Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки
Показана визначальна роль соціального розвитку села в розв’язанні продовольчої проблеми, аналізуються шляхи його реалізації, висвітлюються недоліки, прорахунки. Показана определяющая роль социального развития села в решении продовольственной проблемы, анализируются пути его реализации, освещаются не...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210368 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки / О.Ю. Гаврилюк // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 3–14. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859558905739214848 |
|---|---|
| author | Гаврилюк, О.Ю. |
| author_facet | Гаврилюк, О.Ю. |
| citation_txt | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки / О.Ю. Гаврилюк // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 3–14. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Показана визначальна роль соціального розвитку села в розв’язанні продовольчої проблеми, аналізуються шляхи його реалізації, висвітлюються недоліки, прорахунки.
Показана определяющая роль социального развития села в решении продовольственной проблемы, анализируются пути его реализации, освещаются недостатки и просчеты.
|
| first_indexed | 2025-12-07T21:25:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
СТАТТІ
Шляхами перебудови
О. Ю. Гаврилюк (Київ)
Соціальний розвиток села в умовах перебудови:
проблеми, пошуки
Показана визначальна роль соціального розвитку села в розв’язанні продовольчої
проблеми, аналізуються шляхи його реалізації, висвітлюються недоліки, прорахунку
Перебудова, ініціатором якої виступила КПРС, висвітлила багато
складних проблем суспільного розвитку, що потребують невідкладного
розв’язання. Особливе місце серед них посідає продовольча проблема.
На XIX Всесоюзній партійній конференції ця проблема була названа
найболючішою точкою в житті суспільства *. Незадовільне забезпе
чення населення багатьох регіонів країни продуктами харчування, на
самперед м’ясними, створює серйозне соціальне напруження, усклад
нює процес оновлення суспільства. Розв’язання цієї проблеми є сьо
годні одним з першочергових завдань партії, Рад народних депутатів,
працівників аграрного сектору, всього народу.
1 Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського
Союзу,— К., 1988.—С. 8.
- Кухарі- И. И. Виступ, на втором Сьезде народних депутатов СССР //
Правда.— 1989.— 17 дек. ' . •
3 Подолати негативні процеси в економіці, прискорено, ’розвивати соціальну
сферу // Рад. Україна.— 1989.— 3 груд.
В останній час у нашій пресі з’явилось немало публікацій, автори
яких вдаються до різних рецептів, покликаних, на їх думку, радикаль
но змінити становище в країні з продовольством. В їх числі є й такі,
що відірвані від реального життя, явно надумані. Прикладом можуть
бути пропозиції про розпуск колгоспів і радгоспів і передачу землі в
приватну власність1 2.
Захисники приватної власності, виступаючи з нападками на кол
госпи і радгоспи, обіцяють рай земний при повсюдному індивідуаль
ному господарюванні. Однак не треба бути великим провідцем, щоб
передбачити: перехід від колективної форми господарювання на землі
при наявності народної власності до індивідуальної при приватній
власності призвів би до заміни соціалістичної бази, переходу до ін
шого соціального ладу. Але це вже у нас було й відомо, до чого при
вело. Що ж стосується запевнень, що лише індивідуальний спосіб ви
робництва забезпечить розв’язання продовольчої проблеми,— то це ве
лика ілюзія. По-перше, нині в більшості колгоспів і радгоспів країни,
в тому числі й нашої республіки, відчувається гострий дефіцит робочої
сили через її відплив в місто. Наведемо приклад. У Черкаській обла
сті, відзначалося на ХІ-й сесії Верховної Ради Української РСР оди
надцятого скликання (грудень, 1989 р.), за останні десять років кіль
кість працездатних у сільськогосподарському виробництві зменшилась
на 99 тис. чоловік 3. Відбувався і триває цей процес і в інших областях.
У цілому в республіці в останні роки відплив сільського працездатного
населення в місто щорічно складав 238 тис. чоловік. А років 5—10 то-
ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, А? З ' 1* З
О. Ю. Гаврилюк
му цей процес був ще активнішим. У результаті село дуже постаріло.
Так, на початку нинішньої п’ятирічки в колгоспах і радгоспах Полтав
ської області в середньому на трьох працюючих припадало два пен
сіонери 4. Отже, навіть у найбільш типовій по нинішнім міркам аграр
ній області працездатне населення складає лише третину, до речі й во
но в своїй масі за віковим цензом знаходиться ближче до пенсіонерів,
ніж до молоді. А сьогоднішні, як і завтрашні пенсіонери не стануть
масово брати землю в індивідуальне користування, бо не дадуть їй
ради. Та й круто міняти стереотипи свого життя в такому віці також
справа далеко не проста.
4 Парт. арх. Полтавськ. обкому Компартії України, ф. 15, оп. 23, спр. 18,
арк. 19.
5 Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського
Союзу.— С. 110.
6 Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про землю // Рад.
Україна.— 1989.— 7 груд.
По-друге, не стали б поспішати переходити на шлях індивідуаль
ного господарювання й ті селяни, які ще в стані обробляти землю. При
повній відсутності малогабаритної сільськогосподарської техніки ма
совий перехід до індивідуального господарства був би глибоким
регресом. Він означав би перехід від значного рівня механізації ви
робництва, який досягнуто, до масової ручної праці, відхід від досяг
нень агротехніки і зооветеринарії, що базуються на широкій технічній
основі виробництва. Зрештою це призвело б до значного зниження
продуктивності праці при неминучому значному зростанні затрат мус
кульної енергії, погіршенні виробничо-побутових умов трудівників, ве
ликому скороченні вільного часу. Надії на те, що в найближчі роки
промисловість зможе забезпечити індивідуальні господарства в масо
вому порядку необхідною технікою — просто нереальні. Підрахунки
спеціалістів показують, що розв’язання такого питання розтягнеться
не на одну п’ятирічку. Це й зрозуміло, адже потрібно було б спочатку
відповідно переоснастити базу сільськогосподарського машинобуду
вання.
Варто сказати ще про одне досить важливе питання, яке виступає
не на користь відмови від колгоспів і радгоспів і переходу на шлях
індивідуального господарювання. Мова йде про соціальну захищеність
селян, насамперед таких груп, як жінки-матері, пенсіонери, молоді лю
ди, що тільки включаються в трудову діяльність. Колгоспи навіть у
важкі свої часи матеріально підтримували цих людей. Багато робить
ся в цьому напрямі тепер, коли зросли економічні можливості багатьох
господарств, все більше поширення серед населення отримують мо
рально-етичні норми. Нічого доводити, що при індивідуальному способі
господарювання соціальна захищенність зазначених груп зникне, або
принаймні значно знизиться, а це може породити соціальну напру
женість.
Зрозуміло, в сучасних умовах поряд з колгоспами і радгоспами
можуть і повині існувати й інші форми господарювання: селянське
господарство, особисте підсобне господарство та інші. За плюралізм
цих форм висловилася XIX Всесоюзна партконференція. Найкоротший
шлях до вирішення продовольчої проблеми, сказано в її рішеннях,
лежить «через всемірне розкриття потенціалу колгоспів і радгоспів на
основі розвитку різноманітних форм підряду і оренди, створення ши
рокої мережі кооперативів як у рамках існуючих господарств, так і у
взаємозв’язках з іншими підприємствами і галузями економіки»5. В
проекті Закону про землю, підготовленого Верховною Радою СРСР
і винесеного на всенародне обговорення, передбачені різні форми гос
подарювання на землі — колгоспи, радгоспи, інші підприємства, орга
нізації і установи, селянські господарства, особисті підсобні господар
ства тощо6. Наявність різних форм ведення господарства на землі
4 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № З
Соціальний розвиток села в умовах перебудови
сприятиме змаганню цих форм при неухильному дотриманні правової
та економічної рівноправності, а значить,— загальному виграшу.
Що ж стосується звинувачень колгоспів і радгоспів у недопоста-
чанні продуктів харчування, то вони також безпідставні.
Справа не в колгоспах, радгоспах, а в недооцінці сільськогоспо
дарського виробництва, яка існувала в сталінські часи і не була пов
ністю ліквідована в наступний період. Ця політика привела до того,
що протягом багатьох десятиріч, як сказано в Зверненні 417 народних
депутатів-аграрників до І З’їзду народних депутатів СРСР, з села
висмоктували останні соки. Внаслідок цього селянин до цього часу жи
ве гірше городянина, навіть з урахуванням прибутків від присадибної
ділянки. Тривалість його життя коротша, ніж у міського жителя. По
стачання села й тепер здійснюється по залишковому принципу.
Село, вказується в Зверненні, продовжує опустошатися, бідніють зем
лі, мільярдні асигнування не дають віддачі. Для того, щоб село наго
дувало країну (не через десять років, а негайно) народні депутати-аг-
рарники зажадали від З’їзду винести проблеми села на перший план
політичного життя суспільства. Селянин, який скрізь у світі є шано
ваною людиною, престижною особою, в нас до цього часу людина ниж
чої категорії по пенсіях, по постачанню, по умовах життя. Народні
депутати зажадали круто повернути економіку країни до потреб села,
в найближчі кілька років підтягнути побут села до рівня близького
до міського 1. Отже, розвиток соціальної сфери на селі, створення пра
цівникам аграрного сектору нормальних умов життя і праці є нині ви
рішальним фактором підвищення ефективності сільськогосподарського
виробництва, розв’язання продовольчої проблеми.
7 Время анализа и решений. Обращение к Сьезду народних депутатов Co юз а
Советских Социалистических Республик // Правда.— 1989.— 1 июня.
8 А й д а к А. Ми — не просителиі // Правда.— 1989.— 24 нояб.
9 Там же.
10 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 15—16 берез. 1989.— К,
1989 — С. 69.
11 Лигачев Е. К.: Виступ, на втором Сьезде народних депутатов СССР //
Правда.— 1989.— 15 дек.
Запущеність соціальної сфери на селі своїм корінням сягає ще в
30-і роки. Примусова колективізація, наступне одержавлення колгос
пів, утвердження адміністративно-командних методів керівництва ними
виключали будь-яку господарську самостійність. До цього додавався
нееквівалентний економічний обмін між сільським господарством і
промисловістю. В результаті селяни протягом десятиріч знаходилися
в суспільстві на становищі пасинка7 8. І хоч після вересневого (1953 р.),
березневого (1965 р.), травневого (1982 р.) Пленумів ЦК КПРС немало
було зроблено, щоб вивести трудівників села з важкого економічного
і соціального стану, корінним чином змінити становище не вдалося.
Наслідком політики, що проводилася десятиріччями щодо селянства
і робітників радгоспів, є те, що сьогодні оплата праці в сільськогоспо
дарському виробництві нижча, ніж у промисловості на 25% 9 10 11, а спожи
вання продуктів тваринництва на душу населення менше в порівнянні
з містом (тільки картоплі й хліба споживається на селі більше). Але
справа не лише в матеріальному становищі селян. Справа полягає й в
різниці рівнів розвитку соціальної сфери. На селі, відзначалося на бе
резневому (1989 р.) Пленумі ЦК КПРС, значно гірше поставлено ме
дичне, торговельне і культурно-побутове обслуговування *°. Мешканці
села забезпечені газом, холодною і гарячою водою, теплом та іншими
побутовими зручностями у вісім разів гірше, ніж міські. А ВЗЯТИ ЖИТЛО1.
Селянин змушений все життя складати гроші, щоб побудувати буди
нок, а міський житель отримує квартиру безплатно, 80% витрат на
утримання житлового фонду бере на себе держава “. Поряд з незадо
вільними побутовими умовами селян на низькому рівні залишається
технічна озброєність сільського господарства, яка супроводжується
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 3 5
О. Ю. Гаврилюк
негативним впливом і на соціальні питання, зокрема на умови праці.
Вона обумовлює й досі високу питому вагу важкої ручної праці в кол
госпно-радгоспному виробництві — 75%|2.
Від рівня технічного озброєння сільського господарства в прямій
залежності знаходиться його продуктивність. Красномовним свідчен
ням цього є такий факт. Нині аграрний сектор нашої країни знахо
диться на тому рівні, на якому перебувало сільське господарство США
на початку 50-х років, тобто ЗО—35 років тому. В той час урожайність
зернових у Сполучених Штатах Америки складала 17 ц з гектара,
а в нас нині — 18 ц, тобто урожайність і в «них» і в нас відповідала
і відповідає досягнутому технічному рівню розвитку галузі. Тепер аме
риканський фермер озброєний виробничими фондами в 4,5 раза краще
і, як наслідок, урожайність полів і продуктивність ферм у США вища
в 2—3 раза |3. Низький рівень технічної озброєності, а звідси важкі
умови праці, розвиток соціальної інфраструктури на селі, незадовіль
ний в цілому, слабе забезпечення трудівників аграрного сектору жит
лом, соціальними закладами, комунальними послугами в умовах зро
стання загальної освіченості, культури населення і широкого розвитку
соціальної сфери в містах привело до того, що в багатьох господарст
вах республіки відчувається гостра нестача робочої сили, насамперед
кваліфікованої — механізаторів, тваринників.
КПРС, Радянський уряд вжили заходів до виправлення становища в
аграрному секторі. В числі цих заходів велика роль відведена вирішення,
соціальних питань. У програмі соціального розвитку села, прийняті!
Радою Міністрів СРСР відповідно до настанов березневого (1989 р.)
Пленуму ЦК КПРС, накреслено конкретні шляхи соціальної перебу
дови села. «Основні зусилля,— сказано в цьому документі,— слід зо
середити на неухильному поліпшенні умов життя і праці сільських жи
телів, реалізації принципу соціальної справедливості, подоланні істот
них відмінностей між містом і селом» 12 13 14.
12 Г о р б а ч о в М. С. Корінне питання економічної політики партії: Доповідь
на нараді в ЦК КПРС з питань прискорення наук.-тех. прогресу II черв. 1985.—
К., 1985 —С. 10.
13 Лигачев Е. К.: Виступ, на втором Сьезде народних депутатов СССР Ц
Правда.— 1989.— 15 дек.
14 Матеріали Пленуму Центрального Комітету КПРС, 15—16 берез. 1989 р.—
С. 140.
15 Л и г а ч е в Е. К : Виступ, на втором Сьезде народних депутатов СССР //
Правда.— 1989.— 15 дек.
Розрахунки показують, якби нам удалося підвищити технічну оз
броєність і розвинути соціальну сферу лише слабих господарств до
рівня добре або навіть задовільно працюючих, то вже тоді була б роз
в’язана в країні продовольча проблема. На це необхідно витратити
270 млрд. крб. капіталовкладень. Про розміри цієї суми можна судити
з того, що вона трохи менша від тієї, яку передбачено направити в
агропромисловий комплекс в ХІІ-й п’ятирічці15. Звичайно, сума нема
ла, особливо враховуючи нинішню економічну, соціальну і фінансову
ситуації. І все-таки її доведеться знайти: цього вимагає життя, пере
будова. Адже нині розв’язання продовольчої проблеми — запорука пе
ребудови.
Наскільки важливим фактором підвищення ефективності сільсько
господарського виробництва є соціальна влаштовапість села, свідчить
діяльність багатьох колгоспів і радгоспів України, які в свій час ак
тивно включилася в розв’язання цього питання. Одним з них є колгосп
імені Куйбишева Новомиргородського району на Кіровоградщині. До
середини минулої п’ятирічки він належав до тих господарств, де вже
ніякі організаційні та виховні заходи не могли виправити становища.
Новообране керівництво в центр своєї діяльності поставило питання
розвитку соціальної сфери на селі. Всі матеріальні і фінансові можли
вості були мобілізовані і направлені на соціальне будівництво, на по
6 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № З
Соціальний розвиток села в умовах перебудови
ліпшення умов життя членів колгоспу. Протягом кількох років в селі
Панчеве побудували десятки котеджів, колгоспний магазин, просторе
і привабливе кафе з обрядовим і весільним залами та залами для від
починку, спорудили лазню. Заасфальтували вулиці й тротуари.
Соціальна перебудова села не забарилася позитивно позначитися
на виробничій діяльності. Перш за все поступово зникла проблема ро
бочих рук. Не тільки припинився відплив працездатного населення з
села, колгосп навіть значно поповнився спеціалістами, працівниками
масових професій. Дедалі рідше стали залишати родинні вогнища ви
пускники місцевої школи, в результаті вдвічі зросла чисельність ком
сомольської організації. Люди швидко відчули турботу про них. По
мітно підвищилася продуктивність полів і ферм колгоспу, значно ско
ротилися строки проведення сільськогосподарських робіт, а значить й
втрати врожаю 1S.
16 Успаленко М. Щоб жити нормально // Сіл. вісті.— 1989.— 26 лют.
17 Ефективно використовувати потенціал агропромислового комплексу (РАТАУ)
II Рад. Україна.— 1989.— 11 берез.
У нинішній п’ятирічці продовжували активно розв’язувати жит
лово-побутову проблему на селі партійні організації, радянські і гос
подарські органи Полтавської області. Тут стало правилом щорічно
будувати в кожному колгоспі і радгоспі в середньому по десять квар
тир. Така турбота про поліпшення умов життя трудівників села при
носить свої плоди. Наведемо один з багатьох прикладів. Колгосп імені
Воровського Полтавського району в кінці 70-х — на початку 80-х років
був одним з відстаючих. Одна з головних причин цього — гостра неста
ча робочих рук. Молодь залишала села, та й не тільки молодь. В ре
зультаті простоювала частина тракторів, автомашин, доходило до того,
що корів нікому було доїти. В той складний для господарства час го
ловою колгоспу обрали В. І. Степенка — людину енергійну, ініціативну,
досвідчену.
Порадившись з колгоспниками, правління вирішило основну увагу
зосередити на перебудові села, на створенні таких умов для життя і
праці, які б задовольнили людей, сприяли закріпленню молоді на селі.
Почали з спорудження житла та об’єктів соцкультпобуту. Спочатку
використовували кошти, взяті в кредит, а через 2-3 роки на будівницт
во почали направляти доходи від рослинництва. За останніх десять ро
ків на центральній садибі колгоспу в с. Калашники і в бригадних се
лах збудовано понад сто квартир. В останні роки колгоспники стали
споруджувати все більше житла за свої кошти. Так, у 1987 р. 15 сімей
поселилися у власні будинки. Одночасно велося будівництво соціально-
побутових об’єктів. На території колгоспу появилися нова середня шко
ла, клуб, дитячий садок, побутовий комбінат, зал обрядів, їдальня,
гуртожиток, торговельний комплекс. І все це зроблено силами колгосп
них будівельників, господарським способом. Тепер у колгоспі не має
проблеми з кадрами. Серед механізаторів і тваринників — багато мо
лоді. Частина її повернулася з Полтави, інших місць. На початку
1988 р. в селах було 157 дітей дошкільного віку (в кінці 70-х років—•
у чотири рази менше). Отже, соціальна перебудова села не лише змі
нила його зовнішній облік, а й омолодила. До речі, В. І. Степенко в
1987 р. обраний першим секретарем Полтавського райкому партії16 17.
Наростали обсяги житлового будівництва і об’єктів соцкультпобуту
й в інших районах Полтавської області.
Відбувався цей процес у Дніпропетровській, Львівській, Харків
ській, Сумській областях, у республіці в цілому. Якщо взяти житлове
будівництво, то в ХІІ-й п’ятирічці щорічно на Україні вводилося в екс
плуатацію майже вдвічі більше житла, ніж у попередній. В значній мі
рі цей процес обумовлений тим, що в 1987 р. Політбюро ЦК Компартії
України схвалило Комплексну програму перебудови сіл республіки,
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 3 7
О. Ю. Гаврилюк
якою передбачено нарощування темпів і розширення масштабів будів
ництва житла, розвитку всієї соціальної сфери на селі18.
18 На переломі. Інтерв’ю «Сільським вістям» дає член Політбюро, секретар ЦК
Компартії України І. Г. Грінцов // Сіл. вісті.— 1989.— 19 лист.
19 К и р е й М. І. Для блага сільських трудівників.— К., 1986.— С. 22.
19а Рад. Україна.— 1989.— 24 груд.
20 Сьезд народних депутаток СССР Ц Известия.— 1989.— 1 июня.
21 Махінчук М. Як будуються заклади культуру // Сіл. вісті. 1989.— 4 жовт.
Широко утвердився комплексний підхід у розвитку соціальної сфе
ри на селі в діяльності місцевих Рад народних депутатів, керівників
господарств Львівської області. Поряд з житлом в селах області ак
тивно споруджують школи, будинки культури або клуби, медичні уста
нови, магазини, об’єкти побутового обслуговування. Ініціаторами ком
плексного підходу до соціально-побутового будівництва виступили пар
тійні організації Стрийського району. В 1986 р. в с. П’ятничани спо
руджено 17-й соціально-культурний комплекс вартістю 1,3 мли. крб.19
Кожний з них включав будинок культури, школу, дитячий садок, інші
соціальні об’єкти. Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів
УРСР за архітектуру громадських центрів Довголуха, Лисовичі, П’ят-
ничанн і Голобутів групі працівників присуджено Державну премію Ук
раїнської РСР по архітектурі 1989 року 19а. Соціально-культурні комп
лекси планомірно споруджуються на центральних садибах і в бригад
них селах Кам’янсько-Бузького, Золочівського, Нестерівського, Пусто-
митівського, Жидачівського та інших районів Львівської області.
Зміцнення матеріальної бази культури є однією з характерних
особливостей соціального розвитку села в сучасних умовах. Це досить
позитивне явище, адже питання культурного будівництва десятиріччя
ми знаходилися чи в не найбільш запущеному стані. Залишковий під
хід до асигнувань по статті «культура» призвів до того, що в 1986 р.
майже 500 клубних закладів України знаходилися в аварійних примі
щеннях, а 820 населених пунктів взагалі не мали клубів. Без будинків
культури був ряд райцентрів. Та цим не закінчуються нинішні наші
біди, породжені недооцінкою культури. Вони проявляються в низькій
духовній культурі суспільства, в масовому пияцтві, в суржиковому пат
ріотизмі, національному нігілізмі. Без культури в суспільстві не має й
моральності. А відсутність елементарної моральності паралізує дію
соціальних і економічних законів, без неї не може існувати сучасна
наука, бо трудно перевірити експерименти, котрі коштують мільйони,
величезні проекти «будов віку». Низька культура радянського суспіль
ства, як правильно відзначив на І З’їзді народних депутатів СРСР
академік Д. С. Ліхачов, негативно позначається на нашому суспільно
му житті, державній роботі, на наших міжнаціональних відносинах,
оскільки національна ворожнеча однією з причин має низьку куль
туру 20.
Посиленню уваги до матеріальної основи культури на Україні
сприяло прийняття в 1986 р. республіканської програми будівництва
клубних закладів на селі. Нею передбачено в 1986—1990 рр. спору
дити за рахунок державних капіталовкладень 40 районних будинків
культури і 541 клуб. За три роки чимало зроблено по її виконанню. В
1986—1988 рр. на будівництво об’єктів культури на селі направлено
257 млн. крб. державних капітальних вкладень або майже на третину
більше, ніж за всю попередню п’ятирічку. Крім того, ще 185 млн. крб.
виділили колгоспи. Це дозволило ввести в дію клубні заклади на
190 тис. місць, що на 27% перевищувало встановлені завдання. Спо
руджено 13 районних будинків культури, 31 кінотеатр. Правда, й тут
не все гаразд. Так, із 10 районних будинків культури, передбачених
програмою до введення в дію в 1988 р., справили новосілля лише 221.
Але яке б велике значення не мала матеріальна база для розвитку
культури, нею не вичерпується питання. Виключна роль тут належить
8 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, Л*3
Соціальний розвиток села в умовах перебудови
кадрам, які безпосередньо несуть культуру в маси. В сільських умо
вах— це бібліотекарі, зав. клубами, директори будинків культури, ке
рівники художніх колективів та інші. В кожній області є немало ква
ліфікованих, самовідданих працівників закладів культури. Проте в ці
лому спеціалістів високої кваліфікації на селі завжди не вистачало,
дефіцит на них і сьогодні. На початку нинішньої п’ятирічки з 34 тис.
клубних працівників республіки вищу освіту мали лише 4,5%, а з 13
тис. працівників районних будинків культури і бібліотек тільки 24%
мали вищу освіту і 59%—середню спеціальну. В сільських клубних
установах більше половини працівників не мали спеціальної підготов
ки. Спеціалістів не вистачало у Вінницькій, Кіровоградській, Мико
лаївській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій, Чернігівській об
ластях 22.
22 Кондратюк А. С. Діяльність КПРС по розвитку культури села в сучасних
умовах.—К-, 1986,—С. 205.
23 Л и х а ч е в Д. С.: Виступ, на первом Сьезде народних депутатов СССР //
Известня— 1989.— І июня.
24 Див.: Матеріали XXVII з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.—
К, 1986 —С. 365.
25 Підраховано за: Народне господарство Української РСР у 1987 році: Стат.
щорічник.— К., 1988.— С. 287.
26 Цюпа Н. Чим порадує сільський магазин // Сіл. вісті.— 1988.— 7 верес.
Цьому є свої причини. До них відносяться своєрідний характер
спеціальності і специфічні умови роботи, що задовольняють далеко не
кожного з них, хто вибрав спеціальність працівника культосвітніх уста
нов. Звідси значна плинність кадрів, проте основна причина полягає
в незадовільних умовах роботи. Так, бібліотекар сільського району
отримує 80 крб. на місяць, коли середня зарплата в країні в 1988 р.
становила 220 крб.23.
Сільські клубні і бібліотечні працівники погано забезпечуються
квартирами, паливом, вони часто відриваються керівниками сільських
Рад від своєї основної роботи для виконання всіляких технічних дору
чень. Таке байдуже ставлення до культурних працівників з боку керів
ників сільських Рад, правлінь колгоспів, директорів радгоспів не при
бавляє їм ентузіазму в роботі. Навпаки, звідси й починається часто
формалізм, безініціативність, інертність у роботі, ігнорування духовних
запитів населення. Тому поліпшення умов життя і праці культосвітніх
працівників на селі є одним з важливих соціальних завдань, що потре
бують невідкладного розв’язання.
Органічною складовою частиною соціального розвитку села є зміц
нення сфери обслуговування, збільшення обсягу, розширення асорти
менту і підвищення якості послуг. Одну з ланок цієї сфери складає
торгівля, що виступає посередником між виробництвом і споживачем.
У той же час торгівля покликана здійснювати вплив на виробництво,
стимулювати випуск товарів, які користуються попитом, сприяти фор
муванню розумних потреб у населення. На селі торгівлю здійснює
споживча кооперація. Зусилля комуністів, усіх її працівників спрямо
вані на виконання завдань, поставлених XXVII з’їздом КПРС, зокрема
на розширення торговельної мережі, підвищення технічної оснащеності
підприємств, поліпшення торговельного обслуговування і громадського
харчування населення24.
Якщо взяти питання розширення торговельної мережі, то слід ска
зати, що в цьому напрямі в республіці велася робота — тільки в 1986—
1988 рр. кількість магазинів і торгових палаток на селі зросла на 800 оди
ниць 25. В багатьох районах і областях зміцніла технічна база торгівлі. І
все ж картина залишається строкатою. В другій половині 1988 р. в Дніп
ропетровській, Харківській, Житомирській, Ворошиловградській, Пол
тавській областях кожний п’ятий магазин знаходився в непридатному
приміщенні. На Львівщині, Донеччині, Дніпропетровщині є чимало неве
ликих сіл, де взагалі відсутні торговельні приміщення 26. їх жителям
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №3 K
О. Ю. Гаврилюк
доводиться ходити в сусідні села за найменшою дрібницею. А питання
можна розв’язати шляхом оренди приміщень або відкриття сімейних
магазинів. Для цього потрібно проявити бажання, ініціативу обласним
і районним керівникам споживчої кооперації, головам сільських Рад.
Та поки що багатьом такої ініціативи не вистачає.
Інертністю, байдужістю відповідних керівників пояснюється той
факт, що в більшості районів Запорізької, Донецької, Харківської,
^Херсонської областей відсутні спеціалізовані магазини по торгівлі тех
нічно складними товарами, виробами дитячого асортименту, спортив
ного призначення. В ряді областей не має магазинів по торгівлі буді
вельними матеріалами. Все це проблеми, які чекають на своє вирі
шення. У сучасних умовах дефіциту продовольчих товарів зростає роль
споживчої кооперації у їх збільшенні. В 1988 р. питома вага харчової
продукції, виготовленої споживчою кооперацією республіки, становила
32% до загальної реалізації. Цей показник був би вищим, якби всі
області досягли середньореспубліканського рівня. Нижче його йшли за
порізькі, одеські, харківські, ворошиловградські, донецькі, кримські
кооператори. Продовжують проявляти неоперативність кооператори
ряду областей при заготівлі м’яса, фруктів, овочів серед населення.
Це стосується працівників Закарпатської, Чернівецької, Одеської та
інших областей27.
27 Чи порадує сільський магазин? // Сіл. вісті.— 1988.— 7 верес.
28 Г о р б а ч о в М. С. Потенціал кооперації — справі перебудови : Виступ на
IV Всесоюз. з’їзді колгоспників 23 берез. 1988 р.— К., 1988.— С. 43.
29 Підраховано за: Украинская СССР в цифрах в 1988 году: Крат. стат. справ.
— К„ 1989.— С. 71.
30 Гиль А. Услуга спешит к людям // Правда Украйни.— 1988.— 25 июня.
31 Восьма сесія Верховної Ради Української РСР одинадцятого скликання: Доп.
Є. В. Каталонського // Рад. Україна.— 1988.— 6 черв.
Отже, внесок споживчої кооперації в розв’язання соціально-еко
номічних проблем села, продовольчої проблеми поки що не відповідає
її можливостям. їх повніше використання залежить у великій мірі від
процесу демократизації в споживчій кооперації, бо «в роботі Центро-
спілки та її організацій,— відзначав М. С. Горбачов на IV Всесоюзно
му з’їзді колгоспників,— по суті, втратилися такі важливі кооперативні
засади, як самоврядування, ініціатива і підприємливість. Кооперація,
по суті, обюрократилась»28. Розгортання в діяльності усіх ланок спо
живчої кооперації широких демократичних засад стане тим фактором,
який поверне споживчій кооперації її суспільну сутність, підвищить со
ціальну і економічну роль на селі.
Продовжує залишатися серйозною проблемою для сільського насе
лення розширення сфери побутового обслуговування, збільшення кіль
кості послуг, поліпшення їх якості. Це не означає, що сфера не розви
вається. Такий процес відбувається. Так, в 1986—1988 рр. обсяг побу
тових послуг у сільській місцевості республіки зріс на 151 млн. крб.29
Перехід з 1 січня 1988 р. усіх підприємств на умови повного госпроз
рахунку та самофінансування підвищив зацікавленість працівників,
розширив самостійність підприємств. Це дало можливість наблизити
послуги до замовника, економити його час. Стали широко виконува
тися замовлення «сьогодні — на сьогодні», абонементне обслуговуван
ня, послуги на дому і за місцем роботи. Зростає обсяг робіт, що їх ви
конують кооперативи, створені при підприємствах служби побуту —
в середині 1988 р. їх було 100 0 30. Однак у середині 1988 р. села рес
публіки були забезпечені побутовими підприємствами лише на 60%
до їх потреби 31. В цій сфері зустрічаються непоодинокі випадки об
ману клієнтів, порушення регламенту роботи підприємств, нерідко низь
кою залишається якість виконання замовлень, порушуються терміни
виконання. Все це свідчить про те, що служба побуту на селі вимагає
до себе більшої уваги з боку радянських органів, міністерства побу
тового обслуговування населення УРСР.
10 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № З
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210368 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:23Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гаврилюк, О.Ю. 2025-12-06T13:03:26Z 1990 Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки / О.Ю. Гаврилюк // Український історичний журнал. — 1990. — № 3. — С. 3–14. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210368 Показана визначальна роль соціального розвитку села в розв’язанні продовольчої проблеми, аналізуються шляхи його реалізації, висвітлюються недоліки, прорахунки. Показана определяющая роль социального развития села в решении продовольственной проблемы, анализируются пути его реализации, освещаются недостатки и просчеты. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки Социальное развитие села в условиях перестройки: проблемы, поиски Article published earlier |
| spellingShingle | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки Гаврилюк, О.Ю. Статті |
| title | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| title_alt | Социальное развитие села в условиях перестройки: проблемы, поиски |
| title_full | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| title_fullStr | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| title_full_unstemmed | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| title_short | Соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| title_sort | соціальний розвиток села в умовах перебудови: проблеми, пошуки |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210368 |
| work_keys_str_mv | AT gavrilûkoû socíalʹniirozvitokselavumovahperebudoviproblemipošuki AT gavrilûkoû socialʹnoerazvitieselavusloviâhperestroikiproblemypoiski |