Максим Залізняк
У статті реконструюється соціально-політичний портрет Максима Залізняка — одного з керівників найбільшого народно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини 1768 р. Показано складність і суперечливість особистості цієї людини, її вклад у боротьбу українського селянства проти соціаль...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210358 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Максим Залізняк / В.А. Смолій // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 96–106. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859625518693875712 |
|---|---|
| author | Смолій, В.А. |
| author_facet | Смолій, В.А. |
| citation_txt | Максим Залізняк / В.А. Смолій // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 96–106. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | У статті реконструюється соціально-політичний портрет Максима Залізняка — одного з керівників найбільшого народно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини 1768 р. Показано складність і суперечливість особистості цієї людини, її вклад у боротьбу українського селянства проти соціального гноблення.
В статье реконструируется социально-политический портрет Максима Зализняка — одного из руководителей крупнейшего народно-освободительного восстания на Правобережной Украине — Колиивщины 1768 г. Показано сложность и противоречивость личности этого человека, его вклад в борьбу украинского крестьянства против социального и национального угнетения.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІЯ В ОСОБАХ
В. А. Смолім (Київ)
Максим Залізняк
У статті реконструюється соціально-політичний портрет Максима Залізняка — одного
з керівників найбільшого народно-визвольного повстання на Правобережній Україні —
Коліївщини 1768 р. Показано складність і суперечливість особистості цієї людини,
її вклад у боротьбу українського селянства проти соціального гноблення.
Кінець 60-х рр. XVIII ст. на Правобережній Україні, народ якої
стогнав під владою польської шляхти, ознаменувався новим спалахом
збройних повстань. Виразно відчувалося наближення грізної хвилі се
лянського обурення. То в одному, то в іншому місці з’являлись і мит
тєво поширювалися чутки про гайдамаків, у повітові й воєводські ор
гани влади надходили повідомлення про вбивства шляхти і орендарів,
відмови кріпаків виконувати повинності та ін. Стало відомо, що одного
червневого дня 1767 р. під час ярмарку в містечку Торчин на Волині
були знайдені якісь листки, написані українською і польською мовами.
В них йшлося про наближення грізної гайдамаччини. Змальовуючи
жахливі картини панського свавілля, жорстокого гніту кріпосних селян,
цей документ закликав пригнічені стани до повстання. «...Зносьтеся з
нами, об'єднуйтесь і стійте заодно, а коли прийде час, збирайтеся на
місця, що призначуватимуться таємною радою, під наші прапори... Як
що ж хто цьому не вірить і вважає за жарти ... то він побачить, як може
діяти вогнем і мечем рука, яку вони називають хлопською» *.
1 Избранньїе произведения прогрессивньїх польских ммслителей.— М., 1956.—
Т. 1,— С. 88.
Хіба не могла занепокоїти панів-феодалів поява такого документа?
Терміново були вжиті заходи по зміцненню каральних сил. Щоб ще біль
ше залякати кріпаків, з католицьких амвонів лунали слова проклят
тя на адресу непокірних. І без того напружене становище в краї поси
лили безчинства барських конфедератів, які, зайнявши значну частину
території правобережних воєводств, почали розправлятися з «бунтів
никами», запроваджуючи додаткові податки, вимагаючи гроші і т. п.
Посилилися переслідування православних. По-звірячому розправилася
шляхта із селянином містечка Мліїв (Смілянщина) Данилом Кушніром.
За рішучу відмову перейти в уніатство його було заживо спалено. Од
нак запобігти безперервно зростаючій хвилі народного обурення не мог
ла вже навіть сила польсько-шляхетської державної машини.
Весна 1768 р. принесла селянам Правобережжя нові надії на май
бутнє. В цей час (березень 1768 р.) в кам’яних келіях Мотронинського
монастиря відбувалася таємна нарада групи запорізьких козаків, на
якій обговорювалася підготовка повстання, зокрема розроблялися за
ходи. спрямовані на поширення народного руху на сусідні міста і села,
направлялися посланці на Запоріжжя, Лівобережну Україну та в інші
місцевості. Очевидно, ці заходи виявилися успішними. Відомо, що в
травні 1768 р. в Холодному Яру зібралося кілька сот чоловік, які ста
новили ядро майбутнього повстанського війська. Очолив повстання
Максим Ієвлевич Залізняк. Історикам небагато відомо про ранній пері
од його життя. Під час допиту в Каргопольському карабінерному полку
(червень 1768 р.) на запитання: «Как тебя зовут, чей сьін и празвани-
ем, какой верьі и с какого звання, где жителство имеиш?» він відповів:
96 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № З
Історія в особах
«Зовут меня Максимом, Иевлев сьін, Зелезняк, верьі я греческаго испо-
ведания, из мужиков, жителство прежде имел я Полской области Че-
гиринской губернии в местечке Медведевке, а потом по смерти отца
своего, пошел в Запорожскую Сечь тому уже назад пятнадцать лет...»2
На Запоріжжі втікача чекала важка доля козацької сіроми. З повідом
лення курінного отамана в канцелярію Коша війська Запорізького ми
дізнаємося, що М. Залізняк тривалий час знаходився на заробітках у
господарствах заможних козаків, зокрема працював по найму на риб
них і соляних промислах, потім «в турецком городе Очакове находился
в шинковом промисле»3 * *. Все це розширювало його кругозір, сприяло
виробленню в нього переконання у необхідності збройної боротьби з па
нівним класом. Зміцнювався його авторитет і серед широких кіл козац
тва. Численні документи свідчать про великі організаторські здібнос
ті керівника повстання, його вміння розбиратися в людях, розуміння
політичної ситуації на Правобережжі. Адже сам факт, що таємні нара
ди відбувалися у Мотронинському монастирі, не можна вважати випад
ковістю. М. Залізняк добре усвідомлював значення релігійного фактора
і роль правителя православних монастирів і церков на Правобережжі
Мелхіседека Значко-Яворського в розвитку подій в краї. М. Залізняк
зумів скористатися релігійним прапором для організації і дальшої кон
солідації сил трудового люду в його боротьбі за цілком земні цілі та
ідеали. Однак саме це було використано урядом Катерини II як привід
для дискредитації повстання та його придушення.
2 Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.: Збірник документів.— X, 1970.—
С. 359.
3 Цит. за кн.: Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого
існування.— К-, 1961.— С. 377.
4-5 Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.— С. 370.
6 Там же.— С. 367.
Очевидно, ще під час нарад у келіях Мотронинського монастиря в
середовищі козаків виникла ідея скористуватися царським іменем як
символом у боротьбі проти національно-релігійної дискримінації правос
лавного населення краю. Поширювалися чутки про існування так званої
«золотої грамоти», в якій Катерина II нібито санкціонувала знищення
шляхти, орендарів, уніатського й католицького духовенства. Певну за
конність рухові повинні були надати неодноразові заяви його керівника,
що він діє на підставі спеціального «указу» Коша Війська Запорізько
го, а також з дозволу командування російських військ на Правобереж
жі. У повстанській канцелярії був навіть виготовлений ряд таких ука
зів, які поширювалися серед широких верств населення Правобережної
України. Січовик Семен Галицький, який влітку 1768 р. знаходився в
краї, свідчив у Коші Запорізької Січі, що він бачив один з таких ука
зів: «В заглавіи же оной указ написав тако: «Указ е. и. в. самодержиць,
всероссийской и пр. и пр. обьявляется во всенароднеє известіе...» и при
конце подписано: «Атаман кошовьій Петр Калнишевскій с Петер
бурга» 4-5.
М. Залізняк добре розумів значення подібного роду документів у
справі ідеологічного обгрунтування виступу проти шляхти. Ось чому на
віть у вузькому колі однодумців він підтверджував думку про існування
указу. В протоколі допиту запорізького козака Дем’яна Чернявщенка
від 20 червня 1768 р., складеному в Київській губернській канцелярії,
на запитання: «Кто главгіьій начальник разоряющим в Польше каза-
кам, откуда оной вьішел, которого куреня и по какому приказу?» дано
таку відповідь: «Сечи Запорожской, куреня Пластуновского, козак Мак
сим Железняк, назмвающейся полковником, откуда он вьішел — не зна-
ет, и сльїшал от самого его, Железняка, что истребляет он поляков
(шляхту. — Авт.) ... по данному ему от Коша Запорожскаго указу...»6
На жаль, оригінали цих указів втрачені назавжди. Реконструювати
їх зміст у повному обсязі нині вже неможливо. Однак окремі думки та
7. ISSN 0130—5347. Укр. іст. жури., 1990, Л® З 97
Історія в особах.
ідеї, висловлені в них, містяться в інших матеріалах. Можна стверджу
вати, що ці документи відображали найпотаємніші сподівання трудя
щих мас Правобережної України. Так, генерал-губернатор П. А. Ру-
мянцев у листі від 26 червня 1768 р. президенту Колегії іноземних справ
графу М. І. Паніну передав зміст одного з таких указів, у якому прямо
говорилося, що «сии все пограничньїе места приемаются под Россий-
скую державу и навсегда с под владения польського освобождаются»7.
Це не єдина згадка такого роду. Той же П. А. Румянцев у листі росій
ському послу в Варшаві Н. В. Рєпніну (24 червня 1768 р.) повідомляв,
що серед правобережного селянства від впливом повстанських доку
ментів поширюються чутки, нібито «они сих пограничньїх жителей нав
сегда с под польского владьічества освобождают»8.
7 Переписка гр. П. А. Румянцева о восстании в Украине 1768 г. // Киевская
старина.— 1882.— № 10.— С. 105.
8 Там же.— С. 102.
9 Цит. за кн.: Скальковский А. Наездн гайдамак на Западную Украйну в
XVIII столетии. 1733—1768,— Одесса, 1845.—С. 113—114.
10 Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст.— С. 372.
Звичайно, висловлені в цих документах релігійні й соціальні мотиви
мали велику мобілізуючу силу. В Холодний Яр почали звідусіль стіка-
тися люди. Основну масу повстанців становили експлуатовані стани і,
насамперед, селянство Правобережжя. Наприклад, згаданий вже С. Га
лицький у своєму свідченні в Запорізькому Коші (червень 1768 р.)
стверджував, що «по большей части видел в них (повстанцях.—Авт.),
что они самне простне мужики...»9 Аналогічні думки висловлювали в
своїй «сказці» в канцелярії Коша жителі м. Умані Остап Поломаний
і Остап Бочка (липень 1768 р.): «Те ж гайдамацкія шайки назьівают
себя запорожскіми козаками, но в самом деле єсть не запорожцю, но су-
щие с простих Польской области на У крайнє живущие мужиков...»10
Звичайно, з часу повернення козаків з турецьких володінь і заснування
так званої Нової Січі (1734 р.) в гайдамацьких загонах істотно зросла
питома вага запорожців. М. Залізняк, сам запорізький козак, добре ро
зумів значення січового елементу в організації повстання. Саме тому
він налагодив тісні зв’язки із Запоріжжям, де користувався великим
авторитетом. Січові козаки, як правило, були керівниками великих
загонів у повстанському війську. їх військова виучка та вміння перет
ворити стихійну строкату масу кріпосного селянства в боєздатне військо
відіграли важливу роль у розвитку повстання. Таким чином, багато
тисячна маса селян і козацької сіроми була тією соціальною базою, на
яку спирався у своїй боротьбі з польсько-шляхетським режимом
М. Залізняк.
Тим часом у повстанському таборі в Холодному Яру завершували
ся останні приготування. На одній з загальних військових рад М. За
лізняк був обраний полковником. Відповідно він «жалував» своїх най
ближчих сподвижників званням сотників і осавулів. Уводилися прапори
(під час повстання їх було вже ЗО), що свідчили про належність селян
і козаків до того чи іншого підрозділу. Відповідні знаки стали невід’єм
ною частиною повстанських загонів. Так, полковничу владу М. Заліз
няка символізував пирнач. Однак головне те, що вже в травні 1768 р.
в Холодному Яру була проведена величезна підготовча робота по виз
наченню головних напрямів розвитку повстання і мобілізації необхід
них матеріальних і людських ресурсів.
Похід повстанського війська на чолі з М. Залізняком розпочався
26 травня 1768 р. Оволодівши Жаботином, воно незабаром досягнуло
Черкас, визволило Смілу, Корсунь, Богуслав, Лисянку і ряд інших міст,
містечок і сіл. По суті, почалася тріумфальна хода повстанських загонів
по Правобережжю, яку відобразив Т. Г. Шевченко в поемі «Гайдама
ки»:
«Задзвонили в усі дзвони Закричали гайдамаки,
По всій Україні; «Гине шляхта, гине!
98 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, А? З
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210358 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:23Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Смолій, В.А. 2025-12-06T13:00:15Z 1990 Максим Залізняк / В.А. Смолій // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 96–106. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210358 У статті реконструюється соціально-політичний портрет Максима Залізняка — одного з керівників найбільшого народно-визвольного повстання на Правобережній Україні — Коліївщини 1768 р. Показано складність і суперечливість особистості цієї людини, її вклад у боротьбу українського селянства проти соціального гноблення. В статье реконструируется социально-политический портрет Максима Зализняка — одного из руководителей крупнейшего народно-освободительного восстания на Правобережной Украине — Колиивщины 1768 г. Показано сложность и противоречивость личности этого человека, его вклад в борьбу украинского крестьянства против социального и национального угнетения. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історія в особах Максим Залізняк Максим Зализняк Article published earlier |
| spellingShingle | Максим Залізняк Смолій, В.А. Історія в особах |
| title | Максим Залізняк |
| title_alt | Максим Зализняк |
| title_full | Максим Залізняк |
| title_fullStr | Максим Залізняк |
| title_full_unstemmed | Максим Залізняк |
| title_short | Максим Залізняк |
| title_sort | максим залізняк |
| topic | Історія в особах |
| topic_facet | Історія в особах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210358 |
| work_keys_str_mv | AT smolíiva maksimzalíznâk AT smolíiva maksimzaliznâk |