Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон
У статті висвітлено сферу діяльності Марка (Мордуха) Гордона на посаді новгород-сіверського казенного рабина. Послідовно розкрито процес виборів його на цю посаду єврейською громадою міста Новгорода-Сіверського та повіту. Показано конфліктні взаємовідносини, що виникали всередині громади під час виб...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210804 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон / О.М. Путра // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 161-165. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859982749974134784 |
|---|---|
| author | Путра, О.М. |
| author_facet | Путра, О.М. |
| citation_txt | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон / О.М. Путра // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 161-165. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті висвітлено сферу діяльності Марка (Мордуха) Гордона на посаді новгород-сіверського казенного рабина. Послідовно розкрито процес виборів його на цю посаду єврейською громадою міста Новгорода-Сіверського та повіту. Показано конфліктні взаємовідносини, що виникали всередині громади під час виборчого процесу, та характер відносин між казенним рабином і громадою. Здійснено пошук відповіді на питання відмови Марка Гордона від подальшого перебування на посаді.
The article highlights the scope of activity of Mark (Mordukh) Hordon as a Novhorod-Siverskyi state rabbi. The process of his election to this position by the Jewish community of the city of Novhorod-Siverskyi and the district is consistently disclosed. The conflict relations that arose within the community during the election process, and the nature of the relationship between the state rabbi and the community are shown. An answer to the question of Mark Hordon’s refusal to continue in office has been searched for.
|
| first_indexed | 2026-03-18T07:09:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
160 161
УДК 929(=411.16)
О. М. Путра
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
КАЗЕННИЙ РАБИН (1893–1907)
МАРК (МОРДУХ) ДАВИДОВ ГОРДОН
У статті висвітлено сферу діяльності Марка (Мордуха) Гордо-
на на посаді новгород-сіверського казенного рабина. Послідовно роз-
крито процес виборів його на цю посаду єврейською громадою міста
Новгорода-Сіверського та повіту. Показано конфліктні взаємовід-
носини, що виникали всередині громади під час виборчого процесу,
та характер відносин між казенним рабином і громадою. Здійснено
пошук відповіді на питання відмови Марка Гордона від подальшого
перебування на посаді.
Ключові слова: новгород-сіверська єврейська громада, релігійне жит-
тя єврейської громади, казенний рабин, молитовні будинки, вибори.
Українські землі в складі Російської імперії були дер-
жавою з найбільшою кількістю єврейського населення,
яке зазнало утисків та обмежень політичного, економіч-
ного, соціального і культурного характеру після виходу
в світ указу від 23 червня 1794 р. про штучне створення
«смуги осілості» [1, с. 79; 7, с. 8–9, с. 88–89]. Проте єврей-
ство на українських землях було прикладом тієї нації,
яка вміла самоорганізовуватись. Усі сторони внутріш-
нього життя євреїв, виконуючи політичні, господарські
і судові функції, регламентувала територіальна общи-
на (кагал), що функціонувала на традиційних засадах
самоуправління та очолювалася рабином. До середи-
ни XIX ст. рабин користувався неабияким авторитетом
у громади, на утриманні якої і перебував. Він упоряд-
ковував в ній релігійне життя, вирішуючи всі нагальні
питання [1, с. 157–158; 4; 5]. Проте під впливом політи-
ки царизму його функції значно трансформувалися. Ім-
перська адміністрація поставила рабинів під свій кон-
троль і чітко окреслила сферу їх діяльності.
У 1860-х роках влада запровадила інститут офіцій-
них чи казенних рабинів. Вони обиралися з декількох
кандидатів єврейською общиною й затверджувалися
губернською владою, яка видавала офіційне свідоцтво.
Такі рабини користувалися почесними правами купе-
цтва першої гільдії, нагороджувалися за службу золо-
тими медалями та звільнялися від земських податків.
Кандидатом міг бути випускник рабинського учили-
ща або загального вищого чи середнього єврейсько-
го навчального закладу. Казенні рабини мали офіцій-
но представляти інтереси єврейських громад в органах
державної влади, роз’яснювати сутність державних за-
конів, вести метричні книги, а в дні державних свят –
виголошувати в синагогах патріотичні проповіді на під-
тримку імператора. Вони повинні були «задовольняти
вимоги начальства». Так російський царат демонстрував
єврейському населенню залежність рабина від місце-
вої влади й держави загалом. Але у більшості випадків
єврейські громади відповідали спротивом – встанов-
лювали для призначених владою рабинів мізерну плат-
ню, недостатню для життєдіяльності. Казенні рабини
хоча і мали відповідний освітній ценз, але не розумі-
лися на тонкощах і канонах іудаїзму, тому не користу-
валися авторитетом та повагою в громадах і потрібно-
го впливу на них не мали, адже були нав’язані владою.
Отже, імперський уряд прагнув, щоб призначений ра-
бин був інструментом пропаганди та контролю за єв-
рейською громадою, проте вона часто його не сприй-
мала [1, с. 158; 2, с. 736, 739–743; 3; 6, с. 226–228].
Підґрунтя для вивчення питання взаємодії казенних
рабинів з єврейськими громадами заклали ще дорево-
люційні (до 1917 р.) дослідники Н. Н. Голіцин, І. Г. Ор-
шанський, Л. Брамсон, А. Суботін та ін., які опублікували
низку видань тематично-спеціалізованого характе-
ру. Зараз дана тема епізодично відображена у числен-
них наукових і науково-популярних розвідках україн-
ських дослідників, таких, як А. В. Морозова, В. В. Щукін,
І. М. Погребінська, А. М. Науменко та ін., які на сучас-
ному рівні осмислення проблематики в науково-істо-
ричному контексті залучили до своїх розвідок матері-
али регіональних архівів України.
Тема відносин казенного рабина та єврейської грома-
ди на території Новгород-Сіверщини викликає неаби-
який інтерес, проте залишається недостатньо дослідже-
ною. Отже, дана розвідка є аналізом конкретної затяжної
конфліктної ситуації, що склалася між новгород-сівер-
ським казенним рабином як представником імперської
влади і чисельним єврейством міста та повіту.
Історія Новгород-Сіверської єврейської громади, яка
в XІX ст. скадала понад 30% населення і відігравала клю-
чову роль в економічному, політичному та культурному
розвитку міста, зберегла прізвища деяких казенних ра-
бинів – посередників та виконавців імперських законів
в єврейській громаді міста і повіту (Давидов, Хаскін, Не-
ймарк тощо), точні періоди діяльності яких достеменно
невідомі та потребують подальших досліджень.
Найбільш детальну інформацію про життя та діяль-
ність одного з рабинів – Марка Гордона – зберігають в
собі документи Державного архіву Чернігівської облас-
ті, переважно на основі матеріалів яких відтворено пе-
ріод його перебування на даній посаді. З біографічними
фактами життя Марка (Мордуха) Гордона можна дізна-
тися з копії його атестата та «формулярного списку про
службу новгород-сіверського казенного рабина», скла-
деного 04.06.1902 р. [8, арк. 3–3 зв., 7–8].
Марк (Мордух) Давидов Гордон народився приблизно
в 1845 р. у родині незаможних міщан Віленської єврей-
ської громади (нерухомості родина не мала). Навчав-
ся у Віленському рабинському училищі, по закінчен-
ні курсу якого 9 квітня 1864 р. його було призначено
вчителем Ковенського єврейського народного учили-
ща. За свою педагогічну діяльність отримував 250 руб.
на рік. І тільки один раз (з 10.04. по 14.04.1878 р.) був у
відпустці. За двадцятирічний термін сумлінної та якіс-
ної роботи на ниві народної освіти неодноразово отри-
мував винагороди: 22.12.1872 р. – 40 руб. із сум свічно-
го збору; 25.02.1877 р. – 75 руб. одноразової допомоги,
графия. 1878. 416 с.
22. Памятная книжка Минской губернии на 1873 год. Минск :
Губернская типография, 1873. 294 с
23. Памятная книжка Минской губернии на 1875 год. Минск :
Губернская типография, 1875. 242 с
24. Рамазанова А. Н. Елизаветинский институт, 1849–1854 гг.
/ Публ. [и вступ. ст.] Н. Н. Ефремовой-Рамазановой. Российский
Архив: История Отечества в свидетельствах и документах XVIII–
XX вв.: Альманах. Т. XI. Москва : Студия ТРИТЭ : Рос. Архив, 2001.
С. 328–337.
25. Русова С. Мої спомини. Книга друга (1861–1879 рр.). За сто
літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ
і початку ХХ століття. Заходом Комісії новішої історії України під
редакцією Голови секції акад. Михайла Грушевського. Київ : Дер-
жавне видавництво України, 1928. 348 с. С. 135–175
26. Сборник биографий кавалергардов. 1826–1908. Составлен
под редакцией С. Панчулидзева. Т. 4. Санкт-Петербург: Экспеди-
ция заготовления государственных бумаг, 1908. 440 с.
27. Сидоренко О. Благодійна діяльність населення Чернігів-
ської губернії під час Російсько-турецької війни 1877–1878 рр.
Сіверянський літопис, 2015. № 1. С. 126–131.
28. Студьонова Л. В. Чернігівський beau monde, або записки бі-
бліографа. Чернігів : Десна-Поліграф, 2016. 256 с.
29. Томазов В. В. Дарагани. Енциклопедія історії України. Редкол.:
В. А. Смолій (голова) та ін. Т. 2. Київ : Наукова думка, 2004. С. 292.
30. Хижняков В. М. Воспоминания земского деятеля. / Предис-
ловие Богучарского В. Петроград: Издательство «Огни», 1916. 252 с.
31. Чернігівській губернії – 210 років. Збірник документів і
матеріалів / Відп. ред. Р. Б. Воробей; упорядники Р. Б. Воробей,
І. І. Гаврись, І. М. Рябчук. Чернігів : Десна Поліграф, 2012. 384 с.
Kuzhelna O. V. Mykhailo Petrovych Darahan: pages of the life of a
Poltava nobleman, Chernihiv governor and his family
The article, based on memoir literature, documents of the State Archive
of the Chernihiv Region and other sources, examines the biography of a
representative of the famous Cossack-head family Darahan, Poltava noble
Mykhailo Petrovich Darahan and his family.
In particular, attention is drawn to his activities as the Chernihiv
governor (1876 –1878), his role in resolving issues of providing aid to
wounded soldiers during the Russian-Turkish war (1877–1878) on the
territory of the Chernihiv province is investigated.
Separate pages of the article are devoted to the biography of the
teacher and children’s writer, the mother of Mykhailo Darahan – Hanna
Mykhailivna Darahan (nee Baluhyanska). New aspects of her pedagogical
activity and little-known facts from the life of the family are explored on the
basis of the memoirs of the outstanding writer and ethnographer Pelaheia
Lytvynova-Bartosh.
Key words: Cossack-starshin family, Mykhailo Petrovich Darahan,
Hanna Mykhailivna Darahan (Baluhyanska), Chernihiv province, governor,
Russo-Turkish war (1877 –1878).
REFERENCES
1. Balugianskiy (Mikhail Andreevich). Brokgauz F.A., Efron I.N. Ent-
siklopedicheskiy slovar. [Encyclopedic Dictionary]. Vol. ІІа. p. 283. Sankt Pe-
tersburg. 1891. [in Russian].
2. Potemkin, E. L. (2017). Biograficheskiy slovar. Vysshye chiny Rossiyskoy
imperii (22.10.1721 – 2.03.1917). Tom 1. [Biographical Dictionary. Highest officials
of the Russian Empire (22.10.1721 – 2.03.1917)]. Vol. 1. Moskva. [in Russian].
3. Vilenskiy pravoslavnyi nekropol. Arkhimandrita, nyne episkopa Iosifa [Vil’na
Orthodox necropolis. Archimandrite, now Bishop Joseph]. Vil’na: Tipografiya
I.Blumovicha.1892. [in Russian].
4. Volkov, S. (2016). Vysshee chinovnichestvo Rossiyiskoy imperii. Kratkiy
slovar [Higher officials of the Russian Empire. Brief dictionary]. Moskva: Russ-
kiy fond sodeystviya obrazovaniu i nauke. [in Russian].
5. Ganin, A. V. (2009). Korpus ofitserov Generalnogo shtaba v hody Grazh-
danskoy voyni 1917 – 1922 gg.: Spravochnye materialy [Corps of General Staff of-
ficers during the Civil War 1917 - 1922: Reference materials]. Moskva: Russ-
kiy put. [in Russian].
6. Golitsyn, N. N. (Knyaz). (1889). Biograficheskiy slovar russkikh pisatel-
nits [Biographical Dictionary of Russian Women Writers]. Sankt Petersburg:
Tipografiya V.S.Balasheva. [in Russian].
7. Grigorev, V. V. (1870). Imperatorskiy S.Peterburgskiy Universitet v tech-
enie pervykh pyatidesyati let ego sushchestvovaniya [Imperial St. Petersburg Uni-
versity during the first fifty years of its existence]. Stankt Petersburg: Tipo-
grafiya V. Bezobrazova. [in Russian].
8. Gubernii Rossiyskoy imperii. Istoriya i rukovoditeli. 1708–1917 [The prov-
inces of the Russian Empire. History and leaders. 1708 – 1917]. Moscow. 2003.
[in Russian].
9. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, fund 142, op. 1, spr.
3. [in Ukrainian].
10. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, fund 142, op. 1, spr.
6. [in Ukrainian].
11. Derzhavnyi arkhiv Chernihivskoi oblasti, fund 142, op. 1, spr.
30. [in Ukrainian].
12. Instytut mystetstvoznavstva, folklorystyky ta etnolohii imeni
M.T.Rylskoho, fund 5, spr. 45. [in Ukrainian].
13. Kryvosheia, V. (2004). Henealohiia ukrainskoho kozatstva: Pereiaslavskyi
polk [Genealogy of the Ukrainian Cossacks: Pereyaslav regiment]. Kyiv:Vy-
davnychyi dim «Stylos». [in Ukrainian].
14. Kryvosheia, V. (2008). Kozatska elita Hetmanshchyny [The Cossack
elite of the Hetmanship]. Kyiv: IPiEND imeni I.F.Kurasa NAN Ukrainy.
[in Ukrainian].
15. Miloradovich, G. A. (1901). Rodoslovnaya kniga Chernigovskogo dvo-
ryanstva. Tom II, chasti 3, 4, 5, 6. [Genealogical book of the Chernigov nobility].
Vol. II. Sankt Petersburg: Peterburgskaya Gubernskaya Tipografiya.
[in Russian].
16. Modzalevskiy, V. L. (1908). Malorossiyskiy rodoslovnik. Tom 1. [Lit-
tle Russian genealogy]. Vol.1. Kiev: Tipografiya T-va H.L.Frontskevicha
i K0. [in Russian].
17. Chuvakov, V. N. (1999). Nezabytye mogily: Rossiyskoe zarubezhe:
nekrologi 1917-1997. Pod.red. E.V. Makarevich. T.1. [Unforgotten Graves: Russian
Abroad: Obituaries 1917-1997]. Vol.1. Moskva. [in Russian].
18. Chuvakov, V. N. (1999). Nezabytye mogily: Rossiyskoe zarubezhe:
nekrologi 1917-1997. Pod.red. E.V.Makarevich. T.2. [Unforgotten Graves: Russian
Abroad: Obituaries 1917-1997]. Vol.2. Moskva. [in Russian].
19. Pavlovskiy, I. F. (1914). Poltavtsy Ierarkhi, gosudarstvennye i obsh-
chestvennye deyateli i blagotvoriteli. Opyt kratkogo biograficheskogo slovarya Pol-
tavskoy gubernii s poloviny XVIII v. [Poltava Hierarchs, state and public figures
and philanthropists. Experience of a brief biographical dictionary of the Poltava
province from the half of the 18th century]. Poltava: T-vo Pechati. Dela (tip.
byvsh. Dokhmana). [in Russian].
20. Pamyatka Nikolaevskogo Kavaleriyskogo Uchilishcha [Memo of the Nikolaev
Cavalry School]. Parizh. Izdanie byvshykh yunkerov Nikolaevskogo Ka-
valeriyskogo Uchilishcha. (1969). [in Russian].
21. Sementovskiy, A. M. (1878). Pamyatnaya knizhka Vitebskoy gu-
bernii na 1878 god [Memorial book of the Vitebsk province for 1878].
Vitebsk: Vitebskaya gubernskaya tipografiya. [in Russian].
22. Pamyatnaya knizhka Minskoy gubernii na 1873 god [Memorial book of
the Minsk province for 1873]. Minsk: Gubernskaya tipografiya. (1873).
[in Russian].
23. Pamyatnaya knizhka Minskoy gubernii na 1875 god [Memorial book of
the Minsk province for 1875]. Minsk: Gubernskaya tipografiya. (1875).
[in Russian].
24. Ramazanova, A. N. (2001). Elizavetinskiy institut, 1849-1854 gg.
[Elizabethan Institute, 1849-1854]. Rossiyskiy Arkhiv: Istoriya Otechest-
va v svidetelstvakh i dokumentakh XVIII—XX vv.: Almanakh. T. XI. [Rus-
sian Archive: History of the Fatherland in testimonies and documents of
the 18th—20th centuries: Almanac]. Vol. XI. Moskva: Studyia TRITE:
Ros. Arkhiv. [in Russian].
25. Rusova Sofiia. (1928). Moi spomyny. Knyha druha (1861-1879
rr.) [My memories. Book two.(1861-1879]. Za sto lit. Materiialy z hro-
madskoho y literaturnoho zhyttia Ukrainy ХІХ i pochatku ХХ stolit-
tia. Zakhodom Komisii novishoi istorii Ukrainy pid redaktsiieiu Holovy
sektsii akad. Mykhaila Hrushevskoho, pp. 135 – 175. Kyiv: Derzhavne
vydavnytstvo Ukrainy. [in Ukrainian].
26. Panchulidzev, S. (1908). Sbornik biografiy kavalergardov. 1826 –
1908. Tom 4. [Collection of biographies of cavalry guards. 1826 – 1908]. Vol.4.
Sankt Petersburg: Ekspeditsiya zagotovleniya gosudarstvennykh bu-
mag. [in Russian].
27. Sydorenko, O. (2015). Blahodiina diialnist naselennia Cherni-
hivskoi hubernii pid chas Rosiisko-turetskoi viiny 1877–1878 rr. [Char-
itable activities of the population of Chernihiv province during the
Russo-Turkish war of 1877–1878]. Siverianskyi litopys [Severyan Chronicle],
1, pp. 126-131. [in Ukrainian].
28. Studonova, L. V. (2016). Chernihivskyi beau monde, abo zapysky
bibliohrafa [Chernihiv beau monde, or notes of a bibliographer]. Chernihiv:
Desna-Polihraf. [in Ukrainian].
29. Tomazov, V. V. (2004). Darahany. Entsyklopediia istorii Ukrainy.
Tom 2 [Encyclopedia of the history of Ukraine]. Vol.2. Kyiv: Naukova dum-
ka. [in Ukrainian].
30. Hizhnyakov, V.M. (1916). Vospominaniya zemskogo deyatelya [Mem-
oirs of a zemstvo leader]. Petrograd: Izdatel’stvo «Ogni». [in Russian].
31. Vorobei, R. B. (2012). Chernihivskii hubernii – 210 rokiv. Zbirnyk doku-
mentiv i materialiv [Chernihiv province is 210 years old. Collection of documents
and materials]. Chernihiv: Desna Polihraf. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 25.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.j
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
162 163
мам своєї громади, не цікавиться життєвими потреба-
ми єврейського населення, зайнятий виключно своїми
матеріальними статками, непомірними вимогами гро-
шей за видачу свідоцтв, посвідчень та за виконання ре-
лігійних треб [10, арк. 81–83, 86, 90–93].
Зважаючи на велику кількість скарг щодо некомпе-
тентності та невідповідності Марка Гордона на посаді,
губернське правління зобов’язало повітового справни-
ка провести розслідування по справі виборів та з’ясува-
ти можливість незаконних вчинків рабина [10, с. 72–73].
Відтепер вирішення подальшої долі Марка Гордона зале-
жало від повітового справника Ворнікова. Щоб зважити
усі обставини, які призвели до конфліктної ситуації під
час виборів, повітовий справник проаналізував шнуро-
ві книги двох молитовних шкіл (1-ї – староста Мойсей
Биховський, 2-ї – староста Нохім Шур) задля звірки з
виборчими списками. З’ясувалося, що в шнурових кни-
гах вписані тільки євреї, які роблять внески три остан-
ні роки на користь того молитовного будинку, членами
якого є, та мають там постійні приватні місця. Якщо не
було внесків – у списки виборців єврея не вносили [10,
арк. 102–102 зв.]. Ворніков виявив також супутні пробле-
ми, що крилися в розбіжностях при складанні списків
виборців: деякі члени молитовних будинків, які робили
внески, не мали приватних місць; були й такі, що мали
приватні місця, але останні три роки перед виборами не
робили внесків. До того ж з’ясувалося, що разом з бать-
ками, що мали право голосу, проживали їх сини 25-річ-
ного віку, які також мали право голосу, але чомусь не
були внесені до виборчих списків [10, арк. 163–163 зв.].
В результаті слідства, що тривало з 04.04.1897 по
31.01.1898 р., губернське правління отримало справу на
120 аркушах, у якій повітовим справником Марк Гордон
був охарактеризований політично благонадійною люди-
ною гарних моральних якостей та поведінки, правиль-
ного способу життя, не бувшою під судом та слідством.
Та й з боку поліції перешкод у затвердженні його на по-
саді новгород-сіверського казенного рабина ще на один
трирічний термін не було. Цікаво, що в ході розсліду-
вання справником були спростовані усі скарги на адре-
су Гордона. Тоді ж губернською владою було рекомендо-
вано негайно розпочати новий виборчий процес. А щоб
уникнути непорозумінь серед членів єврейської грома-
ди, старост молитовних будинків зобов’язали належно
виконувати свої обов’язки та справно вести записи у
шнурових книгах [10, арк. 75а –75 б., 186, 188 зв. – 189].
Зі свого боку Марк Гордон, не гаючи часу, намагався
захистити власну честь та гідність, показати себе на по-
саді рабина порядним виконавцем покладених на нього
обов’язків і спростувати наклепи та скарги: подавав по-
яснювальні на ім’я повітового справника, звертався до
правосуддя вищої інстанції з метою покарання кривдни-
ків. Він вважав найкращими доказами своєї бездоганної
роботи атестат педагогічної діяльності та гарні відгуки
на свою адресу представників місцевого управління [10,
арк. 164–164 зв., 169–169 зв.]. Для підтвердження своєї
правомірної діяльності він посилався на договір, укла-
дений з єврейською громадою та затверджений губерн-
ським правлінням від 19.08.1893 р. Саме в договорі було
передбачено право вимагати платню за встановленою
таксою за проведення обрядів та видачу метрик. Згід-
но договору, єврейська громада зобов’язувалась плати-
ти рабину 300 руб. на рік. За здійснення обрядів віри
передбачалася наступна оплата: обрізання – 30 коп., на-
речення дівчинки – 20 коп., обряд шлюбу – 1 руб., роз-
лучення – 1 руб., метричні свідоцтва – 1 руб. Але Марк
Гордон, виявляючи великодушність (з його слів), часто
задовольнявся лише добровільними винагородами від
своєї громади [10, арк. 165–165 зв., 168, 174–175].
Хоча результат цього слідства для Марка Гордона ви-
явився позитивним, попереду виникли інші перепони:
4-й стіл губернського правління у квітні 1898 р. передав
судовому слідчому Стародубського окружного суду 1-ї
ділянки Новгород-Сіверського повіту для попередньо-
го розслідування ще одну справу по обвинуваченню ка-
зенного рабина у протиправних діях по службовій діяль-
ності, але вже як справу кримінальну. Отже, результати
чергових виборів казенного рабина вкотре залишилися
незатвердженими владою [10, арк. 187–188].
Аналізуючи документ Державного архіву Чернігів-
ської області [10], напрошуються висновок: кримінальна
справа була результатом кампанії дискредитації з боку
найвпливовішого єврея міста Ліпкіна, якому ще під час
першого триріччя рабинства Марк Гордон відмовився
сплачувати половину з доходів (150 руб.) казенного ра-
бина. За це Ліпкін пригрозив Гордону втратою посади під
час наступних виборів. Отже, в процесі чергових вибо-
рів Ліпкин разом з Залманом Бруком, утримувачем по-
штової станції («гоньби») у Новгороді-Сіверському, ак-
тивізуючи свої наміри щодо обрання та затвердження на
цій посаді зятя Залмана Брука – Лєвіна, почав кампанію
дискредитації Марка Гордона [10, арк. 193–194 зв.]. Від-
повідно до вимог закону, особа, що перебувала під слід-
ством, не мала права балотуватися на посаду казенного
рабина. Саме на це й сподівалися Ліпкін та Брук, намага-
ючись влаштувати вибори казенного рабина під час пе-
ребування Марка Гордона під слідством: з’явилася наго-
да проведення перевиборів вже без його кандидатури.
Марку Гордону конче була потрібна підтримка впли-
вової громадськості, яка б об’єктивно оцінила непросту
ситуацію, що склалася навколо нього, та поставилася
б до цього з розумінням усіх нюансів. І вона з’явилася
в особі представника дворянства, повітового депутата,
опікуна маєтків князя Голіцина на Новгород-Сіверщи-
ні А. Р. Коссовича. Він, маючи дружні стосунки з в. о. гу-
бернатора Євгеном Констянтиновичем Андрієвським,
просив його розібратися у складній справі і допомог-
ти рабину шляхом відстрочення виборів до завершен-
ня судового процесу, а не розпочинати нові, щоб у по-
дальшому, у разі виправдання Гордону, не залишити
призначеної попечителем Віленського губернського
округу; 12.06.1879 р. – 100 руб. одноразової допомоги
зі зборів, призначених на освіту євреїв; 21.08.1881 р. –
75 руб. з того ж джерела. З посади вчителя звільнився
10.06.1884 р. За час педагогічної діяльності під судом
та слідством не перебував (що є надважливим для по-
дальшої кар’єри на будь-яких посадах).
Марк був одружений з Генрієттою Полоцькою, з
якою мав сімох дітей: Олександру (21.06.1868 р. н.), Фе-
одору (16.05.1870 р. н.), Василя (07.05.1872 р. н.), Оси-
па (14.03.1874 р. н.), Фаню (17.04.1875 р. н.), Єлизавету
(06.06.1878 р. н.), Лева (25.02.1881 р. н.).
Діяльність на посаді казенного рабина Марк Гордон
розпочав у м. Борзні Чернігівської губернії, де його було
обрано та з 16.06.1889 р. затверджено Чернігівським гу-
бернським правлінням. Відслуживши трирічний тер-
мін, був обраний ще на один, про що було опублікова-
но у виданні «Черниговские губернские ведомости» від
04.10.1892 р. [9, арк. 5; 6, с. 12–13]. Випадково дізнавшись
від єврейської громади Новгорода-Сіверського, що там
плануються вибори казенного рабина, Марк Гордон ви-
рішив подати заяву до Новгород-Сіверського міського
правління про внесення його кандидатури для балоту-
вання на вакантну посаду. Вибори в Новгороді-Сівер-
ському відбулися 26.05.1893 р., в результаті яких Марка
Гордона більшістю голосів було обрано, а 14.08.1893 р.
затверджено на посаді [9, арк. 18–19].
Перше триріччя служби для рабина Гордона було успіш-
ним і задовольняло єврейську громаду, а міське прав-
ління характеризувало його як гарного фахівця у своїй
сфері, здібного та охайного у виконанні покладених на
нього обов’язків. Зважаючи на це, і єврейська громада, і
міське правління вважали, що буде корисно та зручно об-
рати його ще на один трирічний термін [10, арк. 1–1 зв.,
17 зв.–18 зв.]. Але повторне обрання Марка Гордона на
посаду затягнулося на роки через протиріччя та проти-
стояння у самій єврейській громаді, головним поштов-
хом до яких були як незадоволення громади ставленням
рабина до своїх обов’язків, так і чвари між кандидатами
в процесі гонитви за владою.
На той час (серпень 1896 р.) кандидатами на посаду
були: Лейзер-Лазар Вульфович Слонім (закінчив меди-
цинський факультет університету св. Володимира, онук
впливового місцевого духовного рабина Залмана-Ісера
Слоніма), Яков Беркович Голубовський (лікар з Варша-
ви, на виборах не був присутній) та Марк (Мордух) Дави-
дов Гордон, термін перебування на посаді якого спли-
вав. Звісно, кожен з кандидатів мав своїх прихильників
та агітаторів, які були надійним діючим інструментарі-
єм та мали неабиякий вплив на хід та результат вибо-
рів. Бурхлива й затяжна передвиборча гонка поставила
під загрозу репутацію Марка Гордона: його конкуренти
виявилися занадто активними у провокаціях.
До Чернігівського губернського правління почали
надходити скарги на Гордона після проведених вибо-
рів 19.08.1896 р. У деяких склалося враження, що він
користувався неграмотністю та необізнаністю бага-
тьох членів громади, брав більшу платню за обряди, ніж
було прописано у договорі [10, с. 23 зв.]. Іншою причи-
ною стала скарга одного з кандидатів на посаду, лікаря
Якова Голубовського, про недопущення до виборів не-
заможних євреїв міста та повіту, які були його потен-
ційними виборцями (він обіцяв безкоштовно, 2 години
на день, надавати лікарські послуги незаможним євре-
ям) [10, арк. 44–44 зв.]. Однією з причин призупинен-
ня виборчого процесу було також звернення до губерн-
ського правління євреїв через несправедливий, на їхню
думку, поділ громади у визначенні права голосу при об-
ранні казенного рабина, адже більшість євреїв як у са-
мому місті, так і в повіті були позбавлені цього права.
Їх обурювало, що лише члени громади 1-го та 2-го офі-
ційно затверджених молитовних будинків брали участь
у виборах, у той час, коли в місті існували й інші моли-
товні будинки, засновані набагато раніше, ніж згада-
ні, і які відвідувала більша частина єврейської громади.
У зверненні євреї вимагали роз’яснення, хто має пра-
во голосу при обранні рабина, оскільки у виборах бра-
ла участь лише 1/8 частина виборців. Тому скаржники
просили повернути колишнє право єврейського насе-
лення обирати рабина усією громадою, без обмежень.
Отже, затвердження рабином Марка Гордона відклало-
ся до врегулювання всіх питань. До того ж, єврейській
громаді було відмовлено у задоволені вимог щодо уча-
сті у виборах усіх євреїв повіту з посиланням на від-
сутність відомостей в архівах про наявність інших мо-
литовних будинків [10, арк. 35–36, 45–46 зв., 50, 62].
Повторні вибори казенного рабина відбулися в бе-
резні 1897 р., на яких кандидатуру Марка Гордона було
обрано більшістю голосів. І цього разу не обійшлося без
подання скарг до губернського правління, що затягувало
хід виборчого процесу. 57 євреїв громади відстоювали
право голосу, якого були позбавлені на цей час: прихиль-
ники конкурента Марка Гордона скаржилися на старост
молитовних будинків, які не склали нових списків, а ви-
користали старі, з попередніх виборів, та ще й написані
рукою Гордона [10, арк. 81–83]. Цей факт став причиною
того, що велика кількість членів громади не потрапила
до списків і підставою для звинувачення рабина в не-
об’єктивності по відношенню до їх складання. Крім того,
Гордона звинувачували (Калман Кугелев та Айзик Шней-
дер) у підкупі голосів [10, с. 69–70]. Багато питань викли-
кав сам виборчий процес: явилося більше, ніж 400 осіб,
але значну кількість людей просто виштовхували за две-
рі міського правління; без права голосу були навіть чле-
ни 1-го та 2-го молитовних будинків, які відвідували їх з
дитинства та мали в них свої приватні місця. Євреї вва-
жали, що їх позбавлено права голосу лише за небажан-
ня бачити рабином Марка Гордона, який, на їхню думку,
за своїми моральними якостями не заслуговує почесно-
го місця, адже він мало уваги та часу приділяє пробле-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
164 165
Гордону, 17.10.1905 р. голова суду звернувся особисто до
губернатора (О. О. Хвостова) зі свідченнями сумлінно-
сті виконань покладених на рабина посадових обов’яз-
ків та про відданість його своїй справі [8, арк. 14–14 зв.].
Та чи був коли-небудь нагороджений Марк Гордон –
достеменно невідомо, як і невідома подальша його доля.
Цілком ймовірно, що авторитет казенного рабина серед
представників вищих органів влади був втрачений че-
рез тривалі судові тяжби з чисельними представниками
єврейської громади, що й стало причиною відмови у на-
данні йому нагороди за вислугою років. З втратою авто-
ритету та довіри місцевої влади втрачалася й підтримка
єврейського населення, інтереси та бажання якого часто
не співпадали з діями рабина, що завжди призводило до
конфліктних ситуацій у громаді. Разом з тим, поважний
вік Марка Гордона (перетнув за шістдесят) та, ймовір-
но, незадовільний стан здоров’я вже не давали йому ко-
лишньої можливості утримуватися на престижній поса-
ді та щоразу доводити важливість своєї особи в якості
казенного рабина для єврейської громади, відстоювати
правомірність та законність своїх дій. Як наслідок, втра-
чалася його конкурентоспроможність серед інших кан-
дидатів. В подальшому він вже не висував свою канди-
датуру на посаду казенного рабина. Велика ймовірність,
що він закінчив службу у 1907 р. – саме з цього часу єв-
рейські метричні книги фіксують на посаді іншого ка-
зенного рабина – Боруха Сімхова Рамбро [11].
Отже, зібрані та опрацьовані архівні матеріали про
діяльність Марка Давидова Гордона на посаді новго-
род-сіверського казенного рабина проливають світло на
локальний конфлікт під час виборів, в епіцентрі якого
упродовж тривалого часу він перебував. Аналіз докумен-
тів хоч і не дав вичерпної відповіді на питання щодо об-
ставин виникнення конфлікту, але в певній мірі сприяв
наближенню до розуміння історичного контексту – взає-
мин між казенним рабином, нав’язаним єврейській гро-
маді імперським законом, і безпосередньо єврейською
громадою в ті часи, коли Новгород-Сіверський був та-
ким-собі штетлом.
ДЖЕРЕЛА
1. Кармазіна М, Кальян С. Ресурсний потенціал єврейської об-
щини (1850–1870 роки) URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/
handle/123456789/9713/16-Karmazina.pdf?sequence=1 (дата звер-
нення 12.10.2021 р.).
2. Законы о евреях. Под ред. Брамсона Л. М., Ч. 2, Петроград.
1915 г. 92 с.
3. Берман Е. А., Кержнер А. Г. Историческое и культурное на-
следие казенного раввина Иркутска Соломона Бейлина. URL:
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-
kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer (дата звер-
нення: 15.10.2021 р.).
4. Еврейское законодательство России и Российской империи.
URL: https://archive.jewishagency.org/ru/jewish-history/content/22935/
(дата звернення: 16.11.2021 р.).
5. Рабин. Вікіпедія. https://uk.wikipedia.org/wiki/Рабин (дата
звернення: 16.11.2021 р.).
6. Еврейская энциклопедия. Свод знаний о еврействе и его
культуре в прошлом и настоящем / под общ. ред. Л. Каценельсона
и барона Гинцбурга. Санкт-Петербург, 1908–1913 г. Т. XIII. 960 с.
7. Гомон Є. Магістерська, 2018. Єврейське населення смуги
осілості в економічних та соціально-культурних процесах кін-
ця ХVІІІ – початку ХХ ст. URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/
bitstream/123456789/2842/1/Гомон%20Є._Магістерська%2C2018.
pdf (дата звернення: 01.20.2022 р.).
8. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 127,
оп. 1, спр. 8815.
9. ДАЧО, ф. 127, оп. 5, спр. 125.
10. ДАЧО, ф. 127, оп. 5, спр. 808.
11. ДАЧО, ф. 127, оп. 1, спр. 119842.
Putra O. M. Novhorod-Siverskyi state rabbi (1893-1907) Mark (Mor-
dukh) Davydov Hordon
The article highlights the scope of activity of Mark (Mordukh) Hordon
as a Novhorod-Siverskyi state rabbi. The process of his election to this
position by the Jewish community of the city of Novhorod-Siverskyi and
the district is consistently disclosed. The conflict relations that arose
within the community during the election process, and the nature of the
relationship between the state rabbi and the community are shown. An
answer to the question of Mark Hordon’s refusal to continue in office has
been searched for.
Key words: Novhorod-Siverskyi Jewish community, religious life of the
Jewish community, state rabbi, houses of worship, elections.
REFERENCES
1. Karmazina, M., Kalyan, S. Resursnyi potentsial yevreiskoi obshchyny (1850–
1870 roky) [Resource potential of the Jewish community (1850-1870)]. – Retrieved
from: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9713/16-
Karmazina.pdf?sequence=1 [in Ukrainian].
2. Bramson, L. M. (Ed.). (1915). Zakony o evreyakh [Laws on Jews]. Part
2. Petrograd. [in Russian].
3. Berman, E. A., Kerzhner, A. G. Istoricheskoye i kul’turnoye naslediye
kazennogo ravvina Irkutska Solomona Beylina [Historical and Cultural Heritage of the
State Rabbi of Irkutsk Solomon Beilin]. Retrieved from: https://cyberleninka.
ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-
irkutska-solomona-beylina/viewer [in Russian].
4. Evreyskoye zakonodatel’stvo Rossii i Rossiyskoy imperii [Jewish legislation of
Russia and the Russian Empire]. Retrieved from https://archive.jewishagency.
org/ru/jewish-history/content/22935/ [in Russian].
5. Rabin [Rabin]. Wikipedia. Retrieved from: https://uk.wikipedia.
org/wiki/ [in Russian].
6. Evreyskaya entsiklopediya. Svod znaniy o evreystve i ego kul’ture v proshlom
i nastoyashchem [Jewish Encyclopedia. A body of knowledge about Jewry and its
culture in the past and present]. Under general. Ed. L. Katzenelson and
Baron Gunzburg. Vol. XIII. Sankt Petersburg. [in Russian].
7. Homon, E. (2018). Yevreiske naselennia smuhy osilosti v ekonomichnykh
ta sotsialno-kulturnykh protsesakh kintsia XVIII – pochatku XX st. [The Jewish
Population of the Pale of Settlement in the Economic and Socio-Cultural Processes
of the Late Eighteenth and Early Twentieth Centuries]. Retrieved from http://
elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2842/1/Гомон%20
Є._Магістерська%2C2018.pdf [in Ukrainian].
8. State Archives of Chernihiv Region (dali - DAChO), f.127, op.1,
spr. 8815
9. DAChO, f. 127, op. 5, spr. 125.
10. DAChO, f. 127, op. 5, spr. 808.
11. DAChO, f. 127, op. 1, spr. 119842.
Стаття надійшла до редакції 03.06.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
його велику родину без засобів існування. Так і стало-
ся: рабина виправдали у жовтні 1898 р. за відсутності
доказів провини, хоча скарги й надалі надходили до
правління [10, арк. 199–199 зв., 206].
Марк Гордон, зважаючи на конфліктну ситуацію, що
склалася у громаді по відношенню до ного, не бажав
здавати позиції і вважав за потрібне доводити важли-
вість своєї кандидатури. Тим часом і Чернігівське гу-
бернське правління наполягало на вирішенні у короткі
терміни питання з виборами, адже через судовий про-
цес єврейська громада тривалий час залишалася без за-
твердженого казенного рабина. У листопаді 1898 р. Гор-
дон подав клопотання на ім’я губернатора за підписами
68 представників Новгород-Сіверської єврейської гро-
мади про затвердження його на посаді на підставі ре-
зультатів останніх проведених виборів [10, арк. 210–
213 зв.]. Виборчий процес майже поспіхом відновили
03.01.1899 р. за участю лише одного кандидата – Марка
Гордона. Цього разу, крім громад 1-ї та 2-ї міських мо-
литовних будинків, у виборах брала участь єврейська
громада молитовного будинку містечка Гремя’ч, яка
через обставини (бездоріжжя та численні господарські
справи) не могла дістатись до міста для безпосередньої
участі у виборах, а надіслала у міське правління список
своїх виборців за підписом старости молитовної школи
Самуїла Хацкєлєва Фрідмана. Усі без винятку виборці
єврейської громади Грем’яча віддали голоси Марку Гор-
дону [10, арк. 233–233 зв., 228 зв.]. Ймовірно, питання
було не в тому, на стільки їх влаштовувала особа раби-
на – вони просто не бажали мати проблем з владою. Але
і цього разу після завершення виборів з’явилися скар-
ги на їх незаконність. Знову було порушено справу та
передано її в прокуратуру, а вибори залишилися зно-
ву не затвердженими. Через місяць окружний суд ви-
правдав рабина через відсутність доказів його прови-
ни [10, арк. 243–244 зв., 247–250, 266–267 зв., 290], а ще
через два тижні, 26.09.1899 р., відбулися чергові вибо-
ри, де Марк Гордон вкотре отримав більшість голосів.
Скарги, які не припинялись, вже більше не вплива-
ли на висновки губернського правління, адже Новго-
род-Сіверське міське правління підтримувало перед
вищим державним органом «зручну» і досвідчену осо-
бу Марка Гордона і разом з тим обґрунтовувало закон-
ність та правильність виборчого процесу. Казенний
рабин, сумлінно виконуючи свої обов’язки протягом
шести років, цілком влаштовував місцеву адміністра-
цію. Та й кримінальну відповідальність за звинувачен-
ням у службовому злочині з нього було знято за відсут-
ністю доказів [10, арк. 303–306 зв.]. Отже, 31.01.1900 р.
Чернігівським губернським правлінням Марка Гордо-
на було затверджено на наступний трирічний термін
на посаді казенного рабина Новгород-Сіверського по-
віту та міста з 1899 р. [10, арк. 309]. У квітні 1900 р. гу-
бернське правління нарешті затвердило договори про
платню та винагороди за керування справами іудей-
ської віри (згідно ст. 1323, т. 11, «Уставу духовних справ
євреїв», вид. 1896 р.), складені між рабином та моли-
товними громадами Новгород-Сіверського та повіту.
Оперуючи архівними документами, приходимо до
висновку, що Марк (Мордух) Давидов Гордон безперерв-
но займав посаду казенного рабина майже 18 років – з
16.06.1889 р. по 1907 р. [9; 10]. Як і кожен казенний ра-
бин, він користувався особливими привілеями – почес-
ними правами купецтва першої гільдії та був звільне-
ний від земських повинностей. Звісно, Гордон вважав
себе людиною, гідною нагороди від держави за службу:
казенного рабина, який сумлінно служив та виконував
свої обов’язки не менше 10 років, держава нагороджу-
вала золотою медаллю. Тому він мав право звернути-
ся до вищої влади із проханням про нагородження за
вислугу років [2, с. 204].
Марк Гордон скористався своїм правом і 16.08.1901 р.
написав звернення на ім’я міського голови з проханням
видати розпорядження щодо складання його формуляр-
ного службового списку та подальшого клопотання гу-
бернатору стосовно нагородження [8, арк. 2–2 зв.]. Але на
час звернення Марка Гордона чинний склад правління
був новий – рабин працював при ньому лише два роки.
Відтак правління не могло впевнено і точно визначити,
чи заслуговує казенний рабин вищої винагороди, адже
його було притягнуто до кримінальної відповідально-
сті за звинуваченням по службі, хоча й із виправданням.
Останні два роки служби Марка Гордона міське прав-
ління оцінило позитивно [5, с. 6]. Формулярний список
про службу Гордона за підписом міського голови Жад-
кевича був складений 04.06.1902 р. та відправлений до
Чернігівського губернського правління, де цю справу
було зараховано лише 20.03.1904 р. [8, арк. 7–9 зв.]. За-
лишаючись у незнанні та чекаючи результатів понад два
роки, Марк Гордон, аби нагадати про себе та проясни-
ти наміри правління щодо нагородження, 22.09.1904 р.
пише рапорт у міське правління про застосування до
нього ст. 1331 т. 11 «Устава духовных дел иностранно-
го исповедания» (1896 р.) та ст. 8054 «Полного собрания
сочинения законов» (1835 р.), тобто, згідно закону, про
своє право на отримання медалі. Проте міське правлін-
ня повернуло рабину його рапорт з приписом, що ні-
яких відомостей по справі стосовно медалі від губерн-
ського правління не надходило [8, арк. 11–11 зв.]. Через
рік, 24.08.1905 р., Марк Гордон отримав відмову губерн-
ського правління про нагородження його золотою ме-
даллю [8, арк. 10–10 зв., 13]. Стурбований негативним
результатом, рабин, ймовірно, вирішив скористатися
давніми службовими зв’язками – звернувся за підтрим-
кою до голови Стародубського окружного суду, щоб той
посприяв йому з нагородженням орденом св. Станіслава
або хоча б зі званням «личного почетного гражданина».
Проте суддя не мав можливості клопотати про винагоро-
ду через цілковиту підпорядкованість служби казенно-
го рабина відомству МВС. Та щоб хоть чимось зарадити
j
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9713/16-Karmazina.pdf?sequence=1
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9713/16-Karmazina.pdf?sequence=1
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer
https://archive.jewishagency.org/ru/jewish-history/content/22935/
https://uk.wikipedia.org/wiki/Рабин
http://elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2842/1/Гомон%20Є._Магістерська%2C2018.pdf
http://elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2842/1/Гомон%20Є._Магістерська%2C2018.pdf
http://elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/2842/1/Гомон%20Є._Магістерська%2C2018.pdf
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9713/16-Karmazina.pdf?sequence=1
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/9713/16-Karmazina.pdf?sequence=1
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer
https://cyberleninka.ru/article/n/istoricheskoe-i-kulturnoe-nasledie-kazennogo-ravvina-irkutska-solomona-beylina/viewer
https://archive.jewishagency.org/ru/jewish-history/content/22935/
https://archive.jewishagency.org/ru/jewish-history/content/22935/
https://uk.wikipedia.org/wiki/
https://uk.wikipedia.org/wiki/
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210804 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-18T07:09:37Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Путра, О.М. 2025-12-17T16:05:22Z 2024 Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон / О.М. Путра // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 161-165. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210804 929(=411.16) У статті висвітлено сферу діяльності Марка (Мордуха) Гордона на посаді новгород-сіверського казенного рабина. Послідовно розкрито процес виборів його на цю посаду єврейською громадою міста Новгорода-Сіверського та повіту. Показано конфліктні взаємовідносини, що виникали всередині громади під час виборчого процесу, та характер відносин між казенним рабином і громадою. Здійснено пошук відповіді на питання відмови Марка Гордона від подальшого перебування на посаді. The article highlights the scope of activity of Mark (Mordukh) Hordon as a Novhorod-Siverskyi state rabbi. The process of his election to this position by the Jewish community of the city of Novhorod-Siverskyi and the district is consistently disclosed. The conflict relations that arose within the community during the election process, and the nature of the relationship between the state rabbi and the community are shown. An answer to the question of Mark Hordon’s refusal to continue in office has been searched for. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон Novhorod-Siverskyi state rabbi (1893-1907) Mark (Mordukh) Davydov Hordon Article published earlier |
| spellingShingle | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон Путра, О.М. Нова історія |
| title | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон |
| title_alt | Novhorod-Siverskyi state rabbi (1893-1907) Mark (Mordukh) Davydov Hordon |
| title_full | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон |
| title_fullStr | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон |
| title_full_unstemmed | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон |
| title_short | Новгород-Сіверський казенний рабин (1893-1907) Марк (Мордух) Давидов Гордон |
| title_sort | новгород-сіверський казенний рабин (1893-1907) марк (мордух) давидов гордон |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210804 |
| work_keys_str_mv | AT putraom novgorodsíversʹkiikazenniirabin18931907markmorduhdavidovgordon AT putraom novhorodsiverskyistaterabbi18931907markmordukhdavydovhordon |