Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Щербань, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Люди науки
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859512448324730880
author	Щербань, Т.
author_facet	Щербань, Т.
citation_txt	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-11-25T16:47:02Z
format	Article
fulltext	92 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 ЛЮДИ НАУКИ Мабуть, зайве наголошувати, наскільки актуальними були і залишаються в нашій країні проблеми накопичення у вугіль� них шахтах метану і запобігання його вибу� хам. Саме ці питання упродовж багатьох років були предметом пильної дослідницької уваги О.Н. Щербаня. Вчений заклав наукові підвалини і розробив технічні засоби конт� ролю, прогнозу й регулювання теплових умов у глибоких вугільних шахтах, а також винайшов термокаталітичні способи визна� чення наявності вибухонебезпечних або ток� сичних газів у шахтах та підвалах міських споруд. Під керівництвом Олександра Наза� ровича було проведено ґрунтовні теоретичні й експериментальні дослідження з питань використання тепла Землі у промислових цілях, вивчалися можливості підземного ви� добування легкоплавких корисних копалин безпосередньо з рудного масиву, розробляла� ся нова технологія буріння надглибоких свердловин, теоретичні принципи і техніч� ний комплекс систем регулювання якістю повітря у великих містах тощо. За результатами досліджень О.Н. Щербань опублікував понад 500 наукових праць, отримав близько 200 авторських свідоцтв на винаходи, підготував понад 40 кандидатів і докторів наук. У березні ц. р. наукова громадкість відзначила століття від дня народження одного з фундаторів гірничої теплофізики і рудникової термодинаміки, докто� ра технічних наук академіка АН УРСР Олександра Назаровича Щербаня. Ціка� вими спогадами про вченого ділиться його донька Тетяна Олександрівна. ТЕОРІЇ, ЗАТРЕБУВАНІ ПРАКТИКОЮ До 100!річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня Олександр Назарович народився 2 берез� ня 1906 р. у с. Диканьці на Полтавщині, в бідній родині. Його дід — Олексій Андрійо� вич, кріпак князя Кочубея, займався чума� цьким промислом, батько — Назар Олексі� йович — після військової служби працював кондуктором на полтавській Південній за� лізниці, пізніше, побравшись з Марфою Ан� тонівною Гарус, оселився в Диканьці. У по� дружжя було троє дітей — Наталя, Григорій і найменший Сашко. Коли Сашкові виповнилося 8 років, бать� ки віддали його до Диканьської семирічки. Навчання давалося йому легко, хлопчик ріс кмітливим, допитливим. Одним з перших уч� нів він закінчив школу, а потім — Полтавську індустріальну профтехшколу, де готували фахівців�механіків. У пошуках роботи виру� шив на Донбас. У Макіївці Сашко працював на шахті «Софія�вертикальна» плитовим, згодом — на шахті «Холодна балка» коного� ном та підривником. У молодого, енергійного юнака на все вистачало сил і часу. Він багато читав, особливо захоплювався поезією, сам писав вірші, кращі з яких друкувалися у міс� цевій газеті. Після нелегкої праці в забої не� вгамовний Сашко поспішав на репетиції те� атрального гуртка, де в аматорських виставах ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 93 грав здебільшого комедійні ролі. Наділений приємним баритоном і музичним слухом, на любительських концертах Олександр Щер� бань часто виконував українські народні пісні. 1929 року за путівкою профспілкової орга� нізації шахти він їде до Дніпропетровська, де вступає на шахтобудівний факультет Дніпро� петровського гірничого інституту (ДГІ). Бли� скуче закінчує цей навчальний заклад і зали� шається тут для навчання в аспірантурі. Від 1934 року Олександр Назарович поєднував аспірантуру (заочне відділення) з роботою інженера�проектувальника у тресті «Дон� шахтопроект». Саме тоді він одружився зі студенткою геологічного факультету Дніпро� петровського державного університету Ана� стасією Павлівною Бойко і мусив матеріаль� но забезпечувати сім’ю. Наступного року щасливий батько радів народженню сина Сашка. Олександр Назарович дуже любив малюка, але не міг йому приділяти достатньо уваги, оскільки напружена й відповідальна робота вимагала від нього повної самовіддачі. Як інженер�проектувальник, старший інже� нер, завідувач групи організації будівництва О.Н. Щербань брав участь у проектуванні нових шахт у центральному районі Донба� су та реконструкції діючих. Олександр На� зарович не з чуток чи книжок, а на власно� му досвіді добре знав шахтарські проблеми, зокрема неймовірно важкі умови праці в за� боях за температури повітря 30 °С. Бороть� ба з високими температурами потребувала попереднього вивчення теплового режиму в підземних виробках. Над створенням теорії теплообміну і термодинаміки вентиляційно� го струменя у шахтах і почав працювати О.Н. Щербань. На початку 30�х років XX ст. за кордоном вже робилися спроби математичного опису рудникового тепло� й масообміну, але виве� дені Фрітцше, Шточесом, Черником, Джепом та іншими фахівцями залежності будували� ся на хибному припущенні щодо стаціонар� ного характеру процесу теплообміну в шах� тах, тому не знайшли практичного застосу� вання. Враховуючи складність і важливість про� блеми, О.Н. Щербань звернувся до Нарком� вугілля СРСР із пропозицією створити у тресті «Доншахтопроект» науково�дослід� ний відділ для розробки питань, пов’язаних з регулюванням теплових умов у глибоких шахтах. Його ініціатива знайшла підтримку, і в липні 1937 р. такий відділ було організо� вано під керівництвом дослідника. У 1939 р. Олександр Назарович захистив кандидатську дисертацію «Температурний режим глибоких шахт Донбасу», в якій упер� ше відшукав аналітичний розв’язок задачі нестаціонарної теплопровідності гірничого масиву. І хоча залежності для підрахунку теп� ловиділення, одержані О.Н. Щербанем на першому етапі досліджень, ще не відобража� ли впливу всіх факторів, задіяних у тепло� вих процесах підземних гірничих виробок, однак, уже мали не лише теоретичне, а й пев� не практичне значення. Того року Олександ� ра Назаровича призначають на посаду керу� ючого трестом «Доншахтопроект». Пара� лельно з роботою у тресті він читав студентам лекії з шахтобудівної спеціальності, керував дипломним проектуванням, був головою Державної екзаменаційної комісії гірничого факультету ДГІ. О.Н. Щербань ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 394 Плідну наукову, педагогічну, адміністратив� ну роботу О.Н. Щербаня перервала Велика Вітчизняна війна. Як керівник великої проект� ної установи Олександр Назарович звільняв� ся від призову і мав евакуюватися у глибокий тил, але одразу звернувся до військкомату, наполягаючи послати його на фронт. У пер� ших числах липня 1941 р. молодший лейте� нант Олександр Щербань прийняв команду� вання взводом 527�го гаубичного артилерій� ського полку 9�ї армії Південного фронту. У вересні того року в одному з боїв він зазнав тяжкої контузії, втратив слух і був від� правлений до московського шпиталю. Через місяць, після лікування, Олександр Назаро� вич повернувся до діючої армії. Як командир батареї, командир дивізіону О.Н. Щербань брав участь у кровопролитних боях під Моск� вою та на Сталінградському фронті. Завер� шив війну у званні майора, нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни 1�го сту� пеня, двома орденами Червоної зірки, трьо� ма медалями. Після демобілізації в 1946 р. родина О.Н. Щер� баня оселилася в Києві. Олександр Назаро� вич працював в Управлінні у справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР, викладав гірничі дисципліни в Київському політехніч� ному інституті. До кожної лекції він старан� но готувався, постійно поповнював курси но� вим матеріалом, досконало володів лекторсь� кою майстерністю, шанобливо ставився до студентів, тому невдовзі став їхнім улюбле� ним викладачем. Однак сам Олександр На� зарович більше тяжів до наукової праці, отож з радістю прийняв запрошення працювати заступником директора з наукової роботи і завідувати лабораторією рудникової венти� ляції в Інституті гірничої справи АН УРСР ім. М.М. Федорова. У 1950 р. О.Н. Щербань опублікував ґрун� товну монографію «Исследование атмосфер� ных условий в шахтах Донбасса», а також брошуру «Тепловыделения в горных выра� ботках шахт Донбасса». Дослідженню коефі� цієнта тепловіддачі в моделях гірничих ви� робок присвячена його брошура, написана разом з О.О. Кремньовим. 25 листопада 1952 р. у Ленінградському гірничому інституті Олександр Назарович захистив докторську дисертацію «Дослід� ження теплових і термодинамічних процесів зміни параметрів рудникового повітря у ву� гільних шахтах Донбасу», яка містила науко� вий апарат для опису складного процесу теп� лових і термодинамічних змін рудникового повітря під час його руху мережею підземних виробок з урахуванням впливу всіх основних факторів, котрі беруть участь у теплообміні. Найважливіші наукові тези, обґрунтовані у дисертації, вчений розвинув у фундамен� тальній монографії «Основы теории и мето� ды тепловых расчетов рудничного воздуха» (1953). Результати наукових досліджень О.Н. Щер� баня здобули не лише теоретичне визнання, а й широке практичне застосування. Дирек� тор проектної установи «Укрдіпрошахт» М.М. Жербін, наприклад, зазначав, що «вик� ладені в монографїї, а також опубліковані раніше в різних працях автора методи тепло� вих розрахунків рудникового повітря вже упродовж кількох років використовуються проектними організаціями Міністерства ву� гільної промисловості СРСР і є єдиним ке� рівництвом у розрахунках температурного режиму у виробках глибоких шахт». До опрацювання різних аспектів проблеми нормалізації атмосферних умов у шахтах і на рудниках на початку 50�х років долучилися Харківський і Дніпропетровський гірничі інститути, Донецький індустріальний інсти� тут та багато інших установ. Тому для коор� динації їхньої діяльності в 1957 р. за ініціати� вою О.Н. Щербаня було організовано Всесо� юзний науковий семінар з гірничої теплофізики, який відіграв важливу роль у становленні та розвитку цієї науки. Сесії се� мінару відбувалися щорічно, кращі доповіді публікувалися у збірниках. ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 95 Упродовж 1953–1957 років Олександр На� зарович працював головним ученим секрета� рем Президії АН УРСР, у 1957�му його оби� рають академіком АН УРСР зі спеціальності «рудникова вентиляція». Протягом 1957– 1961 років О.Н. Щербань працює віце�прези� дентом АН УРСР. У 1958 р. учений організував в Інституті теплоенергетики АН УРСР (згодом — Інсти� тут технічної теплофізики АН УРСР) відділ гірничої теплофізики, яким керував протя� гом 20 років. Основними напрямами фунда� ментальних досліджень відділу стали розви� ток теорії нестаціонарного тепломасообміну і гідродинаміки у пористих пластах і маси� вах гірничих порід, вивчення теплофізичних і масообмінних характеристик капілярно� пористих тіл, розробка методів прогнозуван� ня газодинамічних явищ під час видобутку вугілля на основі дослідження процесів пе� ренесення енергії та речовини. Пріоритетним було створення наукових засад і практичних методів прогнозу та регулювання теплового режиму глибоких шахт, яке продовжував оп� рацьовувати Олександр Назарович. Невдовзі вийшла у світ велика двотомна монографія О.Н. Щербаня і О.О. Кремньова «Научные основы расчета и регулирования теплового режима глубоких шахт». Автори не лише запропонували методологію теплових розрахунків шахт, а й визначили заходи щодо запобігання нагріванню рудникового по� вітря, описали принципи дії та з’ясували па� раметри технічних засобів, призначених для нормалізації атмосферних умов у гірничих виробках, розв’язали низку інших важливих проблем. Праця дістала високу оцінку вче� них�гірників. Зокрема, професор Інституту гірничої справи АН СРСР А. Воропаєв ствер� джував: «Сьогодні найбільш значущі, науко� во обґрунтовані роботи з теорії теплообміну у гірничих виробках і методів розрахунку та регулювання теплового режиму глибоких шахт опубліковані у монографії О.Н. Щерба� ня та О.О. Кремньова». Ідеї, викладені у згаданому дослідженні, були конкретизовані у «Справочном руководстве по тепловым рас� четам шахт и проектированию установок для охлаждения рудничного воздуха» (О.Н. Щер� бань, О.О. Кремньов, В.Я. Журавленко). Отже, на початку 60�х років проблему кон� тролю, прогнозу і регулювання рудникового повітря за термовологісним фактором було принципово розв’язано, що дало змогу поча� ти широке впровадження у практику гірни� чої справи вітчизняного повітроохолоджу� вального обладнання. Упродовж наступних років близько ста шахт Донбасу було спро� ектовано з урахуванням заходів щодо норма� лізації рівнів температури і вологості рудни� кового повітря, а для 40 шахт передбачено його штучне охолодження. Подальші робо� ти проводили переважно у напрямі вдо� сконалення, модифікації, підвищення надій� ності та розширення сфери застосування ав� томатизованих систем контролю, прогнозу і регулювання атмосферного режиму під� земних виробок. О.Н. Щербань всебічно вивчав розвиток гірничої справи Донбасу в історичному ас� пекті, був ініціатором підготовки ґрунтовної двотомної «Истории технического развития угольной промышленности Донбасса» (1969). Як головний редактор монографії Олександр Назарович сформував великий авторський колектив (понад 150 науковців і фахівців з різних міст України), склав план� проспект праці, редагував рукопис, написав для книги кілька розділів. Іншою актуальною проблемою гірників була постійна загроза раптових вибухів ме� тану, котрі часто супроводжувалися числен� ними людськими жертвами, завдавали вели� ких матеріальних збитків. Питанням газобільності вугільних шахт від 1900 р. займався академік АН СРСР Олександр Олександрович Скочинський (1874–1960). Здобутки багаторічних дослі� джень мікроклімату шахт він описав у бага� тьох працях, зокрема у монографії «Рудничная ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 396 атмосфера» (1932), в якій визначено склад рудникового повітря, джерела його забруд� нення тощо. Хоча О.О. Скочинському не вда� лося пояснити механізм утворення осередків імовірних вибухів і запропонувати заходи щодо запобігання їм, проте він визначив за� гальний напрям розвитку енергетичної теорії раптових викидів вугілля і газу. Наукові пуб� лікації цього вченого стали настільними кни� гами О.Н. Щербаня, який на початку 50�х років почав розробку методів і технічних за� собів безперервного контролю наявності го� рючих газів у виробничій атмосфері шахт. Олександр Назарович не раз їздив на кон� сультації до Олександра Олександровича, вважав себе його учнем. Для визначення наявності метану в гірни� чих виробках вугільних шахт О. Н. Щербань запропонував термокаталітичний метод. Його суть — безполуменеве спалювання ме� тану на поверхні термоперетворювальних елементів (компактних або дрібнодисперс� них металів платинової групи), на основі яко� го було створено автокомпенсаційний одно� камерний датчик, що став базовим елементом першого шахтного стаціонарного автоматич� ного метаномера, серійно освоєного заводом «Червоний металіст» у 1958 р. Такими мета� номерами було оснащено чимало шахт Дон� басу. На міжнародній виставці у Брюсселі в 1958 р. прилад отримав бронзову медаль. У результаті подальших наукових та екс� периментальних робіт у цьому напрямі О.Н. Щербань і його учні сконструювали багатоканальну систему контролю утворен� ня вибухонебезпечних скупчень горючих газів, що складалися з кількох інгредієнтів. Поряд з визначенням сумарної концентрації газів, а отже, і вибухонебезпечної суміші, прилад фіксував ще й рівні окремих її склад� ників. Інформація про стан контрольовано� го середовища передавалася на центральний пульт керування. У разі перевищення гра� нично допустимих концентрацій газу з’яв� лявся світло�звуковий сигнал — вугледо� бувні агрегати автоматично вимикалися. Ре� зультати фундаментальних досліджень у га� лузі газометрії висвітлені О.Н. Щербанем у понад 80�ти статтях і 3�х монографіях, най� ґрунтовнішою з яких була книга, видана у співавторстві з Н.І. Фурманом — «Методы и средства контроля рудничного воздуха» (1965). Принципи дії перших технічних засобів, призначених для контролю і запобігання ви� бухонебезпечним ситуаціям, пізніше викори� стали для створення стаціонарних телемет� ричних систем газового моніторингу в шахтах, вмонтованих у вугільні комбайни метан�ре� ле, портативних газоаналізаторів. Різні мо� дифікації базового газоаналізатора застосо� вувалися в СРСР для прогнозу, контролю і запобігання небезпечним скупченням ток� сичних або горючих газів у підвальних при� міщеннях міських споруд, для керування тех� нологічними процесами на підприємствах фарфоро�фаянсової та інших галузей про� мисловості. У повоєнні роки в Україні інтенсивно роз� вивалася мережа науково�дослідних інсти� тутів. Для оптимізації діяльності науково�дос� лідного сектору країни в 1961 р. було створе� но Державний комітет Ради Міністрів УРСР з координації науково�дослідних робіт, голо� вою якого призначили О.Н. Щербаня. Він став заступником Голови Ради Міністрів УРСР. У 1962 р. Олександра Назаровича оби� рають депутатом Верховної Ради УРСР. З най� різноманітніших питань до нього зверталися численні виборці, він уважно вислуховував і прагнув допомогти кожному. Не полишав уче� ний і наукової роботи. Та підірване війною здоров’я не витримало величезного наванта� ження, напруги постійного цейтноту. Навесні 1965 р. стався важкий інфаркт. Згодом, усу� переч забороні лікарів, він зробив передчасну спробу почати працювати, і другий інфаркт знову прикував батька до ліжка. Після одужання Олександр Назарович наполіг на звільненні його від обов’язків ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 97 заступника Голови Ради Міністрів УРСР і цілковито заглибився в наукову роботу. Його давно цікавила ідея одержання таких легко� плавких корисних копалин, як сірка, ртуть, озокерит та інших безпосередньо з рудного масиву в шахті, що дало б змогу скоротити витрати на відбивання, дроблення, наванта� ження і транспортування руди до металургій� них заводів, а також вивільнити робітників, котрі працювали на шкідливому вироб� ництві. За ініціативою О.Н. Щербаня у від� ділі гірничої теплофізики досліджували такі проблеми: динаміка утворення прогрітих зон у рудному масиві під час дії високотемпера� турного теплоносія, процес виділення парів ртуті з руди залежно від величини її шматків і температури нагрівання, особливості міграції парів металу в рудному масиві, за� лежність характеру руйнування руди від зміни параметрів теплоносія тощо. В резуль� таті було винайдено термічний спосіб видо� бування ртуті з руд шляхом підземного ви� палу. Нова технологія сприяла зменшенню собівартості товарного металу на 30—40%, гарантувала підвищення безпеки праці. Ме� тодика визначення теплових і технологічних параметрів елементів систем видобування металічної ртуті з руд термічним способом у підземних умовах була викладена у колек� тивній монографії «Горная теплофизика» (1968). Новий напрям у гірничій теплофізиці України почав формуватися наприкінці 60�х років XX ст. завдяки опрацюванню О.Н. Щербанем наукової проблематики, по� в’язаної з розробкою способів подолання впливу високих температур під час буріння надглибоких свердловин. Усі відомі на той час праці зарубіжних дослідників, присвя� чені цим питанням, наприклад, М. Едвард� сона, Г. Гірнера, Г. Реймі, містили лише на� ближені методи розв’язання проблеми, а від 1968 р. нові матеріали в цій царині взагалі пе� рестали з’являтися на сторінках наукових видань. За складеними Олександром Назаровичем програмами робіт у відділі технічної тепло� фізики розробляли методики розрахунків температури промивального розчину у бу� рильній колоні та міжтрубній площині сверд� ловини, температурних полів у буровому ін� струменті та певних елементах конструкції свердловини, а також у навколишньому по� родному масиві та інші. Методи прогнозуван� ня теплового режиму та заходи, спрямовані на зниження температури в циркуляційних сис� темах свердловин, призначені майже для всіх випадків, котрі трапляються під час розвідки і видобутку нафти й газу за допомогою над� глибоких свердловин, та за надглибокого бу� ріння з дослідницькою метою, а також пропо� зиції щодо впровадження нової технології бу� ріння і нового бурового інструменту ввійшли до монографії О.Н. Щербаня і В.П. Черняка «Прогноз и регулирование теплового режима при бурении глубоких скважин» (1974). Зростання обсягів розробки родовищ ко� рисних копалин і загроза виснаження запасів мінерального палива спонукали вчених до пошуків нових джерел енергії. У відділі гірни� чої теплофізики під керівництвом О.Н. Щер� баня почали вивчати можливості освоєння петрогеотермальної енергії: розроблялися ма� тематичні моделі пружної неізотермічної фільтрації теплоносія і перенесення тепла у підземну циркуляційну систему, методи виз� начення полів тиску і швидкості руху тепло� носія, розраховувалася пропускна здатність свердловин у різні періоди експлуатації, виз� начали температурні параметри системи, дос� ліджувався характер теплообміну між поро� дою і теплоносієм тощо. Науковці не тільки довели принципову можливість, а й високу ефективність використання петрогеотермаль� них ресурсів, визначили термогідродинаміч� ний режим експлуатації підземних циркуля� ційних систем геотеплоелектростанцій. Ана� лізу цих питань була присвячена колективна монографія «Тепло Земли и его извлечение», видана в 1974 р. за редакцією О.Н. Щербаня. 98 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 3 Уточнені методи розрахунків термогідроди� намічного режиму і параметрів підземних циркуляційних систем, їхні нові модифіка� ції тощо ввійшли до монографії «Системы извлечения тепла Земной коры и методы их расчета» (1986). Наукові здобутки відділу гірничої теплофізики використовувалися під час будівництва підземних циркуляцій� них систем для Ставропольської, Закар� патської та інших дослідно�промислових геотеплоелектростанцій. Отже, в середині 70�х років гірнича тепло� фізика, стимульована запитами практики, повністю сформувалася як наука і була офі� ційно визнана світовою науковою спільнотою. У 1977 р. Міжнародний організаційний комі� тет Всесвітнього гірничого конгресу ухвалив рішення про заснування Міжнародного бюро з гірничої теплофізики, до якого ввійшли вчені і спеціалісти із сімнадцяти країн. Піз� ніше його склад помітно розширився. Бюро регулярно проводило пленарні засідання, видавало збірники праць, координувало дос� лідження, забезпечувало наукові комунікації. Незмінним головою бюро від моменту його організації і до кінця життя залишався ака� демік О. Н. Щербань. У 1978 р. за ініціативою Олександра Наза� ровича в Інституті технічної теплофізики АН УРСР було створено відділ газометрії і за� собів керування якістю атмосфери. Під кері� вництвом академіка та його учня А.В. При� мака у відділі розробили кілька поколінь ав� томатизованих систем контролю, прогнозу і регулювання рівня забруднення повітря шкідливими викидами. Різні модифікації таких систем використовувалися в СРСР для поліпшення якості повітря як у містах, так і метрополітенах, а також у промислових при� міщеннях виробничих підприємств. Цій про� блематиці присвячено цикл наукових праць О.Н. Щербаня і А.В. Примака, зокрема моно� графію «Методы и средства контроля загряз� нения атмосферы» (1980). У 1987 р. Олександр Назарович передав завідування відділом докторові технічних наук, професору А.В. Примаку. Як радник при дирекції інституту О.Н. Щербань розроб� ляв пропозиції щодо оптимізації діяльності наукових підрозділів інституту та їхньої про� блематики, очолював створену при інституті секцію «Відновлювані джерела енергії, техні� чний контроль та охорона навколишнього се� редовища», проводив методологічні семінари, керував роботою аспірантів тощо. За плідну наукову та громадську діяльність і підготов� ку кадрів держава удостоїла вченого багатьох урядових нагород. Заслужений діяч науки і техніки УРСР, він був лауреатом Державної премії СРСР, академічних премій ім. О. Ско� чинського та ім. Г. Проскури. Олександр Назарович завжди був погли� нутий науковою роботою, на сім’ю у нього за� лишалося обмаль часу. У повсякденному житті він був невибагливим, одягався скром� но, віддавав перевагу простій їжі, хоча іноді власноруч готував дуже смачні страви. На свята веселий, гостинний і дотепний, він за� любки співав дуетом з дружиною україн� ські пісні. Після напруженої праці любив побродити лісом або посидіти з вудочкою біля річки. Майже до останніх місяців жит� тя відвідував з Анастасією Павлівною те� атральні вистави та концерти. На сон уче� ному вистачало кілька годин, тому часто до середини ночі просиджував за письмовим столом над черговими технічними розра� хунками. Восени 1991 р. здоров’я Олександра На� заровича різко погіршало. 8 січня 1992 року обірвалося життя академіка О.Н. Щербаня — яскраво обдарованої людини, вченого�нова� тора, одного з фундаторів гірничої тепло� фізики та рудникової термодинаміки. Т. ЩЕРБАНЬ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Центру досліджень науково!технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ)
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2102
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T16:47:02Z
publishDate	2006
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Щербань, Т. 2008-09-08T15:07:27Z 2008-09-08T15:07:27Z 2006 Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) / Т. Щербань // Вісн. НАН України. — 2006. — N 3. — С. 92-98. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Люди науки Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) Article published earlier
spellingShingle	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня) Щербань, Т. Люди науки
title	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_full	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_fullStr	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_full_unstemmed	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_short	Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)
title_sort	теорії, затребувані практикою (до 100-річчя від дня народження академіка о.н. щербаня)
topic	Люди науки
topic_facet	Люди науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2102
work_keys_str_mv	AT ŝerbanʹt teoríízatrebuvanípraktikoûdo100ríččâvíddnânarodžennâakademíkaonŝerbanâ

Теорії, затребувані практикою (До 100-річчя від дня народження академіка О.Н. Щербаня)

Institution

Ähnliche Einträge