Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна
У статті поданий аналіз приватного листування двох діячів української культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть – різьбяра-маляра з північноамериканської української діаспори Михайла Коргуна (1924–2016) та полтавського історика-енциклопедиста, публіциста та літературознавця Петра Ротача (192...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210950 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 222-225. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859610748533080064 |
|---|---|
| author | Сулима, О.С. |
| author_facet | Сулима, О.С. |
| citation_txt | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 222-225. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | У статті поданий аналіз приватного листування двох діячів української культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть – різьбяра-маляра з північноамериканської української діаспори Михайла Коргуна (1924–2016) та полтавського історика-енциклопедиста, публіциста та літературознавця Петра Ротача (1925–2007). Корпус епістол склав цінне підґрунтя для дослідження міжособистісної комунікації та співпраці краян. Їхня кореспонденція – це не лише розповідь про побачене й пережите, але й справжній діалог, що засвідчує високий рівень взаємопорозуміння та уміння вибудувати продуктивну співпрацю, незважаючи на відстань. Закцентовано увагу на з’ясуванні історичних та особистісних контекстів, що обумовили особливості спілкування між чоловіками. Окреслено коло тем, що були порушені в їхній переписці, виокремлені основні наративи, трансльовані у посланнях означених історичних постатей.
Analysis of personal letters of two Ukrainian cultural figures of the second half of the 20th – early 21st centuries wood carver and painter from northern American diaspora Mykhailo Korhun (1924–2016) and Poltava historian encyclopedist, publicist and literary scholar Petro Rotach (1925–2007) is given in the article. Piece of epistolary gives great area for researching personal communication and interaction of countrymen. Their letters are not simple tale about seen and experienced episodes, but also a real dialogue that proves high level of understanding and ability to cooperate productively regardless of the distance. Special attention is paid to historic and personal contexts that can explain communicative peculiarities of men. Range of topics discussed in their letters are mentioned; main narratives used in letters by mentioned figures are outlined.
|
| first_indexed | 2026-03-14T04:36:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
222
УДК 929/82–6:[745/749+75](82)
О. С. Сулима
ЕПІСТОЛЯРНИЙ ДІАЛОГ ПЕТРА РОТАЧА
І МИХАЙЛА КОРГУНА
У статті поданий аналіз приватного листування двох діячів
української культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть –
різьбяра-маляра з північноамериканської української діаспори Михайла
Коргуна (1924–2016) та полтавського історика-енциклопедиста,
публіциста та літературознавця Петра Ротача (1925–2007). Корпус
епістол склав цінне підґрунтя для дослідження міжособистісної
комунікації та співпраці краян. Їхня кореспонденція – це не лише
розповідь про побачене й пережите, але й справжній діалог, що засвідчує
високий рівень взаємопорозуміння та уміння вибудувати продуктивну
співпрацю, незважаючи на відстань. Закцентовано увагу на з’ясуванні
історичних та особистісних контекстів, що обумовили особливості
спілкування між чоловіками. Окреслено коло тем, що були порушені
в їхній переписці, виокремлені основні наративи, трансльовані у
посланнях означених історичних постатей.
Ключові слова: П. П. Ротач, М. В. Коргун, лист, епістолярний ді-
алог, біографія.
Серед домінуючих тенденцій наукового дискурсу но-
вітньої доби є гуманізація та антропологічний поворот
в історичних дослідженнях. Ця спрямованість актуалізу-
вала розвідки персонологічного/біографічного характе-
ру та обумовила посилення інтересу науковців до дже-
рел особового походження – ego-документів (мемуари,
щоденники, епістолярій та ін.), що раніше вважалися
надто суб’єктивними і посідали другорядне місце в іє-
рархії джерельної бази. Дані, що містяться у приватно-
му листуванні, відтворюють особисте й часто унікаль-
не у житті історичних постатей.
Із відновленням державної незалежності України
1991 р. , долаючи багаторічні заборони й штучне
замовчування, поступово повертаються та займають свої
місця у національній історії митці-емігранти. Важливим
аспектом для об’єктивного й всебічного вивчення доробку
представників української діаспори слугує джерельна
база, одну з домінуючих ланок якої складає приватна
кореспонденція. Тим вагомішого значення набувають
персональні фонди діячів української культури, в яких
відклались значні пласти приватного листування. До таких
відомих полтавських сподвижників, які доклали значних
зусиль для відновлення історичної правди та повернення
до наукового обігу ряду забутих імен, належить Петро
Петрович Ротач (1925–2007) – історик-енциклопедист, поет,
прозаїк, публіцист, літературознавець, педагог [1, с. 241].
У перебудовчий період П.П. Ротач ініціював створен-
ня у Державному архіві Полтавської області свого осо-
бового фонду (ф. 9092), який нині нараховує 1469 справ
за 1838–2007 рр. Особливо цінною є переписка вченого
із інтелігенцією як з України, так і з представниками
української діаспори. Розділ «Епістолярій» – найінфор-
мативніший у колекції – репрезентує десятки відомих
прізвищ [1, с. 242]. Серед адресатів Петра Петровича
був і Михайло Васильович Коргун (1924–2016) – різь-
бяр, художник, представник третьої хвилі еміграції, ак-
тивний учасник північноамериканської української ді-
аспори (м. Трой штат Нью-Йорк) [2, с. 67].
Про Петра Петровича Ротача, як одного з видатних
літературознавців-краян на межі ХХ–ХХІ ст., з’явила-
ся значна кількість статей, підготованих Ф. Гаріним,
В. Мирним, Т. Дениско, М. Костенком та ін. В останнє
десятиліття літературознавчі, мовознавчі, краєзнавчі
розвідки уклали М. Степаненко, М. Жулинський, С. Бі-
локінь, Ю. Антипович, В. Дудко, Т. Пустовіт, Г. Радько,
М. Федорова, Г. Дідусенко та ін.
У дослідницький фокус вітчизняних науковців постать
Михайла Коргуна потрапила після 1991 р. Це публікації
Л. Майби, І. Злобіної, М. Галич, Т. Кондратенко, О. Парасоч-
ки, Н. Шумейко, П. Ротача, В. Ханка, Ю. Самойленка та ін.
Метою розвідки є археографічний огляд листування
Петра Ротача та Михайла Коргуна. Вказана мета обумов-
лює постановку кількох завдань: з’ясувати історичні та
особистісні контексти, що обумовили особливості спіл-
кування між діячами; окреслити коло тем, що були по-
рушені в їхніх посланнях; виокремити комунікативні ві-
зії епістолярної спадщини обраних історичних постатей
щодо знакових подій 1990-х рр.
Петро Ротач та Михайло Коргун познайомились у
1992 р. на імпрезах, які влаштовувалися в Університе-
ті українознавства імені Василя Кричевського, що діяв
при Полтавському краєзнавчому музеї (назва Полтав-
ського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
до 2013 р., далі ПКМВК) та був покликаний відновлю-
вати зв’язки із закордонням, тим самим розвінчуючи
радянські міфи про українську еміграцію. Саме того
року Михайло Васильович разом із дружиною Марією
та донькою Уляною відвідав Україну і представив свої
різьблені твори на виставці у Полтаві [3, с. 8].
Чоловіки мали досить спільного у життєвих та творчих
долях. Михайло Васильович та Петро Петрович майже од-
нолітки – перший народився 29 вересня 1924 р. у с. Яцини
Пирятинського р-ну Полтавської області, другий – 24 січ-
ня 1925 р. на хуторі Калениківщина на Роменщині (те-
пер – Талалаївського р-ну Чернігівської області). Вони із
покоління українців, які у дитинстві настраждалися від
розкуркулення, Голодомору 1932–1933 рр., колгоспного
рабства під час колективізації, а в юнацтві зазнали зну-
щань від німецьких окупантів – у 1942 р. обох вивезли на
примусові роботи [4, с. 448, 453; 5, с. 10].
Незважаючи на те, що перераховані обставини під-
штовхнули до вибору протилежних шляхів – Петро Петро-
вич повернувся на Батьківщину, де, як сам згодом свід-
чив, «протягом 40 років перебував під моральним тиском
і наглядом органів КГБ» [6, с. 855], а Михайло Васильович
обрав життя емігранта (у 1952 р. оселився в м. Трой штат
Нью-Йорк) – незмінним залишився глибокий зв’язок із
рідним краєм. Спільність життєвих планид, бажання на-
лагодити зв’язки між українцями Світу, уможливила якіс-
ну співпрацю між майстром та письменником за часів не-
залежності України, що знайшло відображення у їхньому
листуванні за 1997–1999 рр. [7; 8]. Примітно, що сформу-
вати цілісну картину міжособистісного спілкування до-
ISSN 2218-4805
223
помагають машинописні дублети послань П. П. Ротача,
що теж відклались у його особистому фонді.
Контекст кореспонденції свідчить про прихильні та
близькі стосунки між родинами Ротачів та Коргунів. Корес-
понденти дотримуються епістолярного етикету, надаючи
побажанням та звертанням персоніфікованого характе-
ру. Петро Петрович звертається до Михайла Васильовича
та його дружини Марії не інакше як «Вельмишановний»,
«Дорогий», «Дорогі і шановні»; у відповідь митець нази-
ває полтавських адресатів: «Дорогі наші знакомі-земля-
ки», «Високошанований», «Дорогі наші друзі» тощо. Також
диференційованими є формули прощання Петра Ротача
з адресатом: «Кланяємося Вам низько», «Вдячний і щи-
рий до Вас», «Сердечно Ваші», «З найщирішими почуття-
ми до вас», «З найсердечнішим вітанням» тощо [8, арк. 2,
5, 11, 13, 30]. Красномовні побажання-прощання читає-
мо у листах Михайла Коргуна: «Хай Вам Бог допомагає і
тримає під своєю опікою! Бажаємо Вам великих успіхів
у Ваших задумах!», «Здоровіть Вашу дружину, дякую їй
за співчуття! Хай Бог допомагає Вам у Ваших денних му-
ках. Ваші друзі Михайло і Марія» та подібні [7, арк. 2, 12].
Про рівень душевності стосунків свідчить і те, що в
епістолах П. Ротача відобразилися деякі деталі його родин-
ного життя та буттєві рефлексії. Ці сюжети знайшли місце
у кількох посланнях. Наприклад, у посланні від 28 трав-
ня 1998 р. читаємо: «Минулого тижня я їздив до 80-річ-
ної сестри своєї аж на Чернігівщину... Був я в селі, бачив
неорані землі, чув розпач пограбованих селян, яких поз-
бавили навіть мізерної пенсії. А у Верх. Раді, як і раніше,
немає порядку, а одне протистояння сил. Я повернувся
додому з тяжким настроєм»; від 16 липня 1999 р. – «Сто-
їть неймовірна спека, яку ми ледве переносимо. Особли-
во тяжко переживає А. О. (Алла Олександрівна – дружина
П. П. Ротача – авт.)»; від 6 жовтня 1999 р. – «…я був від-
сутній протягом тижня – навідав сім’ю сина в Донецьку» [8,
арк. 8, 23, 31]. Про стан погоди 1999 р. згадує і Михайло
Коргун: «Коло нас страшенна спека і посуха, що побила
всі рекорди. Ми мали огород, який ми уже продовжуємо
понад 30 років. Цього року все згоріло, а якщо і вродило
що, то недоросло, скорчилось, помідори хоч і є, але в по-
ловину менші як звичайно» [8, арк. 23].
На момент листовного спілкування Петро Петрович та
Михайло Васильович були людьми поважного віку (обоє
підходили до 75-річного ювілею), тому певна частина по-
слань містить інформацію про негаразди зі здоров’ям. Од-
нак обоє дописувачі постають в епістолах мудрими людьми,
які усвідомлюють свою життєву ситуацію та намагаються
підтримати один одного: «Дуже сумно, що Ви хворі. За-
лишається покладатись на Бога та добрих лікарів і чека-
ти покращення»; «…прикрощі, на жаль, підточують наше
здоров’я, але життя само по собі – це найбільша цінність,
його слід берегти» – писав П. П. Ротач, натомість М. В. Кор-
гун відповідав: «…новин немає цікавих, про хворобу пи-
сати не буду вона є і буде, її не сховаєш», «Дякувати Богу
що ми іще рухаємося, уже багато наших ровесників піш-
ло з цього світу» [7, арк. 5, 18; 8, арк. 8, 11].
Епістолярій свідчить, що Михайло Васильович, як
представник третьої хвилі українських емігрантів,
спирався на негативний досвід, потребував інформації і
водночас демонстрував недовіру до політичної ситуації
в Україні. У 1998 р. в Україні проходили парламентські
вибори. Петро Петрович писав американському товаришу:
«У нас попереду вибори. Що буде, хто візьме гору – це
покаже майбутнє. Нам же залишається сподіватись на
краще» [8, арк. 7]. Різьбяр проявив живий інтерес до цієї
події: «Напишіть як пройшли вибори і яка Ваша опінія
на новий парламент?» (01.03.1998); «Прошу написати що
діється в Полтаві. Чи вона цілком стала комуністичною?
Але я думаю, що листи іще не забороняють писати за
кордон» (10.05.1998) [7, арк. 7, 8–8зв].
Іншим постає Петро Ротач, коли йдеться про ділові спра-
ви (видання та редагування книг, вступ до спілки худож-
ників Михайла Коргуна) – він зібраний, відповідальний,
максимально дипломатичний. Про ці його риси свідчать і
рукописні позначки на маргінесах листів щодо вирішен-
ня питань, згаданих у кореспонденції.
Значну частину наукових пошуків Петро Петрович
спрямував на віднайдення та систематизацію інформа-
ції про представників української творчої діаспори. У
1999 р. зібрані відомості про більше сотні митців-емі-
грантів знайшли відображення у довіднику «Розвіяні по
чужині: полтавці на еміграції». Непростий шлях до ви-
ходу в світ цієї книги можемо прослідкувати у епістолах
краєзнавця до Михайла Васильовича.
У посланні від 22 березня 1997 р. Петро Ротач із при-
крістю констатував: «На Ваше колишнє оголошення за
моїм проханням про надсилку біографій від земляків
ніхто не відгукнувся. Тим часом словник «Полтавська
літературна діаспора» наш ж. «Криниця» (літератур-
но-мистецький альманах Полтавської організації Спілки
письменників України – авт.) закінчив друкувати. Треба
б видати окремою книжечкою, але бракує коштів на ви-
дання…» [8, арк. 1]. У наступних листах дослідник також
нарікає на відсутність меценатів і прохає американсько-
го друга переслати «нашому землякові з Миргородщини
Олексію Коновалу (публіцист, голова Фонду імені Івана Ба-
гряного – авт.)» копію рецензії, опублікованої в київській
газеті «Україна молода» [8, арк. 2]. Згодом Михайло Васи-
льович повідомив, що «до пана Коновала я без затримки
переслав листи», а також надіслав пожертву для видання
довідника [7, арк. 6]. 7 серпня 1997 р. Петро Ротач схви-
льовано повідомляв: «Учора прийшов Ваш лист, а кіль-
кома днями раніше – пожертва на Словник. Не знаю, як
і дякувати Вам за цей вчинок», а згодом щиро запевняв
небайдужого товариша: «Ваше прізвище як жертводавця
буде обов’язково обумовлене в цьому виданні» [8, арк. 3, 6].
2 травня 1998 р. краєзнавець повідомив американсько-
му дописувачу: «Завершив роботу над рукописом книж-
ки «Розвіяні по чужині: полтавці на еміграції». Крім лі-
тераторів додав туди ще й політичних, громадських та
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
224
церковних діячів, мистців, скульпторів – вийшло більше
сотні імен. Тепер почну клопотати з виданням» [8, арк. 7].
Наприкінці того ж року продовжив інформувати про стан
справ із довідником: «Моя робота «Розвіяні по чужині…»
знаходиться в видавництві, сподіваюся вийде на початку
наст. року. Я одразу ж вишлю Вам» [8, арк. 11]. І нарешті
разом із різдвяними привітаннями 1999 р. поділився ра-
дісною новиною: «Щойно вийшла з друку моя книжечка
«Розвіяні по чужині»…», а згодом відзвітувався: «На по-
чатку лютого вислав Вам, як Ви того хотіли, 3 прим. «Роз-
віяних» [8, арк. 14, 15]. У листі від 16 січня 1999 р. різьбяр
тепло вітав земляка-літератора з виходом означеного
видання: «Книжка є хороша, Ви вклали в цю книжку усю
свою душу. То є велика праця і Ви цю працю досить добре
виконали. Я ніколи не думав що нас з Полтавщини так ба-
гато на еміграції. То є поважна сума діячів яка працюва-
ла і іще працює на чужині» [7, арк. 14].
Окремою віхою, що знайшла відображення в епісто-
лярії, стала робота Петра та Алли Ротачів над підготов-
кою та виданням у Полтаві посібника Михайла Коргуна
«Моя техніка різьби і точіння». Цей підручник з’явився
друком навесні 1998 р., однак майстер залишився ним
незадоволений, тому у листі від 21 жовтня того ж року
звернувся до Петра Петровича з питанням: «…чи зго-
дилися б перебрати справу і докінчити її, поправити
так як воно треба» [7, арк. 11; 8, арк. 8]. У відповідь 2 та
20 листопада публіцист висловив занепокоєння стосов-
но «згоди на доопрацювання книжки», бо мав сумніви:
«Чи справлюсь я з такою роботою, не будучи кваліфіко-
ваним у галузі, якою Ви займаєтесь?» [8, арк. 9, 13]. Та
майстру вдалося переконати подружжя Ротачів взятися
за цей проєкт: «Дорогий пане Петре Ви побоюютесь чи
зможете цю справу виконати, я маю надію, що так Ви є
письменник-редактор, Ваша дружина має високу школу
і я цілком можу довіритися Вам… я маю трохи надії що
ту справу якось може ми разом докінчимо» [7, арк. 13].
Отримавши 18 лютого 1999 р. матеріали від стурбова-
ного митця, Петро Петрович відкинув попередні вагання
і взявся до роботи. Він продемонстрував хист редакто-
ра – ретельно вичитував рукопис, постійно уточнював та
радився із різьбярем щодо специфічних термінів, пере-
кладу та слововжитку окремих слів, виявляв лояльність
до правок: «…зробите певні зауваження, а може помі-
тите якісь неточності чи й помилки – про все це одвер-
то напишіть мені, я буду вдячний за правдиве слово» [8,
арк. 14]. Михайло Васильович неодноразово просив Пет-
ра Ротача прискорити справу випуску книги, у листі від
28 лютого 1999 р. писав з цього приводу: «…залагодь-
те справу книжки, бо час іде, а життя коротке, хотілося
побачити і скінчити цю справу» [7, арк. 18]. І тут публі-
цист виявив розуміння та терпіння, постійно інформу-
вав схвильованого автора про динаміку підготовки по-
сібника: «Поспішаю… повідомити, що роботу над Вашою
книжкою я вже розпочав, рухаюсь уперед, і коли закін-
чу, то одразу пришлю Вам машинопис для виправлення
помилок і затвердження» (13.03.1999); «Посилаю для по-
годження, виправлення помилок і можливих недореч-
ностей, допущених мною під час переписування тек-
сту» (19.03.1999); «Услід за бандероллю з матеріалами
до Вашої майбутньої книжки…посилаю текст вступної
статті» (22.03.1999) [8, арк. 16, 19, 20]. По виконанню ре-
дакторської функції переймався долею книги та здійс-
нював нагляд за її друком: «…ще липень-серпень, як я
гадаю, піде на завершення рукопису і підготовки до зда-
чі в друкарню на тиражування» (15.07.1999); «Сьогодні
(16 липня) забрав у видавництві «Верстка» уже складену
книжку. Вичитка…» (16.07.1999); «Повідомляю, що Ваша
книжка ось-ось буде завершена» (21.08.1999); «Сьогод-
ні забрав у видавництві зверстану Вашу книжечку і не-
гайно посилаю Вам для ознайомлення, виправлення по-
милок, якщо вони є, і Вашого візування для передачі до
друку» (26.08.1999) [8, арк. 22–24, 30]. Алла Олександрів-
на та Петро Петрович були «…зацікавлені, щоб книжка
була зроблена на доброму поліграфічному рівні і зробле-
на якнайшвидше» [8, арк. 22]. У листі від 15 липня вони
висловили сподівання, що «справа буде завершена» во-
сени, однак через завантаженість видавців потребами
у друкованій продукції до 1100-річчя Полтави виникли
затримки. «Ми контролюємо видання і будемо підштов-
хувати, аби в листопаді книжка вийшла», – повідомив
Петро Ротач у посланні від 6 жовтня 1999 р. [8, арк. 31].
Михайло Коргун був утішений співпрацею із родиною
Ротачів як на початковому етапі («Дякую Вам, що взяли-
ся за мою книжку. Перейшов через усі поправки і впо-
рядкування і дуже з того задоволений» (03.04.1999), так
і у процесі поточних правок («Вступне слово є дуже до-
бре і змістово написане. Я дуже задоволений і дуже дя-
кую, що Ви відклали свої важні справи і взялися за мою
книжку. Усе у книжці добре укладене і я думаю, що мож-
на приступати до друку» (05.04.1999) та на фініші («Я дя-
кую і ґратулюю вас обох за дуже добру працю. Пане Петре,
Ви доказали що не тілько музою займаєтеся, а й добрим
майстром можете бути. Я в тому ніколи не сумнівався»
(05.09.1999) [7, арк. 19, 21, 25].
Окрім того, Михайло Васильович збагатив книгозбірню
Петра Петровича – захопленого бібліофіла. У листі від
8 липня 1997 р. полтавець відмітив: «Не далі як учора
привезли Вашу посилку з книжками і журналами. Я вже
встиг переглянути журнали «Форум», «Молода Україна»…
З Вашого дозволу ми залишаємо в себе чудову книгу-
монографію про В. Кричевського» [8, арк. 2]. У фондах
ПКМВК зберігається невелика збірка книг із бібліотеки
Петра Ротача (50 од. зб.), дві з них містять наліпки
«Mr. Michael Korhun. 147 Sherman Ave. Troy, NY 12180–6133».
Це рідкісні видання 1947 р., видрукувані за кордоном, –
психологічна новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)»
(ПКМВК 93401 Кб 5065) та історична повість про ліквідацію
Запорозької Січі «Зруйноване гніздо» Адріана Кащенка
(ПКМВК 93405 Кб 5069).
Одним із питань, яке часто виринало в листуванні, –
ISSN 2218-4805
225
предмет особливого клопоту Михайла Васильовича – його
вступ до Спілки художників України. Процес тягнувся
майже два роки, змушуючи немолодого майстра хвилю-
ватись та постійно шукати розради у Петра Ротача: «До-
рогий приятелю п. Петре напишіть що там нового і що
почуєте від п. Самойленка (Самойленко Юрій Олексійович –
художник, Голова правління Полтавської обласної організа-
ції Національної спілки художників України СХУ з 1996 р. –
авт.)» (10.05.1998); «Від пана Самойленка я не маю ніяких
відомостей, не знаю як є справи з вступом до спілки и чи
щось із того вийде» (21.10.1998) [7, арк. 8 зв, 9]. Краєзна-
вець постійно тримав це питання на контролі: відшукав
та повідомив київську адресу Спілки, вів перемовини із
Юрієм Самойленком, передавав необхідні листи та мате-
ріали. Окрім суто ділового ведення справи, Петро Петро-
вич словами підтримки вгамовував хвилювання митця:
«…є шанс позитивно завершити справу… Ніби вирішиться
остаточно десь на початку осені» (02.05.1998); «Пан Юрій
запевняє, що все буде гаразд, хоча справа рухається по-
вільно» (02.11.1998); «…зв’язався з Самойленком… Спілка
готує нові членські квитки з українським гербом і через
це затримка» (16.07.1999) [8, арк. 7, 11, 23]. У епістолі від
26 серпня 1999 р. Петро Ротач повідомив американському
адресату про позитивне вирішення справи: «Кілька днів
тому, як відіслав Вам листи Ю. Самойленка та В. Чепелика
(Чепелик Володимир Андрійович – скульптор, Голова Націо-
нальної спілки художників України у 1990–2021 рр. – авт.),
якими підтверджено Ваш прийом до Спілки художників
України». Михайло Васильович висловив щиру подяку
колезі: «...за клопотання про вступ до спілки Х[удожни-
ків], бо Ви то рушили і все вийшло добре. Прошу переда-
ти картку п. Юрію і подякувати від мене що він зробив
для мене веселу радість» [7, арк. 18; 8, арк. 30].
Отже, рівень відвертості та взаємопорозуміння у листах
Петра Ротача та Михайла Коргуна визначила сукупність
спільних подій у їхніх біографіях. Вони з покоління,
яке у дитинстві настраждалося від більшовицького
розкуркулення, штучного голоду, колективізації, а в
юнацтві зазнало нацистської неволі. Подібність життєвого
досвіду, бажання налагодити зв’язки між українцями
Світу обумовили якісну співпрацю між майстром та
письменником за часів незалежності України – Петро
Петрович став незамінним помічником Михайла
Васильовича у справі видання посібника «Моя техніка
різьби і точіння», а також активним дієвцем під час
тривалого процесу вступу майстра до Спілки художників
України. Окрім того, у епістолах указаних кореспондентів
зустрічаємо широке коло тем, які турбували обох, – від
обміну відомостями про стан здоров’я та деякі родинні
справи до рефлексій щодо суспільно-політичної ситуації в
Україні. Аналіз приватної кореспонденції відомих постатей
краю, зокрема зафіксованих у них наративів, підсилює
розуміння настроїв представників інтелігенції кінця ХХ –
початку ХХІ ст., що доповнює знання вітчизняної історії,
зокрема, у регіональному вимірі.
ДЖЕРЕЛА
1. Пустовіт Т. П. Письменник, літературознавець і великий па-
тріот України (до 90-річчя від дня народження Петра Ротача). Ар-
хіви України. 2015. № 1. С. 241–252.
2. Ротач П. П. Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції: корот-
кий біобібліографічний довідник. Полтава: Верстка, 1998. 164 с.
3. Коргун М. В. Моя техніка різьби і точіння / упоряд. П. Ротач.
Полтава: Верстка, 1999 . 88 c.
4. Ротач П. Перебіг літ і подій (Автобіографічне). Українська бі-
ографістика – Biographistica Ukrainica : зб. наук. праць. Київ, 2008.
Вип. 4. C. 448–465.
5. Михайло Коргун. Різьбяр : Альбом / упоряд. В. Ханко. Київ:
Мистецтво, 1994. 144 c.
6. Дудко В. Ротач Петро Петрович (1925–2007). Український ар-
хеографічний щорічник. Київ, 2007. Вип. 12. С. 854–857.
7. Листи Коргуна Михайла Васильовича, різьбяра з розповіддю
про видання своєї книги / Трой, НЙ, Америка /. 6 серпня 1997 – 5
вересня 1999. Державний архів Полтавської області (далі ДАПО),
ф. Р-9092, оп. 7, спр. 210. 25 арк.
8. Листи Коргуну Михайлу Васильовичу. 22 березня 1997 –
6 жовтня 1999. ДАПО, ф. Р-9092, оп. 7, спр. 155, 31 арк.
Sulyma O. S. Epistolary dialogue of Petro Rotach and Myhailo Korhun
Analysis of personal letters of two Ukrainian cultural fi gures of the second
half of the 20th – early 21st centuries wood carver and painter from northern
American diaspora Mykhailo Korhun (1924–2016) and Poltava historian
encyclopedist, publicist and literary scholar Petro Rotach (1925–2007)
is given in the article. Piece of epistolary gives great area for researching
personal communication and interaction of countrymen. Their letters
are not simple tale about seen and experienced episodes, but also a real
dialogue that proves high level of understanding and ability to cooperate
productively regardless of the distance. Special attention is paid to historic
and personal contexts that can explain communicative peculiarities of men.
Range of topics discussed in their letters are mentioned; main narratives
used in letters by mentioned fi gures are outlined.
Key words: P. P. Rotach, M. V. Korhun, letter, epistolary dialogue,
biography.
REFERENCES
1. Pustovit, T. P. (2015). Pysmennyk, literaturoznavets i velykyi
patriot Ukrainy (do 90-richchia vid dnia narodzhennia Petra Rotacha)
[Writer, literary scholar and great patriot of Ukraine (to the 90th day of
birth of Petro Rotach)]. Arkhivy Ukrainy, 1, pp. 241–252. [in Ukrainian].
2. Rotach, P. P. (1998). Rozviiani po chuzhyni. Poltavtsi na emihratsii
[Chased away at foreign land. Poltava citizens in emigration]. Poltava:
Verstka. [in Ukrainian].
3. Korhun, M. V. (1999). Moia tekhnika rizby i tochinnia [My technique of
wood carving and turning]. Poltava: Verstka. [in Ukrainian].
4. Rotach, P. (2008). Perebih lit i podii (Avtobiohrafi chne) [The pass-
ing of years and evets (Autobiographic sketch)]. Ukrainska biohrafi styka
– Biographistica Ukrainica, 4, pp. 448–465. [in Ukrainian].
5. Khanko, V. (Ed.). (1994). Mykhailo Korhun. Rizbiar [Mykhaili
Korhun. Wood carver]. Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian].
6. Dudko, V. (2007). Rotach Petro Petrovych (1925–2007) [Rotach
Petro Petrovych (1925-2007)]. Ukrainskyi arkheohrafi chnyi shchorichnyk,
12, pp. 854–857. [in Ukrainian].
7. Derzhavnyi arkhiv Poltavskoi oblasti (dali DAPO), f. R-9092,
op. 7, spr. 210, ark. 25.
8. DAPO, f. R-9092, op. 7, spr. 155, ark. 31.
Стаття надійшла до редакції 22.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210950 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-14T04:36:49Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Сулима, О.С. 2025-12-21T12:51:13Z 2025 Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 222-225. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210950 929/82–6:[745/749+75](82) У статті поданий аналіз приватного листування двох діячів української культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть – різьбяра-маляра з північноамериканської української діаспори Михайла Коргуна (1924–2016) та полтавського історика-енциклопедиста, публіциста та літературознавця Петра Ротача (1925–2007). Корпус епістол склав цінне підґрунтя для дослідження міжособистісної комунікації та співпраці краян. Їхня кореспонденція – це не лише розповідь про побачене й пережите, але й справжній діалог, що засвідчує високий рівень взаємопорозуміння та уміння вибудувати продуктивну співпрацю, незважаючи на відстань. Закцентовано увагу на з’ясуванні історичних та особистісних контекстів, що обумовили особливості спілкування між чоловіками. Окреслено коло тем, що були порушені в їхній переписці, виокремлені основні наративи, трансльовані у посланнях означених історичних постатей. Analysis of personal letters of two Ukrainian cultural figures of the second half of the 20th – early 21st centuries wood carver and painter from northern American diaspora Mykhailo Korhun (1924–2016) and Poltava historian encyclopedist, publicist and literary scholar Petro Rotach (1925–2007) is given in the article. Piece of epistolary gives great area for researching personal communication and interaction of countrymen. Their letters are not simple tale about seen and experienced episodes, but also a real dialogue that proves high level of understanding and ability to cooperate productively regardless of the distance. Special attention is paid to historic and personal contexts that can explain communicative peculiarities of men. Range of topics discussed in their letters are mentioned; main narratives used in letters by mentioned figures are outlined. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна Epistolary dialogue of Petro Rotach and Myhailo Korhun Article published earlier |
| spellingShingle | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна Сулима, О.С. Нова історія |
| title | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна |
| title_alt | Epistolary dialogue of Petro Rotach and Myhailo Korhun |
| title_full | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна |
| title_fullStr | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна |
| title_full_unstemmed | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна |
| title_short | Епістолярний діалог Петра Ротача і Михайла Коргуна |
| title_sort | епістолярний діалог петра ротача і михайла коргуна |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210950 |
| work_keys_str_mv | AT sulimaos epístolârniidíalogpetrarotačaímihailakorguna AT sulimaos epistolarydialogueofpetrorotachandmyhailokorhun |