Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина
У статті розглядаються зв’язки Олексія Кириловича Розумовського з Чернігівщиною, оскільки маєтки трьох північних волостей цього регіону 1803 року були отримані ним у спадок від Кирила Григоровича Розумовського. Спростовуються деякі міфи про життя і господарську діяльність Олексія Кириловича та дослі...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210807 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 134-146. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859687769099468800 |
|---|---|
| author | Лагута, А.М. |
| author_facet | Лагута, А.М. |
| citation_txt | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 134-146. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті розглядаються зв’язки Олексія Кириловича Розумовського з Чернігівщиною, оскільки маєтки трьох північних волостей цього регіону 1803 року були отримані ним у спадок від Кирила Григоровича Розумовського. Спростовуються деякі міфи про життя і господарську діяльність Олексія Кириловича та досліджується найменш відомий останній період його життя у Почепі 1818–1822 років, на який випали важкі випробування: кілька років неврожаю та голод на Чернігівщині, фінансові проблеми. Однак О. К. Розумовський упродовж 3-х років самотужки, без жодної підтримки органів державної влади, рятував від голоду 40 тисяч жителів Почепської та Шептаківської волостей.
The article discusses the connections between Oleksii Kyrylovych Rozumovskyi and Chernihiv Oblast, since the estates of the three northern volosts of this region he inherited from Kyryl Hryhorovych Rozumovskyi in 1803. Some myths about the life and economic activity of Oleksii Kyrylovych are refuted and the least known last period of his life in Pochep (1818– 1822) is investigated. Those years were subjected to severe trials: several years of crop failure, famine in Chernihiv Oblast and financial problems. However, O.K. Rozumovskyi single-handedly saved 40,000 residents of Pochep and Sheptakiv volosts from starvation for 3 years without any support from state authorities.
|
| first_indexed | 2026-03-15T01:01:01Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
134 135
итальянским сельским около Рима домам» [9, c. 56]. Чомусь
не пощастило тільки Шептакам, де гетьман обмежився бу-
дівництвом дерев’яної церкви, а з приводу «господского
дома», що хоч і називався традиційно «дворцом», О. Гуну,
який залишив докладні описи інших маєтків, навіть ска-
зати не було чого, хоча вигляд самого села з дзвіниці його
вразив і нагадав Швейцарію: «Положение Шептаков пря-
мо картинное, особливо, ежели смотреть на него с коло-
кольни. Здесь-то бы надлежало построить господский
дом, а не там, где он теперь построен. С этой колокольни
вид преобширный на долину изгибающуюся в полукру-
ге, которая с обеих сторон ограничена пологими, одна-
кож не низкими горами, на коих стоят разбросано жили-
ща крестьян, подобно хижинам сыроделов в Швейцарии,
обсаженныя садами и лесочками, и тем представляющие
вид прямо романтический» [10, c. 14]. Також лаконічним є
і «Опис Новгород-Сіверського намісництва»: «…приезжий
дом его сиятельства в двух связях по 5 покоев, с прочими
службами и другими хозяйскими строениями» [27, c. 17].
Васильчиков звинувачував О. К. Розумовського в «обыч-
ной лени…» [4, с. 77] і цитував Вігеля: «…все эти баричи
…на французский манер воспитанные, в делах были ни к
чему не годны… и к сотням доказательств того принадле-
жит Разумовский» [4, с. 54]. Але варто зазначити, що Ва-
сильчиков таки суперечить сам собі. Хоч як він негативно
і характеризував О. К. Розумовського, проте змушений був
якось перераховувати його діяльність на різних етапах.
І виявляється, що ця діяльність зробила б честь будь-ко-
му: камерюнкер з 1769 р. [4, с. 23], камергер з 1775 р. [4,
с. 25], сенатор, таємний радник з 1786 р. [4, с. 39]. Особли-
ву увагу Васильчиков приділив діяльності О. К. Розумов-
ського (вже дійсного тайного радника) з 1807 р. попечи-
телем Московського університету та його округу [4, с. 48,
50–52], а лише перелік зробленого О. К. Розумовським на
посаді міністра народної освіти (1810–1816 рр.) зайняв
більш ніж 20 сторінок [4, с. 70–105], з яких 7 сторінок при-
свячені діяльності його по організації Царськосільського
ліцею, яким, до речі, він управляв в якості особо призна-
ченого попечителя, не змішуючи справ ліцею зі справами
міністерства. Досить багато чого було зроблено О. К. Ро-
зумовським на цій посаді, і це при тому, що він був вже у
поважному віці, а діяльність його як міністра припала на
війну 1812 р. і значне скорочення бюджету міністерства.
Крім того, як за Массоном, саме використання великого
багатства найбільше відрізняло О. К. Розумовського від
інших російських вельмож, бо він упродовж усього життя
збирав нотну колекцію (що зберігається у Національній
бібліотеці України імені В. І. Вернадського і є унікальною
пам’яткою вітчизняної і світової музичної культури),
мінералогічну колекцію, був власником кількох бібліотек
(кількість їх навіть докладно не з’ясована). Тематично
бібліотеки комплектувалися за окремими галузями знань, а
територіально розміщувалися у різних маєтках. Найбільшою
була бібліотека у підмосковному маєтку Горенки –
одне з кращих зібрань Росії початку ХІХ ст., особливо з
ніки Розумовських і, на думку Г. К. Лукомського, багато в
чому спростовували твердження Васильчикова [31, c. 609].
Важлива хоч і коротка, але вичерпна характеристика
О. К. Розумовського, яку дав у своїх «Секретних записках
про Росію» Шарль-Франсуа-Філібер Массон (1762–1807) –
французький педагог і літератор, який багато років про-
жив у Росії та добре був обізнаний з верхівкою імперії
кінця ХVІІІ ст.: «Граф Олексій … живе без амбіцій, дале-
ко від посад і почестей при дворі: його знання, витонче-
ність його манер, філософія та використання великого ба-
гатства якнайкраще виділяють його з натовпу російських
вельмож, ніж якби він був прикрашений найвищими ор-
денами імперії. Він поділяє зі своїми братами дуже рід-
кісну якість – не соромитися свого походження. Він має
у своєму кабінеті портрет батька в українському вбран-
ні, котрий йому подобається показувати, розповідаючи
про те, яким чином його батько потрапив до Петербурга
й був тут піднесений фортуною» [23, с. 352]. Так, Массон
зауважив дуже влучно: тобто мало того, що О. К. Розумов-
ський стояв «над натовпом російських вельмож», він ще й
не зважав на них – і ось цього йому не могли пробачити.
Не маючи змоги відвідувати свої маєтки в Україні, Ки-
рило Розумовський ще 1772 року доручив керувати ними
Олексію, який тоді жив у Москві [3, с. 352]. Ексгетьман на-
віть подавав прохання Катерині II про затвердження акта,
яким «малороссийское имение» було б ним «записано»
старшому його синові. Невідомо, у чому полягав цей за-
пис, та відмова імператриці у його затвердженні вказує
на те, що він хотів свої малоросійські маєтки перетворити
на майорат [15, c. 159–160]. Але Катерина була насторожі.
Невідомо, як часто О. К. Розумовський відвідував Укра-
їну в цей час, але за царювання Павла I влітку до батька
їздив майже постійно: «…очень хочу видеть батюшку и
всеми силами буду стараться попасть в начале августа в
Батурин» [4, с. 41]. І не тільки в Батурин, бо в розповіді
про своє вимушене відвідування вдови-імператриці во-
сени 1801 р. «... мысленно прокричал про себя: Виват Яго-
тин! Да здравствует сельская простота!». До двору йому
довелося з’явитися тільки тому, що задумав влаштува-
ти весілля доньки Варвари з князем Миколою Рєпніним
у Батурині, а оскільки вона була фрейліною, то за тодіш-
німи правилами весілля мало відбутися при дворі, чого
О. К. Розумовський якраз хотів уникнути. І весілля відбу-
лося у Батурині 1802 року [31, c. 604–605].
Двома актами 1800 р. Кирило Розумовський розподі-
лив усі свої маєтки між шістьма синами. Олексію Кири-
ловичу в Україні, окрім маєтків у Пирятинському та Пе-
реяславському повітах, на Чернігівщині дісталися три
волості: Почепська, Бакланська та Шептаківська. У свою
власність спадкоємці отримали їх лише після смерті геть-
мана, тобто у 1803 р. [33, c. 320].
Кирилом Розумовським було побудовано палац у Поче-
пі – «…великолепное каменное здание необъятного про-
странства» [9, c. 35] і палац у Баклані – «величественное
здание, подобное рыцарскому… построено… в подражание
УДК 94 (477), ХІХ + 37.014.5 (470+571)
А. М. Лагута
ОЛЕКСІЙ КИРИЛОВИЧ РОЗУМОВСЬКИЙ
І ЧЕРНІГІВЩИНА
У статті розглядаються зв’язки Олексія Кириловича Розумов-
ського з Чернігівщиною, оскільки маєтки трьох північних волостей
цього регіону 1803 року були отримані ним у спадок від Кирила Гри-
горовича Розумовського. Спростовуються деякі міфи про життя і
господарську діяльність Олексія Кириловича та досліджується най-
менш відомий останній період його життя у Почепі 1818–1822 ро-
ків, на який випали важкі випробування: кілька років неврожаю та
голод на Чернігівщині, фінансові проблеми. Однак О. К. Розумовський
упродовж 3-х років самотужки, без жодної підтримки органів дер-
жавної влади, рятував від голоду 40 тисяч жителів Почепської та
Шептаківської волостей.
Ключові слова: Олексій Розумовський, економія, неврожай, го-
лод, Почеп, Перовські, духовний заповіт, поховання, Новгород-Сі-
верський монастир.
Олексій Кирилович Розумовський (1748–1822) – стар-
ший син гетьмана Кирила Григоровича Розумовського,
граф, державний діяч Російської імперії – мав безпосе-
редні зв’язки з Чернігівщиною. Багато чого в його жит-
тєвому шляху залишається нез’ясованим, адже біографія
мало досліджена, значно міфологізована і вимагає більш
пильного та глибокого вивчення.
Практично єдиним джерелом, на яке спираються всі ав-
тори нечисленних досліджень про О. К. Розумовського, є
другий том праці «Родина Розумовських» О. О. Васильчи-
кова. Васильчиков (1832–1890), який народився через 10
років після смерті О. К. Розумовського, вочевидь мав до
нього упереджене ставлення, і це особливо помітно у по-
рівнянні з його розповідями про інших синів гетьмана. У
Васильчикова майже при кожній згадці про Олексія Кири-
ловича читаємо: «… гордый, высокомерный, надменный,
неуживчивый, крутой с подчиненными … был гордыни не-
померной…»; «… в отношении к посторонним, Разумовс-
кий был суров в кругу своего семейства» [4, c. 45]; «угрюмый
и гордый, раздражительный и желчный… обычная хандра
и брюзгливость» [4, c. 53] тощо. До того ж викликає сумнів
достовірність наведених ним фактів, як, наприклад, абсо-
лютно неймовірна історія, що вже стала хрестоматійною,
про будівництво під час повені дамб та дороги з Почепу
до Баклані декількома тисячами кріпаків для проїзду гра-
фа, який лишень забажав послухати там солов’їв [4, с. 109].
Джерело, з якого був взятий цей яскравий епізод, автор у
примітках позначив лаконічно: «Из рассказов Г. В. Гру-
дева». Як з’ясувалось, Г. В. Грудєв (1796–1895), син дріб-
ного костромського чиновника, на початку своєї кар’єри
в Петербурзі декілька років працював під керівництвом
С. С. Уварова, згодом з 1845 по 1850 роки обіймав посаду
чиновника з особливих доручень при Міністерстві народ-
ної освіти [8, c. 522], що теж очолював С. С. Уваров, одруже-
ний з дочкою О. К. Розумовського Катериною. Тобто такі
«достовірні» відомості Грудєв міг отримати лише від зятя
О. К. Розумовського. Розповідь же іншої дочки, Варвари,
про вихід батька у відставку з посади сенатора через не-
згоду його (єдиного з усіх) підписати закон, який Катери-
на II подала на обговорення в Сенат, О. О. Васильчиков на-
зиває: «сохранилось предание» [4, c. 40].
Значно менше дослідники звертаються до лікаря Отто-
на фон Гуна, який, будучи секретарем О. К. Розумовського,
здійснив з ним восени 1805 р. поїздку по маєтках в Укра-
їні і залишив дуже детальний опис побаченого. Хоча він
назвав свою роботу «поверхностные замечания», насправ-
ді це – докладний звіт не лише про відрядження, а й про
виконану роботу, метою якої було «учредить в имениях
часть медицинскую» [10, c. 48]. Окрім опису хвороб на-
селення та худоби, він дає досить широку картину життя
тогочасної України. Треба зазначити, що О. Гун здебіль-
шого вживав назву «Украйна», а не «Малороссия», мабуть,
так її називали в оточенні О. К. Розумовського. А ось як
у нього про Судость і дамбу біля Баклані: «Чрез Судость
разлившуюся здесь широко, сделана плотина со многи-
ми на ней шлюзами и мостами при мучных мельницах
и маслобойне, кои действуются водою…» [9, c. 57]. Тобто,
дамба через річку Судость насипалася для господарських
потреб. Також у О. Гуна зовсім по-іншому виглядають не
тільки дамба, але й сам Олексій Кирилович. Так, зокре-
ма, коли карета О. Гуна вночі значно відстала від усіх,
«граф заботясь о долгой нашей отлучке…» послав назу-
стріч своїх людей із запаленими смолоскипами [9, c. 24].
Однак треба бути вдячними Васильчикову за ту неве-
лику кількість опублікованих листів, які він зібрав з ба-
гатих архівів, доступних йому на той час, і з яких постає
зовсім інший образ Олексія Кириловича. Ось, напри-
клад, як Олексій пояснює батькові своє бажання звільни-
тися від служби при дворі: «…ибо не инако разсуждаю о
придворной моей должности, как о такой которая един-
ственно неспособному ни к какому делу и почти лишне-
му члену в обществе прилична. Мне кажется, что всякий
капрал нужнее меня отечеству и несравненно более имеет
случая оному делать заслуги. Сии мысли, весьма неред-
ко мне воображающиеся, может быть отчасти причиною
тому, что я не только ни малой по сие время склонности
не чувствую ко двору; но, напротив, чрезмерное во мне к
оному отвращение повседневно прибавляется; … до сих
пор не только, что в мысли мои никогда не входило идти
в отставку; но истинно почти за бесчестное дело почи-
тал молодому человеку не служить. Теперь же столь тя-
жело и несносно мне мое состояние, что не вижу иного
средства к избавлению меня от такого ада» [4, с. 28]. Ці
короткі уривки вказують не на гордість і зарозумілість, а
на одвічну проблему молодої та освіченої людини в ім-
перській Росії: «Служить бы рад, прислуживаться тошно».
Варто також пошкодувати і про втрачені 80 листів
О. К. Розумовського до Михайла Гудовича за 1799–
1802 роки, короткий огляд яких було дано Г. К. Луком-
ським у журналі «Старые годы» за 1914 р. Як він ствер-
джував, всі листи були викладені надзвичайно красивою
та образною мовою, відображаючи розум і європейський
розвиток автора, найосвіченішої людини катерининської
епохи, та представляли значний матеріал для сімейної хро-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
136 137
25 776 аршинів сукна солдатського [5, c. 34].
Станом на 1822 р. до фабрики були «определены» селя-
ни сіл Машеве, Слободи Жадова, Старого Жадова та Сло-
бідки Машевської з 2951 особою чоловічої статі. На фабри-
ці працювало 893 особи, у тому числі 300 пряль, 120 ткачів,
80 дрововозів. Інші селяни займалися землеробством, під-
тримуючи тих, хто працював, «кроме состоящих на жало-
вании». Вовна купувалася у Харкові та інших місцях, клей,
дріт та фарби – у Москві, шкіра, метал і скло – у Новгоро-
ді-Сіверському та Стародубі, інші матеріали добувалися
на місці. За 1822 р. було вироблено 28 050 аршинів сукна.
Цього ж року фабрика була успадкована донькою О. К. Ро-
зумовського Катериною Уваровою [11, арк. 180зв., 183], а
вже восени 1823 р., після розпорядження С. Уварова збіль-
шити норму виробітку сукна на 50%, там відбулося завору-
шення робітників, яке називають одним з найвизначніших
з таких на початку XIX ст. в Україні [24, с. 21].
Влітку 1818 р. О. К. Розумовський переїхав на Черні-
гівщину на постійне проживання. Однією з причин цього
стало призначення у 1816 р. чоловіка його старшої донь-
ки Варвари, князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волкон-
ського, малоросійським генерал-губернатором. Рєпніни
оселилися у Полтаві [4, с. 143], а вибір Олексієм Кирило-
вичем Почепа був спричинений не тільки наявністю па-
лацу, але й тим, що основна частина його маєтків в Укра-
їни була зосереджена на півночі Чернігівської губернії.
1819 року у Почепі було засновано головне правління всіх
маєтків (і російських у тому числі) [18, с. 428].
О. К. Розумовський прожив тут майже 4 роки. Незва-
жаючи на поважний вік (понад 70 років), він був «еще
стройный, роста высокого, с выразительным, серьезным
и, вместе с тем, спокойным и приятным лицом… Жизнь
графа была всегда строгая, трезвая, аккуратная. Граф обе-
дал в три часа пополудни… и не ужинал. Граф после обеда
не спал; ложился в 12 часов вечера и вставал поутру рано.
…У графа бывали вечера домашние, в зале нижнего эта-
жа; на хорах играла духовая музыка, принадлежавшая ге-
нерал-майору Денисьеву, и пела графская певчая, – отлич-
ная… Собственной музыки у графа не было» [18, c. 431]. Все
це знаходимо у «Записке…», складеній у 1869 р. за спога-
дами колишнього кріпака, «одного из дворовых крестьян
Р-го Н. Ш.» (як назвав його автор публікації у «Киевской
старине»), який був «главным письмоводителем дел» по-
чепської адміністрації. «Записка» – досі єдине достовірне
джерело про останній період життя О. К. Розумовського, і
це спогади людини, безпосередньо залежної від свого го-
сподаря саме в останні роки його життя, коли, за словами
Васильчикова, «нрав графа в последние годы его жизни
стал почти невыносим. Все его боялись, весь дом дрожал
при сильных порывах его гнева…» [4, с. 109]. Автор спога-
дів Никифор Шошонко давно уже не залежав від О. К. Розу-
мовського, тому його важко запідозрити в необ’єктивнос-
ті. Між тим «Записка» не містить жодного поганого слова
про О. К. Розумовського, навпаки, Н. Шошонко називає його
«благодетельным мужем» і своїм «великим благодетелем»
на відміну від негативної характеристики, яку він дав чо-
ловікам доньки та онуки О. К. Розумовського – С. Уварову
та П. Урусову [18, с. 438–439].
Васильчиков стверджував, що до Почепа часто приїз-
дили доньки О. К. Розумовського Варвара Рєпніна та Кате-
рина Уварова з чоловіками та дітьми, особливо перша, яка
постійно жила в цей час у Полтаві [4, с. 110]. Але про це не
йдеться у Н. Шошонка. Дочка ж Варвари (також Варвара)
згадувала про відвідини Почепа лише влітку 1817 і в квіт-
ні 1822 років [34, с. 302, 316–317]. Також Васильчиков за-
значав, що граф переїжджав на літо до Яготина [4, c. 110],
але це відбулось тільки у 1819 р. [30, с. 397]. Саме тоді і го-
стювали там Уварови і Репніни з дітьми. Але вже навесні
1820 р. Олексій Перовський сповіщав С. Уварову: «Мы не
едем в Яготин в этом году. Проводятся всеобщие преобра-
зования в управлении землями Почепа и Шептаки, – пре-
образования, требующие присутствия графа…» [30, с. 401].
Відвідували О. К. Розумовського у Почепі князь М. Г. Рєп-
нін-Волконський та полтавський і чернігівський цивільні
губернатори. Але найчастіше тут бував і гостював по кіль-
ка місяців відомий поет В. В. Капніст – полтавський гу-
бернський предводитель дворянства, з яким граф любив
розмовляти та прогулюватися в екіпажі і пішки [18, c. 431].
Необхідно хоча б коротко нагадати про гостей графа.
Якщо відвідування полтавського і чернігівського губер-
наторів – це візити ввічливості, то тісне спілкування з Ва-
силем Васильовичем Капністом (1758–1823 рр.) вже наво-
дить на роздуми. Адже Капніста друзі недарма називали
Ваською Пугачовим, до того ж «він з походження напів-
грек, напівукраїнець, завжди і скрізь – і в чужому росій-
ському оточенні, і на закордонній чужині, і на батьківщи-
ні, де він прожив більшу частину свого життя – залишався
українцем у найкращому, найглибшому розумінні цього
слова – українським патріотом» [26, с. 49–50]. Більше того,
В. В. Капніст був автором знаменитої «Оди на рабство», у
якій звучав протест проти кріпацтва та посилення коло-
ніальної політики царату щодо України; він як представ-
ник київського дворянства їздив у 1788 р. до Петербурга
з петицією проти утисків і зловживань з боку російської
адміністрації в Україні, а 1791 року їздив із таємною мі-
сією до Берліна і від імені українських патріотів просив
підтримки уряду Пруссії у разі, якщо в Україні відбудеть-
ся повстання проти Росії [25, c. 179–191]. О. Оглоблин при-
пускає, що ця акція була пов’язана з Новгород-Сіверським
гуртком автономістів 80–90-х років ХVІІІ ст. [26. с. 80–82].
Зв’язки Капніста з гуртківцями підтверджують навіть про-
тотипи героїв і події його знаменитої «Ябеди», запозичені
у Новгороді-Сіверському [26, c. 97–98]. Також у цей період
В. В. Капніст займався перекладом тогочасною російською
літературною мовою «Слова о полку Ігоревім». У ґрунтов-
ному науковому коментарі він виявив глибоке знання іс-
торії княжої України, її географії, топографії, а особливо
рідної мови та фольклору. Надзвичайно важливими є його
численні пояснення так званих «темних місць» «Слова» за
допомогою живої української мови [26, с. 107]. Капніст до
природничих наук. 1810 року у Москві був опублікований
каталог зібраних ним першодруків, до якого увійшли
описи 335 інкунабул, виданих в різних містах Європи [20,
с. 43]. У Горенках був створений унікальний ботанічний
сад. Сучасники стверджували, що там знаходились скарби
природи з усіх країн світу, а його не менш унікальні
оранжереї були найкращими у Європі [4, с.42–43].
Збереглися дані про господарську діяльність та ново-
введення, які О. К. Розумовський запроваджував також і
на Чернігівщині, адже, як стверджував «главний пись-
моводитель дел» маєтків Нікіфор Шошонко, «…граф лю-
бил заниматься и занимался управлением имениями по
всем их частям…» [18, c. 431].
З розповіді О. Гуна про маслобійню (на згадуваній вже
дамбі) дорогою до Баклані дізнаємося: «Маслобойня, по-
строенная также лет за пять со всем искуством и тщанием,
перерабатывает в каждый месяц масла пудов до тыся-
чи. Может быть она единственная во всем государстве:
ибо известно, что масло выбивается везде вручную…» [9,
с. 57]. Чи не свідчить це «также» про те, що «сделана пло-
тина со многими на ней шлюзами и мостами при муч-
ных мельницах и маслобойне, кои действуются водою»
«также» «лет за пять», таки Олексієм Кириловичем вже
після розподілу маєтків, адже батькові в цей час було
вже не до будівництва дамб. Тим паче, що і на хуторі Уз-
руї у 1803 р. теж улаштовувався завод. При цьому, щоб
усі такі заклади довести до можливого ступеня доскона-
лості, О. К. Розумовський взяв до себе на роботу і привіз
із Москви механіка-англійця. А недалеко від Баклані ан-
глієць-землероб «во вновь заводимом Аглинском ферме
или хуторе… завел все на Аглинской ноге» і навіть засіяв
дві десятини «наилучшим Аглинским картофелем, одна-
кож здешний простой народ не может еще привыкнуть к
сей изящной пище» [9, c. 58].
Займався О. К. Розумовський і вівчарством. У 1805 р. в
Шептаках стадо овець налічувало 1 тис. голів, серед яких
200 були «настоящего испанского рода» [10, с. 15]. Всьо-
го ж у маєтках О. К. Розумовського знаходилось близько
6 тис. овець і досить велика кількість з них – придбаних
«испанских» [10, с. 47]. Пізніше йшлося про «…отличный,
голландской породы, рогатый скот…», що знаходився на
хуторі поблизу Почепа [18, c. 430].
Повідомляючи про передбачуване будівництво ліка-
рень не тільки у Москві, а й у Почепі, О. Гун зазначав, що
«…граф не щадит никаких издержек для пользы своих лю-
дей». О. Гун запропонував О. К. Розумовському улаштувати
лікарні в центрах економій, мати всюди вчених повитух,
запровадити щеплення від коров’ячої віспи людям та вів-
цям тощо. У 1805 р. домашня аптека у Почепі складалася із
запасу ліків і лабораторії (все разом коштувало 1300 руб.).
Тут знаходився штаблікар, у Шептаках – підлікар [9, с. 48].
Згодом, до 1811 р., у Шептаках працював Опанас Костянти-
нович, «доктор больницы шептаковской, житель новгород-
северский» [14, 552 зв.], а в Почепі станом на 1822 р. – док-
тор Чайковский, «занимающийся по имениям» [18, c. 431].
У хуторі Узруй, поблизу Шептаків, 1803 р.
О. К. Розумовським спочатку для власних потреб був
улаштований мідно-молотобійний завод. О. Гун, який
залишив дуже докладні відомості про завод за 1805 р.,
говорив про нього як про найкращий з трьох таких у всій
Україні. На цьому заводі робили два майстри (росіянин
та німець) та 13 працівників. Мідь отримували з Москви,
а виготовлений посуд у 1805 р. продавався вже по всій
території України [10, c. 11, 13]. 1823 року у виробництві
були задіяні майстер-іноземець, 7 учнів майстрових
(із селян), коваль, писар і помічники майстрових. У
майстернях працювало 16 осіб, ще 130 були дрововозами
та заготівельниками вугілля. Тут виготовляли самовари,
каструлі «и другие мелкие вещи для сторонних людей».
Сировина купувалась у Стародубі, Новгороді-Сіверському
та інших місцях (де вигідніше), дьоготь та дрова
використовувались «экономические» [11, арк. 184 зв, 185].
Під час перебування у Шептаках О. Гун писав також і
про відвідування сукняної фабрики, заснованої ще Кири-
лом Розумовським. Було в ній 7 станів і працювало близь-
ко 60 осіб. Виробництвом керував швед, уродженець ба-
туринський, обізнана діяльна молода людина. І хоча опис
зроблений дуже детально, все ж таки не зовсім зрозуміло,
де знаходилась ця фабрика – у селі чи на хуторі [10, c. 14].
Уточнення дає «Топографическое описание Малороссийской
губернии 1798–1800 годов. Повета Новгород-Северского»:
«В повете… суконная фабрика одна, состоящая при хуторе
Узруй владения генерал-фельдмаршала графа Разумовс-
кого, в коей вырабатываются разные сукна и байки, ценою
аршин от одного до полутора рубли, для собственного упо-
требления, а частию и в продажу» [28, с. 112].
В селі Араповичі, поблизу м. Новгорода-Сіверського,
Кирило Розумовський улаштував вапняний завод з дво-
ма печами для потреб власного будівництва [27, c. 7]. Про
те, що цей завод продовжив роботу і при О. К. Розумов-
ському, свідчить метрична книга Воскресенської церкви
м. Новгорода-Сіверського за 1811 р, до парафії якої нале-
жали Араповичі. У книзі є запис, що тут народився один
і померли троє селян О. К. Розумовського [14, арк. 11, 17].
Також у «Ведомости о положении и пространстве города
Новгорода-Северского…» за 1810 р. значиться «господи-
на ДТС, министра просвещения и кавалера графа Разу-
мовского лес с двором крестьянским» [28, c. 238]. Імовір-
но, що це було зумовлено необхідністю мати великий
запас дров для вапняних печей.
У 1810 р. О. К. Розумовський у с. Машеве Новгород-Сі-
верського повіту за отриману позику на 15 років органі-
зував фабричне виробництво за зобов’язанням перед каз-
ною на постачання до військового відомства армійського
сукна по 24 тис. аршинів на рік [11, арк. 182зв.–183]. Мож-
ливо, що фабрику було перенесено сюди з х. Узруя, бо про
неї там більше не йшлося [5, с. 34]. Машівська мануфак-
тура була однією з найбільших не лише в Україні, а й се-
ред 223 сукняних фабрик усієї Росії [5, с. 1–35]. На 60 ста-
нах у ній працювало 790 кріпаків. За рік було вироблено
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
138 139
ків, які допустили голод. Рішення комітету було схвалено
Олександром I, але не затверджене. Питання розглядалося
декілька разів, поки у середині 1822 р. не були затверджені
нові правила [32, c. 355]. Мабуть, виходячи з цього, «прави-
тельством не было предпринимаемо каких-либо особен-
ных мер по части народного продовольствия» [21, с. 183].
Лише 1821 р. урядом була виділена грошова допомо-
га голодуючим Чернігівської губернії. В якості уповнова-
женого для надання допомоги місцевій владі у ліквідації
наслідків голоду на Чернігівщину відрядили сенатора Бог-
дана Івановича Гермеса. Йому доручалося закупити хліб,
насіннєве зерно для казенних селян, козаків і дрібних по-
міщиків, що мали менш ніж 30 душ селян, на загальну суму
2 млн. крб. Окрім виділення грошових позик для закупів-
лі хліба, вживалися й інші заходи: з селян, постраждалих
від неврожаю, була списана третина недоїмок, а виплата
інших двох третин була відстрочена на три роки; капітал
з фондів «Черниговского комитета общественного при-
зрения» у сумі 511 тис. крб. надали поміщикам у вигля-
ді позики для допомоги кріпакам; з метою збереження
запасів хліба було призупинено винокуріння на заводах,
розташованих у губернії. Але сенатор Гермес витратив на
закупку хліба лише 65 % від суми, що асигнувалася; із за-
куплених 585 тис. пудів хліба 30 тис. пудів так і не роздали
селянам. Кошти, що залишилися, планувалося спрямува-
ти «на устройство» казенних хлібних магазинів [21, с. 186].
Та про катастрофічні наслідки неврожаю свідчить
«Краткая записка о настоящем положении Черниговской
губернии», яку склав сам О. К. Розумовський, можливо, для
подачі в уряд у березні 1821 р. В ній були проаналізовані
помилки, яких припустився сенатор Гермес, та зазначе-
ні способи порятунку постраждалих. О.К. Розумовський
послідовно і чітко викладає обставини, називає речі сво-
їми іменами: «…с того времени, как г-н сенатор прибыл
в Чернигов, нужда народа не переставала увеличивать-
ся… Мысль закупать хлеб в таком крае, где и без того от
недостатку оного народ угрожается голодною смертию,
без сомнения принадлежит к непонятным и необъяс-
нимым» [35, арк. 1]. «Записка», написана в останній рік
життя, свідчить не тільки про аналітичний розум, небай-
дужість до своїх підопічних, а й про прямоту характеру,
непримиренність до тупості та безпорадності бюрократів.
З тексту «Записки» видно, що це було не перше звер-
нення О. К. Розумовського до уряду: були вже листи до
різних інстанцій і навіть кілька листів до самого сенато-
ра Гермеса. Так 6 лютого 1821 р. з Почепа Розумовський
пише останньому: «Долг христианина и обязанности, ле-
жащие на мне как на главном помещике Черниговской
губернии, побуждают меня говорить откровенно…». У
дуже стриманому та ввічливому тоні звертається він до
Б. І. Гермеса, але при цьому дає об’єктивний аналіз ситу-
ації та зазначає необґрунтованість указу позичати хлі-
бом у борг або за готівку лише поміщикам, що мають не
більше 30 душ, адже «голод угрожает равным образом и
тем, и другим, и не естественно ли полагать, что чем бо-
лее имеет помещик крестьян, тем более ему потребно де-
нег для их прокормления» [16, c. 282–287].
Звертався О. К. Розумовський і до графа О. О. Аракче-
єва (керуючого Канцелярією імператора): «…не откаже-
тесь сильным содействием вашим способствовать к избав-
лению края сего от совершенного упадка» [16, с. 287–288].
Збереглося також «На требование господина Новго-
родсеверского маршала дворянства. Объяснение», у яко-
му О. К. Розумовський, пояснюючи марність і шкідли-
вість заходів, що вживаються для боротьби з неврожаєм,
пише: «Нужда, отягощающая народ, без сомнения совсем
иных требует попечений, и я ожидал, что начальство к
продовольствованию здешнего края откроет источники,
которые будут действительнее упомянутых подписок и
угроз. Что касается собственно до меня, то я, не ожидая
требований гг. маршалов, принял все зависящие от меня
меры к возможному облегчению участи крестьян. Не по-
лучив никаких доходов, я принужденным нашелся занять
значительные суммы для покупки дорогими ценами и
в отдаленных местах хлеба; но при всем том я никак не
могу отвечать за то, что средства сии будут достаточны,
если начальство губернии, вместо ожидаемого от него
вспомоществования, довольствоваться будет взысканием
податей, требованием подписок и угрозами» [40, c. 471].
Отже, О. К. Розумовський упродовж трьох років ря-
тував від голоду 40 тис. жителів Почепської та Шепта-
ківської волостей – самотужки, без підтримки держав-
них органів. Як виявилось, вони не допомагали, а навіть
сприяли збільшенню проблеми. Для її вирішення Розу-
мовський витратив колосальну на той час суму, про що
свідчить «Ведомость о займах и залогах гр. Алексея Ки-
рилловича Разумовского по Санкт-Петербургскому опе-
кунскому Совету и Заемному банку», складена у травні
1822 р.: застава 23 грудня 1819 р. – 147 600 руб., 5 лютого
1820 р. – 1 361 250 руб., 25 лютого 1820 р. – 362 400 руб.,
27 вересня 1820 р. – 361 350 руб., 10 грудня 1820 р. –
45 300 руб., 28 лютого 1821 р. – 216 750 руб., 28 берез-
ня 1822 р. – 74 750 руб. Отже, за 1819–1822 рр. позика
склала 2 569 400 руб. Це при тому, що залишалися непо-
гашені позики ще з війни 1812 р. [36, арк. 1–2], а пансі-
он самого О. К. Розумовського, як колишнього міністра,
складав 10 тис. руб. на рік [4, c. 103].
У грудні 1821 р., за три місяці до смерті, О. К. Розумов-
ський надіслав з Почепа листа Олександру I: «Неиспове-
димыми судьбами Всевышнего в прошлом году ниспо-
сланный на Черниговскую губернию неурожай, не только
расстроил благосостояние поселян и мелкопоместных
дворян, но повергнул в тягостное состояние людей самых
достаточных. Быв принужден для прокормления 40 000
человек издержать более 1 500 000 рублей, тогда как до-
ходы мои от имения прекратились, я ныне лишен средств
к вспомоществованию крестьянам в бедствиях, коими
они вновь угрожаются. В таковом положении я решился
жертвовать значительною частию своего достояния для
поддержания крестьян и для спасения остального име-
останнього зберігав «незламними вічні і завжди револю-
ційні ідеї українського автономізму і до кінця залишив-
ся українським патріотом в дусі 1780–1790-х років…» [26,
c. 106]. І можна лише здогадуватися, про що говорили син
гетьмана України (і імовірний претендент на гетьманську
булаву) та поет, який «страстно любил свою родину и го-
тов был жертвовать всем состоянием для блага Малорос-
сии» [7, c. 344–345], «...вообще … принимал живое участие
во всем, что касалось Малоросии и как бы страдал вместе
с нею; близко принимая к сердцу нужды своего края ... Его
заветным желанием было возстановить прежнее благоден-
ствие и богатство Малоросии, оживить народ, помнивший
еще свою свободу ...» [7, с. 349].
Не менш цікава особистість іншого відвідувача О. К. Ро-
зумовського – його зятя Миколи Григоровича Рєпніна-Вол-
конського (1778–1845) – видатного військового і держав-
ного діяча, героя Аустерліца (1805), генерал-губернатора
Саксонського царства (1813–1814), генерала від кавалерії,
нащадка чернігівських Рюриковичів, старшого брата дека-
бриста Сергія Волконського, малоросійського генерал-гу-
бернатора з 1816 по 1834 рік, який послідовно відстоював
інтереси українського населення перед російським уря-
дом. Для Рєпніна відкриття просвітницьких і освітніх уста-
нов в регіоні, допомога видатним представникам науки,
мистецтва і освіти були важливою складовою його адміні-
стративної діяльності: заступництво І. П. Котляревського
і організація театру у Полтаві, де за дозволом генерал-гу-
бернатора йшли п’єси письменника українською мовою;
ініціатива викупити з кріпацтва актора М. С. Щепкіна (у
чому брав участь і О. К. Розумовський); залучення М. Д. Бан-
тиш-Каменського до написання першої історії України,
яка і була видана коштом М. Г. Рєпніна (він навіть напи-
сав там один розділ воєнної історії) [19, c. 197]. Все життя
князя підтримувала його дружина Варвара Олексіївна, ві-
дома благодійниця, яка багато зробила для розвитку жі-
ночої освіти; добре знана і їхня донька Варвара – «добрий
геній» Тараса Шевченка [19, с. 206]. Дуже яскраво характе-
ризує князя навіть всього один рядок з його листа Миколі I,
який він написав з приводу голоду на Полтавщині 1831 р.:
«Прежние малороссийские земледельцы (посполитство)
мало чем различествовали от козаков… до 1783 года; но в
сие время порабощены они происками тогдашних царе-
дворцев, клевретов их и некоторых малороссийских стар-
шин, пожертвовавших щастием родины для собственных
выгод» [29, с. 558]. Безсумнівно, причина звільнення з по-
сади М. Г. Рєпніна полягала в тому, що більш ніж за 18 ро-
ків перебування при владі військовий генерал-губернатор
перестав представляти інтереси імперії, захищаючи пра-
ва місцевого населення.
Звичайно, тісне спілкування з такими особистостями ба-
гато що говорить і про самого О. К. Розумовського, людська
сутність якого повною мірою виявилася під час випробу-
вання трирічним неврожаєм у Чернігівській губернії. «Граф
в летах преклонных, приехавший в малороссийския име-
ния свои для покоя, – тут не покоился, а был тяжко обре-
менен заботами… с 1819 года и до кончины своей, он был
всегда в тяжких заботах; неурожай сряду три года, 1819,
1820 и 1821, поставил жителей края в горестное положе-
ние. Запасы хлебные и другие повсюду истощились. Цены
на хлеб дошли до 5 р. за пуд. Поселяне питались древесною
корою, соломою взятой с крыш и истертой в порошок, и
тому подобным; словом и поселяне и помещики находи-
лись в самом горестном, плачевном состоянии» [18, с. 429].
У Почепській і Шептаківській волостях налічувалось
близько 40 тис. людей, які потребували допомоги, що
і було забезпечено особистою турботою О. К. Розумов-
ського. За його розпорядженням озиму та ярову пшени-
цю закуповували у Курську та Орлі. Також у величезній
кількості поставляли хліб з його яготинського маєтку; з
саратовських та пензенських маєтків хліб привозили до
Орла, а потім на найманих підводах перевозили до По-
чепської та Шептаківської волостей і роздавали селянам
для харчування та на посів [18, c. 430].
У Васильчикова ж про цей важкий період лише зазна-
чено: «С крестьянами своими он был суров, безпрестанно
сменял управляющих, находя их не довольно взыскатель-
ными» [4, c. 109]. Дійсно, з 1818 р. тривала судова тягани-
на О. К. Розумовського з керуючим усіма маєтками гене-
рал-майором Осипом Івановичем Новицьким, якого він
свого часу наділив найширшими повноваженнями. Керу-
ючий маєтками, виправдовуючи свої дії, у 1819 р. надру-
кував звіт «Щет о приходе, расходе и остатке сумм…». Вия-
вилося, що граф мав величезні борги, а його справи були в
занепаді. З 450 тис. крб. річного прибутку 300 тис. крб. йшло
на їх погашення [30, с. 704]. Олексій Перовський у березні
1820 р. повідомляв С. Уварову из Почепа про те, як близько
до серця О. К. Розумовський бере все, що стосується його
тяганини з Новицьким, і що вже відправлено до Петербур-
га загальне спростування звіту Новицького – «своего рода
исторический беглый взгляд на его проделки», а деталь-
ний аналіз, підкріплений документами і цифрами, неза-
баром буде закінчено [30, с. 401]. Не інакше, як про одну з
цих «проделок» йшлося у попередньому листі від 30 січня
1820 р., адже О. К. Розумовський був змушений конфіско-
вувати і виставляти на продаж близько тисячі селян, від-
даних у заставу під суму 70 тис. руб., не виплачену вчасно,
бо ніхто не сповістив його про це заздалегідь [30, с. 398].
«Дела между тем шли плохо, в Малороссии был голод…».
Костантуючи це, Васильчиков стверджував, що саме тоді
О. К. Розумовський і будував дамби до Баклані, щоб по-
слухати солов’їв [4, c. 109].
Тим часом, якраз у 1819 р., комітет міністрів, беручи до
уваги недоліки в роботі запасних магазинів (виявлено їх
було ще 1807 р.), а оскільки «в России по обширности ее и
по разнообразию климатов и почвы земли, повсеместного
голода никогда не было и быть не может, каков бы не был
недород», вирішив збирання хліба для поповнення мага-
зинів скасувати і безпосередню турботу про забезпечення
продовольства селян покласти на поміщиків, під їхню від-
повідальність та під страхом взяття в опіку маєтків власни-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
140 141
ресні 1821 р. [13, арк. 16, 100]. «Воспитанницы» ж і раніше
зазвичай одержували по 300 душ у посаг [12, арк. 102, 108].
У Російському державному історичному архіві, крім
багатьох інших, зберігаються і 8 листів Леву та 14 листів
Олексію Перовським, написаних О. К. Розумовським саме
у 1818–1821 рр. дрібним почерком, часто на 6–8 аркушах і
навіть збоку на полях «о личных, семейных и хозяйствен-
ных делах», які могли б дати значну інформацію про цей
період життя родини, але, на жаль, вони написані фран-
цузькою та й недосяжні тепер.
Як стверджував Васильчиков, Олексій Перовский май-
же постійно жив у Почепі, але це не зовсім так, беручи
до уваги кількість листів О. К. Розумовського до нього і
зважаючи на те, що він з 1816 р. працював чиновником з
особливих доручень у Департаменті духовних справ за-
кордонних сповідань [30, c. 587] та був дієвим учасни-
ком життя столичного бомонду [30, c. 593, 599, 600]. Тим
не менше, «в продолжении последних годов его жизни,
я имел щастие пользоваться полною его доверенностию,
и что он не предпринимал ничего без предварительного
мне о том сообщения. Прибыв 17 марта сего года в По-
чеп из С-Петербурга, где я находился по его делам, я за-
стал его хотя больным, но в таком положении, которое не
подавало никакого поводу помышлять о скорой его кон-
чине. С 17 по 23 марта я почти безотлучно был с ним на
едине, и мы разговаривали как вообще о делах его, так
и о том, что по желанию его должно было произсходить
по его кончине. Граф никогда не боялся смерти…». Так
коментував в «Объяснении» Олексій Перовський свої дії
«законным» нащадкам [30, с. 466–467].
В останні три дні при О. К. Розумовському знаходилась
і княгиня Рєпніна. Вона одна з усіх чотирьох законних ді-
тей графа була поряд. Син Петро приїхав з Одеси вже піс-
ля похорону [34, с. 316]. Також і Василь Перовський у ли-
сті до Василя Жуковского від 10 квітня сповіщав, що після
трирічної розлуки побачив батька тільки у труні: «…Кто и
знал его, удивился твердости, христианской покорности
в мучениях и спокойствию, с каковыми ожидал он при-
ближения смерти!.. В продолжении десяти суток ожидал
он каждую минуту последняго издыхания, делал распо-
ряжения, самыя подробныя, молился или заставлял чи-
тать молитвы, во время которых забывал, обыкновенно,
свои страдания, сам считал пульс свой и расчислял, сколь-
ко остается жить ему… Брат завещанием сделан главным
исполнителем воли графа…» [30, с. 464–465]. А вже у на-
ступному листі від 14 квітня Василій говорив про багато
неприємностей, що сталися відразу після похорону в ро-
дині Розумовського, які вони з Олексієм зносили терпля-
че, поки не стали зачіпати і заперечувати «наше самое за-
конное наследство – честь». Знайшлися «благодійники»,
які вважали, що заповіт покійного графа складений на
користь Перовських і, бажаючи прислужити «законним»
спадкоємцям, склали масу доносів. «Несмотря на то, що
брат, стоя на коленях пред смертным одром, думал только
об успокоении умирающего отца, примирил его з закон-
ными детьми, отказался при духовнике и свидетелях от
всех личных завещаний и выгод», доноси, сповнені «гну-
снейшими на счет его клеветами», дійшли до Міністра
внутрішніх справ. Але «брат объявил законным наслед-
никам, что пусть всё, данное раньше, возьмут от нас, что
мы – выше разсчетов и интересов, и что он счастлив тем,
что граф умер на руках его и что в последние минуты он
своею сыновнею любовью доказал, что пред Богом нет
разницы между детьми законными и незаконными… Алек-
сей не требует другой награды, кроме одной – чтобы па-
мять графа не была помрачнена подлыми и злыми людь-
ми» [30, c. 465–466].
У духовному заповіті О. К. Розумовський зазначив:
«Княгине Варваре Алексеевне в особенности поручаю всё,
что мне дорого было в жизни» [6, арк. 4]. А ще до того,
за дарчим актом від 2 липня 1820 р., Варвара отримала
у Чернігівській губернії м. Почеп, у Полтавській губернії
– Яготинську та Андріївську волості з селами та хутора-
ми [39, арк. 3]. «Из дому разные вещи, лошади, экипажи
и певчая были отправлены в Яготин» [18, с. 434], звісно
ж, і бібліотека, архів, картинна галерея... Як припускають
дослідники, унікальну нотну бібліотеку було подаровано
Варварі ще раніше, можливо, на весілля [20, с. 45].
Перовським Олексій Кирилович залишив «заёмные
письма», за якими «законные» спадкоємці мали їм ви-
платити суми відповідно до отриманої спадщини. Якщо
Варвара та Катерина відразу почали виплачувати кош-
ти зі своєї частини, то Петро, якому, крім усього іншо-
го, дісталася майже вся Шептаківська волость, спочатку
запропонував замінити «заёмные письма» маєтками, а
потім взагалі відмовився платити, заявивши, що Перов-
ські ніколи не позичали грошей О. К. Розумовському. Це
призвело до довгострокового розгляду справи, в яку був
втягнутий уряд і, навіть, два імператори [38, арк. 1–1 зв.].
О. К. Розумовський був похований у склепі Воскресен-
ської церкви Почепа, збудованої поруч з палацом за жит-
тя К. Г. Розумовського. Храм зберігся до нашого часу на
відміну від палацу, зруйнованого в роки війни. Церква,
«отличающаяся как своею архитектурою, так и совершен-
ною соразмерностью, и может быть не много имеет себе
подобных даже и в Москве», мала два поверхи: у верхньо-
му служили влітку, у нижньому – взимку. Висота дзвіниці,
прибудованої до самої церкви над її входом, становила
27 саженів [9, c. 35]. Та коли маєток у 1837 р. було прода-
но, родичі покійного, зважаючи на вірогідність вандаліз-
му нового хазяїна, отримали дозвіл від Синоду і Мико-
ли І на перепоховання тіла у Спасо-Преображенському
монастирі Новгорода-Сіверського.
У «Исторической записке о Новгород-Северской ги-
мназии» повідомлялося, що 30 липня 1838 р. прах Ро-
зумовського зустрічало міське духовенство, дворянство,
учні, городяни… Новгород-Сіверська гімназія, яка зна-
ходилась під заступництвом покійного графа як міні-
стра народної освіти, віддаючи шану його благодіянням,
якими вона користувалася за його життя, взяла актив-
ния моего от совершенного расстройства. Но превратить
в денежную сумму назначенное мною в продажу имение
обыкновенными средствами невозможно, а между тем со-
стояние крестьян настоятельно требует мер отлагатель-
ства не терпящих. Потому дерзаю искать помощи у престо-
ла Вашего Императорского Величества и всеподданейше
прошу повелеть купить у меня в казну 2 500 душ в Черни-
говской губернии, или выдать мне заимообразную сум-
му, соответственную цене оного имения» [4, с. 109–110].
Невідомо, що імператор відповів на цей лист, але після
недовгої хвороби О. К. Розумовський помер 5 квітня 1822 р.,
встигнувши 25 березня скласти духовний заповіт, де вказав:
«Тело мое… предано земле по обыкновенному Христиан-
скому обряду. Похороны должны быть без всяких лишних
церемоний, а сумма, которая могла быть употреблена на
пышные похороны, пусть будет лучше роздана бедным и
неимущим, да молят Спасителя Иисуса Христа о принятии
меня в Царство небесное» [6, арк. 3]. Основна частина за-
повіту була присвячена турботі про долю його «воспитан-
ников» Перовських і в ньому він просив своїх душопри-
казників бути їх захисниками та покровителями [6, арк. 3].
Як відомо, у 1774 р. батько одружив Олексія з першою
на той час за багатством та знатністю нареченою Варва-
рою Петрівною Шереметьєвою (1750–1824), але сімейне
життя не склалося. Він понад 35 років жив у цивільному
шлюбі з Марією Михайлівною Соболевською – жінкою,
яку сучасники називали по-різному: «метрисою подло-
го происхождения», «почепской мещанкой», «дочкой бе-
рейтора», «конюховой дочкой», «его крестьянкою». Осо-
ба громадянської дружини О. К. Розумовського, яка стала
матір’ю його дітей Перовських, що залишили помітний
слід в історії Росії, досі залишається загадкою [30, с. 567].
Діти, хоча і з великими труднощами, були «узаконені»
О. К. Розумовським аж двічі, і двічі отримали дворянство
з прізвищем Перовських. У Російському державному іс-
торичному архіві зберігаються грамоти Новгород-Сівер-
ської губернії від губернського предводителя дворян-
ства та повітових дворянських депутатів, зібраних для
складання Дворянської родословної книги, видані «по-
рутчичьей жене» Марії Перовській та її дітям. Біографи
запевняють про десять «воспитанников» О. К. Розумов-
ського, дев’ять з яких народила М. М. Соболевська, але з
«выписи с учиненного об них в бывшей новгородсевер-
ской дворянской комиссии определения», яку у травні
1801 р. «означенная порутчичья жена» Марія Перовська
просила видати вже з Малоросійського дворянського зі-
брання, до жовтня 1796 р. у неї, крім Олексія 9-ти років,
Лева 6-ти років, Василя 4-х років, Марії 5-ти років, Єли-
завети 4-х років, були ще й Михайло 3-х років, Іван 2-х
років (які мабуть померли в дитинстві – А. Л.) і «сержант
Николай… Алексеев сын …18 лет… служащий в Малорос-
сийском гренадерском полку». У «выписи», що підтвер-
джує їхнє дворянство у 1801 р., зазначено, що Перовські
живуть у Санкт-Петербурзі [37, арк. 1–3]. Згодом народи-
лися Анна, Ольга, Софья, Борис, і тому Олексій Кирилович
вже з 1804 р. знову займався «присвоением дворянского
достоинства воспитанникам его Перовским» [2, c. 659–
660], бо за попередньою версією поручик Перовський «во
время усмирения полских бунтов в 1794-м годе умре под
Аршавою». Дворянство діти одержали, але на цей раз без
матері; Марія Михайлівна так і залишалась «женой по-
рутчика» [13, арк. 26], поки після смерті О. К. Розумов-
ського не вийшла заміж за «друга детства» і друга роди-
ни, генерал-майора П. В. Денісьєва [30, c. 567].
На відміну від «законних» синів О. К. Розумовського,
його «вихованці» були неординарними талановитими
особистостями, одержали гарну освіту і стали видатни-
ми військовими та державними діячами. Їх життя також
пов’язане із Чернігівщиною, бо всі вони отримали тут ма-
єтки за дарчими від О. К. Розумовського.
В «Записке» Н. Шошонко немало місць, позначених
крапками. Не важко зрозуміти, що там йдеться про
«воспитанников» та про їх матір. Крім малолітніх Софії та
Бориса, у Почепі проживала і двадцятирічна Ольга, яку Олексій
Кирилович тут і видав заміж. Володимир Жемчужніков дещо
пізніше повідомляв: «Отец мой, стоя в 1819 году близ Гомеля
в одном из имений графа Разумовского, познакомился с
графом Алексеем Кирилловичем Разумовским и детьми его
– Перовскими, особенно с Алексеем… и Ольгой, на которой
женился. После женитьбы отец мой вышел в отставку, и жил
то в Почепе у графа Алексея Кирилловича Разумовского, то
в Москве, то в своей деревне…» [17, с. 654–655]. У Почепі ж
у Жемчужникових у лютому 1821 р. народився первісток
Олексій, майбутній поет.
«Воспитанники» графа, зі слів Васильчикова, «часто яв-
лялись на поклон к старику». Але, крім Олексія, відомо про
приїзд, і то до Яготина, тільки Василя під час перебування
там О. К. Розумовського у 1819 р. [30, c. 397]. Василь у 1818 р.
був призначений ад’ютантом великого князя Миколи Пав-
ловича [30, c. 706]. Будучи обізнаним про обмежені мате-
ріальні можливості «воспитанников», той 1821 р. надіслав
до О. К. Розумовського лист, в якому висловив занепоко-
єння «о благосостоянии… дорогого Перовского и всей его
семьи» [30, с. 588]. Судячи з листа до великого князя, напи-
саного Олексієм Перовським у 1824 р., це звернення зігра-
ло свою роль [30, с. 408], адже (за Шошонком) маєтки гра-
фа після його смерті за духовним заповітом дістались двом
синам, а за дарчими актами, зробленими за рік до смерті
графа, двом дочкам і Перовським [18, с. 431]. Дійсно, «Граф
Разумовский 2 июля 1820 г. и 30 сентября 1821 г. укрепил
двумя дарственными записями дочерям своим Генерал-лей-
тенантше княгине Репниной и действительной Статской
Советнице Уваровой, в вечное и потомственное их и их де-
тей их владение недвижимое свое имение в Полтавской и
Черниговской губерниях, первой 10.493, а последней 5.792
мужского пола души, с тем, чтобы оне во владение вступи-
ли по смерти его Графа Разумовского, и чтобы по прочему
его имуществу не имели уже притязания к другим сонаслед-
никам» [1, c. 97–98]. «Воспитанники» отримали такі ж дарчі
акти «по дарственному урядовому запису», можливо, у ве-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
142 143
тотъ часъ по кончине моей къ Душеприкащикамъ моимъ
въ Копіяхъ, и я прошу Ихъ убедительно содействовать къ
точному исполненію моей воли. И къ Князю Репнину, по-
слать также Копію. – Еще требую я, чтобъ при уплате дол-
говъ моихъ каждый из детей моихъ какъ сыновей, так и
дочерей, принялъ на Себя часть партикулярныхъ долговъ,
соразмерную числу душъ, которое имъ отъ меня останется.
Сіе дополнительное Завещаніе по приказанію завещателя
Действительнаго Тайного Советника Графа Алексея Кири-
ловича Разумовскаго съ собственныхъ словъ Его писалъ я
Коллежскій Советникъ Алексей Перовскій, въ чемъ свиде-
тествуя и подписался. Почепъ Марта 25-го дня 1822 года.
Что сіе дополнительное Завещаніе заключаетъ въ себе
последнюю волю Графа Алексея Кириловича Разумовска-
го Имъ самимъ въ полномъ умѣ и памяти изъявленную,
въ томъ по личной прозьбе Графа свидетельствую. Ге-
нералъ Маіоръ Денисьевъ. – подпись доктора Бонгарда.
Верно: (подпись) Алексей Перовский.
Составлено 25 марта 1822 года
Військово-історичний архів РФ, ф. 846, оп. 16, спр. 754.
Копія.
Додаток 2
Краткая записка, о настоящем положении
Черниговской Губернии
Донесение Г-на Сенатора Гермеса о успехах мер пред-
принятых до селе к облегчению участи здешних жителей,
по несчастию ныне опровергнуты самым опытом. Бед-
ствия сего края, возрастающие с неимоверною быстро-
тою, служат неопровержимым доказательством нетокмо
недостаточности тех мер, но и вредного влияния оных,
на истощенный сей край. С того времени как Г-н Сена-
тор прибыл в Чернигов, – нужда народа непереставала
увеличиваться, – цены на хлеб поднялись до неслыхан-
ной высоты; а отнятием у поселян средств к прокормле-
нию рабочего скота, они даже лишены надежды попра-
вить свое состояние обрабатыванием полей. Неизвестно
мне дошло ли до сведения Г-на Сенатора, что Губерния
сия угрожается скотским падежом, но новое бедствие сие
можно было давно предвидеть, и неимея чрезмерной про-
ницательности. – В первом письме моем Г-ну Сенатору, я
указывал на последствия, которых ожидать должно было
от запрещения винокурения, относительно к прокорм-
лению рабочего скота. Сие запрещение, хоть воспосле-
довало не ранее февраля месяца, но тем не менее пагуб-
ное влияние возымело на положение сего края. Неурожай
сена бывший прошлою осенью, и без того затруднял по-
селян в продовольствии скота; и не подлежит никакому
сомнению, что в феврале уже истощились малые запасы
сена у них имевшиеся. Итак именно с февраля, поступи-
ло самое решительное для них время; ибо осталось еще
три месяца до подножного корма, а средств к поддержа-
нию скота не было никаких, кроме винокурения. Сему
Дополнительное Завещаніе
Сыновьямъ моимъ Петру и Кирил оставляю родитель-
ское мое благословеніе. Перьвому поручаю сказать, что я
умираю не сердясь на него, и желаю да Господь благосло-
витъ Его. Двадцать лет почти, я неимелъ никакого объ нём
известія, но желалъ бы Его видеть передъ смертію, пускай
онъ будетъ братомъ и другомъ моимъ детямъ воспитанни-
камъ. Я желалъ бы, чтобъ на уплату долговъ моихъ, кроме
Казенныхъ, которые уже обезпечены, назначена была та
часть Малороссійскаго моего Именія, которая еще никому
не отдана и не определена мною, а что за симъ останется
из той части Малороссійскаго Именія, принадлежать бу-
дет сыну моему Петру. Емуже остаются Московской дом и
подмосковные деревни; но желалъ бы чтобъ Московской
Домъ и Село Перово поступили въ продажу на уплату дол-
говъ. Ему же Сыну моему Петру оставляю Ершовскую во-
лость, съ присовокупленіемъ къ ней изъ Аркадакской во-
лости Села Малиновки. Остальную же Аркадакскую волость
за изключеніемъ Малиновки, которая принадлежать бу-
детъ Петру, желалъ бы я сохранить для младшаго Сына
моего Кириллы, естьли Богъ совершитъ надъ нимъ чудо,
и онъ совершенно выздоровеетъ; но въ теперешнемъ его
положеніи не можетъ онъ владеть ничемъ, и долженъ ос-
таватся тамъ, где находится теперь. Сынъ мой Петръ куп-
но съ Княземъ Репнинымъ, могуть сделать надлежащее по
сему распоряженіе. Имъ я поручаю попеченіе о младшем
Сыне Кирилле. Движимое именіе въ Петербурге, должно
поступить также на уплату долговъ, какъ отомъ известно
воспитаннику моему Алексею, за исключениіемъ неко-
торыхъ Картинъ и вещей, окоторыхъ особенное я ему далъ
приказаніе. Желалъ бы я также, чтобъ дети мои при уплате
долговъ действовали по его советамъ, потому что Ему од-
ному, какъ дела мои, такъ и воля моя совершенно извест-
ны. По кончине моей между бумагами найдутся заемныя
письмы разнымъ лицамъ принадлежащіе и другіе бума-
ги. Князь Репнинъ долженъ каждому отдать свою бумагу
по прибытіи въ Почепъ, буде не роздамъ я оныхъ за ранее
самъ. Также естъ между бумагами моими Билеты на Голо-
винскую Лотарею, которые все принадлежатъ фамиліи Пе-
ровскихъ, и имъ должны быть отданы. Два из оныхъ при-
надлежатъ мне самому, изъ которыхъ одинъ дарю Борису,
а другой Софье Перовскимъ. Изъ того же числа два биле-
та принадлежатъ Николаю Ивановичу Перовскому. Доче-
рей моихъ также благославляю; я уверенъ, что воля моя
для нихъ будетъ священна. – Княгине Варваре Алексеев-
не въ особенности поручаю всё, что мне дорого было въ
жизни. Многого говорить не могу, потому что трудно: но
обо всемъ подробно знаетъ воспитанникъ мой Алексей. –
Ему же известно, кого изъ людей моихъ надлежитъ награ-
дить, и кому дать отпускную. – По кончине моей долженъ
въ место меня остатся здесь въ Почепе, и по Именію Глав-
нымъ, Воспитанникъ мой Алексей, до самого прибытія в
Почепъ Князя Репнина или Княгини Репниной; а до техъ
поръ приказываю Ему повиноваться во всём, – какъ заве-
щаніе мое, так и сіе дополненіе должно быть отправлено
ну участь у перепохованні О. К. Розумовського. Подро-
биці цієї події докладно описані у спогадах Н. Шошонка
та у звіті директора гімназії Іллі Федоровича Тимків-
ського, де про участь вихованців у прощальній церемо-
нії було сказано наступне: «Новгород-Северская гимна-
зия счастлива тем, что заплатила последний священный
долг своему начальнику-покровителю, и прах его, при-
няв з почестью, благоговейно передала церкви на веч-
ную память». При заупокійному богослужінні собором
всього монастирського та міського духовенства старший
учитель гімназії Михайло Дорофєєв вимовив надгробну
промову «О почтении к памяти умерших в семейном и
гражданском отношении», у якій сказав: «Привествуем
же вас кости, для нас драгоценные! Да обрящете вы по-
кой вечный в этой именитой святой обители!» [22, c. 136].
З того часу у соборній церкві Спасо-Преображенського
монастиря, ліворуч від входу, знаходився скромний над-
могильний пам’ятник з червоного мармуру, прикрашений
бронзовим розп’яттям, гербом Розумовських і написом:
«Христе Боже Ты еси воскресенье наше и животъ, спаси
убо душу раба твоего Алексѣя. Графъ Разумовскій, сынъ
послѣдняго гетмана Малороссіи, генералъ-фельдмар-
шала графа Кирилы Григорьевича и графини Екатерины
Іоановны урожденной Нарышкиной. Родился 12 Сентя-
бря 1748, служилъ отечеству дѣйствительнымъ тайнымъ
совѣтникомъ, членомъ государственнаго совѣта, сенато-
ромъ и министромъ просвѣщенія. Бѣднымъ помощникъ,
наукамъ покровитель. Переселился въ вѣчность въ лѣто
1822 Апрѣля 5-го дня. Въ седмицу святыя Пасхи» [22, c. 137].
Після 1917 р. поховання було пограбоване, але надмо-
гильний пам’ятник, хоча і значно пошкоджений, продов-
жував стояти у соборі над склепом. Зберігся його довоєн-
ний знімок [22, c. 135]. При реставрації собору у 1999 р.
вже залишки пам’ятника були зняті з поховання і просто
викинуті виконавцями робіт на монастирське подвір’я.
При цьому єдина вціліла мармурова плита з епітафією
на основному вапняно-піщаному блоці, що до цього часу
залишалася тільки ледь ушкодженою, була майже зовсім
розтрощена. Аж через півтора десятка років по закінчен-
ні реставраційних робіт залишкам пам’ятника нареш-
ті знайшли «достойне» місце у приміщенні надбрамної
башти-дзвіниці, у якій ченці зберігають дрова (колоди)!
Всередині собору, на підвіконні, що знаходиться поряд зі
склепом, притулили інформацію про поховання О. К. Ро-
зумовського, зроблену на шматку картону [22, с. 140].
Олексій Кирилович Розумовський був широко освіче-
ною, неординарною особистістю, яка все ж не мала змо-
ги у повній мірі реалізуватися в тогочасному суспільстві.
Син російського фельдмаршала, найбагатшого вельможі,
який і сам належав до верхівки російської аристократії,
тим не менш був і сином українського гетьмана та ону-
ком простого реєстрового козака з Чернігівщини. В остан-
ній важкий період свого життя саме тут, на Чернігівщи-
ні,О. К. Розумовський проявив найкращі людські якості,
що дає вже можливість «судити по справах його».
Додаток 1
Духовное завщаніе Графа Разумовскаго
Во Имя Отца и Сына и Святаго Духа, Аминь. Тысяча
восемъ сотъ двадцать втораго года, Марта двадцать пя-
таго дня.
При позднихъ летахъ моих, будучи постигнут болез-
нею, но благодаря Всевышнему находясь в полной памя-
ти, разсудилъ я за благо сделать распоряженія следующія.
1-е Душеприкащиками моими назначаю я въ Санктъ Пе-
тербурге, Адмирала Мордвинова, въ Москве, Тайного Со-
ветника Князя Андрея Петровича Оболенского, въ Мало-
россіи Статскаго Советника и Полтавскаго Губернскаго
Маршала Василія Васильевича Капниста. 2-е Душеприка-
щиковъ моих прошу я быть защитниками и Покровителя-
ми воспитанниковъ моихъ Перовскихъ и Матери ихъ. 3-е Я
желаю чтобъ тотъ часъ по кончине моей, а естьли мож-
но за ранее Марья Михайловна Перовская съ малолетни-
ми детьми отправилась изъ Почепа въ Кульнево. 4-е Для
воспитанія детей, я щитаю необходимымъ, чтобъ Марья
Михайловна жительство имела въ Москве, и времянно
только пріезжала в Малороссію, буде Ей угодно будетъ.
5-е Воспитаннику моему, Статскому Советнику Николаю
Ивановичу Перовскому, желаю я, чтобъ из Шептаковской
волости дано было къ ныне владеемому имъ Именію, еще
достаточное количество душъ, для сравненія его с дру-
гими моими воспитаниками, Алексеемъ, Львомъ, и Ва-
сильемъ Перовскими. Сверьхъ сего дарю Ему дачу мою,
которая въ Крыму, совсеми къ оной принадлежностями
и деньгами Пятьдесятъ тысячъ рублей. 6-е Директору Бо-
таническаго Сада моего Федору Фишеру и Губернскому
Секретарю Никите Меркулову за долговремянную и без-
порочную ихъ службу завещаю я перьвому тридцать пять
тысячь, а второму двадцать тысячь рублей ассигнаціями.
7-е Духовному Отцу моему Михаилу Крыловскому заве-
щаю я пять тысячь рублей ассигнаціями, кои и имеютъ
быть выданы Ему по кончине моей. 8-е Тело мое по кон-
чине не должно ни подъ какимъ видомъ быть ни анато-
мировано ни бальзамировано, а предано земле по обык-
новенному Христіанскому обряду. 9-е Похороны должны
быть безъ всяких лишнихъ церемоній, а сумма, которая
могла бы быть употреблена на пышныя похороны, пусть
будетъ лучше роздана беднымъ и неимущимъ, да молятъ
Спасителя Иисуса Христа о принятіи меня въ Царство не-
бесное. На подлинномъ: Гр: Алексей Разумовскій.
Завещаніе сіе духовное съ словъ завещателя писалъ и
свидетелемъ при ономъ былъ Коллежскій Советникъ Алек-
сей Алексеевъ сынъ Перовскій: что завещаніе сіе по сло-
вамъ Действительнаго Тайнаго Советника Графа Алексея
Кириловича написано и собственною его рукою въ пол-
номъ уме и свежей памяти подписано, въ томъ свиде-
тельствую Духовный Отец завещателя Протоіерей Ми-
хаилъ Крыловскій. У сего завещанія по прозьбе Графа
Алексея Кириловича свидетелемъ былъ и къ оному руку
приложилъ. Генералъ Маіоръ Денисьевъ. – Подпись Док-
тора Бонгарда.
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
144 145
ное положение, в коем ныне находятся. После сего весьма
странным должно казаться утверждение Сенатора Герме-
са, что недостаток хлеба в сем краю, недойдет до совер-
шенного голода. Сие тем непонятнее, что голод /:до ко-
торого он обещается не допустить здешних жителей:/ не
только теперь весьма ощутителен; но и в будущее время
не предвидится никакого от оного избавления, есть ли не
примутся меры, противные тем, которые до сих пор при-
нимались. Когда крестьяне совершенно обеднеют; ког-
да голод увеличится, – когда может быть тысячи людей
лишатся жизни; – тогда неосновательность сего утвер-
ждения еще сделается очевиднее; но поздно уже будет
помышлять о прекращении пагубных последствий, нав-
леченных на край сей неосмотрительностию местного
начальства и необдуманными мерами Сенатора Гермеса.
Граф Алексей Разумовский
Почеп
24 март
1821 года
Російська національна бібліотека. Відділ рукописів, ф. 762,
од. зб. 158, 4 арк. Копія.
ДЖЕРЕЛА
1. Архив Государственного совета. В 5 т. Т. 3, ч. 1. Санкт-Пе-
тербург, 1878. 884 с.
2. Архив Государственного совета. В 5 т. Т. 4. Санкт-Петер-
бург, 1897. 730 с.
3. Васильчиков А. А. Семейство Разумовских. В 5 т. Т. 1. Санкт-Пе-
тербург : Типография М. М. Стасюлевича, 1880. 486 c.
4 .Васильчиков А. А. Семейство Разумовских. В 5 т. Т. 2. Санкт-Пе-
тербург : Типография М. М. Стасюлевича, 1880. 557 с.
5. Ведомость о мануфактурах в России за 1813 и 1814 годы.
Санкт-Петербург : В Типографии Правительствующего Сената, 1816.
6. Військово-історичний архів РФ, ф. 846, оп. 16, спр. 754.
7. Воспоминания С. В. Скалон (урожденной Капнист). Истори-
ческий вестник. Май 1891. Т. XLIV, № 5. С. 338–367.
8. Грудев Геннадий Владимирович (1796 г. – 1895) – тайный со-
ветник, чиновник. Некролог. Московские Ведомости, 1895. № 344.
С. 522–523.
9. Гун О. Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Ма-
лороссию в осени 1805 года. М. : Типография П. Бекетова, 1806.
Ч. 1. 60 с.
10. Гун О. Поверхностные замечания по дороге от Москвы
в Малороссию в осени 1805 года. М. : Типография П. Бекетова,
1806. Ч. 2. 124 с.
11. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 128,
оп. 1, спр. 2514.
12. ДАЧО, ф. 133, оп. 1, спр. 234.
13. ДАЧО, ф. 133, оп. 1, спр. 240.
14. ДАЧО, ф. 679, оп. 1, спр. 126.
15. Два документа для истории семейства Разумовских. Киевская
старина. 1890, № 34. С. 159–160.
16. Дубровин Н. Ф. Письма главнейших деятелей в царство-
вание Императора Александра І. Санкт-Петербург, 1883. 533 с.
17. Жемчужников В. Записки. Вестник Европы. 1899, февраль.
18. Записка о последних годах жизни графа А. К. Разумовс-
кого в Малороссии, его кончине и похоронах. Киевская старина,
1894, № 3. С. 426–439.
19. Захарова О. Ю. Деятельность князя Н. Г. Репнина, направ-
ленная на развитие культуры в Полтавской и Черниговской гу-
берниях. Література та культура Полісся. Серія «Історичні науки»
№ 11 / Відп. ред. і упоряд. Г. В. Самойленко. Ніжин : НДУ ім. М. Го-
голя, 2019. № 94. С. 193–209.
20. Івченко Л. Реконструкція нотної колекції графа О. К. Розу-
мовського за каталогами XVIII ст. Київ : НАН України. Національ-
на бібліотека України ім. В. І. Вернадського, 2004. 644 с.
21. Кужельна О. В. Дійсна турбота про селян, або власницькі ін-
тереси: роль Олексія Розумовського в подоланні наслідків невро-
жаю 1820 року в Чернігівській губернії. Сіверщина в історії Украї-
ни. Вип. 14. Ніжин, 2021. С. 182–187.
22. Лагута А. Судьба захоронения Алексея Кирилловича Разу-
мовского. Батуринська старовина. Вип. 8 (12), 2020. С. 133–141.
23. Луняк Є. Козацька Україна ХVІ–ХVІІІ ст. очима французь-
ких сучасників: хрестоматія. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2013. 508 с.
24. Мазепа В. Село Машево. Северянський літопис, 2003, № 1.
С. 17–28.
25. Оглоблин О. Студії з історії України (Статті і джерельні мате-
ріяли). Ред. Любомир Винар. Нью-Йорк – Київ – Торонто, 1995. 419 с.
26. Оглоблин О. Люди старої України. Мюнхен : Вид-во «Дні-
прова хвиля», 1959. 323 с.
27. Опис Новгородсіверського намісництва (1779–1781): Все-
українська академія наук (Київ), Археографічна комісія. Київ :
Друк. Всеукр. акад. наук, 1931. 594 c.
28. Описи Лiвобережної України кiнця XVIII – початку XIX ст.
Київ : Наукова думка, 1997. 324 с.
29. Письмо кн. Н. В. Репнина к императору Николаю Павловичу
(по делу сложения недоимок с помещичьих крестьян Полтавской и
Черниговской губерний). Киевская старина, 1882. № 12. С. 557–563.
30. Погорельский А. Сочинения. Письма. Изд. подгот.
М. А. Турьян. Санкт-Петербург: Наука, 2010. 754 с.
31. Про листи графа О. К. Розумовського до М. В. Гудовича. Хро-
ніка 2000. Київ, 2005. Вип. 61–62. С. 602–608.
32. Продовольствие народное. Брокгауз Ф., Ефрон И. Энциклопе-
дический словарь. Санкт-Петербург, 1898. Т. ХХV. С. 354–361.
33. Лазаревский А. Распределительная запись имений гра-
фа Кирилла Григорьевича Разумовского между его сыновьями.
Киевская старина, 1891. Т. 34. С. 317–325.
34. Репнина В. Н. Воспоминания княжны Варвары Никола-
евны Репниной (1808–1839). Пер. и публ. Е. Л. Яценко. Российс-
кий Архив: История Отечества в свидетельствах и документах
ХVIII–ХХ вв.: Альманах. Москва : Студия ТРИТЭ: Рос. Архив, 2007.
Т. ХVI. С. 283–407.
35. Російська національна бібліотека. Відділ рукописів, ф. 762,
од. зб. 158, арк. 1–4.
36. Російський державний історичний архів в Санкт-Петер-
бурзі (далі – РДІА), ф. 1035, оп. 1, спр. 689.
37. РДІА, ф. 1021, оп. 1, спр. 5.
38. РДІА, ф. 1021, оп. 1, спр. 29
39. Центральний державниий історичний архів України, м. Київ,
ф. 267, оп. 1, спр. 61.
40. Шугуров М. Отзыв графа А. К. Разумовского по поводу не-
урожая. Киевская старина. 1891. № 12. С. 470–472.
Lahuta A. M. Oleksii Kyrylovych Rozumovskyi and Chernihiv oblast
The article discusses the connections between Oleksii Kyrylovych
Rozumovskyi and Chernihiv Oblast, since the estates of the three northern
volosts of this region he inherited from Kyryl Hryhorovych Rozumovskyi in
1803. Some myths about the life and economic activity of Oleksii Kyrylovych
are refuted and the least known last period of his life in Pochep (1818–
1822) is investigated. Those years were subjected to severe trials: several
years of crop failure, famine in Chernihiv Oblast and financial problems.
However, O.K. Rozumovskyi single-handedly saved 40,000 residents of
Pochep and Sheptakiv volosts from starvation for 3 years without any
support from state authorities.
Key words: Oleksii Rozumovskyi, economy, crop failure, famine, Pochep,
Perovski, spiritual testament, burial, Novhorod-Siverskyi monastery.
REFERENCES
1. Arkhiv Gosudarstvennogo soveta. Rossiya. V 5 t. T. 3, ch. 1. Sankt
Peterburg. (1878). [in Russian].
2. Arkhiv Gosudarstvennogo soveta. Rossiya. V 5 t. T.4. Sankt
Peterburg. (1897). [in Russian].
3. Vasil’chikov, A. A. (1880). Semeystvo Razumovskikh: V 5 t. T. 1 [The
Razumovsky family. In 5 vol. Т. 1]. Sankt Peterburg :tipografiya M. M.
Stasyulevicha. [in Russian].
4 .Vasil’chikov, A. A. (1880). Semeystvo Razumovskikh: V 5 t. T. 2 [The
Razumovsky family. In 5 vol. Т. 2]. Sankt Peterburg :tipografiya M. M.
Stasyulevicha. [in Russian].
5. Vedomost’ o manufakturakh v Rossii za 1813 i 1814 gody
[Statement of manufactures in Russia for 1813 and 1814]. (1816). Sankt
Peterburg. V Tipografii Pravitel’stvuyushchego Senata. [in Russian].
6. Viys’kovo-istorichniy arkhiv RF, f. 846, op. 16, spr. 754.
7. Vospominaniya S.V. Skalon (urozhdennoy Kapnist) [Memories
of S. V. Skalon (née Kapnist)]. Istoricheskiy vestnik, May 1891. V. XLIV, 5,
pp. 338-367. [in Russian].
8. Grudev Gennadiy Vladimirovich (1796 goda —1895) — taynyy
sovetnik, chinovnik. Nekrolog [Grudev Gennady Vladimirovich (1796 -
1895) - Privy Counselor, official. Obituary]. Moskovskiye Vedomosti, 1895,
344, pp. 522-523. [in Russian].
9. Gun, O. (1806). Poverkhnostnyye zamechaniya po doroge ot
Moskvy v Malorossiyu v oseni 1805 goda [Superficial remarks on the
то недостатку, должное приписывать падеж, который без
сомнения истребит последние способы поселян. Имея в
Черниговской губернии более двадцати тыс. душ располо-
женных в поветах: Мглинском, Стародубском, Суражском,
Новгород-Северском, Сосницком и Кролевецком, я по
собственному опыту могу судить о несчасном положении
сей Губернии. В селениях мне принадлежащих пало до 4
х тыс. лошадей и около тысячи рабочих волов* / (*приме-
чание) в первом отношении моем к Гр. Кочубею, я упомя-
нул только о 2000 лошадей, падших в Шептаковской моей
волости; но с тех пор, из собранных по другим селениям
сведений, я усмотрел, что урон крестьян увеличился уже
до означенной здесь степени и хотя я не имею подроб-
ных сведений о числе скота падшего в посторонних се-
лениях, но знаю, что и они не избавились от общего сего
бедствия. – По собственным моим крестьянам я могу су-
дить по другим: ибо причины ввереных мне имений в та-
ковое положение, весьма естественно равное имели и на
всю Губернию. – И вот последствия оправдываемой Г-ном
Сенатором Гермесом меры, не упоминая уже о том, что в
самое критическое время, отнять у Дворянства способы
к вспомоществованию крестьянам.
Сколь однако не было вредно влияние сего запреще-
ния – распоряжения Сенатора Гермеса не сравненно бо-
лее еще отяготили положения здешних жителей. – Цены
на хлеб тогда еще были довольно умеренные и можно
было ожидать с большею вероятностию, что оне не гораз-
до возвысятся, потому, что все промышленники соседних
Губерний поспешили бы привезть сюда хлеб, в надежде
продать оный с выгодою. Тем более бы было привозу, тем
дешевле бы оный продавался, и здешние цены, вероятно,
сами собою пришли бы в некоторое равновесие с цена-
ми других Губерний. Вместо того, громкими распоряже-
ниями Г-на Сенатора, не только вздорожал хлеб в сосед-
ственных Губерниях, но коммисионеры его, разъезжая
по истощенному сему краю, дорогими ценами закупали
весь хлеб здесь остававшийся. Весьма естественно, что от
того цены, в самом коротком времени, поднялись до та-
кой высоты, которой примеру до сих пор еще не бывало.
Сие побудило меня вторично отнестись к Г-ну Сенатору,
но в ответе, коим он меня удостоил, он весьма благоразум-
но умолчал о главном предмете моего отношения. При-
чина молчания сего, тогда показалась мне непонятною,
ибо я никак не мог предполагать, что закупка сия дела-
лась по собственным его распоряжениям. И в самом деле
невозможно было ожидать, чтоб начальство, вместо того,
чтоб снабдить край сей хлебом, употребляло все средства
к большему его истощению. Мысль закупать хлеб в таком
крае, где и без того, от недостатку оного, народ угрожает-
ся голодною смертию, без сомнения принадлежит к не-
понятным и необъяснимым. – Конечно хлеб сей назначен
для казенных крестьян Черниговской Губернии, но сие не
может оправдать таковой меры, ибо средства Правитель-
ства столь велики, что никакой нужды не было основывать
прокормление Казенных крестьян на совершенном разо-
рении прочих поселян. Не трудно бы было даже доказа-
ть, что и самой казне хлеб сей обошелся бы гораздо де-
шевле, естьли б закупку сию производили иным образом.
Самые неожиданные бедствия, устремлялись во всех
сторон на нещастный край сей. В то же время, когда упо-
мянутые Коммисионеры разъездами своими способство-
вали к вящему разорению жителей, вывоз хлеба из Кур-
ской Губернии был запрещен. Слух о сем запрещении
распространился в Орловскую Губернию, устрашил и там
некоторых поставщиков, которые вероятно, по недоста-
точным сведениям, сочли меру сию общею для всех Гу-
берний прилежащих к Черниговской. Может быть иные
из них и ведали, что запрещение сие касается только до
Курской Губернии, но желая воспользоваться сим случаем,
дабы более возвысить цену, они поддерживали сей лож-
ный слух. Чрез Г-на Управляющего Министерством вну-
тренних дел, получено мною ныне известие, что Комитет
ГГ Министров, за нужное счел, отправить фельд-егеря к
Орловской Губернии с запросом почему запрещен вывоз
хлеба из Орловской Губернии. Последствия доказывают,
что Орловский Губернатор неделал такового запреще-
ния, но тем не менее справедливо что и от толь запрещен
был вывоз: ибо посланные от меня люди, возвратились
с известием, что те поставщики, к которым они обрати-
лись, отказываются, ссылаясь на запрещение. И так не-
обдуманные меры Курской Губернии имели влияние и
на Орловскую губернию; а может быть и сами Казенные
Коммисионеры распространяли сей слух, полагая чрез то
закупить хлеб дешевле. Как бы то ни было, а обыватели
здешние пришли в невозможность снабжать себя хлебом,
даже по дорогим ценам, ныне существующим.
Все сии обстоятельства довели Черниговскую Губер-
нию до того, что пуд ржаной муки в некоторых местах
стоит ныне до четырех руб. – Цена яровому хлебу нахо-
дится в высоте соразмерной высоте цене ржи, и коль ско-
ро наступит время для засевания полей, то большая часть
обывателей по причине дороговизны и по недостатку ло-
шадей, принуждена будет оставить свои поля без обраба-
тывания. Весьма естественно полагать, что чрез то, по-
ложение жителей не улучшится и что в нынешнем году
Черниговская Губерния угрожается новыми бедствия-
ми, которые может быть превзойдут еще те, кои теперь
ее угнетают. Казна потерпит чрез то значительный урон,
ибо обеднение жителей дойдет до такой степени, что ни
в настоящем, ни в будущем году, нельзя будет и помы-
шлять о собирании государственных податей. Все сии
нещастия вероятно были бы отвращены или по крайней
мере уменьшены, есть ли б те, которым Правительство
вверило о том попечение, заблаговременно, и без огла-
ски, закупили хлеб в других в других Губерниях и впустив
оный в Черниговскую, отдавали бы за ту цену, по кото-
рой казне он обошелся. Вместо того, неосторожным раз-
глашением сей меры, а наипаче, закупкой хлеба в самой
Черниговской Губернии, благодетельная цель правитель-
ства осталась без успеха и жители приведены в то тягост-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
146 147
більше прикро, що залишились без відповіді наші звер-
нення до голів (спочатку сільради, а потім ОТГ) щодо
присвоєння імені Берлинського новослобідській шко-
лі. Не кажемо вже про те, що під час перейменування (в
рамках декомунізації) жодна з вулиць немалого села не
була названа на честь Максима Федоровича (місцевим
депутатам більше до вподоби безликі та шаблонні наз-
ви вулиць: «Центральна», «Лісова», «Вишнева» та ін.) [4].
З прадавніх часів і донині Нова Слобода є селом, де
проживають горюни – мікросубетнос, представники якого
відрізняються за своєю мовою, звичаями та традиціями
від мешканців сусідніх сіл. Хоча Берлинський народився в
Новій Слободі, горюном ні він, ні інші представники його
родини не були. Нічого дивного в цьмоу факті немає, адже
аж до початку ХХ століття духовенство складало особливу
окрему верству населення – духовний стан («сословіє»),
потрапити до якої або вийти з неї було не дуже просто.
Від чого походить прізвище родини Берлинських, де
шукати їхні корені – наразі ці питання залишаються від-
критими. Гадаємо, найкраще та найповніше про це міг
би розказати сам Максим Федорович, який працював і в
напрямку вивчення історії свого роду, та, на превеликий
жаль, ці нотатки не вціліли або принаймні поки не ви-
явлені. У своєму щоденнику Берлинський нотував (5 січ-
ня 1825 р.): «писал историю Берлинских» [8, с. 28]. В ін-
шому місці того ж щоденника (16 січня 1837 р.): «писал
свою фамилию» [8, с. 28]. До часу виявлення та введен-
ня до наукового обігу нових даних про родовід Берлин-
ських багато з цих питань залишатимуться дискусійними.
Цікава деталь. Будучи сином священника, Максим Фе-
дорович народився 6 серпня, в день Преображення Господ-
нього, одного з річних свят на честь Спасителя, а помер в
день іншого великого свята – на день Богоявлення (6 січня).
Вперше Максим Федорович побачив світ Божий у Но-
вій Слободі (рис. 2). «Путивльського Молченського монас-
тиря Нова Слобода Архангельська» [12, с. 54] – так іноді
в давніх документах називається це величне й славетне
село. Воно виникло на місці давньоруського селища Кли-
мівське, а перша відома нам на цей момент документаль-
на згадка про нього міститься в «Путивльських писцевих
книгах» 1591 р. [3, с. 11]. Як зазначав один з дослідників,
«селище Климовское в первой половине XVII ст. переиме-
новывается в Новую Слободу, конечно потому, что было
заселено новыми поселенцами» [9, с. 52].
Подекуди у краєзнавчій літературі можна зустріти
твердження, буцімто Максим Федорович народився не
у Новій Слободі, а у Каліщах [6, с. 222 та ін.], що були ок-
ремим поселенням аж до середини ХХ ст. Зараз Каліщі
злилися з Новою Слободою і їх мешканці є парафіяна-
ми новослобідської Різдво-Богородицької церкви. Про-
те так було не завжди.
Згідно зі спогадами старожилів, що мають докумен-
тальне підгрунтя, аж до освячення (6 листопада 1911 р. [5,
с. 481–482]) мурованої церкви у Новій Слободі мешкан-
ці Каліщ були приписані до Іллінської церкви у селі Ли-
road from Moscow to Malorossia in the fall of 1805]. Part 1. Moscow:
Tip. P. Beketova. [in Russian].
10. Gun, O. (1806). Poverkhnostnyye zamechaniya po doroge ot
Moskvy v Malorossiyu v oseni 1805 goda [Superficial remarks on the
road from Moscow to Malorossia in the fall of 1805]. Part 2. Moscow:
Tip. P. Beketova. [in Russian].
11. DACHO, f. 128, op.1, spr. 2514.
12. DACHO, f. 133, op. 1, spr. 234.
13. DACHO, f. 133, op. 1, spr. 240.
14. DACHO, f. 679, op.1, № 126.
15. Dva dokumenta dlya istorii semeystva Razumovskikh [Two documents for
the history of the Razumovsky family]. (1890). Kiyevskaya starina, 34, pp.159–
160. [in Russian].
16. Dubrovin, N. F. (1883). Pis’ma glavneyshikh deyateley v tsarstvovaniye
Imperatora Aleksandra Í [Letters of the most important figures in the reign of
Emperor Alexander I.]. Sankt Peterburg. [in Russian].
17. Zhemchuzhnikov, V. (1899). Zapiski [Notes]. Vestnik Yevropy,
fevral’. [in Russian].
18. Zapiska o poslednikh godakh zhizni grafa A.K. Razumovskogo
v Malorossii, yego konchine i pokhoronakh [A note on the last years of
Count A. K. Razumovsky’s life in Malorossiya, his death and funeral].
(1894). Kiyevskaya starina, 3, pp. 426–439. [in Russian].
19. Zakharova, O. Yu. (2019). Deyatel’nost’ knyazya N. G. Repnina,
napravlennaya na razvitiye kul’tury v Poltavskoy i Chernigovskoy
guberniyakh [The activities of Prince NG Repnin, aimed at the
development of culture in Poltava and Chernigov provinces]. Líteratura ta
kul’tura Políssya, 94, pp. 193–209. Seríya «Ístorichní nauki»,11. [in Russian].
20. Ivchenko, L. (2004). Rekonstruktsiia notnoi kolektsii hrafa O. K.
Rozumovskoho za katalohamy XVIII st. [Reconstruction of the music collection
of Count O. K. Razumovsky’s music collection based on catalogues of the 18th
century.] Kyiv : NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
21. Kuzhelna, O.V. (2021). Diisna turbota pro selian, abo vlasnytski
interesy: rol Oleksiia Rozumovskoho v podolanni naslidkiv nevrozhaiu
1820 roku v Chernihivskii hubernii [Genuine concern for peasants, or
property interests: the role of Oleksii Rozumovsky in overcoming the
consequences of the 1820 crop failure in Chernihiv province]. Sivershchyna
v istorii Ukrainy, issue 14, pp. 182–187. [in Ukrainian].
22. Laguta, A. (2020). Sud′ba zakhoroneniya Alekseya Kirillovicha
Razumovskogo [Fate of the burial place of Alexei Kirillovich Razumovsky].
Baturynska starovyna, 8 (12), pp. 133–141. [in Russian].
23. Luniak, Ye. (2013). Kozatska Ukraina XVI–XVIII st. ochyma frantsuzkykh
suchasnykiv: khrestomatiia [Cossack Ukraine of the XVI-XVIII centuries through
the eyes of French contemporaries: a textbook]. Nizhyn : NDU im. M. Hoholia.
[in Ukrainian].
24. Mazepa, V. (2003). Selo Mashevo [Mashevo village]. Severianskyi
litopys, issue 1, pp. 17–28. [in Ukrainian].
25. Ohloblyn, O. (1995). Studii z istorii Ukrainy (Statti i dzherelni materiialy).
Red. Liubomyr Vynar [Studies in the history of Ukraine]. Niu-York–Kyiv–
Toronto. [in Ukrainian].
26. Ohloblyn, O. (1959). Liudy staroi Ukrainy [People of old Ukraine].
Miunkhen : Dniprova khvylia. [in Ukrainian].
27. Opys Novhorodsiverskoho namisnytstva (1779–1781): Vseukrainska
akademiia nauk (Kyiv), Arkheohrafichna komisiia [Description of the Novgorod-
Siversk Governorate (1779-1781)]. Kyiv : Druk. Vseukr. akad. nauk, 1931.
594 p. [in Ukrainian].
28. Opysy Livoberezhnoi Ukrainy kintsia XVIII – pochatku XIX st. Kyiv
[Descriptions of Left-Bank Ukraine in the late eighteenth and early nineteenth
centuries]. Kyiv : Naukova dumka, 1997. 324 p. [in Ukrainian].
29. Pis′mo kn. N. V. Repnina k imperatoru Nikolayu Pavlovichu (po
delu slozheniya nedoimok s pomeshchich′ikh krest′yan Poltavskoy i
Chernigovskoy guberniy) [Letter from Prince N.V. Repnin to Emperor
Nikolai Pavlovich (on the case of the collection of arrears from
landowning peasants in Poltava and Chernigov provinces)]. Kievskaya
starina, 12, pp. 557–563. [in Russian].
30. Pogorel′skiy, A. (2010). Sochineniya. Pis′ma. [Essays. Letters].
Sankt-Peterburg : Nauka. [in Russian].
31. Pro lysty hrafa O. K. Rozumovskoho do M. V. Hudovycha [On
the letters of Count O.K. Razumovsky to M. V. Gudovich]. Khronika 2000,
issue 61–62, pp. 602–608. [in Ukrainian].
32. Brokgauz F., Yefron I. (1898). Prodovol′stviye narodnoye.
Entsiklopedicheskiy slovar. [Food is the people’s food. Encyclopaedic Dictionary].
V. 25. Sankt-Peterburg. [in Russian].
33. Lazarevskiy, A. (1891). Raspredelitel′naya zapis′ imeniy grafa Kirilla
Grigor′yevicha Razumovskogo mezhdu yego synov′yami [Distribution
record of the estates of Count Kirill Grigorievich Razumovsky between
his sons]. Kiyevskaya starina, issue 34, pp. 317–325. [in Russian].
34. Repnina V. N., Vospominaniya knyazhni Varvari Nikolaevni
Repninoi (1808–1839). Per. i publ. Ye. L. Yatsenko [Repnina V. N.
Memories of Princess Varvara Nikolaevna Repnina (1808-1839)]. (Transl.
and publ. by E. L. Yatsenko). Rossiiskii Arkhiv: Istoriya Otechestva v
svidetelstvakh i dokumentakh XVIII–XX vv.: Almanakh. Moskva :
Studiya TRITE: Ros. Arkhiv. T. XVI. (2007). [in Russian].
35. Rosiiska natsionalna biblioteka. Viddil rukopysiv, f. 762,
od. zb. 158, ark. 1–4.
36. Rosiiskyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv v Sankt-Peterburzi (dali
– RDIA), f. 1035, op. 1, spr. 689.
37. RDIA, f. 1021, op. 1, spr. 5.
38. RDIA, f. 1021, op. 1, spr. 29.
39. TSDIAK, f. 261, op. 1, spr. 61.
40. Shugurov, M. (1891). Otzyv grafa A. K. Razumovskogo po povodu
neurozhaya [Count A.K. Razumovsky’s review of the crop failure].
Kiyevskaya starina, issue 12, pp. 470–472. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 24.06.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.j
УДК 72–048.62:030(477)
прот. О.А. Чурочкін
МАКСИМ ФЕДОРОВИЧ БЕРЛИНСЬКИЙ:
НОВІ БІОГРАФІЧНІ ДАНІ
У даній статті автор зробив спробу роз’яснити деякі факти з
біографії «патріарха Київської археології» та уродженця Путивль-
ської землі – Максима Федоровича Берлинського. Головну увагу зосе-
реджено на початковому етапі життя вченого, а саме простежено
його стосунки з Новою Слободою, де його батько був парафіяльним
священником. Проведено уточнення складу родини Берлинських, зро-
блено спробу встановити, де саме був їхній будинок і де народився
майбутній дослідник. Зазначено, які реліквії, пов’язані з родиною вче-
ного, вцілілі до нашого часу.
Ключові слова: Путивльська земля, Нова Слобода, Михайлівська
церква, родина Берлинських.
У поточному 2024 році виповнюється 260 років від
дня народження нашого славетного земляка – Максима
Федоровича Берлинського (рис. 1). Його постать займає
почесне місце серед дослідників та першовідкривателів
київської, а значить і староукраїнської старовини. Зага-
лом про Берлинського написано багато, але майже всі
публікації та розвідки на цю тему в основному висвіт-
люють власне київський період його життя та присвя-
чені аналізу наукового доробку вченого. Між тим нам,
землякам Макисма Федоровича, хотілося б прояснити та
уточнити основні моменти його біографії, насамперед
ті, що пов’язують його з Путивльською землею.
Приступаючи до викладу фактів, що стосуються за-
явленої теми, вважаємо за необхідне зазначити на-
ступне. Милістю Божою, майже півтора десятиліття (з
грудня 2008 по вересень 2021 р.) автор цих рядків був
настоятелем парафіяльної церкви у Новій Слободі, а
отже і наступником по цій посаді священника «Федо-
ра Лазарєва» – батька Максима Федоровича Берлин-
ського. Маючи можливість безпосереднього спілкуван-
ня зі старожилами Нової Слободи та Каліщ, можемо з
усією впевненістю засвідчити: у народному середови-
щі пам’ять про родину Берлинських не збереглася. Тим
новому [10, с. 158]. Незважаючи на формальну приписку
до линівської парафії, каліщани відзначали як своє пре-
стольне свято «Госпожку» – Різдво Пресвятої Богородиці.
Щодо існування у Каліщах окремої повноцінної пара-
фії (принаймні у XVII–XVIII стт.), де міг би служити отець
Федор чи інший священник, жодних прямих даних не
виявлено. Єдине, що там, у Каліщах, могло існувати – це
цвинтарна каплиця, з якої до наших днів вцілів дерев’я-
ний процесійний хрест, що і нині використовується за сво-
їм первісним призначенням. Отже, подібне твердження
щодо служіння отця Федора у Каліщах і народження там
дослідника слід вважати безпідставним і хибним.
Зараз у центрі Нової Слободи височить велична му-
рована церква Різдва Пресвятої Богородиці, зведена
спільними коштами як слобожан, так і калищан у 1896–
1911 рр. (рис. 3). Новий храм збудовано з трьома престо-
лами. Оскільки по статусу престольне свято Каліщ (Різдво
Богородиці) вище за свято Нової Слободи (Собор Ар-
хангела Михаїла), то головний приділ освячено на честь
першого свята, тоді як другому присвячено правий (пів-
денний) приділ. Саме з 1911 року відбулась зміна назви
новослобідського храму.
З давніх-давен у Новій Слободі почергово існувало де-
кілька дерев’яних храмів, останній з яких було збудовано
у 1786 р. Згідно з новослобідськими «кліровими книгами»,
будівничими храму були священники Федір Берлинський [8,
Рис. 1. Максим Федорович Берлинський
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210807 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-15T01:01:01Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Лагута, А.М. 2025-12-17T16:05:43Z 2024 Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина / А.М. Лагута // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 134-146. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210807 94 (477), ХІХ + 37.014.5 (470+571) У статті розглядаються зв’язки Олексія Кириловича Розумовського з Чернігівщиною, оскільки маєтки трьох північних волостей цього регіону 1803 року були отримані ним у спадок від Кирила Григоровича Розумовського. Спростовуються деякі міфи про життя і господарську діяльність Олексія Кириловича та досліджується найменш відомий останній період його життя у Почепі 1818–1822 років, на який випали важкі випробування: кілька років неврожаю та голод на Чернігівщині, фінансові проблеми. Однак О. К. Розумовський упродовж 3-х років самотужки, без жодної підтримки органів державної влади, рятував від голоду 40 тисяч жителів Почепської та Шептаківської волостей. The article discusses the connections between Oleksii Kyrylovych Rozumovskyi and Chernihiv Oblast, since the estates of the three northern volosts of this region he inherited from Kyryl Hryhorovych Rozumovskyi in 1803. Some myths about the life and economic activity of Oleksii Kyrylovych are refuted and the least known last period of his life in Pochep (1818– 1822) is investigated. Those years were subjected to severe trials: several years of crop failure, famine in Chernihiv Oblast and financial problems. However, O.K. Rozumovskyi single-handedly saved 40,000 residents of Pochep and Sheptakiv volosts from starvation for 3 years without any support from state authorities. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина Oleksii Kyrylovych Rozumovskyi and Chernihiv oblast Article published earlier |
| spellingShingle | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина Лагута, А.М. Нова історія |
| title | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина |
| title_alt | Oleksii Kyrylovych Rozumovskyi and Chernihiv oblast |
| title_full | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина |
| title_fullStr | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина |
| title_full_unstemmed | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина |
| title_short | Олексій Кирилович Розумовський і Чернігівщина |
| title_sort | олексій кирилович розумовський і чернігівщина |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210807 |
| work_keys_str_mv | AT lagutaam oleksíikirilovičrozumovsʹkiiíčernígívŝina AT lagutaam oleksiikyrylovychrozumovskyiandchernihivoblast |