Революция и народы СССР: полемика с западными историками
Рецензія на видання: Революция и народы СССР: полемика с западними историками. — М.: Наука, 1989.—240 с.
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1990 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210322 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Революция и народы СССР: полемика с западными историками / Ю.І. Шаповал // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 141–143. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859679129831473152 |
|---|---|
| author | Шаповал, Ю.І. |
| author_facet | Шаповал, Ю.І. |
| citation_txt | Революция и народы СССР: полемика с западными историками / Ю.І. Шаповал // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 141–143. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на видання: Революция и народы СССР: полемика с западними историками. — М.: Наука, 1989.—240 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія
роки були важливим етапом консолідації
сил українського народу, підготовки необ-
хідних умов для Визвольної війни, що за-
вершилася возз’єднанням України з Ро-
сією (с. 103).
Таким чином, рецензована монографія є
першим у радянській історіографії дослід-
женням, в якому на основі багатого фак-
тичного матеріалу вивчено комплекс най-
важливіших питань, пов'язаних з розвит-
ком антифеодальної боротьби на україн-
ських землях у другій чверті XVII ст. При-
родньо, що при висвітленні такої складної
проблеми автору важко було уникнути ок-
ремих недоліків. Деякі з них ми вже наз-
вали. Бажано було б, на нашу думку, дати
характеристику джерельної бази дослід-
ження та приділити більше уваги висвіт-
ленню історіографії цієї проблеми. Вислов-
лені нами зауваження й побажання не мо-
жуть суттєво вплинути на загальну пози-
тивну оцінку даної праці. Навпаки, вони
засвідчують її творчий характер, дискусій-
ність окремих моментів. Певні, що рецен-
зована монографія викличе значний інтерес
у викладачів вузів, студентів, учителів,
краєзнавців, усіх тих, хто цікавиться істо-
ричним минулим України.
В. С. СТЕПАНКОВ
(Кам’янець-Подільський)
Одержано 19.07.89.
Революция и народи. СССР:
полемика с западними историками.—
М.: Наука, 1989.—240 с.
Поява цього збірника статей саме під та-
кою назвою була б ще декілька років тому
неможливою. Чому? Насамперед тому, що
у працях радянських фахівців з проблем
немарксистської історіографії домінував
підхід, у відповідності з яким належало не
просто критикувати, а «викривати» концеп-
ції і ідеї західної історичної думки, які
«не вкладалися» у наші власні уявлення про
ті чи інші історико-політичні сюжети. Такий
підхід не тільки значно «спрощував» соці-
альну функцію радянського суспільствоз-
навства, не дозволяв повного мірою врахо-
вувати досягнення істориків з інших країн,
а й служив перешкодою на шляху до істо-
ричної істини, яку також не можна збаг-
нути поза конструктивними дискусіями,
співставленням різноманітних думок.
Імператив нового мислення владно про-
диктував необхідність серйозної зміни став-
лення до всього того конгломерату різно-
манітних ідей, версій, концепцій, які прий-
нято умовно називати буржуазною історіо-
графією. Йдеться, зрозуміло, не про те, щоб
вчорашні «мінуси» у оцінках праць того
чи іншого автора змінити на «перебудови!
плюси», а про те, щоб перевести критич-
ний аналіз цих праць у справді наукові,
позбавлені пропагандистських стереотипів
рамки, щоб використовувати у полеміці
з опонентами самий надійний контраргу-
мент— правду фактів, правду документів.
Це складне і, напевно, довгострокове зав-
дання. Однак останнім часом зроблено
декілька вдалих спроб його розв’язання.
Серед них слід назвати і рецензований збір-
ник статей, мета яких — розкрити загаль-
ні закономірності і специфіку в утверджен-
ні соціалізму у окремих національних ре-
гіонах нашої країни, і саме на цій основі
всебічно проаналізувати підходи західної
історіографії до цих проблем. Збірник мі-
стить 13 статей. Він відкривається неве-
ликим за обсягом, але надзвичайно зміс-
товним матеріалом академіка І. І. Мінца
«Великий Жовтень — втілення пролетар-
ського інтернаціоналізму», у якому, зо-
1SSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №
крема, підкреслюється: «Необхідно врахо-
вувати, що радянологи продовжують ак-
тивно заперечувати історичний досвід
народів в Росії, суть, зміст та підсумки
першої у світі соціалістичної революції»
(с. 8).
У тому, що це саме так, неважко пере-
конатись, звернувшись до окремих статей
збірника. Слід особливо підкреслити, що їх
автори не просто ведуть полеміку навколо
оцінок тих чи інших подій, а й торкаються
методологічних засад західної історіографії.
Зокрема, цілком очевидно — і це засвідчує
аналіз всіх статей,— що у немарксистсько-
му суспільствознавстві діалектика інтерна-
ціонального і національного постає зага-
лом у вульгаризованому вигляді: інтерна-
ціональне подається як антипод національ-
ного, інтернаціоналізм робиться екстре-
містським символом революції, якому про-
тиставляється націоналізм. Саме він оголо-
шується глибинним і сталим фактором іс-
торії. Автори показують, що такий підхід,
що його використовує, зокрема, радяноло-
гія, не є випадковим. За ним стоїть і од-
нобічно інтерпретований історичний досвід
Заходу, і консервативний погляд на сучас-
ність.
У збірнику звертається увага і на певні
теоретико-методологічні новації, що їх ви-
користовують західні дослідники. Точніше,
це вже не стільки новації, скільки недо-
статньо проаналізовані у радянській істо-
ріографії підходи до вивчення історії Жовт-
невої революції. До них належать, зокре-
ма, принципи так званої соціалістичної іс-
торії — фактично особливої «історії народ-
них мас», яка протиставляється «політичній
історії» правлячої верхівки. Як зазначає у
своїй статті В. П. Булдаков, напрям соці-
альної історії «вперто вишукує моменти ди-
хотомії між свідомістю мас у 1917 р. та
більшовизмом» (с. 27). Критично аналізую-
чи концепції «соціальних істориків»,
В. П. Булдаков переконливо доводить об-
меженість їх підходу, який відтворює ско-
ріше фрагменти живої тканини історії, ніж
цілісний процес у його телеологічній спря-
мованості та системному взаємозв’язку. Ав-
тори статті, у якій розглядаються радяно-
логічні концепції історії соціалістичної ре-
волюції у Азербайджані, слушно зазнача-
2 141
Критика та бібліографія
ють що використання принципів соціальної
історії призводить до підкреслення най-
більш консервативних елементів свідо-
мості у відсталих прошарках трудящої ма-
си, зокрема націоналістичних та релігійних
пережитків та забобонів (С. 160).
Цілком закономірно постає запитання:
чи має радянологія взагалі адекватну дже-
рельну базу, методику аналізу джерел, яка
дозволяє виявити особливості свідомості
народних мас під час революційних подій?
На це запитання загалом негативно відпо-
відають автори статей, підкреслюючи, зок-
рема, шкідливість надто великого впливу
на західну історіографію праць представни-
ків націоналістичної еміграції, лідерів дріб-
нобуржуазних націоналістичних партій.
Читач знаходить у книзі критичний ана-
ліз поглядів західних дослідників на рево-
люційні події у Білорусії, Латвії, Естонії,
Середній Азії і Казахстані, у Грузії, Азер-
байджані, Вірменії, Молдавії, Північному
Кавказі, у Поволжжі та на Уралі. Окрему
статтю, що належить перу доктора істо-
ричних наук Р. Г. Симоненка, присвячено
розгляду радянологічних інтерпретацій іс-
торії боротьби за владу Рад на Україні.
Порівнюючи праці останніх двох десятиріч
з роботами, що виходили на Заході у пер-
ші післявоєнні десятиріччя, автор конста-
тує, що основна джерельна база цих праць
принципово не змінилася, хоча нові видан-
ня і містять різноманітні модифікації. Дея-
кі зміни можна простежити і у концеп-
туальному арсеналі радянологів. Однак, за-
галом, на думку Р. Г. Симоненка, ці моди-
фікації «визначаються поточними потреба-
ми антикомунізму, конкретними цілями
його політики. Ось чому не випадковим є
той факт, що автори, які, здавалося, нале-
жать до різних історіографічних шкіл,
вперто повторюють старі антирадянські
догмати» (с. 67).
Оцінюючи збірник статей в цілому, мож-
на сказати, що радянська історіографія по-
повнилась серйозним і корисним виданням.
Така оцінка, ясна річ, не означає, що рецен-
зована праця не дає підстав для роздумів
про подальший розвиток наукової критики
і неупередженого аналізу буржуазної
історіографії.
Вказуючи на джерела багаторічної недо-
віри радянського суспільствознавства до
«погляду з того боку», до західної радяно-
логії, Ю. І. Ігрицький зазначає, що таку
недовіру можна пояснити впливом на радя-
нологію сил антикомунізму і антирадянщи-
ни, ще не подоланим комплексом нашої влас-
ної непогрішимості та переваги, що виклю-
чали думку про здатність представників
домарксистських ідейних течій осягнути
реальний світ, його історичне минуле. На-
решті існувала і така причина, як внутріш-
ня потреба підтримувати психологію «об-
логи», що значною мірою диктувалася не-
вирішенністю практичних проблем соціаліз-
му і спонукала вбачати ідеологічні дивер-
сії навіть там, де йшлося про просте не-
розуміння подій або незгоду з нашою точ-
кою зору»1.
2Ленін В. І. Про п. Горського і про
одне латинське прислів’я//Повне зібр тво-
рів,—Т. 24.— С. 230.
‘Игрицкий Ю. О нашем взгляде на
«взгляд co сторонні». Перестройка и совето-
логия// Коммунист.—1989.—№ 11.— С. 121.
Певного мірою не уникли недоліків тако-
го роду і автори рецензованої праці, які,
на нашу думку, повинні були більш широ-
ко використовувати диференційований під-
хід до радянологічної історіографії. Це сто-
сується, скажімо, статті, присвяченій по-
діям періоду Жовтневої революції в Молда-
вії. її автори, зокрема, зазначають: «За-
гальним для всіх радянологів, які зверта-
ються до даної проблеми, залишаються
антикомуністичні, націоналістичні схеми. Ра-
зом з тим спостерігаються прагнення до
очищення від одіозних крайнощів мину-
лого, використання наукоподібної аргумен-
тації» (С. 189). Однак із змісту статті важ-
ко зрозуміти, чим «наукоподібна аргумен-
тація» відрізняється від справді наукової,
чи є у радянології (при загальному тяжін-
ні до антикомуністичних схем) автори, ме-
тод і результати досліджень яких все-таки
заслуговують на серйозну увагу. Ті захід-
ні дослідники, праці яких аналізуються у
статті, належать до право-консервативного
напряму радянології, а це, зрозуміло, не
вся радянологія. Аналогічний закид мож-
на зробити і авторам деяких інших статей
збірника, у яких, на жаль, подекуди недов-
раховується той факт, що якесь інше тра-
ктування революційних подій в тому чи ін-
шому регіоні країни часто зовсім не тотож-
не свідомому перекрученню цих подій.
Слід висловити деякі міркування щодо
лексики статей збірника. Питання це зов-
сім не другорядне, адже меті наукового ви-
дання повинна підпорядковуватись і його
мова. Ось чому, читаючи видання, яке має
на меті дати критичний аналіз концепту-
альних основ буржуазної історіографії, нав-
ряд чи можна обійти увагою вирази, що
більше пасують контрпропагандистському
виступу засобів масової інформації: «най-
грубіше перекручення фактів», «вигадки»,
«спекуляція», «груба фальсифікація». Хоча
загалом таких оцінок небагато, гадаємо, у
виданні такого роду ними взагалі не слід
оперувати. І не тому, що у буржуазній іс-
торіографії немає перекручень, фальсифі-
кацій, вигадок і навіть спекуляцій. Поза
сумнівом, вони є, але не їх варто робити
предметом наукового аналізу. Згадаймо, що
ще В. І. Ленін свого часу застерігав про-
ти того, щоб спростовувати всяку нісеніт-
ницю, яка тільки випливає на світ бо-
жий2. Полеміка на науковому рівні буде
повноцінною лише тоді, коли вона ведеть-
ся із серйозними фахівцями, думки яких
базуються на інтерпретації реального істо-
рико-документального матеріалу і до голо-
су яких прислуховується західний «істеб-
лішмент». Створювати ж враження, ніби вся
радянологія працює на фальсифікацію і пе-
рекручення, означає створювати міф про
інтелектуальну неповноцінність наших ідей-
них опонентів. Навряд чи варто пояснюва-
ти, що цей міф ніяк не відповідає здоро-
вому глузду, який так потрібен у ниніш-
ній час перебудови і гласності.
І ще одне зауваження, яке, скоріше, має
характер побажання. Не можна не зверну-
ти уваги на архітектоніку рецензованої пра-
142 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Критика та бібліографія
ці. Мається на увазі не тільки, так би мо-
вити, географічна неповнота, відсутність
статей, присвячених революційним подіям
у деяких інших регіонах країни (наприк-
лад, Литва, Сибір). Гадаємо, є всі підста-
ви запропонувати авторському колективу
збірника у його нинішньому або у зміне-
ному складі підготувати грунтовне моног-
рафічне дослідження, у якому вдалося б
більш докладно, на основі значно ширшої
і нової джерельної бази проаналізувати ра-
дянологічні концепції щодо закономірності
переходу народів Росії до соціалізму, учас-
ті у загальноросійському революційному
процесі більшовицьких організацій окремих
національних регіонів, взаємовідносин біль-
шовиків з місцевими дрібнобуржуазними
націоналістичними партіями тощо. При під-
готовці такого дослідження можна було б
застосувати своєрідний «компаративний»
метод і вмістити поруч дослідження з ок-
ремих проблем і радянських, і західних ав-
торів (тим більше, що на Заході є видання,
до участі у яких запрошувались радянські
дослідники). Це дало б змогу зробити по-
леміку з радянологами більш наочною, рів-
ноправною, плідною. Кваліфіковані кадри
для такої полеміки у радянському суспіль-
ствознавстві є. І саме це переконливо зас-
відчує своїм змістом рецензований збірник
статей.
Ю. І. ШАПОВАЛ (Київ)
М. М. Белоусов.
В затяжном конфликте с правдой:
Критика фальсификаций советской
внешней политики
в буржуазной историографии 60—80 гг.
Киев: Политиздат Украйни.—1988.— 268 с.
Наші спеціалісти традиційно насторожено
ставляться до зарубіжних радянологів. Од-
нак серед них є немало вдумливих дослід-
ників, які чесно намагалися зрозуміти Ра-
дянський Союз як історичне, соціальне та
політичне явище. Тому не дивно, що їхню
увагу давно привернули ті деформації в
розвитку радянського суспільства, що їх
нині аналізують наші суспільствознавці,
прагнучи внести вклад у перебудову та
оновлення соціалізму.
Як приклад можна назвати англійського
історика Р. Конквеста. З його книгою «Ве-
ликий терор» наш читач уже почав знайо-
митися. Це фундаментальне та об’єктивне
дослідження масових сталінських репресій
1937—1938 рр. Інша його книга — «Жнива
скорботи» — присвячена страшному голоду
в 1932—1933 рр. у багатьох районах СРСР
і найбільше на Україні.
В недавньому минулому такі праці трак-
тувалися радянськими істориками виключ-
но як злісна антирадянщина. Нині ми сприй-
маємо їх як сумлінну спробу заповнити
«білі плями» нашої історіографії» 3 роз-
витком гласності наша наукова громадсь-
кість почала розуміти, що зовсім не все,
що видається істориками-немарксистами
про СРСР, є спробою перекрутити й фаль-
сифікувати радянську історію.
Власне, самий підхід до таких праць як
до свідомих фальсифікацій завжди був
принципово неправильний. Кожна наукова
книжка в умовах вільного ринку являє со-
бою товар. Якість такого товару визнача-
ється його науковою цінністю — багатством
і точністю фактичного матеріалу. І навряд
чи хтось за рубежем став би платити гро-
ші за псевдонаукові книжки, в яких пода-
ється спотворена картина дійсності, бо це
означало б купувати брак і дурити самого
себе.
Сказане аж ніяк не означає, що буржу-
азна історіографія науково бездоганна і
надійна щодо фактажу. В ній зустрічають-
ся і грубі фактичні помилки, і неправильні
висновки. Однак процент їх невисокий і
загалом не перевищує розмірів того, що у
точних науках називається неминучими по-
хибками досліду.
Навіть антирадянські пропагандистські
кампанії, що час від часу ведуться урядо-
вими колами чи буржуазною пресою, нія-
кого впливу на зміст наукових праць не
справляють. Вони тільки визначають кон’юн-
ктурне підвищення попиту на історичну
літературу з тих чи інших питань. Вимоги
до якості при цьому не знижуються.
Зовсім інше становище спостерігаємо в
популярних масових виданнях, особливо у
підручниках. У них вплив політичного, упе-
реджено класового підходу явний і вели-
кий, саме тут слід, насамперед, шукати ан-
тирадянські фальсифікації. Водночас цей
розряд літератури зовсім випадає з поля
зору тих численних радянських авторів, які
заробляють на хліб боротьбою проти фаль-
сифікацій.
Тому великою науковою заслугою автора
рецензованої монографії є те, що він —
уперше в усій радянській історіографії —
проаналізував зарубіжні шкільні підручни-
ки та вузівські посібники з історії. Саме
ця література, як і преса, формує історич-
ний світогляд, певне сприймання Радян-
ського Союзу зарубіжною громадськістю.
Автор рецензованої монографії основну
увагу зосереджує на аналізі тієї частини
буржуазної історіографії, яка трактувала
питання радянської зовнішньої політики
з певною упередженістю, навіть не спиня-
ючись, на його погляд, перед фальсифіка-
цією історичних фактів.
За концепцією автора, ця частина не-
марксистської історіографії відображала
той погляд, що у цілому СРСР проводив
політику «затяжного конфлікту» із Захо-
дом, причому був готовий завершити її
воєнним ударом. Справді, цей погляд напо-
легливо поширювався у західній історіогра-
фії. Він відповідав конфронтаційному по-
літичному курсові на «стримування», на-
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990, № 2 143
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210322 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:08Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шаповал, Ю.І. 2025-12-05T12:36:28Z 1990 Революция и народы СССР: полемика с западными историками / Ю.І. Шаповал // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 141–143. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210322 Рецензія на видання: Революция и народы СССР: полемика с западними историками. — М.: Наука, 1989.—240 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія Революция и народы СССР: полемика с западными историками Article published earlier |
| spellingShingle | Революция и народы СССР: полемика с западными историками Шаповал, Ю.І. Критика та бібліографія |
| title | Революция и народы СССР: полемика с западными историками |
| title_full | Революция и народы СССР: полемика с западными историками |
| title_fullStr | Революция и народы СССР: полемика с западными историками |
| title_full_unstemmed | Революция и народы СССР: полемика с западными историками |
| title_short | Революция и народы СССР: полемика с западными историками |
| title_sort | революция и народы ссср: полемика с западными историками |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210322 |
| work_keys_str_mv | AT šapovalûí revolûciâinarodysssrpolemikaszapadnymiistorikami |