Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст.
У статті розглядається діяльність представників ніжинської козацько-старшинської родини Тарасевичів упродовж другої половини XVII–XVIII ст. Проаналізовано її походження, персональний склад, участь у військовому та суспільно-політичному житті Гетьманщини, адміністративна діяльність, майнове становище...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2024 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210817 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 65-69. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859606657188757504 |
|---|---|
| author | Токарєв, С.А. |
| author_facet | Токарєв, С.А. |
| citation_txt | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 65-69. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті розглядається діяльність представників ніжинської козацько-старшинської родини Тарасевичів упродовж другої половини XVII–XVIII ст. Проаналізовано її походження, персональний склад, участь у військовому та суспільно-політичному житті Гетьманщини, адміністративна діяльність, майнове становище і спроби отримання російського дворянства.
The article examines the activities of representatives of the Tarasevych family of Nizhyn regiment elders during the second half of the second halh of the XVII–XVIII senturies. Its origin, personal composition, participation in the military and socio-political life of the Hetmanate, property situation and attemps to obtain Russian nobility are analyzed. It has been established that the Tarasevych family came from the upper middle class of the city of Nizhyn. At the end of the 17th century its representatives joined the ranks of the local Cossack. During the 18th century the Tarasevych family split into three branches – Tarasevych, Volodkivski and Temranski. Representatives of four generations of the Tarasevych family were part of the regimental, countries and non-govermental Cossack petty officers of the Nizhyn regiment. They took an active part in the military campaigns conducted by the Russian Empire during the 18th century, and were distinguished by their active socio-political and administrative activities. During the 18th century representatives of the family estates in the Nizhyn regiment. At the end of the 18th century representatives of the Tarasevych family received the rights of the Russian nobility and became part of the nobility of the Nizhyn district. In the first half of the 19th century part of their descendants was able to confirm the rights to own the nobility and was included in the genealogical books of the nobility of the Chernihiv province.
|
| first_indexed | 2026-03-14T03:31:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
64 65
а також онлайн постійний учасник наших конференцій
М. М. Красіков, етнолог та фольклорист, професор кафе-
дри українознавства, культурології та історії науки НТУ
«ХПІ», директор Етнографічного музею «Слобожанські
скарби» імені Г. Хоткевича НТУ «ХПІ», член Національ-
ної спілки письменників України, Національної спілки
художників України, Національної спілки краєзнавців
України, лауреат муніципальної премії в галузі фоль-
клористики та етнології імені П. Іванова 2007 р., пре-
мії імені Л. Танюка «За збереження історичної памʼя-
ті України» 2022 р., премії The Slavic, East European, and
Eurasian Folklore Association (SEEFA) 2023 р. Ці «Етногра-
фічні посиденьки з Михайлом Красіковим» проводились
щомісячно, а теми відповідали порі року: «Січневі свя-
та в традиційному народному календарі українців» (19
січня 2023 р.), «Березень у традиційній народній культу-
рі українців» (25 березня 2023р.), «Листопад у традицій-
ній народній культурі українців» (23 листопада 2023 р.).
Під час народознавчих зустрічей присутні знайомились з
погодними народними прикметами, давно забутими ви-
словами, назвами свят, які існували з давніх часів на Хар-
ківщині. Кожний такий захід починався з запитань: «А
чи Ви щось чули, а чи Ви щось знаєте про різдвяних па-
вучків? А для чого б’ють вербовими гілочками на Вербну
неділю? А що це за ігри – «навітки» та «навкотка» і який
вони мають сенс крім розважального ? А що то за свято
Царигряди ? А що треба робити з «юрковою росою ?». У
2024 р. тема фольклору стала щільно переплітатися з те-
мою війни. Це етнографічні посиденьки на теми: «Війна:
актуалізація фольклорної свідомості» (24 лютого 2024 р.),
«Усі жінки відьми? Українська відьма як вона є» (28 берез-
ня 2024 р.). Бесіди базуються на етнографічних записах,
зроблених дослідником, які розвивають тему «Новий по-
зитивний образ української відьми – захисниці». У січні
2024 р. М. Красіков провів в межах проєкту «Я пам’ятаю
… життя в традиції» вечір пам’яті Валерія Романовського
«Самурай – сам собі Рай». Цей вечір став продовженням
низки заходів, які відбулись у 2023 р. і були присвячені
пам’яті захисника Батьківщини Валерія Романовського.
Традиційно М. Красіков також весь цей час проводив екс-
курсії по місту, знайомив з об’єктами культурної спадщи-
ни і пам’ятками історії та архітектури – будинками, які
пов’язані з іменами відомих харків’ян.
Наша історична місія – пробудити свідомість спів-
вітчизників у питаннях збереження культурного
надбання. А також ми повинні зберегти пам’ять про
людей, особистостей – найцінніше культурне надбання,
які, незважаючи на всі життєві складнощі у різних його
проявах, присвячували і сьогодні присвячують своє життя
вивченню і охороні культурної спадщини Слобожанщини,
тієї святої спадщини, яку довірили нам зберігати попередні
покоління і яку ми повинні передати в надійні руки. Це
наша спільна спадщина, і це має глибоко усвідомити
кожен. Проблема охорони культурної спадщини повинна
належати до глобальних проблем людства.
ДЖЕРЕЛА
1. Бахтіна С. Міжнародна наукова конференція «Слобожанські
читання» – шлях до створення музею особистості як найцінні-
шого культурного надбання в історії людства. Харків, 2006. 22 с.
2. Бахтіна С. Пам’яткознавці за покликом серця. До 20-річчя
від дня заснування Харківського науково-методичного центру
охорони культурної спадщини. Сіверщина в історії України. Вип. 16.
Ніжин, 2023. С. 5–10.
3. Бахтіна С. Харківський науково-методичний центр охоро-
ни культурної спадщини як осередок просвітницької роботи в
галузі пам’яткознавства на Слобожанщині. Батуринська старови-
на. Вип. 10. Ніжин, 2024. С. 9–13.
4. Бібліографічний покажчик статей авторів за матеріалами
публікацій ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охо-
рони культурної спадщини». Рукопис. 2024 р.
5. Перелік статей про особистості за матеріалами публікацій
ОКЗ «Харківський науково-методичний центр охорони культур-
ної спадщини». Рукопис. 2024 р.
Bakhtina S. A. Monumental and local history scientific conference
«Slobozhan readings» is the way to create a museum of personality - the
most valuable cultural heritage in the history of mankind
This article talks about the importance of creating a museum as a
center for understanding cultural heritage, where the main value is the
person, the individual, because it creates the masterpieces of human
civilization - monuments of history and monumental art, architecture and
urban planning, printing and writing, folklore, music. The condition of
these monuments and whether they will be needed by future generations
depends on the culture and worldview of a person.
First of all, the guardians of these monuments are monument historians
- local historians, in particular, employees of museums, libraries, teachers
of universities, schools. This problem is directly related to the level of
consciousness of people and their moral position. Centers of local history,
individual personalities - leaders who unite like-minded people in matters
of preservation of cultural heritage, restoration of historical heritage, take
responsibility before society for solving problems, for educating those who
do not yet understand the importance of preserving the historical memory
left to us by our predecessors.
Key words: museum, personality, local historians, monuments, historical
and cultural monuments.
REFERENCES
1. Bаkhtіhа, S. (2006). Mizhnarodna naukova konferenciya «Slobozhanski
chitannya» - shliakh do stvorennia muzeiu osobystosti, yak naitsinnishoho
kulturnoho nadbannia v istorii liudstva. [The International Scientific Conference
«Slobozhanski chitannia» is a way to create a museum of the individual as the most
valuable cultural heritage in the history of mankind]. Kharkiv. [in Ukrainian].
2. Bаkhtіnа, S. (2023). Pamiatkoznavtsi za poklykom sertsia. Do
20-richchia vid dnia zasnuvannia Kharkivskoho naukovo-metodychnoho
tsentru okhorony kulturnoi spadshchyny. [Monument experts at
the call of the heart. On the 20th anniversary of the founding of the
Kharkiv Scientific and Methodological Center for the Protection of
Cultural Heritage.]. Sivershchyna v istorii Ukrainy. Issue 16, pp. 5–10.
Nizhyn. [in Ukrainian].
3. Bаkhtіnа, S. (2024). Kharkivskyi naukovo-metodychnyi tsentr
okhorony kulturnoi spadshchyny yak oseredok prosvitnytskoi roboty
v galuzi pamyatkoznavstva na Slobozhanshchyni. [Kharkiv Scientific
and Methodological Center for the Protection of Cultural Heritage
as a Center for Educational Work in the Field of Monument Studies
in Slobozhanshchyna.]. Baturynska starovyna. Issue 10, pp. 9–13.
Nizhyn. [in Urainian].
4. Bibliohrafichnyi pokazhchyk statei avtoriv za materialamy
publikatsii OKZ «Kharkivskyi naukovo-metodychnyi tsentr okhorony
kulturnoi spadshchyny». [Bibliographic index of the authors’ articles
based on the publications of the Kharkiv Scientific and Methodological
Center for the Protection of Cultural Heritage]. (unpublished).
5. Perelik statei pro osobystosti za materialamy publikatsii OKZ
«Kharkivskyi naukovo-metodychnyi tsentr okhorony kulturnoi
spadshchyny». [The list of articles about personalities based on the
publications of the Kharkiv Scientific and Methodological Center for
the Protection of Cultural Heritage]. (unpublished).
Стаття надійшла до редакції 11.05.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.j
УДК 929: 94 (477) «16/17»
С. А. Токарєв
КОЗАЦЬКО-СТАРШИНСЬКА РОДИНА
ТАРАСЕВИЧІВ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ
ЖИТТІ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ
ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII–XVIII ст.
У статті розглядається діяльність представників ніжинської
козацько-старшинської родини Тарасевичів упродовж другої поло-
вини XVII–XVIII ст. Проаналізовано її походження, персональний
склад, участь у військовому та суспільно-політичному житті Геть-
манщини, адміністративна діяльність, майнове становище і спро-
би отримання російського дворянства.
Ключові слова: Українська козацька держава, Ніжинський полк,
козацька старшина, родина Тарасевичів.
Однією з важливих рушійних сил Української наці-
ональної революції середини XVII ст. стало українське
міщанство. У переважній більшості представники неза-
можного, а подекуди й багатого міщанства підтримали
визвольні змагання українського народу та опинилися
у лавах повстанців. Покозачення представників цієї сус-
пільної верстви обумовило їх появу і в складі козацької
верхівки. Завдяки помітному суспільно-політичному ста-
тусу Ніжина та економічному розвитку міста вихідці з мі-
щанської верхівки опинилися у складі козацької старши-
ни Ніжинського полку.
Значну роль у суспільно-політичному житті Ніжин-
ського полку відіграла родина Тарасевичів, яка походила
з ніжинського міщанства. Щоправда, у родинному пере-
казі, укладеному наприкінці XVIII ст., члени роду вказа-
ли на своє походження від гетьмана Війська Запорозько-
го низового Тараса Трясила. У якості доказу вони надали
копію нобілітаційної грамоти, начебто виданої у 1647 р.
польським королем Владиславом IV шляхтичам Йосипу,
Василю, Федору і Марку Тарасевичам. Підставою для їх
нобілітації нібито слугували їх родинні зв’язки з Т. Тря-
силом, участь у 1618 р. у поході гетьмана П. Сагайдачно-
го на Москву і у битві з турками під Цецорою в 1620 р. під
час турецько-польської війни. Проте підробка цієї грамо-
ти виявилася занадто очевидною, оскільки вказані пред-
ставники родини жили на початку XVIII ст., а відтак не
могли бути родичами Т. Трясила і тим більше брати участь
у вказаних військових кампаніях [16, c. 43].
Насправді ж родоначальником Тарасевичів був ні-
жинський міщанин Тарас Аврамович Ненада, котрий у
1681 р. посідав уряд бурмістра ніжинського магістрату.
Його син Аввакум, незважаючи на міщанське походження,
покозачився, увійшов до складу козацької старшини [20,
c. 15; 25, c. 12] і в 1672–1676 рр. обіймав посаду сотни-
ка Другої полкової сотні, у 1681–1689 рр. – ніжинського
полкового осавула, у 1694–1697 рр. – городового ніжин-
ського отамана, а в 1697 р. виконував обов’язки наказно-
го полковника [14, c. 75, 77, 79, 81]. Під час перебування
на посаді полкового осавула він у якості рангової маєт-
ності володів селами Хибалівкою і Дрімайлівкою у Тре-
тій полковій сотні. У 1697 р. А. Тарасевич отримав уні-
версал І. Мазепи на право отримання прибутків з його
власного млина в с. Хибалівці [20, c. 15].
Йосип Аввакумович Тарасевич на початку XVIII ст. зга-
дувався на військовій службі в чині значного військово-
го товариша, а в 1705–1715 рр. посідав уряд ніжинського
полкового осавула [14, c. 77; 15, c. 363; 20, c. 15]. Напри-
кінці своєї каденції він сповістив гетьмана І. Скоропад-
ського про неможливість продовження військової служби
з огляду на стан здоров’я, але водночас висловив прохання
щодо вступу до лав бунчукового товариства. Відтак 26 бе-
резня 1716 р. гетьман видав універсал, яким надав Й. Та-
расевичу чин бунчукового товариша [29, арк. 18 зв.]. На-
далі він згадувався в компутах бунчукового товариства
Ніжинського полку в 1727 [15, c. 363], 1729 і 1734 рр. [22,
c. 35, 36; 34, арк. 3; 37, арк. 5зв.].
У 1725 р. Й. Тарасевич був мобілізований до команди
бунчукових товаришів Ніжинського полку, які мали взяти
участь у Гілянському поході до південно-західного узбе-
режжя Каспійського моря, спрямованого проти посилен-
ня впливу Персії у Закавказзі [32, арк. 10 зв.]. У цьому по-
ході він перебував до початку 1727 р. [30, арк. 48 зв.], коли
був визнаний хворим і відпущений з Астрахані додому.
3 грудня 1722 р. згідно наказу Генеральної військової
канцелярії Й. Тарасевич був відряджений до Почепської
сотні Стародубського полку для проведення розмежу-
вання земель [20, c. 15–16]. 19 січня 1729 р. він разом
зі срібнянським сотником Прилуцького полку А. Тро-
циною був призначений тимчасовим очільником Ге-
неральної військової канцелярії [15, c. 363]. 29 березня
1729 р. на підставі універсалу Д. Апостола Й. Тарасевич
разом з бунчуковим товаришем В. Чуйкевичем був залу-
чений до розслідування звинувачень на адресу деяких
представників козацької старшини Ніжинського полку
у здирництві, самовільному підвищенні податків та ін-
ших зловживаннях [33, арк. 2 зв.].
До рангових володінь Й. Тарасевича під час перебу-
вання на посаді полкового осавула належало с. Хиба-
лівка у Третій Полковій сотні [11, c. 231–232]. 16 квітня
1705 р. І. Мазепа дозволив осавулу стягувати на свою ко-
ристь повинності з місцевих посполитих і підсусідків та
отримувати прибутки з двох борошняних кіл з млина на
місцевій греблі [20, c. 16]. Ці привілеї були підтверджені
універсалом І. Скоропадського від 1 листопада 1709 р. [1,
c. 151; 29, арк. 11 зв.]. Під час правління Першої Малоро-
сійської колегії частина прибутків зі вказаних маєтно-
РОЗДІЛ ІІ. ДОБА ГЕТЬМАНЩИНИ
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
66 67
Ніжинську канцелярію, що внаслідок похолодання спо-
стерігаються масові захворювання серед козаків. З метою
запобігання поширення захворюваності і зростання втрат
особового складу сотник запропонував розпустити коза-
ків на зимові квартири [36, арк. 50, 71 зв.–72].
Наприкінці зими 1734 р. О. Тарасевич отримав наказ
генерала фон Вейсбаха відібрати з числа мобілізованих
700 козаків і разом з ними відправитися до Дніпра у Пе-
реяславський полк. 3 місяці ця команда охороняла кор-
дони вздовж русла Дніпра і по закінченню цього тер-
міну була розпущена по домівках. Проте вже 20 травня
сотник отримав наказ стародубського полкового обоз-
ного О. Єсимонтовського про повторний виступ у по-
хід. Але у листі до полковника І. Хрущова, датованому
5 червня 1734 р., О. Тарасевич скаржився, що його мати
захворіла, а господарство зазнає збитків від утримання
російських солдат. Оскільки сотник вказав, що він вже
протягом декількох років безперервно залучається до
виконання різних доручень, то він просив ніжинського
полковника звільнити його від участі у військовій кам-
панії. І. Хрущов переадресував це прохання голові Прав-
ління гетьманського уряду князю О. Шаховському, а той,
у свою чергу, 16 червня видав указ про звільнення О. Та-
расевича від участі у поході [39, арк. 2 зв.–4].
Під час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. на-
прикінці 1736 р. О. Тарасевич у поході до фортеці св. Па-
раскевії виконував обов’язки наказного ніжинського
полковника [20, c. 18].
За даними ревізії Ніжинського полку 1736 р., у під-
данстві сотника перебували 24 підсусідки у Ніжині, с. Во-
лодьковій Дівиці Другої Полкової сотні і с. Ковчині Третьої
Полкової сотні [12, арк. 13 зв., 24, 39 зв.], 1737 р. – 1 під-
сусідок у с. Хвостиках Першої Полкової сотні [44, арк. 11],
1747 р. – 6 дворів «злиденних» посполитих і 2 піші під-
сусідки у с. Британівкці Веркіївської сотні [43, арк. 561].
На посаді сотника Першої Полкової сотні О. Тарасе-
вич залишався до 1738 р. На початку цього року він по-
дав до полковника І. Хрущова рапорт про бажання вий-
ти у відставку з огляду на хворобу. 25 березня 1738 р.
член Правління гетьманського уряду князь Й. Щерба-
тов видав указ про зміщення сотника і вибір кандидатів
на заміщення уряду [40, арк. 2 зв.–4]. Надалі О. Тарасе-
вич отримав чин абшитованого бунчукового товариша,
проживав у Ніжинському полку, де володів 14 дворами
і 4 млиновими колами, а в Золотоніській сотні Переяс-
лавського полку – хутором на р. Золотоноша, в якому
нараховувалось 3 двори його підданих і проживав 1 пі-
ший підсусідок [15, c. 364; 17, c. 288]. У 1772 р. він воло-
дів 3 дворами посполитих у с. Хвостиках Першої Пол-
кової Ніжинської сотні [3, арк. 5 зв.].
Його брат Опанас Йосипович на підставі універсалу
Д. Апостола від 22 грудня 1732 р. отримав чин бунчуко-
вого товариша [31, арк. 1 зв.–3]. У 1733 р. він входив до
складу команди бунчукових товаришів Ніжинського пол-
ку, мобілізованих для участі у поході до кордону з Річчю
Посполитою [35, арк. 4 зв.]. У 1744 р. під час візиту імпе-
ратриці Єлизавети Петрівни О. Тарасевич перебував у
складі групи бунчукових товаришів, яка зустрічала її на
кордоні з Гетьманщиною [27, c. 305].
Іван Федорович Тарасевич посідав уряд сотника Мрин-
ської сотні протягом 1738–1752 рр [14, c. 82]. Під час ро-
сійсько-турецької війни у 1739 р. він був мобілізова-
ний для участі у поході до Дніпра [41, арк. 7 зв.]. Сотник
у складі полкової та сотенної старшини Ніжинського
полку у 1744 р. брав участь у зустрічі імператриці Єли-
завети Петрівни поблизу с. Комарівки Першої Полкової
сотні [26, c. 22], а у 1750 р. – в обранні гетьманом К. Ро-
зумовського [21, c. 57]. За даними ревізії Ніжинського
полку 1747 р., у його підданстві перебували 3 підсусід-
ки у Мринській сотні [43, арк. 534].
Кіндрат Федорович Тарасевич розпочав службу 16 січ-
ня 1752 р. в чині значкового товариша Ніжинського пол-
ку, а після переходу Мринської сотні до складу Київ-
ського полку увійшов до складу місцевого значкового
товариства. Його брат Андрій народився у 1713 р., під
час російсько-турецької війни 1735–1739 рр. два роки
виконував обов’язки ніжинського полкового хорунжо-
го, 16 січня 1752 р. отримав чин значкового товариша, а
7 липня 1774 р. при виході у відставку – військового то-
вариша [15, c. 363, 364; 20, c. 18, 19].
З представників наступного покоління роду помітну
роль у суспільно-політичному житті Ніжинського полку
відіграв син полкового сотника Яків Остапович Тарасе-
вич. У 1752 р. він, з огляду на брак значкових товаришів
у Ніжинському полку, був залучений до служби та впи-
саний до компуту значкового товариства [24, c. 413–414].
У 1754–1767 рр. Я. Тарасевич посідав уряд ніжинського
полкового осавула, а 23 серпня 1767 р. вийшов у відстав-
ку з огляду на хворобу і був нагороджений чином бун-
чукового товариша [20, c. 19]. Я. Тарасевич взяв участь
у виборах депутата до Комісії по розробці проєкту но-
вого Уложення від шляхетства Ніжинського і Батурин-
ського повітів. Проте, на відміну від більшості патріо-
тично налаштованих делегатів виборів, він не підтримав
їх вимог, спрямованих на відновлення автономії Геть-
манщини, і опинився у складі порівняно нечисленної
опозиційної групи, яка підтримала кандидатуру зем-
ського судді Л. Селецького [18, c. 171]. У 1772 р. у скла-
ді підданих Я. Тарасевича згадувались 20 посполитих у
с. Британах Заньківської сотні [2, арк. 89].
Його брат Данило Остапович розпочав службу в 1765 р.
на посаді військового канцеляриста Генерального військо-
вого суді. 18 лютого 1768 р. він посів уряд ніжинського
полкового осавула, а 12 серпня 1772 р. вийшов у відстав-
ку з чином полкового обозного. Степан Остапович Тара-
севич народився у 1743 р., у 1758 р. вступив на службу до
Ніжинської полкової канцелярії, згодом отримав посаду
канцеляриста Генеральної військової канцелярії та Ма-
лоросійської колегії, а 19 серпня 1765 р. – чин військового
товариша. С. Тарасевич входив до складу Ніжинської пол-
стей була спрямована до державної казни. Після обрання
гетьманом Д. Апостола Й. Тарасевич порушив клопотання
про повернення втрачених прибутків, і 15 грудня 1727 р.
отримав гетьманський універсал, яким поновлювалися
його майнові привілеї [29, арк. 20 зв., 50 зв. – 51].
25 січня 1714 р. І. Скоропадський надав у власність
Й. Тарасевича с. Британівку у Веркіївській сотні і млин на
р. Остер поблизу с. Плоского Мринської сотні. Осавул от-
римав право стягувати повинності з місцевого населення
і отримувати прибутки з млина. Після обрання гетьманом
Д. Апостола Й. Тарасевич звернувся до нього з прохан-
ням про підтвердження володіння цими маєтностями, і
22 листопада 1727 р. отримав відповідний гетьманський
універсал [1, c. 150–151; 30, арк. 6 зв., 17 зв., 37 зв., 76 зв.].
У 1709 р. осавул придбав у військових товаришів Мак-
сима Леонтійовича і Артема Яковича млин з трьома бо-
рошняними колами на р. Сулі у Лубенському полку разом
із прилеглим двором і садом, заплативши за ці маєтно-
сті 1000 золотих. Володіння цим майном було офіційно
затверджене універсалами І. Скоропадського від 1 листо-
пада 1709 р. і 16 березня 1715 р. Також 16 березня 1721 р.
Й. Тарасевич за 70 золотих придбав у мешканця с. Во-
лодькова Дівиця Другої Полкової сотні земельну ділянку
зі ставком, а 4 березня 1726 р. купив за 200 золотих двір у
жителя містечка Салтикова Дівиця Семена Кіндратови-
ча [29, арк. 35 зв., 38 зв., 47 зв., 48].
У 1717 р. до Ніжина прибув ловчий Ольштинського
повіту Речі Посполитої Михайло Цибульський з метою
укладання угоди щодо придбання тисячі осьмачок жита.
Й. Тарасевич, який представляв на переговорах місцеву
ніжинську владу, зобов’язався організувати постачан-
ня збіжжя і отримав у якості передоплати декілька со-
тень карбованців. Проте він не виконав умов контракту
і не зміг у зазначений час здійснити постачання зерна. У
відповідь польська сторона звернулась до третейського
суду, який зобов’язав боржника повністю відшкодувати
збитки [30, арк. 65 зв.–66].
Після смерті Й. Тарасевича його майно перейшло у
спадок до дружини і дітей. Наприкінці 1732 р. його дру-
жина Олена Кулябка отримала три універсали гетьмана
Д. Апостола: перший – на володіння всіма маєтностями,
які належали її покійному чоловіку; другий – на звіль-
нення її двору в Ніжині від утримання російських військ
і третій – на володіння ґрунтами в с. Володьковій Дівиці
та отримання повинностей від місцевих підсусідків [20,
c. 17; 29, арк. 30 зв., 34 зв.–35; 30, арк. 57 зв.; 38, арк. 25].
Федір Аввакумович Тарасевич обіймав посаду сотни-
ка Мринської сотні з 1700 по 1738 р [14, c. 82]. 16 жовтня
1709 р. він отримав наказ ніжинського полковника Л. Жура-
ковського щодо організації відправки полонених шведів,
які утримувались у Мринській сотні, до Ніжина для їх по-
дальшого залучення до будівництва Київської фортеці [28,
c. 569]. У 1723 р. Ф. Тарасевич разом із бахмацьким сот-
ником В. Покотилом мав виїхати до Кролевецької сотні
для проведення розслідування, але незабаром був звіль-
нений від цього відрядження [30, арк. 52 зв.].
28 лютого 1710 р. сотник отримав універсал ніжинсько-
го полковника Л. Жураковського на володіння ґрунтами
у Мринській сотні, а 14 червня 1714 р. – підтверджуваль-
ний універсал гетьмана І. Скоропадського на володіння
цими ж маєтностями [20, c. 17]. 10 травня 1713 р. І. Ско-
ропадський затвердив за Ф. Тарасевичем млин з двома
борошняними колами на р. Остер поблизу Ніжина, а 2 ве-
ресня 1729 р. Д. Апостол підтвердив це пожалування [30,
арк. 45 зв., 46 зв.]. 19 січня 1716 р. Л. Жураковський на-
дав у власність сотника с. Переходівку Мринської сотні
і дозволив йому отримувати повинності з місцевих під-
сусідків. Майнові права Ф. Тарасевича були підтверджені
універсалами І. Скоропадського від 12 січня 1718 р., ні-
жинського полковника П. Толстого від 6 серпня 1719 р. і
Д. Апостола від 9 листопада 1728 р. [1, c. 153–155; 6, арк.
119 зв.–122; 29, арк. 13 зв., 23 зв., 24 зв.]. За даними ревізії
Ніжинського полку 1736 р., у підданстві сотника перебува-
ли 3 підсусідки у Другій Полковій і Мринській сотнях [12,
арк. 24, 51], 1737 р. – 15 підсусідків у Мрині, селах Кома-
рівці і Переходівці [44, арк. 82 зв., 86 зв., 90], а в 1738 р. –
7 підсусідків у тих же населених пунктах [42, арк. 6 зв.].
На початку 1738 р. Ф. Тарасевич подав до ніжинської
полкової старшини донесення з проханням звільнити
його від виконання обов’язків з огляду на хвороби і по-
хилий вік. 25 березня 1738 р. член Правління гетьман-
ського уряду князь Й. Щербатов видав указ про зміщен-
ня сотника і обрання кандидатів на заміщення вакантної
посади [40, арк. 2 зв.–4].
Василь Аввакумович Тарасевич взяв прізвище матері
і започаткував нову гілку роду, представники якої стали
значитись у джерелах як Володьковські. У 1738 р. він мав
чин військового товариша Ніжинського полку. Його брат
Марко також входив до складу військового товариства,
але наприкінці життя осліп внаслідок хвороби очей, че-
рез що його діти отримали прізвище Темрянські [15, c. 70,
364; 20, c. 17, 18, 19].
Серед представників наступного покоління роду по-
мітне місце посідав Остап Йосипович Тарасевич. 16 і
21 вересня 1727 р. козаки Першої Полкової сотні пода-
ли донесення до Ніжинської полкової канцелярії, в яких
висловили прохання про обрання його на посаду сотни-
ка. 25 жовтня місцева старшина в донесенні до гетьмана
зазначала, що козаки сотні обрали кандидатами на замі-
щення вакантного уряду О. Тарасевича і козака С. Медов-
ника. 5 січня 1729 р. гетьман Д. Апостол видав універсал
про призначення О. Тарасевича сотником Першої Пол-
кової сотні [30, арк. 13 зв., 14 зв., 16 зв., 17 зв., 19 зв.–20].
Під час війни «за польську спадщину» 1733–1735 рр. у
жовтні 1733 р. сотник був призначений командиром за-
гону козаків Ніжинського полку, які мали виступити до
кордону з Річчю Посполитою. Загальним місцем їх збо-
ру був визначений Галицький степ у Прилуцькому пол-
ку. Проте мобілізація відбувалася повільно і зі значним
зволіканням. 3 листопада О. Тарасевич сповістив полкову
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
68 69
29. Центральний державний історичний архів України у м. Ки-
єві (далі – ЦДІАК України), ф. 51, оп. 3, спр. 190. Листопад 1709 р.
– 22 грудня 1722 р. 76 арк.
30. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 190а. 8 листопада 1727 р. –
квітень 1738 р. 80 арк.
31. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 1136. 12 січня 1723 р. – тра-
вень 1739 р. 78 арк.
32. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 1587. 4 квітня – 5 травня
1725 р. 26 арк.
33. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 3136. 29 березня – 19 квіт-
ня 1729 р., 9 арк.
34. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 3204. 1729 р. 45 арк.
35. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4520. 17 листопада 1733
р. 10 арк.
36. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4569. Жовтень – листо-
пад 1733 р. 75 арк.
37. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4897. 1734 р. 10 арк.
38. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4900. 1734 р. 54 арк.
39. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 4965. 14 червня 1734 р. 6 арк.
40. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 6788. 22–25 березня 1738 р.,
4 арк.
41. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 7475. Лютий – березень
1739 р. 8 арк.
42. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19319. 1738 р. 554 арк.
43. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19344. 1747 р. – 1748 р. 849 арк.
44. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19371. 1737 р. 796 арк.
Tokarev. S. A. Cossack petty family of Tarasevych in public and
political life of the Ukrainian Cossack state in the second half of the
XVII – XVIII century
The article examines the activities of representatives of the Tarasevych
family of Nizhyn regiment elders during the second half of the second halh
of the XVII–XVIII senturies. Its origin, personal composition, participation
in the military and socio-political life of the Hetmanate, property situa-
tion and attemps to obtain Russian nobility are analyzed. It has been es-
tablished that the Tarasevych family came from the upper middle class of
the city of Nizhyn. At the end of the 17th century its representatives joined
the ranks of the local Cossack. During the 18th century the Tarasevych
family split into three branches – Tarasevych, Volodkivski and Temranski.
Representatives of four generations of the Tarasevych family were part of
the regimental, countries and non-govermental Cossack petty officers of
the Nizhyn regiment. They took an active part in the military campaigns
conducted by the Russian Empire during the 18th century, and were distin-
guished by their active socio-political and administrative activities. During
the 18th century representatives of the family estates in the Nizhyn regiment.
At the end of the 18th century representatives of the Tarasevych family re-
ceived the rights of the Russian nobility and became part of the nobility
of the Nizhyn district. In the first half of the 19th century part of their de-
scendants was able to confirm the rights to own the nobility and was in-
cluded in the genealogical books of the nobility of the Chernihiv province.
Кey words: Ukrainian Cossack State, Nizhyn regiment, Cossack petty
officers, family of Tarasevych.
REFERENCES
1. Vasylenko, N. (1901). General`noe sledstvye o maetnostyax Nezhyn-
skogo polka 1729–1730 g. [General investigation into the activities of the Nizhyn
regiment of 1729–1730]. Chernygov: Typografyya gubernskogo zemst-
va. [in Russian].
2. Viddil zabezpechennia zberezhenosti dokumentiv Derzharhivu
Chernihivskoi oblasti (dali – VDAChON), f. 343, op. 1, spr. 4, 216 ark.
3. VDAChON, f. 343, op. 1, spr. 8, 17 ark.
4. VDAChON, f. 343, op. 1, spr. 26, 12 ark.
5. VDAChON, f. 343, op. 1, spr. 52, 327 ark.
6. VDAChON, f. 343, op. 1, spr. 68, 177 ark.
7. VDAChON, f. 343, op. 1, spr. 130, 27 ark.
8. Derzhavnyi arhiv Chernihivskoi oblasti (dali – DAChO), f. 133,
op. 1, spr. 23, 673 ark.
9. DAChO, f. 133, op. 1, spr. 55, 244 ark.
10. DAChO, f. 133, op. 1, spr. 192, 598 ark.
11. Diadychenko, V. A. (1959). Narysy suspilno-politychnoho ustroiu Li-
voberezhnoi Ukrainy v kintsi XVII – na pochatku XVIII st. [Drawings of the so-
cio-political structure of the Left Bank Ukraine at the end of the 17th century – to the
beginning of the 18th century]. Kyiv: Vydavnytstvo AN URSR. [in Ukrainian].
12. Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy imeni V. I.
Vernadskoho NAN Ukrainy (dali – IR NBUV), f. I, spr. 58241, 574 ark.
13. IR NBUV, f. I, spr. 66706 – 66718, 57 ark.
14. Kryvosheia, V. V. (2005). Ukrainska kozatska starshyna. Ch. 1. Reiestr
uriadnykiv hetmanskoi administratsii: Vyd. 2-e, dopovnene, utochnene i vyprav-
lene [Ukrainian Cossack petty officers. Part 1. Register of officers of the Hetman
administration. View 2nd, updated, clarified and corrected]. Kyiv. [in Ukrainian].
15. Kryvosheia, V. V., Kryvosheia, I. I., Kryvosheia, O. V. (2009). Neu-
riadova starshyna Hetmanshhyny [Non-govermental Cossack petty officers of Het-
manate]. Kyiv: Stylos. [in Ukrainian].
16. Lazarevskij, A. (1893). Opisanie Staroj Malorossii: Materialy po
istorii zaseleniya, zemlevladeniya i upravleniya [Description of Old
Little Russia: Materials on the history of settlement, land ownership
and management.]. T. 2. Polk Nezhy`nsky`j. [V. 2. Nizhyn Regiment]. Kiev:
Tipografiya K. N. My`levskogo. [in Russian].
17. Lazarevskij, A. (1891). Chyslo krest`yanskyh dvorov, nahodyas-
hhyhs’ya vo vladenii kazaczkoj starshyni v polovyne XVIII v (doku-
ment 1743 g.) [The numbers of peasant households owned by Cossack
elders in the half of the 18th century (document 1743)]. Kievskaya sta-
rina – Kyiv antiquity, 8, pp. 284–298. [in Russian].
18. Maksymovych, G. A. (1917). Vybory i nakazy v Malorossii v
Zakonodatel`nuyu Komissiyu 1767 g. [Elections and orders in Little
Russia to the Legislative Commission of 1767]. Ch. 1. Vybory i sostavleni-
ye nakazov [Part 1. Elections and drawing up orders]. Nezhyn: Typo-lyt. «pe-
chatnyk» byvsh. Melenevskogo. [in Russian].
19. Myloradovych, G. A. (1901). Rodoslovnaya knyga chernigovskogo dvo-
ryanstva [Genealogical books of the Chernigiv nobility]. T. 1. Ch. 1, 2. Sankt-Pe-
terburg: Sankt-Peterburgskaya Gubernskaya Typografyya. [in Russian].
20. Modzalevs`kyj, V. (1998). Malorosijskij rodoslovnyk [Little Russian
pedigree]. T. V. Vyp. 1. Kyiv. [in Russian].
21.Serhiichuk, V. (1993). Obrannia Kyryla Rozumovskoho hetmanom
[Appointment of Kiril Rozumovskyi as hetman]. Kyivska starovyna – Kyiv
antiquity, 2, pp. 52–61. [in Ukrainian].
22. Panashenko, V. (1997). Bunchukovi tovaryshi [Bunchuk’s com-
rades]. Kyivska starovyna – Kyiv antiquity, 5, pp. 24–40. [in Ukrainian].
23. Panashenko, V. (1998). Viiskovi tovaryshi [Military comrades].
Kyivska starovyna – Kyiv antiquity, 3, pp. 166–174. [in Ukrainian].
24. Panashenko, V. (2000). Znatne viiskove tovarystvo [Noble mil-
itary partnership]. Ukraina v Tsentralno-Shidnii Yevropi: Studii z istorii XI
– XVIII stolit - Ukraine in Central Europe: Studios from the history of the 11th
– 18th centuries, (1), pp. 400–416. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN
Ukrainy. [in Ukrainian].
25. Panashenko, V. V. (1995). Sotsialna elita Hetmanshyny (druha polovy-
na XVII–XVIII st.). [Social elite of the Hetmanate (second half of the 17th – 18th
centuries)]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
26.Serhiichuk, V. (1992). Reiestr kozatskoi starshyny 1744 roku
[Register of Cossack petty officers 1744]. Kyivska starovyna – Kyiv antiq-
uity, 5, pp. 19–24. [in Ukrainian].
27. Samchevskyj, Y. (1852). Spisok lits, vstrechavshyh gosudarynyu
imperatritsu Elizavetu Petrovnu vo vremya priezda ee cherez Malo-
rossiyu v Kiev v 1744 godu [List of persons who met Empress Eliza-
beth Petrovna during her arrival though Little Russia to Kyiv in 1744].
Chernygovskie gubernskie vedomosty, 29. [in Russian].
28. Rynsevych, V. (Comps.). (2008). Universaly Pavla Polubotka (1722–
1723). [Universals of Pavel Polubotok (1722–1723)]. Kyiv: ZAT «Vipol».
29. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arhiv Ukrainy u m. Kyievi
(dali – TsDIAK Ukrayiny), f. 51, op. 3, spr. 190, 76 ark.
30. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 190a, 80 ark.
31. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 1136, 78 ark.
32. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 1587, 26 ark.
33. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 3136, 9 ark.
34. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 3204, 45 ark.
35. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4520, 10 ark.
36. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4569, 75 ark.
37. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4897, 10 ark.
38. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4900, 54 ark.
39. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4965, 6 ark.
40. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 6788, 4 ark.
41. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 7475, 8 ark.
42. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 19319, 554 ark.
43. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 19344, 849 ark.
44. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 19371, 796 ark.
Стаття надійшла до редакції 03.07.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
кової рахункової комісії, а після відкриття Чернігівського
намісництва перебував на посадах борзенського повіто-
вого стряпчого і засідателя ніжинського нижнього зем-
ського суду, отримав чин колезького асесора. Син бунчу-
кового товариша Олексій Опанасович Тарасевич розпочав
службу в Генеральній військовій канцелярії, а 18 жовтня
1760 р. отримав чин військового товариша. Решта пред-
ставників роду Тарасевичів увійшла до складу козацької
старшини Київського полку [15, c. 364; 20, c. 19; 23, c. 171].
У процесі нобілітації козацької старшини та зрівняння
її у правах з російським дворянством представники роду
Тарасевичів увійшли до складу шляхетства Ніжинського
повіту. Зокрема, у 1772 р. у складі дворянства повіту зга-
дувалися відставний сотник Першої Полкової сотні Остап
Тарасевич та його сини: абшитований бунчуковий това-
риш Яків, полковий ніжинський осавул Данило і військо-
вий товариш Степан [2, арк. 88 зв.–91]. Під час проведення
ревізії 1782 р. жоден із них не був внесений до подушного
окладу [8, арк. 126 зв.]. Я. Тарасевич входив до категорії
дворян, які мали право голосу у шляхетському зібранні
повіту, а інші представники роду могли лише бути при-
сутніми під час засідання дворянського зібрання, але не
мали права голосу [13, арк. 18 зв., 20 зв.]. Вказані пред-
ставники роду надалі згадувались у списках дворян Ні-
жинського повіту у 1784 р. [4, арк. 1 зв.–10], а Д. Тарасе-
вич – у 1798 р. [5, арк. 41 зв.–42] і 1808 р [7, арк. 24].
У 1813 р. чиновники Герольдії здійснили повторний
розгляд справи про нобілітацію роду Тарасевичів. В яко-
сті доказів шляхетського походження родини вони роз-
глянули копії універсалів гетьманів І. Мазепи та І. Ско-
ропадського, наданих полковому осавулу Й. Тарасевичу
на володіння с. Хибалівкою. Проте посадовці Герольдії
зазначили, що претенденти на отримання дворянства
у власному родоводі своїм родоначальником назвали
військового товариша Василя Аввакумовича Володь-
ковського. Зважаючи на цю неузгодженість у докумен-
тах, Герольдія відмовила родині Тарасевичів у підтвер-
дженні дворянських прав [9, арк. 63; 10, арк. 51–51 зв.].
Натомість нащадки військового товариша Андрія Фе-
доровича Тарасевича, який після переходу Мринської
сотні до складу Київського полку в середині XVIII ст.
продовжив військову службу у складі цієї адміністра-
тивно-територіальної одиниці, зуміли підтвердити свої
дворянські привілеї. Його онуки Гнат Іванович та Яків
Іванович були нобілітовані на підставі указу Сенату від
3 червня 1856 р. Разом зі своїми нащадками вони були
внесені до 1-ї частини Родовідної книги дворянства
Чернігівської губернії. Нащадки відставного полкового
обозного Данила Остаповича Тарасевича також були но-
білітовані на підставі указу Сенату від 3 червня 1856 р. і
внесені до 2-ї частини Родовідної книги дворянства Чер-
нігівської губернії [19, c. 89, 548].
Отже, представники роду Тарасевичів увійшли до ко-
зацької старшини Ніжинського полку завдяки помітному
місцю у складі міщанської спільноти м. Ніжина. Представ-
ники декількох поколінь родини, яка з часом розпалася
на окремі гілки, посідали уряди на полковому та сотенно-
му рівні, входили до складу неурядової старшини. Впро-
довж XVIII ст. вони брали участь у військових кампаніях,
які вела Російська імперія, вирізнялися активною суспіль-
но-політичною та адміністративною діяльністю та змог-
ли здобути рангові та особисті маєтності. Після ліквіда-
ції Української козацької держави рід Тарасевичів зумів
здобути права російського дворянства, а його частина –
зберегти дворянські привілеї у першій половині ХІХ ст.
ДЖЕРЕЛА
1. Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Нежинс-
кого полка 1729–1730 г. Чернигов : Типография губернского зем-
ства, 1901. XXX; IX; 417 c.
2. Відділ забезпечення збереженості документів Держархіву
Чернігівської області (далі – ВДАЧОН), ф. 343, оп. 1, спр. 4. 1772 р.
216 арк.
3. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр. 8. 20 жовтня – 30 листопада
1774 р. 17 арк.
4. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр. 26. 22 березня 1784 р. 12 арк.
5. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр. 52. 1798 р. 327 арк.
6. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр. 68. 1803 р. 177 арк.
7. ВДАЧОН, ф. 343, оп. 1, спр. 130. 10 квітня – 12 червня 1808 р.
27 арк.
8. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 133,
оп. 1, спр. 23. 4 березня 1792 р. – 11 жовтня 1793 р. 673 арк.
9. ДАЧО, ф. 133, оп. 1, спр. 55. 3 травня 1788 р. – 15 листопа-
да 1862 р. 244 арк.
10. ДАЧО, ф. 133, оп. , спр. 192. 26 лютого 1813 р. – 18 грудня
1824 р. 598 арк.
11. Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою Лі-
вобережної України в кінці XVII – на початку XVIII ст. Київ : Ви-
давництво АН УРСР, 1959. 532 с.
12. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені
В. І. Вернадського НАН України (далі – ІР НБУВ), ф. І, спр. 58241.
1736 р. 574 арк.
13. ІР НБУВ, ф. І, спр. 66706–66718. 1782 р. 57 арк.
14. Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч. 1. Реєстр
урядників гетьманської адміністрації: Вид. 2-е, доповнене, уточ-
нене і виправлене. Київ, 2005. 259 с.
15. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова
старшина Гетьманщини. Київ : Стилос, 2009. 432 с.
16. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии: Материалы
по истории заселения, землевладения и управления. Киев : Ти-
пография К. Н. Милевского, 1893. Т. 2. Полк Нежинский. 522 с.
17. Лазаревский А. Число крестьянских дворов, находящих-
ся во владении казацкой старшині в половине XVIII в (документ
1743 г.). Киевская старина. 1891. № 8. С. 284–298.
18. Максимович Г. А. Выборы и наказы в Малороссии в Законо-
дательную Комиссию 1767 г. Нежин: Типо-лит. «печатник» бывш.
Меленевского, 1917. Ч. 1. Выборы и составление наказов. X; IX; 332 с.
19. Милорадович Г. А. Родословная книга черниговского дво-
рянства. Санкт-Петербург : Санкт-Петербургская Губернская Ти-
пография, 1901. Т. 1. Ч. 1, 2. V; 114; 646 с.
20. Модзалевський В. Малоросійський родословник. Київ, 1998.
Т. V. Вип. 1. 96; 2 с.
21. Обрання Кирила Розумовського гетьманом [публікація
В. Сергійчука]. Київська старовина. 1993. № 2. С. 52–61.
22. Панашенко В. Бунчукові товариші. Київська старовина. 1997.
№ 5. С. 24–40.
23. Панашенко В. Військові товариші. Київська старовина. 1998.
№ 3. С. 166–174.
24. Панашенко В. Знатне військове товариство. Україна в Цен-
трально-Східній Європі: Студії з історії XI–XVIII століть. Київ : Ін-
ститут історії України НАН України, 2000. Вип. 1. С. 400–416.
25. Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга по-
ловина XVII–XVIII ст.). Київ : Інститут історії України НАН Укра-
їни, 1995. 211 с.
26. Реєстр козацької старшини 1744 року [публікація В. Сер-
гійчука]. Київська старовина. 1992. № 5. С. 19–24.
27. Самчевский И. Список лиц, встречавших государыню им-
ператрицу Елизавету Петровну во время приезда ее через Ма-
лороссию в Киев в 1744 году. Черниговские губернские ведомости.
1852. № 29 (часть неоф.). С. 305.
28. Універсали Павла Полуботка (1722–1723) / [упорядник
В. Ринсевич]. Київ : ЗАТ «Віпол», 2008. 719 с.
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210817 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T03:31:47Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Токарєв, С.А. 2025-12-17T16:06:56Z 2024 Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. / С.А. Токарєв // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 65-69. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210817 929: 94 (477) «16/17» У статті розглядається діяльність представників ніжинської козацько-старшинської родини Тарасевичів упродовж другої половини XVII–XVIII ст. Проаналізовано її походження, персональний склад, участь у військовому та суспільно-політичному житті Гетьманщини, адміністративна діяльність, майнове становище і спроби отримання російського дворянства. The article examines the activities of representatives of the Tarasevych family of Nizhyn regiment elders during the second half of the second halh of the XVII–XVIII senturies. Its origin, personal composition, participation in the military and socio-political life of the Hetmanate, property situation and attemps to obtain Russian nobility are analyzed. It has been established that the Tarasevych family came from the upper middle class of the city of Nizhyn. At the end of the 17th century its representatives joined the ranks of the local Cossack. During the 18th century the Tarasevych family split into three branches – Tarasevych, Volodkivski and Temranski. Representatives of four generations of the Tarasevych family were part of the regimental, countries and non-govermental Cossack petty officers of the Nizhyn regiment. They took an active part in the military campaigns conducted by the Russian Empire during the 18th century, and were distinguished by their active socio-political and administrative activities. During the 18th century representatives of the family estates in the Nizhyn regiment. At the end of the 18th century representatives of the Tarasevych family received the rights of the Russian nobility and became part of the nobility of the Nizhyn district. In the first half of the 19th century part of their descendants was able to confirm the rights to own the nobility and was included in the genealogical books of the nobility of the Chernihiv province. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Доба Гетьманщини Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. Cossack petty family of Tarasevych in public and political life of the Ukrainian Cossack state in the second half of the XVII – XVIII century Article published earlier |
| spellingShingle | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. Токарєв, С.А. Доба Гетьманщини |
| title | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. |
| title_alt | Cossack petty family of Tarasevych in public and political life of the Ukrainian Cossack state in the second half of the XVII – XVIII century |
| title_full | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. |
| title_fullStr | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. |
| title_full_unstemmed | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. |
| title_short | Козацько-старшинська родина Тарасевичів у суспільно-політичному житті Української козацької держави другої половини XVII—XVIII ст. |
| title_sort | козацько-старшинська родина тарасевичів у суспільно-політичному житті української козацької держави другої половини xvii—xviii ст. |
| topic | Доба Гетьманщини |
| topic_facet | Доба Гетьманщини |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210817 |
| work_keys_str_mv | AT tokarêvsa kozacʹkostaršinsʹkarodinatarasevičívususpílʹnopolítičnomužittíukraínsʹkoíkozacʹkoíderžavidrugoípolovinixviixviiist AT tokarêvsa cossackpettyfamilyoftarasevychinpublicandpoliticallifeoftheukrainiancossackstateinthesecondhalfofthexviixviiicentury |