Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр.
У процесі розкриття цієї теми вчитель зосереджує увагу учнів на значенні XX з'їзду партії для демократизації суспільства, удосконалення партійного і державного керівництва, на рішеннях жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС. Учитель ознайомлює учнів із станом індустріального виробництва на Укра...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210441 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 5. — С. 79–86. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860239375091105792 |
|---|---|
| author | Курносов, Ю.О. |
| author_facet | Курносов, Ю.О. |
| citation_txt | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 5. — С. 79–86. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | У процесі розкриття цієї теми вчитель зосереджує увагу учнів на значенні XX з'їзду партії для демократизації суспільства, удосконалення партійного і державного керівництва, на рішеннях жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС. Учитель ознайомлює учнів із станом індустріального виробництва на Україні, з проблемами розвитку сільського господарства, методами господарського управління, що запроваджувалися у той час, заходами у сфері добробуту народу.
В процессе раскрытия этой темы учитель сосредоточивает внимание учеников на значении XX съезда партии для демократизации общества, совершенствования партийного и государственного руководства, на решениях октябрьского (1964 г.) Пленума ЦК КПСС. Учитель знакомит учеников с состоянием индустриального производства на Украине, проблемами развития сельского хозяйства, методами хозяйственного управления, которые внедрялись в то время, и мерами в сфере благосостояния народа.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
НА ДОПОМОГУ
ВИКЛАДАЧУ ІСТОРІЇ
Ю. О. Курносов (Київ)
Соціально-політичний розвиток УРСР
у 50-х — першій половині 60-х рр.
У процесі розкриття цієї теми вчитель зосереджує увагу учнів на значенні XX з'їзду
партії для демократизації суспільства, удосконалення партійного і державного керів
ництва, на рішеннях жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС. Учитель ознайомлює уч
нів із станом індустріального виробництва на Україні, з проблемами розвитку сіль
ського господарства, методами господарського управління, що запроваджувалися
у той час, заходами у сфері добробуту народу.
Почати виклад можна з констатації того факту, що на середину 50-х
років майже усі сфери життя суспільства ще повною мірою були позна
чені сталінізмом. Свідомість переважної більшості людей підпорядко
вувалася стереотипам, які десятиріччями насаджувалися адміністратив
но-командною системою, і мали на меті тримати народ у покорі. Бага
то безвинних людей ще з 30-х років поневірялися в таборах. Радянське
суспільство було ізольовано від зовнішнього світу.
Складним було економічне й соціальне становище України, як і ін
ших республік СРСР. Напівзруйнованим після колективізації та війни,
практично закріпаченим залишалося село, технічно відсталою була про
мисловість, мав місце найгостріший дефіцит житла, низьким був життє
вий рівень народу. Подорожуючи влітку 1955 р. від Кременчука до За
поріжжя, О. Довженко занотував у своєму щоденнику: «Невесела пр
отала перед моїми очима Україна. Міста бідні, убогі, Чигирин, Ново-
георгієвка, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ — пилюка,
вибоїни, дороги погані, люди сірі, стурбовані, виснажені» '.
Отже, необхідні були кардинальні зміни у соціально-економічному
та суспільно-політичному житті. На цьому шляху визначною подією став
XX з'їзд КПРС, який відбувся 14—25 лютого 1956 р. Його рішення спря
мовувалися на докорінні зрушення у промисловості і сільському госпо
дарстві, науці і культурі. Значна увага приділялася розвиткові соціаліс
тичної демократії, запровадженню принципів мирного співіснування
двох світових суспільно-політичних систем.
Значимість XX з'їзду партії багато в чому визначалася особистістю
М. С. Хрущова — неординарного політичного діяча. Він щиро прагнув
внести зміни в застарілий політичний і економічний механізм, поліпшити
життя людей, дати їм мир.-Хрущов мужньо викрив культ Сталіна, що
поклало початок оновленню радянського суспільства. На його рахунку
було чимало добрих справ. Однак, будучи продуктом своєї епохи, він
не наважувався далеко відійти від її канонів і навіть продовжував ви
користовувати деякі з них у своїй практичній роботі.
Важливим фактором, що позитивно позначився на стані суспільно-
політичного життя, була ліквідація концтаборів, в результаті чого виз
волено сотні тисяч жертв сталінського терору, в тому числі й з Ук
раїни. Багато з тих, хто повертався після багатьох років поневірянь і не
людських умов життя, були людьми з поламаною долею, що викликало
у молодого покоління певну зневіру у справедливість та соціальну
захищеність.
1 Правда.— 1989.— II сент.
ISSX 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 5 79
На допомогу викладачу історії
Проголошений XX з'їздом партії курс набирав сили, згуртовував
його прибічників як з числа рядових комуністів, так і членів Централь
ного Комітету, усіх трудящих. Водночас у Президії ЦК почала оформля
тися група, насамперед з числа в недалекому минулому найближчого
оточення Сталіна, яка вважала, що М. С. Хрущов у викритті сталінських
злодіянь зайшов надто далеко і тому його слід замінити В. М. Молото
вим і навіть заарештувати. Назрівала, таким чином, криза влади. Однак
особиста мужність і твердість поведінки М. С. Хрущова, підтримка його
більшістю членів ЦК, у тому числі першим секретарем ЦК Компартії
України О. І. Кириченком, а також армією і КДБ перешкодили групі
В. М. Молотова, Л. М. Кагановича, Г. М. Маленкова та Д. Т. Шепілова
добитися свого. Червневий (1957 р.) Пленум ЦК КПРС засудив учасни
ків угруповання й усунув їх від керівних партійних і державних посад.
Загроза зміни політичної лінії партії викликала обурення радянських
людей. На заводах і фабриках, в установах, наукових і навчальних за
кладах відбувалися збори і мітинги, на яких трудящі засудили розколь
ницьку діяльність антипартійної групи. Так, на зборах активу Києва то
кар заводу «Червоний екскаватор» В. К. Семинський і поет Микола
Бажай, інженер механічного заводу В. А. Степанченко і заслужений ар
тист УРСР С. Д. Козак гаряче вітали рішення Пленуму ЦК КПРС, під
креслювали необхідність єднання партійних рядів 2. Обурення розколь
ницькою діяльністю групи висловили інтелігенція Львова, трудовий ко
лектив Миколаївського заводу ім. Носенка 3.
2 Рад. Україна.— 1957.— 5 лип.
3 Там же.— 7 лип.
4 Позачерговий XX з’їзд Комуністичної партії України: Матеріали з'їзду.— К.,
1959,—С. 82.
5 XXI з’їзд Комуністичної партії України: Матеріали з’їзду.— К-, I960.—С. 136.
Цей перелік можна продовжити. Однак слід відзначити, що в цій
широкій кампанії засудження неабияку роль відігравала й така вже
звична заорганізованість, яка санкціонувалася і дозувалася відповідними
директивними органами. Про це свідчать, зокрема, відгуки на рішення
жовтневого (1957 р.) Пленуму ЦК КПРС про усунення з посади члена
Президії ЦК КПРС, міністра оборони СРСР героя Великої Вітчизняної
війни Г. К. Жукова — людини, яка відіграла вирішальну роль у розгромі
сталінських поплічників. Офіційна версія відставки — насадження свого
культу в армії, згортання роботи військових політорганів — не могла
приховати її дійсної причини: М. С. Хрущов побоювався «сильної» особи
як можливого конкурента. Однак мітинги і збори трудящих на підтрим
ку рішень пленуму цього разу, всупереч традиції, не організовувалися.
Враховувалося, що у свідомості радянських людей ім'я Г. К. Жукова не
розривно поєднувалося з перемогою у Великій Вітчизняній війні. Тому
на Україні засудження славетного маршала-полководця було доручене
тільки представникам вищого керівництва республіки на ряді облас
них партійних активів.
Рішення червневого (1957 р.) Пленуму ЦК КПРС свідчили про пере
могу ідей XX з'їзду партії, а жовтневого того ж року — про певне ко
ригування політичного курсу, початок фактичного відходу від дальшої
демократизації.
Це проявлялося в тому, що М. С. Хрущов, багато зробивши для
подолання культу особи Сталіна, поступово і сам опинився в полоні
цієї небезпечної хвороби, якій сприяли і його найближче оточення, і
партійне керівництво на місцях. Так, у виступах на з'їздах Комуністичної
партії України, на пленумах її ЦК, на республіканських і місцевих ак-
іивгх певний час звучало просто: «товариш М. С. Хрущов». З часом це
словосполучення набуло такого вигляду: «особисто товариш М. С. Хру
щов» 4. Невдовзі М. С. Хрущов предстає як «вірний ленінець» 5, а у вис
тупі секретаря ЦК Компартії України В. В. Щербицького — як «видат
80 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 5
На допомогу викладачу історії
ний державний діяч, великий гуманіст, невтомний організатор і трудів
ник, вірний більшовик-ленінець» 6.
6 Там же.— С. 123.
7 Комуністична партія України в резолюціях...—Ч. 2—К., 1977.—С. 730, 732.
8 Там же.— С. 787.
Далі вчитель має розповісти про те, що в той час робилися числен
ні спроби на основі рішень з'їзду здійснити реформи у багатьох сферах
життя, насамперед по відновленню ленінських норм партійного і дер
жавного керівництва. Одні з них були обгрунтовані, інші готувалися по
спіхом, іноді без достатніх підстав. Проте всі вони практично одного
лосно схвалювалися. Організація всенародної підтримки всього, що ро
били партія і уряд, продовжувалася з дедалі більшою настійністю, в
тому числі й на Україні. Так було тоді, коли приймалася третя Програ
ма КПРС, в якій правильно було сформульовано основні теоретичні й
політичні установки, однак містилося й немало непродуманих положень,
конкретних цифр і передбачень. Із «захопленням» зустрів народ прого
лошення курсу на розгорнуте будівництво комунізму. Одностайно під
тримувалося широке запровадження громадських засад у різних сферах
господарського, політичного і культурного життя, хоча суспільство до
цього ще не було готове.
Усі ми звикли до стереотипних лозунгів: «Ради — школа управління
для сотен тисяч і мільйонів трудящих», «Профспілки — школа комуніз
му», «Комсомол — самодіяльна громадська організація молоді». Однак
люди не могли не бачити, що, незважаючи на певну активізацію діяль
ності та ініціативи цих органів і організацій під впливом ідей XX з'їзду,
їх самостійність дедалі більше обмежувалася, а реальні права залиша
лися в руках партійно-держав ного апарату, який сприймав лише ті змі
ни, які відповідали його інтересам.
Так, усі делегати XXII з'їзду партії (1961 р.) проголосували за ут
вердження Статуту КПРС, який передбачав оновлення на кожних черго
вих виборах складу ЦК і його Президії не менш як на чверть і обрання
членів керівних партійних органів лише на три строки підряд, а секрета
рів первинних парторганізацій — не більш як на два скликання. Ці по
ложення мали сприяти запобіганню можливостей для виникнення нового
культу, були спрямовані проти тих працівників, які втрачають почуття
відповідальності перед партією і народом. Та, на жаль, ці внутріпартій
ні політичні гарантії не вдалося провести у життя. Вони зустріли друж
ній опір партійної бюрократії — від членів Президії ЦК КПРС й до
бюро первинних парторганізацій, а згодом взагалі були зняті. Не вдало
ся також скасувати ряд привілеїв бюрократичного апарату — додатко
вих грошових конвертів, безплатних санаторіїв, пайків, широкого вико
ристання персональних службових автомобілів та ін.
Реформаторська діяльність була непослідовна. Зокрема, це просте
жується на рішенні про перебудову партійних органів за виробничим
принципом, що було прийняте на листопадовому (1962 р.) Пленумі ЦК
КПРС. Слідом за партійними на промислові і сільські було розділено ра
дянські, профспілкові і комсомольські органи. Вже тоді багатьом було
ясно, що подібна реорганізація викличе чимало ускладнень у повсяк
денній роботі, завдасть шкоди справі. Однак грудневий (1962 р.) Пленум
ЦК Компартії України у своїй постанові схвалив це рішення, назвавши
його новим яскравим зразком революційної творчості 7. А менше ніж
через два роки, як тільки ініціатора цього нововведення було зміщено
з найвищих посад у партії і уряді, листопадовий (1964 р.) Пленум ЦК
Компартії України «повністю схвалив постанову Пленуму ЦК КПРС про
повернення до ленінського принципу побудови партійних організацій» 8.
В ході уроку слід розповісти про передумови і наслідки жовтневого
(1964 р.) Пленуму ЦК КПРС, про те, що розпочаті реформи не підкріп
лювалися глибинними демократичними перетвореннями, а це зводило
нанівець усі прогресивні починання. Великі надії, породжені ідеями XX
6. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №5 81
На допомогу викладачу історії
з'їзду КПРС, поступово змінювалися скептицизмом, а то й відвертим гір
ким розчаруванням.
Отже, назрівала необхідність змін, вона мала як об'єктивний, так і
суб'єктивний характер. Виявилося, що суспільство було ще не готове до
відновлення ленінських норм і порядків у партії та державі й значною
мірою не сприймало викриття культу Сталіна. В самому партійному і
державному керівництві ще було чимало вихованців попередньої епо
хи. Та й сам М. С. Хрущов, засудивши сталінське єдиновладдя, зберігав
авторитарну форму правління.
У верхніх ешелонах влади під виглядом найвищих інтересів партії
і держави поступово готувалося усунення М. С. Хрущова, але за цим
крилися особисті інтереси і надії деяких представників партійного керів
ництва, зокрема Л. І. Брежнєва. Саме він, маючи високі повноваження в
Секретаріаті ЦК КПРС, розставив на багатьох найважливіших ділянках
роботи свої кадри, насамперед з Дніпропетровщини й Молдавії. І коли
в жовтні 1964 р. вони підготували й скликали Пленум ЦК КПРС, Суслов
у своїй доповіді звинуватив Хрущова у багатьох прорахунках, відпові
дальність за які, природно, мав нести не тільки він, а й усе тодішнє
керівництво партії і держави. Змовники досягли своєї мети — М. С. Хру
щова було звільнено з посад Першого секретаря ЦК КПРС і Голови Ра
ди Міністрів СРСР, а Першим секретарем ЦК обрано Л. І. Брежнєва.
Неабияку роль у цій боротьбі за владу відіграли деякі представники
як попереднього, так і тогочасного партійного керівництва України. За
усунення М. С. Хрущова активно виступав М. В. Підгорний, висунутий
перед цим на відповідальну посаду у Москву. На бурхливому засіданні
Президії Центрального Комітету, що передував Пленуму ЦК, одним з
перших емоційно викривав главу партії і уряду П. Ю. Шелест, якого за
підтримкою М. С. Хрущова у 1962 р. було обрано секретарем, в 1963 р.
першим секретарем ЦК Компартії України, а згодом — кандидатом у
члени Президії ЦК КПРС.
З того часу в республіці більш як на два десятиріччя здійнялася ін
спірована хвиля методичної, цілеспрямованої критики хрущовського ва-
люнтаризму й суб'єктивізму, кампанія, яка охопила всі соціальні групи
й верстви населення. А через чверть століття той же П. Ю. Шелест
скаже, що необхідності у зміщенні Першого секретаря ЦК не було, і
він дуже шкодує, що доклав до цього свою руку, взагалі ж М. С. Хру
щов був великим другом українського народу 9 10. Це не тільки запізніле
каяття, а й свідчення морального обличчя тих, хто опинився тоді у кер
ма партії і держави, хто сприяв поразці першої історичної атаки на
сталінізм.
9 Правда.— 1989.— 11 сент.; Аргументи и факти.— 1989.— № 2; Комсомольское
знамя.— 1989.— 17 сент.
10 Позачерговий XX з’їзд Комуністичної партії України.— С. 11.
Зміна влади була відчутним ударом по курсу XX з'їзду партії. Од
нак цей короткий проміжок часу став цілою епохою, яка породила ціле
покоління нових, соціально активних людей, особистостей, які на пов
ний голос заявили про себе у другій половині 80-х рр., стали опорою
революційних змін.
Приступаючи до викладу матеріалу про соціально-економічний роз
виток республіки, вчитель має підкреслити, що курс на демократизацію
суспільного життя виявився і в пошуках найбільш оптимальних шляхів
розвитку економіки. Українська РСР на середину 50-х рр. зай
мала значне місце в єдиному господарському організмі країни. Вона
перетворилася на потужну металургійну і паливну базу СРСР, один з
найбільш розвинутих районів машинобудування. В результаті зусиль
робітників, учених, інженерно-технічних працівників Україна в 1957 р.
по виробництву чавуну на душу населення випередила всі капіталістичні
держави світу, в тому числі США. За видобутком вугілля вона вийшла
на друге місце в світі, а за виробництвом сталі — на третє ,0.
82 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 5
На допомогу викладачу Історії
Однак якісні показники цієї продукції не відповідали кількісним. За
затратами матеріальних і трудових ресурсів на одиницю продукції та
рядом інших показників промисловість республіки помітно відставала
від капіталістичних держав.
Таким чином, перед Українською РСР, як і всією країною, настійно
поставали завдання по прискоренню науково-технічного прогресу як
одного з головних важелів дальшого поступального руху. Тому впро
вадженню досягнень науки і техніки, прогресивної технології і передо
вого досвіду почало приділятися більше уваги. Однак цього було недо
статньо, що добре розуміло чимало вчених республіки. Випереджаючи
час, харківський професор-економіст О. Г. Ліберман у 1963 р. звернувся
до М. С. Хрущова з листом, в якому сміливо запропонував відкинути
догматичні установки радянської економічної доктрини і запровадити
випробувані світовою практикою принципи матеріальної оцінки резуль
татів праці людини — госпрозрахунку, товарно-грошових відносин. Та
ці думки професора, хоча й були надруковані в «Правде», не знайшли
підтримки політекономів-догматів.
Україна залишалася одним з основних виробників сільськогосподар
ської продукції — найважливіших продуктів харчування для населення
й сировини для промисловості. В ті роки було покладено початок пере
лому у розвитку сільського господарства. В результаті реалізації рішень
вересневого (1953 р.) та інших Пленумів ЦК КПРС дещо зміцніла мате
ріально-технічна база сільського господарства республіки, почало змі
нюватися на краще ставлення до трудівників ланів і ферм. Було скасо
вано фактичне прикріплення селянства до місця проживання й роботи,
колгоспники одержали паспорти і можливість самостійно вирішувати,
де їм жити й до чого докладати свої руки. Робилися перші спроби
впровадження господарського розрахунку. Почали застосовуватися но
ві технології, заохочувався зарубіжний досвід.
Необхідно розповісти учням про причини труднощів у сільському
господарстві. Так, треба вказати, що вже в другій половині 50-х рр. на
Україні було досягнуто певного зростання виробництва продукції рос
линництва й тваринництва ”, за що республіка і 15 її областей в 1958 р.
були нагороджені орденами Леніна, а багатьом працівникам сільського
господарства присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, десятки
тисяч трудівників села одержали ордени і медалі СРСР. Така злива на
город не дала можливості тодішньому керівництву України критично
оцінити ті досить скромні й несталі здобутки й на семиріччя 1959—
1965 рр. було заплановано нереальні темпи зростання виробництва
сільськогосподарської продукції. До того ж, з трибуни XX з'їзду Ком
партії України перший секретар її ЦК М. В. Підгорний взяв зобов'язання
виконати завдання семирічки в галузі сільського господарства за 5 ро
ків, а багато колгоспів і радгоспів й навіть районів — за ще коротші
строки ,2.
Однак ці плани не було виконано навіть за 7 років ,3. Для цього
було багато причин. Насамперед плани були нереальними, чимало не
доліків і непродуманих рішень допускалося в організації сільськогоспо
дарського виробництва. Так, негативну роль відігравало то укрупнення,
то розукрупнення колгоспів, злиття або ліквідація так званих непер
спективних сіл, не завжди обгрунтованим було перетворення колгоспів
у радгоспи. Не проводилася належна робота по впровадженню у вироб
ництво досягнень науки і передового досвіду. Значних труднощів
завдали також засуха 1963 р. і спроба скасувати травопільну систему.
Ще недостатніми залишалися капіталовкладення у сільське господарство.
ISSN 0130—5247. Укр. Іст. журн., 1990, №5 6* 83
11 Там же.— С. 12.
12 Там же.— С. 23.
1971 11 12 13 а^°дН245°сподарство УкРаїнської РСР в 1970 році: Стат. щорічник.— К..
На допомогу викладачу історії
Партійні рішення щодо розвитку галузі нерідко приймалися не на
економічній основі, а вольовим шляхом. Так, значних фінансових труд
нощів зазнали господарства, особливо економічно слабкі, в результаті
впровадження у життя рішень лютневого (1958 р.) Пленуму ЦК КПРС
про реорганізацію МТС у ремонтно-технічні станції і обов'язковий
викуп колгоспами техніки, яка належала МТС. До цього додавалися
витрати на її ремонт і зберігання, оплату праці механізаторів та інже
нерно-технічного персоналу, придбання нової техніки, до того ж, за
підвищеними цінами. Зростала також вартість запасних частин до сіль
ськогосподарської техніки, мінеральних добрив, комбікормів й одно
часно знижувалися ціни на продукцію сільського господарства. Отже, і
неозброєним оком було видно, що прибутки колгоспів мали значно
зменшитися, а їхня економіка та фінанси досягти критичного стану.
Водночас на березневому (1958 р.) Пленумі ЦК Компартії України
відзначалося, що постанова Пленуму ЦК КПРС збагатила марксистсько-
ленінське вчення про будівництво комунізму і має велике політичне й
народногосподарське значення для дальшого розвитку соціалістичного
сільського господарства і всієї країни І4. Згодом довелося вживати над
звичайних заходів, щоб підтримати економіку колгоспів. Однак і у сере
дині 60-х рр. собівартість колгоспної продукції нерідко була більшою,
ніж прибутки від її реалізації.
14 Комуністична партія України в резолюціях...— Ч. 2.— С. 594—595.
15 Народне господарство Української РСР в 1970 році.— С. 377.
16 Комуністична партія України в резолюціях...— Ч. 2.— С. 589.
17 Там же.— С. 795.
В ході уроку бажано наголосити на тому, що після XX з'їзду КПРС
почався особливо інтенсивний пошук найбільш ефективних шляхів гос
подарського управління, його демократизації. Україні, як і іншим
союзним республікам, було надано більше прав, розширювалися пра
вові можливості місцевих Рад. Проте на практиці справжнього сувере
нітету досягнуто не було. І взагалі проголошувані принципи не стикали
ся з реальним життям. Так, вживалися заходи щодо скорочення управ
лінського апарату, а в дійсності його чисельність продовжувала зроста
ти. Тільки в 1960—1965 рр. кількість апарату органів державного і гос
подарського управління, органів управління кооперативних і громад
ських організацій на Україні зросла на 41 тис. чол. 15 16
Таке становище зумовлювалося не тільки складністю у подоланні
міцно засвоєних стереотипів, а й намаганням проводити в життя нове не
економічними, а випробуваними політичними й наказними методами.
Це, зокрема, виявилося й у запровадженні такого заходу, як заміна га
лузевого управління промисловістю і будівництвом на територіальне.
Лютневий (1957 р.) Пленум ЦК КПРС ухвалив рішення про ліквідацію
ряду міністерств і утворення раднаргоспів. Квітневий (1957 р.) Пленум
ЦК Компартії України, зрозуміло, одноголосно схвалив цей крок. Та
невдовзі виявилися істотні вади цього нововведення: виникли складнос
ті з плануванням, було порушено й розпорошено управління промисло
вістю, ослаблено зв'язки між підприємствами тощо. Вересневий (1965 р.)
Пленум ЦК КПРС вирішує повернутися до галузевого управління. І зно
ву рішення знаходить гарячу підтримку на жовтневому (1965 р.) Плену
мі ЦК Компартії України.
В цих та інших подібних зигзагах влади простежується не тільки
безоглядне сприйняття всього, що виходить з центру, а й застосування
одних і тих же аргументів для обгрунтування кардинально протилежних
рішень. У постанові квітневого (1957 р.) Пленуму ЦК Компартії України
було записано, що заходи по запровадженню раднаргоспів «...мають
велике народногосподарське і політичне значення...» 1S. Рішення про лік
відацію раднаргоспів, прийняте на жовтневому (1965 р.) Пленумі ЦК
Компартії України також мало «винятково важливе політичне і народ
ногосподарське значення» І7. Отже, це свідчить про відсутність у тодіш
84 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990. № 5
На допомогу викладачу історії
нього партапарату України не лише самостійного мислення щодо шля
хів розвитку республіки, а й логіки і почуття здорового глузду. Адже в
організації раднаргоспів були й позитивні моменти, зокрема те, що усі
підприємства підпорядковувалися республіці.
Помітним явищем тих років був рух за комуністичне ставлення до
праці («за комуністичну працю») — нова форма соціалістичного змаган
ня, а точніше, змагального волюнтаризму. Він з'явився на хвилі політич
ного піднесення й ентузіазму трудящих. Одними з перших на Україні у
змагання за почесне звання ударників і бригад комуністичної праці
включилися робітники Харкова і міст Придніпров'я, Києва і підприємств
Донбасу. Поступово рух набував все більшого розмаху, доповнювався
новими творчими починаннями робітників, колгоспників, інтелігенції. Чи
мало кращих трудівників промисловості і будівництва переходили на
відстаючі ділянки виробництва, а спеціалісти сільського господарства,
працівники партійних комітетів і радянських органів — у відстаючі кол
госпи і радгоспи. До 1965 р. учасниками руху за комуністичне ставлення
до праці була майже половина усіх робітників і службовців, близько
2 млн. трудівників села .18
18 История Украинской ССР.— Киев, 1985.— Т. 10.— С. 107, 129.
19 Народне господарство Української РСР в 1970 році.— С. 381.
20 Там же.— С. 271.
21 Народне господарство Української РСР в 1987 році: Стат. щорічник,—К.,
1988,—С. 302, 315.
Водночас в організації і розгортанні руху дедалі помітніше прояв
лявся формалізм у присвоєнні почесних звань. У гонитві за кількісними
показниками знижувалася вимогливість, ударниками комуністичної пра
ці проголошувалися навіть ті, хто не виконував і планові завдання. Усе
це завдавало відчутного удару по престижу руху.
Далі мова має йти про те, що після XX з'їзду КПРС посилилася ува
га до проблем добробуту радянських людей. Насамперед, поступово
збільшувалася заробітна плата, яка в 1960—1965 рр. у робітників і слу
жбовців зросла в середньому на 16 крб. на місяць 19 при одночасному
скороченні робочого дня й запровадженні п'ятиденного робочого тиж
ня. У першу чергу підвищувалася зарплата низькооплачуваним робітни
кам і службовцям, зменшувалися податки з неї, а деякі категорії тру
дящих звільнялися від них повністю.
В ті ж роки удвічі збільшилася оплата праці колгоспників 20, було
введено гарантовану грошову оплату, різко зменшено сільськогоспо
дарський податок з дворів, підвищено державні закупочні ціни, скасова
но обов'язкові поставки продуктів7 з присадибних господарств колгосп
ників, робітників і службовців. Було підвищено пенсії ряду категорій
робітників і службовців, уведено пенсійне забезпечення колгоспників.
3 1958 р. припинено випуск облігацій державної позики, що зберігало в
бюджеті населення мільйони карбованців.
До розряду пріоритетних було віднесено житлову політику. В ре
зультаті якщо в 1918—1940 рр. в республіці було введено в дію 78,5
тис. кв. м загальної (корисної) площі, то лише в 1956—1965 рр. — по
над 182 тис. кв. м. Це означало, що одержали чи побудували собі жит
ло майже 18 млн. чол.21 Одночасно розширювалася мережа торгівлі й
громадського харчування, збільшувалася кількість установ охорони здо
ров'я, поліпшувалося побутове обслуговування населення.
Однак це були лише перші кроки по задоволенню потреб трудя
щих, підвищенню їхнього добробуту. Керівництво партії і держави вва
жало за можливе зменшувати питому вагу виробництва предметів спо
живання у валовій продукції промисловості, що, як і зміна курсу кар
бованця, проведена в 1961 р., не могло не позначитися негативно на
життєвому рівні населення. Проголосивши лозунг про забезпечення ра
дянського народу найвищим у світі рівнем життя, уряд водночас вжив
ряд заходів, які гальмували зростання виробництва продукції сільсько-
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №5 85
На допомогу викладачу історії
го господарства. Зокрема, було заборонено тримати худобу в містах,
обмежено розміри присадибних ділянок колгоспників, що порушувало
принцип поєднання громадських і особистих інтересів і певною мірою
гальмувало розвиток сільськогосподарського виробництва. І хоч в ма
газинах було чимало різних продуктів харчування, довелося підвищити
ціни на деякі з них, зокрема на м'ясо і масло, що викликало незадово
лення населення. Як стало нині широко відомо, в Новочеркаську влітку
1962 р. з цього приводу відбулися страйк і демонстрація, яка була роз
стріляна військами. Це породило бродіння в свідомості людей в різних
місцях України. Скрутне продовольче становище спричинив у республі
ці неврожай в 1963 р., особливо з хлібом.
Одержано 01.02.90
В процессе раскрьітия зтой темьі учитель сосредотачивает внимание учеников на
значений XX сьезда партии для демократизации общества, усовершенствования пар-
тийного и государственного руководства, на решениях октябрьского (1964 г.) Пленуме
ЦК КПСС. Учитель ознакамливает учеников с состоянием индустриального произ-
водства на У крайнє, с проблемами развития сельского хозяйства, методами хозяйет-
венного управлення, которьіе внедрялись в то время, мерами в сфере благосостояния
народе.
Шановні читанії
Які питання з історії вас цікавлять? Про які події або факти ви хотіли б
дізнатися докладніше?
Ваші пропозиції будуть враховані у публікаціях «Українського історич
ного журналу».
86 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, ЛІ 5
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210441 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:55Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Курносов, Ю.О. 2025-12-09T21:08:53Z 1990 Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 5. — С. 79–86. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210441 У процесі розкриття цієї теми вчитель зосереджує увагу учнів на значенні XX з'їзду партії для демократизації суспільства, удосконалення партійного і державного керівництва, на рішеннях жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС. Учитель ознайомлює учнів із станом індустріального виробництва на Україні, з проблемами розвитку сільського господарства, методами господарського управління, що запроваджувалися у той час, заходами у сфері добробуту народу. В процессе раскрытия этой темы учитель сосредоточивает внимание учеников на значении XX съезда партии для демократизации общества, совершенствования партийного и государственного руководства, на решениях октябрьского (1964 г.) Пленума ЦК КПСС. Учитель знакомит учеников с состоянием индустриального производства на Украине, проблемами развития сельского хозяйства, методами хозяйственного управления, которые внедрялись в то время, и мерами в сфере благосостояния народа. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал На допомогу викладачу історії Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. Социально-политическое развитие УССР в 50-х — первой половине 60-х гг. Article published earlier |
| spellingShingle | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. Курносов, Ю.О. На допомогу викладачу історії |
| title | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| title_alt | Социально-политическое развитие УССР в 50-х — первой половине 60-х гг. |
| title_full | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| title_fullStr | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| title_full_unstemmed | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| title_short | Соціально-політичний розвиток УРСР у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| title_sort | соціально-політичний розвиток урср у 50-х — першій половині 60-х рр. |
| topic | На допомогу викладачу історії |
| topic_facet | На допомогу викладачу історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210441 |
| work_keys_str_mv | AT kurnosovûo socíalʹnopolítičniirozvitokursru50hperšíipoloviní60hrr AT kurnosovûo socialʹnopolitičeskoerazvitieussrv50hpervoipolovine60hgg |