Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці
У статті висвітлюється історія чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця», розкриваються причини її популярності. Аналіз жертводавців чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця» засвідчив, що увага до ікони була надзвичайною, оскільки серед них були гетьман Іван Мазепа, генеральний обоз...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2024 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2024
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210820 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 48-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859939858345099264 |
|---|---|
| author | Травкіна, О.І. |
| author_facet | Травкіна, О.І. |
| citation_txt | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 48-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті висвітлюється історія чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця», розкриваються причини її популярності. Аналіз жертводавців чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця» засвідчив, що увага до ікони була надзвичайною, оскільки серед них були гетьман Іван Мазепа, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, чернігівський архієпископ Лазар Баранович. Це пояснюється насамперед чималими зусиллями у пропаганді образу з боку впливового архієрея, місцеблюстителя Київської митрополії, чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, зокрема випуском книги про чудеса ікони. Сприяли популярності образу також книжкові та станкові гравюри. З’ясовано види пожертв до чудотворної ікони: вотивні привіси, шати, корони, срібний кіот, ланцюги, хоругви, свічники.
The article highlights the history of the miraculous icon «The Trinity-Illian Mother of God», reveals the reasons for its popularity. The analysis of the donors of the miraculous icon «The Trinity-Illinian Virgin» testified that the attention to the icon was extraordinary, as among them were Hetman Ivan Mazepa, General Oboz Vasyl Dunin-Borkovsky, Chernihiv Archbishop Lazar Baranovych. This is explained, first of all, by the considerable efforts in the promotion of the image by the influential hierarch, the vicar of the Kyiv Metropolitanate, Chernihiv Archbishop Lazar Baranovych, in particular, the publication of a book about the miracles of the icon. Book and easel engravings also contributed to the image’s popularity. The types of offerings to the miraculous icon have been clarified: votive pendants, robes, crowns, silver kiot, chains, banners, candlesticks.
|
| first_indexed | 2026-03-17T19:47:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
48 49
цехъ Генадій Константиновичъ, маляръ дубенскій року отъ
Рождества Христова АХНИ го (1658 р.)» намісний образ
Пресвятої Богородиці [1, арк. 2]. Вірогідно, іконописець
походив з міста Дубно, що на Волині. Відомо, що у XVI–
XVII cт. Волинь із центрами та околицями Луцька, Дубна
була одним із визначних регіонів українського іконома-
лярства, де в іконописі чималого розвитку набув стиль
із запозиченнями елементів європейського походження.
Сакральність обителі, освячена перебуванням прп. Ан-
тонія, його «старожитність», розташування за містом, де
можна було облаштувати великий монастир, стали, мабуть,
вирішальними факторами для Лазаря Барановича під час
вибору місця для заснування нової архієрейської резиденції.
Наприкінці 70-х рр. XVII ст. печери кардинально пере-
будували: на їх місці спорудили у бароковому стилі три
кам’яні підземні церкви, одна з яких – церква Похвали
Пресвятої Богородиці – найбільша з печерних церков Лі-
вобережної України (наприкінці XVIII ст. її переосвятили
в ім’я прп. Феодосія Тотемського). Будувати їх міг май-
стер із Вільно Іоан Баптист, якого запросив чернігівський
полковник Василь Дунін-Борковський для «поправи пас-
тирської церкви» [2, с. 105; 3, с. 235–248.]. Крім цього, під
час сучасних археологічних досліджень був виявлений ще
один печерний комплекс XVII–XVIII cт. на західному схи-
лі Іллінського яру. Припускаємо, що ці «Новоантонієві пе-
чери» були споруджені також за ініціативи Лазаря Бара-
новича, який прагнув розбудувати печерний Іллінський
монастир на кшталт Києво-Печерської лаври з метою
створення підземного меморіалу для поховання ченців.
У 1679 р. Лазар Баранович розпочав будівництво го-
ловної споруди обителі – Троїцького собору, який розта-
шовувався на захід від Антонієвих печер через глибокий
яр, на рівному плато Болдиних гір. У літературі утверди-
лася думка, що Троїцький собор міг будувати зодчий з
Литви Іоан Баптист [4, с. 170].
З метою популяризації монастиря, владика звернув
увагу на намісний образ Богородиці іконостаса Іллін-
ської церкви. Вочевидь ікона Пресвятої Богородиці типу
Одигітрія (Провідниця), яка на лівій руці тримала немов-
ля Ісуса Христа, майстерно написана маляром Григорі-
єм Дубенським, з характерним українізованим ликом, з
начебто живим поглядом та лагідним виразом обличчя,
привертала увагу прочан.
Звеличення Богородиці в Україні у значній мірі відбу-
валося під європейським впливом, де культ Богородиці у
ці часи досяг свого апогею. Форми та методи розповсю-
дження цього культу були привнесені спочатку у захід-
ноукраїнський регіон, а згодом звідти вони проникають
і в Гетьманщину. Це насамперед явлення чудотворних
богородичних ікон, запис їх чудес, коронація ікон. Епоха
Національно-визвольної війни українського народу се-
редини XVII ст. потребувала утвердження національних
святинь, у яких шукали захисту та порятунку.
Свого часу Лазар Баранович прилучився до прослав-
лення чудотворної ікони-енколпіона «Куп’ятицька Бого-
родиця», яку привіз 1656 р. до Софіївського собору у Київ з
Куп’ятицького монастиря, що на Пінщині (нині – територія
Білорусі), де з 1651 по 1655 рр. був ігуменом Кирилівського,
Куп’ятицького та Дятлівського монастирів, щоб вона там
не потрапила до рук уніатів. Іларіон Денисович, настоя-
тель Куп’ятницького монастиря у 30-ті роки XVII ст., напи-
сав про чуда Куп’ятницької Богородиці «Parergon», вида-
ний 1638 р. у друкарні Києво-Печерської лаври польською
мовою у додатку до книги «Тератоургима» Афанасія Каль-
нофойського [5, с. 170]. Писав про її чудеса і Іоаникій Галя-
товський у збірці «Небо новоє» (1665, 1666, 1699 рр.). Ла-
зар Баранович присвятив їй польськомовний вірш у збірці
«Zowoty Swetych» (1670 р.) [5, с. 171]. Лазар Баранович міг
наслідувати практику шанування ікони «Куп’ятицька Бо-
городиця» і у випадку з іконою «Іллінська Богородиця».
Владика доручив ієромонаху Дмитрію Тупталу, який у
1675–1677 рр. був кафедральним проповідником, «абы з
пильнымъ старанємъ чуда прєсвятой Богородици Илин-
ской были опытанны и, писмом з компутовавши типогра-
фією Новгородка Сивєрского свиту поданны» [1, арк. 2 зв–
3]. Книга «Чуда прєсвятой и прєблагословєнной Дєвы Маріи»
була надрукована у 1677 р., згодом у переробленому вигляді
вийшла під назвою «Руно орошенное» ще шість разів (1683,
1689, 1691, 1696, 1697, 1702 рр.) уже у друкарні, яка розта-
шовувалася на території Троїцько-Іллінського монастиря.
Отже, книга, мовлячи сучасною мовою, стала бестселером
свого часу. У книзі «Чуда прєсвятой и прєблагословєнной
Terentyevna]. Sovremennik, vol. XXXIV, issue 8, pp. 139–252. [in Russian].
17. Miller, N. V. (2017). Taiemnytsi kulishevoznavstva (Z nahody
120-i richnytsi vid dnia smerti P.O. Kulisha) [Secrets of Kulish-research
papers (to the 120 anniversary of P.O. Kulish death)]. Sivershchyna v is-
torii Ukrainy, issue 10, pp. 89–91. [in Ukrainian].
18. Petrenko, M.Z. (1970). Ukrainske zolotarstvo XVI–XVIII stolit [Ukrainian
goldsmithing of the 16th–18th centuries]. Kyiv, Naukova dumka. [in Ukrainian].
19. Pohoretskyi, V. (2019). Kupolni khresty na derev’ianii tserkvi u
s. Stara Yahilnytsia na Chortkivshchyni uvinchani shestykutnoiu zirkoiu
i pivmisiatsem [Domed crosses on the wooden church in the village.
Stara Yagilnytsia in Chortkiv region is crowned with a six-pointed star
and a crescent moon]. Zolota Pektoral. Chortkiv. Retrieved from http://
zolotapektoral.te.ua/kupolni-hresty-na-derevyanij-tserkvi-u-s-stara-
yahilnytsya-na-chortkivschyni-uvinchani-shestykutnoyu-zirkoyu-i-
pivmisyatsem [in Ukrainian].
20. Poliushko, H. (2015). Herb hetmana Ivana Mazepy [Coat of arms of
Hetman Ivan Mazepa]. Kyiv: ADEF-Ukraina. [in Ukrainian].
21. Prokopiuk, O. (2012). Kyivska mytropoliia: topohrafiia posviat. Re-
konstruktsiia reiestru khramiv za vidomostiamy pro tserkovnosluzhyteliv (1780–
1783) [Kyiv Metropolitanate: topography of the consecrations. Reconstruction of
the register of churches based on information about church officials (1780–1783)].
Kyiv: DP “NVTs “Priorytety”. [in Ukrainian].
22. Raspredelenie nalichnykh sviashchenno-tserkovno-sluzhitelei
Chernigovskoi eparkhii na shtatnye mesta, soglasno Vysochaishe ut-
verzhdennomu 17 ianvaria 1876 goda raspisaniiu prikhodov i prich-
tov sei eparkhii [Distribution of available clergy and church minis-
ters of the Chernigov diocese to regular positions, according to the
schedule of parishes and clergy of this diocese, approved on January
17, 1876]. Otkuda rodom. Chernіgіvska gubernіia. Retrieved from https://
www.otkudarodom.ua/ru/1876-god-raspisanie-prihodov-chernigov-
skoy-eparhii [in Russian].
23. Ryzhova, O. O. (2020). Ikonopys u khudozhnii kulturi Kyieva kintsia
XVII–XVIII stolit [Icon painting in the artistic culture of Kyiv at the end of the
17th–18th centuries]. Kyiv: VPTs “Kyivskyi universytet”. [in Ukrainian].
24. Sak, L. (1983). Ukrainska ikona «Khrystos u tochyli» XVII st. ta
yii niderlandskyi hrafichnyi prototype [Ukrainian icon “Christ in the
sharpener” of the 17th century and its Dutch graphic prototype]. Ukrain-
ske mystetstvo u mizhnarodnykh zviazkakh, pp. 84–90. Kyiv. [in Ukrainian].
25. Syvak, V. V. (2009). «Khrystos – vynohradna loza»: ukrains-
ki ikonohrafichni interpretatsii XVII–XVIII st. [“Christ is the vine”:
Ukrainian iconographic interpretations of the XVII–XVIII centuries].
Narodoznavchi zoshyty, issue 3–4, pp. 337–342. [in Ukrainian].
26. Syvak, V. V. (2011). Yevkharystiina ikonohrafiia v ukrainskomu
sakralnomu maliarstvi XVII–XVIII st. [Eucharistic iconography in
Ukrainian sacred painting of the XVII-XVIII centuries]. Narodoznavchi
zoshyty, issue 1 (97), pp. 87–100. [in Ukrainian].
27. Sydor, O. F. (1991). Baroko v ukrainskomu zhyvopysu [Baroque
in Ukrainian painting]. Ukrainske baroko ta yevropeiskyi kontekst. Arkhitektu-
ra, obrazotvorche mystetstvo, teatr i muzyka. Kyiv: Naukova dumka, pp. 173–
183. [in Ukrainian].
28. Sytyi, I., Fedoruk, O. (2010). Do rodovodu Kulisha [To the ped-
igree of Kulish]. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk. Nova seriia, issue
15, pp. 129–139. [in Ukrainian].
29. Spaska, Ye. (2014). Do istorii nizhynskoho zolotarstva (ХIХ st.) [To
the history of Nizhyn goldsmiths (XIX century)]. Ukrainske mystetstvoznavst-
vo: materialy, doslidzhennia, retsenzii, issue 14, pp. 277–288. [in Ukrainian].
30. Terletskyi, V. (2010). Pravoslavnyi Voronizh [Orthodox Voronіzh].
Shostka. [in Ukrainian].
31. Frasyniuk, O. N. (2016). Ukrainski zolotari XVI–XVIII stolit u
doslidzhenniakh D.M. Shcherbakivskoho [Ukrainian goldsmiths of the
16th–18th centuries in the research of D.M. Shcherbakivskyi]. Arkhivy
Ukrainy, issue 5–6, pp. 336–347. [in Ukrainian].
32. Chalyi, M. (1897). Iunye gody P.A. Kulisha [The early years of
P.A. Kulisha]. Kievskaia starina, issue 4, pp. 290–299. [in Russian].
33. Chernetskyi, Ye. (2007). Herb hetmana Ivana Mazepy: yoho zo-
brazhennia ta pokhodzhennia [Coat of arms of Hetman Ivan Mazepa: its
image and origin]. Siverianskyi litopys, issue 5, pp. 53–56. [in Ukrainian].
34. Shyroka, O. (2020). Yevkharystychni obrazy Isusa Khrysta u
tsyklakh Akafistiv Bohorodytsi ta Khrysta v ukrainskomu mystetst-
vi XVII–XVIII st. [Eucharistic images of Jesus Christ in the Akathist
cycles of the Mother of God and Christ in Ukrainian art of the 17th–
18th centuries]. Mystetstvoznavstvo. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk,
issue 33, vol. 2, pp. 98–103. [in Ukrainian].
35. Shcherbakivskyi, D. (1921). Symvolika v ukrainskomu mystetstvi
[Symbolism in Ukrainian art]. Ukrainske naukove tovarystvo. Zbirnyk sektsii mys-
tetstv, issue 1, pp. 55–74. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 30.04.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
УДК 7. 04.24-526.62:7
О. І. Травкіна
ЧУДОТВОРНА ІКОНА «ТРОЇЦЬКО-ІЛЛІНСЬКА
БОГОРОДИЦЯ» ТА ЇЇ ЖЕРТВОДАВЦІ
У статті висвітлюється історія чудотворної ікони «Троїцько-Іл-
лінська Богородиця», розкриваються причини її популярності. Ана-
ліз жертводавців чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця»
засвідчив, що увага до ікони була надзвичайною, оскільки серед них
були гетьман Іван Мазепа, генеральний обозний Василь Дунін-Бор-
ковський, чернігівський архієпископ Лазар Баранович. Це пояснюється
насамперед чималими зусиллями у пропаганді образу з боку впливо-
вого архієрея, місцеблюстителя Київської митрополії, чернігівського
архієпископа Лазаря Барановича, зокрема випуском книги про чуде-
са ікони. Сприяли популярності образу також книжкові та стан-
кові гравюри. З’ясовано види пожерт до чудотворної ікони: вотив-
ні привіси, шати, корони, срібний кіот, ланцюги, хоругви, свічники.
Ключові слова: чудотворна ікона «Троїцько-Іллінська Богороди-
ця», жертводавці, вотивні привіси, шата, кіот.
Явлення найвідомішої чудотворної ікони Чернігівщи-
ни, а може й усієї Гетьманщини, «Троїцько-Іллінська Бо-
городиця» було тісно пов’язане з відродженням Черніго-
ва у другій половині ХVII ст.
Важливе значення у відбудові міста, особливо його хра-
мів і монастирів, мав переїзд 1672 р. до Чернігова місце-
блюстителя Київської митрополії, чернігівського архіє-
пископа Лазаря Барановича. Владика, вочевидь, прагнув
облаштувати тут якщо не митрополичу, то принаймні
резиденцію адміністратора Київської митрополії, архі-
єпископа Чернігівського, Новгород-Сіверського й усьо-
го Сівера, а можливо, навіть перенести сюди з Києва ми-
трополичу кафедру, піднести значення Чернігова до рівня
Києва, а то й перевищити його.
Слід також відзначити внесок у відродження Чернігова
Василя Дуніна-Борковського, який саме у 1672 р. став чер-
нігівським полковником, з 1685 р. – генеральним обозним.
Він був щедрим жертводавцем для церков і монастирів.
Можна сказати, що ці дві особистості, Лазар Баранович
та Василь Дунін-Борковський, спираючись на підтримку
й допомогу гетьманів Івана Самойловича, Івана Мазепи у
другій половині XVII ст., відіграли вирішальну роль у від-
будові Чернігова, його давньоруських храмів та монасти-
рів, спорудженні нових. Чернігів став потужним культур-
но-духовним осередком Гетьманщини.
Особливу увагу Лазар Баранович приділяв старовинно-
му печерному Іллінському монастирю, який знаходився
недалеко за містом, у підніжжя Болдиних гір. Печерний
Іллінський монастир, заснований батьком руського чер-
нецтва прп. Антонієм, що прибув до Чернігова у 1069 р.,
був сакральним, «святим місцем», яке «Антоний освятил
своим мєшканємъ», – зазначав Дмитро Туптало [1, арк. 3].
Монастир уже у 1649 р. реставрував ієромонах та згодом
ігумен Зосима Тишевич старанням і коштом колишнього
чернігівського полковника, благочестивого ктитора Сте-
фана Пободайла [1, арк. 2–2 зв.]. Тоді ж, вочевидь, була
відновлена та перебудована у бароковому стилі невелика
давньоруська Іллінська церква, яка примикала до печер.
Для іконостаса цієї церкви «маліовал Григорій, въ Ино-j
Іл. 1. Гравюра ікони «Іллінська Богородиця».
Книга «Чуда прєсвятой и прєблагословєнной Дєвы Маріи».
1677 р. Дереворит.
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
50 51
ймовірно, мала певну форму (анатомічну-зціленого органу
(?) або якесь зображення, можливо, напис. Інакше, для чого
необхідно було перероблювати срібну гривну у табличку?
Прикметно, що уже в книзі «Руно орошенное» 1683 р.,
а також у інших виданнях цієї книги свідчення про да-
рування срібних табличок образу «Іллінська Богороди-
ця» були вилучені; автор залишив лише епізод із дару-
ванням Агафією намиста, хрестиків та срібних табличок.
Це можна пояснити тим, що «Чуда прєсвятой и прєблаго-
словєнной Дєвы Маріи» були не лише перекладені зі ста-
роукраїнської на церковнослов’янську мову, але й переро-
блені для розповсюдження під назвою «Руно орошенное»,
у тому числі і в Московії. Вірогідно, автор вважав недо-
цільним включати подробиці про вотивні дари до ікони
«Іллінська Богродиця» у новий варіант книги.
Першим визначним жертводавцем ікони «Іллінська
Богородиця» був Лазар Баранович. Він щедро оздобив та
прикрасив образ. Про це писав ігумен Троїцько-Іллін-
ського монастиря Лаврентій Крщонович у передмові до
книги «Тріод цвітна» 1685 р. Звертаючись до Лазаря Ба-
рановича, він зазначав: «...оукрашая Пресвятой и Пре-
благословенной Девы чудотворной иже в нашом убогомъ
монастыре икону» [7].
Яким чином прикрасив Лазар Баранович ікону «Іл-
лінська Богородиця» і як вона виглядала може свідчити
її гравюра-мідьорит з книги «Руно орошенное» 1689 р.
На гравюрі Богородиця та немовля Ісус Христос увінчані
коронами, а тло ікони, мафорій Богородиці, хітон Ісуса
Христа вперше прикрашені карбованим рослинно-квіт-
ковим орнаментом, який, ймовірніше за все, відтворює
шати ікони (іл. 2). Корона Богородиці європейського
типу, оздоблена на дугах перлами, увінчана хрестом, в
оточенні променів, навколо – німб. Внизу гравюри зо-
бражений герб Барановича – хрест на ланцюгу. Отже, во-
чевидь, що шати з коронами на ікону були виготовлені
коштом Лазаря Барановича.
Самим щедрим жертводавцем ікони «Іллінська Богоро-
диця» був гетьман Іван Степанович Мазепа. Він дав десять
тисяч золотих на закінчення будівельно-опоряджувальних
робіт Троїцького собору [8, с. 170], що завершилися його
освяченням у 1695 р. уже після смерті Лазаря Барановича
1693 р. Чималі зусилля для завершення будівництва най-
більшого собору Чернігова приклав його ігумен Лаврентій
Крщонович. Про це свідчив, зокрема, і напис у східній ча-
стині центральної бані собору, де наголошувалося, що Тро-
їцький собор «совершися…коштомъ ясне вельможнаго его
милости пана Іоанна Мазепы гетмана войскъ ихъ царскаго
пресветлаго величества Запорожскаго, усердным же тща-
ніемъ и трудолюбіемъ всечестнаго отца игумена Лаврентія
Крещоновича» [9, с. 10]. Він був керівником Троїцько-Іллін-
ської друкарні, в ній друкував книжки з присвятою гетьма-
ну Івану Мазепі, зокрема, «Молитвослови» 1691, 1692 рр.,
які були знаками уваги та подяки гетьману за його благо-
дійництво у справі будівництва собору та оздоблення чу-
дотворної ікони «Іллінська Богородиця». Лаврентій Крщо-
нович у книзі «Молитвослов триакафістний» зазначав, що
гетьман «изрядное же ву нашій обители, благодітелствуя
нам являши, оукрашая многим своим иждивенням чудо-
творную в нас икону преукрашенной Божією славою пре-
чистои Дівы Богородици» [10, арк. 10].
Вірогідно, під орудою Лаврентія Крщоновича був ви-
готовлений великий срібний кіот для чудотворної ікони
«Іллінська Богородиця» коштом гетьмана Івана Мазепи.
Висота кіоту сягає 3,40 м, ширина – 1,58 м, вага 34 кг.
Його прикрашають срібні карбовані пластини із зобра-
женнями на теми життя Богородиці та герб гетьмана
Івана Мазепи з клейнодами, військовим табором й фор-
тецею у нижній частині. Угорі кіот завершується бароко-
Іл. 3. Ікона «Троїцько-Іллінська Богородиця»
у срібному кіоті. Світлина початку ХХ ст.
Іл. 2. Гравюра ікони «Іллінська Богородиця».
Книга «Руно орошенное». 1689 р. Мідьорит
Дєвы Маріи» була розміщена гравюра-дереворит ікони «Іл-
лінська Богородиця». Автор гравюри невідомий. Оскільки
ікона на сьогоднішній день вважається втраченою, її дере-
ворит, який певною мірою, відтворював оригінал, дає за-
гальну уяву про первинний образ (іл. 1).
Думається, що явлення та звеличення образу «Іллінська
Богородиця» було невипадковим. Святиня повинна була під-
нести значення печерного монастиря та сприяти його від-
родженню і прославленню. Лазар Баранович, користуючись
можливостями своєї друкарні, почав активно возвеличува-
ти та пропагувати обитель, ікону «Іллінська Богородиця».
У книзі «Чуда прєсвятой и прєблагословєнной Дєвы Ма-
ріи» Дмитрій Туптало виклав історію створення печерно-
го монастиря, його реставрацію та написання ікони «Іллін-
ська Богородиця». У першому чуді міститься розповідь про
те, що з 16 по 24 квітня 1662 р. «образ» плакав. На це чудо
всі жителі Чернігова дивилися з великим здивуванням [1,
арк. 5 зв]; у наступних виданнях зазначено – із жахом. Ві-
домий козацький літописець Самійло Величко писав, що
плакала Богородиця, жаліючи українців «через роздвоєння
та чвари», тобто через Руїну, яка постала після
смерті Богдана Хмельницького [6, с. 18].
У чуді другому розповідається, що восени
цього ж року татари «много сєлъ коло места
Чернігова пленили» [1, арк. 11], опівночі увірва-
лися в печерний монастир та церкву, «в кото-
рой стоял чудотворный Образъ Прєчистой и
Прєблагословєнной Дєвы Маріи сребрными та-
бличками» [яко есть звичай] прибраный, мно-
го поброили, образы съ местъ своихъ на землю
поскидали, в олтаре Престолъ одрали, що было
оздобы церковной побрали, образа єднакъ чу-
довного Прєсвятой Богородицы на наместном
месце, стоячого и на нємъ табличокъ сребныхъ,
анися тыкали» [1, арк. 11 зв.–12]. Далі зазнача-
ється, що «погановъ» вразив Бог душевною та
тілесною сліпотою, щоб вони не «оглядали Об-
раза Пречистой Матки Божой» [1, арк. 12]. Таким
чином ікона вціліла він татарського погрому.
Друге чудо свідчить, що ікона мала срібні
таблички, які, як можна припустити, були
вотивними дарами від жертводавців на знак
подяки за зцілення і що це було звичайною
традицією. Підтвердження цьому знаходимо
в описі чудес книги «Чуда прєсвятой и
прєблагословєнной Дєвы Маріи». Всього в ній
описано 22 чуда, в трьох із яких зазначено
про надання до ікони «Іллінська Богородиця»
срібних табличок та прикрас після одужання.
У чуді сімнадцятому розповідається, що пан
Павло Домонтович (син генерального судді)
та родичі після його одуження «на знакъ
вдячности сребром образ приоздобили» [1,
арк. 37]. У чуді вісімнадцятому зазначено, що
за зцілення Федора сина Константія (можливо,
Костантиновича, сина знаного чернігівчанина), «Прєсвятои
Богородицы ласкою, которую оны завдячуючи, з сребра
гривны оуковавши таблицу, и позолотивши, тым же сыномъ
своимъ на образъ чудовный отдали, и подяковаєм добродєйци
своєй за скороє сына улечєнє оучинили» [1, арк. 38]. Двадцяте
чудо містить розповідь про жінку Агафію Сулаговую із
Сосниці, яка «принесла на образъ Пресвятой Богородицы
чудовный, монисто кораліовоє з седми крестиками
сребрными, и табличокъ две сребрныхъ» [1, арк. 40 зв.].
Впадає в око, що автором зафіксовані привіси у чудах 1676 р.,
тобто перед самим виходом книги. Можна припустити, що
Дмитро Туптало добре знав і був поінформований про ці дари,
адже у 1675–1677 рр. він був кафедральним проповідником
у Чернігові. Отже, відомі перші жертводавці ікони «Іллінська
Богородиця», починаючи з 1676 р. Це були представники як
заможних верств, так, вочевидь, і рядового достатку.
Невідомо, як виглядали срібні таблички, якого вони
були розміру та форми, що на них було зображено. Зверта-
ємо увагу, що у випадку зцілення Федора Константинови-
ча срібна гривна була перероблена у табличку, тобто вона,
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
52 53
руську Благовіщинську церкву, яка первісно була кам’я-
ною, звівши дерев’яний багатобанний храм у стилі ко-
зацького бароко. Коштом Василя Дуніна-Борковського
була споруджена у фортеці велика мурована Воскресен-
ська церква. Опікувався він також відбудовою чернігів-
ських монастирів: П’ятницького та Єлецького. Особливу
увагу приділяв «побожный» Василь Дунін-Борковський
відбудові Єлецького монастиря: збудував цегельню для
реставрації Успенського собору, будівництва трапезної та
келій; його коштом був споруджений іконостас собору та
надане церковне начиння. Зрештою він був похований в
Успенському соборі Єлецького монастиря [12, с. 79–81].
Значно менше відомостей збереглося про пожертви
Василя Дуніна-Борковського до чудотворної ікони «Тро-
їцько-Іллінська Богородиця».
У квітні 1696 р. ігумен Троїцько-Іллінського монасти-
ря Лаврентій Крщонович, вочевидь прагнучи стати чер-
нігівським архієпископом (на виборах архієпископа був
одним з кандидатів), видав у черговий раз книгу «Руно
орошенное» у двох варіантах: з присвятою гетьману Іва-
ну Мазепі та царю Петру І (остання з підписом Лаврен-
тія Крщоновича). У книзі розміщено герб Мазепи, вірші
на його герб та присвята гетьману. В ній висловлювала-
ся подяка за добудову «немалым иждевениемъ каменной
церкви Троицы» та пожертвування дорогоцінного кіоту
до ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця». У кінці кни-
ги додані чудеса останніх років, з 1683 р., коли вийшло
перше видання «Руно орошенное». Серед них наводиться
розлогий опис з цікавими побутовими деталями хвороби
та зцілення від чудотворного образу «Іллінська Богороди-
ця» генерального обозного Василя Дуніна-Борковського,
яке сталося у 1687 р. (варіант І (але не в усіх примірни-
ках). Опис вирізняється тогочасною літературною укра-
їнською мовою, на відміну від іншого тексту, писаного
церковнослов’янською. У варіанті ІІ цього видання такі
деталі опущені, зате добавлені відомості про щедрі дари
В. Дуніна-Борковського [13, с. 31].
Описом чуда Лаврентій Крщонович, вірогідно, хотів
звернути увагу на зцілення поважного мецената та від-
дячити йому за надані пожертви. Цей опис міститься і у
виданні «Руно орошенное», яке було надруковане у на-
ступному 1697 р.
«Чудо 2
Пресвятой Богродици
еже бысть в року 1687.
Их Царского ПресвЂтлого Величества войск Запороз-
ких обозный Василий Борковский приехавши по Воскре-
сенїи Христовом з Батурина в ЧернЂгов, так захорЂл и
опухл, же не могл сам о себЂ на одрЂ повернутися, и з
одра немогл востати. А гды долго так хоровал, прислан
был к нему з Батурина от их Царского пресветлого Вели-
чества Гетмана доктор з розними лЂкарствы. Так же из
Литвы доктора зискано, и не могли доктори тыи отнюдь
жадной помощи дати хорому. Тым часом случилося ІлЂн-
ского монастыра Іноку, Іеродїакону Феофилу, прийти по
нЂякомсь дЂлЂ в двор его милости Пана обозного. А ви-
дячи его тяжко болящого, речет ему: ОфЂруйся Вшсмоч
мосци Пан Пресвятой Богородици нашой Ілинской, и бу-
деш Вшмоч здоров. А он оскорбившися з гнЂвом ему рече:
Що ты мене учиш офЂроватися, дитя мое будучи, я, мо-
вит, сам своими очима видЂв слезы Пресвятой Богоро-
дици, и сам от ужаса и умиленїя плакалем. Гды видЂлем
плачущую Пресвятую Богородицу, же як перлы чистїи
от пречистых очес еи слезы, една по другой точилися,
на що и всЂ ЧернЂговци через девять днїй приходячи
смотрЂли, и на такое чудо смотрячи ужасалися и плака-
ли. До того и чудес уже сам много знаменитих видЂлем
и всегда ей офЂруюся, и вЂру и надежду на еи имЂю, а
ты мене почав учити. А дїакон мовит: Панови Вмс, свою
вЂру и офЂруйся сердечне, и будеш здоров. То мовячи,
отишов от него. А Пан обозный по отходЂ дїяконовом,
воздохнув от сердца ко ПресвятЂй Богородици, и зараз
повернувся на одрЂ на другий бок. Потом другий зараз, и
третий раз повернулся, и здалося ему легко. Потом дЂв-
чину малую предстоящую призвавши, речет: подай мнЂ
черевики и подними мене. А дЂчина подавши череви-
ки принялася за него, и встав сам о себЂ и почав ходи-
ти по свЂтлици, а дЂвчина злякавшися побЂгла до Па-
неи, и сказала же щось Пану сталося, схопившися з ложка,
ходит по свЂтлици. А ПанЂ собЂ злякавшися, прибЂгла
до Пана мовячи: що тобЂ Пане дЂется, ляж не турбуй-
ся. И плачучи удержует его. А он мовит: дайте минЂ по-
кой, видыте, що естем здоров Благодатїю Пресвятой Бо-
городици нашой Ілинской, которои яко на иных многих
видЂлем ласку, так тепер и на собЂ дознаю. И послав в
Монастыр, жебы молебен отправлено пред чудотворною
Иконою Пресвятой Богородици, и зостал здоровым, хва-
лячи Бога и Матер Божїю» [14, с. 166].
1702 року у друкарні Троїцько-Іллінського монастиря
виходить шосте видання книги «Руно орошенное», в якому
знову наводиться чудо про зцілення Василя Дуніна-Бор-
ковського [15, арк. 103, зв. 104]. Цього разу опис хвороби
та зцілення дещо відмінний від попереднього, вміщеного
у «Руно орошенном» видання 1696 та 1697 рр. Прикмет-
но, що друга редакція більш стисла, в ній випущено ряд
подробиць. Зате вказано прізвище ієродиякона Феофіла
Савича, який прийшов до Дуніна-Борковського з Іллін-
ського монастиря, і зазначено, що він потому став архі-
дияконом. Добавлені приклади зцілення трьох людей від
сліпоти, які трапилися саме під час відвідин обозного в
той день. Опущені побутові подробиці про служницю, че-
ревики та дружину обозного, які були присутні у першій
редакції опису і надавали йому більш жвавого характеру,
щось подібного до жанрової сценки. Наприкінці зазна-
чено, що Василь Дунін-Борковський подарував до чудо-
творної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця» золоту ко-
рону з дорогоцінними камінням та дорогоцінні ланцюги
й інші прикраси: «милость Панъ обозный тверду меЂя-
ше ку вему чудотворному образу вЂру а ю корону доро-
гоцЂнную златую съ дорогоцЂниимъ каменїемъ своимъ
вим картушем, над яким два янголи тримають моногра-
му Богородиці, увінчану короною (іл. 3). На сьогодні не
встановлено ім’я майстра чи майстерні, де був виготов-
лений кіот. Можна припустити, що задум та їх проєкт міг
належати Лаврентію Крщоновичу. На знак подяки геть-
ману Івану Мазепі Лаврентій Крщонович виготовив ве-
лику за розмірами гравюру-дедикацію «Кіот срібнокова-
ний» (168 х 98,5 см) з присвятою гетьману (іл. 4). Про це
повідомляв літописець Самійло Величко 1695 р.: «Того
таки року гетьман Мазепа, віддаючи хвалу Богу і Пре-
святій Діві Богородиці за з’явлені йому добродійства, що
підняли його від злиденного гноїща, звільнивши від тіс-
них запорозьких кайданів (як про це писалося раніше),
і посадили із земними князями, поставивши його геть-
маном землі Малоросійської (оскільки всяка влада від
Бога за апостольським словом), немалим коштом зро-
бив срібнокований кіот пречистої богоматері в Черні-
гівському Святотроїцькому Іллінському чудотворному
монастирі. За це йому отець Лаврентій Крщонович ігу-
мен тодішньої обителі тієї Троїцької, воздаючи гетьма-
ну подяку, написав дедикацію» [6, с. 506].
Єдиний відомий примірник її зберігається у бібліотеці
Польської академії наук м. Гданська. Дедикація (лат.
dedicatio, від dedico – посвячую, присвята) складається
із ілюстративної та текстової частин. У верхній частині
зображена чудотворна ікона «Троїцько-Іллінська
Богородиця» у срібних шатах, яка обрамлена сімома
овальними картушами з богородичними іконографічними
сюжетами й увінчана композицією коронації Богородиці та
самої ікони. Під зображенням ікони – герб гетьмана Івана
Мазепи з клейнодами. Обабіч ікони вигравіювані дві стулки
із зображенням композиції Єсеєвого дерева, які, можна
припустити, закривали кіот з іконою. У нижній частині –
текст дедикації, обрамлений класичною архітектурною
ордерною конструкцією, на пілястрах якої в нішах розміщені
святі та на основі-базі у картуші – зображення взяття
турецьких фортець. Під картушем – дата кириличними
буквами – 1695 р. Дедикація має підпис Інокентія
Щирського: «Inocentiy Szczyrski Sculpsit» (Інокентій
Щирський вирізав). Дедикацію «Киотъ среброкованный»
підписав Лаврентій Крщонович: «Ієромонах Лаврентій
Крщонович / Ігумен з усією братією Монастиря Святої
Трійці Іллінського Чернігівського» [11, с. 118].
Текст складається з прозової та віршованої частин,
написаний польською мовою з домішками латинської
та церковнослов’янської. У прозовій частині Лаврентій
Крщонович висловлював подяку гетьману Івану Мазепі
за срібнокований кіот для ікони «Іллінська Богородиця»
та інші великі й значні дари Троїцько-Іллінському мо-
настиреві, писав про військові звитяги гетьмана у взят-
ті чотирьох турецьких фортець у пониззі Дніпра 1695 р.
та інші чесноти Івана Мазепи.
Вочевидь у 1695 р., коли Троїцький собор освятили, чу-
дотворну ікону «Іллінська Богородиця» перенесли з не-
величкої Іллінської церкви до нового храму і ікона отри-
мала назву «Троїцько-Іллінська Богородиця».
Ще одним поважним жертводавцем ікони «Троїцько-Іл-
лінська Богородиця» був генеральний обозний Василь Ду-
нін-Борковський, другий після гетьмана Івана Мазепи
можновладець Гетьманщини. Василь Дунін-Борковський
був щедрим меценатом, долучився не лише до відновлен-
ня самого стародавнього храму міста – Спасо-Преобра-
женського собору, але й офірував до нього коштовне на-
чиння: срібні потири, євангеліє у срібній оправі тощо.
Так само він прикрасив різним дорогоцінним начинням
вівтар Борисоглібського собору. У фортеці чернігівський
полковник відбудував зруйновану вже на той час давньо-
Іл. 4. Дедикація «Кіот срібнокований». 1695 р.
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
54 55
диця» у срібних шатах та кіоті, зафіксований на світлині
1911 р., свідчить, що корона й шата, які закривають іко-
ну, були поновлені і виготовлені вже наприкінці ХІХ ст.
Дійсно, у 1897 р. на добровільні пожертви нову шату ви-
готовив у Москві майстер М. М. Риндін [16, с. 349]. А ста-
ру шату, вочевидь ще Лазаря Барановича, перенесли на
копію ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця». На жаль,
ні стара шата, ні шата кінця ХІХ ст., як і сама ікона, до на-
шого часу не збереглися. Відреставрований лише збере-
жений кіот ікони гетьмана Івана Мазепи.
Про інші пожертви генерального обозного Василя Ду-
ніна-Борковського до чудотворної ікони «Троїцько-Іллін-
ська Богородиця» свідчить ще одне чудо, яке трапилося з
ним наприкінці життя.
За ігумена, а потім і архімандрита Троїцько-Іллін-
ського монастиря Лаврентія Крщоновича продовжували
записувати випадки чудесних зцілень, які отримували
від чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця»
та оприлюднювали не лише в книзі «Руно орошенное»,
але і в інших виданнях.
У книзі «Полуустав» 1703 р. розповідається про чудо,
пов’язане з генеральним обозним Василем Дуніним-Бор-
ковським, яке трапилося перед цим: «Василій Борковс-
кий обозный Его Царского Пресветлого Величества за-
порозкого енералный, даже до старости своея неимеяше
детей; моля же ся Пресвятой Богородици со всеусердіемъ
во всякую субботу приходяще на Акафист, и даде ему Богъ
двохъ сыновъ, за сіе cугубое да от Бога даяніе благодар-
ствуя, даде пред чудотворную икону Пресвятыя Богороди-
ци два светилники сребрянни, и две хоругви дражайшіи з
начертаніем Ангелов отрочат своих святого Архистрати-
га Михаила, святого апостола Андрея Первозванного» [17,
арк. НН]. Лаврентій Крщонович, імовірно, у такий спосіб
вирішив пом’янути генерального обозного Василя Ду-
ніна-Борковського, який перед цим помер, навівши по-
вчальну розповідь про зцілення від бездітністі обозного
завдяки зверненню до чудотворної ікони «Троїцько-Іл-
лінська Богородиця». При цьому зазначено дари до ікони
Василя Дуніна-Борковського: два срібні свічники та дві
корогви із цікавим зображенням на них дітей обозного
у вигляді двох янголів та співіменних його дітям Михай-
лу й Андрію небесних патронів архістратига Михаїла й
апостола Андрія Первозванного. До речі, у відомій епі-
тафії Василя Дуніна-Борковського теж зазначалося, що
йому «Двох сынов в старости даде» [18, с. 140].
Відомо, що на сьогоднішній день збереглося близько
десяти коштовних срібних дарів генерального обозно-
го Дуніна-Борковського з його гербом, які зберігаються
у Чернігівському обласному музеї ім. В. В. Тарновського
(потири, Євангеліє, посуд) [19, с. 55], та потир у Музеї іс-
торичних коштовностей України.
Валентин Шугаєвський у 20-х роках минулого століт-
тя стверджував, що серед них було «два чудових вели-
ких срібних ставника у стилі бароко» [20, с. 55] з гербом
Дуніна-Борковського, оточеного ініціалами: Єржі (Ierzy
(Юрій) – ймовірно, друге ім’я Борковського) Борковка (ро-
дове село) Дунін-Борковський Війська Їх Царського Прес-
вітлого Милість Запорозького Генеральний Обозний (?).
Іл. 7. Ставник генерального обозного Василя Дуніна-
Борковського. Світлина 1925 р.
учинивъ коштомъ и инныи дорогоцЂннии златии нада-
де ланцухи и оукрашенія» [15, арк. 104].
Опис, вміщений у книзі «Руно орошенное» 1696 та
1697 рр. видання, вірогідно призначався генеральному
обозному і був розрахований на те, що він його прочи-
тає. А от опис у книзі «Руно орошенное» 1702 р., ймовір-
но, був наведений на пошану та в пам’ять вже покійного
жертводавця Василя Дуніна-Борковського, який помер у
березні 1702 р. (точної дати виходу книги не маємо). Хто
міг бути автором цих описів, які у порівнянні з іншими
чудесами, наведеними у книзі у більшості своїй досить
стисло церковнослов’янською мовою, є детальними і, як
уже зазначалося, написані тогочасною українською мо-
вою? Можна припустити, що ним був ієродиякон, зго-
дом архідиякон Феофіл Савич, який приходив до хворо-
го Дуніна-Борковського. Є відомості, що приблизно через
тридцять років, у 1732–1734 рр. він був намісником чер-
нігівського кафедрального Борисоглібського монасти-
ря [9, с. 172]. Не виключено, що автором першого опи-
су був Дмитро Туптало, а у 1702 р. його відредагував вже
Феофіл Савич, оскільки Дмитро Туптало на той час був у
Московії. Бачимо, що Феофіл мав прізвище Савич, а Дми-
тро Туптало частенько підписувався як Дмитро Савич
(ім’я по-батькові). В Україні це прізвище було досить по-
ширене і існували різні гілки представників роду Савичів.
Як могла виглядати золота корона, подарована Васи-
лем Дуніним-Борковським, можуть, вірогідно, свідчити
гравюри ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця» як стан-
кові, так і з книжних видань, зокрема, з «Руно орошен-
ное». Гравюра із зображенням Богородиці Троїцько-Іл-
лінської у короні розміщена у книзі «Руно орошенное»
1696 р. (іл. 5), де знаходився опис зцілення Василя Дуні-
на-Борковського та повідомлення про його дари до чу-
дотворної ікони. Зображення Богородиці на цій гравюрі
практично ідентичне гравюрі «Троїцько-Іллінська Бого-
родиця» з «Дедикації», присвяченій гетьману Івану Ма-
зепі 1695 р.( іл. 6). Корона на Богородиці висока, велична,
округлої форми. Основа та дуги, які сходяться до верху й
увінчуються хрестом, прикрашені дорогоцінним камін-
ням. По периметру корону оздоблюють пелюсткоподіб-
ні зубчики, прикріплені до основи. Ймовірно, на цих гра-
вюрах могла бути зображена золота корона, подарована
Василем Дуніним-Борковським. Вірогідно, що золота коро-
на Дуніна-Борковського була виготовлена у той час, коли
гетьман Іван Мазепа пожертвував срібнокований кіот до
чудотворного образу. Вона доповнила та надала іконі ще
більш величного та пишного вигляду, якого отримав образ
«Іллінська Богородиця» після дорогоцінної гетьманської
оправи. На жаль, корона, як і сама ікона, до нашого часу
не збереглися. Вигляд ікони «Троїцько-Іллінська Богоро-
Іл. 5. Гравюра ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця».
Книга «Руно орошенное». 1696 р. Мідьорит
Іл. 6. Гравюра ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця».
Дедикація «Кіот срібнокований». 1695 р.
Шугаєвський не зазначив, з якого храму були вилучені ці
свічники (іл. 7). В історичному музеї ім. В. В. Тарновського
зберігся один з двох срібних масивних свічників (И-
2726) з гербом Дуніна-Борковського та ініціалами,
наведеними вище. Свічник складається з витої колонки
та круглого опуклого піддона (у верхній частині
якого викарбуваний герб Дуніна-Борковського). Він
відокремлений пласкою круглою таріллю; аналогічна
знаходиться вгорі для кріплення свічки. Золочений
свічник оздоблений карбованим пишним рослинним
Сіверщина в історії України, випуск 17, 2024 ISSN 2218-4805
56 57
Moskva: Stroiyzdat. [in Russian].
5. Matushek, O. (1915). Obraz Bohorodytsi v ukrainskii literaturi
druhoi polovyny XVII stolittia. [The image of the Mother of God in
Ukrainian literature of the second half of the 17th century]. Humanitarna
osvita v tekhnichnykh vyshchykh navchalnykh zakladakh, 32, pp. 169–
180, Kyiv. [in Ukrainian].
6. Velychko, S. (1991). Litopys [Chronicle]. Vol. 2. Kyiv: Dnipro.
[in Ukrainian].
7. Triod tsvitna. (1685). [Triode flower]. Chernihiv: Drukarnia
Troitsko-Illinskoho monastyria. [in Ukrainian].
8. Ohloblyn, O. (2001). Hetman Ivan Mazepa ta yoho doba. [Hetman
Ivan Mazepa and his time]. Niu – York- Kyiv –Lviv - Paryzh –Toronto.
[in Ukrainian].
9. Humylevskyi, F. (1861). Obshchyi obzor eparkhii Chernigovskoj.
[General overview of the diocese of Chernihiv]. Chernigov: Hub. Typ.
[in Russian].
10. Molytvoslov tryakafistnyi. (1691). [Triakaphist prayer]. Chernihiv:
Drukarnia Troitsko-Illinskoho monastyria. [in Ukrainian].
11. Dedykatsiia Lavrentiia Krshchonovycha «Kiot sribnokovanyi»
(2017). [Dedication of Lavrentiy Krshtonovych «Kiot silver-plated»]
(pidhotovka do druku, komentar ta pereklad iz polskoi ta latynskoi
mov Yuriia Mytsyka ta Olhy Tsyhanok). Siverianskyi litopys, 3, pp.
111–119. [in Ukrainian].
12. Travkina, O. (2023). Pozhertvy heneralnoho oboznoho
Vasylia Dunina-Borkovskoho do chudotvornoi ikony «Troitsko-
Illinska Bohorodytsia». [Donations of the general constable Vasyl
Dunin-Borkovsky to the miracle-working church «Troitsko-Illina
Bogoroditsia»].Chernihivski starozhytnosti: zb. nauk. pr. Nats.
arkhit.- ist. zapovidnyk «Chernihiv starodavnii». Vol. 8 (11), pp. 79–
89. Chernihiv. [in Ukrainian].
13. Huseva, A. A., Polonskaia, I. M. (1990). Ukraynskye knyhy
kyryllovskoi pechaty XVI-XVIII vv. [Ukrainian books of the Cyrillic
seal of the XVI-XVIII centuries]: Kataloh yzd., khraniashchykhsia
v Hos. b-ke SSSR ym. V.Y. Lenyna. Vol. 2, 2. Lvovskye, novhorod-
severskne, chernyhovskye, unevskye yzdanyia 2-y polovyny XVII v.
Moskva. [in Russian].
14. Runo oroshennoe. (2009). [Irrigated fleece]. /Pidhotovka
tekstu, peredmova ta komentari O.Tarasenka]. Siverianskyi litopys,
4, pp. 151–173. [in Ukrainian].
15. Runo oroshennoe. (1702). [Irrigated fleece]. Chernihiv: Drukarnia
Troitsko-Illinskoho monastyria. [in Ukrainian].
16. Efymov, A. (1906). Chernyhovsko-Ylynskaia chudotvornaia
ykona. [Chernihiv-Ilyin miraculous icon]. Prybavlenye k Chernyhovskym
eparkhyalnыm yzvestyiam, 11, рр. 345–351. [in Ukrainian].
17. Poluustav. (1703). [Semi-established]. Chernihiv: Drukarnia
Troitsko-Illinskoho monastyria. [in Ukrainian].
18. Modzalevskyi, V. L. (1992). Ocherki iskusstva Staroi Ukrainy.
Chernigov [Essays on the art of Old Ukraine. Chernihiv]. Chernihivska
starovyna: zb. nauk, prats, prysviach. 1300-richchiu Chernihova, рр. 101–
142. Chernihiv: Siverianska dumka. [in Ukrainian].
19. Arendar, H. (1995). Kozatska starshyna yak metsenat tserkovnoho
mystetstva Chernihivshchyny (za materialamy Chernihivskoho
istorychnoho muzeiu im. V.V. Tarnovskoho). [Cossack elder as a patron of
church art of Chernihiv region (based on the materials of the Chernihiv
Historical Museum named after V.V. Tarnovsky)]. Siverianskyi litopys,
1, рр. 54-57. [in Ukrainian].
20. Shuhaievskyi, V. (1929). Dary Yuriia-Vasylia Dunina-
Borkovskoho. [Gifts of Yuriy-Vasyl Dunin-Borkovskyi]. Zap. Ukrain.
Nauk. tovarystva. Nauk. zb., рр. 51–63. Kyiv: Derzhavne vydavnytstvo
Ukrainy. [in Ukrainian].
21. Arendar, H. (2006). Vrotslavske sriblo z fondiv Chernihivskoho
istorychnoho muzeiu im. V.V. Tarnovskoho. [Wroclaw silver from the
funds of the Chernihiv Historical Museum named after V.V. Tarnovskyi].
Skarbnytsia ukrainskoi kultury. Zb. nauk. pr. Chernihivskyi istorychnyi
muzei im. V.V. Tarnovskoho, Chernihivske viddilennia Instytutu
ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M.S. Hrushevskoho
NAN Ukrainy. Vol. 5. Chernihiv: pp. 7–11 [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 12.05.2024 р.
Рекомендована до друку 18.07.2024 р.
УДК 94(477.52)
М. Г. Кокшайкін
С. А. Шишков
СЕЛО ПИРОГІВКА СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Стаття присвячена репрезентації історичної спадщини одного
з населених пунктів Сіверщини, розташованого на теренах сучас-
ної Сумської області. Навколо нього за чотири століття існуван-
ня постійно відбувалися важливі історичні події – не тільки регіо-
нальні, а й державного значення. На жаль, їм не знайшлося гідного
місця у виданні Головної редакції Української радянської енциклопе-
дії Академії наук УРСР «Історія міст і сіл Української РСР, Сумська
область» (1973 р.).
Ключові слова: Пирогівка, Покровська церква, залізниця, «броне-
потяг», мости, Десна.
Об’єктом дослідження цієї статті є історія села Пиро-
гівки, яке знаходиться на історичному шляху із Старо-
дуба – Новгорода-Сіверського до Глухова – Путивля і пе-
ретинається водною прешкодою – річкою Десною. Таке
положення вимагало організації у цьому місці зручного
та стабільно діючого перевозу, що відігравало неабияку
роль у житті села.
На жаль, історична спадщина Пирогівки вивчена лише
фрагментарно. Дослідження здебільшого стосуються будів-
ництва і архітектури дерев’яного храму Покрови Пресвятої
Богородиці у роботі В. Вечерського [8]. Окремі епізоди іс-
торії Пирогівки знайшли відображення у публікаціях міс-
цевих краєзнавців С. Шишкова [11] та В. Кириєвського [12].
Село Пирогівка Шосткинської міської громади Шост-
кинського району розташоване у північно-західній части-
ні Сумської області на лівих берегах річок Десни та Шо-
стки. Через село проходить автомобільна дорога Т-2502
(Р-65) та залізниця Воронізька – Шостка – Новгород-Сівер-
ський – Семенівка (зупинка Пирогівка) (51°54′46″ пн. ш.
33°16′51″ сх. д.) [1].
У цьому регіоні люди проживали з прадавніх часів.
Поблизу села знайдено два поселення доби неоліту (ІV–
III тис. до н. е.) та слов’янський могильник перших сто-
літь н. е. [2, с. 624].
На околиці Пирогівки в урочищі Чортове озеро, в місті,
де його перетинає насип залізниці, археологами, брата-
ми Петраускасами, знайдено уламки давньоруського го-
нчарного горщика XIII ст. [3, с. 24].
Жалувана грамота Ивана IV (Грозного) 1551 р., що під-
тверджувала права на маєтності Новгород-Сіверського
Спасо-Преображенського монастиря, вказувала на існу-
вання поблизу сучасної Пирогівки перевозу через Десну
під назвою Путімського. Ці маєтності знову були підтвер-
джені грамотою Бориса Годунова 1602 р. [4, с. 142–152].
За свідченнями пирогівських старожилів, зафіксова-
ними у 1730 р., їхнє село здавна належало Новгород-Сі-
верській ратуші, тобто козацькій сотенній старшині. У
польських документах на володіння шляхтою селами Нов-
город-Сіверського округу, утвореного у 1635 р., село не зга-
дується, тобто воно виникло після козацького повстання
Хмельницького. Однак у 1657 р. село вже існувало і нале-
жало Новгород-Сіверській ратуші, оскільки переправа че-
орнаментом. Головний зберігач музею Г. Арендар
спочатку припускала, що його виготовив лейпцігзький
золотар, але пізніше змінила свою точку зору, зазначаючи,
що «наприкінці ХVІІ ст. В Дунін-Борковський, уже
обіймаючи уряд генерального обозного, замовив у
відомого майстра Конрада Волтера з м. Олави (округа
м. Вроцлава, Польща) два барокові свічники» (один не
зберігся, імовірно, вилучений з музею у 1930-х рр.) [21,
с. 9]. Дослідниця вважає, що за формою свічник, що
зберігається у музеї, належить до барокових столових
свічників. Проте свого часу Валентин Шугаєвський, який
вперше надав про них інформацію, назвав ці свічники
великими ставниками, тобто церковними свічниками.
Отже, з великою долею вірогідності їх можна віднести
до свічників, які офірував Василь Дунін-Борковський
до чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця».
Отже, аналіз жертводавців чудотворної ікони «Тро-
їцько-Іллінська Богородиця» засвідчив, що увага до іко-
ни була надзвичайною, оскільки серед них були гетьман
Іван Мазепа, генеральний обозний Василь Дунін-Борков-
ський, чернігівський архієпископ Лазар Баранович. Це по-
яснюється насамперед чималими зусиллями у пропаганді
образу з боку впливового архієрея, місцеблюстителя Ки-
ївської митрополії чернігівського архієпископа Лазаря
Барановича, зокрема випуском книги про чудеса ікони.
Сприяли популярності образу також книжкові та станкові
гравюри, які у вигляді окремих аркушів розповсюджува-
лися далеко за межі не лише Чернігова, але й Гетьманщи-
ни. Зусилля Лазаря Барановича щодо поширення відомо-
стей про чудеса ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця»
продовжив ігумен, а потім архімандрит Троїцько-Іллін-
ського монастиря Лаврентій Крщонович, який за допо-
могою Івана Мазепи добудував Троїцький собор та завдя-
ки гетьману облаштував розкішний срібний кіот на ікону
«Троїцько-Іллінська Богородиця» і переніс її до нового
собору. Не лише гетьман, але й генеральний обозний Ва-
силь Дунін-Борковський долучився до пожертв знамени-
тій іконі, що доповнило картину щедрої різносторонньої
меценатської діяльності одного з відомих представників
козацької старшини другої половини XVII ст.
ДЖЕРЕЛА
1. Чуда прєсвятой и прєблагословєнной Дєвы Маріи. Новго-
род-Сіверський, 1677. 48 арк.
2. Юрченко С. Б. Перебудова Борисоглібського собору в Чер-
нігові Лазарем Барановичем та її вплив на архітектуру храмів
Гетьманщини. Чернігівські старожитності: зб. наук. пр. / Нац.
архіт.- іст. заповідник «Чернігів стародавній». Вип. 2(5). Черні-
гів, 2015. С. 105–113.
3. Травкіна О. Про час будівництва підземних церков Іллін-
ського монастиря в Чернігові. Чернігівські старожитності: зб.
наук. праць. Нац. архіт.-іст. заповідник «Чернігів стародавній».
Вип. 6(9). Чернігів, 2020. С. 235–248.
4. Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины ХVІІ–XVІІІ
веков. Москва : Стройиздат,.1967. 235 с.
5. Матушек О. Образ Богородиці в українській літературі дру-
гої половини XVII століття. Гуманітарна освіта в технічних вищих
навчальних закладах. Київ, 1915. № 32. С. 169–180.
6. Величко С. Літопис / Переклад з книжкової української мови
В. О. Шевчука. Київ : Дніпро, 1991. Т. 2. 640 с.
7. Тріод цвітна. Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінського мо-
настиря, 1685. 434 арк.
8. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. Нью-Йорк –
Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. 240 с.
9. [Гумилевский Ф]. Общий обзор епархии Черниговской. Ка-
федральные черниговские монастыри : Ильинскій, Елецкій и Бо-
рисоглебскій. Чернигов : Губ. Тип. 1861. 179 с.
10. Молитвослов триакафістний. Чернігів : Друкарня Троїць-
ко-Іллінського монастиря. 1691. 96 арк.
11. Дедикація Лаврентія Крщоновича «Кіот срібнокований»
(підготовка до друку, коментар та переклад із польської та ла-
тинської мов Юрія Мицика та Ольги Циганок). Сiверянський лiто-
пис. 2017. № 3. С. 111–119.
12. Травкіна О. Пожертви генерального обозного Василя Ду-
ніна-Борковського до чудотворної іклни «Троїцько-Іллінська
Богородиця». Чернігівські старожитності: зб. наук. пр. / Нац. ар-
хіт.- іст. заповідник «Чернігів стародавній». Вип. 8(11). Чернігів,
2023. С. 79–89.
13. Гусева А. А., Полонская И. М. Украинские книги кирил-
ловской печати XVI–XVIII вв.: Каталог изд., хранящихся в Гос.
б-ке СССР им. В. И. Ленина. Вып. 2, ч. 2. Львовские, Новгород-Се-
верскне, Черниговские, Уневские издания 2-й половины XVII в.
Москва, 1990. 318 с.
14. Руно орошенное. [Підготовка тексту, передмова та комен-
тарі О. Тарасенка]. Сiверянський лiтопис. 2009. № 4. С. 151–173.
15. Руно орошенное. Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінсько-
го монастиря. 1702. 107 арк.
16. Ефимов А. Черниговско-Ильинская чудотворная ико-
на. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. 1906.
№ 11. С. 345–351.
17. Полуустав. Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінського мо-
настиря. 1703. 518 арк.
18. Модзалевский В. Л. Очерки искусства Старой Украины.Чер-
нигов [підготовка до друку і передмова О.Б. Коваленка]. Чернігів-
ська старовина: зб. наук, праць, присвяч. 1300-річчю Чернігова.
Чернігів : Сіверянська думка, 1992. С. 101–142.
19. Арендар Г. Козацька старшина як меценат церковного мис-
тецтва Чернігівщини (за матеріалами Чернігівського історич-
ного музею ім. В. В. Тарновського). Сіверянський літопис. 1995.
№ 1. С. 54–57.
20. Шугаєвський В. Дари Юрія-Василя Дуніна-Борковського.
Зап. україн. наук. товариства. Наук. зб. Київ : Державне видавни-
цтво України. 1929. С. 51–63.
21. Арендар Г. Вроцлавське срібло з фондів Чернігівсько-
го історичного музею ім. В. В. Тарновського. Скарбниця україн-
ської культури. Зб. наук. пр.: Чернігівський історичний музей
ім. В.В.Тарновського, Чернігівське відділення Інституту укра-
їнської археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського
НАН України. Вип. 5. Чернігів : 2006. С. 7–11.
Travkina O.I. The miraculous icon of the Trinity-Illian Mother of
God and its donors
The article highlights the history of the miraculous icon «The Trinity-
Illian Mother of God», reveals the reasons for its popularity. The analysis of
the donors of the miraculous icon «The Trinity-Illinian Virgin» testified that
the attention to the icon was extraordinary, as among them were Hetman
Ivan Mazepa, General Oboz Vasyl Dunin-Borkovsky, Chernihiv Archbishop
Lazar Baranovych. This is explained, first of all, by the considerable efforts in
the promotion of the image by the influential hierarch, the vicar of the Kyiv
Metropolitanate, Chernihiv Archbishop Lazar Baranovych, in particular,
the publication of a book about the miracles of the icon. Book and easel
engravings also contributed to the image’s popularity. The types of offerings
to the miraculous icon have been clarified: votive pendants, robes, crowns,
silver kiot, chains, banners, candlesticks.
Key words: miraculous icon «Theotokos of the Trinity-Illinians», donors,
votive pendants, robe, kiot.
REFERENCES
1. Chuda priesviatoi y prieblahosloviennoi Dievі Mariy. (1677). [Miracle of the
Most Holy and Most Blessed Virgin Mary]. Novhorod-Siverskyi. [in Ukrainian].
2. Yurchenko, S. B. (2015). Perebudova Borysohlibskoho soboru
v Chernihovi Lazarem Baranovychem ta yii vplyv na arkhitekturu
khramiv Hetmanshchyny. [Reconstruction of the Borysoglib Cathedral
in Chernihiv by Lazar Baranovich and its influence on the architecture
of the churches of the Hetmanship]. Chernihivski starozhytnosti: zb. nauk.
pr. Nats. arkhit.- ist. zapovidnyk «Chernihiv starodavnii», pp. 105–113, vol. 2
(5). Chernihiv. [in Ukrainian].
3. Travkina, O. (2020). Pro chas budivnytstva pidzemnykh tserkov
Illinskoho monastyria v Chernihovi. [About the time of the construction
of the underground churches of the Illinsky Monastery in Chernihiv].
Chernihivski starozhytnosti: zb. nauk. prats. Nats. arkhit.-ist. zapovidnyk «Chernihiv
starodavnii», pp . 235–248, vol. 6 (9). Chernihiv. [in Ukrainian].
4. Tsapenko, M. (1967). Arkhytektura Levoberezhnoi Ukrayny XVII–
XVIII vekov. [Architecture of the Left Bank of Ukraine of the 17th–18th centuries].
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210820 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-17T19:47:52Z |
| publishDate | 2024 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Травкіна, О.І. 2025-12-17T16:07:12Z 2024 Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2024. — Вип. 17. — С. 48-57. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210820 7. 04.24-526.62:7 У статті висвітлюється історія чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця», розкриваються причини її популярності. Аналіз жертводавців чудотворної ікони «Троїцько-Іллінська Богородиця» засвідчив, що увага до ікони була надзвичайною, оскільки серед них були гетьман Іван Мазепа, генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, чернігівський архієпископ Лазар Баранович. Це пояснюється насамперед чималими зусиллями у пропаганді образу з боку впливового архієрея, місцеблюстителя Київської митрополії, чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, зокрема випуском книги про чудеса ікони. Сприяли популярності образу також книжкові та станкові гравюри. З’ясовано види пожертв до чудотворної ікони: вотивні привіси, шати, корони, срібний кіот, ланцюги, хоругви, свічники. The article highlights the history of the miraculous icon «The Trinity-Illian Mother of God», reveals the reasons for its popularity. The analysis of the donors of the miraculous icon «The Trinity-Illinian Virgin» testified that the attention to the icon was extraordinary, as among them were Hetman Ivan Mazepa, General Oboz Vasyl Dunin-Borkovsky, Chernihiv Archbishop Lazar Baranovych. This is explained, first of all, by the considerable efforts in the promotion of the image by the influential hierarch, the vicar of the Kyiv Metropolitanate, Chernihiv Archbishop Lazar Baranovych, in particular, the publication of a book about the miracles of the icon. Book and easel engravings also contributed to the image’s popularity. The types of offerings to the miraculous icon have been clarified: votive pendants, robes, crowns, silver kiot, chains, banners, candlesticks. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці The miraculous icon of the Trinity-Illian Mother of God and its donors Article published earlier |
| spellingShingle | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці Травкіна, О.І. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| title | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці |
| title_alt | The miraculous icon of the Trinity-Illian Mother of God and its donors |
| title_full | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці |
| title_fullStr | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці |
| title_full_unstemmed | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці |
| title_short | Чудотворна ікона "Троїцько-Іллінська Богородиця" та її жертводавці |
| title_sort | чудотворна ікона "троїцько-іллінська богородиця" та її жертводавці |
| topic | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| topic_facet | Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210820 |
| work_keys_str_mv | AT travkínaoí čudotvornaíkonatroícʹkoíllínsʹkabogorodicâtaíížertvodavcí AT travkínaoí themiraculousiconofthetrinityillianmotherofgodanditsdonors |