П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця
У статті аналізується частина документів другої половини ХVІІ ст. з міської актової книги міста Козелець (купчі, дарчі, судові документи, розписки), які стосуються не тільки самого Козельця, але й Остра, Глухова, деяких сіл Сіверщини. Документи публікуються вперше і вводяться до наукового обігу. Цим...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210816 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 70-77. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859615552179273728 |
|---|---|
| author | Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. |
| author_facet | Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. |
| citation_txt | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 70-77. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті аналізується частина документів другої половини ХVІІ ст. з міської актової книги міста Козелець (купчі, дарчі, судові документи, розписки), які стосуються не тільки самого Козельця, але й Остра, Глухова, деяких сіл Сіверщини. Документи публікуються вперше і вводяться до наукового обігу. Цим самим започатковується публікація всієї книги. Встановлено цінні свідчення поданих тут документів, особливо щодо каденцій сотників, городових отаманів Козельця, рідні київських полковників Г. Коровки-Вольського (Карповича), К. Солонини, соціальної історії та історичної топографії Козельця.
The article analyzes part of the documents of the second half of the 17th century. from the city register of the city of Kozelets (purchases, gifts, court documents, receipts), which concern not only Kozelets itself, but also Oster, Нlukhіv, and some villages of Sivershchyna. Documents are published for the first time and introduced into scientific circulation. This marks the beginning of the publication of the entire book. Valuable evidence of the documents presented here has been established, especially regarding the periods of centurions, chieftain of Kozelets, relatives of Kyiv colonels H. Korovka-Volskyi (Karpovich), K. Solonina, social history and historical topography of Kozelets.
|
| first_indexed | 2026-03-14T05:53:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
70 71
рідні. У першій купчі 1688 р. (№ 12) йдеться про продаж
фольварку Меланією Гарячихою, удовою вищезгаданого
сотника Марка Гарячки, Солонині. Друга (№ 13) стосується
дружини К. Солонини Агафії, що померла в Козельці піс-
ля 1696 р. Вона скуповувала ділянки біля Спаської церкви
Козельця. Як відзначав історик К. Л. Модзалевский, Ага-
фія була «необычайно энергическая женщина», навіть ке-
рувала Київським полком під час відсутості чоловіка [5,
с. 710]. У купчій 1689 р. (№ 14) йдеться про купівлю по-
ловини млина Яковом Солониною, братом полковника. У
1671–1672 рр. він був київським наказним полковником.
У четвертій (теж квітня 1689 р.) йшлося про купівлю дво-
ру у с. Чемер (колишнього Козелецького р-ну). Двір при-
дбав онук київського полковника Данило Солонина, який
обіймав посаду писаря Київського полку у 1688–1689 рр. і
на цей уряд отримав село Чемер. Судячи з усього, він праг-
нув збільшити свої володіння, щоб мати їх і в разі втрати
посади писаря. Так, у 1688 р. він купив двір у чемерського
жителя Мойсея Могеленка. Купівлі нерухомості в Козельці
Солонинами сприяла й та обставина, що Сергій Солонина
(племіник Костянтина і Якова) був у 1687 р. наказним ко-
зелецьким сотником [5, с. 711–713]. Відзначимо, що всі ці
разом узяті документи дають достатньо повне свідчення
про склад влади Козельця і динаміку її змін.
Насамкінець зазначимо, що всі наведені нижче доку-
менти походять з одного рукопису № 280 відділу руко-
писів БПАН, тому в археографічній легенді ми вказуємо
тільки аркуші, на котрих вміщено документ. Не вказує-
мо і місця створення документа, оскільки всі вони скла-
далися в Козельці. Нерозбірливі слова показані як (…)*.
Отже, подані документи свідчать, що козелецька ак-
това книга є цінним джерелом з історії Сіверщини дру-
гої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. Сподіваємося, що ця публі-
кація пришвидшить уведенню до наукового обігу даного
історичного джерела.
№ 1
1664, липня 31 (21). – Угода про примирення сусідів
«Року тисяча шестсот шестдесят четвертого мсца июля
двадцать первого дня.
Перед нами Андреем Гайдою, судею полку Киевско-
го, Марком Гарячкою, сотником козелецким, Анъдреем
Гавриловичом, атаманом городовым, Самуйло[м] Бри-
левичом, войтом, Иоаном Борсуком, бурмистром, райцы
и лавныками сего вышменованого року, на справах ме-
ских ведлуг права заседаючыми, сталася обополная уго-
да меж Федором Коломийцем, козаком сотні Козелское,
а межи Татяною Василевою Лишковою, по первом мужу
Семеновою Волошковою, о посвар з давное васні межы
ными сталый. В котором посвару и в запалчивости (?) не-
затриманой (?) оный Федор Коломиец помененную пані
Василевую Лишковую неслушне был помовил и неучти-
вое на дом еі волный злодейство якоес задал, к тому и еі
самую вшетечнициею, а не учтивого малженства жоною
назвал. До чого ся преречоная Василевая Лишчыная, пер-
вого малженства Семеновая Волошка, не почуваючы, а с
того правне и слушне хотячыся вывести и почтивостю
первою цноту собі нічим ненарушоную нагородити. О
тое перед суд наш сполний помененного Федора Коло-
мийца запозвала и с тою учтивости (?) ся одводячы оно-
го о довод аппробовала. Яко оний Федор на жалобу и од-
повіл еі, Василевое Лишчиное, ставши перед нами, того
нічим як сам, яко и свідками, оной не доводил и довести
не мог. Леч одповедал же мовыт в посварі, которого ча-
сто звыклисмо зажывати в незгоді сусідской всего мает
быти и всяко ся промовит. Суд теперешный контровер-
сыі обох сторон выслухавшы, и почтивост так еі, Василе-
вой Лишчыное, яко и Федора Коломийца, поневаж то ся з
запалчывости стало уважывшы, наказал абы Федор Коло-
миец помененную Василевую Лишчыную во всем погодил
и яко зацну белокглову, где добра своі маючую, при пер-
вой еі учтивости волне без нарушеня своеі почтивости (?),
яко и сам(?) ест зацным, погодил и зоставил. Якож оной з
у(…)* урядовое и з сполного суду декретом вынайденим
костантуючыся, доброволне за вложенем ся в то людий
зацных мещан козелских з нею, Василевую Лишчыною,
на компромис и угоду вічную зыйшлися, погодилися и
яко первей оная при почтивости ненарушоной знайдо-
валася и дом еі од того был чыстим и тепер при почтиво-
сти застала. Где и мы, уряд сполний, почтивости при слові
первой з децизноі и узнаня нашем оную заховавшы, тое
варуем абы од сего запису на всі потомные часы, так сам
Федор Коломиец, жона з дітми и потомки его, яко и хто
колвек з людий посполитих розных тим присловиском и
неслушною доганою о ней не важылся домовляти и такое
калюмніі, яко на волный од того еі дом зводити под зару-
кою на взрушытеля тоей угоды и того вечыстого запису
на его млст пана полковника киевского зол[отих] полто-
раста, а на пана сотника и уряд миский козелский за кож-
дым разом зол[отих] сто, счо все чынитимет коп по сту
гршей лич[би] лит[овской] и под нагороженем не под на-
кладов, а по заплаченю тоей заруки и по нагороженю не
под накладов. Пред се тот запис и вечыстая их угода при
своей зуполной моци зоставати и захована быты мает.
Счо про памят за потребованем обох сторон до книг мі-
ских козелских казалисмо записати. Счо ест записано».
Арк. 4-5
№ 2
1664, серпня 18 (8). – Судова справа
«Року тисеча шестсот шестдесят четвертого, мсца ав-
густа осмого дня в понеделок.
На уряді его царского величества міском козелском,
перед нами, Петром Конашевским, наместником од его
млсти пана полковника киевского, Прокопом Конъдрато-
вичом, атаманом городовим козелским, Василием Короб-
кою, войтом, Иваном Борсуком, Михайлом Княжолуцким,
бурмистрами, райцы и лавниками, сего вышменованно-
го року в ратушу козелском ведлуг права обраными и за-
сажоными, точылася справа Михайла Куприка, мещани-
УДК 930.22:(477.51)«16»
о. Ю. А. Мицик
І. Ю. Тарасенко
П’ЯТНАДЦЯТЬ ДОКУМЕНТІВ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ ст.
З МІСЬКОЇ КНИГИ КОЗЕЛЬЦЯ
У статті аналізується частина документів другої половини
ХVІІ ст. з міської актової книги міста Козелець (купчі, дарчі, судо-
ві документи, розписки), які стосуються не тільки самого Козельця,
але й Остра, Глухова, деяких сіл Сіверщини. Документи публікуються
вперше і вводяться до наукового обігу. Цим самим започатковується
публікація всієї книги. Встановлено цінні свідчення поданих тут до-
кументів, особливо щодо каденцій сотників, городових отаманів Ко-
зельця, рідні київських полковників Г. Коровки-Вольського (Карповича),
К. Солонини, соціальної історії та історичної топографії Козельця.
Ключові слова: Гетьманщина, козаки, міста, краєзнавство, ге-
неалогія.
У 2023 і 2024 роках нам вдалося попрацювати в
архівосховищах Кракова і виявити чимало цінних джерел
стосовно історії України козацької доби. У першу чергу це
документи з колекції польського історика, мистецтвознавця
і колекціонера Маріана Гожковського (1830–1911), яка
зберігається нині у відділі рукописів бібліотеки Польської
Академії мистецтв і Академії наук (Biblioteka Naukowa PAU
i PAN w Krakowie) (далі – БПАН). Гожковський зібрав її
наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. і вивіз до Польщі, незважаючи
на протести української громадськості, зокрема класика
української історіографії проф. Володимира Антоновича.
Рукописи цієї колекції стосуються насамперед історії
Сіверської України часів Гетьманщини. Серед них нашу
особливу увагу привернув рукопис № 280, у якому міститься
актова книга другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. міста Козельця
Київського полку. Стислий опис цієї книги подав на початку
свого каталогу польський історик Ян Чубек ще у 1908 р. Він
охарактеризував її як «судову», що не є точним [1, с. 46]. З
того часу вона майже не використовувалася дослідниками.
У 1978/1979 навчальному році під час першого
наукового стажування у Польщі один з авторів цієї статті
вивчав колекцію Гожковського, у т. ч. і рукопис № 280,
і подав її короткий опис у статті, присвяченій огляду
україніки в польських архівосховищах [2, с. 63–65]. Але
козелецька книга і далі припадала пилом. Останнім часом
її досліджувала Ірина Кривошея за мікрофільмом, який
зберігається у Варшаві [3], але вона не ставила за мету
опублікувати документи книги. Ми якраз ставимо за мету
заповнити цю прогалину. Однак, враховуючи великий обсяг
книги, подаємо тільки її частину, а саме 15 документів.
Вони датовані 1664–1689 рр. (1664 – 2 документи, 1685 – 3,
1686 – 4, 1687 – 1, 1688 – 3, 1689 – 2). Це в основному купчі
й дарчі, хоча документ № 1 даної публікації містить текст
угоди про примирення між сусідами, документи №№ 2,
3 – судові справи, а № 4 – «квит».
Документ № 1 містить угоду про примирення між су-
сідами Федором Коломійцем і Тетяною Лишковою. Коло-
мієць грубо вилаяв сусідку, через що вона подала до суду.
Перед судом Коломієць визнав свою провину, хоча й по-
яснив це «запальчивостю», і перепросив Тетяну. Врешті
сторони погодилися на «компромис» (так записано в до-
кументі!). Цікаво, що нібито звичайну справу розглядали
представники не тільки сотенної влади, але й суддя Київ-
ського полку Андрій Гайда. Цей документ важливий тим,
що дозволяє заповнити хоча б частково лакуну у списку
київських полкових суддів. Ім’я Гайди зовсім незнане! Так
само вперше в джерелах згадується козелецький городо-
вий отаман Андрій Гаврилович. Можна уточнити і каден-
цію козелецького сотника Марка Гарячки. Досі вважалося,
що він перебував на цій посаді у 1654–1660 рр. [4, с. 173],
але, як бачимо, він сотникував і вдруге. Це ж стосується і
документа № 2, у якому йшлося про кримінальну справу –
крадіжку речей у київського міщанина Михайла Куприка,
що повертався з ярмарку в Глухові (очевидно це був той
ярмарок, що припадав на 31 (20) липня). Крадіжка сталася
в селі Данівці, що під Козельцем. Тут можна уточнити ка-
денцію городового отамана Прокопа Кіндратовича. Вва-
жалося, що він отаманував у 1669 р., але, як свідчить до-
кумент, він обіймав цю посаду і у 1664 р., тобто можливо
був на ній п’ять років. У документі 1685 р. (№ 3) йдеться
про конфіскацію двору київським полковником Григорі-
єм Коровкою-Вольським (Карповичем) у козелецького мі-
щанина Якова Івановича, бо той не зміг сплати борг. Доку-
мент 1685 р. (№ 4) є «квитом», у даном випадку розпискою,
що її автор (Сидір Северинчик) не має претензії до Семе-
на Гапоненка (Підгаєцького), з котрим мав судовий про-
цес. Далі йдуть купчі (№№ 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14,15) і
дарча (№ 8). Всі вони мають усталений формуляр (звідси
й подібність текстів), хоча кожна з них має свої особливос-
ті, чим і важливі. Насамперед це стосується імен, згадува-
них у купчіх, та історичної топоніміки. Так, у купчій 1685 р.
(№ 5) йдеться про продаж міського «плецу» (ділянки зем-
лі) Семену Гапоненку, про якого згадувалося у докумен-
ті № 4. Тут говориться, що «плец» знаходився за валом на
березі ставу і «лазні шпитальної». Купчі № 7, 9, 10 є ще од-
ним свідченням того, що київський полковник Григорий
Карпович (Коровка-Вольський) активно скуповував землі
та іншу нерухомість у Козельці і Козелецькій сотні. Якщо
в першій купчій майно продавала Килина Бирюківна, то
у другій – її племінниця Тетяна. Третя купча (млина) ви-
глядає цікавішою. По-перше, тут згадується син Григорія
Карповича – Тимофій. По-друге, вона містить відповідний
випис з остерської міської книги з розгорнутим описом ку-
плі-продажу. Купча № 7 (1686 р.) стосується купівлі Кар-
повичем частини млина вже в Остерській сотні. Її завірив
передусім остерський сотник Іван Дворецький, син Василя
Дворецького, київського полковника у 1660–1666 рр., при-
хильника промосковської орієнтації. Досі вважалося, що
він сотникував у 1663, 1665–1666, 1671–1677, 1680, 1682–
1684, 1689–1690 рр., але, як бачимо, він обіймав цю поса-
ду і у вересні 1686 р, ймовірно і у 1684–1689 р. Ім’я горо-
дового отаманa взагалі не є знаним.
Чотири купчі стосуються київського полковника у 1669,
1671–1682, 1687–1689 рр. Костянтина Солонини та його
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
72 73
нятый и до книг вписаный. Который мы до книг наших
приймуючи, казали пред собою читат. А той квит так ся
в собі слово в слово руским писмом писано мает. Я, Иси-
дор Северинчик, мещанын и купец козелецкий, відомо
чиню сим моим писмом кому того потреба указоватимет
знати. Иж, що мілем завод купецкий з Семеном Гапонен-
ком, мещанином козел[е]цким, на косы и розный товар.
С котрого заводу нашого купецкого во всем мні Семен
Гапоненко увыйстился и едного шеляга не винен и жад-
ного послі того заводу з ним заводу не мілем и не мію. И
если бы якие трафилися реестра албо писма на завод наш
не мают быти в повазі. Которому помененному Семиону
даю сей мой квит с подписом. Которому помененному Се-
миону даю сей свой квит с подписом руки моей власной.
Писан в Козелцу априля 16 1685 року.
У того квиту власною рукою Сидоровою подпис та-
кий: Сидор рука власна. Которое писмо за просбою пна
Семена до книг наших міских принялисмо и записали».
Арк. 62 зв.
№ 5
1685, липня 17 (7). – Купча
«Запис плецу тому ж вышъмененному Семенові от Кат-
ки Безпалчовни. Року вышписаного июл[я] 7 дня.
Пред тим же вышъписаным урядом, ставши учтивая
Екатерина Безпалчовна ку записованю до книг наших
міских козел[е]цких зезнала явне, ясне и доброволне,
иж продала плец свой власный и нікому ні в чом неза-
веденный ані пенный, лежачий за валом на березі ста-
ву козелецкому о межу плецу Юрия Ивановича и лазні
шпиталной, Семенови Гапоненку, ему самому, малжон-
ці и дітем их вічними часы за готовые грошы коп осм.
Которые до рук своих мененная Безпалчовна отобрав-
ши, той плец подала Семенови до спокойного и вічно-
го держаня и уживаня. А себе самую, діти, близкие и да-
лекие кревные своі вічне отдалила и в дохоженю оного
собі и дітем своим у каждого суду и права не зоставила
найменшого приступу под закладом других осми коп
и нагороженем затим идучих шкод. Которой вічистой
правди Екатеринино Безпалчевнино доброволное при-
знанте и мы, вышъписанный уряд за прозбою обох сто-
рон до книг наших принялисмо и записали».
Aрк. 63
№ 6
1686, липня 25 (15). – Козелець. – Купча
«Запис огорода пану Иосифові Кучи од Семе-
них[и] Вовчихи.
Pоку 1686 июля 15 д.
Перед нами, Василием Коробкою, войтом, Демяном Фе-
доровичом, бурмистром, Иваном Долею и Лукяном Фе-
доровичом, райцами. Cтавши очевисто учтивая Настасия
Семениха Вовчиха ку записованю до книг наших міских
козел[е]цких зезнала явне, ясне и доброволне, иж продала
част огорода своего, лежачого за Кривою брамою на фо-
лварках, межи огородами з едноі стороны огорода Федо-
ра Стровковца, а през улицю протыв огорода его млсти
пна Григория Карповича, полковника нашого киевского,
и през переулок огорода Катричова, Иосифови Кучи, ему
самому, жоні и дітем его вічнимими часы за готовыи гро-
ши зол[отих] десят. Которую част огорода подала до спо-
койного держаня и уживаня, а себе самого (!), діти, близ-
кие и далекие кревные вічне отдалила и в доход(…)*оного
не зоставила вічними часы под закладом других десяти
зол[отих] и наго[ро]женем затим идучих шкод. Которой
вічистой продажи Семенишино Вовчишино признате до
книг наших принялисмо и записали».
Арк. 69
№ 7
1686, вересня 2. – Козелець – Купча
«Запис футора и ґрунту его млсти пану Григорию Кар-
повичу, полковникови киевскому, от Кулины Бирюковни
и мужа ей другого, Юрка. Року 1686, септевр[ия] 2 дня.
Перед нами, Василием Коробкою, войтом козелецким,
Демяном Федоровичом, бурмистром, Иваном Долею и Ес-
ифом Кучою, райцами, Лукяном Федоровичом и Яремою
Петровичом. Ставши очевисто учтивая Акилина Бирюков-
на, повіту Остерского с притомностю мужа своего второ-
го Юрка, с позволения того ж мужа своего ку записованю
до книг наших міских козел[е]цких зезнала явне, ясне и
доброволне, иж мененная Бир[ю]ковна, міючи ґрунт свой
отцевский и по брату еи, Васку, спалый, прозываемый Би-
рюковщина, лежачий меж полями з едноі стороны поля
Артюха, Омеляновского мужа, а з другой Демяна, также
Омеляновского, а с третой сторны Тетяны, братанки Аки-
лины Бирюковны, юж отділеная, об межу gрунту его мл.
пна Григория Карповича, полковника киевского. То теды
футор з двома огородами, садами, гаями, полями роз-
робленными и нерозробленними, що ся именует быти
Васкова Бирюченкова и Акилины Бирюковны ґрунту, ме-
ненному его млсти пану Гри[горию] Кар[повичy], полков-
никови Во[йскa] их цар[ского] прес[вітлого] вел[ичества]
Запор[оз]кoго киев[скому], его млсти самому, малжонце
и сукцесорам его млсти за готовыі гроши (которые до рук
своих отобравши и его мл. квитовали) талярей десят, на
вічност продали. А себе самих, близких и далеких крев-
ных своих вічне отдалили и в дохоженю оного ґрунту собі
и по собі близким и далеким кревным своим позостави-
ли и найменшого приступу и упоминку, мает теды его мл.
пан полковник от сего часу моц и волю в том футорі меш-
кати, на нем ся вл[адіти], будовати, владіти и ним дис-
поновати, дати, продати, а по нем потомкове его млсти
вічними ні от кого не обавляючис найменшого утиску и
перешкоду, под закладом других талярей десяти и нагоро-
женем идучих шкод. Которое доброволное вічистой про-
дажи Аккилинино Бирюковнино и мужа еі, Юрка, добро-
волное признате за их же просбою до книг наших міских
принялисмо и записали».
Арк. 69–69 зв.
Томилиха з своіми молотниками, яко того не свідомы и
шкоді той не ест причиною в середу прийдучого авгус-
та дня десятого на том (?) присягу телесную выконали и
с того ся тим очыстили, яко ж оные о сказаню правном
досыт чынячы на припалом термині и всі стали ку при-
сязе и оное пилновали, але Михайло Куприк варуючыся,
абы своего сумленя и душі не образити, а до того не зна-
ючы, од кого ся ему шкода стала, тых всіх, на которых был
инстикгатором и просил справедливости, доброволне од
присяги уволнил и на том згода ся стала. По которой уго-
ді поневаж позваные в сказаню урядовому чынили досыт,
тот вышреченый Михайло Куприк, мещанин киевский, о
тую вічно (?) умороную справу тых людей, кождого их зо-
собна нігде учуду не мает турбовати, ані до ных жадного
приступу правного міти под зарукою на его мл. пана пол-
ковника киевского такое ж вышменованное сумы, которой
ся стала згуба и под нагороженем шкод накладов словне
од уволненых мянованых. Еднак в пришлый час міла бы
ся тая згуба с тых людей, од турбациі уволненых, на ком
колвек оказати, теды тые ж дановци люб молотники того
мают постерегати, а вывідавшыся о том слушне, тую реч
на вряді повинны обявити. Уряд зас, гдеся колвек Михай-
ло Куприк знайдоватимет, о том, ему декляруем мает зна-
ти дати, а то ся розуміти мает од сего запису тилко на два
роки. По двох роках теж того ніхто не мает постерегати.
Счо про памят до книг ест записано».
Арк. 7–7 зв.
№ 3
1685, червня 11 (1). – Арешт двору
«Арешт двора Яковового, его млсти пну Григорию Кар-
повичу, полковнику киевскому, июн 1 1685.
Пред вышъписанным урядом міским презентовал его
мл. пн. Григорий Карпович, полковник Войска их црско-
го прстлого Запорозкого киевский, облик на шестсот зо-
л[отих], данный ему от Якова Ивановича, мещанина ншо-
го козелцкого, который не заставал у Козелци, а термін
отданя тоі сумы прошол. Варуючися, яко пригоды за тую
сумму положил арешт на дворі, стоячого об межу двора
Лаптикова на плецу лежачим в ринку близко Вовчихи на
плецу коморном ринковом. Которих добр жадным правом
не повинен ніхто взяти без відома его млсти пна полков-
ника и нашого урядового варуем, що и до книг ест записан»
Арк. 62
№ 4
1685, червня 26 (16). – «Квит»
«Запис квиту Семенови Подгаецкому, данный от Си-
дора Северинчика. Року 1685, июня 16 дня.
Перед нами, Василием Коробкою, войтом, Карпом Ко-
лесниковичом, бурмистром, райцами и лавниками сві-
дом зуполна заседаючими у ратуши козелецким. Ставши
очевисто учтивый пан Семен Гапоненко, мещанын наш
козелецкий, подал пероблятам лист доброволный ему от
Исидора Северинчика квит, просячи абы оной был при-
на и купца киевского, повода, з Омеляном Харковичом а
Иваном Яковичом, Юском Семеновичом, Яремком Гапо-
ненеком и Мотруною Томилихою, обывателми з села Да-
нювки, Михайлом и Стефаном Кизевичами, братею, ро-
жоною, обывателми козелскими, позваными о то и в тот
способ, иж едучы оному Михайлу Куприку вышменован-
ного року з Глухова з ярмарку до дому, до Киева, а зблу-
дивши подпилый дороги, заехал в село Данювку, з села
зас выехавшы, переймаючыся на гостинец Киевский, од
села якобы в полчверти милі спячый, вывернулся з воза.
А так конь оного, выпручившыся з оглобл, до села назад
вернулся, Михайло зас, маючы в себе грошей якобы зо-
лотых двісті и пят золотых в ворках порозну, к тому куницу
и мухаяр турский (тканина з додатком вовни або шовку –
Ю. М., І. Т.) с потребами, тою ж (?) мнійшую реч куницу,
мухаяр и шест коп грошей зоставил якобы у возе, а бол-
шую суму сам бачучы за конем с чересом и в хусті в тра-
ві, мовит, сховал ве двох місцах. Где на тот час, кдым, по-
відает, вывернулся з воза и тые гроши ховалем, не выдно
было близко того нікого, тилко до села прибегаючы, стрі-
тилем, мовит, идучую до молотников Мотруну Томилиху.
Тогды, увыдівши его люди, бегаючого по селу, яко чолові-
ка незнакомого (…) міет, дали о нем знати Анъдрею, Кара-
кулину зятю, бывшему атаману городовому козелскому.
А Андрей оного пред себе призвавшы и роспитавшы его,
если бы міл якую шкоду и зачым ходит, тогды ж взглядом
того, абы счо з воза не взято, по вуз послал чотирех чоло-
віка: Омеляна Харковича, Ивана Ясковича, Юска Семено-
вича и Ярешка Гапоненка. Которые до воза скоро припали,
пришла с току од молотников до них и Мотруна Томили-
ха. Где и вспомнений Михайло Куприк коня зшукавшы,
и там, на тому місцу и где вывернулся, схованых грошей
зараз не шукавшы, з ными не (?) всі заедно до села вер-
нули. Тогды тот же Андрей, зят Каракулин, пофторе питал
оного чи не мает якое и повиділ: болше, мовит, не маю
шкоды кром того, счо мухаяр с потребами, куницу и гро-
шей таляр вынято з воза. Потом то говорившы и там ся
з людми забавившы, всівшы на коня, побіг и по тые, счо
в траві сховал был гроши. А так и тых грошей не нашод-
шы, в тот час в селі оповіділ свою згубу и шкоду. А ніко-
го к тому винным не находил, тилко тых вышпоменен-
ных чотирех парубков, пятую Томилиху, которых застал у
воза и двох молотников, братов рожоных, обывателей ко-
зелских Михайла и Стефана Кизевичов, которые на току
збожа будто Томилихи молотили. Затым преречоный Ми-
хайло Куприк, мещ[анин] киевский, на тых всіх вышмено-
ванных людей згубы и шкоды своей доходячы, о тое пе-
ред суд наш вдалися и справедливости потребовали. Суд
нинешный контроверсыі обох сторон выслухавшы и всі
околичности выразумевшы, поневаж тые чотиры чолові-
ка, которых по вуз посылано, о схованю Михайловом не
відали, так теж и на тых молотниках Михайле и Стефа-
ну Кизевичах, которые од воза неподалеку молотили, иж
доводу и жадного знаку тое згубы ся не оказало, наказу-
ет, абы позваные так тые, которые по вуз ходили, яко и
https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%82%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D1%8C
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
74 75
ским, жителем тож острским. Который то помененный Де-
нис Плоский у вічност юж продал камен свой передний и
половицю оного млина его мл. пну Григорию Карповичу,
полковникові киевс[кому] Которым то именованным мли-
ном своим не хотячи сам владіти, а звлаща будучи потреб-
ни пінязей, продалисмо и вічним правом в державу пода-
ли тому ж, его мл. пну Григорию Карповичу, полков[нику]
киевс[кому], за певную и готовую суму и юж в цалі рука-
ми нашими отобраную. Tо ест за золотих чотириста до-
брой монети личбы литовской. Волен зостает и будет от
сего дня и часу его мл. пан Григорий Карпович, пол[ков-
ник] киев[ский] яко власным своим млином и юж цале
обома каменями вічисте резидуючи так же кому изволя-
ючи продат, дат, дароват, заменят и як хотячи ведлуг волі
и уподобания своего панского диспоноват не токмо ему
самому (…)*ожоной, пані малжонце его и квітнучому по-
томству его во вічност (…)* Иван Баглай и Иван Гуленко
вечистое зречене чинимо от менованного (…)* и малжон-
ки наши отдаляючи и потомство нше и от кревных своих
близких, также далеких, жадное трудности и перешкоды
найменшой в спокойном и в ненарушоном владіниі чи-
нити не мают его млсти пну пол[ковникови] киев[скому]
под закладом вини талярей ста пред которим би ся судом
якую колвек турбацию важилис занести. А по заплаченю
вини, то пред ся купля вічистая при нeнaрушоной цілости
мает зоставати при его мл. пну полковникови киев[ско-
му]. А про ліпшую віру и певност и спокойное промежку
ними промешкане и на жадане самого его мл. пна полков-
ника вышъпомененного доброволную продажу Иванову
Баглаеву и Иванову Гуленку, а вечистую куплю его млсти
пна пол[ковника] ншого киевского до книг ннешных мі-
ских острицких ест записано. А по записаню и сей екстр-
акт выдати изволилисмо с подписом рук и притисненнем
звиклих печати наших урядових.
Дата у ратушу острицком року, мсця и дня вышъпо-
ложоного. При печати сотницкой и атаманской и міской.
Такие у того запису подписи:
Иван Дворецкий, сотник острицкий.
Иван Сидко, атаман город[овий] острицкий.
Павел Уласович, войт острицкий, з маестратом.
Который запис до книг наших принялисмо и записали».
Арк. 71 зв. – 72
№ 11
1688, червня 28 (18). – Купча
«Запис двора Стефанови Яковлевичу Жураковскому
от Катерины Безпалчовны зезнаный. Року вышъписано-
го, мсця июня 18 дня.
Перед нами, Григорием Кривецким, войтом, Юрием
Ивановичом, бурмистром, Парфеном Радичом, Иваном
Проскурненком, райцами, Игнатом Страшенком, Семеном
Подгаецким, лавниками. Cтавши очевисто учтивая Ека-
терина по першом мужу Федоровая Безпалчовая, а по те-
перeшном Антоновая, теперішнaя мещанка березинская,
а прежде наша козелецкая, ку записованю до книг наших
міских козел[е]цких зезнала явне, ясне и доброволне, иж
продала двор свой власный нікому ні в чом не заведеный
ані пенный, стоячий в місті Козелцу об межу дворов з ед-
ной стороны Леска, Любчиного зятя, Левка, Маркияненко-
вого зятя, и Клима Хандюка, близко валу міского Стефану
Яковлевичу Жураковскому, ему самому, жоні и дітем его
вічними часы за певныі и готовиі гроши коп сто личбы ли-
товской. Которую сполне до рук своих отобравши, той двор
з солодовнею, винницею, с плецом, с коморою и з задвор-
ком, который лежит и к другому двору, стоячому на рогу
тоі ж Безпалчоі, где стоит стайня и межа того двора, пода-
ла мененному Стефану до сокойного держаня и уживаня.
А себе самую, діти, близкие и далекие кревные, своі вічне
отдалила, даючи ему, Стефану, в том дворі таковое право
и волност, яковое пред тим сама міла. Которому то менен-
ному Стефану Яковлевичу Жураковскому от сего часу во-
лно ест и на потом будет тим двором яко своим власным
диспоноват, кому хотя дат, дароват, продат, заменят и як
хотя на свой пожиток оборочат, ні от кого не обавляючися
найменшого утиску и перешкоды под закладом других сто
коп и нагороженем затим идучих шкод. Которой вечистой
продажи Екатеринино Антоновой доброволное признатъе и
мы, вышъписаный уряд, чуючи за просбою обох сторон до
книг наших міских козелецких, принялисмо и записали».
(Арк. 78–78 зв.)
№ 12
1688, квітня 13 (3). – Купча
«Запис фолварку от Меланиі Горячихи его млсти пану
Константину Солонині, полковникови киевскому.Року
1688, април[я] 3.
Пред тим же вышъписанным урядом міским. Ставши
очевисто учтивая Мелания Марчиха Горячиха посполу з
сыном своим Василием Горяченком ку записованю до книг
наших міских козел[е]цких зезнали явне и доброволне, иж
продали фолварок свой власный, нікому ні в чом незаве-
деный ані пенный, лежачий в Козелцу за греблею міскою
на слободці об межу фолварку, его мл. пна Костантина Со-
лонина, пол[ковника] В[ойска] их цр. прес. вл. Запор[озко-
го] киевского, тому ж помененному его мл. пну Костантину
Солонині, полковникови вышъпомененному, его мл. само-
му, его малжонце и дітем его мл. вічными часы за готовые
гроши золотых шестдесят, которие Мелания Горячиха з сы-
ном своим, Василием, до рук своих отобравши, тот фолва-
рок з двором и огородом як ся в собі, почавши от улиці, в
певных огорожи и межах мает его мл. пну Костантину Со-
лонині, полковникови киевскому, подала до спокойного
держаня и уживаня. Даючи его млсти в том фолварку та-
ковое право и волност, яковое пред тим небожчик Марко
Горячка, а по нем мененая жона его из сином міли, поз-
воляючи его млсти той фолварок кому хотя тепер и на по-
том дати, продати, даровати, заменяти и на нем ся будо-
вати (...)*и з своим давным фолварком скупити и як хотя
пожитковати ні от кого не обавляючися найменшого ути-
ску так самой Горячихи, сына еі Василя, близких и далеких
№ 8
1686, вересня 3. – Дарча
«Запис обляти листу, то ест запису, данное от пані Сач-
ковой Назарови Губскому на ґрунт 1686, септевр[ия] 3 дня.
Перед тим же вышъписанным урядом міским. Постано-
вившися персоналітер шляхетная пані Анна Сачковая ку за-
писованю до книг наших міских козел[е]цких подала перо-
блятам лист, то ест запис, который дала Назарови Губскому,
внукови своему на ґрунта, а при даню и сама устне зезна-
ла нази(…)*тих ґрунтов, просячи, абы оный был принятый
и до книг вписаний. Який (?) мы до книг наших прийму-
ючи, казалисмо пред собою читати той (?) запис слово до
слова так ся в собі руским писмом писаным мают: Я, Анна
Адамовая Сачковая, чиню відомо сим моим доброволним
писмом тепер и в потомныі віки кождому знати того хотя-
щому, иж за зуполного моего здоровя и розуму плец мой,
лежачий в місті Козелцу близко валу міского об межу дво-
ра Якова Ивановича и огород при том же плецу лежачий
об межу двора Петра Конашевского с полями, лежачими в
розных руках леgую и вічне дарую Назарови Губщенкови,
внукови своему, который з малих літ звиклую мні почест
выражал и до сего часу не перестает тоеі почести выража-
ти и отдает. Который от сего часу и на потом, мает волю
на том плецу будоватися, мешкати, а по нем, если ему Гдь
даст (яко усердно зычу) и діти его владіти и диспоновати
мимо всі близкие и далекие кревниі моі. А особливе доч-
ки моей Евки и зятя моего, Губского, трудности. Которие
як отдалени сут, так на том мают зоставити на своей уді-
леной части. То тилко докладаю, иж як здавна и до сего
часу звиклая от мененного внука моего ишла и мні при-
язнь и пошановане, так и до смерти моей повинен будет
оную выражати и смерти дозріти и як звычай хрстиянс-
кий поховати тіло мое. Чого всего и тоі моі даровизни абы
был Назар, внук мой, певен даю ему сее писмо при людях
зацных от мене на тое упрошоных при пну Василию Сто-
яновском, райци козел[е]цком, Яремі Петровичу лавни-
ку, Петру Конашевским, Галлі (!) Конашевской и при Евві
Губской, дочці моей и иных людех зацных. Писан в дому
моем року 1686, септ[еврия] 3 дня.
У того запису подпис такий: За устною прозбою пані Сач-
ковой писалем сее писмо, на котором вмісто еі, вышписаных
особ и за себе, рукою своею подписуюся Васил Подоляка,
писар міский козелецкий. Который то запис за прозбою пні
Сачковой до книг наших принялисмо и записали»
Арк. 69 зв. – 70
№ 9
1686, листопада 14 (4). – Купча
«Запис футора Бирюковского от Тетяни Бирюковны и
мужа еі Хоми Бондара. Року 1686, новембра 4 дня.
Перед нами, Василием Коробкою, войтом, Григорием
Кривецким, бурмистром, Яковом Мирополцем и Алексан-
дром Гарасимовичом, бурмистром, Иваном Калачником и
Григорием Гавриловичом, лавниками. Ставши очевисто уч-
тивая Тетяна Бирюковна, по першом мужу Вакулиха, а по
теперешнем Хомиха, с притомностю того ж малжонка сво-
его, Хоми, зезнала явне, ясне и доброволне, иж міючи свой
отцевский ґрунт прозываемый Бирюковщина по отцу еи,
мененной Татианы, спалая и отділеная, лежачая в державі
остерской об межу ґрунту Килины так же Бирюковны, тют-
ки мененной Татияны Бирюковны, юж проданного его мл.
п. пол[ковникови]. То теды футор тож з хатою и вшеляким
будинком, з огородами, садами, гаями, полями так розро-
бленими и не розробленними, що ся менует Бирюковщи-
на. Его млсти пану Григорию Карповичу, полковникови
Войска их црского прс. влчства Запор[озкого] киевскому,
за готовиі гроши коп тридцат литовской личбы на вічност
продали. Которой суммы зквитовавши тот футор подали
его млсти самому, малжонце и потомком его мл. вічними
часы, а себе самых, близких и далеких кревных отдалили.
Мает теды его мл. пан полковник сам, малженка и потом-
кове его мл. от сего часу тим футором, яко своею власно-
стю диспоновати, кому хотя дати, продати, даровати и як
хотя на свой пожиток оборочати ні от кого не обавляючис
найменшого утиску под закладом других тридцати коп и
нагороженем затим идучих шкод. Которое вічистой про-
дажи Тетянино Бирюковнино доброволное признате и
мы, вышъписанный уряд, чуючи за просбою обох сторон
до книг меских козелецких принялисмо».
Арк. 71
№ 10
1686, грудня 1 (листопада 21). – Купча
«Запис млина на бурчаку пану Григорию Карповичу,
полковникові киевскому, 1686 року, мсця новембра 21 дня.
Перед нами, Василием Коробкою, войтом, бурмис-
тром и райцами вышписаними постановившися учтивый
пан Тимофій Григориевич, полковникович (!) киевский
именем его млсти пана Григория Карповича, полковни-
ка киевского пна родича своего, подал пероблятам лист,
то ест запис данный его млсти от Ивана Баглая и Ива-
на Гуленка, просячи абы был принятый и до книг вписа-
ний. Который мы до книг приймуючи, казали перед со-
бою читати, а той запис слово до слова так ся в собі мает:
Выпис с книг міских права майдебурского ратуша
острицкого, літа от рождества Хсва тисяча шестсот осмъ-
десят шостого, мсця октоврия 6 дня.
Перед нами, Иваном Василевичом Дворецким, сотни-
ком острицким, Иваном Сидком, атаманом городовым,
Павлом Уласовичом, войтом, Евхимом Квачевичом, бур-
мистром рочным, Стефаном Ивановичом, райцею з лав-
никами в ратушу острицком сполна засілими. Постано-
вившися очевисто Иван Баглай и Иван Гуленко, жителі
острицкие, зезнали явне, ясне и доброволне ку записова-
ню до книг нинешниых міских острицких в тие слова: иж
міючи мы половицу клітки, стоячую на реці Острі прози-
ваемо Наберглаз (?) свою власную, ні в чом нікому не пен-
ную ані заведенную, працею своею почтиве промеж люд-
ми зацне набитую, а именно клітка задняя по половиці,
що(?) тримали по едном каменю мучном и з Денисом Пла-
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
76 77
до него приналежностях таковое право и волност, яковое
пред тим сами міли. Которому то преречоному п. Соло-
нині от сего часу волно ест и на потом будет тим двором
яко своею власностю диспоноват, кому хотя дат, дароват,
продат и як хотя на свой пожиток оборочат, ні от кого не
обавляючися найменшого утиску и перешкод под закла-
дом других пятидесяти золотих и нагороженем затим иду-
чих шкод. Которой вічистой продажи вышъписаных особ
и мы, вышъписаный уряд, чуючи за просбою обох сторон
до книг наших міских принялисмо и записали».
Арк. 85 зв. – 86
ДЖЕРЕЛА
1. Czubek J. Katalog rękopisów Akademii Umiejętnosci w
Krakowie. Kraków, 1906.
2. Мицик Ю. А. Джерела до вивчення історії антифеодальної
та визвольної боротьби українського народу у першій половині
ХVІІІ ст. у фондах архівів та бібліотек ПНР. Архіви України. 1982.
№ 3. С. 63–65.
3. Кривошея І. І. Краєзнавчі матеріали козелецької актової
книги (1664–1765 рр.). Уманська старовина, 2016. Вип. 2. С. 120–
125; Кривошея І. Генеалогічні матеріали козелецької актової кни-
ги (1664–1765): Коровки-Вольські та Мокієвські. Гілея. Науковий
вісник. Збірник наукових праць. Київ, 2017. Спеціальний випуск.
С. 34–38; Кривошея І. Інформативний потенціал актової книги
м. Козельця (друга половина XVII – перша половина XVIII ст.).
Україна між Польщею та Росією. Київ, 2016. С. 137–149.
4. Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Київ, 2005. 260 с.
5. Модзалевский К. Л. Малороссийский родословник. Киев,
1910. Т. 2. 746 с.
Mytsyk Yu. A., Tarasenko I. Yu. Fifteen documents of the second half
of the 17th century from the city book of Kozelets
The article analyzes part of the documents of the second half of the
17th century. from the city register of the city of Kozelets (purchases,
gifts, court documents, receipts), which concern not only Kozelets itself,
but also Oster, Нlukhіv, and some villages of Sivershchyna. Documents
are published for the first time and introduced into scientific circulation.
This marks the beginning of the publication of the entire book. Valuable
evidence of the documents presented here has been established, especially
regarding the periods of centurions, chieftain of Kozelets, relatives of Kyiv
colonels H. Korovka-Volskyi (Karpovich), K. Solonina, social history and
historical topography of Kozelets.
Key words: Hetmanate, Cossacks, cities, local history, genealogy.
REFERENCES
1. Czubek J. Katalog rękopisów Akademii Umiejętnosci w Krakowie.
Kraków, 1906, p. 46.
2. Mytsyk, Yu. A. (1982). Dzherela do vyvchennia istorii antyfeodalnoi
ta vyzvolnoi borotby ukrainskoho narodu u pershii polovyni XVIII st.
u fondakh arkhiviv ta bibliotek PNR [Sources for studying the history
of the anti-feudal and liberation struggle of the Ukrainian people in
the first half of the eighteenth century in the archives and libraries
of Poland]. Arkhivy Ukrainy, 3, pp. 63–65. [in Ukrainian].
3. Kryvosheia, I. I. (2016). Kraieznavchi materialy kozeletskoi aktovoi
knyhy (1664–1765 rr.) [Local history materials from the Kozelets record
book (1664–1765).]. Umanska starovyna, issue, 2, pp. 120–125; Kryvosheia,
I. (2017). Henealohichni materialy kozeletskoi aktovoi knyhy (1664–
1765): Korovky-Volski ta Mokiievski [Genealogical materials of the
Kozelets record book (1664-1765): Korowki-Wolski and Mokievski
families]. Hileia, pp. 34–38. Naukovyi visnyk. Zbirnyk naukovykh prats.
Kyiv.; Kryvosheia, I. (2016). Informatyvnyi potentsial aktovoi knyhy
m. Kozeltsia (druha polovyna XVII – persha polovyna XVIII st.) [The
informational potential of the Kozelets record book (second half of
the seventeenth - first half of the eighteenth centuries)]. Ukraina mizh
Polshcheiu ta Rosiieiu, pp. 137–149. Kyiv. [in Ukraine].
4. Kryvosheia, V. V. (2005). Ukrainska kozatska starshyna [Ukrainian
Cossack officers]. Kyiv. [in Ukrainian].
5. Modzalevskyi, K. L. (1910). Malorossyiskyi rodoslovnyk [Little Russian
genealogy.]. Vol. 2. Kyiv. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 02.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
УДК 94(477)М. Мазепа
Л. В. Артемова
СВІТЛО МАТЕРИНСЬКОЇ МУДРОСТІ:
400 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ МАРИНИ
(МАРІЇ МАГДАЛИНИ) МАЗЕПИ
У статті досліджується життя та діяльність Марини (Марії
Магдалини) Мазепи – матері гетьмана Івана Мазепи, меценатки,
глибоко віруючої, твердої духом і дуже діяльної жінки. Як ігуменя Ки-
єво-Печерського Вознесенського та Глухівського Успенського дівочих
монастирів вона сприяла розвиткові духовності, освіти та культу-
ри в Україні в XVII–XVIII ст. Побіжно висвітлені ініціативи ігуме-
ні з реорганізації Києво-Печерського Вознесенського та Глухівського
Успенського дівочих монастирів та перетворення їх на самобутні
центри гаптарського мистецтва. Наголошено, що спадок Марини
(Марії Магдалини) Мазепи не зник безслідно. Він як і світло мате-
ринської мудрості, любові та віри уже кілька сторіч живе у діяннях
її сина – гетьмана Івана Мазепи –і є незмінною частиною культур-
ної та історичної пам’яті нашого народу.
Ключові слова: Марина (Марія Магдалина) Мазепа, Глухівський
Успенський дівочий монастир, 400 років від дня народження, меце-
натка, гаптування, духовність.
У сучасних реаліях дерадянізації теренами нашої країни
ширяться традиції відзначення нових свят. Так, з 1999
року, а натепер – особливо активно, у другу неділю травня
в Україні відзначають День матері. У цей день ми віддаємо
данину поваги всім матерям, які своєю любов’ю, мудрістю і
силою духу виховують майбутні покоління. Зауважимо, що
у контексті цього свята розвідка про видатну особистість
Марину (Марію Магдалину) Мазепу (1624–1707) – матір Івана
Мазепи, – 400 років від дня народження якої виповнюється
цьогоріч, є ілюстративним прикладом, що вартує уваги.
Адже, як стверджують окремі науковці, її роль у формуванні
життєвих та духовних парадигм майбутнього гетьмана
України була визначальною. Перевагою нашого дослідження
є усунення лакун у висвітленні діяльності Марії Магдалини
Мазепи, зокрема в аспектах локальної історії. Теоретичний
зміст цієї публікації знайде своє практичне застосування
у одному з основних напрямів роботи Національного
заповідника «Глухів» – просвітницькій діяльності.
Марина (Марія Магдалина) Мазепа – меценатка, гли-
боко віруюча, тверда духом і дуже діяльна жінка. Істотно
те, що вона відправила Івана навчатися до Києво-Моги-
лянської колегії, сприяла духовному розвиткові сина й,
безумовно, мала великий вплив на формування світогля-
ду майбутнього гетьмана, метою якого врешті-решт стало
об’єднання усіх українських земель (Лівобережжя, Право-
бережжя, Слобожанщини, Запоріжжя) в єдину міцну ав-
тократичну державу європейського зразка.
Гетьманова мати – у миру Марина Мокієвська – походи-
ла з розгалуженого українського шляхетського роду Мокієв-
ських з Білоцерківського староства (адміністративна одиниця
у стародавній Польщі). Більшість Мокієвських покозачили-
ся і брали участь у Визвольній війні Богдана Хмельниць-
кого (батько і брат загинули у боях із поляками 1665 р.) [1].
Рік народження Марини Мокієвської встановити можна
лише приблизно – 1624 р. [2]. На жаль, жодних даних про її
юні літа не збереглося. У першій половині ХVII ст., за ма-
теріальної підтримки церковних православних братств,
кревных их, и перешкоды под закладом других шестиде-
сят золотых и нагороженем затим идучих шкод. Которой
вічистой продажи доброволное Марчишино Горяччишино
из сыном еі признате и мы, вышъписанный уряд, чуючи за
просбою обох сторон, до книг наших міских принялисмо
и вписали. С которих и сей выпис под печатю міскою пре-
речоному его млсти пну полковникови киевскому выдан.
Року, мсца и дня вышъписаных».
Арк. 76–76 зв.
№ 13
1688, липня 19 (9). – Купча
«Запис плецу пані Агафиі Костантиновой Солонинисі,
полковниковой киевской, от Мойсія Мандиченка.
Року 1688, июля девятогонадцат дня.
Перед нами, Юрием Ивановичом, бурмистром козел[е]
цким, и войтовское засідаючи місце, Парфеном Радичом,
Иваном Проскурненком, райцами, Игнатом Страшенком и
Семеном Подгаецким, лавниками. Ставши очевисто учтивый
Мойсій Мандиченко ку записованю до книг нших міских
козелецких зезнал явне, ясне и доброволне тимы словы:
Пане уряде, що небожка матка нша, Марья Василиева,
міючи своею працею набытий двор, стоячий в місті Ко-
зелцу на рогу протыв цркви Спской, лицем на ринок, боком
об межу двора Кулбачинского, к тилу двора Романишино-
го, (которих плеци обадва зостают купным правом в дер-
жаню еї млсти пані Агафиі Костантиновой Солониновой,
полковниковой киевской) еще за живота своего продала
мененной пні Костантиновой Солонинисі, полковниковой
киевской, за двісті золотых. От которой як взявши до рук
своих тие всі гроши, вічне ся того двора вырекла. Так и я
тепер вырекаюс и в дохоженю оного нікому по собі не зо-
ставую найменшого приступу к упоминку вічними часы.
Але волно ест еї млсти тим плецем, як и двором за живота
матки нашой раділа, так и тепер диспоновати, кому хотя
дати, продати, заменяти и як найліпшей поступовати ні
от кого не обавляючися найменшого утиску и перешкод
так мене самого, жоны, діти, близких и далеких кревных
наших под закладом других двохсот золотых и нагоро-
женем затим идучих шкод. При котором своем вечистом
того плецу зезнаню просил, абы для потомной памяти до
книг было записано. На которого просбу и записалисмо».
Арк. 79 зв. – 80
№ 14
1689, квітня 4 (березня 25). – Купча
«Запис половици млина пану Якову Солонині, зезнаный
от Безпалчовны.
Року 1689, марта 25 дня. Пред тим же урядом міским.
Ставши очевисто учтивые Екатерина Безпалчовна, по
першом мужу Федориха, а по теперешном Антиповая, с
тим же Антипом, другим мужем своим, и с притомностю
зятя своего Супруна, жителе березинские, ку записованю
до книг наших міских козел[е]цких всі зезнали явне, ясне и
доброволне тимы словы: Пне уряде! Щосмо были з мужем
ншим Антипом, дітині а жоні Супруновой належную, по
отцу небожчику половицу млина з пном Яковом Солони-
ною маючую, стоячую на Бурковской греблі в едном лотку
з млином комендантовом, двор стоячий в Козелцу и футор
у Еркові, тому ж мененному сполнику, п. Якову Солонині,
заставили в певной суммі, то ест в шести сот зол[отих] и
шести золотих, на три роки до выкупна. Теды за сполною
усіх нас порадою и отца Петра Федоровича, презвитера
стоспаского козелецкого, и иних приятелей, тую половину
млина тому, помененному п. Якову Солонині в той винной
суммі в шестисот и шести золотих ему самому, малжонце
и сукцессорам его, на вічные віки пустилисмо в спокой-
ное держане и уживане. Тилко п. Яков мает и повинен нам
двора сего у Козелцу от сего часу уступити, а ерковского
футора тож мает уступити взглядом его огорожи и иншого
кошту, то ест засів зобравши и из саду, если Гсдь що даст,
пожиток зобравши у осен и так мает вічними часи п. Яков
половиною млина владіти, сам, малжонка и сукцесорове
их, без найменшого от нас кого ж колвек з близких и да-
леких кревных наших приступу и упоминку под закладом
до тої половици млина от нас проданой пятисот таляров
на суд войсковый енералный и затим идучих шкод наго-
роженем. При котором вічистой продажи тоей половици
млина Екатерини Безпалчовни и Антипа, второго мужа
еі, и Супруна, зятя еі ж изреченю, давши усі трое п. Якову
Солонині руки, просили о отдане облику, который п. Яков
пред нами, урядом, и им отдал, просячи о запис до книг.
На которих обох сторон прозбу записалисмо, с которих и
сей випис [дан] пну Солонині под печатю міской».
Арк. 85
№ 15
1689, квітня 25 (15). – Купча
«Запис двора, лежачого в Чемері, Даниелю Солонині,
зезнанный от Марї Кучовни Гавриловой Шиленковой.
Року вышъписаного и мсця, дня 15.
Перед нами, Юрием Ивановичом, войтом, Карпом Ко-
лесниковичом, бурмистром, Яковом Катричом, Василием
Лагойком, райцами, Кирилом Рудченком, Стефаном Ио-
сифовичом, лавниками. Ставши очевисто учтивая Ма-
рія Кучовна Гавриловая Шиленкова с притомностю синов
своих Лукяна, Петра и Якова до книг міских, зезнала явне,
ясне и доброволне (...)*ровали двор свой власный, нікому
ні в чом незаведеный ані пенный, лежачий в селі Чемері з
двома огородами в един скупленый, прозиваемие Янов-
щина и Бородиновщина, до тих огородов приналежними
нивями Даниелю Солонині, писарови полковому киевско-
му. Ему самому, малжонце и сукцесорам его вічними часы
за певную и готовую сумму золотых пятдесят. Которую пані
Гавриловая з синами своіми до рук своих отобравши, тот
двор с плецом, мененними огородами, з садом вишневим
и нивками, мененному п. Солонині подали до спокойного
держаня и уживаня. А себе самую и діти, самих себе, близ-
ких и далеких кревных своих вічними часы отдалили, да-
ючи ему, помененному п. Солонині, в том дворі и во всіх
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210816 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T05:53:10Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. 2025-12-17T16:06:51Z 2024 П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця / Ю.А. Мицик, І.Ю. Тарасенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 70-77. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210816 930.22:(477.51)«16» У статті аналізується частина документів другої половини ХVІІ ст. з міської актової книги міста Козелець (купчі, дарчі, судові документи, розписки), які стосуються не тільки самого Козельця, але й Остра, Глухова, деяких сіл Сіверщини. Документи публікуються вперше і вводяться до наукового обігу. Цим самим започатковується публікація всієї книги. Встановлено цінні свідчення поданих тут документів, особливо щодо каденцій сотників, городових отаманів Козельця, рідні київських полковників Г. Коровки-Вольського (Карповича), К. Солонини, соціальної історії та історичної топографії Козельця. The article analyzes part of the documents of the second half of the 17th century. from the city register of the city of Kozelets (purchases, gifts, court documents, receipts), which concern not only Kozelets itself, but also Oster, Нlukhіv, and some villages of Sivershchyna. Documents are published for the first time and introduced into scientific circulation. This marks the beginning of the publication of the entire book. Valuable evidence of the documents presented here has been established, especially regarding the periods of centurions, chieftain of Kozelets, relatives of Kyiv colonels H. Korovka-Volskyi (Karpovich), K. Solonina, social history and historical topography of Kozelets. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця Fifteen documents of the second half of the 17th century from the city book of Kozelets Article published earlier |
| spellingShingle | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця Мицик, Ю.А. Тарасенко, І.Ю. Доба Гетьманщини |
| title | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця |
| title_alt | Fifteen documents of the second half of the 17th century from the city book of Kozelets |
| title_full | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця |
| title_fullStr | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця |
| title_full_unstemmed | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця |
| title_short | П’ятнадцять документів другої половини XVII ст. з міської книги Козельця |
| title_sort | п’ятнадцять документів другої половини xvii ст. з міської книги козельця |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210816 |
| work_keys_str_mv | AT micikûa pâtnadcâtʹdokumentívdrugoípolovinixviistzmísʹkoíknigikozelʹcâ AT tarasenkoíû pâtnadcâtʹdokumentívdrugoípolovinixviistzmísʹkoíknigikozelʹcâ AT micikûa fifteendocumentsofthesecondhalfofthe17thcenturyfromthecitybookofkozelets AT tarasenkoíû fifteendocumentsofthesecondhalfofthe17thcenturyfromthecitybookofkozelets |