Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення)
На основі нових радянських і зарубіжних архівних документів автор статті зробив спробу проаналізувати причини виникнення радянсько-фінляндської війни, її невдалого ходу для Червоної Армії і наступний вплив цього збройного конфлікту на подальший розвиток другої світової війни. На основе новых совет...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1990 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210342 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) / А.М. Носков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 25–33. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859653758378573824 |
|---|---|
| author | Носков, А.М. |
| author_facet | Носков, А.М. |
| citation_txt | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) / А.М. Носков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 25–33. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | На основі нових радянських і зарубіжних архівних документів автор статті зробив спробу проаналізувати причини виникнення радянсько-фінляндської війни, її невдалого ходу для Червоної Армії і наступний вплив цього збройного конфлікту на подальший розвиток другої світової війни.
На основе новых советских и зарубежных архивных документов автор статьи сделал попытку проанализировать истоки возникновения советско-финляндской войны, причины ее неудачного хода для Красной Армии и последующее влияние этого вооруженного конфликта на дальнейшее развитие второй мировой войны.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
періоду Великої Вітчизняної війни республіці потрібно було більш як
19 років.
Аналіз демографічного розвитку нашої країни у ЗО—40-і роки не
обхідний для глибшого розуміння сучасних особливостей розвитку на
родонаселення, передбачення реальних його перспектив у майбут
ньому. Дана стаття, наша попередня публікація в «Українському істо
ричному журналі»26, де ці процеси розкриваються на прикладі Україн
ської РСР, можуть служити лише першою спробою дослідження суті
демографічних потрясінь, що мали місце в ЗО—40-ві роки і охопили не
лише Україну, а й інші регіони Радянського Союзу. Нагромаджена
статистична інформація про демографічний розвиток УСРР наприкін
ці 20-х — на початку 30-х років дає змогу значно глибше уявити мас
штаби демографічних наслідків соціальних потрясінь 30-40-х років, які
багато в чому були типовими для населення й інших територій СРСР,
але щодо яких збереглося значно менше вихідних статистичних даних.
* Початок див.: Укр. іст. жури,— 1990.— № 1.
29 ЦДАРА, ф. 25888, оп. 14, спр. 2, арк. 1—10.
Одержано 20.10.89
Тяжелне демографические потери Украинской ССР во время Великой Отечественной
войньї 1941—1945 гг. привели к тому, что в послевоеннне годьі рождаемость не
достигла довоєнного уровня. Серьезннй удар населенню республики нанес голод
1947 г. Демографические потери существенно деформировали и трудовий потенциал
населення, в частности на селе. Довоєнная численності- населення УССР бмла вос-
становлена только в 1960 г.
26 Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати Української
РСР у 30-ті роки // Укр. іст. жури.— 1989.— № 8.— С. 24—36.
А. М. Носков (Москва)
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
(закінчення) *
На основі нових радянських і зарубіжних архівних документів автор статті зробив
спробу проаналізувати причини виникнення радянсько-фінляндської війни, її невда
лого ходу для Червоної Армії і наступний вплив цього збройного конфлікту на даль
ший розвиток другої світової війни.
ЗО листопада о 8 годині ранку після артилерійської підготовки радян
ські війська перейшли кордон з Фінляндією. Розпочалася війна. Яке
ж завдання ставилося перед Червоною Армією? Підкорити Фінляндію?
Є всі підстави вважати, що в даному разі змінилися лише засоби
досягнення мети, сама ж мета по суті залишилася попередньою: зму
сити Хельсінкі до конструктивного компромісу, достатнього для за
безпечення безпеки північно-західних кордонів СРСР. Засоби ж були
локальними — лише війська Ленінградського військового округу, що,
за планами Москви, було достатнім для розгрому основних сил фін
ської армії і наступного ведення переговорів* 29.
На цьому, зокрема, наголошувалося в директиві начальника політ-
управління ЛВО, написаній у старому «емоційному» стилі. В ній вка
зувалося, що фінляндський уряд «перетворив Фінляндію на плацдарм
для нападу на нашу соціалістичну Батьківщину» і «всупереч волі
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 25
А. М. Носк-ов
иароду... відмовився укласти договір з Радянським Союзом». «Зав
дання Радянського уряду ясне,— зазначалося в директиві.— Ми хочемо
забезпечити безпеку нашої Батьківщини, хочемо дружби з фінським
народом». Пропонувалося «викривати брехню фінських та інших дип
ломатичних шулерів, які кричать, що Радянський Союз хоче радянизу-
вати Фінляндію, включити її до складу СРСР». Підкреслювалося, що
«ми йдемо не як завойовники, а як друзі фінського народу... Червона
Армія підтримає фінський народ, який стоїть за дружбу з Радянським
Союзом і хоче мати свій, фінляндський, справді народний уряд»30.
Однак, чи не знаходили відображення і в самій директиві, і в створенні
«уряду Куусінена» *, і в формуванні на території СРСР корпусу «фін
ської народної армії» наміри змінити державний лад Фінляндії після
її поразки?
30 Там же, спр. 12, арк. 18—20.
* 1 грудня 1939 р. у зайнятому радянськими військами фінському містечку Те-
рійокі було створено уряд, який проголосив Фінляндію Демократичною Республікою
і ставив своєю метою добитися виходу країни з війни, забезпечення її безпеки і
дальшого самостійного демократичного розвитку на основі добросусідських відносин
з СРСР, фінсько-радянського договору про дружбу, співробітництво і взаємодопо
могу. його головою став фінський революціонер-емігрант, секретар Комінтерну
О. Куусінен. В той же день він був визнаний Радянським урядом. У міру того, як
керівництву СРСР ставало ясно, що з усіх спірних питань можна домовитися з новим
урядом Фінляндії, його відносини з «урядом Куусінена» все далі відходили на другий
план. Після укладення мирного договору в 1940 р. цей уряд саморозпустився.
31 ЦДАРА, ф. 25888, оп. 11, спр. 17, арк. 194, 196.
32 Там же.
33 Архів зовнішньої політики, ф. 06, оп. 2, II. 1, спр. 7, арк. 19.
Вважаємо, що головне завдання полягало насамперед у зміні по
літики Хельсінкі. Причому політичні засоби вже давно стали складо
вою частиною збройної боротьби і війни, незважаючи на те, мала
вона локальний характер чи ні. І як засіб політичного тиску «уряд
Куусінена» певною мірою себе виправдав: у Фінляндії невдовзі було
сформовано новий уряд, який погодився вести переговори на умовах,
прийнятих «урядом Куусінена». Однак, на нашу думку, в цілому це
був великий прорахунок в оцінці внутрішнього становища Фінляндії.
Як часто бувало при Сталіні, бажане видавалося за дійсне.
Наприклад, радянські дипломати в Хельсінкі вважали, що «ро
бітничі маси і найбідніші верстви селянства висловлюють приховане
невдоволення політикою уряду... і погрожують розправою тим, хто
веде політику, ворожу щодо Радянського Союзу»31. Поширювалося
твердження, що робітничий клас і селянство не «піднімуть зброю»
проти батьківщини соціалізму, повалять неугодний їм уряд тощо. А
формування «фінської народної армії» могло стати опорою нового
уряду, щоб скувати пронімецький офіцерський корпус і вивести країну
з війни 32.
В цьому знаходив відображення «слід» «революційної романтики».
Сталін, безумовно, пам’ятав, який могутній революційний потенціал
був у Фінляндії в дні Жовтневої революції. Проте документи свідчать,
що Москва не планувала асимілювати Фінляндію. Так, зо листопада
1939 р. в бесіді з німецьким послом Ф' В. Шуленбургом Молотов,
повідомивши йому про намір створити «уряд Куусінена», заявив: «Цей
уряд буде не радянським, а типу демократичної республіки. Ради там
ніхто не буде створювати, але ми сподіваємося, що це буде уряд, з
яким ми зможемо домовитися і забезпечити безпеку Ленінграда...» 33
Крім того, 2 листопада в бесіді з радянським повпредом у Швеції
О. Коллонтай Молотов підкреслив, що єдиною метою було змусити
впертих фіннів укласти той договір, який вони відмовилися підписати
в Москві.
І все ж слід визнати, що сам факт створення «уряду Куусінена»
був помилковим кроком у загальнополітичному плані, викликавши
негативну реакцію світової громадськості. Помилковим він виявився і
26 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 2
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
в тактичному плані: повідомлення про створення цього «уряду», від
повідним чином витлумачене буржуазною пропагандою, викликало
серйозні побоювання фіннів за незалежність країни. Внаслідок цього
опір фінської армії різко посилився.
Такі побоювання зросли після створення на території Ленінград
ського військового округу корпусу «фінської народної армії». Його
особовий склад носив спеціальну національну форму і на початок
грудня 1939 р. налічував близько 13,5 тис. чол., які, однак, не брали
участі в збройній боротьбі34.
31 ЦДАРА, ф. 33987, оп. З, спр. 1380, арк. 3; ф. 25888, оп. ІЗ, спр. 76, арк. І.
35 Там же, арк. 200.
36 Там же, ф. 25888, оп. 14, спр. 2, арк. 2, 15.
37 Heiskanen R. Op. cit.— Р. 1.
В цілому ж Москва не чекала серйозного опору з боку фінської
армії. Військове керівництво СРСР вважало, що хоча бойова підго
товка рот, батальйонів і полків останньої відповідає сучасним вимо
гам, однак великі з’єднання (дивізія, корпус) не мають достатньої
практики, в зв’язку з чим «стійкість фінської армії залежатиме від
результату перших боїв» 35.
Тому основна ставка робилася на могутній початковий удар ве
ликих сил і засобів, щоб протягом двох-трьох тижнів завершити роз
гром противника. З цією метою проти 62 «виявлених» батальйонів і
10 ескадронів фінської армії, що мали на озброєнні, за даними радян
ського генштабу, 280 гармат, 10—15 танків і 120—150 літаків, було
сконцентровано 141 батальйон піхоти, понад 1500 гармат, більш як
900 танків і близько 1600 літаків36.
Оперативне розгортання і зосередження військ і техніки проходило
неорганізовано і під впливом тільки-но закінчених легких походів у
Польщу, Естонію, Латвію і Литву при слабкому знанні противника і
особливостей північноєвропейського театру воєнних дій. Останнє знач
ною мірою пояснюється тим, що з перших днів існування Фінляндської
буржуазної республіки до осені 1939 р. радянське військово-політичне
керівництво не планувало наступальних дій проти неї. Карельський
перешийок і різко пересічена лісисто-болотиста місцевість на північ від
Ладозького озера завжди розглядалися Генеральним штабом РСЧА як
плацдарм для оборони, щоб на головних театрах вести наступальні
дії. Про оборонний характер планів радянського командування свід
чили дислокація військ, будівництво укріпленого району, розвиток
шляхів сполучення і засобів зв’язку. Загалом північноєвропейський
театр воєнних дій виявився непідготовленим до наступу, особливо
значних угруповань військ, оснащених важкою технікою, на яку по
кладалися великі надії.
Навпаки, в Хельсінкі «протягом перших двадцяти років незалеж
ності країни» вважали, що «Радянський Союз являє собою головну,
якщо не єдину, загрозу Фінляндії» 37. Саме з врахуванням цього про
водилася бойова підготовка військ, працювала розвідка, яка «досить
точно оцінила конфлікт, що назрів», і визначила основні напрями мож
ливих ударів Червоної Армії. Все це було враховано при зміцненні
обороноздатності країни. .
Створений на Карельському перешийку укріплений район, що скла
дався із залізобетонних і гранітно-дерев'яно-земляних споруд, був
добре замаскований на місцевості. її особливості і природно-кліма
тичні умови також були використані для розміщення вогневих точок.
Разом з тим тактика фінської армії була спеціально пристосована до
збройної боротьби в умовах диких лісів і бездоріжжя проти великих
з’єднань Червоної Армії, обтяжених бойовою технікою і обозами. Ви
сокій моторизації військ протистояла висока одинична тактична і
стрілецька підготовка фінських рядових та офіцерів. Планувалося
блокувати нечисленні шляхи, до яких неминуче тяжіли з’єднання на-
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 27
A. M. Носков
ступаючих, і атакувати їх з флангу і тилу. Для дій у типових для
Фінляндії глухих лісових районах було створено численні рухливі лиж
ні загони, оснащені полегшеним обмундируванням і взуттям, а також
спеціально пристосованими санями і волокушами. Загалом підготов
лена оборона фіннів зустріла непідготовлений наступ Червоної Армії.
У перші дні грудня радянські війська все ж досягли певних успі
хів. Однак у міру їх просування вглиб країни опір фіннів зростав.
Водночас активізувалася диверсійно-партизанська діяльність у тилу
Червоної Армії, а на флангах наступаючих було створено гарнізонні
вузли опору.
В ході безперервних боїв, що відбувалися вдень і вночі, в складній
обстановці, викликаній численними лісовими масивами, глибокими
снігами і сильними морозами, наші війська, значна частина яких в
літньому обмундируванні була терміново передислокована з України
та Білорусії, зазнавали великих втрат, у тому числі внаслідок обмо
рожень. Постачання частин і з’єднань було порушене: на шляхах ви
никли кілометрові «пробки» з транспортних засобів і бойової техніки.
Танки загрузали в снігу і зупинялися перед численними перешкодами.
Деякі з’єднання потрапили в оточення, і їх особовий склад, втративши
значну частину бойової техніки, прагнув дрібними групами пробитися
до кордону.
Наші частини не були оснащені такими ефективними засобами
масового бою, як пістолет-кулемет і міномет, особовий склад не мав
лиж і тому не міг швидко пересуватися в умовах бездоріжжя. Відчува
лося незнання противника та його тактики. Червоноармійські частини
були змушені вчитися в процесі боїв, а їх переважно молоді недосвід
чені командири, мобілізовані із запасу, нагромаджувати досвід. Спро
би командування одразу прорвати головну смугу лінії Маннергейма
на Карельському перешийку виявилися безуспішними. Стало очевид
ним, що для успішного завершення кампанії необхідні спеціальна
підготовка, нова тактика, дооснащення військ автоматичною зброєю,
формування лижних підрозділів, удосконалення управління військами
і налагодження чіткої взаємодії між різними видами і родами зброй
них сил.
На початку січня 1940 р. було віддано наказ про перехід до обо
рони і проведено реорганізацію військ. ЛВО перетворювався на Пів
нічно-Західний фронт (командуючий — командарм 1 рангу С. К. Тимо-
шенко). Замість армійської наступальної операції планувалася фрон
това, яку мали здійснити в основному 7-ма і 13-та армії. Війна набула
затяжного характеру. Війська і штаби почали ретельну підготовку до
операцій по прориву лінії оборони противника. В цей час на Карель
ському перешийку відбувалися невеликі сутички й обмежені операції,
проводилася артилерійська та авіаційна підготовка майбутнього
наступу.
Бойові дії на північ від Ладозького озера велися активніше, однак
вони не давали належних результатів. «Сталін,— згадував К. О. Ме-
рецков,— сердився: чому не просуваємося? Неефективні воєнні дії,
підкреслював він, можуть позначитися на нашій політиці. На нас
дивиться весь світ. Авторитет Червоної Армії — це гарантія безпеки
СРСР. Якщо застрянемо надовго перед таким слабким противником,
то тим самим стимулюємо антирадянські зусилля імперіалістичних
кіл» 38.
Так і сталося. Західна преса почала відверто висловлювати надії
на те, що цей конфлікт може призвести до створення єдиного фронту
проти СРСР. Союзні уряди, писав згодом англійський генерал А. Брук,
«з азартом мисливців на звіра» взялися за створення нового фронту в
Північній Європі. Французькі державні діячі енергійно розробляли
38 Мерецков К. А. Указ. соч.— С. 184.
28 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
плани «повалення радянського гіганта з його глиняних ніг»39. Англій
ський історик Л. Вудворд розповідає, яким чином західні країни на
магалися використати радянсько-фінляндський конфлікт -для підштов
хування фашистської Німеччини до нападу на СРСР. Насамперед вони
розраховували залякати Швецію, Норвегію і частково Німеччину за
грозою «неминучої радянської експансії». Маючи міцні позиції на
Балтиці і в Північній Європі в цілому, Німеччина, за розрахунками
західних стратегів, «попросить Швецію дати можливість захистити її»
від росіян і, таким чином, втрутиться у збройний конфлікт з Радян
ським Союзом40. Це, в свою чергу, мало привести до розпорошення сил
рейху і зменшення реальної загрози його вторгнення в Францію та
Англію41.
39Yakobson М. The Diplomacy of the Winter War.— Cambridge, 1961.—
P. 4—5.
‘“Woodward L. British Foreign Policy in the Second World War.—London,
1962.— P 46.
41 Public Record Office (PRO). Cab. 79/2.— P. 152.
42 Ibid. Cab. 80/104,— P. 65.
43 ЦДАРА, ch. 33987, on. 3, cnp. 1235, арк. 130 c.
44 PRO. Cab. 80/104.— P. 66, 80.
45 ЦДАРА, ch. 33987, on. 3, cnp. 1221, арк. 156.
2 і 3 січня 1940 р. засідання англійського військового кабінету були
повністю присвячені обговоренню планів можливої інтервенції захід
них союзників у північні райони Скандінавського півострова, Південну
Норвегію і Південну Швецію. Ця інтервенція мала, з одного боку,
об’єднати скандінавські країни з Фінляндією в боротьбі проти СРСР, а
з другого,— створити загрозу на північному фланзі Німеччини, позба
вити її поставок руди з Швеції і, таким чином, змусити гітлерівське
командування йти на «розпорошення сил», тобто висадку військ у
Північній Європі.
В підготовленому для уряду імперським генеральним штабом «ме
морандумі» говорилося, що «в теперішній час неможливо визначити,
чи є Росія дійсно партнером Німеччини, чи вона веде самостійну
гру... Однак при визначенні нашої стратегії в обстановці, що склалася,
буде єдино правильним рішення вважати Німеччину і Росію партне
рами»42. Таку ж думку висловив заступнику народного комісара за
кордонних справ СРСР В. П. Потьомкіну англійський посол у Москві
Сіідс наприкінці грудня 1939 р.: «Нині він (англійський уряд.— А. Н.)
змушений констатувати, що фактично з кожним днем усе чіткіше Ра
дянський Союз виступає як союзник Німеччини» 43. Виходячи з цього,
англо-французьке командування почало розробку плану допомоги Фін
ляндії шляхом атаки Росії «по можливості з великих напрямів і, що
особливо важливо, бомбардування Баку—району видобутку нафти,
щоб викликати серйозну державну кризу в Росії» 44.
Сталін, як свідчили численні факти, мав усі підстави для занепо
коєння за авторитет Червоної Армії. Зокрема, в ході однієї з бесід,
що відбулася наприкінці грудня 1939 р., другий секретар посольства
США в Москві Болен заявив, що, «на думку іноземних військових
аташе в Москві, найкритичніша оцінка Радянських Збройних Сил, що
мала місце до фінського конфлікту, здається тепер пропагандою на
користь Рад. З огляду на такий несподіваний поворот справ, якого
ніхто фактично не чекав, у ряді країн виникає сильна тенденція збіль
шити активну допомогу фіннам, зокрема американський уряд пропонує
налагодити регулярне постачання фіннам останніх моделей літаків...
Німці в Москві дуже задоволені і сміються. Вони вважають, що чим
більше росіяни зав’язнуть у Фінляндії, тим вигідніше це для Німеччини,
оскільки остання тоді буде мати Радянський Союз у своїх руках і
зможе висунути вимоги будь-якого економічного і політичного харак
теру, погрожуючи в противному разі поданням неофіційної допомоги
Фінляндії» 45.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 29
A. M. Носков
Фактично ж фашистська Німеччина з самого початку радянсько-
фінляндської війни подавала допомогу Фінляндії. Вона, зокрема, «від
шкодовувала Швеції ту зброю, яку остання поставляла фіннам»46. З-
деяких видів таке «відшкодування» досягало 20—ЗО % всього озброєн
ня, яке було в країні47.
46 Parkinson R. Peace for our Time.— London, 1971.— P. 290—291.
47 Ibidem.
48 ЦДАРА, ch. 33987, on. 3, cnp. 1305, арк. 21 c.
49 PRO. Cab. 66/2.— P. 197.
50 Documents on German Foreign Policy 1918—1945. Series D. (1937—1945).—
London, 1954.—Vol. VIII.—P. 614.
51 ЦАМО, ch. 15, on. 11, cnp. 160, кор. 10873, арк. 88.
52 Там же, арк. 96.
Спираючись на іноземну допомогу, правлячі кола Фінляндії фак
тично проводили курс на затягування війни і, за оцінкою німецького
посольства в цій країні, вирішили «протриматися щонайменше до
весни, сподіваючись, що за цей час у світі відбудуться вирішаль
ні події» 48.
Розрахунки Хельсінкі на назрівання «вирішальних подій» в Європі
не були безпідставними. Швидке нарощування Німеччиною своєї во
єнної могутності в ході «дивної війни» мало невдовзі знайти вияв або
в поході вермахту на схід, проти СРСР, як писав про це в «Майн
кампф» Гітлер, або в повороті нацистської воєнної машини на захід.
Водночас генеральні штаби Англії і Франції з метою захоплення
стратегічної ініціативи у війні, що розпочалася, планували «перехід
у наступ в Скандінавії навесні 1940 р.», що, на їх думку, «означатиме
кардинальну зміну в нашій політиці... І дозволить нам перейти до
наступальних операцій, які можуть виявитися вирішальними» 49.
Можлива агресія проти СРСР найбільших імперіалістичних дер
жав, що розраховували на слабкість Червоної Армії, вселяла в керів
них діячів Фінляндії надію на приєднання до цієї антирадянської акції.
Разом з тим війна між фашистським блоком і західними союзниками,
що вже розпочалася, а також їх намагання захопити вигідні стратегічні
плацдарми могли ще далі втягти Фінляндію у вир інтересів великих
держав, в якому, за влучним висловом 10. Паасіківі, «малих не ща
дять». У зв’язку з цим німецький посланник В. Блюхер доповідав
4 січня 1940 р. з Хельсінкі в МЗС рейху про свою бесіду з міністром
закордонних справ В. Таннером, який заявив: «Фінляндія не заінтере
сована в тому, щоб ставати полем битви великих держав»50. Велику
роль у локалізації радянсько-фінляндської війни відіграли скандінав
ські країни, особливо Швеція, яка відмовилася пропускати через свою
територію експедиційні війська західних союзників.
І все ж у Хельсінкі продовжували дотримуватися курсу на затягу
вання війни в очікуванні «вирішальних подій» в Європі, в яких на долю
Фінляндії в разі її участі в антирадянській агресії із заходу може
належати «історична роль в ослабленні Радянського Союзу».
Однак події розвивалися інакше. В ході короткочасного перепо
чинку радянські війська провели ретельну підготовку, враховуючи по
милки, допущені під час минулих боїв. З лютого командування Пів
нічно-Західного фронту прийняло план операції, згідно з яким вій
ськам належало «одночасним ударом внутрішніми флангами 13-ї і 7-ї
армій на Карельському перешийку прорвати укріплену смугу і роз
громити сили оборони противника на ділянці озера Вуоксі до Кархула.
Надалі знищити все угруповання противника на Карельському пере
шийку, не допустивши його відходу на захід, і вийти на фронт Кекс-
гольм, ст. Антреа, Виборг» 51. У зверненні Військової ради до особового
складу фронту містився заклик «ліквідувати найнебезпечніше вогнище
війни... і назавжди забезпечити безпеку північно-західних кордонів-
Радянського Союзу і міста Ленінграда» 52.
ЗО ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990, А? 2
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
11 лютого 1940 р. наші війська перейшли в наступ. Почався зак
лючний етап радянсько-фінляндської війни. Небачена за жорстокістю
боротьба розгорнулася по всьому фронту. Долаючи гранітні надовби,
протитанкові рови і ескарпи, цілі поля дротяних загороджень, мінні
поля, руйнуючи доти, бійці Червоної Армії вперто вгризалися в обо
рону фіннів. «Росіяни,— писав Г. Маннергейм, — на цей раз навчилися
організовувати взаємодію військ... Артилерійський вогонь прокладав
шлях піхоті. З великою точністю його корегували з аеростатів і бойо
вих машин. Оскільки росіяни не економили ні на піхоті, ні на танках,
масштаби їх втрат були жахливими» 53.
53 Mannerheim G. Erinncrungen.— S. 376.
ЦДАРА, ф. 33977, on. 6, спр. 78, арк. 50, 56; ф. 33987, оп. З, спр. 1387,
арк. 234, 247, 248. Наведені М. І. Семирягою дані про втрати Червоної Армії в ході
радянсько-фінляндської війни (Огонек.— 1989.— № 22.— С. 28) є попередніми. Ми їх
уточнили.
55 Upton A. Finland 1939—1940.—Р. 154.
Тактика противника полягала в тому, щоб, використовуючи особ
ливості Карельського перешийка, специфіку місцевості і заздалегідь
підготовлені рубежі, вести вперту оборону з частими контратаками
силами невеликих підрозділів у різних напрямках. Такі дії мали ви
мотати частини Червоної Армії, ослабити їх наступальний порив і,
зрештою, завдати їм поразки.
17 лютого, боячись виходу радянських військ у»тил Карельської
армії, фінське командування почало відводити свої частини. Снігова
буря, яка продовжувалася кілька днів, затримала просування насту
паючих і дала можливість противнику зайняти другу лінію оборони.
Наприкінці лютого після короткого перепочинку і масованої артилерій
ської підготовки Червона Армія перейшла в загальний наступ. Про
тивник почав відхід на 60-кілометровому фронті на Карельському пе
решийку.
4 березня 70-та стрілецька дивізія під командуванням комбрига
М. Л. Кирпоноса по льоду Виборзької затоки обійшла несподівано для
фіннів Виборзький укріпрайон. 7-й армії (командуючий — К. О. Ме-
рецков) було поставлено завдання штурмом захопити Виборг, яке вона
успішно виконала. Після цього фінське командування, відчуваючи не
минучий крах збройних сил, було змушене розпочати мирні переговори.
12 березня 1940 р. між СРСР і Фінляндією було укладено мирний
договір, за яким воєнні дії припинялися о 12 годині ІЗ березня.
Після врегулювання конфлікту з Фінляндією Радянський Союз
поліпшив своє стратегічне становище на півночі і північному заході,
створив передумови для забезпечення безпеки Ленінграда і Мурман
ської залізниці.
Радянсько-фінляндська війна була найтривалішою і найбільш кро
вопролитною в Європі до моменту нападу фашистської Німеччини на
СРСР. Вона тривала 105 днів, у той час як вермахт здійснив кампанію
в Польщі за 36 днів, завоював Норвегію за 50 днів, розгромив англо-
французьку коаліцію за 35 днів, захопив Югославію і Грецію за 21
день, а Данію — за 2 дні.
Окупувавши майже всю Західну і Центральну Європу, вермахт
втратив 211600 чол. (з них — 40,5 тис. убитих). Червона Армія втрати
ла в Фінляндії 289510 чол. (72 408 убитих, 186 129 поранених, 13 213 об
морожених, 17520 тих, що пропали безвісти, і 240 контужених) 54.
Фінські втрати, за офіційними даними, становили 25 тис. убитими і
45 тис. пораненими, тобто майже кожний третій з діючої армії був
убитий чи поранений 55.
Незважаючи на локальний характер, радянсько-фінляндська війна
слідом за «польською кампанією» справила великий вплив на розвиток
подій в Європі у ході другої світової війни, яка нещодавно розпоча
лася. Вона нібито на мить показала той дисбаланс воєнної могутності
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 31
A. M. Носко в
на користь гітлерівської Німеччини, що створився в результаті розколу
антифашистських сил як у кожній європейській країні, так і на конти
ненті в цілому.
Слабкість Червоної Армії в наступальних діях, що виявилася,
несподіваною для світової громадськості, «можна було, за словами
Маннергейма, порівняти з оркестром, яким погано диригують, а тому
інструменти діють неузгоджено»56. Підтвердилися прогнози зарубіжних
військових спеціалістів про те, що масові репресії, які охопили най
більш кваліфіковані кадри командного складу Червоної Армії, значно
ослабили військову міць Радянської держави. Величезні втрати, яких
зазнали Збройні Сили СРСР у живій силі і техніці, практично розв’яза
ли руки вермахту для активних дій проти західних союзників. Про це
свідчила, зокрема, розмова начальника відділу військових зносин
СРСР полковника Осетрова з німецьким повітряним аташе в Москві
21 травня 1940 р. «Успіх німецьких військ на заході,— заявив остан
ній,— забезпечений нашою дружбою з Вами. Цього ми ніколи не
забудемо. Перед від’їздом у Вашу країну я був у Гітлера, який мені
сказав: «Пам'ятай, що Сталін зробив велику справу, про що ми ніколи
і ні за яких обставин не повинні забувати» 57.
56 Mannerheim G. Erinnerungen.— S. 374.
57 ЦДАРА, ch. 33987, on. З, спр. 1305, арк. 375.
58 Цит. за: Дашичев В. И. Банкротство стратеги» германского фашизма.—
М„ 1973.—Т. 2,—С. 63.
59 Там же.— С. 64.
60 Mannerheim G. Erinnerungen.— S. 388.
Після несподівано швидкого розгрому Франції в травні — червні
1940 р. перед гітлерівським військовим керівництвом на весь зріст
постала ділема: чи зосередити зусилля вермахту на виводі з війни
Англії, щоб забезпечити тил у майбутньому поході на Схід, чи зосе
редити всі зусилля на боротьбі з Радянським Союзом.
Слабкість Червоної Армії, що виявилася під час радянсько-фін
ляндської війни, і військова могутність вермахту, продемонстрована в
«бліцкрігу» на Заході, дали Гітлеру підстави для твердження про те,
що «російські збройні сили — глиняний колос без голови» 58. Аналогіч
ної точки зору дотримувалися й інші керівники вермахту. Тому Гіт-
лер пропонував негайно використати цю слабкість і в липні 1940 р.
наполягав на тому, щоб восени напасти на Радянський Союз. Однак
Кейтель та Йодль вважали цей строк нереальним через недостатню
підготовленість збройних сил, районів зосередження і розгортання
військ і незадовільні метеорологічні умови59. Відтоді гітлерівське ке
рівництво активно готувалося до нападу на СРСР, намагаючись не
втратити сприятливого для цього моменту. «Якщо б загальне враження
від успіхів Радянського Союзу в фінській війні,— вважав Маннер-
гейм,— не було б таким несприятливим, то Німеччина навряд чи так
низько оцінила військовий потенціал руського колоса, як це мало місце,
і навряд чи повторила б помилку Наполеона»60.
В цілому помилковий аналіз німецьким військово-політичним ке
рівництвом ходу радянсько-фінляндської війни і особливо радянського
оборонного потенціалу невдовзі привів до найгрубіших прорахунку
у стратегічному плануванні. Однак у зарубіжній пресі, щоправда рідко,
давалися й інші оцінки її. Переклад однієї з таких статей, вміщеної
у шведській газеті «Тейн» 29 березня 1940 р., прочитав К. Є. Вороши-
лов і поперек сторінки синім олівцем написав: «Цікаво. К. в.». «Фін
сько-руська війна,— писав стокгольмський кореспондент Дж. Ель-
драйдж, — розкрила більше секретів Червоної Армії, ніж допитливий
узнав би за 20 років її існування. За винятком кількох незначних опе
рацій, здійснених на Далекому Сході, Червона Армія при всій своїй
невипробованості дістала можливість пройти через своє перше дійсне
випробування на найважчому полі битві, яке вона могла вибрати у всій
32 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
Європі, і наштовхнулася на першого серйозного противника — армію,
що складається, вірогідно, з кращих у світі солдат-одиночок. З цього
кривавого випробування Червона Армія вийшла зовсім іншою, ніж та
маса, що коливається, яка спочатку вдерлася в Фінляндію. Але вона
ніколи не досягла рівня фінської армії»61.
Які питання з історії вас цікавлять? Про які історичні події або факти
ви хотіли б дізнатися докладніше?
Ваші пропозиції будуть враховані у публікаціях «Українського історич
ного журналу».
Події 1941—1945 рр. показали, що й фашистський вермахт значно
поступався фінській армії в справі ведення збройної боротьби в умовах
Карелії і Заполяр’я. Цілком очевидно, що радянсько-фінляндська війна
стала для Червоної Армії хоч і важкою, але в цілому повчальною
школою перед наступним більш суворим випробуванням — війною з
фашистською Німеччиною та її союзниками, в тому числі Фінляндією.
Одержано 31.08.89.
На основе нових советских и зарубежннх архивннх документов автор статьи сделал
попнтку проанализировать истоки возникновения советско-финляндской войньї, при
чини ее неудачного хода для Красной Армии и последующее влияние зтого воору-
женного конфликта на дальнейшее развитие второй мировой войнн.
61 ЦДАРА, ф. 33987, оп. З, спр. 1306, арк. НІ, 114.
Шановні читачі!
3. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 33
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210342 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:13Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Носков, А.М. 2025-12-05T13:03:54Z 1990 Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) / А.М. Носков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 25–33. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210342 На основі нових радянських і зарубіжних архівних документів автор статті зробив спробу проаналізувати причини виникнення радянсько-фінляндської війни, її невдалого ходу для Червоної Армії і наступний вплив цього збройного конфлікту на подальший розвиток другої світової війни. На основе новых советских и зарубежных архивных документов автор статьи сделал попытку проанализировать истоки возникновения советско-финляндской войны, причины ее неудачного хода для Красной Армии и последующее влияние этого вооруженного конфликта на дальнейшее развитие второй мировой войны. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) Советско-финляндская война 1939—1940 гг. (окончание) Article published earlier |
| spellingShingle | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) Носков, А.М. Статті |
| title | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| title_alt | Советско-финляндская война 1939—1940 гг. (окончание) |
| title_full | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| title_fullStr | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| title_full_unstemmed | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| title_short | Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| title_sort | радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр. (закінчення) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210342 |
| work_keys_str_mv | AT noskovam radânsʹkofínlândsʹkavíina19391940rrzakínčennâ AT noskovam sovetskofinlândskaâvoina19391940ggokončanie |