Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення)
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210208 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 104–112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257906994184192 |
|---|---|
| citation_txt | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 104–112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
Документи та матеріали
43 Галревком— Галицький революційний комітет — тимчасовий вищий орган Ра
дянської влади на території Східної Галичини, сформований 8 липня 1920 р. Припи
нив свою діяльність у результаті окупації Східної Галичини військами буржуазно-
поміщицької Польщі у вересні 1920 р.
44 Південно-Західний фронт створено 10 січня 1920 р. Його війська наступали
в двох стратегічних напрямках — кримському—проти врангелівців і західному —
проти військ буржуазно-поміщицької Польщі. 31 грудня 1920 р. було розформовано.
45 Київський військовий округ (КВО) утворено за наказом Наркомвоену Украї
ни від 7 лютого 1919 р Під час наступу денікінськіїх і петлюрівських військ на Київ
23 серпня 1919 р. управління округу було розформовано, а після визволення території
України від ворога КВО було відновлено (23 січня 1920 р.). У грудні 1920 р. уп
равління КВО злито з управлінням Південно-Західного фронту. В квітні 1922 р. КВО
ліквідовано.
Кронштадтський заколот — прояв «дрібнобуржуазної анархічної стихії» (Ленін
В. І. Повне зібр. творів, т. 43, с. 23)—було придушено 18 березня 1921 р.
47 Вукоопспілка — організаційний центр споживчої кооперації на Україні — ство
рена у червні 1920 р Головне її завдання полягало у здійсненні єдиних з РСФРР
економічної політики та господарських планів і підтриманні тісного зв'язку з Центро-
спілкою. Вукоопспілка спрямовувала свою діяльність на організацію товарообміну
між містом і селом, розвиток громадського харчування, заготівлю сільськогосподар
ських продуктів, виробництво товарів широкого вжитку, витіснення з торгівлі при
ватного капіталу.
48 У червні 1922 р. на базі військ України й Криму був сформований Україн
ський військовий округ, який у 1935 р розділений на два округи — Київський і Хар
ківський. У 1924—1925 рр. В. П. Затонський — начальник його політвідділу.
49 Реввійськрада Республіки (РВРР) — орган, який у роки громадянської війни
здійснював безпосереднє керівництво армією і флотом, а також усіма установами
військового та морського відомств. Створена за постановою ВЦВК 6 вересня 1918 р.
23 серпня 1923 р. РВРР було перетворено в РВР СРСР.
50 У 1923—1924 рр.— кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У. З 1925 р. по
1937 р —член Політбюро ЦК КП(б)У. В 1925—1927 рр.—секретар ЦК КП(б)У.
61 Центральна Контрольна Комісія (ЦКК)—вищий контрольний орган партії.
Робітничо-Селянська Інспекція (PCI) — орган державного контролю. Виходячи з рі
шень XII з’їзду РКП(б), Президія ЦВК і РНК СРСР 6 вересня 1923 р. прийняли
постанову про злиття ЦКК і PCI в об’єднаний орган партійного й державного конт
ролю— ЦКК — НК PCI. У 1934 р. замість цього було створено два контрольні цент
ри—Комісію партійного контролю при ЦК ВКП(б) і Комісію радянського контролю
при Раднаркомі СРСР. Аналогічні органи діяли і в республіках.
З 1927 р. по 1933 р. В. П. Затонський — голова ЦКК КП(б)У й нарком PCI
УСРР. 3-го листопада 1937 р. безпідставно репресований. Розстріляний 29 липня
1938 р.
Одержано 03.10.89.
Голод на Україні (1931—1933 рр.) *
Хибна практика — затримувати, скорочувати, а то й зовсім припиняти
видачу зернових авансів колгоспникам — спостерігалася й при збиран
ні вже нового урожаю 1933 р. На це звернув увагу місцевих партій
них організацій ЦК КП(б)У, надіславши 27 вересня 1933 р. листа, в
якому категорично пропонувалося забезпечити авансування колгосп
ників у розмірі 10—15% від намолоченого хліба незалежно від стану
його вивозу на здавальні пункти ’. Простіше висловив суть справи
колгоспник з Вінниччини В. Романчук: «Щодо розподілу натуральних
прибутків, то й балачок нема, бо зерна не мається» (док. № 48).
Смертність від голоду стала подекуди масовою. Порятунку від
неї, мабуть, вже не було, якщо знавіснілі люди їли людей (док. № 47).
"Закінчення. Поч. див.: Укр. іст. журн.— 1989.—№7.— С. 99—111; №8.—
С. 105—117; № 9,—С. 110—121; № 11— С. 78—90; № 12.—С. 123—128.
1 Історія колективізації сільського господарства Української РСР : Зб. докумен
тів і матеріалів. У 3 т. — К., 1971.— Т. 3.— С. 81—82.
104 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, Мі
Документи та матеріали
Своєчасно організована продовольча та лікувальна допомога (док.
№ 44) якоюсь мірою рятувала людей, але це були лише фрагменти
людського милосердя. Тому, на жаль, такі силкування не могли впли
нути на поширення голоду, який косив людей сотнями тисяч. Абсо
лютно точних і вичерпних даних про кількість його жертв поки що
немає, йде пошук та вивчення відповідних документів, зокрема стати
стики перепису населення. Цікаву наукову розвідку здійснив В. В. Цап-
лін, який встановив, що за матеріалами загсів щорічно в країні
помирало 2,6 мли. чол. Він дійшов висновку, що якби не було голоду
і його жахливих наслідків, то, можливо, смертність людей протягом
1932—1933 рр. залишилась би сталою, тобто на рівні попередніх ро
ків. Однак у 1932—1933 рр. щороку вмирало 4 мли. чол. Таким чином,
є припущення, що смертність від голоду в ті роки становила 2,8 млн.
чол. (по 1,4 млн. чол. щорічно). В. В. Цаплін додає до цієї кількості
1 млн. чол. незареєстрованих загсами смертей саме в 1933 р. і вважає,
що загальна кількість жертв голоду може становити 3,8 млн. чол.2
Найбільша смертність населення була зафіксована на Україні, Пів
нічному Кавказі та інших регіонах країни. Зокрема, в «Кон’юнктурному
огляді руху населення СРСР за 1930—1934 рр.», який зберігається
в ЦДАНГ СРСР, зазначається, що кількість померлих на Україні в
1933 р. становила 2,9 млн. чол., що майже більше половини ніж по
всій країні3. Таким чином, зроблена науковцем спроба визначити
кількість жертв голоду по регіонах і в цілому заслуговує на увагу.
Деякі дослідники дійшли висновку про те, що на Україні від голоду
загинуло 3,5 млн. чол.4 За підрахунками М. Панчука та С. Діброви
лише в 16 районах Київської області протягом травня 1933 р. від
голоду вмерло 15 858 чол., а за першу декаду червня— 14 540 чол.5 6
2 Цап лин В. В. Статистика жертв сталинизма в 30-е годи // Вопр. истории.
— 1989.—№ 4,— С. 178.
3 Там же.
4 Кульчицький С. В. 1933: трагедія голоду.— К., 1989.— С. 47.
5 Рад. Україна.— 1988.— 6 серп.
6 XII з’їзд Комуністичної партії (більшовиків) України: доповіді і резолюції,—
[X.], 1934.— С. 90.
* Вони поселилися переважно в Скадовському, Голопристанському, Каховському
та Хорлівському районах (ЦДАЖР УРСР, ф. 166, оп. 10, спр. 1544, арк. 1).
Ці скорботні втрати не були, однак, єдиними на той час. Були ще
й репресовані селяни, які знаходилися в тюрмах і таборах, втікачі до
міст та за межі України, а також спецвиселенці. Скільки їх? На XII
з’їзді КП(б)У (січень 1934 р.) П. П. Постишев назвав цифру ліквідо
ваних куркульських господарств — 200 тис.5 Якщо припустити навіть
мінімальний склад сімей (3 чол.), то і це становитиме більш ніж пів-
мільйона чоловік.
Картина спустошення деяких українських сіл була вражаючою.
Вимерлі села заповнювало населення з інших регіонів країни. Вже у
вересні 1932 р. на території Одеської області розмістилися 15 тис.
переселенців із Середньої Азії *. В серпні 1933 р. було створено Все
союзний переселенський комітет при Раднаркомі СРСР. В результаті
його діяльності 21,8 тис. господарств (понад 117 тис. чол.) з інших
районів країни наприкінці 1933 р. розселилися по областях України
(док. № 49). Однак спроби сталінського керівництва замести таким
чином сліди своєї політики були малоефективними — майже половина
переселенців повернулася згодом до своїх попередніх домівок.
Жодним словом не згадувалося про голод у самовпевненій допо
віді Сталіна про підсумки першої п’ятирічки на об’єднаному (січень
1933 р.) Пленумі ЦК. і ЦКК ВКП(б). Навпаки, Сталін запевняв, що
добробут робітників і селян зростає щорічно (і це в країні, де протя
гом 1929—1935 рр. існувала карткова система та голод на селі).
Страшне лихоліття називалося «проривом» на господарському фрон
ті. Звичайно, виголошені Сталіним гасла були далекі від дійсності.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 105
Документи та матеріали
А вона була такою, що примусова колективізація й хлібозаготівлі
супроводжувалися репресіями (док. № 45, № 46). Чи не з легкої руки
Сталіна це відбувалося? Ще на XVI з’їзді партії (червень — липень
1930 р.) він наголошував: «Репресії є потрібний елемент наступу, але
елемент допоміжний, а не головний»7. Головним була суцільна колек
тивізація та ліквідація куркульства як класу. «Ви можете заарешту
вати й заслати десятки й сотні тисяч куркулів»,— наставляв Сталін
делегатів з’їзду, застерігаючи водночас, що коли не замінити старі,
капіталістичні форми господарства новими, то куркульство все одно
відродиться і буде зростати. «Немає більше повороту до старого,—
зазначав він.— Куркульство засуджено і його зліквідують»...8
7 Вісті ВУЦВК — 1930.— 1 лип.
8 Вісті ВУЦВК.— 1930,— 1 лип.
9 Комуніст.— 1933.— 11 січ.
С їоГ З ЇЗД комуністичної партії (більшовиків) України: Доповіді і резолюції.
Що ж у підсумку? Не пройшло й трьох років, як на це запитання
відповів сам Сталін на тому ж січневому Пленумі ЦК партії в 1933 р.:
«Внаслідок здійснення п’ятирічки ми домоглися того, що вибили ціл
ком останні рештки ворожих класів з їх виробничих позицій, розгро
мили куркульню і підготували грунт для її знищення. Такий підсу
мок п’ятирічки в галузі боротьби з останніми загонами буржуазії. Та
цього мало. Завдання полягає в тому, щоб вибити цих колишніх людей
з наших же власних підприємств та установ і остаточно їх знешкоди
ти» 9. Отже визначалась і «перспектива»?
В ті роки вже стійко ввійшла в практику роботи місцевих органів
демонстрація сумлінного виконання вказівок вождя, що не обійшло
і керівництво України. На XII з’їзді КП(б)У в січні 1934 р. П. П. Пос-
тишев відверто визнав: «Треба прямо й цілком певно сказати, що реп
ресії були в ці проривні роки вирішальним методом керівництва пар
тійних організацій України» 10. Винищувальний вогонь сталінського
терору в країні, якому жахнувся весь світ, поглинув сотні тисяч люд
ських доль, а керівники України, напевно, і не думали тоді, що неза
баром і самі спопеляться в ньому, бо попереду був 1937-й...
Добірка матеріалів про голод, яку ми завершуємо,— тільки част
ка документального свідчення цієї трагедії. Суспільні процеси 30-х
років більш багатогранні, суперечливі, взаємозв’язані. Поряд з тру
довим героїзмом, щиросердною вірою в ідеали Жовтня межували па
сивність, страх і пригніченість людей. Проголошені права та свободи
захлиналися, класова мораль відтісняла загальнолюдську. Звичайно,
не слід розглядати події тих років, як лише чорну смугу. Життя було
набагато складніше. Лише комплексний аналіз джерел з позицій істо
ризму допоможе значно наблизитися до істини й правдиво висвітлити
сторінки нашої історії. ■'''7'^
Марочко В. І. (Київ),
Шаталіна Є. П. (Київ)
Док. № 44
З протоколу засідання Білоцерківського райвиконкому Київ
ської області про продовольчу допомогу голодуючим селя-
нам-одноосібникам
З—4 червня 1933 р.
Обговорювали: Розподіл продфонду допомоги трудящим одноосібним
бідняцько-середняцьким господарствам.
Постановили: Поданий тов. Коноховичем проект розподілу продфонду
трудящим одноосібним бідняцько-середняцьким господарствам по се
лах району ствердити. Зобов’язати голів сільрад негайно весь продфонд
106 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
Документи та матеріали
розподілити серед нуждающихся зазначених господарств. Норми вида
чі встановити дві: найбільш нуждающимся на 50% більше середньої,
що припаде при розподілі на одне господарство (приклад, коли на
господарство, поділивши, припадає в середньому один пуд, то най
більш нуждающимся потрібно видати І'/г пуда).
Розподіл провести за списками, відібравши зобов’язання про по
вернення даної продпозики після збору врожаю 1933 р. При розпо
ділі необхідно також урахувати потребу харчування членів сім’ї отри
муючих допомогу господарств, що зараз перебувають на стаціонарно
му лікуванні як дорослих, так і дітей.
Голова райвиконкому
Секретар Бодак
ЦДАЖР УРСР, ф. І, оп. 9, спр. 150, арк. 160. Засвідчена копія.
Док. № 45
Постанова касаційної колегії Верховного суду УСРР про
заміну селянинові Блажку А. І. розстрілу 10 роками ув’яз
нення
1 липня 1933 р.
Ухвала
Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки
Найвищий суд в касаційній колегії кримінальних справ
1 липня 1933 р. в складі голови т. Собчака, членів Рекіної, Палкіна,
5озглянувши в порядкові касаційному справу з вироком виїзної сесії
Дніпропетровського облсуду з 28.III.1933 р., за яким Блажка Антона
Івановича, 25 років, за соцстаном куркуль, засуджено за союзним
законом від 7.VIII.1932 р. та арт. 171 ч. Ill КК до найвищої міри соц-
захисту — розстрілу з конфіскацією належного особисто майна. Реш
ту засуджених в кількості 3-х осіб засуджено за арт. 171 ч. Ill КК на
різні терміни позбавлення волі за те, що вони систематично проводи
ли крадіжку великої і малої худоби та харчових продуктів з колгоспів
та окремих громадян.
Виявив, що покликання касатора Блажка Антона на суворість
визначеної міри соцзахисту уваги варте, тому що з колгоспу ним було
викрадено лише 3 пуди подсолпухів, а худобу крав разом з іншими
засудженими в окремих осіб *, що обставинами справи не вимагається
застосування до нього виключної міри соцзахисту.
* Як зазначається у висновку прокурора від 26 червня 1933 р. уточнено факт,
що А. Блажко крав худобу в одноосібників.
А тому, керуючись 343-354 арт. КПК, Найвищий суд ухвалив: ви
рок облсуду по цій справі щодо Блажка Антона змінити та вважати
його засудженого до позбавлення волі в поправно-трудових таборах
на 10 років з обмеженням прав за пп. а, б, в, арт. 29 КК на п’ять ро
ків. Решту вирока залишити в силі. Ухвала остаточна.
Собчак. Рекіна, Палкій
ЦДАЖР УРСР, ф. 24, оп. 10, спр. 10, арк. 2. Оригінал.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 107
Документи та матеріали
Док. № 46
Постанова касаційної колегії Верховного суду УСРР про
заміну вироку Дніпропетровського облсуду щодо розстрілу
і строків ув’язнення селян за законом від 7 серпня 1932 р.
(«про п’ять колосків»)
4 липня 1933 р.
Ухвала
Іменем Української Соціалістичної Радянської Республіки
Найвищий суд в касаційній колегії кримінальних справ 4 липня
1933 р. в складі голови т. Озола, членів тт. Баранова, Тимощенко
(доповідач т. Баранов) без участі сторін, розглянувши в порядкові
касаційному справу з вироком Дніпропетровського облсуду з 10 люто
го 1933 р., яким засуджено за постановою ЦВК і РНК СРСР з
7.VIII.1932 р. Апалькіна Івана Петровича, 45 років, середняка, несуди-
мого — до розстрілу, а Проскурню Афанасія Васильовича, 33 років,
бідняка, перебував у Червоній Армії з 1918 р. по 1920 р., несудимого,
та Писанця Олександра Семеновича 18 років, середняка, несудимо
го— до позбавлення волі в поправно-трудових таборах далеких міс
цевостей СРСР з конфіскацією їх майна, з обмеженням в правах за
п. а, б, в, арт. 29 КК на 5 років з висилкою за межі УСРР на 5 років.
Ноздрачова Григорія за недоведеністю злочину виправдано.
Засуджені подали касскаргу, в якій покликаються на надмірну
суворість вироку. Розглянувши касскаргу і справу в порядкові арт.
345 КПК — виявив: облсудом невірно кваліфіковано злочини засуд
жених за постановою ЦВК і РНК СРСР з 7.VIII. 1932 р. Злочин за
суджених полягає в тому, що Проскурня, як голова колгоспу, Апаль-
кін — член правління і комірник, Писанець — рахівник, недбайливо
ставились до виконання службових обов’язків щодо вжиття заходів
по охороні врожаю колгоспу, зловживали службовим станом, при
пустили продаж 10 пудів пшениці на приватному ринкові, не вели на
лежного обліку прибутків колгоспу, внаслідок чого колгосп мав збит
ків на 4.526 крб. та на 2.ХІІ.1932 р. хлібозаготівлю виконав лише на
35%. Ці злочинні дії засуджених слід було кваліфікувати за арт. 97 і
99 КК та відповідно із санкцією цих артикулів обирати засудженим
міру соцзахисту. Невірна кваліфікація злочину вплинула на обрання
до засуджених заходу соцоборони.
На підставі зазначеного Найвищий суд в порядкові арт. 343-354
КПК ухвалив: вирока облсуду від 10 лютого 1933 р. змінити. Вважати
за засуджених за арт. 97 і 99 КК до позбавлення волі в поправно-тру
дових таборах — Апалькіна Івана Петровича на 5 років, Проскурню
Афанасія Васильовича та Писанця Олександра Семеновича на 4 роки
кожного, з обмеженням в правах Апалькіна Івана за пп. а, б, в, арт.
29 КК на 5 років, а Проскурню і Писанця без обмеження в правах.
Конфіскацію майна дотично всіх засуджених скасувати. Ухвала оста
точна.
Озол, Баранов, Тимощенко.
ЦДАЖР УРСР, ф. 24, оп. 10, спр. 6, арк. 2—3. Оригінал.
108 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, А® 1
Документи та матеріали
Док. № 47
З відомостей Гавришівської, Сосонської та Якушинецької
сільрад Вінницького району про смертність і факти кані
балізму на грунті голоду * ** *
лютий—серпень 1933 р.
* Складені авторами вибірково на основі статистичних карток; опущені неза-
іовнені та другорядні рубрики, назви деяких з них подані скорочено. Записи у наведе-
іих пунктах відтворено повністю.
** Назва картки.
**♦ ТуТ j далі у відомостях про дітей йдеться про заняття батьків.
**** Якушинецької сільради.
***** яКуШИНЄцЬКОї сільради.
апис акту про смерть **
Прізвище,
ім’я,
то батькові
1
Помер (ла)
2
Вік Де жив
постійно Ремес
ло •••
Де пра
цював
Де
вмер Причина смерті
3 4 5 6 7 8
ташко
іасиль
Дмитрович
28.11
1933 р.
5 років с. Со
сонка
хлібороб в себе — від голоду
юпитко
Іартоха
ндріівна
21.III.
1933 р.
48 років с. Со
сонка
хлібороб в себе від голоду
;ухар
ван
Іикифорович
28.111.
1933 р.
5 років с. Хмель
ове **** *****
хлібороб член кол- вдома
госпу
«Ленін
ський за
повіте
від наглої
смерті
Іасека
Іорфирій
'имкович
5.1V.
1933 р.
50 років с. Яку-
шинець
хлібороб член кол
госпу
«13-річ-
чя
Жовтня>
вдома від наглої
смерті
Іташко
Іанило
Іартинович
9.V.
1933 р.
42 роки с. Со
сонка
хлібороб член ар
тілі
вдома від голоду
>оманенко
ван
Семенович
23. V.
1933 р.
48 років с. Со
сонка
хлібороб одно
осібник
на
доро
зі
від голоду
Іукас
Іарко
Захарович
26.V.
1933 р.
44 роки Гаври-
шівська
с/р
хлібороб член кол
госпу
вдома від опуху
'оманенко
'одоска
Микитівна
11. VI.
1933 р.
6 років с. Со
сонка
хлібороб одно
осібник
встановлено
сільрадою та
міліцією, що
батько зарізав
і з’їв
^оманенко
Ганна
Микитівна
12.VI.
1933 р.
3 роки с. Со
сонка
хлібороб одно
осібник
—- зарізав батько
для їжі
Іахаревич
'ригорій
'имкович
12.VI.
1933 р.
7 років с. Со
сонка
хлібороб одно
осібник
— зарізано
людоїдом
Сравець
Іетро
Васильович
6.VIII.
1933 р.
10 років с. Лисо-
гора •••••
хлібороб одно
осібник
вдома від голоду
їерж. арх. Вінницьк. області, ф . P-927, on. 1, спр. 181, арк. 5, 9; спр. 182, арк. 4, 6;
:пр. 185, арк
P. Р-2067, оп
4, 9; ф. P-2061, on. 1,-спр. 292, арк. 13; спр. 294, арк. 2; спр. 415, арк. 16;
. 1, спр. 93, арк. 8. Оригінали.
'SSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 109
Документи та матеріали
Док. № 48
Лист колгоспника В. Романчука з колгоспу «Перше трав
ня» с. Кринівці Чуднівського району на Вінниччині про від
сутність хліба та посівматеріалу
вересень 1933 р.
Верхівка колгоспу розбазарила хліб і тепер немає зерна на посів в
кількості 450 цнт. Щодо розподілу натуральних прибутків, то й бала
чок нема, бо зерна не мається. Управа колгоспу мала видати 15%
фактичного обмолоту колгоспникам хлібного авансу, но притримали
цих 15%. Управа винайшла новий метод розподілу — не по вироблених
трудоднях, а так званих «штатних» (управа, техробітники, конюхи,
сторожі), а решта можуть ждати на новий врожай. Які ж об’єктивні
причини призвели до цього? А причин мається багато:
1. Колгосп не сам хазяїн, а їм командують. Посіяли там пшени
цю, де вона ніколи не росте (на кремені), хоч колгоспники й запере
чували. Наслідок урожаю — 1 цнт з гектара.
2. Під час уборки не було контролю і розікрали (саме керівники).
По доказу самих колгоспників, що хліб незаконний мається, [тобто]
крадений в гр. Камінського О. Г., Голованя І. Сільрада посилала
виконавців перевірити, і без трусів, поверхово у Камінського знайшли
5 цнт. хліба, в Голованя — 10 цнт краденого хліба. Склали акта і
кінець, а хліба не забрали.
3. Не [було] керівництва з боку партосередку, не було сталих
бригад. Одна сезонна бурякова бригада проробила майже все літо і
200 га цукро-буряка покрили бур’яни.
Тепер стоїть питання, чим обсіяти землю? Держава ж не дасть.
Постановили, що кожний колгоспник повинен обсіяти свою землю *
(хоч він вже 4 роки в колгоспі). Потрібно, щоб вищестоящі організа
ції звернули особливу увагу на наш колгосп, бо колгосп в загрозливо
му стані, колгоспники плачуть, що їх обдурили, зрікаються, що біль
ше не робитимуть, а несвідоме селянство нарікає на вдасть.
* Очевидно, йдеться про постанову РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 20 червня
1933 р. «Про обов’язкові поставки зерна державі колгоспами, одноосібними гос
подарствами з урожаю 1933 р. на основі закону від 19 січня 1933 р.». Вона зобов’я
зувала колгоспників, які засіяли зернові культури на присадибних землях, здавати
зерно з розрахунку фактичного засіву на 5% нижче від норми одноосібників і на 5%
вище від норми колгоспів (Коллективизация сельского хозяйства : Важнейшие поста
новленая Коммунистической партии и Советского правптельства. 1927—1935.— М„
1957.— О. 462—463).
Розтрощити куркульську зграю, що посіли керівні місця, забрати
розкрадений хліб, зібрати посівматеріал. Дати хоч що-небудь на тру
довий день хліба, оздоровити колгосп.
Чуднівський р-н, с. Кринівці, колгосп «Перше мая».
Романчук В.
ЦДАЖР УРСР, ф. 388, оп. 2, спр. 653, арк. 118—119. Копія.
110 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 1
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210208 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:24:45Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | 2025-12-03T18:57:18Z 1990 Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 104–112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210208 uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Документи та матеріали Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) Голод на Украине (1931—1933 гг.) (окончание) Article published earlier |
| spellingShingle | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) Документи та матеріали |
| title | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| title_alt | Голод на Украине (1931—1933 гг.) (окончание) |
| title_full | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| title_fullStr | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| title_full_unstemmed | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| title_short | Голод на Україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| title_sort | голод на україні (1931—1933 рр.) (закінчення) |
| topic | Документи та матеріали |
| topic_facet | Документи та матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210208 |