Хто й коли побудував Софійський собор у Києві?
Що ж стосується того, коли саме було зведено собор, то на сьогодні існує дві думки, пов’язані з літописною традицією. Перша найбільш вірогідна,— Софійський собор був збудований у 1017—1037 рр., як про це повідомляється в деяких списках Новгородського літопису, і друга — його будівництво розпочато у...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210320 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? / С.О. Висоцький // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 145–148. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859635492570529792 |
|---|---|
| author | Висоцький, С.О. |
| author_facet | Висоцький, С.О. |
| citation_txt | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? / С.О. Висоцький // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 145–148. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Що ж стосується того, коли саме було зведено собор, то на сьогодні існує дві думки, пов’язані з літописною традицією. Перша найбільш вірогідна,— Софійський собор був збудований у 1017—1037 рр., як про це повідомляється в деяких списках Новгородського літопису, і друга — його будівництво розпочато у 1037 р. і завершено десь у 40-х роках XI ст.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ
С. О. Висоцький (Київ)
Хто й коли побудував Софійський собор у Києві!
Здавалося б, що це питання, особливо в
його першій частині, ніколи не викликало
сумнівів у дослідників, бо в давньоруській
літературі, зокрема у літописах, є прямі
вказівки, що Софійський собор у Києві
збудував Ярослав Мудрий. Досить згадати
похвалу князю, вміщену в Повісті времен-
них літ під 1037 р.: «В літо 6545. Заложи
Ярославі- городі- великий, у него же града
суть Златая врата; заложи же и церковь
святня Софья, митрополью...» *. Ще більш
раннє повідомлення знаходимо у «Слові
про закон та благодать...» Іларіона, де про
Ярослава Мудрого сказано: «...иже домь
божий великий святки его премудрості!
сьезда на святості- и освещение граду
твоєму» 1 2.
1 Повесть временньїх лет (далі ПВЛ).—
М,— Л„ 1950. Ч. 1,—С. 102.
2 Р о з о в Н. Н. Синодальний список со-
чинений Илариона — русского писателя
XI в. // Slavia Rec. XXXII (1963).—Ses,
2,—S. 168.
3 Никитенко H. Н. Княжеский груп-
повой портрет в Софии Киевской и время
создания собора // Памятники культури.
Новне открьітия: Ежегодник 1986 г.— Л.,
1987 —С. 237—244.
4 Там же.— С. 241.
Що ж стосується того, коли саме було
зведено собор, то на сьогодні існує дві
думки, пов’язані з літописною традицією.
Перша найбільш вірогідна,— Софійський
собор був збудований у 1017—1037 рр., як
про це повідомляється в деяких списках
Новгородського літопису, і друга — його
будівництво розпочато у 1037 р. і заверше-
но десь у 40-х роках XI ст. Дату 1037 р.
дослідники беруть з наведеної вище похва-
ли Ярославу, в якій, правда, мова йде про
всі будови, засновані князем за його 20-
річне правління у Києві. Незважаючи на
те, що в питанні про дату спорудження
собору нема одностайної думки (вона від-
різняється не на багато років), дослідники
ніколи не мали сумнівів, що його було
зведено за часів князювання Ярослава
Мудрого. Для цього, як відомо, були ваго-
мі підстави, що підтверджувалися прямими
свідоцтвами джерел. Але зовсім не погод-
жується з цим Н. М. Никитенко—автор
статті «Князівський груповий портрет у Со-
фії Київській і час створення собору»3.
Вона безапеляційно заявляє, що Софійсь-
кий собор було нібито зведено ще у 1007—
1008 рр. і його будівником був не Ярослав
Мудрий, а його батько — Володимир Свя-
тославич (!?) 4. На яких же підставах, зроб-
лено цей глобальний висновок, що супере-
чить літописній традиції, давньоруським
джерелам і дослідженням багатьох вчених?
Можливо, автору згаданої статті пощасти-
ло знайти якісь нові матеріали, що зміню-
ють погляди на проблему? Зовсім ні!
Н. М. Никитенко свої міркування та вис-
новки робить на основі фрескового зобра-
ження родини Ярослава Мудрого, що ча-
стково збереглася на стінах центрального
нефу собору і яке багато разів досліджува-
лося вченими5. На ньому представлені чо-
тири постаті дітей князя на південній стіні
і ще дві — на північній. Два фрагменти по-
статей були відкриті реставраторами на
пілястрах, що колись продовжувалися у
західну стіну, де знаходилася середня ча-
стина цієї композиції.
Важливим джерелом для вивчення фрес-
ки є малюнок, зроблений з неї у 1651 р.
голандським художником А. ван Вестер-
фельдом. Коли він робив цей малюнок (що
дійшов до нашого часу в копії XVIII ст.),
фреска була у значно кращому стані ніж
тепер і тому художник зафіксував 11 по-
статей. серед яких — три з числа тих, що
були зображені на західній стіні й не збе-
реглися до нашого часу. Малюнок Вестер-
фельда складається з двох рядів. У верх-
ньому зображено старого князя з короною
на голові, хрестом й скипетром у правій
руці та мечем у лівій. За ним — князь-кти-
тор (тобто будівник собору) з моделлю
церкви у руці й також з короною на го-
лові, а далі—його чотири сини у конічних
князівських шапках, причому, два старших
тримають у руках по свічці. У нижньому
ряді малюнка зображено княгиню у коро-
ні та чотири її дочки. Всі особи представ-
лені у багатому вбранні. Дослідники, по-
чинаючи від Я. І. Смирнова, який знайшов
малюнки А. ван Вестерфельда, не сумні-
валися, що особа, яка тримає у руці мо-
дель церкви,—Ярослав Мудрий, бо фреска,
з якої зроблено малюнок, знаходилася у
Софійському соборі. Це — князь-ктитор.
Саме таку атрибуцію з великою самовпев-
неністю ставить під сумнів Н. М. Ники-
тенко. Вона не хоче рахуватися навіть з
тим безперечним фактом, що київський мит-
6Каргер М. К. Портрети Ярослава
Мудрого и его семьи в Киевской Софии //
Учен. записки Ленинград. ун-та. 1954.—
№ 160.— Вьш. 20; Лазарев В. Н. Груп-
повой портрет семейства Ярослава // Л а-
зарев В. Н. Русская средневековая жи-
вописи.— М., 1970.— С. 20; Висоцький
С. О. Про портрет родини Ярослава Муд-
рого у Софійському соборі в Києві // Вісник
Київ, ун-ту. Серія історії та права.— 1967. —
№ 8.— С. 35—43; Poppe A. Kompozy-
сіа fundacyjna Sofii Kijowskiej. W poszu-
kiwaniu ukladu perwotnego//Biuletyn histo-
rii Stuki. — Warszawa, 1968. — № 1.—
S. 3,—27.
10. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 145
Листи до редакції
рополит Петро Могила, за наказом якого
було підновлено фрески собору десь у
40-х роках XVII ст., беззастережно вважав
князя з моделлю церкви у руці Ярославом
Мудрим, а старого князя з хрестом та ме-
чем — Володимиром Святославичем 6. Автор
згаданої статті робить своє припущення:
оскільки князь нібито тримає модель церк-
ви, повернуту апсидами до себе (це питан-
ня спірне і не розв’язується однозначно! —
С. В.), то у даному випадку ми маємо
справу не з ктиторською композицією (в
яких звичайно засновник храму дарував
його модель тому, кому вона присвячува-
лася; у нашому випадку — Софії Премуд-
рості божій, тобто Христу.— С. В.), а із
зображенням сцени освячення Софійського
собору7. А якщо це так, йде далі автор,
то головною особою у композиції повинен
бути не Ярослав Мудрий, а Володимир,
який тримає у руках не Софію, а Десятин-
ну церкву (нібито ми знаємо, який вигляд
мала Десятинна церква! — С. В.). Далі, ви-
ходячи з того, що на малюнку 1651 р.
зображено 8 дітей князя, вона заявляє,
що це родина Володимира та його дру-
жини Анни, бо у Ярослава, мовляв, було
9 дітей8. Важко погодитися з таким тверд-
женням, оскільки число дітей останнього,
які зображені на фресці, знаходилося у
прямій залежності від того, коли викону-
валася композиція. Молодшого сина Яро-
слава — Вячеслава (або Ігоря), який на-
родився у 1036 р., очевидно, з огляду на
малолітстізо не було зображено на цій уро-
чистій фресці. Дуже хитка аргументація
щодо того, нібито на фресці було зобра-
жено тільки чотири сини Володимира з 12 9
та четверо з невідомого числа дочок князя.
6 Висоцький С. О. Реконструкція
портретів родини Ярослава Мудрого в Со-
фії Київській//Археологія.— К-, 1975.—
Т. 17.—С. 11.
7 Никитенко Н. Н. Указ. соч.— С.
238.
8 Там же.— С. 237.
9 Там же.— С. 238.
10 Там же
11 W е і d 1 е W. Mosaici paleocristiani е
Bizantini. Electa editrice.— Milano-Firensce,
1954.— Tav. 45, 47.
Таким чином, Н. М. Никитенко доходить
висновку, що фреска у Софійському соборі
не ктиторська. її докази зводяться до того,
що Христос на ній не був зображений в
центрі композиції і, отже, церкву князь
не дарував йому. Це нібито засвідчує мо-
дель, яку князь тримає апсидами до себе.
Крім того, додає Н. М. Никитенко, князь
з церквою зображений досить далеко від
центра фрески, і тому він не може висту-
пати як даритель 10 11 * *. Це твердження непра-
вильне. Ктиторські мозаїки візантійського
походження з Рима та Равенни виразно
свідчать, що ктитор з моделлю звичайно
зображувався останнім після двох, трьох
і більше святих осіб. Це ми бачимо, на-
приклад, у ктиторських мозаїках церков
св. Лоренцо (578—590 f>p.) та св. Просса-
да (817—824 рр.) у Римі11.
Своїм корінням ктиторські композиції,
на яких зображувалися засновники храмів,
146
сягають давніх християнських традицій.
Приклад мозаїк з Рима та Равенни гово-
рить про те, що вже у VI ст. такі компози-
ції з Христом у центрі та багатьма поста-
тями набувають свого значного поширення.
Особливо це характерно для палеологівсь-
кого періоду розвитку візантійського ми-
стецтва. Не тільки у Візантії, а й у краї-
нах, що зазнавали її культурного впливу,,
існували численні зображення ктиторів з-
моделями побудованих ними храмів. Ба-
гато з таких композицій збереглося до на-
ших днів. Є вони не тільки серед згаданих
італійських мозаїк, а й у Константинополь-
ській Софії (Костянтин та Юстиніан пе-
ред Богоматір’ю з немовлям), південно-
слов’янських країнах. На Русі, крім Со-
фійського собору у Києві, відома ктитор-
ська фреска Спас-Нередицької церкви у
Новгороді, де перед Христом було зобра-
жено князя Ярослава Всеволодовича з мо-
деллю церкви. На малюнку Вестерфельда
зображення князя-ктитора, який держить у
лівій руці модель церкви, є типовим. Зокре-
ма, даремно шукати в цій моделі 13 ку-
полів Софії, оскільки вона за традицією
не повинна була відображувати реальну
будову, а мала чисто символічне значення.
Коли Вестерфельд перемальовував дещо
підновлену реставраторами Петра Могили
фреску, середньої частини композиції через
руйнування штукатурки в середній частині
західної стіни вже не існувало. З великою
вірогідністю можна вважати, що по обіїД;
ва боки від Христа на фресці було зобра-
жено Володимира та княгиню Ольгу, в
іменами яких давньоруські джерела одно-
стайно пов’язують введення християнства
на Русі. Обидві ці особи, безумовно, не
могли бути посередниками між Христом і
Ярославом, бо на той час вони ще не були
канонізовані. А це логічно веде до того,
що між постатями князя, княгині і Хри-
стом були ще якісь святі особи, для зоб-
раження яких на західній стіні було до-
статньо місця. Скоріш за все там була
зображено «Деісус» («Моління») з поста-
тями Христа, Богоматері та Іоанна Пред-
течі. Це підтверджується тим, що покро-
вительницею Володимира була саме Бого-
матір (згадаємо хоча б церкву Богородиці
Десятинну, збудовану князем). Отже, не-
ма ніяких підстав твердити, що у Софій-
ському соборі не було ктиторської компо-
зиції із зображеннями Ярослава, Володи-
мира, Ольги та родини князя-ктитора, а
була лише сцена освячення, яка не зна-
ходить собі прямих аналогій у середньовіч-
ному мистецтві.
Серед світських фресок Софійського со-
бору нами було атрибутовано дві головні
композиції, що знаходяться у його вежах.
На них ми бачимо жіночу особу перед
візантійським імператором. Виходячи з то-
го, що її зображено в короні, але без нім-
бу навколо голови, і враховуючи інші дже-
рела, ми дійшли висновку, що це зобра-
ження княгині Ольги під час її відвідин
Константинополя у 957 р. Про цю подію
сповіщає Костянтин Багрянородний у сво-
єму творі «Про церемонії візантійського
12 В ьі с о ц к и й С. А. Живопись башен
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Листи до редакції
двору» і згадують давньоруські літописи
та візантійські хроніки 12. Аналогічна сцена
представлена на мініатюрі хроніки Іоанна
Скилиці та у кількох мініатюрах Радзиві-
лівського літопису. Зображення княгині
Ольги як першої княгині — християнки бу-
ло цілком виправданим на стінах митро-
полії — Софійського собору. Відомо, що у
давньоруських джерелах — Повісті времен-
них літ, «Слові...» Іларіона, «Пам'яті і по-
хвалі Володимиру» Іакова Мніха — місце
поруч з Володимиром у справі хрещення
Русі беззастережно відводиться княгині
Ользі, а не царівні Анні, яка нібито, на
думку Н. М. Никитенко, була зображена
у вежах собору |3. Досить згадати, як по-
рівнюється Володимир та Ольга у давньо-
руських джерелах з імператором Костян-
тином та його матір'ю Оленою, при яких
християнство стало державною релігією у
Візантії. Так, Іаков Мніх писав, маючи на
увазі справи Костянтина та Олени: «Тако
же и блаженний князь Володимир сотвори
с бабой своей Ольгой» Аналогічне по-
рівняння є і в Повісті временних літ,5.
Іларіон у «Слові...» про заслуги Володими-
ра та Ольги пише: «...Тьі же сь бабою
твоєю Ольгою принесьше крест-ь оть ново-
го Иерусалима Коньстантина града» 16.
19 Там же.
20 Там же.— С. 242.
21 Там же.— С. 241.
22 Нов горо дека я первая летопись стар-
шого и младшего изводов.— М.— Л.,
1950.— С. 180; Вьісоцкий С. А. Сред-
невековьіе надписи Софии Киевской.— Ки-
ев, 1976 —С. 200, 201.
Н. М. Никитенко зовсім безпідставно га-
дає, що на малюнку Вестерфельда 1651 р.
нібито зображено дружину Володимира —
Анну, а не дружину Ярослава — Ірину, як
про це твердили усі раніше. Ігноруючи вка-
зівки джерел, вона далі зазначає, що Анна
була представлена не тільки на фресці у
центральному нефі, а й у живопису веж
собору, де нібито зображена сцена коро-
нування цариці у Константинополі під час
заручин з Володимиром Святославичем
(!) 17. Цю тему автор статті пообіцяла чи-
тачам розвинути у новій статті. Однак ця
думка — чергова вигадка. Насамперед то-
му, що, по-перше, при акті заручення поруч
з Анною мав бути зображеним Володимир.
А, по-друге, якщо це дійсно була Анна —
порфірородна царівна, та ще й коронована,
то її згідно з вимогами монархічної візан-
тійської іконографії було б зображено не
тільки з короною, а й з німбом навколо
голови. Нічого подібного немає на фресках
веж. Нема ніяких відомостей про відвідини
Володимиром Константинополя і його за-
ручини там з Анною та її коронування. Да-
ремна справа також твердити про якісь
прикмети зовнішності Анни ls, оскільки фрес-
ки дійшли до нас у поганому стані, а на
Софийского собора в Києве //Сб. Новоев
археологи» Києва.— Киев, 1981.— С. 234—
264.
13 Никитенко Н. Н. Указ. соч.—С.
240.
14 Память и похвала Владимиру Пакова
Мниха // Кузьмин А. Г. Русские летописи
как источник по истории Древней Руси.—
Рязань, 1969.— С. 227.
16 ПВЛ— Ч. 1.— С. 89; Т. 2,—С. 62.
16 Р о з о в Н. Н. Синодальний список
сочинений Илариона...— С. 168.
42 Никитенко Н. Н. Указ. соч.— С.
240.
18 Там же.— С. 241.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
мініатюрах Радзивілівського літопису через
дуже дрібні зображення портретні риси від-
сутні.
І, нарешті, про час будівництва Софій-
ського собору. Незважаючи на те, що ар-
гументація Н. М. Никитенко щодо ктитор-
ської композиції дуже слабка і не витри-
мує ніякої критики, вона на підставі до-
мислів про фреску йде далі і безвідпові-
дально передатовує час будівництва Со-
фійського собору. Використавши повідом-
лення Титмара Мерзербурзького під 1018 р.
про монастир св. Софії у Києві, де жителі
міста зустрічали Святополка Володимиро-
вича та його родича польського короля
Болеслава, автор статті зробила висновок,
що вже в той час існував кам’яний собор
Софії І9, частково оздоблений мозаїками та
фресками. За Н. М. Никитенко виходить,
що Ярослав за своє короткочасне перебу-
вання в Києві у 1017 р., нібито організу-
вав роботи по внутрішньому оздобленню
собору. В результаті чого й було створено
груповий портрет20, на якому Ярослав та
його дружина були зображені як друго-
рядні особи, без корон, тобто без ознак
князівської влади, що у той час для кня-
зя мало б неабияке значення. Не пояснила
автор статті, чому Ярослав був зображе-
ний без моделі церкви, а лише із свічкою,
адже він теж був будівником Софії? По-
літична ситуація у країні в 1017 р аж
ніяк не сприяла умовам для здійснення то-
го, про що говорить Н. М. Никитенко, ос-
кільки тривала боротьба за київський стіл
і у князя просто не було часу і коштів
займатися внутрішнім оздобленням собору,
навіть якби він дійсно існував у той час.
Н. М. Никитенко, спираючись на своє
трактування зображення Володимира та
Анни на фресці та враховуючи повідом-
лення Титмара Мерзебурзького, пише: «От-
же, хронологічними віхами для визначення
часу створення собору для нас служать
1011, 1015 і 1016—1017 рр.— смерть Анни,
Володимира і прихід до влади Ярослава»21.
Більше того, вона вважає, що освячення
собору сталося ще до смерті Анни. На її
думку, будову було зведено за 3—4 роки,
віднявши які від 1011 р.— року смерті Ан-
ни— авторка одержала 1007—1008 рр.—
дату заснування собору.
Враховуючи безпідставність такої аргу-
ментації, ігнорування прямих вказівок дже-
рел та неповажання доказів попередніх
дослідників, вважаємо висновки, зроблені
Н М. Никитенко щодо ктиторської компо-
зиції, часу побудови собору й атрибуції
головних фресок веж, безвідповідальними
й неправильними. Софійський собор у Киє-
ві було споруджено у 1017—1037 рр., як
про це говориться у літопису та свідчить
напис-графіто 1032 р. на його стіні22. Бу-
дівником собору, безперечно, був Ярослав
10* 147
Листи до редакції
Мудрий, зображений на фресці з моделлю
Софії (як це відображено на малюнку
1651 р.), своєю дружиною Іриною та діть-
ми. Думка про будівництво кам’яного Со-
фійського собору, згідно з «Словом...» Іла-
ріона, належала Володимиру, а здійснив її
Ярослав Мудрий.
Ми вже не раз підкреслювали, що кти-
торська фреска собору завдяки зображен-
ням Володимира. Ольги та Ярослава з ро-
диною мала значно більше ідеологічне на-
вантаження, ніж звичайна композиція, що
прославляла будівника храму. Вона у зро-
зумілому для широких народних мас ви-
гляді відображувала апофеоз процесу вве-
дення християнства на Русі: від Ольги до
Володимира та продовжувачів їх справи —
Ярослава та його синів — спадкоємців ки-
ївського столу.
Таким чином, статтю Н. М. Никитенко
треба визнати псевдонауковою і такою, що
не служить справі поглиблення вивчення
нашої культурної спадщини. Незрозуміло,
як цю статтю було надруковано у такому
солідному виданні, що має високий авто-
ритет? Дивно й те, що подібну працю під-
готувала співробітниця Софійського музею-
заповідника, науковий рівень колективу
працівників якого не викликає сумнівів.
Одержано 3.05.88.
До уваги читачів!
«Український історичний журнал» приймає рукописи у двох примірни-
ках у такому обсязі: статті — до 1 авт. арк., повідомлення — 20 сторі-
нок, замітки — 12—15, матеріали в розділ «Наш календар» 8—10,
рецензії — 6—7, хроніка та інформація — 2—3 сторінки машинопису.
Матеріали мають бути надруковані через два інтервали (включаючи
науковий апарат).
148 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, Ns 2
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210320 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:08Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Висоцький, С.О. 2025-12-05T12:33:03Z 1990 Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? / С.О. Висоцький // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 145–148. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210320 Що ж стосується того, коли саме було зведено собор, то на сьогодні існує дві думки, пов’язані з літописною традицією. Перша найбільш вірогідна,— Софійський собор був збудований у 1017—1037 рр., як про це повідомляється в деяких списках Новгородського літопису, і друга — його будівництво розпочато у 1037 р. і завершено десь у 40-х роках XI ст. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Листи до редакції Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? Кто и когда построил Софийский собор в Киеве? Article published earlier |
| spellingShingle | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? Висоцький, С.О. Листи до редакції |
| title | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? |
| title_alt | Кто и когда построил Софийский собор в Киеве? |
| title_full | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? |
| title_fullStr | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? |
| title_full_unstemmed | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? |
| title_short | Хто й коли побудував Софійський собор у Києві? |
| title_sort | хто й коли побудував софійський собор у києві? |
| topic | Листи до редакції |
| topic_facet | Листи до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210320 |
| work_keys_str_mv | AT visocʹkiiso htoikolipobuduvavsofíisʹkiisoborukiêví AT visocʹkiiso ktoikogdapostroilsofiiskiisoborvkieve |