Проблеми перебудови в Українській РСР
Даний матеріал є завершальним з циклу лекцій, що їх друкував журнал у розділі «На допомогу викладачу історії». Він присвячений проблемам перебудови і висвітлює такі питання, як загальна оцінка нового етапу в розвитку радянського суспільства, процеси перебудови індустріального виробництва, становищ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 1990 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210571 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми перебудови в Українській РСР / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 78–86. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859614901019869184 |
|---|---|
| author | Курносов, Ю.О. |
| author_facet | Курносов, Ю.О. |
| citation_txt | Проблеми перебудови в Українській РСР / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 78–86. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Даний матеріал є завершальним з циклу лекцій, що їх друкував журнал у розділі «На допомогу викладачу історії». Він присвячений проблемам перебудови і висвітлює такі питання, як загальна оцінка нового етапу в розвитку радянського суспільства, процеси перебудови індустріального виробництва, становище в сільському господарстві, зрушення у суспільно-політичному житті й перші кроки на шляху зростання національної самосвідомості українського народу.
Данный материал является завершающим в цикле лекций, которые публиковал журнал в разделе «В помощь учителю истории». Он посвящён проблемам перестройки и освещает такие вопросы, как общая оценка нового этапа в развитии советского общества, процессы перестройки индустриального производства, положение в сельском хозяйстве, сдвиги в общественно-политической жизни и первые шаги на пути возрастания национального самосознания украинского народа.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:03:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
НА ДОПОМОГУ ВИКЛАДАЧУ ІСТОРІЇ
Ю. О. Курносов (Київ)
Проблеми перебудови в Українській РСР
Даний матеріал є завершальним з циклу лекцій, що їх друкував журнал у розділі
«На допомогу викладачу історії». Він присвячений проблемам перебудови і висвіт
лює такі питання, як загальна оцінка нового етапу в розвитку радянського суспіль
ства, процеси перебудови індустріального виробництва, становище в сільському гос
подарстві, зрушення у суспільно-політичному житті й перші кроки на шляху зростан
ня національної самосвідомості українського народу.
Виклад матеріалу можна розпочати з того, що становище, в якому
опинилася наша країна на початок 80-х років, обумовило необхідність
його революційного оновлення. Зміст перетворень був спрямований
на те, щоб повністю розкрити творчі та соціальні ресурси соціалізму,
ідеї якого були дискредитовані ще з часів сталінського тоталітариз
му — антидемократичного режиму диктаторської сваволі, повного
державного контролю над усіма сферами життя суспільства.
Про потребу докорінних змін у галузі економіки і політики, соці
альному й духовному житті нашої країни вперше було сказано на
квітневому (1985 р.) Пленумі ЦК КПРС у доповіді Генерального сек
ретаря ЦК партії М. С. Горбачова. У рішеннях XXVII з'їзду партії, XIX
Всесоюзної партійної конференції, наступних пленумів ЦК, у числен
них виступах Михайла Сергійовича вироблялися й удосконалювалися
концепція і конкретні шляхи перебудови, яка має пройти свої етапи, є
порівняно тривалим процесом. На початковій її стадії було подолано
ілюзії про щасливе благоденство, усвідомлено дійсну ситуацію, що
склалася у попередній період, сформульовано зміст і напрями карди
нальних змін. Після цього перебудова перейшла із сфери планів і про
грам у безпосередню практику *.
Приступаючи у квітні 1985 р. до оновлення радянського суспіль
ства, ЦК КПРС вважав, що можна обмежитися лише певним виправ
ленням окремих його деформацій. Однак з часом виявилося, що пот
рібні докорінні перетворення — від фундаменту до надбудови, необ
хідна зміна нашої точки зору на соціалізм, на самі його критерії. Ста
ло зрозумілим, що долю перебудови може вирішити здійснення двох
взаємопов'язаних ключових проблем: радикальної економічної ре
форми з її кінцевим результатом у соціальній сфері й демократизації
суспільного життя, розширення гласності.
Слід наголосити на тому, що багато процесів перебудови на
Україні здійснювалися складно й неоднаково. Протягом минулих років
у республіці було створено нову політичну й морально-психологічну
обстановку. Відбулися реальні зміни у мисленні і настроях людей,
більшість з яких підтримує ідеї перебудови, бере в ній активну
участь. Намітилися деякі позитивні зрушення в соціально-економічній
сфері, з'явилися молоді політично зрілі таланти і лідери. Набувають
дедалі більшої ваги загальнолюдські цінності. На практиці почалося
здійснення політичного й економічного суверенітету України, вжива
лися заходи по економічному захисту інтересів республіки як від сва
вілля відомств, так і необов'язкових партнерів з різних регіонів кра-
1 Горбачов М. С. Перебудова — справа всіх народів країни // Рад. Україна,—
1989.— 24 лют.
78 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 7
На допомогу викладачу історії
їни. Для більш успішного подолання проблем економічного й політич
ного розвитку республіки на порядок денний постала необхідність що
найповнішого використання того надзвичайної сили потенціалу, який
криється в українському національному відродженні.
Однак все це, а також підвищення вимог людей до самих себе, до
інших — як до рядових працівників, так і до партійних, державних і
господарських керівників — відбувається одночасно із зростанням опо
ру, агресивності консервативних сил—тих груп й окремих осіб, які в
перебудові вбачають загрозу своїм корисливим інтересам і цілям. Пе
ретворення відбуваються в умовах зіткнення старого і нового, різних
понять і думок, на фоні економічного безвладдя, що утвердилося в
країні2. Тому й не дивно, що в 1989 р. у багатьох місцях країни, в то
му числі й на Україні, прокотилася хвиля шахтарських страйків, які
призвели до зниження темпів економічного розвитку.
2 Правда.— 1990.— 8 фев.
3 Матеріали XXVI з’їзду Комуністичної партії України.— К., 1981.— С. 8; Ма
теріали XXVII з’їзду Комуністичної партії України.— К-. 1986.— С. 9.
На цьому етапі наштовхувалися на протидію, губилися в бюрокра
тичних лабіринтах багато ініціатив і починань трудящих, насамперед
людей творчого, незалежного, державного мислення. Немало на
Україні є й таких, хто виявляє зневіру в те, що робиться. Одні з них
вважають, що перебудова здійснюється вкрай радикально, інші —
надто повільно, а деякі в реформуванні багатьох сфер життя вбача
ють відхід від традиційного розуміння суспільних процесів, які десяти
річчями вважалися за соціалістичні.
Ідеї соціалізму дискредитувала насамперед адміністративно-
командна система, у тому числі її складова частина — Комуністична
партія. Вона на початковому етапі відстала від перебудовних процесів,
які швидко розгорталися в суспільстві. Відставання пояснювалося на
самперед тим, що мільйонні маси комуністів десятиріччями були від
чужені від формування й реалізації партійної політики. Цим займало
ся партійне керівництво. Немало з них (консервативно настроєних)
сприяли перекрученню й гальмуванню революційних перетворень. Так,
і тоді, коли було не прийнято говорити про наближення нашого народ
ного господарства до безодні, з трибуни XXVI з'їзду Компартії
України з гордістю звітували про піднесення економіки республіки на
новий рівень. І коли вже у перебудовний період увесь світ вголос гово
рив про кризове становище економіки країни, з трибуни чергового
з'їзду також запевняли, що економіка України зробила великий крок
уперед3. Все це посилювало негативні думки трудящих про партійний
апарат, в якому до того ж був помітним прошарок людей некомпе
тентних і недостатньо здібних.
Згодом розпочалося очищення парта.парату від них, запроваджено
альтернативність виборів на керівні партійні посади. Та нерідко все це
перетворювалося на звичайну формальність. А проголошення обіця
нок на майбутнє часто повторювало резолюції минулих років. Чимало
керівників і членів партійних комітетів республіки так і не змогли від
мовитися від командного‘стилю роботи, адміністрування, не спромог
лися подолати розрив між словом і ділом, не знайшли правильного
шляху взаємовідносин з неформальними об'єднаннями, які виникали
скрізь. Досить помітна частка партійних керівників неправильно оці
нювала роль інтелігенції в перебудові, а то й прагнула протиставити
їй робітників і колгоспників — словом чинила опір перебудові на ба
гатьох її ділянках.
Перешкодою на шляхах перебудови виступало також моральне
обличчя багатьох комуністів. Насамперед з числа тих 80—120 тис.,
яких щороку виключали з членів і кандидатів у члени КПРС. Вони
своїми діями ганьбили звання комуніста, стаючи на шлях розкрадання,
Z.S5.V 0130—5247. Укр.іст. жури.. 1990, № 7 79
На допомогу викладачу історії
спекуляції, хабарництва, зловживань службовими обов’язками, пияц
тва та інших злочинів 4. Все це не сприяло згортанню критичного став
лення до позиції та поведінки багатьох комуністів, до роботи партій
них організацій, відновленню їх авторитету, який помітно похитнувся
серед народу, не підвищувало інтелектуальний рівень апарату. Ще
більшою мірою втратили авторитет профспілки і комсомол, що давно
позбулися самостійності у своїй діяльності.
4 Правда.— 1990.— 21 фев.
5 Правда.— 1990.— 3 марта.
0 Літ. Україна.— 1990.— 5 квіт.
7 Известия.— 1990.— 8 cheap.
З метою підвищення авторитету партії, з'ясування того, як переда
вати владу Радам, розпочало вживати заходи нове керівництво Цент
рального Комітету Компартії України. Воно вдалося до аналізу при
чин виникнення загальнопартійних проблем, виявленню того, що при
звело до стану облоги, в якому опинилися партійні організації. Від
родженню авторитету партії підпорядковувалися ініціативи, з якими
виступали рядові й керівні комуністи на місцях. Зокрема, вони брали
активну участь у перебудові, в організації політичних і партійних клу
бів, відверто вказували на існуючі проблеми й визначали нелегкі шля
хи їх подолання тощо.
Одним з найважливіших своїх завдань Компартія України визначи
ла послідовне утвердження політичного й економічного суверенітету
Української РСР в оновленій радянській федерації. Республіканська
партійна організація в цілому висловилася на підтримку проекту
Платформи ЦК КПРС до XXVIII з'їзду партії «До гуманного, демокра
тичного соціалізму», схваленого лютневим (1990 р.) Пленумом ЦК.
Однак у республіці щодо цієї Платформи розгорнулася широка
дискусія, висловлювалися різні думки й погляди. В процесі її обгово
рення наочно проявилися, з одного боку, консерватизм і догматизм
учорашніх сил, з другого — відверте стремління до корінного рефор
мування партії. Прибічники останнього розпочали організаційне оформ
лення своїх структур і об’єднань. Так, 20—21 січня 1990 р. у Москві
відбулася Всесоюзна конференція представників 162 партклубів і
парторганізацій з 102 міст і 13 союзних республік країни. На ній була
прийнята «Демократична платформа в КПРС», що мала як ряд спіль
них позицій з проектом Платформи ЦК КПРС, так і докорінні відмін
ності від цього документа 5. Більшість делегатів з України на цій кон
ференції підтримала демократичну платформу. 24—25 березня 1990 р.
109 комуністів з 21 області республіки провели в Харкові першу рес
публіканську конференцію прихильників радикальної демократизації
Компартії України 6.
Поступово дедалі більше партійних керівників переходили на про
гресивні самостійні позиції, ширшим ставало коло тих партійних комі
тетів, які вимагали запровадження реальної внутріпартійної демократії
на, всіх рівнях.
Далі вчитель має розповісти учням про перші кроки перебудови
індустріального виробництва. Пошуки нових шляхів і методів господа
рювання обумовили на Україні більш повне використання інтенсивних
факторів розвитку індустрії, посилення ряду інших прогресивних тен
денцій. Збільшувався середньорічний обсяг промислового виробництва
при невисоких темпах його зростання, які все зменшувалися. Це пояс
нювалося тим, що промисловість республіки почала відмовлятися від
того курсу, яким ішла багато десятиріч, постачаючи країні в основному
руду, метал, вугілля. Замість цього вона почала переходити на розши
рення випуску науковоємкої продукції, насамперед точного машино-
й приладобудування7. Розвиток народного господарства України ха
рактеризувався дальшою соціальною переорієнтацією економіки, пе
80 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 7
На допомогу викладачу історії
ревищенням темпів приросту виробництва предметів споживання по
рівняно з темпами нарощування засобів виробництва.
Перебудова відкрила нові можливості для компетентного інженер
ного й економічного мислення. Чимало керівників промислових під
приємств, інженерів, конструкторів, технологів, робітників-новаторів
прагнули до подолання інертності, окозамилювання, орієнтації на по
середність, запроваджували найбільш ефективні методи розробки
сучасної техніки і технології. В результаті в республіці з'явилися ма
шини й механізми, які за своїми конструкторсько-технологічними да
ними не поступалися кращим зарубіжним зразкам, а то й перевищу
вали їх.
Свідченням громадянської й професійної зрілості трудящих може
бути діяльність колективу Сумського машинобудівного науково-вироб
ничого об'єднання ім. М. В. Фрунзе, який одним з перших у країні
нагромадив досвід господарювання по-новому. Для того щоб більш
щільно пов'язати інтереси кожного члена трудового колективу з ближ
чими й віддаленими інтересами підприємства, на Львівському об'єднан
ні «Конвейєр» обрали зовсім незвідані шляхи. З ініціативи його гене
рального директора В. М. Вологжина був розроблений статут соціалі
стичного акціонерного товариства, на основі якого було випущено й
реалізовано серед працівників об'єднання акції, що надавали їм право
на одержання частки прибутку. Це значно активізувало їх трудову ді
яльність, змусило на ділі включитися в управління виробництвом, тобто
стати дійсними хазяями підприємства.
Одночасно з пошуками найбільш ефективних господарських і тех
нічних рішень багато ініціативних і компетентних спеціалістів витрача
ли чимало енергії на боротьбу з інструкціями, що все забороняли, та
їх ревнителями. Яскравим прикладом цього є доля черкаського інже
нера А. І. Чабанова, який разом із своїми колегами-однодумцями вирі
шив створити сучасне обладнання, вкрай необхідне підприємствам
країни. Розроблені ними в короткий строк нові типи верстатів і систем
управління одразу ж одержали високу оцінку як у країні, так і за ру
бежем. Однак місцеві партійні власті й відомчі інстанції безпідставно
звинуватили його, зняли з роботи й виключили з партії. Це був кон
кретний прояв опору перебудові. Лише особисте втручання М. С. Гор
бачова врятувало країні важливу справу, а черкаському науково-ви
робничому об'єднанню «Ротор» — його генерального директора8.
8 Материальї Пленуми Центрального Комитета КПСС, 16 июпя 1986 г.— М.,
1986,—С. 42—43; Правда.— 1988.— 13 янв.; Правда Укранньї.— 1988.— 20 февр.
Та одного ентузіазму й особистого новаторства для належного
прориву було замало. Докорінна перебудова індустріального вироб
ництва, як і всієї економіки, вимагала насамперед високої відповідаль
ності й підготовлених високопрофесійних кадрів. Перебудова перед
бачала урізноманітнення форм соціалістичної власності, створення
нових економічних механізмів, які б стимулювали трудову діяльність
людини, робили її власником засобів виробництва. Необхідно було
відмовитися від старої моделі індустріалізації, що базувалася на спо
живанні величезної кількості природних, матеріальних та енергетичних
ресурсів. Структура виробництва, яка склалася, була надзвичайно тру
домісткою, а доходу давала мало. Вона також обумовила утворення
на Україні понад усяку норму могутніх індустріальних й енергетичних
комплексів, що негативно позначалося на екологічній обстановці в
республіці.
В нових умовах господарювання на Україні були задіяні далеко
не всі економічні підойми та стимули реформи. В результаті немало
індустріальних підприємств продовжували виробляти неякісну продук
цію, звужували її асортимент і невиправдано підвищували на неї ціни.
Машинобудівні заводи, як і раніше, випускали досить значну кількість
6. ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7 81
На допомогу викладачу історії
технічного обладнання застарілих моделей, високої металоємкості
тощо.
Значну увагу вчителеві слід приділити розповіді про становище в
сільському господарстві. Дуже складно й непросто відбувалися пере
творення в українському селі. Це пояснюється насамперед ще не по
доланими до кінця наслідками сталінської колективізації, аграрної по
літики наступних десятиріч, яка не тільки завдавала відчутного удару
по престижу селянської праці, а й на десятиріччя наперед дезоргані
зувала продуктивні сили села. Не оновлювалася внутрішня структура
колгоспів і радгоспів, продовжувалася знеосібка у використанні землі,
інших виробничих фондів, в оплаті праці міцні позиції посіла зрівнялів
ка тощо.
Все це перестало відповідати потребам розвитку аграрного сек
тора, вимагало принципової зміни підходів до потреб сільсько
господарського виробництва, кардинальної перебудови економічних
відносин на селі, урізноманітнення форм власності, освоєння нових
методів господарювання. Без таких зрушень не можна задовольнити
потреб населення продуктами харчування, а промисловість — сільсько
господарською сировиною.
На Україні, як і в інших республіках, в останні роки проводилися
пошуки організаційних та економічних шляхів найбільш ефективного
господарювання на селі. Одним з таких заходів було створення систе
ми держагропрому, діяльність якого скоро підтвердила необхідність
дальшого вдосконалення як управління сільськогосподарським вироб
ництвом, так і взаємовідносин між його партнерами. В результаті
з'явилися нові форми підприємств у вигляді агрокомбінатів, агрофірм
і агрооб'єднань, багато з яких, поряд з великими, економічно міцними
колгоспами і радгоспами, засвідчують свою життєздатність. Впевнено ке
рує ось уже чотири десятиріччя колгоспом, а нині агрофірмою «Зоря»,
що під Вовно, двічі Герой Соціалістичної Праці, народний депутат СРСР
В. А. Плютинський. Тут по-сучасному ведуться виробничі справи, вирі
шуються соціально-побутові проблеми, господарство розширює між
народні зв'язки. Вже кілька років як вивішено об'яву: «На роботу не
приймаємо, вакансій нема»9. Це красномовне свідчення господарю
вання по-новому і людського благополуччя.
9 Неделя,— 1989,—№ 32.— С 13.
Такі агропідприємства є й у деяких інших місцях України. Проте
значно більше налічується середніх і слабких, нерентабельних госпо
дарств, де в процесі перебудови краще підходить застосування
орендних відносин. У республіці зроблено перші кроки по розвитку
колективного, сімейного та інших видів підряду — як у рослинництві,
так і в тваринництві. Він довів свою виробничу перевагу, обумовив по
чаток відродження раніше покинутих чи проголошених неперспектив
ними сіл. Та ентузіазм, високопродуктивна праця орендаторів не по
винні стати синонімом виснажливості. Тим більше, що сімейна оренда
об'єктивно супроводжується використанням дитячої праці, а це може
негативно впливати на здоров'я й гармонійний розвиток підростаючо
го покоління.
Нові форми праці та методи господарювання сприяють зростан
ню виробництва продукції сільського господарства, зниженню її собі
вартості, збільшенню прибутку й рентабельності. Однак у багатьох
місцях республіки вони запроваджуються повільно, не набувають по
ширення. Це пояснюється рядом причин. Так, незважаючи на відпо
відне законодавство, у тому числі й затверджене на з'їздах народних
депутатів СРСР, триває хибна практика, коли прибуток, одержаний
трудовим колективом, без дозволу «згори» не може бути ним вико
ристаний на власні потреби, а то й значну його частку вилучають во
льовим рішенням.
82 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7
На допомогу викладачу історії
Таким чином, в економіці республіки, хоча й з прорахунками та
помилками, але здійснювалися перші кроки у напрямі перебудови.
Певні зрушення у запровадженні нових форм і методів господарювання
відбувалися й у промисловості та в сільському господарстві. Однак до
корінного перелому тут ще не відбулося. Більше того, середньорічні
темпи приросту національного доходу в республіці все зменшувалися,
зростав товарний дефіцит, посилювалася інфляція тощо. Основними
причинами цього були відсутність життєво важливих законів, на яких
мають базуватись економічна реформа, практичні дії кожного громадя
нина, затримка з розробкою комплексних рішень з точним визначен
ням пріоритетів і послідовності дій. Найбільш дієздатна частка нації
постійно відволікалася для служби у Збройних Силах СРСР. Великий
вплив на формування складної ситуації в економіці справляли опір ад
міністративно-командної системи, бурхливий розвиток спекуляції, ко
рупції та розкрадання, нерідко байдужість і безладдя самих тру
дівників. —-
Вчитель має розповісти учням про зрушення у суспільно-політич
ному житті. Найважливішим інструментом перебудови, від якого бага
то в чому залежать результати революційних перетворень, є широка
демократизація суспільства, розширення гласності в усіх сферах його
життя. Вже на першому етапі перебудови значно активізувалася твор
ча енергія мас. Скрізь у республіці зростали рівень громадянської
самосвідомості людей, прагнення до критичної переоцінки досягнуто
го, пошуку нових підходів і шляхів вирішення найрізноманітніших зав
дань. Демократизація стала найбільш помітним наслідком перебудови.
Одними з рушійних сил гласності є засоби масової інформації та
письменницький загал, насамперед їх публіцистика і участь у громад
ському житті. Саме вони переконливо розповідають про світле й тра
гічне в нашій історії і сьогоденні, про ентузіазм трудящих мас у побу
дові нового суспільства й про відхід від ленінських заповітів, про стра
хітливі злодіяння сталінізму. На сторінках газет і журналів з'явилося
чимало матеріалів про застійні часи, про те, як політичне й державне
керівництво республіки, слухняно виконуючи волю центральних ві
домств, довело соціально-економічне становище України практично
до кризи.
Значну увагу журналісти й публіцисти зосереджують на викритті
тих, хто своїми діями стає на перешкоді перебудові, намагається за
гальмувати прогресивні перетворення, встановити над гласністю конт
роль, підпорядкувати її своїм корисливим інтересам.
Переважна більшість громадян реально оцінює діяльність партій
ного й державного апарату та його керівників. Народ дає владу в
руки кращих своїх представників. Проте якщо вони не виправдовують
його сподівань, то може цю владу і відібрати. Зокрема, під тиском
незадоволення багатьох трудящих-комуністів і безпартійних змушені
були піти у відставку перйл секретарі Ворошиловградського, Донець
кого, Житомирського, Івано-Франківського, Харківського, Чернігів
ського обкомів Компартії України.
Однією з прикмет оновлення суспільного життя став початок но
вих взаємовідносин між державою і церквою, представниками усіх
релігій. Віруючим повертали храми, інші культові споруди. Створю
ються більш сприятливі умови для здійснення свободи слова. Важли
вою подією було святкування влітку 1988 р. 1000-річчя прийняття
християнства на Русі. Зростає інтерес народу, у тому числі й молоді,
до моральних витоків своєї культури, історії релігії. На цьому фоні не
можуть не викликати занепокоєння відносини, що склалися в ряді
місць Західної України між православною й українською католицькою
церквами.
Значне зростання суспільно-політичної активності людей виклика
ло певне вдосконалення виборчої системи, альтернативність у висунен
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7 6 83
На допомогу викладачу історії
ні кандидатів у депутати під час виборів народних депутатів СРСР у
1989 р. Самі ж вибори стали випробуванням авторитету партійного і
державного керівництва республіки. Значна кількість секретарів пар
тійних комітетів — від районних і до Центрального Комітету, голів ви
конкомів Рад народних депутатів різних рангів — була заболотована.
Перші етапи роботи з'їздів народних депутатів СРСР і сесій Вер
ховної Ради країни виявили немало лідерів — незалежних людей, ком
петентних не тільки у сфері своєї діяльності, а й у політичній, законо
давчій творчості. Робота з'їзду і Верховної Ради засвідчила також
труднощі в набутті парламентського досвіду, те, що бути парламента
рієм не кожному під силу. Активно діють члени Республіканського де
путатського клубу України. Вони беруть участь у суспільно-політич
ному житті республіки, розробляють різні платформи й документи, з
якими звертаються до широкої громадськості УРСР.
З метою активізації перебудовних процесів на Україні одна за
одною виникали неформальні громадські організації. Це обумовлю
валося насамперед недоліками у функціонуванні всіх ланок політичної
системи суспільства. У вересні 1989 р. з ініціативи Київської організа
ції Спілки письменників України та Інституту літератури АН УРСР ство
рено масову організацію — Народний рух України за перебудову, який
протягом короткого часу набув авторитету у значної частини народу.
Його головою обрано відомого поета І. Драча. До складу Руху ввій
шли комуністи і безпартійні, комсомольці і священнослужителі, інте
лігенція й робітники, люди різних національностей, різних політичних
поглядів та намірів, на жаль і такі, хто не поважає загальноприйнятих
у цивілізованому суспільстві норм поведінки.
Наприкінці жовтня того ж року на установчому з'їзді Руху було
проголошено утворення екологічної асоціації «Зелений світ», яку очо
лив письменник, народний депутат СРСР Ю. Щербак. Одна за одною
з'являлися організації історико-просвітницького товариства «Мемо
ріал», мета яких полягає в збереженні та увічненні пам'яті про жертви
безпідставних репресій, надання допомоги тим, хто постраждав від
сваволі, захистити їх інтереси у державних і громадських установах.
На хвилі демократизації виникли, існують і діють десятки інших гро
мадських організацій. Проте не всі з них дотримуються законодав
ства і встановленого порядку, а то й припускають дії, які можуть при
звести до масових проявів насильства. Насамперед це стосується
Спілки незалежної української молоді, Української гельсінської спіл
ки та деяких інших угруповань.
Демократизація зумовила появу незвичної для нас форми вирі
шення конфліктів. Так, коли шахтарі переконалися, що сподівання на
соціальну справедливість не виправдовуються, вони вдалися до край
ньої міри—страйку. Разом з іншими влітку 1989 р. застрайкували й
гірники України — Донецької, Дніпропетровської та західних об
ластей республіки. Великим виявився перелік невирішуваних проблем,
що викликали такий рішучий протест. Вимоги починалися від задово
лення побутових питань і закінчувалися виявом недовір'я місцевим
партійним, профспілковим і господарським керівникам, потребою
скорішого впровадження нових методів господарювання. Вжиті урядом
соціальні й матеріальні заходи сприяли відновленню роботи на всіх
шахтах республіки.
Дальші зрушення в суспільно-політичному житті республіки пов'я
зані з виборами у березні 1990 р. до Верховної Ради УРСР і місцевих
органів влади. Депутатський корпус значно поновився. До складу Рад
було обрано немало кандидатів у депутати від різних громадських
політизованих організацій, які вважали себе представниками демокра
тичної альтернативи офіційним властям. Та переважну більшість депу
татських місць здобули представники державного й партійного апара
ту, господарські керівники різного рангу. Насамперед це стосується
84 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990. № 7
На допомогу викладачу історії
депутатів Верховної Ради УРСР, серед яких нема жодного рядового
колгоспника, вкрай обмаль робітників, лише 13 жінок і 5 комсомоль
ців. Отже, новообраний склад Верховної Ради Української РСР далеко
не відповідає соціальному складу населення республіки 10 11.
10 Івашко В. А. Доповідь на пленумі ЦК Компартії України // Рад. Україна.—
1990.— 3 квіт.
11 Рад. Україна.— 1990.— 8 берез.
12 Літ. Україна.— 1990.— 15 лют.
Вчитель також акцентує увагу на тому, що розширення демокра
тичних свобод завжди супроводжується зростанням потягу народних
мас до національного самоусвідомлення, відродження патріотизму.
Тому демократизація всіх сторін нашого життя на сучасному етапі
розвитку радянського суспільства посилила у трудящих почуття націо
нальної гідності, самоповаги, любові до свого рідного краю. Одночас
но вона висвітлила гострі проблеми, які нагромадилися у такій найтон-
шій, найболючішій у житті людства сфері, як національне питання.
В республіці його гострота обумовилася грубим викривленням
ленінських засад національної політики ще з часів сталінізму, позбав
ленням по суті прав на задоволення національних, соціальних і куль
турних потреб людей різних національностей, які в силу різних причин
опинилися на території Української РСР. Принципові підходи до роз
в'язання цих проблем зафіксовано в платформі КПРС «Національна
політика партії в сучасних умовах». До практичного вирішення націо
нального питання включилися громадські організації, створені на Укра
їні в період перебудови. На початку 1990 р. у республіці вже налічу
валося близько 100 національно-культурних товариств ". Тоді ж було
утворено Державний комітет УРСР у справах національностей.
Центральний Комітет Компартії України в останні роки неоднора
зово розглядав стан національних відносин у республіці. Поряд із здо
бутками він відзначав і недоліки, що мали тут місце. Спільними зусил
лями партійні, державні і громадські організації почали закладати
основи під розширення дійсного суверенітету республіки. Для най
більш повного задоволення соціально-культурних потреб українського
народу, кожної національності в органах влади утворювалися комісії з
міжнаціональних питань, формуються національні адміністративно-те
риторіальні утворення, йшлося про надання правових гарантій тим
громадянам, які проживають за межами своїх державно-територіаль
них утворень. Зміцненню національної самосвідомості українського
народу сприяло широке святкування в усьому світі 175-річчя з дня
народження його великого сина Т. Г. Шевченка. Відзначено 50-річчя
возз'єднання Західної України з Радянською Україною у складі СРСР,
здійснене на основі волевиявлення трудящих західноукраїнських зе
мель, проголошеного у жовтні 1939 р. на Народних Зборах Західної
України, яке стало реальним завершенням першої спроби возз'єднання
українських земель ще в 1919 р.
Особливо гострого характеру в останні десятиріччя набула проб
лема розвитку української мови, яка є одним з вирішальних факторів
національної самобутності народу, проявом його багатовікової націо
нальної культури. Ця гострота була викликана догматичними «теорі
ями» колишнього ідеологічного керівництва КПРС (насамперед, в осо
бі Суслова), яке програмним завданням партії проголосило ідею
штучного злиття націй під гаслом їх розвитку.
В результаті слухняного здійснення цих установок роль і значення
української мови почали катастрофічно падати, сфера її вживання
постійно звужувалася. Закривалися сотні шкіл з українською мовою
навчання, її практично було витіснено з науки і техніки, вищих і серед
ніх спеціальних учбових закладів, з багатьох партійних і державних
установ, вона майже перестала звучати у спілкуванні людей у містах.
Впала національна самосвідомість багатьох українців 12. Після квітнево
ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, №7 85
На допомогу викладачу історії
го (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС, який провістив епоху перебудови, де
мократизації й гласності, було створено можливості для національно
го відродження, піднесення ролі української мови у духовному житті
республіки.
У лютому 1989 р. було засноване республіканське Товариство
української мови ім. Т. Г. Шевченка, яке очолив відомий поет і гро
мадський діяч Д. Павличко. Значну увагу воно приділяло розвиткові
української мови в республіці, утвердженню її в усіх ділянках суспіль
ного життя, примноженню традицій українського народу, формуван
ню національної самосвідомості та історичної пам'яті громадян, гар
монійному розвиткові міжнаціональних відносин.
Спільними зусиллями встановлювалася історична справедливість.
Наприкінці 1989 р. було прийнято Закон УРСР «Про мови в Україн
ській РСР», спрямований на захист національної мови, на забезпечен
ня всебічного розвитку і функціонування її в усіх сферах суспільного
життя. Відповідно до Закону українську мову в республіці проголоше
но державною і поряд з російською та іншими мовами — також і мо
вою міжнаціонального спілкування. Цей Закон створює всі можли
вості для розвитку й використання мов інших національностей аж до
малих етнічних груп.
Почали налагоджуватися тісніші зв'язки з українськими культурно-
освітніми товариствами союзних республік країни. У дусі нового полі
тичного мислення вироблялися нові підходи по перебудові суспільних
і культурних зв'язків з вихідцями з України та їх нащадками за кордо
ном. Одним із свідчень цього було утворення в 1989 р. Міжнародного
конгресу україністів. Між республікою та величезним потенціалом
української діаспори встановлювалися широкі практичні взаємовідно
сини. 15 січня 1990 р. у Києві відбулось урочисте відкриття Міжнарод
ного інституту менеджменту, натхненником якого був професор із
світовим ім'ям Б. Гаврилишин — вихідець з України. Викладачами цього
інституту є й українці із США та Канади. А перед цим у Сполучених
Штатах Америки було організовано громадський Фонд допомоги ді
тям Чорнобилю, Товариству української мови ім. Т. Г. Шевченка. На
лагоджувалася співпраця з такими масовими організаціями українців
за кордоном, як Світовий конгрес вільних українців, Комітет українців
Канади, Ліга американських українців та ін.13
13 Літ. Україна,-— 1990.— 22 лют.
36 ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 7
Отже, відбувалися перші зрушення в суспільно-політичному житті
республіки. Треба тільки не сприймати демократизацію як вседозволе
ність. На жаль, події останнього часу дають підстави вважати, що саме
так гласність і плюралізм думок розуміє певна частина членів деяких
неформальних організацій. Одночасно не можна не бачити й прагнен
ня ряду представників офіційних властей відносити до розряду демо
кратичного лише те, що відповідає їх інтересам.
Одержано 12.04.90 .
Данньїй материал является завершающим из цикла лекций, которьіе публиковал жур
нал в разделе «В помоіць учителю истории». Он посвящен проблемам перестройки
и освещает такне вопросьі, как общая оценка нового зтапа в развитии советского
общества, процесові перестройки индустриального производства, положение в сель-
ском хозяйстне, сдвиги в общественно-политической жизни и первьіе шаги на пути
возрастания национального самосознания украинского народа.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210571 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:03:33Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Курносов, Ю.О. 2025-12-11T21:13:48Z 1990 Проблеми перебудови в Українській РСР / Ю.О. Курносов // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 78–86. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210571 Даний матеріал є завершальним з циклу лекцій, що їх друкував журнал у розділі «На допомогу викладачу історії». Він присвячений проблемам перебудови і висвітлює такі питання, як загальна оцінка нового етапу в розвитку радянського суспільства, процеси перебудови індустріального виробництва, становище в сільському господарстві, зрушення у суспільно-політичному житті й перші кроки на шляху зростання національної самосвідомості українського народу. Данный материал является завершающим в цикле лекций, которые публиковал журнал в разделе «В помощь учителю истории». Он посвящён проблемам перестройки и освещает такие вопросы, как общая оценка нового этапа в развитии советского общества, процессы перестройки индустриального производства, положение в сельском хозяйстве, сдвиги в общественно-политической жизни и первые шаги на пути возрастания национального самосознания украинского народа. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал На допомогу викладачу історії Проблеми перебудови в Українській РСР Проблемы перестройки в Украинской ССР Article published earlier |
| spellingShingle | Проблеми перебудови в Українській РСР Курносов, Ю.О. На допомогу викладачу історії |
| title | Проблеми перебудови в Українській РСР |
| title_alt | Проблемы перестройки в Украинской ССР |
| title_full | Проблеми перебудови в Українській РСР |
| title_fullStr | Проблеми перебудови в Українській РСР |
| title_full_unstemmed | Проблеми перебудови в Українській РСР |
| title_short | Проблеми перебудови в Українській РСР |
| title_sort | проблеми перебудови в українській рср |
| topic | На допомогу викладачу історії |
| topic_facet | На допомогу викладачу історії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210571 |
| work_keys_str_mv | AT kurnosovûo problemiperebudovivukraínsʹkíirsr AT kurnosovûo problemyperestroikivukrainskoissr |