Г. Бібіков звернувся з офіційним ли
стом до міністра внутрішніх справ Л. О. Перовського з проханням’
підтримати його пропозицію про створення в Києві тимчасової комі
сії для розгляду численних архівів, що існували при урядових устано
вах і монастирях, приватних колекцій у поміщицьких маєтках, обсте
ження архітектурних пам’яток, збирання пам’яток народної творчості
тощо. Таку комісію генерал-губернатор пропонував підпорядкувати;
його канцелярії, а її діяльність мала охоплювати три губернії — Київ
ському, Подільську і Волинську. На утримання комісії передбачалося
використати земські податкові збори, розмір яких становив 1500 крб.
щ ороку4.
У той час в Росії уже діяла Петербурзька археографічна комісія,,
утворена в 1834 р. як тимчасова, а потім — як постійна. Міністр вну
трішніх справ 31 травня 1843 р. офіційно повідомив київському гене^
рал-губернатору про згоду царського уряду на створення при його кан
целярії Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. 8 грудня 1843 р„.
відбувся урочистий акт її відкриття 5.
У 1845— 1847 рр., коли в ній працював Т. Г. Шевченко, до складу
цієї комісії входили: правитель канцелярії генерал-губернатора!
М. Е. Писарєв (голова), відомий нумізмат барон С. І. Шодуар (віце-
голова), професор права Київського університету М. Д . Іванишев (д і
ловод); почесні члени комісії — історик і археолог М. Ф. Берлинський,
археограф, попечитель Чернігівської гімназії М. О. Судієнко; дійсні
члени комісії — професори Київського університету М. О. Максимович,
В. Ф. Домбровський, О. І. Ставровський, В. ГІ. Чехович, О. І. Селін;
члени-співробітники — вчитель Києво-Подільського дворянського учи
лища П. О. Куліш, професор Київського університету М. І. Костома
ров, історик і етнограф, ректор Львівської ставропігіальної друкарні
Д. І. Зубрицький та інші. Значна частина членів комісії не мала від
ношення до історичні науки (особи з числа вищого духовенства, цар
ської адміністрації, поміщики, чиновники тощо) 6. Головну роль в ній
відігравали названі вище учені, за винятком М. Е. Писарєва.
З грудня 1843 р. Київська археографічна комісія, незважаючи на
невелику чисельність, активно займалася пошуком документів в архі-
3 М а к с и м о в и ч М. Письма о Киеве и воспоминания о Тавриде.— СПб
1871.— С. 114— 116.
4 Л е в и ц к и й О. И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних,
актов.— С. 12— 13.
5 Там же.— С. 13— 14. 24—25.
« Там же.— С. 136— 140.
44 /55іУ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 3'
Т. Г . Шевченко у Київській археографічній m m Uu
вах державних установ, магістратів, монастирів, поміщицьких маєтків
для їх належного збереження і публікації, а також етнографічних і
фольклорних матеріалів, вивченням археологічних і архітектурних
пам’яток, їх змалюванням, обмірами тощо. Поступово Київська архео
графічна комісія перетворилася на наукову установу, діяльність якої
перевершила сподівання царського уряду.
Про створення комісії Т. Г. Шевченко міг дізнатися під час пере
бування в Києві наприкінці січня — на початку лютого 1844 р. від її
члена-співробітника П. О. Куліша. Мабуть, саме тоді він вирішив піс
ля закінчення навчання в Академії мистецтв приїхати до Києва і по
ступити на служ бу в цю наукову установу.
Після закінчення курсу навчання в Академії мистецтв Т. Г. Шев
ченку було присвоєно звання «некласного художника» (22 березня
1845 р .). Він звернувся до правління Академії з проханням дозволи
ти йому поїздку на Україну для художніх занять. 25 березня поету бу
л о видано відповідний квиток, а наприкінці місяця Т. Г. Шевченко ви
їхав з Петербурга через Москву до Києва 7.
Друге перебування Т. Г. Шевченка на Україні тривало два роки.
Ц е був період його активної творчої і громадсько-політичної діяльнос
ті, дальшого формування як революційного демократа. Навколо поета
і художника гуртувалися прогресивні кола України. Прибувши у черв
ні 1845 р. до Києва, Т. Г. Шевченко познайомився з членами гуртка
передової інтелігенції (П. О. Куліш назвав його «Київська молодь»),
які ставили своїм завданням поширення освіти серед простого народу
і розвиток української літератури. Д о гуртка входили професори і
студенти Київського університету, вчителі гімназій, повітового учили
ща, Інституту благородних (шляхетних) дівчат, дворянська інтеліген
ція. Поет поринув у громадські справи, займався літературною творчіс
тю, багато малював.
У цей час Т. Г. Шевченко зустрічався з професором М. О. Мак
симовичем і подарував йому окреме видання поеми «Тризна» (1844 р.)
з написом: <гМихайлові Максимовичові од Т. Ш евченка»8. Завдяки ре
комендації М. О. Максимовича Київська археографічна комісія неофі
ційно доручила Т. Г. Шевченкові зробити малюнки історичних пам’я
ток у Чернігівській і Полтавській губерніях, хоч вони й не були підпо
рядковані київському генерал-губернатору.
Виконуючи доручення комісії, Т. Г. Шевченко здійснив у 1845—
1846 рр. три подорожі по Україні й намалював чимало історичних
пам’яток, брав участь в археологічних розкопках могил та ілюстру
ванні видань, водночас залишив багато філософських суджень і висло
влювань про історичні події на Україні.
Свою першу подорож (влітку— восени 1845 р.) для вивчення і
малювання історичних пам’яток Т. Г. Шевченко розпочав з Густинсь-
кого монастиря, розташованого поблизу м. Прилуки. Цей монастир
засновано 1612 р. князем Михайлом Вишневецьким для боротьби
православної церкви проти наступу уніатства. Про відвідання Густи
на і роботу там Т. Г. Шевченко згадував в автобіографічній повісті
«Музыкант»: «Я, изволите видеть, по поручению К[иевской] а р х ео
графической] комиссии по [се] тил эти полуразвалины и, разумеется с
помощью почтеннейшего отца Илии, узнал, что монастырь воздвигнут
коштом и працею несчастного гетмана Самойловича в 1674 году, о чем
свидетельствует портрет его яко ктитора, написанный на стене внут
ри главной церкви.
Узнавши все это и нарисовавши, как умел, главные, или святые,
ворота, та церковь в пяти главах, Петра и Павла, да еще трапезу и
7 TaDac Шевченко : Документи та матеріали до біографії. 1814— 1861.— К.,
1982.— С /б 5 —6 6 , 73.
8 Т. Г. Шевченко : Біографія.— С. 128.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, З 45
Г. Я. Сереієнко
церковь, где погребен вечны я память достойный князь Николай Григо
рьевич Репнин, да еще уцелевший циклопический братский очаг, — сде
лавши, говорю, все это как умел, я на другой день хотел было оста
вить Прилуки и отправиться в Лубны осмотреть и посмотреть на мона
стырь, воздвигнутый набожной матерью Иеремии Вишневецкого Ко-
рибута» 9.
Донині збереглися три акварелі Т. Г. Шевченка, написані ним
під час першої подорожі: «В Густині. Церква Петра і Павла», «В Гус
тині. Трапезна церква», «Брама в Густині. Церква св. Миколая». Поет
висловлював невдоволення невдалою реставрацією церков 10.
Плідною була також подорож Т. Г. Шевченка на Полтавщину, ко
ли він побував у Яготині, Лубнах, Пирятині, Ромнах, Миргороді, В е
селому Подолі, Хоролі, Полтаві, Березовій Рудці, Ісківцях, Переясла
ві, Єрківцях та багатьох інших містах і селах. У містерії «Великий
льох» поет у сатиричній формі зобразив феодально-кріпосницький лад
у Російській імперії, зокрема на Україні, виступив на захист понево
лених народів. І серед передової інтелігенції він знаходив чимало одно
думців і прихильників.
Що ж до змалювання історичних пам'яток, то Т. Г. Шевченко
особливо звернув на них увагу в Полтаві і Переяславі. Зокрема, в Пол
таві він відвідав будинок українського поета І. П. Котляревського і
зробив акварельний малюнок на цю тему. Тоді ж Тарас Григорович на
малював Воздвиженський монастир, який потім згадував у повісті
«Близнецы». Ці малюнки збереглися до нашого часу.
У серпні 1845 р. Т. Г. Шевченко побував у Переяславі, де жив йо
го знайомий по Петербургу лікар А. О. Козачковський. Там він зустрів
ся з членами гуртка передової інтелігенції, яка високо цінила полум’я
ну шевченківську поезію, його художній талант. Оглянувши Успенсь
ку церкву, Т. Г. Шевченко записав: «Церковь успения..., в которой
присягал Богдан Хмельницкий на верность московскому царю, сгоре
ла, а на том месте в 1760 году построена новая...» п . Про цю ж церк
ву він писав і в повісті «Близнецы»: «Это Успенская церковь, прослав
ленная в 1654 году принятием присяги на верность московскому царю
Алексею Михайловичу гетманом Зиновием Богданом Хмельницким со
старшинами и с депутатами всех сословий народа украинского» 12.
Водночас Т. Г. Шевченко різко критикував тодішні методи рестав
рації Успенської церкви: «...Внутренность осталась в прежнем виде,
а наружность, к сожалению, до варварства искажена. Невозможно
смотреть на нее, а не только рисовать» 13. Зрештою він її і не намалю
вав. Д о нашого часу дійшли кілька інших малюнків, зроблених у Пере
яславі: «Михайлівська церква», «Вознесенський собор», «Церква Покро
ва» і «Кам’яний хрест св. Бориса». Як справжній дослідник, Т. Г. Шев
ченко вказував час заснування культових споруд та їх реставрації,
а також сучасний йому стан пам’яток. Так, про Вознесенський собор
він писав: «Это соборный храм прекрасной, грациозной, полурокко,
полувизантийской архитектуры, воздвигнутый знаменитым анафемой
Иваном Мазепой в 1690 го д у » 14. Тарас Григорович давав і загальну
оцінку пам’яток: «Переяслав и окрестности его были б чрезвычайно
9 Ш е в ч е н к о Т. Музыкант // Повне зібр. творів : У ^6 т.— К., 1963.— Т. 3.—-
С. 209—210. На кошти гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича в Густині
в 1674 р. збудовано головну церкву.
10 Там же.— С. 242.
11 Ш е в ч е н к о Т. Археологічні нотатки // Повне зібр. творів : У 6 -ти т.— К.,
1964.— Т. 6 . — С. 303. До археологічних нотаток, які Т. Г. Шевченко вів протягом
жовтня 1845 — квітня 1846 р., потрапили пам’ятки Переяслава, Лубен, Хорола, Мир
города і Чернігова.
12 Ш е в ч е н к о Т. Близнецы / / Повне зібр. творів : У 6 -ти т.— К., 1963.—
Т. 4.— С. 14— 15.
13 Ш е в ч е н к о Т. Археологічні нотатки.— С. 303.
14 Ш е в ч е н к о Т. Близнецы.— С. 14.
46 0130—5247. Укр. іст. ж у р и 1991, М З
Т. Г. Шевченко у Київській археографічній комісії
интересны своими укреплениями и курганами, но о них сохранились,
только названия и почти никаких преданий в народе» !5.
В Л убнах Т. Г. Шевченко оглянув славнозвісний Мгарський мона
стир, заснований Раїною Вишневецькою 1619 р. Головною його спору
дою став Преображенський собор (1684— 1698 рр.) і висока дзвіниця,
звідки відкривається вид на мальовниче Засулля і Солоницю, де від
бувся останній бій повстанців на чолі з Северином Наливайком проти
польсько-шляхетських військ. У самих Лубнах поет побував на руїнах
замку князів Вишневецьких: там «остались земляные укрепления, на
зываемые замком» 16.
Тоді ж, влітку 1845 р., Т. Г. Шевченко здійснив подорож і на пів
день Київщини — в Чигирин і Суботів, де жив Б. Хмельницький — на
родний герой, славнозвісний гетьман України і проводир визвольної
війни українського народу проти польсько-шляхетського панування в.
1648— 1654 рр. і був похований у 1657 р. в суботівській церкві, споруд
женій на його ж кошти. Малюнки Тараса Григоровича стали докумен
тами, що відобразили тодішній стан історичних пам’ятників: сепії
«Кам’яні хрести в Суботові» і «Чигиринський дівочий монастир», ак
варелі «Мотрин монастир», «Богданові руїни в Суботові», «Богданова
церква в Суботові», «Чигирин з суботівського шляху».
Насамкінець слід також сказати про ще один важливий факт з
діяльності Т. Г. Шевченка влітку того ж таки насиченого подіями
1845 р. — його участь в археологічній експедиції. Під час канікул про
фесор Київського університету і діловод Київської археографічної ко
місії М. Д . Іванишев провів успішні розкопки могили Перепетихи
(Переп’ятихи) у Васильківському повіті на Київщині. Відомий шев
ченкознавець П. М. Попов наводить ряд аргументів на користь думки
про те, що в цих розкопках брав участь і Т. Г. Шевченко наприкінці
червня — на початку липня17. Одним з вагомих аргументів на під
твердження цієї версії можна вважати вірш М. О. Максимовича, при
свячений пам’яті Т. Г. Шевченка. У ньому автор звертався до
М. Д . Іванишева:
Ой ізгадай, друже лисий,
Як з Тарасом ти співав
Да горілочку кружав
На Переп’ятисі 18.
Тоді ж Київська археографічна комісія прийняла рішення видати окре
мою книгою результати археологічних досліджень у Перепетисі і для
підготовки до друку малюнків для неї запросила двох художників —
вчителя малювання Києво-Подільського повітового дворянського учи
лища О. Ф. Сенчилло-Стефановського (він не мав художньої освіти)
і випускника Академії мистецтв некласного художника Т. Г. Шев
ченка 19.
Книга-альбом під назвою «Древности, изданные временною Комис-
сиею для разбора древних актов» російською і французькою мовами
вийшла двома виданнями: у Петербурзі і Києві. Малюнки до першого
видання готував О. Ф. Сенчилло-Стефановський, але вони виявилися
неякісними. Тоді за наказом генерал-губернатора терміново почали го
тувати друге видання і для цього залучили ще двох художників —
Т. Г. Шевченка і П. І. Ш лейфера (викладача малювання з Інституту
благородних дівчат), який був одночасно й архітектором 20.
15 Ш е в ч е н к о Т. Археологічні нотатки.— С. 303.
1г5 Там же.— С. 307.
17 П о п о в П. М. Назв, праця.— С. 149— 150.
18 М а к с и м о в и ч М. А. Песня на Тарасову годовщину 10 мая 1862 г .//К и ев
ская старина.— 1898.— № 1 1 .— С. 40—41.
19 Л е в и ц к и й О. И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних
актов.— С. 56—57.
2и П о п о в П. М. Назв. праця.— С. 147— 149.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, Л<? 3 47
Г. Я• Сергіенко
Наприкінці листопада 1845 р. Т. Г. Шевченко представив Київ
ській археографічній комісії малюнки історичних пам’яток Чернігів
щини і Полтавщини. Праця художника була належним чином оцінена.
В журналі засідань комісії від 10 грудня 1845 р. містився запис про
зарахування Т. Г. Шевченка її співробітником: «1845 года, декабря
10-го дня, Временная комиссия для разбора древних актов, в присут
ствии своем, рассуждая о средствах к успешному ходу занятий и на
ходя необходимым сделать для этого изменения в своем составе,
полагает:
1. Всепокорнейше просить г. киевского военного, подольского и
Волынского генерал-губернатора о приглашении... художника Акаде
мии Тараса Шевченка в звание сотрудника Комиссии для снимков с
предметных памятников». Т. Г. Шевченку встановили щорічне «ж алу
вання» в розмірі 150 крб. сріблом. Документ підписали голова
М. Е. Писарєв і діловод М. Д . Іванишев. На ньому містилася резолю
ція: «Согласен. Д . Г. Бибиков»21.
Т. Г. Шевченко прийняв запрошення Київської археографічної
комісії. «По выпуске из Академии, — писав він, — определился в Киев
скую Археографическую комиссию по части рисования и собирания
народных преданий, сказок, песен в южнорусских губерниях» 22. Праця
в цій установі не лише давала можливість поету мати постійний заро
біток, а й розширювати коло знайомств серед учених і діячів культури
України, займатися малюванням і поезією, історією, фольклористикою,
етнографією, археологією. В Київській археографічній комісії
Т. Г. Шевченко працював з 10 грудня 1845 р. до 1 березня 1847 р. і
зробив значний вклад у вивчення рідного краю в ході тривалих подо
рожей за дорученням цієї установи.
Другу наукову подорож на Полтавщину і Чернігівщину Т. Г. Ш ев
ченко здійснив у грудні 1845 — квітні 1846 р. В ід Київської археогра
фічної комісії він ще 28 листопада 1845 р. одержав подорожну і гроші
на витрати (150 крб.) на час поїздки з метою опису пам’яток ста
ровини та збирання пам’яток народної творчості23. Він виїхав з Киє
ва після зарахування його штатним співробітником комісії і прибув до
Переяслава. В «Археологічних нотатках» поет звернув увагу на Три-
братні могили, що знаходилися в 5 верстах від Переяслава по дорозі
з Києва; в 7 верстах по дорозі з боку Золотоноші — Богданову могилу і
поблизу «впадает в древнее русло Днепра бесконечный вал, неизвест
но когда и для чего построенный» (йдеться про так звані Змійові ва
ли); між Березанню і Яготином — «огромное земляное укрепление»,
назване Вибле. Далі Т. Г. Шевченко, відвідавши місце загибелі кня
зя Бориса, записав: «На месте, где по преданию убит князь Борис, по
строена недавно церковь (отсутствие всякого понятия о изящном, и
снаружи, и внутри), в ней стоит у иконостаса величиною в три аршина
серого гранита крест...» і навів повністю текст напису на цьому хрес
ті24. Як бачимо, поет виступав як справжній дослідник і прискіпли
вий знавець мистецтва. Крім того, на Переяславщині Т. Г. Шевченко
записував народні перекази, пісні, малював краєвиди, писав поетичні
твори.
Грудень 1845 р. на Переяславщині був особливо плідним для
Т. Г. Шевченка на поетичній ниві: у с. В ’юнище він створив поему «І
мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Ук
райні моє дружнєє посланіе» (14 грудня), вірш «Холодний яр»
(17 грудня), поему «Псалми давидові» (19 грудня) і, нарешті, в П ере
яславі— славнозвісну поезію «Заповіт» (25 грудня). Ці твори розпо
всюджувалися в списках по всій Україні. Причому «Заповіт» був на
21 Тарас Шевченко : Документи та матеріали до біографії.— С. 72.
22 Там же,— С. 117.
23 Там же.— С. 72.
24 Ш е в ч е н к о Т. Археологічні нотатки.— С. 306, 307.
48 /5 5 N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № З
Т. Г. Шевченко у Київській археографічній комісії
писаний тяжкохворим поетом, який перебував під невсипущим нагля
дом лікаря А. О. Козачковського.
Лише на початку січня 1846 р. Т. Г. Шевченко зміг продовжити
подорож. 12 січня він завітав у с. Мойсівку Пирятинського повіту на
Полтавщині на іменини знайомої поміщиці Т. Г. Волховської і там
зустрівся з своїми давніми друзями: поетом-романтиком В. М. З а б і
лою, істориком, письменником і етнографом М. А. Маркевичем, брата
ми В. О. і П. О. Закревськими та іншими особами.
В другій половині січня 1846 р. Т. Г. Шевченко приїхав у с. Іс-
ківці Лубенського повіту на Полтавщині до знайомого письменника
О. С. Афанасьєва-Чужбинського. «Якось несподівано, — згадував ос
танній, — заїхав він до мене перед масляною — блідий і з поголеною
головою після недавньої пропасниці. Тоді він постійно носив чорну
оксамитову шапочку. Я й не знав, що він лежав хворий за кілька верст
у Переяславському повіті. П ід час хвороби Шевченко написав багато
віршів. Цього й останнього разу він заїхав до мене в Ісківці з метою
запросити мене супроводжувати його по Малоросії: він мав намір пере
мальовувати старовинні речі по церквах та монастирях, а для мене
будь-яке подорожування стало необхідністю. Цього разу ми збиралися
їхати ненадовго в Чернігів, а звідти у Київ» 25. Незабаром Т. Г. Шев
ченко і О. С. Афанасьєв-Чужбинський виїхали через Лубни, Прилуки
і Ніжин до Чернігова.
Історичні пам’ятки Чернігова давно привертали увагу Т. Г. Шев
ченка. В першій половині лютого 1846 р. він з своїм попутником при
був до цього славнозвісного міста над зачарованою Десною, притокою
Дніпра. В ід місцевого духовенства поет отримав дозвіл на змалюван
ня церков, огляд старожитностей монастирів. У Чернігові він затри
мався на досить тривалий час. «Треба ж було такому трапитись, —
писав О. С. Афанасьєв-Чужбинський, — що в Чернігові, по-перше,
знайшлося досить пам’яток старовини, які треба було змалювати, по-
друге, Шевченка попросили зробити кілька портретів»26. Т. Г. Шевчен
ко користувався повагою серед місцевої інтелігенції і зустрічався з
нею на літературних вечорах.
В Чернігові Т. Г. Шевченко за завданням Київської археографіч
ної комісії оглянув і описав рештки цитаделі, Спаський (XI ст.),
Борисоглібський (XII ст.) собори, церкву Успення (XI ст.) в Єлець-
кому монастирі, Борисоглібську (XII ст.) і П ’ятницьку церкви, Трої
цький монастир, колишній будинок наказного гетьмана України Пав
ла Полуботка, де містилася духовна семінарія з бібліотекою 27.
Кожній історичній пам’ятці він дав стислі характеристики, що містили
цікаві відомості про їх минуле і сучасне.
Важливе місце в діяльності Т. Г. Шевченка як співробітника
Київської археографічної комісії посідало малювання історичних
пам’яток Києва. «Тут почалося нове життя в надзвичайно поетичній
обстановці, — писав О. С. Афанасьєв-Чужбинський, який поселився в
одному будинку з Т. Г. Шевченком. — Шевченко задумав змалювати
всі визначні види Києва, внутрішній вигляд храмів і цікаві околиці.
Сажин узяв на себе частину роботи, і обидва художники пропадали
зранку, якщо тільки не заваж ала погода»28. Згаданий у спогадах
М. М. Сажин — вихованець Академії мистецтв, художник-пейзажист,
який приїхав у 1844 р. на Україну. Навесні 1846 р. він оселився ра
зом з Т. Г. Шевченком і працював спільно з ним над альбомом «Види
Києва» (залишився незавершеним). Т. Г. Шевченко тоді виконав ак
25 А ф а н а с ь є в - Ч у ж б и н с ь к и й О. С. Спомини про Т. Г. Шевченка // Спо
гади про Тараса Шевченка.— К., 1982.— С. 95.
26 Там же.— С. 98.
27 Ш е в ч е н к о Т. Археологічні нотатки.— С. 308—310.
28 А ф а н а с ь є в - Ч у ж б и н с ь к и й О. С. Назв, праця.— С. 100.
4. 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991. № З 49
Г. Я. Сергієнко
варелі «Костьол у Києві», «Аскольдова могила», сепії «Церква всіх
святих у Києво-Печерській лаврі», «Васильківський форт у Києві». На
жаль, не зберігся Шевченків малюнок Золотих воріт, про який йдеть
ся у спогадах О. С. Афанасьєва-Чужбинського: «Пішов він якось ра
но-вранці малювати руїни Золотих воріт, за якими у той час місто ще
не розбудовувалось, і сказав, що повернеться увечері. Золоті ворота
були близько від нашої квартири»29. Поет залюбки малював краєвиди
та історичні пам’ятки не лише Києва, а і його околиць — Китаєва
(«Китаївська пустинь. Троїцька церква»), Вишгорода («Виш город»).
Малюнки Т. Г. Шевченка й досі залишаються документами — свідка
ми минулої доби. Однак багато їх втрачено.
У липні — серпні 1846 р. Т. Г. Шевченко брав участь у другій архео
логічній експедиції, що вела розкопки давньої могили Перепет
(Переп’ят). Як і в минулому році, експедицію очолював професор
М. Д. Іванишев, якого М. О. Максимович жартома назвав «генера
лом від археології»30. Д о складу експедиції входив і художник
О. Ф. Сенчилло-Стефановський. Однак у цій могилі дослідники не
знайшли таких багатств, як у Перепетисі.
Інтерес до археології Т. Г. Шевченко зберіг на все життя. Після
визволення з солдатчини поет, повертаючись із заслання через Ас
трахань, записав до щоденника 13 серпня 1857 р.: «Я люблю археоло
гию. Я уважаю людей, посвятивших себя этой таинственной матери
истории. Я вполне сознаю пользу этих раскапываний»31. Під час пере
бування в Києві 1859 р. Т. Г. Шевченко вірогідно зустрічався з члена
ми Київської археографічної комісії М. Д . Іванишевим і О. І. Селі-
ним, бо в листі до В. В. Тарновського (молодшого) з Петербурга від
28 вересня 1859 р. зробив приписку: «Як побачите Іванишева і Селіна,
то поцілуйте їх за мене» 32. Т. Г. Шевченко, шануючи професора Київ
ського університету М. Д . Іванишева, у 1860 р. подарував йому при
мірник щойно виданого «К обзаря»33.
Восени 1846 р. Т. Г. Шевченко здійснив третю наукову подорож
по Україні, на цей раз на Правобережжя. 21 вересня він одержав від
Київської археографічної комісії доручення з програмою етнографіч
них і художніх робіт. Доручення підписав сам генерал-губернатор
Д . Г. Бібіков. Наводимо його текст:
«Поручаю Вам отправиться в разные места Киевской, Подольс
кой и Волынской губерний и постараться собрать следующие сведения:
1-е. О народных преданиях, местных повестьях и сказаниях и пес
нях и всему, что Вы узнаете, составить описание, а песни, рассказы и
предания сколько можно списать в том виде, как они есть.
2-е. О замечательных курганах и урочишах, где и в каком месте
они есть и какие насчет собственно их существуют на месте предания
и рассказы, а также и исторические сведения. С этих курганов снять
эскиз насчет их формы и величины и списать каждый ,по собранным
сведениям.
3-є. Осмотреть замечательные монументальные памятники и древ
ние здания и составить им описание, чтобы можно было распорядить
ся снять с них в будущем году рисунки. Если бы где Вы имели воз
можность достать какие-либо древности, письменные грамоты и бума
ги, то таковые доставить ко мне, или узнав, где они находятся, и О
том донести.
29 Там же.— С. 102.
30 Р о м а н о в и ч - С л а в а т и н с к и й А. В. Жизнь и деятельность Н. Д. Ивани-
шева, ректора университета св. Владимира и вице-председателя Киевской археологи
ческой комиссии.— СПб., 1876.— С. 311.
31 Ш е в ч е н к о Т. Щоденник // Повне зібр. творів : У 6 т.— K., 1964.— Т. 5.—
C. 105.
32 Ш е в ч е н к о Т. Листи // Там же.— К., 1964.— Т. 6 .— С. 236.
3 3 Л е б е д и н ц е в П. Г. Тарас Григорович Шевченко // Спогади про Тараса
Шевченка.— С. 46.
50 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 3
Т. Г. Шевченко у Київській археографічній комісії
4-е. Кроме сего отправитесь в Почаевскую Лавру и там снимите:
а) общий наружный вид Лавры, б) внутренность храма и в) вид на
окрестность с террасы.
Все собранные Вами сведения, описания и рисунки, по возвраще
нии Вашем в Киев, представить ко мне.
Подорожную и примерно на прогоны и кормовые 150 руб,
сереб[ром] при расходной тетради Вы получите из моей канцелярии»34.
Крім цього доручення, яке було складено, судячи за змістом, діло
водом Київської археографічної комісії професором М. Д . Іванишевим,
Т. Г. Шевченко одержав ще один документ — «Открытое предписание»
за підписом того ж генерал-губернатора. В ньому вказувалося, що
пред’явник його — співробітник Київської археографічної комісії,
«вільний художник» Шевченко має доручення збирати в Київській,
Подільській і Волинській губерніях різні відомості про народні перека
зи, розповіді про кургани, давні пам’ятки, а також давні акти, папе
ри і т. п. Міським і земським поліціям приписувалось «оказывать
г. Шевченке при исполнении сего поручения самое деятельное закон
ное содействие» 35.
21 вересня 1846 р. генерал-губернатор Д. Г. Бібіков надіслав лис
ти подільському і волинському губернаторам та архієпископам, в яки*
повідомляв про відрядження у відповідні губернії Т. Г. Шевченка з до
рученням Київської археографічної комісії і просив сприяти йому у
виконанні останнього 36.
Наприкінці вересня 1846 р. Т. Г. Шевченко виїхав на Поділля і
одразу відвідав Кам’янець-Подільський (2—7 жовтня). Дні перебу
вання там поета підтверджують документи: подільський архієпископ
2 жовтня надіслав київському генерал-губернатору повідомлення про
те, що він розпорядився сприяти Т. Г. Шевченку в його археографіч
ній роботі. Подільський губернатор 7 жовтня повідомив про надання
допомоги Т. Г. Шевченку з боку адміністрації губер н ії37.
У Кам’янець-Подільській губернській гімназії тоді працював учи
телем географії фольклорист П. О. Чуйкевич (1818— 1 8 7 5 )— вихова
нець історико-філологічного відділу філософського факультету Київ
ського університету. Т. Г. Шевченко познайомився з ним у червні
1843 р. на квартирі П. О. Куліша в Києві. М іж ними встановилися
дружні взаємини. Можливо, поет навіть кілька днів жив у квартирі
П. О. Чуйкевича при гімназії, на будинку якої буде відкрито мемо
ріальну дошку. Д о альбома Т. Г. Шевченка тоді ж П. О. Чуйкевич за
писав народні пісні, зібрані ним на Поділлі: «Зійшла зоря ізвечора,
да й не назорилась», «Пливе щука з Кременчука, пливе собі стиха»,
«Ой, Кармелюче, по світу ходиш». П ід текстом останньої пісні рукою
Т. Г. Шевченка позначено: «Кам’янець. 1846 літа 3 октября. Од Петра
Чуйкевича» 38. Тоді ж поет побував у Кам’янецькій фортеці, в папській
вежі якої у 1814— 1823 рр. тричі відбував ув’язнення народний герой
Устим Кармалюк, керівник антифеодального селянського руху на Ук
раїні. Поет відвідав Кармалюкову гору, їздив у села, де діяв народний
месник. Образ Устима Кармалюка захоплював Т. Г. Шевченка і зна
йшов відображення в його поемі «Варнак» і однойменній повісті ро
сійською мовою 39. Т. Г. Шевченко не залишив своїх нотаток про відві
дання Кам’янця-Подільського.
34 Тарас Шевченко : Документи та матеріали до біографії.— С. 78.
35 Там же.— С. 79.
36 Там же.— С. 78—79.
37 Л е в и ц к и й О. И. Археологические экскурсии Т. Г. Шевченко в 1845—
1846 гг.— С. 241.
38 Ш е в ч е н к о Т. Записи народної творчості / / Повне зібр. творів: У 6 -ти т.—
Т. 6 — С. 331—332.
39 С в а р и ч е в с ь к и й А. В. Археографічна подорож Т. Г. Шевченка на Поділ
ля.— С. 80—81.
Ш ІУ 0130— 5247. Укр. іст. журн„ 1991, № 3 4* 51
Г. Я. Сергієнко
З Кам’янця-Подільського Т. Г. Шевченко поїхав на Волинь, де
відвідав міста Почаїв, Кременець, Острог, Дубно, Корець, Ізяслав,
Луцьк, Новоград-Волинський, Житомир, багато сіл, де вивчав істо
ричні пам’ятки, знайомився з побутом і народною творчістю. В По-
чаївскій лаврі, заснованій в 1771 р., він намалював 4 акварелі: «По-
чаївська лавра з півдня», «Почаївська лавра з заходу», «Собор Поча-
чаївської лаври» (внутрішній вигляд), «Вид на околиці з тераси По-
чаївської лаври». В містечку Почаєві Т. Г. Шевченко записав кілька
народних пісень: «Ой, у саду, саду», «Ой, пила, вихилила», «Гиля-гиля,
селезень», під текстами яких вказано місце і дату: «У Почаєві
1846 ок[тября] 20» 40.
У повісті «Варнак», написаній на засланні, Т. Г. Шевченко згадав
про перебування в Кременці: «Возвращаясь из Почаєва, я зашел в Кре-
менец посмотреть на королеву Бону и на воздвигавшиеся в то время
палаты, или кляштор, для Кременецкого лицея.
Мир праху твоєму, благородный Чацкий. Ты любил мир и просве
щение!» 41.
Подорожі по містах і селах України, записи народних пісень, ог
ляд історичних пам’яток викликали у Т. Г. Шевченка такі роздуми і
філософські узагальнення щодо долі українського народу як етнічної
спільності: «От берегов тихого Дона до кременистых берегов быстро
текущего Днестра — одна почва земли, одна речь, один быт, одна фи
зиономия народа; даж е и песни одни и те же. Как одной матери д е
ти» 42. Тобто великий Кобзар помітив процес формування української
нації та її особливості.
В с. Вербка Ковельського повіту на Волині Т. Г. Шевченко нама
лював тушшю церкву, де похований російський князь, один з полковод
ців часів Івана Грозного А. М. Курбський 43.
У багатьох народних піснях, записаних Т. Г. Шевченком під час
археографічних екскурсій, звучали мотиви героїчної боротьби україн
ського народу проти іноземних поневолювачів, висловлювався рішу
чий протест проти нестерпного соціального і національного гноблення.
Численні могили в степах України стали інімими свідками народного
подвигу й самопожертви у двобої з ворогами і гнобителями. Шевчен-
кова інтерпретація історичного минулого і його пам’яток мала револю
ційно-демократичну основу. Побувавши в містах Острозі й Корці, що
раніше належали магнатам, поет замислювався над долею вільнолюб
ного українського народу і його минулим.
«А минувшая жизнь этой кучки задумчивых детей великой славян
ской семьи не одинакова, — писав Т. Г. Шевченко. — На полях Волы
ни и Подолии вы часто любуетесь живописными развалинами древних
массивных замков и палат, некогда великолепных, как например в О с
троге или Корце. В Корце даж е церковь, хранилище бальзамированных
трупов фамилии графов Корецких, сама собою в развалину преврати
лась. Что ж е говорят? .0 чем свидетельствуют эти угрюмые свидетели
прошедшего? О деспотизме и рабстве! О хлопах и м агнатах!»44.
Д алі Т. Г. Шевченко продовжує свою думку: «Могила, или курган,
на Волыни и Подолии большая редкость. По берегам ж е Днепра, в
губерниях Киевской, Полтавской, вы не пройдете версты поля, не укра
шенной высокой могилой, а иногда и десятком могил. И не увидите ни
оді/ой развалины на пространстве трех губерний... Что ж е говорят
Ш е в ч е н к о Т. Записи народної творчості.-- С. 333— 335.
41 Ш е в ч е н к о Т. Варнак // Повне зібр. творів : У 6 -ти т.— Т. 3.— С. 167. Ко
ролева Бона — дружина польського короля Сигізмунда II (1520— 1572). В Кременці
на п честь було споруджено пам’ятник. Тадей Чацький (1765— 1813)— просвітитель.
42 Ш е в ч е н к о Т. Прогулка с удовольствием и не без морали // Повне зібр.
творів :У 6 -ти т.— Т. 4.— С. 319.
43 Ш у г у р о в Н. Указ. соч.— С. 319.
44 Ш е в ч е н к о Т. Прогулка с удовольствием и не без морали.— С. 319.
52 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, М 3
Т. Г. Шевченко у Київській археографічній комісії
пытливому потомку эти частые темные могилы на берегах Днепра и
грандиозные руины дворцов и замков на берегах Днестра? Они гово
рят о рабстве и свободе. Бедная, малосильная Волынь и Подолия, она
охраняла своих распинателей в неприступных замках и раскошных
палатах. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго на
чиняла своим вольным и вражьим трупом неисчислимые огромные
курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога-деспота под
ноги топтала и свободная, нерастленная умирала. Вот что значит мо
гилы и руины. Не напрасно грустны и унылы ваши песни, задумчивые
земляки мои. Их сложила свобода, а пела тяжкая одинокая неволя»45.
З численних записів Т. Г. Шевченком українських народних пі
сень не всі збереглися. В Повному зібранні творів поета наводяться
61 пісня і 13 варіантів пісень. Фольклористична праця Т. Г. Шевченка
мала революційно-демократичну спрямованість. Народні пісні україн
ський Кобзар, як учений і революціонер, пов’язував з визвольною бо
ротьбою. І про це яскраво свідчить наведений вище уривок з його роз
думів про руїни магнатських замків і численні могили на полях
України.
Наприкінці жовтня 1846 р. Т. Г. Шевченко повернувся до Києва,
а 31 грудня подав у канцелярію генерал-губернатора рапорт з додат
ком шнурового зошита про грошові витрати під час відрядження в
справах Київської археографічної к ом ісії46. Це було останнє доручен
ня, яке він виконав.
В Києві Т. Г. Шевченко підтримував активні зв’язки з таємним
Кирило-Мефодіївським товариством, до якого він вступив ще у квітні
1846 р. Одним з організаторів товариства був професор історії Київ
ського університету М. І. Костомаров, який також став співробітником
Київської археографічної комісії і апільно з М. І. Гулаком готував до
друку літопис Самійла Величка, збирав матеріали з історії визвольної
війни на Україні під проводом Богдана Хмельницького, доручав кири-
ло-мефодіївцям О. В. Марковичу, І. Я. Посяді та Г. А. Андрузькому
переклади з латинської на російську мову твору Иоахіма Посторія
«Скіфсько-козацька війна» (1652). Т. Г. Шевченко підтримував дружні
стосунки з М. І. Костомаровим.
Наприкінці листопада 1846 р. Т. Г. Шевченко звернувся до попе
чителя Київського учбового округу з проханням призначити його вчи
телем малювання на вакантну посаду в Київський університет. Разом
з тим він вирішив залишитися співробітником Київської археографічної
комісії, щоб займатися науковою роботою. Тому 10 грудня того ж ро
ку поет звернувся до генерал-губернатора Д . Г. Бібікова за дозволом
на суміщення посад учителя малювання й співробітника ком ісії47.
Обидві заяви були направлені до міністерства народної освіти. 21 лю
того 1847 р. міністр народної освіти С. С. Уваров повідомив попечите
лю Київського учбового округу О. С. Траскіну про призначення
Т. Г. Шевченка вчителем малювання і дав згоду на його сумісну пра
цю в Київській археографічній комісії48. Арешт і заслання перешкоди
ли Т. Г. Шевченку працювати в університеті й комісії.
9 січня 1847 р. Т. Г. Шевченко поїхав на Чернігівщину, щоб за
брати залишені там раніше рукописи творів у знайомих — дворян
Білозерських, поета В. М. Забіли та ін. Там він затримався на весіллі
у П. О. Куліша з Г. М. Білозерською (письменницею Гайною Барві
нок), а також займався малюванням. Відсутність Т. Г. Шевченка по
служила формальною причиною для звільнення його з посади співро
бітника Київської археографічної комісії: «1847 г., марта 1 дня. Вре
менная комиссия для разбора древних актов, имея в виду, что сотруд
45 Там же.
46 Тарас Шевченко : Документи та матеріали до біографії.— С. 85.
47 Там же.— С. 83.
48 Там же.— С. 87—88.
/S S N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 3 53
Г. Я. Сергіенко
ник комиссии Шевченко без всякого согласия комиссии отлучился из
Киева и по комиссии не занимается, определила: исключить его из чис
ла сотрудников комиссии, с прекращением производившегося ему ж а
лованья по 12 р. 50 коп. сереб[ом] в м есяц»49. Підписали ухвалу го
лова М. Е. Писарев, члени комісії В. П. Чехович, О. I. Ставровський,
О. І. Селін і діловод М. Д . Іванишев.
Радянські дослідники вважають, що Т. Г. Шевченка звільнено з
посади за його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, про існу
вання якого ще в лютому 1847 р. стало відомо помічникові попечите
ля Київського учбового округу М. В. Юзефовичу — почесному члено
ві Київської археографічної комісії. Та й ухвала була оформлена уж е
після арешту поета.
Загалом служба Т. Г. Шевченка в Київській археографічній ко
місії мала неабияке значення: він зробив чимало історико-археогра-
фічних записів, малюнків пам’яток історії та пейзажів, зібрав багато
народних пісень, переказів і легенд, спостерігав життя українського
народу. Серед паперів поета знаходилися зібрані ним історичні доку
менти: витяги з оригінальних актів про землеволодіння поміщиків і
становище кріпаків, скарги, прохання тощо.
Археологічні, етнографічні та фольклористичні дослідження
Т. Г. Шевченка збагатили суспільну науку на Україні, сприяли поси
ленню інтересу громадськості до пам’яток історії та культури. На
жаль, значна частина наукової спадщини Кобзаря не дійшла до нашо
го часу: вона була втрачена під час його арешту і заслання. Частина
її використана Т. Г. Шевченком у його «Щоденнику» та повістях ро
сійською мовою: «Варнак», «Прогулка...» та ін.
У Київській археографічній комісії Т. Г. Шевченко формально
працював рік і чотири місяці (фактично — рік і десять місяців) і за
цей час здійснив за її завданням 3 подорожі по Київщині. Полтавщині,
Чернігівщині, Поділлю і Волині, а також брав участь у двох археоло
гічних експедиціях, виданні альбома археологічних знахідок «Древно
сти». Тоді ж комісія започаткувала видання документів під назвою
«Памятники», перший том яких побачив світ у 1845 р. під редакцією
М. О. Максимовича та М. Д . Іванишева; другий том вийшов у 1846 р.
під редакцією В. П. Чеховича і М. Д . Іванишева. У цих перших здобут
ках Київської археографічної комісії є й частка праці Т. Г. Шевченка—
вченого, художника, поета, діяча культури і науки, людини великої
ерудиції і громадянської мужності.
Праця Т. Г. Шевченка в Київській археографічній комісії справи
ла благотворний вплив на формування його революційно-демократич
них переконань і матеріалістичного розуміння історичного процесу,
усвідомлення того факту, що народ як творень матеріальних і духов
них цінностей був рушійною силою історії. Завдяки інтересу до істо
рії, археології, етнографії, фольклору, старожитностей України під час
служби в Київській археографічній комісії великий Кобзар став осно
воположником української революційно-демократичної історіографії.
Одержано 30.03.89.
Деятельность Т. Г. Шевченко в Киевской археографической комиссии (1845— 1847) —
важкый этап в его жизни. Поэт активно включился в научные поиски на ниве ар
хеологии, фольклористики, этнографии, археографии, сделал определенный вклад в их
развитие, заложил прочные устои украинского народоведения. Археографические пу
тешествия Т. Г. Шевченко по Правобережной и Левобережной Украине обогатили
его революционно-демократические взгляды, чему способствовало общение с простым
народом.
49 Там же.— С. 8 8 .
54 ISSN 0130—5247. Укр. і ст. журн., 1991, № 3
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210132 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:24:29Z |
| publishDate | 1991 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сергієнко, Г.Я. 2025-12-03T09:57:40Z 1991 Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) / Г.Я. Сергієнко // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 43–54. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210132 Діяльність Т.Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847) — важливий етап в його житті. Поет активно включився у наукові пошуки на ниві археології, фольклористики, етнографії, археографії, зробив певний вклад у їх розвиток, заклав міцні підвалини українського народознавства. Археографічні подорожі Т.Г. Шевченка по Правобережній і Лівобережній Україні збагатили його революційно-демократичні погляди, чому сприяло спілкування з простим народом. Деятельность Т.Г. Шевченко в Киевской археографической комиссии (1845—1847) — важный этап в его жизни. Поэт активно включился в научные поиски на ниве археологии, фольклористики, этнографии, археографии, сделал определенный вклад в их развитие, заложил прочные устои украинского народоведения. Археографические путешествия Т.Г. Шевченко по Правобережной и Левобережной Украине обогатили его революционно-демократические взгляды, чему способствовало общение с простым народом. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) Деятельность Т.Г. Шевченко в Киевской археографической комиссии (1845—1847 гг.) Article published earlier |
| spellingShingle | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) Сергієнко, Г.Я. Повідомлення |
| title | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| title_alt | Деятельность Т.Г. Шевченко в Киевской археографической комиссии (1845—1847 гг.) |
| title_full | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| title_fullStr | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| title_full_unstemmed | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| title_short | Діяльність Т. Г. Шевченка у Київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| title_sort | діяльність т. г. шевченка у київській археографічній комісії (1845—1847 pp.) |
| topic | Повідомлення |
| topic_facet | Повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210132 |
| work_keys_str_mv | AT sergíênkogâ díâlʹnístʹtgševčenkaukiívsʹkíiarheografíčníikomísíí18451847pp AT sergíênkogâ deâtelʹnostʹtgševčenkovkievskoiarheografičeskoikomissii18451847gg |