Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння
Стратегічна роль вуглеводневої сировини, зокрема нафти і газу, для сучасної цивілізації визначає фундаментальний характер широкого кола досліджень з геології вуглеводнів і технології їхнього видобування. Цей факт зумовлює пріоритетні дослідження джерел вуглеводневої сировини не тільки в галузевій,...
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2106 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння / О. Лукін // Вісн. НАН України. — 2008. — N 4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859512447925223424 |
|---|---|
| author | Лукін, О. |
| author_facet | Лукін, О. |
| citation_txt | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння / О. Лукін // Вісн. НАН України. — 2008. — N 4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Стратегічна роль вуглеводневої сировини, зокрема
нафти і газу, для сучасної цивілізації визначає фундаментальний характер широкого кола досліджень
з геології вуглеводнів і технології їхнього видобування. Цей факт зумовлює пріоритетні дослідження джерел вуглеводневої сировини не тільки в галузевій, але й в академічній науці, що значною мірою стосується України, у надрах якої зосереджені величезні вуглеводневі ресурси. Геологорозвідувальні роботи щодо пошуку нафти і газу та видобуток вуглеводневої сировини стосуються трьох її регіонів: Східного, Західного і Південного, площі яких разом становлять майже 81 % загальної території країни. При цьому стратиграфічний діапазон нафтогазоносності є максимально можливим і має надзвичайно велике глибинне занурення (понад 6 км) поряд із
широким діапазоном гідродинамічних та гідрохімічних умов нафтогазоносності. У статті досліджено вуглеводневий потенціал надр України, вказано основні напрями його освоєння. Доведено велику наукоємність сучасного етапу геологорозвідувальних робіт щодо покладів нафти і газу, обґрунтовано необхідність збільшення обсягів геофізичних досліджень та глибокого буріння.
Strategic role of hydrocarbon raw material, oil and gas
in particular, determines the fundamental character of
wide range of petroleum geology and technology investigations
for modern civilization. This fact causes
priority character of hydrocarbons sources exploration
not only for branch but also for academic science
that concerns Ukraine (with their great petroleum potential)
in large measure. Geology prospecting for oil
and gas cand hydrocarbon material mining connected
with three large Ukrainian regions: Eastern, Western
and Southern. Their combined area reaches 81%
of total territory of Ukraine. Therewith petroliferous
stratigraphic range is as wide as possible, this broad
stratigraphic and depth diapasons combine with great
diversity of hydrodynamic and hydrogeochemic regimes
of petroliferous complexes. Article investigates
hydrocarbon potential of Ukrainian mineral resources,
main lines of its development. A great role of science
at up-to-date stage of prospecting for oil and gas and
the necessity of increasing of geophysical prospecting
and deep drilling are substantiated.
|
| first_indexed | 2025-11-25T16:47:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
ЕНЕРГОРЕСУРС
Споживання нафти та природного газу у
світі неухильно зростає, і немає підстав
чекати на злам цієї ситуації принаймні до
кінця поточного століття, яке можна назвати
«віком газу» з очікуваним максимумом газо-
видобування у 2015—2030 рр. Для України з
її, на жаль, виключно великою енергоємніс-
тю промисловості це створює значні еконо-
мічні та політичні труднощі. Тому забезпече-
ність природною вуглеводневою сировиною
па лив но-енергетичного комплексу — це стра -
те гічно важливе завдання для нашої держави.
Нафтогазова геологія — це така наукова галузь, де важко відокремити
фундаментальні дослідження від суто прикладних. З одного боку, вона має,
насамперед, прикладне значення, адже пов'язана з нагальними потребами
як су спіл ь ст ва в цілому, так і будь-якої пересічної людини, зокрема. З друго-
го — стратегічне значення вуглеводневої сировини для сучасної цивілізації
вже саме по собі визначає фундаментальний характер широкого кола дослі-
джень з геології вуглеводнів (точніше нафтидів: газів, конденсатів, нафти і
бітумів) і технології їхнього видобутку. А якщо враховувати міжнаукові
зв'язки нафтидології (саме таку назву автор свого часу запропонував для
системи дисциплін, що вивчає різні аспекти, пов'язані з природною вуглевод-
невою сировиною, — від онтогенезу вуглеводнів у осадових басейнах до пи-
тань розроблення нафтових і газових родовищ, нафтохімії, нафтоперероб-
лення тощо), зокрема, з проблемами хімії, біології (походження життя), гео-
екології, світової економіки, геополітики, то її фундаментальне значення
стає беззаперечним. Усе це зумовлює пріоритет нафтидогеологічних дослі-
джень не тільки в галузевій, але й в академічній науці. Це повною мірою сто-
сується України, у надрах якої зосереджені величезні вуглеводневі ресурси,
ефективне освоєння яких дозволить позбутися енергетичної залежності з
усіма її принизливими економічними та політичними наслідками. Але для
цього необхідно на сучасному рівні відродити всю нафтогазову галузь з її на-
уковим супроводом.
О. ЛУКІН
ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАДР УКРАЇНИ
ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ОСВОЄННЯ
© ЛУКІН Олександр Юхимович. Член-кореспондент НАН України. Головний науковий співробітник відді-
лу геології нафти і газу Інституту геологічних наук НАН України. Директор Чернігівського відділення
Українського державного геологорозвідувального інституту (Чернігів). 2008.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 57
Усупереч дуже поширеним у різних колах
думкам Україна є досить значною нафтога-
зодобуваючою країною з потужним вугле-
водневим потенціалом надр (ВПН). Її ві-
домі газові і нафтові родовища відігравали
дуже значну роль у паливно-енергетичному
комплексі колишнього Радянського Союзу
та його європейських країн-сателітів.
Геологорозвідувальні роботи щодо покла-
дів наф ти і газу (ГРРНГ) та видобуток вуг-
леводневої сировини в Україні стосую ться
до трьох регіонів: Східного (Дні пров сько-
Донецька западина (ДДЗ) і Донбас), Захід-
ного (Во лино-Подільська плита, Передкар-
паття, а також Карпати і Закарпаття) і Пів-
денного (Переддобруджя, При чор но мор'я,
Крим та відповідні сектори акваторій Чор-
ного та Азовського морів).
Площі територій Східного (123500 км2), За-
хідного (74600 км2) і Південного (290600 км2)
нафтогазоносних регіонів разом становлять
488700 км2. Це майже 81% загальної тери-
торії України (603700 км2). Але й ця над-
звичайно велика для окремої країни цифра
може дещо збільшитися, якщо взяти до
уваги наявність промислових скупчень
газу, нафти і бітумів у кристалічному фун-
даменті та в осадовому чохлі на глибинах
менше за 0,5 км. У світлі теперішніх геоло-
гічних уявлень та для сучасного техноло-
гічного рівня ГРРНГ тільки незначна (мен-
ше ніж 20%) частина території України
може бути віднесена до безперспективних.
Більше того, тільки в межах орогенів (від-
критий Донбас, Карпати) та певних ді ля-
нок Українського щита є деякі підстави
прогнозувати промислову нафтогазонос-
ність. Таким чином, Україна посідає одне
з перших місць серед країн світу за від-
носною роллю нафтогазоперспективних
те риторій.
Падіння видобутку нафти і газу в Украї-
ні з кінця 70-х років було зумовлено пере-
дусім значною виснаженістю найбільших
родовищ, а не різким зменшенням ресурс-
ної бази, яка тепер продовжує залишатися
значною [1]. Одночасно з падінням видо-
бутку вуглеводнів на великих родовищах
не залучалися до розроблення менші за за-
пасами поклади, що залягають на більших
глибинах, які важко освоювати. Це б спри-
чинило зниження ефективності робіт, що
суперечило тодішній концепції розвитку
нафтогазового комплексу. Після розпаду
СРСР у зв'язку з кризовим станом еконо-
міки України до цих причин додалися інші:
різке зменшення капіталовкладень у тех-
нічне переоснащення галузі, обвальне ско-
рочення обсягів глибокого пошуково-роз-
відувального буріння, згортання до слід но-
промислових робіт із підвищення нафто-
віддачі пластів та ін. З проголошенням
не залежності України мала змінитися стра-
тегія розвитку нафтогазового комплексу у
зв’язку з необхідністю забезпечення макси-
мально можливого рівня власного видобут-
ку нафти і газу, навіть ціною зниження
ефективності робіт, адже імпортне вугле-
водневе паливо дорожче [1].
На жаль, занепад української нафтидо-
логії та нафтогазодобувної індустрії напри-
кінці минулого століття зумовив кризу ві-
тчизняного паливно-енергетичного комп-
лексу. Але було б фатальною помилкою
робити на цій підставі висновок про висна-
ження ВПН України і доцільність остаточ-
ного згортання ГРРНГ.
Оцінювати ВПН можна різними шля-
хами, використовуючи різні методи і кри-
терії. Поряд із числовими показниками-
параметрами для стратегії пошуків і видо-
бування вуглеводневої сировини важливі
суто геологічні критерії, зокрема такі, що
характеризують різні природні діапазони
нафтогазоносності.
Спочатку наведемо деякі цифри, які
свідчать про масштаби нафтогазоносності
Ук раїни — цієї, без перебільшення, визна-
чної (за складністю надр, різноманітністю
та запасами мінерально-сировинних ре-
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
сурсів, а також за науковим внеском у роз-
виток наук про Землю) геологічної держа-
ви. У її Східному, Західному та Південно-
му нафтогазодобувних регіонах за станом
на 01.01.2008 р. відкрито 381 родовище
нафти і газу (відповідно: 219, 113 і 49). Се-
ред них 28 родовищ мають видобувні запа-
си від 30 до 700 млн т умовного палива,
включаючи такі всесвітньо відомі гіганти,
як Шебелинське і Західно-Хрестищинське,
а також Яблунівське, Єф ремівське, Глин-
сько-Розбишівське, Мелихівське, Битків-Баб -
чинське, Леляківське, Долинське, Гнідин-
цівське та ін. Показово, що й в останні
роки, коли вітчизняна нафтогазогеолого-
розвідувальна галузь перебуває в занепаді,
невпинно відкривають нові родовища. За
сім років ХХІ століття в Україні відкрито
45 родовищ із покладами в різновікових
комплексах. Серед них, поряд із переважно
дрібними, є й значні відкриття, зокрема ве-
лике Кобзівське газоконденсатне родовище
в південно-східній частині ДДЗ.
Усього з українських надр вилучено
бли зько 360 млн т нафти і конденсату та
близько 1,8 трлн м3 газу. За оцінками фа-
хівців УкрДГРІ (М.А. Вуль, Т.М. Пригарі-
на, В.А. Старинський та ін.), разом це ста-
новить приблизно чверть початкових ре-
сурсів. Нерозвідані вуглеводневі ресурси
(категорій С3 + Д) у трьох регіонах Украї-
ни сумарно становлять близько 5,5 млрд т
умовного палива (на Східний регіон при-
падає 42, на Західний — 23,5, на Півден-
ний — 34,5% цієї величини).
Установлені геологічні закономірності на-
фтогазоносності надр України свідчать про
те, що зазначені цифри треба розглядати як
мінімальні показники ВПН. Насамперед,
слід визначити одну дуже важливу рису ге-
ології та нафтогазоносності нашої країни. Її
геологічна будова з Українським щитом усе-
редині, що облямований зонами перикра-
тонного опущення, глибокими різновікови-
ми прогинами, складчасто-орогенними спо-
рудами, характеризується наявністю всіх
основних типів геологічних структур конти-
нентального, а, враховуючи особливості за-
падини Чорного моря, деякою мірою і оке-
анського блоків. Якщо взяти основні нафто-
газоносні басейни України, то вони мають
різновікові домінуючі (тобто ті, що перева-
жають за товщиною) осадові комплекси. У
ДДЗ це девон, карбон і нижня перм, у ме-
жах Волино-Подільської плити — верхній
протерозой, кембрій, ордовик, силур, девон,
у Передкарпатті і Чорному морі — юрські,
крейдяні та кайнозойські відклади. Таким
чином, зведена формаційно-стратиграфічна
колонка нафтогазоносних басейнів України
відповідає величезному хроностратиграфіч-
ному інтервалу, що включає верхній проте-
розой і фанерозой. Це зумовлює на відміну
від більшості інших країн світу тотожність
різних «рамкових» показників (діапазонів)
нафтогазоносності надр України глобаль-
ним показникам.
Так, стратиграфічний діапазон нафтогазо-
носності нашої країни є максимально мож-
ливим, охоплюючи розущільнені архейсько-
нижньопротерозойські кристалічні породи
(група родовищ у східному сегменті зони
зчленування Воронезької антеклізи з ДДЗ
і Донбасом) і майже весь фанерозой — від
кембрію до неогену включно.
Такий аномально широкий стратигра-
фічний діапазон нафтогазоносності зумов-
лений, з одного боку, історією формування
основних басейнів, а з другого — наявністю
низки фаз нафтидогенезу — нафтогазонако-
пичення, включаючи пліоцен-четвертинну
фазу, з якою пов’язані поклади (або нетра-
диційні флюїдно-вуглеводневі системи) з
різними ознаками геотермобаричної неста-
більності та нещодавніх (сучасних) проце-
сів формування [2].
Отже, саме стратиграфічний діапазон
визначає як потужність, так і тривалість
функціонування вуглеводневогенеруючих
систем [3]. Тому всі інші аномально великі
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 59
діапазони нафтидоносності України є його
похідними.
Насамперед, це надзвичайно широкі фор-
маційний і фаціальний діапазони нафтога-
зоносності. Басейни України в сукупності
демонструють нафтогазоносність усіх типів
осадових формацій. Промислова продук-
тивність пов’язана тут із флішем і моласою,
фа ціально-циклічними вугленосними і со-
ле нос ними формаціями, різноманітними
ри фо генно-карбонатними комплексами, де-
пре сійними гідрокарбопелітовими (чор но-
слан це вими) товщами, продуктами перевід-
кладення потужних гумідних кір вивітрю-
вання (парагенези кварцових пісковиків і
каолінових глин), червоноколірними фор-
маціями тощо.
Нафтогазоносні резервуари родовищ Ук-
раїни представлені здебільшого всіма відо-
мими літологічними, петрографічними і фа-
ціальними типами порід. На особливу увагу
заслуговує морфогенетична різноманітність
теригенних тіл. Поряд із алювіально-дель-
товими, прибережно- та мілководноморськи-
ми русловими, баровими, покривними та ін-
шими пісковиками встановлено велике по-
ширення в депресійних і депресійно-цик-
лічних відкладах тіл, пов’язаних із кон тур-
ними течіями, підводними зсувами, турбід-
ними потоками та фенами. Враховуючи
просторовий збіг ареалів їхнього розвитку з
областями максимального занурення різно-
вікових осадово-морських комплексів у
ДДЗ, Передкарпатті і Чорному морі, можна
припускати, що основні відкриття покладів
у олістостромах, контуритах, турбідитах та
фенах турбідних потоків ще попереду. Втім
маємо дуже значні перспективи традицій-
них у світовому масштабі, але поки що не
зовсім традиційних для України, палеорус-
лових, прибережно-барових, гир ло во-ба ро-
вих та інших пасток, особливо якщо врахо-
вувати різноманітність комбінування се ди-
ментаційно-па лео гео морфо ло гіч них і текто-
нічних факторів [2, 4].
Максимальний стратиграфічний діапа-
зон нафтогазоносності України зумовлює
її надзвичайно великий (понад 6 км) гли-
бинний діапазон.
Максимальна глибина отримання про-
мислового припливу газу (і конденсату)
сягає 6300 м (ДДЗ, Перевозівське газокон-
денсатне родовище, найглибший у Євразії
поклад В-22 у верхньовізейських піскови-
ках) [5]. Мінімальна глибина залягання по-
крівлі газового покладу (88 м) у пісках і
пісковиках нижнього сармату встановлена
на Приазовському родовищі [6]. На базі
цього родовища, відкритого понад 100 років
тому під час буріння на воду, ще у 1936 р.
була створена одна з перших у світі газона-
повнювальних станцій.
Максимальна та мінімальна глибини вста-
новленої промислової нафтоносності сяга-
ють відповідно майже 5100 м (ДДЗ, Карай-
козівське нафтогазоконденсатне родовище,
нафтовий поклад С-5а у серпуховських піс-
ковиках) і 86 м (Керченський півострів,
Войківське нафтове родовище з нафтови-
ми покладами в пісковиках караганських
та чокракських верств неогену).
Глибинний діапазон для оцінення ВПН
і визначення перспективних напрямків
геологорозвідувальних робіт щодо покла-
дів нафти і газу має особливе значен-
ня. В першу чергу, це, зрозуміло, стосу-
ється глибокозанурених комплексів най-
глибших прогинів світу (в Україні до них
належать центральна та східна частини
ДДЗ, Донбас, западина Чорного моря, Пе-
редкарпаття і Карпати), з якими в май-
бутньому, можливо, будуть пов’язані го-
ловні джерела вуглеводневої сировини.
Визначені і найбільш детально вивчені
саме в центральній частині ДДЗ такі фе-
номени: а) утворення вториннопорових
колекторів-метасоматитів (на субстраті
кварцитопісковиків та інших щільних по-
рід); б) вторинна смектитизація аргілітів з
різким підвищенням екрануючих власти-
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
востей; в) високі і навіть супервисокі де-
біти на глибинах понад 5 км; г) підвищен-
ня з глибиною коефіцієнтів заповнення
пасток дозволяють досить високо оціню-
вати перспективи нижнього карбону ДДЗ
в інтервалі 6—8 км [2, 7]. У майбутньому
значні перспективи слід пов’язувати з різ-
ними тектоноформаційними комплексами
на великих і надвеликих глибинах у Пе-
редкарпатському прогині, Карпатах, різ-
них басейнах Азово-Чор номорського ре-
гіону.
Крім того, розглядаючи глибинний діа-
пазон нафтогазоносності, варто визначити
й інший аспект цього показника. Йдеться
про невеликі глибини. Урахування вугле-
водневих ресурсів у неглибокозалягаючих
відкладах дозволяє суттєво приростити
перспективні нафтогазоносні території,
зокрема, включивши у межі нафтогазонос-
них регіонів схили Ук раїнського щита і
Воронезького масиву з невеликими (мен-
ше ніж 0,5 км) товщинами осадового чох-
ла. Саме для сучасних умов прогнозні ре-
сурси, що зосереджені на малих глибинах,
можуть відігравати важливу роль.
Басейни України характеризуються над-
звичайно широким діапазоном гідродина-
мічних та гідрохімічних умов нафтогазо-
носності. Тут поклади нафти і газу заляга-
ють в умовах зон активного, обмеженого та
переважно застійного водообміну. Крім
того, га зо кон денсатні системи на глибинах
4—6,3 (і більше) км існують в умовах гли-
бинної гідро геологічної інверсії, з якою
пов'язаний грязьовий вулканізм в акваторії
Чорного моря і на Керченському півострові
та різноманітні гідродинамічні й гідрогеохі-
мічні явища в центральній частині ДДЗ [8].
Тому тут відзначено здебільшого всі гідрохі-
мічні типи під земних вод — від суперміцних
хло ридно-натрієво-кальцієвих розсолів до
ма ло мі не ралізованих гідрокарбонатно-нат-
ріє вих вод, включаючи славнозвісну «Наф-
тусю» та ін. [2, 9].
Геотермобаричні і гідрогеологічні (гео-
флюїдодинамічні) фактори в сукупності з
різним віком формування покладів зумов-
люють фазово-геохімічну диференціацію
нафтидів, діапазон якої в нафтогазонос-
них регіонах України також вражає своєю
повнотою і різноманітністю. На Сході, За-
ході та Півдні України є всі відомі у світі
бітуми (причому деякі з них, зокрема озо-
керити Передкарпаття, відрізняються ви-
нятковою різноманітністю), усі типи на-
фти і природного газу. Особливо важли-
вою рисою нафтогазоносності українських
надр, передусім у ДДЗ, є унікальна різно-
манітність нафтогазоконденсатних флю ї-
дів і, зокрема, безпрецедентно велике по-
ширення вуглеводневих флюїдів (за)кри-
тичного стану. Така риса фазово-гео хі міч-
ного діапазону нафтидів особливо важ ли-
ва, оскільки свідчить про сучасну вугле-
водневогенеруючу активність українських
надр. Тому сьогодні для роз в’я зання дуже
актуальної, але все ще погано вивченої і
недостатньо обґрунтованої проблеми по-
повнення вуглеводневих покладів нафто-
газоносні басейни України — це полігон
досліджень для відповіді на чи не найваж-
ливіше для людства питання: чи справді
відбувається процес поповнення природ-
них покладів вуглеводнів, а якщо так, то
які його масштаби і темпи.
Ознакою високої вуглеводневогенерую-
чої активності надр є, зокрема, наявність
зон (ареалів) інтенсивного газонакопичен-
ня, яскравим свідченням яких є Харків-
ський сегмент ДДЗ. У його межах зосере-
джено понад 2200 млрд м3 вільного газу —
більше половини сумарних газових ресур-
сів Східного регіону. Це «газовий полюс»
України, про величезний потенціал надр
якого свідчать зосередження тут великих
родовищ, включаючи нещодавнє відкриття
в межах однієї з «білих плям» східної час-
тини ДДЗ Кобзівського родовища, і геотер-
мобаричні умови покладів. Показово, що
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 61
саме в межах Харківського сегменту було
відкрито Юліївське та інші родовища з по-
кладами в розущільнених кристалічних по-
родах докембрійського фундаменту. Тре-
ба також відзначити високу гелієносність
цього ареалу інтенсивного газонакопичен-
ня. [До речі, варто звернути увагу на стра-
тегічне значення Не3 у термоядерній енер-
гетиці можливо недалекого майбутнього.
Відомо, що його реальним джерелом розгля-
дають породи Місяця. В Україні, зокрема в
межах зазначеної частини її Східного на-
фтогазоносного регіону, на низці родовищ і
розвіданих площ зафіксовано аномально під-
вищений уміст гелію. Але, на жаль, у нашій
країні немає лабораторії, де можна зроби-
ти його ізотопний аналіз!]
Дивовижна тотожність різних діапазонів
нафтогазоносності України і світу не тіль-
ки свідчить про її високий ВПН, але й до-
зволяє визначити його ще недостатньо або
зовсім нереалізовані резерви. Зауважи-
мо, що йдеться не про гіпотетичні припу-
щення з приводу невичерпних запасів гли-
бинної (мантійної) нафти і не про цікаві,
але поки що проблематичні об’єкти (Обо-
лонська та інші астроблеми, глибокозаля-
гаючі зони розущільнення Українського
щита), а про такі, безумовно, перспектив-
ні напрямки геологорозвідувальних робіт,
які можуть бути реалізовані найближчими
роками.
Згідно іх стратиграфічними критеріями
нафтогазоносності є всі підстави очікувати
на відкриття нових продуктивних комплек-
сів і зон (ареалів) нафтогазонакопичення
в нижньому палеозої Волино-Подільської
плити і Переддобруджя, верхньому дево-
ні прибортових зон, пограничних верств
D3—C1 i C3—P1, середнього карбону (зокре-
ма, нижня частина башкирського і верхня
частина московського ярусів) Дніпровсько-
Донецького авлакогену, верхньої юри, ниж-
ньої крейди, верхньої крейди і палеоцену
западини Чорного моря.
Серед найперспективніших, але ще ма-
лореалізованих формаційних типів, у пер-
шу чергу треба виділити різновікові ри фо-
генно-карбонатні комплекси. На палеозой-
ські і мезозойські карбонатні формації при-
падає до 60 % світового видобутку нафти
(без урахування бітумів — альтернативного
джерела нафтових вуглеводнів, більша час-
тина запасів яких пов’язана з теригенними
формаціями) і майже 30 % газу (враховую-
чи нові відкриття на півдні Ірану, ця квота
має збільшитися). В Україні, всупереч від-
повідності її нафтидогеологічних показни-
ків світовим, ці цифри поки що не переви-
щують відповідно 10 % і 1 %. Разом із кон-
кретними даними щодо дослідження поши-
рення в різновікових комплексах України
мегаатолів, бар’єрних рифів, карбонатних
платформ і валів, карбонатних шельфів із
біогермами (біостромами) і визначення зо-
середжених у них нерозвіданих запасів вуг-
леводнів (табл. 1) це дозволяє дуже високо
оцінити вуглеводневий потенціал палео-
зойських і мезозойських карбонатних фор-
мацій України.
Поряд із дрібними та середніми покладами
нафти і газу, що, залежно від зазначених гене-
тичних типів рифогенно-карбонатних комп-
лексів, утворюють різноманітні за конфігу-
рацією і трендами просторові угруповання, з
ними можуть бути пов’язані дуже значні вуг-
леводневі скупчення. Це, зокрема, стосуєть-
ся великих масивних гетероген них резервуа-
рів, утворених рифогенно-кар бонатними по-
будовами на розущільнених масивах криста-
лічних порід. Наявність пов’язаних із такими
резервуарами великих родовищ можлива в
різних нафтогазоносних басейнах України,
зокрема в Чорному морі [10].
Надзвичайно широкий фаціальний діа-
пазон нафтогазоносності і відповідно різ-
номанітність типів виклинювання колек-
торів у комбінуванні з різними тектоніч-
ними умовами їхнього залягання дозволив
більше як 30 років тому [4] обґрунтува-
62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
ти наявність у певних комплексах вели-
ких зон нафтогазонакопичення. Поклади
нафти і газу пов’язані з різними морфо-
генетичними типами неантиклінальних і
комбінованих пасток. Ці угруповання, за-
вдяки наявності певних єдиних алгорит-
мів відкриття таких покладів, дуже часто
можна розглядати як єдині великі родо-
вища. У радянські часи цим напрямом ге-
ологорозвідувальних робіт щодо покладів
нафти і газу в Україні нехтували, оскіль-
ки, як вже відзначалося, пошуки таких по-
кладів знижували ефективність робіт. Але
тепер, коли суттєво змінилася концепція
розвитку вітчизняної нафтогазової галузі
і на перший план вийшла необхідність за-
безпечення максимально можливого рівня
видобутку власної вуглеводневої сирови-
ни, це, безумовно, один з пріоритетних на-
прямів ГРРНГ. Навіть у Росії з її унікаль-
ними газовими родовищами сьогодні при-
діляють велику увагу прогнозуванню та-
ких зон нафтогазонакопичення, адже, як
зазначив більше як 10 років тому В.В. Се-
менович: «Необхідно вводити в експлуата-
цію і менші родовища, оскільки покладати-
ся лише на родовища-супергіганти (з яких
добувають більше як 600 млрд м3/рік) із
запасами кожного більше ніж трильйон м3
не можна: це призведе до різкого зменшен-
ня видобутку як нафти, так і газу» [11,
11]. Особливо рентабельними є пошуки
таких покладів на невеликих (менше ніж 3
км) глибинах, де фонд неантиклінальних і
комбінованих пасток досить значний. Але
й на великих глибинах із деякими їхніми
типами (рифогенно-карбонатні масиви,
внутрішньочохольні безкорінні структу-
ри, що пов’язані з вузловими теригенними
акумулятивними тілами) теж можуть за-
лягати значні за запасами родовища.
Надзвичайно великі геотермобаричні і
геофлюїдодинамічні діапазони нафтогазо-
носності українських надр створюють пе-
редумови для формування великих скуп-
чень у розущільнених метаосадових та
кристалічних породах різновікового про-
міжного комплексу і фундаменту. Саме в
Україні, завдяки прогнозам учених НАН
України (В.Б. Порфир’єв, І.І. Чебаненко,
Срібненський мегаатол (С1v1) ДДЗ ≥ 0,75
Східний сегмент (ділянка Сорочинці-Шандрівка) південної прибортової
зони і суміжного моноклінального схилу в осьовий грабен (С1t – C1v1) ДДЗ ≥ 1,50
Північна прибортова зона і суміжний схил в осьовий грабен (С1v1 і С2b1) ДДЗ ≥ 0,65
Східний сегмент північного борту ДДА (С1v1 і С2b1),
включаючи Старобільсько-Мілерівську монокліналь (С1t – C2b1) ≥ 0,35
Обрамлення системи ранньопермських соленосних палеодепресій (P1ass) ДДЗ ≥ 0,50
Палеозойські (S – C1), мезозойські (J3, K) і кайнозойські (P – N)
рифогенно-карбонатні комплекси Західного і Південного регіонів ≥ 1,25
Сумарні нерозвідані запаси ≥ 5
Таблиця 1. Нерозвідані запаси вуглеводнів у деяких рифогенно-карбонатних комплексах України, що не
враховані при загальних оцінках
Зони
Нерозвідані запаси
(млрд т ум. палива)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 63
В.О. Краюшкін та ін.), установлено про-
мислову нафтогазоносність архейсько-ниж-
ньо протерозойського фундаменту (низка ро-
довищ на північному «плечі» Дніпровсько-
Донецького авлакогену).
Необхідно дуже високо оцінювати пер-
спективи нафтогазоносності великих (біль -
ше ніж 4—5 км) і надвеликих (більше ніж
6,5—7 км) глибин. З цим напрямом по-
в’язані сподівання на відкриття великих га-
зоконденсатних покладів у гетерогенних
кар бо натно-теригенних резервуарах на ве-
ликих антиклінальних як скрізних (Со ло-
хів сько-Опішнянський, Глинсько-Роз би шів-
ський, Ко телевсько-Бе ре зівський, Більський
та інші вали і великі брахіантикліналі з по-
кладами, що залягають вище), так і похова-
них (Яблунівське, Скоробагатьківське, Ма-
чу ське та інші родовища) структурах. Крім
того, з ним пов’язані пошуки нафти і газу в
приштокових пастках, підводних зсувах і
турбідитових фенах, розущільнених висту-
пах фундаменту тощо. За умови реалізації
цього напряму в Азово-Чорноморському ре-
гіоні можливе відкриття таких родовищ, як
Білий Тигр і Дракон у Південно-Ки тай-
ському морі.
Необхідно підкреслити, що теперішні
офі ційні оцінки прогнозних ресурсів та не-
відкритих запасів нафтогазоносних регіонів
Ук раїни лише частково охоплюють прогноз-
ні об’єкти, пов’язані з указаними напрямами
ГРРНГ. Так, здебільшого не враховані нероз-
відані запаси частини рифогенно-кар бо нат-
них комплексів України (див. табл. 1). Лише
їхня величина (не менше ніж 5 млрд т ум.
палива) наближається до оцінки сумарного
нерозвіданого ресурсного потенціалу (за-
лишкові нерозвідані ресурси категорій С3 +
Д) трьох регіонів України, яка, за підрахун-
ками фахівців УкрДГРІ, становить 5467,54
млн т [1]. Отже, тільки завдяки рифогенно-
карбонатним комплексам ця цифра може
бути збільшена щонайменше вдвічі. Але,
крім того, значний нерозвіданий потенціал
пов’язаний із потужними депресійними тов-
щами (чорні сланці, турбідити, контурити,
підводні зсуви тощо), розущільненими по-
родами проміжного комплексу і фундамен-
ту. За мінімальними оцінками, нерозвідані
традиційні (з погляду світового досвіду)
ресурси, з урахуванням зазначених фор-
маційних типів нафтогазоносних комплек-
сів до глибини 6,5 км, становлять принай-
мні 25 млрд т ум. палива.
Проте вуглеводневий потенціал склада-
ється не лише з традиційних, але й із не-
традиційних і альтернативних джерел вуг-
леводнів. В Україні це насамперед важка
високов’язка нафта і бітуми, газ централь-
нобасейнового типу, водорозчинний і ву-
гільний метан. Усе це самостійні напрями
освоєння ВПН, які успішно реалізують у
США і Канаді. Для України вони вкрай ак-
туальні, хоча сьогодні їм не приділяють на-
лежної уваги.
Важка високов’язка нафта і бітуми
(мальти, асфальти, асфальтити тощо) серед
нетрадиційних (додаткових) джерел вугле-
воднів займають особливе місце, що зумов-
лено, по-перше, їхньою генетичною і геохі-
мічною спорідненістю з «нормальною» на-
фтою, а по-друге, колосальними ресурсами.
Нагадаємо, що їхні сумарні геологічні запа-
си лише в Західній Канаді (Атабаска, Вабас-
ка, Піс-Рівер) і бітумоносному поясі Оріно-
ко перевищують 500 млрд т. В Україні були
всі геологічні і гідрогеологічні передумови
для формування великих промислових
скупчень важкої нафти, мальт і асфальтів.
Але ступінь їхньої розвіданості, за винятком
озокеритових покладів Передкарпатського
прогину, дуже низький. Скупчення важкої
високов’язкої нафти і бітумів у ДДЗ, а та-
кож у Переддобруджі і на Керченському пів-
острові були відкриті під час пошуків нафти
і газу. Великі поклади важкої високов’язкої
нафти і мальти відкрито на Яблунівському
газоконденсатному (у потужних алювіаль-
них пісковиках башкирсько го і московсько-
64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
го ярусів), Бугруватівському нафтовому (у
верхньовізейських прибережно-морських піс -
ковиках), а також у низці інших родовищ.
Успішний досвід розвідки важкої нафти і
мальти на Яблунівському і Бугруватівсько-
му родовищах свідчить про доцільність су-
путнього «підключення» цього додаткового
джерела вуглеводнів під час видобування
нафти, газу і конденсату. Але найцікавіши-
ми з цього погляду є зони обрамлення та пе-
риферійні частини різних басейнів. Це на-
самперед північно-західна частина ДДЗ, ви-
ділена свого часу як Деснянський бітумо-
носний басейн [2], де вже відкрито низку
(Бахмацьке, Тванське та ін.) родовищ важ-
кої нафти і бітумів.
Значні перспективи бітумоносності по-
в’я зані з бортами (плечами) Дніпровсько-
Донецького авлакогену. Зокрема, давно-
відомі значні скупчення мальт і асфальтів
у нижньому карбоні Кобеляцької та су-
міжних площ на південному борті. Велику
кількість бітумопроявів спостерігається
вшель фових карбонатних відкладах (ниж-
ній карбон — низи башкирського ярусу)
Ста ро більсько-Міллерівської монокліналі.
В ос тан ні роки насичені важкою нафтою
ниж ньокам’яновугільні пісковики на гли-
бинах менше ніж 1 км установлені на пів-
денному схилі Воронезького масиву (Мо-
лодівська, Анівська та інші площі).
Згідно з палеотектонічним (монокліналь-
не залягання), палеогеографічним (різнові-
кові алювіально-дельтові, прибережно-мор-
ські піщані відклади, бар’єрні рифи) і палео-
гідрогеологічним критеріями, є підстави
прогнозувати великі бітумні пояси в зонах
пе рикратонних опущень Українського щита
та його зчленування з прогинами. Зокрема,
це стосується теригенних відкладів верхньо-
го протерозою і кембрію, а також силурій-
ських рифів Дністровського перикратону,
девонських і нижньокам’яновугільних піс-
ковиків Львівського прогину. Тут, як і на
бортах ДДЗ, а також у північних і південних
околицях Донбасу, важка нафта і бітуми ма-
ють залягати в парагенезі з газовими і на-
фтовими покладами. Виходячи з розподілу
нафтидів на Свидницькому — Коханівсько-
му родовищах і даних з інших родовищ, ве-
ликий нафтобітумний пояс, пов’язаний із
верхньоюрською бар’єрно-рифовою зоною,
залягає під неогеновим газовим поясом
Більче-Во лицької зони Передкарпатського
прогину.
За мінімальними оцінками прогнозні ре-
сурси важкої нафти в Україні становлять
не менше ніж 50 млрд м3. Зауважимо, що
запаси важкої нафти зростають у міру її ви-
добування завдяки залишковим запасам
традиційних родовищ. [Залишкова нафта і
конденсат у теригенних і карбонатних ко-
лекторах — це самостійний значний резерв
вуглеводневої сировини в Україні. Зокрема,
зіставлення коефіцієнтів вилучення нафти
(в різних регіонах, залежно від умісту па-
рафінів та інших фізико-хімічних власти-
востей нафти і порід-колекторів, він варі-
ює від 15% до 60%) із сумарним обсягом ви-
добутої нафти дозволяє оцінювати ресурси
залишкової нафти в обсязі понад 500 млн м3
лише на відомих нафтових родовищах].
Доречно підкреслити, що завдяки осо-
бливостям генези і умовам залягання, тех-
нологія видобування важкої нафти і біту-
мів та отримання з них вуглеводнів — це,
на відміну від інших додаткових джерел
вуглеводневої сировини, не справа майбут-
нього. Сьогодні існує система апробованих
технологічних методів, саме завдяки яким
Канада вийшла на одне з провідних місць у
світі за видобутком нафти. Успішне освоєн-
ня природних бітумів дозволило також сут-
тєво переоцінити її загальний ВПН. Сьо-
годні за доведеними запасами нафти Кана-
да займає друге (після Саудівської Аравії),
а газу — четверте (після Росії, Ірану, США)
місце у світі. В останні роки в Росії приді-
ляють дуже велику увагу освоєнню цього
джерела вуглеводнів.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 65
Ураховуючи великі прогнозні ресурси
важкої нафти і природних бітумів у Украї-
ні, а також хоча й обмежений, але досить
позитивний вітчизняний досвід їхнього
розроблення, цей напрям освоєння ВПН
треба віднести до пріоритетних. Необхідно
інтенсифікувати отримання синтетичних
вуглеводнів із виявлених покладів цих на-
фтидів на розроблюваних нафтових і газо-
конденсатних родовищах (Яблунівське, Бу-
груватівське, Скоробагатьківське, Решетня-
ківське, Свидницько-Коханівське та ін.),
запровадити розроблення родовищ важкої
високов’язкої нафти і бітумів (Бахмацьке,
Тванське, Холмське в північно-західній час-
тині ДДЗ, Войківське і Приозерне на Кер-
ченському півострові), а, головне, розпоча-
ти пошуки і розвідувальні роботи щодо по-
кладів важкої нафти і природних бітумів у
межах зазначених зон з перспективами від-
криття їхніх значних запасів на невеликих
глибинах.
Великим резервом нарощування в Україні
газового складника ВПН є газ у малопроник-
них колекторах (зокрема, центрально-ба сей-
новий газ у депресійних відкладах централь-
них частин нафтогазоносних басейнів на
значних і великих глибинах), вугільний ме-
тан і чорноморські газогідрати. Потужність
цих джерел із надр України дуже велика.
Так, видобувні ресурси газу центрально-
басейнового типу лише для центральної
і південно-східної частин ДДЗ до глиби-
ни 4,5 км, за даними фахівців ЧВ УкрДГРІ
(Ю.Б. Кабишев, Т.М. Пригаріна), станов-
лять 8,5 трлн м3, що перевищує початкові
ресурси вільного газу (у традиційних паст-
ках) і в Україні в цілому (7,25 трлн м3).
Ресурси вугільного метану тільки в ме-
жах української частини Донбасу, за різ-
ними оцінками, варіюють від 12 до 25 трлн
м3. Щодо ресурсів газогідратного метану в
українському секторі Чорного моря, то, за
оцінками академіка Є.Ф. Шнюкова, вони
становлять майже 7 трлн м3 [12].
Нарешті, враховуючи величезні об’єми
осадових басейнів, з якими пов’язані осно-
вні НГБ (нафтогазові басейни) України, а
також природу їхньої гідрогеологічної зо-
нальності та надзвичайно широкі гідрогео-
хімічний, гідродинамічний і геотермобарич-
ний діапазони нафтогазоносності, можна
визначити як фактично невичерпні ресур-
си водорозчинного метану. На відміну від
центральнобасейнового газу та вугільного
метану, технологій його економічно рента-
бельного добування, наскільки відомо авто-
рові, ще не створено. Але тут є інший дуже
важливий аспект, пов’язаний з актуальним
питанням відновлення запасів природних
вуглеводнів. Ідеться про інтенсивне газови-
ділення (із формуванням газоконденсатних
і газових покладів) унаслідок природних
процесів «висолювання» під час взаємодії
аномально газоносних глибинних маломі-
нералізованих вод конденсаційної природи
з розсолами зони дуже утрудненого водооб-
міну [8]. Саме завдяки цьому здійснює ться
перманентне поповнення газових та газо-
конденсатних родовищ, темпи якого можуть
наближатися до таких, що притаманні тех-
ногенним процесам (розроблення, форму-
вання штучних покладів у газосховищах).
Світовий досвід свідчить про невпинне
зростання наукоємності освоєння ВПН. По-
рівняно з минулим сучасні ГРРНГ потребу-
ють ретельнішого наукового обґрунтування
та супроводу. Зважаючи на цю тенденцію, ви-
кликають подив поширені в деяких колах
сподівання на міфічні чудодійні прямопошу-
кові методи, застосування яких зробить за-
йвими детальні геолого-геофізичні дослі-
дження і наукові розробки. Даремність мір-
кувань про таку «заміну» не потребує зайвої
аргументації. Не кажучи про абсурдні уяв-
лення з приводу можливості визначення про-
гнозних ресурсів без комплексу геолого-
геофізичної інформації, треба зазначити, що
жоден дистанційний прямопошуковий метод
не в змозі дати всієї інформації, необхідної
66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4
для успішного розвідування і освоєння родо-
вища, навіть якщо цей метод дозволяє впев-
нено визначити аномалію, що пов’язана саме
з покладом, тим більше, що таких «безпомил-
кових» методів немає [13]. Зрозуміло, було б
безглуздям заперечувати доцільність вико-
ристання під час пошуків нафти і газу різно-
манітних геофізичних та геохімічних анома-
лій. Однак вони ефективні лише при глибо-
кому розумінні закономірностей формуван-
ня і умов залягання покладів. Залежно від
їхнього віку, гідрогеологічного і термобарич-
ного режимів, характеру вторинних процесів
і новоутворень у системі «вуглеводні — поро-
да — вода» може бути ефективним той чи ін-
ший прямопошуковий метод.
Наприклад, поляритонний метод (Ю.О. Бог-
данов та ін.) дає можливість дистанційного
вивчення напруженого стану породних ма-
сивів. Завдяки цьому він корисний під час
вивчення соляної тектоніки, пошуків при-
штокових покладів, проведенні пошуково-
розвідувальних робіт щодо покладів нафти і
газу в кристалічному фундаменті. Під час
пошуків покладів у червоно- і строкатоко-
лірних формаціях корисну інформацію да-
ють різноманітні радіоактивні та електро-
магнітні аномалії. Для покладів, що сформу-
валися недавно або формуються зараз, дуже
інформативними є геотермічні аномалії.
Отже, кваліфіковане комплексне вико рис-
тання різних дистанційних методів може сут-
тєво підвищити ефективність пошуків. Але
марні сподівання на існування того чи іншо-
го «чудодійного» методу, застосування якого,
по-перше, давало б стовідсотковий позитив-
ний результат, а по-друге, зробило б зайвою
сейсморозвідку, детальне вивчення побудови
і петрофізики нафтогазоносних резервуарів,
регіональний, зональний і локальний науко-
ві прогнози нафтогазоносності. Тут слушно
нагадати, що відкриття за 7 років ХХІ століт-
тя на сході, заході і півдні України всіх 45 ро-
довищ пов’язане з прогнозними об’єктами,
які були визначені в низці наукових програм
пошуків нафти і газу в неантиклінальних,
комбінованих, рифогенно-карбонатних паст-
ках, виконаних ще в 70—80-ті роки минулого
століття. Фонд таких об’єктів дуже значний.
Обнадійливим є суттєве (до 0,5—0,62 у різ-
них районах України при світовому 0,3—0,33)
підвищення коефіцієнта успішності по шу ко-
во-розвідувального буріння, що свідчить про
ефективність наукового прогнозування ро-
довищ (покладів) нафти і газу.
Таким чином, надра України мають ве-
личезний вуглеводневий потенціал, нехту-
вати яким не тільки злочинно, але й без-
глуздо. Поки ще збереглися рештки ква-
ліфікованих кадрів і відповідних струк-
тур необхідно вивести із занепаду вітчиз-
няну нафтогазову галузь, суттєво збіль-
шити об сяги геофізичних досліджень та
глибокого буріння, відродити вітчизняну
нафтогазогеологічну науку, що займала
одне з провідних місць у світі.
Наприкінці варто нагадати слова ви-
датного американського нафторозвідника
М. Хел буті, які він сказав більше як 30 ро-
ків тому: «Я переконаний, що в майбутньо-
му ми відкриємо стільки ж нафти і значно
більше газу, ніж відкрито сьогодні. Сподіва-
юся, що нам бракує лише уяви, рішучості,
нових ідей і технологій». Ці слова, що блис-
куче підтвердилися і продовжують підтвер-
джуватися, повною мірою стосуються на-
шої країни. Але до зазначених передумов
треба також додати необхідність уваги до
галузі з боку держави, компетентне керів-
ництво і відповідне фінансування.
1. Вуль М.А., Гаврилко В.М., Полухтович Б.М. та ін.
Сучасний стан ресурсної бази вуглеводнів у на-
фтогазоносних регіонах України // Газ і нафта. —
2006. — № 11. — С. 32—36.
2. Лукин А.Е. Литогеодинамические факторы не-
фтегазонакопления в авлакогенных бассейнах. —
К.: Наук. думка, 1997. — 225 с.
3. Лукин А.Е. О происхождении нефти и газа (гео-
синергетическая концепция природных угле водо-
родно-генерирующих систем) // Геол. журн. —
1999. — № 1. — С. 30—42.
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2008, № 4 67
4. Лукин А.Е. Перспективы поисков неантиклиналь-
ных залежей нефти и газа в Днепровско-Донецкой
впадине // Сов. геология. — 1976. — № 8. —
С. 14—25.
5. Атлас родовищ нафти і газу України. Південний
нафтогазоносний регіон. — Львів: Центр Європи,
1998. — Т. ІІ. — 924 с.
6. Атлас родовищ нафти і газу України. Південний
нафтогазоносний регіон. — Львів: Центр Європи,
1998. — Т. VI. — 223 с.
7. Лукін О.Ю., Щукін М.В. Проблема нафтогазо-
носності великих глибин // Перспективи на-
фтогазоносності глибокозанурених горизонтів в
осадових басейнах України. — Івано-Франківськ:
Факел, 2005. — С. 18—22.
8. Лукин А.Е. Глубинная гидрогеологическая ин-
версия как глобальное синергетическое явление:
теоретические и прикладные аспекты. Статья 3.
Глубинная гидрогеологическая инверсия и нефте-
газоносность // Геол. журн. — 2005. — № 2. —
С. 44—61.
9. Шестопалов В.М., Яковлев Е.А., Дробноход Н.И. и
др. Водообмен в гидрогеологических структурах
Украины. — К.: Наук. думка, 1993. — 340 с.
10. Лукин А.Е. Биогенно-карбонатные постройки на
выступах разуплотненных кристаллических по-
род — перспективный тип комбинированных лову-
шек нефти и газа // Геол. журн. — 2006. — № 1. —
С. 13—25.
11. Семенович В.В. Нефть и газ России: геологические
перспективы // Нефтегазоносные и угленосные
бассейны России. — М.: МГУ, 1996. — С. 10—22.
12. Шнюков Е.Ф., Краюшкин В.А. Природа, структу-
ра, условия залегания и запасы морских мета-
ногидратов // Геология и полезные ископаемые
Черного моря. — К.: Карбон ЛТД, 1999. — С.
107—116.
13. Лукин А.Е. Прямые поиски нефти и газа: причины
неудач и пути повышения эффективности // Гео-
лог України. — 2004. — № 3. — С. 18—45.
О. Лукін
ВУГЛЕВОДНЕВИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАДР УКРАЇНИ
ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЙОГО ОСВОЄННЯ
Р е з ю м е
Стратегічна роль вуглеводневої сировини, зокрема
нафти і газу, для сучасної цивілізації визначає фун-
даментальний характер широкого кола досліджень
з геології вуглеводнів і технології їхнього видобу-
вання. Цей факт зумовлює пріоритетні дослідження
джерел вуглеводневої сировини не тільки в галу-
зевій, але й в академічній науці, що значною мірою
стосується України, у надрах якої зосереджені ве-
личезні вуглеводневі ресурси. Геологорозвідувальні
роботи щодо пошуку нафти і газу та видобуток вуг-
леводневої сировини стосуються трьох її регіонів:
Східного, Західного і Південного, площі яких разом
становлять майже 81 % загальної території країни.
При цьому стратиграфічний діапазон нафтогазонос-
ності є максимально можливим і має надзвичайно
велике глибинне занурення (понад 6 км) поряд із
широким діапазоном гідродинамічних та гідрохі-
мічних умов нафтогазоносності. У статті дослідже-
но вуглеводневий потенціал надр України, вказано
основні напрями його освоєння. Доведено велику
наукоємність сучасного етапу геологорозвідуваль-
них робіт щодо покладів нафти і газу, обґрунтовано
необхідність збільшення обсягів геофізичних дослі-
джень та глибокого буріння.
O. Lukin
HYDROCARBON POTENTIAL OF UKRAINIAN
MINERAL RESOURCES AND MAIN TRENDS
OF ITS DEVELOPMENT
S u m m a r y
Strategic role of hydrocarbon raw material, oil and gas
in particular, determines the fundamental character of
wide range of petroleum geology and technology in-
vestigations for modern civilization. This fact causes
priority character of hydrocarbons sources explora-
tion not only for branch but also for academic science
that concerns Ukraine (with their great petroleum po-
tential) in large measure. Geology prospecting for oil
and gas cand hydrocarbon material mining connected
with three large Ukrainian regions: Eastern, West-
ern and Southern. Their combined area reaches 81%
of total territory of Ukraine. Therewith petroliferous
stratigraphic range is as wide as possible, this broad
stratigraphic and depth diapasons combine with great
diversity of hydrodynamic and hydrogeochemic re-
gimes of petroliferous complexes. Article investigates
hydrocarbon potential of Ukrainian mineral resources,
main lines of its development. A great role of science
at up-to-date stage of prospecting for oil and gas and
the necessity of increasing of geophysical prospecting
and deep drilling are substantiated.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-2106 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T16:47:44Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Лукін, О. 2008-09-08T15:09:37Z 2008-09-08T15:09:37Z 2008 Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння / О. Лукін // Вісн. НАН України. — 2008. — N 4. — С. 56-67. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2106 Стратегічна роль вуглеводневої сировини, зокрема нафти і газу, для сучасної цивілізації визначає фундаментальний характер широкого кола досліджень з геології вуглеводнів і технології їхнього видобування. Цей факт зумовлює пріоритетні дослідження джерел вуглеводневої сировини не тільки в галузевій, але й в академічній науці, що значною мірою стосується України, у надрах якої зосереджені величезні вуглеводневі ресурси. Геологорозвідувальні роботи щодо пошуку нафти і газу та видобуток вуглеводневої сировини стосуються трьох її регіонів: Східного, Західного і Південного, площі яких разом становлять майже 81 % загальної території країни. При цьому стратиграфічний діапазон нафтогазоносності є максимально можливим і має надзвичайно велике глибинне занурення (понад 6 км) поряд із широким діапазоном гідродинамічних та гідрохімічних умов нафтогазоносності. У статті досліджено вуглеводневий потенціал надр України, вказано основні напрями його освоєння. Доведено велику наукоємність сучасного етапу геологорозвідувальних робіт щодо покладів нафти і газу, обґрунтовано необхідність збільшення обсягів геофізичних досліджень та глибокого буріння. Strategic role of hydrocarbon raw material, oil and gas in particular, determines the fundamental character of wide range of petroleum geology and technology investigations for modern civilization. This fact causes priority character of hydrocarbons sources exploration not only for branch but also for academic science that concerns Ukraine (with their great petroleum potential) in large measure. Geology prospecting for oil and gas cand hydrocarbon material mining connected with three large Ukrainian regions: Eastern, Western and Southern. Their combined area reaches 81% of total territory of Ukraine. Therewith petroliferous stratigraphic range is as wide as possible, this broad stratigraphic and depth diapasons combine with great diversity of hydrodynamic and hydrogeochemic regimes of petroliferous complexes. Article investigates hydrocarbon potential of Ukrainian mineral resources, main lines of its development. A great role of science at up-to-date stage of prospecting for oil and gas and the necessity of increasing of geophysical prospecting and deep drilling are substantiated. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Енергоресурс Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння Hydrocarbon potential of Ukrainian mineral resources and main trends of its development Article published earlier |
| spellingShingle | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння Лукін, О. Енергоресурс |
| title | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння |
| title_alt | Hydrocarbon potential of Ukrainian mineral resources and main trends of its development |
| title_full | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння |
| title_fullStr | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння |
| title_full_unstemmed | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння |
| title_short | Вуглеводневий потенціал надр України та основні напрями його освоєння |
| title_sort | вуглеводневий потенціал надр україни та основні напрями його освоєння |
| topic | Енергоресурс |
| topic_facet | Енергоресурс |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/2106 |
| work_keys_str_mv | AT lukíno vuglevodneviipotencíalnadrukraínitaosnovnínaprâmiiogoosvoênnâ AT lukíno hydrocarbonpotentialofukrainianmineralresourcesandmaintrendsofitsdevelopment |