Масове трудове змагання: ідеали і реальність
Розкриваються причини, теоретичні джерела та наслідки масової організації соціалістичного змагання у 1929 р. на основі «морально-етичної концепції», волюнтаристської та ідеалістичної за своєю суттю, яка відкидала базисний характер змагальних відносин в економіці, його прямий взаємозв’язок з розпод...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210367 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Масове трудове змагання: ідеали і реальність / Ю.В. Сиволоб // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 14–25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859475478155362304 |
|---|---|
| author | Сиволоб, Ю.В. |
| author_facet | Сиволоб, Ю.В. |
| citation_txt | Масове трудове змагання: ідеали і реальність / Ю.В. Сиволоб // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 14–25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Розкриваються причини, теоретичні джерела та наслідки масової організації соціалістичного змагання у 1929 р. на основі «морально-етичної концепції», волюнтаристської та ідеалістичної за своєю суттю, яка відкидала базисний характер змагальних відносин в економіці, його прямий взаємозв’язок з розподільчими відносинами, роль матеріальної заінтересованості та яка привела згодом до формалізації змагання, зниженню його дієвості.
Раскрываются причины, теоретические истоки и последствия массовой организации социалистического соревнования в 1929 г. на основе «морально-этической концепции», волюнтаристической и идеалистической по своей сущности, отрицавшей базисный характер соревновательных отношений в экономике, его прямую взаимосвязь с распределительными отношениями, роль материальной заинтересованности и приведшей впоследствии к формализации соревнования, снижению его действенности.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ю. В. Сиволоб
сті. Це — кожний десятин трудівн.-ік столиці Подібна картина й в
інших областях. Із 5,2 тис. чоловік працездатного населення Валуй-
ської сільради (це 4 села і одне селище) Станично-Луганського району
на Ворошиловградщині в місцевому радгоспі працює лише 140, а в
Ворошиловграді 2,4 тис. чоловік. Більшість об’єктів соціально-побуто
вого призначення, що розміщені на території сільради, знаходяться в
незадовільному стані. Проте промислові підприємства міста, на яких
працюють жителі цих сіл, не виділяють ніяких коштів для створення
їм нормальних умов життя 45.
Допомоги з боку міста в розвитку соціальної сфери потребують
й багато інших сіл. Без такої допомоги їм важко ближчими роками
міцно стати на ноги, підвищити ефективність виробництва. Безумовно,
мова не йде про те, щоб припинити розв’язання соціальних питань у
місті і кинути все на село. «У нас є можливості,...— відзначав М. С. Гор
бачов на березневому (1989 р.) Пленумі ЦК КПРС,— поєднувати прі
оритет у розвитку села з розв’язанням проблем міста — на основі ро
зумного врахування інтересів» 46. І це слід робити повсюдно.
Отже, соціальний розвиток села тісно зв’язаний з розв’язанням
продовольчої проблеми. Хоч у цьому напрямі нині проводиться певна
робота, проте її темпи і масштаби відстають від потреб суспільства. Це
обумовлює необхідність повнішого використання для розвитку соці
альної сфери можливостей колгоспів і радгоспів, розширення участі
у цьому трудящих міста, держави в цілому. Це вимагає активної ро
боти всього радянського народу по виконанню рішень березневого
(1989 р.) Пленуму ЦК КПРС, схваленої на ньому сучасної аграрної
політики, центральним питанням якої є соціальна перебудова села.
Одержано 15.12.89.
Показана определяющая роль социального развития села в решении продовольствен-
ной проблеми, анализируются пути его реализацни, освещаются недостатки и про-
счетьі.
44 Поліщук Б. Село чекає допомоги // Там же.— 1989.— 19 січ.
45 Там же.
46 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 15—16 берез. 1989 р.—
С. 82.
Новий погляд на проблему
Ю. В. Сиволоб (Київ)
Масове трудове змагання:
ідеали і реальність
Розкриваються причини, теоретичні джерела та наслідки масової організації соціалі
стичного змагання у 1929 р. на основі «морально-етичної концепції», волюнтаристської
та ідеалістичної за своєю суттю, яка відкидала базисний характер змагальних відно
син в економіці, його прямий взаємозв’язок з розподільчими відносинами, роль мате
ріальної заінтересованості та яка привела згодом до формалізації змагання, зни
женню його дієвості.
Виповнилося 60 років від початку першого п’ятирічного плану та ма
сового соціалістичного змагання. Проте, на відміну від п’ятдесятиріч
ного ювілею, який припав на серцевину застійного періоду, сьогодні не
14 /.SS.V 0130—5247. Ус.п. іет. журн., 1990, № З
Масове трудове змагання: ідеали і реальність■
чути ні гучних фанфар, ні пишномовних одоподібних екскурсів у ми
нуле. Але й критичного аналізу майже немає. Немов й не було цього,
явища. Але ж було! І замовчувати цю героїчну й водночас драматич
ну сторінку нашої історії, що увійшла, так би мовити, у соціальний ге
нетичний код нашого суспільства, значить, прирікати себе на автома
тичне повторення помилок минулого.
Ми звикли — за стільки років порожнього марнослів’я як не звик
нути? — ототожнювати початок масового соціалістичного змагання
(1929 р.) лише з такими поняттями, як героїзм, трудова наснага, ре
корди. А от сучасне змагання асоціюється у масовій свідомості здебіль
шого з формалізмом, бездієвістю, штучними передовиками, дутими ре-\/
кордами. Такий підхід є небезпідставним, проте далеко не повним. І ав
тор свідомо визначив початок масового соціалістичного змагання як
героїчну й водночас драматичну сторінку нашої історії. Був героїзм
у праці, і його ніхто не заперечує. А чому драматична? Не тільки тому»
що писалася ця сторінка у суворий, навіть жорстокий час. Драма
тизм — у тій іронії історії, завдяки якій героїчне перетворилося сьогод
ні багато в чому на фарс, про який дуже влучно сказав М. С. Горба
чов: «Іноді навіть починає здаватись, що з допомогою профспілок у
сферу змагання запущено якийсь «паперовий двигун», який здатен кру
титись незалежно від того, чи є учасники змагання, чи їх немає» *.
Трагедія в тому, що цей фарс, який занадто дорого і в економічному,,
і в духовному плані коштує сучасному радянському суспільству, є ні
чим іншим, як спадкоємцем ентузіазму 20—30-х років, точніше спроби
зробити його масовим.
1 Горбачов М. С. Перебудова — кровна справа народу: Промова на
XVIII з’їзді професійних спілок СРСР // Вибрані промови і статті.— К., 1988, с. 477.
2 Див.: Маркс К-, Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс
Ф. Твори,—Т. З —С. 66.
Чому і як це сталося? Які теоретичні постулати, закладені у кон
цепцію соціалістичного змагання, стали тією іржею, що роз’їла зма
гання. Які витоки і наслідки (теоретичні й практичні) масового соціа
лістичного змагання, започаткованого понад шістдесят років тому?
Звичайно, грунтовно відповісти на всі ці запитання просто неможливо
у журнальній статті. Автор робить спробу лише висловити свої погляди
насамперед на теоретичні аспекти поставлених проблем. Аналіз кон
цепції соціалістичного змагання, що склалася до 1929 р. і проіснувала
майже без змін близько 60 років, є першочерговим завданням насам
перед тому, що на її основі багато десятиліть здійснювалася і багато
в чому продовжує здійснюватись організація відносин трудового супер-</
ництва і товариської взаємодопомоги у трудових колективах. Одне не
віддільне від одного, оскільки, як передбачали ще К- Маркс і Ф. Ен
гельс, в соціалістичному суспільстві, де докінчено з капіталістичною
анархією виробництва та розподілу, всі соціальні процеси ставляться
під контроль суспільства й набувають планомірного, цілеспрямованого
характеру1 2.
Отже, теоретичні витоки. До останнього часу вважалося, та й досі
поки що здебільшого вважається, що в основі теоретичної концепції
змагання, зафіксованій у ряді партійних документів і втілюваній у
життя близько 60 років, починаючи з кінця 20-х, лежать погляди
К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна на змагальні відносини між людь
ми. Тому доцільно подивитися, чи так воно є насправді. Насамперед
зазначимо: засновники марксизму не залишили нам завершеної систе
ми поглядів (тобто концепції) на змагальні відносини. Вони сформу
лювали лише найбільш загальні положення про змагання взагалі та
його історично обмежену форму—конкуренцію. Про соціалістичне зма
гання у їх працях немає ні слова. Проте для нас принципово важливо,
що К. Маркс розглядав змагання як явище об’єктивне, яке народжу
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. Л? З 15
Ю. В. Сиволоб
ється в результаті контакту між людьми, що виникає в ході кооперації
праці й сприяє зростанню індивідуальної продуктивності окремих
осіб3. Не менш значним є погляд К- Маркса на змагання як невід’єм
ну складову тієї чи іншої суспільно-економічної формації, що зміню
ється відповідно до інших відносин і умов соціального буття, а не є
незмінною субстанцією. Саме на основі такого підходу було неспро
стовно доведено, що конкуренція — не промислове, а торгове змагання,
мета якого не продукт, а прибуток, і тому вона являє собою історично
обмежену, а не вічну, як твердили апологети капіталізму, форму зма
гання, адекватну лише соціалістичному суспільству 4.
3 Маркс К. Капітал // Там же.— Т. 23.— С. 313.
4 Маркс К. Злиденність філософії // Там же.— Т. 4.— С. 156—157.
5 Ленін В. І. Повне зібр. творів.— Т. 35.— С. 189.
Ленін В. І. Первісний варіант статті «Чергові завдання радянської влади»
II Там же.— Т. 36.—С. 142.
7 Ленін В. І. Чорновий начерк проекту програми // Там же.— С. 72.
3 Ленін В. І. Первісний варіант статті «Чергові завдання Радянської влади»
II Там же.— С 144.
Ці, нині аксіоматичні, положення ніде й ніколи не піддавалися
у нас офіційно ані найменшому сумніву. Але пам’ятати про них необ
хідно для того, щоб розібратись де, коли і чому в теорії і на практиці
відійшли ми від цих, у кращому розумінні, теоретичних постулатів.
Щоб цей аналіз став більш предметним і наочним, нагадаємо деякі
основні ленінські положення про соціалістичне змагання.
Закладаючи його теоретичні основи, В. І. Ленін виходив з того,
що змагання за соціалізму не втрачає свого об’єктивного характеру,
але перетворюється поступово із стихійного процесу, на відміну від
конкуренції, в такий, яким керують. У праці «Як організувати змаган
ня?» підкреслено, що соціалізм «вперше створює можливість застосу
вати його (змагання.— Ю. С.) дійсно широко...»5. Саме «застосувати»,
а не «створити», «викликати» чи вжити якісь інші вольові заходи, які
зумовлювали б виникнення і розвиток змагання. Коли В. І. Ленін гово
рить, що «організація змагання повинна зайняти визначне місце серед
завдань Радянської влади» 6, то, зрозуміло, йдеться про організацію
створення не того, чого не існує, а про цілеспрямоване управління
об’єктивними відносинами між людьми.
Принципово важливе й те, що погляди В. І. Леніна на соціалі
стичне змагання по суті не були незмінними. Історики, у тому числі
й автор даної статті, раніше намагалися зводити воєдино нечисленні
ленінські висловлювання, в яких присутнє слово «змагання». Насправ
ді ж підходи В. І. Леніна до змагання, яке він розглядав не ізольовано
від конкретно-історичних умов, від інших форм і методів соціалістич
ного будівництва, до 1920—1921 рр. і пізніше істотно відрізняються. У
1917—1918 рр., коли були сформульовані всі основні ленінські поло
ження про соціалістичне змагання, передумови розвитку його він вба
чав в переході до ліквідації ринку та грошово-товарних відносин, за
провадженні зрівняльного розподілу. Поряд із заміною торгівлі плано
мірно організованим розподілом, примусовим об’єднанням всього на
селення у споживчо-виробничі комуни, негайним здійсненням загальної
трудової повинності тощо передбачалася «організація змагання між
різними (всіма) споживчо-виробничими комунами країни для неухиль
ного підвищення організованості, дисципліни, продуктивності праці,
для переходу до .вищої техніки, для економії праці й продуктів, ...для
поступового вирівнювання всіх заробітних плат і окладів в усіх про
фесіях і категоріях» 7. Це написано В. І. Леніним і надруковано у бе
резні 1918 р. Тоді ж ним продиктовано варіант статті «Чергові зав
дання Радянської влади», де вперше сформульовані принципи органі
зації соціалістичного змагання (демократичний централізм, гласність,
порівнянність результатів, можливість практичного повторення досві
ду) 8. За кілька місяців до цього Володимир Ілліч написав статтю
16 ISSX 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, ■№ З
Масове трудове змагання: ідеали і реальність
«Як організувати змагання?», яка стала відомою набагато пізніше.
Таким чином, висловлені у цих працях положення зумовлювалися і/
багато в чому утопічною, умоглядною концепцією соціалізму, яка пе
редбачала ігнорування товарно-грошових відносин, зрівняльний розпо
діл, зверхність адміністративно-командних методів над економічними.
Від цієї концепції Ленін відмовиться вже через три роки, буде під
креслювати: «Те, що було раніше, треба рішуче, точно і ясно визнати
помилкою...»9, здійснить дивовижний за сміливістю й прозорливістю
перехід до непу. На жаль, ця концепція змагання, від якої сам В. І. Ле
нін відмовився, відродиться і стане панівною в теорії й практиці з кін
ця 20-х років. Саме на цій основі і відбудеться спотворення, теоретичне
й практичне, вірних в цілому ленінських положень про змагання, підмі-^
на їх так званою морально-етичною концепцією соціалістичного зма
гання, що розглядає його не як об’єктивні відносини, а лише як вияв
свідомості у праці.,
К. Маркс і В. І. Ленін не залишили, як бачимо із сказаного вище,
навіть натяку на можливість такого псевдонаукового, ідеалістичного,
по суті, розуміння змагальних відносин. Але уявлення про соціалістич
не змагання як надбудовну категорію, про те, що його дієвість зале-
жить насамперед від свідомості, трудового героїзму, а не від відповід
ності міри праці..--'.ірі споживання, про те, що це не особливе об’єктив
не явище, а один з багатьох методів, засобів будівництва соціалізму,
що суцільно залежить від волі й свідомості тих, хто його застосовує,
почали формуватися вже на початку 20-х років, ще за життя В. І. Ле
ніна. Причини цього загальновідомі й зрозумілі. Якщо вже сам Воло
димир Ілліч не уникнув повністю утопічних уявлень про форми й темпи
соціалістичних перетворень, то легко собі уявити, якими були помилки
щодо цього у рядових партійній.
Проте на початку 20-х років теоретичні уявлення про змагання
не мали ще повністю морально-етичного характеру. Скоріше їх можна
визначити як еклектичні. Про це яскраво свідчить резолюція IX з’їзду
РКП(б) «Про чергові завдання господарського будівництва», розділ
«Трудове змагання». З одного боку, змагання розглядалося тут як яви
ще об’єктивне: «У капіталістичному суспільстві змагання мало харак
тер конкуренції і приводило до експлуатації людини людиною. В су
спільстві, де засоби виробництва націоналізовані, змагання в праці,
не порушуючи солідарності, повинно лише підвищити загальну суму
продуктів праці» 10.
Але з іншого боку, змагання в тій же резолюції ставилося в один
ряд з агітаційно-ідейним впливом на трудові маси і з репресіями щодо
нероб, і ставилось, зазначимо, на останнє місце. Це — початок форму
вання концепції соціалістичного змагання у партійних документах.
Вона нібито ще знаходиться на певній межі, балансує між історико-
матеріалістичним та волюнтаристським підходами. Не випадково, що
IX з’їзд РКП(б) покладає відповідальність за організацію змагання
і на профспілки, і на господарські органи п. Перші мають виховувати
трудящих і через свідомість підносити результативність змагання, ос
танні мають досягати того ж економічними та адміністративними захо
дами. Хоча знову-таки підкреслимо: профспілки на першому місці.
Симптоматично!
Коли й чому почався крутий поворот до змагального волюнтариз
му. Нам сьогодні добре відомо — наприкінці 20-х років (до того часу,
з 1920 р. у партійних документах про змагання немає ні слова). І ось
1929 рік: індустріалізація, колективізація, дострокове згортання непу,
9 Ленін В. І. Доповідь про нову економічну політику 29 жовтня // — Там же.
Т. 44.—С. 188—189.
10 К.ПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК (далі КПРС
в резолюціях...).— К., 1979..— Т. 2,—С. 148.
> ..... <11 НИМ
- і і?
hit хст^рії
ШЛІОТЕК
2. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № З
Ю. В. Сиволоб
початок, або точніше, посилення утиску інакомислячих. На перший
план виходять командно-адміністративні, такі доступні, прості, а го
ловне— «ефективні» методи. Для здійснення грандіозної програми до
корінних перетворень у промисловості і сільському господарстві вже
недостатньо трудового героїзму авангарду трудящих. Конче необхід
на масова активність всіх, ентузіазм мільйонів при мінімальному ма
теріальному заохоченні, гострому дефіциті товарів* народного спожи
вання, продуктів харчування, послуг. Велетенські плани вимагали й
велетенських коштів. А взяти їх було ніде, крім як у населення, тому
що все у дефіциті, який, як відомо, не спонукає до сумлінної праці.
А без масового трудового героїзму неможливо реалізувати перший п’я
тирічний план, виконання якого має не тільки економічне, а й вели
чезне політичне значення. Де ж вихід? І його було знайдено, коли...
пригадали про змагання, про забуту (пролежала в архіві майже 12
років) ленінську статтю «Як організувати змагання?» (надрукована
в «Правде» у 1929 р.), про свідомість, з якої це «рятівне» змагання ні
бито повинно виростати без зайвих матеріальних витрат.
12 Там же,— К., 1980,—Т. 4.—С. 253.
13 Там же.— С. 239—240.
14 Там же.— С. 240.
15 Там же.— С. 253.
Лейтмотивом звернення XVI партконференції «До всіх робітників
і трудящих селян Радянського Союзу» і постанови ЦК ВКП(б) від
9 травня 1929 р. «Про соціалістичне змагання фабрик і заводів» стало
таке: «Вирішальною умовою для досягнення цих завдань і реальних
господарських результатів змагання є свідома, діяльна участь робіт
ничих мас...»12. Інакше кажучи, свідомість визначає змагання, тобто
буття. Все з ніг на голову, ні за Марксом, ні за Леніним, ні за жит
тям. Не випадково змагання ототожнюється у цих документах зде
більшого винятково із самопожертвуванням, добровільним підвищен
ням норм, відпрацюванням святкових днів, все це в цілому подається
як складові принципів комуністичного ставлення до праці13. А про
найголовніший насправді важіль піднесення трудової активності —
зміну умов організації праці, використання гнучкої системи матеріаль
ного стимулювання тощо — говориться мимохідь і настільки абстракт
но, що не зрозумієш одразу, про яке захочення йдеться — моральне
чи матеріальне: «Профспілки і госпоргани повинні широко застосову
вати систему заохочення учасників змагання. Імена кращих... повинні
стати відомі всій країні» 14. У постанові 1929 р., на відміну від згаду
ваної раніше резолюції 1920 р., керівництво змаганням вже цілком
покладається на профспілки 15. Це повністю відповідає морально-етич
ній концепції змагання, згідно з якою останнє трактується як надбу
довна, а не базисна категорія, а вся справа організації змагання зво
диться, по суті, лише до виховної роботи з людьми. Останню проф
спілки дійсно мали здійснювати компетентно, але лише її і не більше
із всього величезного комплексу умов, необхідних для забезпечення
стабільної дієвості змагання, як явища базисного, яким воно завжди
було й буде, незважаючи ні на які теоретичні виверти.
Так у 1929 р. морально-етична, або точніше, волюнтаристська, кон
цепція соціалістичного змагання в цілому склалася і почалось її то
тальне втілення у життя. Проіснує ця концепція відтоді й до сього
дення без істотних змін, хоча й не без модернізації. Лише останнім
часом робляться спроби відкрито піддавати її сумніву й потроху пере
глядати. Сутність цієї концепції — свідомість визначає змагання —
незважаючи на кричущу суперечливість її марксизму, дуже глибоко
в’їлася у теорію, практику, масову свідомість. За прикладами далеко
ходити не потрібно. Ось найбільш повне визначення соціалістичного
змагання у партійних документах, зроблене, до речі, до п’ятдесяти-
18 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990. N° З
Масове трудове змагання: ідеали і реальність
річчя масового змагання, тобто у 1979 р.: «Революційні перетворення
.ідійсності, зміни соціального характеру праці викликали до життя таке
нове суспільне явище, як соціалістичне змагання — відносини трудо
вого суперництва і товариської взаємодопомоги, породжені історичною
творчістю мас і науково організовані Комуністичною партією»16. Тео
ретично, звичайно, незрівнянно з формулюваннями 50-річної давнини,
проте... «породжені історичною творчістю мас». Знову горезвісна свідо
мість, яка породжує змагання. Ніби виробничі відносини та їх не
від’ємну складову — змагання — можна породити або не породити за
лежно від чийогось бажання. Глибоко ж цей ідеалістично-волюнтари
стичний підхід в’ївся в теорію, а у практику, мабуть, ще глибше.
16 Про 50-у річницю першого п’ятирічного плану розвитку народного господар
ства СРСР: Постанова ЦК КПРС від 15 березня 1979 р. // КПРС в резолюціях...—
К-, 1984.—Т. 13.— С. 330.
Сформована у сталінські часи морально-етична концепція змагання
потім лише незначною мірою модернізувалась, не змінюючись по суті,
ні в період хрущовської «відлиги», ні в епоху брежнєвського застою.
Фактичне ігнорування необхідності змін в господарському механізмі
матеріальних стимулів, безпосередньо прив’язаних до якості й кілько
сті праці, ставка переважно на свідомість як головний важіль народної
ініціативи на практиці позбавляли чимало дійсно цінних за своїми по
тенціями починань необхідної масовості, стабільності у часі і, звичай
но, не давали очікуваного ефекту. Пригадаймо, чи довго проіснував,
наприклад, гаганівський рух, що виник у 1959 р.? Вже на середину
60-х років про нього фактично забули. Хоча сама ідея цього руху за
лишається актуальною й досі. Проте масовий рух, на який поклада
лись свого часу великі надії, зійшов нанівець. Випадково? Ні, законо
мірно. Адже вияв високої свідомості В. І. Гаганової та її перших по
слідовників не був підкріплений матеріальною та соціальною зацікав
леністю всіх інших в переході на відстаючі дільниці, а головне — та
кою системою організації економіки, при якій особистість керівника не
відіграє вирішальної ролі у здобутках колективу, системою, що робить
неякісну роботу просто невигідною для всіх членів колективу. Але в ті
роки М. С. Хрущов та його оточення вважали, що достатньо лише по
ставити всюди «кмітливих» керівників і справа піде. Тепер ми знаємо:
не пішла. Та й не могла піти. Оскільки головна причина не у «добрих»
або «поганих» керівниках, а насамперед у самій системі функціону
вання соціалістичної економіки. Треба було змінювати цю систему, а
змінювали керівників. Хоча підкреслимо, що в економічній, а не ко
мандно-бюрократичній системі організації суспільного виробництва,
яка «саморегулюється», ідеї гаганівського руху можуть дати, як допо
міжний засіб, чимало.
Ще один приклад змагального волюнтаризму 50-х років — рух за
комуністичну працю, який оголосили у 1958 р. Тоді на порядок денний
цілком серйозно було поставлене питання про перехід радянського су
спільства до розгорнутого будівництва комунізму. Ініціатива передо
вих робітників, спрямована на поступовий розвиток первісних елемен
тів, зародків комуністичної праці, що об’єктивно існують у праці соці
алістичній, таких, як колективна організація і стимулювання праці, її
гармонізація шляхом поєднання роботи з навчанням та іншими вида
ми діяльності, участь в управлінні виробництвом, трудова взаємодопо
мога тощо, виникла зовсім не за «підказкою» зверху. Ідеологічна си
туація кінця 50-х років прискорила оформлення нового руху, але не
зумовила його виникнення. Причиною все ж-таки була науково-тех
нічна революція, що вступила наприкінці 50-х років у нову фазу і зу
мовила необхідність піднесення професійного і загальнокультурного
рівня трудящих, розвитку колективних форм організації праці, підви
щення відповідальності за його результати.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 3 2* 19
10. В. Сиволоб
Новий рух якраз й був спрямований на поєднання боротьби за
досягнення найвищих виробничих показників з вихованням нової лю
дини. Розпочавшись у жовтні 1958 р. як почин комсомольсько-моло
діжних бригад, він невдовзі охопив понад 65 відсотків всіх учасників
змагання. Серед його зачинателів були люди, чиї імена й сьогодні зву
чать як гімн праці: К- Северинов, М. Мамай, О. Кольчик та інші. От
же, рух за комуністичне ставлення до праці (так він став називатись
з середини 60-х років) випливав з реальних потреб суспільства і від
повідав настрою передової його частини. Проте в умовах безпідставно
форсованого переходу до «будівництва комунізму», що стало одним з
найяскравіших виявів згубного забігання наперед без врахування існу
ючих реалій, ініціатива передових робітників отримала настільки мо
гутню ідеологічну підтримку, якщо не сказати обробку, що надута,
як дитяча куля, відірвалася від грунту, з якого росла, і надовго повис
ла у повітрі. Тим більше, що навіть натяків на особистий матеріальний
інтерес учасників руху й не передбачалося: адже рух — комуністичний!
Те, що відбувається він за соціалізму, вважалось неістотною подро
бицею, адже існувала керівна думка, що на зміну соціалістичній праці
й змаганню мають вже йти комуністичні. Формою цього переходу, як
помилково вважалося на той час, і повинен був стати новий рух. Саме
тому він і отримав первісну назву «Рух за комуністичну працю». На
магаючись видати бажане за дійсне, бюрократи від змагання за умов
тихої згоди всіх інших суспільних структур штучно форсували зро
стання лав учасників руху, оголошуючи ними навіть тих, хто інколи
не міг упоратись навіть з плановими завданнями, порушував дисцип
ліну. Відверті перекручення були усунені в середині 60-х років, але
їх наслідки негативно вплинули і на дієвість, і на престиж руху.
Але найбільшої шкоди було завдано рухові у 70—80-ті роки. За
умов наростання застійних явищ в економіці, соціальній і духовній
сферах, зниження темпів росту виробництва, порушення найважливі
шого принципу соціалізму — розподілу за працею, посилення ознак со
ціальної корозії відбувався неминучий спад трудової та соціальної
активності. Протиріччя між словом і ділом ставало все більш наявним.
Рух приходив у занепад, але його ряди на папері продовжували «нев
пинно зростати». Критикувати цей рух, що мав таку важливу зідеоло-
гізовану назву, було не в дусі застійного часу, коли навіть помірко
вана критика сприймалась як замах на основи соціалізму. Все це й
поставило нині рух на межу занепаду і забуття.
Але ж справа починалася колись важлива й потрібна. Потрібна
не тільки тоді, а й сьогодні. Адже у суспільстві, яке обрало своєю кін
цевою метою комунізм, звичайно ж необхідно розвивати і підтримува
ти паростки комуністичного ставлення до праці. Ось тільки робити
це треба, вірогідно, спираючись передусім на особистий інтерес, заці
кавленість, матеріальні та моральні стимули, а не на пропагандист
ський галас.
Перелік того, як волюнтаристичний морально-етичний підхід за
губив, або істотно обмежив дієвість багатьох починань трудящих, зов
сім не сприяючи при цьому зростанню їх самосвідомості, міг би бути
надто довгим. До нього ввійдуть і зустрічне планування, і «Робітнича
естафета» суміжників, і комплексні системи управління якістю продук
ції, і токійський метод, і... А вже перелік мертвонароджених у кабі
нетах різного рівня «починів», що не мали практично ніякого реально
го змісту, буде практично нескінченним. Всі вони, на думку чиновни
ків різного рангу, мали засвідчувати «ініціативу», «підтримку», «роз
гортання» тощо. І засвідчували. Лише для інших функціонерів, але
засвідчували. Та іншого й не треба було. Адже ці «ініціативи» творили
одні чиновники для інших. При цьому лунали правильні, але такі ж,
як ці почини, безликі, позбавлені змісту слова й заклики, і від слів
тих було всім ні гаряче, ні холодно. Ось приклад з виступу Л. І. Бреж-
20 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № З
*
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210367 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:23Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сиволоб, Ю.В. 2025-12-06T13:02:35Z 1990 Масове трудове змагання: ідеали і реальність / Ю.В. Сиволоб // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 14–25. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210367 Розкриваються причини, теоретичні джерела та наслідки масової організації соціалістичного змагання у 1929 р. на основі «морально-етичної концепції», волюнтаристської та ідеалістичної за своєю суттю, яка відкидала базисний характер змагальних відносин в економіці, його прямий взаємозв’язок з розподільчими відносинами, роль матеріальної заінтересованості та яка привела згодом до формалізації змагання, зниженню його дієвості. Раскрываются причины, теоретические истоки и последствия массовой организации социалистического соревнования в 1929 г. на основе «морально-этической концепции», волюнтаристической и идеалистической по своей сущности, отрицавшей базисный характер соревновательных отношений в экономике, его прямую взаимосвязь с распределительными отношениями, роль материальной заинтересованности и приведшей впоследствии к формализации соревнования, снижению его действенности. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Масове трудове змагання: ідеали і реальність Массовое трудовое соревнование: идеалы и реальность Article published earlier |
| spellingShingle | Масове трудове змагання: ідеали і реальність Сиволоб, Ю.В. Статті |
| title | Масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| title_alt | Массовое трудовое соревнование: идеалы и реальность |
| title_full | Масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| title_fullStr | Масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| title_full_unstemmed | Масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| title_short | Масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| title_sort | масове трудове змагання: ідеали і реальність |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210367 |
| work_keys_str_mv | AT sivolobûv masovetrudovezmagannâídealiírealʹnístʹ AT sivolobûv massovoetrudovoesorevnovanieidealyirealʹnostʹ |