Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У

В цій замітці розповідається про Галицький організаційний комітет КП(б)У, діяльність якого ще не знайшла належного висвітлення в історико-партійній літературі.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український історичний журнал
Дата:1990
Автор: Литвин, М.Р.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 1990
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210330
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У / М.Р. Литвин // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 126–130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859854292127580160
author Литвин, М.Р.
author_facet Литвин, М.Р.
citation_txt Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У / М.Р. Литвин // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 126–130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Український історичний журнал
description В цій замітці розповідається про Галицький організаційний комітет КП(б)У, діяльність якого ще не знайшла належного висвітлення в історико-партійній літературі.
first_indexed 2025-12-07T21:25:10Z
format Article
fulltext ПОШУКИ ТА ЗНАХІДКИ М. Р. Литвин (Львів) Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б]У Страшний смерч першої світової війни залишив великий кривавий слід в історії західноукраїнських земель. В той драматичний період у Росії, на Україні та в Середній Азії перебували не менш як 150 тис. військовополонених і понад 200 тис. біженців і переселенців з краю. Здебільшого це були представники трудового населення і прогресивної інтелігенції, які відмовилися воювати проти своїх братів і тому доб- ровільно здалися в полон або виїхали разом з відступаючими росій- ськими військами. Головними районами їх вимушеного тимчасового проживання стали Україна, Поволжя, Південний Урал, Західний Си- бір і Середня Азія '. Перебуваючи у горнилі революційних битв, засвоюючи ідеї пер- ших ленінських декретів, галичани дедалі більше переконувалися, що в українських та російських пролетарів — спільні класові цілі й во- рог, і що, об’єднавши свої зусилля, вони зможуть перемогти внутріш- ню і зовнішню контрреволюцію. Тому цілком природним було їх ба- жання створити свої регіональні комуністичні та інтернаціоналістські організації. В цій замітці розповідається про одне з таких формувань — Га- лицький організаційний комітет КП(б)У, діяльність якого ще не знайшла належного висвітлення в історико-партійній літературі. Нещодавно нам удалося виявити (під іншою назвою) реєстрацій- ний журнал документів Галоркому1 2, який у комплексі з іншими дже- релами, зокрема кількома протоколами засідань комітету3, дає мож- ливість хронологічно точно й послідовно відтворити та проаналізува- ти діяльність цього партійного органу. 1 Дружба и братство русского и украинского народов: В 2-х т.— Киев, 1982.— Т. 2.— С. 210—216; Щербаков Ю. Н. Искрьі Великого Октября : Вклад интерна- ционалистов в революционное рабочее движение в стравах Центральной и Юго- Восточной Европьі (1917—1921 гг.).— М., 1982.— С. 22. 2 Зберігається у фонді Галревкому (Див.: ЦДАЖР УРСР, ф. 2189, on. 1, сир. 44, арк. 1—71). 3 У Партархіві Ін-ту історії партії при ЦК Компартії України (далі — ПА ІІП при ЦК Компартії України), ф. 1, оп. 20, спр. 172, арк. 2, 4, 7—8, 13) виявлені чоти- ри протоколи засідань Галоркому — № І від 4.VI. 1920 р.; № 2 від 7.VI. 1920 р.; № 4. від 16.VI. 1920 р.; 6 від 30.VI. 1920 р. Галорком, як відомо, був сформований на галицько-буковинській комуністичній конференції, що відбулася 23—24 квітня 1920 р. у Києві. У ті дні 185 її делегатів (в тому числі 65 представників черво- ного галицького стрілецтва) заслухали звіт Крайового комітету Кому- ністичної партії Галичини і Буковини, доповіді місцевих організацій,, інформацію про сучасне становище краю. З особливим хвилюванням вони прослухали промову члена Українського бюро виконкому Комін- терну Ф. Кона про життєвий шлях і революційну діяльність В. І. Ле- ніна, 50-річчя якого відзначалося напередодні відкриття конференції. Було вирішено надіслати Володимиру Іллічу вітальну телеграму, в якій делегати поклялися «всі сили і життя віддати... справі визволен- ня пролетаріату всього світу з капіталістичної неволі». Водночас були відправлені привітання, адресовані Комінтерну, Раднаркому УСРР, ЦК КП(б)У і трудящим Східної Галичини. Замість тимчасового край- 126 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 Пошуки та знахідки кому обраню Галорком КП(б)У, який очолив більшовик-ленінець Ф. Кон, активний учасник соціалістичного руху в Східній Галичині ще в довоєнний період. До новообраного комітету також ввійшли: М. Ба- ран, Ф. Палащук (Конар), М. Левицький, М. Михайлик, І. Немолов- ський, О. Паліїв, В. Порайко, Б. Скарбек, О. Устиянович (усі — на правах членів), Т. Іванчук, М. Козоріс (кандидати у члени) 4. 25 трав- ня ЦК КП(б)У затвердив його персональний склад, план роботи Га- лоркому і запропонував парторганізаціям подавати йому всебічну підтримку5 6. 4 Галицький комуніст.— 1920.— 25 квіт.; Червоний стрілець.— 1920.— 24, 27 квіт. 5 ПА ІІП при ЦК Компартії України, ф. 1, он. 20, спр. 131, арк. 47; сир. 172, арк. 7. 6 ЦДАЖР УРСР, ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 7—15, 23—24. 7 Український Сибірський відділ агітації і пропаганди був створений на початку 1920 р. в Омську. Керував партійними групами західноукраїнських інтернаціоналістів у Тюмені, Новомиколаївську, Барнаулі, Красноярську, Іркутську. Видавав газету «Пролетар», яку розповсюджували й на Україні. 8 ПА ІІП при ЦК Компартії України, ф. 1, оп. 20, спр. 208, арк. 2. 9 ЦДАЖР УРСР, ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 7—15, 17—19, 21—26, 28—29, 32-33. Записи в реєстраційному журналі Галоркому свідчать про його активну співпрацю з ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У, Південним бюро Ко- мінтерну, Польським і Галицьким ревкомами, губкомами й наркома- тами УСРР, Реввійськрадами республіки і фронтів тощо. Уряд Радянської України виділив у столиці для нього обладнане приміщення (вул. Мироносицька, 21-6), телефони, друкарські машин- ки. Його співробітники отримали квартири, забезпечувалися одягом і талонами на харчування. Всього ж Галоркому щомісяця переводилося близько 1 мли. крб. Він користувався правом юридичної особи, мав свої печатку й поточний рахунок (№6167) у Харківській конторі Держбанку8. Новий партійний центр розгорнув масово-політичну роботу серед вихідців із західноукраїнських земель. Передусім вона мала на меті поширення й глибоке роз’яснення трудящим марксистсько-ленінської теорії, програмних положень і політики РКП(б), КП(б)У і Компартії Східної Галичини, озброєння їх знанням особливостей суспільного роз- витку тощо. У приміщенні комітету діяла бібліотека, яка мала непогану під- бірку праць з історії більшовицької партії,. радянського будівництва, філософії та літератури. Вона постійно поповнювалася періодичними виданнями, новими книгами й брошурами (українською, російською і польською мовами), які видавалися у Харкові, Києві, Москві та інших містах УСРР і РСФРР. Там же були оформлені агітстенди і фотовіт- рини, експонати яких розповідали про суспільно-політичне життя країни. Галорком почав налагоджувати ділові відносини з галицько-буко- винськими комуністичними секціями, що діяли в інших регіонах Ра- дянської держави. Зокрема, для Українського Сибірського відділу агі- тації і пропаганди було виділено значну партію суспільно-політичної і художньої літератури7. 4 червня голова цього відділу, депутат Ом- ської Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів галичанин Н. Чура доповів працівникам Галоркому про партійне життя галиць- ких комуністів, котрі проживали у Сибіру8. Відповідальні організатори й лектори апарату Галоркому неод- норазово виїжджали для проведення бесід, мітингів серед біженців і військовополонених у Казань, Одесу, Черкаси, Кременчук, Вінницю, Жмеринку та інші міста9. Понад 100 комуністів-галичан були відправ- лені на навчання у Центральну партшколу при ЦК КП(б)У (Харків) та на політкурсах при Політуправлінні Південно-Західного фронту. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, Л® 2 127 Пошуки та знахідки Десятки галичан закінчили школу червоних старшин 14-ї армії (Кре- менчук) 10 *. 10 ЦДАРА, ф. 101, on. 1, спр. 5, арк. 75. u ЦДАЖР УРСР, ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 25—26. 12 ЦДАРА, ф. 199, on. 1, спр. 48, арк. 42; ЦДАЖР УРСР, ф. 2, on. 1, спр. 663, арк. 121—122; ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 10—11. 13 ЦДАЖР УРСР, ф. 2, on. 1, спр. 663, арк. 5. 14 Там же, ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 13—14. 15 Ткачук А. Г. Цінне джерело з історії Галицької СРР // Арх. України — 1970,—№ З,—С. 72—74. 16 ЦДАРА, ф. 199, on. 1, спр. 48, арк. 1, 9; ЦДАЖР УРСР, ф. 2189, on. 1, спр. 44, арк. 35—36, 46—47, 54—55; Известия (Казань).— 1920.— 19 авг.; Заграва волі.— Львів, 1970.— С. ЗО. Агітаційно-пропагандистська робота велася й серед бійців. Зокре- ма, кілька комуністів-галичан були рекомендовані для політроботи на бронепоїзді «Борець за свободу». З контрпропагандистською метою масовим тиражем надруковані листівки для фронтових підрозділів «Козаки» і відозву «До галицьких стрільців». У травні — червні 1920 р. Реввійськрада республіки спільно з Галоркомом реорганізували залишки Червоної української галицької армії, зміцнивши командний склад першої бригади (9,8 тис. чол.) дос- відченими комуністами і політпрацівниками. Для цієї бригади Галор- ком спеціально передплатив по 15 примірників газет «Вісті» та «Се- лянська біднота» Не забували члени Галоркому й про долю заарештованих гали- чан — здебільшого офіцерів і старшин австро-угорської та Україн- ської галицької армій, які вороже зустріли Жовтневу революцію і від- так заходи Радянського уряду. Отож, доводилося вести певну виховну роботу серед своїх земляків у спеціальних концентраційних таборах у Харкові, Ярославлі та Архангельську, в’язницях Одеси, де, зокрема, наприкінці квітня перебувало близько 1,5 тис. галичан 12. До речі, уважного ставлення до ув’язнених галичан, скасування «суворого ре- жиму», що застосовувався до них, як такого, що «абсолютно не відпо- відає інтересам революції», вимагав від партійних і військових по- літпрацівників голова Раднаркому УСРР X. Г. Раковський 13. Про мо- рально-політичний клімат у цьому специфічному середовищі Галорком регулярно інформував і ЦК РКП(б) 14. 10 червня 1920 р. напередодні вирішального контрнаступу Черво- ної Армії на Південно-Західному фронті Галорком надіслав ЦК РКП(б), В. І. Леніну доповідну записку, в якій обгрунтовував доціль- ність організації більш централізованого керівництва комуністичним рухом вихідців із західноукраїнських земель. Враховуючи пропозиції і побажання, викладені в ній, при ЦК РКП(б) було створене Галиць- ке бюро пропаганди і агітації, його першим головою за рекоменда- цією Галоркому призначено Г. Краснокутського (Левченка). До скла- ду бюро входили 3 чол. 5 липня 1920 р. воно почало працювати. Не- зважаючи на невеликий штат, новий партійний центр спільно з праців- никами Галоркому провів значну організаційно-виховну роботу: мобілі- зовував галичан, буковинців і закарпатців до лав трудармії та інтер- національних полків, налагодив випуск комуністичної літератури для інтернаціоналістів у Російській Федерації, а також для зарубіжних галицько-буковинських революційних організацій 15. У ті літні дні за ініціативою столичного Галицького бюро і Галоркому почали діяти місцеві Галбюро при губернських комітетах РКП(б) і КП(6)У в Омську, Казані, Ташкенті, Семипалатинську, Барнаулі, Курську, Киє- ві, Харкові, Віннйці, Одесі, інших містах, а також при політвідділах 12-ї та 14-ї армій 16. Коли Червона Армія, знищуючи війська буржуазно-поміщицької Польщі, розпочала свій визвольний похід у Східну Галичину, в Росії (Казань, Омськ) і на Україні (Вінниця, Кременчук) було розгорнуто 128 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 Пошуки та знахідки роботу по формуванню нових військових частин з вихідців із західно- українських земель. Вони повинні були влитися до лав Червоної Армії. Питання про організацію цих військових підрозділів обговорю- валося й в ЦК РКП(б). У листі Галоркому від 5 липня 1920 р., надіс- ланому Реввійськраді Південно-Західного фронту, повідомлялося, що «формування галицьких бойових частин, які повинні влитися в росій- сько-українську Червону Армію, було з боку політично-дипломатич- ного обговорено і вирішено в позитивному розумінні в ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У і т. д. і у т. Чичеріна» І7. 17 Під прапором Жовтня : Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на піднесення революційного руху в Західній Україні (1917—1920 рр.). Документи і матеріали.—Львів, 1957.— С. 333—335. 18 Там же.— С. 343—344. 19 Там же.— С. 345. 20 Там же,—С. 346, 348—349. 21 Держ. арх. Львів, обл., ф. 1, он. 57, спр. 284, арк. 131; ф. 265, он. 1, спр. 76, арк. 98; Шляхом Жовтня : Збірник документів.— Ужгород, 1957.— Т. 1.— С. 252— 253, 265. 22 ЦДАРА, ф. 102, оп. 6, спр. З, арк. 416; ф. 199, оп. 2 спр. 184. арк. 209. Тільки-но радянські війська наблизилися до колишнього австро- угорського кордону, як 18 липня Галорком надрукував масовим тира- жем листівку до трудящих Східної Галичини із закликом почати збройне повстання проти польських панів: «Нова, ясна, червона звізда сходить на нашому небосклоні — зоря щастя, волі і братерства много- мільйонних армій бідняків. Стає ясним, що тільки єдина Червона Армія несе ту волю робочим масам, і тому кличемо до вас братнім голосом: «До зброї! До бою з панами!» 18 19 Наступного дня Галорком видав листівку «До гуцулів і всіх бідняків Підкарпаття», в якій знову «закликав верховинців готуватися до збройної боротьби проти гноби- телів: «Побідна революційна армія Радянської України і Росії стану- ла над Збручем і має вступити на землю Галичини. Разом з нею під- ступає і ця частина червоного галицького стрілецтва, що кріпко дер- жить червоний прапор і незабаром стане в один ряд з тобою, щоби звести рішаючий бій з нашим ворогом. Тому готовся, український гуцуле, до великої хвилі...» ,9. 20 липня Галорком опублікував у першому номері свого нового журналу «Галицький комуніст» звернення до організацій КП(б)У і до всіх комуністів-галичан, а 21 липня — до бійців 14-ї армії, в якому закликав допомогти п’ятимільйонному поневоленому галицькому на- селенню скинути владу іноземних окупантів: «Вам призначено перейти Галичину і подати братерську, пролетарську поміч своїм братам з Венгрії, що задихаються і вибилися з сил під білогвардійським теро- ром адмірала Хорті. Велика хвиля настала. Перемога схиляється на наш бік і ще одне зусилля, один удар, і ви розійдетеся по домах для мирної праці» 20. В ході визвольного походу Червоної Армії у Східну Галичину страйки відбулися в Княгининських гарбарнях під Станіславом, на промислах польсько-французького нафтового товариства у Ріпному, лісопилках волинського повіту, а також на ряді підприємств Ужгоро- да і Мукачевого, інших міст і сіл. їх підтримали закарпатські заліз- ничники, які саботували перевезення військових вантажів для потреб польської армії і фактично паралізували рух на лінії Мукачеве — Лавочне21. Під впливом комуністичної агітації у ті літні дні окремі військові підрозділи Львівського гарнізону відмовилися йти на фронт. Через це власті змушені були сформувати нові добровольчі полки, в які набира- ли зокрема 15-річніих підлітків, літніх чоловіків у віці за 50 років і навіть жінок22. У цілому ж призовна кампанія пройшла невдало. Зокрема, у донесенні штабу Військового міністерства, адресованому секретаріату державної Ради оборони, підкреслювалося, що війна у 9. 1SSK 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 129 Пошуки та знахідки народі «дає негативні результати»23. Чимало дезертирів з лав поль- ської армії поповнило партизанські загони й групи, основне ядро яких становили найбідніші селяни. 23 Документи и материальї по истории советско-польских отношений.— М., 1965.. — І. 3.—С. 126—127. 24 ЦДАРА, ф. 199, on. 1, спр. 48, арк. 1, 17, ЗО. 25 Галушко Є. М. Нариси історії КПЗУ (1919—1929).— Львів, 1965.—С. 24— 34- Карпенко О. Ю. До питання про утворення КПЗУ Ц Укр. іст. журн,—1989. — № 2 —С. 64—66. Враховуючи масовий революційно-визвольний рух у Східній Гали- чині та Волині та наступ Червоної Армії, яка дедалі більше просува- лася на захід, визволяючи українські землі, Політбюро ЦК КП(б)У і Галорком 8 липня на спільному своєму засіданні створили тимчасо- вий уряд Галицької Соціалістичної Радянської Республіки — Галрев- ком у складі: В. Затонський (голова), М. Баран, Ф. Конар, І. Немо- ловський, К. Литвинович. На перших його засіданнях, що відбулися 28 і 31 липня у Жмеринці за участю представників Галоркому і Рев- військради 14-ї армії, були розроблені проекти перших нормативно- правових документів молодої республіки 24. А вже 1 серпня у тимчасо- вій столиці останньої — Тернополі молодий робітничо-селянський уряд прийняв декрет № 1 «Про встановлення Радянської влади в Галичині». В той час практично весь склад Галоркому перебував у визволеному краї; отож, координаційні функції цього комітету в УСРР виконувало Харківське губернське Галбюро. Незважаючи на чималі зусилля співробітників Галоркому, на шляху розвитку комуністичного руху на західноукраїнських землях траплялися і серйозні труднощі, мали місце і певні недоліки. Зокрема, не було єдиного центру, покликаного керувати ним. Лише 1 серпня 1920 р. на нараді у Москві за участю представників Галбюро РКП(б), Галоркому та делегатів II конгресу Комінтерну від КПСГ М. Левиць- кого і А. Бараля було визнано за доцільне створити такий партійний центр. Зваживши на це, Політбюро ЦК КП(б)У 3 серпня 1920 р. сформувало ЦК Компартії Галичини у складі: В. Затонський, М. Ба- ран, М. Левицький, К. Литвинович, К. Саврич, А. Бараль, І. Волян, Д. Мойса, Г. Краснокутський25. Цим актом був завершений виключно важливий етап організаційного об’єднання галицьких комуністів. Слід сказати про те, що більшість членів і працівників апарату Галоркому згодом стали відомими партійними і державними діячами Радянської України, дипломатами, вченими і військовоначальниками- На жаль, багато хто з них, зокрема М. Баран, В. Затонський, М. Ле- вицький, П. Порайко, Т. Іванчук, М. Козоріс, у 30-ті роки був безпід- ставно репресований. Одержано 30.05.89. 130 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2‘
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210330
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0130-5247
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T21:25:10Z
publishDate 1990
publisher Інститут історії України НАН України
record_format dspace
spelling Литвин, М.Р.
2025-12-05T12:53:35Z
1990
Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У / М.Р. Литвин // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 126–130. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
0130-5247
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210330
В цій замітці розповідається про Галицький організаційний комітет КП(б)У, діяльність якого ще не знайшла належного висвітлення в історико-партійній літературі.
uk
Інститут історії України НАН України
Український історичний журнал
Пошуки та знахідки
Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
Новое о деятельности Галицкого организационного комитета КП(б)У
Article
published earlier
spellingShingle Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
Литвин, М.Р.
Пошуки та знахідки
title Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
title_alt Новое о деятельности Галицкого организационного комитета КП(б)У
title_full Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
title_fullStr Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
title_full_unstemmed Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
title_short Нове про діяльність Галицького організаційного комітету КП(б)У
title_sort нове про діяльність галицького організаційного комітету кп(б)у
topic Пошуки та знахідки
topic_facet Пошуки та знахідки
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210330
work_keys_str_mv AT litvinmr noveprodíâlʹnístʹgalicʹkogoorganízacíinogokomítetukpbu
AT litvinmr novoeodeâtelʹnostigalickogoorganizacionnogokomitetakpbu