Види історичних досліджень
Історичне дослідження характеризується в статті як праця, в якій проведено наукове вивчення та реконструкцію якогось об’єкту соціально-історичного минулого. Дано характеристику історичних досліджень за різними видовими параметрами. Историческое исследование характеризуется в статье как труд, в котор...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 1990 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
1990
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210573 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Види історичних досліджень / А.В. Санцевич // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 63–72. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860133456058515456 |
|---|---|
| author | Санцевич, А.В. |
| author_facet | Санцевич, А.В. |
| citation_txt | Види історичних досліджень / А.В. Санцевич // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 63–72. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Історичне дослідження характеризується в статті як праця, в якій проведено наукове вивчення та реконструкцію якогось об’єкту соціально-історичного минулого. Дано характеристику історичних досліджень за різними видовими параметрами.
Историческое исследование характеризуется в статье как труд, в котором проведены научное изучение и реконструкция какого-то объекта социально-исторического прошлого. Дана характеристика исторических исследований по различным видовыми параметрам.
|
| first_indexed | 2025-12-17T12:04:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
Види історичних досліджень
З певними труднощами при вивченні історії українсько-єврейських
відносин зіткнуться й радянські дослідники, які протягом тривалого
часу уникали цієї теми. І лише «визнання необхідності рішучої відмови
від огульного «викривального» підходу до західної історичної науки,
розробки нових принципів її висвітлення...» 10 дасть змогу творчо ви
користати позитивні досягнення зарубіжних учених у цій галузі.
1 Див.: Санцевич А. В. Предмет та об’єкти дослідження історіографії // Укр.
іст. жури.— 1989.— № 5.— С. 36.
2 Словник української мови.— К., 1971.— Т. 2.— С. 385.
Одержано 19.12.89.
Автор дает обзор изданного в Канаде в 1988 г. на английском язьіке сборника
статей «Украинско-еврейские отношения в нсторической перспективе». По его мне-
нию, материальї сборника отражают противоречивость современного зтапа развития
немарксистской историографии истории Украиньї, когда старне тенденциозньїе поло
ження сочетаются co все возрастающим стремлением к обьективистскому, непред-
взятому анализу исторических собьітий.
10 Могильницкий Б. Г. Современньїй немарксистский историзм в свете ново
го политического мьішления // История СССР.— 1989.— № 3.— С. 174.
А. В. Санцевич (Київ)
Види історичних досліджень
Історичне дослідження характеризується в статті як праця, в якій проведено
наукове вивчення та реконструкцію якогось об’єкту соціально-історичного минулого.
Дано характеристику історичних досліджень за різними видовими параметрами.
У свій час ми відзначали, що саме історичне дослідження є найважли
вішим й найпоширенішим об’єктом історіографії та обіцяли дати йому
розгорнуту, докладну характеристику 1. В зв’язку з цим у даній статті
маємо на меті представити в методологічному плані дослідження як
невід’ємну частку історичної науки в усіх його видах, формах та проя
вах, тобто як наукову працю, де досліджується певне питання 2. Отже,
історичне дослідження — це праця, в якій проведено наукове вивчення
та реконструкцію якогось об’єкта соціально-історичного минулого з ши
роким використанням відповідного фактичного матеріалу, простежен
ням закономірностей розвитку явища чи події, оригінальними авторськи
ми висновками та узагальненнями, з певними рекомендаціями на пер
спективу.
Зауважимо, що навіть в історичних енциклопедичних виданнях не
даються визначення та характеристика історичного дослідження як
наукового твору. На сучасному етапі перебудови ця тема є дуже акту
альною, оскільки останнім часом якось стерлася відмінність між фун
даментальними історичними дослідженнями, спрямованими на приро
щення знань з історії, і численними популярними виданнями. На наш
погляд, дана стаття допоможе історикам у чіткому визначенні харак
теру і мети створюваних ними праць, дотриманні тих «законів жанру»,
що свідчать про їхню спрямованість, місце в історіографії.
Характерними рисами історичного, як і будь-якого іншого, дослід
ження, є науковість, актуальність, новизна певних положень, творчий
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, №7 63
А В. Санцевич
аспект. «Праці, які нічого нового не вносять у науку,— відзначала
у зв’язку з цим М. В. Нєчкіна,— повторюють давно відоме і не дають
нічого нового, гадаємо, взагалі випадають з історії науки...» 3. Справді,
такі видання не належать суто до історичних досліджень. Однак мав
рацію і А. М. Сахаров, усе ж відносячи їх до історіографії, оскільки
вони свідчать, на його думку, «чи то про стійкість певних концепцій, їх
загальновизнаність, доказовість, чи то про консервативні впливи на роз
виток науки, що уповільнюють її рух» 4. Додамо від себе, що до таких
праць належить чимало науково-популярних видань, учбової літератури,
тобто творів спеціального призначення, не розрахованих на поступ істо
ричної науки.
3 Нечкина М. В. История истории Ц История и историки. Историогр. истории
СССР : Сб. статей.— М„ 1965,—С. 12.
4 Сахаров А. М. Методология истории и историография (статья и вьіступле-
ния).— М., 1981.—С. 133—134.
5 Див.: В а р ш а в ч и к М. А., СпиринЛ. М. О научньїх основах изучения
истории КПСС : Введений в историко-партийную науку.— М., 1978.— С. 139—141.
5 Всемирная история.— М., 1955.— Т. 1.— С. VI; СИЗ.— Т. 16.— Стб. 297; Т. 2.—
Стб. 519; Т. 3.—Стб. 18.
Однак як історичні дослідження, так і згадані вище неоригінальні
праці слід залучати до історіографічних розробок, оскільки тільки за
цієї умови можна скласти всеохоплююче уявлення про розвиток істо
ричної науки з розкриттям її досягнень, недоліків та суперечностей.
Дослідження з історії мають надзвичайно широкий діапазон охоп
лення дійсності: від цілого історичного процесу до його окремих, най
різноманітніших проявів. Об’єднані однією темою наукові розвідки мо
жуть належати авторському колективові або окремому виконавцеві.
Звичайно, багатотомні видання готують авторські колективи. Минув час,
коли такі корифеї історичної науки, як М. М. Карамзін чи С. М. Со-
ловйов, самі писали багатотомні твори з історії Росії. Зрослий темп
життя, наявність значної кількості спеціалістів дають можливість по
рівняно швидко досліджувати великі теми.
Однак колективна творчість має і свої вади: важко витримати
єдиний підхід до викладу матеріалу, а також до висновків та узагаль
нень, неодмінно відчуваються відмінності в стилі тощо. У працях мето
дологічного характеру досить рідко наводиться класифікація історичних
досліджень. Так, характеристику історико-партійних праць дано в книзі
М. Я- Варшавчика і Л. М. Спиріна. Автори виділяють узагальнюючі
праці з історії КПРС, в яких розкриваються взяті у сукупності законо
мірності виникнення, розвитку і діяльності комуністичних партій, а та
кож монографічні історико-партійні дослідження, науково-популярну,
пропагандистську і навчальну літературу з історії КПРС 5.
Особливо складні завдання постають перед істориками, які мають
намір охопити в своїх дослідженнях увесь історичний процес. І все ж
такі складні, комплексні праці виходять у світ. Особливо інтенсивно ця
робота розгорнулася в XIX ст., з переходом історичних знань у статус
науки. «Всесвітні історії» належать відомим німецьким історикам
Ф. К Шлоссеру (в 19-ти томах) і М. Веберу. Менш широкі за своїм
охопленням твори написали англієць Г. Т. Бокль та американець
Д.-У. Дрепер. Праці цих буржуазних істориків відображали умови свого
часу. Історію людства вони розглядали як поступальний рух, хоча й
зводили його переважно до політичного і розумового розвитку головним
чином народів Європи 6.
Наприкінці минулого і на початку нинішнього століття характер
«всесвітніх історій» істотно змінився, що було, зокрема, викликане на
громадженням історичних знань. Розширилися коло джерел і пробле
матика науки, складнішою стала техніка дослідження. Почали публі
куватися уже багатотомні колективні видання, такі, зокрема, як «За
гальна історія в монографіях» у 46-ти томах за редакцією Е. Лавісса
64 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7
Види історичних досліджень
і А. Рамбо, що вийшла в російському перекладі в 16-ти томах в 1897—
1939 рр. (1. «Всеобщая история с IV ст. до нашего времени» у 8-ми т.;
2. «История XIX века» у 8-ми т.), «Всесвітня історія», видана І. Пфлугк-
Гартунгом в 7-ми томах (Берлін, 1907—1925), «Всесвітня історія» за
редакцією В. Гьотца в 10-ти томах (Берлін, 1929—1933), відома «Кем-
бріджська історія», що складається із серій, присвячених стародавньому,
середньовічному та новому періодам, у 34-х томах та ін.
Написані, як правило, відомими істориками-дослідниками, ці праці
з точки зору багатства та вірогідності фактичного матеріалу досі не
втратили свого значення. Однак на їхньому змісті позначилися харак
терні для періоду імперіалізму особливості буржуазної історіографії.
Дедалі частіше дослідники відмовлялися від ідей історичної закономір
ності та суспільного прогресу. Поширювалися теорії про неодмінне по
вторення пройденого, періодичне повернення назад.
У новітніх «всесвітніх історіях», написаних буржуазними авторами,
звичайно, не розкривалися вся багатоманітність, суперечливість та єд
ність історичного процесу, натомість довільно виділялася якась одна
(до того ж, не головна) його риса. Всесвітньо-історичний розвиток зво
дився то до історії «світових імперій», то до історії «світових цивіліза
цій», «світових релігій» тощо.
Применшувалася роль народних мас в історії, помічалося намаган
ня підмінити історію народів та країн космополітичною історією окре
мих наднаціональних цивілізацій 7. Фактично розвиток культури (пере
важно духовної) протиставлявся соціально-економічному поступу всього
людства і окремих країн. Явно недооцінювалися базисні явища всесвіт
нього розвитку.
7 Всемирная история.— Т. 1.— С. VI—VII.
8 Всемирная история.— М., 1955—1973.— Т. 1—ІЗ.
Досягненням радянської історичної науки стало створення 13-том-
ної «Всесвітньої історії», удостоєної Державної премії СРСР 8. Ця фун
даментальна колективна праця спиралася як на попередній досвід пе
редової суспільної думки, так і на певні здобутки радянських вчених.
Матеріалістичне розуміння історії озброїло дослідників стрункою тео
рією всесвітньо-історичного процесу, в основі якого лежить послідовна
зміна суспільно-економічних формацій: первісно-общинної, рабовласни
цької, феодальної та капіталістичної, що становлять історичні щаблі
людства на шляху до соціалізму.
«Всесвітня історія», як уже було сказано, складається з 13-ти томів.
Виклад подій у ній доведено до 1970 р. Перші два томи присвячено
історії первісного суспільства і стародавнього світу (до IV—V ст. н. е.),
III і IV томи — середніх віків (V ст.— середина XVII ст.), V, VI і
VII томи — новій історії (від англійської революції XVII ст. до Великої
Жовтневої соціалістичної революції), VIII—XIII томи — новітній історії
(VIII—X — періоду від Великого Жовтня до закінчення другої світової
війни, ХІ-—XIII — післявоєнному періоду до 1970 р.).
Таким чином, цей великий фундаментальний колективний твір відоб
ражає всесвітньо-історичний процес у плані суспільного прогресу, за
соціально-економічними формаціями. Зрозуміло, що з величезного числа
багатоманітних історичних фактів автори відібрали найважливіші. Во
ни дають цілісну картину всесвітньо-історичного процесу з позицій нашої
епохи, з урахуванням своєрідності його в окремих країнах.
Взагалі дослідники приділяють значну увагу просторовому аспекту
історичного процесу. Однак ще досить слабо вивчаються об'єднання
держав, історія континентів тощо. Щоправда, останнім часом триває
створення багатотомних праць, присвячених Європі, Африці, Латинській
Америці та ін. Однак перед їхніми авторами стоять надзвичайно складні
завдання, оскільки континенти не становлять собою якоїсь монолітної
суспільної єдності з історично тривалими, стабільними зв’язками, як це
5. ISSN 0130—5247. Укр. іст. жури., 1990, № 7 65
А. В. Санцевич
має місце в окремих державах. Тому нам уявляється досить плідним
вивчення історії груп країн, пов’язаних стійкими інтересами (наприклад,
держав — учасниць Варшавського договору, країн Європейського Еко
номічного Співтовариства тощо).
У даному виді просторових досліджень пальма першості безумовно
належить історіям народів, країн, держав. Це пояснюється тим, що пе
релічені спільності мають надзвичайно тісні, стійкі зв’язки. їхнє еконо
мічне, політичне й культурне життя має чітко виражену специфіку та
певні характерні закономірності розвитку.
Поняття «країна» ширше, ніж поняття «держава». Воно ретроспек
тивно охоплює і період до експлуататорського ладу, за якого виникає
і розвивається держава. Тому здебільшого великі історичні досліджен
ня, що охоплюють період з найдавніших часів до сучасності, являють
собою історії країн («Історія Польщі», «Історія Югославії», «Історія
США» та ін.). В радянській історіографії у подібних працях усталилося
офіційне найменування Країни Рад чи союзної, автономної республіки
(«Історія СРСР з найдавніших часів до наших днів», «Нариси історії
СРСР», «Історія Української РСР», «Історія Латвійської РСР» і т. п.).
Отже, нерідко до назви включається й останнє найменування відповід
ної держави.
Оскільки поняття «народ» вужче за поняття «країна», бо на її те
риторії, якій дав найменування певний народ, звичайно проживають
представники й інших народів, то в назвах відповідних історичних праць
досить рідко зустрічаємо термін «народ». До того ж, у стародавній пе
ріод певну територію заселяли якісь племена або й інші народи. Втім
іноді найменування народу вноситься до назви праць, що розглядаються.
Це, зокрема, стосується «Історії вірменського народу»9, що очевидно
пов’язане з історичною роззосередженістю вірмен у багатьох кін
цях світу.
9 История армянского народа.— Ереван, 1951—1958.— Ч. 1—3.
10 С о л о в ц о в П. А. Историческое обозрение Сибири.— СПб., 1886.— Кн. 1—2;
Мнллер Г. Ф. История Сибири.— М.; Л., 1937—1941.—Т. 1—2; История Сибири с
древнейших Бремен до наших дней.— л., 1968—1969.— Т. 1—5; История Урала,—
Пермь, 1963—1965.— Т. 1-—2; та ін.
п-is История рабочих Донбасса: В 2-х т.— Киев, 1981.— Т. 1.— 326 с.; Т. 2.— 431с.
Висвітлюючи нагромаджений досвід трудящих, дослідження з істо
рії країн мають величезне пізнавальне і виховне значення. Ці праці
охоплюють практично всі жанри наукової, учбової та науково-популяр
ної літератури — багатотомні видання, авторські монографії, наукові
нариси тощо.
Історія країн широко досліджується і за окремими періодами, особ
ливо, якщо це — підручники, посібники з історії СРСР дожовтневого,
радянського періодів та ін.
Невід’ємною складовою частиною історії країн є історичне крає
знавство, чи місцева історія. До історико-краєзнавчих досліджень на
лежать насамперед праці, присвячені окремим великим регіонам країни,
таким, як Сибір, Урал, Далекий Схід, Донбас. Це — і численні узагаль
нюючі праці10 * *, і наукові розробки часткового характеру, що становлять
певний внесок в історичну науку. Цінність цих досліджень полягає і в
тому, що вони показують, як встановлюються і розгортаються економіч
ні, культурні та інші зв’язки між багатьма великими територіальними
одиницями (областями чи, навіть, республіками), поширюються істо
ричні традиції, що характерні для цих регіонів.
Активно вивчається, наприклад, історія двох важливих регіонів Ук
раїнської РСР — Донбасу (що включає і Шахтинський район Ростов
ської області РРФСР) та західноукраїнських областей. З історії До
нецького басейну вийшло в світ грунтовне двотомне дослідження 1|-12.
Західноукраїнський регіон викликає значний інтерес дослідників через
те, що він успішно розвивався прискореними темпами з братерською
66 /SSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990. Л5 7
Види історичних досліджень
допомогою трудящих інших регіонів країни. Цей історичний досвід від
ображено в численних працях 13 14.
13 Торжество історичної справедливості : Закономірність возз’єднання західноукра
їнських земель в єдиній Українській Радянській державі.— Львів, 1968.— 804 с; Воз
з’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. / В іди. ред. Ю. Ю.
Сливка.— К„ 1989.— 498 с.
14 История Москви : В 6-ти т.— М.. 1952—1959; Очерки историп Ленинграда ; В
4-х т.— Л., 1955—1964; Т. 5, присвячений періоду Великої Вітчизняної війни, вийшов
у 1967 р.; История Києва : В 3-х т. 4-х кн.— Киев, 1982—1986.
15 Правда.— 1976.— 7 cheap.
te История пром. и сельхоз. предприятий УССР: Науч.-вспо.м. библиограф. указа-
тель.— Киев, 1987.— 293 с.
17 Історія колгоспу «Здобуток Жовтня».— К., 1986 — с. 3.
18 Л е н і н В. І. Н. боннському // Повне зібр. творів.— Т. 54.— С. 237.
19 Звичайно, кожне історичне дослідження має свою тему, розв’язує якусь проб
лему. Цей суто умовний термін обираємо, щоб відрізнити праці просторового плану
від решти.
Найпоширенішим об’єктом історико-краєзнавчих досліджень є без
умовно місто як центр економічного, політичного і культурного життя.
З цієї тематики опубліковано багато змістовних праць, у тому числі
фундаментальних, багатотомних — з історії Москви, Ленінграда, Киє
ва |4. Багатовікова історія визначних міст, видатні звершення їхніх тру
дівників тісно переплітаються з історичною долею всієї країни і тому
мають велике наукове значення.
Важливим стимулом до розвитку історичного краєзнавства в країні
стали підготовка та видання 26-томної «Історії міст і сіл Української
РСР» — фундаментальної колективної праці, що визначила «новий на
прям у радянській історіографії» 15. Вперше в системному плані було
викладено краєзнавчий матеріал з історії населених пунтків, синтезо
вано здобутки професійних істориків та результати збирання історичного
матеріалу, проведеного представниками місцевої громадськості на доб
ровільних засадах.
Завжди в центрі уваги радянських дослідників була історія народ
них мас. Природно, що краєзнавці традиційно приділяли велику увагу
фабрикам і заводам. Тільки після Великої Вітчизняної війни в УРСР
було видано понад 1780 праць з історії підприємств16, серед них — і
наукові дослідження, які сприяють узагальненню та пропаганді досвіду
соціалістичного будівництва, різних форм ініціативи трудящих, соціа
лістичного змагання.
Певне місце в історико-краєзнавчій літературі належить і працям
з історії колгоспів та радгоспів. В Українській РСР видано понад 300
книжок з цієї тематики 17. Вони сприяють конкретнішому і глибшому
осмисленню особливостей соціалістичного будівництва на селі в місце
вих, специфічних умовах. Мало поки що публікується праць з історії
радгоспів.
У цілому для історико-краєзнавчих досліджень характерний ряд
недоліків. Слабо розробляються теоретичні питання цієї проблематики,
в багатьох працях трапляються помилки та неточності. Деяким з них
притаманні схематизм та сухість викладу. Усього цього треба позбави
тися в ході дальшого дослідження місцевої історії. Ще В. І. Ленін
закликав: «...Більше конкретності у вивченні місцевого досвіду, деталей,
дрібниць, практики, ділового досвіду, заглиблення в справжнє жит
тя...» І8.
Таким чином, активно розгортаються історичні дослідження певних
сторін історичного процесу в просторовому, зокрема краєзнавчому,
плані. їхня питома вага в роботі істориків є досить значною.
Багато істориків займається проблемно-тематичними досліджен
нями 19, пов’язаними з розвитком якихось історичних явищ чи подій.
У радянській історіографії велика увага приділяється історії Кому
ністичної партії. В численних історико-партійних дослідженнях висвіт
люється її розвиток, авангардна роль у житті радянського суспільства.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7 5 67
А В. Санцевич
У вивченні історії КПРС зроблено багато, однак, на деяких дослі
дженнях позначилися певна однобічність їхніх авторів у висвітленні
подій, недостатня увага до розкриття недоліків, помилок, труднощів,
суперечностей у діяльності партії, обходження «білих плям». М. С. Гор
бачов так визначив основні вимоги до історії Батьківщини, партії:
«Це повинна бути чесна, мужня, захоплююча книга, що розкривала б
героїчний шлях країни і партії в усій його величі... Книга, що не обхо
дила б драматизму подій і людської долі, у якій не було б білих
сторінок, суб’єктивістського віддавання переваг та антипатій, і цінність
якої не залежала б від кон’юнктурних пошестей»20.
20 Горбачов М. С. Молодь — творча сила революційного оновлення : Виступ
на XX з’їзді ВЛКСМ 16 квіт. 1987 р— К... 1987.-0. 27.
21 Международнне отношения на Дальнем Востоке, 1870—1845 / Под ред.
Е. М. Жукова.— М., 1951.— 790 с.
Досліджується також історія інших партій, різних громадських ор
ганізацій, зокрема профспілок, комсомолу тощо. Вивчається історія
народних мас, робітничого класу, селянства, їх прогресивний розвиток
протягом ряду суспільно-економічних формацій. Особливо інтенсивно
досліджуються проблеми класової боротьби трудящих за соціальне та
національне визволення.
Істориками розглядаються найважливіші питання соціально-еконо
мічної, політичної, воєнної історії, культурного розвитку народів за
різні періоди на матеріалах різноманітних регіонів.
Велике місце в доробку вчених займає «подійна» історія. Як пра
вило, історики обирають для окремого вивчення видатні, визначні події:
революції, повстання, війни (або вирішальні битви), міжнародні кон
ференції тощо. Особливо великий потік історичної літератури виходить
до ювілейних дат відповідних подій. Це стосується, зокрема, возз’єднан
ня України з Росією, Вітчизняної війни 1812 р., Великої Жовтневої
соціалістичної революції, громадянської війни в нашій країні, утворен
ня СРСР, Великої Вітчизняної війни 1941 —1945 рр. і т. д.
Значні труднощі для вивчення становлять теми з множинністю
об’єктів дослідження, особливо з історії міжнародних відносин, світо
вого робітничого та комуністичного руху, національно-визвольного руху,
міжнаціональних відносин і т. п. Наприклад, у змістовній колективній
монографії, присвяченій міжнародним відносинам на Далекому Сході
в 1870—1945 рр., відображаються і загальне становище у регіоні в пев
ний період, і політика імперіалістичних держав (США, Великобританії
та Франції), і відповідні сторінки історії найбільших держав Далекого
Сходу — Китаю, Японії, Таїланду тощо, і окремі війни, що там відбу
валися21. Подібні дослідження мають комплексний характер, в них тіс
но переплітаються численні й різнохарактерні тематичні лінії.
Дослідження найрізноманітнішої історичної тематики тісно пов’яза
ні з розкриттям життєвого шляху і діяльності видатних діячів, які
відіграють істотну роль в історії. Природне, що це викликає інтерес
насамперед у істориків, які створюють наукові біографії — важливий
жанр історичної літератури. Видавництво «Наука», зокрема, випускає
серію «Наукові біографії», присвячену видатним представникам вітчиз
няної науки. На Жаль, на сучасному етапі художня і художньо-доку
ментальна біографічна література ще переважає над науковими біогра
фіями (досить згадати книги серій «Пламенньїе революционерьі»,
«Жизнь замечательньїх людей»). Втім якісні наукові біографії, напи
сані здібними істориками, дають найбільш адекватний історичній
дійсності життєпис певної видатної особи.
Радянські історики створюють чимало біографій революційних, пар
тійних, державних діячів, прогресивних представників інтелігенції. І це
цілком правильно й важливо. Однак чомусь досі більше уваги приділя
лося життєписам зарубіжних історичних діячів. Про вітчизняних діячів
минулого історики пишуть мало. Натомість у 20-х роках часто видава
68 ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн.. 1990, № 7
Види історичних досліджень
лись книги, написані в гострій, памфлетній формі, що викривали «неге-
роїв нашого часу» — царських сановників, міністрів, білих генералів,
есерівських, кадетських, меншовицьких діячів.
Відомий дослідник В. І. Старцев цілком правильно висуває питання
про доцільність публікацій біографій монархів, які відігравали ту чи
іншу роль у самодержавних країнах (у нас вийшли грунтовні біографії
тільки Івана IV Грозного та Петра І). Інтерес читачів, вважає,
зокрема, він, задовольняє в цьому плані апологетична дореволюційна
література22. Таке становище, що свідчить про звуженість діапазону
наукової біографічної літератури, пов’язане з негативними наслідками
культу особи та застою, з тим, що на висвітлення різнобічної діяльності
багатьох діячів накладалась заборона. Якщо ж учені і бралися за
біографії контрреволюційних діячів, то описували їх однобічно. Так,
В. Зорькін написав книгу про лідера кадетів С. М. Муромцева, але в
ній він висвітлив тільки його юридичні погляди, обійшовши важливі
віхи біографії, реакційну політичну діяльність23.
22 С т а р ц е в В. И. Историк и биография // Научная биография — вид истори-
ческого исследования (по материалам истории рабочего класса СССР, революционно-
го и освободительного движения).— Л., 1985.— С. 11.
23 Зорькин В. Д. Муромцев.— М., 1980.— 127 с.
24 Старцев В. И. Указ, статья.— С. 19.
25 Див.: Ленін В. І. Повне зібр. творів.— Т. 45.— С. 328—330.
26 Там же.— С. 329.
На сучасному етапі постало завдання створити грунтовні політичні
біографії історичних діячів різних поглядів та різної долі. Розроблювані
на марксистсько-ленінській методологічній основі, вони мають розкрива
ти постаті осіб у всій їх складності й суперечливості, тобто повністю
відповідати історичній правді.
Нині в періодичній пресі вже з’явилися невеликі політичні біографії
історичних діячів, про яких досі ми мало що знали. Однак на часі
створення вже повноцінних, великих політичних біографій, зокрема і
таких неоднозначних осіб, як Й. В. Сталін, М. С. Хрущов, Л. І. Бреж
нєв. Вже побачили світ перші подібні книги: Д. Волкогонова «Тріумф
і трагедія: Політичний портрет й. В. Сталіна у двох книгах» (М.,
1989), американського політолога Коєна про М. І. Бухаріна та ін.
Але це тільки початок розробки великої наукової проблеми.
Створюючи наукові історичні біографії, дослідник має керуватися
діалектико-матеріалістичними методологічними настановами, давати
оцінку тому чи іншому діячеві на основі класового, партійного підходу,
першорядну увагу приділяти політичним переконанням, суспільній пози
ції особи, тобто виявляти її типові риси, з’ясовуючи, інтереси якого кла
су вона захищала.
В. І. Старцев, зокрема, твердить, що риси характеру, особливості
поведінки та особисте життя служать тільки доповненням до наукової
історичної біографії24. На наш погляд, ігнорування або навіть наймен
ша недооцінка перелічених подробиць може призвести до однобічного,
неповного розкриття сутності особи. У зв’язку з цим досить згадати
«Лист до з’їзду», де В. І. Ленін дав влучні стислі характеристики пар
тійним і державним діячам, які безпосередньо з ним працювали,—
М. І. Бухаріну, Г. Є. Зінов’єву, Л. Б. Каменеву, Г. Л. Пятакову,
Й. В. Сталіну, Л. Д. Троцькому 25. Поряд з політичними, ідеологічними
й теоретичними оцінками Володимир Ілліч згадував і їхні суто людські
якості та риси характеру, які за певних умов можуть відіграти вирі
шальну роль. Зокрема, він писав: «Сталін надто грубий, і цей недолік,
цілком терпимий серед нас і в стосунках між нами, комуністами, стає
нетерпимим на посаді генсека» 26. І, справді, це призвело до трагічних
наслідків для цілих поколінь радянських людей. Отже, в серйозному
історичному дослідженні слід враховувати всі якості зображуваної осо
би, всебічно розкриваючи її життєвий і творчий шлях на фоні епохи.
ISSN 0130—5247. Укр. іст. журн., 1990, № 7 69
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210573 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-17T12:04:15Z |
| publishDate | 1990 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Санцевич, А.В. 2025-12-11T21:14:06Z 1990 Види історичних досліджень / А.В. Санцевич // Український історичний журнал. — 1990. — № 7. — С. 63–72. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210573 Історичне дослідження характеризується в статті як праця, в якій проведено наукове вивчення та реконструкцію якогось об’єкту соціально-історичного минулого. Дано характеристику історичних досліджень за різними видовими параметрами. Историческое исследование характеризуется в статье как труд, в котором проведены научное изучение и реконструкция какого-то объекта социально-исторического прошлого. Дана характеристика исторических исследований по различным видовыми параметрам. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Повідомлення Види історичних досліджень Виды исторических исследований Article published earlier |
| spellingShingle | Види історичних досліджень Санцевич, А.В. Повідомлення |
| title | Види історичних досліджень |
| title_alt | Виды исторических исследований |
| title_full | Види історичних досліджень |
| title_fullStr | Види історичних досліджень |
| title_full_unstemmed | Види історичних досліджень |
| title_short | Види історичних досліджень |
| title_sort | види історичних досліджень |
| topic | Повідомлення |
| topic_facet | Повідомлення |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210573 |
| work_keys_str_mv | AT sancevičav vidiístoričnihdoslídženʹ AT sancevičav vidyistoričeskihissledovanii |