Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр.
Тяжкі демографічні втрати Української РСР під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. призвели до того, що в повоєнні роки народжуваність не досягла довоєнного рівня. Серйозного удару завдав населенню республіки голод 1947 р. Демографічні втрати істотно деформували й трудовий потенціал населення...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1990 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210343 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. / А.Л. Перковський, С.І. Пирожков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859883260859908096 |
|---|---|
| author | Перковський, А.Л. Пирожков, С.І. |
| author_facet | Перковський, А.Л. Пирожков, С.І. |
| citation_txt | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. / А.Л. Перковський, С.І. Пирожков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Тяжкі демографічні втрати Української РСР під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. призвели до того, що в повоєнні роки народжуваність не досягла довоєнного рівня. Серйозного удару завдав населенню республіки голод 1947 р. Демографічні втрати істотно деформували й трудовий потенціал населення, зокрема на селі. Довоєнну чисельність населення УРСР було відновлено лише в 1960 р.
Тяжелые демографические потери Украинской ССР во время Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. привели к тому, что в послевоенные годы рождаемость не достигла довоенного уровня. Серьезный удар населению республики нанес голод 1947 г. Демографические потери существенно деформировали и трудовой потенциал населения, в частности на селе. Довоенная численность населения УССР была восстановлена только в 1960 г.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
Демографічні втрати Української РСР у 40-х рр.
А. Л. Перковський (Київ), С. І. Пирожков (Київ)
Демографічні втрати народонаселення
Української РСР у 40-х рр.
Тяжкі демографічні втрати Української РСР під час Великої Вітчизняної війни
1941—1945 рр. призвели до того, що ^повоєнні роки народжуваність не досягла
довоєнного рівня. Серйозного удару завдав населенню республіки голод 1947 р. Де
мографічні втрати істотно деформували й трудовий потенціал населення, зокрема на
селі. Довоєнну чисельність населення УРСР було відновлено лише в 1960 р.
Трагізм демографічного розвитку країни, у тому числі Української
РСР, у ЗО—40-х роках нашого століття полягав у тому, що після
тяжких непоправних втрат, викликаних насильницькою колективіза
цією й голодом, і внаслідок великого терору 30-х років, спрямованого
проти керівних кадрів та інтелігенції, настали демографічні потрясіння
пов’язані з Великою Вітчизняною війною. Певне уявлення про людські
втрати республіки у 1941 —1945 рр. дають дані, зібрані і перевірені
Надзвичайною державною комісією по розслідуванню злочинів ні
мецько-фашистських загарбників та їх пособників на тимчасово окупо
ваних територіях СРСР (див. табл. 1). Найчисленнішу категорію жертв
становлять убиті й замучені мирні громадяни. Зменшення чисельності
населення союзних республік, територія яких була повністю окупована
збройними силами фашистської Німеччини та її сателітів, унаслідок
знищення мирних громадян становило у порівнянні з довоєнною кіль
кістю жителів на Україні 7,9%, в Білорусії—15,0, у Литві — 14,9,
Латвії—16,6, Естонії — 5,8, Молдавії — 2,5%. Слід відзначити непов
ноту наведених у табл. 1 даних: вони складені до 10 грудня 1950 р.
Невдовзі Надзвичайна державна комісія була ліквідована, і надалі
кількість жертв гітлерівського геноциду не уточнювалася, хоч дослід
никами й було проведено певну роботу по виявленню нових даних про
загиблих по окремих районах і республіках1. Однак ці дані офіційно не
затверджені, і тому в пресі досі фігурують цифри, що відображають
кількість жертв у цілому по СРСР, які не коригуралися з груд
ня 1950 р.
1 Так, по Українській РСР (без Криму та Закарпаття) історики називають
дещо інші дані про кількість убитих і замучених мирних громадян та вигнаних на
фашистську каторгу: відповідно 3,9 і 2,2 млн. чол. (Див.: Українська РСР у Вели
кій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр.— К-, 1969.— Т. 3.— С. 150).
2 Центр, дер ж. арх. Жовт. революції, вищих органів держ. влади і держ. уп
равління УРСР, ф. Р.-582, оп. 11, спр. 256, арк. 42 (далі —ЦДАЖР).
3 Там же, спр. 7, арк. 40.
Величезними були й втрати на фронті. Загалом кількість мобілізо
ваних у Збройні Сили СРСР за роки Великої Вітчизняної війни стано
вила близько 4,5 мли. чол. Багато з них полягли в боях або померли,
від ран. Точних відомостей про втрати на фронті мобілізованих
з України немає. Однак певними орієнтирами можуть служити дані
Міністерства соціального забезпечення УРСР про виплату пенсій і гро
шової допомоги сім’ям загиблих після 22 червня 1941 р. військовослуж
бовців, що мали в своєму складі непрацездатних осіб. На 1 січ
ня 1950 р. в республіці налічувалося близько 1,3 мли. таких родин1 2.
Серед осіб, яких війна змусила покинути рідні домівки, числен
ною була категорія громадян, евакуйованих у східні райони СРСР. За
гальна їх кількість по Україні становила 1934,3 тис. чол.3, у тому числі
із східних областей — 1819,6 тис. чол., або 94%. Найбільше було ева
куйовано з Київської області (включаючи й м. Київ) —301,9 тис. чол.,
Харківської — 270,1, Дніпропетровської — 209,9, Сталінської (ни
ні— Донецької) — 182,7, Одеської—182,7, Запорізької—122,2, Воро-
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 15
А. Л. Перковський, С. І. Пирожков
шиловградської—106,3 тис. чол. Загалом ці сім областей да
ли 1375,8 тис. чол., або 71% загальної кількості евакуйованих з респу
бліки. Наведені дані переконливо спростовують окремі спроби надмір
ного завищення кількості евакуйованих, які трапляються в літературі,
присвяченій Великій Вітчизняній війні. Причому стосується це як
Української РСР, так і в цілому районів країни, де проводилася ева
куація. Як правило, прихильники тези про багатомільйонну евакуа
цію не враховують тієї обставини, що пропускна спроможність заліз
ниць являла собою жорсткий обмежуючий фактор, оскільки потрібно
було здійснювати не тільки евакуацію, а й виконувати військові та
інші перевезення.
Таблиця 1. Злочини гітлерівців над населенням окупованих територій СРСР
(жертви в тис. чол.) *
Республіки (сучасна
територія)
Вбито і замучено
Всього
знищено
Вигнано
в Німеч
чину
% жертв
до під
сумкуМирних
громадян
Радянських
військово
полонених
Українська РСР 3265 1366 4631 2109 48,2
Білоруська РСР 1360 838 2198 374 18,4
РРФСР 577 1082 1659 1184 20,3
Литовська РСР 437 230 667 37 5
Латвійська РСР 314 330 664 249 6,4
Естонська РСР 61 64 125 — 0,9
Молдавська РСР 61 3 64 47 0,8
Загалом по окупованих ра
йонах СРСР 6075 3913 9988 4000 100
* Таблицю складено за даними: Центр, держ. арх. Жовт. революції, вищих
органів держ. влади і держ. управління СРСР, ф. 7021, оп. 125, спр. 3, арк. 84—86;
оп. 9, спр. 233, арк. 11.
У роки війни до зменшення кількості населення призвели також
деформації його природного приросту, що сталися як через вимушене
безпліддя мільйонів жінок, зумовлене мобілізацією чоловіків на фронт,
так і внаслідок підвищеної смертності людей. В особливо тяжкому
становищі опинилося міське населення, смертність серед якого у воєн
ні роки була, як правило, вищою за народжуваність. Причиною депо
пуляції міст стало те, що в них під час окупації фашисти запровадили
голодний режим харчування для місцевих жителів, фактично переста
ла існувати система охорони здоров’я. Голод у містах змусив частину
їх населення переїхати в сільську місцевість. Головним чином це були
вихідці із села, які зберегли там родинні зв’язки, а нерідко й нерухоме
майно. Цим, зокрема, пояснюється збільшення кількості колгоспних
дворів порівняно з довоєнним періодом. Якщо в 1940 р. їх налічувало
ся 3858,7 тис., то на 1 липня 1944 р. — 4183,5 тис. (дані стосуються ли
ше східних областей УРСР)4. На селі були значно сприятливіші умови
для народжуваності, свідченням чого є облікові дані на 1 січня 1950 р.
про кількість дітей, які з’явилися на світ у 1942—1945 рр. у сільській
місцевості УРСР. Чисельність народжених тут у згаданий період дітей,
які дожили до 1 січня 1950 р., становила (в тис. чол.): 1942 р. — 444,
1943 р. — 353, 1944 р. — 372, 1945 р. — 2585. В цілому, однак, за оцін
кою ЦСУ УРСР, природний приріст населення за роки гітлерівської
окупації дістав свій вираз у від’ємній величині (—1471 тис. чол). У той
час народилося 1152 тис. чол., а померло 2623 тис. чол., тобто на одне
народження припадало 2,3 смерті «через природні причини».
4 Там же, оп. 2, спр. 89, арк. 130.
5 Там же, оп. 11, спр. 266, арк. 105.
Загалом динаміка чисельності жителів Української РСР, а також
усіх без винятку її областей відбила величезний обіг населення і тяж-
16 ISSN 0130—5247. Укр, іст. жури., 1990, № 2
Демографічні втрати Української РСР у 40-х рр.
2. Загальна чисельність населення Української РСР в 1941—1946 рр.
роки
Таблиця
(тис. чол.) *
Області
1.1.194! 1.1.1945 1.VII.1946
1946 р.
% ДО 194
Східні області 31 570 21 534 25 429 81
Київська 3694 2456 2972 80
Чернігівська 1784 1278 1412 79
Житомирська 1725 1173 1374 80
Вінницька 2390 1774 2037 85
Кам’янець-Подільська ** 1770 1199 1442 82
Сумська 1717 1270 1428 83
Полтавська 2226 1591 1820 82
Харківська 2618 1747 2041 78
Ворошиловградська 2018 1244 1556 77
Сталінська *** 3324 1998 2507 75
Дніпропетровська 2312 1607 2002 87
Запорізька 1443 994 1144 79
Кіровоградська 1190 935 1063 89
Миколаївська 793 565 617 78
Одеська 1804 1129 1380 77
Херсонська 762 574 634 83
Західні області 9397 5849 6670 71
Львівська 1435 853 1036 72
Дрогобицька 1111 751 795 72
Станіславська **** 1462 880 1054 72
Тернопільська 1576 933 962 61
Ровенська 1223 736 779 64
Волинська 1031 665 809 78
Ізмаїльська 684 464 534 78
Чернівецька 875 567 701 80
Українська РСР 40 967 27 383 32 099 78
* Таблицю складено за даними: Парт. арх. Ін-ту історії партії при ЦК Компар
тії України, ф. 1, оп. 19, спр. 2; ЦДАЖР УРСР, ф. Р-582, оп. 11, спр. 92,
арк. 281—306.
** Нині — Хмельницька область.
*** Нині — Донецька область.
**** Нині — Івано-Франківська область.
кі демографічні втрати, пов’язані з періодом Великої Вітчизняної вій
ни (див. табл. 2).
Порівняно з 1941 р. населення східних областей республіки змен
шилося на 19,4%, а західних — на 29%. Великі демографічні втрати
західних областей пояснюються тим, що тут терористичний режим фа
шистської окупації тривав значно довше, ніж у східних областях, які
й окуповані були пізніше і визволені раніше. Із західних областей не
вдалося провести ефективної евакуації (з цього регіону було евакуйо
вано тільки 114,7 тис. чол.). Це стало однією з причин того, що гітле
рівці знищили майже все єврейське населення на території Львівської,
Дрогобицької, Станіславської, Волинської, Ровенської і Тернопільської
областей. Розв’язаний збройними бандами українських буржуазних на
ціоналістів терор проти польського населення, яке мешкало в цих облас
тях, призвів до того, що значна частина його втекла на територію Поль
щі ще до визволення Західної України Червоною Армією. Обмін на
селенням, який розпочався в 1945 р. за домовленістю між Польщею
та СРСР прискорив цей процес. У 1945—1946 рр. основна маса поля
ків, які в 1941 р. жили в західних областях республіки, виїхала з них.
Слід зазначити, що польське та єврейське населення було тут досить
численним. Тому майже стопроцентний геноцид євреїв і масове пере
селення поляків істотно позначилися на зміні загальної чисельності
населення західних областей у 1941—1946 рпг г——— —
I j. ; >
2. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. № 2 1 , . , 1[ лж
ад
еі
ія
иау
к-
УР
С
Р
Ін
ст
ит
ут
іс
то
рі
ї
Я
ЧО
йі
К I R
П
Ц
Н
О
.Ц
A. Л. Перковський, C. І. Пирожков
В цілому роль міждержавних міграцій у зміні кількості жителів
УРСР в роки другої світової війни ще чекає на грунтовне комплексне-
дослідження. Однак уже тепер можна сказати, що вона була досить
значною і має повністю враховуватися у складових балансу1 змін за
гальної чисельності населення республіки в 1941—1946, а частково
й 1947 роках. Наголошуючи на значенні цієї проблеми, зауважимо, що>
протягом згаданого періоду тільки в результаті організованих пере
селень, за дуже неповними даними, залишили територію України і ви
їхали за кордон близько 1,3 мли. чоле.
За роки війни різко скоротилася кількість як сільського, так і, осо
бливо, міського населення. У порівнянні з 1941 р. чисельність остан
нього зменшилася в 1945 р. на 44,9% (з 13,7 до 7,7 млн. чол.). Сіль
ське населення скоротилося за цей самий час на 27,2% (з 27,2 до
19.8 млн. чол.). У східних областях міське населення зменшилося на
43% (з 11,8 до 6,7 млн. чол.), а сільське — на 25,1% (з 19,8 до
14.8 млн. чол.). У західних областях відповідно — на 56,4% (з 2,0 до>
0,9 млн. чол.) і на 32,8% (з 7,4 до 5,0 млн. чол.).
В цілому в 1946 р. віково-статева структура населення в праце
здатному віці (чоловіки 18 — 59, жінки 18 — 55 років), дещо поліп
шилася. Кількість чоловіків у цій груді збільшилася з 2,9 до 5,7 млн.,
тобто майже подвоїлася, а жінок — з 8,7 до 10,6 млн., або на 22%;
В основному приріст загальної чисельності населення в 1945—1946 рр.
відбувався за рахунок чоловічої його частини: поверталися демобілі
зовані, репатріанти — з Німеччини, евакуйовані — із східних районів
СРСР. Водночас позитивні зрушення у віково-статевій структурі насе
лення працездатного віку не можна назвати значними: у 1946 р.
на 100 жінок у середньому налічувалося тільки 54,2 чоловіка. Приріст
чисельності чоловічого населення відбувався головним чином за ра
хунок демобілізації із Збройних Сил представників старших вікових
категорій, а в молодших — співвідношення осіб різних статей серед
цивільного населення залишалося дуже несприятливим. У 1946 р. ста
тево-вікові пропорції в Українській РСР серед дорослого населення
працездатного віку складалися так: на 100 жінок 1928—1917 років на
родження, тобто віком 18—29 років, було тільки 36,4 чоловіка; 1916—-
1907 (віком ЗО—39 років)—52,2; 1906—1897 років народження (40—
49 років) — 60,7 чоловіка.
Якщо взяти для порівняння дані розробки віково-статевої струк
тури за 1950 р., коли хвилі повоєнного повернення населення вщухли,
то ми побачимо, що істотного поліпшення у пропорціях представників-
різних статей серед контингентів 1928—1917 років народження в ціло
му не відбулося. У 1950 р. на 100 жінок у цій групі налічувалося тіль
ки 54,7 чоловіків. Не сталося значних зрушень і в групі контингентів
1916—1907 років народження: у 1950 р. на 100 жінок було тільки
56,6 чоловіків. На цей час особи 1928—1917 і 1916—1907 років народ
ження досягли віку 22 — 23 і 34 — 45 років. Саме на ці контингенти
припало основне навантаження по народженню дітей у перші повоєн
ні роки. Тому очікуваного (відповідно до схем демографічної історії)
класичного зростання народжуваності після війни у другій половині
40-х років на Україні, як і в усьому Радянському Союзі, не було. Ве
личезний «дефіцит» чоловіків у найбільш активному віці призвів до
вимушеного безпліддя значної кількості жінок, здатних народжувати
6 У тому числі: 810,4 тис. поляків; 32,8 тис. чехів і словаків; 447,6 тис. німців,
яких гітлерівці переселяли не тільки із західних, а й із східних областей. Див.: Е в с е-
е в И. Ф Сотрудничество Украинской ССР и Польской Народной Республики (1944—
1960 гг.) — Киев, 1962 —С. 128; Лещенко Л. О. Україна на міжнародній арені
(1945—1949 рр.)—К., 1969.—С. 141; Sobczak J. Hitlerowskie przesiedlenia lud-
nosci niemieckiej w dobie drugiej wojny swiatowej.— Poznan : Instytut Zachodni, 1966.
— S. 321—322, 326—336.
18 ISSN 0130—5247. Укр. in. журн.. 1990, № 2
Демографічні втрати Української РСР у 40-х рр.
дітей. Внаслідок цього у повоєнний час відновити рівень народжува
ності, що існував до 1941 р., вже не вдалося.
Перше післявоєнне п’ятиріччя було ускладнене голодом 1947 р.,
який охопив ряд областей, зокрема Харківську, Дніпропетровську,
Запорізьку, Вінницьку, Одеську, Херсонську, Ізмаїльську, Чернівець
ку. Природний приріст населення тут за 1947 р. виявився з мінусо
вим показником. Загалом того року в згаданих областях померло
265,9 тис. чол., а народилося 194,6 тис. чол. Таким чином, кількість
смертей перевищила тіількість народжень на 71,3 тис7. Різко зросла
дитяча смертність (віком до 1 року). По республіці вона становила
того року KH7.7 на тисячу чоловік відповідного віку. Найвища дитяча
смертність у 1947 р. відзначалась в областях: Ізмаїльській— 319,0,
Чернівецькій — 211,5 та Запорізькій— 176,9 на тисячу дітей до 1 року.
Звертає на себе увагу той факт, що Л. І. Брежнєв, який у 1946—1947 рр.
працював першим секретарем Запорізького обкому партії, у мемуар
ному нарисі «Відродження» жодним словом не згадав про неврожай
7 ЦДАЖР УРСР, ф. Р.-582, оп. 11, спр. 208, арк. 77—78. Ці та інші демогра
фічні дані за 1947 р. взято з аналітичної записки ЦСУ УРСР «Природний рух на
селення в 1948 р. по Українській РСР».
8 Аджубей А. Те десять лет // Знамя.— 1988.— № 5.— С. 88.
5 Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях з'їздів,
конференцій і пленумів ЦК.— К, 1980.— Т. 6.— С. 216—217 (далі — КПРС в резо
люціях...).
1946 і голод 1947 років у підопічній йому області. Значною мірою
трагічна ситуація в республіці зумовлювалася байдужістю тодішнього
першого секретаря ЦК КП(б)У Л. М. Кагановича, який не вжив
ефективних заходів, щоб пом’якшити її. У мемуарній літературі іноді
можна зустріти думку, що саме через це Каганович і був відкликаний
з України. «Переміщення,— пише, наприклад, О. Аджубей,— настало
слідом за тим, як Хрущов доповів Сталіну, що на Україні дуже тяж
кий голод, є випадки людоїдства, вимирають цілі села, республіці
вкрай важливо одержати негайну допомогу» .8
Зауважимо, що при викладі обставин, пов’язаних з голодом
1947 р., мемуарист дещо ідеалізує Хрущова і Сталіна. Перший постає
як сповнений громадянської мужності керівник великої союзної рес
публіки, що звертає увагу вождя на тяжке становище народних мас;
другий — як верховний арбітр, що виправляє несправедливість і сва
вілля, допущені злим демоном — Кагановичем. Як же було насправ
ді? На лютневому (1947 р.) Пленумі ЦК ВКП(б) партійна організа
ція України була піддана критиці за те, що не змогла викачати в «до-»
статній» кількості зерна із знесиленого посухою села . Тому вже
в березні 1947 р. було визнано за доцільне розділити пости Голови
Ради Міністрів УРСР і першого секретаря ЦК КП(б)У. Першим се
кретарем ЦК КП(б)У обрали Кагановича, а Хрущов залишився Голо
вою Ради Міністрів республіки. Першочергове завдання, поставлене
Сталіним перед новим керівником України, полягало в тому, щоб
всупереч усьому забезпечити в 1947 р. здачу зерна державі на макси
мальному рівні.-Це було потрібно для створення необхідної основи ска
сування карткової системи, реформи цін і грошової реформи в країні.
Скасування карток на продовольство було обіцяне ще раніше, однак
через посуху здійснити це в 1946 р. не вдалося. Дальше зволікання
з реалізацією обіцяного ставило під сумнів «мудрість» і компетент
ність Сталіна як вищого керівника держави. Тому скасування картко
вої системи вирішено було форсувати, зокрема й за рахунок «невели
кого» голоду на Україні та в деяких інших зернових районах країни.
Разом з Кагановичем на Україну прибув і М. С. Патоличев, який до
цього працював секретарем ЦК ВКП(б). На березневому (1947 р.)
Пленумі ЦК КП(б)У його було обрано на новостворений пост секре
таря ЦК по сільському господарству і заготівлях. М. С. Хрущову не
9
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2 2* 19
A. Л. Перковський, C. І. Пирожков
залишалося нічого іншого, як включитися в бригаду Каганович — Па-
толичев, метою якої було — витиснути в 1947 р. із сільського господар
ства України максимум можливого. Про це, зокрема, свідчить теле
грама, надіслана «вождеві» у жовтні 1947 р. «Доповідаємо Вам, това
ришу Сталін,— говорилося в ній,— що колгоспи, радгоспи і селянські
господарства Української Радянської Соціалістичної Республіки, ви
конуючи соціалістичні зобов’язання і дані Вам обіцянки, 10 жовтня
1947 р. достроково виконали державний план хлібозаготівель на 100,3
процента. Здача хліба державі понад план триває (курсив наш.—
Авт.). Голова Ради Міністрів УРСР М. Хрущов, Секретар ЦК КП(б)
України Л. Каганович, Уповноважений Міністерства заготівель СРСР
по Українській РСР В. Калашников»10 11.
10 Правда.— 1947.— 12 окт.
11 ЦДЖР У1?СР, ф. Р.-404, оп. 2, спр. 528, арк. 123.
12 Там же, спр. 529, арк. 42.
13 Рад. Україна.— 1948.— 24 січ.
Насправді переможний рапорт керівників республіки диктатору
про дострокове виконання плану хлібозаготівель був блефом, обман
ним маневром, що вводив в оману громадську думку в країні і за
кордоном. Аналіз такого достовірного джерела, яким є п’ятиденні зве
дення уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по Україн
ській РСР, що надсилалися в ЦК КП(б)У, Раду Міністрів УРСР, Міні
стерство заготівель СРСР, органи державної статистики, показує, що
за станом на 10 жовтня 1947 р. план хлібозаготівель було виконано
тільки на 94,2%. Замість передбачуваних ним 460,9 млн. державі здали
425,1 млн. пудів хліба11. Негайно, вже наступної п’ятиденки, план було
скориговано у бік зниження. Але навіть на 1 січня 1948 р. цей скори-
гований план хлібозаготівель з урожаю 1947 р. вдалося виконати тіль
ки на 98,8 %. Загалом на той час державі було здано 431,5 млн. за
мість запланованих 445,0 млн. пудів хліба12.
Міф про дострокове виконання республіканського плану хлібоза
готівель з урожаю 1947 р. знадобився Сталінові та його оточенню не
тільки тому, що постійна пропаганда успіхів становила, по суті, голов
ний ідеологічний фундамент адміністративно-командної системи. Зму
ченому кровопролитною війною народові потрібно було продемонстру
вати господарське диво. І його сотворили в тиші керівних кабінетів за
безпосередньою участю Сталіна, оскільки жодна позиція плану хлібо
заготівель не могла бути скоригована без його згоди.
Як показують щомісячні дані про кількість померлих, голод на
Україні в 1947 р. почався вже в січні, різко посилився в лютому, тобто
тоді, коли першим керівником республіки був ще Хрущов. Свого мак
симуму голод досяг у березні і тривав аж до серпня включно. Смерт
ність значно почала зменшуватися в серпні, а нормалізувалося стано
вище в жовтні, коли Хрущов і Каганович рапортували Сталінові про
«дострокове» виконання плану здачі хліба державі. Нагадаємо, що
Кагановича відкликали з України аж у самому кінці 1947 р., 26 груд
ня, тобто після завершення його місії по вибиванню зерна. Невдовзі
після цього у зв’язку з 30-річчям Української РСР Л. М. Каганович,
М. С. Хрущов і 8. Д. Калашников були нагороджені орденами Леніна,
в основному за «перемогу» на хлібному фронті13. З наведених фактів
добре видно, що мемуарне свідчення—далеко не найточніше джерело,
особливо коли йдеться про персональну відповідальність. У даному
випадку воно містить не всю правду, а лише частину її.
Спинимося дещо детальніше на обставинах, що викликали голод
1947 р. Початковою природно-кліматичною причиною його став вели
чезний недорід зернових культур у 1946 р. внаслідок однієї з найжор-
стокіших посух XX ст. Якщо 1940 р. врожайність зернових становила
12,5 ц з одного гектара, то 1946 р. — лише 4,5 ц., майже втричі менше.
20 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Демографічні втрати Української РСР у 40-х рр.
Однак у 1947 р. зерна з одного гектара було зібрано вже 9,3 ц14. Зд^-'
валося б, можна було зменшити голод в селі і помітне недоїдання
у місті. Однак цього не сталося насамперед внаслідок того, що полі
тичні настанови, які йшли безпосередньо від Сталіна, орієнтували
керівництво республіки на нещадне викачування зерна. Цьому всемір
но сприяли принципи обчислення розміру його поставок державі, прий
няті тоді в СРСР. У 1940 р. було запроваджене обчислення поставок
державі продуктів землеробства не від площі посівів відповідних куль
тур у господарствах, як було раніше, а з кожного гектара всієї ріллі
у господарстві та з кожного гектара всієї закріпленої за ним земельної
площі при обкладенні продуктами тваринництва15. У той же час збе
рігалася запроваджена в 30-х роках схема визначення врожайності для
обчислення хлібозаготівель — не за фактичною врожайністю, а за
біологічною, тобто на основі так званих «видів на врожай» у полі та
пробних обмолотів на кращих ділянках.
14 Народне господарство Української РСР в 1960 році: Стат. щорічник.— К ,
1961.—С. 194.
15 А н д р є є в А. А. Про заходи піднесення сільського господарства в після
воєнний період: Доповідь на Пленумі ЦК ВКП(б) // Рад. Україна.— 1947.— 8 берез.
16 ЦДАЖР УРСР, ф. Р.-2, оп. 7, спр. 4983, арк. 248.
17 Там же, ф. Р. 404. оп. 2, спр. 44, арк. 197—200.
Визначення біологічної врожайності для потреб державних хлібо
заготівель не залежало від місцевої влади і було суворо централізо
ваним. Цим займався спеціальний орган — організація Головного дер
жавного інспектора по визначенню врожайності при Держплані СРСР.
Будь-які спроби представників місцевої влади обійти згадану органі
зацію негайно присікалися, причому робилося це на найвищому рівні.
Так, 27 червня 1947 р. в Раду Міністрів України на ім'я М. С. Хрущов
ва була направлена урядова телеграма з Москви. В ній говорилося:
«Надісланий Вами витяг з постанови Ради Міністрів УРСР від 8 лю
того 1947 р. про «планову» середню врожайність зернових, олійних
культур і картоплі у колгоспах Вашої республіки являє собою орієн
товне припущення, яке, природно, не враховує і не могло врахувати
сприятливі умови, що склалися в країні для врожаю 1947 р. Тому те
пер, коли вже визначилися види на врожай, керуватися вищеназваною
«плановою» врожайністю не можна і користуватися нею забороняється.
Справжні дані про врожайність нині готують міжрайонні державні
інспектори по визначенню врожайності. Ці дані будуть найближчим
часом розглянуті і затверджені урядом, після чого будуть повідомле
ні Вам для керівництва. Голова Ради Міністрів СРСР Й. Сталін»16.
Були встановлені підвищені рівні поставок зерна державі для
західних, південних регіонів країни, Української РСР. Неважко зро
зуміти, що в таких умовах централізоване маніпулювання показни
ками біологічної врожайності являло собою один з головних засобів
нав’язування підвищених зобов’язань щодо поставок зерна в названих
регіонах. Під час хлібозаготівельних кампаній ніякі,- навіть поважні
причини не могли служити виправданням для невиконання визначеної
зверху норми. В одному з документів, підписаному Кагановичем
і Хрущовим, підкреслювалося, «що у справі проведення хлібозаготі
вель і виконання встановленого для кожної.області плану не братимуть
ся до уваги ніякі причини' (курсив наш.— Авт.), що хліб повинні заго
товляти щодня по кожному колгоспу, радгоспу і селянському господар
ству такими темпами і в розмірах, які забезпечують дострокове вико
нання плану хлібозаготівель (курсив наш-—Авт) відповідно до зо
бов’язань, взятих перед товаришем Сталіним»17.
За клопотанням керівництва республіки, щоразу з особистого до
зволу Сталіна, у зв’язку з неврожаєм 1946 р. та голодом 1947 р.
трудівникам сільського господарства України були надані продово
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 21
А. Л. Перковський, С. І. Пирожков
льча, насіннєва та фуражна позички, загальний обсяг яких становив
390 тис. т зерна й борошна, у тому числі: насіннєва позичка
— 300 тис. т, переважно зерна ярих культур; фуражна — ЗО тис. т,
продовольча — 40 тис. т зерна, у тому числі тільки 50% продовольчи
ми культурами, а також 20 тис. т борошна . Усі без винятку позички
були короткотерміновими і підлягали поверненню з урожаю 1947 р.
Надавалися вони під досить високий процент, з нарахуванням 10 ц
на кожні 100 ц виданого згідно з ними продовольства. Республікан
ським властям дозволялося лише здійснювати розверстку по областях
наданих союзним урядом позичок.
18
18 Там же, спр. 40, арк. 66—68, 208; ф. Р.-2, оп. 7, спр. 4983, арк. 187.
19 Там же, ф. Р.-404, оп. 2, спр. 40, арк. 242—243.
20 Там же, арк. 251.
Тільки формально цю акцію можна назвати допомогою союзного
уряду, оскільки зерно виділялося з державних союзних резервів на
території Української РСР, тобто того зерна, яке в минулі роки було
вирощене українськими селянами й засипане в державні засіки. Пито
ма вага продовольчої позички була дуже незначною: лише 15,4% за
гального обсягу позичок, наданих Українській РСР союзним урядом.
Незначний розмір продовольчої позички зумовив мізерність хліб
них пайків у колгоспах республіки: для тих, хто працював на сів
бі,— 300—400 грамів на день; для зайнятих на інших роботах, а також
для дітей і непрацездатних членів сімей, що потребували допомоги,—
200 грамів хліба на день. У колгоспах, де налічувалася значна кіль
кість колгоспників, які терпіли нужду, для зайнятих на сівбі та інших
польових роботах була організована видача гарячої страви. У зв’язку
з цим дозволялося з відпущеної таким колгоспам продовольчої позич
ки використовувати для приварку до 60 грамів борошна в день на одну
людину, що працювала в полі19. Тому продовольча позичка не могла
істотно вплинути на негативний режим демографічних процесів у го
лодному 1947 р. в українському селі. Слід зазначити, що власті на
місцях у ряді випадків намагалися применшити розміри лиха і пода
вали в Київ занижені дані про голодаючих. Наприклад, у тій же За
порізькій області в 1947 р. налічувалося 570 тис. осіб колгоспного на
селення, а такими, що терпіли нужду, було визнано лише 85 тис. чол.,
тобто 15%, хоч смертність у цілому по області за той рік перевищив
ла народжуваність. Такі приклади можна було б продовжувати. Тому
офіційну цифру, що стосується кількості колгоспного населення УРСР,
яке голодало,— 2,7 мли. чол.— ми вважаємо значно заниженою20.
Найважливіший висновок з подій 1947 р. полягає в тому, що, коли
б не поспішне формування продовольчих та інших ресурсів для забез
печення прискореного скасування карткової системи, реформи цін
і грошей, голоду можна було б уникнути, а відповідні реформи здійсни
ти роком пізніше.
В цілому динаміка природного руху населення Української РСР
у 40-х роках складалася досить нерівномірно (див. табл. 3).
Таким чином, чисельність тих, хто народився в 1944—1949 рр. на
території всієї республіки, не досягла рівня народжуваності 1940 р.
у східних її областях (даних по території республіки в цілому за
1940 р. немає). Якщо, наприклад, в останньому передвоєнному році на
роджуваність на 1000 чол. населення становила 27,3, то в 1950 р.
— 22,8 і т. д. Водночас у повоєнні роки відбулося різке зменшення
смертності (за винятком 1947 р.), що дало можливість в цілому досяг
ти в 50-х роках природного приросту населення, близького до його
величини у 1940 р.
Коли розглядати народжуваність другої половини 40-х — почат
ку 50-х років по найбільших у соціально-демографічному аспекті ка
тегоріях— міському й сільському населенню, то можна констатува-
22 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 2
Демографічні втрати Української РСР у 40-х рр.
-ти певне зрушення порівняно з довоєнним часом: зменшилася різниця
між рівнями народжуваності у міській та сільській місцевостях
(див. табл.4).
* Таблицю складено за даними: ЦДАЖР УРСР, ф. Р.-582, оп. 11, спр. 266,
арк. 60.
** Дані лише по східних областях УРСР (в межах до 17 вересня 1939 р.). Дані
за наступні роки стосуються території УРСР в кордонах відповідних років.
*** Коефіцієнт життєвості: співвідношення кількості тих, що народилися, і тих,
ццо померли.
Таблиця 3. Природний рух населення Української РСР у 40-х роках (в тис. чол.) *
Роки Кількість тих,
хто народився
КІЛЬКІСТЬ
померлих
Природний
приріст
Коефіцієнт
ПІрла-
Покров-
ського
1940 ** 1122 593 529 1,89
1944 580 463 117 1,25
1945 482 385 97 1,25
1946 750 369 381 2,03
1947 713 628 85 1.14
1948 732 354 378 2,07
1949 898 329 569 2,73
21 Там же, ф. P-582, оп. 4, спр. 439, арк. 3.
Таблиця 4. Народжуваність на 1000 жінок віком 15—49 років в Українській РСР
Категорія поселення 1939 р. 1949 р. 1950 р.
Всі поселення 121,6 80,8 74,8
.Міські 106,3 73,1 72,5
«Сільські 131,9 85,2 76,8
У 1950 р. коефіцієнти народжуваності у порівнянні з 1939 р. були
відповідно до аналітичного огляду ЦСУ УРСР нижчими у міській
місцевості на 31,8%, у сільській — на 41,8 і в цілому по населенню рес
публіки— на 35,8%. Отже, уповільнення темпів відтворення населення
в повоєнні роки відбувалося за рахунок зниження народжуваності як
у селах, так і в містах.
Однак різниця у рівнях народжуваності в міських і сільських по
селеннях значно зменшилася. Якщо народжуваність у селах була
в 1939 р. вищою, ніж у містах, на 25,6 пункта, то в 1950 р. — лише
на 4,3 пункта. Таким чином, на початок 50-х років відбулося помітне
зближення рівнів народжуваності міського й сільського населення
на основі засвоєння в головних рисах сільськими жителями репродук
тивної поведінки, характерної для міського способу життя.
У перші повоєнні роки вирішальне значення для відновлення демо
графічного потенціалу республіки мав рівень народжуваності в селі,
оскільки сільське населення становило тоді переважну більшість,
Однак демографічні можливості українського села були досить обме
женими, що зумовлювало свої особливості і в структурі його трудо
вого потенціалу. Так, на 1 січня 1948 р. в колгоспах республіки налі
чувалося працездатних членів господарств у віці від 16 років і старше
•6077,2 тис. чол.21 З них (у. тис. чол.) чоловіків від 16 до 60 років булс(
1990,2, а жінок від 16 до 55 років — 4086,9. Жінки, таким чином, ста
новили 67.2% всього працездатного населення колгоспів. Крім того,
у колективних господарствах налічувалося 792,8 тис. підлітків від 12 до
16 років та більш як мільйон дорослих непрацездатних (престарілих
і хворих) колгоспників, які брали участь у колгоспному виробництві.
Все це помітно знижувало ефективність використання трудового по
JSSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. № 2 23
A. JI. Перковський, C. І. Пирожков
тенціалу у повоєнному колгоспному селі України, оскільки основне
трудове навантаження лягало на плечі жінок, підлітків і престарілих.
Причому жінки несли подвійний тягар: участь (в режимі трудової по
винності) у суспільному виробництві колгоспу і праця матері, храни-
тельки домашнього вогнища, господині двору. Така суперечність не
могла не призвести до зниження показників народжуваності в селі.
Цьому сприяла й зміна державної соціально-економічної політи
ки щодо колгоспного двору, розпочата в 1939 р. і розвинута в 1946 р.
Так, згідно з постановою ЦК. ВКП(б) і РНК СРСР «Про заходи охо
рони громадських земель колгоспів від розбазарювання» (травень
1939 р.) фактично заборонялися поділи сімей, які приводили до того,
що новоутворені двори колгоспників наділялися присадибними ділян
ками із фонду громадських земель колгоспів. При цьому підкреслю
валося, що «громадські землі колгоспу є недоторкані і їх розміри ні
за яких умов не підлягають скороченню (курсив наш. — Авт.) без спе
ціального дозволу уряду СРСР, а можуть бути тільки збільшені»22.
Фактично це була правова заборона на розширене економіко-демогра-
фічне відтворення колгоспного двору. Після війни вона дістала під
твердження у постанові Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) «Про за
ходи по ліквідації порушень Статуту сільськогосподарської артілі
в колгоспах» від 19 вересня 1946 р.23
22 КПРС в резолюціях... — К., 1980.— Т. 5.— С. 393.
23 Там же.—Т. 6 — С. 173—179.
24 Закарпатская Украйна : Справочник.— Киев, 1945.— С. 5.
25 Народне господарство Української РСР: Ювілейний стат. щорічник,— К-,
1972 — С. 9.
В’ялість режиму демографічного відтворення, що знайшла свій
вираз у зближенні показників народжуваності міського й сільського
населення, значною мірою пояснюється не тільки зміною демографіч
ної поведінки, а й глибокими деформаціями шлюбно-вікової структури
населення, які сталися під впливом демографічних наслідків подій
ЗО—40-х років. Це, в свою чергу, не могло не призвести до повільності
у відновленні довоєнної чисельності населення: для цього потрібний
був час, що виявився більш як удвічі довшим за період відновлення
кількості населення в 1933—1941 рр.
Слід зазначити, що дані про динаміку чисельності населення, за
фіксовані в табл. 2, не можуть повністю задовольнити дослідника при
вирішенні завдань, що виникають у процесі історико-демографічного
аналізу в сучасному його розумінні. Адже територія республіки (порів
няно із станом на 1 січня 1941 р.) розширилася, оскільки до її-складу
ввійшли Закарпатська Україна (29 червня 1945 р.) і Крим (19 лю
того 1954 р.). Державна статистична служба у своїх ретроспективних
публікаціях даних про чисельність населення республік і областей ли
ше частково врахувала ці територіальні зміни. Так, публікуються
відомості про кількість жителів УРСР у сучасних кордонах станом на
1 січня 1940 р. з урахуванням населення існуючої тоді Кримської АРСР,
що входила в той час до РРФСР, але не наводиться даних про чисель
ність населення Закарпатської України, яка також не входила до
складу УРСР наприкінці 30-х і на початку 40-х років. А тим часом від
повідні дані по* Закарпатській області існують. Радянськими статис
тиками у першій половині 40-х років для оцінки репрезентативної
передвоєнної чисельності населення Закарпаття були використані дані
чехословацького перепису 1935 р. Населення сучасної Закарпатської
області становило тоді 786 тис. чол.24 З урахуванням цього ми визна
чаємо загальну чисельність населення Української РСР у її ниніш
ніх межах на 1 січня 1941 р. Вона становила 42,9 млн. чол. Таким чи
ном, довоєнного рівня кількості жителів Україна досягла тільки у дру
гому півріччі 1960 р.25 * Отже, для поповнення демографічних втрат
24 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, А* 2
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
періоду Великої Вітчизняної війни республіці потрібно було більш як
19 років.
Аналіз демографічного розвитку нашої країни у ЗО—40-і роки не
обхідний для глибшого розуміння сучасних особливостей розвитку на
родонаселення, передбачення реальних його перспектив у майбут
ньому. Дана стаття, наша попередня публікація в «Українському істо
ричному журналі»26, де ці процеси розкриваються на прикладі Україн
ської РСР, можуть служити лише першою спробою дослідження суті
демографічних потрясінь, що мали місце в ЗО—40-ві роки і охопили не
лише Україну, а й інші регіони Радянського Союзу. Нагромаджена
статистична інформація про демографічний розвиток УСРР наприкін
ці 20-х — на початку 30-х років дає змогу значно глибше уявити мас
штаби демографічних наслідків соціальних потрясінь 30-40-х років, які
багато в чому були типовими для населення й інших територій СРСР,
але щодо яких збереглося значно менше вихідних статистичних даних.
* Початок див.: Укр. іст. жури,— 1990.— № 1.
29 ЦДАРА, ф. 25888, оп. 14, спр. 2, арк. 1—10.
Одержано 20.10.89
Тяжелне демографические потери Украинской ССР во время Великой Отечественной
войньї 1941—1945 гг. привели к тому, что в послевоеннне годьі рождаемость не
достигла довоєнного уровня. Серьезннй удар населенню республики нанес голод
1947 г. Демографические потери существенно деформировали и трудовий потенциал
населення, в частности на селе. Довоєнная численності- населення УССР бмла вос-
становлена только в 1960 г.
26 Перковський А. Л., Пирожков С. І. Демографічні втрати Української
РСР у 30-ті роки // Укр. іст. жури.— 1989.— № 8.— С. 24—36.
А. М. Носков (Москва)
Радянсько-фінляндська війна 1939—1940 рр.
(закінчення) *
На основі нових радянських і зарубіжних архівних документів автор статті зробив
спробу проаналізувати причини виникнення радянсько-фінляндської війни, її невда
лого ходу для Червоної Армії і наступний вплив цього збройного конфлікту на даль
ший розвиток другої світової війни.
ЗО листопада о 8 годині ранку після артилерійської підготовки радян
ські війська перейшли кордон з Фінляндією. Розпочалася війна. Яке
ж завдання ставилося перед Червоною Армією? Підкорити Фінляндію?
Є всі підстави вважати, що в даному разі змінилися лише засоби
досягнення мети, сама ж мета по суті залишилася попередньою: зму
сити Хельсінкі до конструктивного компромісу, достатнього для за
безпечення безпеки північно-західних кордонів СРСР. Засоби ж були
локальними — лише війська Ленінградського військового округу, що,
за планами Москви, було достатнім для розгрому основних сил фін
ської армії і наступного ведення переговорів* 29.
На цьому, зокрема, наголошувалося в директиві начальника політ-
управління ЛВО, написаній у старому «емоційному» стилі. В ній вка
зувалося, що фінляндський уряд «перетворив Фінляндію на плацдарм
для нападу на нашу соціалістичну Батьківщину» і «всупереч волі
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №2 25
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210343 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T21:25:14Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Перковський, А.Л. Пирожков, С.І. 2025-12-05T13:04:10Z 1990 Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. / А.Л. Перковський, С.І. Пирожков // Український історичний журнал. — 1990. — № 2. — С. 15–25. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210343 Тяжкі демографічні втрати Української РСР під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. призвели до того, що в повоєнні роки народжуваність не досягла довоєнного рівня. Серйозного удару завдав населенню республіки голод 1947 р. Демографічні втрати істотно деформували й трудовий потенціал населення, зокрема на селі. Довоєнну чисельність населення УРСР було відновлено лише в 1960 р. Тяжелые демографические потери Украинской ССР во время Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. привели к тому, что в послевоенные годы рождаемость не достигла довоенного уровня. Серьезный удар населению республики нанес голод 1947 г. Демографические потери существенно деформировали и трудовой потенциал населения, в частности на селе. Довоенная численность населения УССР была восстановлена только в 1960 г. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. Демографические потери народонаселения Украинской ССР в 40-х гг. Article published earlier |
| spellingShingle | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. Перковський, А.Л. Пирожков, С.І. Статті |
| title | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. |
| title_alt | Демографические потери народонаселения Украинской ССР в 40-х гг. |
| title_full | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. |
| title_fullStr | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. |
| title_full_unstemmed | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. |
| title_short | Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. |
| title_sort | демографічні втрати народонаселення української рср у 40-х рр. |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210343 |
| work_keys_str_mv | AT perkovsʹkiial demografíčnívtratinarodonaselennâukraínsʹkoírsru40hrr AT pirožkovsí demografíčnívtratinarodonaselennâukraínsʹkoírsru40hrr AT perkovsʹkiial demografičeskiepoterinarodonaseleniâukrainskoissrv40hgg AT pirožkovsí demografičeskiepoterinarodonaseleniâukrainskoissrv40hgg |