Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров
Публікація присвячена болгарському революціонеру-інтернаціоналісту С. І. Джорову, учаснику революційних подій в Росії. Зокрема висвітлюється його діяльність в Одесі та Красноярську. Показано внесок С. І. Джорова у встановлення та розвиток інтернаціональних зв’язків між Росією та Болгарією. Публикаци...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1990 |
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210336 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров / Г.П. Гребенник, К.М. Вітман, О.М. Філіпенко // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 75–79. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257410476670976 |
|---|---|
| author | Гребенник, Г.П. Вітман, К.М. Філіпенко, О.М. |
| author_facet | Гребенник, Г.П. Вітман, К.М. Філіпенко, О.М. |
| citation_txt | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров / Г.П. Гребенник, К.М. Вітман, О.М. Філіпенко // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 75–79. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Публікація присвячена болгарському революціонеру-інтернаціоналісту С. І. Джорову, учаснику революційних подій в Росії. Зокрема висвітлюється його діяльність в Одесі та Красноярську. Показано внесок С. І. Джорова у встановлення та розвиток інтернаціональних зв’язків між Росією та Болгарією.
Публикация посвящена болгарскому революционеру-интернационалисту С. И. Джорову, участнику революционных событий в России. В частности освещается его деятельность в Одессе и Красноярске. Показан вклад С. И. Джорова в установление и развитие интернациональных связей между Россией и Болгарией.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЗАМІТКИ
Публікація присвячена болгарському революціо-
неру-інтернаціоналісту С. І. Джорову, учаснику
революційних подій в Росії. Зокрема висвітлю
ється його діяльність в Одесі та Красноярську.
Показано внесок С. І. Джорова у встановлення
та розвиток інтернаціональних зв’язків між Ро
сією та Болгарією.
В одному з останніх енциклопедичних видань, присвяченому Жовтневій
революції та громадянській війні на Україні, Стояну Ілієву Джорову
відведено 16 рядків *. Небагато. Про його діяльність в Одесі у 1908—
1910 рр. сказано однією фразою — «член РСДРП з 1908 р.». В інших
енциклопедіях картина та ж сама. Мізерні свідчення про С. І. Джоро
ва, розкидані в різних книгах, вельми суперечливі. В них давно слід
розібратися, очистити зерна історичної правди від історіографічних
плевелів. Добре, що настав такий час, коли подібні наміри не сприй
маються як бажання кинути тінь на особистість, що по праву зайняла
своє місце в пантеоні революційного руху в Росії, історії російсько-
болгарських революційних зв'язків.
1 Великий Октябрь и гражданськая война на Украине : Знциклопедический спра-
вочник.— Киев, 1987.— С. 165.
2 Під час арешту одеською охранкою в січні 1910 р. С. Джоров вказав, що
народився 10 грудня 1879 р. у Варні. Однак, незважаючи на те, що досі дата його
народження не підтверджена документально, встановлено, що він народився в 1878 р.
у с. Горна-Василиця. Залишається припустити, що С. Джорову не було необхідності
перекручувати число і місяць свого народження, щоб ввести в оману поліцію. В
Українській Радянській Енциклопедії (УРЕ) дата народження болгарського револю
ціонера вказана невірно—1879 р. (К-, 1979.— Т. 3.— С. 335.).
3 Самуилов И. А. С болшевикити срещу самодержавного.— София, 1963.—
С. 28.
4 Веков А. X. Б-ьлгаро-руски революционни врьзки (1885—1917 гг.). — София,
1965.—С. 187.
С. І. Джоров народився 10 грудня 1878 р. у Болгарії, в с. Горна-
Василиця Софійського округу1 2. Працював пекарем, вантажником у
Варненському порту, художником-ретушерем в Одесі. Ще в молоді
роки С. Джоров почав брати участь у революційному русі. З 1903 р.,
практично із заснуванням Болгарської робітничої соціал-демократич-
ної партії (тісних соціалістів) (БРСДП (т. с.)) — партії більшовицького
типу, він став її членом. У 1905 р. він приєднався до анархо-лібера-
лів — групи, що виражала в БРСДП тенденцію дрібнобуржуазного ін
телігентського індивідуалізму, заперечення партійної дисципліни. Це
не було випадково. Болгарський історик І. Самуїлов, характеризуючи
особистість С. Джорова в той період, зазначав, що він був «буйний,
невгамовний, амбіційний, безмежно сміливий, завзятий, схильний до
авантюр. Тяжкі умови життя не дали йому можливості закінчити гімна
зичну освіту. Загальна і марксистська підготовка в нього була погана,
але з властивою йому завзятістю й наполегливістю він щоденно пра
цював над засвоєнням марксизму» 3.
Вперше С. Джоров приїхав до Одеси ще в 1898 р. Саме тоді він
установив тісні зв'язки з російськими революціонерами, за що й був
видворений з імперії4. В 1906 р. до Болгарії прибули М. М. Литвинов
і С. А. Тер-Петросян (Камо) для налагодження звідти поставки зброї
в охоплену революцією Росію. З цією метою у Варні був зафрахто
ваний пароплав «Зора». С. Джоров подружився з помічником капітана
цього судна. Від нього він дізнався про таємницю пароплава і одер
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 75
<г. П. Гребенник (Одеса),
К. М. Вітман (Одеса)
О. М. Філіпенко (Одеса)
РЕВОЛЮЦІОНЕР-
ІНТЕРН АЦІОН АЛІСТ
С. І. ДЖОРОВ
Замітки
жав явку в Батум 5. У 1907 р. С. Джоров відбув до Парижа, де взяв
участь у роботі більшовицької емігрантської групи6 7. На шляху до
столиці Франції він деякий час жив в Александрії (Єгипет). Там він
познайомився зі своїм співвітчизником Г. Перушичем, який у жовтні
5 Самуїлов І. Назв, праця.— С. 29—ЗО.
6 А. Бачинський і М. Дихан стверджують, що С. І. Джоров у 1907 р. відвідав
Одесу. (Див.: Бачинский А., Д ьі х а н М. Истинньїе друзья,—бдесса, 1969.— 70).
В УРЕ (К., 1979.— Т. 3.— С. 335) та Радянській історичній енциклопедії (М., 1964.—
Т. 5.— С. 177) вказано, що крім Одеси болгарський революціонер в 1907 р. працював
у Баку. Документів про це у нас немає. Однак цілком вірогідно, що в 1907 р. і в
1908 р. до поїздки в Париж і після повернення звідти С. Джоров перебував у
Батумі.
7 Під час арешту членів «Установчої групи» адреса Г. Перушича була знайдена
у С. Джорова, І. Білопольського та М. Димитрова (Держ. арх. Одес. області, ф. 193,.
on. 1, спр. 23, арк. 11 зв.— 12).
8 Центр, держ. іст. арх. УРСР, ф. 268, он. 1, спр. 377, арк. 275 зв. (далі —
ЦДІА УРСР).
9 Там же.
10 Парт. арх. Одес. обкому Компартії України, ф. 2, on. І, спр. 191, арк. 8.
Лист був перлюстрований охранкою. Збоку, напроти слів «товариш болгарин», зроб
лена примітка — С. Джоров. Цей документ ставить під сумнів твердження болгар
ських дослідників І Самуїлова та А. Векова про те, що в Парижі С. Джоров по
знайомився з Н. К Крупською. (Див.: Самуїлов І. Назв, праця.— С. 31—32;
Веков А. Назв, праця.— С. 187). В такому разі Н. К. Крупська мала б добре
1908 р. став членом групи більшовиків-емігрантів у французькому міс
течку Нансі, листувався з В. І. Леніним і Н. К. Крупською. Саме Г. Пе-
рушич зв'язав С. Джорова з Більшовицьким центром (БЦ) і ЦК
РСДРП. На адресу Г. Перушича останній надіслав для передачі в БЦ та
ЦК документи так званої «Одеської установчої групи РСДРП» .1
У травні 1908 р. С. Джоров прибув до Одеси і вступив до міської
партійної організації. В серпні до нього приєднався брат Г. Димитрова
М. Димитров, який приїхав з Болгарії. Далі події розвивалися бурхли
во. В грудні 1908 р. серед одеських більшовиків стався розкол і від
Одеського комітету (ОК) відкололася Пересипська районна організа
ція на чолі з І. І. Білопольським. До складу цієї групи входили голов
ним чином революційно настроєні партійні робітники. Вони зайняли*
одзовістські (лівацькі) позиції, заперечуючи необхідність легальних
форм боротьби в період реакції.
В другій половині серпня 1909 р. до Одеси приїхав агент ЦК
РСДРП С. І. Гусєв з метою ознайомлення місцевих партійців з рішен
нями наради розширеної редакції «Пролетария» — Центрального орга
ну більшовицької фракції. В полеміці з І. Білопольським він засудив
дії Пересипської групи. Більшість її членів, які до того часу були впев
нені, що займають послідовну більшовицьку лінію, засумнівалися. Са
ме тоді С. Джоров, який мав зв'язок із закордонними партійними цент
рами, політично й морально підтримав І. Білопольського. Разом з
М. Димитровим він вийшов із складу комітетської організації. В липні
1909 р. були заарештовані найавторитетніші члени Одеського коміте
ту, а до нового його складу були кооптовані лише меншовики-партій-
ці. Це дало С. Джорову підставу оголосити ОК «меншовицьким»,
«опортуністичним», «самозваним» .8
С. Джоров виступив з планом створення сильної загальноміської
організації, здатної перехопити політичну ініціативу в Одеському
комітеті та нав'язати йому свою лінію. Цей план був реалізований з
виникненням у жовтні 1909 р. «Одеської установчої групи РСДРП».
Щоб провести об'єднання розкольників, С. Джоров діяв від імені ЦК.
Навіть у матеріалах охранки є інформація про те, що він прибув з
Парижа з повноваженнями представника ЦК 9. Однак чи мав він дійс
но такі повноваження? Сумнівно. В іншому випадку були б неможливі
такі рядки з листа представника БЦ Г. Є. Зінов'єва В. Дьоготю: «Якийсь
товариш болгарин пише нам з Одеси, щоб ми не вірили Комітету, що
пересилці зовсім не одзовісти» 10. І далі, наполегливість, з якою
76 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Замітки
С. Джоров та І. Білопольський добивалися визнання «Установчої гру
пи» в ЦК, свідчить про те, що вони потребували санкції, якої у них не
було. їм бракувало і схвалення В. І. Леніна, якого вони не одержали
та й не могли одержати, тому що їхня тактика йшла врозріз з лінією
ЦК і Більшовицького центру на поєднання легальних і нелегальних
форм боротьби, на союз з меншовиками-партійцями и. Разом з тим
не можна не відзначити, що С. Джоров як один з керівників «Установ
чої групи» проявив незвичайні організаторські здібності. Якщо ж при
цьому взяти до уваги, що реакційний режим, який установив в Одесі
генерал-губернатор Толмачов, був значно суворішим за столичні
міста, то треба віддати належне мужності й героїзму С. Джорова,
1. Білопольського та їхніх товаришів. Значна активізація діяльності
«Установчої групи» (організація гуртків на підприємствах, керівництво
страйком на заводі Шполянського, посилення друкованої агітації, вста
новлення зв'язків зі студентами університету й солдатами 11-го сапер
ного батальйону, плани налагодження зв'язків з партійними осередка
ми інших міст півдня Росії та організації власної мережі доставки з-за
кордону нелегальної літератури тощо) не залишилась непомітною
для охранки. В ніч з 8 на 9 січня 1910 р. «Установча група» зазнала
масового арешту. Потім — тюрма, суд, Сибір.
Після Лютневої революції С. Джоров активно включився в роботу
Красноярської партійної організації, до складу якої в той час входили
як меншовики-інтернаціоналісти, так і меншовики-оборонці. С. Джо
ров разом з І. Білопольським, Б. Шумяцьким та іншими більшовиками
добилися розмежування з меншовиками. Залишаючись в об'єднаній
організації, вони виділилися в самостійну — більшовиків-правдистів.
Згодом їхня організація стала базовою для утворення наприкінці берез
ня 1917 р. Сибірського бюро ЦК РСДРП — керівного органу більшо
вицьких організацій Сибіру 11 12.
пам'ятати С. Джорова, що зняло б запит Г. Є. Зінов'єва. Зовсім безпідставним є
твердження С. К. Мельника про те, що ніби В. І. Ленін направив в Одесу С. Джоро
ва та М. Димитрова для зміцнення місцевої організації (Див.: Мельник С. К.
В. И. Ленин и Одесская партийная организация. — Одесса, 1960. — С. 68).
Д. С. Бельфор і І. П. Никифорчук у рецензії на названу працю С. К. Мельника,
посилаючись на архівні дані, спростували цей факт. (Див.: Укр. іст. журн.— 1961.—
2 — 0. 138).
11 3 усіх дослідників російсько-болгарських революційних зв’язків як з радян
ського, так і з болгарського боку тільки І. Самуїлов глибоко ввійшов у суть розколу
в одеській партійній організації в роки реакції. Вивчивши документи архівів СРСР
і НРБ, які стосуються цієї справи, він спробував доказово спростувати, що «Одеська
установча група РСДРП», найактивнішими діячами якої були С. Джоров і М. Ди-
митров, стояла на одзовістських позиціях, що вона «не була проти політичної лінії
ЦК, а була проти неправильного застосування цієї лінії Одеським комітетом
РСДРП». (Див.: Самуїлов І. Назв, праця.— С. 94—95). Не аналізуючи аргумен
тацію болгарського історика (це вимагає окремого дослідження), зауважимо, що на
наш погляд, вона непереконлива. Мабуть, це розумів і сам І. Самуїлов, оскільки він
зазначав: «Неправильно буде ставити знак рівності між одзовізмом в Одесі та одзо-
візмом як течією Богданова, Луначарського». (Там же.— С. 94). Це дуже правильна
і повчальна думка. В. І. Ленін виділяв два типи одзовізму: одзовізм робітників, або
одзовізм як настрій і одзовізм партійної інтелігенції, або одзовізм як політичний
напрям. Другий тип одзовізму був найнебезпечнішим для партії, як різновидність «лі
вого» ревізіонізму. Одеський одзовізм, безумовно, належав до типу одзовізму робіт
ників. які піддалися стихійному настрою.
12 Шорников М. М. Большевики Сибири в борьбе за победу Октябрьской
революции.— Новосибирск, 1963.— С. 181—183.
Весною 1917 р. для посилення впливу більшовиків серед робітни
чих мас С. Джорова направили на роботу у профспілки. Під його без
посереднім керівництвом було створено кілька профспілкових орга
нізацій. Разом з І. Білопольським він увійшов до складу Центрального
бюро профспілок як секретар. Колишні одзовісти стали активістами
профспілкового руху! Чи не це було переконливішим доказом того,
що вони зробили правильні висновки із своєї «лівої» хвороби і напе
редодні 1917 р. вже представляли політично грамотних керівників.
JSSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 77
Замітки
Оцінюючи діяльність болгарського інтернаціоналіста, Б. Шумяцький
пізніше писав, що він був «кращим працівником і знавцем профспіл
кового руху Красноярської «правдистської» організації» 13 14.
13 Цит. за: Октябрь и болгарские интернационалистьі.— Москва; София, 1973.
— С. 144.
14 Б"ьлгаро-сьветски дружба.— 1960.— № 20.— С. 9—10.
15 Октябрь и болгарские интернационалистм.— С. 197.
16 Вечерние известия Московского Совета рабочих и красноармейских депутатов.
1918— 18 окт.
17 Первьій конгресе Коминтерна. Март. 1919 г.— М., 1933.— С. 251.
18 Ц в и л ю к С. А. Защищая дело Октября : Зарубежньїе интернационалистн в
Одессе. 1917—1920.— Одесса, 1987.— С. 151.
Як представник від соціал-демократів С. Джоров брав участь у
засіданнях Красноярської Ради робітничих і солдатських депутатів. Він
енергійно виступив проти спроб буржуазії зірвати страйкову боротьбу
пролетаріату шляхом застосування дешевої праці військовополонених.
Красноярська Рада прийняла пропозицію С. Джорова з цього питання.
Болгарський інтернаціоналіст був серед тих, хто рішуче виступав у Ра
ді проти запровадження Тимчасовим урядом смертної кари в дію
чій армії.
В серпні 1917 р. С. Джоров виїхав з Красноярська. Виконуючи зав
дання більшовицької партії, він побував у Пензі, Царицині, Баку, Тиф
лісі та інших містах, брав участь у роботі організацій більшовиків, які
готували перехід влади до рук Рад
С. Джоров—один з перших зарубіжних інтернаціоналістів, які
виступили на захист завоювань Великого Жовтня. Спочатку він працю
вав у військовій колегії Південно-російських республік 15. Після німець
кої окупації України С. Джоров став лектором партійної школи штабу
Червоної Армії в Царицині, виступав з бесідами у військових частинах.
Від 16 травня до 2 серпня 1918 р. він був начальником інформаційного
відділу при політвідділі Північно-кавказького військового округу.
В липні 1918 р. за особистим проханням С. Джорова направили на
фронт командиром інтернаціонального загону. Бойовий загін, у скла
ді якого налічувалося майже 400 бійців (у тому числі 100 болгар),
діяв у Дагестані проти місцевої реакції, підтримуваної інтервентами.
В серпні того ж року, захищаючи дагестанську столицю Петровськ-
Порт (нині Махачкала), С. Джоров був тяжко поранений і евакуйова
ний в Астрахань. Після видужання він приїхав до Москви, де очолив
болгарську комуністичну групу, яка увійшла до складу Центральної
федерації іноземних груп РКП(б) при ЦК РКП(б).
Прекрасний оратор С. Джоров справляв велике враження на при
сутніх. Ось як про нього писали: «З палким поглядом, з орлиною
осанкою дивиться на нас болгарин-тісняк, який воює у лавах Червоної
Армії... Дивно бачити його в цьому великому залі. Коня б йому,
мчатися б йому в атаку і валити на землю зухвалого ворога» 16.
16—18 січня 1919 р. у Москві відбулася конференція болгарських
комуністів, які знаходилися в Росії. На ній С. Джорова обрали до
Центрального бюро болгарських комуністичних груп (ЦБ БКГ) при ЦК
РСДРП(б), яке повинно було керувати діяльністю всіх болгарських
комуністів та їхніх груп у Радянській Росії.
Як представник болгарських комуністичних груп в Країні Рад
С. Джоров у березні 1919 р. взяв участь в роботі історичного І кон
гресу Комінтерну 17.
В лютому 1.919 р. через зміну обстановки на фронтах ЦК БКГ
прийняло рішення перекинути основний склад болгарських комуністів
з центральних міст Росії на Україну. Наприкінці березня того ж року
ЦБ БКГ на чолі з С. Джоровим виїхало до Києва, а після визволення
Червоною Армією Одеси (6 квітня 1919 р.) перебазувалося туди. Це
пояснюється тим, що в Одесі та на її околицях проживало майже
40 тис. болгар18. Весною і влітку 1919 р. в Одесі, Харкові, Катерино
78 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Замітки
славі, Луганську, Слов'янську були створені болгарські комуністичні
групи. В Одесі у квітні—травні 1919 р. група болгарських комуністів
налічувала за одними даними більш як 40 чол.19, іншими — майже 60 20.
19Мельниченко В. Ю. Діяльність іноземних комуністичних груп на Украї
ні : 1918—1920,— К., 1977.— О. 33.
20 Панаііотов П. Приноси на бьлгари за победаната на Октомврийската
революция (1917—1920 гг.).— София, 1967.— С. 196.
21 С о х а н ь П. С. Очерки истории украинско-болгарских связей.— Диев, 1976.—
С. 199; Октябрь и болгарские интернацноналистм.— С. 183.
22 Парт. арх. Одес. обкому Компартії України, ф. 13, оп. З, спр. 99, арк. 24.
23 Панайотов П. Назв, праця.— С. 196; Цвилюк С. А. Указ. соч.— С. 174.
Одним з найголовніших заходів болгарських комуністів в Одесі
було видання рідною мовою газети «Комуна», перший номер якої
вийшов 1 травня 1919 р. Всього побачило світ 9 її номерів21. Зрозумі
ло, що С. Джоров був серед тих, хто визначав комінтернівський на
прям газети. В її другому номері він опублікував дві статті, в яких
роз'яснював лозунги Комінтерну, показав всесвітньо-історичне значен
ня міжнародної організації комуністів і Радянської влади.
Для членів групи болгарських комуністів і болгарського населен
ня Одещини проводилися систематичні бесіди з найважливіших пи
тань поточної політики, стратегії й тактики РКП(б). Заняття, як прави
ло, проводив С. Джоров, який за свідченнями Д. Проданакі, одного з
підпільників у с. Малий Буялик, був «найціннішим учителем-марксис-
том» 22. С. Джоров очолив також створений в Одесі для встановлення
і розвитку інтернаціоальних зв’язків між Росією та Болгарією рево
люційний комітет «Добруджа».
Наприкінці серпня 1919 р. після захоплення Одеси денікінцями,
С. Джоров разом з іншими болгарськими комуністами перебрався до
Болгарії. Він ще кілька разів приїжджав до Радянської Росії. Так, у
жовтні 1919 р. у Москві він доповідав у Федерації іноземних груп
РКП(б) про діяльність ЦБ БКГ, революційного комітету «Добруджа»23.
Вся наступна діяльність С. Джорова була пов'язана з Болгарією.
Він брав активну участь у революційній боротьбі, антифашистському
русі в роки Другої світової війни, став свідком перемоги соціалістич
ної революції в Болгарії — справі, якій він віддав все своє життя.
Одержано 04.10.88.
Публикация посвящена болгарскому революционеру-интернационалисту С. И. Джо-
рову, участнику революционньїх собьітий в России. В частности освещается его дея-
тельность в Одессе и Красноярске. Показан вклад С. И. Джорова в установлений
и развитие интернациональньїх связей между Россией и Болгарией.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 79
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210336 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:11Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гребенник, Г.П. Вітман, К.М. Філіпенко, О.М. 2025-12-05T13:01:43Z 1990 Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров / Г.П. Гребенник, К.М. Вітман, О.М. Філіпенко // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 75–79. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210336 Публікація присвячена болгарському революціонеру-інтернаціоналісту С. І. Джорову, учаснику революційних подій в Росії. Зокрема висвітлюється його діяльність в Одесі та Красноярську. Показано внесок С. І. Джорова у встановлення та розвиток інтернаціональних зв’язків між Росією та Болгарією. Публикация посвящена болгарскому революционеру-интернационалисту С. И. Джорову, участнику революционных событий в России. В частности освещается его деятельность в Одессе и Красноярске. Показан вклад С. И. Джорова в установление и развитие интернациональных связей между Россией и Болгарией. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Замітки Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров Революционер-интернационалист С. И. Джоров Article published earlier |
| spellingShingle | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров Гребенник, Г.П. Вітман, К.М. Філіпенко, О.М. Замітки |
| title | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров |
| title_alt | Революционер-интернационалист С. И. Джоров |
| title_full | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров |
| title_fullStr | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров |
| title_full_unstemmed | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров |
| title_short | Революціонер-інтернаціоналіст С. І. Джоров |
| title_sort | революціонер-інтернаціоналіст с. і. джоров |
| topic | Замітки |
| topic_facet | Замітки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210336 |
| work_keys_str_mv | AT grebennikgp revolûcíonerínternacíonalístsídžorov AT vítmankm revolûcíonerínternacíonalístsídžorov AT fílípenkoom revolûcíonerínternacíonalístsídžorov AT grebennikgp revolûcionerinternacionalistsidžorov AT vítmankm revolûcionerinternacionalistsidžorov AT fílípenkoom revolûcionerinternacionalistsidžorov |