Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р.
Більш як 80 років тому назад були страчені вісім учасників, організаторів, керівників Горлівського збройного повстання 1905 р.: Зубарев Олександр (він же Марко Кузнецов) — професійний революціонер, Щербаков Андрій (Єнакієве), Григоращенко Василь (Горлівка), Ткаченко-Петренко Григорій (Єнакієве), Ващ...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1991 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1991
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210141 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. / А.І. Зубарева, Н.І. Титлянова // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 149–152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859655058702991360 |
|---|---|
| author | Зубарева, А.І. Титлянова, Н.І. |
| author_facet | Зубарева, А.І. Титлянова, Н.І. |
| citation_txt | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. / А.І. Зубарева, Н.І. Титлянова // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 149–152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Більш як 80 років тому назад були страчені вісім учасників, організаторів, керівників Горлівського збройного повстання 1905 р.: Зубарев Олександр (він же Марко Кузнецов) — професійний революціонер, Щербаков Андрій (Єнакієве), Григоращенко Василь (Горлівка), Ткаченко-Петренко Григорій (Єнакієве), Ващаєв Андрій (Дебальцеве), Мітусов Ілля (Овдіївка), Шмуйлович Володимир і Бабич Петро (обидва з с. Гришине). Більшовицька газета «Пролетарий» 3(16) жовтня 1909 р. відзначала безстрашність, з якою вони прийняли свій кінець, підкреслювала безсмертя їхньої справи. «їх повісили..., але вони живі»,— писала газета.
В даному повідомленні нам хотілося б відновити істину про особистість першого з восьми названих героїв.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
Листи до редакції
Незважаючи на відзначені слабкі місця
публікації, вміщеної в «УІЖі», необхідно
підкреслити, що ідеї і підходи автора з ус
піхом можуть бути використані у ході
дальшої розробки проблем творчого вті
лення ленінських положень про роль якіс
ного складу партії в умовах перебудови.
Одержано 17.07.90.
А. І. Зубарева (Донецьк), Н. І. Титл я нова (Рязань)
Відновити правду про одного з героїв
Горлівського повстання 1905 р.
Більш як 80 років тому назад були стра
чені вісім учасників, організаторів, керів
ників Горлівського збройного повстання
1905 р.: Зубарев Олександр (він же Марко
Кузнецов) — професійний революціонер,
Щербаков Андрій (Єнакієве), Григоращен-
ко Василь (Горлівка), Ткаченко-Петренко
Григорій (Єнакієве), Ващаєв Андрій (Де-
бальцеве), Мітусов Ілля (Овдіївка), Шмуй-
лович Володимир і Бабич Петро (обидва
з с. Гришине). Більшовицька газета «Про
летарий» 3(16) жовтня 1909 р. відзначала
безстрашність, з якою вони прийняли свій
кінець, підкреслювала безсмертя їхньої
справи. «їх повісили..., але вони живі»,—
писала газета.
В даному повідомленні нам хотілося б
відновити істину про особистість першого
з восьми названих героїв.
Отже, Олександр Михайлович Зубарєв
був страчений 4 вересня 1909 ір. за виро
ком тимчасового Одеського військово-ок
ружного суду в м. Катеринославі від 7
листопада— 19 грудня 1908 ,р. у справі
про захоплення революціонерами Катери-
нинської залізниці та за підготовку Гор
лівського збройного повстання в грудні
1905 р. Від подання прохання про помилу
вання, підпису у вітальній телеграмі на
ім’я царя він відмовився.
В своєму передсмертному листі О. Зуба
рев написав: «...купувати життя обманом,
підписуючи телеграми, і розкаюватися не
міг, я б вічно мучився, що так сказав не
правду перед усім світом. Я брехати не
можу, я не здатний був так зухвало купи
ти собі життя...»1. Пам’ять про О. Зуба
рева увічнена в назві однієї з вулиць
м. Горлівки його ім’ям. На місці револю
ційних подій та поранення героя (16 груд
ня 1905 р.) встановлено обеліск.
У літературі про Горлівське збройне по
встання ім’я О. М. Зубарева-Кузнецова ін
коли поєднується з прізвищем Шайтленде-
ра. При цьому посилаються на книгу П. О.
Мойсеєнка «Воспоминания старого револю
ционера» (М., 1966) *. Так, у редакційно
му посиланні книги К. Є. Ворошилова «Рас
сказы о жизни. Воспоминания» (М., 1971)
Щентр. держ. арх. Жовт. революції,
вищих органів держ. влади і держ. уп
равління СРСР, ф. 102, ДПОВ, спр. 9,
ч. 15 (далі ЦДАЖР).
* Перше видання цієї книги вийшло в
світ у 1924 р.
на с. 224 вказується: «В багатьох слідчих
документах і жандармських донесеннях
поруч з прізвищем Кузнецова-Зубарєва да
валася помітка «Особа не встановлена».
Далі йдеться про те, що у вищезгаданій
книзі П. О. Мойсеєнка вперше названо
справжнє прізвище цього борця за справу
народу — М. Шайтлендер.
Звернемося до спогадів П. О. Мойсеєн
ка, написаних у 1921— 1923 рір. Оцінюючи
загальну революційну обстановку в Донба
сі в 1905 p., автор писав: «...Особливо силь
но проявилася сутичка в Горлівці, де маса
була вбитих і поранених. У числі поране
них опинився наш Шайтлендер (прізвище
його ніхто не знав, а звали просто Кузне-
цовим) — про це мені розповіли товариші»
(с. 184). Однак П. О. Мойсеєнко не брав
участі в горлівських подіях і знаходився
у той час на значній відстані від них
у Слов’яно-Сербському повіті.
І все ж у редакційній примітці (с. 271)
до вищепроцитованого висловлювання ав
тора читаємо: «Шайтлендер М. (Шоклен-
дер, О. Зубарев, М. Кузнецов)—активний
учасник с.-д. підпілля Донбасу, керівник
Горлівського збройного повстання (грудень
1905 p.), поранений у бою проти карате
лів, заарештований у лікарні, за докумен
тами значився: «...такий, що іменувався
Зубарєвим Олександром Михайловичем і
Кузнецовим». У жандармському донесенні
Столипіну про події в Горлівці відзнача
лося: «Зубарєв Олександр (він же Марко
Кузнецов) був на ст. Горлівці, на заводі,
на рудниках головним агітатором і керував
безпорядками; 16-го грудня з його ініціа
тиви робітники почали стріляти у війська...
промови його справляли на багатьох силь
не враження». З відміткою у слідчій спра
ві «особа не встановлена» в грудні 1908 р.
у числі інших засуджений до страти. Від
подання прохання про помилування відмо
вився, повішений 4 вересня 1909 р. Свід
чення Мойсеєнка про справжнє прізвище
керівника Горлівського повстання дуже
цінне».
Як видно, редакційна примітка без будь-
якого обгрунтування значно розширила
межі авторської думки у цьому свідченні.
І хоч саме воно не узгоджується з багать
ма архівними джерелами, версія про іден
тичність особи М. Шайтлендера і О. М.
Зубарєва-Кузнецова знайшла собі місце й
у деяких інших публікаціях. Так, Г. І. Пет-
ровський у своїх спогадах «Сторінки мину-
ISSM 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 2 149
Листи до редакції
лого»2 висвітлюючи збройне повстання в
Горлівці, щонайменшою мірою не сумнівав
ся, що Кузнецов-Зубарєв і Шайтлендер —
одна й та ж особа. Так само вважали і
мемуаристи Р. С. Заводовський3 і Чувпи-
ло4, а слідом за ними й автор найгрунтов-
нішої узагальнюючої монографії про події
1905 р. у Донбасі О. М. Максимов 5.
Між тим, О. М. Зубарєв-Кузнецов не
мав нічого спільного з М. Шайтлендером.
Це був робітник — професійний революціо
нер, який працював до 1904 р. на єнакіїв
ському Петровському металургійному заво
ді. Підсудні за участь у Горлівському по
встанні єнакіївці6 добре знали О. М. Зу
барева і вже ця обставина виключає мож
ливість присвоєння ким-небудь публічно в
суді його імені. Знаменним є й те, що в усіх
трьох своїх працях С. С. Анисимов, адво
кат, учасник судового процесу над горлів-
цями, один з перших дослідників архівних
даних про них також не піддав сумніву
особистість та ім’я О. Зубарєва-Кузнецо-
ва 1.
Помилковість редакційних приміток, які
ми дослідили, призвела до недопустимих в
історичних матеріалах наслідків: дані Шай-
тлендера (меншовика, фельдшера) були ав
томатично перенесені на Зубарєва. Саме
так ця особа представлена О. М. Макси
мовим 8.
У листопаді 1985 р. ми надіслали на ад
ресу видавництв «Мысль» і «Госполитиз-
дат» претензії щодо цього питання. Автор
приміток до книги спогадів П. О. Мойсе-
єнка В. І. Сергєєв визнав їх помилковість,
підтверджуючи, що вони були опубліковані
без належного дослідження та при відсут
ності підстав для ідентифікації двох осіб.
Видавництва також визнали претензії об
грунтованими.
Хотілося б донести до читача результати
наших особистих дослідницьких пошуків,
проведених на основі як опублікованих
джерел, так і архівних матеріалів ЦДАЖР
СРСР, ЦДІА УРСР, Ростовського, Харків
ського, Донецького держархівів та музеїв.
Порівняємо перелік виявлених даних про
життя і діяльність О. М. Зубарєва-Кузне-
цова та Шайтлендера (П. О. Мойсеєнко
назвав лише прізвище) в період 1904— 1905
РР-
Що стосується О. М. Зубарєва-Кузнецо-
ва, то в документах ДП МВС прослідко-
вується його діяльність і конспіративне про
живання під іменем Олександра Кузнецова
2 П е т р о в с к и й Г. И. Страницы
прошлого // Лит. Донбасс. — Альманах
27.— 1955.— С. 89.
3 Великие незабываемые дни : Сб. вос
поминаний участников революции 1905—
1907 гг.— М., 1970.— С. 150— 151.
4 Там же.— С. 157— 164.
5 М а к с и м о в А. М. На баррикадах.—
Донецк, 1973.
6 А н и с и м о в С. С. Восстание в До
нецком бассейне.— М., 1929.
7 А н и с и м о в С. С. Горловское дело.
Оценка восстания на линии Екатеринин
ской ж. д. 1905 г.— Харьков, 1926; А н и
с и м о в С. С. Дело о восстании на Екате
рининской ж. д.— Л., 1926.
8 М а к с и м о в А. М. Указ. соч.— С. 96.
в Харкові 1904 p., 1906 р.9; в Області Вій
ська Донського, де він працював у коваль
ському цеху, слюсарем головних залізнич
них майстерень Ростова-на-Дону Влади-
кавказької залізниці; його виступи 5 трав
ня 1905 р. на мітингу Лід час страйку10,
на ст. Харцизьк11, у грудні 1905 р.— в
Макіївській волості Таганрозького окру
г у 12. 6 жовтня 1905 р. у Херсоні ним була
проведена конспіративна сходка, за що
його заарештували, однак, як і всіх за
триманих, звільнили через відсутність до
казів 13.
Наприкінці листопада 1905 р. Олександр
Михайлович був направлений Ростовським
комітетом РС.ДРП у Горлівку для ре
волюційної агітації на прилеглих до Кате-
рининської залізниці станціях з метою під
готовки та участі робітників у всеросій
ському страйку залізничників.
За виявленими архівними документа
ми 14-16 можна прослідкувати конкретну
діяльність О. М. Зубарєва-Кузнецова в
грудні 1905 р. у такій послідовності:
2 грудня — виступ в їдальні механічного
заводу на ст. Харцизьк;
8 грудня — з одержанням телеграми з
центру із закликом почати загальний страйк
на мітингу на ст. Дебальцеве виступив з
промовою;
9 грудня — створив збройні бойові дру
жини на тій же станції;
9 грудня — організував мітинг робітни
ків і службовців Горлівки, закликав до за
гального страйку. На мітингу було прий
нято звернення «До всіх російських заліз
ниць, рудників, заводів, всіх станцій»;
10— 11 грудня — виступи на мітингах у
Горлівці із закликом «Відібрати всі над
бання Росії і передати трудовому народу!»;
11 грудня — брав участь у мітингу на
ст. Ясинувата. Створено страйковий комі
тет;
12 грудня — організував мітинг на Гор
лівському машинобудівному заводі, де
службовці приєдналися до робітників у
боротьбі проти існуючого ладу;
14— 15 грудня — проводив мітинги в Ми
китівні, Дебальцевому, Харцизьку, на яких
було вирішено об’єднатися для спільних
дій в разі нападу військових сил;
16 грудня — очолив робітничу делегацію
Горлівського машинобудівного заводу, яка
вимагала від директора підприємства від
міни розпорядження від 2 лютого про ско
рочення 60% робітників.
Майже 500 чол. делегованих були ото
чені козаками, драгунами, нарядом поліції.
Поранений під час сутички О. М. Зубарєв-
Кузнецов опинився в лікарні, де йому зро
били операцію.
9 Центр, держ. ют. арх. УРСР, ф. 313,
оп. 2, с.пр. ЗБ, № 2239. (дaлi — ЦД1А
УРСР).
10 С е р ы й Ю. И. Страницы прошлого.—
Ростов-на-Дону, 1955.— С. 22.
11 ЦДАЖР СРСР, ф. 102 Д7, 1905 р.,
спр. 7636, арк. 19.
*2 Там же, 1906 р., спр. 1057, арк. 108.
13 Там же 1905 р., спр. 6123, арк. 5.
14- 16 ЦДАЖР СРСР, ф. 102, Д. 7, 1906 р.,
спр. 1057; ф. 124 МЮ 1905 р., спр. 1310,
с. 4, 6, 9, 27, 33, 36, 42, 51, 66, 84, 96,98.
150 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 2
Листи до редакції
17 грудня — бій об’єднаних робітничих
загонів з військами, який закінчився пораз
кою робітників.
22 грудня — О. М. Зубарєв-Кузнецов за
арештований у лікарні.
Як бачимо, дуже обширним є регіон його
революційної діяльності, а саме — терито
рія нинішніх Ростовської, Харківської та
Донецької областей, куди, головним чином,
входили заводи і шахти Російсько-бельгій
ського акціонерного товариства, розташо
вані на Катерининській залізниці.
Що ж стосується особи фельдшера Шай
тлендера, то у книзі П. Мойсеєнка розпо
відається про те, що після 9 січня 1905 р.
він взяв участь у страйку робітників Орлог
во-Оленівського рудника 17, а 5 серпня ви
ступив із засудженням чорносотенців на
загальних профспілкових зборах Орлово-
Оленівського та Щербинівського рудників,
працівників яких обслуговував як фельд
шер 18-
Згадка про Шайтлендера є й у збірнику
«Материалы по истории революционных
событий 1905 г. на территории, входящей
в Артемовский округ (бывший Бахмутский
уезд Екатеринославской губ.)» (Артемівськ,
1925). Тут вміщено спогади О. Рабиновича
«Вісім повішених». Автор запевняє, що
О. М. Зубарев — ніхто інший, як Марко
Шайтлелдер, син бідного єврея-колоніста
Херсонської губернії, який на початку ли
стопада 1905 р. прибув у Горлівку під
прізвищем Кузнецова. Але ж сам О. Раби
нович, 14-річний учень Горлівського гірни
чого училища, ще 14 грудня 1905 p., тоб
то до початку повстання, виїхав з Горлів-
ки 19. До того ж Рабинович не був близь
кий до Олександра Михайловича, не вхо
див до групи його охорони. У спогадах не
вказано жодної обставини, випадку чи фак
ту, які б свідчили про його особисті кон
такти із Зубарєвим-Кузнецовим, довір’я в
їхніх стосунках. Рабинович пише про події,
очевидцем чи учасником, яких не був і не
міг бути. 14-річний підліток і зрілий, до
свідчений конспіратор — чи багато могло
бути між ними спільного? На наш погляд,
спогади О. Рабиновича викликають сер
йозні сумніви в їхній вірогідності.
Нарешті про архівний документ щодо
Шоклендера. В Херсонському облдержар-
хіві зберігся фонд Херсонської земської
фельдшерської школи, в матеріалах якого
можна знайти відомості про те, що в 1901
р. у Таврійську губернію (Крим) на робо
ту фельдшером був направлений Мордко
Мойсейович Шоклендер, 25 квітня 1883 р.
народження2о. Однак ідентичність особи
Шоклендера й Шайтлендера не доказана
жодним дослідником.
А ось архівний документ про О. М. Зу-
барєва-Кузнецова після арешту як керів
ника Горлівського повстання і його втечі
з харківської тюремної лікарні. На допиті
17 М о и с е е н ко П. А. Воспоминания
■старого революционера.— С. 179.
18 Там же.— С. 181— 182.
19 ЦДГА УРСР, ф. 346, оп. 1, спр. 6,
т. 4; спр. И.
20 Херсон, обл. держ. арх., ф. 20, оп. 1,
спр. 5, арк. 82, спр. 6, арк. 29, 91.
23 червня 1908 р. він як обвинувачений ви
знав, що його справжнє ім’я — Олександр
Михайлович Зубарєв, а Кузнецов — партій
ний псевдонім, що йому ЗО років, за спе
ціальністю — слюсар, перед втечею був під
слідством у горлівській справі. На доку
менті — власноручний підпис «Олександр
Зубарєв» 21.
І все ж у слідчо-судової влади Російської
імперії були підстави в усіх обвинуваль
них актах і вироках зазначати: «Особа йо
го досі не встановлена», «невідомого зван
ня людина, що називає себе Олександром
Михайловичем Зубарєвим, він же Марко
Кузнецов». Адже обвинувачений відмовив
усім слідчим, прокурорам і суддям дати
відомості про місце свого народження,
батьків, сім’ю, професію й роботу. Як до
каз цьому: відомості про розшук втікача
з-під варти 22, листування охоронних відді
лень ГЖУ про встановлення його особи 23.
Із джерел та документів сім’ї Олек
сандра Михайловича Зубарєва відомо, що
народився він у 1878 р. в с. Чемлиж Чем-
лизької волості Севського повіту Орлов
ської губернії. Батько—Михайло Арсентійо-
вич Зубарєв—неодноразово обирався волос
ним старостою, а його брат служив діло
водом тієї ж волосної управи. Обидва
були освіченими, шанованими в селі та
повіті людьми.
Олександр там же закінчив школу, від
значався помітними здібностями, був доб
ре розвинений фізично. Батько порадив си
нові знайти свою долю в місті «на підпри
ємстві», забезпечив його документами.
В 1897 р. Олександр Михайлович почав
робітничу діяльність у прокатному цеху
нового Петровського залізоробного заводу
біля ст. Єнакієве Бахмутського повіту Ка-
теринославської губернії. Він систематично
приїжджав у відпустку в рідне село, роз
повідав про страйки, тяжкі умови праці
на Донбасі, революційний настрій робіт
ників заводів і шахт.
У 1905 р. зв’язок Олександра Михайло
вича зі своєю сім’єю перервався. Ймовірно,
після його втечі з харківської лікарні для
в’язнів 22 серпня 1906 р.24 хворий і трав
мований, він прибув до рідного села, де
жив замкнено. Незабаром його заарешту
вали, однак він знову втік з-під варти.
Арешт, мабуть, проводився тільки силами
повітової поліції — документів про направ
лення спецконвою, інших охоронних служб
Катеринославської губернії чи Області Вій
ська Донського не виявлено. Цим можна
пояснити і непоінформованість даних орга
нів про арешт і другу втечу Олександра
Михайловича. Зубарєв-Кузнецов назавжди
залишився для ДП МВС нез’ясованою осо
бою.
21 ЦДІА УРСР, ф. 347, on. 1, спр. 1216,
арк. 107, 109.
22 ЦДАЖР СРСР, ф. 102, Д 7, 1905 p.,
спр. 7636, арк. 27, 27 зв., 28; 22 грудня
1906 p.; 1906 р., спр. 1057, арк. 107, 107 зв.
13 липня 1907і p.; ф. 102, оп. 143, 1906 р.
23 ЦДІА УРСР, ф. 313, оп. 2, спр. З Б
No 2239.
24 Харків, обл. держ. арх., ф. З, оп. 287,
спр. 1210.
JSSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 2 151
Листи до редакції
Його син Іван у 1925 р. за прикладом
батька поїхав «на заробітки» на той же
Петровський (тепер Єнакіївський) металур
гійний завод. Там він багато чув про бать
ка: його здібності, фізичну силу, вплив на
робітників, про революційні події. Однак
і иа заводі ніхто не міг розказати про
долю Зубарєва-старшого.
26 січня 1941 р. «потомственнй металург
Зубарєв Іван Олександрович» був обраний
депутатом Ради Союзу Верховної Ради
СРСР. Для написання біографії стали по
трібними точні відомості про батька. Він
спробував одержати їх. Для цього він їз
див у Горлівку, але повернувся звідти роз
губленим. На місці поранення його батька
на пам’ятнику був напис: «На цьому міс
ці в 1905 р. царськими катами була від
рубана рука революціонеру Кузнецову».
Звідки йому було знати, що Кузнецов —
конспіративна кличка його батька? Подив
викликала й відсутність на заводі даних
про роботу батька в 1904— 1905 рр.
Війна, робота, депутатська діяльність у
Верховній Раді СРСР та Єнакіївській місь
кій раді не залишали йому часу для по
шуків матеріалів про батька. Мабуть, він
не був і досить наполегливим у цьому че
рез свою скромність. Майже в кожному
домі Єнакіевого та Горлівки були учасни
ки революційних подій різних періодів, і це
сприймалося як звичайне явище в цьому
активному робітничому краї. Цим не ви
хвалялися, однак це глибоко поважали.
Помер І. О. Зубарєв у 1957 р., так і не
дізнавшись правди про гідне життя свого
батька, трагічний, але не менш достойний
його кінець.
Тепер ми знаємо цю правду і можемо
сказати, що ім’я Олександра Михайловича
Зубарєва в історії першої російської ре
волюції 1905— 1907 рр. займе своє почесне
місце. Автори дякують працівникам архі
вів і музеїв за подану допомогу та нау
кову консультацію.
Шановні читачі!
Які питання з історії вас цікавлять? Про які історичні події або факти
ви хотіли б дізнатися докладніше?
Ваші пропозиції будуть враховані у публікаціях «Українського історич
ного журналу».
152 /55Л^ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, М 2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210141 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:24:31Z |
| publishDate | 1991 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Зубарева, А.І. Титлянова, Н.І. 2025-12-03T10:22:44Z 1991 Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. / А.І. Зубарева, Н.І. Титлянова // Український історичний журнал. — 1991. — № 2. — С. 149–152. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210141 Більш як 80 років тому назад були страчені вісім учасників, організаторів, керівників Горлівського збройного повстання 1905 р.: Зубарев Олександр (він же Марко Кузнецов) — професійний революціонер, Щербаков Андрій (Єнакієве), Григоращенко Василь (Горлівка), Ткаченко-Петренко Григорій (Єнакієве), Ващаєв Андрій (Дебальцеве), Мітусов Ілля (Овдіївка), Шмуйлович Володимир і Бабич Петро (обидва з с. Гришине). Більшовицька газета «Пролетарий» 3(16) жовтня 1909 р. відзначала безстрашність, з якою вони прийняли свій кінець, підкреслювала безсмертя їхньої справи. «їх повісили..., але вони живі»,— писала газета. В даному повідомленні нам хотілося б відновити істину про особистість першого з восьми названих героїв. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Листи до редакції Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. Article published earlier |
| spellingShingle | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. Зубарева, А.І. Титлянова, Н.І. Листи до редакції |
| title | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. |
| title_full | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. |
| title_fullStr | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. |
| title_full_unstemmed | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. |
| title_short | Відновити правду про одного з героїв Горлівського повстання 1905 р. |
| title_sort | відновити правду про одного з героїв горлівського повстання 1905 р. |
| topic | Листи до редакції |
| topic_facet | Листи до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210141 |
| work_keys_str_mv | AT zubarevaaí vídnovitipravduproodnogozgeroívgorlívsʹkogopovstannâ1905r AT titlânovaní vídnovitipravduproodnogozgeroívgorlívsʹkogopovstannâ1905r |