В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.)
Аналізується радянська історична література, присвячена зв’язкам В. І. Леніна і керованих ним центральних органів РСДРП з більшовицькими організаціями України у серпні 1903 — лютому 1917 рр. Дається періодизація історіографічної розробки даної проблематики, робиться спроба визначення завдань, пов’я...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210536 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) / В.В. Кривошея // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 34–44. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859521507726721024 |
|---|---|
| author | Кривошея, В.В. |
| author_facet | Кривошея, В.В. |
| citation_txt | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) / В.В. Кривошея // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 34–44. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Аналізується радянська історична література, присвячена зв’язкам В. І. Леніна і керованих ним центральних органів РСДРП з більшовицькими організаціями України у серпні 1903 — лютому 1917 рр. Дається періодизація історіографічної розробки даної проблематики, робиться спроба визначення завдань, пов’язаних з дальшим комплексним її вивченням.
Анализируется советская историческая литература, посвящённая связям В. И. Ленина и руководимых им центральных органов РСДРП с большевистскими организациями Украины в августе 1903 — феврале 1917 гг. Приводится периодизация историографического изучения данной проблематики и предпринимается попытка определить задачи, связанные с её дальнейшим комплексным исследованием.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІОГРАФІЯ
ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
В. В. КРивошея (Київ)
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
(серпень 1903 р. — лютий 1917 р.]
Аналізується радянська історична література, присвячена зв’язкам В. І. Леніна і ке
рованих ним центральних органів РСДРП з більшовицькими організаціями України
у серпні 1903 — лютому 1917 рр. Дається періодизація історіографічної розробки
даної проблематики, робиться спроба визначення завдань, пов’язаних з дальшим
комплексним її вивченням.
Успішна діяльність місцевих більшовицьких організацій у дореволю
ційний період багато в чому зумовлювалася надійністю і самим ха
рактером їх зв’язків з керованими В. І. Леніним центральними орга
нами РСДРП. Ось чому питання про вплив останніх, особисто
В. І. Леніна на роботу парторганізацій України має важливе значен
ня. А вплив цей здійснювався різними шляхами: через контакти Воло
димира Ілліча з місцевими організаціями (зустрічі з працівниками цих
організацій, листування, направлення професійних революціонерів
для роботи на Україні), розповсюдження ленінських праць, діяльність
соратників В. І. Леніна — членів та агентів ЦК на Україні, за допо
могою центральних друкованих органів партії.
Радянські історики давно і плідно працюють над вивченням різ
них аспектів даної проблеми. Перші публікації про зв’язки В. І. Лені
на з більшовицькими організаціями України з’явилися в середині
20-х років. У той час вийшов ряд збірників ленінських праць про
Україну'. Тоді ж були опубліковані матеріали з окремих питань, які
стосувалися часу підготовки та ходу революції 1905—1907 рр.1 2, пе
ріоду реакції, а також документи про ставлення В. І. Леніна до укра
їнських націоналістів3. Таким чином, на початковій стадії розробки
теми (1924 — середина 30-х років) було нагромаджено значний фак
тичний матеріал, узагальнений у спеціальному збірнику документів4.
1 Див.: Ленин Н. Об Украине : Сб.— Харьков, 1924.— 76 с.; Ленин Н. Проле-
тариат и крестьянство : Сб.— Харьков, 1924.— 129 с. та і».
2 Див.: Из переписки В. И. Ленина с Одессой Ц Известия (Орган Одес. губ-
исполкома, губкома КП(б)У).— 1924.— 4 мая; Хмельницкий И. Из переписки с
Одесской партийной организацией Ц Там же; Переписка В. И. Ленина и Н. К. Круп-
ской с Одесской партийной организацией в 1905 году//Пролет. революция.— 1925.—
№ 6.—С. 5—63; № 7,—С. 5—53; № 11—С. 3—48; № 12—С. 5—88; Переписка Ека-
теринославской и Луганской организаций с Н. Лениньїм и Н. К. Крупской // Там же.—
1926 — № 4.-С. 5—45.
3 Див.: Из писем С. И. Гусєва большевистскому партийному центру // Пролет.
революция.— 1925.— № 4; Ю г о в М. Материалн Одесского истпарта о В. И. Ленине//
Коммунист (Орган Одесского губкома КП(б)У).— 1924.— № 33.— С. З—6; Ленин и
«Союз визволення України» // Пролет. революция.— 1924.— № 3.— С. 245—246.
4 Див.: До історії боротьби більшовицьких організацій України за партію в
період між II і III з’їздами. 1903—1905 рр. : 36. документів і матеріалів,—К.,
1934,—188 с.
Серед перших дослідників ленінського впливу на становлення й
розвиток більшовицьких організацій України бачимо учасників рево
люційних подій та соратників В. І. Леніна — В. Д. Бонч-Бруєвича,
В. Д. Вегмана, М. І. Васильєва-Южина, Г. М. Кржижановського,
3. П. Кржижановської, К. Є. Ворошилова, В. Дьогтя, Ю. М. Коцюбин
ського, М. Мандельштама, В. Бакара, Д. Шварцмана, Ж- Щапа та
34 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, А* 6
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
ін.5 їхні спогади це не лише неоціненне джерело вивчення проблеми.
В той час дослідження з даної проблематики були рідкістю і мемуари
являли собою основну форму публікацій. Специфіка їх полягала в
тому, що автори звіряли свої спогади з документами, широко ілюстру
вали події архівними матеріалами. В цьому плані спогади — це вже не
просто джерело: в 20-ті — на початку 30-х років вони мали й історіо
графічне значення.
5 Див.: Правдин В. Воспоминания о т. Ленине // Коммунистическая мисль
(Орган Киевского губкома КП(б)У.— 1924 — № І—2.— С. 41—45; Щап Ж. 1906 год//
Материалм по истории Екатеринославской социал-демократической организации боль-
шевиков и революционньїх собнтий 1904—1905—1906.— Екатеринослав, 1924.—
С. 487—490; Вегман В. Д. Почему я пошел в сснлку (Год на подпольной работе) //
Сибирские огни.— 1925.— № 1.— С. 141—142; К р ж и ж а н о в с ь к и й Г. М. Про Воло
димира Ілліча : Доповідь на вечорі спогадів про В. І. Леніна. З лютого 1924 р.—
Б. м., 1925.— С. 43—50; В а с и л ь е в-Ю ж и н М. И. В огне первой революции // ГІро-
лет. революция.— 1926.— № 4.— С. 230—231; Деготь В. В. Из истории партийной
работьі в Одессе в 1909—1910 гг. // Пролет. революция.— 1927.— № 8—9.— С. 309—
310; Коцюбинский Ю. Черниговская организация большевиков во время войнн //
Летопись революции.— 1927.— № 2.— С. 181; М а н д е л ь ш т а м-0 д и с с е й. О статье
В. И. Ленина, напечатанной в № 1 «Работника» (Киев) // Записки Института Лени-
на.— 1927.— № 1.— С. 163; Шварц Д. Киевская парторганизация в 1911—1912 гг. //
Летопись революции.— 1928.— № 4.— С. 152; Бонч-Бруевич В. Нелегальная поезд-
ка в Россию.— М.; Л., 1930.— 115 с.; Кржижановская 3. После II сьезда //
Большевик.— 1933.— № 13.— £. 42—44; Ворошилов К. Моя первая встреча с
Владимиром Ильичем // Ленин, Сталин и Красная Армия.— М., 1934.— С. 100—104.
6 Див.: Майоров В. Більшовизм і революція 1905 року на Україні.— Харків,
1930.— 120 с.; Кокошко С. Більшовики у Києві напередодні і за революції 1905—
1907 рр.— X.; К., 1930.— 80 с.; Кардашов Д. До історії боротьби за III з’їзд
РСДРП на Україні // Літопис революції.— 1930.—№ 6.—С. 6—9; Елін В. Більшо
вики в Одесі 1905 року // Там же.—С. 106—109; Коваленко М. «Правда» в бо
ротьбі за ленінське розв’язання українського національного питання (1912—1914 і
1917 рр.) // Там же —1932,—№ 3—4,—С. 67—97.
7 В о лин М. История КП(б)У в сжатом очерке.— Харьков, 1931.— 204 с.: По
пов Н. Н. Очерки истории Коммунистической партии (большевиков) Украиньї.—
Харьков, 1931.— 340 с.
8 Премьіслер И. Победа ленинской «Искрьі» и создание большевистских ор-
ганизаций на У крайнє // Вопр. истории.— 1949.— № 1.— С. 82—97.
9 Станкевич А. Більшовики Одеси в боротьбі за III з’їзд партії // Пропаган
дист і агітатор.— 1945.— № 7—8.— С. 57—62.
10 Б е р х и н И. Луганская большевистская организация в период первой русской
революции.— М., 1947.— 144 с.
У дослідженнях В. Майорова, С. Кокотко, Д. Кардашова, В. Елі-
на, М. Коваленка, які не ставили своєю метою спеціальної розробки
розглядуваної теми, також простежувалися окремі лінії та аналізува
лися деякі факти ленінського впливу на революційний процес в ос
новних пролетарських центрах України6.
Головна заслуга авторів праць даного періоду полягає в тому, що
вони порушили й певного мірою окреслили найважливіші аспекти
проблеми. Разом з тим тогочасні історики ще не розглядали її як са
мостійну. Не було зроблено такої спроби ні щодо окремих організацій,
ні стосовно більшовиків регіону в цілому. Не лише мемуаристи, але й
дослідники практично не використовували праць своїх попередників,
не вдалося в той час здійснити і наукову обробку опублікованих дже
рел. Таке становите позначилося й на узагальнюючих працях з історії
Компартії України 7.
Що ж до другого періоду в історіографічній розробці даної проб
леми (середина 30-х — друга половина 50-х років), то відповідні
дослідження почали з’являтися лише з 1945 р. Тоді в цьому напрямку
працювали І. Берхін, А. Станкевич, І. Премислер, О. Юрченко та ін.
Тривала розробка питань ленінського впливу на створення більшо
вицьких організацій на Україні8, боротьби більшовиків Одеси за скли
кання III з’їзду партії9, здійснення зв’язків В. І. Леніна з більшови
ками Луганська в роки першої російської революції10. Вузька дже
рельна база (використовувалися лише праці В. І. Леніна та опубліко
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 3* 35
В. В. Кривоіиея
ване листування) не дозволяла авторам зробити крок вперед у дослід
женні даної проблематики.
У зв’язку з п’ятдесятиріччям революції 1905—1907 рр. з’явився
ряд статей ", в тому числі й написана О. Юрченком, яка стала пер
шим спеціальним дослідженням ленінського впливу на більшовицькі
організації України. Комплексна постановка згаданої проблематики,
хоч і в рамках лише одного тактичного періоду (революції 1905—
1907 рр.) — це найважливіше в той час надбання історичної науки у
розробці теми.
Все ж, незважаючи на позитивні зрушення, в той період, який в
основному проходив в умовах культу особи, історики не мали можли
востей для поглибленого аналізу проблеми. Не були використані до
сягнення попереднього історіографічного етапу для реалізації очевид
них можливостей. Припинилася публікація джерел і мемуарної літе
ратури з цього питання, значна частина праць попереднього періоду
була передана на спеціальне зберігання, тобто виключена з науково
го обігу.
Наприкінці 50-х — початку 60-х років відбувався інтенсивний про
цес розширення джерельної бази досліджень з розглядуваної пробле
матики * 12. Важливим досягненням у цьому напрямі стало видання
Інститутом історії партії при ЦК Компартії України спеціального
збірника документів13 14. Двічі (1957 і 1969 рр.) виходять документальні
збірники «Ленін і Україна».
U Юрченко О. Боротьба В. І. Леніна за зміцнення більшовицьких організацій
на Україні в період революції 1905—1907 рр. // До історіографії більшовицьких орга
нізацій на Україні : 36. статей.— К., 1955.— С. 72—119; Шемко-Шмага П. Більшо
вицькі організації на Україні в боротьбі за скликання III з’їзду РСДРП // Наук,
записки Київ. пед. ін-ту.—Т. 18.— К., 1955.— С. 35—57.
12 Из переписки ЦК РСДРП с местннми большевистскими организациями
(1911—1912 гг.) // Вопр. истории КПСС.— 1964.— № 10.— С. 72—86; Листування ле
нінського партійного центру з партійними організаціями України в 1901—1912 рр. //
Укр. іст. журн.— I960 —№ 2,—С. 130—145; В. И. Ленин и Екатеринославская боль-
шевистская организация : Документи и материальї.— Днепропетровск, 1962.— 203 с.
та ін.
13 Переписка В. И. Ленина и руководимьіх им заграничньїх партийньїх органов с
социал-демократическими организациями Украиньї (1901—1905 гг.) : Сб. документов и
материалов.—Киев, 1964.—866 с.
14 Юрченко О. Ленін і Україна: (Про керівництво В. І. Леніним діяльністю
української партійної організації) // Комуніст України,— 1957—№ 4.— С. 13—25.
15 Кравчук М., Шморгун П. В. І. Ленін і Київська партійна організація.—
К„ I960 — 91 с.; Королев Б. Й. Ленин и Киевская партийная организация,—Киев,
1965,— 18 с.
16 В а р г а т ю к П. Л. В. І. Ленін і Катеринославська більшовицька організація.—
Дніпропетровськ, 1961. — 134 с ; М е л ь н и к С. К. Ленин и Одесская партийная орга
низация.—Одесса, I960.—106 с.; Куличепко М. И. В. И. Ленин и Харьковская
большевистская организация (1896—1917)—Харьков, 1960.— 263 с.
У 1957 р. проблема у повному її обсязі вперше була поставлена як
комплексна
Невдовзі об’єктом спеціальних досліджень стали різні аспекти
ленінського впливу на більшовицькі організації Києва, Катериносла
ва, Одеси і Харкова. Так, М. Кравчук і П. Шморгун розглянули зв’яз
ки з В. І. Леніним київських більшовиків. Тематично до їх дослід
ження примикає і популярний нарис Б. І. Корольова 15. Аналогічне до
слідження щодо Катеринославської більшовицької організації здійс
нив П. Л. Варгатюк, Одеської — С. К. Мельник, Харківської — М. І.
Куліченко 16.
В цих працях розглянуто, зокрема, зв’язки В. І. Леніна з В. Ва-
каром, факти направлення Володимиром Іллічем своїх представників
на Україну для активізації роботи місцевих організацій та поїздки
місцевих більшовиків до нього, аналізується його листування з цими
організаціями, йдеться про вихід ленінської статті «Напередодні» у
газеті «Работник», про транспортування літератури і газет з-за кор
36 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
дону, місцезнаходження ленінських праць у публічних бібліотеках,
про випадки вилучення творів В. І. Леніна поліцією, а також висвіт
люється хід проведення місцевими більшовиками ленінської тактики
на різних етапах революційної боротьби.
У працях П. Варгатюка й М. Запорожець 17 предметом дослід
ження стали зв’язки В. І. Леніна з більшовиками Донбасу. Як само
стійні були в той час поставлені також питання про вивчення ленін
ських контактів з миколаївськими, олександрійськими, єлисаветград-
ськими та чернігівськими організаціями більшовиків 18.
17 Варгатюк П. Л. Партії великої загін : В. І. Ленін і більшовицькі організа
ції Катеринославщини.— Дніпропетровськ, 1970.— 208 с.; З а пороже ц М. Я. Потоки
великих свершений : Ленин и партийньїе организации Донбасса.— Донецк, 1972.— 240 с.
18 Каткова 3. Д., Мельников М. Ф. Зв’язки В. І. Леніна з Миколаївською
партійною організацією // Укр. іст. журн.— 1970.— № 12.— С. 67—70; Дудко І. П.
Ленін і Чернігівщина.— Харків, 1967.— 172 с.; Киценко М. П. Запоріжжя в бурях
революції.— Дніпропетровськ, 1969.— 142 с.; Бєлявін Ф. К-, Кур ас І. Ф. В серцях
і звершеннях (В. І. Ленін і Кіровоградщина).—Дніпропетровськ, 1969.— 69 с.
19 Юрченко О. Т. Ленін і більшовицькі організації України в 1905—1907 рр.—
К., I960.— 100 с.; Шморгун П. М. В. І. Ленін і більшовицькі організації України
(1907—1917).— К., I960.—99 с.
20 Варгатюк П. Л. В. И. Ленин и деятельность большевистских организаций
Донбасса, ГІриднепровья и Кр’иворожья в дооктябрьский период : Автореф. дис.... д-ра
ист. наук.— Киев, 1970.— 60 с.; Штерштейн А. М. В. И. Ленин и большевистская
организация Одесси в 1905 году : Автореф. дис.... канд. ист. наук.— Киев, 1974.— 22 с.
21 Юрченко О. Т. Ленін і більшовицькі організації на Україні. — К.,
1970 — 621 с.
22 Видання творів В. І. Леніна на Україні (1894—1965) : Бібліограф, покажчик.—
Харків, 1966.— 176 с.; Видання творів В. І. Леніна на Україні (1894—1970) : Бібліо
граф. покажчик.— Харків, 1971.— 699 с.
23 Видання творів В. І. Леніна на Україні (1894—1965) ... — С. 27—28; Видання
творів В. І. Леніна на Україні (1894—1970) ... •—С. 39—41.
24 К о л о м і й ч е н к о Л. І. З історії видання і поширення творів основополож
ників марксизму-ленінізму на Україні в дореволюційний період // Учені записки Хар
ків. бібліотечного ін-ту, Вип. III.— X., 1957.— С. 79—111; Беренштейн Л. Ю. З
історії розповсюдження творів В. І. Леніна на Україні в дожовтневий період // Укр.
іст. журн.— 1960.— № 2.— С. 80—91.
25 Багмут Й., Шморгун П. Твори В. І. Леніна на Україні: (Видання, роз
повсюдження і переклад).— К., 1960.— 143 с.
Спробу комплексного підходу до проблеми зв’язків більшовиків
України з В. І. Леніним в умовах революції 1905—1907 рр. та в період
між двома буржуазно-демократичними революціями здійснили О. Т.
Юрченко і П. М. Шморгун 19. У цей час з розглядуваної тематики за
хищені докторська і кандидатська дисертації20.
Важливою подією в історіографії проблеми стала поява до 100-
річчя з дня народження В. І. Леніна книги О. Т. Юрченка, складовою
частиною якої є дослідження зв’язків Володимира Ілліча з більшовиць
кими організаціями України за весь дожовтневий період — з 1903 по
березень 1917 р.21 Автор здійснив аналіз усіх опублікованих джерел,
ввів до наукового обігу нові матеріали, а також творчо використав
досягнення попередників.
Дедалі ширше і грунтовніше почали вивчатися питання, пов’яза
ні з виданням і розповсюдженням творів В. І. Леніна на Україні22.
Так, підготовлені Книжковою палатою УРСР два видання покажчика
включають дані про публікацію та передруки творів В. І. Леніна на
Україні на етапі буржуазно-демократичної революції. При цьому, як
що в першому виданні цього покажчика зазначено чотири ленінські
праці, то в другому — двадцять дев’ять 23.
З’являються й перші праці з цього питання, присвячені окремим
хронологічним періодам, у яких, щоправда, характеристика випадків
видання ленінських праць була здебільшого фрагментарна, не завжди
повна 24. Здобутки дослідників у цій сфері узагальнили в своїй моно
графії І. Багмут і П. Шморгун25. В ній уперше в систематизованому
вигляді було представлено аналіз чотирьох відомих на той час видань
ленінських творів на Україні, зроблено спробу простежити процес їх
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 37
В. В. Кривошея
розповсюдження, доведено, що твердження про видання в Харкові
праці «До сільської бідноти» і в Катеринославі — «Початок револю
ції в Росії» не відповідає дійсності. Разом з тим, у монографії було
допущено помилкове твердження щодо випадку передруку в Катери
нославі «Листа до товариша про наші організаційні завдання». Його
пізніше виправив П. Л. Варгатюк26.
26 Варгатюк П. Необхідні доповнення // Укр. іст. журн.— 1972.— № 4.—
C. 111.
27Бачинський А. Д. Поширення творів В. І. Леніна в Одесі (1902—
1906 рр.) // Праці Одеського ун-ту. Т. 150. Серія сусп. наук.— Вин. 3.— Одеса,
1960.— С. 347—354; Вельянінова 3. Р. Поширення творів В. І. Леніна на Полтав
щині (1895—1907 рр.) // Укр. іст. журн.— 1966.— № 5.— С. 88—96: Новіков П. О.
Розповсюдження творів В. І. Леніна на Поділлі (1905—1907 рр.) // Там же.— 1963.—
№ 2.—С. 110—112; Людківський Ш. Твори В. І. Леніна в дореволюційному Ми
колаєві // Архіви України,-—1971.— № 2.— С. 8—10.
28 Даниленко В. Д., Воровський В. В. О книге В. И. Ленина «Материа-
лизм и змпириокритицизм»// Вопр. философии.— 1957.— №3.— С. 122—123; Ємелья-
н е н к о Г. Г. «Матеріалізм і емпіріокритицизм» і боротьба проти філософської
реакції на Україні // Геніальний філософський твір В. І. Леніна : 36. статей.— К.,
1959.— С. 52—86.
25 Компанієць І. І. В. І. Ленін та інтернаціональна єдність українських і
російських трудящих в трьох революціях.— К-, 1970.— 231 с.; Кур ас І. Ф. В. І. Ле
нін і національно-визвольний рух трудящих України в Жовтневій революції (бере
зень— грудень 1917 р.).— К, 1971—195 с.; Сарбей В. Г. Критика В. І. Леніним
буржуазно-націоналістичної концепції лідерів УСДРП та її історіографічне значення //
Укр. іст. журн.— 1966.— № 3.— С. 53—59.
30 Шморгун П. М. Некоторьіе вопросьі истории большевистских организаций
Украинн в трудах В. И. Ленина // В. И. Ленин и историческая наука. —
М., 1968.— С. 208—221; Липовченко Н. Н. К вьіработке взглядов В. И. Ленина на
историю Украинн (Библиогр. обзор).— Харьков.— 1971.— 44 с.
31 С а в и ц к а я Р. М. Книги о роли В. И. Ленина в создании большевистских
организаций на У крайнє // Вопр. истории.— 1964.— № 4.— С. 142—145; Шморгун
П. М. В. І. Ленін і більшовицькі організації на Україні в радянській історіографії //
Укр. іст. журн.— 1970.— № 4.— С. 127—134.
В цей же час як самостійні були порушені питання про розпов
сюдження творів В. І. Леніна в окремих революційних центрах: Оде
сі, Миколаєві, на Полтавщині та на Поділлі27. З’явилися праці про
вплив ленінської книги «Матеріалізм і емпіріокритицизм» на револю
ційну думку та визвольний рух на Україні в період реакції28.
Питання, пов’язані з роллю В. І. Леніна та більшовиків у націо
нально-визвольному русі на Україні, почали досліджувати І. Ф. Ку
рде, І. І. Компанієць, В. Г. Сарбей 29. Вони проаналізували ставлення
B. І. Леніна до різних потоків національно-визвольного руху, націона
лістичних партій, навели приклади з діяльності місцевих організацій
по інтернаціональному вихованню трудящих.
Питання про вивчення В. І. Леніним історії більшовицьких орга
нізацій та джерел цього вивчення порушили М. М. Липовченко і
П. М. Шморгун30.
Таким чином, наприкінці 50-х — на початку 70-х років розробка
розглядуваної проблематики була найбільш плодотворною порівняно
з усіма попередніми роками, як за кількістю праць (II монографій,
5 брошур, більше десятка статей, 2 дисертації), так і за чисельністю
порушених питань та якістю їх розв’язання. Чітко визначилися три
напрями досліджень: 1) В. І. Ленін і місцеві більшовицькі організа
ції; 2) видання та розповсюдження ленінських праць; 3) В. І. Ленін і
національно-визвольний рух на Україні. В цей час дослідники вже
досить грунтовно освоїли опубліковану джерельну базу. Розширення
тематики досліджень і кількості праць зумовило необхідність їх оцінки,
а отже й появу спеціальних історіографічних публікацій31.
Дальший розвиток досліджень з даної теми характеризується,
по-перше, поглибленням аналізу джерельної бази, спробами її фрон
тального вивчення. На цій основі продовжується комплексна розробка
проблеми. По-друге, поряд із зменшенням загальної кількості праць
зростає їх науковий рівень, фундаментальність.
38 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
Насамперед слід відзначити видання Біографічної хроніки В. І.
Леніна, яка включає в себе 181 факт з питань, що стосуються зв’язку
В. І. Леніна з організаціями РСДРП на Україні в досліджуваний пе
ріод32. Важливі джерела містяться в опублікованому ІМЛ при ЦК
КПРС листуванні В. І. Леніна та керованих ним установ РСДРП з
місцевими партійними організаціями, що налічує 460 листів з України
і на Україну за період з кінця 1903 по серпень 1905 р.33 Архівний
покажчик розповсюдження творів В. І. Леніна на Україні з вересня
1903 по грудень 1916 року фіксує 1238 фактів34. Важливим доповнен
ням до названих збірників служить адресна книжка більшовицької
газети «Новая жизнь»35. У 1977 р. вийшло нове, більш повне видання
збірника документів «Ленін і Україна». Всі ці видання сприяли форму
ванню нової, досконалішої джерельної бази.
32 Владимир Ильич Ленин : Биографическая хроника. 1870—1924.— М., 1970—
1971.— Т. 1—3 (підрахунки автора).
33 Переписка В. И. Ленина и руководимьіх им учреждений РСДРП с партийннми
организациями. 1903—1905 гг. : Сб. документов в 3-х т.— М., 1977.— Т. 1—3.; Пере
писка В. И. Ленина и руководимьіх им учреждений РСДРП с партийннми организа
циями. 1905—1907 гг.: Сб. документов в 5-ти т.— М., 1979—1986.— Т. 1—3 (підрахун
ки автора).
34 Твори В. І. Леніна на Україні (1894 — лютий 1917 рр.) : Покажчик архівних
документів.— К., 1977.— С. 84—223.
35 Адресная книжка большевистской газети «Новая жизнь» (1905 г.) // Вопр.
истории КПСС.— 1975.— № З,—С. 105—115.
33 ІД моргун П. М. В. І. Ленін і більшовицькі організації України.— К.,
1979.— 303 с.
37 Варгатюк П. Л. В. І. Ленін і більшовицькі організації України (1894 — по
чаток 1918 р.) // Укр. іст. ’журн. —1980.— № 4.— С. 53—64; Варгатюк П. Л.
В. І. Ленін і створення та діяльність більшовицьких організацій Придніпров’я і Дон
басу (1894—1907 рр.) // Укр. іст. журн.— 1981.— № 4.— С. 69—80; Варгатюк П. Л.
В. Й. Ленин и становленій большевистских организаций Украйни // Великой партии
отряд : Из истории большевистских организаций Украйни.— Киев, 1983.— С. 7—
48; та ін.
38 Демченко Е. П. Издание марксистской книги на У крайнє до Великого Ок-
тября.— Киев, 1987.— 161 с.; Близь І. І. Видання і розповсюдження перекладної
марксистської літератури на Україні в 1905—1907 рр. // Укр. іст. журн.— 1976.—
№ 9.— С. 58—65; Близь І. І., К і з ч е н к о В. І. Розповсюдження марксистсько-ленін
ських видань на Україні в 1905—1907 рр. // Там же.— 1980.— № 12.— С. 78—85; За
вадська Е. М. Твори В. І. Леніна в нелегальних бібліотеках київських соціал-де
мократів (1894—1904 рр.) // Там же.— 1978.— № 8.— С. 103—ПО; Терещенко
О. Б. Твори В. І. Леніна в бібліотеках півдня України і Криму (1897—1907 рр.) //
Там же.— 1983.— № 4.— С. 99—104.
39 Сарбей В. Б. Праця В. І. Леніна в «Киевском слове» в 1905 р. // Там же.—
1977,—№ 4.— С. 57—61.
Дослідникам вдалося позбутися описовості і розпочати справді
наукове розв’язання поставлених питань. Найважливішим досягненням
цього часу став вихід у світ монографії П. М. Шморгуна, яка охоплює
весь досліджуваний період36. У ній, на відміну від попередньої фунда
ментальної монографії О. Т. Юрченка, вже зроблено грунтовний істо
ріографічний огляд проблеми, проаналізовано праці попередників, вне
сено ряд уточнень, введено до наукового обігу значну кількість нових
архівних документів.
Продовжує розробку теми П. Л. Варгатюк37 38. Дослідники Е. П.
Демченко, І. І. Близь, Е. М. Завадська, О. Г. Терещенко поглиблюють
вивчення питань, пов’язаних з виданням і розповсюдженням ленінських
праць на Україні33.
Тривав пошук перевидань ленінських праць на Україні. Так,
В. Г. Сарбей розшукав у газеті «Киевское слово» написану В. І. Лені
ним резолюцію «Постанова Виконавчого комітету Петербурзької Ради
робітничих депутатів 14 (27) листопада 1905 р. про заходи боротьби з
локаутом» 39, І. І. Близь — видання Путивльською групою РСДРП лис
тівки «Три конституції або порядки державного устрою», а О. В. Хо
роших — гектографічний примірник листа «До питання про доповіді
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 39
В. В. Кривоіиея
комітетів і груп РСДРП загальнопартійному з’їздові»40. Знайдено й
невідомі раніше публікації ленінських праць: стаття в одеській газеті
«Коммерческая Россия», а також написаний Володимиром Іллічем
проект резолюції до IV (Об’єднавчого) з’їзду РСДРП — у полтавській
легальній соціал-демократичній газеті «Колокол» 41. В цей же час ли
ше стосовно періоду 1903—1907 рр. виявлено ще близько 70 фактів
розповсюдження ленінських праць42. Тому правомірна постановка пи
тання про необхідність їх фіксації у нових виданнях названих вище
покажчиків.
40 Хороших А. В. Листовки революционньїх социал-демократических организа-
ций (1895—1904 гг.) как исторический источник : Автореф. дис.... канд. ист. наук.—
Киев, 1974 —С. 12.
41 В а р г а т ю к П. Л., Ш м о р г у н П. М. «Бельїе пятна», забьітьіе имена, поиск
истиньї // Коммунист Украйни.— 1989.— № 2.— С. 70.
42 Там же.
43 Курас И. Ф. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобур-
жуазньїх вартий на Украяне.— Киев, 1978.— 314 с.; Назаренко І. Д. Під ленін
ським прапором: Ленін і революційно-визвольна боротьба трудящих України в трьох
революціях,—К., 1978.—216 с.
44 Петровский Г. И. Наш мудрий вождь.— М., 1970.— С. 18.
45 Каткова 3. Д., Мельников М. Ф. Назв, праця.— С. 70.
Поглиблюється вивчення джерел і фактів, пов’язаних із ставлен
ням В. І. Леніна до національного руху на Україні. Сучасний рівень
дослідження цього питання відображають, хоч і по-різному, праці
І. Ф. Кураса та І. Д. Назаренка 43. Якщо І. Д. Назаренко насамперед
аналізує відповідну ленінську теоретичну спадщину, то І. Ф. Курас
більше уваги приділяє розкриттю конкретно-історичного аспекту.
Таким чином, 70-ті — перша половина 80-х років характеризують
ся уточненням і узагальненням нагромадженого матеріалу, постанов
кою розробки досліджуваної проблематики на наукову основу.
І все ж, незважаючи на наявність значної кількості публікацій з
даної проблеми, методика їх створення вже не відповідає рівню вимог
сьогодення. Аналіз показує, що основна маса досліджень припадає на
час відзначення 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, надалі від
бувалося поглиблення вивчення питань видання та розповсюдження
літератури. Склалося становище, коли можливості таких джерел, як
12-томна Біохроніка В. І. Леніна, його листування з місцевими пар
тійними організаціями (союзне видання якого багатше фактичним
матеріалом з історії більшовицької організації України, ніж поперед
нє республіканське), були використані не повністю. Не знайшла свого
дальшого розвитку досліджувана тематика в нарисах історії місцевих
партійних організацій. Вони не тільки не поглибили вивчення питань,
а й не ввібрали в себе уже досягнутого.
Все ж у повторних чи наступних виданнях таких фундаменталь
них праць, як нариси історії обласних партійних організацій, історії
Компартії України, багатотомна «Історія міст і сіл УРСР», автори
яких не ставили своєю метою спеціальну розробку даної теми, висвіт
лення пов’язаних з нею питань, було кращим, ніж у попередніх.
У розкритті цієї важливої проблеми мають місце і негативні тен
денції: з одного боку—перебільшення ролі В. І. Леніна в діяльності
місцевих парторганізацій, а з другого — її замовчування. Зокрема,
перша з названих тенденцій виявляється в неправильному розумінні
стосунків В. І. Леніна із соратниками, членами ЦК. Так, ленінська
порада депутатам-більшовикам IV Державної думи частіше їздити
по країні44 безпідставно трансформується авторами однієї із статей у
конкретне доручення Г. І. Петровському поїхати у грудні 1913 р. в
місто Миколаїв 4S. Складається враження, що більшовики все робили
тільки за дорученням В. І. Леніна чи з його ініціативи. Сподвижники
і навіть соратники Володимира Ілліча перетворюються таким чином у
безініціативних виконавців, принижується роль ЦК як колективного
40 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
органу. Такі підходи лише спотворюють справжню роль В. І. Леніна
в партії.
Цьому сприяють і такі прикрі випадки, коли неправильні гіпотези
перетворюються в безапеляційні твердження, як це сталося, наприклад,
з міркуванням І. Верховцева в інтерпретації авторів нарисів історії
Миколаївської партійної організації. У зв’язку з винесенням на засі
дання Ради партії питання про конфлікт у Миколаївському комітеті
В. І. Ленін у травні 1904 р. направив Південному бюро ЦК РСДРП
ряд запитань 46. І. Верховцев запропонував таку версію: очевидно, для
того, щоб детальніше висвітлити питання, які цікавили В. І. Леніна,
В. В. Воровський у травні 1904 р. непомітно для поліцейських спосте
рігачів відправився до Миколаєва 47. Ця версія в нарисах історії об
ласної парторганізації дістає вже такий вигляд: у зв’язку з ленінським
листом керівник Південного бюро ЦК РСДРП В. В. Воровський виїз
див до Миколаєва для з’ясування причин виникнення конфлікту в
Миколаївському комітеті. Після детальної перевірки, розмов з місце
вими працівниками він надіслав В. І. Леніну відповідь на всі за
питання 48.
46 Ленін В. І. Південному бюро Центрального Комітету РСДРП // Повне зібр.
творів.— Т. 46.— С. 351—352.
47 Верховцев И. Жизнь, отданная великому делу.— М., 1959.— С. 53.
48 Очерки истории Николаевской областной партийной организации.— Одесса,
1980 —С. 17.
49 Переписка В. И. Ленина...— Т. 2.— С. 352, 359.
50 Ленін В. І. Промови про кооптацію в комітети і про право ЦК вводити до
них нових членів. 5(18) червня : Рада РСДРП, 31 трав, і 5 червня (13 і 18 черв.
1904 р.) // Повне зібр. творів.— Т. 8. —С. 417—418.
61 Демиденко Г. Г. Советская историография жизни и деятельности соратни-
ков В. И. Ленина.— Харьков, 1985.— 149 с.
Однак усе це не відповідає дійсності. Адже, по-перше, зміст ленін
ського листа членам Південного бюро ЦК, у тому числі В. В. Верон
ському, залишився невідомим, оскільки написаний хімічним спосо
бом, текст листа не проявився 49. По-друге, В. І. Ленін необхідних йо
му відомостей не отримав і на засіданнях Ради партії дуже обережно
користувався попередніми даними, які одержав від I. X. Лалаянца 50.
Цей приклад демонструє необхідність комплексного і об’єктивного ви
користання джерел.
Одним з недостатньо розроблених аспектів проблеми є роль пред
ставників центральних більшовицьких органів на Україні. В літерату
рі згадується тридцять повноважних працівників — більшовиків, що
побували на Україні з осені 1903 по березень 1917 р., в тому числі сім
членів ЦК та один кандидат у члени ЦК. В ряді монографій і брошур
розглядаються питання, пов’язані з перебуванням тут Г. М. Кржижа-
новського, Д. І. Ульянова, I. X. Лалаянца, В. В. Веронського, Р. С.
Землячки, М. І. Васильєва-Южина, С. І. Гусєва, Г. К. Орджонікідзе,
О. В. Шотмана, Г. І. Петровського, М. К. Муранова. Аналіз літератури,
присвяченої цим діячам, зроблено в монографії Г. Г. Демиденко51.
Згадки про доручення такого порядку О. І. Рикову, М. М. Ессен,
М. І. Лядову, П. Г. Смідовичу є в біографічних статтях про їхню ді
яльність і потребують додаткових уточнень. У деяких наукових пра
цях містяться відомості про перебування на Україні агентів ЦК
О. М. Ессена, М. К. Владимирові В. Богомолова, С. В. Модестова,
О. К Веронського, В. Залежського, Ю. X. Лутовинова, І. С. Ган
ського та деяких інших. Однак питання про роль членів та агентів
ЦК у діяльності місцевих партійних організацій ще не стало об’єктом
спеціального дослідження, хоч, безумовно, матеріали, пов’язані з цією
діяльністю, допомагають'багато в чому по-новому розглянути і діяль
ність місцевих комітетів.
Поряд з вивченням цього питання постає необхідність досліджен
ня історії діяльності на Україні установ ЦК партії, в яких працювали
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, А®6 41
В. В. Кривошея
більшовики. Це передусім Південне бюро ЦК РСДРП, Південно-тех
нічне бюро, які діяли в Києві, а також установи, що перебували в
Одесі — Південне бюро ЦК РСДРП та друкарня ЦК. Наявна літера
тура, присвячена цим питанням, в основному поверхова і не дає від
повіді на ряд істотних питань 52.
52 Ч е р н у х а Г. А. В. И. Ленин и Южное бюро ЦК РСДРП // Из истории
местньїх организаций Компартии Украинн.— Харьков, 1964.— Вьіп. 3.— С. З—11; 3 а-
ш к і л ь н я к П. С. В. І. Ленін і Південне бюро ЦК РСДРП // Наукові праці з історії
КПРС,—к., 1970,— Вип. 36 —С. 3—15.
53 Невский В. И. Партийная организация в Харькове 1912 года // Из зпохи
«Звездьі» и «Правдьі». Вьш. II.—М.; Л., 1922.—С. З—121; Адамович Е. Восста-
новление подпольной большевистской организации в Харькове в 1911—1912 содах //
Летопись революции.— 1924.— № 1.— С. 137—170; Росновский А. Из зпохи «Звез-
дьг» и «Правдьі» в Києве // Летопись революции.— 1926.— № 6.— С. 101—133; Г а в-
рилов М. «Правда» й Київська організація 1911—1913 рр. // Нелегальна організація
РСДРП у Києві (1910—1914).— X., К., 1930.— С. 92—93.
54 Баевский Д. А. История рабочей печати в России. Вьіп. 1 (1878—1907).—
№., 1923.—307 с.; Павлова М. Рабкорьі «Искрьі», «Вперед», «Пролетарий» // Про-
лет. революции. — 1930.—№ 5. — С. 135—138.
55 Бриль М. Робкори України на сторінках «Правди» (1912—1914 рр.) // Роб-
селькор.— 1941.— № 8.— С. 4—6; Рубач М. А. До сорокаріччя «Правди» : Роль
«Правди» в новому революційному піднесенні 1912—1914 рр. на Україні // Вісн. АН
УРСР.— 1952.— № 5.— С. 32—44; Бадиян Е. М. Большевистская «Правда» и ра-
бочее движение в Харькове (1912—1914 гг.) // Уч. зап. Харьков. ун-та.— Т. 62. Труди
кафедри марксизма-ленинизма и диалектического и исторического материализма. —
Т. 1.— 1955.—С. 43—53.
” Лось В. Е. Роль більшовицької газети «Вперед» в розвитку революційної
боротьби на Україні в 1905 р. Ц Наук. зап. Київ, ун-ту.— Т. 14.—- Вип. 5.— к, 1954.—
C. 105— 120; Б у д н'і к о в В. П. Газета «Пролетарий» і її роль в революційному русі
на Україні в 1905 р.— К., 1955.— 175 с.
57 Велігура І. М. Преса більшовиків на Україні в період російської революції
1905—1907 рр. // Під прапором марксизму-ленінізму : 36. статей.— К., 1959.— С. 63—
94; Ш моргун П. М. Большевистские организации Украинн в период революции
1905—1907 гг.— Киев, 1975.— 181 с.
58Добровольський Л. Г. Газета «Правда» і робітничий рух на Україні в
1912—1914 рр.— К., 1960.— 111 с.; Слюсар енко Ю. О. Роль «Правди» в розвитку
революційного робітничого руху на Україні в 1912—1914 рр. // Під прапором марк
сизму-ленінізму : 36. статей.— К., 1959.— С. 95—118; Олейниченко В. И. Ленин-
ская «Правда» и подьем революционного движения на Украине (1912—1914 гг.) Ц
Коммунист Украинн.— 1962.— № 5.— С. 41—48; Щокіна О. М. З досвіду боротьби
більшовиків за маси (1910—1914 рр.) // Укр. іст. ж урн.— 1961.— № 4.— С. 89—90;
Варгатюк П. Л., Шморгун П. М. Ленінська газета «Правда» і Україна (1912—
1914 рр.).—К., 1972.— 48 с.
59Щербаченко Б. М. Большевистская «Правда» и страховая рабочая ком-
пания в Харькове (1912—1914 гг.) // Уч. зап. Харьков. ун-та, 1962.— Т. 123. Труди
42 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
Важливе значення для повноти розкриття розглядуваної пробле
матики має дослідження впливу центральної більшовицької преси на
політичне виховання трудящих України. Робота в цьому напрямі роз
почалася в 20-ті роки з перевидання повних текстів газет, а також
спогадів окремих осіб про роль «Правди» в політичному вихованні
пролетаріату окремих міст53. Хоч у той же час дослідники тільки
розпочали вивчення історії більшовицької преси в Росії в цілому, але
вони вже змогли поставити як окрему проблему діяльність робкорів 54.
Протягом другого періоду (до середини п’ятдесятих років) дослід
ження з цієї тематики стосувалися тільки ролі газети «Правда»55.
Лише у зв’язку із святкуванням 50-річчя першої російської революції
з’явилися праці, в яких йшлося про вплив більшовицьких друкованих
органів 1905 року — газет «Вперед» і «Пролетарий» — на революцій
ні події на Україні56.
Пізніше питання про вплив газет «Вперед» і «Пролетарий» роз
роблялися І. М. Велігурою та П. М. Шморгуном57, а «Социал-демо-
крат», «Звезла», «Правда» — Л. Г. Добровольським, Ю. Слюсаренком,
B. Олійниченком, О. Щокіною. При цьому особлива увага приділялася
вивченню впливу ідей, що їх несла газета «Правда» . Дослідники
охарактеризували такі основні райони її розповсюдження як Донбас,
Харків, Одеса . В цілому ж по всіх названих виданнях були проведені
58
59
В. І. Ленін і більшовицькі організації України
підрахунки кількості кореспонденцій про Україну і з України, зробле
но глибокий аналіз змісту номерів газет. Та перед ученими ще поста
ють питання про кількість відправлених і отриманих місцевими орга
нізаціями окремих номерів центральних друкованих органів партії,
шляхи відправки і час отримання, випадки передруку їх матеріалів на
місцях, про географію розповсюдження різних номерів газет на тери
торії, що знаходилася у сфері впливу конкретного комітету. Потрібно
також простежити зв’язки між розповсюдженням газет та революцій
ними виступами робітничого класу, розкрити роль друкованих органів
у вихованні нових кадрів партії. З’ясування цих питань допоможе
розв’язанню проблеми в цілому.
Комплексне вивчення проблеми «В. І. Ленін і більшовики на
Україні» вимагає:
— аналізу та оцінки значення всіх аспектів багаторічних зв’язків
В. І. Леніна з більшовицькими організаціями України, у тому числі —
зустрічей з місцевими партійними працівниками, з’ясування кількості
та регулярності направлення на Україну професійних революціонерів,
інтенсивності та змісту листування, виявлення періодів наявності чи
відсутності зв’язків місцевих парторганізацій з В. І. Леніним;
— поглиблення розробки питань та виявлення нових фактів,
пов’язаних з виданням і особливо з розповсюдженням ленінських праць
на Україні;
— аналізу історичного досвіду (як позитивного так і негативного)
діяльності місцевих організацій по втіленню в життя ленінської такти
ки в різні періоди революційної практики;
— уточнення кількості і ролі уповноважених ЦК РСДРП, БКБ,
Більшовицького центру в діяльності організацій РСДРП на Україні;
— з’ясування ролі В. І. Леніна в утворенні та діяльності установ
ЦК на Україні, часу їх функціонування, складу, повноважень і зна
чення діяльності;
— спеціальних досліджень аспектів проблеми, пов’язаних з діяль
ністю Луганської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської та Кре
менчуцької партійних організацій;
— дослідження участі членів РСДРП (більшовиків і меншовиків)
з України в II—V з’їздах, партійних конференціях цього часу;
— дослідження ролі більшовицьких газет «Новая жизнь», «Новий
луч», «Рабочая молва», «Новое зхо» (Петербург), «Волна», «Вперед»,
«Зхо» (Москва) у політичному вихованні трудящих України;
— вивчення впливу на організації РСДРП України членів та
агентів ЦК—меншовиків ;**
— дослідження впливу на робітничий клас України меншовицьких
центральних газет «Искра» (після другого з’їзду РСДРП), «Луч»,
віденської «Правди», журналу «Голос социал-демократа» .**
опорной кафедри истории КПСС.— Т. І.— С. ЗО—42; Максимов А. М. Распростра-
нение газети «Правда» в Донбассе в 1912—1914 гг. // Вопр. истории.— 1962, № 11.—
С. 209—214; Одесса на страницах «Правди» : Сб. статей,—Одесса, 1962.— 148 с.
* На Україні працювали члени й агенти ЦК—меншовики Р. С. Гальберштадт,
Шнеєрсон, представник Троцького А. А. Иоффе та ін. Досі не проаналізовано, який
вплив мала присутність видатних діячів меншовизму на внутріпартійну боротьбу у
місцевих організаціях РСДРП.
** Гострота цього питання зумовлюється тим, що аналіз свідчить про наявність
в організаціях РСДРП літератури обох напрямів. А це вимагає дослідження її
впливу з порівнянням більшовицьких та інших видань.
Розв’язанню цих проблем сприятиме:
— завершення видання ленінського листування з місцевими парт-
організаціями, яке вклібчало б у себе матеріали всього періоду бо
ротьби проти самодержавства;
— вихід у світ доповнених покажчиків «Видання творів В. І. Ле
ніна на Україні», «Твори В. І. Леніна на Україні»;
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6 43
В. В. Кривошея
— перевидання повних текстів центральних більшовицьких газет
та окреме видання текстів місцевих більшовицьких газет на Україні.
Водночас (поряд з енциклопедичним довідником Інституту історії
АН УРСР «Пролетарські революціонери на Україні») доцільно було б
підготувати й здійснити такі видання: «Визначні діячі революційного
руху на Україні. Автобіографії», «Діячі революційного руху на Украї
ні. Біо-бібліографічний довідник», де б дістала відображення діяль
ність соратників В. І. Леніна на Україні, а також видати збірник ста
тей «В. І. Ленін і більшовицькі організації України», в якому б на
основі єдиної методики були досліджені названі питання на прикладі
основних партійних організацій.
Вирішення складних завдань, пов’язаних з розробкою цієї важли
вої проблематики, можливе лише при опорі на досягнутий рівень у її
вивченні. Тому цілком закономірно, що друга половина 80-х років, як
і початок попереднього періоду, характеризується появою праць, у
яких підбиваються підсумки досліджень і ставляться завдання 60. Нові
умови розвитку історико-партійної науки, які започаткував квітневий
(1985 р.) Пленум ЦК КПРС, дають можливість піднести дослідження
проблеми на більш високий науковий рівень.
60 Кондуфор Ю. Ю., С а р б е й В. Г. Нравственньїй потенциал большевизма //
Коммунист Украиньї.— 1989.— № 1.— С. 66—73; Варгатюк П. Л., Ш м о р г у н П. М.
«Бельїе пятна», забнтьіе имена, поиск истинм // Там же.— 1989.— № 2.— С. 69—76.
Одержано 15.12.89
Анализируется советская историческая литература, посвященная связям В. И. Ленина
и руководиммх им центральних органов РСДРП с большевистскими организациями
Украиньї в августе 1903 — феврале 1917 гг. Дается периодизация историографической
разработки данной проблематики, делается попьітка определения задач, связанньїх
с дальнейшим комплексним ее изучением.
44 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. № 6
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210536 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:31Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кривошея, В.В. 2025-12-10T17:34:32Z 1990 В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) / В.В. Кривошея // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 34–44. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210536 Аналізується радянська історична література, присвячена зв’язкам В. І. Леніна і керованих ним центральних органів РСДРП з більшовицькими організаціями України у серпні 1903 — лютому 1917 рр. Дається періодизація історіографічної розробки даної проблематики, робиться спроба визначення завдань, пов’язаних з дальшим комплексним її вивченням. Анализируется советская историческая литература, посвящённая связям В. И. Ленина и руководимых им центральных органов РСДРП с большевистскими организациями Украины в августе 1903 — феврале 1917 гг. Приводится периодизация историографического изучения данной проблематики и предпринимается попытка определить задачи, связанные с её дальнейшим комплексным исследованием. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історіографія та джерелознавство В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) В. И. Ленин и большевистские организации Украины (август 1903 г.— февраль 1917 г.) Article published earlier |
| spellingShingle | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) Кривошея, В.В. Історіографія та джерелознавство |
| title | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| title_alt | В. И. Ленин и большевистские организации Украины (август 1903 г.— февраль 1917 г.) |
| title_full | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| title_fullStr | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| title_full_unstemmed | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| title_short | В. І. Ленін і більшовицькі організації України (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| title_sort | в. і. ленін і більшовицькі організації україни (серпень 1903 р.— лютий 1917 р.) |
| topic | Історіографія та джерелознавство |
| topic_facet | Історіографія та джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210536 |
| work_keys_str_mv | AT krivošeâvv víleníníbílʹšovicʹkíorganízacííukraíniserpenʹ1903rlûtii1917r AT krivošeâvv vileninibolʹševistskieorganizaciiukrainyavgust1903gfevralʹ1917g |