"Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського
У статті представлена характеристика документально-речового зібрання, пов’язаного із письменником, поетом, публіцистом, громадським діячем Пилипом Йосиповичем Капельгородським (1882–1938). Комплекс музейних предметів, що складає «Фонд П.Й. Капельгородського», належить до колекції Полтавського краєзн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210791 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 223-227. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859932963723018240 |
|---|---|
| author | Сулима, О.С. |
| author_facet | Сулима, О.С. |
| citation_txt | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 223-227. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті представлена характеристика документально-речового зібрання, пов’язаного із письменником, поетом, публіцистом, громадським діячем Пилипом Йосиповичем Капельгородським (1882–1938). Комплекс музейних предметів, що складає «Фонд П.Й. Капельгородського», належить до колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Він був сформований упродовж 1970–80-х рр. і хронологічно охоплює період від початку ХХ ст. до 1982 р. Розкрита цінність «персонального фонду» як історичного джерела та складової інформаційного ресурсу із музейної колекції.
Characteristics of documents and things gathering connected with writer, poet, publicist, social activist, representative of literature and art generation of «Executed Renaissance» Pylyp Yosypovych Kapelhorodskyi (1882– 1938) are presented in the article. Complex of museum items included to «Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» belongs to the Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore Museum collection. It was formed during 1970-80s and chronologically unites period from the early 20th c. till 1982. Among materials of personal belonging there are documents, books, photos, personal items – decorative porcelain vases, faience plates and towels, presented the writer by his mother. The research describes value of «personal fund» as historic source and component of informational source in museum collection.
|
| first_indexed | 2026-03-17T17:58:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
222 223
форму класичного прямого меча. З обох боків по всій
площині декорований травленим графічним малюнком.
Руків’я дерев’яне, пряме, грибовидне, у центральній ча-
стині має незначне потовщення, із навершям у вигляді
невеликої кульки. Декор відсутній.
Піхви шкіряні (вірогідно, шкіра крокодила), прямі,
повторюють форму кинджала, із плетеним шкіряним
шнуром для кріплення.
Метал клинка потьмянів, візуалізується загальне за-
бруднення. Оригінальне руків’я втрачене, наявне іміто-
ване, вкрите темною фарбою, яка місцями осипається.
Шкіра піхов із забрудненнями, втратила еластичність, є
невеликі втрати, тріщини та потертості.
Кинджал подарований Павлом Бобровським [9, с. 164–
165].
ПКМВК 3543 Зб 269.
Старий інвентарний № 17789 [9, с. 200–201].
Кинджал. Індо-Персія. ХІХ – поч. ХХ ст.
Сталь, ріг; кування.
Загальна довжина – 38,5 см; довжина клинка – 27 см,
ширина клинка: біля руків’я – 4,5 см, по центру – 3,5 см,
біля вістря – 2 см.
Клинок із S-подібним вигином, загострений з обох бо-
ків, широкий біля руків’я, плавно звужений у середній ча-
стині, з гострим викінченням, підсилений центральним
ребром жорсткості. Гарда проста, у вигляді вузької пласти-
ни, викінчена округлими кульками, спрямованими дони-
зу, з’єднана із верхівкою руків’я тонкою захисною дужкою.
Руків’я із рогу (вірогідно, буйвола), грибовидне, ре-
бристе, викінчене невеликою кулькою. Декор відсутній.
Руків’я насаджене на хвостовик і закріплене п’ятьма ме-
талевими шпильками.
У 1939 р. експерт В. Маєвський, який здійснив огляд ко-
лекції зброї, відніс цей кинджал до індійських [11, c. 28].
Однак шлях надходження предмета до музейного зібран-
ня залишається невідомим.
Досліджені зразки дають уявлення не лише про мор-
фологію давньої зброї індо-перського регіону, а й про її
побутування тут фактично впродовж усього ХІХ ст. Саме
тоді спостерігалось одночасне існування як клинків, виго-
товлених кустарним способом, так і продуктів машинного
виробництва. Поява регулярної армії, уніформи, уставно-
го озброєння вояків призвели до переходу частини тра-
диційної зброї у розряд сувенірної продукції, представ-
леної на численних індійських та східних ринках [5, c. 7].
Проведення детальної атрибуції наявної індо-перської
клинкової зброї відкриває нові можливості для показу
різноманіття та багатогранності музейного зібрання, що
формується вже понад 130 років. У контексті побудови но-
вої експозиції створення комплексу індо-перської зброї
вбачається надзвичайно перспективним, адже раніше цей
регіон взагалі не був представлений для ознайомлення.
Перспективою подальшого дослідження є вивчення ін-
ших зразків вказаного регіону, зокрема – ударної зброї.
ДЖЕРЕЛА
1. Бреннер Л. Індійська холодна зброя у колекції львівського
історичного музею. Наукові записки. Львівський історичний музей.
Львів; Дрогобич, 2021. Вип. 19. С. 88–101.
2. Процак Т. До питання уточнення атрибуції індійської хо-
лодної зброї: памятки ЛІМу з Музею ім. князів Любомирських.
Матеріали V науково-практичної конференції Львівського історичного му-
зею «Музей – платформа суспільного діалогу». Львів, 3–4 листопада
2022 р. С. 222–238.
3. Федорук Н. В. Комплекс наступательного индо-персидского
оружия из коллекции Одесского историко-краеведческого музея.
Вісник Одеського історико-краєзнавчого музею: наук. зб. Одеса : Астро-
принт, 2016. С. 160–167.
4. Успенская Е. Н. О воинской культуре Индии. Смертельная
красота. Оружие Индии и Китая: каталог выставки. Москва : Государ-
ственный музей Востока, 2015. С. 7–48.
5. Носов К. Традиционное оружие Индии. Москва: Эксмо, 2011.
384 с.
6. Эгертон Э. Индийское восточное оружие. От державы Му-
арьев до империи Великих Моголов. Москв а: ЗАО Центрполи-
граф, 2007. 294 с.
7. Попов А. Ю. О типологическом разнообразии индийского
оружия. Смертельная красота. Оружие Индии и Китая: каталог выстав-
ки. Москва : Государственный музей Востока, 2015. С. 61–76.
8. Інвентарна книга ПКМВК «Зб-1» (розпочата у 1948 р.). 150 с.
9. Інвентарна книга Державного історико-краєзнавчого № 19
(розпочата 1939 р.). 588 c.
10. Опис зброї, реевакуйованої з м. Уфа. Чорнові матеріали
про колекцію зброї Полтавського краєзнавчого музею. Робочий
архів фондів ПКМ ім. Василя Кричевського.
11. Aкт обстеження колекції зброї Полтавського краєзнавчого
музею від 22.02.1939. Чорнові матеріали про колекцію зброї Пол-
тавського краєзнавчого музею. Робочий архів фондів ПКМ ім. Ва-
силя Кричевського.
12. Тітков О.В. Східний світ у колекціях Полтавського краєз-
навчого музею. Музеї. Меценати. Колекції: Збірник наукових праць. Пол-
тава: Археологія, 2000. С. 45–49.
13. Інвентарна книга ПКМВК «Зб-2» (розпочата у 1948 р.). 196 с.
Рис. 5. Реконструкція загальної геометрії катара (Зб 1026). Малюнок Н. Кондратенко
Kondratenko T. K., Kondratenko N. H. Indian bladed weapon in the
Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore Museum
The article is dedicated to overview of Indian bladed weapon of the
17th – early 20th centuries. from the Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore
Museum gathering. Collection includes samples of short-bladed and long-
bladed weapon. All of them brightly illustrate Indian military traditions of
Indo-Muslim culture at its highest peak in the mentioned time.
Bladed weapon took important place in weapon set of an Indian
warrior. It became more various due to the passage of time: from traditional
authentical till borrowed from neighbor countries and modified samples.
Indian bladesmiths knew perfectly different techniques of metal working.
Woots or Indian steel that was basis for making damask steel was exported
from India to Eastern countries. In the 19th c., mild steel became rather
popular as it imitated ornament of original damask steel and in some way
repeated its quality, though being not so good in separate characteristics.
Sabre and daggers are object of a given research. Improved attribution of
observed samples is made, ways of their coming to museum collection are traced.
Researched artifacts shed light not only on morphology of ancient weapon
of Indo-Persian region, but also on its functioning hear during the whole 19th c.
Performing detailed attribution of existing Indo-Persian bladed
weapon gives new abilities of demonstrating variousness and complexity
of the museum collection, that is being formed during more than 130
years. Creating set of Indo-Persian weapon can be rather perspective
in context of building new exposition, as previously this region was not
represented at all. Perspective of this research is studying other samples
of mentioned region, blunt weapon in particular.
Key words: weapon, saber, dagger, India, Persia, collection, the Vasyl
Krychevskyi Poltava Local Lore Museum.
REFERENCES
1. Brenner, L. (2021). Indiiska kholodna zbroia u kolektsii Lvivskoho
istorychnoho muzeiu [Indian cold weapon in the Lviv Historic Museum
collection]. Naukovi zapysky / Lvivskyi istorychnyi muzei – Scientific notes / The
Lviv Historic Museum, (19), pp. 88-101. [in Ukrainian].
2. Protsak, T. (2022). Do pytannia utochnennia atrybutsii indiiskoi
holodnoi zbroi: pamiatky LIMu z Muzeia im. kniaziv Liubomyrskih [To
the question of new attribution of Indian cold weapon: monuments
from the LHM in the Liubomyrskyis Princes Museum]. Abstract of Papers
of the 5th scientific research conference of the Lviv Historic Museum “Museum –
platform of the social dialogue”, (pp. 222-238). [in Ukrainian].
3. Fedoruk, N. V. (2016). Kompleks nastupatielnoho indo-persidskoho
oruzhiia iz kollektsyi Odesskoho istoriko-kraievedcheskoho muzeia
[Complex of Indo-Persian offensive weapon from the Odesa Historic
Local Lore Museum]. Visnyk Odeskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu –
Annals of the Odessa Historic Local Lore Museum, pp. 160-167. [in Russian].
4. Uspenskaia, Ye. N. (2015). O voinskoi culture Indii [About
military culture of India]. Smertelnaia krasota. Oruzhyie Indii i Kitaia:
kataloh vystavky – Mortal beauty. Weapon of India and China: catalogue of
exhibition, pp. 7-48. [in Russian].
5. Nosov, K. (2011). Tradizyonnoie oruzhiie Indii [Traditional weapon of
India]. Moscow: Eksmo. [in Russian].
6. Eherton, E. (2007). Indiiskoie vostochnoie oruzhyie. Ot derzhavy Mauryev
do imperii Velikikh Moholov [Indian oriental weapon. From state of Muariia till the
Grand Mogul empire]. Moscow: ZAO Tsentrpoihraf. [in Russian].
7. Popov, A. Yu. (2015). O tipolohicheskom raznoobrazii indiiskoho
oruzhiia [About typological varieties of Indian weapon]. Smertelnaia
krasota. Oruzhyie Indii i Kitaia: kataloh vystavky – Mortal beauty. Weapon of India
and China: catalogue of exhibition, pp. 61-76. [in Russian].
8. Inventory book of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum
“Zb-1” (started in 1948). [in Ukrainian, unpublished].
9. Inventory book of the State Historic Local Lore Museum 19
(started in 1939). [in Ukrainian, unpublished].
10. Description of weapon re-evacuated from Ufa City. Materials
about weapon collection in the Poltava Local Lore Museum. Work
archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum.
[in Ukrainian, unpublished].
11. Act of exploration of the Poltava Local Lore Museum weapon
collection (1939). Materials about weapon collection in the Poltava
Local Lore Museum. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky
Poltava Local Lore Museum. [in Ukrainian, unpublished].
12. Titkov, O. V. (2000). Skhidnyi svit u kolekysiiakh Poltavskoho
kraieznavchoho muzeiu [Oriental World in collections of the Poltava
Local Lore Museum]. Muzei. Metsenaty. Kolektsii: Zbirnyk naukovykh prats,
pp. 45-49. [in Ukrainian].
13. Inventory book of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore
Museum “Zb-2” (started in 1948). [in Ukrainian, unpublished].
Стаття надійшла до редакції 04.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
УДК 069.02:908/069.5:[929+82]
О. С. Сулима
«ФОНД ПИЛИПА КАПЕЛЬГОРОДСЬКОГО»
У ПОЛТАВСЬКОМУ КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО
У статті представлена характеристика документально-речового
зібрання, пов’язаного із письменником, поетом, публіцистом, громадським
діячем Пилипом Йосиповичем Капельгородським (1882–1938). Комплекс
музейних предметів, що складає «Фонд П.Й. Капельгородського»,
належить до колекції Полтавського краєзнавчого музею імені
Василя Кричевського. Він був сформований упродовж 1970–80-х рр. і
хронологічно охоплює період від початку ХХ ст. до 1982 р. Розкрита
цінність «персонального фонду» як історичного джерела та складової
інформаційного ресурсу із музейної колекції.
Ключові слова: фонд, колекція, П.Й. Капельгородський, репресії,
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.
Важливим напрямом суспільних практик Полтавсько-
го краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (далі
ПКМВК) є акумуляція та музеєфікація предметів різних
епох. Щороку колекцію закладу поповнюють змістов-
ні, часом й унікальні артефакти, що всебічно розкрива-
ють життєдіяльність людей як минулого, так і сучасного
етапу. Співробітники музею цілеспрямовано формують
збірки пам’яток, що належали відомим краянам. Доку-
ментально-речові фонди з музейного зібрання мають
значний науково-інформаційний потенціал у розрізі ло-
кальної історії, генеалогії та просопографії. Актуалізує їх
дослідження й та обставина, що нині серед домінуючих
тенденцій розвитку наукового дискурсу визначальними
є гуманізація та антропологічний поворот в історичних
дослідженнях. Подібні узагальнюючі розвідки покликані
розв’язати комплекс емпіричних завдань: з одного боку,
поглибити знання про комплектування фондів закладу у
радянські часи; з другого – гарантувати ефективне вико-
ристання музейних предметів у експозиційній, науковій
та видавничій діяльності.
Тривалий час на маргінесі музейних досліджень зали-
шався комплекс матеріалів, пов’язаних із письменником,
поетом, публіцистом, громадським діячем Пилипом Йо-
сиповичем Капельгородським (14(26).11.1882, с. Городище
Роменського повіту Полтавської губернії (нині Недригай-
лівський р-н Сумської обл.) – 23 липня 1938, Полтавщина).
Попри те, що П. Й. Капельгородського у 1957 р. було
реабілітовано, його творчий та життєвий шлях не знахо-
див належного висвітлення у вітчизняній гуманітаристи-
ці, ім’я літератора потрапляло на шпальти періодичних
видань лише у «ювілейні роки». Зі здобуттям Україною
незалежності про спадок письменника теж згадують
спорадично, переважно у контексті розвідок про літера-
турно-мистецьке покоління діячів періоду «Розстріляно-
го відродження». Фактично доробок митця опинився на
периферії сучасного наукового дискурсу.
Після виправдання Пилипа Йосиповича з’явилися
перші розвідки, наприклад, І. Доброгорського, побіжні
згадки в історіях української літератури, відгуки і спо-
гади про прозаїка родини, друзів, колег, учнів – С. Жура-j
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
224 225
ховича, О. Ковіньки, С. Писаренка, Ф. Гаріна, Д. Нитчен-
ка, О. Ізарського, І. Кавалерідзе та ін. У монографічному
дослідженні 1982 р. літературознавцю Л. Бойку вдалося
зібрати посутній документальний матеріал, що певною
мірою компенсує тенденційність викладу. На 1990-ті рр.
припадає новий етап вивчення творчого спадку та гро-
мадської діяльності П. Капельгородського. У серії науко-
во-документальних книг «Реабілітовані історією» В. Граб
та О. Столбін підготували нариси про репресованих діячів
української культури, стисло проаналізувавши біографію
літератора. Полтавський краєзнавець А. Чернов опублі-
кував статтю, в якій окреслив віхи діяльності публіциста
з акцентом на полтавських етапах.
Метою статті є аналіз збірки музейних предметів,
пов’язаних із життєвим та творчим шляхом Пилипа Ка-
пельгородського. Вивчення колекцій документально-ре-
чових матеріалів представників різних галузей функці-
онування соціуму, зокрема особливостей формування,
складу, джерелознавчої цінності цих раритетів, погли-
блює знання вітчизняної історії, передусім у регіональ-
ному вимірі. Дослідження «персональних фондів»1 роз-
1. Варто наголосити на специфіці застосування дефініції «осо-
бовий/персональний фонд» щодо музейних предметів, спорідне-
них джерелом походження чи темою. Документальні пам’ятки, що
зберігаються в основному фонді Полтавського краєзнавчого му-
зею імені Василя Кричевського, рівночасно належать до держаної
частини Музейного фонду України (МФУ) та входять до складу На-
ціонального архівного фонду України (НАФ) [2; 3]. Ця обставина
викликає термінологічну дилему, що обумовлена застосуванням
відмінних в окремих питаннях підходів до упорядкування та збе-
рігання документів, і потребує уточнень. Відповідно до Інструкції
з організації обліку музейних предметів, експонати мають бути
систематизовані за спільними ознаками і об’єднані у відповідні
групи зберігання. У Внутрішньомузейній інструкції з організа-
ції охорони, обліку, зберігання та використання музейних пред-
метів колекційної збірки Полтавського краєзнавчого музею іме-
ні Василя Кричевського визначена класифікація груп зберігання
музейних предметів основного фонду. Вона базується на прин-
ципі поділу за матеріалами виготовлення. Тому поняття «особо-
вий/персональний фонд»/«фонд діяча» у застосунку до комплек-
криває внесок особи у розвиток
певної сфери, залучає до на-
укового обігу нові джерела.
Ф о р м у в а н н я « Ф о н д у
П. Й. Капельгородського» було
закладене у 1973 р., коли доку-
ментну колекцію ПКМВК по-
повнило запрошення на вечір,
присвячений 90-річчю митця.
Наступного року до фондів
потрапило запрошення на ве-
чір до 100-річчя письменника.
Найціннішим став комплекс
матеріалів, пов’язаних із Пи-
липом Йосиповичем, який на-
прикінці 1987 р. передала до
музею його онука – кінозна-
виця Нонна Михайлівна Ка-
пельгородська (1932–2005).
Це – книги, видані у 1927 та
1982 рр., поштова листівка з
листом 1909 р., світлини 1930-х рр., посуд та рушник
початку ХХ ст. Збереження цих раритетів – знакова
подія, адже доля жінки була складною: після загибелі
у 1942 р. батька Михайла у Хорольському концтаборі,
Нонну Михайлівну прийняли у сім’ю рідна тітка Надія
Пилипівна та її чоловік Іван Кавалерідзе, які прожива-
ли у Києві [1, с. 399].
Отже, комплекс матеріалів персонального походжен-
ня – «Фонд П. Й. Капельгородського» – складається з 16
одиниць основного фонду груп зберігання «Документи»
(шифр «Д»), «Книги, брошури» (шифр «Кб»), «Кераміка,
скло» (шифр «Кс»), «Фото» (шифр «ФІСП»), «Тканини»
(шифр «Тк»). За змістовим наповненням він належить
до документально-речових, хронологічно охоплює пе-
ріод від початку ХХ ст. до 1982 р.
Окрему групу джерел, що представлені у «Фонді
П.Й. Капельгородського», складають твори прозаїка та
видання, що містять дослідження його біографії. Єдине
видання з музейної колекції, що з’явилося за життя мит-
ця – збірка гуморесок 1927 р. «Гей не дивуйте…» із серії
«Весела книжка» (ПКМВК 64190 Кб 1858). До сторіччя від
дня народження літератора світ побачив двотомне ви-
дання його творів (ПКМВК 64188–64189 Кб 1856–1857).
Перший том містить дарчий напис упорядника та авто-
ра передмови, літературознавця Леоніда Бойка: «Доро-
гій і милій родині Капельгородських – Надії Пилипівні,
Нонні Михайлівні, Ростиславу Олександровичу Синьку
та Саші – із вдячністю за добру пам’ять про свого бать-
ка, діда і прадіда і на добру згадку про спільні клопо-
ти по відзначенню 100-річчя славетного письменника.
21 грудня 82 р. Л. Бойко». Цінним складником персональ-
су документів та речей із музейної колекції, що презентує
конкретну постать, є умовним та використовується як назва для
спеціально підібраних музейних предметів із тотожною озна-
кою – джерелом походження.
Іл. 1. Лист Пилипа Йосиповича до Параскеви Іванівни. 1909 р.
ного фонду громадського діяча є монографія згаданого
вище дослідника «Пилип Капельгородський: Нарис жит-
тя і творчості» (ПКМВК 64191 Кб 1859). Із ювілейними
датами – 90- та 100-річчям – також пов’язані запрошен-
ня на вечори, присвячені «видатному українському ра-
дянському письменнику і громадському діячу», що від-
булися 23 березня 1973 р. та 23 грудня 1982 р. у Малому
залі Центрального будинку літераторів ім. О. О. Фадєєва
(м. Москва) (ПКМВК 24073 Д 2637; ПКМВК 517764 Д 7535).
Примітно, що у запрошеннях вказані 1882–1942 роки
життя літератора, такий же рік смерті називає й Л. Бой-
ко. Цей нав’язаний радянською ідеологією міф був по-
доланий лише на початку ХХІ ст. у розвідках В. Граба та
О. Столбіна. Дані про смерть Пилипа Йосиповича у 1942
р., як і безліч їм подібних – чергова фальсифікація. Ор-
гани, які у 1950-х рр. займалися реабілітацією жертв
«сталінських репресій», ще не визріли до повної прав-
ди і діяли за інерцією. Висилаючи довідки сім’ям заги-
блих із невірною датою, маскували злочин, здійснений
системою, всенародною трагедією – війною [4, с. 156].
Частиною епістолярного спадку Пилипа Капельго-
родського є поштівка з музейної колекції (ПКМВК 64192
Д 8698) (іл. 1). 26 листопада 1909 р. її отримала Параскева
Іванівна Капельгородська, яка з дітьми – Надією та Ми-
хайлом – залишилась у с. Успенське Кубанської облас-
ті після від’їзду чоловіка до Владикавказу (Терська об-
ласть, Північний Кавказ)2 [5, с. 140]. Дослідники життя та
2. Пилип Капельгородський та Параскева Огородня одружилися
11 квітня 1904 р. на Кубані, куди вони переїхали, рятуючи
молодого журналіста від чергового арешту за розповсюдження
революційних віршів та відозв [5, с. 42]. Але й там Пилип
творчості П.Й. Капельгородсько-
го констатують, що публіцист від-
був до Північного Кавказу восени,
але жоден не указує точної дати.
Інформація з музейної поштівки
заповнює цю невелику прогалину
в життєписі поета. Чоловік, дату-
ючи лист 23 листопада, пише: «Я
уже в країні сніга і кацапів», тим
самим підкреслюючи відмінність
місцевостей [6, с. 282].
На Полтавщину родина Капель-
городських повернулася у 1918 р.
Спочатку осіли у Лубнах. У 1924 р.
переїхали до Полтави, оскільки
Пилипу Йосиповичу запропону-
вали посаду завідувача сільсько-
господарського відділу газети
«Більшовик Полтавщини». Осе-
лилися у приватному будинку
№ 24 по вул. Кірова (нині вул. Ва-
силя Кричевського). Саме до цьо-
го життєвого періоду літератора
належать чотири світлини із му-
зейної колекції.
У 1931 р. сім’я Капельгородських сфотографувалася
на подвір’ї згаданого житла (ПКМВК 67028 ФІСП 7323).
У першому ряду розмістилися Надія Пилипівна та Ми-
хайло Пилипович, у другому – Параскева Іванівна та Пи-
лип Йосипович із онуком Борисом на руках (іл. 2). Того
ж року Надія Капельгородська у складі «Жінхорансу»,
очолюваного Василем Верховинцем, брала участь у по-
становці танців і народних сцен у фільмі «Коліївщина».
Режисер кінокартини Іван Кавалерідзе у ту пору зро-
бив офіційну пропозицію вродливій артистці і «не без
страху» відвідав її родину у Полтаві та залишив спога-
ди про нову родину [7, с. 104]. Так, теща Параска Іванів-
на вразила його «…прекрасними душевними якостями.
Усе робила гарно, з толком, при цьому якось непоміт-
но…» [7, с. 105]. Шурина схарактеризував детальніше:
«Михайло Капельгородський був геологом. …украй со-
ром’язливий юнак, ніколи першим не заговорював, але
кожен, хто починав бесіду з ним, відкривав для себе ро-
зумного, тонкого і надзвичайно начитаного, навіть ен-
циклопедично ерудованого, співрозмовника... У пер-
ші дні Другої світової пішов добровольцем на фронт,
попав у оточення та загинув у Хорольському таборі» [7,
с. 105]. З Михайлом Пилиповичем пов’язаний документ
із колекції ПКМВК – свідоцтво про закінчення агро-біо-
логічної секції Полтавського інституту народної освіти
у 1930 р. (ПКМВК 64193 Д 8699). Іван Петрович не оми-
нув увагою і дев’ятирічного пасерба Бориса Шарського,
Йосипович знайшов однодумців, писав фельєтони та революційну
поезію. У підсумку, 1909 р. його заарештували та ув’язнили у
тюрмі м. Армавір (Кубанська область). Літератор був вимушений
перебратися на Кавказ.
Іл. 2. Родина Капельгородських. м. Полтава. 1931 р.
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
226 227
який «…був тихим, старанним школярем. …
захоплено збирав листівки з видами різних
міст, тварин, мріяв стати географом. …у шіст-
надцять років пішов добровольцем на фронт,
навчався у танковому училищі, загинув, за-
хищаючи донбаське село Львовку» [7, с. 105].
Дім по вул. Кірова став прихистком не
лише для кількох поколінь Капельгород-
ських, але й місцевої літературної порос-
лі. Знайомлячись на «суботах» із родиною
наставника, молоді письменники пізнава-
ли його з доти незнаного боку. Літератур-
ний критик Леонід Бойко підкреслював:
«…оскільки довколишнє життя давало не
вельми багато прикладів не тільки зразко-
вих шлюбів, а хоча б більш-менш вдалих, то
подружжя Капельгородських вражало сво-
єю просто-таки ідилічною вірністю й не-
похитністю… Такі чисті та світлі взаємини
між подружжям, сімейний затишок і гостин-
ність привертали до них хороших людей» [5,
с. 262]. Це засвідчують дві світлини 1937 р.
із музейної колекції (ПКМВК 67029-67030
ФІСП 7324-7325). Пилип Йосипович та Пара-
скева Іванівна сфотографовані на фоні пол-
тавського дому. Більш ніж 30 років спільно-
го неспокійного життя зблизили чоловіка та
жінку, вони довірливо прихиляються один
до одного, на вустах помітні легкі посміш-
ки. Фото з дружиною стали чи не останніми
для Пилипа Капельгородського – репресив-
на машина періоду великого терору 1937–
1938 рр. безжально перемолола і його.
Також до «Фонду П. Й. Капельгородського»
належить фото митця 1933 р. (ПКМВК 67027
ФІСП 7322). Індивідуальний фотопортрет
постановочний, виконаний невідомим фо-
томайстром. Безапеляційно зафіксовані всі
особливості зовнішності портретованого, які
підмітило і його оточення. Наприклад, Олек-
са Ізарський згодом згадував 1936 р., коли по-
знайомився з ним: «…на вигляд людина років
п’ятдесяти, в дбайливо випрасуваному поно-
шеному вбранні, рудавій сорочці й дрібним
вузликом зав’язаній краватці… врізувалась
в пам’ять постать письменника з впалими
грудьми, жилавою шиєю, непривабливим, ви-
лицюватим, жовтявим, помітно перекошеним лицем та
допитливими рішучими очима» [8, с. 184]. Особливо при-
вертають увагу мімічні зморшки – промінчики в кутиках
очей, заломи навколо вуст та повздовжні лінії на чолі – усі
разом вони свідчать про добру вдачу публіциста та під-
тверджують вербальні описи сучасників.
Письменники-початківці, що відвідували Пилипа Йо-
сиповича вдома, відмічали особливий затишок оселі. При-
міром, романіст української діаспори Олекса Ізарський,
згадуючи інтер’єр квартири прозаїка, наголошував: «Ба-
гато щасливих вечорів провів у цьому помешканні також
я» [8, с. 184]. Цю привітну атмосферу створювала Параскева
Іванівна, додаючи в скромне житло милі дрібнички. Кіль-
ка з них зберігаються у зібранні ПКМВК – дві мініатюр-
ні порцелянові вазочки, оздоблені квітковими букетами
(ПКМВК 64183–64184 Кс 3019–3020), та обідня фаянсова
Іл. 3. Фрагмент експозиції «Українське розстріляне відродження».
Фото С. В. Харченка. 2022 р.
тарілка зі складним флоральним орнаментом, виготовлена
на фабриці «Товариства М. С. Кузнєцова» (ПКМВК 64182
К 3018) початку ХХ ст. Ці зразки посуду були відрестав-
ровані художниками-реставраторами Т. Г. Клименко та
Н. Г. Кондратенко у 2014 та 2016 рр. у рамках підготовки
до побудови музейної експозиції «Українське розстріля-
не відродження», що діяла упродовж 2017–2022 рр. (автор
наукової концепції В.В. Клочко – тогочасна завідувачка
науково-дослідного відділу новітньої історії, автор ху-
дожнього рішення В.І. Побоков – тодішній завідувач на-
уково-дослідного відділу реставрації) (іл. 3) [9; 10]. Ок-
рім особистих документів та речей у вітрині, присвяченій
П. Й. Капельгородському, розміщувався рушник (ПКМВК
64153 Тк 5906), подарований йому матір’ю Уляною Фе-
дорівною. Виріб виготовлений із фабричного полотна з
мерсеризованої бавовни, оздоблений технікою хрестик
чорними, жовтими та білими шовковими нитками. Деко-
рування лаконічне – рослинний геометризований узор,
що формує неширокий бордюр по низу рушника. Це по-
ширений фітоморфний мотив – «пагін», у вигинах яко-
го розміщені квіти та листя.
Музейні предмети, що складають «Фонд П.Й. Капе-
льгородського» у колекції ПКМВК – важливий інформа-
ційний ресурс. Скромна за кількісним складом збірка у
концентрованому вигляді містить дані про життєвий та
творчий шлях літератора. Речові пам’ятки розкривають
повсякдення письменника, підсвічують його не лише як
історичного діяча, але й людину із зрозумілими та звич-
ними нам рисами. Подальше використання цих предме-
тів у відповідних тематичних експозиціях підвищує рі-
вень їх атрактивності та дозволяє вибудувати «живий»
образ відомої особи, наблизити минуле до сучаснос-
ті. Комплектування подібних «персональних фондів» у
музейному зібранні створює надійний фундамент для
узагальнюючих досліджень мистецького та історичного
процесів на Полтавщини. Подальше дослідження, класи-
фікація та каталогізація подібних комплексів із фондів
ПКМВК є перспективним напрямом вивчення широкого
спектру питань історіографії, просопографії, персоналіс-
тики та регіоналістики.
ДЖЕРЕЛА
1. Капельгородська Н. М. Окупація у творчій біографії митця
(До 120-річчя від дня народження І. П. Кавалерізде). Мистецькі об-
рії. Київ, 2006. Вип. 8–9. С. 397–400.
2. Про музеї та музейну справу: Закон України від 29.06.1995
р. № 249/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-
%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення 12.04.2024).
3. Про Національний архівний фонд та архівні установи: Закон
України від 24.12.1993 р. № 3814-XII. URL: https://zakon.rada.gov.
ua/laws/show/3814-12#Text (дата звернення 12.04.2024).
4. Граб В. Капельгородський Пилип Йосипович. Реабілітовані іс-
торією: Полтавська область: в 5 т. / Гол ред. С. А. Соловей. Київ-Пол-
тава: Оріяна, 2007. Кн. V. С. 151–156.
5. Бойко Л. С. Пилип Капельгородський: Нарис життя і твор-
чості. Київ : Рад. письменник, 1982. 302 с.
6. Сулима О. С. Епізод із життя Пилипа Капельгородського. Пол-
тавський краєзнавчий музей: зб. наукових статей. Маловідомі сторін-
ки історії, музеєзнавство, охорона пам’яток. Полтава : «Дивосвіт»,
2020. Випуск ХV. С. 278–284.
7. Иван Кавалеридзе. Сборник статей и воспоминаний /
Сост. Е. С. Глущенко. Київ : Мистецтво, 1988. 179 с.
8. Ротач О. «А мені ввижається Полтава…» (Сторінки пол-
тавського періоду життя Олекси Ізарського). Рідний край. 2018.
№ 2 (39). С. 176–188.
9. Паспорт реставрації пам’яток історії та культури (рухомої)
Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
РП-240. Кс 3019–3020. Реставратор Т. Г. Клименко. Робочий архів
фондів, 2014. 4 арк.
10. Паспорт реставрації пам’яток історії та культури (рухо-
мої) Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричев-
ського РП-335. Кс 3018. Реставратор Н.Г. Кондратенко. Робочий ар-
хів фондів, 2016. 4 арк.
Sulyma O. S. «Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» in the Vasyl Krychevskyi
Poltava Local Lore Museum
Characteristics of documents and things gathering connected with writ-
er, poet, publicist, social activist, representative of literature and art gener-
ation of «Executed Renaissance» Pylyp Yosypovych Kapelhorodskyi (1882–
1938) are presented in the article. Complex of museum items included to
«Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» belongs to the Vasyl Krychevskyi Poltava
Local Lore Museum collection. It was formed during 1970-80s and chrono-
logically unites period from the early 20th c. till 1982. Among materials of
personal belonging there are documents, books, photos, personal items –
decorative porcelain vases, faience plates and towels, presented the writ-
er by his mother. The research describes value of «personal fund» as his-
toric source and component of informational source in museum collection.
Key words: fund, collection, P.Y. Kapelhorodskyi, repressions, the Vasyl
Krychevskyi Poltava Local Lore Museum.
REFERENCES
1. Kapelhorodska, N. M. (2006). Okupatsiia u tvorchii biohrafii
myttsia (Do 120-richchia vid dnia narodzhennia I. P. Kavalerizde)
[Occupation in Art Biography of the Artist (To the 120th anniversary
of I. P. Kavaleridze)]. Mystetski obrii, 8–9. pp. 397–400. [in Ukrainian].
2. Pro muzei ta muzeinu spravu: Zakon Ukrainy vid 29.06.1995 r.
№ 249/95-VR [About Museums and Museum Work: Law of Ukraine
dated to 29.06.1995 num. 249/95-VR]. Retrieved from https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/249/95-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].
3. Pro Natsionalnyi arkhivnyi fond ta arkhivni ustanovy: Zakon
Ukrainy vid 24.12.1993 r. № 3814-XII [About National Archive Fund
and Archive Establishments: Law of Ukraine dated to 24.12.1993
num. 3814-XII]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/3814-12#Text [in Ukrainian].
4. Hrab, V. (2007). Kapelhorodskyi Pylyp Yosypovych [Kapelhorodskyi
Pylyp Yosypovych]. Solovei S.A. (Ed.), Reabilitovani istoriieiu: Poltavska oblast
(Vol. 5, pp. 151–156). Kyiv-Poltava: Oriiana. [in Ukrainian].
5. Boiko, L.S. (1982). Pylyp Kapelhorodskyi: Narys zhyttia i tvorchosti
[Pylyp Kapelhorodskyi: Sketch of life and work]. Kyiv: Radianskyi
pysmennyk. [in Ukrainian].
6. Sulyma, O.S. (2019). Epizod iz zhyttia Pylypa Kapelhorodskoho
[Episode of Pylyp Kapelhorodskyi’s Life]. Poltavskyi kraieznavchyi muzei.
Malovidomi storinky istorii, muzeieznavstvo, okhorona pamiatok (ХV. pp. 278–
284). Poltava: Dyvosvit. [in Ukrainian].
7. Hlushchenko, E.S. (Comps.). (1988). Ivan Kavaleridze. Sbornik statey
i vospominaniy [Ivan Kavaleridze. Collection of Articles and Recollections]. Kyiv:
Mystetstvo. [in Russian].
8. Rotach, O. (2018) «A meni vvyzhaietsia Poltava…» (Storinky
poltavskoho periodu zhyttia Oleksy Izarskoho). [“I See Poltava in
Dreams…” (Pages of Poltava Period of Oleksa Izarskyi’s Life)]. Ridnyi
krai, 2 (39), pp. 176–188. [in Ukrainian].
9. Pasport restavratsii pamiatok istorii ta kultury (rukhomoi)
Poltavskoho kraieznavchoho muzeiu imeni Vasylia Krychevskoho RP-
240. Ks 3019–3020. Restavrator T. H. Klymenko. Robochyi arkhiv fondiv,
2014. 4 ark. [in Ukrainian].
10. Pasport restavratsii pamiatok istorii ta kultury (rukhomoi)
Poltavskoho kraieznavchoho muzeiu imeni Vasylia Krychevskoho
RP-335. Ks 3018. Restavrator N. H. Kondratenko. Robochyi arkhiv fondiv,
2016. 4 ark. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 19.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210791 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-17T17:58:17Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Сулима, О.С. 2025-12-17T16:04:10Z 2024 "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 223-227. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210791 069.02:908/069.5:[929+82] У статті представлена характеристика документально-речового зібрання, пов’язаного із письменником, поетом, публіцистом, громадським діячем Пилипом Йосиповичем Капельгородським (1882–1938). Комплекс музейних предметів, що складає «Фонд П.Й. Капельгородського», належить до колекції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Він був сформований упродовж 1970–80-х рр. і хронологічно охоплює період від початку ХХ ст. до 1982 р. Розкрита цінність «персонального фонду» як історичного джерела та складової інформаційного ресурсу із музейної колекції. Characteristics of documents and things gathering connected with writer, poet, publicist, social activist, representative of literature and art generation of «Executed Renaissance» Pylyp Yosypovych Kapelhorodskyi (1882– 1938) are presented in the article. Complex of museum items included to «Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» belongs to the Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore Museum collection. It was formed during 1970-80s and chronologically unites period from the early 20th c. till 1982. Among materials of personal belonging there are documents, books, photos, personal items – decorative porcelain vases, faience plates and towels, presented the writer by his mother. The research describes value of «personal fund» as historic source and component of informational source in museum collection. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Музейна справа "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського «Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» in the Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore Museum Article published earlier |
| spellingShingle | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського Сулима, О.С. Музейна справа |
| title | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського |
| title_alt | «Fund of Pylyp Kapelhorodskyi» in the Vasyl Krychevskyi Poltava Local Lore Museum |
| title_full | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського |
| title_fullStr | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського |
| title_full_unstemmed | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського |
| title_short | "Фонд Пилипа Капельгородського" у Полтавському краєзнавчому музеї Імені Василя Кричевського |
| title_sort | "фонд пилипа капельгородського" у полтавському краєзнавчому музеї імені василя кричевського |
| topic | Музейна справа |
| topic_facet | Музейна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210791 |
| work_keys_str_mv | AT sulimaos fondpilipakapelʹgorodsʹkogoupoltavsʹkomukraêznavčomumuzeíímenívasilâkričevsʹkogo AT sulimaos fundofpylypkapelhorodskyiinthevasylkrychevskyipoltavalocalloremuseum |