М. А. Якименко. Сорочинська трагедія
Рецензія на видання: М. А. Якименко. Сорочинська трагедія. К.: Політвидав України.— 126 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1991 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1991
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210202 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія / В.Г. Сарбей, О.М. Федьков // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 149–151. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860275858462212096 |
|---|---|
| author | Сарбей, В.Г. Федьков, О.М. |
| author_facet | Сарбей, В.Г. Федьков, О.М. |
| citation_txt | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія / В.Г. Сарбей, О.М. Федьков // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 149–151. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на видання: М. А. Якименко. Сорочинська трагедія. К.: Політвидав України.— 126 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія
ньо сказати про командно-адміністративну систему. Сталінізм завдав
великої шкоди всій роботі, у тому числі політико-масовій. Про це, до
речі, автор пише докладно, наводячи численні приклади згубних про
явів сталінщини.
Важливо, що в книзі порушується й таке актуальне і для сьогод
нішньої Молдови питання молдавської мови. С. О. Гратініч підкреслює,
що проблеми, пов’язані з національним питанням, були і перебувають
нині в центрі уваги Ц К Компартії Молдавії. Рецензуючи цю моногра
фію, треба підкреслити одну її особливість, а саме — вона розкриває
не лише молдавські проблеми і шляхи їх подолання. Адже вчитуючись
в цю працю, ми бачимо дуж е багато знайомих прикмет з життя не та
кого вже й далекого минулого нашої України.
Не можна не погодитись з думкою автора монографії про те, що
незважаючи на наслідки німецько-румунської фашистської окупації,
перегини у кадровій, масово-політичній роботі періоду культу Сталіна,
трудящі М олдавії зробили все можливе, щоб відродити з руїн свою рід
ну землю. Необхідно також підкреслити, що робота написана на широ
кій джерельній базі з залученням значної кількості монографічних ви
дань. На нашу думку, монографія С. О. Гратініча — певний внесок в
розробку цієї малодослідженої і актуальної проблеми, в значній мірі
збагачує наше уявлення про той складний період у історії нашої країни.
Ю. І. ЗІНЧЕНКО (Київ)
Одержано 14.12.90.
М. А. Якименко.
Сорочинська трагедія.
К . : Політвидав України .— 126 с.
85 років тому громадськість України і Росії з публіцистичних виступів
письменника-демократа В. Г. Короленка у періодичній пресі дізналася
про селянське повстання, що відбулося у грудні 1905 р. в містечку Ве
ликі Сорочинці на Полтавщині, та про криваву розправу царських ка
рателів над його учасниками. П ід Короленковською назвою «Сорочин
ська трагедія» ця подія увійшла в історію. Так само названа й повість
письменника П. Ходченка, що побачила світ у період «хрущовської від
лиги». У 20-х роках були записані спогади багатьох учасників сорочин-
ського повстання, в тому числі його керівника М. Пижова (тоді ж ці
мемуари видані окремими книгами).
Проте грунтовних спеціальних досліджень з даного питання до
1990 р. — часу виходу книжки М. А. Якименка (і знову під відомою з
шкільних і вузівських підручників назвою) — фактично не було. Віро
гідне пояснення цьому парадоксу знаходимо в авторському вступному
слові: культівські і застійні часи відіграли негативну роль — не впису
вався в них професіональний революціонер член РС Д РП М. Пижов,
який не сприйняв сталінської моделі будівництва соціалізму і... став
безпартійним.
Рецензована праця популярна за викладом і наукова за змістом.
Багатий фактичний матеріал, використаний у ній, — результат старан
ного опрацювання автором численних першоджерел, що зберігаються в
Ц Д А Ж Р СРСР, Ц Д ІА СРСР, Ц Д ІА УРСР, Полтавському обласному
держархіві. Вперше введені до наукового обігу матеріали періодичної
преси 1905— 1907 рр. різноманітних політичних напрямів, зокрема ж ур
налу «Вільна Україна», газет «Хлібороб», «Рідний край», «Полтавський
/ 5 5 N 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № 3 14 9
Критика та бібліографія
голос», «Полтавщина», «Полтавский вестник», «Киевские отклики»,
«Русские ведомости» та ін.
Для з ’ясування соціально-економічних, політичних і духовних пе
редумов та наслідків сорочинського повстання автор розширив хроно
логічні рамки свого дослідження, в результаті чого читач одержав істо-
рико-краєзнавчий нарис сучасного села (до 1917 р. — містечка) Великі
Сорочинці від його заснування у XVI ст. до наших днів. Наведені у
розвідці статистичні дані про умови «визволення» поміщиками велико-
сорочинських селян свідчать про грабіжницький характер реформи
1861 р. і стає зрозумілою відома ленінська думка про те, що 1861 рік
породив 1905-й. Розглядаючи ж пореформений розвиток Великих Соро-
чинець, М. А. Якименко аналізує становище селян на підставі розподілу
земельних ділянок. Д о бідняцьких господарств він відносить наділи
розміром до 6 десятин, яких у Великих Сорочинцях налічувалося 1533,
або 88,2% від загального числа господарств. Селяни змушені були спла
чувати численні платежі, тому навіть заробітчанські гроші не могли іс
тотно поліпшити їх становище.
Революційну агітацію, яка на Полтавщині посилилася на початку
XX ст., в книзі пов’язано, головним чином, з діяльністю РС Д РП . У
Полтавській губернії активно розповсюджувалися листівки місцевих
Полтавського та Кременчуцького, а також Харківського, Київського,
Одеського та Катеринославського комітетів РСД РП . У Великих Соро
чинцях під час обшуку була виявлена праця В. І. Леніна «До сільської
бідноти». Разом з тим автор цілком правомірно відмовився від неісто-
ричного протиставлення більшовиків меншовикам та іншим революцій
ним партіям (есерам, РУПу тощ о). Адже й ці партії напередодні і в
період першої російської революції проводили значну роботу серед се
лянства і мали на нього вплив, що переконливо показано в праці.
Події у Великих Сорочинцях спростовують думку про темноту і
затурканість селянства, його індиферентність щодо політичної боротьби.
В ж е у 1903— 1904 рр. у містечку існував гурток, до складу якого входи
ли революційно настроєні селяни, а у листопаді 1905 р. виникла органі
зація Всеросійської селянської спілки (налічувала близько 300 чол.).
Вона, як переконливо показано в книзі, виступала організатором страй
ків і агітувала селян об’єднуватися у спілки. Органом влади у Великих
Сорочинцях став революційний комітет. Він ж е очолив боротьбу селян з
карателями. Звістки про повстання у Великих Сорочинцях і про
розправу над селянами, доводить автор, стали важливим фактором
піднесення суспільно-політичної боротьби в період першої російської
революції.
Окремий розділ книжки присвячений ходу слідства і суду над се
лянами. Разом з автором ми засудж уємо жорстоку розправу над пов
сталими, організовану статським радником Філоновим. Однак не можна
погодитися з позитивною оцінкою М. А. Якименком терористичного
акту — вбивства Філонова есером Д . Л. Кириловим (с. 67). Проте, на
певно, має рацію автор, коли пише, що саме масові протести громад
ськості, обуреної грубими порушеннями прав людини, не дали можли
вості суду винести більш суворий вирок. З 19 підсудних лише 8 були
засуджені до тюремного ув’язнення на строк від 6 місяців до півтора
року.
Зважаючи на науково-популярний характер праці, на наш погляд,
автору доцільно було б проаналізувати програми всіх політичних пар
тій, які працювали на селі (УСДРП, ПСР, кадети тощ о). Завдяки цьому
перед читачами постала б справжня історія революції, а не скособоче
на, що донедавна було притаманне радянській історіографії. Лише ми
мохідь згадуються у книзі вихідні з Великих Сорочинець, сучасники
«Сорочинської трагедії» українські письменники В. Самійленко і
П. Капельгородський. Недостатню увагу автор приділив такому важли
вому аспекту сорочинського повстання, як національний. Адже його
250 ІББЇЇ 0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, № З
Критика та бібліографія
керівники піклувалися про піднесення національної свідомості мас. Не
випадково М. Пижов підбадьорював повсталих земляків словами: «Так,
батьки, не померла ще Україна! Усім народам Росії завоюємо свободу»
(с. 54). Подібні заклики селяни чули і від Г. Безвіконного, якого автор
чомусь називає запозиченим з поліцейських донесень визначенням «під
пільний адвокат» (с. 39).
При розгляді питань соціально-економічного розвитку Росії до
слідник, на нашу думку, певною мірою абсолютизує недоліки і не помі
чає позитивних результатів реформи 1861 р. Він обмежується зауважен
ням, що це, «безумовно, видатна подія середини XIX ст., значення якої
для економічного розвитку країни важко переоцінити» (с. 7 ). Приблиз
но те саме можна сказати і щодо авторських підходів до оцінки аграр
ної реформи П. Столипіна.
Заслуговувала на грунтовніше висвітлення й дальша доля активних
учасників сорочинського повстання. Зокрема, на жаль, період бурхли
вих революційних подій 1917— 1920 рр. зовсім випав з поля зору авто
ра. Натомість у книзі наводиться (хоч і невеликий за обсягом) фактич
ний матеріал про сталінське свавілля у Великих Сорочинцях: антикур-
кульську кампанію 1929— 1930 рр., внаслідок якої було конфісковано
землю і реманент навіть у господарствах, які за дореволюційними по
казниками можна було б віднести до категорії... бідняцьких; штучний
голодомор 1933 р., який забрав життя у 1200 сорочинців; загибель по
над ЗО осіб, заарештованих під час полювання на «ворогів народу»
1937— 1938 рр.
Анахронізмом виглядають авторські загальники на кшалт «дворян
сько-буржуазні ідеологи», «окремі радянологи Заходу», «сучасні бур
ж уазні ідеологи Заходу» тощо (с. 15, 18 та ін.). Сьогодні такі рудимен
ти надмірно ідеологізованої конфронтації наукових підходів та оцінок
негативно впливають на рівень високопрофесійного дослідження М. А.
Якименка. Безперечно, воно приверне увагу багатьох читачів, які цікав
ляться історичним минулим України, а їх число значно зросло в час
корінних перетворень соціально-економічного і політичного життя ра
дянського суспільства.
В. Г. САРБЕЙ (Київ), О. М. ФЕДЬКОВ (Київ)
Одержано 24.10.90.
В. М. Зубарь, Ю. В. Павленко.
Херсонес Таврический и распространение христианства на Руси.
Киев. : Наук, думка, 1988.— 208 с.
Останнім часом значно підвищився інтерес учених-суспільствознавців
до проблеми виникнення й поширення християнського віровчення. Ціка
ва в цьому зв’язку і спроба аналізу, проведеного В. М . Зубарем та
Ю. В. Павленком у рецензованій книзі.
Автори поставили за мету прослідкувати історію поширення хри
стиянства, яке поступово трансформувалося і дедалі відходило від сво
єї первісної форми з первинних східно-середземноморських центрів сво
го зародження через грекомовне населення південного й південно-захід
ного побережжя Криму до слов’ян Середнього Подніпров’я і далі, по
всіх землях Давньоруської держави. Характеризуючи процес залучен
ня до нової релігії населення того чи іншого регіону, автори висвітлю
ють його історію, віровчення й духовну культуру в цілому.
Внаслідок цього книга сприяє узагальненню й конкретизації типів
світорозуміння та орієнтації історичної епохи. Головна увага авторів
0130—5247. Укр. іст. журн., 1991, М З 151
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210202 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-15T01:37:49Z |
| publishDate | 1991 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сарбей, В.Г. Федьков, О.М. 2025-12-03T17:55:43Z 1991 М. А. Якименко. Сорочинська трагедія / В.Г. Сарбей, О.М. Федьков // Український історичний журнал. — 1991. — № 3. — С. 149–151. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210202 Рецензія на видання: М. А. Якименко. Сорочинська трагедія. К.: Політвидав України.— 126 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія М. А. Якименко. Сорочинська трагедія Article published earlier |
| spellingShingle | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія Сарбей, В.Г. Федьков, О.М. Критика та бібліографія |
| title | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія |
| title_full | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія |
| title_fullStr | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія |
| title_full_unstemmed | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія |
| title_short | М. А. Якименко. Сорочинська трагедія |
| title_sort | м. а. якименко. сорочинська трагедія |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210202 |
| work_keys_str_mv | AT sarbeivg maâkimenkosoročinsʹkatragedíâ AT fedʹkovom maâkimenkosoročinsʹkatragedíâ |