Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму
На основі аналізу поглядів представників утопічного соціалізму, основоположників марксизму та перших кроків практичної діяльності по будівництву соціалізму розкриваються ідейно-теоретичні джерела та еволюція розуміння В. І. Леніним колективістської сутності соціалізму. На основе анализа взглядов п...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210217 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму / В.Г. Кремень // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 13–24. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860130543228682240 |
|---|---|
| author | Кремень, В.Г. |
| author_facet | Кремень, В.Г. |
| citation_txt | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму / В.Г. Кремень // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 13–24. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | На основі аналізу поглядів представників утопічного соціалізму, основоположників марксизму та перших кроків практичної діяльності по будівництву соціалізму розкриваються ідейно-теоретичні джерела та еволюція розуміння В. І. Леніним колективістської сутності соціалізму.
На основе анализа взглядов представителей утопического социализма, основоположников марксизма и первых шагов практической деятельности по строительству социализма раскрываются идейно-теоретические источники и зволюция понимания В. И. Лениным коллективистской сущности социализма.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:24:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ідейно-теоретичні джерела поглядів В. І. Леніна
До 120-річчя
з дня народження В. І. Леніна
U. Г. Кремень (Москва)
Ідейно-теоретичні джерела
і генезис поглядів В. І. Леніна
на колективістську сутність соціалізму
Яа основі аналізу поглядів представників утопічного соціалізму, основоположників
марксизму та перших кроків практичної діяльності по будівництву соціалізму розкри
ваються ідейно-теоретичні джерела та еволюція розуміння В. І. Леніним колективіст
ської сутності соціалізму.
Здійснення політики перебудови неможливе без створення дійсно нау
кової концепції соціалізму. В зв’язку з цим особливий інтерес виклика
ють ідеї В. І. Леніна про новий суспільний лад, який не лише діалектич
но розвинув погляди К- Маркса і Ф. Енгельса, а й поклав початок їх
практичному здійсненню в складних історичних умовах. Динамічний
розвиток суспільства вимагав від В. І. Леніна постійно звіряти свої тео
ретичні погляди і практичні кроки з досвідом, що складався, суттєво
корегувати первісні задуми щодо соціалістичного розвитку суспільства.
До певної міри подібні завдання постали перед радянським суспіль
ством в умовах перебудови, яка вимагає корегування багатьох поглядів
на соціалізм, що панували десятиліттями, здійснення серйозних змін
в усіх сферах суспільного життя. Важливо підкреслити, що перебудова
передбачає відновлення ленінської концепції соціалізму. Все це знач
ною мірою актуалізує значення ідейно-теоретичної спадщини В. І. Ле
ніна з питань соціалістичного будівництва, його досвід керівництва прак
тичним здійсненням планів соціалістичного будівництва, зокрема реалі
зації найважливішої основоположної риси соціалізму — утвердження
його колективістської сутності.
Колективістська сутність нового суспільного ладу всебічно науко
во обгрунтована основоположниками марксизму-ленінізму. Колектив
ність є характерною рисою соціалістичних суспільних відносин, яка від
ображає товариське співробітництво і взаємодопомогу рівноправних ви
робництв, об’єднаних суспільною власністю на засоби виробництва, єд
ністю цілей і інтересів. В найбільш загальному вигляді колективістські
начала соціалізму можна представити як єдність праці, основаної на
суспільній власності, відносин товариства і взаємодопомоги рівноправ
них власників для досягнення соціалістичних ідеалів, загальних для
всіх трудящих цілей, колективістських форм спілкування у всіх сферах
життєдіяльності, колективістської орієнтації особистості. При цьому слід
підкреслити, що колективність ні в якій мірі не означає приниження,
недооцінку індивідуальності, їх протиставлення, що мало місце в пев
ній мірі в попередні періоди соціалістичного будівництва в нашій краї
ні. Навпаки, колективність мусить створити умови для всебічного роз
витку кожної індивідуальності, розкриття нею всіх своїх творчих потен
цій і здібностей. В той же час слід зазначити, що соціалістична колек
тивність неможлива без розвинутої індивідуальності. Усунення дефор
мацій колективності, утвердження дійсно соціалістичної колективності
в радянському суспільстві є одним з найважливіших завдань пере
будови.
Звичайно, уявлення В. І. Леніна про соціалізм, його колективіст
ську сутність склалися не в стороні від верстової дороги світового су
• ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990, № 1 13
В. Г. Кремень
спільного прогресу. Марксизм-ленінізм в цілому і ленінська концепція
соціалізму зокрема в усіх своїх ідеях плоть від плоті є продовженням
попереднього суспільного досвіду і інтелектуальної діяльності багатьох
поколінь людей. Саме цим значною мірою обумовлені як великі досяг
нення цього суспільно-теоретичного вчення, так і помилки, які були
властиві для теорії і практики соціалізму.
Безпосереднім теоретичним джерелом наукової концепції соціаліз
му, як відомо, стали ідеї трьох великих утопістів Сен-Сімона, Фур’є,
Оуена. Патріархи утопічного соціалізму висунули і розробили чимало
важливих ідей, що стали відправним матеріалом і первинною базою
для наукового соціалізму К- Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна. Серед
цих ідей — концепція колективістської сутності нового суспільного ладу.
Особливе місце в обгрунтуванні колективістської сутності майбут
нього суспільства належить Р. Оуену. Він картає сучасну йому су
спільну систему, побудовану на індивідуалізмі і конкуренції, які супере
чать людській природі. На думку англійського утопіста, людина — не
індивідуальність, а член великої єдності Н2. Він заперечує навіть принцип
особистої зацікавленості, вбачаючи в ньому джерела усіх злиднів і не
доліків людини. Р. Оуен робить висновок про те, що суспільне зло зро
статиме, поки людина живе відокремлено від іншої* 3. А причину тако
го суспільного порядку він вбачає в існуванні приватної власності»
яку розглядає як джерело ворожнечі, шахрайства, проституції, зли
денності, злочинів.
1-2 О у з н Р. Избранньїе сочинения.— Т. II.— М.— Л., 1950.— С. 198.
3 Там же.— С. 174.
В зв’язку з критикою Р. Оуеном індивідуалістичної системи являє
інтерес його аналіз товарного обігу. Він бачить історичну доцільність-
грошової системи на певному етапі суспільного прогресу, яка розвиває
заповзятливість людей. Однак, з іншого боку, вона розвиває в людині
надмірне себелюбство, індивідуалізм, веде до несправедливого розпо
ділу багатств між людьми, поглиблення антагонізму між ними. Вихід
з існуючого становища Р. Оуен бачить у тому, щоб штучний вимір цін
ності — гроші — замінити природним, яким може бути лише людська
праця. Тому цінність кожного товару він пропонує визначати годинами
середньої людської праці, необхідними для його виготовлення. Цими ж
одиницями передбачається визначати і заробітну плату, тобто цінність
самої праці. Дані міркування Р. Оуена стали основою для організації
ним мінових базарів, основний принцип роботи яких полягав у безпосе
редньому обміні продуктів між виробничниками за їх трудовою оцін
кою. В цілому в колективістському характері майбутнього суспільства
англійський утопіст виділяє такі основні принципи, як загальна праця,
спільність володіння і рівність в правах і обов’язках, співпадання при
ватних інтересів з суспільними. Основним осередком суспільства, його
«молекулою» є невелика трудова община. На відміну від існуючої ін
дивідуалістичної системи, де накопичення багатства в руках меншості
було засобом експлуатації більшості, в общині утверджуються зовсім
інші принципи, обумовлені прагненням не до накопичення, а до задо
волення потреб її членів. При цьому Р. Оуен вважає, що загальний ін
терес даватиме більше стимулів до праці, ніж приватний.
Схильність до колективізму Р. Оуен демонструє і при організації
управління в майбутньому суспільстві. Його ідеал — це вільна феде
рація общин на основі самоуправління. Конституція «Нової гармонії»
передбачала, що виконавча влада в ньому належатиме членам ради,
що має обиратися на зборах. Центральна влада по мірі виховання все
бічно розвинутої людини буде втрачати свої повноваження і після вста
новлення царства розуму і науки відпаде її остання функція — ведення
війни. Велику роль у практичному перетворенні суспільства він нада
вав робітничим кооперативам і тред-юніонам. Р. Оуен закликав перетво
14 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990, № І
Ідейно-теоретичні джерела поглядів В. І. Леніна
рити професійні робітничі спілки, що бурхливо розвивалися, у національ
ні товариства, які мали взяти під свій контроль відповідні галузі ви
робництва. По суті мова йшла про перетворення професійних організа
цій у кооперативні, союз яких охопив би все виробництво в країні.
Ідея колективної організації виробництва і споживання характерна
для соціальної системи Ш. Фур’є. Основним осередком його гармоній
ного суспільства стає асоціація чи фаланга, яка по суті є виробничо-
споживчим товариством. Причому в асоціації відсутня система найма
ної праці. Однак III. Фур’є — противник рівності. На його думку, еконо
мічна рівність несумісна з свободою і тому він вважає можливим існу
вання серед членів фаланги багатих і бідних. Це відповідає переко
нанню французького утопіста, що режиму гармонії чужі одноманітність
і зрівняльність. Колективні засади визначають і споживання в фалан
гах, оскільки III. Фур’є рішуче виступає проти системи дрібних домаш
ніх господарств. Однак споживання у нього не носить комуністичного
характеру — житлові приміщення в цій структурі різної якості, а їжа,
що виготовляється, має різну ціну. Фаланга не є ізольованою господар
ською одиницею. Тому, якщо між окремими членами однієї фаланги
торгівля практично відсутня (крім купівлі-продажу акцій), то між фа
лангами вона здійснюється досить активно. При цьому не допускається
приватна торгівля, вона є монополією асоціації.
В порівнянні з Р. Оуеном і III. Фур’є, погляди А. Сен-Сімона на
устрій майбутнього суспільства були меншою мірою колективістськими.
Він зберігає у своєму ідеальному суспільстві приватну власність, класи
підприємців і робітників, підприємницький прибуток. Анархію капіталі
стичного виробництва А. Сен-Сімон намагається подолати без будь-
яких змін його основ. Однак і цей видатний французький утопіст вису
нув ідею суспільного плану робіт, наявність якого найбільш відрізняє
соціальну систему А. Сен-Сімона від капіталістичного ладу. На цій
основі він навіть називає майбутній суспільний лад асоціацією. Однак
буде справедливо підкреслити, що ця назва має умовний характер. Що
стосується власності, то слід відзначити, що А. Сен-Сімон не вважає її
вічною та незмінною. Він визнає необхідність пошуку такого способу
організації власності, яка б забезпечувала найбільший ступінь добро
буту і справжню свободу людини.
Ідея колективності майбутнього суспільного ладу висловлювалась
також представниками російського утопічного соціалізму, зокрема О. І.
Герценом. Характерною рисою їх уявлень було відведення ключової
ролі селянській общині, якій властиві принципи колективізму. Селян
ська община в уявленні прихильників «російського соціалізму» стане
осередком майбутнього державного устрою, що заснований на самоуп
равлінні, де буде обиратися адміністрація і діяти виборний суд.
Немає сумніву в тому, що розуміння видатними домарксистськими
соціалістами ідеї колективності, як і їх погляди в цілому на перетворен
ня суспільства, носили утопічний характер. Вони не тільки не могли пра
вильно визначити шлях і суспільну силу, здатну забезпечити досягнення
поставлених цілей, а й спрощено трактували сутність самої колектив
ності. При цьому головним недоліком було те, що їх колективність но
сила формальний характер, тобто вона не грунтувалась на гармонійно
му співвідношенні загальних і індивідуальних інтересів, в ній був від
сутній механізм, який мав стимулювати як зміцнення самої колективно
сті, так і націленість її на здійснення швидкого, динамічного прогре
сивного розвитку. Тобто не було головного внутрішнього джерела роз
витку суспільства.
Якісно новим етапом в розвиткові суспільної думки став марксизм.
Погляд К. Маркса і Ф. Енгельса на суспільний розвиток як на історич
ний процес з одного боку дозволив виявити об’єктивні тенденції прогре
су людства, а з іншого — зберегти їх від спроб умоглядного конструю
вання в деталях майбутнього колективістського суспільства. Уявлення
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 15
В. Г. Кремені)
про колективістський суспільний лад, що розповсюджувалися протягом
кількох минулих століть, почали втрачати свою утопічну сутність.
К. Маркс і Ф. Енгельс, за висловом В. І. Леніна, підійшли «до майбут
нього розвитку майбутнього комунізму» так, як «природознавець поста
вив би питання про розвиток нового, скажемо, біологічного різновиду,
коли ми знаємо, що він так-то виник і в такому-то певному напрямі
видозмінюється» 4-5.
В одній з рецензій Ф. Енгельса на І том «Капіталу» підкреслюєть
ся: «Ця книга дуже розчарує декого з читачів... дехто з читачів... може
уявити собі, що з неї він тепер довідається, як же, власне, виглядатиме
комуністичне тисячолітнє царство. Хто розраховував на цю приємність,
той серйозно помилявся... Маркс... про те, що буде після соціального
перевороту,., говорить тільки в найзагальніших рисах» 6.
,-5 Ленін В. І. Держава і революція // Повне зібр. творів.— Т. 33.— С. 81.
“Енгельс Ф. Рецензія на перший том «Капіталу» К. Маркса... // Маркс К,
Енгельс Ф. Твори.— Т. 16.— С. 214.
7 Маркс К. Капітал // Там же.— Т. 23.— С. 86.
8 Маркс К. Злиденність філософії // Там же.— Т. 4.— С. 149.
9 Маркс К. Капітал // Там же.— Т. 23.— С. 562.
Головним внеском основоположників марксизму в утвердження ідеї
колективності в суспільстві є обгрунтування об’єктивної історичної не
обхідності встановлення суспільної власності на засоби виробництва.
При цьому вони переконливо довели, що соціалістична колективність
£ історично закономірний продукт не низьких, а вищих форм економіч
ного усуспільнення, що розвиває капіталізм, к. Маркс визначив також
історично і логічно перший крок економічної реалізації загальнонарод
ної власності. Для нього вона полягала в налагодженні планомірної
форми господарства, що передбачає організацію безпосередньо суспіль
ного в народногосподарському масштабі виробництва, виникнення єдиної
загальнонародної кооперації праці. Відомо, що К. Маркс розкрив колек
тивістське суспільство в першу чергу як «союз вільних людей, що пра
цюють спільними засобами виробництва і планомірно... витрачають свої
індивідуальні робочі сили як одну суспільну робочу силу» 7. Разом з тим
ряд висловлювань К. Маркса свідчить про те, що йому чуже догматич
не, одномірне бачення єдиного економічного центру суспільства. Про це
свідчить, зокрема, виділення ним в майбутньому суспільстві «головного
підприємця»8, що, природно, має передбачати наявність «неголовних
підприємців», якими можуть виступати різні ланки економіки, що ма
ють певну господарську самостійність.
Колективістський характер має також мета, яку визначив К- Маркс,
соціалістичного виробництва. Вона полягає у визначенні майбутнього
суспільства як «більш високої суспільної форми, основним принципом
якої є повний і вільний розвиток кожного індивідуума»9. Отже, цілком
очевидно простежується логічний взаємозв’язок способу виробництва
і його мети. Лише система безпосередньо усуспільненого, планомірно
організованого виробництва складає обов’язкову соціально-економічну
передумову перетворення самих результатів праці на користь самих
його учасників. Відзначимо при цьому, що К- Маркс ні в якій мірі не
розглядав розвиток людини лише як розвиток споживача. Він розгля
дав його як обов’язковий атрибут самого процесу суспільного вироб
ництва, бачив в асоційованих трудящих мету і самоціль суспільного ви
робничого процесу.
На зростання тенденцій колективності звертав увагу К- Маркс і при
формулюванні закону розподілу по праці в майбутньому суспільстві.
В «Капіталі» він показав, що вже при капіталізмі дійсним виробничим
робітником виступає не окремий індивід, а «сукупний працівник підпри
ємства», і що випуск споживчих вартостей і трудвитрати на них зале
жать від останнього. Ця тенденція поглиблюється на першій фазі кому
16 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, Nel
Ідейно-теоретичні джерела поглядів В. І. Леніна
нізму, коли вже можна говорити про розповсюдження дії закону роз
поділу по праці і розвиток госпрозрахункових відносин в суспільстві.
Більш детальну характеристику колективістської сутності майбут
нього суспільства К. Маркс дає в «Критиці Готської програми». Він пря
мо підкреслює, що в цьому суспільстві «речові умови виробництва ста
новитимуть колективну власність самих робітників» 10. Глибоко дослід
ницька робота, здійснена К Марксом, дозволила йому дати розгорнуту
характеристику основних рис комуністичного суспільства на нижчій (со
ціалізм) і вищій (комунізм) фазах. І тут важливо підкреслити, що дві
фази розвитку комуністичного суспільства відрізняються ступенем ко
лективності суспільно-виробничого організму та способом розподілу
предметів особистого споживання ".
Уявлення про колективістську сутність майбутнього суспільного
устрою проявились і в поглядах к Маркса і Ф. Енгельса на коопера
цію. Вивчаючи досвід пролетарських кооперативних товариств, вони
звернули увагу на значення кооперативних об’єднань для згуртування
пролетаріату, його класової самосвідомості. Разом з тим К. Маркс од
нозначно стверджував, що кооперативна система ніколи не зможе сама
по собі перетворити капіталістичне суспільство І2. Важливу роль у пе
ретворенні суспільства на соціалістичних засадах кооперація може
відіграти лише за умови завоювання пролетаріатом політичної влади.
В зв’язку з цим безумовний інтерес являє також висловлювання
Ф. Енгельса, який, розглядаючи питання про місце кооперації в системі
держави і суспільства, писав, що «при переході до повного комуністич
ного господарства нам доведеться в широких розмірах застосовувати
як проміжну ланку кооперативне виробництво, — у цьому Маркс і я ні
коли не сумнівались. Але справу треба поставити так, щоб суспільство —
отже, на перший час держава — зберегло за собою власність на засо
би виробництва і, таким чином, окремі інтереси кооперативного това
риства не могли взяти гору над інтересами всього суспільства в ці
лому» 13.
Слід зауважити, що К- Маркс і Ф. Енгельс підкреслювали особли
ву роль кооперації на селі. Сільськогосподарське виробництво при со
ціалізмі, на їх думку, буде представлено у вигляді великих кооператив
них підприємств, що використовують усі переваги великого виробництва,
досягнення науки і техніки. «Наше завдання щодо дрібних селян,—
стверджував Ф. Енгельс, — полягає насамперед у тому, щоб їх приват
не виробництво, їх власність перевести у товариську, але не насильно,
а з допомогою прикладу, пропонуючи для цього громадську допомо
гу» 14. Отже, Ф. Енгельс передбачав небезпечність насильницьких дій
щодо селянства, а тому вимагав від пролетарської держави проведення
обережної політики на селі, застерігав від насильницької експропріа
ції середніх і великих селянських господарств. Ф. Енгельс вважав, що
«економічний розвиток наставить на розум і ці «уперті голови», і серед
нє і велике селянство зрозуміє «переваги кооперативного великого гос
подарства» !5.
Важливо наголосити, що К. Маркс і Ф. Енгельс поширювали колек
тивістські засади на трактування усіх сфер суспільного життя соціаль
ного устрою — економіку, політику, ідеологію. Про це, зокрема, свідчать
їхні погляди на державу в майбутньому суспільстві. Аналіз досвіду Па
ризької комуни дозволив К. Марксу і Ф. Енгельсу зробити висновок
про те, що «робітничий клас не може просто оволодіти готового держав
10 Маркс К. Критика Готської програми // Там же.— Т. 19.— С. 22.
11 Маркс К. Капітал // Там же.— Т. 23.— С. 86—87.
12 Маркс К- Інструкція делегатам тимчасової центральної ради // Там же.—
Т. 16,—С. 194.
17
С. 491.
15 u*yu УРСг
Інститут історії
ИтА 'бібліотек
13 Енгельс Ф. Августу Бебелю // Там же.— Т. 36.— С. 340.
" Енгельс Ф. Селянське питання у Франції і Німеччині // Там
Енгельс
же.— Т. 22.—
Ф. Там же. — С. 495—496.
2. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
В. Г. Кремень
ною машиною і пустити її в хід для своїх власних цілей» 16. Вони наго
лосили на необхідності надання пролетарській державі особливого ха
рактеру, утвердження її нового типу. Значення Паризької комуни, на
думку основоположників марксизму, полягало у тому, що вона поклала
початок створенню принципово нової, соціалістичної демократії, проти
ставила колективізм як принцип функціонування влади індивідуалізму
і елітарності.
16 Маркс К. Громадянська війна у Франції // Там же.— Т. 17.—С. 330.
17 Л е н і н В. І. Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демо
кратів? // Повне зібр. творів.— Т. 1.— С. 236.
Особлива роль в розвиткові поглядів на соціалізм належить В. І.
Леніну. І не лише тому, що його геній, який успадкував увесь позитив
ний досвід багатовікових шукань людства, дозволив значно поглибити
розуміння сутності соціалізму на основі світового суспільного прогресу
наприкінці XIX — на початку XX ст., а й тому, що йому довелось здійс
нювати керівництво практичною діяльністю багатомільйонних мас по
переходу до нового суспільного ладу. Остання обставина об’єктивно по
ставила перед ним завдання апробації концепції соціалізму на практи
ці, аналізу істинності різних її аспектів, подальшого розвитку на цій
основі теоретичних поглядів і динамічного застосування нових теоре
тичних здобутків у практичному житті.
Роки, коли В. І. Ленін очолював керівництво Радянської держави,
відзначалися як ніколи стрімким перебігом подій, теоретичним аналі
зом ситуації, що виникала, виробленням на цій основі нових ідей у по
єднанні з їх оперативним втіленням в життя. Ці обставини обумовили
швидкий розвиток поглядів В. І. Леніна на соціалізм, а також їх суттє
ву відмінність на різних етапах діяльності партії. Можна, мабуть, го
ворити про два основні типи розуміння сутності соціалістичного устрою
В. І. Леніним. Один з них був більшою мірою пов’язаний з традиційни
ми марксистськими уявленнями і втілювався певним чином у політиці
воєнного комунізму. Інший виник на основі ленінського аналізу досві
ду суспільних перетворень в перший період після Жовтня 1917 р. і був
матеріалізований в новій економічній політиці. Відмінності між двома
типами поглядів на соціалізм суттєві. Ці відмінності виявляються, зо
крема, в розумінні сутності колективістських засад нового суспільно
го ладу.
Спираючись на вчення основоположників марксизму, В. І. Ленін
ще у дожовтневий період висловлював ідею про те, що соціалізм не
лише ліквідує приватну власність, а й ліквідує товарне виробництво
і обмін. Планомірний розвиток економіки, на його думку, несумісний
з законом вартості, що діє стихійно. Показовим у цьому плані є вислов
лювання В. І. Леніна про те, що «для організації великого виробництва
без підприємців потрібне... знищення товарної організації суспільного
господарства і заміна її організацією общинною, комуністичною, коли б
регулятором виробництва був не ринок, як тепер, а самі виробники, са
ма громада робітників, коли б засоби виробництва належали не при
ватним особам, а всьому суспільству» 17.
Перемога Жовтневої революції висунула на перший план практич
ні питання переходу від капіталізму до соціалізму. Відповідно до по
глядів В. І. Леніна цей перехід мав базуватися на націоналізації вели
кої промисловості, банків, транспорту, землі, великих підприємств оп
тової та роздрібної торгівлі і створенні на цій основі суспільної влас
ності. Однак, як відомо, суспільний розвиток ніколи не відбувається у,
так би мовити, стерильних умовах, а тим більше їх не існувало в період
великих революційних перетворень. Під час націоналізації утворилося
таке становище, коли довелося суттєво розширити коло націоналізова
них підприємств. До нього увійшли також і багато таких, які вели тор
гівлю продовольчими товарами, що було обумовлено значним загост
ренням продовольчої потреби. За таких обставин уряд був змушений
18 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
Ідейно-теоретичні джерела поглядів В. І. Леніна
докласти зусиль, як писав В. І. Ленін, до «налагодження надзвичайно
складної і тонкої сітки нових організаційних відносин, які охоплюють
планомірне виробництво і розподіл продуктів, необхідних для існування
десятків мільйонів людей» IS * * 18.
IS Л е н і н В. І. Чергові завдання Радянської влади // Там же.— Т. 36.—
С. 161.
Ленін В. І. Чорновий начерк проекту програми // Там же.— С. 71.
Ленін В. І. Нова економічна політика і завдання політосвіт // Там же.—
Т. 44.— c. 148.
з' Ленін В. І. Про продовольчий податок // Там же.—Т. 43,—С. 201.
В тих умовах В. І. Ленін вже ясно бачив необхідність налагоджен
ня товарообміну між містом і селом, розглядаючи його, зокрема, як
єдино можливу економічну форму союзу робітничого класу і селянства.
Однак важливо зауважити, що товарні відносини він розглядав як ви
мушене і тимчасове явище і висловлював думку про необхідність їх
згортання в міру розвитку соціалістичної власності і зміцнення плано
мірного регулювання народного господарства.
З метою організації стійкого товарообміну між робітничим класом
і селянством В. І. Ленін пропонував створити споживчо-виробничі комі
тети постачання та збуту (постачзбуткоми) при Радах робітничих, се
лянських і солдатських депутатів і такі ж волосні союзи. Функції нових
організацій полягали у здійсненні планомірної заготівлі сільськогоспо
дарської продукції за твердими державними цінами (в першу чергу
хліба, на який вводилась монополія), постачанні робітників сільсько
господарськими продуктами, а селян — промисловими товарами, забез
печенні відповідного рівня цін на ринку, боротьбі зі спекуляцією. При
цьому він навіть припускав можливість примусового об’єднання усього
населення в ці організації. «Не скасовуючи (тимчасово) грошей і не за
бороняючи окремих угод купівлі-продажу окремими сім’ями, ми повин
ні насамперед зробити обов’язковим, за законом, проведення всіх таких
угод через споживчо-виробничі комуни», — писав В. І. Ленін 19.
Однак здійснити це не вдалося. Поширення голоду в країні призво
дило до небаченої спекуляції та зривів реалізації продовольства за
твердими цінами. Це в свою чергу поглиблювало кризу. З початком ін
тервенції та громадянської війни вбачався один вихід із становища: про
ведення повної централізації економіки. Це в свою чергу призвело до
введення продрозверстки. Вживались заходи, спрямовані на скасування
не лише приватної торгівлі, а й торгівлі взагалі. Розширювалась галузь
безгрошових розрахунків, йшла підготовка до скасування грошей,
оформлювався єдиний централізований державний розподільний апа
рат. Згодом В. І. Ленін писав, що в той період в централізації перед
бачався «безпосередній перехід старої російської економіки до держав
ного виробництва і розподілу на комуністичних началах»20. Однак прод-
розверстку він і тоді оцінював як вимушену міру, форму воєнно-політич
ного союзу пролетаріату з селянством, викликану надзвичайними умо
вами.
Про істинність такої оцінки свідчить подальша доля продрозверст
ки. Після завершення громадянської війни, тобто коли зникли надзви
чайні умови, селянство, яке досі мирилося з нею, почало активно вияв
ляти невдоволення відносинами, що існували. Дуже швидко ступінь не
вдоволення став небезпечним для існування самої системи пролетар
ської влади. В той період В. І. Ленін з притаманною йому особливістю
відчувати зміни обстановки і робити відповідні висновки відзначає, що
правильною політикою пролетаріату, який здійснює свою диктатуру
в дрібноселянській країні, є обмін хліба на продукти промисловості,
необхідні селянинові. Тільки така продовольча політика здатна зміцни
ти основи соціалізму і привести до його повної перемоги 21. Так почи
нався перехід до нової економічної політики, всебічне обгрунтування
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 2* 19
В. Г. Кремень
і здійснення якої було величезною заслугою В. І. Леніна. Формувався
новий погляд на соціалізм.
Найбільш повне теоретичне обгрунтування ленінська концепція со
ціалізму отримала в останніх статтях В. І. Леніна «Сторінки з щоден
ника», «Краще менше, та краще», «Про кооперацію», «Лист до з’їзду»
та в інших працях, які були написані в період з грудня 1922 р. до бе
резня 1923 р. Характеризуючи їх зміст, М. І. Бухарін у 1929 р. підкрес
лював, що «вони являють собою органічні частини одного великого ці
лого, одного великого плану ленінської стратегії і тактики, плану, роз
винутого на основі цілком визначеної перспективи» 22. Ці статті в діа
лектичній єдності з попередніми працями В. І. Леніна становили план
побудови колективістського за своєю сутністю суспільства, окреслю
вали практичні кроки політико-організаційного характеру. Більше то
го — аналіз останніх статей В. І. Леніна свідчить про те, що він чітко
бачив ті небезпеки та загрози, що тільки народжувалися в той період,
але які мали в майбутньому зрости до загрозливих для соціалізму мас
штабів. Горезвісними стали такі антиколективістські явища, як бюро
кратизм і безконтрольна особиста влада, що прямо підмінювали колек
тивний характер політичної влади індивідуалістським способом керів
ництва суспільством.
22 Бухарця Н. И. Политическое завещание Ленина. Доклад на траурном за-
седании, посвященном пятилетию co дня смерти Ленина // Коммунист.— 1988.— № 2.
— С. 93.
22 Ленін В. І. Про кооперацію // Повне зібр. творів.— Т. 45.— С. 357.
24 Ленін В. 1. До четвертих роковин Жовтневої революції І/ Там же — Т. 44.
— С. 143.
22 Ленін В. І. Про кооперацію // Там же.— Т. 45.— С. 352—353, 355.
2° Ленін В. І. Первісний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади»
fl Там же.— Т. 36.— С. 153.
27 Ленін В. І. Про кооперацію // Там же.— Т. 45.— С. 354.
В працях В. І. Леніна останнього періоду викладена реалістична
програма будівництва соціалізму, яку він визначав як «докорінну змі
ну всієї точки зору нашої на соціалізм» 23. Ключова ідея його концеп
ції, яка покладена в основу усього плану побудови нового суспільства,
пронизує усі його складові, служить своєрідною методологічною від
правною усіх практичних дій. її основний зміст полягає у тому, що тре
ба будувати «не па ентузіазмі безпосередньо, а з допомогою ентузіаз
му, народженого великою революцією, на особистому інтересі, на осо
бистій заінтересованості, на господарському розрахунку»24. Ця ленін
ська думка багато років не лише ігнорувалася на практиці, а й до ос
таннього часу і усвідомлювалася часто-густо вузькопрогматично. В по
няття інтересу покладався лише його матеріальний аспект, розмежову
вався особистий і колективний інтерес.
Ядром нової концепції побудови соціалізму стала ідея кооперації.
В. І. Ленін не раз відзначав, що лад соціалізму буде являти собою «лад
цивілізованих кооператорів»25. При цьому ідея кооперації зазнала в уяв
ленні В. І. Леніна суттєвих змін і набула дальшого розвитку. Для пе
ріоду воєнного комунізму був властивий погляд па сільську кооперацію
передусім як на пережиток буржуазного суспільства, а робітнича
кооперація розумілась в першу чергу як загальнодержавна організація
виробництва чи, за висловом В. І. Леніна, як «єдиний всенародний
кооператив»26. Але вже у 1921 р. він висловлює тверде переконання,
що шлях до соціалізму пролягає через кооперацію, але не у вигляді
загальнодержавної організації. Визначення кооперації як різновиду
капіталістичного підприємства, одну з перехідних до соціалізму форм
передбачало її оцінку як одного з засобів нової економічної політики.
Розуміння кооперації як кінцевої мети соціалістичного будівництва ро
било вже неп засобом досягнення цієї мети. Ось чому В. І. Ленін на
голошував, щоб перейти до соціалізму, потрібно «досягти через неп
участі в кооперації поголовно всього населення»27. І ще один ленінський
20 /$S.V 0130—5247. Укр. іст. журч., 1990 № І
Ідейно-теоретичні джерела поглядів В. І. Леніна
вислів з цього приводу: «Не кооперацію треба пристосовувати до непу,
а неп до кооперації»28. З цих положень випливає висновок: якщо нова
економічна політика з побудовою соціалізму виснажує свої потенції, т&
кооперація стає невід’ємною частиною економіки нового ладу.
28 Ленін В. І. Лист В. О. Тихомирову і доручення секретареві // Там же.—
Т. 54 —c. 195.
29 Див.: Лайковский В. Ленинские идеи о кооперации и их реализация на
селе І/ Партийная жизнь.— 1988.— № 11.— С. 47—48.
88 Ленін В. І. Плани тез «Про роль і завдання профспілок в умовах нової
економічної політики» // Повне зібр. творів.— Т. 44.— С. 478.
31 КПРС в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК.— К.,
1979.— Т. 2,—С. 398.
32 Ленін В. І. Проект тез про роль і завдання профспілок // Повне зібр. тво
рів,-Т. 44,—С. 331.
Варто підкреслити, що теоретичні погляди В. І. Леніна щодо коопе
рації швидко знаходили своє відображення в політичних документах
того часу і в основному послідовно здійснювалися на практиці. Основні
принципи організації кооперації були достатньо повно представлені
в декреті Раднаркому від 17 травня 1921 р. і в постанові IX Всеросій
ського з’їзду Рад від 28 грудня 1921 р. «Про сільськогосподарську ко
операцію»29. Важливою рисою ленінського розуміння колективності ста
ло визнання ідеї госпрозрахунку, що ставило відносини в трудових ко
лективах, між ними, а також колективу з державою на міцний економіч
ний фундамент. Госпрозрахунок дозволяв використовувати в цілях при
скореного соціально-економічного прогресу усю гаму інтересів, що мали
місце в суспільстві, — як особистих, так і колективних. При цьому важ
ливо звернути увагу на дві обставини, що випливають з ленінської кон
цепції госпрозрахунку. Перша з них полягає у тому, що В. І. Ленін ба
чив причину переводу державних підприємств на госпрозрахунок в по
требі самої соціалістичної економіки, в необхідності створення особистої
матеріальної зацікавленості трудящих в кінцевих результатах праці,
в забезпеченні потрібних темпів суспільного розвитку.
У цьому відношенні заслуговує на підвищену увагу кваліфікація
В. І. Леніним беззбитковості та прибутковості державних підприємств
як захист інтересів робітничого класу30. І друга обставина. Переведення
державних підприємств на госпрозрахунок В. І. Ленін не розглядав як
перешкоду в здійсненні централізованого керівництва народним госпо
дарством. Разом з тим він підкреслював необхідність зміни методів пла
нового керівництва таким чином, щоб підвищити значення економічних
способів і форм господарського управління. Слід відзначити, що ці по
ложення були закріплені в політичних документах того періоду. В рі
шеннях XII з’їзду РКП(б), зокрема, підкреслювалося: «Оскільки дер
жава залишається не тільки власником, а й господарюючим суб’єктом
у відношенні до більшості продуктивних сил промисловості й транс
порту та у відношенні до кредитних коштів, остільки планове начало
при непі щодо обсягу мало чим відрізняється від планового начала
в епоху воєнного комунізму. Але воно найрадикальніше відрізняється
щодо методів. Главкократичне адміністрування замінюється господар
ським маневруванням». (Підкреслено автором —В. А.) 31.
Такий підхід до господарського будівництва дозволяв значно під
вищити виробничу активність робітничого класу, виховувати у трудо
вих колективах відповідальність за результати роботи, формувати в лю
дях почуття господаря країни, залучати їх до управління виробництвом.
Широко відоме висловлювання В. І. Леніна про профспілки як школи
комунізму. А в зв’язку з’переведенням державних підприємств на госп
розрахунок він ставив також завдання, щоб профспілки стали «шко
лою управління соціалістичною промисловістю (а потім поступово і зем
леробством) для всієї маси робітників, а потім і для всіх трудящих» 32.
Ці ленінські слова свідчать про те, що В. І. Ленін передбачав поши
рення принципу госпрозрахунку і на сільськогосподарське виробницт
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1 21
В. Г. Кремень
во. При цьому, мабуть, йшлося б про колективні суб’єкти господарю
вання, створені добровільно на основі всебічного врахування корінних
інтересів селянства.
В. І. Ленін розвиває погляди К- Маркса і Ф. Енгельса щодо плано
мірності функціонування соціалізму як однієї з характерних рис його
колективістської сутності. Ще у 1900 р. він таким чином визначив по
няття планомірності: «Постійна, свідомо підтримувана пропорціональ-
ність, дійсно, означала б планомірність»33. При цьому В. І. Ленін ви
ходив з тієї ж методологічної посилки, що і основоположники марксиз
му, а саме — розглядав суспільство як систему, всі складові частини
якої взаємозв’язані та взаємообумовлені. Ця обставина означає, що без
дотримування певних пропорцій, без узгодження різних частин такого
соціального організму, як суспільство, неможливий не тільки його дина
мічний розвиток, а й просто нормальне функціонування. Це стосується
усіх сфер суспільного життя і, в першу чергу, виробництва.
33 Ленін В. І. Некритична критика // Там же.— Т. 3.— С. 586.
34 Ленін В. І. Зауваження на другий проект програми Плеханова // Там же.—
Т. 6,—С. 218.
35 Ленін В. І. Держава і революція // Там же.— Т. 33.— С. 95.
Також важливим є і визначення В. І. Леніним мети суспільного ви
робництва. Він, наприклад, не погодився з трактуванням Г. В. Плеха-
нова, що було викладено у другому проекті програми РСДРП і зводи
лося лише до задоволення потреб як усього суспільства, так і його ок
ремих членів. «Цього, — відзначав В. І. Ленін, — мало. Отаку органі
зацію, може, ще й трести дадуть. Виразніше було б сказати «за рахунок
усього суспільства» (бо це включає і планомірність і вказує на спрямо
вувача планомірності), і не тільки для задоволення потреб членів, а для
забезпечення повного добробуту і вільного всебічного розвитку всіх
членів суспільства»34. З цього зауваження випливають, як мінімум,
два висновки. Перший полягає у тому, що В. І. Ленін серед ключових
рис планомірності вбачав наявність загальної мети, яка б обумовлю
валася соціалістичною власністю на засоби виробництва, а в кінцевому
рахунку і спільністю цілей та інтересів усіх членів соціалістичного су
спільства. І другий висновок. Формулювання загальної мети соціалі
стичного виробництва доповнює розуміння думки В. І. Леніна про ха
рактер соціалістичної колективності, в першу чергу про співвідношен
ня колективного та індивідуального аспектів. Ним цілком очевидно ви
словлена думка про зміст колективного як способу задоволення інди
відуальних потреб людини, але таких потреб, які найбільшою мірою
сприяють всебічному гармонійному розвиткові особистості.
Вбачається важливим привернути увагу читачів ще до однієї ле
нінської думки, що також дозволяє розкрити сутність соціалізму. Напе
редодні Великої Жовтневої соціалістичної революції В. І. Ленін від
значав хибність «уявлення, ніби соціалізм є щось мертве, застигле, раз
назавжди дане, тоді як насправді тільки з соціалізму почнеться швид
кий, справжній, дійсно масовий рух вперед в усіх галузях суспільного
і особистого життя, рух, який відбуватиметься при участі більшості
населення, а далі всього населення»35. Ці висловлювання переконливо
засвідчують, якого значення надавав В. І. Ленін нерозривному зв’язку
докорінних рис кожної суспільної системи з напрямом її розвитку. Дійс
но, саме в розвитку найбільш повно виявляється сутність будь-якої си
стеми відносин, у тому числі і колективістських відносин соціалістично
го суспільства.
Разом з тим аналіз розвитку нашої країни дозволяє зробити висно
вок про недостатню увагу саме до питань розвитку, тобто до законів
саморозвитку системи суспільних відносин. В діяльності керівництва
партією і країною акцент переважно робився на досягнення лише на
мічених рубежів, сконструйованого ідеалу. При цьому з поля зору випа
дали внутрішні джерела прогресу, здатність системи суспільних відно
22 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210217 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:24:47Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кремень, В.Г. 2025-12-03T19:16:29Z 1990 Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму / В.Г. Кремень // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 13–24. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210217 На основі аналізу поглядів представників утопічного соціалізму, основоположників марксизму та перших кроків практичної діяльності по будівництву соціалізму розкриваються ідейно-теоретичні джерела та еволюція розуміння В. І. Леніним колективістської сутності соціалізму. На основе анализа взглядов представителей утопического социализма, основоположников марксизма и первых шагов практической деятельности по строительству социализма раскрываются идейно-теоретические источники и зволюция понимания В. И. Лениным коллективистской сущности социализма. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму Идейно-теоретические источники и генезис взглядов В. И. Ленина на коллективистскую сущность социализма Article published earlier |
| spellingShingle | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму Кремень, В.Г. Статті |
| title | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму |
| title_alt | Идейно-теоретические источники и генезис взглядов В. И. Ленина на коллективистскую сущность социализма |
| title_full | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму |
| title_fullStr | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму |
| title_full_unstemmed | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму |
| title_short | Ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів В. І. Леніна на колективістську сутність соціалізму |
| title_sort | ідейно-теоретичні джерела і генезис поглядів в. і. леніна на колективістську сутність соціалізму |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210217 |
| work_keys_str_mv | AT kremenʹvg ídeinoteoretičnídžerelaígenezispoglâdívvílenínanakolektivístsʹkusutnístʹsocíalízmu AT kremenʹvg ideinoteoretičeskieistočnikiigenezisvzglâdovvileninanakollektivistskuûsuŝnostʹsocializma |