Зображення обкладинки

Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)

У статті зроблена спроба реконструювати процес підготовки, проведення і підведення підсумків сенаторського огляду Малоросійської губернії (1799–1800) наскільки це дозволяє наявний стан джерельної бази. Детально проаналізовано інструкцію сенаторам-ревізорам (1799) і пропозиції, які вони залишили Мало...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Сіверщина в історії України
Дата:2024
Автор: Галь, Б.О.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2024
Теми:
Нова історія
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210812
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800) / Б.О. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 108-118. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859471456955531264
author Галь, Б.О.
author_facet Галь, Б.О.
citation_txt Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800) / Б.О. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 108-118. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сіверщина в історії України
description У статті зроблена спроба реконструювати процес підготовки, проведення і підведення підсумків сенаторського огляду Малоросійської губернії (1799–1800) наскільки це дозволяє наявний стан джерельної бази. Детально проаналізовано інструкцію сенаторам-ревізорам (1799) і пропозиції, які вони залишили Малоросійському губернському правлінню по закінченні огляду (1800), хронологію огляду, зміни у кадровому складі сенаторів-ревізорів, маршрут огляду. Історію огляду Малоросійської губернії вписано в ширший контекст загальноімперського огляду 1799–1800 рр. До наукового обігу вперше введено пропозиції сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва губернському правлінню і лист сенаторів до генерал-прокурора П. Х. Обольянінова зі списком чиновників губернії, рекомендованих до відзначення нагородами, визначено інформаційний потенціал цих матеріалів. The article makes an attempt to reconstruct the process of preparing, conducting and summing up the results of the senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800), as far as the source base allows. For the first and last time, in a short period of time, ten groups of senators traveled to all 40 provinces of the empire (in particular, Little Russian), got acquainted with the organization of office work and the state of document flow of the capital and local civil authorities, collected and supplemented with their own impressions statistical information on the development of cities, condition of the peasantry, and compiled, according to a single form specified in the instructions, brief reports to the emperor and lengthy ones to the Governing Senate, and also left proposals to the provincial boards of each province examined. To date, the study of the senatorial inspection of 1799-1800, was strongly influenced by the works of Ivan Blinov and Alexander Nolde (1911-1913) and went rather by expanding the legislative context. To overcome a certain historiographical inertia, the article proposes a kind of «view from below», namely the introduction into scientific circulation and analysis of materials from audits of individual provinces, as well as Senate and Imperial consideration and response to senatorial reports («mole logic»). The article analyzes in detail the instructions to the senatorinspectors (1799) and the proposals that they left to the Little Russian provincial government at the end of the inspection (1800), the chronology of the inspection, changes in the personnel of the senator-inspectors, and the inspection route are restored. The history of the inspection of the Little Russian province is included in the broader context of the overall imperial inspection of 1799-1800. For the first time, proposals from senators Ivan Kushelev and Ivan Alekseev to the provincial government and a letter from senators to Prosecutor General Pyotr Obolyaninov with a list of provincial officials recommended for awards were introduced into scientific circulation, and the information potential of these materials was determined.
first_indexed 2026-03-12T15:42:50Z
format Article
fulltext Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 108 109 В наступні дні, з 28 листопада до 1 грудня 1799 р., до переліку предметів огляду було включено стан землероб- ства (з вимогою вжити необхідних заходів для його по- кращення), стан казенних лісів і забезпечення населення деревиною, оброчні статті. Тобто, в остаточному вигляді вимоги імператора зводились до ревізії результатів ад- міністративно-територіальної та судової реформ попе- редніх років, вивчення соціально-економічних реалій і зібрання пропозицій місцевих посадовців. 1 грудня 1799 р. було височайше затверджено доповідь Урядуючого Сенату, якою: - роз’яснено термінологію і завдання указу від 6 жовт- ня 1799 р.; - розділено усі 40 губерній імперії на 8 частин, кожну з яких мали оглядати двоє сенаторів; - затверджено кандидатури сенаторів-ревізорів (з чотир- ма сенаторами для огляду закладів двох столиць, усього 20); - виділено кошти на проведення огляду: прогонні, кан- целярські, кур’єрські та ін. [12, с. 904–905]. Окремо було затверджено інструкцію для сенаторів-ре- візорів – «Высочайше утвержденные пункты, служащие в наставление и руководство господам сенаторам, избран- ным для объезда и осмотра губерний» [12, с. 905–909]. Щодо правосуддя (п. 1) сенатори мали за результатами огляду відповісти на п’ять наступних питань: - чи немає безпідставно затягнутих невирішених справ; - чи всюди виконуються іменні і сенатські указі, і якщо ні, то з якої причини; - чи всюди відкриті всі передбачені управлінські закла- ди, і якщо ні, то з якої причини; - чи всі заклади забезпечені чиновницьким і канцеляр- ським персоналом і чи дотримуються порядку діловодства; - чи витримуються терміни засідань і чи вирішуються справи від засідання до засідання. Щодо внутрішньої поліції (п. 2) сенатори мали відпо- вісти на наступні питання: - чи розділена губернія на повіти відповідно до штатів 1796 р., чи відомі точне число душ у кожному повіті, кор- дони його і які селища до нього належать; - чи відомо губернському правлінню число міських жи- телів, кількість і стан фабрик і промислів, і чи здійсню- ються заходи щодо їх поліпшення, які наявні міські дохо- ди, чи доцільно і законно вони використовуються; - чи відомі губернському начальству ціни на продукти харчування і, особливо, першої необхідності, які заходи здійснюються для зниження цін і забезпечення населення; - чи у всіх містах заведені поліції відповідно до штатів, і чи вони функціонують; - чи всюди є очікувані спокій, безпека і порядок, за- лежні від поліції. Щодо поборів (п. 3) сенатори мали з’ясувати: - які по губернії здійснюються збори, чи на законних підставах, чи немає при цьому надужить; - чи в передбачений термін поступають у казну доходи і чи вчасно розсилаються за асигнаціями, пересвідчив- шись у зберіганні поточних сум; - причини і заходи щодо стягування накопичених ка- зенних недоїмок. Щодо землеробства (п. 4) сенатори мали з’ясувати, чи мають казенні селяни достатню кількість землі по числу робочих рук і у визначеній пропорції, і якщо ні, то запро- понувати Сенату для розгляду спосіб розв’язати цю про- блему, так само з’ясувати кількість землі під казенними селищами, аби вирівнювати цей показник з врахуванням родючості ґрунтів; що ж до поміщицьких селян, то зби- раючи відомості від повітових і губернських предводи- телів, передавати зауваження Сенату. Питання про казенні ліси (п. 5) вважалося вповні роз- критим в іменному указі від 6 жовтня (визначити вплив обмежень щодо користування казенними лісами на до- бробут поселян) і пояснень не потребувало. Додатковими пунктами (ймовірно, запропонованими імператором вже в день затвердження інструкції, тобто 1 грудня) від сенаторів вимагалося збирати відомості про оброчні статті (д.п. 1), про справи, капітали і стан закладів приказів громадської опіки (д.п. 2), про дво- рянські опіки і сирітські суди (д.п. 3), про спільні по- треби, недоліки і користі (д.п. 4). Крім присутственних місць у губернських містах, сена- торам дозволялось оглядати ще й такі у повітових по до- розі, а за потреби ‒ і вбік від дороги, а ще установи, підві- домчі колегіям, канцеляріям і банкам (контори, митниці, експедиції), повідомляючи губернському начальству і Се- нату про результати огляду (д.п. 5). Виявивши безлад або зловживання з боку присут- ственних місць або окремих чиновників, сенатори мали на місці виправляти ситуацію (про способи виправлен- ня в інструкції не йшлося!), а про винних повідомляти губернському правлінню для належного стягнення. При цьому у суперечки між приватними особами сенатори не мали втручатись, оскільки надсилались «не яко Судии, но как Инспекторы» (д.п. 6). По завершенні огляду кожної губернії сенатори мали про важливе доносити імператору, а подробиці – Сена- ту, втім, у невідкладних випадках донесення мали роби- тись і під час огляду губернії (д.п. 7). Якщо сенатори помічали щось варте уваги з точки зору державних інтересів, але не означене в інструкції, то мали оглянути й це, керуючись присягою, достоїнством зван- ня і правилами честі (д.п. 8). 13 грудня 1799 р. Сенатом був оприлюднений іменний указ від 6 жовтня 1799 р. з доповненням, що включало поділ губерній на частини, список сенаторів для огляду і наступну настанову: «послать по всем губернским прав- лениям и прочим присутственным местам указы, предпи- сав гг. гражданским губернаторам, чтобы как по губерн- скому правлению, так и по всем прочим присутственным местам к приезду гг. сенаторов изготовлены были нужные отчеты и ведомости и чтобы как сами гг. губернаторы, так и другие чины и места, в губернии состоящие, испол- УДК 94 (477.15) «18» Б. О. Галь СЕНАТОРСЬКА РЕВІЗІЯ МАЛОРОСІЙСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ (1799–1800) У статті зроблена спроба реконструювати процес підготовки, проведення і підведення підсумків сенаторського огляду Малоросій- ської губернії (1799–1800) наскільки це дозволяє наявний стан дже- рельної бази. Детально проаналізовано інструкцію сенаторам-ре- візорам (1799) і пропозиції, які вони залишили Малоросійському губернському правлінню по закінченні огляду (1800), хронологію ог- ляду, зміни у кадровому складі сенаторів-ревізорів, маршрут огляду. Історію огляду Малоросійської губернії вписано в ширший контекст загальноімперського огляду 1799–1800 рр. До наукового обігу вперше введено пропозиції сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва губерн- ському правлінню і лист сенаторів до генерал-прокурора П. Х Оболья- нінова зі списком чиновників губернії, рекомендованих до відзначен- ня нагородами, визначено інформаційний потенціал цих матеріалів. Ключові слова: ревізія, сенатор, рапорт, губернське правлін- ня, пропозиції. Сенаторська ревізія 1799–1800 рр. є унікальним яви- щем в історії спроб російських імператорів налагодити дієвий контроль над механізмом функціонування ім- перії. Вперше і востаннє протягом вдивовижу коротко- го терміну (близько 10 місяців) десять груп сенаторів об’їхали усі 40 губерній імперії (зокрема, й Малоросій- ську), ознайомились з організацією діловодства і ста- ном документообігу центральних (столичних) і місце- вих цивільних органів управління, зібрали і доповнили власними враженнями статистичні відомості про роз- виток міст (зокрема, міських промислів), рівень добро- буту селянства (забезпечення землею і лісом), і склали за єдиним формуляром, обумовленим інструкцією, ко- роткі звіти імператору і розлогі – Урядуючому Сенату, а також залишили пропозиції губернським правлінням кожної оглянутої губернії. Увагу до ревізії 1799–1800 рр. привернула дискусія фа- хівців з історії права та адміністративної історії О. Д. Гра- довського і С. О. Корфа щодо падіння / збереження значен- ня Урядуючого Сенату за правління Павла I [6; 9]. Зокрема, С. О. Корф проаналізував інструкцію сенаторам-ревізо- рам (1799), доводячи зв’язок рішення про проведення ре- візії з загальною спрямованістю курсу Павла I на збере- ження наглядової влади Сенату [9, с. 96]. Першість спеціального дослідження інституту сена- торських ревізій і, зокрема, ревізії 1799–1800 рр. нале- жить історикам-правникам І. О. Блінову і О. Е. Нольде [1; 11]. Останній сформулював ряд оціночних положень, що й досі визначають уявлення про організацію, перебіг і наслідки ревізії 1799–1800 рр.: власне, використання по- няття «ревізія» замість поширеного у документах «об’їз- ду» чи «огляду»; хронологічні рамки – 1799–1800 рр.; обмежене фінансування та нечисленний склад учасни- ків ревізії; невизначеність прав сенаторів щодо ревізо- ваних установ; формальний характер рапортів сенато- рів, які не вповні відповідали інструкції; переважання в рапортах ревізорів позитивних відгуків, аби уникну- ти наслідків запального характеру Павла I; поверховий, а отже, «безрезультатний» характер ревізії, який не на- дав матеріал «для будь-якої загальної реформи чи ре- організації будь-яких частин управління» [11]. Заданий текстами І. О. Блінова та О. Е. Нольде канон описання й інтерпретації сенаторської ревізії 1799–1800 рр. тяжів над дослідниками більш ніж сто років, – певною ори- гінальністю виділяються хіба що дослідження, присвячені ревізіям окремих губерній чи узагальненню окремих да- них по комплексу сенаторських звітів (кількість невирі- шених справ, обсяги недоїмок) [4; 15; 10; 19; 8]. Ю. В. Тот спробував поставити під сумнів усталені «величини» іс- торіографічної традиції, втім, більшість ревізіоністських висновків цієї праці не вповні переконливі [17]. Видаєть- ся, переглянути чи утвердити історіографічну традицію здатний не стільки запропонований «погляд згори», даль- ше розширення законодавчого тла ревізії, скільки «по- гляд знизу», а саме введення до наукового обігу і аналіз матеріалів ревізій окремих губерній, а також сенатсько- го і імператорського розгляду і реагування на сенатор- ські звіти («логіка крота»). Сенаторська ревізія 1799–1800 рр. проходила у три ета- пи, хронологічні межі яких дещо перетинались: підготов- ка (з 6 жовтня по 13 грудня 1799 р.), власне огляд (орієн- товно після 1 грудня 1799 р. і, ймовірно, до 3 листопада 1800 р.), підведення підсумків огляду (з березня і, як мі- німум, до листопада 1800 р.). Питання про термін завер- шення ревізії (огляду) залишається відкритим до введення до наукового обігу усіх матеріалів обговорення в Сенаті звітів сенаторів-ревізорів і листування з цього приводу з губернськими правліннями. Підготовка до проведення ревізії розпочалася 6 жовт- ня 1799 р., коли імператор доручив Сенату: - провести огляд місцевого апарату управління («объезд и осмотр по всей империи нашей всего принадлежащего до гражданской части»), який на майбутнє мав відбуватись раз на три роки, - обрати для цього сенаторів з санкт-петербурзьких і московських департаментів; - скласти для них інструкцію, якою призначити для ог- ляду наступні три предмети: хід судових справ, внутрішня поліція, хабарництво і незаконні побори [12, с. 900–801]. 28 листопада 1799 р. імператор уточнив, що «освиде- тельствованию» підлягають також столичні колегії, кан- целярії, банки, контори і митниці, і наказав обрати для цього додаткових сенаторів. РОЗДІЛ ІІІ. НОВА ІСТОРІЯ Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 110 111 але з іншого, журнали засідань за останні числа лютого – першу половину березня були відсутні, а інші, вочевидь, були заведені в останній момент і без підписів засідате- лів, за що членів магістрату пропонувалось оштрафува- ти на користь приказу громадської опіки (п. 1). Щодо невирішених справ по Малоросійському гене- ральному суду, то по першому (карному) департамен- ту сенатори-ревізори пропонували суддям з усього їх числа (455) сконцентрувати зусилля на вирішенні важ- ливіших справ, до яких було віднесено справи, за яки- ми утримувались (близько 100) або втекли (близько 30) в’язні, а також справи про посадові злочини (20), «оставя до совершеннаго окончания оных все другия», а крім того, припинити практику затягування розгляду справ через повернення їх на дріб’язкове дорозслідування в ниж- ні інстанції. По другому (цивільному) департаменту се- натори-ревізори пропонували не включати в число не- вирішених справ такі, де або залишалось лише довести зміст рішення апеляційної установи до сторін, або по- зивачі втратили інтерес до ініційованої раніше справи, передавши такі справи до архіву і зменшивши загальне число невирішених справ до 637 (п. 2). Указів Урядуючого Сенату без належного виконання було знайдено у губернському правлінні 17, в казенній палаті – 10, втім, число, вочевидь, було невелике, а за- пропоновані причини невиконання поважними (п. 3). У зв’язку з виявленням загальної недоїмки в розмірі 173.643 крб. 36½ коп. і, зокрема, недоїмки з кріпосних селян у розмірі 35.409 крб. 99 коп., «каковой при точ- ном и неупустительном наблюдении существующих на сей случай законов и при расторопном с стороны нижних земских судов исполнении предписаний Губернскаго Прав- ления со всембы быть недолженствовало», ревізори, з од- ного боку, відмітили зусилля цивільного губернатора, губернського правління і казенної палати в її стягуван- ні, а з іншого, ‒ звернули увагу губернського правління на повіти Козелецький, Кременчуцький, Полтавський, Глухівський, Новгород-Сіверський і Мглинський, реко- мендувавши нижнім земським судам і городничим ак- тивніше спонукати місцеве населення до вчасної спла- ти, «отрешая нерадивых от должностей им вверенных, и предовая строгому осуждению в неисполнении оных» (п. 4). Щодо запиту губернського правління, казенної палати і обох департаментів Малоросійського генерального суду про збільшення числа канцеляристів і коштів на канце- лярські видатки сенатори-ревізори пропонували закла- дам спільно розглянути це питання і зробити подання до Урядуючого Сенату (п. 5). Окремо ревізори вказали Малоросійському губерн- ському правлінню на кричущий недогляд з утримання лубенської штатної військової команди. Згідно з рапор- том лубенського городничого майора Ф. Ф. Пінкорнел- лі, поданнями від 23 червня і 25 серпня 1799 р. він пові- домляв губернське правління, але на лютий 1800 р. так і не отримав амунічних речей за першу половину 1799 р. і провіанту за грудень 1799 р. для військової команди. Від- повідно, сенатори наказували губернському правлінню не- відкладно надати належне утримання і відзвітувати (п. 6). В останньому пункті пропозицій сенатори знову про- понували губернському правлінню вийти з поданням до Сенату щодо призначення секретарям і канцелярським служителям при маршалах дворянства класів коронної служби задля залучення «людей хороших и способных» до організації діловодства (п. 7). Звертає увагу відсутність у пропозиціях згадок про зем- леустрій і лісництво, при тому, що в рапортах по Смолен- ській і Новоросійській губерніям ця тема відображена [2, с. 36; 11, с. 773–774]. Втім, це може пояснюватись різни- цею форматів рапортів і пропозицій. Ще одна показова лакуна у пропозиціях – це притяг- нення до відповідальності конкретних посадовців, вин- них у зловживаннях чи недбалості по службі. Під час ог- ляду Новоросійської губернії ті самі сенатори-ревізори І. І. Кушелєв і І. А. Алексєєв звернули увагу, що на службі перебувають притягнуті до суду чиновники; у Смоленській губернії вони ж віддали під суд увесь склад губернського магістрату і гжатського ісправника, а чиновникам присут- ственних місць, які накопичили велике число невирішених справ, звеліли залишатись на наступне трьохліття і влас- ним коштом завершувати розбір справ [2, с. 39–40, 42; 11, с. 762, 764]. Без широкого залучення до аналізу листуван- ня сенаторів-ревізорів і усіх причетних до ревізії важко зрозуміти, чому І. І. Кушелєв і І. А. Алексєєв під час огля- ду Малоросійської губернії повели себе інакше (знову ж, можливо це відображене у рапорті, але не у пропозиціях). Частковим поясненням таких результатів сенаторської ревізії, більш ніж поблажливих до ревізованих, може слу- гувати той факт, що їй передувала ревізія малоросійсько- го воєнного генерал-губернатора, київського воєнного губернатора, управляючого в обох губерніях цивільною частиною О. А. Беклешова, який навесні і на початку літа 1799 р. об’їхав міста в південній частині губернії – Золо- тоношу, Кременчук, Лубни, Переяслав, Пирятин, Полтаву, Прилуки, Хорол (тобто його маршрут частково співпадав з маршрутом сенаторів-ревізорів), прискоривши робо- ту закладів і здійснивши заміни кадрів [3; 5; 16, с. 108]. В окремих рапортах від 13 квітня 1800 р., копії яких відклались в особистих паперах радника Малоросійського губернського правління І. А. Войцеховича, сенатори від- мічали кращих чиновників і прохали про нагороди для них (потім з цього приводу Сенат мав зноситися з Героль- дією і представляти імператору про нагородження) [7, арк. 51–54 зв.]. Так, рекомендований у поданні сенаторів до заохочення радник I-го департаменту Малоросійсько- го генерального суду колезький радник О.К. Лобисевич 21 травня 1800 р. отримав чин дійсного статського рад- ника. Натомість малоросійського цивільного губернатора М. П. Миклашевського лише через місяць після завершен- ня сенаторської ревізії замість рекомендованого підви- щення в чині було усунуто з посади, і вже 31 травня 1800 р. няли все предписания, какие от гг. сенаторов по сему слу- чаю даваны будут» [12, с. 801–802]. Малоросійську губернію було віднесено до II-ї частини, разом з губерніями Смоленською, Орловською, Курською, Слобідсько-Українською і Новоросійською (чи порядок переліку був випадковий, чи, навпаки, визначав порядок огляду – невідомо). В подальшому половину цих губерній (Слобідсько-Українську, Курську, Орловську) оглянули се- натори-ревізори V-ї частини А. І. Голохвастов і К. О. Ба- гратіон, натомість І. І. Кушелєв і І. А. Алексєєв продовжили розпочату тими ревізію Подільської губернії. Чому відбу- лися ці зміни у складі частин, достеменно невідомо. Ви- сувалося припущення, що це пов’язано з персональними змінами у складі ревізуючих команд, втім, це стосується хіба що V-ї частини, адже склад сенаторів-ревізорів II-ї частини не змінювався після 14 грудня 1799 р., а рішен- ня про перерозподіл губерній між II-ю і V-ю частинами було прийняте 24 червня 1800 р. [11, с. 758]. Для огляду губерній II-ї частини з санкт-петербурзьких департаментів Сенату спершу було запропоновано канди- датури дійсного таємного радника І. А. Безбородька і та- ємного радника І. А. Алексєєва. Втім, ще до затвердження кандидатур І. А. Безбородька було замінено на таємного радника І.І. Кушелєва, – ймовірно, через родинні обста- вини, прийняття спадку від покійного брата О. А. Без- бородька і заявлені плани піти зі служби. На короткий час (11–14 грудня 1799 р.) до складу сенаторів-ревізо- рів II-ї частини було введено дійсного таємного радника В. В. Енгельгардта замість І. А. Алексєєва, призначеного президентом Мануфактур-колегії (9 грудня 1799 р.), – це й знайшло відображення у списку сенаторів-ревізорів від 13 грудня 1799 р. [12, с. 801]. Втім, коли конфлікт (а радше, непорозуміння) Павла I з попереднім очільником колегії О. О. Саблуковим було розв’язано, І. А. Алексєєв повернув- ся до складу сенаторів-ревізорів II-ї частини. З усіх цих сенаторів з тонкощами функціонування сис- теми місцевого управління найкраще був обізнаний та- ємний радник і сенатор Іван Олексійович Алексєєв (1750– 1816), який за декілька років до призначення сенатором обіймав посади поручника правителя (1793–1796) і ци- вільного губернатора (1797) Санкт-Петербурзької губер- нії. Він же особисто обрав для виконання секретарських обов’язків губернського секретаря Анісімова, як повідом- ляв генерал-прокурору О. А. Беклешову обер-прокурор 2-го департаменту Кононов [14, арк. 21]. Крім того, се- наторів супроводжував один кур’єр з канцелярії Сенату, призначення якого за дорученням загального зібрання покладалося на генерал-прокурора. Четверо сенаторів-ревізорів, призначених для огля- ду столичних закладів, мали починати одразу по затвер- дженні сенатської доповіді від 1 грудня 1799 р. Натомість для інших шістнадцяти сенаторів на прохання Сенату початок ревізії було відкладено через те, що начальни- ки губерній і предводителі дворянства перебували у по- вітах для проведення рекрутського набору. Отже, перші сенатори-ревізори виїхали зі столиць на огляд губерній 22 грудня 1799 р., а 19 січня 1800 р. сенатори С. О. Не- плюєв і П. І. Фонвізін прибули у Воронеж і розпочали ог- ляд губернії, – це найбільш рання зафіксована у докумен- тах дата початку огляду. Тривалість і терміни проведення ревізії Малоросійської губернії можемо визначити лише приблизно. Так, у берез- ні Сенат розглядав рапорт І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва про результати огляду Смоленської губернії, а 13 квітня 1800 р. сенатори-ревізори вже склали у Кременчуці рапор- ти і пропозиції до Малоросійського губернського прав- ління. Тобто, тривалість була дещо більшою ніж 2-3 тижні, за які в середньому сенатори встигали оглянути губернію, але, знову ж, не маємо точних даних щодо тривалості усіх інших оглядів, та й тривалість огляду І. І. Кушелєвим та І. А. Алексєєвим Смоленської і Новоросійської губерній для коректного порівняння достеменно невідома. Щодо маршруту руху сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва територією Малоросійської губернії, то у пропозиції губернському правлінню від 13 квітня 1800 р. вони згадують, що особисто оглянули присутственні міс- ця губернського Чернігова і повітових Ніжина, Прилук, Пирятина, Лубен, Хорола і Кременчука. Прикінцеві пропозиції сенаторів-ревізорів Малоро- сійському губернському правлінню, датовані 13 квітня 1800 р., складаються з семи пунктів, присвячених стану діловодства і загальній кількості невирішених справ по губернським і повітовим присутственним місцям (п. 1), невирішеним справам по обом департаментам Малоро- сійського генерального суду (п. 2), невиконаним указам Урядуючого Сенату (п. 3), недоїмкам казни (п. 4), проханню губернських установ про збільшення числа канцелярис- тів (п. 5), випадку невиплати жалування лубенській штат- ній військовій команді (п. 6), проханню малоросійських маршалів розглянути питання про зарахування на корон- ну службу помічників (секретарів) (п. 7) [18, арк. 221–229]. Діловодство і форми заведених реєстрів, журналів і протоколів ревізори при персональному огляді при- сутственних місць знайшли у встановленому поряд- ку. Кількість невирішених справ виявилась завеликою у Малоросійському генеральному суді, Чернігівському, Полтавському, Прилуцькому, Сосницькому, Глухівсько- му, Стародубському і Кременчуцькому повітових судах, Чернігівському і Золотоніському нижніх земських судах, Кременчуцькому магістраті, яким пропонувалось зроби- ти суворе підтвердження про якнайскоріше їх вирішення. Натомість Роменському і Лубенському повітовим судам, Зіньківському, Хорольському, Пирятинському, Прилуць- кому, Ніжинському, Конотопському, Новгород-Сівер- ському і Стародубському нижнім земським судам, Зінь- ківському, Переяславському, Гадяцькому, Козелецькому, Сосницькому і Конотопському магістратам було переда- но похвалу за відсутність невирішених справ і колодни- ків в утриманні. Окремо було згадано Хорольський магі- страт, в якому, з одного боку, було вирішено усі справи, Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 112 113 ровствах и других подобных преступлениях, по которым есть колодники в содержании, и до 30ти в упуске колодни- ков; а прочия все несравненно меньшей важности, между коими более ста шестидесяти совершенно уже мелочных, как то: в обиде на чести, в порицании на письме вредны- ми, ругательными и укорительными словами, в частной между мещанами и другими простолюдинами драке, по- боях, ссоре и ругательствах, в похищении малой суммы денег, в отнятии нескольких возов или коп сена, в усиле- ной ловле рыбы, в порубке леса и в других / соседственных мелочных обидах и прочее; Того ради надлежит предъяв- ленному департаменту прежде всего обратить сугубой и безпрестанной труд свой на решение вышесказанных важнейших дел и купно тех, что в упущении колодников, оставя до совершеннаго окончания оных все другия: ибо с окончанием первых соединено разрешение участи мно- гих колодников, обременяющих содержанием своим са- мое правительство и наводящих опасность их побега- ми; а скорое решение над упустившими колодников тем нужнее, что строгое их за то на основании законов на- казание послужить может примером для устрашения и научения других лучшей в хранении порученнаго осто- рожности; При том и дела сего рода на разсмотрение и решение свое истребуют большаго времени, поелику са- мой случай знаменует вину преступников, а ясной за- кон определяющий точную меру заслуженнаго ими на- казания предуготовляет уже и приговор судебнаго места. II. Дела следственныя в преступлении должностей при- надлежит к числу вышеупоминаемых важных. По чему и об оных первых департамент Генеральнаго Суда одина- кое с теми иметь должен попечение. Но из них усматри- ваем мы поступивших в Генеральной Суд из бывших уго- ловных палат Новороссийской / и Новгородско-Северской 20ть дел таких, кои начались от давняго времяни, и в чис- ле коих есть одно от 783го, два от 788го, а достальныя по порядку от 791го по 797й Год; ныне же показываются не- решенными: «за отправлением прочих дел, по которым содержались колодники и за другими времяни нетерпя- щими, в том числе по секрету производимыми». Таковое долговремянное запущение дел уважения достойных, и таковая генеральная об них очистка обязуют нас возбу- дить лучшее с стороны сего департамента к оным вни- мание с тем, что поелику мы невидим и неможем себе представить никакой благовидной причины к дальней- шему отлагательству дел и без того уже весьма замедлен- ных; то оной департамент благоволил бы неукоснитель- но приступить к их разсмотрению и решению. Чрез что без сомнения может открыться, что некоторые из сих дел или смертию обвиняемых, или воспоследовавшими меж- ду тем милостивыми манифестами, или же другими от те- чения времяни зависящими обстоятельствами получили уже свое окончание; а сим образом по малой мере гене- ральной Суд в состоянии будет уменшить несколькими большое число нерешеных своих дел без всякаго труда. III. Из ведомости онаго департамента и из ведомостей же некоторых поветовых судов видели мы, / что депар- тамент в немалом числе обращает следственныя дела и даже колодников в поветы для дополнения следствий на месте. Признавая сие средство для успеха дела весьма за- медлительным и щитая за лучшей и кратчайшей способ приобретать нужныя дополнения посредством перепис- ки; разсудили мы оному департаменту сказать на при- мечание, что в одних только необходимых случаях, где бы много людей отвлекать было должно от мест своих и упражнений, таковое возвращение дел из вышних мест в нижния позволительно и нужно; во всяком же другом предъосудительно; а особливо где обстоятельства дела к обвинению или оправданию подсудимаго уже доста- точны и где дополнение не заключает в себе кроме ме- лочных и ненужных подробностей, чего найприлежней- ше надлежит уклоняться. По второму департаменту: I. Из ведомостей нам по- данных от онаго департамента видим мы нерешеных дел: Аппеляционных поступивших из уничтоженных Граж- данских Палат и средних присудственных мест бывших Черниговской, Новгородскосеверской, Киевской и Екате- ринославской Губерний, а потом и в самой Генеральной Суд взнесенных 637, которые одни и надлежит полагать делами действительно нерешенными. О прочих же в тех / ведомостях показанных мнение наше есть следующее: II. Поелику называемые неоконченными Аппеля- ционные 912 дел суть дела действительно уже прежни- ми Гражданскими Палатами и средними присудствен- ными местами решенныя, а осталось только объявить их тяжущимся сторонам и выслушать от оных удовольствие или неудовольствие, дабы потом в первом случае пред- писать кому следует о исполнении по решению, а в слу- чае последнем решенные в Палатах отправить на раз- смотрение Правительствующаго Сената; решеныя же в средних местах принять в разсмотрение свое; то в раз- суждении что дела оные остаются поныне неокончан- ными за неявкою и неотзывом сторон, надлежит Гене- ральному Суду без отлагательства учинить тяжущимся на основании законов и на срок ими установленной к вы- слушанию состоявшихся решений вызов чрез публика- ции, и по том как со являющимися в положенное время, так и с просрочившими оное поступать по тем же самым законам; Чем многочисленное сие количество дел при- ведено быть может к скорому окончанию. III. Дела начавшияся в вышеупоминаемых же уничто- женных присудственных местах по частным односторон- ним прозбам, но там еще неокончанные, которых числом 107, и по коим ни отзывов, ни хождения с стороны проси- телей до ныне небыло, / Чем доказывается ясно, что они частныя дела тогда только интересовали просителей, ког- да они приносили свои жалобы, а после может быть ре- шением самых дел, по поводу коих те жалобы произво- дилися, или посредством поданных вновь прошений, или же примирением между собою давно достигнули своего удовлетворения, имеет Генеральный суд отдать в Архив призначено нового губернатора барона І. В. Френздорфа. У травні рапорт сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва за результатами огляду Малоросійської губернії був за- слуханий в Урядуючому Сенаті, але його зміст, як і зміст обговорень, зносин з присутсвенними місцями, розгля- дів їх можливих скарг, рішень Сенату з цього приводу чи перенесення питання на санкцію імператора – на сьо- годні невідомі. По закінченні ревізії 1799–1800 рр. одних сенаторів було відправлено у відставку, а інших винагороджено, ‒ зокрема, сенаторів-ревізорів Малоросійської губернії І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва було відзначено командор- ськими хрестами Св. Іоанна Єрусалимського (20.11.1800). А за три роки по ревізії уряд повернувся до клопотання малоросійських маршалів дворянства і позитивно вирі- шив питання «о считании в действительной гражданской службе определенных к Маршалам для производства дел Се- кретарей или письмоводителей» [13, с. 569–570]. Наведені нижче документи друкується вперше. При публікації збережено усі лексичні і стилістичні особли- вості оригінального тексту. ДОДАТКИ № 1. [Пропозиції сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва Малоросійському губернському правлінню від 13 квітня 1800 р.] № 109 Получено 23го Апреля 1800. Года От Тайных Советников, Сенаторов и кавалеров Кушеле- ва и Алексеева Предложение. Малороссийскому Губернскому Правлению. Кончив высочайше возложенный на нас осмотр Ма- лороссийской Губернии, за долг признали мы предло- жить оному Правлению для исполнения его собствен- наго и для сообщения и предписания к таковому ж всем местам и членам здешней Губернии, до кого что принад- лежит, следующее: 1е. При персональном свидетельстве нашем во всех Губернских Присудственных местах, також в поветовых Черниговских, Нежинских, Прилуцких, Пирятинских, Лубенских, Хорольских и Кременчугских нашли мы по- рядок дело-производства и форму заведенных реестров, журналов и протоколов согласными с законами и уста- новленными правилами; Почему с удовольствием отда- вая оному справедливость, рекомендуем и впредь сохра- нять сей порядок неупустительно, Но что принадлежит до количества нерешеных дел как в обоих департамен- тах Генеральнаго суда, так / и в поветовых: Черниговском, Полтавском, Прилуцком, Сосницком, Глуховском, Старо- дубском и Кременчугском, да в нижних земских: Черни- говском и Золотоношском и в магистрате Кременчугском; то к сожалению видим оное весма велико. И хотя в депар- таментах Генеральнаго Суда довольно знатное число ре- шенных дел со времяни открытия их доныне, неоставляет на усердие и прилежание Господ Судей и их сочленов ни- малого сомнения; но мы ревнуя о пользе службы немо- жем оставить без пристойнаго им напоминания, дабы усугубили они крайнее и неусыпное попечение к приве- дению помянутых дел в возможную умеренность. Пове- товым же и другим выше означенным судам имеет гу- бернское правление о скорейшем решении умножившихся в них дел учинить строжайшее подтверждение; как на- против засвидетельствовать справедливую похвалу ни- жеследующим присудственным местам за то, что у них ни дел в нерешении, ни колодников в содержании нет; а имянно; поветовым судам: Роменскому и Лубенскому, из которых в последнем хотя есть два дела нерешенных, но оные вступили весма недавно, а до того решено им с учреждения своего около пяти сот; Нижним Земским: Зеньковскому, Хорольскому, Пирятинскому, Прилуцкому, Нежинскому, / Конотопскому, Новгородскосеверскому и Стародубскому; Городовым Магистратам: Зеньковскому, Переяславскому, Гадячскому, Козелецкому, Сосницкому и Конотопскому. Магистрат же Хорольской по приведе- нию им всех дел своих ко окончанию хотя заслуживал бы равномерную похвалу; но как во время производимаго нами свидетельства нашли мы, что у него за несколько последних чисел Февраля и за первую половину Марта месяца небыло совсем журналов, да многие и из тех, ко- торые по видимому пред приходом только нашим изго- товлены, оказались без подписи присудствующих; Из чего можно заключить, что Судьи не только не всегда, но редко бывают в собрании, а из оного и то легко станется, что имеющия до магистрата нужду находя оной заперт, должны отлагать надобности свои до другаго времяни и следственно терпеть проволочку; то рекомендуем Гу- бернскому Правлению оштрафовать его за сию неисправ- ность чувствительною денежною пенею в пользу прика- за общественнаго призрения, подтвердив найкрепчайше, чтобы он впредь от подобных поступков остерегался под опасением строжайшаго наказания. За тем имеет Губерн- ское Правление вопервых строго предписать и настоять взыскательно, чтобы все поветовыя присудственныя ме- ста здешней губернии по требованиям одними от других разных / сведений и людей к безостановочному оконча- нию дел нужных; чинили самоскорейшее исполнение; во вторых, тем посторонним присудственным местам, от коих на отношения онаго Правления долговременно не получено нужных уведомлений, причиняющих в де- лах остановку повторительно сообщить, дабы благово- лили они требования сего Правления немедленно испо- лнить, чего прилежнейше домагаться. 2е. Обращаясь к делам Генеральнаго Суда за нужное на- ходим, приметить по первому департаменту I. Понеже из числа 455ти нерешеных его дел находится около ста толь- ко важнейших, то есть в смертных убивствах, в умерв- щлении матерьми не законно порождаемых младенцов, в зажигательствах, укрывательстве беглых рекрут, в во- Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 114 115 тельныя сведения и делается в казенной Палате разсмот- рение – 40, 905 руб – 76 коп; и того 63, 798 руб – 20 ¾ коп; То за выключением сих к сложению подлежащих и по не- обходимым причинам остановившихся взысканий, ос- тается действительной на отчет Губернскаго Начальства недоимки 173,643 руб – 36 ½ коп. И хотя из объяснений нам поданных от Господина Гражданскаго губернатора и Казенной палаты видим мы крайния их и губернска- го правления усилия к взысканию сей недоимки употре- бляемые; но поелику за всем тем количество ея доволь- но велико, а особливо что на крестьянах владельческих – состоит оной 35,409 руб – 99 коп, каковой при точном и неупустительном наблюдении существующих на сей случай законов и при расторопном с стороны нижних земских судов исполнении предписаний Губернска- го Правления со всембы быть недолженствовало; таго ради поставили мы непременною для себя должностию приметить об оном Губернскому Правлению, а особливо нащот поветов: Козелецкаго, Кременчугскаго, Полтав- скаго, Глуховскаго, Новгородсеверскаго, Стародубска- го и Мглинскаго, где недоимки всякаго рода находятся в великом количестве, предлагая оному Правлению не- только подтверждении свои тамошним Нижним / зем- ским Судам и Городничим, но и самую строгость умно- жить, отрешая нерадивых от должностей им вверенных, и предовая строгому осуждению в неисполнении оных. В разсужденииже личных казенных взысканий и недоп- лат по откупам и другим обязательствам, которие глав- нейший щот недоимок составляют, – но кои неесть уже недоимка установленных поборов, а сущей долг казен- ной, надлежит поступить наипаче строго и скоро изтре- бованием от них наличных денег, или продажею име- ний им принадлежащих. 5е. Губернское Правление, Казенная Палата и оба де- партамента генеральнаго Суда в представлениях своих изъяснили нам, что все они для успешнаго исправления дел в великом количестве бываемых имеют крайний не- достаток в Канцелярских служителях и в сумме на канце- лярския расходы положенной. И хотя мы видим подлин- но, что здешняя Губерния вразсуждении необыкновенной ея обширности и многолюдства имеет дел несравненно более, нежели в других Губерниях, что настоящия спосо- бы к производству оных не достаточны, и что для благоу- спешности нужно их умножить; но поелику частныя сии представления не заключают в себе полнаго соображе- ния об оном предмете, ни меры прямой и необходимой надобности потребной каждому месту прибавки людей и денег; нам же в кратко-времянное / здесь пребывание вникнуть во все обстоятельства сего случая нет никакой удобности; – то поручаем мы Губернскому Правлению обще с Казенною палатою и обеими департаментами Ге- неральнаго суда учинив обо всем оном подробное и ак- куратное разсмотрение, – представить положение свое Правительствующему Сенату, с полным и ясным показа- нием необходимых причин к тому побудивших и с точным назначением потребной на удовлетворение того суммы. 6е. Из рапорта лубенскаго Городничаго Пин-Корнел- ли усмотрели мы, что тамошняя штатная воинская ко- манда прошлаго 797го Года за первую половину годовых амуничных вещей и 799го Года за декабрь месяц провиан- та по ныне не получала; И что от него сделаны о том Гу- бернскому Правлению представлении прошлаго 799го Года Июня от 23го и Августа от 25го числа. Удивляясь сему особливому случаю, возлагаем на Губернское Правление помянутой команде следующее ей удовольствие откуда надлежит немедленно доставить, и о последующем нас неукоснительно уведомить. 7е. В проезд наш чрез разныя сей Губернии поветы име- ли мы представления от маршалов, что они обязаны бу- дучи многими на них от Правительства возложениями, как то збором рекрут, наблюдением за сельскими Мага- зейнами и прочее, неимеют никакого положения в раз- суждении / людей для писмяннаго производства необ- ходимо нужных. Хотяже содержание оных может быть удовлетворяемо собственным их Маршалов или дворян- ским коштом. Но поелику принимаемые ими служители нещитаются в Службе и неимеют никакой линии к повы- шению чинами, то никто из людей хороших и способных в таковом положении оставаться не соглашается; Поче- му просят, чтобы для пользы самой службы учреждены при них были по одному Секретарю офицерскаго чина и по одномуже нижнему Канцелярскому Служителю хотя без жалованья казеннаго, но с помещением в класс ко- ронной службы. Мы уважая представляемые нам при- чины, предлагаем Губернскому Правлению осведомясь о расположении по сему предмету и всех прочих оной Гу- бернии Маршалов и учинив общее соображение, пред- ставить обстоятельство сие на разрешение Правитель- ствующаго Сената. Сенатор Кушелев Сенатор Алексеев № 44. Апреля 13. дня 1800 Года Кременчуг. (Центральний державний історичний архів України у м. Києві. Ф. 1336. «Малороссийское губернское правление». Оп. 1. Спр. 161. «Предложения гражданского губернато- ра и тайных советников, сенаторов и кавалеров Кушелева и Алексеева. 1 января 1800 – ноябрь 1800». Арк. 221–229.). № 2. [Лист сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва до гене- рал-прокурора П. Х. Обольянінова від 13 квітня 1800 р.] Копия Милостивый государь Петр Хрисанфиевич! Каковое отправили мы на нынешней почте всепо- дданнейшее Его императорскому величеству донесе- ние об осмотре Малороссийской губернии, оное в ко- с тем, что когда кто из жалобщиков будет у него являть- ся и просить о решении его дела, в то время брать одно только оное и чинить разсмотрение на основании зако- нов; Прочия же по крайней мере небудут напрасно умно- жать число нерешеных дел. IV. Из прошений частных вступивших в прежния при- судственныя места – 37ми и прямо в оной департамент 150ти усматриваем мы, что они по большой части заклю- чают в себе жалобы на разныя нижния присутственныя места в чинимой ими проволочке, или в необъявлении решений своих и недаче апелляции, или же в присужде- нии ведаться формальным судом по делам гвалтовным. А как все сии случаи принадлежат прямо до разсмотрения Губернскаго правления, которое по высочайшим учреж- дениям управляя Губернию имянем Императорскаго Ве- личества, имеет должность наблюдать в местах ему подчи- ненных за точным исполнением / законов и за порядком ими установленным; Генеральный же суд как по упоми- наемому высочайшему в губерниях учреждению, так и по самому Статуту имеет должность ревизовать дела в Ниж- них присудственных местах уже решенныя и к нему по аппелляции только доходящия, илиже в случае позыва судей на очевистую реч, где по праву Статута возбране- на апелляция; того ради предлагается 2му департаменту Генеральнаго суда вышеизъясненныя частныя прошения без малейшаго замедления разсмотреть, и те из них, ко- торые на вышесказанном основании принадлежат до Гу- бернскаго Правления, передать в оное, а сему поступить в том по силе своей должности. По другим же, ежели за тем останутся еще зависящия от разрешения Генеральна- го суда, учинить оное без всякаго отлагательства недожи- даясь хождения, ни очереди, поелику таковыя прошения есть бумаги текущия и скораго отправления требующия. V. Числит у себя 2й департамент Генеральнаго Суда не- решенных дел по частным прошениям из архивы оттис- канных 44, которые остаются за нехождением просителей без всякаго разсмотрения. А поелику оные дела непосту- пили в помянутый департамент из уничтоженных присуд- ственных мест / яко нерешенные; Напротивже находилися они в Архиве в виде решеных; то по односторонним тре- бованиям забирать их оттуда кажется неследовало, но до- вольно было предварительно выносить из Архива справки в каком состоянии и по каким причинам они туда посту- пили, чрез кои бы могло открыться, что те дела давно уже решены и исполнены, и к возобновлению их совсем пре- сечена дорога. По чему ныне нужно Генеральному суду забратыя из архива дела немедленно просмотреть, и ко- торыя в показанном виде найдутся, возвратить паки в Ар- хив и тем щот нерешенных своих дел уменшить. VI. Еще щитает оной департамент нерешеными у себя делами 46ть прошений, вступивших к нему от дворян Ма- лороссийской губернии о снабдении их свидетельствами на имении для займа из Государственнаго вспомагатель- наго банка денег, и самже в ведомости своей изъясняется, что невыданы оные свидетельства по непоказанию про- сителей в присланной при указе из правительствующаго Сената прошлаго 799го Года Июня 13го о заимщиках роспи- си: Следственно таковые свидетельства и впредь выданы быть немогут, яко совсем для просителей уже не нужные, которые потому и хождения об них / более не имеют. В разсуждении чего департамент и сии прошения отложив в архив, или роздав просителям обратно. Избежит напрас- наго умножения щота нерешеных своих дел. – распоря- див и очистив таким образом дела 2й департамент напо- лняющия, ласкаемся мы, что он при умножении трудов своих и рачения, в лучшем состоянии найдется извлечь себя в непродолжительном времяни из того великаго ко- личества оных, которое им в поданных нам ведомостях показано, к собственной похвале своей и чести. 3е. По поводу указов Правительствующаго Сената ре- шительным исполнением еще неоконченных, которых по реестрам нам доставленным находится в Губернском Правлении 17ть, а в Казенной палате 10ть, и по коим про- изводство чинится неупустительное, остается нам только рекомендовать сим местам, чтобы они неослабное стара- ние свое продолжали как к скорейшему, так и совершен- но сообразному с содержанием тех указов исполнению. 4е. Входя в подробное разсмотрение состоящей по здешней Губернии казенной недоимки, находим мы, что всей оной по нынешней 1800й Год оставалося не во взыскании 249,712 руб – 36 ¾ коп; но в то число по ведо- мости за Генварь месяц от Казенной Палаты нами по- лученной поступило в Казну 11649ть руб – 79 ½ коп; да из ведомостей же / Оной Палаты усмотрено, что неко- торым поветовым казначействам велено в число не- доимки зачесть поступивших уже в Казну 621 руб., ко- торые из щета только изключены не были: следственно за выключением обеих оных сумм остается по февраль месяц нынешняго Года в действительной недоимке 237, 441 руб – 57 ¼ коп; но как и в оном числе находится пред- назначенных к изключению, о которых в разныя вре- мяна представлено от Казенной палаты на разсмотре- ние Правительствующаго Сената и Государственнаго Казначея 5488 руб – 27 ¼ коп; Еще числится на состоящих в почталионской должности козаках, мещанах и казен- ных крестьянах указная подать, которая на основании Сенатскаго указа или изключена, или из почтовой сум- мы взнесено быть долженствует 6858 руб – 2 ¾ коп; и на находящихся в разных Губерниях частных людях и на перешедших в Новороссийскую и другия Губернии пе- реселенцах, о взыскании коих и о причислении по там- ошним губерниям сообщено в Губернския Правления и Казенныя Палаты – 7121 руб – 6 ¼ коп; да на таковых же отлучных, но неизвестно где пребывающих о сыске коих производится повсеместная публикация 3425 руб – 8 ½ коп. А наконец остановшихся платежем податей крестьян- ских наложенных на купцов и мещан поступивших в сии звания из старообрядцов, за отзывом их, что они не пользуясь выгодами / крестьянскими, платить таковаго отнюдь не обязаны, о чем отыскиваются теперь обстоя- Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 116 117 Генеральнаго Суда 1го департамента Коллежский Совет- ник Афанасий Лобысевич Орденов неимеет, а в нынешнем чине 774го Года. В разсуждении множества дел по сей об- ширной губернии оказывает от лобысе- вич отличное усердие и труды, присуд- ствуя ежедневно с 6 ½ до двух и даже до 3. часов пополудни, а посля обеда с 5ти до 7ми часов и позже, неоставляя продолжать сего бдения ни на святках, ни на сырной, ни на первой и последней неделях великого поста. Посредством таковых усилий с от- крытия Генерального суда по февраль ме- сяц нынешняго года в течении двух год и пяти месяцов решето дел 1012, кроме 2212. определений состоявшихся тогдаже по де- лам тяжебным. / 2го департамента Коллежский Советник Яков Омелянович. Орденов неимеет, а в нынешнем чине с прошлаго 799го Года При совершенном усердии к службе имеет для отправления должности сво- ей особливые способности, коими отлич- но содействует успеху дел 2й департамент Генеральнаго суда во множестве обреме- няющих. Депутаты Генераль- наго Суда: Коллежские Ассесоры: По 1му департаменту Михайло Романович Юрий Савицкий. Орденов неимеют, а в нынешных чинах первой 786го Года ноября  8го второй 793. Декабря 31го. Кончив с похвалою прежний срок свое- го в Генеральном суде заседания, по осо- бливым достоинствам и способностям избраны они о на текущее ныне трехле- тие. Во все время сие с открытия генераль- наго суда они есть неутомимыя сотрудники вышепоказанному сего департамента Со- ветнику Лобысевичу. По 2му департаменту: Иван Лотышев. Орденов неимеет, а в нынешнем чине 793го Года декабря 31го. Одобряется по тем же причинам, по каким выше Сего одобрен онаго департамента Советник Омелянович. / Ассесор казенной Палаты: Титулярный Советник Василий Трипольский. Орденов неимеет, а в нынешнем чине 794го Года. Управляя с крайним рачением вверенною ему Експедицию, посылан был многократно с успехом и пользою для освидетельство- вания казенных строений и казначейств, также и по другим интересным поручени- ям. Сверх того неусыпными его трудами многия тяжебныя дела о завладении по- мещиками Казенных Землях и крестьянах достигли своего в пользу казны окончания. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. II. Спр. 15244–15333. «Бумаги действительного статского советника и кавалера Ивана Андреевича Войцеховича». Арк. 51–53 зв). ДЖЕРЕЛА 1. Блинов И. А. Исторические материалы, извлеченные из Се- натского архива: Сенаторские ревизии. Журнал Министерства юс- тиции. 1913. № 2. С. 257–302. 2. Бочкарев В. Н. Сенаторские ревизии в России при Павле I. Известия Тверского государственного педагогического института. 1926. Вып. 1. С. 64–81; Вып. 2. С. 31–49. 3. «Вояж по Малой России г. генерала от инфантерии Беклешо- ва». Киевская старина. 1890. Т. ХХVIII. Март. С. 458–463. 4. Галь Б. О. Джерела до історії сенаторських ревізій лівобереж- них губерній кінця ХVIII – початку ХIХ ст. Історіографічні та джере- лознавчі проблеми історії України. Теорія. Методика. Практика: [міжвуз. зб. наук. праць] / ред. кол.: А. Г. Болебрух (відп. ред..) [та ін.]. Д. : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2009. Об’єднаний випуск 2009– 2010 рр. С. 276–283. 5. Галь Б. О. Комплектація кадрів городничих Малоросійської губернії. Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. К. – Глу- хів: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, 2013. Вип. 6. С. 308–316. 6. Градовский А. Д. Высшая администрация России XVIII сто- летия и генерал-прокуроры. Собрание сочинений: в 9 т. Санкт-Пе- тербург, 1899. Т. 1. С. 37–297. 7. Інститут рукопису Національної бібліотеки України іме- ні В. І. Вернадського, ф. II, спр. 15244–15333, 307 арк. 8. Ковальчук А. В. Состояние местного государственного ап- парата по материалам сенаторских ревизий 1799–1800 гг. Связь веков: Исследования по источниковедению истории России до 1917 года. Памяти профессора А. А. Преображенского: сборник статей / РАН, Ин- ститут российской истории; отв. ред. А. В. Семенова. М. : РОС- СПЭН, 2007. С. 318–343. 9. Корф С. А. Административная юстиция в России. Книга пер- вая. Очерк исторического развития власти надзора и администра- тивной юстиции в России. СПб., 1910. VII, 528 с. 10. Марасанова В. М. Сенаторские ревизии в Верхнем Пово- лжье: поиски эффективного механизма контроля местного управ- ления. Научные ведомости. Серия: История. Политология. 2018. Т. 45, № 2. С. 308–317. 11. Нольде А. Э. Правительствующий Сенат в царствование Павла I. Ревизия 1799 г. История Правительствующего Сената за две- сти лет, 1711–1911: В 5 т. Санкт-Петербург, 1911. Т. 2. С. 754–779. 12. Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года (далі ПСЗ РИ). СПб., 1830. Т. ХХV. 1798–1799. 933 с. 13. ПСЗ РИ. СПб., 1830. Т. ХХVII. 1802–1803. 1122+31 с. 14. Российский государственный исторический архив, ф. 1374, оп. 3, д. 2431, 164 л. 15. Семенова Н. Л. Сенаторская ревизия Оренбургской губер- нии 1800 г. Клио. 2015. № 5 (101). С. 71–76. 16. Сторожевский Н. К. Полтава в 1799 г. (Из архива Город- ской Полиции). Полтавский адрес-календарь на 1887 г. Полтава, 1886. С. 107–121. 17. Тот Ю. В. К вопросу об организации общероссийского осмотра губерний. Вестник Санкт-Петербургского университета. История. 2021. Т. 66. Вып. 1. С. 56–78. 18. Центральний державний історичний архів України у м. Ки- єві, ф. 1336, оп. 1, спр. 161, 725 арк. 19. Шевчук А. Сенаторська ревізія 1799–1800 рр. у Правобе- режній Україні. Наукові записки ВДПУ імені Михайла Коцюбинського. Се- рія: Історія. 2023. Вип. 44. С. 9–16. Hal B. O. Senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800) The article makes an attempt to reconstruct the process of preparing, conducting and summing up the results of the senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800), as far as the source base allows. For the first and last time, in a short period of time, ten groups of senators traveled to all 40 provinces of the empire (in particular, Little Russian), got acquainted with the organization of office work and the state of document flow of the capital and local civil authorities, collected and supplemented with their own impressions statistical information on the development of cities, condition of the peasantry, and compiled, according to a single form specified in the instructions, brief reports to the emperor and lengthy ones to the Governing Senate, and also left proposals to the provincial boards of each province examined. To date, the study of the senatorial inspection of 1799-1800, was strongly influenced by the works of Ivan Blinov and Alexander Nolde (1911-1913) and went rather by expanding the legislative context. To overcome a certain historiographical inertia, the article proposes a kind of «view from below», namely the introduction into scientific circulation and analysis of materials from audits of individual provinces, as well as Senate and Imperial consideration and response to senatorial reports («mole logic»). The article analyzes in detail the instructions to the senator- inspectors (1799) and the proposals that they left to the Little Russian provincial government at the end of the inspection (1800), the chronology of the inspection, changes in the personnel of the senator-inspectors, and the inspection route are restored. The history of the inspection of the Little Russian province is included in the broader context of the overall imperial inspection of 1799-1800. For the first time, proposals from senators Ivan Kushelev and Ivan Alekseev to the provincial government and a letter from senators to Prosecutor General Pyotr Obolyaninov with a list of provincial officials recommended for awards were introduced into scientific circulation, and the information potential of these materials was determined. Key words: inspection, senator, report, provincial government, proposals. REFERENCES 1. Blinov, I. A. (1913). Istoricheskiye materialy, izvlechenn·yye iz Senatskogo arkhiva: Senatorskiye revizii. [Historical materials extracted from the Senate Archives: Senatorial Revisions]. Zhurnal Ministerstva yustitsii. – Journal of the Ministry of Justice, 2, pp. 257-302. [in Russian]. 2. Bochkarev, V. N. (1926). Senatorskiye revizii v Rossii pri Pavle I. [Senatorial audits in Russia under Paul]. Izvestiya Tverskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo instituta. – Proceedings of the Tver State Pedagogical Institute, 1, pp. 64-81. [in Russian]. 3. «Voyazh po Maloy Rossii g. generala ot infanterii Bekleshova». № 3. [Список чиновників Малоросійської губернії, відзначених сенаторами І. І. Кушелєвим і І. А. Алексєєвим, від 13 квітня 1800 р.] Копия Список чинам Малороссийской Губернии представ- ляемым во всемилостивейшее Вашого Императорскаго Ве- личества воззрение за отличности по службе ими оказанныя. Гражданский Губернатор действительный Статский Советник Михайло Миклашевский. Имеет ордены: Святыя Анны 1го класса Святаго Георгия 4го класса Святаго Владимира 3го класса 1е. Как по собственному ведомству сего гу- бернатора, так и по Губернскому Правле- нию неосталось ниодной бумаги, котораябы небыла исполнена или отписана, несмотря на великое оных множество по простран- ству здешней Губернии. 2е. все части от осо- беннаго наблюдения Гражданскаго Губер- натора зависящия находятся в наилучшем состоянии. 3е попечением его и неослаб- ным смотрением за полициея отыскано и отослано в разныя времена в Киев воен- ных дезертиров 445 и бродяг неимеющих писмянных видов к отдаче в рекруты 197, да неспособных к службе в Херсон на казен- ныя работы 153. 4е. по делу о фальшивых Ассигнациях преступников Козакова и Че- кмарева, оказал он Губернатор особливую расторопность в отыскании участвующих сему злодеянию людей,  / самых ассигна- ций и инструментов которыми они деланы нетолько в Малороссийской Губернии, но и в других соседственных. Вице Губернатор Статский Советник Андрей Руновский имеет ордены: Святыя Анны 2го класса Святаго Владимира 4го класса Отличным усердием, прилежанием и спо- собностями содержит обширную здешней губернии казенную часть вообще в весма хорошем состоянии, а особенно отличным радением его о пользе казеннаго интере- са, последней откуп питейной в казенных Селениях продажи отдан вместо прежних 42,374 рублей, за 93,469руб: следствен- но ежегодное приращение последовало по 51090руб. Советники: Губернскаго Правления: Статский Советник Иван Войцехович. Орденов неимеет, а в нынешнем чине прошлаго 799го Года 1е. Его неусыпному попечению наиболее присвояется отличная исправность в око- нчании всех дел, какия только с открытия сей обширной, а потому и многолюдной Губернии по ныне в губернское правле- ние вступили. 2е. Сверх обыкновеннаго те- чения оных разрешено более тысячи дел, / вступивших из четырех почти прежде бывших в Малороссии наместнических правлений, в окончании коих, без упуще- ния внов вступаемых дел, присоставле- нии новой сей губернии понес он труды необыкновенныя. 3е. Архив прежних дел вошедших из вышеупоминаемых уничто- женных наместничеств и бывшей мало- российской Коллегии им Войцеховичем собран и приведен в порядок. Казенной Палаты Коллежский Советник Лев Гулевич орденов не имеет, а в нынешнем чине 793го Года Сенят- бря 2го Неупоминая о прежней долговремен- ной службе, с учреждения внов Малорос- сийской Губернии по препоручению Ка- зенной палаты разделил он казенныя и козачьи селения на волости, в коих со- стоит до 550,000 душ мужска пола, и под личным своим присмотром открыл в них 225. волостных Правлений, учредил в оных надлежащий для течения дел порядок, и представил полезныя примечания казен- ной Палате к приращению доходов с об- рочных Статей / и питейнаго откупа, поспе- шествуя тем последовавшему возвышению оных. Сверх того, кроме благоуспешнаго управления порученною ему Експедициею, все на него Палатою возлагаемое усердно исправляет, и есть наилучший для вице Гу- бернатора помощник. пии при сем Вашему Превосходительству доставить честь имеем, купно с списком о чинах нами рекомен- дованных. По поводу Сего последняго, в надежде на особливую вашу к нам благосклонность, предприни- маем обезпокоить ваше Превосходительство следую- щими объяснениями: 1е Хотя здешний Гражданский Губернатор Миклашевский имеет орден Святыя Анны перваго класса и еще прежния Георгиевский и Влади- мирской; но поелику он действительным Статским Со- ветником давно; то служба Его повышением чина на- граждена быть может тем пристойнее, что здесь один из Генеральых Судей Господин Сулима находится уже в чине Тайнаго Советника; 2е Вице Губернатор Руновский чин имеет Статскаго Советника и орден Святыя Анны втораго Класса; но неимеет пристойнаго по званию его содержания, и по сей единой причине видит себя принужденным искать увольнение от Службы. Ежели будет к нему по представлению нашему Высочайшая Милость, то былабы она купно и Величайшая, когдабы вместо всяких Агрементов сделана была сему достой- ному и способному человеку прибавка жалованья хотя по тысяче рублей на год, без которой он поистине бу- дучи не только занят, но и замучен должностию никак содержать / себя неможет. Опасаясь нанесть безпокойство Всемилостивейше- му Государю обширностию Списка рекомендованных нами, берем смелость приложить здесь особой о несколь- ких Секретарях, которых департаментныя начальники чрезвычайно одобряют. Мы предаем жребий их собствен- ному вашему соизволению, угодно ли вам будет доложить об них Государю Императору, или предложить Сенату о повышении их чинами. В прочем с совершенным почтением и преданностию имеем честь навсегда пребыть Вашего Превосходительства Милостивого Государя Покорными Слугами Апреля 13 дня На подлинном тако: 1800 Года. Иван Кушелев Иван Алексеев Список рекомендуемых к повышению чинов Секретарям Малороссийской Губернии Казенной Палаты Коллежской Секретарь Данило Святоблис [?]-Коробка Губернские Секретари Егор Адамович Григорий Богуславский Генеральнаго Суда 2го департамента Коллежский Ассесор Василий Оболонский (Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Ф. II. Спр. 15244–15333. «Бумаги действительного статского советника и кавалера Ивана Андреевича Войцеховича». Арк. 54–54 зв.). Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805 118 119 нення вищезазначених негараздів Кисельов пропонував збільшити населення краю шляхом переселення туди ще 25 тис. козаків чоловічої статі із сім’ями з двох україн- ських губерній – Чернігівської й Полтавської, як це вже робилося у 1808–1811 рр. [8, с. 165–166]. Результатом відрядження Кисельова стала найвище затверджена (тобто така, яка набирала силу законодав- чого акту) доповідь міністра внутрішніх справ В. Ко- чубея від 19 квітня 1820 р. «Про примноження Чорно- морського війська переселенням на землі, які цьому війську належать, 25000 Малоросійських козаків», в якій міністр обґрунтував необхідність нової хвилі переселен- ня. У своїй доповіді міністр відзначав нестачу землі в козаків на батьківщині, брак населення на колонізова- ній території й необхідність досягнення «мети міцного забезпечення кордонів своїми силами цього військо- вого поселення, без якого необхідно утримувати регу- лярне військо з немалими витратами» [10, арк. 2–3 зв.]. Нововиданим указом пропонувалося переселити упро- довж 3-х років з двох українських губерній 25 тис. осіб козаків чоловічої статі, а саме переселення здійснити згідно правил переселення від 17 березня 1808 р., які врегульовували першу організовану хвилю міграції українських козаків на Кубань [8, с. 167]. Чиновниками не було озвучено й іще одну важливу причину, яка спонукала владу до організації переселень, а мешканців – до згоди на такі переселення. Це – регулярні голодування населення, рідше в результаті несприятли- вих природних умов, а найчастіше – від малоземелля се- лян і козаків, яке не давало можливості ефективно вести господарство. На подолання голоду витрачалися немалі фінанси, що не могло не непокоїти владу. Перші значні неврожаї в ХІХ ст. припали на 1819–1821 рр., потім вони повторювалися в 1823–1824 і в 1829–1833 рр. Неврожаї 20-х рр. торкнулися не лише нечорноземних губерній, де нестача хліба була звичним явищем, а й декількох чорноземних губерній, зокрема Чернігівської, Катери- нославської й Таврійської. Історик П. Шафранов писав: «Найпершою губернією, яка потребувала екстрених за- ходів допомоги, була губернія Чернігівська. Губернія ця і в звичайний час не могла похвалитися хлібним достат- ком: у північній нечорноземній і малородючій її части- ні зібраного врожаю на харчування населення переваж- но не вистачало. Промислові заробітки селян теж були мізерними. Не кращим було становище селян і в чорно- земних повітах. Чернігівська губернія вже тоді стражда- ла від перенаселення й малоземелля; з давніх часів ми отримуємо відомості про переселення чернігівських се- лян і козаків то на Кавказ, то в Бесарабію, то в Азовське козаче військо. Кожен значний недорід хліба неминуче викликав продовольчі труднощі для населення губернії. Неврожай, який повторювався декілька років підряд, ро- бив становище чернігівського селянства критичним» [12, c. 87–88]. Вихід з кризового становища влада вбачала в продовольчій допомозі населенню через казенні хлібні тей [8, с. 165–166]. Історик Ф. Щербина наводить свої дані щодо кількості українських переселенців – 41534 осо- би обох статей (22206 чоловіків і 19328 жінок) [3, с. 53]. Проте переселення 1808–1811 рр. остаточно не вирі- шило проблему браку населення в Чорномор’ї. За твер- дженням дослідника Кавказької війни В. Потто, станом на 1820 р. чоловіче населення цього регіону становило близько 36 тис. осіб. Історик зазначав: «І ось це тридця- тишеститисячне населення зобов’язане було тримати на службі одинадцять кінних і десять піших полків кількі- стю шістнадцять тисяч стройових козаків. Очевидно, що населення виставити їх не могло й полки були постій- но недоукомплектовані» [9, с. 502]. За даними історика І. Бентковського, у 1821 р. у всіх поселеннях Чорномор’я налічувалося 64143 особи обох статей, з них 37090 чоло- віків і 27053 жінок. Із цієї кількості Чорноморське військо виставляло на службу 11707 осіб, тобто 31,5% чоловічого населення. На 100 чоловіків у регіоні припадало 73 жін- ки [2, с. 96]. Такою була демографічна ситуація на Кубані напередодні нової хвилі переселення. Причини другої масової хвилі переселення україн- ських козаків з Чернігівської й Полтавської губерній, яка відбулася у 1820–1825 рр., необхідно розглядати у двох аспектах – з точки зору імперської влади, яка ініці- ювала цю переселенську кампанію, і з точки зору коза- цтва, яке погодилося на неї, оскільки переселення було добровільним. Ініціатором другої масової хвилі мігра- ції українських козаків на землі Чорномор’я фактично став начальник головного штабу 2-ї (Південної) армії, штаб-квартира якого розміщувалася під Києвом, гене- рал-майор П. Кисельов, який у 1820 р. відвідав Чорно- морське військо. Він був вражений тим, як тамтешні ко- заки, маючи у своєму складі порівняно невелику кількість осіб чоловічої статі, постійно відряджали свої найкращі полки на кордон Царства Польського й Пруссії, на під- кріплення Кавказької лінії та в Дунайську армію та ще й примудрялися гідно охороняти 260-верстний кордон. Генерал зробив невтішний висновок, констатуючи по- ступове зменшення населення в регіоні й розорення ко- зачих господарств Чорноморського війська через відсут- ність у сім’ях чоловічих рук [13, с. 17–18]. За підсумками свого відрядження Кисельов склав до- повідь про стан справ у Чорноморському козацькому вій- ську й надіслав її в комітет міністрів. У своїй доповіді ге- нерал зазначив, що: 1) чорноморські землі мають значну площу, але не мають достатньо населення; 2) чорномор- ські козаки, постійно вступаючи в сутички із сусідніми гірськими народами, звикли до військового стану, але так і не облаштували нормального господарства; 3) по- при значні масиви родючих земель, хліборобство в регі- оні розвинуте слабко й командування змушене закупо- вувати провіант для війська в сусідніх губерніях; 4) якщо стан справ залишити незмінним, то через певний час ко- заки не зможуть охороняти кордон власними зусиллями й це приведе до додаткових витрат з боку уряду. Для уник- j УДК 94 (477.51)«1821–1825» О.М. Герасимчук ПЕРЕСЕЛЕННЯ КОЗАКІВ ГЛУХІВСЬКОГО ПОВІТУ НА ЗЕМЛІ ЧОРНОМОРСЬКОГО ВІЙСЬКА У 1821–1825 рр. У статті на основі архівних документів висвітлюється перебіг переселенського руху козаків Глухівського повіту Чернігівської губер- нії на Кубань під час другої хвилі міграції у 1821–1825 рр. Детально аналізуються причини й особливості переселення до нових регіонів. Ключові слова: Глухівський повіт, Кубань, козаки, міграції, пере- селенський рух, Чернігівська губернія, Чорноморське козаче військо. Важливими чинниками, які впливають не лише на демографічні параметри населення, а й на життєдіяль- ність країни в цілому є міграційні процеси. Корисним у цьому питанні може бути накопичений досвід дер- жавотворення на українських землях, особливо під час здійснення переселенської політики у минулі століття. Сьогодні вивчення практики того часу є актуальним і необхідним для вироблення збалансованої регіональ- ної політики держави. Дослідницька робота в цьому напрямку є цінним надбанням для більш поглиблено- го вивчення історії нашої країни. Міграції українців Північного Лівобережжя у пер- шій половині ХІХ ст. на Кубань вже частково досліджу- вали Є. Петренко [7], С. Сазонова [1], С. Самовтор [11], В. Шкуро [13], котрі в своїх публікаціях показали місце й роль переселенців з України в загальноросійському переселенському русі. Проте спеціальні дослідження, які б детально розкривали процес переселення україн- ців з окремих регіонів Північного Лівобережжя на Ку- бань у 1820–1825 рр., відсутні. Тому метою даної статті є дослідження динаміки переселення козаків з Глухів- ського повіту Чернігівської губернії на Кубань у 20-ті рр. ХІХ ст., визначення тенденцій у зростаннях та спадах міграцій чернігівських селян та козаків у вищезазна- чений період на тлі загальноісторичних процесів, які відбувалися в Україні та світі. Після завоювання в останній чверті XVIII ст. терито- рії Кримського ханства, перед російським царизмом по- стала проблема термінового заселення новозахоплених земель як стихійним, так і організованим способом. Ко- лонізація Північного Причорномор’я, Криму й Північно- го Кавказу супроводжувалася масовим переміщенням населення, що приводило до важливих демографічних, господарчих, соціальних і етнокультурних змін. Основ- ною колонізаційною силою на Півдні України й Північ- ному Кавказі було українське козацтво й численне се- лянство [1, с. 3–4]. Вже в 1808–1811 рр. було здійснено першу масову організовану спробу переселити на Кубань 25 тис. козацьких сімей з Чернігівської й Полтавської гу- берній. Усього за ті роки за офіційними даними до Чор- номорського козачого війська (так у ті часи називався кубанський регіон) тоді переселилося 23088 чоловіків і 18672 жінки козаків і козачок, тобто 41660 осіб обох ста- [Voyage around Little Russia by Mr. Infantry General Bekleshov]. Kiyevskaya starina. – Kyiv antiquity, 1890, 3, pp. 458-463. [in Russian]. 4. Hal, B. O. (2009). Dzherela do istorii senatorskykh revizii livoberezhnykh hubernii kintsia XVIII – pochatku XIX st. [Sources on the history of senatorial inspections of the left bank provinces of the late 18th - early 19th centuries]. (A. H .Bolebrukh, Ed.). Istoriohrafichni ta dzhereloznavchi problemy istorii Ukrainy. Teoriia. Metodyka. Praktyka. – Historiographical and source study problems of the history of Ukraine. Theory. Methodology. Practice, pp. 276-283. [in Ukrainian]. 5. Hal, B. O. (2013). Komplektatsiia kadriv horodnychykh Malorosiiskoi hubernii. [The staffing of gorodnichies of Malorussian gubernia]. Sivershchyna v istorii Ukrainy. Zbirnyk naukovykh prats. – Siverschyna in the history of Ukraine. Collection of scientific papers, 6, pp. 308-316. [in Ukrainian]. 6. Gradovskiy, A. D. (1899). Vysshaya administratsiya Rossii XVIII stoletiya i general-prokurory. [The highest administration of Russia of the 18th century and the prosecutor generals]. Sobraniye sochineniy: v 9 t. – Collected works in 9 vol. Sankt-Peterburg, (1), pp. 37-297. [in Russian]. 7. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I. Vernadskoho, f. II, spr. 15244-15333, 307 ark. 8. Koval’chuk, A. (2007). Sostoyanie mestnogo gosudarstvennogo apparata po materialam senatorskikh reviziy 1799–1800 gg. [The condition of the local state apparatus based on the materials of the senatorial audits 1799–1800]. (A. V. Semenov, Ed.). Svyaz vekov: Issledovaniya po istochnikovedeniyu istorii Rossii do 1917 goda. Pamyati professora A.A. Preobrazhenskogo:sbornik statey. – Connection of centuries: Research on sources of the unified history of Russia until 1917: In memory of Professor A. A. Preobrazhensky: collection of articlesю Moskva: ROSSPEN, pp. 318–343. [in Russian]. 9. Korf, S. A. (1910). Administrativnaya yustitsiya v Rossii. Ocherk istoricheskogo razvitiya vlasti nadzora i administrativnoy yustitsii v Rossii. [Administrative justice in Russia. Essay on the historical development of the power of supervision and administrative justice]. Sankt-Peterburg. [in Russian]. 10. Marasanova, V. (2018). Senatorskie revizii v Verkhnem Povolzhe: poiski effektivnogo mekhanizma kontrolya mestnogo upravleniya. [Senatorial inspections in the Upper Volga region: in search of the effective control over the local governments]. Nauchnye vedomosti. Ser. Istoriya. Politologiya. – Scientific bulletins. Series. Story. Political science, 2, pp. 308–317. [in Russian]. 11. Nol’de, A. E. (1911). Pravitel’stvuyushchiy Senat v tsarstvovaniye Pavla I. Reviziya 1799 g. [The Governing Senate during the reign of Paul I. Revision of 1799]. Istoriya Pravitel’stvuyushchego Senata za dvesti let, 1711-1911. – History of the Governing Senate over two hundred years. 1711-1911. Sankt-Peterburg, (2), pp. 754-779. [in Russian]. 12. Polnoye sobraniye zakonov Rossiyskoy imperii, s 1649 goda (dalі PSZ RI). [Complete collection of laws of the Russian Empire since 1649]. Sankt-Peterburg, 1830, (XXV). [in Russian]. 13. PSZ RI. Sankt-Peterburg, 1830, (XXVII). [in Russian]. 14. Rossiyskiy gosudarstvennyy istoricheskiy arkhiv, f. 1374, op. 3, d. 2431, 164 l. 15. Semenova, N. L. (2015). Senatorskaya reviziya Orenburgskoy gubernii 1800 g. [Senatorial revision of the Orenburg province in 1800]. Klio. – Clio, 5, pp. 71-76. [in Russian]. 16. Storozhevskiy, N. K. (1886). Poltava v 1799 g. (Iz arkhiva Gorodskoy Politsii). [Poltava in 1799 (From the archives of the Town Police)]. Poltavskiy adres-kalendar’ na 1887 g. – Poltava address-calendar for 1887. Poltava, pp. 107-121. [in Russian]. 17. Tot, Yu. V. (2021). K voprosu ob organizatsii obshcherossiyskogo osmotra guberniy. [On the Organization of the All-Russian Inspection of the Governorates]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta. Istoriya. – Vestnik of Saint Petersburg University. History, 66/1, pp. 56–78. [in Russian]. 18. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u m. Kyievi, f. 1336, op. 1, spr. 161, 725 ark. 19. Shevchuk, A. (2023). Senatorska reviziia 1799-1800 rr. u Pravoberezhnii Ukraini. [The Senatorial Inspection of 1799–1800 in the Right-Bank Ukraine]. Naukovi zapysky VDPU imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. Seriia: Istoriia. – Scientific notes of the Mikhail Kotsyubinsky VDPU. Series. History, (44), pp. 9-16. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 01.06.2024 р. Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210812
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2218-4805
language Ukrainian
last_indexed 2026-03-12T15:42:50Z
publishDate 2024
publisher Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
record_format dspace
spelling Галь, Б.О.
2025-12-17T16:06:10Z
2024
Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800) / Б.О. Галь // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 108-118. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
2218-4805
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210812
94 (477.15) «18»
У статті зроблена спроба реконструювати процес підготовки, проведення і підведення підсумків сенаторського огляду Малоросійської губернії (1799–1800) наскільки це дозволяє наявний стан джерельної бази. Детально проаналізовано інструкцію сенаторам-ревізорам (1799) і пропозиції, які вони залишили Малоросійському губернському правлінню по закінченні огляду (1800), хронологію огляду, зміни у кадровому складі сенаторів-ревізорів, маршрут огляду. Історію огляду Малоросійської губернії вписано в ширший контекст загальноімперського огляду 1799–1800 рр. До наукового обігу вперше введено пропозиції сенаторів І. І. Кушелєва та І. А. Алексєєва губернському правлінню і лист сенаторів до генерал-прокурора П. Х. Обольянінова зі списком чиновників губернії, рекомендованих до відзначення нагородами, визначено інформаційний потенціал цих матеріалів.
The article makes an attempt to reconstruct the process of preparing, conducting and summing up the results of the senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800), as far as the source base allows. For the first and last time, in a short period of time, ten groups of senators traveled to all 40 provinces of the empire (in particular, Little Russian), got acquainted with the organization of office work and the state of document flow of the capital and local civil authorities, collected and supplemented with their own impressions statistical information on the development of cities, condition of the peasantry, and compiled, according to a single form specified in the instructions, brief reports to the emperor and lengthy ones to the Governing Senate, and also left proposals to the provincial boards of each province examined. To date, the study of the senatorial inspection of 1799-1800, was strongly influenced by the works of Ivan Blinov and Alexander Nolde (1911-1913) and went rather by expanding the legislative context. To overcome a certain historiographical inertia, the article proposes a kind of «view from below», namely the introduction into scientific circulation and analysis of materials from audits of individual provinces, as well as Senate and Imperial consideration and response to senatorial reports («mole logic»). The article analyzes in detail the instructions to the senatorinspectors (1799) and the proposals that they left to the Little Russian provincial government at the end of the inspection (1800), the chronology of the inspection, changes in the personnel of the senator-inspectors, and the inspection route are restored. The history of the inspection of the Little Russian province is included in the broader context of the overall imperial inspection of 1799-1800. For the first time, proposals from senators Ivan Kushelev and Ivan Alekseev to the provincial government and a letter from senators to Prosecutor General Pyotr Obolyaninov with a list of provincial officials recommended for awards were introduced into scientific circulation, and the information potential of these materials was determined.
uk
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
Сіверщина в історії України
Нова історія
Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
Senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800)
Article
published earlier
spellingShingle Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
Галь, Б.О.
Нова історія
title Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
title_alt Senatorial inspection of the Little Russian province (1799-1800)
title_full Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
title_fullStr Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
title_full_unstemmed Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
title_short Сенаторська ревізія Малоросійської губернії (1799-1800)
title_sort сенаторська ревізія малоросійської губернії (1799-1800)
topic Нова історія
topic_facet Нова історія
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210812
work_keys_str_mv AT galʹbo senatorsʹkarevízíâmalorosíisʹkoíguberníí17991800
AT galʹbo senatorialinspectionofthelittlerussianprovince17991800

Схожі ресурси