Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський)
У статті наведено упорядковані біографічні дані про українського релігійного та освітнього діяча часів Гетьманщини, єпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського в 1752–1761 рр. Іраклія (Івана Івановича Комаровського). Окреслено соціальне положення єпископа, прослідковано його кар’єрне зростання в...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Datum: | 2024 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210813 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) / Т.А. Миколайко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 105-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250445797130240 |
|---|---|
| author | Миколайко, Т.А. |
| author_facet | Миколайко, Т.А. |
| citation_txt | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) / Т.А. Миколайко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 105-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті наведено упорядковані біографічні дані про українського релігійного та освітнього діяча часів Гетьманщини, єпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського в 1752–1761 рр. Іраклія (Івана Івановича Комаровського). Окреслено соціальне положення єпископа, прослідковано його кар’єрне зростання від ієрея до архімандрита та настоятеля Троїцько-Іллінського монастиря, члена Чернігівської духовної консисторії, згодом висвяченого у єпископа. Розглянуто діяльність Іраклія (Комаровського) стосовно будівництва нових храмів та реставрації чи відновлення пошкоджених пожежами на території єпархії, розширення території Троїцько-Іллінського монастиря. Наголошено, що підтримка єпископом студентів Чернігівського колегіуму та роботи навчального закладу зумовлена його викладацькою діяльністю. Акцентовано, що відродження ним друкарської справи в Чернігові стало також важливим підґрунтям для розвитку освіти на Чернігівщині.
The article provides ordered biographical data about Ukrainian religious and educational personality of the times of the Hetmanate, bishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi in 1752–1761 Iraklii (Ivan Ivanovych Komarovskyi). The social position of the bishop is outlined, his career growth from a priest to an archimandrite and abbot of the St. Trinity-Illinskyi monastery, a member of the Chernihiv consistory and later consecrated as a bishop is traced. The activity of Iraklii (Komarovskyi) in relation to the construction of new churches and the restoration or renovation of those damaged by fires in the territory of the diocese, the expansion of the territory of the St. Trinity-Illinskyi monastery is considered. It was emphasized that the bishop’s support for the students of the Chernihiv Collegium and the work of the educational institution is conditioned by his teaching activity. It is emphasized that revival by him of the printing business in Chernihiv also became an important basis for the development of education in Chernihivshchyna.
|
| first_indexed | 2026-03-21T06:04:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
104 105
УДК 271.2–722.52(477.51)«17»(092)
Т. А. Миколайко
ЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ
ТА НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
ІРАКЛІЙ (КОМАРОВСЬКИЙ)
У статті наведено упорядковані біографічні дані про українського ре-
лігійного та освітнього діяча часів Гетьманщини, єпископа Чернігівського
та Новгород-Сіверського в 1752–1761 рр. Іраклія (Івана Івановича Комаров-
ського). Окреслено соціальне положення єпископа, прослідковано його кар’єр-
не зростання від ієрея до архімандрита та настоятеля Троїцько-Іллінсько-
го монастиря, члена Чернігівської духовної консисторії, згодом висвяченого
у єпископа. Розглянуто діяльність Іраклія (Комаровського) стосовно будів-
ництва нових храмів та реставрації чи відновлення пошкоджених пожежа-
ми на території єпархії, розширення території Троїцько-Іллінського мо-
настиря. Наголошено, що підтримка єпископом студентів Чернігівського
колегіуму та роботи навчального закладу зумовлена його викладацькою ді-
яльністю. Акцентовано, що відродження ним друкарської справи в Черніго-
ві стало також важливим підґрунтям для розвитку освіти на Чернігівщині.
Ключові слова: Троїцький собор, єпископ, Троїцько-Іллінський монас-
тир, склеп, єпископ, Іраклій (Комаровський), Чернігівський колегіум, Чер-
нігівська єпархія.
Троїцький собор у м. Чернігові, що входить до ансамб-
лю визначної архітектурної пам’ятки загальнодержавно-
го значення – колишнього Троїцько-Іллінського монас-
тиря (XI−XVIII ст.), є одним з кращих зразків українського
зодчества минулого, а також усипальницею представни-
ків місцевої церковної верхівки і заможних родин міста з
XVIII−XX ст. (Милорадовичів, Кочубеїв).
Під підлогою Троїцького собору облаштовано великий
склеп, на весь розмір храму, розділений кам’яними стіна-
ми, з арками, на п’ять окремих великих камер. Архієрейська
усипальниця розташована у східній частині склепу, під ві-
втарем. Протоієрей О. Єфімов пише, що вхід до склепу у
XVIII ст. був через дерев’яний люк у підлозі, з лівого боку
собору, куди спускалися широкою дерев’яною драбиною.
Так, одним із перших архієреїв, похованих під Троїцьким
собором, був архімандрит Троїцько-Іллінського монасти-
ря, єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський – Іра-
клій Комаровський [1, с. 48−49].
Ім’я Чернігівського та Новгород-Сіверського єписко-
па Іраклія (Комаровського) згадується у дослідженнях,
присвячених історії Троїцько-Іллінського монастиря [1],
Чернігівської єпархії [2], Чернігівського колегіуму. Науко-
виця О. Травкіна згадує про Комаровського як виклада-
ча Чернігівського колегіуму та його взаємини з префек-
том навчального закладу Ієремією Гусаревським [3]. Про
настоятелів Троїцько-Іллінського монастиря опублікова-
на стаття кандидатки історичних наук І. Акименко [4]; іс-
торик О. Тригуб, досліджуючи земельні власності Бори-
соглібського монастиря, публікує документи, адресовані
Іраклію (Комаровському) [5, с. 133].
Майбутній Чернігівський та Новгород-Сіверський
єпископ Іван Іванович Комаровський (у чернецтві Іра-
клій) (1703−1765 рр.) народився в м. Чернігові у сім’ї свя-
щенника. Його дід Пахомій Комаровський (помер у 1699 р.)
був ієромонахом та намісником Чернігівського кафедраль-
ного монастиря (Борисоглібський монастир) [6]. Церков-
ний історик Філарет (Гумілевський) про Іраклія Кома-
ровського уточнює, що той із родини священника, але
дворянської [2, с. 87]. Дворянське походження Комаров-
ських підтверджується гербом, зображення якого є в «Ма-
лоросійському гербовнику», яким користувалися нащад-
ки Іраклія Комаровського [7, с. 75]. Брат єпископа Василь
Комаровський (1719 − після 1787 рр.) належав до полко-
вої старшини в званні полкового хорунжого Чернігівсько-
го полку (1749−1763 рр.), потім був бунчуковим товари-
шем (1761−1783 рр.), колезьким асесором [8, с. 407], видав
свою доньку Євдокію за Петра Семеновича Лизогуба у
1772 р. [9, c. 198−209]; за іншою версією, доньку Ірину − за
Василя Яковича Лизогуба [10]; так чи інакше, однаково −
породичався з козацьким родом Лизогубів.
Іван Комаровський закінчив Києво-Могилянську духов-
ну академію, від 1720 р. працював учителем із синтаксису,
а потім риторики в Чернігівському колегіумі. 1 листопа-
да 1730 р. І. Комаровський приймає чернецтво з ім’ям Іра-
клій, на честь мученика Іраклія, а в 1731 р. його висвячено
в ієреї [11]. У період з 1731 по 1737 рр. він служить кафе-
дральним писарем при Чернігівському архієпископі Іро-
діоні (Жураківському) [12, с. 134]. З 1732 р. Іраклій стає ігу-
меном і очолює поспіль Костянський Троїцький монастир
біля м. Почеп (Брянська обл., закрий у 1786 р.), Благовіщен-
ський у м. Сураж (Брянська обл., закритий у 1786 р.), Камʼян-
ський Свято-Успенський монастир (Брянська обл., закри-
тий у 1928 р.). Церковна кар’єра ігумена набирала обертів:
21 жовтня 1737 р. його піднесли до сану архімандрита і на
прохання ченців призначили настоятелем Троїцько-Іл-
лінського монастиря. Попередній настоятель, архімандрит
Герман (Кононович) (помер у 1737 р.), був старим і останні
три роки сліпим, тому, можливо, через стан здоров’я не міг
успішно керувати монастирем, який почав занепадати, мав
борги, скоротилася чисельність монастирської братії [11].
З 1737 до 1752 рр., перебуваючи на посаді настоятеля
Троїцько-Іллінського монастиря, первосвященника Іраклія
було обрано членом Чернігівської духовної консисторії, що
допомагало у подальшій діяльності на посаді настоятеля [4,
с. 119−120]. За його часів територію монастиря розшире-
но на захід, тому було збудовано нову огорожу з вежами,
зведено двоповерховий архієрейський будинок з теплою
церквою Стрітення Господнього [13, с. 81−86] та поверну-
то монастирю низку колишніх маєтностей.
Указом від 24 квітня 1752 р. архімандрит Троїцько-Іл-
лінського монастиря Іраклій (Комаровський) був хірото-
нисан в єпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського
8 вересня цього ж року у Петербурзі [2, с. 87], а 23 грудня
повернувся до Чернігова.
Керуючи єпархією, Іраклій (Комаровський) благослов-
ляв будівництво нових храмів, допомагав відновлювати та
підтримувати монастирі після пожеж, був меценатом Чер-
нігівського колегіуму, відновив роботу друкарні. Так, при
ньому у Єлецькому Свято-Успенському монастирі в Чер-
нігові розпочато будівництво кам’яної споруди духовної
консисторії та два кам’яні корпуси у Троїцько-Іллінському
монастирі. У Любецькому Свято-Антоніївському монасти-
Opishne, 2005. S. 85. Mal. 3: 13; Vinogrodskaia L. Ornamental’nye
motivy na ukrainskikh rel’iefnykh izraztsakh XVI–XVII vekov, Novi
doslidzhennia pam’iatok kozats’koi doby v Ukraini. Zbirka naukovykh
statei. Vyp. 16. Kyiv, 2007. S. 441. Rys. 1: 6, 7.
13. Dyv., napryklad, Kilesso S. Keramika v arkhitekture Ukrainy. Kiev,
1968. S. 9. Rys. 3; Lashchuk Yu. Ukrains’ki kakhli IX–XIX st. Uzhhorod,
1993. S. 37. Rys. 23; Radyshevskyi R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa v
sarmats’ko-roksolans’komu vymiri vysokoho baroko. Kyiv, 2006. S. 46,
192, 361; Stepovyk D. Ukrains’ka hraviura baroko. Kyiv, 2012. S. 107;
Kovalevs’ka O. Het’man: Shliakhy. Il. 151. Dyv. takozh posylannia 17.
14. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu
Ivana Mazepy v Baturyni. S. 15–17. Il. 20–22, 25, 27–29, 32, 33;
Vynohrods’ka L., Sytyi Yu. Baturynska kakhlia, Pam’iatky Ukrainy:
istoriia ta kul’tura. 2008. № 3. S. 35.
15. Finadorina D. Zahal’na kharakterystyka znakhidok pichnoi
kakhli Kyievo-Pechers’koi lavry, Misto: istoriia, kul’tura, suspil’stvo.
E-zhurnal urbanistychnykh studii. Kyiv, 2016. № 1. S. 144–146. https://
www.academia.edu/35110376
16. Popel’nyts’ka O. Zibrannia kakhel XIV–XVIII stolit’
Natsional’noho muzeiu istorii Ukrainy. S. 85, 92. Mal. 3: 13.
17. Popel’nyts’ka O. Polyv’ianyi dekoratyvnyi i stolovyi posud XVII–
XVIII st. z Kyieva (za kolektsiinymy materialamy fondovykh zibran
NMIU), Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini. Zbirka
naukovykh statei. Vyp. 9. Kyiv, 2000. S. 55. Rys. 3: 2; Balakin S., Ivakin
H. Pidzemni skarby Kyivs’koho arsenalu, Vidlunnia vikiv. № 1 (7). Kyiv,
2007. S. 30; Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu
Ivana Mazepy v Baturyni. S. 17. Il. 28.
18. Miliaieva L. Mytropolyt Petro Mohyla i mystetstvo Kyieva 30–
40-kh rr. XVII st., Visnyk Lvivs’koho universytetu. Seriia mystetstvo.
Vyp. 3. L’viv, 2003. S. 162. https://uk.wikipedia.org/wiki/Nadhrobok_
kniazia_Kostiantyna_Ostrozkoho; http://ostrogski.com/projects/
nadgrobok; https://antikvar.ua/nadgrobok-kostyantyna-ostrozkogo.
Dyv. takozh posylannia 21.
19. Tots’ka I., Yerko O. Do istorii pivnichnoi halerei Sofii Kyivskoi,
Arkheolohichni doslidzhennia starodavnoho Kyieva. Kyiv, 1976. S. 127–
129. Rys. 5; Nikitenko N. Sviata Sofiia Kyivs’ka: istoriia v mystetstvi. Kyiv,
2003. S. 234–235, 243–245.
20. Krynicka M., Wierzbicki M. Octaviano Mancini architekt w
służbie metropolity Piotra Mohyły, Rozprawy i sprawozdania Muzeum
Narodowego w Krakowie. T. V. Krakόw, 1959. S. 22–40. https://digi.
ub.uni-heidelberg.de/diglit/rsmnk1959/0028/image,info; Miliaieva
L. Mytropolyt Petro Mohyla i mystetstvo Kyieva 30–40-kh rr. XVII
st. S. 163–170; Mezentsev V. Italiis’kyi renesansnyi element v dekori
tserkov Naddniprianshchyny XVII–XVIII st., Sivershchyna v istorii
Ukrainy: Naukove vydannia. Vyp. 12. Hlukhiv – Kyiv, 2019. S. 140–
144. http://www.mazepa.name/z-istoriyi-arhitektury-chasiv-mazepy
21. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu Ivana
Mazepy v Baturyni. S. 18–19. Il. 23, 24.
22. Dyv., napryklad, Radyshevskyi R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa
v sarmats’ko-roksolans’komu vymiri vysokoho baroko. S. 21, 34, 46,
158, 223, 230, 243, 279, 309, 312, 361, 364, 419, 424, 430, 490, 498,
506; Stepovyk D. Ukrains’ka hraviura baroko. S. 22, 23, 103, 107, 126,
130, 131, 159, 160, 179, 197, 211, 264, 269, 279, 324, 402, 428, 430,
451, 454. Dyv. takozh posylannia 23.
23. Radyshevskyi R., Sverbyhuz V. Ivan Mazepa. S. 182, 189,
192, 196, 487.
24. Tam samo. S. 46, 223, 361, 364; Stepovyk D. Ukrains’ka hraviura
baroko. S. 14, 22, 23, 103, 107, 153, 430. Dyv. takozh posylannia 23.
25. Stepovyk D. Ukrains’ka hraviura baroko. S. 22, 23, 39.
26. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu Ivana
Mazepy v Baturyni. S. 20–21. Il. 29, 30.
27. Tsapenko M. Arkhitektura Levoberezhnoi Ukrainy XVII–
XVIII vekov. Moskva, 1967. S. 183–185, 187; Vechers’kyi V. Pam’iatky
arkhitektury i mistobuduvannia Livoberezhnoi Ukrainy. Kyiv, 2005. S.
235–236. https://uk.wikipedia.org/wiki/Dzvinytsia_Sofiiskoho_soboru
28. Vinogrodskaia L. Ornamental’nye motivy na ukrainskikh
rel’iefnykh izraztsakh XVI–XVII vekov. S. 440–441. Rys. 1: 6,7.
29. Finadorina D. Zahal’na kharakterystyka znakhidok pichnoi
kakhli. S. 144.
30. Myronenko L. Keramichnyi kompleks Baturyna XVII – pochatku
XVIII st. S. 129–130.
31. Dempsey C. Inventing the Renaissance Putto. Chapel Hill –
London, 2001. P. 1–61, 76, 86; Kleinbud C. At the boundaries of sight:
The Italian Renaissance cloud putto, Renaissance Theory of Vision. Surrey
– Burlington, 2010. P. 117–127. Figs. 13, 14. https://en.wikipedia.org/
wiki/Putto
32. Dyv., napryklad, zobrazhennia renesansnykh putti na
sporudakh Pol’shchi, zdebil’she u Krakovi: р212, 215, 218–221,
225, 226, 246, 247–249, 257, 262; Zlat M. Sztuka polska: Renesans i
manieryzm. Warszawa, 2008. T. 3. S. 43, 45, 47, 53, 61, 80, 84, 129,
131, 136, 137, 145, 147–149, 166, 168, 180, 194, 195, 197, 200, 218,
220, 221, 224, 227, 229, 233, 236, 238, 248, 253, 269, 271, 280, 284,
285, 291, 293, 305, 309, 310, 312, 313, 317, 318, 341.
33. Istoriia ukrains’koho mystetstva. T. 2: Mystetstvo XIV – pershoi
polovyny XVII stolittia. Kyiv, 1967. S. 56, 58, 64, 75, 79, 82, 90, 97, 106,
118, 139, 143–144, 155–156. Il. 76, 77, 87, 96, 99–100; Dekoratyvne
rizblennia Ostroz’koho oseredku XIV – pershoi polovyny XVII stolittia,
Ostroz’ka akademiia XVI–XVII st. Entsyklopediia. Ostroh, 2010. S. 968, 969.
34. Ivashkiv H. Pradavni ta khrystyians’ki motyvy na kakhliakh zi
zbirky Petra Linyns’koho, Ukrains’kyi keramolohichnyi zhurnal. № 1-4.
Opishne, 2005. S. 105–106. Mal. 25, 27, 28.
35. Moskal K. Kafle w zbiorach Muzeum Historycznego Miasta Krakowa
(Stove Tiles in the Collection of the Historical Museum of the City of Kraków).
Kraków, 2012. S. 260–261. Il. 138.1, 2.
36. Samek J. Polskie rzemiosło artystyczne: czasy nowożytne. Warszawa,
1984. S. 54–55, 410. Pl. 1; ioho zh. Polskie rzemiosło artystyczne:
średniowiecze. Warszawa, 2000. S. 284–288; Dąbrowska M. Kafle i piece
kaflowe w Polsce do końca XVIII wieku. Wrocław, 1987. S. 260–261.
37. Moskal K. Kafle w zbiorach Muzeum Historycznego Miasta Krakowa.
S. 293–294. Il. 161.
38. Krzepkowski M. Ratownicze badania archeologiczne zaplecza
dworu staropolskiego Rogalińskich herbu Łodzia w Niedźwiedzinach,
Wągrowieckie studia muzealne. T. III. Wągrowiec, 2016. S. 155, 160. Ryc.
12: 3. https://www.academia.edu/30698677
39. Duzhe diakuiemo dyrektsii Natsional’noho muzeiu u Krakovi
za dozvil avtoru ohlianuty i sfotohrafuvaty chyslenni pichni kakhli
Malopolshchi XV–XVIII st. v ekspozytsii ta fondakh ta naukovii
spivrobitnytsi muzeiu d-r Bozeni Kostuch i d-r Katarzhyni Moskal
(Muzei istorii m. Krakova) za vazhlyvi konsul’tatsii pro tsi eksponaty
u 2014–2015 rr. (rys. 9, 10).
40. Samek J. Polskie rzemiosło artystyczne: czasy nowożytne. S. 295.
41. Tam samo. S. 170, 172, 295, 408–410; Dąbrowska M. Kafle i piece
kaflowe w Polsce. S. 260. Il. 153–160, 208, 209, 219–224; Kolupaieva A.
Ukrains’ki kakhli XIV – pochatku XX st.
Lviv, 2006. S. 171–176.
42. Shchyro diakuiu L. Myronenko za fakhovi konsul’tatsii pro
kakhli z rozkopok Baturyna ta za aprobatsiiu i obhovorennia nashoho
bukletu 2023 r.
43. Kushtan D. Siuzhetnyie izraztsy perioda pozdneho barokko
(po materialam Tsentral’noi Ukrainy), Nizhyns’ka starovyna. Vyp. 10
(13). Kyiv, 2010. S. 42, 44, 48. https://www.academia.edu/29833946
44. Kohut Z., Mezentsev V., Sytyi Yu. Yanholy u dekori palatsu Ivana
Mazepy v Baturyni. S. 22–29. Il. 31–36.
45. Klepacka J. Kościół WW. Świętych w Krakowie, Kronika Miasta
Krakowa 1959–1960. Kraków, 1962. S. 38–39; Fischinger A. Kraków, ul.
Grodzka 47, Kanonicza 2, Senacka 7 dokumentacja historyczna, mps
Pracowniach Konserwacji Zabytków. Kraków, 1975; Krasnowolski B.,
Sulerzyska L. Kraków, Blok nr 38, studium urbanistyczno-historyczne,
Katalog zabytków, mps Pracowniach Konserwacji Zabytków. Kraków, 1977.
Duzhe diakuiu spivrobitnytsi Upravlinnia munitsypal’noi okhorony
pam’iatok Krakova p. Halini Rojkowskii za tsinni konsul’tatsii pro
budivel’ni ta dekoratyvni materialy rann’omodernykh sporud Pol’shchi
u 2014–2016 i 2023 rr. (rys. 15).
46. Dyv., napryklad, Dobrowolski T. Sztuka Krakowa. Il. 221, 257;
Zlat M. Sztuka polska. S. 310, 317.
47. Istoriia ukrains’koho mystetstva. T. 2. Il. 96. https://www.pslava.info/
ZhovkvaM_VichevaPl_KostSvLavrentija_TombZolkiewski,204321.htm
48. Pil’tiai N. Krylati yanholy v ekspozytsii palatsu Kyryla
Rozumovs’koho, Slovo «Het’mans’koi stolytsi». № 2 (77). Baturyn,
berezen’-kviten’ 2020 r. S. 5. https://baturin-capital.gov.ua/wp-content/
uploads/2023/12/Slovo-Hetmanskoyi-stolytsi-2020-02.pdf
49. Dempsey C. Inventing the Renaissance Putto. Fig. 11.
50. https://en.wikipedia.org/wiki/Palazzo_Pretorio,_Pistoia
51. https://www.theatlantic.com/magazine/archive/1903/03/the-
della-robbia-school-of-sculpture/638214/
52. Dyv. pro tsi sobory: Pavilo F.C. Rome in Colour. Rome, 1972. P.
46, 49–50, 56–59, 92–96.
53. Dyv. posylannia 28–30.
Стаття надійшла до редакції 11.07.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.j
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
106 107
Отже, у другій половині XVIII ст. Троїцько-Іллінський
монастир, а пізніше і Чернігівську та Новгород-Сіверську
єпархію очолював українець з дворянської родини Кома-
ровських − Іраклій (Комаровський). Освічений єпископ
підтримував Чернігівський колегіум, відродив друкарню,
був членом Чернігівської духовної консисторії та мав пев-
ний авторитет серед вищого духовенства. Священнослужи-
тель залишався принциповим у певних питаннях, що не
подобалося священникам нижчого рангу. Це спровокува-
ло низку скарг до Синоду, що призвело до звільнення його
з посади єпископа. Іраклій (Комаровський) був першим із
чернігівських архієреїв, якого поховали в склепі під Троїць-
ким собором Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові.
ДЖЕРЕЛА
1. Ефимов А. Черниговский Свято-Троицкий-Ильинский мо-
настырь, ныне Троицкий-Архиерейский дом. Его прошлое и со-
временное состояние. 1069−1911 гг. Чернигов . Типография Гу-
бернського управления, 1911. 67 с.
2. Филарет (Гумилевский). Общий обзор епархии Черниговской.
Чернигов, 1861. 136 с.
3. Травкіна О. Чернігівський колегіум. Чернігів : Видавець Ло-
зовий В.М, 2012. 237 с.
4. Акименко I.М. Настоятелі та ченці Чернігівського Троїцько-Іл-
лінського монастиря. Вища школа: проблеми, пошуки, тенденції. Мате-
ріали науково-методичного семінару. Чернігів, 2004. Вип. 5. С. 119−120.
5. Тригуб О. З нових джерел до історії земельної власності Бо-
рисоглібського кафедрального монастиря в Чернігові та на його
околицях у другій половині XVII−XVIII ст. Чернігівські старожитно-
сті. Чернігів : Десна Поліграф, 2015. Вип. 5. С. 118−138.
6. Списки иерархов и настоятелей монастырей Российской Цер-
кви. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-
i-nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30.
7. Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.
Санкт-Петербург, 1914. 254 с.
8. Модзалевский В. Малороссийский родословник. Киев :
Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К..Т. 2: Е-К, 1910. 720 с.
9. Морозова А. Поповнення джерельної баз з історії Гетьманщи-
ни (духівниця бунчукового товариша П. С. Лизогуба). Архіви Украї-
ни. Вип. 1. № 322. 2020. Січень-березень. С. 198−209. URL: https://
au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/35.
10. Зайченко В. Така її доля... 2013. URL: http://zemlyaivolya.
net/news/taka_ii_dolya.html.
11. Колодин А. ИРАКЛИЙ, Комаровский Иван Иванович. URL:
http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-i/11478-irklij-komarovskij-
ivan-ivanovich.html.
12. Парафіяльний літопис церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Ксьон-
зівки Чернігівської єпархії (1867–1915). Чернігів : ПАТ «ПВК «Десна»,
2017. С. 134–162 с.
13. Миколайко Т. Будинок архієрея колишнього Троїцького
монастиря у Чернігові. Чернігівські старожитності. Вип. 6(9). Чер-
нігів : Десна Поліграф, 2020. С. 81−86.
14. Травкіна О. До історії чернігівських Єлецького, Троїцько-Іл-
лінського та Любецького Антоніївського монастирів у кін. XVII –
сер. XVIII ст. Сiверянський лiтопис, 2017. № 4. С. 59−71.
15. Морозова А. Чернігівський прочанин на Афоні. Архіви Украї-
ни, 2013. № 4. С. 121–125. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2013_4_9.
16. Вяткин В . Первые синодальные обер-прокуроры
(1722−1758 гг.). Вопросы истории. № 12. Декабрь. 2009. C. 145−151.
URL: https://relig-articles.livejournal.com/43313.html.
17. Шафонский А. Черниговского наместничества топографи-
ческое описание с кратким географическим и историческим опи-
санием Малой России. Киев, 1851. 724 с.
Mykolaiko T. A. Bishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi Iraklii
(Komarovskyi)
The article provides ordered biographical data about Ukrainian religious
and educational personality of the times of the Hetmanate, bishop of Chernihiv
and Novhorod-Siverskyi in 1752–1761 Iraklii (Ivan Ivanovych Komarovskyi).
The social position of the bishop is outlined, his career growth from a priest to
an archimandrite and abbot of the St. Trinity-Illinskyi monastery, a member of
the Chernihiv consistory and later consecrated as a bishop is traced. The activity
of Iraklii (Komarovskyi) in relation to the construction of new churches and the
restoration or renovation of those damaged by fires in the territory of the diocese, the
expansion of the territory of the St. Trinity-Illinskyi monastery is considered. It was
emphasized that the bishop’s support for the students of the Chernihiv Collegium
and the work of the educational institution is conditioned by his teaching activity.
It is emphasized that revival by him of the printing business in Chernihiv also
became an important basis for the development of education in Chernihivshchyna.
Key words: St. Trinity cathedral, bishop, St. Trinity monastery, crypt, Iraklii
(Komarovskyi), Chernihiv collegium, Chernihiv diocese.
REFERENCES
1. Efimov, A. (1911). Chernigovskiy Svyato-Troitskiy-Il’inskiy monastyr’,
nyne Troitskiy-Arkhiyereyskiy dom. Ego proshloye i sovremennoye sostoyaniye.
1069−1911 gg. [Chernigov Holy Trinity-Ilyinsky Monastery, now the Trinity-
Bishops’ House. Its past and current state. 1069−1911]. Chernigov. Tipografiya
Guberns’kogo upravleniya. [in Russian].
2. Filaret (Gumilevskiy). Obshchiy obzor eparkhii Chernigovskoy [ General
overview of the Chernigov diocese]. Chernigov. (1861). [in Russisn].
3. Travkina, O. (2012). Chernihivskyi kolehium. [Chernihiv Collegium].
Chernihiv: Vydavets Lozovyi V. M. [in Ukrainian].
4. Akymenko, I. M. (2004). Nastoiateli ta chentsi Chernihivskoho
Troitsko-Illinskoho monastyria. [Abbots and monks of the Chernihiv
Trinity-Illin Monastery.]. Vyshcha shkola: problemy, poshuky, tendentsii. Materialy
naukovo-metodychnoho seminar − Higher school: problems, searches, trends. Materials
of the scientific and methodical semina, (5), pp. 119−120. [in Ukrainian].
5. Tryhub, O. (2015). Z novykh dzherel do istorii zemelnoi vlasnosti
Borysohlibskoho kafedralnoho monastyria v Chernihovi ta na yoho
okolytsiakh u druhii polovyni XVII−XVIII st.[ From new sources to
the history of land ownership of the Borysoglib cathedral monastery
in Chernihiv and its surroundings in the second half of the XVII-
XVIII centuries]. Chernihivski starozhytnosti − Chernihiv antiquities, (2 (5)),
pp. 118−138. [in Ukrainian].
6. Spiski iyerarkhov i nastoyateley monastyrey Rossiyskoy Tserkvi [Lists of
hierarchs and abbots of monasteries of the Russian Church]. Retrieved from
https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-i-
nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30. [in Russian].
7. Lukomskiy V., Modzalevskiy V. (1914). Malorossiyskiy gerbovnik [Little
Russian armorial]. Sankt-Peterburh. [in Russian].
8. Modzalevskyi, V. (1910). Malorossiyskiy rodoslovnik. [Little Russian
genealogy]. Kiev. Typ. T-va H. L. Frontskevycha y K. Vol. 2: E-K. [in Russian].
9. Morozova, A. (2020). Popovnennia dzherelnoi baz z istorii
Hetmanshchyny (dukhivnytsia bunchukovoho tovarysha P. S. Lyzohuba).
[Replenishment of source bases on the history of the Hetman region
(cleric of Bunchuk’s comrade P. S. Lyzoguba)]. Arkhivy Ukrainy − Archi
ves of Ukraine (1), 322. Sichen−berezen, pp. 198−209. Retrieved from
https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/35. doi: https://
doi.org/10.47315/archives2020.322. [in Ukrainian].
10. Zaichenko, V. (2013). Taka ii dolia... [Such is her fate]. Retrieved
from http://zemlyaivolya.net/news/taka_ii_dolya.html. [in Ukrainian].
11. Kolodyn, A. IRAKLIY, Komarovskiy Ivan Ivanovich [HERAKLIY, Komarovsky
Ivan Ivanovich]. Retrieved from http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-
i/11478-irklij-komarovskij-ivan-ivanovich.html. [in Russian].
12. Morozova, А., Tarasenko, О. (2017). Parafiialnyi litopys tserkvy
Rizdva Presviatoi Bohorodytsi s. Ksonzivky Chernihivskoi yeparkhii (1867–1915).
[ Parish chronicle of the Church of the Nativity of the Most Holy Theotokos village.
Ksionzivki of the Chernihiv Diocese (1867–1915).] Chernihiv: PAT «PVK
«Desna». [in Ukrainian].
13. Mykolaiko, T. (2020). Budynok arkhiiereia kolyshnoho Troitskoho
monastyria u Chernihovi [ The house of the bishop of the former Trinity
Monastery in Chernihiv]. Chernihivski starozhytnosti − Chernihiv antiquities,
(6 (9)), pp. 81−86. [in Ukrainian].
14. Travkina, O. (2017). Do istorii chernihivskykh Yeletskoho, Troitsko-
Illinskoho ta Liubetskoho Antoniivskoho monastyriv u kin. XVII – ser.
XVIII st. [ To the history of Chernihiv Yeletsky, Troitsko-Illinsky and
Ljubetsky Antoniivsky monasteries in kin. XVII − Ser. 18th century].
Siverianskyi litopys − Severyan chronicle, (4), pp. 59−71. [in Ukrainian].
15. Morozova, A. (2013). Chernihivskyi prochanyn na Afoni. [A
resident of Chernihiv on Mount Athos]. Arkhivy Ukrainy − Archives of U
kraine. (4), pp. 121 – 125. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/
ay_2013_4_9. [in Ukrainian].
16. Viatkyn, V. (2009). Pervyye sinodal’nyye ober-prokurory
(1722−1758 gg.) [The first synodal chief prosecutors (1722−1758).].
Voprosy istorii − Questions of history, (12), pp. 145−151. Retrieved from
https://relig-articles.livejournal.com/43313.html. [in Russian].
17. Shafonskiy, A. (1851). Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoye
opisaniye s kratkim geograficheskim i istoricheskim opisaniyem Maloy Rossii
[Chernigov governorship topographical description with a brief geographical and
historical description of Little Russia.]. Kiev. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 03.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
рі збудовано та освячено трапезну церкву святих Йоакима
і Анни (1754 р.), у Камʼянському Свято-Успенському монас-
тирі розпочато будівництво теплої церкви на честь Різдва
Івана Предтечі з трапезною, і тут же в Успенському собо-
рі споруджено пʼятиярусний іконостас. Іраклій (Комаров-
ський) доклав немало зусиль для відбудови Свято-Микола-
ївського Пустинно-Рихлівського монастиря (Чернігівська
обл.), який горів у липні 1754 р. У зв’язку з цим до Синоду
було надіслано детальний опис усіх згорілих і трохи уці-
лілих споруд та монастирського майна. У лютому 1755 р.
він добився дозволу Синоду для ігумена рихлівського мо-
настиря Германа (Мировицького) збирати милостиню по
усіх містах, щоб цим коштом розпочати будівництво но-
вого собору, який невдовзі й заклали. Новий пʼятибанний
Миколаївський собор єпископ Іраклій освятив у 1760 р. Від
пожежі постраждав і чернігівський П’ятницький жіночий
монастир у 1750 р., який відновили стараннями єпископа
1755 р. Роком раніше, у 1754 р, він освятив після ремонту
Спасо-Преображенський собор у Чернігові. За часів Іра-
клія (Комаровського) у Ніжині збудовано церкви Іоана Бо-
гослова (1752 р.) та Преображення Господнього (1757 р.), у
Козельці – собор Різдва Пресвятої Богородиці (1757 р.), у
с. Лемеші зведено Трьохсвятську церкву (1755 р.) над моги-
лою Григорія Розума. Безсумнівно, Іраклій (Комаровський)
мав певний статус серед церковних діячів XVIII ст., про
що може свідчити його участь разом з Київським митро-
политом Тимофієм у хіротонії архімандрита Георгія (Ко-
ниського) в єпископа Могильовського (Білорусь) 20 серп-
ня 1755 р. у соборі Святої Софії в Києві [11].
Чернігівський і Новгород-Сіверський єпископ Іраклій
не залишав без уваги та підтримки Чернігівський колегі-
ум, але не все складалося легко з керівниками навчального
закладу. Він мав конфлікт з Ієремією Гусаревським, який
на 1756 р. був префектом Чернігівського колегіуму і нама-
гався обмежити втручання єпископа у справи закладу. За-
гострення конфлікту сталося через бійку між студентами
колегіуму та солдатами місцевого гарнізону. За правилами
того часу, префект мав виплатити грошову компенсацію
постраждалому, але Гусаревський залишив це питання без
уваги та ще й вручив паспорти учасникам бійки. За таку
неправомірну поведінку єпископ наказав забрати у пре-
фекта печатку. Пізніше стався конфлікт через призначен-
ня інспектора для двох студентів. Студенти мали свою кан-
дидатуру, а префект – іншу, в результаті призначено обох,
що не задовольнило студентів, бо вони мали їх утримува-
ти. Цю справу розглядали в духовній консисторії, де пре-
фект поводив себе зухвало і наговорив багато неприємних
слів; цим скористався Іраклій (Комаровський), звільнив з
посади префекта Ієремію Гусаревського [3, c. 110] та на-
клав на нього єпітимію – щодня читати проповіді у кафе-
дральному соборі (Борисоглібському). Окрім неприємних
інцидентів, єпископ мав можливість допомагати здібним
учням отримати фахову освіту медиків. Так, 1755 р. чоти-
рьох студентів Чернігівського колегіуму було направлено
до Санкт-Петербурга в адміралтейський шпиталь для ви-
вчення хірургії та фармакології [11].
Іраклій (Комаровський) поновив роботу друкарні на те-
риторії Троїцько-Іллінського монастиря, закритої на по-
чатку 1720-х р. Було побудовано друкарський двір, а також
у цей час споруджено два амбари, де зберігалися бібліоте-
ка та друкарське приладдя [14, с. 69]. З 1743 р. тут друкува-
лася як навчальна література, так і богослужбові книги –
це багато важило як для підняття рівня освіти, так і давало
прибуток для розбудови монастиря [3, с. 116].
Наказ Синоду від 22 серпня 1759 р. зобов’язав Іраклія
(Комаровського) скласти список соборних та приходських
храмів, монастирів із зазначенням дерев’яних та кам’яних
споруд, на яких річках, при яких містах обителі розташова-
ні, на якій відстані, щоб потім позначити їх в атласі Росій-
ської імперії. Відповідь була надіслана Синоду у 1761 р. з
інформацією про Чернігівський Єлецький, Троїцько-Іллін-
ський монастирі та Любецький Антоніївський [14, с. 59; 70].
1761 р. Іраклія (Комаровського) було звільнено від управ-
ління Троїцько-Іллінським монастирем та єпархією. Одні-
єю із причин його переводу до іншої релігійної установи
нібито було невиконання основних обов’язків настоятеля
(звинувачення у причинах пожежі 1751 р.) [4, с. 119−120].
На нього скаржилося біле духовенство, його вважали при-
бічником чернечого духовенства, і прикладом цьому стало
висвячення Іоанна Петренка (в чернецтві Іоасаф) із с. Ки-
селівка Чернігівського полку, ченця Чернігівського Єлець-
кого Успенського монастиря, який побував на Афоні, мож-
ливо, після висвячений в ієродиякони в 1756 р. єпископом
Чернігівським та Новгород-Сіверським Іраклієм (Комаров-
ським) [15, с. 121−125]. Скарги на єпископа до Синоду надхо-
дили від чернігівських кліриків, бо той давав у борг родичам
церковні гроші [16, с. 38]. У скаргах зазначали жорстоку пове-
дінку преосвященного Іраклія до нижчих за саном осіб. На-
стоятель Петропавлівської церкви с. Козел (сьогодні смт. Ми-
хайло-Коцюбинське) ієрей Яків Стефанов писав до Синоду,
що єпископ Іраклій (Комаровський) забрав у нього доходи
від винокурні та млинів, частину земель на користь Борисо-
глібського монастиря [11]. Семенівський протопіп Д. Стефа-
новський, мглинський священник Андрій Бойдаковський та
інші особисто скаржилися імператриці Єлизаветі на преос-
вященного, бо противилися ревізії церков [2, с. 87].
У жовтні 1761 р. за особистим розпорядженням імпера-
триці Єлизавети Іраклія (Комаровського) було наказано пере-
вести до Воронізької єпархії, але відправили у Новгород-Сі-
верський монастир [17, с. 285]. Так єпископ втратив кафедру.
У 1762 р. Іраклій (Комаровський) поїхав до Москви на
коронацію Катерини II, але не встиг на церемонію 22 ве-
ресня [11]. Після того, як Синодом була розглянута скарга
від Іраклія [2, с. 87−88], 25 жовтня 1762 р. церковний ор-
ган влади клопотався перед новою імператрицею про при-
значення архієрея настоятелем Троїцько-Іллінського мо-
настиря. У квітні 1763 р. Іраклій повертається з Москви до
Чернігова керувати монастирем [11], але під особистим
наглядом Синоду. Нової архієрейської кафедри Іраклій
(Комаровський) вже не отримав і 26 жовтня 1765 р. помер.
j
https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-i-nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30
https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-i-nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30
https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/35
https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/35
http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-i/11478-irklij-komarovskij-ivan-ivanovich.html
http://religiocivilis.ru/hristianstvo/christ-i/11478-irklij-komarovskij-ivan-ivanovich.html
http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=ay_2013_4_9
https://relig-articles.livejournal.com/43313.html
https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-i-nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30
https://azbyka.ru/otechnik/Istorija_Tserkvi/spiski-ierarhov-i-nastojatelej-monastyrej-rossijskoj-tserkvi/30
https://au.archives.gov.ua/index.php/au/article/view/35
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2013_4_9
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2013_4_9
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210813 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-21T06:04:32Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Миколайко, Т.А. 2025-12-17T16:06:28Z 2024 Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) / Т.А. Миколайко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 105-107. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210813 271.2–722.52(477.51)«17»(092) У статті наведено упорядковані біографічні дані про українського релігійного та освітнього діяча часів Гетьманщини, єпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського в 1752–1761 рр. Іраклія (Івана Івановича Комаровського). Окреслено соціальне положення єпископа, прослідковано його кар’єрне зростання від ієрея до архімандрита та настоятеля Троїцько-Іллінського монастиря, члена Чернігівської духовної консисторії, згодом висвяченого у єпископа. Розглянуто діяльність Іраклія (Комаровського) стосовно будівництва нових храмів та реставрації чи відновлення пошкоджених пожежами на території єпархії, розширення території Троїцько-Іллінського монастиря. Наголошено, що підтримка єпископом студентів Чернігівського колегіуму та роботи навчального закладу зумовлена його викладацькою діяльністю. Акцентовано, що відродження ним друкарської справи в Чернігові стало також важливим підґрунтям для розвитку освіти на Чернігівщині. The article provides ordered biographical data about Ukrainian religious and educational personality of the times of the Hetmanate, bishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi in 1752–1761 Iraklii (Ivan Ivanovych Komarovskyi). The social position of the bishop is outlined, his career growth from a priest to an archimandrite and abbot of the St. Trinity-Illinskyi monastery, a member of the Chernihiv consistory and later consecrated as a bishop is traced. The activity of Iraklii (Komarovskyi) in relation to the construction of new churches and the restoration or renovation of those damaged by fires in the territory of the diocese, the expansion of the territory of the St. Trinity-Illinskyi monastery is considered. It was emphasized that the bishop’s support for the students of the Chernihiv Collegium and the work of the educational institution is conditioned by his teaching activity. It is emphasized that revival by him of the printing business in Chernihiv also became an important basis for the development of education in Chernihivshchyna. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) Bishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi Iraklii (Komarovskyi) Article published earlier |
| spellingShingle | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) Миколайко, Т.А. Доба Гетьманщини |
| title | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) |
| title_alt | Bishop of Chernihiv and Novhorod-Siverskyi Iraklii (Komarovskyi) |
| title_full | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) |
| title_fullStr | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) |
| title_full_unstemmed | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) |
| title_short | Єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Іраклій (Комаровський) |
| title_sort | єпископ чернігівський та новгород-сіверський іраклій (комаровський) |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210813 |
| work_keys_str_mv | AT mikolaikota êpiskopčernígívsʹkiitanovgorodsíversʹkiiíraklíikomarovsʹkii AT mikolaikota bishopofchernihivandnovhorodsiverskyiirakliikomarovskyi |