До питання про переклад партійних кличок на українську мову
Однією з досить складних проблем теорії і практики перекладу є відтворення партійних кличок у близькоспоріднених мовах. Зокрема, йдеться про цю категорію лексики у практиці видання творів В. І. Леніна українською мовою та інших публікаціях, пов’язаних з ім’ям засновника Комуністичної партії, у яких...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1990 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210517 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До питання про переклад партійних кличок на українську мову / І.О. Анніна // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 154–155. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859743697772478464 |
|---|---|
| author | Анніна, І.О. |
| author_facet | Анніна, І.О. |
| citation_txt | До питання про переклад партійних кличок на українську мову / І.О. Анніна // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 154–155. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Однією з досить складних проблем теорії і практики перекладу є відтворення партійних кличок у близькоспоріднених мовах. Зокрема, йдеться про цю категорію лексики у практиці видання творів В. І. Леніна українською мовою та інших публікаціях, пов’язаних з ім’ям засновника Комуністичної партії, у яких спостерігається різнобій у підході до розв’язання цієї неоднозначної проблеми.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:04:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ
До питання про переклад партійних кличок
на українську мову
Однією з досить складних проблем тео
рії і практики перекладу е відтворення
партійних кличок у близькоспоріднених мо
вах. Зокрема, йдеться про цю категорію лек
сики у практиці видання творів В. І. Ле
ніна українською мовою та інших публіка
ціях, пов’язаних з ім’ям засновника Ко
муністичної партії, у яких спостерігається
різнобій у підході до розв’язання цієї неод
нозначної проблеми. Треба зазначити, що,
наприклад, у Повному зібранні творів
В. І. Леніна налічується близько 6000 влас
них назв — прізвищ, імен, кличок тощо.
Отже, питання це серйозне, що вимагає
особливої уваги з боку науковців. Як ві
домо, найближчим часом постане проблема
видання нового найповнішого видання тво
рів В. І. Леніна. Це обумовлює актуаль
ність названої проблеми.
Із досвіду видання ленінської теоретич
ної спадщини звертає на себе увагу певна
непослідовність у передачі партійних кли
чок українською мовою у Повному зібран
ні творів В. І. Леніна (ПЗТ). Те саме сто
сується й найновішого видання Вибраних
творів у 10-ти томах, а також останнього
видання «Спогадів про В. І. Леніна». Як
що, наприклад, партійна кличка М. Ессен
Зверька у ПЗТ передається українським
словом Звірятко, кличка О. Д. Стасової
— Чапля, то партійні клички М. Е. Бау-
мана (Грач), Л. Б. Красіна (Лошадь),
О. І. Єрамасова (Монах) та інші зали
шаються поперекладеними. Водночас клич
ка Л. Б. Красіна (Никита) раптом набу
ває українського звучання — Микита. По
ряд із транслітерацією1 (див. рос. Старо-
вер — укр. Старовєр, кличка О. М. Потре-
сова, рос. Маловер — укр. Маловєр, кличка
В. В. Португалова) спостерігаємо і так
званий інтерлінгвістичний переклад: кличка
відомого революційного діяча В. П. Крас
нухи (Гражданин) подається як Гро
мадянин. При такій плутанині і непос
лідовності не дивує і поява кличок М. І.
Ульянової (Медвежа) і (Медвідь).
Не наважуючись подати українські
відповідники Ведмежа і Ведмідь і боя
чись відійти від оригіналу, перекладачі
вдалися до цих неіснуючих форм. Але та
кий підхід ні до теорії, ні до практики
перекладу ніякого відношення не має. Та
ка строкатість у передачі власних назв
значною мірою негативно впливає на за
гальне позитивне враження від здійсненої
2 Воспоминания о В. И. Ленине. —М.,
1984.—Т. 1. — С. 256.
■Транслітерація — передача тексту, на
писаного за допомогою однієї алфавітної
системи, засобами іншої алфавітної сис
теми.
154
у свій час величезної роботи у справі по
пуляризації ленінської спадщини.
Помітною подією у вивченні творів
В. І. Леніна на Україні став вихід у світ
Вибраних творів вождя у 10-ти томах. Тут
послідовно проводиться інтерлінгвістичний
принцип перекладу даного типу назв, що
дозволяє уникнути помилок, властивих по
передньому виданню, але, на жаль, не пере
шкоджає появі нових. Візьмімо, наприк
лад, такий факт. Партійна кличка
В. П. Краснухи — Громадянин. Так пода
но її, зокрема, у ПЗТ. А якщо звернутись
до «Спогадів...»2 сучасників тих далеких
подій, то виявляється, що кличку цю
В. П. Краснуха дістав через те, що свого
часу його паролем були слова «Чи читали
Ви «Гражданин» № 47?». Отже, в основу
власної назви покладено назву конкретно
го видання — журналу «Гражданин». Такі
факти змушують замислитися, чи маємо
ми право перекручувати до такої міри зміст
висловлювання, надаючи йому іншого зна
чення? В останньому виданні В. І. Леніна
натрапляємо і на псевдонім відомого пуб
ліциста Миколи Данієльсона. Російською
мовою він виступав у таких формах: Ник-
он, Николай-он. У перекладі псевдонім цей
зазнав змін і тепер звучить Микола-он. Чи
доцільна така зміна? Питання залишається
відкритим. Звичайно, ідеальним був би та
кий підхід, який би дозволяв враховувати
всі екстралінгвістичні фактори, на яких
грунтувалося формування певної власної
назви. Але з цілком зрозумілих причин
зробити це неможливо. Навіть з’ясувавши,
як з’явилися ті чи інші окремі назви, ми не
зможемо розв’язати це питання, оскільки
в основу називання, як правило, можуть
бути покладені найрізноманітніші принци
пи. Деякі назви дозволяють «розшифрува
ти» численні спогади учасників тих далеких
подій, багатюща епістолярна спадщина
В. І. Леніна. Саме завдяки вивченню цих
матеріалів вдається визначити етимологію
цілого ряду власних назв. Подекуди семан
тика самої назви підказує її становлення
як партійної клички. Вивчення багатьох
документальних матеріалів дозволяє роз
крити значення тих чи інших партійних
кличок:
1) Деякі партійні клички з’явилися як
похідні від власних імен чи прізвищ лю
дей внаслідок їх скорочення. Так, один із
соратників В. І. Леніна Шаповалов О. С.
мав партійну кличку Шаповал, Пятни-
цький Й. О. — П’ятниця, Єгоров І. І.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
Листи do редакції
— Єгор, Бадаєв О. Є. —Бадаїч. І. Ф. Ду-
бровінський був відомий під ім’ям Інок
(похідне від власного імені Інокентій).
Можна припустити, що зменшено-пестли
ве Димна є похідним утворенням від час
тини прізвища Смідович, прочитаного спра
ва наліво.
2) Кличкою ставало складне слово —
абревіатура від початкових літер імені та
прізвища—(Воронцов В. П. — ВВ, або
Веве).
3) Зустрічається і називання за націо
нальною ознакою. Так, відомого революціо
нера Петра Запорожця у партійному сере
довищі називали Гуцулом, іскрівця
С. І. Радченка — Хохлом 3.
3 Глеб Максимилианович Кржижанов-
ский. — М„ 1964. — С. 18.
4 Правда. — 1990. —20 фев.
5 Воспоминания о В. И. Ленине. —
Т. 1—С. 406.
6 Там же. —Т. 2 —С. 144.
7 Глеб Максимилианович Кржижанов-
ский. — С. 161.
8 Воспоминания о В. И. Ленине. —
Т. 1, — С. 406.
9 Там же. — С. 95.
4) Партійна кличка може бути похідним
утворенням від іншомовного слова, Так,
І. Арманд в партійних колах знали як
Блоніну. А це, як з’ясувалося, похідне від
польського слова Копіє (луки). Під
час перебування у Польщі Інеса Федорівна
любила блукати прекрасними гірськими лу
ками, отже, й обрала собі такий романтич
ний псевдонім .4
5) Подекуди факти біографії дозво
ляють з’ясувати походження тієї чи іншої
власної назви. Так, назва Японці, що за
кріпилася за Г. Л. Пятаковим і Є. Б. Бош,
з’явилася не випадково. У свій час їх про
звали так за те, що вони тікали разом
з сибірського заслання через Японію. Цей
епізод біографії і був покладений в основу
партійної клички, спільної для обох. Вона
на тривалий час закріпилася за Г. Л. Пя
таковим і Є. Б. Бош .56
6) Риси характеру часто яскраво харак
теризують особу. Наприклад, П. А. Красі-
ков був людиною винахідливою, гострою
на язик, ущипливою. Отже, товариші по
партії прозвали його Шпилькоюв.
Г. М. Кржижановський мав декілька кли
чок, одна з них Соловей. Адже відомо, що
він був прекрасним оратором, його мова
була «багатою і неповторною» . Нам не
вдалося з’ясувати, звідки з’явилася інша
його партійна кличка — Суслик. Можливо,
це зв’язано з характером чи зовнішністю
Г. М. Кржижановського. Але похідною від
цієї назви виступає кличка Гризуни щодо
подружжя Кржижановських. Кличка Сус
лик вже існувала на той час, коли Леніна
було піддано арешту. В одному з листів
Володимир Ілліч намагався довідатися про
долю однодумців, але називати імен не
мав права. Отже, серед інших він спе
ціально згадав книжку, нібцто написану
Бремом, «Про дрібних гризунів». Одержав
7
ши листа, товариші абсолютно правильно
витлумачили значення слова гризуни і да
ли В. І. Леніну вичерпну відповідь щодо
долі подружжя Кржижановських. Саме
з того часу за ними і закріпилася власна
назва — партійна кличка Гризуни8.
7) Називання здійснювалося і за ана
логією. Так, Лалаянц Ісаак Христофорович
з легкої руки М. Т. Єлізарова дістав клич
ку Колумб . З великою мірою ймовірності
можна припустити, що основну роль у цьо
му відіграло ім’я батька Лалаянца — Хри-
стофор. Адже Колумба звали Христофором.
9
8) Місце проживання чи перебування
могло також впливати на появу назви того
чи іншого діяча. Простежується навіть
ускладнена літературно-історична асоціа
ція. А. О. Ванєєв і М. О. Сільвін були ро
дом з Нижнього Новгорода. Відомо також,
що і купець Мінін був уродженцем цього
міста. Звідси й кличка цих діячів: Мінін
і Пожарський.
9) Також назви створювалися і за ха
рактером діяльності революціонера. Напри
клад, той самий М. О. Сільвін був розпо
всюджувачем «Искрьі» і багато подорожу
вав. У нього з'явилася ще одна кличка
Бродяга. Не приховувалося й те, що наро
доволець Михайлов дістав партійну клич
ку Дворник за конспіративну витримку
і ретельність. Очевидно, згадані риси харак
теру свого часу відігравали неабияку роль
при призначенні на посаду.
Як бачимо, існує чимало шляхів виник
нення тих чи інших власних назв. Вони бу
вають дуже своєрідними і перекладові не
підлягають. У мовознавчій науці досі не
вироблено єдиного підходу до розв’язання
цього питання. Отже, проблема «переклад-
ності» подібних назв залишається актуаль
ною. Але в цілому простежується активі
зація тієї точки зору, згідно з якою слід
надавати перевагу транслітерації як прин
ципу відтворення в іншій мові власних
назв. Щодо власних імен, то ми вже маємо
традицію написання цієї групи назв. Так,
у російських виданнях натрапляємо на
імена відомих наших письменників — біло
русів, українців —- Алесь Адамович, Олесь
Гончар, Микола Бажай, Дмитро Павльїчко.
Звичайно, не можна ставити знаку рівнян
ня між іменем власним і партійною клич
кою, проте не варто і заперечувати того,
що партійні клички практично виступають
у функції імен власних. Тому, на нашу
думку, їх так само не слід перекладати.
Адже дуже часто при перекладі висловлю
вання може бути спотвореним, викликати
небажані асоціації і призводити до пере
кручення змісту. Транслітерація — ось та
ким має бути принцип відтворення партій
них кличок у близькоспоріднених мовах.
І. О. АННІНА (Київ)
JSSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6 155
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210517 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:04:07Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Анніна, І.О. 2025-12-10T17:18:20Z 1990 До питання про переклад партійних кличок на українську мову / І.О. Анніна // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 154–155. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210517 Однією з досить складних проблем теорії і практики перекладу є відтворення партійних кличок у близькоспоріднених мовах. Зокрема, йдеться про цю категорію лексики у практиці видання творів В. І. Леніна українською мовою та інших публікаціях, пов’язаних з ім’ям засновника Комуністичної партії, у яких спостерігається різнобій у підході до розв’язання цієї неоднозначної проблеми. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Листи до редакції До питання про переклад партійних кличок на українську мову К вопросу о переводе партийных лозунгов на украинский язык Article published earlier |
| spellingShingle | До питання про переклад партійних кличок на українську мову Анніна, І.О. Листи до редакції |
| title | До питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| title_alt | К вопросу о переводе партийных лозунгов на украинский язык |
| title_full | До питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| title_fullStr | До питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| title_full_unstemmed | До питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| title_short | До питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| title_sort | до питання про переклад партійних кличок на українську мову |
| topic | Листи до редакції |
| topic_facet | Листи до редакції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210517 |
| work_keys_str_mv | AT annínaío dopitannâproperekladpartíinihkličoknaukraínsʹkumovu AT annínaío kvoprosuoperevodepartiinyhlozungovnaukrainskiiâzyk |