Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст.
У статті здійснено огляд діяльності інтелектуальної еліти Чернігівської губернії у другій половині XIX ст. на шляху до формування української державності; також досліджуються дії уряду Російської імперії, спрямовані на приборкання націоналістичних рухів. Активісти-українофіли чинили опір зросійщенню...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210809 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 126-129. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860165765400887296 |
|---|---|
| author | Мірошниченко, Н.О. |
| author_facet | Мірошниченко, Н.О. |
| citation_txt | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 126-129. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті здійснено огляд діяльності інтелектуальної еліти Чернігівської губернії у другій половині XIX ст. на шляху до формування української державності; також досліджуються дії уряду Російської імперії, спрямовані на приборкання націоналістичних рухів. Активісти-українофіли чинили опір зросійщенню українців, відкриваючи україномовні школи, видаючи україномовну літературу, відстоюючи інтереси українського населення імперії в органах місцевого самоврядування. У зазначений період на Чернігівщині імперську політику завзято втілював Микола Іванович Неплюєв. Він цілком виправдовував репутацію крайнього консерватора, збагачуючись шляхом поборів із селян, чинячи опір розвитку української школи, придушуючи прояв демократичних політичних ідей в земствах, що були під його впливом.
The article provides an overview of the activities of the intellectual elite of Chernihiv huberniia in the second half of the nineteenth century on the way to the formation of Ukrainian statehood, also examines the actions of the Russian government aimed at curbing nationalist movements. Ukrainophile activists resisted the Russification of Ukrainians by opening Ukrainian-language schools, publishing Ukrainian-language literature, and defending the interests of the Ukrainian population in local government. During this period, Mykola Ivanovych Nepliuiev was a zealous implementer of imperial policy in the Chernihiv lands. He fully justified his reputation as an extreme conservative, enriching himself by extorting peasants, resisting the development of the Ukrainian school, and suppressing the manifestation of democratic political ideas in the zemstvo that were under his influence.
|
| first_indexed | 2026-03-20T07:38:34Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
126 127
(М. Маркевич, П. Дорошенко, О. Малинка) до створення
артілей, комун, підтримки радикальних організацій
(Д. Лизогуб), участі у Кирило-Мефодіївському братстві
(П. Куліш, В. Білозерський М. Маркевич), що прагнуло
до оновлення суспільства на засадах «любові, свободи і
братерства», у роботі «Громад» і «Просвіт».
Оскільки більшість населення Чернігівської губернії
становили українці (66,4 % за всеросійським переписом
1897 р.) [5], то актуальною потребою суспільного життя
було забезпечення селян рідною книгою і школою. На цьо-
му наголошували К. Ушинський, Т. Лубенець, С. Русова,
О. Борсук, Б. Грінченко, Г. Барвінок, І. Абрамов, П. Солони-
на, які жили та працювали на Чернігівщині. Оприлюднен-
ня у 1857 р. «Граматики» П. Куліша – вихідця з Глухівського
повіту, започаткувало новий український правопис («ку-
лішівку», яка стала основою для наступних удосконалень
українського правопису) та цілу віху підручникотворен-
ня – появу низки україномовних підручників Т. Лубенця,
П. Литвинової-Бартош, М. Гатцука та ін. Визначною поді-
єю у духовному житті українців був переклад П. Кулішем
«Святого Письма» українською мовою. Цю книгу вдалося
опублікувати тільки в 1903 р. за межами Російської імпе-
рії при підтримці Британського Біблійного Товариства,
позаяк активна позиція українських інтелектуалів ляка-
ла шовіністичний царський уряд, що мав на меті вико-
рінити українську ідентичність та не допустити форму-
вання української політичної нації. Задля придушення
національних рухів імперська влада вдавалася до лінг-
воциду української мови. Проявом цього був циркуляр
П. Валуєва, підписаний в 1863 р., що забороняв видання
україномовної наукової та релігійної літератури. Пізні-
ше в 1876 р. був виданий Емський указ, який передбачав
повне зросійщення українців. Указом заборонялося: ви-
користання української мови в сфері культури (музика,
театр), викладання українською в початковій школі, друк
україномовної літератури та ввіз її з закордону на терито-
рію Російської імперії. Емський указ припинив свою фак-
тичну дію в 1905 р., хоча юридично не був скасований [6].
Рух за українізацію і демократизацію освіти, набли-
ження школи до реальних потреб народу в Чернігівській
губернії наштовхувався на протидію реакційних сил,
уособленням яких був Микола Іванович Неплюєв (1825–
1890 рр.) – предводитель дворянства Чернігівської губер-
нії, голова Чернігівських губернських земських зборів,
гласний Глухівського земства і міської думи, жорстокий
кріпосник і ревний захисник підвалин самодержавства,
нагороджений численними орденами і чином таємно-
го радника. М. Неплюєв належав до найбагатших людей
свого часу, у власності якого знаходилися тисячі десятин
землі в Полтавській, Харківській і Чернігівській губер-
ніях та деяких регіонах Росії, папірня, цукрові та горіл-
чані заводи, маєтки у Пікардії (Франція) та Баварії (Ні-
меччина), успадковані від матері – німецької баронеси
Берти Дибич, близької родички баварського короля, яка
емігрувала за кордон [7, с. 78].
Розглядаючи більш детально політичну діяльність та
особисті переконання М.І. Неплюєва, слід наголосити, що
життєвим пріоритетом Миколи Івановича було збільшен-
ня власних статків, незалежно від законності засобів, що
супроводжувалося визискуванням селян, низкою резо-
нансних скандалів [8, с. 270]. Так, у 1870 р., протестуючи
проти заборони М. Неплюєва знижувати селянам викуп-
ні платежі, всі члени Чернігівської земської управи вирі-
шили піти у відставку, оскільки були не в змозі допомог-
ти своїм виборцям. Як встановив О. Рахно [8, с. 268], саме
партія М. Неплюєва гальмувала вирішення проблеми по-
стійно голодуючого населення північних регіонів Черні-
гівської губернії. Здирницька політика М. Неплюєва – пов-
новладного хазяїна Глухівського повіту, якому належала
левова частка земельних угідь, призвела до винятково-
го зубожіння корінного населення, зумовлюючи активну
трудову міграцію та відчайдушні селянські бунти.
Політичні умови, зокрема в Чернігівській губернії, в
кінці 70-х років XIX ст. ставали напруженими: жорстока
цензура часописів, книжок, журналів, закриття універси-
тетів, адміністративні заслання викладачів, студентські
страйки. Земські збори проходили в атмосфері бороть-
би між так званим «лівим» та «правим» крилом. Актив-
на поборниця української національної ідеї Софія Ру-
сова у виданні «Мої спомини» відобразила настрої, що
в той час охоплювали засідання Чернігівських земських
зборів: «Два промовці виконували головні функції в цій
боротьбі: Ліндфорс (рідний брат Софії Русової) – завше
з яскравими доказами,…завжди на ґрунті закону; Пе-
трункевич палким почуттям і красою слова захоплю-
вав слухачів, уже переконаних попередньою промовою
Ліндфорса. В. Савич і В. Вовк-Карачевський вже дода-
вали факти, конкретні життєві вимоги; і не дивно, що
добре підготовлена боротьба лівих завше захоплювала
всі збори, головним чином публику, що під час земських
зібрань наповнювала залю чернігівського дворянського
дому, і иншим разом так захоплювалася промовами Пе-
трункевича та Ліндфорса, що нагороджувала виступаю-
чих гучними оплесками, за що голова зборів (особливо
Неплюєв) загрожував їй забороною бути далі на зборах.
Уся молодь цікавилася тоді цими земськими зборами, і
вони дуже виховуючи впливали на громадський розви-
ток у той час, коли не було жадної иншої публічної по-
літичної трибуни» [9. с. 167].
Таким чином виявляємо, що діяльними представ-
никами українофільства в Чернігівському земстві в той
час були І.І. Петрункевич – видатний політичний та гро-
мадський діяч, борець з російським самодержавством та
О.Ф. Ліндфорс, якого в деяких джерелах називають одним
із засновників земського ліберального руху [10]. Спротив
українським силам чинили «зубри» правого крила Черні-
гівського земства, які провадилися М.І. Неплюєвим. Ни-
цість царських достойників набирала сили, консервато-
ри вдавалися до доносів та наклепів. Земських діячів все
частіше засуджували: активіста І. Петрункевича було за-
postal communication and communication in the 60–70s of the 19th century.
The author comes to the conclusion that the field of postal communication
and communication occupied not the last place in the policy of the Zemstvo
Liberal Party of Northern Ukraine to ensure the proper functioning and
vitality of the provincial society. Representatives of the opposition aristocratic
front bravely fought against the government’s paralysis and the blocking of
communication between the zemstvo institutions of the Russian Empire;
rationally and limited, but still introduced the latest technologies of that
time into the life of peasant communities - communication using telegraph
lines and the first telephones; the self-motivated efforts of members of
the Zemstvo opposition started the process of decentralization of postal
communication in the Chernihiv province at the level of individual counties,
through the development of the program Statute of the industry, direct
subordination of the system to the county Zemstvo institutions, the
creation of a new, departmental, Zemstvo postal service with the presence
of appropriate identification marks; thanks to the liberal Zemstvos of the
Northern Left Bank, a staff of hired Zemstvo employees was formed, with
clearly defined salaries, allowances, bonuses and allowances; the economic
burden of ensuring the functioning of postal communication was removed
from the budgets of representatives of peasant communities; in poviats,
where the zemstvo postal communication system was not implemented,
the zemstvo inspection of postal services for the population was introduced
at the initiative of the liberals.
Key words: Zemstvo Liberal Party, postal communication, correspondence,
Northern Left Bank.
REFERENCES:
1. Veselovskij B.(1911). Istorija zemstva za sorok let: V 4-h t. [History of
zemstvo for forty years: In 4 volumes]. Sankt Peterburg.: Izdatel’stvo O.N.
Popovoj. T.2. [in Russian].
2. (1870). Zhurnaly zasedanij Chernigovskogo gubernskogo zemskogo
sobranija ocherednoj sessii 1869 goda. [Journals of the meetings of the
Chernigov provincial zemstvo assembly of the regular session of 1869].
Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii. Chernigov: Tipografija gubernskoj
zemskoj upravy, 1. [in Russian].
3. (1870). Zhurnaly zasedanij chrezvychajnogo Chernigovskogo
gubernskogo zemskogo sobranija 1870 goda. [Journals of meetings
of the extraordinary Chernigov provincial zemstvo assembly of 1870].
Zemskij sbornik Chernigovskoj gubernii. Chernigov: Gubernskaja tipografijа.
[in Russian].
4. (1871). Zhurnaly zasedanij ocherednogo Borzenskogo uezdnogo zemskogo
sobranija 1870 goda. [Journals of the meetings of the next Borzensky district
zemstvo assembly in 1870] . Chernigov: Zemskaja tipografija. [in Russian].
5. (1875). Zhurnaly zasedanij ocherednoj sessii Chernigovskogo uezdnogo
zemskogo sobranija 1874 goda. [Journals of the meetings of the regular session
of the Chernigov district zemstvo assembly in 1874]. Chernigov: Zemskaja
tipografija. [in Russian].
6. (1878). Zhurnaly zasedanij ocherednogo Chernigovskogo uezdnogo zemskogo
sobranija 1878 goda. [Journals of the meetings of the next Chernigov district
zemstvo assembly in 1878]. Chernigov: Zemskaja tipografija. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 10.05.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
УДК 94(477)351.858«186»
Н. О. Мірошниченко
ІМПЕРСЬКА ПРОТИДІЯ
УКРАЇНОФІЛЬСЬКОМУ РУХУ
В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
У статті здійснено огляд діяльності інтелектуальної еліти Чер-
нігівської губернії у другій половині XIX ст. на шляху до формування
української державності; також досліджуються дії уряду Російської
імперії, спрямовані на приборкання націоналістичних рухів. Акти-
вісти-українофіли чинили опір зросійщенню українців, відкриваючи
україномовні школи, видаючи україномовну літературу, відстоюючи
інтереси українського населення імперії в органах місцевого самовря-
дування. У зазначений період на Чернігіщині імперську політику зав-
зято втілював Микола Іванович Неплюєв. Він цілком виправдовував
репутацію крайнього консерватора, збагачуючись шляхом поборів із
селян, чинячи опір розвитку української школи, придушуючи прояв де-
мократичних політичних ідей в земствах, що були під його впливом.
Ключові слова: українська нація, інтелектуальна еліта, україно-
філ, русифікація, освіта, земство.
XIX ст. знаменується як доба національного відро-
дження європейських народів. Для українців цей час та-
кож став періодом творення української модерної нації,
коли формувалася ідентичність та культурна стійкість
спільноти, що опинилася між імперським нав’язуван-
ням та прагненнями зростаючої національної самосві-
домості. У відповідь на активізацію українофільства цар-
ський уряд чимдуж намагався асимілювати українське
населення. Для утвердження культурного та мовного до-
мінування російська влада використовувала репресивну
русифікаторську політику – систематичні дії, спрямовані
на нівелювання національних відмінностей, позбавлен-
ня неросійських етносів власної ідентичності. Проте, не
дивлячись на репресії, українська інтелектуальна еліта
продовжувала свою націотворчу діяльність. Активну по-
зицію в процесі державотворення займала патріотична
інтелігенція Чернігівської губернії.
Однією з регіональних особливостей Чернігівської
губернії, що сприяла розвитку української національної
ідеї, була висока концентрація представників знаних
гетьмансько-старшинських родин (Дорошенки, Скоропадські,
Полуботки, Ханенки, Милорадовичі, Миклашевські,
Маркевичі, Марковичі, Туманські, Лизогуби, Савичі, Полетики,
Капністи); багато з них були членами новгород-сіверського
автономістичного гуртка, що діяв на межі XVIII–ХІХ ст. з
метою відновлення прав і вольностей України та інших
просвітницьких осередків [1, с. 50]. Так, генерал-губернатор
Малоросії О. Румянцев писав із Глухова до Катерини ІІ, що
представники місцевої аристократії «при всіх науках і в
чужих краях перебуванні залишилися козаками і бережуть
палку любов до своєї «власної нації й солодкої вітчизни» [2,
с. 430]. У ХІХ ст. наміри демократичної інтелігенції та частини
місцевої аристократії щодо соціального прогресивізму
реалізувалися у різних формах: від активної просвітницької
роботи на селі (С. Русова, І. Шраг, М. Коцюбинський,
Б. Грінченко, П. Коробка, Л. Глібов), збирання козацьких
старожитностей, здійснення краєзнавчих досліджень
j
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
128 129
лович URL: https://library.chnpu.edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich
5. Общий свод по империи результатов разработки данных
первой всеобщей переписи населения, произведенной 28 янва-
ря 1897 г. Санкт-Петербург, 1905. Т. 1–2.
6. Інститут історії України. Емський акт 1876. URL: http://
resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU
&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM
=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLOR
TERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876 (дата звернення 11.06.2024 р.).
7. Мірошниченко Н. О. Педагогічні погляди та освітня діяль-
ність Миколи Неплюєва в контексті розвитку сільськогосподар-
ської освіти (XIX – поч. XX ст.): дис. … канд. іст. наук: 13.00.01 /
Сумський державний педагогічний університет. Суми, 2015. 293 с.
8. Рахно О. Я. Земська діяльність М. І. Неплюєва. Сіверщина в іс-
торії України : зб. наук. праць. Київ – Глухів : Центр пам’яткознав-
ства НАН України і УТОПІК, 2011. Вип. 4. С. 266–270.
9. Русова С. Мої спомини. Книга друга (1861–1879 рр.). За сто
літ. Матеріяли з громадського й літературного життя України ХІХ
і початку ХХ століття. Заходом Комісії новішої історії України під
редакцією Голови секції акад. Михайла Грушевського. Київ : Дер-
жавне видавництво України, 1928. 348 с.
10. Юцевич П. Участь О.Ф. Ліндфорса у роботі Південно-За-
хідного відділу Імператорського Російського географічного то-
вариства. URL: https://inb.dnsgb.com.ua/2020-4/08.pdf (дата звер-
нення 03.06.2024 р.).
11. Кузьменко Н. М. Ілля Шраг про рідну мову як засіб форму-
вання особистості українського громадянина. Актуальні проблеми
соціології, психології, педагогіки. 2012. № 15. С. 200–206.
12. Енциклопедія сучасної України. Довженко Олександр Пе-
трович. URL: https://esu.com.ua/article-20465 (дата звернення
14.06.2024 р.).
13. Енциклопедія сучасної України. Васильченко Степан
Васильович. https://esu.com.ua/article-32409 (дата звернення
14.06.2024 р.).
14. Бєлашов В. І. Глухівський державний педагогічний інсти-
тут (1874–1994). Суми : Видавництво «Мрія», 1994. 78 с.
15. Веселовский Б. Б. История земства за сорок лет. Санкт-Пе-
тербург: Издательство О. Н. Поповой, 1909. 724 с.
16. Петренко І. М. Роль земств у розвитку церковнопарафіяль-
ної освіти в українських лівобережних губерніях Російської імперії
наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Наукові праці історичного факульте-
ту Запорізького національного університету. 2014. Вип. XXXIX. С. 37–41.
17. Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори : в 2-х т. Т. 1: Тео-
ретичні проблеми педагогіки; склав і підгот. до друку Е. Д. Днєпров;
за ред. О. І. Пискунова та ін. Київ : Радянська школа, 1983. 488 с.
Miroshnychenko N. O. Imperial opposition to the Ukrainophile move-
ment in the Chernihiv huberniia in the second half of the XIX century
The article provides an overview of the activities of the intellectual
elite of Chernihiv huberniia in the second half of the nineteenth century
on the way to the formation of Ukrainian statehood, also examines
the actions of the Russian government aimed at curbing nationalist
movements. Ukrainophile activists resisted the Russification of Ukrainians
by opening Ukrainian-language schools, publishing Ukrainian-language
literature, and defending the interests of the Ukrainian population in
local government. During this period, Mykola Ivanovych Nepliuiev was
a zealous implementer of imperial policy in the Chernihiv lands. He fully
justified his reputation as an extreme conservative, enriching himself by
extorting peasants, resisting the development of the Ukrainian school,
and suppressing the manifestation of democratic political ideas in the
zemstvo that were under his influence.
Key words: Ukrainian nation, intellectual elite, Ukrainophile,
russification, education, zemstvo.
REFERENCES
1. Martynenko, D. V. (2013). Natsionalne shkilnytstvo na Livoberezhnii
ta Slobidskii Ukraini (XVIII stolittia) [National schooling on the Left Bank
and Sloboda Ukraine (XVIII century)]: monograph. Sumy : SumDPU im.
A. S. Makarenka. [in Ukrainian].
2. Hrushevskyi, M. (1997). Iliustrovana istoriia Ukrainy [Illustrated history
of Ukraine]. New York. [in Ukrainian].
3. A. Matiushenko. Hromadska diialnist Pavla Stepanovycha Korobky
[Public activities of Pavlo Korobka]. Retrieved from http://dspace.
nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/42747/24-Matyushenko.
pdf?sequence=1 [in Ukrainian].
4. Naukova biblioteka Natsionalnoho universytetu «Chernihivskyi
kolehium» im. T. H. Shevchenka. Bilozerskyi Vasyl Mykhailovych
[Bilozerskyi Vasyl Mykhailovych]. Retrieved from https://library.chnpu.
edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich [in Ukrainian].
5. (1905) Obshchyi svod po ymperyy rezultatov razrabotky dannыkh pervoi
vseobshchei perepysy naselenyia, proyzvedennoi 28 yanvaria 1897 h. [General
summary for the empire of the results of the elaboration of the data of the first general
census, made on 28 January 189]. Saint Petersburg. Vol. 1–2. [in Russian].
6. Instytut istorii Ukrainy. Emskyi akt 1876 [Institute of History of
Ukraine. The Ems Act]. Retrieved from http://resource.history.org.ua/
cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21ST
N=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P
01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Em
sky_akt_1876 [in Ukrainian].
7. Miroshnychenko, N. O. (2015). Pedahohichni pohliady ta osvitnia diialnist
Mykoly Nepliuieva v konteksti rozvytku silskohospodarskoi osvity (XIX – poch. XX
st.) [Pedagogical views and educational activity of Mykola Nepliuiev
in the context of the development of agricultural education (XIX –
beginning of XX century)]. (Candidate`s thesis). Sumy. [in Ukrainian].
8. Rakhno, O. Ya. (2011). Zemska diialnist M. I. Nepliuieva. [Zemstvo
activity of Nepliuiev]. Sivershchyna v istorii Ukrainy – Sivershchyna in the
history of Ukraine. (4), pp. 266–270. [in Ukrainian].
9. Rusova Sofiia. (1928). Moi spomyny. Knyha druha (1861–1879 rr.) [My
memories. Book two (1861-1879]. Za sto lit. Materiialy z hromadskoho y
literaturnoho zhyttia Ukrainy ХІХ i pochatku ХХ stolittia. Zakhodom
Komisii novishoi istorii Ukrainy pid redaktsiieiu Holovy sektsii akad.
Mykhaila Hrushevskoho, pp. 135–175. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo
Ukrainy. [in Ukrainian].
10. Yutsevych, P. (2020). Uchast O.F. Lindforsa u roboti Pivdenno-
Zakhidnoho viddilu Imperatorskoho Rosiiskoho heohrafichnoho
tovarystva [Participation of O.F. Lindfors in the work of the South-
Western Department of the Imperial Russian Geographical Society].
Retrieved from https://inb.dnsgb.com.ua/2020-4/08.pdf [in Ukrainian].
11. Kuzmenko, N. M. (2012). Illia Shrah pro ridnu movu yak zasib
formuvannia osobystosti ukrainskoho hromadianyna [Ilya Shrag on the
mother tongue as a means of shaping the personality of a Ukrainian
citizen]. Aktualni problemy sotsiolohii, psykholohii, pedahohiky – Topical issues
of sociology, psychology, and pedagogy. (15), pp. 200–206. [in Ukrainian].
12. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. Dovzhenko Oleksandr
Petrovych [Dovzhenko Oleksandr Petrovych]. Retrieved from https://
esu.com.ua/article-20465 [in Ukrainian].
13. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. Vasylchenko Stepan
Vasylovych [Vasylchenko Stepan Vasylovych]. Retrieved from https://
esu.com.ua/article-32409 [in Ukrainian].
14. Bielashov, V. I. (1994). Hlukhivskyi derzhavnyi pedahohichnyi
instytut (1874–1994) [Hlukhiv State Pedagogical Institute (1874–1994)].
Sumy: Mriia. [in Ukrainian].
15. Veselovskyi, B. B. (1909). Ystoryia zemstva za sorok let [History of the
zemstvo in forty years]. Saint Petersburg: Publisher O. N. Popova [in Russian].
16. Petrenko, I. M. (2014). Rol zemstv u rozvytku tserkovnoparafiialnoi
osvity v ukrainskykh livoberezhnykh huberniiakh Rosiiskoi imperii
naprykintsi XIX – na pochatku XX st. [The Role of Zemstvos in
the development of church-parish education in the Ukrainian left-
bank provinces of the Russian Empire in the late XIX and early XX
centuries.]. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho
universytetu – [Scientific works of the Faculty of History of Zaporizhzhia National
University]. (39), pp. 37–41. [in Ukrainian].
17. Ushynskyi, K. D. (1983). Vybrani pedahohichni tvory [Selected pedagogical
works]. (Vols 1–2). Kyiv: Radianska shkola. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 12.07.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
слано на північ Росії; над О. Ліндфорсом встановили по-
ліцейський нагляд [9, c. 173]. Такі політичні обставини, за
висловом С. Русової, «наводили паніку на слабодухих, а
людям переконаним, навпаки – ставили виразний образ
боротьби з реакцією» [9, c. 173].
Продовжуючи вислужуватися перед імперським уря-
дом, М. Неплюєв впливав на рішення Чернігівської гу-
бернської училищної ради щодо ухвалення постанови
про «неблагонадійність» (схильність до ліберальних по-
глядів) Чернігівської і Борзнянської повітових земських
управ та клопотання про позбавлення земства впливу на
розвиток освіти [8, с. 268]. Водночас відповідно до статусу
М. Неплюєву належало займатися доброчинною діяльніс-
тю. Він був попечителем Чернігівської жіночої гімназії та
Новгород-Сіверської чоловічої гімназії (1863–1866 рр.) –
альма-матер К. Ушинського, М. Гоголя, П. Куліша, П. До-
рошенка, дійсним членом «Чернігівського губернсько-
го попечительства дитячих притулків», а також разом із
Г. Милорадовичем і Ф. Лизогубом був серед членів-за-
сновників Чернігівського аматорського драматичного
гуртка, що культивував українське мистецтво [8, с. 269].
Цікаво, що у 80-х роках ХІХ ст. на сцені Чернігівського те-
атру виступала донька М. Неплюєва – Ольга Миколаївна,
виконуючи роль Наталки Полтавки в однойменній опері
І. Котляревського. Однак, якщо більшість чернігівських
земців виступали за необхідність впровадження україн-
ської мови в народні школи, порушивши у 1880 р. відпо-
відне клопотання перед урядом [11, с. 203], то М. Неплюєв
чинив затятий опір цим ініціативам.
В контексті доброчинності Микола Іванович Неплюєв
забезпечив моральне і матеріальне сприяння становлен-
ню Глухівського вчительського інституту (до споруджен-
ня власного приміщення заклад працював у резиденціях
М. Неплюєва та Н. Терещенка) і разом із цим здійснював
контроль за «благонадійністю» його діяльності. Тож вчи-
тельський інститут створювався як елемент русифікатор-
ської політики, що підтверджує висловлювання його сла-
ветного випускника О. П. Довженка: «Заборонено було у
нашому середовищі розмовляти українською мовою. З
нас готували учителів – обрусителів краю» [12]. Однак на
межі ХІХ–ХХ ст. в інституті формувалися кола однодумців,
учасники яких розповсюджували антиклерикальні, рево-
люційні та українофільські настрої. В різний час до не-
легального інститутського українського гуртка належали
О. Довженко, С. Васильченко, П. Христенко, А. Фурс [13].
Співпрацюючи із київською та чернігівською «Просвіта-
ми», із земляком-істориком Д. Дорошенком, гуртківці по-
ширювали україномовну літературу, влаштовували в селах
українські театри і хори, вимагали запровадження украї-
нознавчих дисциплін до змісту навчання в інституті та в
народних школах, проведення Українського селянського
з’їзду для вирішення нагальних проблем села [14, с. 12].
Політика зросійщення українського населення зага-
лом негативно впливала на освітній процес. Узагальнен-
ня джерел і літератури дозволяє констатувати низький
рівень розвитку освіти в Чернігівській губернії внаслі-
док бездіяльності земства, де ініціативи поміркованих
прогресистів (М. Терещенко, Ф. Уманець, П. Дорошен-
ко) пригнічувалася самодержавцями [15, с. 591]. Так, на-
приклад, у кінці ХІХ ст. Глухівський повіт був єдиним, де
кількість церковно-парафіяльних шкіл (із платним ха-
рактером навчання, забороною підручників К. Ушинсько-
го, культивуванням вірнопідданських настроїв) значно
перевищувала земські, що було винятковим явищем в
Україні [16, с. 39]. Все це призводило до «освітнього і ре-
лігійного абсентеїзму» – небажання селян відвідувати
школи і церкви, що слугували засобом захисту паную-
чого режиму і здійснення деукраїнізації краю. Зокрема,
К. Ушинський, родинне гніздо якого знаходилося у Глу-
хівському повіті (с. Богданка, х. Дорошенковий), ствер-
джуючи, що «російськомовна школа для українського
хлопчика – це справжнісіньке пекло, це гірше, ніж ні-
чого» [17, с. 235], неодноразово порушував клопотання
перед попечителем Київського навчального округу про
дозвіл викладання у своєму маєтку української мовою.
Отже, русифікаторська політика царату передбачала
знищення культурного різноманіття на території своєї ім-
перії. Шовіністичний уряд зусібіч намагався гомогенізува-
ти українців та сформувати їх лояльність до московської
влади. Цим планам відверто ставали на заваді тогочасні
інтелектуали, митці, громадські діячі, які усвідомлюва-
ли себе українцями. Вони доводили окремішність україн-
ського народу, торували шлях до побудови своєї держави.
Міцна воля та розум цих нескорених особистостей лякали
московитів, які задля викорінення націоналістичних на-
строїв удавалися до політичних переслідувань.
Серед згаданих в цій статті активістів українофіль-
ського руху репресій зі сторони керівництва Російської
імперії зазнали наступні діячі: В. Білозерський, П. Ку-
ліш, О. Маркович – арештовані та покарані засланням;
С. Русова – позбавлялася волі кілька разів, була під по-
ліцейським наглядом; Б. Грінченко – знаходився в ув’яз-
ненні; М. Коцюбинський – перебував під наглядом жан-
дармів; К. Ушинський – звільнений із займаної посади,
відправлений у політичне заслання; Л. Глібов – позбав-
лений права вчителювання, перебував під поліцейським
наглядом; С. Васильченко – відрахований з інституту;
І. Шраг – переживав домашній арешт; Д. Лизогуб – за-
суджений до смертної кари через повішення. Пізніше
совєцький уряд піддав репресіям В. Вовка-Карачевсько-
го, І. Абрамова, П. Коробку.
ДЖЕРЕЛА
1. Мартиненко Д. В. Національне шкільництво на Лівобереж-
ній та Слобідській Україні (XVIII століття): монографія. Суми :
СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2013. 172 с
2. Грушевський М. Ілюстрована історія України. Нью-Йорк,
1997. 576 с.
3. А. Матюшенко. Громадська діяльність Павла Степано-
вича Коробки. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/
handle/123456789/42747/24-Matyushenko.pdf?sequence=1 (дата
звернення 03.06.2024 р.).
4. Наукова бібліотека Національного університету «Чернігів-
ський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка. Білозерський Василь Михай-
j
https://library.chnpu.edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
https://inb.dnsgb.com.ua/2020-4/08.pdf
https://esu.com.ua/article-20465
https://esu.com.ua/article-32409
https://library.chnpu.edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich
https://library.chnpu.edu.ua/bilozerskij-vasil-mihajlovich
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Emsky_akt_1876
https://inb.dnsgb.com.ua/2020-4/08.pdf
https://esu.com.ua/article-20465
https://esu.com.ua/article-20465
https://esu.com.ua/article-32409
https://esu.com.ua/article-32409
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210809 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-20T07:38:34Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Мірошниченко, Н.О. 2025-12-17T16:05:54Z 2024 Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. / Н.О. Мірошниченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 126-129. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210809 94(477)351.858«186» У статті здійснено огляд діяльності інтелектуальної еліти Чернігівської губернії у другій половині XIX ст. на шляху до формування української державності; також досліджуються дії уряду Російської імперії, спрямовані на приборкання націоналістичних рухів. Активісти-українофіли чинили опір зросійщенню українців, відкриваючи україномовні школи, видаючи україномовну літературу, відстоюючи інтереси українського населення імперії в органах місцевого самоврядування. У зазначений період на Чернігівщині імперську політику завзято втілював Микола Іванович Неплюєв. Він цілком виправдовував репутацію крайнього консерватора, збагачуючись шляхом поборів із селян, чинячи опір розвитку української школи, придушуючи прояв демократичних політичних ідей в земствах, що були під його впливом. The article provides an overview of the activities of the intellectual elite of Chernihiv huberniia in the second half of the nineteenth century on the way to the formation of Ukrainian statehood, also examines the actions of the Russian government aimed at curbing nationalist movements. Ukrainophile activists resisted the Russification of Ukrainians by opening Ukrainian-language schools, publishing Ukrainian-language literature, and defending the interests of the Ukrainian population in local government. During this period, Mykola Ivanovych Nepliuiev was a zealous implementer of imperial policy in the Chernihiv lands. He fully justified his reputation as an extreme conservative, enriching himself by extorting peasants, resisting the development of the Ukrainian school, and suppressing the manifestation of democratic political ideas in the zemstvo that were under his influence. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. Imperial opposition to the Ukrainophile movement in the Chernihiv huberniia in the second half of the XIX century Article published earlier |
| spellingShingle | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. Мірошниченко, Н.О. Нова історія |
| title | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. |
| title_alt | Imperial opposition to the Ukrainophile movement in the Chernihiv huberniia in the second half of the XIX century |
| title_full | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. |
| title_fullStr | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. |
| title_full_unstemmed | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. |
| title_short | Імперська протидія українофільському руху в Чернігівській губернії у другій половині XIX ст. |
| title_sort | імперська протидія українофільському руху в чернігівській губернії у другій половині xix ст. |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210809 |
| work_keys_str_mv | AT mírošničenkono ímpersʹkaprotidíâukraínofílʹsʹkomuruhuvčernígívsʹkíigubernííudrugíipoloviníxixst AT mírošničenkono imperialoppositiontotheukrainophilemovementinthechernihivhuberniiainthesecondhalfofthexixcentury |