В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма)
Рецензія на видання: В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма).Киев: Наук. думка. 1989.—248 с.
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210279 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) / З.В. Першина // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 146–148. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860159027470663680 |
|---|---|
| author | Першина, З.В. |
| author_facet | Першина, З.В. |
| citation_txt | Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) / З.В. Першина // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 146–148. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на видання: В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма).Киев: Наук. думка. 1989.—248 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія
ни, який вийшов у світ в 1983 р.’, у ній
виявлено набагато більше фактів проле
тарських виступів. Наприклад, в Одесі —
на 118, в Києві — на 80, в Катериносла
ві — на 69, в Харкові — на 49, в Микола
єві— на 80.
Позитивною стороною довідника є й те,
що майже в кожній позиції дається по
клик на кілька архівних та опублікованих
джерел, причому нерідко суперечливих. У
такому випадку наводиться підрядкова до
відка, яка наштовхує читача на їх уважне
вивчення, перевірку й уточнення.
Привертають увагу зібрані у книзі ма
теріали про тісні інтернаціональні зв’язки
пролетаріату України з багатонаціональним
пролетаріатом країни, насамперед з росій
ським. Особливу цінність становлять доку
менти, що показують роль більшовицьких
організацій в інтернаціональному вихован
ні трудящих на основі марксистсько-ленін
ської теорії і програми партії з національ
ного питання, висвітлюють непримирену бо
ротьбу більшовицьких організацій, робіт
ничого класу щодо заборони царським
урядом святкування 100-річчя з дня на
родження великого сина українського на
роду Т. Г. Шевченка.
Значну роботу упорядники «Хроніки»
провели і по складанню географічного по
кажчика, який дає можливість читачеві
дізнатися не тільки про революційні висту
пи пролетаріату в тому чи іншому насе
леному пункті, а й переконатися, що про
летаріат великих промислових центрів, ке
рований більшовиками, був основною си
лою визвольного руху на Україні.
Позитивно оцінюючи книгу, слід вказати
й на окремі її недоліки. Вона набагато б
виграла, якби в ній були використані фон
ди не лише державних, а й партійних ар
хівів. Напевно, збагатили б її й документи
3 История Украинской ССР. В 10 т. Т.
5. Украйна в период империализма (нача
ло XX века).— Киев, 1983.— 558 с.
про участь у революційній боротьбі дріб
нобуржуазних партій, по відношенню до
яких більшовики на чолі з В. І. Леніним у
той період проводили лівоблокістську так
тику. В ряді позицій книги відсутній пере
лік вимог, лозунгів, з якими виступали
робітники, Інколи упорядники обмежують
ся лише констатацією факту виступів про
летарських мас (с. 190, поз. З, 7,10 зверху;
с. 191, поз. 4 зверху, 5 знизу; с. 212, поз.
2, 3, 6 зверху).
Іноді повторюються помилкові положен
ня інших авторів, зокрема, про вибори в
Конотопі Ради робітничих депутатів (Ради
уповноважених) (с. 124). Фактично ж це
було бюро уповноважених залізничників
станції Конотоп, про яке повторно, але
вже з посиланням на архівне джерело,
йдеться на с. 125. На цій же сторінці зга
дується нарада представників від робітни
ків 35 заводів, що відбулася 2 листопада
1905 р., але про те, де вона проходила, не
повідомляється.
Порушено алфавітний принцип при пере
ліку назв міст, де 11 грудня відбувалися
революційні виступи робітників (с. 144—
145). Недбало оформлені деякі примітки.
В ряді використаних видань відсутні ви
хідні дані (с. 360, №№ 86, 96, 142); в де
яких— неправильно вказується рік видан
ня (с. 360, № 100; с. 361, № 148; с. 362,
№ 169). У географічному покажчику не
вказуються сторінки «Хроніки», де йдеться
про революційні виступи в названому насе
леному пункті (с. 370, поз. 8 зверху).
В цілому зазначені недоліки істотно не
впливають на позитивну оцінку рецензова
ної праці. Вона стане в пригоді всім, хто
цікавиться історією героїчного минулого
Батьківщини, сприятиме дальшому дослід
женню революційного робітничого руху,
діяльності більшовицьких організацій.
О. П. КОСТЯНКО (Ровно),
В. І. ЧЕРВІНСЬКИИ (Київ)
В. Г. С арб ей.
Очерки по методологии и историографйи
истории Украйни (период капитализма).
Киев: Наук, думка. 1989.—248 с.
Стало традицією, що в будь-якій рецензії
на монографію чи збірник статей насампе
ред підкреслюється своєчасність виходу у
світ даної книги. Розгляд рецензованої пра
ці також хотілося б розпочати саме з
цього. Причому не на догоду згаданій тра
диційності, а тому, що книга В. Г. Сар-
бея справді відповідає найнагальнішим
запитам нашого часу. Адже нині в іс
торичній науці відбувається перегляд оці
нок ряду важливих подій, діячів істо
ричного минулого. Проте в дискусіях, що
ведуться, є спроби порушити методологіч
ні основи радянської історичної науки. Де
які вчені й публіцисти, наприклад, поси
146
лаючись на пріоритет загальнолюдських
цінностей над класовими, ставлять під сум
нів правомірність класового аналізу у вив
ченні історичного процесу, прямо чи за
вуальовано спростовують основне значен
ня принципу партійності в суспільствознав
стві. А окремі зарубіжні дослідники про
цесу революційної перебудови в нашій
країні закликають покінчити з вигаданим
ними ж самими «культом Леніна».
Автор рецензованої праці справедливо
підкреслює: «Мета таких порад ясна: на
ше ідейне роззброєння перед наступаючим
фронтом буржуазної ідеології» (с. 4). То
му цілком обгрунтовано В. Г. Сарбей від
криває свою книгу спеціальним розділом
«Відкриття й розвиток основоположника
ми марксизму-ленінізму матеріалістичного
розуміння історії». Він переконливо пока
зує, що теоретична спадщина К. Маркса,
Ф. Енгельса, В. І. Леніна була і е могут
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
Критика та бібліографія
ньою методологічною основою, яка допо
магає історикам знаходити правильний
шлях у складному лабіринті історичних
процесів, висвітлювати слабо вивчені, за
плутані сторінки історії. Ця думка прохо
дить червоною ниткою через усю працю,
що структурно складається з двох частин:
«Утвердження теорії марксизму-ленінізму
в історичній науці й крах української бур
жуазно-націоналістичної історіографії» та
«Ленінська теоретична спадщина — мето
дологічна основа наукового розуміння про
блем історії України другої половини
XIX — початку XX ст.»
Слід відзначити, що В. Г. Сарбей орга
нічно пов’язує дослідження висунутих сю
жетів з методологічними реаліями сьогод
нішнього дня, насамперед із завданнями
очищення ленінського підходу до розв’я
зання національної проблеми від пізніших
деформацій, звільнення теоретичної думки
від догматичного підходу до національного
питання, розвитку високого гуманістичного
смислу інтернаціоналізму. Проблема спів
відношення і взаємовпливу національного
й інтернаціонального факторів, їх гносіо-
ЛОГ'ЧНИХ коренів пронизує всю книгу.
На основі широкого кола фактичного ма
теріалу, в тому числі й нового архівного,
автор розглядає кризу буржуазної історич
ної науки на Україні в нерозривному зв’яз
ку з кризою методології буржуазної істо
ричної науки в Росії в цілому. Проте, на
наш погляд, В. Г. Сарбею не вдалося уник
нути в цьому розділі деяких полемічних
«перебільшень». Наприклад, він твердить,
що українська буржуазно-націоналістична
історіографія періоду імперіалізму увібра
ла в себе найреакційніші постулати різних
ідеалістичних філософських систем (с. 39).
Над викладенням цього матеріалу тяжіють
і стереотипи надмірної категоричності,
властиві багатьом історіографічним дослід
женням, присвяченим кризі буржуазної іс
торіографії, в яких начисто перекреслюва
лися позитивні риси праць ряду буржуаз
них істориків, їх спроби перебороти свою
методологічну обмеженість.
Вперше в радянській історіографії читач
знайде у рецензованій праці науково об
грунтований аналіз історичної концепції
М. С. Грушевського та його «школи». Ця
тема розглядається в трьох розділах першої
частини книги.
Звичайно, можна сперечатися з приводу
достатньої чи недостатньої аргументованої
критики автором тих чи інших .трактувань
різних періодів історії України у працях
М. С. Грушевського та його послідовників.
В основному ж уявляється, що цей аналіз
досить грунтовний і діалектичний. Він спи
рається на творче вивчення дослідником
праць М. С. Грушевського, а також на до
сягнення у вивченні історії України спеці
алістів дорадянської й радянської історіо
графії. Певне незадоволення викликає
звернення В. Г. Сарбея до історичних і
публіцистичних праць 40—50-х років з цієї
теми без належної наукової оцінки їх огуль
но-критичного характеру.
Особливий інтерес становлять погляди
М. С. Грушевського на історію Східної Га
личини, Північно-Західної України і За-
1SSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
карпаття, з одного боку, та українських
земель, возз’єднаних з Росією в XVII—
XVIII ст., з другого. Спеціалістам добре
відома створена М. С. Грушевським так
звана теорія «українського П’ємонту» —
західноукраїнських земель, що знаходилися
під владою Гамбурзької монархії, як ні
бито центру визвольної боротьби україн
ського народу.
В. Г. Сарбей не лише згадує про широку
пропаганду цієї теорії М. С. Грушевським,
а й викриває наукову неспроможність його
поглядів на Галичину як на цілком чужо
рідні щодо Росії землі за соціальним та
національним складом населення й історич
ним минулим.
У розділі «Методологічне значення кри
тики В. І. Леніним буржуазно-націоналі
стичних фальсифікацій історії України» ав
тор, поряд з іншими проблемами, розвиває
висунуте ним раніше у статті «В. І. Ленін,
російська революційна соціал-демократія і
спадщина І. Я. Франка» (1983 р.) принци
пове положення про те, що Володимир Іл
ліч не ототожнював суспільно-політичні по
зиції М. С. Грушевського та І. Я- Франка,
як про це твердили деякі дослідники, спи
раючись на ленінський конспект книги
С. М. Щоголєва «Український рух як су
часний етап південноросійського сепара
тизму» (с. 94—97).
Високо оцінюючи аналіз концепції М. С.
Грушевського, проведений В. Г. Сарбеєм,
хотілося б нагадати марксистсько-ленін
ську вимогу про необхідність розглядати
ідейно-політичний шлях громадських діячів
у всій цілісності, з’ясовуючи при цьому
від чого до чого і як ішли вони у своїх
ідейних пошуках. Тому, хоча рецензована
книга й обмежена чіткими хронологічними
рамками епохи капіталізму, проте зовсім
обходити післяжовтневу еволюцію поглядів
М. С. Грушевського, на наш погляд, непра
вомірно. Особливо, якщо враховувати гостру
полемічність даної проблеми і необхідність
встановлення історичної справедливості з
усією науковою скрупульозністю, без очор
нений та будь-якого лакування.
Друга частина монографії присвячена
основоположному значенню праць В. І. Ле
ніна для наукової розробки конкретних
проблем історії України, Зокрема, автор
показує як положення ленінської праці
«Розвиток капіталізму в Росії» допомагали
розв’язувати соціально-економічні питання
історії України дослідникам І. О. Гуржію,
П. Н. Першину, К. В. Воблому, Ф. Є. Ло
сю, О. А. Парасуньку, В. П. Теплицькому,
О. І. Луговій, Л. Г. Мельнику, М. М. Крав
цю та ін.
У рецензованій праці висунуто ряд ці
кавих міркувань щодо дальшого висвітлен
ня даної проблематики. Разом з тим уяв
ляється, що історіографічний аналіз роз
робки ряду досліджуваних проблем істо
рії України (про два шляхи розвитку ка
піталізму в сільському господарстві та ін.)
слід було б тісніше пов’язати з розв’язан
ням їх у дослідженнях із загальноросій-
ської тематики І. Д. Ковальченка, П. А.
Зайончковського, А. М. Анфімова, Г. Рин-
дзюнського та ін.
Далі автор прагне визначити найбільш
10* 147
Критика та бібліогоафія
перспективні напрями вивчення суспільно-
політичного руху на Україні в пореформе-
ний період, зокрема так званого «грома-
дівського». І тут В. Г. Сарбей аналізує
положення ленінських праць в поєднанні
із змістом конкретно-історичних досліджень
української радянської історіографії, ряд
з яких до недавнього часу були недоступ
ними для широкого кола читачів. Розпо
відаючи про період першої революційної
ситуації в Росії, автор розглядає грома-
дівський рух на Україні, що з’явився в
той період і розвивався в наступні деся
тиріччя, в контексті ленінської концепції
загальноросійського визвольного руху. Ад
же, дійсно, фактичний матеріал переконує,
що визвольна боротьба на Україні, незва
жаючи на гостре й складне переплетіння
тут соціальних і національно-релігійних
проблем, розгорталася, підлягаючи загаль
ним закономірностям усієї країни.
Підтримуючи дані спостереження авто
ра, які спираються на фактичний матеріал
досліджень радянських істориків, на поло
ження ленінської історичної концепції, ви
словлюємо жаль, що наведений аналіз не
охопив усієї території України, зокрема її
південного регіону, й обмежився в основ
ному лише періодом 60-х років. А далі?
В. Г. Сарбей не простежує еволюції гро-
мадівського руху в наступне десятиліття.
Хоча слід відзначити, що це об’єктивно
відбиває надто обмежену конкретно-істо
ричну розробку цього питання в історіо
графії.
Неоднозначний і суперечливий характер
має в досліджуваній літературі висвітлен
ня проблеми співвідношення громадівсько-
го і народницького руху на різних етапах
їх розвитку. На це справедливо звертає
увагу автор і робить висновок про те, що
дальше глибоке вивчення даної теми роз
криє нові сторінки історії розвитку рево
люційного єднання й дружби українського
і російського народів.
Хотілося б звернути увагу ще на одну
висунуту В. Г. Сарбеєм у ході історіогра
фічного дослідження загальнометодологіч-
ну проблему — наведене ним твердження
деяких авторів про гальмуючий вплив на
ціонально-визвольної боротьби на процес
розмежування сил демократизму й лібе
ралізму в суспільно-політичному русі (с.
144). Думається, що навіть солідаризую
чись з цією позицією, необхідно було вра
хувати і прокоментувати аргументацію ав
торів, які дотримуються протилежної точ
ки зору.
Великий історіографічний матеріал автор
залучив для висвітлення в останніх двох
розділах другої частини книги основопо
ложних принципів ленінської концепції ре
волюційної боротьби трудящих України в
період імперіалізму, гегемонії робітничого
класу в цій боротьбі. Ці розділи насичені
цікавими творчими роздумами автора.
Спираючись на ленінську періодизацію
визвольного руху в країні, В. Г. Сарбей
висуває й розглядає такі критерії висхід
ної тенденції в його розвитку, як револю
ційне керівництво, участь мас, залучення
національних окраїн у загальноросійську
боротьбу.
Звертає на себе увагу аналіз постановки
і розв’язання в історіографії питання про
зміст ленінських понять «політична армія
революції», «політична армія контрреволю
ції», їх співвідношення з розкриттям ру
шійних сил революційного процесу.
Автор справедливо наголошує на необ
хідності створення синтетичної праці з іс
торії пролетаріату України, в якій у плані
сучасних вимог до історичної науки слід
показати не тільки його формування, склад,
форми боротьби, а й недостатньо вивчені
питання зародження та розвитку соціаль
ної психології пролетаріату, його культури.
Заслуговують на увагу також такі пробле
ми, як висвітлення діяльності дрібнобуржу
азних партій і груп у селах України, вив
чення ролі Всеросійської селянської спілки
й ін.
Привертає увагу вміщений у висновках
монографії заклик автора про те, що не
обхідно посилити взаємодію між академіч
ною, вузівською й галузевою наукою в
активізації історіографічних досліджень.
Цьому допоможе й рецензована нами кни
га.
Проте не всі важливі проблеми історії
України періоду капіталізму знайшли від
ображення в монографії. На жаль, питан
ня культури лишилися поза увагою авто
ра. Правда, обрана ним нарисова форма
дослідження виключає будь-які категорич
ні претензії в цьому плані. Однак сьогодні
нам доводиться лише шкодувати з цього
приводу, оскільки проблеми історії вітчиз
няної, національної культури набувають
першорядного значення в зв’язку із зав
даннями докорінного підвищення загально
культурного і тісно зв'язаного з ним полі
тичного рівня трудящих мас, із завданнями
вирішення міжнаціональних відносин. Мож
на назвати й деякі інші питання, що не
знайшли висвітлення в рецензованій книзі.
Але це—перспектива дальших історіогра
фічних досліджень.
У цілому ж монографія В. Г. Сарбея,
безумовно, збагачує історіографічний арсе
нал радянської історичної науки періоду
революційної перебудови, сприяє методоло
гічній озброєності (а від неї насамперед
залежить, як відомо, рівень професіоналіз
му) істориків, допомагає виробленню ново
го політичного мислення широкої громад
ськості, інтереси якої приковані до істо
ричної долі нашої Батьківщини.
3. В. ПЕРШИНА (Одеса)
Одержано 31.08.89.
148 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 1
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210279 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:00Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Першина, З.В. 2025-12-04T16:40:38Z 1990 Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) / З.В. Першина // Український історичний журнал. — 1990. — № 1. — С. 146–148. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210279 Рецензія на видання: В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма).Киев: Наук. думка. 1989.—248 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) Article published earlier |
| spellingShingle | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) Першина, З.В. Критика та бібліографія |
| title | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) |
| title_full | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) |
| title_fullStr | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) |
| title_full_unstemmed | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) |
| title_short | В. Г. Сарбей. Очерки по методологии и историографии истории Украины (период капитализма) |
| title_sort | в. г. сарбей. очерки по методологии и историографии истории украины (период капитализма) |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210279 |
| work_keys_str_mv | AT peršinazv vgsarbeiočerkipometodologiiiistoriografiiistoriiukrainyperiodkapitalizma |