Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Щербань, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2102
record_format	dspace
spelling	Щербань, Т. 2008-09-08T15:07:27Z 2008-09-08T15:07:27Z 2006 Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Люди науки Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
spellingShingle	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) Щербань, Т. Люди науки
title_short	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_full	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_fullStr	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_full_unstemmed	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_sort	теорії, затребувані практикою (до 100-річчя від дня народження академіка о.н. щербаня)
author	Щербань, Т.
author_facet	Щербань, Т.
topic	Люди науки
topic_facet	Люди науки
publishDate	2006
language	Ukrainian
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format	Article
issn	0372-6436
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102
citation_txt	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр.
work_keys_str_mv	AT ŝerbanʹt teoríízatrebuvanípraktikoûdo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkaonŝerbanâ
first_indexed	2025-11-25T16:47:02Z
last_indexed	2025-11-25T16:47:02Z
_version_	1850520371662422016
fulltext	92 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 ЛЮДИ НАУКИ Мабуть, зайве наголошувати, наскільки актуальними були і залишаються в нашій країні проблеми накопичення у вугіль� них шахтах метану і запобігання його вибу� хам. Саме ці питання упродовж багатьох років були предметом пильної дослідницької уваги О.Н. Щербаня. Вчений заклав наукові підвалини і розробив технічні засоби конт� ролю, прогнозу й регулювання теплових умов у глибоких вугільних шахтах, а також винайшов термокаталітичні способи визна� чення наявності вибухонебезпечних або ток� сичних газів у шахтах та підвалах міських споруд. Під керівництвом Олександра Наза� ровича було проведено ґрунтовні теоретичні й експериментальні дослідження з питань використання тепла Землі у промислових цілях, вивчалися можливості підземного ви� добування легкоплавких корисних копалин безпосередньо з рудного масиву, розробляла� ся нова технологія буріння надглибоких свердловин, теоретичні принципи і техніч� ний комплекс систем регулювання якістю повітря у великих містах тощо. За результатами досліджень О.Н. Щербань опублікував понад 500 наукових праць, отримав близько 200 авторських свідоцтв на винаходи, підготував понад 40 кандидатів і докторів наук. У березні ц. р. наукова громадкість відзначила століття від дня народження одного з фундаторів гірничої теплофізики і рудникової термодинаміки, докто� ра технічних наук академіка АН УРСР Олександра Назаровича Щербаня. Ціка� вими спогадами про вченого ділиться його донька Тетяна Олександрівна. ТЕОРІЇ, ЗАТРЕБУВАНІ ПРАКТИКОЮ До 100!річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня Олександр Назарович народився 2 берез� ня 1906 р. у с. Диканьці на Полтавщині, в бідній родині. Його дід — Олексій Андрійо� вич, кріпак князя Кочубея, займався чума� цьким промислом, батько — Назар Олексі� йович — після військової служби працював кондуктором на полтавській Південній за� лізниці, пізніше, побравшись з Марфою Ан� тонівною Гарус, оселився в Диканьці. У по� дружжя було троє дітей — Наталя, Григорій і найменший Сашко. Коли Сашкові виповнилося 8 років, бать� ки віддали його до Диканьської семирічки. Навчання давалося йому легко, хлопчик ріс кмітливим, допитливим. Одним з перших уч� нів він закінчив школу, а потім — Полтавську індустріальну профтехшколу, де готували фахівців�механіків. У пошуках роботи виру� шив на Донбас. У Макіївці Сашко працював на шахті «Софія�вертикальна» плитовим, згодом — на шахті «Холодна балка» коного� ном та підривником. У молодого, енергійного юнака на все вистачало сил і часу. Він багато читав, особливо захоплювався поезією, сам писав вірші, кращі з яких друкувалися у міс� цевій газеті. Після нелегкої праці в забої не� вгамовний Сашко поспішав на репетиції те� атрального гуртка, де в аматорських виставах ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 93 грав здебільшого комедійні ролі. Наділений приємним баритоном і музичним слухом, на любительських концертах Олександр Щер� бань часто виконував українські народні пісні. 1929 року за путівкою профспілкової орга� нізації шахти він їде до Дніпропетровська, де вступає на шахтобудівний факультет Дніпро� петровського гірничого інституту (ДГІ). Бли� скуче закінчує цей навчальний заклад і зали� шається тут для навчання в аспірантурі. Від 1934 року Олександр Назарович поєднував аспірантуру (заочне відділення) з роботою інженера�проектувальника у тресті «Дон� шахтопроект». Саме тоді він одружився зі студенткою геологічного факультету Дніпро� петровського державного університету Ана� стасією Павлівною Бойко і мусив матеріаль� но забезпечувати сім’ю. Наступного року щасливий батько радів народженню сина Сашка. Олександр Назарович дуже любив малюка, але не міг йому приділяти достатньо уваги, оскільки напружена й відповідальна робота вимагала від нього повної самовіддачі. Як інженер�проектувальник, старший інже� нер, завідувач групи організації будівництва О.Н. Щербань брав участь у проектуванні нових шахт у центральному районі Донба� су та реконструкції діючих. Олександр На� зарович не з чуток чи книжок, а на власно� му досвіді добре знав шахтарські проблеми, зокрема неймовірно важкі умови праці в за� боях за температури повітря 30 °С. Бороть� ба з високими температурами потребувала попереднього вивчення теплового режиму в підземних виробках. Над створенням теорії теплообміну і термодинаміки вентиляційно� го струменя у шахтах і почав працювати О.Н. Щербань. На початку 30�х років XX ст. за кордоном вже робилися спроби математичного опису рудникового тепло� й масообміну, але виве� дені Фрітцше, Шточесом, Черником, Джепом та іншими фахівцями залежності будували� ся на хибному припущенні щодо стаціонар� ного характеру процесу теплообміну в шах� тах, тому не знайшли практичного застосу� вання. Враховуючи складність і важливість про� блеми, О.Н. Щербань звернувся до Нарком� вугілля СРСР із пропозицією створити у тресті «Доншахтопроект» науково�дослід� ний відділ для розробки питань, пов’язаних з регулюванням теплових умов у глибоких шахтах. Його ініціатива знайшла підтримку, і в липні 1937 р. такий відділ було організо� вано під керівництвом дослідника. У 1939 р. Олександр Назарович захистив кандидатську дисертацію «Температурний режим глибоких шахт Донбасу», в якій упер� ше відшукав аналітичний розв’язок задачі нестаціонарної теплопровідності гірничого масиву. І хоча залежності для підрахунку теп� ловиділення, одержані О.Н. Щербанем на першому етапі досліджень, ще не відобража� ли впливу всіх факторів, задіяних у тепло� вих процесах підземних гірничих виробок, однак, уже мали не лише теоретичне, а й пев� не практичне значення. Того року Олександ� ра Назаровича призначають на посаду керу� ючого трестом «Доншахтопроект». Пара� лельно з роботою у тресті він читав студентам лекії з шахтобудівної спеціальності, керував дипломним проектуванням, був головою Державної екзаменаційної комісії гірничого факультету ДГІ. О.Н. Щербань ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 394 Плідну наукову, педагогічну, адміністратив� ну роботу О.Н. Щербаня перервала Велика Вітчизняна війна. Як керівник великої проект� ної установи Олександр Назарович звільняв� ся від призову і мав евакуюватися у глибокий тил, але одразу звернувся до військкомату, наполягаючи послати його на фронт. У пер� ших числах липня 1941 р. молодший лейте� нант Олександр Щербань прийняв команду� вання взводом 527�го гаубичного артилерій� ського полку 9�ї армії Південного фронту. У вересні того року в одному з боїв він зазнав тяжкої контузії, втратив слух і був від� правлений до московського шпиталю. Через місяць, після лікування, Олександр Назаро� вич повернувся до діючої армії. Як командир батареї, командир дивізіону О.Н. Щербань брав участь у кровопролитних боях під Моск� вою та на Сталінградському фронті. Завер� шив війну у званні майора, нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни 1�го сту� пеня, двома орденами Червоної зірки, трьо� ма медалями. Після демобілізації в 1946 р. родина О.Н. Щер� баня оселилася в Києві. Олександр Назаро� вич працював в Управлінні у справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР, викладав гірничі дисципліни в Київському політехніч� ному інституті. До кожної лекції він старан� но готувався, постійно поповнював курси но� вим матеріалом, досконало володів лекторсь� кою майстерністю, шанобливо ставився до студентів, тому невдовзі став їхнім улюбле� ним викладачем. Однак сам Олександр На� зарович більше тяжів до наукової праці, отож з радістю прийняв запрошення працювати заступником директора з наукової роботи і завідувати лабораторією рудникової венти� ляції в Інституті гірничої справи АН УРСР ім. М.М. Федорова. У 1950 р. О.Н. Щербань опублікував ґрун� товну монографію «Исследование атмосфер� ных условий в шахтах Донбасса», а також брошуру «Тепловыделения в горных выра� ботках шахт Донбасса». Дослідженню коефі� цієнта тепловіддачі в моделях гірничих ви� робок присвячена його брошура, написана разом з О.О. Кремньовим. 25 листопада 1952 р. у Ленінградському гірничому інституті Олександр Назарович захистив докторську дисертацію «Дослід� ження теплових і термодинамічних процесів зміни параметрів рудникового повітря у ву� гільних шахтах Донбасу», яка містила науко� вий апарат для опису складного процесу теп� лових і термодинамічних змін рудникового повітря під час його руху мережею підземних виробок з урахуванням впливу всіх основних факторів, котрі беруть участь у теплообміні. Найважливіші наукові тези, обґрунтовані у дисертації, вчений розвинув у фундамен� тальній монографії «Основы теории и мето� ды тепловых расчетов рудничного воздуха» (1953). Результати наукових досліджень О.Н. Щер� баня здобули не лише теоретичне визнання, а й широке практичне застосування. Дирек� тор проектної установи «Укрдіпрошахт» М.М. Жербін, наприклад, зазначав, що «вик� ладені в монографїї, а також опубліковані раніше в різних працях автора методи тепло� вих розрахунків рудникового повітря вже упродовж кількох років використовуються проектними організаціями Міністерства ву� гільної промисловості СРСР і є єдиним ке� рівництвом у розрахунках температурного режиму у виробках глибоких шахт». До опрацювання різних аспектів проблеми нормалізації атмосферних умов у шахтах і на рудниках на початку 50�х років долучилися Харківський і Дніпропетровський гірничі інститути, Донецький індустріальний інсти� тут та багато інших установ. Тому для коор� динації їхньої діяльності в 1957 р. за ініціати� вою О.Н. Щербаня було організовано Всесо� юзний науковий семінар з гірничої теплофізики, який відіграв важливу роль у становленні та розвитку цієї науки. Сесії се� мінару відбувалися щорічно, кращі доповіді публікувалися у збірниках. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 95 Упродовж 1953–1957 років Олександр На� зарович працював головним ученим секрета� рем Президії АН УРСР, у 1957�му його оби� рають академіком АН УРСР зі спеціальності «рудникова вентиляція». Протягом 1957– 1961 років О.Н. Щербань працює віце�прези� дентом АН УРСР. У 1958 р. учений організував в Інституті теплоенергетики АН УРСР (згодом — Інсти� тут технічної теплофізики АН УРСР) відділ гірничої теплофізики, яким керував протя� гом 20 років. Основними напрямами фунда� ментальних досліджень відділу стали розви� ток теорії нестаціонарного тепломасообміну і гідродинаміки у пористих пластах і маси� вах гірничих порід, вивчення теплофізичних і масообмінних характеристик капілярно� пористих тіл, розробка методів прогнозуван� ня газодинамічних явищ під час видобутку вугілля на основі дослідження процесів пе� ренесення енергії та речовини. Пріоритетним було створення наукових засад і практичних методів прогнозу та регулювання теплового режиму глибоких шахт, яке продовжував оп� рацьовувати Олександр Назарович. Невдовзі вийшла у світ велика двотомна монографія О.Н. Щербаня і О.О. Кремньова «Научные основы расчета и регулирования теплового режима глубоких шахт». Автори не лише запропонували методологію теплових розрахунків шахт, а й визначили заходи щодо запобігання нагріванню рудникового по� вітря, описали принципи дії та з’ясували па� раметри технічних засобів, призначених для нормалізації атмосферних умов у гірничих виробках, розв’язали низку інших важливих проблем. Праця дістала високу оцінку вче� них�гірників. Зокрема, професор Інституту гірничої справи АН СРСР А. Воропаєв ствер� джував: «Сьогодні найбільш значущі, науко� во обґрунтовані роботи з теорії теплообміну у гірничих виробках і методів розрахунку та регулювання теплового режиму глибоких шахт опубліковані у монографії О.Н. Щерба� ня та О.О. Кремньова». Ідеї, викладені у згаданому дослідженні, були конкретизовані у «Справочном руководстве по тепловым рас� четам шахт и проектированию установок для охлаждения рудничного воздуха» (О.Н. Щер� бань, О.О. Кремньов, В.Я. Журавленко). Отже, на початку 60�х років проблему кон� тролю, прогнозу і регулювання рудникового повітря за термовологісним фактором було принципово розв’язано, що дало змогу поча� ти широке впровадження у практику гірни� чої справи вітчизняного повітроохолоджу� вального обладнання. Упродовж наступних років близько ста шахт Донбасу було спро� ектовано з урахуванням заходів щодо норма� лізації рівнів температури і вологості рудни� кового повітря, а для 40 шахт передбачено його штучне охолодження. Подальші робо� ти проводили переважно у напрямі вдо� сконалення, модифікації, підвищення надій� ності та розширення сфери застосування ав� томатизованих систем контролю, прогнозу і регулювання атмосферного режиму під� земних виробок. О.Н. Щербань всебічно вивчав розвиток гірничої справи Донбасу в історичному ас� пекті, був ініціатором підготовки ґрунтовної двотомної «Истории технического развития угольной промышленности Донбасса» (1969). Як головний редактор монографії Олександр Назарович сформував великий авторський колектив (понад 150 науковців і фахівців з різних міст України), склав план� проспект праці, редагував рукопис, написав для книги кілька розділів. Іншою актуальною проблемою гірників була постійна загроза раптових вибухів ме� тану, котрі часто супроводжувалися числен� ними людськими жертвами, завдавали вели� ких матеріальних збитків. Питанням газобільності вугільних шахт від 1900 р. займався академік АН СРСР Олександр Олександрович Скочинський (1874–1960). Здобутки багаторічних дослі� джень мікроклімату шахт він описав у бага� тьох працях, зокрема у монографії «Рудничная ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 396 атмосфера» (1932), в якій визначено склад рудникового повітря, джерела його забруд� нення тощо. Хоча О.О. Скочинському не вда� лося пояснити механізм утворення осередків імовірних вибухів і запропонувати заходи щодо запобігання їм, проте він визначив за� гальний напрям розвитку енергетичної теорії раптових викидів вугілля і газу. Наукові пуб� лікації цього вченого стали настільними кни� гами О.Н. Щербаня, який на початку 50�х років почав розробку методів і технічних за� собів безперервного контролю наявності го� рючих газів у виробничій атмосфері шахт. Олександр Назарович не раз їздив на кон� сультації до Олександра Олександровича, вважав себе його учнем. Для визначення наявності метану в гірни� чих виробках вугільних шахт О. Н. Щербань запропонував термокаталітичний метод. Його суть — безполуменеве спалювання ме� тану на поверхні термоперетворювальних елементів (компактних або дрібнодисперс� них металів платинової групи), на основі яко� го було створено автокомпенсаційний одно� камерний датчик, що став базовим елементом першого шахтного стаціонарного автоматич� ного метаномера, серійно освоєного заводом «Червоний металіст» у 1958 р. Такими мета� номерами було оснащено чимало шахт Дон� басу. На міжнародній виставці у Брюсселі в 1958 р. прилад отримав бронзову медаль. У результаті подальших наукових та екс� периментальних робіт у цьому напрямі О.Н. Щербань і його учні сконструювали багатоканальну систему контролю утворен� ня вибухонебезпечних скупчень горючих газів, що складалися з кількох інгредієнтів. Поряд з визначенням сумарної концентрації газів, а отже, і вибухонебезпечної суміші, прилад фіксував ще й рівні окремих її склад� ників. Інформація про стан контрольовано� го середовища передавалася на центральний пульт керування. У разі перевищення гра� нично допустимих концентрацій газу з’яв� лявся світло�звуковий сигнал — вугледо� бувні агрегати автоматично вимикалися. Ре� зультати фундаментальних досліджень у га� лузі газометрії висвітлені О.Н. Щербанем у понад 80�ти статтях і 3�х монографіях, най� ґрунтовнішою з яких була книга, видана у співавторстві з Н.І. Фурманом — «Методы и средства контроля рудничного воздуха» (1965). Принципи дії перших технічних засобів, призначених для контролю і запобігання ви� бухонебезпечним ситуаціям, пізніше викори� стали для створення стаціонарних телемет� ричних систем газового моніторингу в шахтах, вмонтованих у вугільні комбайни метан�ре� ле, портативних газоаналізаторів. Різні мо� дифікації базового газоаналізатора застосо� вувалися в СРСР для прогнозу, контролю і запобігання небезпечним скупченням ток� сичних або горючих газів у підвальних при� міщеннях міських споруд, для керування тех� нологічними процесами на підприємствах фарфоро�фаянсової та інших галузей про� мисловості. У повоєнні роки в Україні інтенсивно роз� вивалася мережа науково�дослідних інсти� тутів. Для оптимізації діяльності науково�дос� лідного сектору країни в 1961 р. було створе� но Державний комітет Ради Міністрів УРСР з координації науково�дослідних робіт, голо� вою якого призначили О.Н. Щербаня. Він став заступником Голови Ради Міністрів УРСР. У 1962 р. Олександра Назаровича оби� рають депутатом Верховної Ради УРСР. З най� різноманітніших питань до нього зверталися численні виборці, він уважно вислуховував і прагнув допомогти кожному. Не полишав уче� ний і наукової роботи. Та підірване війною здоров’я не витримало величезного наванта� ження, напруги постійного цейтноту. Навесні 1965 р. стався важкий інфаркт. Згодом, усу� переч забороні лікарів, він зробив передчасну спробу почати працювати, і другий інфаркт знову прикував батька до ліжка. Після одужання Олександр Назарович наполіг на звільненні його від обов’язків ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 97 заступника Голови Ради Міністрів УРСР і цілковито заглибився в наукову роботу. Його давно цікавила ідея одержання таких легко� плавких корисних копалин, як сірка, ртуть, озокерит та інших безпосередньо з рудного масиву в шахті, що дало б змогу скоротити витрати на відбивання, дроблення, наванта� ження і транспортування руди до металургій� них заводів, а також вивільнити робітників, котрі працювали на шкідливому вироб� ництві. За ініціативою О.Н. Щербаня у від� ділі гірничої теплофізики досліджували такі проблеми: динаміка утворення прогрітих зон у рудному масиві під час дії високотемпера� турного теплоносія, процес виділення парів ртуті з руди залежно від величини її шматків і температури нагрівання, особливості міграції парів металу в рудному масиві, за� лежність характеру руйнування руди від зміни параметрів теплоносія тощо. В резуль� таті було винайдено термічний спосіб видо� бування ртуті з руд шляхом підземного ви� палу. Нова технологія сприяла зменшенню собівартості товарного металу на 30—40%, гарантувала підвищення безпеки праці. Ме� тодика визначення теплових і технологічних параметрів елементів систем видобування металічної ртуті з руд термічним способом у підземних умовах була викладена у колек� тивній монографії «Горная теплофизика» (1968). Новий напрям у гірничій теплофізиці України почав формуватися наприкінці 60�х років XX ст. завдяки опрацюванню О.Н. Щербанем наукової проблематики, по� в’язаної з розробкою способів подолання впливу високих температур під час буріння надглибоких свердловин. Усі відомі на той час праці зарубіжних дослідників, присвя� чені цим питанням, наприклад, М. Едвард� сона, Г. Гірнера, Г. Реймі, містили лише на� ближені методи розв’язання проблеми, а від 1968 р. нові матеріали в цій царині взагалі пе� рестали з’являтися на сторінках наукових видань. За складеними Олександром Назаровичем програмами робіт у відділі технічної тепло� фізики розробляли методики розрахунків температури промивального розчину у бу� рильній колоні та міжтрубній площині сверд� ловини, температурних полів у буровому ін� струменті та певних елементах конструкції свердловини, а також у навколишньому по� родному масиві та інші. Методи прогнозуван� ня теплового режиму та заходи, спрямовані на зниження температури в циркуляційних сис� темах свердловин, призначені майже для всіх випадків, котрі трапляються під час розвідки і видобутку нафти й газу за допомогою над� глибоких свердловин, та за надглибокого бу� ріння з дослідницькою метою, а також пропо� зиції щодо впровадження нової технології бу� ріння і нового бурового інструменту ввійшли до монографії О.Н. Щербаня і В.П. Черняка «Прогноз и регулирование теплового режима при бурении глубоких скважин» (1974). Зростання обсягів розробки родовищ ко� рисних копалин і загроза виснаження запасів мінерального палива спонукали вчених до пошуків нових джерел енергії. У відділі гірни� чої теплофізики під керівництвом О.Н. Щер� баня почали вивчати можливості освоєння петрогеотермальної енергії: розроблялися ма� тематичні моделі пружної неізотермічної фільтрації теплоносія і перенесення тепла у підземну циркуляційну систему, методи виз� начення полів тиску і швидкості руху тепло� носія, розраховувалася пропускна здатність свердловин у різні періоди експлуатації, виз� начали температурні параметри системи, дос� ліджувався характер теплообміну між поро� дою і теплоносієм тощо. Науковці не тільки довели принципову можливість, а й високу ефективність використання петрогеотермаль� них ресурсів, визначили термогідродинаміч� ний режим експлуатації підземних циркуля� ційних систем геотеплоелектростанцій. Ана� лізу цих питань була присвячена колективна монографія «Тепло Земли и его извлечение», видана в 1974 р. за редакцією О.Н. Щербаня. 98 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 Уточнені методи розрахунків термогідроди� намічного режиму і параметрів підземних циркуляційних систем, їхні нові модифіка� ції тощо ввійшли до монографії «Системы извлечения тепла Земной коры и методы их расчета» (1986). Наукові здобутки відділу гірничої теплофізики використовувалися під час будівництва підземних циркуляцій� них систем для Ставропольської, Закар� патської та інших дослідно�промислових геотеплоелектростанцій. Отже, в середині 70�х років гірнича тепло� фізика, стимульована запитами практики, повністю сформувалася як наука і була офі� ційно визнана світовою науковою спільнотою. У 1977 р. Міжнародний організаційний комі� тет Всесвітнього гірничого конгресу ухвалив рішення про заснування Міжнародного бюро з гірничої теплофізики, до якого ввійшли вчені і спеціалісти із сімнадцяти країн. Піз� ніше його склад помітно розширився. Бюро регулярно проводило пленарні засідання, видавало збірники праць, координувало дос� лідження, забезпечувало наукові комунікації. Незмінним головою бюро від моменту його організації і до кінця життя залишався ака� демік О. Н. Щербань. У 1978 р. за ініціативою Олександра Наза� ровича в Інституті технічної теплофізики АН УРСР було створено відділ газометрії і за� собів керування якістю атмосфери. Під кері� вництвом академіка та його учня А.В. При� мака у відділі розробили кілька поколінь ав� томатизованих систем контролю, прогнозу і регулювання рівня забруднення повітря шкідливими викидами. Різні модифікації таких систем використовувалися в СРСР для поліпшення якості повітря як у містах, так і метрополітенах, а також у промислових при� міщеннях виробничих підприємств. Цій про� блематиці присвячено цикл наукових праць О.Н. Щербаня і А.В. Примака, зокрема моно� графію «Методы и средства контроля загряз� нения атмосферы» (1980). У 1987 р. Олександр Назарович передав завідування відділом докторові технічних наук, професору А.В. Примаку. Як радник при дирекції інституту О.Н. Щербань розроб� ляв пропозиції щодо оптимізації діяльності наукових підрозділів інституту та їхньої про� блематики, очолював створену при інституті секцію «Відновлювані джерела енергії, техні� чний контроль та охорона навколишнього се� редовища», проводив методологічні семінари, керував роботою аспірантів тощо. За плідну наукову та громадську діяльність і підготов� ку кадрів держава удостоїла вченого багатьох урядових нагород. Заслужений діяч науки і техніки УРСР, він був лауреатом Державної премії СРСР, академічних премій ім. О. Ско� чинського та ім. Г. Проскури. Олександр Назарович завжди був погли� нутий науковою роботою, на сім’ю у нього за� лишалося обмаль часу. У повсякденному житті він був невибагливим, одягався скром� но, віддавав перевагу простій їжі, хоча іноді власноруч готував дуже смачні страви. На свята веселий, гостинний і дотепний, він за� любки співав дуетом з дружиною україн� ські пісні. Після напруженої праці любив побродити лісом або посидіти з вудочкою біля річки. Майже до останніх місяців жит� тя відвідував з Анастасією Павлівною те� атральні вистави та концерти. На сон уче� ному вистачало кілька годин, тому часто до середини ночі просиджував за письмовим столом над черговими технічними розра� хунками. Восени 1991 р. здоров’я Олександра На� заровича різко погіршало. 8 січня 1992 року обірвалося життя академіка О.Н. Щербаня — яскраво обдарованої людини, вченого�нова� тора, одного з фундаторів гірничої тепло� фізики та рудникової термодинаміки. Т. ЩЕРБАНЬ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Центру досліджень науково!технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ)

Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)

Institution

Ähnliche Einträge