ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення)
У статті на основі головним чином архівного матеріалу розглядається внутрішнє життя ВКП(б), її склад і розстановка партійних сил напередодні Великої Вітчизняної війни. По-новому висвітлюється організаторська й ідеологічна діяльність партії по підготовці радянського народу до оборони країни. Автор...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 1990 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210539 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) / В.Г. Количев // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 3–12. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859607565999013888 |
|---|---|
| author | Количев, В.Г. |
| author_facet | Количев, В.Г. |
| citation_txt | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) / В.Г. Количев // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 3–12. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | У статті на основі головним чином архівного матеріалу розглядається внутрішнє життя ВКП(б), її склад і розстановка партійних сил напередодні Великої Вітчизняної війни. По-новому висвітлюється організаторська й ідеологічна діяльність партії по підготовці радянського народу до оборони країни. Автор викладає свій погляд на роль адміністративно-командної системи у зміцненні обороноздатності Радянської держави.
В статье на основе главным образом архивного материала рассматривается внутренняя жизнь ВКП(б), её состав и расстановка партийных сил накануне Великой Отечественной войны. По-новому освещается организаторская и идеологическая деятельность партии по подготовке советского народа к обороне страны. Автор излагает свой взгляд на роль административно-командной системы в укреплении обороноспособности Советского государства.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:31Z |
| format | Article |
| fulltext |
СТАТТІ
В. Г. Количев (Москва)
ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр.*
* Закінчення. Початок див.: Укр. іст. жури.— 1990.— № 5.
30 КПСС о Вооруженнмх Силах Советского Союза : Документи, 1917—1981 —
М„ 1981—С. 268.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 1*3
У статті на основі головним чином архівного матеріалу розглядається внутрішнє жит
тя ВКП(б), її склад і розстановка партійних сил напередодні Великої Вітчизняної
війни. По-новому висвітлюється організаторська й ідеологічна діяльність партії по під
готовці радянського народу до оборони країни. Автор викладає свій погляд на роль
адміністративно-командної системи у зміцненні обороноздатності Радянської дер
жави.
У передвоєнні роки дедалі більше місце в діяльності ЦК ВКП(б) та
його Політбюро займали питання військового будівництва, зміцнення
бойової могутності армії та флоту. Наприкінці квітня 1937 р. було лік
відовано Раду Праці і Оборони. За рішенням ЦК ВКП(б) від 27 квітня
«з метою об’єднання всіх заходів і питань оборони» при Раднаркомі
СРСР було створено Комітет оборони на чолі з В. М. Молотовим * 30.
До його складу входили 8 членів і кандидатів у члени Політбюро та
З члени Центрального Комітету. В грудні 1937 р. було затверджено
виділення з Наркомату оборони СРСР самостійного Комісаріату у вій
ськово-морських справах, йому були підпорядковані всі флоти і фло
тилії, частини берегової оборони та морської авіації. Першим наркомом
у військово-морських справах став колишній начальник Політуправлін-
ня РСЧА і заступник наркома оборони армійський комісар 1-го рангу
П. О. Смирнов. 13 березня 1938 р. за рішенням ЦК ВКП(б) і РНК
СРСР при Наркоматі оборони було створено Головну військову Раду
РСЧА у складі К. Є. Ворошилова (голова), й. В. Сталіна, І. Ф. Федька,
Л. 3. Мехліса, Ю. О. Щаденка, Б. М. Шапошникова, В. К- Блюхера,
С. М. Будьонного та Г. І. Кулика. В жовтні 1938 р. склад Ради було
збільшено до 111 чол. А незабаром було затверджено Головну військо
ву Раду Військово-Морського Флоту, до якої ввійшли нарком ВМФ
П. О. Смирнов, кандидат у члени Політбюро, секретар ЦК ВКП(б)
А. О. Жданов та 7 інших партійних і військових працівників.
Політбюро займалося затвердженням ділянок роботи персонально
за кожним членом Комітету оборони і головних військових рад. У 1937—
1938 рр. на багатьох засіданнях Політбюро з їх складу були виключені
десятки репресованих згодом членів або вирішувалося питання про
арешт того чи іншого члена Комітету оборони чи головних військових
рад як «ворогів народу», «агентів японської або німецької розвідок».
Склад цих органів майже повністю змінювався кілька разів. Політ
бюро затверджувало персональне призначення кожного працівника ви
щого командного складу Збройних Сил.
Центральний Комітет розглядав також питання про створення вій
ськових рад в округах й запровадження інституту військових комісарів
(1937 р.), дальше посилення Червонопрапорного Балтійського, Чорно
морського, Північного й Далекосхідного флотів (1939 р.), реорганізацію
Управління бойової підготовки Червоної Армії, організаційну структуру
Наркомату оборони, Військово-Повітряних сил Червоної Армії, утво
рення інспекції НКО, протиповітряну оборону СРСР, про впровадження
В. Г. Количев
повної єдиноначальності й скасування інституту військових комісарів
(1940 р.), про розробку мобілізаційних планів на 1940 р. і 1941 р. тощо.
Коли 7 січня 1939 р. в шести військових округах було оголошено
часткову мобілізацію до Червоної Армії, вона виявила цілий ряд знач
них недоліків в обліку особового складу, приписаного до певних воїн
ських частин, плутанину у постачанні частинам і з’єднанням, що фор
мувалися, автотранспорту, стройових і обозних коней та упряжі, іншого
спорядження. У ряді місць до армії мобілізували всіх керівних праців
ників підприємств і навіть цілих районів, і вони виявилися обезглавле
ними. Органи місцевого військового управління були застигнуті зне
нацька, а деякі їх працівники спочатку розгубилися й втратили конт
роль над обстановкою. Через це місцевим партійним комітетам дово
дилося брати на себе все керівництво мобілізаційними заходами, і вони
за допомогою комуністів зуміли швидко налагодити справу31.
31 ЦПА ІМЛ при ЦК КПРС, ф. 71, оп. 25, спр. 3540, арк. 10.
4 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. № 6
Для узагальнення досвіду проведеної мобілізації й розробки необ
хідних заходів щодо поліпшення її в майбутньому і ліквідації виявле
них помилок та недоліків Центральний Комітет ВКП(б) створив у
жовтні 1939 р. комісію в складі 38 чол. (до неї ввійшли К. Є. Вороши-
лов, А. О. Жданов та ін.). Комісія дійшла висновку, що хоч мобілізацію
й було проведено в призначені урядом строки, в роботі місцевих пар
тійних і радянських органів мали місце великі недоліки.
За рекомендаціями комісії Центральний Комітет ВКП(б) і Рада
Народних Комісарів СРСР накреслили цілий ряд заходів, щоб у май
бутньому помилки в проведенні мобілізації не повторилися. Запро
ваджувався єдиний облік військовозобов’язаних запасу, включаючи й
тих, хто знаходився на особливому обліку в наркоматах. При Комітеті
оборони РНК СРСР було створено Центральну комісію по відстрочках
для кваліфікованих працівників оборонної промисловості. Було визна
чено, що перші секретарі партійних комітетів і голови відповідних ви
конкомів Рад особисто відповідають перед ЦК ВКП(б) і РНК СРСР
за успішну підготовку й проведення мобілізації. На випадок нової мобі
лізації на місцях створювалися комісії у складі першого секретаря
парткому, голови виконкому, завідуючого військовим відділом партій
ного комітету, військового комісара і начальника управління (відділу)
НКВС. Усі рішення комісій мали силу постанови відповідного Раднар-
кому чи виконкому й втілювалися в життя негайно.
Першим секретарям республіканських і місцевих партійних комі
тетів та завідуючим їхніми військовими відділами належало найближ
чим часом розробити мобілізаційні плани. В них мали бути списки
комуністів, що мобілізовувалися до РСЧА, із зазначенням їхньої ква
ліфікації, дібраних на їхнє місце нових керівних працівників і кому
ністів, що не призивалися до армії і займалися політико-масовою ро
ботою з населенням та призовниками тощо. Списки тих, хто підлягав
мобілізації, необхідно було перевіряти раз у три місяці для внесення
змін, що сталися.
Березневий (1940 р.) Пленум ЦК ВКП(б), обговоривши підсумки
і уроки війни з Фінляндією, виявив серйозні недоліки в підготовці ча
стин і з’єднань Червоної Армії до бойових дій. Значення карельської
ділянки, як і всього фінляндського театру воєнних дій, а також фінська
армія як реальний противник були недооцінені. Війська Ленінградсько
го округу до війни з фінською армією не були підготовлені ні з орга
нізаційно-технічного, ні з тактичного боку. Погано підготовленими ви
явилися до керівництва частинами й підрозділами командири полків
і особливо рот та взводів. Вимушене висування командирів на вищі
посади через масові репресії привело до того, що полками нерідко ко
мандували капітани, а ротами — лейтенанти й молодші лейтенанти,
які не мали необхідної підготовки, командирських навичок і службового * 4
ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр.
досвіду. Вони погано вели розвідку противника, не вміли належним чи
ном налагодити взаємодію й командування боєм. Мали місце істотні
недоліки в підготовці молодшого командного й рядового складу, в нав-
ченості бойових дій у складі підрозділів і частин.
Пленум відзначив слабку роботу місцевих партійних, профспілко
вих і оборонних організацій по підготовці трудящих Радянської країни
до захисту Батьківщини. Військовозобов’язані запасу, призвані до Чер
воної Армії, виявилися погано навченими ближнього бою, маскування
й орієнтування на місцевості. 18—19-річні юнаки морально й фізично
були слабо підготовленими до труднощів похідно-бойового життя, не
вміли діяти на засніженій місцевості і в лісі, ходити на лижах, швидко
влаштовувати пункти зігрівання, готувати страви під час переходів.
У передвоєнні роки Центральний Комітет партії приділяв велику
увагу технічному оснащенню Збройних Сил. За його рішенням у 1937 р.
було збільшено обсяг капіталовкладень по Наркомату оборонної про
мисловості і оборонних об’єктах Наркомату важкого машинобудування.
А коли в січні 1939 р. Наркомат оборонної промисловості було поділено
на чотири — авіаційної промисловості (нарком Л. М. Каганович, по
тім— О. І. Шахурін), суднобудування (нарком І. Ф. Тевосян), боє
припасів (І. П. Сергєєв) і озброєння (Б. Л. Банников), асигнування
для них стали ще більшими. На потреби оборони країни з державного
бюджету в 1939 р. було відпущено 39,2 млрд. крб., у 1940—56,8 і в
1941 р.— 70,9 млрд. крб. Це становило, відповідно, 25,6, 32,6 і 43,4%
усіх витрат бюджету32. Приріст оборонної промисловості протягом
трьох років третьої п’ятирічки утричі перевищував загальний приріст
промислової продукції.
32 Красная звезда.— 1989.— 22 июня.
33 Известия ЦК КПСС,— 1990,—№ 2,—С. 194—195.
34 ЦПА ІМЛ при ЦК КПРС, ф. 17, оп. З, спр. 1029, арк. 2.
Політбюро ЦК ВКП(б) тримало в своїх руках керівництво роз
робкою нових систем озброєння і якнайшвидшим впровадженням їх
у серійне виробництво. На його засіданнях обговорювалися питання
про реконструкцію існуючих і будівництво нових авіаційних і авіамо
торних заводів, про організацію серійного виробництва літаків 1-26
(Як-1), сконструйованих О. С. Яковлєвим, літаків типу «100» у варі
анті пікіруючого бомбардувальника, збільшення дальності винищува
чів і налагодження їх виробництва на заводах, про виготовлення но
вих зразків озброєння для Наркомату оборони.
Для швидшого розвитку авіаційної промисловості у східних райо
нах ЦК партії доручив у лютому 1940 р. ряду обкомів узяти під свій
контроль виконання її замовлень, подати авіазаводам максимальну
допомогу в забезпеченні електроенергією, паливом і робочою силою,
а також поліпшити на них партійно-масову роботу. Коли наприкінці
1940 р. гостро постало питання про переозброєння військової авіації
новими типами літаків, Політбюро своїм рішенням зажадало від ди
ректорів заводів щоденних повідомлень у ЦК ВКП(б) і Наркомат аві
аційної промисловості про кількість прийнятих військпредами моторів,
бойових і учбових літаків кожного типу33.
Центральний Комітет партії уважно стежив також за випуском
нових зразків танків, артилерійських гармат та іншого озброєння. В
травні 1940 р. Політбюро розглянуло питання про збільшення випуску
танків КВ, а на початку червня — Т-34. Обговорювалися також питан
ня про постачання Червоній Армії мотоциклів, налагодження вироб
ництва гвинтівок на Подільському механічному заводі. Наприкінці
1940 р. Політбюро затвердило програму випуску авіаційного озброєн
ня, літаків та авіамоторів на 1941 р. і доручило Наркомату держконт
ролю СРСР взяти під особливий нагляд план військового суднобуду
вання на 1941 р. 34
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. №6 5
В. Г. Количев
Все це свідчить про те, що ЦК ВКП(б) і його Політбюро напере
додні війни постійно тримали у полі зору підготовку країни і армії до
оборони. На жаль, ця робота проводилася такими посиленими темпами
не на початку і, навіть, не в середині 30-х років, а тоді, коли вій
на стояла вже на порозі, і багато важливих рішень виконати вже не
вдалося.
Серйозно і грунтовно займалися оборонними питаннями, підготов
кою населення до збройного захисту країни республіканські й місцеві
партійні комітети. На з’їздах компартій союзних республік, крайових,
обласних, міських і районних партійних конференціях ці проблеми були
серед основних у доповідях і виступах делегатів. Гостро ставилися пи
тання, критикувалися наявні недоліки. Стан оборонно-масової роботи,
діяльність місцевих органів Тсоавіахіму, Товариства Червоного Хреста
і Червоного Півмісяця, спортивних товариств та організацій були пред
метом обговорення на багатьох пленумах і засіданнях бюро республі
канських та місцевих партійних комітетів.
На Пленумі ЦК КП(б) України, наприклад, у липні 1939 р. було
заслухано звіти Дніпропетровської і Кам’янець-Подільської обласних
рад Тсоавіахіму про стан масово-оборонної роботи. Відзначалося деяке
поліпшення в діяльності оборонних організацій України, активізація
керівництва ними з боку партійних комітетів у зв’язку із створенням
військових відділів обкомів, міськкомів і райкомів партії.
Оборонно-масова робота на місцях значно пожвавилася із створен
ням військових відділів у республіканських, крайових, обласних, місь
ких і районних комітетах партії. Вони були запроваджені за рішенням
XVIII партз’їзду в березні—-липні 1939 р. До їх складу входило від
3-х чол. у райкомах й міськкомах до 9—10 чол.— у центральних комі
тетах компартій союзних республік. Вони вели мобілізаційну роботу, по
давали допомогу місцевим військовим комісаріатам у налагодженні
обліку військовозобов’язаних, проведенні часткових мобілізацій, підго
товці та здійсненні призовів молоді до РСЧА і ВМФ, спрямовували
оборонно-масову роботу громадських організацій, особливо оборонних
товариств. Військові відділи створювалися в ряді союзних і республі
канських наркоматів, а також у редакціях центральних і республікан
ських газет та журналів.
На перших порах у роботі військових відділів мали місце істотні
недоліки. В ряді місць вони надто повільно розгортали свою діяльність,
деякі з їхніх працівників не зрозуміли своїх завдань і свою роль зво
дили лише до голого контролю та фіксації роботи військкоматів, а бю
ро парткомітетів недостатньо ними керували.
Поступово військові відділи позбувалися недоліків. У 1940—1941 рр.
вони стали справжніми організаторами оборонно-масової роботи на
місцях. Цьому сприяло те, що республіканські й місцеві партійні комі
тети та їхні бюро відшукали способи кращої допомоги своїм військо
вим відділам, поліпшили керівництво ними. В центральних комітетах
компартій союзних республік, у крайкомах і обкомах періодично про
водилися інструктивні наради, семінари, а в ряді місць — 10—15-денні
курси працівників військових відділів, на яких відбувався обмін досві
дом роботи.
Предметом особливої турботи республіканських і місцевих партій
них комітетів та їхніх військових відділів була підготовка до чергових
призовів молоді в Червону Армію та Військово-Морський Флот. Це
зумовлювалося посиленням воєнної небезпеки, надходженням на озбро
єння армії і флоту нової техніки, а також зниженням призовного віку
у зв’язку з прийняттям нового Закону про загальну військову повин
ність. Юнаки, що закінчували середні школи чи технікуми, вже незаба
ром після випуску призивалися в армію або на флот, маючи при цьому
ті знання з військової справи, які вони здобували в школі. У 1939 р.
в країні було запроваджено початкову й допризовну підготовку у се
L ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
ЦК ВКП(б) у 1938-1941 рр.
редніх школах та інших навчальних закладах. Значні недоліки, виявлені
в справі підготовки поповнення для армії і флоту під час радянсько-
фінляндської війни, змусили партійні комітети та їхні військові відділи
разом з військкоматами удосконалити організацію роботи з призов
никами.
Військові відділи партійних комітетів посилили контроль за до
призовною підготовкою у навчальних закладах, а також військовою
підготовкою допризовників з робітничої молоді, яка проводилася 1—2
рази на тиждень по 2—4 години. Нерідко організовувалися кількаденні
збори допризовників на підприємствах, в установах і закладах із звіль
ненням від роботи для опанування ними основ військової справи і для
перевірки їхньої підготовки до призову в армію.
Приписка до призовних пунктів юнаків 1922—1923 рр. народження,
проведена в країні у січні — лютому 1941 р., пройшла своєчасно, при
великій політичній активності юнаків. Не сталося жодного аморального
вчинку. На зборах, у пресі і в заявах до військкоматів призовники ви
словлювали свою готовність до захисту соціалістичної Батьківщини.
Багато з них подавали заяви про дострокове зарахування до лав Чер
воної Армії. Приписка показала, що у 1941 р. в армію і на флот надій
де грамотне молоде поповнення. Однак серед призовників тільки 0,3%
мали вищу і 2,8 — середню освіту. Щоправда, 11,2% юнаків призовного
віку навчалися у вузах і середніх спеціальних навчальних закладах,
23%—мали незакінчену середню освіту. Вони були підготовлені до
вступу у військові училища, могли поповнити підрозділи й частини ме
ханізованих та технічних військ. Важко було опановувати складну вій
ськову техніку призовникам з освітою 4—6 класів, а їх налічувалося
45,6%. Серед них було й чимало малописьменних (14,9%), які йшли пе
реважно в стрілецькі підрозділи й нестройові частини і з якими коман
дармам довелося чимало попрацювати, щоб вони опанували військову
справу 3S.
35 Там же, ф. 17, оп. 121, спр. 98, арк. 41—48.
36 ЦДА ВМФ, ф. P-1877, on. 1, спр. 13, арк. 21.
37 Див.: КПСС о Вооруженньїх Силах Советского Союза : Документи, 1917—
1981— С. 288—289.
Дещо вищим був рівень підготовки призовників до служби у Вій
ськово-Морському Флоті. Майже половину юнаків, призваних на флот
у 1939 р., становили індустріальні робітники; 2,8% з них були комуні
стами і 54,3% — комсомольцями. 95% юнаків мали вищу і середню ос
віту. Це дало можливість близько 30% призовників направити в школи
учбових загонів флотів, а решту — на кораблі та в стройові частини
Військово-Морського Флоту 36.
В цілому ж допризовна підготовка молоді до служби в армії і на
флоті протягом двох останніх передвоєнних років значно поліпшилася.
Цьому сприяла велика увага місцевих партійних комітетів і керованих
ними комсомольських та оборонних громадських організацій.
Іншим значним питанням, яким упритул займалися республікан
ські й місцеві парткоми, особливо в останні передвоєнні роки була вій
ськова підготовка та перепідготовка командно-начальницького складу
і політпрацівників запасу. За постановою Політбюро ЦК ВКП(б) від
13 березня 1940 р. було проведено переатестування і присвоєння воїн
ських звань працівникам парткомів, переглянуто систему їх військового
навчання 37. Секретарі і завідуючі відділами міських, окружних, облас
них, крайових і центральних комітетів компартій союзних республік,
секретарі й завідуючі військовими відділами райкомів партії, а також
відповідальні й номенклатурні працівники ЦК ВКП(б) проходили вій
ськову перепідготовку на півторамісячних курсах, організованих Нар
коматом оборони. Такі курси були створені при Військово-політичній
академії імені В. І. Леніна, а також у селах Мар’їне (Курська обл.)
та Карпівка (Горьковська обл.), містах Пушкіні (Ленінградська обл.)
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 7
В. Г. Количев
та Хабаровську. До квітня 1941 р. ці курси закінчили 8950 керівних
партійних працівників 38 *.
“ ЦПА ІМЛ при ЦК КПРС, ф. 17, on. 127, спр. 84, арк. 71.
а9 Там же, арк. 70.
" Социалистическое строительство Союза ССР, 1933—1938 гг.— М., 1939.—
C. 131.
Більшість співробітників партійних комітетів та інших політпраців-
ників запасу проходили перепідготовку на окружних військових збо
рах і на заняттях за місцем роботи 1—2 рази на тиждень по 3—4 го
дини. Програму занять розробляли військові відділи парткомів за уча
стю командування воїнських частин. У 1940 р. більшість обкомів пар
тії прийняли спеціальні рішення про військове навчання партійного ак
тиву, в яких зобов’язали відвідувати їх без відриву від партійної робо
ти. До керівництва військовими заняттями залучалися командири запа
су, а в місцях, де були гарнізони,— кадровий командний склад.
У квітні 1941 р. начальник Головного управління політичної про
паганди РСЧА О. І. Запорожець доповідав у ЦК ВКП(б), що близько
76 тис. політпрацівників запасу, або 44% тих, що перебували на облі
ку, пройшли військову перепідготовку на зборах і курсах, з них до
1939 р.— 10,2 тис., у 1939 р.— 26 тис. й у 1940 р.— 39,7 тис. чол.а
Решта — 56%—мали скінчити перепідготовку в 1941 р. Та вони, зви
чайно, не встигли цього зробити до початку Великої Вітчизняної війни.
*
До комплексу заходів щодо підготовки до війни входили завдання
підвищення моральної всеозброєності радянських людей.
Однак зміцнення духовних сил народу в передвоєнні роки відбува
лося суперечливо. З одного боку, у трудящих сильною була не тільки
віра, а й переконаність в ідеалах соціалізму, закладена творами класи
ків марксизму-ленінізму і революційними перетвореннями в Радянській
країні. Ця переконаність підтримувалася й зміцнювалася ідейно-вихов
ними заходами партії, які демонстрували реальні досягнення і вселяли
надії на краще майбутнє. Вона породжувала у радянських людей оп
тимізм, високу політичну і трудову активність, готовність пожертвува
ти особистими інтересами й навіть життям в ім’я своєї країни, її дер
жавних інтересів. З іншого боку, антигуманні, репресивні методи «стиму
лювання» політичної стабільності в країні й трудової активності народу,
які впроваджувалися сталінським керівництвом, викликали у багатьох
людей страх перед репресіями і, як наслідок, апатію та пасивність. А
це породжувало чимало негативних проявів у діях і вчинках людей,
ускладнювало ідеологічну роботу партії.
Бойові дії військ Червоної Армії в регіональних конфліктах 1938—
1940 рр. свідчили, що для перемоги потрібні добре навчені і згуртовані
збройні сили, забезпечені всім необхідним для ведення війни, матері
альна й моральна підтримка армії з боку всього радянського народу.
В боях виявилося значення морального духу воїнів, про що неоднора
зово нагадував В. І. Ленін, готовність радянських бійців і командирів
до масового героїзму. Участь радянських добровольців у війні за рес
публіканську Іспанію в 1936—1939 рр., боротьбі китайського народу
проти агресії японського мілітаризму, допомога Монгольській Народ
ній Республіці у. відсічі агресії Японії в 1939 р., солідарність з усіма
жертвами фашизму стали яскравими проявами інтернаціоналізму ра
дянських людей.
Все це підкреслювало актуальність і значущість ленінського вчен
ня про захист соціалістичної Вітчизни, застосовність положень марк
сизму-ленінізму до сучасності. У творах К. Маркса, Ф. Енгельса,
B. І. Леніна радянські люди знаходили відповіді на багато запитань,
що виникали в процесі соціалістичного будівництва у складній міжна
родній обстановці. Ніколи раніше не було такого попиту на марксист
сько-ленінську літературу, як у два передвоєнні роки. Якщо в 1938 р.
у країні було видано 10,5 млн. примірників творів класиків , то в 40
8 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, Л* 6
ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр.
1939—1940 рр. загальний тираж цієї літератури становив 54 млн.
примірників 41. Наприкінці 30-х років завершився випуск зібрання тво
рів К. Маркса і Ф. Енгельса. За рішенням Центрального Комітету пар
тії в 1941 р. почався випуск четвертого видання творів В. І. Леніна.
41 История Великой Отечественной войньї, 1941—1945.— М., I960.— Т. 1.— С. 428.
42 Партийное строительство.— 1940.— № ІЗ,—С. 58—64.
43 Підраховано за: 50 лет Вооруженньїх Сил СССР.— М., 1968.— С. 220, 227,
233; Правда.— 1984.— 9 июля.
Великий інтерес у радянських людей викликала, зокрема, марксист
сько-ленінська література про війну і армію. Неодноразово видавалися
«Вибрані військові твори» Ф. Енгельса. Особливо важливе значення
мали опубліковані в збірнику праці, в яких викривалися расова теорія
й історичні фальсифікації німецьких мілітаристів. У 1940 р. вийшов під
готовлений Інститутом Маркса — Енгельса — Леніна збірник статей
Ф. Енгельса «Замітки про війну». Партійна преса відзначала зростан
ня актуальності цього збірника у зв’язку з початком другої світової
війни. У статтях Ф. Енгельса засуджувалася Німеччина за пограбу
вання Франції, робився висновок про відповідальність французької
буржуазії за поразку у війні42. Наприкінці 1939 р. було випущено збір
ник промов і статей В. І. Леніна під назвою «На захист соціалістичної
Вітчизни», де викладалися його думки й положення про причини, поход
ження та характер війни в сучасну епоху, про фактори, які впливають
на її хід і результат, коли на захист вітчизни виступають робітники
й селяни. З інтересом зустріли читачі видану в 1940 р. російською мо
вою працю Ф. Мерінга «Нариси з історії війни і воєнного мистецтва».
У квітні 1940 р. в країні широко відзначалося 70-річчя з дня народ
ження В. І. Леніна. За рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) 100-тисячним
тиражем було видано біографію вождя і збірник спогадів про нього.
Особлива увага приділялася тим аспектам життя і діяльності Володи
мира Ілліча, які були зв’язані з організацією ним збройного захисту
завоювань Великого Жовтня.
Посилювався інтерес трудящих до вивчення історії СРСР, особли
во до героїчних традицій боротьби народів Росії проти іноземних за
гарбників, проти зовнішньої і внутрішньої контрреволюції у роки іно
земної воєнної інтервенції та громадянської війни. На підприємствах
і в установах організовувалися гуртки й семінари з історії СРСР. Тема
збройного захисту Батьківщини звучала на теоретичних конференціях,
у військово-історичних лекторіях. їй присвячувалися походи молоді по
рідному краю, по місцях революційної і бойової слави радянського на
роду. Величезний вплив на трудящих справляли зустрічі з учасниками
Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни.
Для вивчення героїчного минулого трудового народу широко вико
ристовувалися ювілеї знаменних подій. У 1939—1940 рр. відзначалося
20-річчя визволення багатьох міст, областей і республік від іноземних
інтервентів та білогвардійських військ, 230-та річниця Полтавської бит
ви, 560-та — Куликовської битви, 750-та — «Слова о полку Ігоревім»
і поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі», 1000-ліття вірменсько
го народного епосу «Давид Сасунський» та інші історичні дати.
У військово-патріотичному вихованні велику роль відіграли зустрічі
з героями — сучасниками, розповіді й публікації в пресі та по радіо про
мужність челюскінців, про перших льотчиків, удостоєних звання Героя
Радянського Союзу за їх врятування, безприкладні за дальністю й три
валістю польоти екіпажів В. П. Чкалова й М. М. Громова, світовий ре
корд льотчика В. К. Коккінакі, підкорення Північного полюса і героїч
ний дрейф четвірки папанінців на станції «Північний полюс-1», про
ратні подвиги 555 бійців і командирів Червоної Армії, удостоєних у пе
редвоєнні роки звання Героя Радянського Союзу43. Вирішальний вплив
на інтернаціональне виховання справили заходи Комуністичної партії
і Радянського уряду, спрямовані на подолання фактичної нерівності
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №6 9
В. Г. Количев
націй і народностей у політичній, економічній, соціальній та культурній
сферах, братерська допомога трудящих Москви, Ленінграда, Києва, ба
гатьох міст і областей раніше відсталим народам колишніх окраїн у
створенні власної промисловості, великого сільськогосподарського ви
робництва, підготовці кваліфікованих кадрів в усіх галузях народного
господарства. Значними подіями у національно-державному будівниц
тві в передвоєнні роки стали возз’єднання Західної України і Західної
Білорусії з народами Української й Білоруської РСР, створення Мол
давської та Карело-Фінської союзних республік, входження Литви, Лат
вії і Естонії до складу Радянського Союзу. Незважаючи на допущені
Сталіним та його оточенням деформації й викривлення в національній
політиці, на прояви в ряді місць великодержавного шовінізму й місце
вого націоналізму, братній союз радянських народів не був підірваний,
він зміцнювався й розвивався.
У формуванні патріотів-інтернаціоналістів, захисників Батьківщи
ни значну допомогу подавали партії діячі літератури й мистецтва. Го
ловний герой художніх творів 30-х років — людина, народжена Вели
ким Жовтнем, самовідданий і мужній захисник його завоювань, будів
ник нового, соціалістичного суспільства. До 1940 р. 40 видань витримав
роман М. Островського «Як гартувалася сталь». Масового читача здо
була книга Д. Фурманова «Чапаєв», випущена 1926 р.
Почуття любові до Батьківщини викликали глибоко патріотичні
фільми «Олександр Шевський», «Мінін і Пожарський», «Суворов». Увій
шли в життя народу військово-патріотичні пісні й музика, театральні
•спектаклі, присвячені мужності і стійкості трудящих у боротьбі за со
ціалістичну революцію і захист її завоювань, трудовому ентузіазму
будівників соціалізму.
Уся ця багатогранна ідеологічна діяльність дала б значно більше
користі і більший ефект, якби їй не протистояли пов’язані з культом
особи Сталіна негативні фактори. Суперечливу роль відіграла поста
нова ЦК ВКП(б) від 14 листопада 1938 р. «Про постановку партійної
пропаганди у зв’язку з виходом «Короткого курсу історії ВКП(б)». З
одного боку, вона подавалася як значна подія в ідейному житті країни,
що сприяє підвищенню рівня марксистсько-ленінської освіти трудящих,
з іншого,— постанова посилила догматизм у теоретичній і пропаган
дистській роботі. Вона проголошувала «Короткий курс історії ВКП(б)»,
що мав, як це сьогодні всім зрозуміло, великі недоліки й помилки, єди
ним посібником та керівництвом з теорії й історії більшовицької пар
тії. Він був названий могутньою ідейною зброєю партії, що дає офі
ційне, перевірене ЦК ВКП(б) тлумачення основних питань марксизму-
ленінізму й історії партії, недопускаючи при цьому ніяких довільних
оцінок Постановою проголошувалася жорстка централізація керів
ництва партійною пропагандою, яка потім дістала підтвердження на
XVIII з’їзді ВКП(б) і значною мірою сприяла сковуванню ініціативи й
творчої думки не лише в пропагандистській, а й у теоретичній діяль
ності партії.
Постанова, по суті, освятила існуючий тоді полегшений підхід до
військово-патріотичного виховання в країні, ідейної підготовки народу
до захисту державних інтересів Радянської країни. Вважалося, що на
ша держава сильна і в економічній, і у воєнній галузях, що капіталі
стичні країни побояться на нас напасти, а ми нападати ні на кого не
збираємося. У частини людей з’явилися пацифістські настрої, а пропа
гандисти не зуміли провести чітку межу між точкою зору марксизму-
ленінізму на війни справедливі і несправедливі і точкою зору паци
фізму. Вкоренився шкідливий забобон, що в разі нападу якоїсь держа
ви на Радянський Союз трудящі її повстануть проти «своєї» імперіалі
стичної буржуазії і припинять війну. Сили можливого противника не- *
" Див.: Большевик.— 1938.— № 21—22.— С. 2.
10 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6
UK ВКП(б) у 1938—1941 рр.
дооцінювалися, не враховувався вплив його пропаганди на свідомість
населення. Засоби масової інформації мало показували армії вірогідних
противників, розвиток у них техніки і озброєння.
Пропаганда переоцінювала силу й могутність Червоної Армії та
Військово-Морського Флоту, наділяючи їх такими епітетами, як «ве
лика й непереможна», «всепереможна сила» тощо. Трудящих перекону
вали, що будь-якого агресора буде розгромлено «малою кров’ю, могут
нім ударом». Ці легковажні настрої підтримувалися і вищими керівни
ми колами. На XVIII з’їзді ВКП(б) у доповіді Й. В. Сталіна, а також
виступах К- Є. Ворошилова та деяких інших делегатів було проголо
шено, що на удар агресора Червона Армія відповість подвійним і,
навіть, потрійним ударом 45. З’явилася впевненість, що вірогідний про
тивник буде розгромлений наступальними діями радянських військ на
його власній території.
45 Див.: XVIII сьезд Всесоюзної! Коммунистической партии (б) : Стеногр. от-
чет,— С. 15, 104, 141, 204.
46 Цит. за: Известия.— 1989.— 1 июля.
Певне отверезіння настало після воєнних подій на р. Халхін-Гол,
де довелося переконатися, що в майбутній війні Радянські Збройні Си
ли зіштовхнуться з противником, який нітрохи не поступатиметься, а,
можливо, й переважатиме у бойовому відношенні. Цьому сприяли та
кож прихована мобілізація військовозобов’язаних запасу в шести вій
ськових округах у вересні 1939 р. і, особливо, хід радянсько-фінлянд
ської війни (листопад 1939 р.— березень 1940 р.), які виявили серйозні
недоліки в боєздатності армії. За вказівками березневого (1940 р.)
Пленуму ЦК ВКП(б), наради з питань ідеологічної роботи у Збройних
'Силах (квітень 1940 р.) в країні вживалися заходи до посилення вій
ськово-патріотичної роботи, виховання готовності до подолання труд
нощів під час відбиття воєнної агресії.
Великої шкоди підготовці суспільної свідомості народу до відсічі
збройного нападу на СРСР завдали радянсько-німецькі договори, укла
дені у серпні—вересні 1939 р. і засуджувані нині громадськістю нашої
країни. Наступного дня після укладення пакту про ненапад, 24 серпня
1939 р. газета «Правда» опублікувала редакційну статтю із застереж
ливими словами про припинення ворожнечі між СРСР і Німеччиною.
Радянська преса і пропаганда припинили викриття фашизму. Німецький
посол у Москві в цьому зв’язку, зокрема, писав: «Раптовий поворот у
політиці Радянського Союзу після багатьох років пропаганди, спрямо
ваної саме проти німецьких агресорів, ще не дуже зрозумілий насе
ленню. Особливі сумніви викликають заяви офіційних агітаторів про
те, що Німеччина більше не є агресором. Радянський уряд робить усе
можливе, щоб змінити ставлення населення до Німеччини. Пресу ніби
підмінили» 46. Трудящі СРСР, комуністи й прогресивні люди світу не
могли зрозуміти, як можна налагоджувати «дружні стосунки» з ні
мецькими фашистами, які розтоптали свободу свого народу і розпочали
світову війну з метою загарбання і поневолення інших народів.
Щоправда, Сталін і сам, очевидно, зрозумів усю згубність згорту-
вання антифашистської пропаганди, поступово усвідомлюючи, що з
фашистською Німеччиною так чи інакше доведеться воювати. Саме так
присутні на його виступі в Кремлі перед випускниками військових ака
демій зрозуміли його промову як напуття перед війною з Німеччиною.
А незабаром, свідчать архівні документи, працівники ЦК ВКП(б) під
керівництвом А. О. Жданова розпочали підготовку проекту директиви
Центрального Комітету партії про завдання пропаганди на найближчий
час, в якому відзначалося, зокрема, як значний недолік майже повне
припинення антифашистської пропаганди й критики фашистської ідео
логії, а також висувалося завдання її відновлення. Однак проект так
і залишився проектом, директива не була опублікована до початку
війни.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 6 11
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210539 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:31Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Количев, В.Г. 2025-12-10T17:36:15Z 1990 ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) / В.Г. Количев // Український історичний журнал. — 1990. — № 6. — С. 3–12. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210539 У статті на основі головним чином архівного матеріалу розглядається внутрішнє життя ВКП(б), її склад і розстановка партійних сил напередодні Великої Вітчизняної війни. По-новому висвітлюється організаторська й ідеологічна діяльність партії по підготовці радянського народу до оборони країни. Автор викладає свій погляд на роль адміністративно-командної системи у зміцненні обороноздатності Радянської держави. В статье на основе главным образом архивного материала рассматривается внутренняя жизнь ВКП(б), её состав и расстановка партийных сил накануне Великой Отечественной войны. По-новому освещается организаторская и идеологическая деятельность партии по подготовке советского народа к обороне страны. Автор излагает свой взгляд на роль административно-командной системы в укреплении обороноспособности Советского государства. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Статті ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) ЦК ВКП(б) в 1938—1941 гг. (окончание) Article published earlier |
| spellingShingle | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) Количев, В.Г. Статті |
| title | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| title_alt | ЦК ВКП(б) в 1938—1941 гг. (окончание) |
| title_full | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| title_fullStr | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| title_full_unstemmed | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| title_short | ЦК ВКП(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| title_sort | цк вкп(б) у 1938—1941 рр. (закінчення) |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210539 |
| work_keys_str_mv | AT količevvg ckvkpbu19381941rrzakínčennâ AT količevvg ckvkpbv19381941ggokončanie |