Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти
Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить баг...
Saved in:
| Published in: | Сіверщина в історії України |
|---|---|
| Date: | 2025 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2025
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210954 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 191-199. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859590810413039616 |
|---|---|
| author | Горох, М.В. |
| author_facet | Горох, М.В. |
| citation_txt | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 191-199. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сіверщина в історії України |
| description | Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель, боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами в промисловості, торгівлі, соціальній, освітній та культурних сферах, що відбувалися в складних, часто несумісних з життям, умовах голоду. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами локальної (місцевої) історії, зокрема Чернігівщини.
One of the propaganda tools used by communist totalitarian regime was the press. It helped to implant the mass campaigns and political decisions which were necessary for the regime. «Visti VUTSVK» is a specific historical source which represents the central press of the researched period. It still needs the detailed verification. The magazine has depicted various topics concerning politics, economy, education, cooperation, social and female issues, global problems. Its contributions are the unique source for studying the different aspects of Holodomor (1932–1933).
In the middle of the research are the publications dedicated to the struggle against the «class-hostile» element, changes in industry, transport, trade and construction, and educational needs. The «Visti VUTSVK» contributors devoted many articles and reports to these topics.
Exposing criminals, accusing saboteurs and enemies of the Soviet regime, the newspaper occasionally correlated the identified shortcomings or violations with the real state of affairs in the countryside and in cities affected by the famine. Nevertheless, the information provided on its pages is a valuable source for local history, as it allows us to understand how historical events affected people’s lives in a particular period of time, in a particular place.
|
| first_indexed | 2026-03-13T23:19:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
191
8. Коваль Р., Моренець В. «Подєбрадський полк» Армії УНР.
Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; «Український пріори-
тет», 2015. 376 с.
Semeshyn E. V. Hryhorii Andriienko’s life story based on archival
and criminal case fi les
This article, based on materials from an archival criminal case, examines
the life of Hryhorii Ivanovych Andrienko. It provides a detailed analysis of
the circumstances surrounding his arrest, the interrogation protocols of
the accused and witnesses, the content of the charges, and the wording of
the verdict. Special attention is given to the political context of the time,
which infl uenced both the investigation and trial. The study also explores
the individuals mentioned in the archival criminal case and attempts to
identify additional biographical and contextual information about them
from available sources. This approach helps establish a foundation for
further research, particularly in reconstructing Andrienko’s social circle
and gaining a deeper understanding of the historical context in which
these events took place. The archival criminal case of Hryhorii Andrienko
serves as a tragic testament to the ruthless repressive mechanisms of the
Soviet era, which relentlessly persecuted individuals who had been involved
in the anti-Bolshevik struggle during the revolutionary events of the early
twentieth century. The documents, including interrogation protocols, provide
a means to reconstruct Andrienko’s life based on his own testimony, given
under duress during the investigation. These materials not only illuminate
the fate of Andrienko but also off er a broader picture of the experiences
of participants in the White Movement–fi rst in Polish internment camps,
and later, after their return from exile to Soviet Ukraine, where they faced
arrest, interrogation, and ongoing persecution.
Key words: Hryhorii Ivanovych Andrienko, archival and criminal case,
Stalinist repressions, Hlukhiv district
REFERENCES
1. Derzhavnyi arkhiv Sumskoi oblasti (DASO), f. r-7641, op. 1, spr. 347
2. DASO, f. r-7641, op. 2, spr. 447
3. DASO, f. r-7641, op. 3, spr. 486
4. DASO, f. r-7641, op. 3, spr. 882
5. Kryzhanivskyi, V. M. (2018). Materialy do biohrafi chnoho slovnyka
«naukovo-pedahohichni pratsivnyky Hlukhivskoho natsionalnoho
pedahohichnoho universytetu im. O. Dovzhenka, 1952–1991 r. [Materials
for the Biographical Dictionary “Scientifi c and Pedagogical Workers of
Hlukhiv National Pedagogical University named after O. Dovzhenko,
1952–1991”]. Istorychni studii suspilnoho prohresu –Historical Studies
of Social Progress, 6, 112–147 [іn Ukrainian].
6. Nazarova, V. (2019). Yevreiski pohromy v Hlukhovi u 1918–1919
rokakh [Jewish pogroms in Hlukhiv in 1918–1919]. Siversianskyi Litopys,
1, 178–185. [іn Ukrainian].
7. Reabilitovani istoriieiu. Sumska oblast: naukovo-dokumentalna
seriia knyh [Rehabilitated by history. Sumy region]. (2005). Book 1.
Sumy: Mriya-1. [іn Ukrainian].
8. Koval, R., Morenets, V. (2015). «Podiebradskyi polk» Armii UNR
[«Podobradsky Regiment» of the UPR Army]. Kyiv: Historical Club
«Kholodnyi Yar»; «Ukrainian Priority». [іn Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 28.04.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 007:304:070(477)(09)
М. В. Горох
ЧЕРНІГІВЩИНА РОКІВ ГОЛОДОМОРУ
(1932–1933) НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ
«ВІСТІ ВУЦВК»: ВІД ПОШУКУ
«КЛАСОВО-ВОРОЖОГО» ЕЛЕМЕНТУ
ДО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ,
ТОРГІВЛІ, ОСВІТИ
Одним із основних інструментів пропаганди, які активно
використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса.
Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена
газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом,
опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис
містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів
примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих
хлібозаготівель, боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами
в промисловості, торгівлі, соціальній, освітній та культурних
сферах, що відбувалися в складних, часто несумісних з життям,
умовах голоду. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами локальної
(місцевої) історії, зокрема Чернігівщини.
Ключові слова: газета, «Вісті ВУЦВК», Чернігівська область, Голо-
домор, «класово-ворожий» елемент, промисловість, торгівля, освіта.
Щоденна республіканська газета «Вісті Всеукраїнського
Центрального Виконавчого Комітету» чи «Вісти ВУЦВК» –
важливе джерело з вивчення історії України. Попри
статус рупора компартійної системи та ідеологічної
заангажованості матеріалів, уникати поданої в ній
інформації при вивченні історичних особливостей та
регіональної специфіки певної території неможливо.
Ставитися до неї, звісно, слід критично, слід перевіряти
достовірність, порівнювати наведені факти з наявними
архівними документами тощо.
Пропонована стаття є третьою та фінальною частиною
дослідження «Чернігівщина років Голодомору (1932–1933)
на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»». Перші дві частини
побачили світ протягом 2023–2024 рр. на сторінках збір-
ника наукових праць «Сіверщина в історії України» [1;
2]. Їхня мета – пошук, систематизація та аналіз масиву
відомостей з історії Чернігівщини років Голодомору, оп-
рилюднених виданням. Там же давалася характеристи-
ка часопису та було окреслено коло дослідників, що його
вивчали. У фокусі даної розвідки перебуватимуть питан-
ня боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами в
промисловості, функціонуванням транспорту, розвитком
торгівлі та будівництва, потребами освіти. Територіально
дослідження обмежується Чернігівською областю в адмі-
ністративних кордонах 1931–1936 рр., а хронологічно –
охоплює період з 1932 р. по 1933 р.
Страх, відчуття безпорадності, неадаптивні моделі
поведінки – це далеко неповний перелік травматичних
емоційних реакцій на пережитий голод. Знесилені, емо-
ційно виснажені, психологічно зломлені люди не могли
і не бажали ефективно працювати, повністю віддавати-
ся своїй справі. Цього не розуміли або не бажали розумі-
ти ні редакція часопису «Вісті ВУЦВК», ні її дописувачі.
Дихотомії «свій-чужий» чи «товариш-ворог» викривляли
сприйняття реальності, прищеплюючи читачам віднос-
j
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
192
но простий поділ світу на «чорне» і «біле», «правильне»
і «хибне». Стосувалося це будь-якої тематики чи сфери
життя. Наприклад, повідомляючи 27 червня 1933 р. про
розподіл хліба поміж колгоспників Прилуцького району,
автор матеріалу переймався не можливістю надати лю-
дям якомога більше продуктів, щоб вижити і прогодувати
сім’ю, а тим, що «ледарі одержують однаково, як і удар-
ники». Водночас викривалися факти незаконного збага-
чення, ба більше, зловживання становищем, коли дирек-
ція Рубанівської МТС привласнила хліб, спрямований на
стимулювання робітників [3].
Звісно, радянська влада мусила вдаватися до заохо-
чень. Копачам буряків обіцяли збільшити розмір ви-
робітку на 10–15% та кількості нарахованих трудоднів,
якщо ті перевершуватимуть плани. На місцях про подіб-
ні ініціативи часто не знали, тому вдавалися до самоді-
яльності. В артілі «Нове Життя» Конотопського району
вирішили зараховувати працівнику 25 трудоднів за ви-
копування 1 га буряків, а не за заздалегідь встановлений
їх об’єм [4]. Таку ж практику вподобали і в колгоспі «Біль-
шовик» (с. Дубов’язівка Конотопського району). Цей під-
хід складно вважати «оптимальним» та «справедливим».
Дописувачка «Вістей ВУЦВК» В. Калабуха називала його
не інакше, як «куркульська зрівнялівка»: «Колгоспниці
Т. Горбань за накопані понад 20 ящиків буряків записа-
ли 12,5 трудоднів, стільки ж записали і тим колгоспни-
кам, що не виконують норми, припускаються втрат» [5].
Часопис з піднесенням подавав інформацію про зростан-
ня вартості трудодня. Якщо 1931 р. колгоспник отримував
1,5 кг зернових (в грошовому еквіваленті десь 45 коп.), то
1932 р. – 2–3 кг (80 коп.), а 1933 р. – 4,5–5 кг [6; 7]. Однак
навіть ці мізерні обсяги видавалися несвоєчасно. Фіксу-
валися випадки свідомого завищення поточних чи адмі-
ністративно-господарських витрат, штучного утримання
за рахунок колгоспів службовців із різних сільських орга-
нізацій. Зокрема, у с. Матвіївка (колгосп «Хвиля револю-
ції») до списку непрацездатних, на яких розподіляли хліб,
зарахували померлих. До маніпуляцій вдавалися й під час
нарахування самих трудоднів. Якщо в колгоспі с. Дягова
обробіток земельної ділянки в один гектар оцінювався у
80 трудоднів, то в сусідніх Когутах – лише у 18 [7].
Різновидом заохочень, нехай і не найважливішим в умо-
вах голоду, було економічне стимулювання. У грудні 1932 р.
Чернігівський оргкомітет винагородив преміями по 1 тис. руб.
Конотопський, Корюківський, Сновський і Глухівський ра-
йони, які виконали квартальний план по м’ясозаготівлі [8].
Фіксуємо й чимало прикладів персоніфікованих виплат. У
червні 1932 р. преміювали кращих ударників комуни «Пе-
ремога» Конотопського району (Миколаєнкову, Н. Топчійо-
ву, О. Тимоніну), які відзначилися на бурякових ланах [9].
Імена кращих працівників радянська влада популяри-
зувала, перетворювала на позитивні приклади для наслі-
дування. Зразком «більшовицької боротьби за підвищення
врожайності» став партійний осередок колгоспу ім. 3-го
вирішального Тулиголівської сільради Глухівського райо-
ну, який не лише організував власну посівну, але й керу-
вав сівбою одноосібників [10]. В постанові Всеукраїнсько-
го центрального виконавчого комітету й Ради народних
комісарів УСРР «Про преміювання кращих комсомольців і
молодих ударників промисловості і колгоспів України» від
31 жовтня 1933 р. віднаходимо ім’я комсомольця колгоспу
«13-річчя Жовтня» Ніжинського району Григорія Кацеви-
ча (об’їждчика, барабанщика на молотарці, організатора
виконання плану хлібоздачі по одноосібному сектору, іні-
ціатора створення ґуртків агротехніки, військової справи,
хорового), нагородженого урядовою грамотою та рушни-
цею. Насправді ж, головним його здобутком стало затри-
мання 5 «куркулів», що «крали колгоспний хліб». Урядо-
вою грамотою та духовим оркестром відзначили членів
осередку ЛКСМУ колгоспу «Новый Свет» Бахмацького ра-
йону – безпосередніх учасників успішної сівби, заготівлі
картоплі, мобілізації коштів, зяблевої оранки та копан-
ня буряку, організаторів колгоспу ім. ХV-річчя ВЛКСМ та
радіоустановки. Вони ж надали допомогу 80 одноосібни-
кам, прослідкувавши за виконанням ними «плану хлібоз-
дачі, картоплездачі і осіннього засіву» [11].
Сліди «класово-ворожого елементу» радянська вла-
да віднаходила з небувалою регулярністю. Будь-яке від-
хилення від усталених шаблонів поведінки, правових,
моральних чи соціальних норм каралося так чи інакше.
Звична, на перший погляд, кампанія з призову на строко-
ву службу швидко перетворювалася на політичну акцію з
широкою популяризацією через пресу, кіно, радіо, стін-
газети. Для цього робселькорівські бригади виїздили на
села, а товариство сприяння обороні, авіації і хімії (ТСО-
АВІАХІМ) готувало спеціальні тематичні випуски газети
«Сирена», передаючи примірники її на місця. У 1932 р.
урочисті заходи з нагоди призову пройшли в Комарів-
ці, Вертіївці та Ніжині. У райцентрі навіть організували
військовий похід призовників міста. Майбутнім солда-
там, на переконання дописувача «Вістей ВУЦВК» В. Ва-
щенка, мало було вчасно прибути на призовні пункти в
чистій білизні, вони зобов’язувалися боротися за ліквіда-
цію неписьменності та допомагати з виконанням хлібо-
заготівлі [12]. Серед призовників Конотопщини не було
малописьменних, крім того, вони нібито ініціювали збір
коштів на будівництво літака. Згадану ідилію руйнували
вороги радянської влади, які усіма правдами і неправда-
ми «намагалися пролізти до армії». Напередодні осінньо-
го призову 1932 р. (мав розпочатися 20 вересня) в Ніжин-
ському районі до таких зарахували майже 50 осіб [12]. Ще
двох, вивчивши характеристики та обговоривши їх кан-
дидатури на спеціальних зборах колективу, «забракува-
ло» депо станції «Конотоп» [13].
Чимало порушень фіксувалося в сільському господарстві
та тваринництві. Передусім це стосувалося так званого «роз-
крадання колгоспної власності», що було типовим явищем
для тих років. Влітку 1932 р. у с. Ярославці Бобровицького
району злодії, що викрадали велику рогату худобу, курей,
гусей, вільно пиячили з головою сільради Савченком і сек-
ISSN 2218-4805
193
ретарем Буряком, отримуючи від тих своєрідне «заступ-
ництво» і уникнення відповідальності [14]. У грудні того ж
року з комори колгоспу «Перемога Жовтня» (с. Чорноти-
чі Менського району) невідомі викрали 18 пудів сала [15].
Голови колективних господарств, які часто із «знева-
гою» ставилися до вирощування технічних культур, про
що йшлося в попередній статті [2], не лише ігнорували
чималі втрати врожаю, а й вдавалися до відвертого гра-
бунку. У Конотопському районі дільничний прокурор
Солоднек виявив факти вчинення протиправних дій ке-
рівниками колгоспів ім. К. Маркса (с. Жовтневе), ім. Воро-
шилова (с. Козацьке), «Іскра» (с. В’язове) та «Більшовик»
(с. Дубов’язівка). Справи на Селивоненко, Шинкарьова,
Мищенка, Гугицю очікували свого судового розгляду [16].
Чималого поширення серед місцевих керівників набу-
ло пияцтво, що в поєднанні зі зловживанням становищем,
недолугістю, невіглаством, самодурством лише погіршу-
вало ситуацію. Під час хлібозаготівель 1932 р. в с. Красно-
пілля Коропського району фіксували випадки розбазарю-
вання колгоспного хліба, призначеного для громадського
харчування, привласнення речей розкуркулених, єднання
«ледарів, симулянтів і куркулів» з головою сільради Халі-
моновим. Вимогу ж повернути «незаконно розданий та
розкрадений хліб» винні вирішили здійснити за рахунок
колгоспників-ударників, а не «куркулів та їхніх агентів».
Розголос у пресі змусив втрутитися обласну прокуратуру.
У вересні 1933 р. помічник облпрокурора Калій поінфор-
мував редакцію про закінчення перевірки, що повністю
підтвердила викладені в статті факти. До відповідально-
сті тоді притягнули 19 осіб, серед яких – заступник РВК,
голова райспоживспілки та інші [17].
«Брутальне ставлення» до людей і пияцтво закидали го-
лові Петрівської сільради Бахмацького району Д. І. Десят-
нику, якого за результатами розслідування зняли з посади,
передавши справу до суду. Більше пощастило начальнику
Понорницького райбюро ПТР Новицькому, який, ймовір-
но, мав впливових «покровителів». Хтось з Новгород-Сі-
верської прокуратури закрив очі на пияцтво, вимагання
хабаря, привласнення 1 тис. руб., підробку документів,
направивши його слідчим до Семенівського району за-
мість примушування відповісти за свої вчинки [18; 19].
Попри переважно аграрний статус Чернігівщини, на сто-
рінках часопису «Вісті ВУЦВК» зустрічаємо ряд згадок про
промислові об’єкти, їх здобутки, потреби. Область перебу-
вала серед лідерів із видобутку торфу в Україні. Лише від
Мньовських торфорозробок протягом 1932 р. очікували ви-
робітку щонайменше чверті загальноукраїнського плану.
Для цього завербували до 1,5 тис. працівників, яких вирі-
шили розселити по гуртожиткам. Останніх встигли збуду-
вати не більше половини від необхідного. Під час добору
кадрів влада переймалася не професіоналізмом чи дос-
відченістю претендентів, а їх належністю до «куркулів»
чи «ворожого елементу». Неготовим до виклику виявився
транспорт. 30 із 128 коней підприємства мали незадовіль-
ний вигляд і не могли виконувати покладені на них робо-
ти. Не вистачало фуражу для їх утримання [20].
На реконструкцію очікував Конотопський електромеха-
нічний завод, який щорічно випускав продукції на 4 млн. руб.
Після модернізації виробництва, у 1933 р., він мав виробля-
ти товарів на 12 млн., а наприкінці другої п’ятирічки – на
100 млн. Амбітні плани потребували збільшення штату під-
приємства з 700–800 осіб до понад 6 тис. з часткою жінок у
80%. Для забезпечення заводу кваліфікованими кадрами у
Конотопі запропонували відкрити технікум [21].
Попри всі негаразди, підприємства розширювали асор-
тимент товарів. У 1932 р. Ніжинський деревообробний ком-
бінат ім. ХVІ партз’їзду розпочав виробництво дерев’яних
діжок, цебер, балій, столів, стільців, шухляд, табуреток, для
чого організували спеціальний цех. До кінця року він мав
виготовити товарів на майже 150 тис. руб. Реалізовували їх
на місцевому колгоспному базарі, відкривши для цього влас-
ну крамницю [22]. Чернігівський машинобудівний завод на-
лагодив виробництво речей ширвжитку для села й міста, а
саме – плиток до печей, клямок до дверей [23].
Місцеві виробники залучалися до ремонту сільсько-
господарської техніки або виробництва запчастин до неї.
Напередодні збиральної кампанії 1933 р. лагодженням
локомобілів займалися механічні заводи у с. Свеса (Шо-
сткинський район) та Прилуках, паровозоремонтний за-
вод у Конотопі, машинобудівний завод у Ромнах, завод
«Жовтневий молот» у Чернігові [24]. Ефективність робіт
була різною. Якщо січневі плани 1933 р. з виробництва
деталей для тракторів та поршнів до них Прилуцький
механічний завод виконав на 80,2% та 3,9% відповідно,
то березневе замовлення Харківського автоскладально-
го заводу з виготовлення толокових кілець (2155 шт.) ре-
алізували достроково [25; 26].
Сировина, що використовувалася підприємствами, по-
декуди була вторинною. Очікувалося, що оголошений Чер-
нігівським облбюро КП(б)У місячник зі збору металобрух-
ту посприяє отриманню додаткових 2,4 тис. тонн чорного
та 15,1 тис. тонн кольорового металів. Насправді відсоток
виконання плану ледь сягнув 14,5% та 66% відповідно [27].
На умови праці, політичну свідомість колег та керівників
можна було поскаржитися. У Конотопі на механічному і
паровозоремонтному заводах, а також у депо, для цього
обладнали шість спеціальних постів. Аналогічні пости
існували і в селах [28]. Час від часу на місця виїздили групи
активістів з так званими «рейдами», які знайомилися із
записами у спеціальних книгах установ і підприємств,
перевіряли їх достовірність [29]. Розгляд останніх міг
розтягнутися у часі. У вересні 1932 р. до редакції часопису
«Вісті ВУЦВК» звернувся червоноармієць Бугненко,
який був незадоволений кволістю розгляду справи про
надання матеріальної допомоги його батькам. Відповідне
клопотання чоловік направив командуванню 19-го
стрілецького полку, яке перенаправило документи до
Ніжинського райвійськкомату, а той – до Лосинівської
сільради Носівського району, де проживала родина.
Остання, одержавши папери в травні 1932 р., почала
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
194
передавати їх між різними установами. У липні Бугненко
спробував поскаржитися на в Ніжинську прокуратуру,
проте відповіді не отримав. На початку серпня він
особисто навідався до місцевого прокурора, який, ретельно
вивчивши зміст власної шухляди, «випадково» знайшов
запит зі скаргою чоловіка, однак вона, звісно, не була
розглянута. Розголос по справі швидко дійшов до Київської
обласної прокуратури, яка пригрозила притягненням до
відповідальності всіх винних у затягуванні [30; 31]. Чи
вдалося позивачу домогтися свого нам невідомо.
Чимало вантажних перевезень в СРСР здійснювали
залізницею. Ефективність її функціонування цілком за-
лежала від кількості одиниць рухомого складу, своєчас-
ності ремонту вагонів, кадрів. Серед кращих депо, що
успішно завершили підготовку до осінньо-зимових пе-
ревезень 1932 р., називали Сновське. Його працівники
вчасно та якісно відремонтували усі 25 паровозів. Все-
союзне визнання даного здобутку підкріпили грошовою
винагородою в розмірі 100 тис. руб. Ці кошти планували
витратити на поліпшення матеріально-побутових умов
робітників, зокрема, побудову нової їдальні [32]. Дріб-
ні пошкодження вагонів намагалися усунути прямо на
станціях. На ніжинському обмінному пункті вдавалося
виправляти до 15% всіх виявлених дефектів [33].
Чималою вадою в роботі залізниці залишався розподіл
вагонів між станціями та населеними пунктами [34]. Не-
своєчасність подання заявок на їх отримання, бюрокра-
тія, «статистичний хаос» негативно впливали на роботу
підприємств та організацій. Складські приміщення зато-
варювалися продукцією, яка втрачала товарний вигляд,
псувалася. Пів року на станції «Чернігів» без жодного руху
пролежала велика партія виробів ширвжитку (підкови, на-
пилки, замки, білизна, штани), яких влітку 1932 р. гостро
потребували колгоспники. Місцева облспоживспілка або
забула про їх існування, або загубила наряди на них [23].
У грудні того ж року 35 вагонів картоплі зберігали просто
неба на станції «Талалаївка» [35]. До речі, своєчасне від-
правлення продукції не гарантувало швидкого отримання
її замовником. Два ящики взуття, які з нетерпінням очі-
кували у Прилуках, чотири дні (3 25 по 28 червня 1932 р.)
пролежали на станції «Харків-Сортувальна», ще два дні –
на станції «Полтава», ще два – на станції «Гребінка» [36].
Своєрідним засобом порятунку для населення мали
стати колгоспні базари. Перший подібний захід відбув-
ся у Конотопі 19 червня 1932 р. та викликав цікавість у
містян і жителів навколишніх сіл. Готувалися до нього,
як до першотравневого свята. Планували відкрити чай-
ну, голярню, медпункт, консультаційне бюро, кіоск Все-
українського галузевого об’єднання оптово-роздрібної
торгівлі книгами і культтоварами («Вукоопкнига»). За-
працював лише останній, однак в ньому не було книг.
Сама Базарна площа перебувала у відверто антисанітар-
ному стані. Збудованих рундуків, яток, рядів для торгів-
лі не вистачало. Практикувалася «торгівля з землі». Ятки
для продажу м’яса не відповідали жодним санітарним
вимогам, столи не були оббиті залізом, бракувало крюків
для м’яса та вагівниць. Кустпромспілка, артіль інвалідів
та інші місцеві організації торгували на ринку предме-
тами широкого вжитку – косами, лемешами, хомутами,
обручами тощо. Відчувався дефіцит галантереї, готово-
го одягу, мануфактури, залізо-клямкових товарів, меблів,
лимарних виробів. Жодного узгодженого графіку роботи
не існувало. Одні установи торгували зранку, інші – «піс-
ля від’їзду колгоспників додому». Промкрам, до речі, не
продавався, а розподілявся за талонами поміж колгосп-
никами, що позбавляло одноосібників можливості отри-
мати необхідні товари. Процвітало таке явище як «спе-
куляція». Дописувачі часопису «Вісті ВУЦВК» зазначали,
що «спекулянти і перекупники» вільно пересувалися ба-
заром, без перешкод скуповували продукти у колгосп-
ників, одноосібників, державних організацій, вдавали-
ся до різноманітних заплутаних систем продажу [37; 38].
Прилуцькі районні організації ігнорували застере-
ження ЦК ВКП(б) і РНК СРСР стосовно заборони торгівлі
хлібом до повного виконання краєм, областю чи респу-
блікою зобов’язань перед державою. На місцевих база-
рах спекулянти вільно реалізовували хліб в необмеженій
кількості. Торгували хлібом, за наявності, всі кооператив-
ні крамниці та кіоски інвалідної кооперації. Дописувач
газети С. Резніков стверджував, що спекулянти в райцен-
трі перебували у «великій пошані»: «Тут є два колгоспні
базари, але колгоспники, виїжджаючи торгувати своїми
продуктами, не мають де притулитися, бо всі місця «мо-
нопольно» зайняті спекулянтами. На другому колгоспно-
му базарі неможлива антисанітарія. Куди не повернеш-
ся – скрізь сміття. Про це добре відомо міськкомгоспу,
проте його це не обходить» [39].
Окремою тематикою, якій часопис приділив чимало ува-
ги, стали примусові державні позики на індустріалізацію.
Рис. 1. Михайло Данилович
Голубятніков (1897–1937),
голова Чернігівського
облвиконкому («Вісті
ВУЦВК» за 23 грудня 1933 р.)
Рис. 2. Йоффе (Остерський
район), учасник дебатів із
питань обговорення бюджету
УСРР на 1934 р. («Вісті
ВУЦВК» за 26 грудня 1933 р.)
ISSN 2218-4805
195
За 3,5 декади липня 1932 р. Бобро-
вицький район, приміром, реалі-
зував позик на 244,9 тис. руб. або
чверть від запланованого [40]. На
початок серпня плани по робіт-
никах і службовцях виконали на
76,2%, колгоспниках – на 30,3%,
одноосібниках – на 0,4%. Комісія
сприяння при райколгоспспілці
змогла тоді оформити передпла-
ту тільки у 2 з 54 колгоспів [41]. Ко-
нотопський район станом на 1 ли-
стопада 1932 р. виконав завдання
на 58,5% або майже на 1,1 млн. руб.
Головними постачальниками ко-
штів стали колгоспники [42]. Сіль-
ради, які пасли задніх, удостоюва-
лися прапору «ледаря» за «мляві
темпи». Саме його влітку 1932 р.
отримала Талалаївка на зльоті
фінударників, що проходив у Ні-
жині [43]. Попри це, четвертий
квартал Чернігівська область за-
вершила з показником мобілізації
коштів на рівні 43,8 млн. руб. [44].
Протягом січня – травня 1933 р. в Україні реалізували
позик другої п’ятирічки на 510,2 млн. руб. або 94,5% від
плану. Робітники та службовці виконали його на 106,5%,
кустарі на 83%, колгоспники на 85,1%, одноосібники на
13,2%. Значні відставання фіксувалися на Чернігівщи-
ні та Вінниччині (51% та 60,3% відповідно) [45]. Ледь не
найгіршим вважалося становище в Носівському районі,
керівництво якого, стверджував дописувач з ініціалами
«Л. Г.», нехтувало своїми обов’язками, не організовувало
передплат навіть в тих населених пунктах, де прожива-
ло [46]. Закиди лунали в бік районних друкованих видань,
зокрема, газети «Червона Носівщина», редакції яких «не-
дооцінювали важливість питання», не акцентували увагу
на причинах «зриву», шкідництві [47].
Одночасно з позикою радянська влада агітувала гро-
мадян зберігати наявні у них кошти в ощадкасі. Остання,
як і будь-яка організація чи установа, мала власні фінан-
сові завдання, виконання яких, в умовах голоду, сумнів-
но чи були реальними. Ощадкаса Ніжинського району,
до слова, закінчивши перший квартал 1932 р. зі значним
проривом, не змогла запропонувати жодних дієвих спо-
собів, щоб зупинити відтік вкладників [48].
Чимало уваги «Вісті ВУЦВК» приділяли різноманітним
з’їздам і конференціям. Протягом 1933 р. лише в Чернігові
пройшли або були заплановані наступні заходи: перший
обласний з’їзд рибальських колгоспників (січень) [49]; пер-
ший обласний з’їзд колгоспників-ударників Чернігівської
області (березень; вступну промову виголосив секретар
облоргбюро КП(б)У П. П. Маркітан) [50]; обласний зліт го-
лів передових сільрад області (15 липня; проходив у при-
міщенні чернігівського міського театру за участі понад
300 делегатів) [51]; об’єднані міські збори партійно-ком-
сомольської організації (25 липня; ухвалили рішення про
направлення на село для роботи на ланах 600 комуністів і
стільки ж комсомольців міста) [52]; перша обласна науко-
ва нарада лікарів (16–18 жовтня; серед учасників значився
президент ВУАН академік О. О. Богомолець) [53]; перший
обласний з’їзд рад робітничих, селянських і червоноар-
мійських депутатів (грудень; відбулося обрання обласного
виконавчого комітету І скликання в складі 143 чол.) [54;
55] (Рис. 1); перший обласний з’їзд рад (15 грудня) [56];
обласна нарада редакторів районних і політвідділівських
газет (19 грудня; запрошено 20 кращих редакторів) [57];
заочна конференція обміну досвідом та підбиттям під-
сумків всесоюзного конкурсу на кращу сільраду (грудень;
ініційована редакцією газети «Більшовик» та облоргкомі-
тетом, участь брало до 10 тис. виборців, понад 100 пред-
ставників депутатських груп, секретарів сільрад, голів
райвиконкомів і сільського активу виступили на сторін-
ках газети) [58]; перша обласна партконференція Чер-
нігівщини (12 січня 1934 р., підготовку Облбюро КП(б)У
розпочало ще у грудні 1933 р.) [59] (Рис. 2, 3).
По селах регулярно проводили сільськогосподарські
виробничі конференції. У березні 1932 р. в с. Макишин
учасники подібного заходу заслухали звіт спеціальної бри-
гади про виявлення 58 ц прихованого насіння та зараху-
вали до колгоспу 77 одноосібників, бідняків і середняків.
55 господарств зголосилося вступити в колгосп у с. Кули-
ківка, про що повідомили на зібранні 500 колгоспників та
одноосібників [60]. У переддень свята 8 березня 1932 р. у
Рис. 3. Делегати VI сесії ВУЦВК ХІІ скликання: Дудка (колгосп «Червона перемога»
Менського району) і Завгород, член ВУЦВК і ЦВК СРСР (колгосп «Новий світ» Кам’янського
району Київської області). Мал. Г. Дубинського («Вісті ВУЦВК» за 22 грудня 1933 р.)
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
196
Чернігівському районі скликали жіночу конференцію, де
обговорили цілком буденні питання: підготовка та про-
ведення «3-ї більшовицької весни»; зміцнення колгос-
пів; поліпшення тваринництва; підвищення врожайності.
Під час заходу 32 делегатки оголосили себе ударницями,
самомобілізувалися та роз’їхалися по селах «штурмува-
ти прорив в мобілізації коштів та хлібозаготівлях» [61].
У лютому 1933 р. в області пройшли районні зльоти,
учасники яких зобов’язалися «боротися за успішність вес-
няної сівби», «вичищення» колгоспів від ворожого елемен-
ту (с. Веркіївка (нині Вертіївка) Ніжинського району) [62;
63]. На 20–21 жовтня був запланований третій роменський
районний зліт колгоспників-ударників за участі 100 од-
ноосібників, що «сумлінно виконували свої зобов’язання
перед державою». Під час його проведення планувалося
занести кращі колгоспи, бригади та колгоспників до ра-
йонної книги пошани [64].
Зі сторінок часопису читач дізнавався про масштаб-
ні проєкти, заплановані радянською владою. Найбільш
молодою галуззю народного господарства СРСР значив-
ся цивільний повітряний транспорт. Часопис стверджу-
вав, що за десять років (з 1923 р.) тоннаж авіаперевезень
в УСРР збільшився з 0,3 до 24,7 тонн, а наліт – з 60 до
500 тис. км. За сім місяців 1933 р. літаки, які пролетіли
519 тис. км, перевезли понад 5 тис. пасажирів. Протягом
наступних двох років планувалося встановити постійний
повітряний зв’язок з усіма обласними центрами України,
передусім з Черніговом та Вінницею [65].
Якщо повітряний транспорт робив лише перші кроки,
то судноплавство по р. Десна вже було досить розвине-
ним. У лютому 1932 р. Чернігівська судноремонтна база
перевірила готовність флоту до навігації. Передусім її
цікавив перебіг ремонту пароплавів «Піонер», «Дніпро-
вець» та «Лев». Готовність машин мотофлоту становив
80%, а непарової флотилії – 70% [66].
До менш масштабних проєктів можемо зарахувати
плани облоргкомітету з будівництва в області 20–
25 кінотеатрів коштом бюджетних і позабюджетних
надходжень. Ідея оцінювалася в суму від 4 до 5 млн.
руб. [67]. До 10 млн. руб. уряд з облоргкомітетом вирішив
надати 1934 р. для поліпшення соціально-побутових умов
жителів обласного центра. Ці кошти слід було використати
на будівництво другої електростанції, нового готелю та
лазні, прокладання 12 км водогінних труб. Серед задумів
значилися: побудова кількох нових житлових будинків,
надбудови над одноповерховими будинками, ремонт
тротуарів і шосе [68].
У 1933 р. в колишньому маєткові князя Урусова (с. Кача-
нівка Ічнянського району) розпочалися роботи з облашту-
вання неврологічного курорту всеукраїнського значення на
300 ліжок для лікування колгоспників, робітників МТС, рад-
госпів, Ліспромгоспів та лісництв. Складався він із декора-
тивного парку (площею 500 га з системою шлюзових озер
на 180 га), саду (20 га), палацу на 72 кімнати, електростан-
ції, водогону. Згодом тут мали з’явитися фізіотерапевтич-
ний інститут та різні санаторно-курортні заклади. Урочи-
сте відкриття курорту запланували на 15 травня 1934 р. [69].
Ремонтна кампанія поширювалася й на освітню сферу.
Традиційно вона охоплювала період з початку липня по
кінець серпня кожного року. Дописувачка часопису Н. Сіра
бідкалася, що червень 1932 р. добігав, а керівники місь-
ких шкіл ще навіть не подали відповідних заявок. Якщо
лісоматеріалу чи цегли було вдосталь, то по залізу, цвя-
хах, склу відчувався дефіцит. Не поспішали виконувати
замовлення підрядники. Закінчення будівництва очікува-
ли школи в Антоновичах, Мохнатині, Янівцях, Количівці,
Халявині, Клочкові, ще 26 шкіл потребували ремонту. На
все це влада асигнувала 116,7 тис. руб. [70]. Неготовою до
нового 1932/1933 навчального року виявилася Прилуччи-
на, сільради якої насамперед вирішували політично-гос-
подарські питання, ігноруючи потреби освіти й культу-
ри. Внаслідок цього школи виявилися незабезпеченими
паливом, а вчителі – сніданками, взуттям, одягом [71].
1932 р. виникли проблеми з фінансуванням Новгород-Сі-
верської школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ),
спровоковані позицією Ніжинського спецмінералпромсо-
юзу. Навчальний заклад, який не перший рік готував фахів-
ців грубої кераміки, перебував на межі виживання. Через
брак коштів шкільні приміщення, майстерні та гуртожит-
ки не ремонтувалися, паливо для опалння не заготовляло-
ся, необхідне устаткування для майстерень не купувалося.
Заборгованість по заробітній платі учителів, стипендій уч-
нів сягала 2–4 місяців. Вони півтора місяці перебували без
хліба та продуктів. Ще в травні 1932 р. адміністрація шко-
ли розпочала перемовини з Ніжинським спецмінералпро-
мсоюзом, надсилала тому листи, особисто приїздила. Ді-
євих результатів вони не дали. Обіцяних у вересні коштів
так ніхто і не отримав, викладачі масово звільнялися [72].
До наукових здобутків 1931–1932 рр., на думку редак-
ції газети, слід було неодмінно зарахувати експедицію в
с. Мізин Понорницького району, що досліджувала «ар-
хеологічну пам’ятку першорядної наукової цінності, що
має європейське значення». Характеризували її так: «Це є
станція палеолітичного оселища, покрита земляним наму-
лом завтовшки менше одного метра, що існувало близь-
ко 10000 років тому. Оселище виявили під лівим (північ-
ним) схилом так званої Мізинської балки, що тягнеться
з заходу на схід і впадає в долину р. Десни. Частково про-
веденими розкопками виявлено ряд надзвичайно цінних
речей сивої давнини приміром рідкі мамутові кістки…».
У 1933 р. до Мізина планували направити чергову науко-
ву експедицію кабінету антропології ВУАН під керівниц-
твом професора М. Я. Рудинського [73].
Отже, редакція газета «Вісті ВУЦВК», незважаючи на
статус всеукраїнського республіканського видання, чи-
мало уваги приділяла подіям та людям з різних куточ-
ків Чернігівщини. Пошук «класово-ворожого елементу»,
зміни в промисловості, функціонування залізничного та
річкового транспорту, розвиток торгівлі, проблеми будів-
ництва, потреби освіти – ось далеко не повний перелік
ISSN 2218-4805
197
тем, яким дописувачі присвячували свої матеріали. Ви-
криваючи злочинців, звинувачуючи саботажників і во-
рогів радянської влади, часопис зрідка корелював вияв-
лені недоліки чи порушення з реальним станом справ на
селі й у містах, охоплених голодом. Попри це, наведена
на його сторінках інформація є цінним джерелом для ло-
кальної (місцевої) історії, оскільки дозволяє зрозуміти,
як історичні події вплинули на життя людей в конкрет-
ний проміжок часу, в конкретному місці.
ДЖЕРЕЛА
1. Горох М. В. Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на
сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: адміністративно-територі-
альні зміни, вирощування зернових, хлібозаготівлі. Сіверщина в
історії України: збірник наукових праць. 2023. Вип. 16. С. 130–142.
2. Горох М. В. Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на
сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: вирощування технічних і кор-
мових культур, тваринництво. Сіверщина в історії України: збір-
ник наукових праць. 2024. Вип. 17. С. 177–185.
3. Чернігівські обласні організації все ще не забезпечили швид-
кого обробітку буряків. Створюють умови для… зриву кампанії.
Вісті ВУЦВК. 1933. 27 червня. С. 2.
4. І. С. «Бриґади організуються в процесі роботи». Вісті ВУЦ-
ВК. 1932. 17 вересня. С. 5.
5. Калабуха В. Крадіжки та втрати цукробуряків стали звичай-
ним явищем. Вісті ВУЦВК. 1933. 24 жовтня. С. 2.
6. На обласному з’їзді рад Чернігівщини. Вісті ВУЦВК. 1933.
18 грудня. С. 4.
7. Чернігівка. Перекручують директиви уряду. Вісті ВУЦВК.
1932. 21 грудня. С. 5.
8. Калоша. Чотири райони Чернігівщини ведуть перед. Вісті
ВУЦВК. 1932. 15 грудня. С. 4.
9. Водоп’ян, Шлома, Бондаренко (бригада „Вістей”). Ущільню-
ють строки робіт. Вісті ВУЦВК. 1932. 24 червня. С. 1.
10. Чіткий партпровід забезпечив успіх. Вісті ВУЦВК. 1932.
28 вересня. С. 1.
11. Преміювання кращих комсомольців і молодих ударни-
ків промисловості і колгоспів України. Вісті ВУЦВК. 1933. 4 ли-
стопада. С. 3.
12. Ващенко В. Ніженщина зразково готується до призова. Ві-
сті ВУЦВК. 1932. 18 вересня. С. 4.
13. Дорожний П. Домогтися зламу по всіх лініях. Вісті ВУЦВК.
1932. 18 вересня. С. 4.
14. Крадуть вдень і вночі. Вісті ВУЦВК. 1932. 8 серпня. С. 4.
15. Лист колгоспника. Хто розкрадає колгоспну власність. Вісті
ВУЦВК. 1932. 9 грудня. С. 4.
16. «Крадіжки та втрати цукробуряків стали звичайним яви-
щем». Вісті ВУЦВК. 1933. 14 листопада. С. 3.
17. За перекручення лінії партії знято з роботи і віддано до
суду. Вісті ВУЦВК. 1933. 22 вересня. С. 3.
18. Єгоров. Новґород-Сіверська прокуратура милує розтрат-
ників (Лист судді). Вісті ВУЦВК. 1932. 18 грудня. С. 4
19. За порушення ревзаконности – до суду. Вісті ВУЦВК. 1933.
1 серпня. С. 4.
20. Не підготувалися і на Чернігівщині. Вісті ВУЦВК. 1932.
20 квітня. С. 3.
21. Дорожний П. Конотопський електро-механічний завод буде
реконструйований. Вісті ВУЦВК. 1932. 5 вересня. С. 7.
22. На директиви партії – відповідь ділом. Вісті ВУЦВК. 1932.
12 липня. С. 3.
23. І. К. Підкова в… маринаді. Вісті ВУЦВК. 1932. 28 липня. С. 3.
24. Вісті ВУЦВК. 1933. 10 червня. С. 4.
25. Бронцовський. У Прилуках саботують вироблення зап-
частин. Вісті ВУЦВК. 1933. 15 січня. С. 3.
26. Плян випуску запчастин виконали до строку. Вісті ВУЦВК.
1933. 22 березня. С. 3.
27. Виткварка Д. Недооцінюють важливої справи (лист працівни-
ка облконтори «Металолом»). Вісті ВУЦВК. 1933. 20 листопада. С. 3.
28. За чітку роботу бюра скарг. Вісті ВУЦВК. 1932. 15 квітня. С. 3.
29. Пономар, Печєриця. Залучили сотні з робітничого активу.
Вісті ВУЦВК. 1932. 21 квітня. С. 6.
30. Бугненко. Ніженська прокуратура маринує червоноармій-
ські скарги. Вісті ВУЦВК. 1932. 14 вересня. С. 7.
31. Ніженська прокуратура маринує червоноармійські скар-
ги. Вісті ВУЦВК. 1932. 12 жовтня. С. 5.
32. Сто тисяч карбованців на поліпшення побутових умов. Ві-
сті ВУЦВК. 1932. 24 серпня. С. 3.
33. Поліпшити роботу Ніженського обмінного пункту. Вісті
ВУЦВК. 1932. 29 травня. С. 4.
34. Заявки для клієнтури... «не обов’язкові». Вісті ВУЦВК. 1932.
5 липня. С. 3.
35. На ст. Талалаївка 35 вагонів картоплі під загрозою загибе-
лі. Вісті ВУЦВК. 1932. 23 грудня. С. 4.
36. Л. С. Союзтранс і досі не перебудував своєї роботи. Вісті
ВУЦВК. 1932. 4 серпня. С. 3.
37. Дорожній П. «Зустрічний потік» на конотопському базарі.
Вісті ВУЦВК. 1932. 28 червня. С. 5
38. Шварцман М. Після одноденного піднесення. Вісті ВУЦ-
ВК. 1932. 29 липня. С. 4.
39. Резніков С. У Прилуках спекулюють хлібом. Вісті ВУЦВК.
1933. 23 листопада. С. 3.
40. Марченко В. В Бобровицькому районі ще черга до позики
не дійшла. Вісті ВУЦВК. 1932. 22 липня. С. 6.
41. Марченко В. Зрушення непомітно. Вісті ВУЦВК. 1932.
16 серпня. С. 6.
42. На Конотопщині досі розкачуються. Вісті ВУЦВК. 1932.
12 листопада. С. 8.
43. Зоренко. Поспішили з преміюванням. Вісті ВУЦВК. 1932.
6 серпня. С. 6.
44. Вісті ВУЦВК. 1933. 6 січня. С. 1.
45. Реалізовано позики на 510.202 тисячі крб. Вісті ВУЦВК.
1933. 30 травня. С. 3.
46. Л. Г. Трудящі одноосібники, рівняйтеся на колгоспників!
Вісті ВУЦВК. 1933. 6 червня. С. 3.
47. Відсталі газети – відсталих районів. Чому з газет випала пе-
редплата серед одноосібників. Вісті ВУЦВК. 1933. 11 червня. С. 3.
48. Зоренко. Ніженська райощадкаса працює… на відплив. Ві-
сті ВУЦВК. 1932. 20 квітня. С. 8.
49. Вісті ВУЦВК. 1933. 3 січня. С. 1.
50. З’їзд колгоспників-ударників Чернігівщини. Вісті ВУЦВК.
1933. 3 березня. С. 3.
51. Зліт голів передових сільрад Чернігівщини. Вісті ВУЦВК.
1933. 16 липня. С. 4.
52. Кращих комуністів і комсомольців – на збиральну й хлі-
боздачу. Вісті ВУЦВК. 1933. 27 липня. С. 3.
53. Наукова нарада лікарів. Вісті ВУЦВК. 1933. 20 жовтня. С. 4.
54. 5 грудня – перший з’їзд рад Чернігівщини. Вісті ВУЦВК.
1933. 28 листопада. С. 1
55. На голову чернігівського облвиконкому обрано тов. Го-
лубятнікова. Вісті ВУЦВК. 1933. 20 грудня. С. 4.
56. Іванов. Відкрився перший облз’їзд рад Чернігівської об-
ласті. Вісті ВУЦВК. 1933. 17 грудня. С. 2.
57. Обласна нарада редакторів районних і політвідділівських
газет. Вісті ВУЦВК. 1933. 9 грудня. С. 4.
58. Вісті ВУЦВК. 1933. 17 грудня. С. 2.
59. 12 січня – обласна чернігівська партконференція. Вісті
ВУЦВК. 1933. 10 грудня. С. 3.
60. Чернігівка. За два-три дні мобілізувати насіння. Вісті ВУЦ-
ВК. 1932. 27 березня. С. 2.
61. Готування до 8 березня перетворити на масовий огляд ро-
боти трудящих жінок. Вісті ВУЦВК. 1932. 5 березня. С. 5.
62. Калоша. Зліт викликав нову хвилю ентузіязму у готуванні
до весняної сівби. Вісті ВУЦВК. 1933. 11 лютого. С. 4.
63. Цілком схвалюють заходи партії. Вісті ВУЦВК. 1933. 12 лю-
того. С. 4.
64. Зліт колгоспників. Вісті ВУЦВК. 1933. 14 жовтня. С. 4.
65. Повітряний транспорт УСРР за 10 років. Вісті ВУЦВК. 1933.
18 серпня. С. 2.
66. В Чернігові організовано бриґади огляду. Вісті ВУЦВК.
1932. 11 березня. С. 2.
67. Важливий почин Чернігівської області. Вісті ВУЦВК. 1933.
12 вересня. С. 4.
68. Соціально-побутове будівництво в Чернігові. Вісті ВУЦВК.
1933. 23 листопада. С. 4.
69. Новий курорт для працівників соціалістичний ланів. Вісті
ВУЦВК. 1933. 20 вересня. С. 4.
70. Сіра Н., Зільбович. Ні нового будівництва, ні ремонту. Ві-
сті ВУЦВК. 1932. 28 червня. С. 8.
71. Пам’ятайте про перше вересня! Вісті ВУЦВК. 1932. 30 серп-
ня. С. 2.
72. Шумара, Жуків, Удко, Іляшенко, Лошаков. Врятувати ФЗУ
від розвалу. Вісті ВУЦВК. 1932. 15 жовтня. С. 6.
73. Мізинське палеолітичне оселище. Вісті ВУЦВК. 1933.
16 червня. С. 1.
Horokh M. V. Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) on the
pages of «Visti VUTSVK» journal: from the search for a «class-hostile»
element to the development of industry, trade and education
One of the propaganda tools used by communist totalitarian regime was
the press. It helped to implant the mass campaigns and political decisions
Сіверщина в історії України, випуск 18, 2025
198
which were necessary for the regime. «Visti VUTSVK» is a specifi c historical
source which represents the central press of the researched period. It still
needs the detailed verifi cation. The magazine has depicted various topics
concerning politics, economy, education, cooperation, social and female
issues, global problems. Its contributions are the unique source for studying
the diff erent aspects of Holodomor (1932–1933).
In the middle of the research are the publications dedicated to the struggle
against the «class-hostile» element, changes in industry, transport, trade
and construction, and educational needs. The «Visti VUTSVK» contributors
devoted many articles and reports to these topics.
Exposing criminals, accusing saboteurs and enemies of the Soviet
regime, the newspaper occasionally correlated the identifi ed shortcomings
or violations with the real state of aff airs in the countryside and in cities
aff ected by the famine. Nevertheless, the information provided on its pages
is a valuable source for local history, as it allows us to understand how
historical events aff ected people’s lives in a particular period of time, in
a particular place.
Key words: newspaper, «Visti VUTSVK», Chernihiv region, Holodomor,
“class-hostile” element, industry, trade, education.
REFERENCES
1. Horokh, M. V. (2023). Chernihivshchyna rokiv Holodomoru (1932–
1933) na storinkakh chasopysu «Visti VUTSVK»: administratyvno-
terytorialni zminy, vyroshchuvannia zernovykh, khlibozahotivli.
[Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) within the pages of
«Visti VUTSVK»: administrative and territorial changes, corn growing,
grain collection]. Sivershchyna v istorii Ukrainy: zbirnyk naukovykh prats,
16, pp. 130–142. [in Ukrainian].
2. Horokh, M. V. (2024). Chernihivshchyna rokiv Holodomoru (1932–
1933) na storinkakh chasopysu «Visti VUTSVK»: vyroshchuvannia
tekhnichnykh i kormovykh kultur, tvarynnytstvo. [Chernihiv region
during Holodomor (1932–1933) on the pages of «Visti VUTSVK» journal:
cultivation of technical and fodder crops, animal husbandry]. Sivershchyna
v istorii Ukrainy: zbirnyk naukovykh prats, 17, pp. 177–185. [in Ukrainian].
3. Chernihivski oblasni orhanizatsii vse shche ne zabezpechyly
shvydkoho obrobitku buriakiv. Stvoriuiut umovy dlia… zryvu kampanii.
(1933). [Chernihiv regional organisations have not yet ensured that
beetroot cultivation is carried out quickly. They are creating conditions
for... disruption of the campaign]. Visti VUTSVK, 27 chervnia, 2. [in
Ukrainian].
4. S., I. (1932). «Brygady orhanizuiutsia v protsesi roboty» [«Brigades
are organised on the job»]. Visti VUTSVK, 17 veresnia, 5. [in Ukrainian].
5. Kalabukha, V. (1933). Kradizhky ta vtraty tsukroburiakiv staly
zvychainym yavyshchem. [Thefts and losses of sugar beet have become
commonplace]. Visti VUTSVK, 24 zhovtnia, 2. [in Ukrainian].
6. Na oblasnomu zizdi rad Chernihivshchyny. (1933). [At the regional
congress of Chernihiv Oblast councils]. Visti VUTSVK, 18 hrudnia, 4.
[in Ukrainian].
7. Chernihivka. (1932). Perekruchuiut dyrektyvy uriadu. [Distorting
government directives]. Visti VUTSVK, 21 hrudnia, 5. [in Ukrainian].
8. Kalosha. (1932). Chotyry raiony Chernihivshchyny vedut pered.
[Four districts of Chernihiv region are leading the way]. Visti VUTSVK,
15 hrudnia, 4. [in Ukrainian].
9. Vodopian, Shloma, Bondarenko (bryhada «Vistei»). (1932).
Ushchilniuiut stroky robit. [Shorten the timeframe of work]. Visti
VUTSVK, 24 chervnia, 1. [in Ukrainian].
10. Chitkyi partprovid zabezpechyv uspikh. (1932). [Clear partner
support ensures success]. Visti VUTSVK, 28 veresnia, 1. [in Ukrainian].
11. Premiiuvannia krashchykh komsomoltsiv i molodykh udarnykiv
promyslovosti i kolhospiv Ukrainy. (1933). [Awarding the best Komsomol
members and young drummers of Ukrainian industry and collective
farms]. Visti VUTSVK, 4 lystopada, 3. [in Ukrainian].
12. Vashchenko, V. (1932). Nizhenshchyna zrazkovo hotuietsia do
pryzova. [Nizhyn region is exemplarily preparing for the draft]. Visti
VUTSVK, 18 veresnia, 4. [in Ukrainian].
13. Dorozhnyi, P. (1932). Domohtysia zlamu po vsikh liniiakh.
[Achieve hacking on all lines]. Visti VUTSVK. 18 veresnia, 4. [in Ukrainian].
14. Kradut vden i vnochi. (1932). [Stolen day and night]. Visti VUTSVK,
8 serpnia, 4. [in Ukrainian].
15. Lyst kolhospnyka. Khto rozkradaie kolhospnu vlasnist. (1932).
[A letter from a collective farmer. Who steals collective farm property].
Visti VUTSVK, 9 hrudnia, 4. [in Ukrainian].
16. «Kradizhky ta vtraty tsukroburiakiv staly zvychainym yavyshchem».
(1933). [«Thefts and losses of sugar beet have become commonplace»].
Visti VUTSVK, 14 lystopada, 3. [in Ukrainian].
17. Za perekruchennia linii partii zniato z roboty i viddano do sudu.
(1933). [Party members dismissed from work and taken to court for
distorting the line]. Visti VUTSVK. 22 veresnia, 3. [in Ukrainian].
18. Yehorov. (1932). Novgorod-Siverska prokuratura myluie
roztratnykiv (Lyst suddi). [Novgorod-Siversk Prosecutor’s Office
pardons embezzlers (Letter from a judge)]. Visti VUTSVK, 18 hrudnia,
4. [in Ukrainian].
19. Za porushennia revzakonnosty – do sudu. (1933). [For violation
of the revision law – to court]. Visti VUTSVK, 1 serpnia, 4. [in Ukrainian].
20. Ne pidhotuvalysia i na Chernihivshchyni. (1932). [Chernihiv
region was not prepared either]. Visti VUTSVK, 20 kvitnia, 3. [in Ukrainian].
21. Dorozhnyi, P. (1932). Konotopskyi elektro-mekhanichnyi zavod
bude rekonstruiovanyi. [Konotop Electro-Mechanical Plant to be
reconstructed]. Visti VUTSVK, 5 veresnia, 7. [in Ukrainian].
22. Na dyrektyvy partii – vidpovid dilom. (1932). [Responding to
party directives with action]. Visti VUTSVK, 12 lypnia, 3. [in Ukrainian].
23. К., I. (1932). Pidkova v… marynadi. [Horseshoe in... marinade].
Visti VUTSVK, 28 lypnia, 3. [in Ukrainian].
24. Visti VUTSVK (1933), 10 chervnia, 4. [in Ukrainian].
25. Brontsovskyi. (1933). U Prylukakh sabotuiut vyroblennia
zapchastyn. [Production of spare parts is being sabotaged in Pryluky].
Visti VUTSVK, 15 sichnia, 3. [in Ukrainian].
26. Plian vypusku zapchastyn vykonaly do stroku. (1933). [The spare
parts production plan was met on time]. Visti VUTSVK, 22 bereznia, 3.
[in Ukrainian].
27. Vytkvarka, D. (1933). Nedootsiniuiut vazhlyvoi spravy (lyst
pratsivnyka oblkontory «Metalolom»). [They underestimate the
importance of the case (a letter from an employee of the regional
offi ce of Metalolom)]. Visti VUTSVK, 20 lystopada, 3. [in Ukrainian].
28. Za chitku robotu biura skarh. (1932). [For the effi cient work
of the complaints offi ce]. Visti VUTSVK, 15 kvitnia, 3. [in Ukrainian].
29. Ponomar, Pechierytsia. (1932). Zaluchyly sotni z robitnychoho
aktyvu. [Hundreds of employees have been recruited from the workforce].
Visti VUTSVK, 21 kvitnia, 6. [in Ukrainian].
30. Buhnenko. (1932). Nizhenska prokuratura marynuie
chervonoarmiiski skarhy. [Nizhyn prosecutor’s offi ce marinates Red
Army complaints]. Visti VUTSVK, 14 veresnia, 7. [in Ukrainian].
31. Nizhenska prokuratura marynuie chervonoarmiiski skarhy.
(1932). [Nizhyn prosecutor’s offi ce marinates Red Army complaints].
Visti VUTSVK, 12 zhovtnia, 5. [in Ukrainian].
32. Sto tysiach karbovantsiv na polipshennia pobutovykh umov.
(1932). [One hundred thousand rubles to improve living conditions].
Visti VUTSVK, 24 serpnia, 3. [in Ukrainian].
33. Polipshyty robotu Nizhenskoho obminnoho punktu. (1932).
[Improve the work of the Nizhyn exchange office]. Visti VUTSVK,
29 travnia, 4. [in Ukrainian].
34. Zaiavky dlia kliientury... «ne oboviazkovi». (1932). [Applications
for the clientele... «optional»]. Visti VUTSVK, 5 lypnia, 3. [in Ukrainian].
35. Na st. Talalaivka 35 vahoniv kartopli pid zahrozoiu zahybeli.
(1932). [At Talalaivka station, 35 wagons of potatoes are under threat
of destruction]. Visti VUTSVK, 23 hrudnia, 4. [in Ukrainian].
36. S., L. Soiuztrans i dosi ne perebuduvav svoiei roboty. (1932).
[Soyuztrans still hasn’t restructured its work]. Visti VUTSVK, 4 serpnia,
3. [in Ukrainian].
37. Dorozhnii, P. (1932). «Zustrichnyi potik» na konotopskomu bazari.
[«Counterfl ow» at the Konotop market]. Visti VUTSVK, 28 chervnia, 5.
[in Ukrainian].
38. Shvartsman, M. (1932). Pislia odnodennoho pidnesennia. [After
one day of excitement]. Visti VUTSVK, 29 lypnia, 4. [in Ukrainian].
39. Reznikov, S. (1933). U Prylukakh spekuliuiut khlibom. [In
Pryluky, bread is being speculated on]. Visti VUTSVK, 23 lystopada, 3.
[in Ukrainian].
40. Marchenko, V. (1932). V Bobrovytskomu raioni shche cherha
do pozyky ne diishla. [Bobrovytsia district is not yet in line for a loan].
Visti VUTSVK, 22 lypnia, 6. [in Ukrainian].
41. Marchenko, V. (1932). Zrushennia nepomitno. [Shifts are
imperceptible]. Visti VUTSVK, 16 serpnia, 6. [in Ukrainian].
42. Na Konotopshchyni dosi rozkachuiutsia. (1932). [Konotop
district is still rolling out]. Visti VUTSVK, 12 lystopada, 8. [in Ukrainian].
43. Zorenko. (1932). Pospishyly z premiiuvanniam. [We were in
a hurry to award bonuses]. Visti VUTSVK, 6 serpnia, 6. [in Ukrainian].
44. Visti VUTSVK (1933), 6 sichnia, 1. [in Ukrainian].
45. Realizovano pozyky na 510.202 tysiachi krb. (1933). [Loans
for RUB 510,202 thousand were sold.]. Visti VUTSVK, 30 travnia, 3. [in
Ukrainian].
46. H., L. (1933). Trudiashchi odnoosibnyky, rivniaitesia na
kolhospnykiv! [Individual farmers, look up to the collective farmers!].
Visti VUTSVK, 6 chervnia, 3. [in Ukrainian].
47. Vidstali hazety – vidstalykh raioniv. Chomu z hazet vypala
peredplata sered odnoosibnykiv. (1933). [Backward newspapers -
backward districts. Why newspaper subscriptions among single-owner
households have dropped]. Visti VUTSVK, 11 chervnia, 3. [in Ukrainian].
48. Zorenko. (1932). Nizhynska raioshchadkasa pratsiuie… na
vidplyv. [Nizhyn District Savings Bank operates... on the tide]. Visti
VUTSVK, 20 kvitnia, 8. [in Ukrainian].
49. Visti VUTSVK (1933), 3 sichnia, 1. [in Ukrainian].
50. Zizd kolhospnykiv-udarnykiv Chernihivshchyny. (1933).
[Congress of collective farmers in the Chernihiv region]. Visti VUTSVK,
3 bereznia, 3. [in Ukrainian].
ISSN 2218-4805
199
51. Zlit holiv peredovykh silrad Chernihivshchyny. (1933). [Meeting
of heads of advanced village councils of Chernihiv region]. Visti VUTSVK,
16 lypnia, 4. [in Ukrainian].
52. Krashchykh komunistiv i komsomoltsiv – na zbyralnu y
khlibozdachu. (1933). [The best communists and Komsomol members
were sent to the harvest and grain delivery]. Visti VUTSVK, 27 lypniа,
3. [in Ukrainian].
53. Naukova narada likariv. (1933). [Scientifi c meeting of doctors].
Visti VUTSVK, 20 zhovtnia, 4. [in Ukrainian].
54. 5 hrudnia – pershyi zizd rad Chernihivshchyny. (1933).
[5 December – the fi rst congress of councils in Chernihiv region]. Visti
VUTSVK, 28 lystopada, 1. [in Ukrainian].
55. Na holovu chernihivskoho oblvykonkomu obrano
tov. Holubiatnikova. (1933). [Comrade H olubyatnikov is elected
head of the Chernihiv regional executive committee]. Visti VUTSVK,
20 hrudnia, 4. [in Ukrainian].
56. Ivanov. (1933). Vidkryvsia pershyi oblzizd rad Chernihivskoi
oblasti. [First regional congress of Chernihiv Oblast councils opened].
Visti VUTSVK, 17 hrudnia, 2. [in Ukrainian].
57. Oblasna narada redaktoriv raionnykh i politviddilivskykh hazet.
(1933). [Regional meeting of editors of district and political department
newspapers]. Visti VUTSVK, 9 hrudnia, 4. [in Ukrainian].
58. Visti VUTSVK (1933), 17 hrudnia, 2. [in Ukrainian].
59. 12 sichnia – oblasna chernihivska partkonferentsiia. (1933).
[12 January – Chernihiv regional party conference]. Visti VUTSVK,
10 hrudnia, 3. [in Ukrainian].
60. Chernihivka. (1932). Za dva-try dni mobilizuvaty nasinnia.
[Mobilise the seeds in two to three days]. Visti VUTSVK, 27 bereznia,
2. [in Ukrainian].
61. Hotuvannia do 8 bereznia peretvoryty na masovyi ohliad
roboty trudiashchykh zhinok. (1932). [Turn preparations for 8 March
into a massive review of the work of women workers]. Visti VUTSVK,
5 bereznia, 5. [in Ukrainian].
62. Kalosha. (1933). Zlit vyklykav novu khvyliu entuziiazmu u
hotuvanni do vesnianoi sivby. [The take-off sparked a new wave of
enthusiasm in preparations for spring sowing]. Visti VUTSVK, 11 liutoho,
4. [in Ukrainian].
63. Tsilkom skhvaliuiut zakhody partii. (1933). [Fully approve of the
party’s measures]. Visti VUTSVK, 12 liutoho, 4. [in Ukrainian].
64. Zlit kolhospnykiv. (1933). [Rally of collective farmers]. Visti
VUTSVK, 14 zhovtnia, 4. [in Ukrainian].
65. Povitrianyi transport USRR za 10 rokiv. (1933). [Air transport of
the Ukrainian SSR in 10 years]. Visti VUTSVK, 18 serpnia, 2. [in Ukrainian].
66. V Chernihovi orhanizovano brygady ohliadu.(1932). [Inspection
teams organised in Chernihiv]. Visti VUTSVK, 11 bereznia, 2. [in
Ukrainian].
67. Vazhlyvyi pochyn Chernihivskoi oblasti. (1933). [An important
initiative of the Chernihiv region]. Visti VUTSVK, 12 veresnia, 4. [in
Ukrainian].
68. Sotsialno-pobutove budivnytstvo v Chernihovi. (1933). [Social
and domestic construction in Chernihiv]. Visti VUTSVK, 23 lystopada,
4. [in Ukrainian].
69. Novyi kurort dlia pratsivnykiv sotsialistychnyi laniv. (1933).
[New resort for socialist farm workers]. Visti VUTSVK, 20 veresnia, 4.
[in Ukrainian].
70. Sira, N., Zilbovych. (1932). Ni novoho budivnytstva, ni remontu.
[No new construction or repairs]. Visti VUTSVK, 28 chervnia, 8. [in
Ukrainian].
71. Pamiataite pro pershe veresnia! (1932). [Remember the fi rst of
September!]. Visti VUTSVK, 30 serpnia, 2. [in Ukrainian].
72. Shumara, Zhukiv, Udko, Iliashenko, Loshakov. (1932). Vriatuvaty
FZU vid rozvalu. [Saving the FZU from collapse]. Visti VUTSVK,
15 zhovtnia, 6. [in Ukrainian].
73. Mizynske paleolitychne oselyshche. (1933). [Mizynske
Palaeolithic site]. Visti VUTSVK, 16 chervnia, 1. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 19.02.2025 р.
Рекомендована до друку 17.07.2025 р.
УДК 94.329.733(477.52)1939/1945
Н. М. Демиденко
БОРОТЬБА НАЦІОНАЛІСТИЧНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ НА СУМЩИНІ
У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
У статті проведений історичний аналіз боротьби націоналіс-
тичних організацій проти радянського режиму на території Сум-
ської області у період Другої світової війни. На основі документів
Державного архіву Сумської області відзначено, що Організація Укра-
їнських Націоналістів діяла в Сумах з 1941 до 1943 року. Констато-
вано, що у період німецької окупації Сумщини (1941–1943 рр.) члени
ОУН проводили активну просвітницьку роботу, а саме – розповсю-
джували українські журнали та газети, на сторінках яких висвіт-
лювали матеріал про правдиву історію України та справжніх бор-
ців за її визволення.
Доведено, що після звільнення Сумської області від німецьких
окупантів восени 1943 року загони Української Повстанської Армії,
керовані основним проводом з центру, діяли на території Сумської
області з 1943 року до 1949 року. Відзначено, що вихідці із Сумської
області активно боролись у структурах ОУН УПА не лише на сум-
ській землі, а і на території Західної України.
Ключові слова: Сумська область, Організація Українських Націона-
лістів, Українська Повстанська Армія, С. Сапун, товариство «Про-
світа», Друга світова війна.
Історія героїчної боротьби ОУН-УПА за українську дер-
жавність і дотепер залишається дискусійною. Довготрива-
ла заборона на дослідження даної теми сприяла тому, що
з’явилось багато міфів, які викривлено у дусі радянської
пропаганди, що розповідали про учасників ОУН-УПА як
ворогів радянської держави і ворогів народу.
Відомий український історик С. Кульчицький спра-
ведливо зазначає, що в сучасній Україні «…нема більш
гострої у своїй дискусійності проблеми, ніж проблема
ОУН-УПА. Ставлення до неї розділяє політичні партії,
парламент, націю… За ветеранами стоять діти, онуки й
правнуки, які переймаються їхніми настроями. Естафе-
та ворожнечі триває, хоч молодші покоління не орієнту-
ються в конкретних подіях і фактах» [1, с. 74].
Довгий час радянською пропагандою насаджувались
свідомо брехливі прорадянські наративи, «…штучно ство-
рені криві дзеркала показували цілим поколінням укра-
їнців їхніх героїв у образах бандитів, різунів, зрадників, а
їхніх катів глорифікували, підносили до рівня «билинних
богатирів», носіїв прогресу, культури, захисників україн-
ського народу» [2, с. 5]. Найбільша трагедія полягала у тому,
що «проти українця, який воював за демократичну неза-
лежну батьківщину, стояв також українець, котрий боров-
ся за світле майбутнє своєї радянської України» [3, с. 211].
У радянській історіографії вояки ОУН-УПА тради-
ційно представлялись як агенти німецько-фашистських
спецслужб, як банди буржуазних націоналістів і т. п. Але
і після розпаду Радянського Союзу пострадянська Ро-
сія «підхопила прапор» викривленого трактування істо-
рії. Молода Українська держава, на жаль, не забезпечила
ефективних контрзаходів брехливій проросійській про-
паганді. Війна ОУН-УПА проти радянської тоталітарної
машини закінчилася у 1955 р. (принаймні цю дату визна-
ють більшість сучасних дослідників), але учасники наці-
онально-визвольного руху, які виборювали незалежність
j
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-210954 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2218-4805 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-03-13T23:19:54Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Горох, М.В. 2025-12-21T12:52:15Z 2025 Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2025. — Вип. 18. — С. 191-199. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 2218-4805 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210954 007:304:070(477)(09) Одним із основних інструментів пропаганди, які активно використовував комуністичний тоталітарний режим, була преса. Центральна преса досліджуваного періоду, яка представлена газетою «Вісті ВУЦВК», є специфічним історичним джерелом, опрацювання якого вимагає детальної верифікації. Часопис містить багатий джерельний потенціал щодо вивчення процесів примусового вилучення продовольчих культур у селян, так званих хлібозаготівель, боротьби з «класово-ворожим» елементом, змінами в промисловості, торгівлі, соціальній, освітній та культурних сферах, що відбувалися в складних, часто несумісних з життям, умовах голоду. Газета «Вісті ВУЦВК» рясніла матеріалами локальної (місцевої) історії, зокрема Чернігівщини. One of the propaganda tools used by communist totalitarian regime was the press. It helped to implant the mass campaigns and political decisions which were necessary for the regime. «Visti VUTSVK» is a specific historical source which represents the central press of the researched period. It still needs the detailed verification. The magazine has depicted various topics concerning politics, economy, education, cooperation, social and female issues, global problems. Its contributions are the unique source for studying the different aspects of Holodomor (1932–1933). In the middle of the research are the publications dedicated to the struggle against the «class-hostile» element, changes in industry, transport, trade and construction, and educational needs. The «Visti VUTSVK» contributors devoted many articles and reports to these topics. Exposing criminals, accusing saboteurs and enemies of the Soviet regime, the newspaper occasionally correlated the identified shortcomings or violations with the real state of affairs in the countryside and in cities affected by the famine. Nevertheless, the information provided on its pages is a valuable source for local history, as it allows us to understand how historical events affected people’s lives in a particular period of time, in a particular place. uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Сіверщина в історії України Нова історія Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) on the pages of «Visti VUTSVK» journal: from the search for a «class-hostile» element to the development of industry, trade and education Article published earlier |
| spellingShingle | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти Горох, М.В. Нова історія |
| title | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| title_alt | Chernihiv region during Holodomor (1932–1933) on the pages of «Visti VUTSVK» journal: from the search for a «class-hostile» element to the development of industry, trade and education |
| title_full | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| title_fullStr | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| title_full_unstemmed | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| title_short | Чернігівщина років Голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «Вісті ВУЦВК»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| title_sort | чернігівщина років голодомору (1932–1933) на сторінках часопису «вісті вуцвк»: від пошуку «класово-ворожого» елементу до розвитку промисловості, торгівлі, освіти |
| topic | Нова історія |
| topic_facet | Нова історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/210954 |
| work_keys_str_mv | AT gorohmv černígívŝinarokívgolodomoru19321933nastorínkahčasopisuvístívucvkvídpošukuklasovovorožogoelementudorozvitkupromislovostítorgívlíosvíti AT gorohmv chernihivregionduringholodomor19321933onthepagesofvistivutsvkjournalfromthesearchforaclasshostileelementtothedevelopmentofindustrytradeandeducation |