Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.)
Рецензія на видання: Н.Н. Анисимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.). Свердловск: Изд-во Уральского университета. — 1989. — 152 с....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1990 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210458 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) / О.Ф. Овсієнко // Український історичний журнал. — 1990. — № 4. — С. 148–149. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859705847398006784 |
|---|---|
| author | Овсієнко, О.Ф. |
| author_facet | Овсієнко, О.Ф. |
| citation_txt | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) / О.Ф. Овсієнко // Український історичний журнал. — 1990. — № 4. — С. 148–149. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Рецензія на видання: Н.Н. Анисимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.). Свердловск: Изд-во Уральского университета. — 1989. — 152 с.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:57Z |
| format | Article |
| fulltext |
Критика та бібліографія
цінних моряків Чорноморського флоту по
встановленню Радянської влади, автор не
обмежився вузькими географічними рамка
ми Криму та півдня України. Він показав
їхню військову допомогу робітникам Ро-
стова-на-Дону, Таганрога, Маріуполя, Но
воросійська, Олександрійська, Києва, Хар
кова, Одеси. Моряки-чорноморці, як зазна
чає автор, брали участь у переможних бо
ях з календінцями, корніловцями та іншими
збройними загонами контрреволюції.
Необхідно відзначити також якість сти
лю книги. Популярною мовою В. О. Широ-
ков пише про важливі й складні процеси
підготовки та здійснення соціалістичної ре
волюції на півдні країни.
Разом з тим деякі положення автора,
наведені у книзі, е на нашу думку, спір
ними або недостатньо розкритими. Так, від
значаючи нечисленність більшовиків у пер
ші дні Лютневої революції 1917 р. в Се
вастополі та на Чорноморському флоті, ав
тору слід було детальніше обгрунтувати
причини такого становища.
Навряд чи можна погодитися з тверд
женням про те, що Севастопольський вій
ськово-революційний комітет, створений 16
грудня 1917 р., протягом півтора місяця
виконував функції губернської влади. Ад
же 18 грудня того ж року Севастопольська
Рада була переобрана й очолена більшо
виком М. А. Пожаровим взяла владу в
свої руки у місті й на флоті. Більше того,
17 січня 1918 р. Сімферопольський ВРК
прийняв декрет про розпуск буржуазно-
націоналістичної Директорії, в якому під
креслювалося, що Радянська влада має
задовольнить інтереси усіх націй Криму.
На жаль, В. О. Широков зовсім не зга
дав у своїй книзі про Радянську соціалі
стичну республіку Тавріди, проголошену в
березні 1918 р. Бажано було б висвітлити
і революційну боротьбу моряків Чорномор
ського флоту на Кавказі у той час. Вва
жаємо, що інтерес читачів викликав би й
матеріал про долю героїв книги після пе
ремоги Радянської влади в країні.
Незважаючи на окремі недоліки, рецен
зована книга, безумовно, викличе інтерес
у широкого кола читачів.
С. Г. КАЩЕНКО (Сімферополь),
А. М. ВІКТОРОВ (Сімферополь),
О. А. ШАПОВАЛОВА (Сімферополь)
Одержано 12.05.88
Н. Н. А н с и мо в.
Борьба большевиков против
политической тайной полиции самодержавця
(1903—1917 гг.).
Свердловск: Изд-во Уральского университе-
та.— 1989.— 152 с.
Вихід у світ книги М. М. Ансімова є новим
кроком на шляху подолання застою в істо
ричній науці, висвітлення «білих плям», зо
крема, в історії більшовизму, показ якої
часто-густо страждав від конструктивізму
та ортодоксальності. Актуальність праці зу
мовлюється тим, що наукова громадськість
та широкий читацький загал чекають від
учених більш об’єктивного і грунтовного
дослідження питань історії КПРС.
За своїм характером рецензоване видан
ня є конкретно-історичним. Водночас ви
клад фактів і подій, боротьби більшовиць
кої партії з таємною політичною поліцією
органічно поєднується -з теоретичними уза
гальненнями, розкриттям закономірностей
і специфіки діяльності РСДРП у 1903—
1917 рр.
Автор драматично зображує перипетії
цієї жорстокої боротьби, що нерідко йшла
із змінним успіхом. Разом з тим зібраний
у книзі матеріал свідчить про своєчасне
вироблення РСДРП стратегії і тактики,
методів протидії теророві політичної по
ліції, що допомогло більшовикам перемог
ти. Вже у передмові (с. 6) автор сміливо
відходить від стереотипів, що склалися
давно, і зазначає: «Досить міцно ввійшло
до наукового обігу твердження, що прово-
каторство в рядах більшовиків було яви
щем або випадковим, або дуже рідкісним.
Документи стверджують протилежне». На
148
підтвердження цієї тези у рецензованому
виданні наводяться факти, що свідчать про
провокаторську діяльність лідера соціал-
демократичної фракції III Державної ду
ми Р. Малиновського, відповідального сек
ретаря газети «Правда» Чорномазова, сек
ретаря московського комітету РСДРП
А. Романова, завідуючого транспортною
групою ЦК РСДРП М. Брендинського та
інших.
М. М. Ансімов зробив спробу пояснити
своєрідний «феномен» культу особи Сталі
на, пов’язавши це з темою своєї праці.
«Все найгірше,— пише він,— з чим доводи
лося боротися більшовикам, було ексгумо
вано з вкритої мороком практики царських
часів. Мається на увазі недовір’я, необ
грунтована підозрілість, доноси, репресії,
чим була створена обстановка, за якої пар
тія була поставлена на межу самознищен
ня» (с. 6).
Автор спочатку стисло розглянув історію
та основні методи підривної діяльності по
літичної поліції царського самодержавства,
а потім внесок В. І. Леніна у розвиток
організаційних принципів боротьби з нею.
Він детально висвітлив конспіративну ро
боту центральних та місцевих партортипі
зацій, питання пов’язані з викриттям про
вокаторів, поводженням більшовиків на
жандармському дізнанні тощо.
Варто виділити й таку деталь: дослідник
не впадає в ейфорію уславлення та пере
більшення успіхів більшовиків на цьому
шляху. Він наголошує, що «для багатьох
діячів соціал-демократичного руху бороть
ба з політичною поліцією виявилася не під
силу» (с. 53), а «переважна більшість ро
бітників, що вели партійну роботу в умо
вах підпілля, надзвичайно погано володіла
конспіративною технікою» (с. 70).
ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, А* 4
Критика та бібліографія
Автор книги водночас прагнув проаналі
зувати дві проблеми — дослідити форми й
методи боротьби партії з поліцією, а та
кож, за його визначенням, «показати ме
ханізм придушення охранкою духовного
життя: переслідування преси, вільного сло
ва, освіти, розмах ідеологічних диверсій,
підривної агітації...» (с. 11). Якщо з пер
шим завданням він упорався, то ряд пи
тань діяльності охранки, на наш погляд,
потребує більш поглибленого вивчення. Зо
крема, це стосується соціального портрета
провокатора, ставлення охранки до інших
політичних партій тощо.
Відійшовши від багатьох штампів і пе
рекручень, М. М. Ансімов все ж таки не
зміг позбавитися від тягаря старих оцінок.
Так, він кілька разів твердить, що «зусил
ля таємної поліції були спрямовані перед
усім на ленінську партію» (с. 6). Як свід
чать арх'вні документи (і як згадували са
мі діячі політичного розшуку), головні
агентурні сили департаменту поліції і ох
ранки тривали?; час, принаймні до початку
нового революційного піднесення, були
спрямовані насамперед проти партії есерів.
Не зовсім грунтовне знання автором спе
цифіки роботи карального апарату царизму
призвело у ряді випадків до прикрих по
милок. Наприклад, він пише, що діяльність
охранки помітно активізувалася з почат
ком першої світової війни (с. ЗО, 131),
«ліквідувати нелегальну літературу було
мрією кожного охранника» (с. 84), і що
«кожний секретний співробітник «працю
вав» в одній революційній партії» (с. 23).
Однак охранки були ліквідовані в 1913 р.,
а мрією кожного охранника було передусім
виявлення лабораторії бомб або друкарні.
Таємні співробітники нерідко працювали в
З—4 партіях. Згадується в книзі «оренбур
зька охранка» (с. 94) та «повітові поліцей
ські жандармські управління та відділення»
(с. 19), які ніколи не існували. Автор твер
дить, що царських сановників «приваблю
вала сміливість» «зубатовщини» (с. 89).
Інколи користується невдалою терміно
логією— «конспіративні сили» (с. 3). Зрід
ка трапляються й прикрі друкарські по
милки— Голова Ради міністрів Коремикін
(потрібно—Горемикін, с. 20). Перекруче
но назву статті В. І. Леніна: замість «По-
нятное нзправление в русской социал-де-
мократии» (с. 42) слід — «Попятное...»
тощо.
Відзначаючи позитивні риси рецензова
ного дослідження, треба сказати й про те,
иа що автору слід було б звернути більш
пильну увагу. Так, історіографічний огляд
літератури з проблеми надто вже лаконіч
ний і до нього не включено праці зарубіж
них історіографів. Бажано було б значно
поповнити й розділ «З досвіду попередни
ків пролетарської партії в Росії» фактич
ним матеріалом про початок боротьби з
політичною поліцією. Так, у Лондоні в
1897 р. з ініціативи князя Кропоткіна і
Черкезова була створена «Інтернаціональ
на поліцейська ліга» для протиборства з
таємною поліцією1. У газеті «Наше де-
ло»—органі соціал-демократичного «Союзу
миколаївських робітників» — у 1897 р. дру
кувалися статті, де розглядалися питання
боротьби з провокацією2 Харківський ко
мітет РСДРП у 1899 р. видав гектогра
фічним способом «Правила конспірації»3.
Аналогічних фактів можна навести чима
ло.
1 ЦДІА УРСР, ф. 274. on. 1, спр. 403,
арк. 150—173.
2 Там же, ф. 419, on. 1. спр. 2684, арк.
26.
3 ЦДАЖР СРСР, ф. 102. 00, 1898, спр.
5, ч. 12, л. Б, арк. 6—10.
4 ЦДІА УРСР, ф. 304. on. 1, спр. 71,
арк. 4; спр. 79, арк. 49; спр. 119, арк. 71.
На жаль, автор майже не приділив ува
гу ролі першої російської революції у
справі нагромадження партією більшовиків
значного досвіду протидії царській таєм
ній поліції. Між іншим, саме в ті роки ох
ранка майже «начисто» програла свій по
єдинок з революційними організаціями.
Ось кілька фактів. 28 листопада 1905 р.
начальник харківської охранки доповідав
департаменту поліції, що озброєна робіт
нича міліція у Харкові планує приступити
«до суду та вибити СИШ.ИКІВ і чинів полі
ції».
10 грудня 1905 р. він же телеграфував,
що «міліція переслідує поліцію». А 21 черв
ня 1906 р. переляканий охранник рапорту
вав, що «очікується напад революційних
бойових дружин на Харківське губернське
жандармське управління та охоронне від
ділення з метою розгромити ці установи»4.
В цілому ж автор книги зробив свій по
сильний вклад у вивчення цікавої, недо
статньо розробленої теми. На наш погляд,
потрібно видати аналогічну працю, підго
товлену на матеріалах діяльності більшо
вицьких організацій України.
О. Ф. ОВСІЄНКО (Київ)
Одержано 16.11.89
С. В. Виднянский.
Интернациональное сближение рабочего
класса стран социалистического
содружества.
Киев: Наук, думка, 1989.—352 с.
Логіка суспільного розвитку потребує ком
плексного, об’єктивного аналізу потенціалу
робітничого класу — провідної соціальної
сили перебудови й оновлення соціалізму.
Без вивчення реальних, складних процесів,
що розгортаються в робітничому середо
вищі, суспільствах країн — членів РЕВ,
неможливо зрозуміти як нинішнє станови
ще робітничого класу цих країн, так й на
уково передбачити майбутнє цієї провідної
суспільно-політичної сили.
Рецензована монографія, яка є одним
з перших в СРСР фундаментальним до
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн , 1990, № 4 149
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210458 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:57Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Овсієнко, О.Ф. 2025-12-09T21:45:42Z 1990 Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) / О.Ф. Овсієнко // Український історичний журнал. — 1990. — № 4. — С. 148–149. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210458 Рецензія на видання: Н.Н. Анисимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.). Свердловск: Изд-во Уральского университета. — 1989. — 152 с. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Критика та бібліографія Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) Article published earlier |
| spellingShingle | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) Овсієнко, О.Ф. Критика та бібліографія |
| title | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_alt | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_full | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_fullStr | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_full_unstemmed | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_short | Н. Н. Ансимов. Борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| title_sort | н. н. ансимов. борьба большевиков против политической тайной полиции самодержавия (1903—1917 гг.) |
| topic | Критика та бібліографія |
| topic_facet | Критика та бібліографія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210458 |
| work_keys_str_mv | AT ovsíênkoof nnansimovborʹbabolʹševikovprotivpolitičeskoitainoipoliciisamoderžaviâ19031917gg |