До історіографії історії культури запорозького козацтва
Saved in:
| Published in: | Історіографічні дослідження в Україні |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210422 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До історіографії історії культури запорозького козацтва / В. Старков // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 11. — С. 36-40. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634051324837888 |
|---|---|
| author | Старков, В. |
| author_facet | Старков, В. |
| citation_txt | До історіографії історії культури запорозького козацтва / В. Старков // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 11. — С. 36-40. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Історіографічні дослідження в Україні |
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:53Z |
| format | Article |
| fulltext |
Володимир Маслак
36
71 Там же.
72 Соловьев С.М. История России… С.598.
73 Там же. С.619.
74 Там же. С.670.
75 Там же. С.634.
76 Там же. С.648.
77 Там же. С.665.
78 Там же. С.648.
79 Там же. С.666.
80 Костомаров Н.И. Указ. соч. С.234-240.
81 Соловьев С.М. История России… С.676.
82 Там же. С.673-674.
83 Его же. Очерки истории… С.235.
84 Его же. История России… С.675.
85 Его же. Очерки истории… С.235.
86 Его же. История России… С.543.
87 Там же. С.572.
88 Карпов Г. Критический обзор разработки главных русских источников к истории
Малороссии относящихся за время 8-е генваря 1654 - 30-е мая 1672 г. М., 1870. С.13.
89 Соловьев С.М. История России… С.675.
90 Его же. Очерки истории… С.235.
Валерій Старков
ДО ІСТОРІОГРАФІЇ ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА
Багато згадок про ігрову культуру запорозького козацтва у досить значній
літературі присвяченій цій верстві української людності, яка відіграла велику роль в
історії України, ми не знайдемо1. На Січі було чимало поетів, кобзарів, художників,
співаків, танцюристів, народних лицедіїв, проте як, зазначає дослідник історії та
культури козацтва Олена Апанович, в архіві майже не збереглися матеріали,
пов’язані з культурою взагалі, яка на Запорозькій Січі мала багато своєрідного,
оригінального і досягла високого рівня у своєму розвиткові2. Це цілком стосується і
ігрової культури козацтва, про що зайвий раз свідчить і видані Інститутом українсь-
кої археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України перші два
томи “Архіву Коша Нової Запорозької Січі”3, які містить понад 860 справ, що
відносяться, переважно, до історії Нової Січі (1734-1775 рр.). Словники застарілих
слів та предметні покажчики томів утримують обмаль реалій ігрової культури4. Така
обмаль відомостей, що введені до наукового обігу, не дозволяє широко реконструю-
вати цю важливу і цікаву сторону козацького життя. Але те, що відомо з історичних
джерел, дозволяє зробити певні висновки як про роль ігрового елемента в загальній
культурі козацтва, його співвідношення з козацькими ритуалами, так і про саму ігрову
культуру як про ланку в її трансформації від давньоруського до новітнього часу.
До історіографії історії культури запорозького козацтва 37
Сама постановка питання про ігрову культуру запорозького козацтва в
контексті дослідження автора ігрової культури українців взагалі є новою і має за
мету дослідити роль ігрового чинника в різних сферах життєдільяності козацтва.
Виходячи з сутності основних рис козацтва, ігровий елемент невіддільний від коза-
ків – носіїв пасіонарного козацького духу, яким і в побуті і, особливо, на війні весь
час доводилось опинятись в непередбачуваних обставинах, так що саме життя мало
для них, в значній мірі, ігровий характер. В сучасній концепції філософа Мирослава
Поповича, козак – людина з "антисвіту" з яскравими проявами характерництва5. За
його ж інтерпретацією, у світлі теорії "сміхової культури" карнавальний характер
існування козацтва виявлявся у ритуалах і звичаях Січі. Прийняття новачків до
товариства було процедурою ініціації, сакральними чи ритуальними випробовуван-
нями6.
Ігровий елемент яскраво виявлявся вже в найважливішій сфері життєдіяльності
козацтва – соціально-економічній. Згідно давньої традиції, поділ угідь, насамперед
мисливських та риболовних, які відігравали винятково важливу роль в існуванні
Січі7, здійснювався за жеребом, оскільки угіддя були нерівноцінні як за родючістю,
так і за наближенням до небезпечних сусідів – татар. Про це оголошувалось 1 січня
кожного року після певного усталеного ритуалу на загальній військовій раді
кошовим отаманом. Угіддя розписувались на маленьких ярликах і курінні отамани
за чергою виймали з шапки військового писаря свій жереб і таким чином місце
господарювання визначалось кожному куріню на цілий рік8. Питома вага ігрового
елементу під час жеребкування угідь була максимальною і в цьому випадку він
тісно поєднаний з ритуальними чинниками козацького життя. Зазначимо, що
питання співвідношення гри з ритуалом є заплутаним, і це пояснюється хиткістю
границь, відсутністю чітких уявлень про природу цих явищ і нерідко веде до
взаємного розширення сфер гри за рахунок ритуалу і навпаки9.
Після вирішення важливого економічного питання козацьке товариство
переходило до виборів політичного (сучасною мовою) керівництва – козацької
старшини, які теж були цілком усталеним драматичним дійством, але яке рідко
обходилось без ускладнень і іноді завершувалось непередбачувано, із справжніми
сварами, бійками, заворушеннями сіроми10. Опис розподілу угідь та вибори
старшини Дмитро Яворницький подав, використавши праці Семена Мишецького,
Христофа Манштейна, Михайла Максимовича, Еріха Лясоти11. Повідомлення про
вибори старшини зустрічаються також і в інших авторів: Г.Л. де Боплана12, Й.-
Й.Мюллера13, Г.Ф.Гаррана14. Наприклад, Ж.Б.Шерер детально розповідає про
розподіл угідь і про вибори старшини і у випадку мирного обрання старшини, так і,
здебільш, конфліктного. І якщо початок рад мав завжди ритуальний характер, то у
випадку з виборами старшини - завершення обрання мало таким чином ігровий
характер15. Козацька демократія дозволяла прямі сутички між прибічниками
кандидатів і перевага, звичайно, була на боці фізично сильнішої сторони, яка,
вірогідно, передбачала подібне і відповідно готувалась до цього. Ігровому елементу
в цьому випадку залишалось менше місця, а саме – під час силового вирішення
питання, хто буде обіймати ту, або іншу виборну посаду. Між іншим, вибір обох
Валерій Старков
38
шкільних отаманів (для школярів молодшого і старшого віку) здійснювався самими
школярами16 і проходив аналогічно, зі ще більшим залученням ігрового елементу,
більш притаманного саме хлопчачому та парубоцькому віку. Зазначимо, що бої
навкулачки, вже як звичайна розвага, зазвичай відбувались на Січі переважно у
святкові дні. Увечері козаки збирались на січовому майдані, поділялися на дві
сторони (звичайно – так звані "верхні" та "нижні" курені) і починали це змагання-
розвагу, яке нерідко переростало в брутальну бійку17.
Військова сфера життєдіяльності козацтва, чи не найважливіша, за свідченнями
сучасників, в їх існуванні, вимагала виховання належних військово-фізичних
якостей. Ці якості (велика сила, міцна воля, спритність, витривалість, уміле володіння
різноманітною зброєю тощо) неодноразово засвідчені в історичних джерелах та
літературі18 і були необхідною умовою новачку бути прийнятим козацькою
спільнотою та утриматись там. Вже сам процес прийняття в козаки, за свідченнями
Боплана ("Серед козаків жоден не може вважатися справжнім козаком, якщо не
піднявся через усі пороги")19, Шевальє ("Таких каскадів (тобто – порогів – В.С.) є
тринадцять... Треба переплисти їх, а потім зробити подорож по Чорному морю, щоб
називатися справжнім запорозьким козаком...")20 та інших авторів потребував дуже
складних іспитів, таких як подолання (розуміється в човні) усіх порогів Дніпра
(стосовно цього іспиту мав великий сумнів Дмитро Яворницький21). Про суттєві
іспити повідомляв і Клаудіус Рондо22.
Окрім природнього поповнення козацької спільноти за рахунок прийшлої
людності, яка "козачилася" після певного ритуалу та іспитів, поповнення йшло і за
рахунок "молодиків", інститут яких формувався різними шляхами (діти, привезені
батьками, викрадені тощо). Навчання відбувалось як в січових школах, так і у
козаків-наставників23. Відомий козак Микита Корж, який прожив 104 роки і залишив
спогади про своє життя на Січі, був "у послушності" в хрещеного батька при курені
та на зимівнику24. А.Скальковський (а за ним і Д.Яворницький) писав, що молодиків
у школі і поза школою вчили молитися, на коні "реп'яхом" сидіти, шаблею рубати й
відбиватися, із рушниці зірко стріляти і списом добре колоти25. Те, що молодиків
вчили на коні "реп'яхом" сидіти, йшло від необхідності виховувати цю якість
майбутнього козака як кінного воїна. Важливість кінноти виходила з існування
козацтва як військової сили за умов степу і вправності в ньому основних
супротивників козаків – татар. Про існування кінноти, конярства, кінних заводів на
Січі говориться в численних джерелах та літературі26. І хоча деякі дослідники, услід
за Бопланом27, невисоко оцінюють досягнення козацтва на ниві творення кінного
війська28, все ж не слід недооцінювати запорізьку кінноту як повноправний і
дієздатний рід козацьких збройних сил. Повертаючись до виховання вправності
володіння конем та ведення військових дій верхи, відзначимо спеціальні ігрові
вправи, в яких мали тренінг запорожці: підкидання та ловля шапки (або чогось
іншого) верхи29, одноборства верхи як тренування "герців" – двобоїв честі та
бойової розвідки перед битвою30. За П.Кулішем запорозький козак "іде, то й до
землі не доторкається. А о це було сядуть на коней та по ярмарку - як іскри сяють!
Кине оце було бриль, та й не допустить: підбижить конем, та й ухватить".
До історіографії історії культури запорозького козацтва 39
Окрім календарних свят (Різдво, Новий Рік, Великдень тощо), що побутували
на всій Україні, у запорожців відзначались свята, ініційовані певними подіями.
Особливо великі урочистості та гуляння відбувалися після повернення запорожців із
вдалих військових походів. Під час цих святкувань, які супроводжувались
прогулянками січовими вулицями, розповідями про військові звитяжства та
здобутки, стріляниною з вогнепальної зброї, козаки невпинно танцювали,
демонструючи різні танцювальні фігури31. Певний сталий ритуал драматичного
характеру з ігровими елементами, серед яких переважали танцювальні,
супроводжував і "відхід" козака у ченці в один з відомих монастирів (переважно
Самарський, Мотронинський, Межигірський), якщо козак вирішив зробити це
прилюдно.
Взагалі, танцювальний складник козацької ігрової культури був суттєвим і
присутнім у повсякденному побуті. Збираючись невеликими гуртами під час
дозвілля, під акомпанемент різних музичних інструментів, серед яких перед вела
кобза32, козаки багато танцювали, переймаючи один в одного регіональні танцювальні
традиції і створювали козацькі танки, які суттєво вплинули на танцювальне
мистецтво України33.
Запорізьке козацтво як соціальний прошарок українського суспільства, маючи
особливі умови життя, обумовлені природними та історичними чинниками, мало
високий рівень ігрового елемента в різних галузях життєдіяльності, в т.ч. і ритуалі-
зованих. Яскраво це виявлялось під час свят, покликаних до життя саме особливос-
тями козацького існування.
1 Скальковський А. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького.
Дніпропетровськ, 1994; Грушевський М.С. Історія України-Руси. Т. 4-10. К., 1993-1999;
Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1-3. К., 1990-1993; Голобуцкий В.
Черноморское казачество. К., 1956; Голобуцкий В. Запорожское казачество. К., 1957;
Голобуцький В.Запорізька Січ в останні роки свого існування. 1734-1775. К., 1961 та ін.
2 Апанович Олена. Розповіді про запорозьких козаків. К.,1991. С. 285.
3 Архів Коша Нової Запорозької Січі. Т. 1. К., 1998. 696 с.; Т. 2. К., 2000. 749 с.
4 Там само. Т. 1. С. 592-606, 646-654; Т. 2. С. 635-644, 645-656.
5Попович Мирослав. Нарис історії культури України. К., 1999. С. 164.
6 Там само. С. 162-164.
7 Про цю роль є багато повідомлень в джерелах і літературі. Див., наприклад: Архів Коша
Нової Запорозької Січі. Т. 1... С. 62, 64, 67, 72, 75 та ін.; Яворницький Д.І. Історія
запорозьких козаків. Т. 1... С. 27-29, 32, 34, 38, 41, 145, 403-409. Д.І.Яворницький
використав відомості багатьох джерел та авторів (Гр.Грабянка, Міллер, С.Мишецький,
М.Корж та ін.).
8 Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1. К., 1990. С. 165.
9 Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. СПб., 1993. –С. 21.
10 Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1... С. 166-167.
11 Там само. С. 473.
12 Боплан Г. Опис України. К., 1990. С. 69.
Валерій Старков
40
13 Український переклад “Історичної дисертації про козаків” Й.-Й.Мюллера (Лейпціг, 1684)
див.: Всесвіт. 1998. № 6. С. 131-137. Про вибори старшини див.: С. 134.
14 Des Cosagues de l'Ukraine (гл.ІІІ, розд.6) //Garran G.Ph. Recherches sur l'etat ancient et
moderne de la Pologne. Paris. 1795. P.128-154. Український переклад розділу про козаків див.:
Всесвіт. 1988. № 3. С.120-123.
15 Шерер Ж.Б. Літопис Малоросії або історія козаків-запорожців та козаків України, або
Малоросії. К., 1994. С.161-165.
16Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1... С. 185.
17 Мышецкий С.И. История о козаках запорожских... Одесса, 1852. С. 55.
18 Боплан Г. Опис України... С. 31; Грабянка Гр. Летопись. К., 1854. С. 20-21; Крюйс К.
Разыскания о Доне, Азовском море, Воронеже и Азове... // Отечественные записки. 1824. №
54. С. 61; Окольский С. // Отечественные записки. 1864. № 10. С. 331 та ін.
19 Боплан Г. Опис України... С. 41.
20 Шевальє П'єр. Історія війни козаків проти Польщі... К., 1993. С. 32.
21 Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1... С. 147.
22 Рондо К. Донесение лорду Гаррингтону о запорожцах // Киевская старина. 1884. № 11. С.
446.
23 Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 1... С. 451-452.
24 Устное повествование бывшего запорожца, жителя Екатернославской губернии и уезда
селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. Одесса, 1852. С. 58.
25 Скальковский А. Історія Нової Січі... С. 192; Яворницький Д.І. Історія запорозьких
козаків. Т. 1... С. 176.
26 Архів Коша Нової Запорозької Січі. Т. 1... С. 138, 139, 318, 320 та ін.; Яворницький Д.І.
Історія запорозьких козаків. Т. 1... С. 376-377, 400-402..
27 Боплан Г. Опис України... С. 31.
28 Наприклад, див.: Моця Б.О. Запорозька кіннота // Запорозьке козацтво в українській
історії, культурі та національній свідомості: Матеріали міжнародної наукової конференції.
К.; Запоріжжя, 1997. С. 111.
29 Куліш П. Записки о южной Руси. Т. 1. СПб., 1856. С. 140.
30 Див ілюстрацію кінця ХІХ ст. А.Кандаурова "Виклик" ("Запорожці викликають ворога на
герць") в книзі: З Української старовини. К., 1991. С.230.
31 Самоил Величко. Летопись. К., 1851. Т. 2. С. 364, 377; Яворницький Д.І. Історія
запорозьких козаків. Т. 1... С. 248. Див. ще малюнок невідомого художника (Запорозька Січ,
на якому зображені козаки, що танцюють під акомпанемент кобзи (З Української
старовини. К., 1991. С.210).
32 Кобза, літаври, бубен надихали військо і під час військових переходів. Див. відомий
малюнок Ю. Коссака "Богдан Хмельницький з Тугайбеєм" в книзі: З Української старовини.
К., 1991. С.186.
33 Василенко К. Лексика українського народно-сценічного танцю. К., 1996. С. 64.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210422 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2415-8003 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:53Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Старков, В. 2025-12-07T15:23:55Z 2002 До історіографії історії культури запорозького козацтва / В. Старков // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 11. — С. 36-40. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210422 uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемно-тематична історіографія До історіографії історії культури запорозького козацтва Article published earlier |
| spellingShingle | До історіографії історії культури запорозького козацтва Старков, В. Проблемно-тематична історіографія |
| title | До історіографії історії культури запорозького козацтва |
| title_full | До історіографії історії культури запорозького козацтва |
| title_fullStr | До історіографії історії культури запорозького козацтва |
| title_full_unstemmed | До історіографії історії культури запорозького козацтва |
| title_short | До історіографії історії культури запорозького козацтва |
| title_sort | до історіографії історії культури запорозького козацтва |
| topic | Проблемно-тематична історіографія |
| topic_facet | Проблемно-тематична історіографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210422 |
| work_keys_str_mv | AT starkovv doístoríografííístorííkulʹturizaporozʹkogokozactva |